Тестова перевірка знань з англійської мови для учнів старших класів

Вступ

З того часу, як освіта стала масовим явищем, почалися пошуки підвищення ефективності контролю знань учнів, що призвело до зростання інтересу до тестового контролю знань. Контроль такого типу забезпечує добрий зворотній зв’язок викладача з учнями: тести можна проводити так часто, як це необхідно викладачу, кожний учень проходить тест із тією швидкістю, яка для нього є зручніше. Після проходження тесту, виставляється об'єктивна оцінка, яка не залежить від настрою вчителя, його ставлення до конкретного учня, вражень від відповідей на попередні питання. Тести економлять час викладача, і це дійсно так, якщо брати до уваги тільки проведення самого тесту, особливо з використанням ЕОМ, коли оцінка виставляється одразу після закінчення проходження тесту. Ці переваги тестів забезпечують їх широке використання, але при цьому треба мати на увазі те, що проведення тестів передбачає велику попередню роботу по підготовці та складанню тестових завдань.

Найчастіше контроль та оцінювання досягнень учнів здійснюється тільки за кінцевим результатом, при цьому залишається не оціненими діяльність учня, рівень його розвитку та динаміка навчання. Застосування тестового контролю сприяє розгляду досягнень учнів у процесі просування від одного рівня засвоєння матеріалу до наступного. Але враховуючи специфіку вивчення іноземних мов (ієрархічна будова змісту учбового матеріалу) та за умови використання вдалої методики складання тестів, тестовий контроль може мати метою не тільки перевірку знань учнів, а й реалізацію функції навчання.

Мета цієї курсової роботи — розробити тестову програму перевірки знань з англійської мови для учнів старших класів з урахуванням загальних принципів побудови таких програм та методичних особливостей даного предмета.

Розділ 1. Тести як засіб контролю знань

1.1 Загальні вимоги до тестів У завданнях до тестів не повинно бути зайвих слів, кожне завдання повинно містити коротку та чітку інструкцію, відповіді повинні бути короткими та змістовними. За формою тестові завдання поділяються на наступні основні групи:

Тести закритого типу. Це історично перша форма, де представлено вже готові відповіді, з яких, звичайно, одна вірна, а інші - невірні. Завдання такої форми почали застосовувати на початку 20-х років. Інструкція для виконання завдання такої форми: обвести колом (або ввести до комп’ютера) номер вірної відповіді. Тестові завдання закритої форми можуть мати два або більше варіанта відповідей. З точки зору достатньо малої вірогідності вгадування та психологічного обгрун-товування обмеження кількості варіантів, оптимальними вважаються завдання з чотирма або п’ятьома варіантами відповідей.

В якості приклада наведемо завдання закритої форми з п’ятьома варіантами відповідей:

Поверхня рідини у циліндричній склянці, що обертається навколо своєї вертикальної вісі, має форму:

а) гіперболоїду;

б) сфери;

в) еліпсоїду;

г) параболоїду;

д) конусу.

Якщо до початку 80-х років завдання закритого типу були найпоширеніші, то потім велику популярність отримали також завдання відкритого типу.

Завдання відкритого типу. Завдання даного типу передбачають введення відповіді самим опитуваним. Також дуже поширені завдання відкритого типу з інструкцією «доповнити». Відповідаючи на кожне завдання, опитуваний дописує (вводить до комп’ютера) відповідь (одне чи декілька ключових слів) у пропущене місце речення, після чого речення набуває стверджувальну форму. Наприклад:

Найлегшим лужним металом є .

В завданнях даного типу широко використовується ідея «фасету», тобто складання паралельних завдань, що мають однакову потужність. Наприклад:

Священна книга «мусульман, християн, іудеїв, …) має назву.

Завдання з інструкцією «встановити відповідність». В завданнях цього типу необхідно зіставити елементи однієї множини з елементами іншої множини, яка має потужність вдвічі більшу. Кожному елементу першої множини ставиться і відповідність тільки один елемент другої. Наприклад, завдання такої форми з курсу всесвітньої літератури 19 ст. може мати вигляд:

Автор Твір О.С. Пушкін А. «Мертві душі»

Л.М. Толстой Б. «Горе від розуму»

М.В. Гоголь В. «Війна та мир»

Г. «Євгеній Онєгін»

Д. «Батьки та діти»

Відповідь: 1 Г, 2 В, 3 А.

В рядку «відповідь» після кожної цифри потрібно поставити відповідну літеру. Завдання вважається виконаним вірно, якщо всі відповідності в ньому встановлено вірно.

Завдання на встановлення правильної послідовності. Завдання такого типу використовують для перевірки знань послідовності дій, процесів, операцій, тверджень, обчислень тощо. В якості інструкції використовують фразу: «Встановіть послідовність …», яка в тому чи іншому вигляді може входити у визначення завдання. Указані дії нумеруються, а у відповіді виставляється код, що характеризує їх правильну послідовність. Наприклад:

Установіть правильну послідовність етапів очищення стічних вод:

механічна;

хімічна;

біологічна;

термічна.

Відповідь:, ,, .

За умов комп’ютерного тестування завдання відкритого типу важко реалізувати. Оскільки, завдання такого типу іноді спричинюють відповіді, які формально важко оцінити ні як вірні, ні як невірні. Тому для комп’ютерного тестування найчастіше використовують тести закритого типу. При цьому треба враховувати те, що неправильні варіанти відповідей повинні бути правдоподібними.

Обов’язковою умовою та основним етапом розробки й формування тесту є оцінка його якості, складності та надійності. Досвід розробки тестів виявив, що створення якісного тесту передбачає спільну працю викладача із спеціалістами з тестів. Оцінка якості тесту досягається шляхом дослідження кількома експертами форми, змісту тесту та варіантів відповідей.

Складність тесту можливо визначити за допомогою досліду (за частотою появи вірних відповідей на завдання), надійність тесту характеризується відтворенням результатів під час повторного тестування, а також може бути встановлена експериментально.

1.2 Властивості тестів Тести повинні мати такі властивості:

валідність (адекватність, обґрунтованість);

визначеність (загальноприйнятість);

надійність;

практичність;

легкість використання;

прогностична цінність.

Валідність тесту відображає, що власне тест повинен визначити та як добре він це робить; показує, в якій мірі тест вимірює ту якість (властивість, здатність тощо), для оцінки якої він спрямований. Тести, що не мають валідність, не придатні для практичного використання. Визначають три типи валідності:

змістовна — дає відповіді на питання, чи охоплює зміст тесту весь комплекс програмних вимог до завдання даного предмету та на скільки дані завдання придатні для оцінки знань із цього предмету;

емпірична — визначає перевірку тесту за допомогою іншого тесту, який вимірює той же показник, що і даний, із метою оцінити індивідуальну прогностичність тесту;

концептуальна — визначається шляхом доведення правильності та теоретичних концепцій, що покладені в основу тесту.

Визначеність тесту визначає, що під час проходження опитуваний добре розуміє, які завдання та в якому об'ємі він повинен виконати для того, щоб отриманий результат відповідав поставленій меті.

Надійність тесту — це питання про те, в якій мірі його повторення призведе до такого ж результату. Підвищенню надійності тесту сприяє його нескладність, чітке виконання умов тестування, виключення можливостей впливу інших факторів (підказки, списування тощо).

Прогностична цінність тесту означає, що тест повинен бути таким, щоб результати обстеження могли бути використані в подальшій діяльності, наприклад, при повторенні погано засвоєного матеріалу.

Під час складання тестів повинні враховуватися такі вимоги:

чітка відповідність джерелу інформації, яким користується учень;

легкість — кожне завдання повинно вимагати від учня відповіді тільки на одне питання;

однозначність — формулювання завдання повинно як найширше пояснити поставлену перед учнем задачу, мова та терміни, позначки, графічні зображення та малюнки завдання та відповіді до нього повинні бути, безумовно та однозначно зрозумілими для учнів.

1.3 Рівні тестів В процесі засвоєння матеріалу учні послідовно досягають чотирьох рівнів, кожен із яких означає набування ними визначеної нової якості. При цьому наступний рівень засвоєння не може бути досягнутий, якщо учень ще не засвоїв попередній рівень.

Перший рівень засвоєння означає отримання учнем знань ознайомлень, за допомогою яких він здатен впізнавати те чи інше явище з набору йому подібних. Головною особливістю даного рівня полягає в тому, що для його досягнення потребується обов’язкове спирання на конкретне явище, інформація про яке була представлена під час навчання.

Другому рівню відповідають такі знання, за допомогою яких учень може відтворювати інформацію з пам’яті. На цьому рівні він не потребує представлення даного явища. Він відтворює засвоєний матеріал, не спираючись ні на що.

Третій рівень означає, що учень набув здатність розв’язувати типові задачі, використовуючи для цього засвоєні ним у процесі навчання способи їх розв’язання.

На четвертому рівні засвоєння, який визначається як рівень трансформації або рівень творчості, учень здатен творчо застосовувати о застосовувати міння та навички у нових, нетипових ситуаціях, створюючи оригінальні способи та підходи до їх реалізації.

Тести, розроблені з урахуванням рівнів засвоєння, дозволяють оцінити якість засвоєння.

Для перевірки якості засвоєння матеріалу на першому рівні (рівні ознайомлення) повинні використовуватися тести, що потребують виконання дій, спрямованих на впізнання. Це — впізнавання, розрізнення, класифікація об'єктів, явищ та понять.

Тести першого рівня — це тести на впізнання («так» — «ні») та тести на розрізнення (вибіркові).

Тести другого рівня потребують від учнів виконання дій по відтворенню з пам’яті інформації про об'єкт вивчення. Наприклад:

а) доповніть текст…;

б) напишіть формулу …;

в) намалюйте схему … .

У випадку а) учень повинен дати повне визначення, у випадку б) необхідно написати тільки потрібну формулу, у випадку в) вимагається відтворити з пам’яті розташування предметів.

Можна виділити два види тестів другого рівня: тести на доповнення або підстановку, тести на розуміння та відтворення.

Тести третього рівня потребують від учня вміння застосовувати засвоєну інформацію у практичній діяльності для розв’язання типових та деяких нетипових завдань. При цьому завжди має місце продуктивна діяльність учня, в результаті якої набуті знання перевіряються на рівні вмінь. Такими тестами є завдання, що потребують готового способу розв’язання, без його суттєвого перетворення. Відтворення та використання знань відбувається у тому вигляді, в якому вони були засвоєні у процесі навчання.

Тести четвертого рівня потребують таких знань та вмінь, які дозволяють приймати рішення в нових проблемних ситуаціях. До цього рівня належать завдання, для виконання яких учень повинен орієнтуватися в складній, незнайомій для нього ситуації.

Слід підкреслити також суттєвість оцінки складності тестів. Часто ті, хто складають тести плутають складність тесту зі складністю інтелектуального процесу, який вони вимірюють.

1.4 Структуризація тестів Одним із трудоємних етапів у розробці тестів є етап складання завдань. Тест повинен повністю відображати матеріал, що контролюється, не містити надлишкових завдань, відповідати цілям тестування. Тому спочатку потрібно визначити предметну область: розбити її на окремі теми, підтеми і т. д. до понять, які включені в тему. Далі встановлюються зв’язки між елементами, один елемент може використовуватися при визначенні іншого, елементи можуть бути пов’язані за своїми якостями або особливостями. Таким чином, вся предметна область покривається мережею учбових елементів, які пов’язані між собою.

Після визначення такої мережі для кожного учбового елементу розроблюється своє завдання. В цілому для кожного елементу можна створити декілька однотипних завдань або, навпаки, декілька завдань можуть відображати один і той самий елемент із різних боків. Далі, в залежності від мети тестування, завдання групуються у відповідний тест.

Виходячи алгоритму, що використовується для опитування при проходженні тесту кількість завдань, що входять до тесту, може бути різною. Ідеальним випадком є повне включення в тест усіх завдань із даної теми, але при цьому збільшується час проходження тесту. Тому, як правило, з усього набору питань обирається випадковим чином деяка підмножина завдань, що охоплює основні учбові елементи предметної області, яка пропонується учням. При цьому слід узяти до уваги те, що завдання, обрані випадковим чином, повинні охоплювати предметну область повністю.

Для оптимізації проведення опитування можна також використати структуру предметної області, тобто за відповіддю на запропоноване питання врахувати і відповідь на всі завдання, що структурно пов’язані з ним.

Структуру тесту можна побудувати відповідно до методики викладання учбового матеріалу, або відповідно до структури предметної області. При такому підході викладач виступає в ролі експерту — спеціалісту предметної області. Це поширений та часто використовуваний підхід. Ще один підхід будується на аналізі відповідей тестованих, які бачать перед собою тільки набір завдань: якщо вдасться якимось чином визначити зв’язок завдань у тесті за відповідями, то можна спробувати побудувати структуру цього тесту. Структура тесту — це визначений порядок зв’язку завдань у тесті: завдання вважаються пов’язаними, якщо вірна (невірна) відповідь на одне питання передбачає вірну (невірну) відповідь на інше. В цьому випадку при відповіді на одне завдання враховуються відповіді на всі завдання, які структурно пов’язані з ним. Для такої структури можливо побудувати всі завдання тесту за рівнем складності та встановити зв’язки між ними.

Для оцінки зв’язків між завданнями можна використовувати коефіцієнти кореляції. Для цього будуються таблиці спряженості вірних та невірних відповідей для всеможливих пар завдань тесту, за якими обраховуються тетрахоричні коефіцієнти кореляції. Далі всі завдання тесту розбиваються за ступенем складності, яка визначається частотою вірних відповідей. Структура тесту виводиться на основі виділення достовірних зв’язків між завданнями сусідніх груп складності.

Розділ 2. Методика та принципи складання тестів

2.1 Методика складання тестів В кожному курсі будь-якого предмета існують ключові моменти, особливо важливі теми, без знання яких неможливе засвоєння більш складного матеріалу в процесі навчання. Під час усного екзамену за умови особистого контакту із студентом викладач обов’язково оцінює розуміння студентом цих тем. За умови автоматизованого тестування можна врахувати важливість будь-яких розділів курсу, збільшив долю питань з цих розділів у загальній кількості питань. Але це не завжди зручно для того, хто складає цей тест, тому що не завжди найбільш важливі розділи містять більшість матеріалу.

Запропонована методика передбачає врахування таких параметрів, як ступінь важливості та об'єм матеріалу, що вивчається, у розділах курсу. При складанні тесту викладач ділить курс на теми Т1, T2, …, Tk та оцінює ступінь важливості Si та об'єм матеріалу Vi з кожної теми Ti. Кількість питань n із кожної теми T повинна бути пропорційною до об'єму матеріалу Vi.

Знання кожного розділу оцінюються за дванадцятибальною системою. Найуживанішою є така шкала: менше 50% - оцінка «1−3», від 50% до 70% - оцінка «4−6», від 50% до 90% - оцінка «10−12».

Вимога економії часу стає природною в масових процесах, яким стала й освіта. Одно з актуальних напрямків сучасної організації тестового контролю — це індивідуалізація контролю, що призводить до значної економії часу тестування. Контроль відбувається за допомогою завчасно відібраних за складністю завдань.

Інша сторона питання полягає в тому, що від часу тестування суттєво залежить якість результатів. Кожний тест має оптимальний час тестування, зменшення чи перевищення якого знижує якісні показники тесту.

Оптимальний час тестування визначається емпірично за показником дисперсії тестових даних якщо по осі абсцис відкласти час тестування, а по осі ординат — значення дисперсії тестових результатів, отриманих після кожного пробного контролю, то сполучив ці точки, отримаємо уявлення про зміну дисперсії; максимальне значення останньої вкаже на оптимальний час, необхідний для тестового контролю.

Визначення змісту означає використання в тесті тільки такого контрольного матеріалу, який відповідає змісту навчального курсу. Зміст тесту проходить експертизу у досвідчених педагогів, які повинні дати відповідь на питання — чи можна за допомогою запропонованих завдань коректно оцінити зміст, рівень та структуру знань у даного контингенту учнів? При оцінці тесту завжди виникають питання про мету тесту, його змісту та якості.

Аналіз змісту, тобто, і тесту в цілому, дозволяє визначити знання, вміння, навички та уявлення, необхідні для вірного виконання завдань.

Якість тесту традиційно зводиться до визначення міри його надійності та питань валідності його результатів. Як об'єктивним, якісним можна назвати тільки той метод виміру, який підтверджений науково та спроможний надати потрібні результати.

В західній літературі традиційно розглядаються два основних чинники якості: валідність та надійність. Валідність означає відповідність тестових результатів той меті, для якої проводилося тестування. Валідність залежить від якості завдань, їх кількості, від ступеня повноти та глибини охоплення змісту навчального предмета (по темах) у завданнях тесту. Крім того, валідність залежить також від балансу та розподілу завдань за складністю, від методу відбору завдань, від інтерпретації тестових результатів.

2.2 Принципи відбору змісту тестового матеріалу Важливість. Цей принцип указує на необхідність включення в тест тільки тих елементів знань, які можна віднести до найважливіших, ключових, без яких знання стають неповними, з численними пробілами. Такі знання, враховуючи їх важливість, можна назвати структурними. В тест потрібно включати тільки ті матеріали, які відіграють роль структурних елементів в індивідуальному знанні. Наукова достовірність. До тесту включають тільки той зміст навчального предмета, який являється об'єктивно істинним та підлягає деякій раціональній аргументації. Відповідно, всі суперечливі точки зору, які існують та притаманні науці, не рекомендовано включати до тестових завдань. Суть тестових завдань і є в тому, що вони потребують чіткої, наперед відомої викладачу відповіді, визнаної ним під час розробки завдань об'єктивно істинної.

Відповідність змісту тесту рівню сучасного стану науки. Цей принцип випливає з необхідності підготовки спеціалістів, та перевірки їх знань на сучасному матеріалі.

Репрезентативність. До тесту вносяться не тільки значні елементи змісту, але ще звертається увага на повноту та їх достатність для контролю. Репрезентативність не означає обов’язковість включення в тест усіх суттєвих елементів змісту. Оскільки, багато з них пов’язані між собою в загальній структурі знань, ієрархічно підпорядковані.

Зростаюча складність учбового матеріалу. Цей принцип означає, що кожний учбовий елемент під час контролю має деяку середню для опитуємого міру складності, на яку й орієнтуються викладачі. Практично всі підручники та посібники побудовані за принципом зростаючої складності. В таких учбових предметах, як логіка, математика, іноземні мови, статистика, філософія та ін. знання наступних елементів курсу жорстко залежить від знання попередніх учбових елементів. Тому вивчати такі предмети можливо тільки із самого початку. Складному змісту завжди відповідають складні завдання. Тому респондент, який вірно відповідає на складні питання, із більшою ймовірністю відповість вірно і на легкі завдання.

Варіативність змісту. Зміст тесту не може лишатися незмінним та незалежним від розвитку науки, науково-технічного прогресу, від нового змісту учбових предметів та нових підручників.

Системність змісту. Це означає підбор такого змісту тестових завдань, який відповідав би вимогам системності знань.

Комплексність та збалансованість змісту тесту. Тест, розроблений для підсумкового контролю знань, не може складатися з матеріалів тільки однієї теми, навіть якщо ця тема є ключовою в даному предметі. Необхідно шукати завдання, що комплексно відображують основні, якщо не всі, теми учбового курсу.

Зв’язок змісту та форми. Справжній тест можна охарактеризувати як результат взаємного впливу змісту завдань із найбільш підходящою формою. Не всякий зміст піддається представленню у формі тестового завдання. Докази, довгі розрахунки, багатослівні описи важко виражаються, а то й зовсім не виражаються у тестовій формі. При правильному відборі контрольного матеріалу зміст тесту може бути використаний не тільки для контролю, а й для навчання. Використання тестів в автоматизованих контрольно-навчаючих програмах дозволяю учню самостійно виявляти пропуски в структурі своїх знань та приймати міри для їх ліквідації. В таких випадках можна говорити про значний навчаючий потенціал тестових завдань, використання якого стане одним із найефективніших напрямків практичної реалізації принципу єдності та взаємозв'язку навчання та контролю.

2.3 Використання автоматизованого контролю знань на уроках англійської мови В сучасних умовах, коли відбулася необхідна заміна чотирибальної системи оцінювання знань учнів на більш гнучку, сучасну систему, підвищився інтерес та необхідність перевірки знань учнів за допомогою тестів. Усі ці зміни продиктовані бажанням Міністерства Освіти захистити права дітей, забезпечити демократичні засади функціонування загальної середньої освіти та об'єктивне оцінювання знань учнів, удосконалити систему проведення іспитів у загальноосвітніх навчальних закладах України.

Такий підхід орієнтує на розробку та використання тестових завдань. Грамотно складений та правильно оброблений тест має ряд переваг над «класичною» контрольною роботою. Тест дає змогу провести ширший і глибший контроль засвоєння матеріалу. Тест виявляє загальну картину засвоєння матеріалу і відкриває можливість для індивідуальної роботи як із устигаючими, так і з відстаючими. Тест добре впливає на розвиток інтуїції і логічного мислення. Тестований знаходиться перед вибором — знайти відповідь або вгадати її. Якщо й існує ймовірність вгадування відповіді, то все одно учень керується методом виключення: відкидання неможливих варіантів, а це теж має деякі переваги. Дуже важливо, що крім контролю, тест реалізує і функцію навчання.

Зараз актуальною є проблема навчання та оцінювання знань на комп’ютері, оскільки, розширилася сфера використання комп’ютерів в освітньому процесі, зросла кількість освітніх предметів, у яких застосовуються комп’ютери, знизився вік дітей, які володіють навичками роботи на комп’ютері.

Безсумнівно існує зв’язок між вивченням інформатики та англійської мови, оскільки, на екрані монітора часто з’являються повідомлення операційної системи на англійській мові, також довідкова інформація деяких програмних продуктів та електронна пошта вимагають знання англійської мови. В сучасних умовах гуманізації суспільства знання комп’ютерів та англійської мови стає майже обов’язковими.

Крім того специфіка вивчення англійської мови дуже підходить для використання автоматизованої перевірки знань. По-перше, зміст учбового матеріалу має ієрархічну структуру (перехід від простого до складного), по-друге, широка можливість знаходження великої кількості правдоподібних варіантів відповіді, що є одною з обов’язкових умов при розробці тестів. До того ж комп’ютерні тести на уроках англійської мови — це дуже швидка та якісна перевірка знань учнів. Вивчення англійської мови вимагає чіткого знання правил та правопису слів, тому при виконанні тестового завдання логічний хід роздумів учня не має великого значення, як це було б, наприклад, під час розв’язування задачі з фізики, тому використання комп’ютерних тестів з англійської мови є дуже доцільним, чого не можна сказати про деякі інші предмети, де вирішальним чинником є логічне мислення, яке машина оцінити просто не може.

структуризація тест англійський мова

Висновки На основі досліджень, проведених у даній курсовій роботі, можна зробити такі висновки.

Розробка тестового контролю складається з наступних етапів:

визначення цілей тестування (прогностичні - пов’язані з профільною орієнтацією учнів, діагностичні - пов’язані з рівневою диференціацією навчання, орієнтовані на зворотній зв’язок);

відбір та впорядковування завдань;

компановка тестів по блоках;

апробація;

проведення тестових випробувань.

Тест — це стандартизоване завдання, за результатами якого роблять висновки про знання, вміння та навички учня. Тому до тестів висуваються визначені вимоги: валідність, визначеність, надійність, практичність, легкість використання, прогностична цінність. При обиранні критеріїв оцінки тестів також враховуються різні навички, які повинні бути отримані учнем у процесі навчання:

інформаційні навички (впізнає, згадує);

розуміння (пояснює, показує);

застосування (демонструє);

аналіз (обдумує, розмірковує);

синтез (комбінує, моделює);

порівняльна оцінка (порівнює по параметрах).

Це дозволяє визначити рівень складності тесту.

Крім того при вивченні іноземної мови тестовий контроль — це самий зручний, швидкий та надійний спосіб оцінювання знань учнів. Для перевірки знань у цьому випадку найзручнішим буде використання тестів закритого типу.

Які, у свою чергу, є ідеальними для комп’ютерного тестування, яке є більш швидким, наочним та ефективним.

Література

1. Культин Н. Б. Программирование в Turbo Pascal 7.0 и Delphi. — СПб.: BHV, 1999 — 374 с.

2. Фаронов В. В. Delphi 3: Учебный курс. — М.: «Нолидж», 1998. — 390 с.

3. Фаронов В. В. Delphi 4: Программирование на Object Pascal. — СПб.: BHV, 1999. — 472 с.

4. Плотникова И. А. Методика тестового контроля в старших классах Информатика и образование. — 2000. — № 1. — с. 3.

5. Матушанский Г. У. Проектирование педагогических тестов для контроля знаний // Информатика и образование. — 2000. — № 6. с. 34.

6. Трояновский В. М. Автоматизированный контроль знаний и система взаимосвязанных понятий Информатика и образование. — 2002. — № 3. — с.17.

7. Ахметсафина Р. З., Бронштейн Е. Н., Житников В. П., Мухачева Э. А., Николаева М. А., Фридлянд А. М. Тесты по информатике для абитуриентов // Информатика и образование. — 2002. — № 2. — с. 6.

8. Воробейчикова О. В. Структурированные тесты как средство контроля знаний Информатика и образование. — 2001. — № 7. — с.9.

9. John Eastwood. Oxford practice grammar. Second Edition. — Oxford University Press, 2000. — p. 432.

10. Бобровский С. Delphi 5: учебный курс. — СПб: Издательство «Питер», 2000. — 640с.

Додаток Тестова програма з англійської мови Для створення програми на форму треба помістити 5 компонентів Edit, 4 компоненти RadioButton, компонет Button та компонент Panel.

Властивості форми:

BorderIcons.biSystem Menu True (кнопка системного меню);

BorderIcons. biMinimaze False (неможливо згорнути вікно);

BorderIcons. biMaximaze False (неможливо розгорнути вікно);

BorderStyle bsSingle (Тонка границя вікна, неможна змінити розмір вікна).

Властивості компонентів Label

Властивості компонентів RadioButton

Властивості компоненту Button1

Вигляд програми під час виконання Лістінг програми

unit Unit1;

interface

uses

Messages, SysUtils, Classes, Graphics, Controls, Forms,

Dialogs, StdCtrls, ExtCtrls, WinTypes, WinProcs;

const N_lev=4;

N_ans=4;

type

TForm1 = class (TForm)

RadioButton1: TRadioButton;

RadioButton2: TRadioButton;

RadioButton3: TRadioButton;

RadioButton4: TRadioButton;

RadioButton5: TRadioButton;

Panel1: TPanel;

Button1: TButton;

Label1: TLabel;

Label2: TLabel;

Label3: TLabel;

Label4: TLabel;

Label5: TLabel;

procedure FormActivate (Sender: TObject);

Procedure Button1Click (Sender: TObject);

procedure RadioButton1Click (Sender: TObject);

procedure RadioButton2Click (Sender: TObject);

procedure RadioButton3Click (Sender: TObject);

procedure RadioButton4Click (Sender: TObject);

private

{ Private declarations }

public

{ Public declarations }

end;

var

Form1: TForm1;

f:TextFile;

fn:string;

level:array[1.N_lev]of integer;

mes:array[1.N_lev]of string;

score:array[1.N_ans]of integer;

summa:integer;

vopros:integer;

n_otv:integer;

otv:integer;

implementation

Procedure info (var f: TextFile;L:TLabel);

Var

s, buf: string;

begin

buf:=' ';

repeat

readln (f, s);

if s[1]<>'.'

then buf:=buf+s+' ';

until s[1]='.';

L.Caption:=buf;

end;

Procedure GetLevel (var f: TextFile);

Var

i:integer;

buf:string;

begin

i:=1;

repeat

readln (f, buf);

if buf[1]<>'.' then begin

mes[i]: =buf;

readln (f, level[i]);

i:=i+1;

end;

until buf[1]='.';

end;

Procedure VoprosToScr (var f: TextFile;frm:TForm1;

vopros:integer);

var

i:integer;

code:integer;

s, buf: string;

begin

s:=' ';

Vopros:=vopros+1;

Str (vopros:3,s);

frm.Caption:='Вопрос'+ s;

buf:=' ';

repeat

readln (f, s);

if s[1]<>'.'

then buf:=buf+s+' ';

until s[1]='.';

i:=1;

frm.Label5.Caption:=buf;

repeat

buf:=' ';

repeat

readln (f, s);

if (s[1]<>'.')and (s[1]<>',')

then buf:=buf+s+' ';

until (s[1]=',')or (s[1]='.');

Val (s[2], score[i], code);

case i of

1:frm.Label1.Caption:=buf;

2:frm.Label2.Caption:=buf;

3:frm.Label3.Caption:=buf;

4:frm.Label4.Caption:=buf;

end;

i:=i+1;

until s[1]='.';

if Form1. Label1.Caption<>' '

then

begin

frm.Label1.Top:=frm.Label5.Top+frm.Label5.Height+5;

frm.RadioButton1.Top:=frm.Label1.Top;

frm.Label1.Visible:=true;

frm.RadioButton1.Visible:=true;

end;

if Form1. Label2.Caption<>' '

then begin

frm.Label2.Top:=frm.Label1.Top+frm.Label1.Height+5;

frm.RadioButton2.Top:=frm.Label2.Top;

frm.Label2.Visible:=true;

frm.RadioButton2.Visible:=true;

end;

if Form1. Label3.Caption<>' '

then begin

frm.Label3.Top:=frm.Label2.Top+frm.Label2.Height+5;

frm.RadioButton3.Top:=frm.Label3.Top;

frm.Label3.Visible:=true;

frm.RadioButton3.Visible:=true;

end;

if Form1. Label4.Caption<>' '

then begin

frm.Label4.Top:=frm.Label3.Top+frm.Label3.Height+5;

frm.RadioButton4.Top:=frm.Label4.Top;

frm.Label4.Visible:=true;

frm.RadioButton4.Visible:=true;

end;

end;

Procedure ResetForm (frm:TForm1);

begin

frm.Label1.Visible:=False;

frm.Label1.Caption:=' ';

frm.Label1.Width:=frm.ClientWidth-frm.Label1.Left-5;

frm.RadioButton1.Visible:=False;

frm.Label2.Visible:=False;

frm.Label2.Caption:=' ';

frm.Label2.Width:=frm.ClientWidth-frm.Label2.Left-5;

frm.RadioButton2.Visible:=False;

frm.Label3.Visible:=False;

frm.Label3.Caption:=' ';

frm.Label3.Width:=frm.ClientWidth-frm.Label3.Left-5;

frm.RadioButton3.Visible:=False;

frm.Label4.Visible:=False;

frm.Label4.Caption:=' ';

frm.Label4.Width:=frm.ClientWidth-frm.Label4.Left-5;

frm.RadioButton4.Visible:=False;

frm.Label5.Width:=frm.ClientWidth-frm.Label5.Left-5;

end;

Procedure Itog (summa:integer;frm:TForm1);

Var

i:integer;

buf:string;

begin

buf:=' ';

Str (summa:5,buf);

buf:='Результаты тестирования: '+chr (13)

+'Всего баллов: '+buf;

i:=1;

While (summa

i:=i+1;

buf:=buf+chr (13)+mes[i];

frm.label5.caption:=buf;

end;

{$R *.dfm}

Procedure TForm1. FormActivate (Sender:TObject);

begin

ResetForm (Form1);

if ParamCount=0

then begin

label5.Font.Color:=clRed;

label5.Caption:='Не задан файл вопросов';

Button1.Caption:='ok';

Button1.Tag:=2;

Button1.Enabled:=True;

end else begin

fn:=ParamStr (1);

AssignFile (f,'angltest.txt');

{$I-}

Reset (f);

{$I+}

if IOResult=0 then begin

info (f, label5);

GetLevel (f);

end; end; {end;}

Procedure TForm1. Button1Click (Sender:TObject);

begin

Case Button1. Tag of

0: begin

Button1.Caption:='Дальше';

Button1.tag:=1;

RadioButton5.checked:=true;

Button1.Enabled:=False;

ResetForm (Form1);

VoprosToScr (f, Form1, Vopros); vopros:=vopros+1;

end;

1: begin

summa:=summa+score[otv];

RadioButton5.checked:=true;

Button1.Enabled:=False;

ResetForm (Form1);

if not eof (f)

then

begin VoprosToScr (f, Form1, Vopros);

vopros:=vopros+1 end

else begin

summa:=summa+score[otv];

CloseFile (f);

Button1.caption:='ok';

Form1.Caption:='Результат';

Button1.tag:=2;

Button1.Enabled:=True;

Itog (summa, Form1);

end;

end;

2: begin

Form1.Close;

end;

end;

end;

procedure TForm1. RadioButton1Click (Sender: TObject);

begin

if sender=RadioButton1

then otv:=1;

Button1.Enabled:=True;

end;

procedure TForm1. RadioButton2Click (Sender: TObject);

begin

if sender=RadioButton2

then otv:=2;

Button1.Enabled:=True;

end;

procedure TForm1. RadioButton3Click (Sender: TObject);

begin

if sender=RadioButton3

then otv:=3;

Button1.Enabled:=True;

end;

procedure TForm1. RadioButton4Click (Sender: TObject);

begin

if sender=RadioButton4

then otv:=4;

Button1.Enabled:=True;

end;

end.