Ефективність використання оборотного капіталу на підприємстві ТОВ «Рукавична фабрика» Славутич""

Зміст Втуп Розділ І. Теоретичні основи формування та використання оборотного капіталу підприємства

1.1 Економічна сутність, функції та джерела формування оборотного капіталу підприємства

1.2 Методика планування оборотного капіталу на підприємстві

1.3 Показники ефективності використання оборотного капіталу підприємства

1.4 Правове регулювання оборотного капіталу підприємства Розділ ІІ. Дослідження ефективності використання оборотного капіталу на підприємстві

2.1 Особливості обігу оборотного капіталу на підприємствах України

2.2 Фінансово-економічна характеристика діяльності ТОВ «Рукавична фабрика «Славутич»

2.3 Оцінка складу та структури оборотного капіталу підприємства та джерела їх формування

2.4 Аналіз ефективності використання оборотного капіталу на підприємстві

Розділ ІІІ. Напрямки удосконалення процесу планування та ефективності використання оборотного капіталу підприємства

3.1 Політика управління оборотним капіталом підприємства

3.2 Шляхи удосконалення ефективності використання оборотного капіталу на підприємстві

Висновки Література

Вступ Важливою частиною майна підприємства є його оборотні кошти.

Для забезпечення безперебійного процесу виробництва поряд з основними виробничими фондами необхідні предмети праці, матеріальні ресурси. Предмети праці разом із засобами праці беруть участь у створенні продукту праці, його вартості.

Підприємство, починаючи свою виробничо-господарську діяльність, повинно володіти певною грошовою сумою. На ці грошові ресурси підприємство закуповує на ринку або у інших підприємств за договорами сировину, матеріали, паливо, оплачує рахунки за електроенергію, сплачує своїм працівникам заробітну плату, несе витрати по освоєнню нової продукції, усе це являє собою один з найважливіших параметрів господарювання, який отримав назву «оборотні кошти підприємства».

Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної структури — необхідна передумова для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки. Тому на підприємстві повинне проводитися нормування оборотних коштів, чиїм завданням є створення умов, що забезпечують безперебійність виробничогосподарської діяльності фірми.

Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної структури — необхідна передумова для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки. Тому на підприємстві повинне проводитися нормування оборотних коштів, чиїм завданням є створення умов, що забезпечують безперебійність виробничо-господарської діяльності фірми.

Важливо також уміти правильно керувати оборотними коштами, розробляти і впроваджувати заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню оборотності оборотних коштів. У результаті прискорення оборотності оборотних коштів відбувається їхнє вивільнення, що дає цілий ряд позитивних ефектів.

Отже, актуальність дослідження даної курсової роботи полягає у необхідності вивчення проблеми ефективного використання оборотних коштів підприємства задля покращення ситуації в цій галузі.

Об'єктом даної курсової роботи виступає проблема вивчення ефективного використання оборотних коштів підприємства та шляхів її покращення.

Предметом дослідження даної курсової роботи є особливості вивчення ефективного використання оборотних коштів підприємства та шляхів її покращення.

Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді вивчення ефективного використання оборотних коштів підприємства та шляхів її покращення.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

— визначити економічну сутність, функції та джерела формування оборотного капіталу підприємства;

— розглянути методику планування оборотного капіталу на підприємстві;

— визначити показники використання оборотного капіталу на підприємстві;

— розглянути правове регулювання оборотного капіталу на підприємстві;

— дослідити особливості обігу оборотного капіталу на підприємствах України;

— охарактеризувати фінансово-економічну діяльність ТОВ «Рукавична фабрика «Славутич»;

— оцінити склад та структуру оборотного капіталу підприємства та джерела їх формування;

— проаналізувати ефективність використання оборотного капіталу на підприємстві;

— розглянути політику управління оборотним капіталом підприємства;

— запропонувати шляхи удосконалення ефективності використання оборотного капіталу на підприємстві;

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Істотний внесок у дослідження економічної сутності та формування оборотних коштів зробили відомі вітчизняні та зарубіжні науковці: Ф. Кене, А. Маршал, А. Сміт, С. Фішер, Джеймс Ван Хорн, Й. Шумпетер, М. Білик, Є. Брігхем, А. Золотарьов, І. Зятковський, А. Поддєрьогін, Р. Радіонов, Л. Роштейн, Р. Слав’юк, Р. Сорока, Є.О. Терещенко, В. Ковальов, І. Бланк, В. В. Бочаров, А.М. Павліковський, В. В. Сопко, А.М. Кінг, С. Б. Барнгольц, Р. Н. Холт та інші.

Тематика оборотних коштів не втрачає своєї актуальності, проте викладені результати досліджень є недостатніми і потребують подальшого удосконалення. Отже, виникає необхідність проаналізувати концептуальні підходи щодо сутності, класифікації та організації аналізу оборотних коштів.

Розділ І. Теоретичні основи формування та використання оборотного капіталу підприємства

1.1 Економічна сутність, функції та джерела формування оборотного капіталу підприємства За визначенням класичної економічної теорії капітал —один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому (за винятком повільної амортизації). На відміну від інших факторів виробництва, землі й природних ресурсів, капітал складається з раніше виробленого продукту.

Терміном капітал стали називати у період становлення капіталізму гроші, які підприємці вкладали в розвиток свого виробництва з метою отримання прибутку.

Три основні риси визначення капіталу класичною економічною школою зберегли своє значення і в сучасній теорії економіки. Ці три основні риси суть: здатність створювати новий продукт, неспоживання в процесі виробництва за винятком амортизації та те, що капітал є продуктом, створеним людською працею. Однак, термін капітал часто використовується як складова частина інших термінів, які не зовсім відповідають цьому класичному визначенню. Уже Адам Сміт виділяв основний капітал і оборотний капітал, де оборотний капітал трактувався як і чинники виробництва, які споживаються в ньому: сировина, матеріали, проміжний продукт виробництва.

Капітал в економіці — це чинник виробництва у вигляді вартості, здатної приносити прибуток або збиток. Капітал не тотожний будь-якому засобу праці, який часто розглядається як фізичний капітал. Засіб праці може стати капіталом (збільшувати або зменшувати свою вартість) тільки тоді, коли його власники вступлять у певні відносини з власниками інших чинників виробництва. Ці відносини називаються економічними.

Виробничі фонди являють собою матеріальну основу виробництва по — різному і різною мірою переносять свою вартість на створену продукцію. Цим і обумовлюється розподіл виробничих фондів на основні й оборотні.

Оборотним капіталом (обіговими коштами) називають засоби виробництва, що, на відміну від основних фондів, беруть участь тільки в одному виробничому циклі, під час якого цілком переносять свою вартість на вартість готової продукції.

За цю свою рухливість оборотний капітал і одержав свою назву. В англомовній літературі він називається «циркулювальним» (circulating), «поточним» (current), «обіговим» / «бігаючим» (running), «що працює» (working) капіталом. В українській мові поряд із терміном «оборотний капітал» використовують термін «обігові кошти», що є навіть більш уживаним.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Визначення терміна «оборотний капітал» і тотожних йому понять з погляду різних авторів наведено в табл. 1.1

Таблиця 1.1

Узагальнення визначень «оборотний капітал"[28]

Оборотним капітал називається тому, що він перебуває в постійному обороті. Обігові засоби (кошти) проходять різні форми за схемою: гроші - товар — гроші. Зокрема, за один оборот (виробничий цикл) гроші вкладаються в придбання сировини, під час виробництва сировина трансформується в готову продукцію, після продажу продукції кошти знову повертаються на підприємство у формі грошей. Таким чином, за один оборот обігові кошти проходять три основні економічні сфери: постачання, виробництво і збут.

Оборотні фонди містять у собі:

* предмети праці (сировину, основні матеріали і напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тару, запасні частини тощо);

* засоби праці з терміном служби не більше ніж один рік;

* незавершене виробництво;

* витрати майбутніх періодів.

До фондів обігу належать:

* готова продукція, що зберігається на складах підприємства;

* товари, відвантажені споживачу, але ним не оплачені;

* кошти в розрахунках і готівка.

Обігові кошти повинні забезпечувати безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства. Оборотні фонди циркулюють у сфері виробництва й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, отже, цілком переносять свою вартість на створений продукт.

Фонди обігу пов’язані з обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участі в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу виготовлення продукції та її реалізації вартість оборотних фондів відшкодовується в складі виручки від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного відтворення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів виробництва. Склад і класифікація оборотного капіталу наведено на рис. 1.1.

Рис. 1. Склад оборотного капіталу [11]

Функції оборотних коштів на підприємстві:

1. Виробнича функція забезпечує безперебійну діяльність виробничого циклу підприємства протягом одного періоду.

2. Платіжно-розрахункова функція забезпечує сферу обігу та сферу розрахунків протягом одного звітного періоду.

Джерела формування оборотних активів значною мірою визначають ефективність їх використання. Встановлення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами, зумовленого специфічними особливостями кругообігу капіталу на тому чи іншому підприємстві, є важливим завданням системи управління. Достатній мінімум власних і позикових засобів має забезпечити безперервність руху оборотних активів на всіх стадіях кругообігу, що задовольняє потреби виробництва в матеріальних і грошових ресурсах, а також забезпечує своєчасні і повні розрахунки з постачальниками, бюджетом, банками та іншими ланками.

Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.

Джерела формування та поповнення оборотного капіталу Власні Залучені Позикові

Частина статутного Заборгованість Короткострокові

капіталу за авансами кредити банків

замовників Збільшення Емісія облігацій статутного Стійка капіталу кредиторська Комерційні

заборгованість кредити Чистий прибуток перед

постачальниками Бюджетні

Вільні кредити амортизаційні Стійка відрахування заборгованість за Кошти міністерств,

заробітною платою отримані на умовах Залишки резервів, та нарахуваннями повернення утворених за на неї

рахунок прибутку

Стійка Кошти міністерств заборгованість

за платежами Страхові до бюджету відшкодування Бюджетні

асигнування Рис. 1.2. Джерела формування та поповнення оборотного капіталу підприємства [28]

Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.

Власні джерела. Мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел:

* статутний фонд (пайові внески членів-засновників, внески іноземних учасників, надходження від емісії цінних паперів);

* відрахування від прибутку;

* цільове фінансування та цільові надходження (з бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів);

* приріст сталих пасивів (мінімальна заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахування на обов’язкове пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців).

На підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов’язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Покрити цю проблему практично неможливо та економічно недоцільно, тому підприємство вимушене залучати фінансові ресурси у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту.

Банківські кредити. Призначення банківських кредитів — фінансування витрат, пов’язаних із придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із збільшенням дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов’язаннями.

Кредити банку дають змогу органічно поєднати всі джерела оборотних коштів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.

Комерційний кредит. Використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію і від споживача замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов’язання.

Його використання позитивно впливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки спрощує реалізацію товарів, прискорює обертання оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.

1.2 Методика планування оборотного капіталу на підприємстві

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.

Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресурсів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру.

Планування оборотних коштів здійснюється такими методами:

1. Прямий метод має за основу розрахунок нормативів потреби в оборотних коштах і полягає в тому, що спочатку визначається розмір авансування оборотних коштів у кожний елемент, потім їхнім підсумовуванням визначається загальна сума нормативу.

Етапи планування потреби підприємства в оборотних коштах.

І. Норматив оборотних коштів в сировині і матеріалах:

Н=О*N, (1.1)

О — середньодобове використання сировини і матеріалів, яке визначається шляхом ділення загальної річної (квартальної)суми витрат на виробництво на 360 (90) днів.

Nнорма запасу оборотних коштів (днів), яка включає такі елементи:

* транспортний запас — визначається як різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового пробігу розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і обробки банками за місцем знаходження постачальника і споживача;

* підготовчий час — час для прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів;

* поточний (складський запас) — норма оборотних коштів залежить від частоти та рівномірності поставок матеріалів, рівномірності їх споживання у виробництві. У норму оборотних коштів, як правило, включають поточний запас у розмірі 50% тривалості інтервалу між поставками;

* страховий запас — створюється з метою запобігання наслідків можливих перебоїв у постачанні. Норма оборотних коштів на страховий запас встановлюється, як правило, в межах 50% поточного запасу.

ІІ. Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві:

Нн.з.в.=З*Д*К, (1.2)

де 3 — одноденні витрати за планом IV кварталу (тис. грн) — обчислюються діленням витрат на випуск валової продукції (за виробничою собівартістю) у IV кварталі планового року на 90;

Д — тривалість виробничого циклу (днів) — тривалість виробничого циклу відображає час перебування продукції в незавершеному виробництві від першої технологічної операції до повного виготовлення продукції і передачі п на склад. Визначається на основі даних технологічних карт та інших планових нормативів виробництва;

К — коефіцієнт зростання витрат — характеризує ступінь готовності виробів у незавершеному виробництві, тобто відношення витрат у незавершеному виробництві до всієї собівартості готової продукції.

Обчислення коефіцієнта зростання витрат залежить від розподілу витрат протягом виробничого циклу. За рівномірного розподілу витрат коефіцієнт зростання витрат (К) визначається за формулою:

(1.3)

де, А — витрати, які здійснюються одноразово на початку виробничого циклу;

Б — наступні витрати, які включаються до собівартості продукції.

ІV. Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх переодах:

Нм.п.=Ро+Рn+Рв, (1.4)

де Ро — сума коштів, вкладених у ці витрати на початок запланованого періоду, за відрахуванням отриманих банківських кредитів;

Рn — витрати, що проводяться у плановому році, передбачені відповідними кошторисами;

Рв — витрати, які включаються до собівартості продукції запланованого року та передбачені кошторисом виробництва.

ІV. Норматив оборотних коштів у готовій продукції:

Нг.п.=З*Р, (1.5)

де 3 — одноденний випуск продукції в IV кварталі планового року за виробничою собівартістю (грн);

Р — норма запасу оборотних коштів для готової продукції (днів) — включає такі елементи: час на комплектування виробів для поставки, упаковку продукції, час на оформлення і здачу платіжних документів у банк.

Метод прямого розрахунку дає змогу найбільш точно визначити потребу в оборотних активах, оскільки враховує всі організаційно-технологічні, технічні, транспортні та інші характерні особливості, досвід і стан розрахунків. Обґрунтований розрахунок здійснюється за кожним елементом оборотних активів з урахуванням завдань виробничого плану, постачання та збуту.

Метод використовується при проектуванні нових підприємств, а також при розробці заходів, спрямованих на ліквідацію наднормативних запасів оборотних коштів.

2. Аналітичний (дослідно-статистичний) метод визначення потреби в оборотних коштах базується на здійсненні розрахунків з урахуванням середніх фактичних залишків та змін обсягів виробництва. При цьому здійснюється коригування з урахуванням зайвих і непотрібних запасів, неліквідів, які, можливо, мали місце в попередньому періоді. Метод заснований на існуванні пропорційної залежності потреби в оборотних коштах від обсягу виробництва й реалізації продукції.

Основним недоліком цього методу є те, що він не відображає реального проходження виробничого процесу та кругообігу оборотних засобів, оскільки нормативи визначаються на основі фактичних даних минулого року. Це призводить до того, що визначені таким чином нормативи є доволі відносними. Він орієнтується на фактичну організацію виробництва, постачання та збуту й не сприяє їх покращенню. Отже, недоліки в організації та використанні оборотних засобів у минулому періоді не усуваються, а переносяться на наступний, не мобілізуються резерви прискорення оборотності та не враховуються прогресивні чинники, такі як поліпшення матеріально-технічного постачання, поліпшення технології та організації виробництва, а також умов реалізації продукції.

Аналітичний метод застосовується в тому випадку, коли в планованому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з попереднім.

3. Коефіцієнтний метод дає змогу здійснити розрахунок потреби в оборотних активах з урахуванням тенденцій і співвідношень у змінах обсягу виробництва та окремих видів запасів і затрат. Частина з них знаходиться в прямій пропорційній залежності від змін в обсязі виробництва — сировина, матеріали, покупні напівфабрикати, незавершене виробництво, готова продукція на складі, інша ж частина залежить значно меншою мірою — малоцінні і швидкозношувані предмети, запчастини для ремонтів, витрати майбутніх періодів тощо.

Співвідношення, що склалися в минулому, з використанням відповідних коефіцієнтів, екстраполюються на майбутній період.

4. Метод суми строків оборотності. Використання методу «суми строків оборотності» пов’язане з поняттями операційного й фінансового циклів. Ціль методу"строків оборотності" - визначити потреби, що генеруються операційним циклом. Ці потреби вимірюються в днях і у відсотках до обсягу продажів. На практиці не завжди легко застосувати цей метод, тому що він виходить з розрахунку численних часткових строків оборотності. Крім того, не можна підсумувати строки оборотності в днях, тому що вони визначалися стосовно різних величин у знаменнику формул строків оборотності.

На практиці найбільш доцільне застосування методу прямого рахунка, перевагою якого є вірогідність, що дозволяє зробити найбільш точні розрахунки частинного і сукупного нормативів. До частинного відносяться нормативи оборотних коштів у виробничих запасах: сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, тари, запасних частин; у витратах майбутніх періодів; готових виробах.

1.3 Показники ефективності використання оборотного капіталу підприємства Ефективність використання оборотних активів на підприємстві має важливе значення, оскільки справляє значний вплив на загальну ефективність всієї сукупності засобів, залучених підприємством. Це пояснюється тим, що тривалість обороту основних і оборотних засобів суттєво відрізняється через принципові відмінності за характером участі у виробничому процесі основних та оборотних фондів. Якщо перші неодноразово беруть участь у процесі виробництва, то оборотні фонди — один раз, повністю споживаючись у кожному його циклі. Оборот основних фондів вимірюється роками, водночас як оборотні фонди і фонди обігу протягом року здійснюють, як правило, декілька оборотів. Отже, оборотні активи, що обслуговують оборот оборотних фондів і фондів обігу, багато в чому визначають загальні темпи і ефективність виробництва.

В системі заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємства і зміцнення його фінансового стану, важливе місце займають питання раціонального використання оборотних активів.

Ефективність використання оборотних коштів не можна виміряти за допомогою одного показника. Для цього необхідна система показників, найважливішим з яких є швидкість обертання. Цей показник обчислюється у днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот.

(1.6)

де О — термін обертання оборотних коштів (днів);

С — середні залишки нормованих оборотних коштів (грн);

Д — тривалість періоду, за який обчислюється обертання (днів);

Р — обсяг реалізованої продукції (грн).

Цей показник водночас відображає обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період і ефективність використання матеріальних засобів і коштів.

Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактично. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і до окремих їх статей.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання (Ко), який визначається за формулою

(1.7)

де Р — обсяг реалізованої продукції (грн);

С — середні залишки нормованих оборотних коштів (грн).

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за звітний період. Чим більше оборотів здійснюють оборотні кошти, тим краще вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження визначається за формулою

(1.8)

де Кз — коефіцієнт завантаження оборотних коштів (коп.).

Він характеризує величину оборотних коштів на 1 грн реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на одну гривню реалізованої продукції, тим краще вони використовуються.

Коефіцієнт ефективності (Ке) визначається за формулою:

(1.9)

де П — прибуток від реалізації товарної продукції (грн).

Цей показник характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн оборотних коштів. Чим більший він, тим ефективніше використовуються оборотні кошти.

Рентабельність оборотних коштів розраховується за формулою:

(1.10)

Де ЧП— чистий прибуток (грн).

Рентабельність оборотних коштів характеризує ефективність їх використання підприємством і показує, скільки прибутку припадає на 1 грн коштів, спрямованих на формування оборотних коштів.

В результаті прискорення обертання оборотних активів з обігу вивільняються матеріальні ресурси і джерела їх формування, при уповільненні — до обігу залучаються додаткові активи.

Вивільнення оборотних активів може бути абсолютним і відносним. Абсолютне має місце у випадку, коли фактичні залишки оборотних активів менші від нормативу або залишків попереднього періоду при збереженні чи перевищенні обсягу реалізації за визначений період.

Відносне вивільнення має місце у випадках, коли прискорення їх обертання відбувається одночасно зі зростанням виробничої програми підприємства, причому темп зростання залишків виробництва випереджає темп зростання залишків оборотних активів.

Прискорення обертання оборотних активів і вивільнення в результаті цього їх певної суми дає змогу підприємству спрямувати їх за своїм бажанням і обійтись без залучення додаткових фінансових ресурсів.

1.4 Правове регулювання оборотного капіталу підприємства До основних нормативно-правових актів та законодавчої бази, яка дозволяє керувати підприємством та управлінням обіговими коштами підприємства належать:

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. N 436-ІV. Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Згідно з Господарським кодексом України обіговими коштами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні й швидкозношувані предмети, інше майно виробничого й невиробничого призначення, що відноситься по законодавству до обігових коштів.

2. Цивільний кодекс 16.01.2003р. № 435-VІ Постанова «Про проведення загальної переоцінки основних фондів, заліку взаємної заборгованості підприємств та поповнення оборотних коштів державних підприємств і організацій». У зв’язку з погіршенням фінансового стану державних підприємств і організацій, зростанням заборгованості та неплатежів по розрахунках, затримками з виплатою заборгованості різко загострилась економічна ситуація в народному господарстві. Згідно Цивільного кодексу України для подолання цих негативних явищ і створення сприятлих умов для поліпшення фінансового стану державних підприємств і організацій, своєчасних розрахунків і виплати заробітної плати постановив: провести переоцінку основних фондів, відповідно до встановленого механізму.

3. Наказ Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73 Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»

Відповідності до Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», оборотні активи — це грошові кошти і їх еквіваленти, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Це положення є нормативною основою для складання найважливішої форми фінансової звітності яка має назву Звіт про рух грошових коштів. Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей. Така інформація дає користувачам фінансової звітності можливість зіставляти, оцінювати і прогнозувати грошові потоки підприємства; досліджувати спроможність підприємства погасити зобов’язання та сплатити дивіденди; виявляти причини різниці між прибутком і грошовими надходженнями та видатками; аналізувати грошові та негрошові аспекти операцій підприємства.

4. Указ Президента України. № 87 від 31.03.99 р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»

Указ вказує порушення, які тягнуть за собою застосування штрафної санкції у розмірі двократного розміру виявленої понадлімітної готівки.

5. Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних активів, грошових коштів, документів та розрахунків № 69 від 11.08.1994р затверджена наказом Міністерства фінансів України.

Інструкція вказує права, обов’язки і завдання, які покладаються на членів інвентаризаційної комісії та загальні принципи інвентаризації.

Оборотні кошти — це кошти спрямовані на фінансування виробничого циклу для виготовлення та реалізації новоствореного продукту з метою отримання додаткового доходу. Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотними коштами. Недолік коштів, авансованих на придбання матеріальних запасів, може привести до скорочення виробництва, невиконанню виробничої програми. Зайве відволікання коштів у запаси, що перевищують дійсну потребу, приводить до омертвіння ресурсів, неефективному їхньому використанню.

Розділ ІІ. Дослідження ефективності використання оборотного капіталу на підприємстві

2.1 Особливості обігу оборотного капіталу на підприємствах України

Результати в будь-якій сфері бізнесу залежать від наявності й ефективності використання оборотного капіталу. Тому турбота про капітал є відправною, позицією діяльності будь-якого суб'єкта господарювання. В умовах ринкової економіки ці питання мають першорядне значення.

У зв’язку з цим на сучасному етапі істотно зростає пріоритетність і роль аналізу фінансової діяльності, основним змістом якого комплексне системне дослідження механізму формування, розміщення і використання оборотного капіталу з метою забезпечення стабільності і фінансової безпеки підприємства.

Уміння реально оцінити фінансовий стан свого підприємства, ділову активність партнерів по бізнесу, конкурентів, виявити резерви підвищення прибутковості є запорукою конкурентоспроможності підприємства. У зв’язку з цим значення аналітичної роботи на підприємстві неможливо переоцінити. Вона базується на використанні інформації, яку містять форми фінансової звітності та інші документи, й охоплює методики аналізу й оцінки фінансового стану підприємства в цілому та окремих напрямків його діяльності, методи збору, обробки і представлення фінансової інформації, використання сучасних інформаційних технологій для інтерпретації цієї інформації.

Керівництво підприємств має чітко уявляти, за рахунок яких джерел ресурсів воно буде здійснювати свою діяльність і в які сфери діяльності буде вкладати свій капітал. Адже тільки добре продуманий план може призвести до позитивних результатів, і тільки зваживши всі сторони «за» і «проти» потрібно переходити на ту сторону обраного рішення, в якому планується досягти максимально ефективних результатів[19]

Щодо підприємств на Україні взагалі, то на сьогоднішній день, переважно, більшість підприємств існують сьогоднішнім днем не роблячи ставку на майбутнє, і, у зв’язку з цим, методика організації такого підприємства веде до його банкрутства, що ми можемо спостерігати в більшості з випадків. І хоча банкрутство є одночасно двигуном прогресу і забезпечує механізм природного відбору найбільш конкурентоспроможних підприємств в ринковому середовищі, не можна недооцінювати його руйнівних наслідків для власників капіталу, працівників, партнерів по бізнесу і суспільства в цілому.

Кількість та основні показники збиткових підприємств ми можемо побачити в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Збиткові підприємства за видами економічної діяльності [26]

Розглянувши дані таблиці, ми можемо зробити висновок, що загальна сума збитків по всім підприємствам з кожним роком зростає, але, як ми бачимо, у 2011 р. ця сума зменшилась на 193,1 млн. грн., в порівнянні з 2010 роком. Насамперед це свідчить про позитивні зрушення в діяльності всіх підприємств. Але розглянувши всі підприємства окремо, ми бачимо, що у кожного з них відсоток збитків різний, що свідчить про їх нерівномірний розвиток. Наприклад, в порівнянні з усіма видами економічної діяльності, найбільша сума збитків за дані 3 роки спостерігається в промисловості. Найбільші збитки були у 2012 р. — 64 973,0 млн. грн. А щодо загальної кількості підприємств, то їх відсоток в промисловості також зменшується: 2010р. — 43%, 2012 р. — 39,3%, це свідчить про ліквідування тих підприємств, які не здатні продовжувати свою діяльність у зв’язку з нестачею власних коштів для розвитку внутрішньої діяльності підприємства, і в кінцевому результаті - з банкрутством.

На другому місці по найзбитковішій діяльності знаходиться торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку. Їхня сума збитків (за 3 роки) також зростає і в 2012 р. становить 35 287,8 млн. грн, що є негативною тенденцією.

Третє місце по збитковості належить діяльностіу сфері готелів та ресторанів, яке в тис. грн., становить у 2010 році 25 958,9, але за три роки ця сума значно зменшилася і в 2012 році становила вже 7161,1 млн. грн., що є позитивною тенденцією.

Четверте місце по збитковості належить діяльності транспорту та зв’язку. Збитки зростають з 11 369,8 млн. грн. у 2010 р. до 15 835,6 млн. грн. у 2012 р., що є негативним для даних підприємств і означає, ці підприємства нічого не намагаються зробити для ліквідування своїх недоліків.

Для безперервності діяльності підприємства необхідно визначити склад і структуру оборотних коштів, маневрування ним. Для того, щоб оцінити забезпеченість оборотними коштами підприємств за видами економічної діяльності на Україні, розглянемо таблицю 2.2.

Таблиця 2.2

Оборотні кошти за видами економічної діяльності [26]

Щоб детальніше оцінити динаміку оборотних коштів на підприємствах України складемо порівняльну таблицю 2.4, яка дасть змогу встановити розмір абсолютного і відносного приросту або зменшення оборотного капіталу.

Таблиця 2.3

Порівняльна таблиця оборотних коштів за видами економічної діяльності [26]

Прослідкувавши зміни в оборотних коштах за 3 роки, ми можемо їх проаналізувати. Найбільш істотні зміни в бік збільшення оборотного капіталу на 2012 рік ми можемо побачити у діяльності готелів та ресторанів. Їх частка в загальній кількості оборотних коштах збільшилася на 10,6%. Це повязано з підготовкою до ЄВРО-2012.

Збільшення оборотного капіталу також відбулося у у сфері будівництва. Їх частка у загальній сумі оборотних коштів зросла на 1,5%. Це свідчить про ефективне використання оборотних коштів підприємствами, тобто підприємства цієї галузі найправильніше визначають потребу в них, оскільки їх загальна вартість в 2012 р. зросла на 180,53%.

Щодо сільського господарства, мисливства, лісового господарства; торгівля автомобілями та мотоциклами, їх технічного обслуговування та ремонту; діяльності транспорту та зв’язку; освіти, то в цих галузях також відбувається зростання оборотного капіталу на 1,4%, 1,3%, 0,6% і 0,03% відповідно. Можливо, тому, що ці підприємства відволікають більше оборотних коштів у запаси, ніж підприємства будівничої та готельної сфери, й відбулося зміщення цих підприємств на другий план. Отже, виробничі запаси мають бути оптимальними.

Найменший темп зростання оборотного капіталу ми можемо побачити в торгівлі; ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку — 20,38% оборотного капіталу знаходиться в запасах товарно-матеріальних цінностей. А на підприємствах роздрібної торгівлі; ремонту побутових виробів та предметів особистого вжитку; у сфері фінансової діяльності; операцій з нерухомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємцям; охорони здоров’я та надання соціальної допомоги; надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльності у сфері культури та спорту взагалі зменшилася сума оборотного капіталу, що пов’язано із банкрутством ліквідацією підприємств. Також, як бачимо, на цих підприємствах ще більше оборотного капіталу знаходиться в запасах, ніж в попередніх, і ми можемо прослідкувати тенденцію зміни оборотного капіталу в сторону зменшення у відповідності до частки оборотних коштів в запасах товарно — матеріальних цінностей: чим більша їх частка в запасах, тим менший приріст оборотного капіталу з року в рік. Тобто можемо зробити висновок, що завжди потрібно оцінювати зміну розміру оборотних коштів для утворення виробничих запасів на перспективу. Але не тільки цей фактор впливає на динаміку оборотного капіталу, потрібно також враховувати витрати на виробництво, заділи незавершеного виробництва, а також чинники цін і рівня інфляції та ін.

Розглянемо структуру оборотних коштів за допомогою таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Структура оборотних коштів [26]

Як видно з таблиці, найбільша частка оборотних коштів у 2012 р. спостерігається в дебіторській заборгованості - 58,2%, з 2010 р. відбувається їх зменшення з 61,7% до 58,2%. Пониження частки дебіторської заборгованості свідчить про погіршення збуту продукції уповільнення обертання оборотного капіталу. Це відбувається на фоні скорочення матеріальних запасів, тобто на фоні скорочення обсягу виробництва. Частка оборотного капіталу в товарно-матеріальних цінностях на 2012 р. становить 23,6%. Тут ми не можемо однозначно сказати, що обсяг оборотних коштів з року в рік зменшується, так з 2010 р. їх частка починає зростати з 22,3% і вже в 2012 р. частка оборотного капіталу в товарно-матеріальних цінностях становить 23,6%, що свідчить про позитивні зміни на підприємстві.

Як бачимо, найпомітніше оборотні кошти відволікаються в товарно-матеріальні цінності та дебіторську заборгованість, а потім вже незначними розмірами, збільшуючи свій темп росту, в поточні фінансові інвестиції - 8,9%, інші оборотні кошти — 2,8%, та грошові кошти — 6,5%.

2.2 Фінансово-економічна характеристика діяльності ТОВ «Рукавична фабрика «Славутич»

Базою аналізу фінансово — господарської діяльності є Товариство з обмеженою відповідальністю «Рукавична фабрика «Славутич».

Компанія була зареєстрована 12 лютого 1999 року. Керівник організації - Миколайчук Михайло Васильович. Місце розташування підприємства: Київська обл., м. Славутич, вул. Героїв Дніпра буд. 8, корп. 3.

Основним видом діяльності є виробництво різних текстильних виробів (серветки для миття підлоги, посуду, витирання пороху, пояси та жилети рятувальні, чохли для автомобілів, тенісних ракеток, викройки одягу і т. ін.), виробів панчішно-шкарпеткових трикотажних машинного чи ручного в’язання, рукавичок трикотажних, рукавичок, рукавиць та мітенок з тканини.

У 2012 році підприємство було розділене між двома співвласниками.

Основні фінансово-економічні показники підприємства в динаміці зведені в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Динаміка фінансово-економічних показників діяльності ТОВ «Рукавична фабрика «Славутич» за 2011;2012 рр.

Протягом звітного періоду виявлене зниження середньорічної вартості основних засобів на 48,1%, що відбулося за рахунок того, що підприємство було розділене між двома співвласниками. У зв’язку з цим показник фондовіддачі в 2012 році зріс у порівнянні з 2011 роком на 65,89%. Дана тенденція позитивно характеризує підприємство, як таке, що спроможне ефективно використовувати свої фонди.

Середньорічна вартість оборотних засобів має тенденцію до зменшення (з 594,5 тис. грн. до 548 тис. грн.). Це відбулося через вищезгадану причину.

Як бачимо з таблиці, спостерігається зменшення показника чистого доходу від реалізації продукції на 15,23%, що слід відмітити як негативне явище.

Собівартість реалізованої продукції знижується на 1,63%, що можна відмітити як позитивне явище.

Дане підприємство характеризується стабільною чисельністю працюючих. Продуктивність праці в 2012 році знижується на 15,23%, що пов’язано зі зменшенням показника чистого доходу. Слід звернути увагу на зміну прибутку від операційної діяльності: у 2011 році він становить 143 тис. грню, а у 2012 році підприємство вже одержує збиток у розмірі 236 тис. грн. Даний показник негативно характеризує напрямок розвитку ТОВ «Рукавична фабрика «Славутич».

З наведених економічних показників ефективності діяльності підприємства, також спостерігається те, що воно у 2012 році стає нерентабельним.

Таким чином, можна стверджувати, що ТОВ «Рукавична фабрика «Славутич» неефективно використовує свої виробничі та фінансові ресурси для господарської діяльності. Підтвердженням неефективної діяльності підприємства є отримання збитку, що негативно характеризує підприємство.

2.3 Оцінка складу та структури оборотного капіталу підприємства та джерела їх формування Склад і структура оборотних коштів індивідуальна для кожного підприємства і залежить від того, в якій галузі воно працює.

Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва і обігу. Склад оборотних коштів наведемо в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Динаміка складу та структури майна ТОВ «Рукавична фабрика «Славутич» за 2011;2012 рр.

З аналізу структури майна підприємства можна зробити висновок, що загальна вартість активів зменшилася на 45,5%, в тому числі необоротні активи зменшилися на 51,9%, і оборотні активи зменшилися на 43,98%.

Загальна вартість оборотних коштів протягом 2012 р. зменшилася на 49,98%.

У 2012 році відбулося зменшення запасів на 39,17% і склав 205 тис. грн. Дебіторська заборгованість зменшилася на 41,91% у порівнянні з минулим роком. Зменшення відбулося із 272 тис. грн. до 158 тис. грн. Грошові кошти зменшилися на 30,77%.

Аналізуючи зміни структури розміщення оборотних коштів, можна зробити висновок, що у звітному році частка запасів зменшилася.

Частка дебіторської заборгованості в структурі оборотних активів зменшилася на останню звітну дату до 158 тис. грн. Це свідчить про зменшення обсягів реалізованої продукції, але покращилася платіжна дисципліна покупців.

Стан розрахункової дисципліни характеризується наявністю дебіторської заборгованості, і виявляє суттєвий вплив на стійке фінансове положення підприємства.

Зовнішній аналіз стану розрахунків з дебіторами базується на даних форми № 1, для внутрішнього аналізу залучаються дані аналітичного обліку. Дебіторська заборгованість — це заборгованість підприємств, організацій даному підприємству.

Розмір дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови суворі, менше клієнтів купують його товари в кредит, зменшується обсяг реалізації, отже, зменшується величина дебіторської заборгованості за розрахунками клієнтів. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з’являється більше замовників, зростає обсяг реалізації і сума дебіторської заборгованості за рахунками клієнтів. Послаблення умов розрахунків має як переваги, так і недоліки.

Переваги — це зростання обсягу реалізації і прибутку. Недоліки — можливість збільшення суми безнадійних боргів.

Саме тому якість оборотного капіталу, фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від стану розрахункової дисципліни і від розміру, якості та ліквідності дебіторської заборгованості

Таким чином, зміни в структурі оборотних активів, які спостерігаються на ТОВ «Рукавична фабрика «Славутич» не сприяють зміцненню його фінансового стану, загалом є негативними. Також необхідно буде дослідити їх вплив на господарську діяльність підприємства.