Розроблення інноваційної політики підприємства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНIВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГIЙ Кафедра прикладної економіки Спеціальність менеджмент організації

КУРСОВА РОБОТА на тему: «Розроблення інноваційної політики підприємства»

з дисципліни: «Економіка підприємства»

Студент ЕіМ IІІ-1 Гречанівська К. А. _____________

Керівник Асистент Труш Ю. Л. _____________

Київ 2012

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

1.1 Сутність поняття інноваційна політика підприємства

1.2 Види інноваційної політики підприємства

1.3 Методичний підхід до оцінки ефективності інноваційної політики підприємства РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ЛЮСТДОРФ «

2.1 Історична довідка про підприємство

2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників

2.3 Оцінка ефективності інноваційної політики підприємства РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ НАПРЯМКІВ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ТОВ «ЛЮСТДОРФ «

3.1 Удосконалення інноваційної політики

3.2 Напрямки розробки інноваційної політики ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ ВСТУП На сучасному етапі розвитку продуктивних сил економічне зростання, конкурентоспроможність окремих країн, підприємств залежить від ефективного використання нагромаджених знань, утілених в інноваціях.

Інновації взаємодіють із багатьма процесами в соціальному і природному середовищі, їм належить ключова роль у реалізації головного імперативу сучасної парадигми стійкого розвитку — гармонійного поєднання економічного розвитку зі збереженням природного середовища і соціальним прогресом. Вище зазначені обставини пояснюють актуальність теми даної курсової роботи.

Мета курсової роботи полягає у дослідженні та аналізі інноваційної політики ТОВ «Люстдорф», а також розробці шляхів щодо підвищення її ефективності.

Основні завдання курсової роботи:

· визначити сутність інноваційну політику підприємства;

· надати характеристику видів інноваційної політики;

· охарактеризувати методичний підхід до оцінки ефективності інновацій;

· надати загальну характеристику підприємства;

· проаналізувати основні техніко-економічні показники підприємства;

· оцінити ефективність інноваційної політики;

· надати рекомендації щодо удосконалення інноваційної політики;

· запропонувати шляхи підвищення ефективності інноваційної політики.

Об'єктом дослідження є процес формування та проведення інноваційної політики ТОВ «Люстдорф»

Відповідно до цього, предметом дослідження виступають теоретичні та практичні питання щодо формування та ефективності інноваційної політики підприємства з огляду на особливості застосування до різних видів діяльності.

Дослідженню інноваційної політики на сучасному етапі присвячені науковій праці таких українських вчених як: О. Амоша, В. Геєць, М. Долішній, В. Захарченко, І. Кукурудза, Б. Маліцький, В. Онищенко, В. Соловйов, Л. Федулова, М. Чумаченко та інші, а також зарубіжних дослідників Н. Іванова, І. Дєжіна, А. Дагаєв, В. Зінченко, Г. Тюльков, Е. Менсфілд, Б. Твісс. В наукових працях основна увага приділялась щодо стану інноваційної діяльності, оцінці інноваційного потенціалу.

Інформаційну базу дослідження склали офіційні статистичні матеріали та звітні дані підприємства, аналітична документація, статистичні щорічники, посібники з менеджменту, інноваційного менеджменту, стратегічного менеджменту, економіки підприємства, соціології праці, конфліктології та наукові статті.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

1.1 Сутність поняття інноваційна політика підприємства В більшості випадків поняття «інноваційна політика» застосовується для визначення напрямків інноваційної діяльності країни, в межах підприємства часто використовується поняття «інноваційна стратегія». На мою думку, термін «інноваційна політика» повинен мати місце в процесі управління інноваційною діяльністю підприємства, оскільки інноваційна політика є поняття більш широке ніж інноваційна стратегія. Інноваційна стратегія, в свою чергу, виступає як складова інноваційної політики.

Аналіз вітчизняної та закордонної літератури з питань формування інноваційної політики підприємств (табл.1), дозволив зробити висновки про неоднозначність підходів щодо визначення сутності інноваційної політики.

Таблиця 1.1

Узагальнені визначення поняття «інноваційна політика»

На мою думку, жодне з запропонованих визначень «інноваційної політики» не відображає повністю її сутності. А оскільки інноваційна політика підприємства займає першочергове місце серед функціональних напрямків загальної політики діяльності підприємства, покликана забезпечити отримання конкурентних переваг підприємства за рахунок реалізації існуючих ринкових можливостей та ефективного використання інноваційного потенціалу, то особливо важливим моментом є усвідомлення її сутності.

Отже, інноваційна політика — це складова політики діяльності підприємства, спрямована на розробку та реалізацію інновацій, що передбачає визначення інноваційних цілей та напрямків інноваційного розвитку підприємства; розробку інноваційної програми підприємства, що містить у собі певний набір інноваційних проектів; планування науково-технічних, управлінських, фінансових, економічних, збутових та інших заходів щодо реалізації інноваційних проектів.

1.2 Види інноваційної політики на підприємстві

Питаннями, пов’язаними із класифікацією інноваційних стратегій, займалося багато науковців, які виділяли різновиди цих стратегій, але здебільшого не здійснювали їх поділ за певними ознаками (табл.1.2).

Таблиця 1.2

Види інноваційних стратегій з позиції зарубіжних та вітчизняних вчених

Аналітичний огляд наукових праць вітчизняних та зарубіжних авторів свідчить про наявність суттєво різних тлумачень, як самого поняття «інноваційна стратегія підприємства», так і класифікації її видів, що зумовлює значні труднощі для менеджерів підприємств у процесі формування та реалізації інноваційної стратегії.

Для полегшення процесу вибору інноваційної стратегії підприємства В. М. Чубай запропонував використовувати наступу класифікацію:

1. За особливістю інноваційного процесу на підприємстві:

ь донорська інноваційна стратегія;

ь прогресивна інноваційна стратегія;

ь адаптивна інноваційна стратегія;

ь спекулятивна інноваційна стратегія;

2. За способом задоволення потреби покупців:

ь інноваційна стратегія удосконалення;

ь інноваційна стратегія заміни;

ь інноваційна стратегія комбінування;

ь інноваційна стратегія «першовідкриття»

3. За спрямованістю здійснення інновацій:

ь інноваційна стратегія першочергової орієнтації на високу якість продукції;

ь інноваційна стратегія першочергової орієнтації на низьку собівартість продукції;

ь інноваційна стратегія першочергової орієнтації на широкий асортимент продукції;

ь інноваційна стратегія першочергової орієнтації на привабливість дизайну продукції тощо;

ь інноваційна стратегія орієнтації на рівнопропорційний рівень собівартості, якості і широти асортименту;

ь інноваційна стратегія орієнтації на інше співвідношення рівня собівартості, якості, широти асортименту тощо

4. За географічним спрямуванням діяльності підприємства:

ь інноваційна стратегія орієнтування на вітчизняний ринок;

ь інноваційна стратегія орієнтування на зарубіжні ринки;

ь інноваційна стратегія орієнтування на вітчизняний ринок та зарубіжні ринки одночасно;

5. За орієнтацією підприємства на покупців на ринку:

ь інноваційна стратегія орієнтування на весь ринок;

ь інноваційна стратегія орієнтування на сегменти ринку;

ь інноваційна стратегія орієнтування на певні підсегменти ринку;

6. Залежно від ринкової позиції, яку прагне зайняти і утримувати підприємство:

ь інноваційна стратегія орієнтування на позицію «лідера» на ринку;

ь інноваційна стратегія орієнтування на позицію «другого після лідера» на ринку;

ь інноваційна стратегія орієнтування на позицію «підприємства із сильним впливом» на ринку;

ь інноваційна стратегія орієнтування на позицію «підприємства із середнім впливом» на ринку;

ь інноваційна стратегія орієнтування на позицію «підприємства із слабким впливом» на ринку;

7. За причиною здійснення інновацій:

ь наступальна інноваційна стратегія;

ь оборонна інноваційна стратегія;

ь відступальна інноваційна стратегія;

8. Залежно від конкурентно-спроможності продукції і стадії життєвого циклу, на якій вона знаходиться:

ь інноваційна стратегія стрімкого зростання обсягів виробництва певного виду продукції (кількості виданих ліцензій тощо);

ь інноваційна стратегія уповільненого зростання обсягів виробництва певного виду продукції (кількості виданих ліцензій тощо);

ь інноваційна стратегія дотримання стабільності обсягів виробництва певного виду продукції (кількості виданих ліцензій тощо);

ь інноваційна стратегія уповільненого скорочення обсягів виробництва певного виду продукції (кількості виданих ліцензій тощо);

ь інноваційна стратегія стрімкого скорочення обсягів виробництва певного виду продукції (кількості виданих ліцензій тощо);

9. Залежно від способу використання певних новацій підприємством:

ь інноваційна стратегія власного виробництва певного виду продукції (використання новації підприємством) без видачі ліцензій іншим підприємствам;

ь інноваційна стратегія власного виробництва певного виду продукції (використання новації підприємством) з видачею ліцензій іншим підприємствам;

ь інноваційна стратегія видачі ліцензій іншим підприємствам без організації власного виробництва певного виду продукції (без використання новації підприємством); інноваційна стратегія продажу патентів іншим підприємствам на певні види інноваційної продукції (види новацій) тощо;

10. Залежно від привабливості ринку та конкурентоспроможності підприємства на ньому:

ь інноваційна стратегія стрімкого зростання обсягів певного виду діяльності;

ь інноваційна стратегія уповільненого зростання обсягів певного виду діяльності;

ь інноваційна стратегія дотримання стабільності обсягів певного виду діяльності на базовому для підприємства рівні;

ь інноваційна стратегія уповільненого скорочення обсягів певного виду діяльності;

ь інноваційна стратегія стрімкого скорочення обсягів певного виду діяльності;

11. Залежно від співвідношення обсягів зростання, стабільності та скорочення за всіма:

ь видами діяльності підприємства:

ь інноваційна стратегія зростання;

ь інноваційна стратегія балансування;

ь інноваційна стратегія спаду[16].

Усі обрані підприємством стратегії за кожною класифікаційною ознакою у розрізі підприємства та його структурних підрозділів, видів діяльності та продукції тощо будуть формувати стратегічний набір підприємства. Стратегічний набір — це сукупність різних видів стратегій, що їх розробляє підприємство на певний період і які відображають особливість подальшого розвитку підприємства, а також його орієнтування на місце і роль у зовнішньому середовищі. Залежно від професійності вибору стратегій, буде залежати рівень оптимальності стратегічного набору підприємства.

З метою вибору оптимальної інноваційної стратегії необхідно чітко розуміти підходи до її формування. Г. Мінцберг на основі аналізу робіт багатьох вчених виділив школи стратегій і виокремив основні підходи до формування стратегії: школу дизайну (формування стратегії як процес осмислення, К. Ендрю), школу планування (формування стратегії як формальний процес, І. Ансофф), школу позиціонування (формування стратегії як аналітичний процес, М. Портер), школу підприємництва (формування стратегії як процес передбачення, Й. Шумпетер, А. Коул), когнітивну школу (формування стратегії як ментальний процес, Г. Саймон), школу навчання (формування стратегії як процес, що розвивається, Дж. Куїнн), школу влади (формування стратегії як процес ведення переговорів, Дж. Преффер, Г. Салансик, Г. Естлі), школу культури (формування стратегії як колективний процес, Е. Ренман, Р. Норманн), школу зовнішнього середовища (формування стратегії як реакційний процес, М. Ханан, Дж. Фріман), школу конфігурації (формування стратегії як процес трансформації, Г. Мінцберг).

Р. Кох у своїй праці додатково виділив ще дві школи стратегій, одну з яких представляють Г. Хамел та С. Прахалад, а іншу — Е. Кемпбелл, М. Гулд, М. Александр.

1.3 Методичний підхід до оцінки ефективності інноваційної політики на підприємстві

Привабливість інновацій полягає не лише в кращих економічних результатах окремих підприємницьких структур, інновації сприяють загальному соціально-економічному зростанню, тому оцінювання їх ефективності слід здійснювати комплексно з урахуванням економічних, науково-технічних і соціальних чинників.

Основними критеріями оцінювання результатів інновацій є актуальність, значущість, багатоаспектність.

Актуальність передбачає відповідність інноваційного проекту цілям науково-технічного і соціально-економічного розвитку країни, регіону, підприємства.

Значущість визначається з позицій державного, регіонального, галузевого рівнів управління і з позицій суб'єкта підприємництва. Значущість для підприємства полягає у зміцненні його ринкових позицій через вирішення технологічних, економічних, соціальних, екологічних проблем.

Багатоаспектність — цей критерій враховує вплив інновації на різні сторони діяльності суб'єкта господарювання та його оточення, отримання різних видів ефекту науково-технічного, економічного, ресурсного, соціального, екологічного.

У процесі науково-технічного оцінювання визначають :

1) наскільки прийняті технічні рішення відповідають сучасним технологічним вимогам в індустріально розвинутих країнах, сприяють руху до постіндустріального суспільства ;

2) який рівень і масштаб новизни інноваційного проекту, його складових частин, чи ґрунтується він на інтелектуальному просторі чи на захищеній патентами інтелектуальній власності;

3) наскільки перспективними є закладені в проект технологічні і технічні засоби ;

4) на який ринок (зовнішній чи внутрішній) розрахована нова продукція[20].

Економічне оцінювання охоплює систему показників, які відображають відношення результатів і витрат кожного учасника інновації. Вихідними даними для їх визначення є ринкова потреба в інновації (обсяг її продажу протягом розрахункового періоду), прогнозна ціна інновації (з урахуванням видатків, рівня інфляції, позичкового відсотка, рівня прибутковості) і величина реальних грошових потоків, що визначається сумою поточних витрат, інвестицій, виручкою від продажу тощо.

Загальним принципом оцінювання економічної ефективності інноваційної діяльності є порівняння ефекту від застосування нововведень і витрат на їх розроблення, виробництво та їх споживання. Розмір ефекту від реалізації інновацій їх очікуваною ефективністю.

Ефект від реалізації і застосування нововведень може характеризуватися збільшенням прибутку, отриманого шляхом економії від зменшення собівартості, і збільшенням виручки від зростання обсягу реалізації інноваційної продукції завдяки її новій якості.

Ресурсне оцінювання. Здійснюють його з метою визначення впливу інновацій на обсяги споживання певного виду ресурсу і подолання проблеми його обмеженості, визначають її показниками підвищення ефективності їх використання (наприклад, підвищення ефективності використання трудових ресурсів — зростанням продуктивності праці; технічних ресурсів — зростанням фондовіддачі тощо).

Соціальне оцінювання. Полягає воно у визначенні внеску інновації у поліпшення якості життя працівників.

Екологічне оцінювання. Цей вид оцінювання враховує вплив інновації на розв’язання проблем охорони довкілля.

Ефективність інновацій характеризується системою показників, що відбивають кінцеві результати реалізації, а також співвідношення результатів і витрат, обумовлених розробкою, виробництвом експлуатацією нововведень. В цілому проблема визначення економічного ефекту і вибору найбільш кращих варіантів реалізації інновацій вимагає, з одного боку, перевищення кінцевих результатів від їхнього використання над витратами на розробку, виготовлення і реалізацію, а з іншого боку — зіставлення при цьому отриманих результатів від застосування інших аналогічних за призначенням варіантів інновацій.

Метод числення ефекту інновацій, заснований на зіставленні результатів їхнього освоєння з витратами, дозволяє приймати рішення про доцільність використання нових розробок.

Для оцінки ефективності інновацій професор Ільєнкова С. Д. пропонує використовувати систему показників: інтегральний ефект, індекс рентабельності, норма рентабельності, період окупності[22].

Аналіз ефективності інвестиційних проектів в усьому світі здійснюється на основі методології оцінки чистої поточної вартості інвестицій (NPV), внутрішньої норми прибутковості цих інвестицій (IRR), терміну їхньої окупності (РР) з обліком дисконтування очікуваних доходів від інвестицій.

Метод аналізу інвестицій, заснований на визначенні NPV (net present value) на яку цінність фірми може прирости в результаті реалізації інвестиційного проекту, виходить з двох передумов: будь — яка фірма прагне до максимізації своєї цінності, різночасні витрати мають неоднакову вартість.

Аналіз інвестицій може здійснюватись і за показником чистої поточної вартості. Чиста поточна вартість — це різниця між сумою грошових надходжень (грошових потоків, припливів), породжуваних реалізацією інвестиційного проекту і дисконтованих до поточної їхньої вартості і сумою дисконтованих поточних вартостей всіх витрат (грошових потоків, відсотків), необхідних для реалізації цього проекту.

Метод оцінки прийнятності інвестицій на основі NPV відповідає на запитання, чи сприяє аналізований проект зростанню цінності підприємства чи доходів інвестора взагалі, але ніяк не відбиває відносність величини даного зростання. [23]

Для обчислення даної величини прийнято використовувати метод розрахунку рентабельності інвестицій РІ (profitability index). Цей показник дозволяє визначити, якою мірою зростає цінність підприємства (багатство інвестора) у розрахунку на грошову одиницю інвестицій.

Внутрішня норма прибутку, чи внутрішній коефіцієнт окупності інвестицій IRR (internal rete of return), являє собою, власне кажучи, рівень окупності засобів, спрямованих на інвестування. На практиці значення IRR розраховують за допомогою рівня розрахунку дисконтованої вартості, або використовують спеціальні таблиці коефіцієнтів приведення.

Метод розрахунку періоду окупності інвестицій РР складається у визначенні того терміну, за який кумулятивна сума грошових надходжень від проекту зрівнюється з величиною вкладених у нього інвестицій.

Одним з факторів, що впливають на інноваційну діяльність підприємств, є науково-технічний потенціал, який визначає рівень інноваційних можливостей суб'єктів господарської діяльності. Науково-технологічний потенціал інноваційної діяльності - це сукупність різних видів ресурсів, включаючи матеріальні, фінансові інтелектуальні, які забезпечують інноваційні процеси. Саме наявність ресурсів для нашої країни є важливою складовою інноваційної діяльності. Можливість фінансування інноваційних проектів визначається фізичною наявністю та доступністю капіталу, що вкладається з метою майбутньої високої віддачі.

У більшості випадків інноваційна діяльність пов’язується з доведенням науково-технічних ідей, розробок до конкретної продукції і технології, що користується попитом на ринку. Особливості інноваційної діяльності - здійснення інвестицій специфічного характеру (великий ризик, довгострокові вкладення капіталу та ін.), дослідження ринку, бізнес — планування.

Для успішної реалізації інновацій необхідно врахувати багато факторів, найважливішими серед яких є: орієнтація на ринок; відповідність інновації меті підприємства; ефективна система відбору та оцінки проектів; ефективне управління проектами і контроль; наявність на підприємстві джерела творчих ідей; сприйнятливість підприємства до нововведень; індивідуальна та колективна відповідальність за результати інноваційної діяльності.

Можна стверджувати, що оцінювання потенціалу інновацій та результатів інноваційнотехнічного та технологічного оновлення виробництва, джерелом прискорення науково-технічного прогресу, створення та випуску конкуренто-спроможної продукції, сприяє підвищенню ефективності виробництва та економічному зростанню.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ЛЮСТДОРФ»

2.1 Історична довідка про підприємство

інноваційний політика ресурс показник Фірма «Люстдорф» бере свій початок з 1995 року. Взявши в оренду невелике приміщення Іллінецького молочного заводу, за адресою Вінницька обл., м. Іллінці, вул. Коцюбинського 1, кілька молодих людей обладнали лінію по виготовленню казеїну.

Ініціатором облаштування цього виробництва став Васильєв Олег Васильович, житель міста Одеси, який закінчив Одеський інститут харчової промисловості за спеціальністю інженера-механіка. Тоді з ним були Олійник Генадій Васильович, Верещинський Олександр Павлович. Виробництво запрацювало, хоч першопрохідців не раз супроводжували невдачі. У цей час молочний завод працює погано. Не виплачується заробітна плата, ростуть борги по виплаті за заготовлене молоко. В 1997 році на свій ризик О.В.Васильєв бере у лізинг в одній із іноземних компаній обладнання по виготовленню молока тривалого зберігання. За короткий період лінія була встановлена і вже 19 грудня 1997 року вийшов перший пакет молока. У січні 1998 року розпочалося серійне виробництво молока. Таким чином в стінах молочного заводу створюється фірма «Люстдорф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Слово «Люстдорф» в перекладі з німецької означає «Весллая деревушка».

Спочатку на заводі працювали 3 чол. Перероблялося кілька тонн молока. У 2002 році чисельність працюючих безпосередньо на виробництві була 252 чоловіка. А вже в 2003 році працюючих стало 332. Якщо враховувати працівників молокоприймальних пунктів, то ця цифра сягає 550 чоловік. На 2011 рік середньооблікова чисельність працюючих становить 884 чоловік.

На даному етапі існування ТОВ «Люстдорф» не здійснює зовнішньоекономічної діяльності. Цією діяльністю займаються його дочірні підприємства: «На здоровье — Киев», яке знаходиться за адресою м. Київ вул. Саперно-Слобідська буд. 25; «На здоровье — Днепр», яке знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ вул. Героїв Сталінграду буд. 152; «На здоровье — Одесса», яке знаходиться за адресою м. Одеса вул. Космонавтів буд. 32.

Продукція ТОВ «Люстдорф» постачається в Білорусь, Азербайджан, Молдову, Грузію, Вірменію, Росію. Проте, зовнішньоекономічна діяльність не приносить значних прибутків підприємству, вона є радше своєрідною рекламою і пошуком солідного замовника.

Кожне підприємство у ході здійснення своєї діяльності співпрацює із зовнішнім середовищем. А саме: постачальниками, потенційними учасниками, інвесторами, державою, конкурентами, споживачами. Складність зовнішнього середовища полягає в тому, що кількість факторів, на які організація повинна реагувати досить значна. Коли мова йде про різноманітність факторів, то організація, яка використовує декілька вхідних матеріалів, декілька спеціалістів, та веде справи з невеликою кількістю партнерів своєї країни, може розрахувати умови забезпечення діяльності менш складним шляхом ніж організація з іншими партнерами.

Постачальниками сировини на молокозавод є населення (50%) та сільськогосподарські товариства (50%).

Взагалі основну конкуренцію ТОВ «Люстдорф» складає київський завод «Галактон», що є нині одним із лідерів виготовлення молочної продукції.

Готову продукцію постачають в Київ, Севастополь, Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, Одесу, Суми, Полтаву, Житомир та багато інших міст України та близького зарубіжжя.

Виробничі зв? язки підприємства досить стабільні, оскільки договори на поставку товару підписуються на початок року і таким чином молокозавод протягом всього періоду забезпечений роботою. ТОВ «Люстдорф» становить загрозу конкурентам, адже крім існуючих каналів збуту, іде пошук нових для реалізації товарів, які виготовляються у значних обсягах і за цінами, що дещо перевищують ринкові.

Формування умов для високоефективного функціонування молоко-продуктового підкомплексу України з метою повного забезпечення внутрішніх потреб високоякісною продукцією та розширення експортного потенціалу, адаптація до ринкового середовища товаровиробників і переробних підприємств із досягненням конкурентоспроможних параметрів, які гарантуватимуть йому ефективну діяльність, є актуальною проблемою, що потребує наукового та практичного вирішення.

На сьогоднішній день ТОВ «Люстдорф» є одним з лідерів молочного ринку України в сегменті пакованого молока тривалого зберігання. Підприємство спеціалізується на переробці та виробництві молочної продукції під чотирма торговими марками: «На здоровье», «Селянське», «Буренка», «Тотоша». Асортимент продукції на сьогоднішній день налічує більше 42 позицій Нинішня добова потужність компанії забезпечує переробку близько 200 тонн молока на продукцію найвищої якості, що відповідає всім міжнародним вимогам. Навіть у такому екологічно безпечному регіоні, як Вінниччина, проводиться ретельний відбір сировини. А подальша її переробка здійснюється за технологіями, що максимально зберігають корисні властивості натурального продукту, і в цьому компанія не має рівних у галузі.

Винятковим технологічним та маркетинговим досягненням компанії «Люстдорф», є новітня технологія суперпастеризації. Внаслідок її застосування, а також удосконалення упаковки молока «Селянське» вдалося подовжити термін зберігання пастеризованого молока у 9 разів — з 5 до 45 діб.У виробництві молока застосовується унікальна для українських підприємств технологія холодної сепарації, що дає змогу уникати зайвої стадії нагрівання сировини. Звдяки цьому за кількістю поживних речовин та вітамінів молоко практично не відрізняється від щойно зібраного.

Гнучкий менеджмент і цілеспрямована стратегія розвитку у найкоротший строк дали змогу ТОВ «Люстдорф» стати одним із лідерів молочної галузі на ринку молокопродуктів. Торгова марка «На здоров? я» впевнено очолює рейтинг найбільш популярних серед споживачів молока тривалого зберігання, а продукція під динамічною та перспективною маркою «Селянське» за своїми споживчими якостями поки що не має аналогів в Україні.

Темпи розвитку компанії, постійне інвестування коштів у вдосконалення технологій, навчання персоналу, поліпшення умов праці підтверджують стабільність позицій, завойованих ТОВ «Люстдорф» та його торговими марками на ринку України і країн близького зарубіжжя.

Висока якість продукції ТОВ «Люстдорф» та внесок товариства в оздоровлення національної економіки не раз відзначалися дипломами престижних міжнародних виставок, а його керівника удостоєно звання лауреата Всеукраїнського конкурсу «Ділова людина року» та почесної нагороди «Золотий Ягуар» за бездоганну репутацію у бізнесі.

2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників Аналіз діяльності підприємства проводиться з метою оцінки результатів господарської діяльності за період, оцінювання рівня ефективності застосування виробничих ресурсів для виробництва і реалізації продукції, виявлення ефективності операційної діяльності підприємства. Здійснюється шляхом вивчення даних оперативної статистики за поточний рік чи порівняно з минулим роком з використанням господарсько-фінансових показників для порівняльного аналізу та оцінки кінцевих результатів (ефективності) діяльності підприємства.

Основою для написання є документи ТОВ «Люстдорф» (див. Додатки):

· форма № 1 «Баланс»;

· форма № 2 «Звіт про фінансові результати»;

· форма № 5 «Примітки до річної фінансової звітності»;

Такий аналіз спрямований на визначення обсягів і структури періодичних змін у системі економічних показників, котрі характеризують ефективність діяльності окремих складових виробничо-господарської діяльності, ефективність використання матеріальних, фінансових чи трудових ресурсів порівняно з минулим. Виявляються також причини негативних показників діяльності або недоліків конкретних структур, комерційно-господарських підрозділів. Оцінюються також можливі наслідки діяльності підприємства в існуючому режимі. На підставі результатів аналізу складають прогнози розвитку підприємства, розширення чи зміцнення його позицій на ринку, а також конкретні пропозиції, заходи щодо підвищення результативності, прибутковості подальшої діяльності.

Таблиця 2.1

Техніко-економічні показники діяльності ТОВ «Люстдорф»

На основі розрахунків, проведених у табл. 2.1. можна зробити висновок, що у 2010 році ТОВ «Люстдорф» працювало ефективніше порівняно з 2009 роком про що свідчить зростання показників по більшості параметрів.

У звітному році порівняно із попереднім середня вартість сукупного капіталу підприємства збільшилась на 73 611,7 тис. грн., тобто обсяг його фінансових ресурсів збільшився на76%. Власний капітал теж збільшився на 24%(11 474,0 тис. грн.). Середня вартість основних засобів у звітному році збільшилася на 18% (13 874,65 тис. грн.), а середня вартість нематеріальних зросла на 105% (3,6 тис.грн.).

Щодо оборотних активів, то на кінець звітного року їх вартість збільшилась на 166,75 тис. грн. (темп зростання — 122%). Запаси збільшили на 5244,2 тис. грн (124,6%), а дебіторська заборгованість на 143%. Середні залишки коштів значно підвищились у порівнянні з минулим роком на -31 251,1тис.грн (159. Також відбулося зростання середньооблікової чисельності працівників на 125 чоловік, що дорівнює темпу зростання 119%.

Таблиця 2.2

Економічні та фінансові показники

Аналізуючи економічні показники, ми бачимо, що у 2010 році порівняно з 2009 відбулося збільшення обсягів виробництва продукції на 46%, собівартості на 38%, відповідно обсяги трудовитрат зросли на 19%. Під впливом даних факторів чистий доход від реалізації продукції збільшився на 126 926,1тис. грн., що становить 155% темпу зростання.

Аналізуючи фінансові показники можна побачити, що валовий прибуток зріс на 43 569,9 тис. грн.(219%), загалом за рахунок підвищення прибутковості операційної діяльності на 10 896,4 тис.грн.(243%). Збиток від звичайної діяльності становить 5800,7 тис. грн, що дорівнює 91%.

За результатами показників, можна зробити висновок, що у 2010 році підприємство направило усі сили на підвищення потужностей виробництва, що дало позитивний результат (243%), але якого було недостатньо, щоб забезпечити прибуток, який покриє збитки від звичайної діяльності. У 2010 році підприємство провело досить ефективно проводило операційну діяльність, але не забезпечило ефективність звичайної діяльності, за виключенням операційної.

Таблиця 2.3

Показники ефективності використання ресурсів

За результатами табл.2.3. можна зробити висновки, що у 2010 році ресурси підприємства використовувалися більш ефективніше порівняно з 2009 роком. Темп зростання продуктивності праці одного працівника становить 123% у 2010 році, відбулося оновлення основних засобів на 75% більше ніж у попередньому, збільшилася фондовіддача на 23% та зменшилася фондомісткість на 19%, що свідчить про ефективне використання фондів підприємства.

Середній період обороту оборотних засобів зріс на 2 дні(58 днів) порівняно з попереднім (56 днів). Збільшився термін оборотності дебіторської заборгованості на 45%, та кредиторської на 66%, що свідчить про зменшення платоспроможності як дебіторів даного підприємства, так і самого підприємства.У 2010 спостерігається збільшення пероду зберіння запасів на 69%, що становить 37,6 дні та збільшення операційного циклу на 53%.

Таблиця 2.4

Показники рентабельності підприємства

Рентабельність-це показник, що характеризує прибутковість та ефективність діяльності підприємства. Найбільше зменшилася валова рентабельність продажу на 57% та рентабельність продукції на 50%. У 2010 році рентабельність ТОВ «Люстдорф» зменшилася по всім пунктам порівняно з 2009 роком, що означає зменшення ефективності діяльності підприємства.

2.3 Оцінка ефективності інноваційної політики підприємства Під інноваційною діяльністю розуміється діяльність колективу, спрямована на забезпечення доведення науково-технічних ідей, винаходів (новацій) до результату, придатного до практичного застосування та реалізації їх на ринку з метою задоволення потреб суспільства в конкурентоспроможних товарах і послугах. У статті 3 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інноваційна діяльність визначається як «одна з форм інвестиційної діяльності», що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу.

Серцевиною інноваційної діяльності на підприємстві є освоєння (комерціалізація) нових видів продукції або методів її виробництва, доставки і реалізації. Визначаючи напрями інноваційної діяльності, керівництво фірми вирішує, на чому зосереджувати увагу: на продуктових чи технологічних інноваціях. При цьому важливо, хто є «ініціатором» інновації: споживач, постачальник чи конкурент.

У 2010 році валові інвестиції становили 73 344,3 тис. грн, що більш ніж в 3 рази перевищує аналогічний показник за попередній рік-28 159,3 тис.грн., відбулося фінансування технологічних інновацій та підвищення витрат на інформатизацію підприємства.

Ефект від технологічних інновацій можна прослідкувати за результатами наступних показників: відбувся приріст обсягів виробництва на 106 299,4 тис грн., що становить темп зростання 146%, збільшилася фондовіддача на 23% порівняно до періоду введення інновацій, зменшилася фондомісткість на 19%, збільшилася продуктивність праці одного працівника на 19%. Усе це забезпечило підприємству темп зростання прибутку від операційної діяльності в 213%, та показники рентабельності більше нульового значення. Одним з напрямів інноваційної діяльності, що проводить підприємство є екологія, що рідко можна зустріти в нашому суспільстві. В умовах посилювання конкуренції кардинально змінилося відношення до екології бізнесу, яка стала грати ключову роль в реалізації екологічної політики, оскільки через її практичну діяльність в першу чергу і реалізуються взаємо-відношення людей і природного середовища. Найбільш поширеними видами відходів на всіх підприємствах є відходи паперу та картону, сировина полімерна вторинна, склобій покупний, відходи тверді побудові та відходи деревини. Окремо виділяються відходи, що виходять з молочних заводів. Крім того, аналіз звітів показав, що на підприємствах молосної промисловості Вінницької області відсутні спеціалізовані сховища органі-зованого складування. Дане підприємство сформувало систему утилізацію відходів та структури, що запобігають утворенню залишкових матеріалів виробничої діяльностіі. Також на заводі діє ефективна система безвідходного виробництва. Всі можливі органічні відходи повертаються на сільські угіддя задля добрив чи щось подібне. А для того щоб зменшити відходи від виробництва тарних матеріалів використовуються більш сучасне устаткування.

ТОВ «Люстдорф» працює не лише на сьогодні, але і на перспективу. А в перспективі у підприємства — виробництво продукції преміум-класу (молоко з фруктовими наповнювачами — з полуницею, бананом, шоколадом, кокосом, персиком; молоко стерилізоване для дитячого харчування від 8-ми місяців. Молоко виготовляється в асептичних, зручних і надійних видах упаковки, вагою 500; 1000 та 1500 г.).Підприємство виробляє масло коров’яче солодковершкове Селянське і Вологодське, без додавання рослинних жирів, масою 200 г та 20 кг.

Новинкою 2010 року було виробництво вершків до кави 10% жиру, кулінарних вершків 18 і 30% жиру, крему кондитерського для збивання 24% жиру. Вся продукція ТОВ «Люстдорф» сертифікована, відповідає діючій нормативній документації і потребам споживачів. Для її виробництва проводиться ретельний відбір сировини, новітня технологія температурної обробки дозволяє максимально зберегти корисні якості натурального молока.

Стабільна, висока якість продукції стала вже своєрідною візитною карткою підприємства і завоювала заслужену довіру споживачів напряму. Для цього звичайно потрібно розширювати власні угіддя, а з цього випливає, що для підтримки цих же угідь потрібно використовувати новітню техніку, яка буде більш економічною та екологічною. Наприклад вирощувати рапс на паливо для техніки. Також є плани розширити обсяги виробництва шляхом фінансових інвестицій в цехові приміщення, додати до асортименту молочні коктелі.

3. УДОСКОНАЛЕННЯ НАПРЯМКІВ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ТОВ «ЛЮСТДОРФ»

3.1 Удосконалення інноваційної політики В ході дослідження діяльності та інноваційної політики підприємства ТОВ «ЛЮСТДОРФ» було виявлено, що для успішної діяльності підприємства в умовах ринкових відносин, постає питання у якісному та ефективному плануванні діяльності. Підприємство розробляє стратегію своєї поведінки на ринку, вивчає конкурентів, виявляє свій потенціал, визначає вплив внутрішнього та зовнішнього середовища. На діяльність підприємства ТОВ «ЛЮСТДОРФ» впливають фактори зовнішнього середовища. Вплив зовнішнього середовища на підприємство змінний. Тому воно вимушене прилаштовуватись до середовища, щоб вижити і зберегти ефективність. Підприємство весь час знаходиться під прямим або непрямим впливом зовнішніх факторів. До факторів прямого впливу слід віднести постачальників, трудові ресурси, закони і впровадження державного регулювання, споживачів і конкурентів, а до факторів непрямого впливу — стан економіки, науково-технічний прогрес, політичні зміни.

Підприємство ТОВ «ЛЮСТДОРФ» має справу з декількома постачальниками, тому потрапляє в залежність від їх дій. Наприклад — забезпечення енергією, водою, опаленням, що організація одержує від держави — монополіста та за монопольно-високими цінами. Це в свою чергу підвищує фактичну собівартість на утримання, що знижує прибуток підприємства. Для росту і процвітання підприємства потрібні також постачальники капіталу. В Україні таких потенційних інвесторів декілька: банки, акціонери, інвестиційні компанії. Для підприємства найбільш зручним інвестуванням є кредити банку, які використовуються для розширення торгових можливостей організації.

Наполегливість у реалізації стратегії має на увазі свідоме зобов’язання вищого керівництва направляти ресурси й енергію організації на досягнення лідируючого положення на ринку. Компанії, у яких вищому менеджменту не удалося настроїти співробітників на досягнення високих цілей, ніколи не досягти «вершин», оскільки працівники не мають стимулів до додаткових зусиль і розвитку свого потенціалу.

В процесі реалізації готової продукції одним з основних недоліків, що впливають на виникнення незадоволеного попиту, є вузький асортимент готової продукції. Тому з метою скорочення незадоволеного попиту рекомендується проводити заходи щодо поліпшення якості продукції і розширенню асортименту. Для стимулювання збуту продукції підприємства рекомендується надавати знижки постійним покупцям.

Для налагодження збутової політики ТОВ «ЛЮСТДОРФ» необхідно орієнтуватися на маркетингову діяльність. ТОВ «ЛЮСТДОРФ» вибрала методику встановлення ціни на основі рівня поточних цін. Призначаючи ціну з урахуванням рівня поточних цін, підприємство в основному відштовхується від цін конкурентів.

В період проникнення на нові ринки ТОВ «ЛЮСТДОРФ» продаватиме продукцію за заниженою ціною в цілях стимулювання попиту. Цим досягається мета — випуск продукції у великих кількостях, знижує його собівартість і збутові витрати на одиницю продукції.

Основними шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудомісткості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу. Зниження трудомісткості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них — механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання.

На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь-якої шкоди для виробництва. Отримані кошти можна вкласти в нове ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу.

Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини та матеріалів, які надходять від постачальників.

Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, максимізації їх завантаження, а також списання з балансу непрацюючого, морально застарілого обладнання.

Слід приділити значну увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі). Необхідно розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні. Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки, а також прибутку, що, в свою чергу, дозволить підвищити рентабельність капіталу. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати з неї, а частину дебіторської заборгованості спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами.

Доцільною, в даному випадку, є оплата по факту відвантаження продукції покупцям, а також надання знижок споживачам за умови попередньої оплати. Стійка діяльність підприємства залежить як від обґрунтованості стратегії розвитку, маркетингової політики, від ефективного використання всіх існуючих в його розпорядженні ресурсів, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносять податкову, кредитну, цінову політики держави та ринкову кон’юнктуру.

Через це в якості інформаційної бази аналізу фінансового стану повинні виступати звітні дані підприємства, при яких змінюються зовнішні умови його діяльності, які потрібно враховувати при аналітичних оцінках та прийнятті управлінських рішень.

У підвищенні рівня рентабельності велику роль відіграють трудові ресурси. Потрібно удосконалити роботу відділу кадрів при прийомі людей на підприємство. Можна впровадити різного виду тестування, за наслідками якого можна надати робоче місце досвідченішій і перспективнішій людині.

Фінансовий стан — найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві. Без аналізу фінансового стану сьогодні стає неможливим функціонування будь-якого суб'єкта економічної діяльності, включаючи і тих, що з певних причин не переслідують мету максимізації прибутків.

Витоки більшості проблем у організації приховані у людських ресурсах. Тут необхідно враховувати: тип співробітників, компетентність та підготовку керівництва, систему винагород, спадкоємність керівних посад, підготовку та підвищення кваліфікації співробітників, втрата провідних фахівців та причини цього, якість виробів. Імідж корпорації створюється за допомогою співробітників, клієнтів та суспільної думки. Культура та імідж фірми закріплюються чи послабляються репутацією компанії. Призвівши внутрішні сильні і слабі сторони у відповідність з зовнішніми загрозами та можливостями, керівництво готове до вибору відповідної стратегічної альтернативи.