Йдіть по життю з повагою до хліба

Ставлення до хліба є мірилом вихованості, людськості, істинності. Та дуже часто істинне буває беззахисним. А в світі, на жаль, поряд із добром існує зло. І тим більш жахливо, коли воно являється нам в образі «маминого сина», одягнутого «на джинсовий мотив». Саме до нього звертається Борис Олійник у своєму вірші «В оборону хліба»:

Юначе мій, мамин сину, Зодягнений на джинсовий мотив, -;

Я аж завмер, коли ти… півхлібини.

«В дев’ятку» натреновано гатив!

Солоним потом заливає спину…

Футбол, як бачиш, — не солодка гра!

Перепочинь. Та поговорим, сину.

Бо є про що. І — вже давно пора.

Я просто, не домішуючи меду, Скажу: коли ти замахнувсь ривком Ударить хліб, твоя весела кеда Мені під серце влучила носком.

Ти вдарив так, що потемніло в оці,.

І по державні крайні рубежі.

У всіх, що пухли в сорок шостім році.

Від маху похолонуло в душі.

І у батьків, які на полі ратнім Ділили хліб, мов долю у бою, Відкрилися старі солдатські рани.

І заболіли в смерті на краю.

І в матерів, коли ти через луки Котив хлібину, як футбольний м’яч, Так застогнали, затужили руки.

Немов по них ти потоптавсь навскач.

Ми всі із хліба виростали, сину.

Із праці себто — чуда із чудес, -;

Яка нас охрестила на Людину, Піднявшись з чотирьох до піднебесь.

Нас кликав хліб на добре, чесне діло До братнього трудящого коша.

Ми в нім шануємо не тільки тіло, У нім народна світиться душа.

І я тобі сказати чесно мушу:

Ти можеш лущить м’яч, немов горох.

Але коли вже замахнувсь на душу, -;

Дивись, щоб не спіткнувсь на чотирьох!

Учениця:

А чи відомо вам, що у хліба можна попросити пробачення? Цей звичай поширився із Древнього Єгипту. В папірусах, які чудом уціліли, описані правила вихованої людини тих часів. Зокрема, там написано, якщо людина випадково впустила шматок хліба, то потрібно підняти його, здмухнути пил, вклонитися і поцілувати його, попросити пробачення, а потім покласти на видне місце — для птахів.

Вчитель:

Як видумаєте, чи варто було б герою вірша Б. Олійника «В оборону хліба» попросити пробачення у хліба?

Учень:

Люди сіють хліб… І так кожного року… Праця хлібороба щедро оспівана у пісня, віршах. Зерно для людини і досі залишається земним дивом. Зерно безсмертне. Кинуте в землю стає колоссям, яке наливається соками землі і сонця, красується і радує людину врожаєм.

Вікторина У які дні слід випікати хліб за народними повірями? (у жіночі дні — у середу, п’ятницю) Яка частка від загальної кількості спеченого хліба йде на бутерброди? (близько 50%).

Який саме бутерброд найпопулярніший у Англії? (бутерброд із сиром) Як виникла назва «сандвічі»? («Сендвічі» названі на честь графа Сендвіча, завзято картяра. Саме він придумав класти м’ясо між двома шматочками хліба, щоб не забруднити руки за грою) Що зазвичай додають до кексів при випічці? (родзинки або горіхи) Який хліб називається «подовий»? (той, який випікають не у формах, а на хлібопекарському листі або на жаровні).

Отто Фредеріка Роведдера вважають винахідником хліба у нарізці. Ще у 1912 році він запропонував пекарям машину, яка могла нарізати хліб. Але пекарі не бажали використовувати такі машини аж до 1928 року. Чому? (Спочатку пекарі не використовували машини для нарізки хліба, тому що нарізаний хліб дуже швидко черствів. І тільки після 1928 року, коли Роведдер сконструював іншу машину, яка нарізала і відразу загортала хліб у поліетиленову упаковку, хліб у нарізці став популярним) Як називаються ласощі із хліба, які дуже полюбляють їсти вранці французи? («багети» — довгі (60−65 см), тонкі булочки із хрумтячою скоринкою) Найбільшим гріхом на Русі було те, що людина впустила крихти хліба. А що вважалося на Русі ще більшим гріхом? (Якщо людина розтоптала ці крихти ногами) Які прислів'я про хліб ви знаєте?

«Без праці хліб не родить.».

«Не шуба гріє, а хліб».

«Сила від хліба, хліб — від землі».

«Хліб батько, вода — мати».

«Зима — без снігу, літо — без хліба».

«Краще хліб з водою, як пироги з бідою».

«Паляниця — хлібові сестриця».

«Хліб — усьому голова».

«Без хліба суха бесіда».

Підсумок. Хліб — опора нашої духовності.

Учениця:

Усі ми — нащадки хліборобів від діда-прадіда. Споконвіку, так само, як до хліба, з великою пошаною ставилися до тих, хто створював його. У Київській Русі пекарі користувалися особливою повагою. Хлібників завжди величали шанобливо, повними іменами.

Учень:

Тож віддаймо й ми шану тим, хто зростив, виколосив і розмолов у семи млинцях борошно, рукам, котрі дарують нам духмяні схожі на сонце паляниці. І нехай завжди в хаті нашій буде хліб — наша совість, символ миру і добра, опора нашої духовності.

Вчитель:

Образу хліба вклонімося.

Сиріч — людині.

Високочолому сіятелю землі.

Істинно, люди: живемо не хлібом єдиним.

Істинно так… коли маємо хліб на столі.

Б. Олійник. «Хлібові».