Аналіз і оцінка якості кредитного портфеля ЛФ АТ «Імексбанк» відповідно до вимог Національного Банку України

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ БАНКУ

1.1 Дослідження теоретичних засад кредитного портфелю банку

1.2 Методи управління кредитним портфелем банку

1.3 Проблемні зони управління кредитним портфелем банку РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ БАНКУ НА ПРИКЛАДІ ЛФ АТ «ІМЕКСБАНК»

2.1 Загальна характеристика банку ЛФ АТ «Імексбанк»

2.2 Методики оцінки стану управління кредитним портфелем банку ЛФ АТ «Імексбанк»

2.3 Оцінювання стану управління кредитним портфелем банку ЛФ АТ «Імексбанк»

РОЗДІЛ 3. СПОСОБИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ БАНКУ

3.1 Порівняльний аналіз наявних способів удосконалення управління кредитним портфелем банку (вітчизняний та зарубіжний досвід)

3.2 Конкретні пропозиції щодо удосконалення управління кредитним портфелем банку

3.3 Вимоги до фахівців у контексті запропонованих способів удосконалення управління кредитним портфелем банку ВИСНОВОК СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ

ВСТУП Ефективність проведеної комерційними банками кредитної політики залежить від якості сформованого кредитного портфеля. Саме кредитна політика визначає подальшу діяльність банку в частині кредитування. Не секрет, що низька якість кредитного портфеля — основна причина банкрутства багатьох банків.

У сучасних умовах розвитку банківської системи якість кредитного портфеля стає визначальною для виживання й успіху банку як комерційного банку. Зі світової практики банківської справи відомо, що якщо частка поганих активів в активах перевищує 7%, то майбутнє банку проблематично. Тому банки повинні шляхом впровадження комплексу організаційних і технологічних заходів досягати адекватного рівня якості кредитного портфеля.

Активи, в основному кредити, повинні бути досить ліквідними для того, щоб покрити будь-який відтік коштів, витрати й збитки, при цьому забезпечити прийнятний для акціонерів розмір прибутку. Досягнення цих цілей лежить в основі політики банку по прийняттю ризиків і управлінню ними.

Аналіз та оцінка якості кредитного портфеля є найбільш актуальними в умовах росту обсягів кредитування і розширення банками своїх кредитних портфелів.

Актуальність теми підтверджується також тим, що в умовах кризи багато банків збанкрутіли, а інші знаходяться на межі «виживання», так як на сьогодні зріс ризик неповернення кредитів. Тому питання вдосконалення управління кредитного портфеля залишаються дискусійними і недостатньо опрацьованими. Отже, прийняття ризиків — це основа банківської справи. Банки мають успіх тільки тоді, коли прийняті ризики розумні, контрольовані й перебувають у межах їх фінансових можливостей і компетенції.

Відсутність розуміння необхідності ретельного аналізу якості кредитної заборгованості багато в чому пояснює нестабільний стан багатьох українських банків.

Об'єктом курсової роботи є кредитна діяльність Луганської філії (ЛФ) Акціонерного Товариства (АТ) «Імексбанк».

Предметом дослідження є теоретичний і методичний інструментарій аналізу й оцінки якості кредитного портфеля.

Основною метою курсової роботи є аналіз і оцінка якості кредитного портфеля ЛФ АТ «Імексбанк» відповідно до вимог Національного Банку України, фінансових коефіцієнтів і розробка заходів, спрямованих на покращення якості кредитного портфеля, збільшення його дохідності і зниження сукупного кредитного ризику.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:

— виявити особливості формування кредитного портфеля й управління ним;

— проаналізувати діючі методики аналізу й оцінки якості кредитного портфеля;

— провести аналіз діяльності ЛФ АТ «Імексбанк»;

— провести структурний і коєфіцієнтний аналіз кредитного портфеля;

— розробити рекомендації з покращення якості кредитного портфеля, збільшення його дохідності й зниженню сукупного кредитного ризику.

1. КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ БАНКУ Здійснення ефективної кредитної діяльності комерційних банків певною мірою залежить від здатності економічного аналізу оцінити цю діяльність у всій її повноті і різноманітті.

Постійний аналіз кредитного портфеля в системі управління банком дає змогу вибрати варіант раціонального розміщення ресурсів, напрямки кредитної політики банку, знизити ризик за рахунок диверсифікації кредитних вкладень, прийняти рішення відносно доцільності надання займу клієнтам залежно від їх кредитоспроможності, галузевої належності, форм власності. Результати аналізу дають змогу прийняти рішення відносно зміни напрямків і методів кредитування.

Тому в цій главі будуть розглянуті перш за все теоретичні засади, а також основні методи та проблемні зони аналізу кредитного портфеля банку.

1.1 Дослідження теоретичних засад кредитного портфелю банку Ефективне управління будь-яким економічним об'єктом грунтується на об'єктивному та комплексному розумінні сутності самого об'єкта управління. Тому в першу чергу доцільно визначитися із сутністю понять «кредитний портфель» та «кредитна політика».

В економичні літературі визначення «кредитний портфель» має багато варіацій, але найбільш загальним є тлумачення Примостки Л. О., вона визначила, що кредитний портфель — це сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання прибутку. Банк може видавати кредити безпосередньо, укладаючи угоду з позичальником, або купувати позику чи частину позики, яка була видана іншим кредитором, шляхом укладення угоди з позичальником. Надання кредиту може відбуватися у формі позик, облігацій, простих векселів, підтверджених авансів, векселів, строк сплати яких уже настав, рахунків факторингу, овердрафтів, короткострокових комерційних векселів, банківських акцептів та інших подібних зобов’язань. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у т.ч. і прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення кредитів.

Основним завданням управління кредитним портфелем банка є досягнення балансу його складових. Тому досягненя врівноваженого стану кредитного портфеля банку можливе лише за умов здійснення ефективної кредитної політики.

В науковій літературі кредитна політика банку трактується як стратегія або тактика банку щодо організації кредитного процесу. Однак такий підхід є суперечливим з позиції тотожності базових понять «політика», «тактика» та «стратегія». Тому з метою чіткого визнеачення дефініції «кредитна політика» та її розмежування із суміжними поняттями доцільно дослідити сутність корінного терміну «політика».

Ряд відомих вчених, як А. Шелленбер, У. Кінг, М. Х. Мескон, І. Ансофф. стверджують, що політика встановлює загальні принципи, яких необхідно дотримуватися для забезпечення успіху підприємства. Так, російський дослідник Л.І. Абалкін розглядає політику як образ дій, спрямований на досягнення конкретних цілей. А. О. Волков розглядає політику як форми і методи відстежування і підтримання пріоритетів для досягнення основних цілей підприємства. Досить цікава позиція харківських науковців, які розробили комплексну дефініцію поняття «політика» в розрізі чотирьох «О»:

· орієнтири функціонування підприємства;

· образ дій;

· основа для прийняття управлінських рішень, щодо досягнення поставлених цілей (поведінка);

· оточення, всередині якого розробляються і приймаються управлінські рішення.

Таким чином політика є результатом управлінського процесу на вищому рівні управління підприємством, має часову незалежність і належить до класу адміністративних проблем.

З позиції автора найбільш повно розкриває зміст поняття «політика» визначення В. Мюллера та Х. Ульріха — «політика підприємства являє собою систему чітко сформульованих, незалежних від часу принципів, під впливом яких рішення і повсякденна діяльність підприємства набувають того чи іншого напрямку».

Ґрунтуючись на проведеному дослідженні, пропонується визначати кредитну політику банка як набір правил, що застосовуються до всієї кредитної діяльності і спрямованих на досягнення оперативних та стратегічних цілей банку.

Таким чином, кредитна політика банку характеризується:

по-перше, пріоритетами у виборі клієнтів і кредитних інструментів;

по-друге, нормами — правилами, що регламентують практичну діяльність банківського персоналу, який реалізує ці пріоритети на практиці;

по-третє, можливістю управляти ризиком, який залежить від компетентності керівництва банку і рівня кваліфікації персоналу, котрий займається відбором конкретних кредитних заявок і розробкою кредитних угод.

Кредитна політика є фундаментом надійності та прибутковості кредитного портфеля, тому також впливає на стабільність банку. Інтереси стабільності банку мають визначати зміст і структуру кредитної політики. Відповідно до цього, основними цілями кредитної політики комерційного банку є:

· забезпечення умов для задоволення потреб клієнтів в отриманні коштів у тимчасове користування відповідно до різних видів кредитних послуг, що пропонуються на ринку;

· отримання прибутку, що є метою функціонування банку як комерційного підприємства в умовах ринкової економіки, однак при забезпеченні належного рівня своєї ліквідності та мінімізації ризиків за здійснюваними операціями.

В науковій представлено широкий спектр функціональних характеристик кредитної політики, що дозволило авторам здійснити їх систематизацію та сформувати базові принципи кредитної політики, реалізація яких забезпечить досягнення її основної мети:

· оптимальності - кредитна політика повинна містити ті умови, за яких банк може провадити видачу кредитів як таку;

· граничності - кредитна політика повинна містити встановлені банком межі кредитних процентних ставок і принципи їхнього формування на підставі відомостей про вартість ресурсів, про необхідну прибутковість і дохідність;

· відповідності - кредитна політика повинна містити класифікацію тих типів кредитів, на яких спеціалізується банк, а також надавати кредитним працівникам можливість формувати кредитний портфель з урахуванням диверсифікації ресурсів за ризиковими рівнями таким чином, щоб забезпечити наперед встановлене, обране керівництвом банку відношення дохідності і надійності;

· регламентованості - кредитна політика повинна містити перелік документів, які мусить надати клієнт разом із заявкою про кредит, а також умови, за яких заявка може бути прийнята, чи підстави, на яких заявка може бути відхилена;

· інформативності - кредитна політика повинна містити відомості про управлінські структури, які беруть участь у кредитній роботі, і про порядок прийняття ними рішення про кредитування.

· надійності - кредитна політика повинна містити вимоги до забезпечення кредитів, які видає банк.

· гарантованості - кредитна політика повинна визначати ті умови, за яких банк може прийняти на себе позабалансові зобов’язання, тобто видати гарантії або поручительства.

Необхідно визначити роль інформаційного забезпечення аналізу банківської діяльності.

Інформація, за визначенням, це отримане або придбане знання про конкретний факт або подію. Таким чином, інформація не є простим набором фактів, цифр або діаграм. Інформація — це знання, отримане з метою його використання надалі. Факти, цифри і графіки не є інформацією, якщо вони не використовуватимуться в майбутньому.

Інформаційне забезпечення є базою, на якій будується управлінська діяльність. Інформацію в цьому аспекті слід розглядати як якусь сукупність різних повідомлень, відомостей, даних про відповідні предмети, явищах, процесах, відносинах [15, с. 77]. Ці відомості, зібрані, систематизовані і перетворені певним чином грають в аналізі банківської діяльності, а в цьому випадку, в аналізі якості кредитного портфелю, важливу роль.

Керівник банку постійно знаходиться в дуже різнорідному інформаційному просторі. Інформаційний простір банку організовується так, щоб керівник міг задовольнити свої потреби в діловій інформації про положення банку на ринку і про його внутрішній стан.

Роль інформаційного забезпечення визначається важливістю рішень, що приймаються на базі цієї інформації. Важливість управлінських рішень, у свою чергу, залежить від ієрархії цілей в певний момент часу, для досягнення яких ухвалюються рішення.

Якість кредитного портфелю банку вимагає вивчення впливу процесів формування при здійсненні банківської діяльності, визначенні тенденції його розвитку та закономірностей, кількісної оцінки факторів, що обумовлюють обсяг та рівень.

Інформаційною основою проведення аналізу кредитного портфелю банку є матеріали фінансової та статистичної звітності, оперативного та управлінського обліку [22, с. 255].

Мета інформаційного забезпечення полягає в тому, щоб дістати можливість ефективного управління, контролю і комплексного планування процесів, пов’язаних із формуванням кредитного портфелю банківської установи.

В зв’язку з цим інформаційне забезпечення аналізу якості кредитного портфелю повинне відповідати наступним основним вимогам: системності обслуговування з урахуванням характеру діяльності клієнтів, надійності обслуговування, що припускає забезпечення інформацією менеджерів в найбільш зручному для них вигляді; повнота інформаційного обслуговування процесів (операцій) і доведення необхідної інформації до конкретного клієнта; диференційованого підходу, що полягає в тому, що кожен клієнт індивідуально забезпечується інформацією, яка сприяє рішенню поставлених задач.

Таким чином, інформаційне забезпечення аналізу кредитних операцій складається з:

· правовій інформації, яка розміщується в законах України, які регулюють економічну діяльність банків;

· директивна інформація, яка поміщається в ухвалах Кабінету Міністрів України, постановах Національного банку України, наказах Міністерства фінансів і інших міністерств і відомств;

· нормативно-довідкова інформація, яка знаходиться в збірках галузевих, відомчих, міжгалузевих нормативів, каталогах, проспектах і т.п.;

· інформація бізнес-планів і прогнозів;

· обліковий-економічна інформація, яка є основним видом фактографічної інформації [6, с. 34].

Головним джерелом даних для проведення фінансового аналізу кредитних операцій банку є його баланс. Баланс служить основою для балансового звіту комерційного банку. До балансового звіту додаються примітки, які розшифровують окремі статті балансу (додаток 1, додаток 2, додаток 3, додаток 4).

1.2 Методи управління кредитним портфелем банку Аналіз кредитних операцій банку залежно від ступеня ризику, забезпеченості і дохідності лежить в основі аналізу якості активів, які в свою чергу, є важливим напрямком рейтингової оцінки діяльності банку. Але в той же час кредитні операції - це найбільш ризикований вид операцій банку. Кредитні операції формують кредитний портфель банку. Кредитні вкладення, або кредитний портфель комерційного банку, — сукупність всіх займів, наданих банком з метою отримання прибутку. Банк може надавати кредити безпосередньо, укладаючи угоду з позичальником, чи викупати займ або частину займу, що був наданий іншим кредитором, через укладання договору з позичальником.

Кредитний портфель банку включає агрегатну балансову вартість кредитів, в тому числі прострочених, пролонгованих і сумнівних до повернення. Поряд з тим до нього не входять: відсотки нараховані, але не сплачені; зобов’язання видати кредит; кредитні лінії, які ще не використані; гарантії і акредитиви; оперативний лізинг. Від структури і якості кредитного портфеля банка в значній мірі залежить його стабільність, репутація і фінансовий успіх. Тому банку необхідно аналізувати якість позик, проводити незалежні експертизи великих кредитних проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від законної кредитної політики. Постійний аналіз кредитного портфеля в системі управління банком дає змогу вибрати варіант раціонального розміщення ресурсів, напрямки кредитної політики банку, знизити ризик за рахунок диверсифікації кредитних вкладень, прийняти рішення відносно доцільності надання позик клієнтам залежно від їх кредитоспроможності, галузевої належності, форм власності. Результати аналізу дають змогу приймати рішення про зміну напрямків і методів кредитування. Аналіз кредитної діяльності банка передбачає вирішення таких задач:

ь визначення ступеня й типу концентрації ризику кредитного портфеля, його відповідність зовнішньому покриттю і достатності створених резервів покриття фактичного і потенційного збитку;

ь оцінювання адекватності кредитного ризику сумі передбачуваного прибутку;

ь визначення кредитоспроможності позичальників з метою зниження кредитного ризику;

ь визначення ефективності кредитних операцій, яка дає змогу вибрати доцільний варіант розміщення ресурсів;

ь зниження ризику неповернення позики [19, с. 157].

Аналіз кредитних операцій доцільно проводити за такими напрямками (Рис. 1.1).

Рис. 1.1. Основні напрямки аналізу кредитної діяльності

кредитний портфель ризик банк Оскільки формування та розміщення кредитних ресурсів є основним видом діяльності комерційного банку, аналізу портфеля має бути приділено найбільшу увагу.

Кредитний портфель банку можна аналізувати, використовуючи наступні методи аналізу: горизонтальний, вертикальний, балансовий і коефіцієнтний аналіз.

Горизонтальний і вертикальний аналіз кредитного портфеля банку представляє собою:

· процентні співвідношення окремих показників з агрегатними показниками;

· абсолютні зміни кінцевих показників порівняно з початковими (базовими);

· темпи зростання чи приросту показників в аналізуємому періоді.

Вертикальний (структурний) аналіз кредитного портфеля передбачає дослідження його структури в розрізі груп ризику, рівня забезпеченості, галузевої структури, форм власності позичальників і т.п., а також вивчення динаміки кожної групи, сегментацію кредитного портфеля.

Аналіз галузевої структури кредитів дає змогу визначити галузеву диверсифікацію кредитів порівняно з попередньою звітною датою. Для цього розраховується питома вага вкладених в окремі галузі позик у цілому за короткостроковими та довгостроковими позиками, а також у динамці.

Галузева диверсифікація кредитних вкладень повинна сприяти розвитку пріоритетних галузей народного господарства.

Структурний аналіз проводиться для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику. Проте надмірна диверсифікація кредитного портфеля створює певні труднощі в управлінні позиковими операціями і може стати причиною банкрутства банку, тому зарубіжні комерційні банки визначають для себе межі вкладення ресурсів в певний сегмент, у тому числі застосовують метод лімітування. Ці межі враховують у своїй діяльності кредитний комітет й керівництво вищого рівня.

За строком використання позики поділяються на:

строкові;

безстрокові (до запитання).

Строкові - це позики надані на визначений у договорі строк. У свою чергу вони бувають короткострокові (терміном до одного року), довгострокові (терміном понад один рік).

Короткострокові кредити можуть надаватися банком у випадку тимчасових фінансових труднощів, які виникають у зв’язку з витратами виробництва і обігу, не забезпечених надходженням коштів у відповідному періоді. Аналізуючи структуру короткострокових кредитів, потрібно виділяти такі групи кредитів:

· до 1 місяця;

· від 1 до 3 місяців;

· від 3 до 6 місяців;

· від 6 місяців до 1 року.

Довгострокові кредити надаються на період понад одного року. Мета їх надання — для формування основних фондів, об'єктом кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше.

Кредити до запитання (безстрокові) — це кредити, які видаються на невизначений строк й які на вимогу кредитора повинні бути повернені у визначений ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит повертається позичальником у строк, визначений самостійно.

За фінансовою дисципліною позичальника виділяють такі групи кредитів:

· стандартні;

· під контролем;

· субстандартні;

· сумнівні;

· безнадійні.

Стандартні - це кредити, за якими відсотки та сума основного боргу сплачуються своєчасно, без прострочення платежу.

Прострочені кредити — це кредити, щодо яких строк погашення, встановлений кредитним договором минув, а позикові кошти не повернені позичальником.

Залежно від виду позичальника (за формами власності) кредити можна розділити на такі групи:

— кредити юридичним особам державної форми власності;

— кредити юридичним особам змішаної форми власності;

— юридичним особам з недержавною формою власності, в тому числі:

· акціонерним товариствам;

· приватним підприємствам;

· кооперативним підприємствам;

· спільним підприємствам;

— фізичним особам;

— міжбанківські кредити.

У процесі аналізу кредитного портфеля треба визначити питому вагу міжбанківських кредитів у загальному обсязі. При цьому зростання цього коефіцієнта вважається позитивним явищем з погляду зменшення ризику, але, як правило, міжбанківські кредити є менш прибутковими.

За наявністю та характером забезпечення виділяють:

забезпечені (ломбардні) позики;

незабезпечені (бланкові) позики.

Основна частина банківських кредитів видається під забезпечення, що є одним з принципів банківського кредитування.

Аналізуючи структуру кредитного портфеля в цьому напрямку, особливу увагу треба звернути на питому вагу незабезпечених позик в загальних позиках.

Результати вертикального (структурного) аналізу використовуються в процесі оцінки якості складу активів і їх оптимізації. Вони, як правило, оформлюються у вигляді таблиць та графіків в формі секторних чи столбчикових діаграм.

Горизонтальний, чи трендовий, аналіз дає змогу вивчити динаміку активів в цілому й окремих їх видів в часі, визначити загальні тенденції їх зміни чи тренду.

Результати цього аналізу оформлюються у вигляді графіків у формі столбчикових діаграм й лінійних графіків, які полегшують визначення лінії тренду.

Вертикальний і горизонтальний аналіз під час загального вивчення активів, як правило, здійснюється одночасно.

Балансовий метод, або метод балансового рівняння, використовується при аналізі руху кредитів.

В основу аналізу руху кредитів покладено балансову модель, яка визначає залежність між показниками:

(1.1), де Зпоч., Зкін. — залишки кредитних вкладень відповідно на початок і кінець балансового періоду, грн.;

Н — сума наданих за період кредитів, грн.;

П — сума погашених за період кредитів, грн.

Згідно з цією моделлю будь — який показник можна визначити за допомогою інших. Найчастіше аналітика цікавлять причини залишків кредитних вкладень, напрямки руху грошових потоків, що призвели до відповідних змін залишків кредитів. Щоб відповісти на це питання, балансову модель необхідно перетворити таким чином:

(1.2)

З наведеного рівняння видно, що залишки кредитів на кінець періоду перебувають під прямим впливом залишків на початок періоду та суми надання кредитів і під зворотним впливом суми погашення.

На підставі кредитного балансу можна обчислити:

? рівень надання (видачі) кредитів;

? рівень погашення (повернення) кредитів;

? співвідношення оборотів з надання та погашення кредитів;

? оборотність кредитних вкладень.

Рівень надання кредитів (Р надання) характеризує питому вагу наданих кредитів у сумі залишків кредитних вкладень на початок періоду та наданих протягом періоду кредитів і обчислюється за формулою:

(1.3)

Рівень погашення кредитів (Р погаш.) визначається відношенням суми погашених кредитів до суми залишків кредитних вкладень на початок періоду та наданих протягом року кредитів:

(1.4)

Співвідношення оборотів з надання та погашення кредитів (е) обчислюється за формулою:

(1.5)

Оборотність кредитних вкладень (h) у кількості оборотів обчислюється як відношення кредитів до залишків на кінець періоду (або до середніх залишків кредитних вкладень за період):

або (1.6)

Коефіцієнтний аналіз кредитного портфеля є основою узагальнюючої комплексної оцінки. З його допомогою, як правило, розраховуються показники ефективності кредитної діяльності.

Аналіз будь — яких операцій повинен завершуватись оцінкою їх ефективності, тобто аналізом їх дохідності та рентабельності. Це можна зробити за допомогою наступних показників:

? рентабельність кредитних операцій;

? дохідність кредитних операцій;

? прибутковість кредитних операцій;

? питома вага доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів.

Рентабельність кредитних операцій (Р) розраховується діленням доходу від наданих кредитів (Д кр) на витрати на залучення ресурсів (суми, виплачені за вкладами клієнтів) (З):

(1.7)

Зростання цього показника свідчить про правильність застосованої банком політики встановлення відсоткових ставок на кредити та вклади.

Дохідність кредитних операцій на 1 гривню активу (К дох. кр. а.) розраховується як відношення доходу від наданих кредитів (Д кр) до середніх активів (А):

(1.8)

Дохідність кредитних операцій (К дох. кр.) розраховується відношенням доходів від кредитних операцій (Д кр) до середніх кредитних вкладень (Кс. вк.):

(1.9)

За ідеального стану кредитного портфеля, коли всі кредити будуть повертатись повністю, а відсотки сплачуватись згідно з договором, цей коефіцієнт дорівнюватиме відсотковій ставці за кредитами.

Прибутковість кредитних операцій (К приб. кр) розраховується діленням прибутку від кредитних операцій (П кр) на середні активи (А):

(1.10)

Ці коефіцієнти свідчать про те, скільки отримано доходу (прибутку) від кредитних операцій на кожну гривню, вкладену в активи. Зростання показника прибутковості швидкими темпами порівняно з показником дохідності свідчить про зростання ефективності кредитних вкладень.

Частка доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів (Ч кред) розраховується діленням доходу від надання кредитів (Дкр) на загальну суму доходів банку (Дзаг):

(1.11)

Цей коефіцієнт показує питому вагу доходів, отриманих банком від надання кредитів порівняно з доходами від інших операцій. Якщо коефіцієнт питомої ваги кредитних доходів вищий коефіцієнта питомої ваги кредитів у дохідних активах, це свідчить про те, що ефективність кредитних операцій вища, ніж ефективність інших банківських операцій.

1.3 Проблемні зони управління кредитним портфелем банку Як відомо, ефективність банківської діяльності значною мірою залежить від якості управління ризиками. На думку багатьох дослідників, фінансове управління банком базується саме на спроможності управляти балансовими та позабалансовими портфельними ризиками, тобто проблемними зонами банку.

Якість кредитного портфеля банку суттєво впливає на рівень ризикованості та надійності банку, тому саме кредитна діяльність підлягає регулюванню з боку органів нагляду. Установленні обмеження та норми, а також правила регулювання банківської діяльності відіграють суттєву роль у процесі формування кредитного портфеля.

Величина капіталу банку значною мірою впливає на загальний обсяг залучених і запозичених коштів, а отже, і на обсяг кредитних ресурсів. Показник величини капіталу банку використовується для встановлення кредитів та обмежень у процесі регулювання кредитної діяльності банків, адже всі встановлені Національним банком України нормативи з кредитування розраховується у відношенні до капіталу банку. Отже, величина капіталу банку визначає обсяг і структуру його кредитного портфеля.

Портфелю позичок комерційного банку загрожують різноманітні ризики — кредитний, валютний, форс — мажорний тощо. Та все ж основний із них — кредитний. У контексті управління портфелем розглядають сукупний кредитний ризик. Основні його складові — індивідуальний та портфельний кредитні ризики, їх частка в сукупному показнику неоднакова. А визначається співвідношення між індивідуальним та портфельним ризиками переважно зовнішніми факторами. Так, в умовах стабільної економіки, сталої законодавчої бази в центрі уваги опиняється кредитний ризик за індивідуальними позиками; портфельний же в зазначених умовах зазвичай виникає не часто. Та варто змінитися зовнішній економічній ситуації, і прорахунки, допущені в ході оцінки портфельного ризику, можуть обернутися для банку значними збитками, навіть банкрутством.

Основні чинники сукупного кредитного ризику банківського портфеля позичок відображено на рисунку 1.2.

Рис. 1.2. Основні чинники кредитного ризику

Індивідуальний кредитний ризик обумовлюється впливом наступних чинників:

· притаманних клієнтові належать кредитоспроможність позичальника та характер кредитної угоди;

· притаманних банкові - рівень організації кредитного процесу (тобто досконалість інструктивних і методологічних документів, які регулюють кредитні операції банку), наявність чіткої процедури розгляду і прийняття рішення про надання позички, особливості ведення кредитної документації, створення ефективної системи контролю та кредитного моніторингу, рівень професіоналізму персоналу.

Портфельний кредитний ризик обумовлюється впливом наступних чинників:

· зовнішні — загальна економічна нестабільність, недосконалість законодавчої бази, яка постійно змінюється, негативні явища перехідного періоду, зокрема дефіцит досвідчених (із точки зору ведення бізнесу) клієнтів-позичальників. За даними Світового банку, зовнішні (відносно банку) чинники спричиняють 33% втрат за позичками.

· внутрішні - якісний рівень кредитної політики банку, стандарти формування портфеля позичок, кредитний моніторинг і контроль за його якістю, рівень професійної майстерності банківського персоналу тощо.

Управління кредитним ризиком ґрунтується на виявленні причин неможливості або небажання виконувати зобов’язання й визначенні методів зниження ризиків.

Якісна оцінка кредитного портфеля націлена насамперед на те, щоб максимально знизити ризик неповернення позики, що веде до значних втрат для банків і може призвести його до банкрутства [6; с. 31 — 33].

Для оцінки якості кредитно портфеля з погляду кредитного ризику застосовуються такі показники:

> коефіцієнт покриття класифікованих позик;

> питома вага зважених класифікованих позик;

> коефіцієнт проблемних позик;

> коефіцієнт збитковості позик.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити відносять до таких категорій (Рис. 1.3).

Рис. 1.3. Категорії кредитів за ступенем ризику Виходячи з погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом й відсотків за нею погашення є:

* добрим — якщо заборгованість за кредитом і відсотки за ним сплачуються в установлені строки й за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;

* слабким —якщо термін прострочення заборгованості за кредитом і відсотками за ним становить не більше 90 днів, чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо відсотки сплачуються;

* недостатнім — якщо прострочена заборгованість за кредитом і відсотки за ним складають понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом понад 90 днів і відсотки не сплачуються [21, с. 77].

На підставі класифікації позик комерційний банк створює резерв щодо кожної групи кредитів.

Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют.

(1.12)

де Р — розрахункова сума резерву на покриття кредитного ризику, грн.;

Зі - залишки кредитів і - го ступеня ризику на визначений момент часу, грн.;

РКі - кредитний ризик і - ої групи кредитів десяткового дробу;

і - порядковий номер групи кредитів за ступенем ризику;

n — кількість груп кредитів за ступенем ризику.

2. ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ БАНКУ НА ПРИКЛАДІ ЛФ АТ «ІМЕКСБАНК»

Управління кредитною діяльністю — одна з найважливіших складових банківського менеджменту. Конкретних прикладів поліпшення діяльності фінансової установи в результаті кваліфікованого керівництва банком у цілому та управління процесом кредитування зокрема чимало. Для свого аналізу оберемо ЛФ АТ «Імексбанк». Дослідження проведемо в декілька етапів: проаналізуємо ефективність кредитної діяльності установи, стан позичкових ресурсів, кредитні ризики та якість кредитного портфеля.

2.1 Загальна характеристика банку ЛФ АТ «Імексбанк»

АТ «Імексбанк» розпочало свою діяльність 29 березня 1994 року, отримавши свідоцтво № 241 Національного банку України. У 1998 році банк уперше вийшов за межі Одещини, відкривши філіал у Києві.

З 2000 року «Імексбанк» головну увагу приділяє довгостроковій співпраці з національними виробниками — промисловими та сільськогосподарськими підприємствами.

Після набуття членства в Національній системі масових електронних платежів у 2001 році АТ «Імексбанк» проводить емісію платіжних карт НСМЕП. Того ж року було підписано договір з Пенсійним фондом України про виплату пенсій через поточні рахунки пенсіонерам в Одеській області. У 2002 році банк отримав ліцензію міжнародної платіжної системи MasterCard International, відкрив філіали в Дніпропетровську, Запоріжжі, Миколаєві та Рівному, розширив мережу представництв у місті Києві.

У 2003 році «Імексбанк» вступив до міжнародної міжбанківської платіжної системи SWIFT, що дозволило вийти на вищий рівень проведення банківських операцій, міжбанківських платежів і платежів клієнтів. Наприкінці 2003 року банк обслуговував 5 тисяч юридичних та понад 150 тисяч фізичних осіб, було відкрито філіали в Тернополі, Вінниці та Кіровограді.

Станом на 2004 рік АТ «Імексбанк» банк мав 12 філіалів і понад 200 відділень по Україні, станом на 2005 рік капітал банку становив 140 млн гривень.

У 2006 році відкрито перші іноземні представництва — в Австрії та ПАР, а наступного року — в Румунії. Банк розвиває операції з банківськими металами та розширює асортимент монет з дорогоцінних металів.

Станом на 2010 рік капітал банку становив 990 мільйонів гривень. На 2012 заплановано збільшення статутного капіталу до 1,14 млрд гривень.

Станом на 1 вересня 2013 банк об'єднує більше 500 філій та відділень по всій території України. Станом на 1 вересня 2013 сума активів банку перевищила 9 млрд грн, регулятивний капітал склав 1,448 млрд. грн. База корпоративних клієнтів банку — понад 28 000 юридичних осіб. Фінансовий результат станом на 1 серпня 2013 складає 8,690 млн. грн. На 1 липня 2013 депозитний портфель «Імексбанк» становить 3,5 млрд. грн.

Власники та керівництво АТ «Імексбанк»:

· Клімов Леонід Михайлович (Почесний Президент)

· Граматик Юрій Іванович (Голова правління) Віце-президенти банку:

· Качанов Сергій Георгійович

· Івушкіна Юрій Іванович

· Якименко Ольга Володимирівна

«Імексбанк»: — генеральний спонсор футбольного клубу «Чорноморець» (Одеса), а почесний президент банку Леонід Клімов є президентом «Чорноморця». Банк також надає допомогу дитячо-юнацькому футболу Одещини, регбійному клубу «Кредо-63», Одеській федерації фехтування і спортивному клубу «Чемпион». Банк був спонсором промоутерської компанії «К2 East Promotions».

Серед партнерів банку: Одеський банківський союз, SmartPay, Перший національний відкритий пенсійний фонд, страхова компанія «Примор'я», Конгрес Болгарів України, телеканал «Медіа-Інформ», газета «Деловая Одесса», українські авіалінії «АероСвіт» та інші.

Починаючи аналіз кредитного портфеля ЛФ АТ «Імексбанк» перш за все розглянемо динаміку загального обсягу наданих банком кредитів та їх частку у сумі активів (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1

Аналіз наданих кредитів та їх частка в активах ЛФ АТ «Імексбанк»

Упродовж 2012 року загальний обсяг наданих кредитів збільшився на 4 553 422,00 тис. грн. або на 96,75% і за станом на початок 2013 року склав 9 259 833,00 тис. грн., що говорить про активну кредитну політику банку. Більш наглядно це можна продемонструвати за допомогою діаграми (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Приріст загальної суми наданих кредитів У цілому збільшилася й частка наданих кредитів у загальній сумі активів: на початок 2012 року вони склали 45,63% від загальної суми активів і на початок 2013 року — 62,55%. Таке зростання є, з однієї сторони, вагомим здобутком банку, тим більше, якщо врахувати нинішнє загострення конкурентної боротьби за клієнтів, посилене нестачею в країні фінансово стабільних та успішних потенційних позичальників. Але з іншого боку, це явище є негативним через можливість неповернення позик в умовах економічної кризи. Далі розглянемо динаміку кредитного портфеля ЛФ АТ «Імексбанк» за видами позик (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2

Структура і динаміка кредитного портфеля ЛФ АТ «Імексбанк» за видами позичок

Якісні зміни намітилися на початку 2013 року: зменшилося співвідношення між часткою кредитів фізичних і юридичних осіб (сума коштів, наданих першим, збільшилася до 48,1%, другим — зменшилася до 51,9%); певною мірою вирівнялися обсяги кредитів за їх цільовим призначенням. Цю диспропорцію в основному спричинили несприятливі умови для приватного підприємництва в країні, недосконалість законодавчого забезпечення іпотечного кредитування, нестабільність ринку праці та відносно низький рівень доходів громадян.

Упродовж 2012 року в кредитному портфелі філії зменшилась кількість позичок, наданих в іноземній валюті. На початок 2013 року частка кредитів, наданих в національній валюті (39,2%) переважила питому вагу кредитів, наданих в іноземній (60,8%). Про значущість цього фактора свідчить майже дворазове перевищення середніх ставок за кредитами в національній валюті порівняно зі ставками за валютними позичками.

Рис. 2.2 Динаміка кредитного портфеля за суб'єктами Протягом 2012 року структура кредитів помітно врівноважилася, значно поліпшилася їх диверсифікація, що свідчить про якісні зміни в управлінні кредитною діяльністю банку.

ЛФ АТ «Імексбанк», як будь — яка банківська установа, прагне зменшувати кредитний ризик, застосовуючи із цією метою різні методи. Один із них — оптимальний розподіл позичок за економічними галузями (таблиця 2.3).

Отже, на початку 2012 року основна частина обсягу позичок (76,6%) зосереджувалася в промисловості та виробничих галузях; питома вага кредитів в торгівлю і громадське харчування та споживчі кредити була незначною (відповідно 8,7 і 9,7% від усієї суми наданих кредитів).

На початку 2013 року ситуація у кредитному портфелі ЛФ АТ «Імексбанк» змінилася наступним чином: основна частина обсягу позичок

(48,1%) склали споживчі кредити, вкладення в промисловість знизилися 26,28% і склали 28,7% від загальної суми наданих кредитів. Цю динаміку можна простежити на рисунку 2.3.

Таблиця 2.3

Структура кредитного портфеля ЛФ АТ «Імексбанк» за галузями економіки

За даними таблиці і рисунку можна зробити висновок, що структура кредитних вкладень у 2012 році була нераціональною, адже більша частина кредитних ресурсів була спрямована на споживче кредитування, пов’язане ризиком неповернення кредитів. Також цей напрямки не є пріоритетними у розвитку економіки країни. Тільки у 2010 році простежується збільшення вкладень у промисловість і виробництво, що є позитивним моментом у кредитній діяльності цього року.

Рис. 2.3 Динаміка і структура кредитного портфеля за галузями економіки Кредитна політика ЛФ АТ «Імексбанк», виходячи з даних аналізу галузевої структури наданих кредитів, має забезпечити більш рівномірний розподіл кредитних вкладень між галузями національної економіки, що призведе до підвищення диверсифікації кредитів та зниження кредитного ризику. Особливу увагу треба приділити головній зоні кредитного ризику, що поширюється на торгівлю та неосновні галузі національної економіки.

2.2 Методики оцінки стану управління кредитним портфелем банку ЛФ АТ «Імексбанк»

Для оцінки ефективності кредитної діяльності банківської установи застосовується певна система показників (коефіцієнтів), які дають змогу визначити якість управління цією діяльністю та міру її впливу на загальний результат господарювання.

Розглянемо порядок розрахунку основних показників, які використовуються у ЛФ АТ «Імексбанк» для визначення ефективності кредитної діяльності.

На підставі кредитного балансу розрахуємо рівень надання і погашення кредитів, співвідношення оборотів з надання та погашення кредитів і оборотність кредитних вкладень. Доцільним буде аналіз руху кредитного портфеля банку за 2010 — 2012 роки. (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Рух кредитів, наданих ЛФ АТ «Імексбанк»

Використавши формулу кредитного балансу, легко визначити вплив його елементів на зміну залишків кредитних вкладень у 2013 році:

(2.1)

тобто 4 553 422,00 = 2 644 998,00 + 1 543 819,00 — (- 64 001,00)

Це означає, що збільшення кредитних вкладень на 4 553 422,00 тис. грн. (або на 96,75%) відбулося внаслідок підвищення залишків кредитів на початок періоду на 2 644 998,00 тис. грн. (128,31%) порівняно з попереднім періодом та збільшення суми наданих у 2013 році кредитів на 1 543 819,00 тис. грн. (або на 53,99%). Зниження суми погашення кредитів на 64 001,00 тис. грн. (чи на 29,86%) призвело до збільшення залишків на цю суму. Наглядно це можна побачити на рисунку 2.4.

Рис. 2.4. Рух кредитів, наданих ЛФ АТ «Імексбанк»

Рівень надання кредитів у 2012 році склав 65,18% і випереджав рівень їх погашення, який склав 20,51%. У 2013 році простежується аналогічна ситуація, рівень надання кредитів (48,34%) майже у 3 рази випереджає рівень їх погашення, що пов’язано з фінансово — економічною кризою і зниженням платоспроможності клієнтів банку.

Зниження рівня надання кредитів (на 16,85%) пояснюється випереджаючим зростанням залишків кредитних ресурсів на відповідних рахунках, де обліковуються кредитні вкладення банку.

Співвідношення оборотів з надання і погашення кредитів у 2013 році порівняно з 2012 роком знизилось на 64,96%, що свідчить про незбалансованість між наданими і погашеними кредитами. Це явище негативно впливає на кредитну діяльність банку.

Більш високі темпи приросту залишків кредитних вкладень при зниженні співвідношення оборотів з надання і погашення кредитів погіршили показник оборотності кредитів, який знизився з 0,82 до 0,48% (рисунок 2.5).

Рис. 2.5 Аналіз руху кредитів ЛФ АТ «Імексбанк»

Крім аналізу руху кредитів, робітники кредитного відділу ЛФ АТ «Імексбанк» проводять також аналіз ефективності кредитної діяльності банку, тобто аналіз її дохідності і рентабельності. Для цього розраховуються наступні показники (табл. 2.5).

З показників таблиці 2.5 можна зробити висновок, що дохід від наданих ЛФ АТ «Імексбанк» кредитів у 2013 році порівняно з 2012 роком збільшився на 80,38%. Внаслідок цього збільшилась і загальна сума доходів банку на 113,62%. У 2013 році вона склала 1 129 272 тис грн., у 2012 році цей показник складав 528 635 тис грн. Ці дані також можна продемонструвати за допомогою діаграми на рисунку 2.6.

Таблиця 2.5

Аналіз ефективності кредитного портфеля ЛФ АТ «Імексбанк»

Значення показників у другій частині таблиці 2.6 мають негативну динаміку. Так, внаслідок збільшення витрат на залучення ресурсів рентабельність кредитних операцій у 2013 році порівняно з 2012 роком знизилась 28,46%. Зниження цього показника свідчить про застосування банком неправильної кредитної політики, а саме відсотків на кредити та вклади.

Рис. 2.6. Структура кредитних доходів в загальній сумі доходів банку Дохідність кредитних операцій на 1 гривню активу у 2012 році складала 0,025 гривень. У 2013 році цей показник збільшився на 25,85% і склав 0,03 гривні. Графік 2.7 демонструє ці зміни.

Рис. 2.7 Динаміка ефективності кредитної діяльності банку З графіка видно також негативну динаміку частки доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів банку — простежується зниження цього показника у 2013 році на 16,38% порівняно з 2012 роком.

2.3 Оцінювання стану управління кредитним портфелем банку Аналіз та оцінка якості кредитного портфеля банку ґрунтується на розподілі кредитів не тільки за їх класифікаційними видами, але й за ступенями ризику. Умови віднесення кредитів до відповідних груп та рівні кредитних ризиків для кожної групи встановлюються НБУ і змінюються ним залежно від ситуації, яка склалася на фінансовому ринку.

Оцінку якості кредитного портфеля ЛФ АТ «Імексбанк» та визначення динаміки кредитів в залежності від ступеня їх ризику наведено в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Структура кредитного портфеля ЛФ АТ «Імексбанк» за ризиковими класами

Як видно з таблиці 2.6 якість кредитного портфеля була найвищою у 2012 році. Так, розглядаючи кредити класу 1, питома вага строкових кредитів у загальній сумі виданих кредитів у цьому році складала 4 009 862,17 тис. грн. або 85,2%, у 2013 році цей показник знизився на 10,45% і склав 7 065 252,58 тис. грн. або 76,3% у загальній сумі наданих кредитів. Що стосується прострочених та сумнівних кредитів, то найвищими ці показники виявились у 2012 році: питома вага прострочених кредитів на 01.01.2013 року склала 8.8% (що на 51.72% більше, ніж у попередньому році), сумнівних — 4,7% (збільшилась на 186,59% порівняно з попереднім роком).

Якщо розглянути кредити класу 2, то можна прослідити схожу тенденцію. Питома вага стандартних кредитів була найвищою у 2012 році і складала 3 101 524,85 тис. грн. або 65,9% від загальної суми наданих кредитів. На 01.01.2013 року цей показник знизився на 22,15% і склав 1 648 769,48 тис. грн. або 51,3%. Кредити під контролем на 01.01.2012 року склали 14,4%, на 01.01.2013 року — показник зріс на 22,22%, тобто становив 17.6%. Питома вага субстандартних кредитів була найнижчою на 01.01.2012 року і склала 10,2% порівняно з 12,5% на 01.01.2013 року. Показник сумнівних кредитів на 01.01.2012 року склав 3,7% у структурі кредитного портфеля, на 01.01.2013 року він збільшився на 86,49% і становив 6,9%. Кредити, віднесені до безнадійних протягом періоду, що аналізується, складали значну частку у структурі кредитного портфеля ЛФ АТ «Імексбанк». Динаміка їх наступна: найнижчий показник був на 01.01.2012 року — 5,8%, на 01.01.2013 році він збільшився на 146,9% і склав 14,32%.

Таким чином, на початок 2013 року у ЛФ АТ «Імексбанк» просліджується зниження частки стандартних кредитів при одночасному підвищенні прострочених, сумнівних кредитів та кредитів під контролем. Але не зважаючи на це, з даних таблиці 2.6 видно, що кредитний портфель банку на 01.01.2013 року на 81,4% (51,3+17,6+12,5) був сформований за рахунок якісних кредитів, тобто цей кредитний портфель можна вважати якісним.