Актуальні питання удосконалення самостійної роботи студентів
Сучасний ринок праці потребує ініціативних, цілеспрямованих і творчих спеціалістів, які мають високий рівень теоретичної і практичної підготовки, вміють самостійно приймати рішення і є джерелом розвитку і прогресу галузі науки або виробництва, в якій вони задіяні. Тому особливої актуальності набувають функції самостійної роботи, представлені у таблиці. Аналіз педагогічної літератури показав… Читати ще >
Актуальні питання удосконалення самостійної роботи студентів (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Реферат на тему:
Актуальні питання удосконалення самостійної роботи студентів На сьогодні основною відмінною рисою організації учбової діяльності студента є орієнтація його у навчальному процесі головним чином на самостійну роботу. Згідно з Положенням Міністерства освіти і науки про організацію навчального процесу у вищих закладах освіти передбачено відведення на самостійну роботу студентів до 2/3 загального обсягу навчального процесу.
Перехід до такої форми організації учбової діяльності обумовлений перш за все відставанням темпів розвитку освітніх процесів і технологій навчання від темпів розвитку науково-технічного прогресу. Значна частина професійних знань, якими повинен оволодіти майбутній фахівець, поновлюється щороку.
Сучасний ринок праці потребує ініціативних, цілеспрямованих і творчих спеціалістів, які мають високий рівень теоретичної і практичної підготовки, вміють самостійно приймати рішення і є джерелом розвитку і прогресу галузі науки або виробництва, в якій вони задіяні. Тому особливої актуальності набувають функції самостійної роботи, представлені у таблиці.
Самостійну роботу можна визначити з однієї сторони як роботу студента з учбовою літературою, що виконується поза основним розкладом занять, з іншого боку, — це постійна, цілеспрямована робота, що здійснюється студентом у ході обов’язкових за розкладом занять, де він слухає і самостійно конспектує пояснення викладача, на практичних або лабораторних заняттях, сам або у колективі виконує лабораторні роботи, розв’язує задачі.
Самостійна робота має певні особливості, що відрізняють її від навчально-пізнавальної діяльності в цілому. Діяльність викладача в організації самостійної роботи студентів повинна базуватись на основі індивідуально-орієнтованого підходу. Вона має включати такі напрямки:
-.- розробка завдань різного рівня складності з предмета, що вивчається;
-.- індивідуально-орієнтований підхід при складанні завдань для різних типологічних груп;
Таблиця — Функції самостійної роботи.
Функції. | Зміст та спрямування функції. |
Навчальна. | Полягає в опрацюванні першоджерел. Сприяє більш глибокому осмисленню вже засвоєної суми знань. |
Пізнавальна. | Полягає в опануванні нової суми знань, розширенні меж світогляду. |
Коригуюча. | Передбачає осмислення новітніх теорій, концепцій, категорій, підходів до визначення сутності відомих понять, напрямків розвитку науки. |
Стимулююча. | Така організація самостійної роботи, коли студент отримує задоволення від результатів пізнавальної діяльності. |
Виховна. | Спрямована на формування таких якостей як воля, цілеспрямованість, відповідальність, дисциплінованість. |
Розвиваюча. | Спрямована на розвиток самостійності, творчості, дослідницьких умінь особистості. |
-.- створення позитивного емоційного середовища на занятті;
-.- поєднання групової та індивідуальної форм роботи студентів з урахуванням особливостей типологічних груп;
-.- надання консультативної допомоги тим, хто навчається, з урахуванням їх індивідуальних особливостей та ступеня складності завдання;
-.- застосування методів і засобів контролю за результативністю виконання самостійної роботи.
Для отримання якісного продукту у результаті здійснення самостійної роботи доцільно працювати за наступною схемою: постановка мети -> виявлення вихідних даних, їх аналіз -> вибір способу досягнення мети -> виконання дій -> проведення самоконтролю -> коригування досягнення мети -> коригування виконання дій. Така послідовність сприятиме розвитку творчих здібностей студента, цілеспрямованості, відповідальності, наполегливості, дисциплінованості. За цих умов викладач зможе більше впливати на процес формування майбутнього спеціаліста.
Справжня активізація самостійної роботи студентів характеризується не пошуком взагалі, а пошуком шляхів розв’язання проблем, не тільки засвоєнням результатів наукового пізнання, системи знань, але й самого шляху процесу отримання цих результатів, формування пізнавальної самостійної діяльності студентів, розвитку їх творчих здібностей. У результаті практикування самостійної роботи студент навчається вміло організовувати засвоєння знань, свою розумову діяльність, що забезпечує сприйняття, усвідомлення, запам’ятовування, узагальнення, готовність до пошуку необхідного рішення. Він розвиває самосвідомість, самодисципліну, особисту відповідальність, отримує задоволення у самовдосконаленні, самопізнанні, самореалізації.
Залежно від джерела засвоєння та відтворення інформації виділяють наступні групи методів самоосвітньої діяльності (рисунок).
Аналіз педагогічної літератури показав, що найбільш доцільною у зв’язку із завданням вищої школи є класифікація самостійної роботи, яка запропонована П.І. Підкасистим. За цією класифікацією виділяють самостійну роботу за зразком, конструктивно-варіативну, евристичну (частково-пошукову) і творчо-дослідницьку.
Самостійна роботи за зразком передбачає розв’язання типових завдань, виконання різноманітних вправ за зразком. На цьому рівні відбувається засвоєння навчальної інформації. Робота дозволяє засвоїти матеріал, але не розвиває творчу активність.
Конструктивно-варіативна самостійна робота передбачає необхідність відтворення не лише функціональної характеристики знань, а їх структури, залучення відомих знань для розв’язання інших завдань, проблем, ситуацій. Відбувається відтворення і розуміння явищ, що вивчаються.
Рисунок — Методи самостійної роботи.
Евристична самостійна робота пов’язана з розв’язанням питань, проблем, освітлених на лекціях, семінарських, лабораторних, практичних заняттях. Вона включає вироблення уміння бачити проблему, самостійно виявляти причину її виникнення, розробляти план розв’язання проблеми. При цьому здійснюється більш глибоке розуміння явищ, процесів і розпочинається творча діяльність.
При здійсненні дослідницької самостійної роботи пізнавальна діяльність набуває творчого, пошукового характеру, для її здійснення визначається система оптимального поєднання методів розв’язання проблемних ситуацій. На цьому рівні розумової діяльності проявляється інтелектуальний потенціал і творчі здібності студентів, реалізуються їх дослідницькі здібності.
Означені види самостійної роботи слід розглядати як етапи, які мають пройти студенти для досягнення найвищого рівня здібностей до творчої діяльності.