Характеристика видового складу тварин літоралі р. Случ в межах м. Березного

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ Кафедра біології

.

Бакалаврська робота Характеристика видового складу тварин літоралі р. Случ в межах м. Березного

2011р.

РЕФЕРАТ Тема бакалаврської роботи: Характеристика видового складу тварин літоралі р. Случ в межах м. Березного.

Структура бакалаврської роботи складається з трьох розділів та додатків і містить 3 таблиці, 1 діаграму, 1 рисунок, викладених на 59 сторінках, і 5 рисунках та 12 фото, винесених у додатки.

Мета дослідження: вивчити фауністичні особливості та видовий склад тварин літоралі річки Случ в межах м. Березного.

Об'єкт дослідження: тварини літоралі річки Случ.

Предмет дослідження:: фауна та особливості життєдіяльності тварин прибережної зони досліджуваної території.

Головне завдання дослідження:

— ознайомитись з природно-екологічними умовами Березнівського району;

— ознайомитися з гідробіологічною характеристикою річки Случ;

— розглянути методики дослідження, набути навичок збирання та обліку матеріалу ;

— вивчити біологічні особливості тварин, поширених на досліджуваній території;

— скласти систематичний перелік видів району дослідження;

— дослідити видове різноманіття безхребетних тварин з метою визначення ступеня забрудненості річки Случ, яка протікає в м. Березному.

Ключові слова: водні екосистеми, літораль, ентомофауна, гідробіонти.

ВСТУП Актуальність роботи. Тваринний світ досить різноманітний. Тварини, а особливо безхребетні, зустрічаються майже у всіх біосферних оболонках.

В даний час посилено освоювання різних екосистем, значна частина досліджень припадає на водні екосистеми. Тварини поширені у всіх середовищах існування: вони є й у ґрунті, і у воді, і в повітрі. Багато з них можуть бути показниками якості навколишнього середовища. Досить багата видова різноманітність організмів внутрішніх водойм. Внутрішню водойму можна розглядати як свого роду екосистему, в якій відбуваються процеси життєдіяльності та безпосередньої взаємодії між водними організмами.

Досить цікавим представниками фауни є представники водного середовища існування. У залежності від глибини водойми і її чистоти залежить кількість видів тварин. У прибережній, мулистій і більш чистій воді кількість видів більше, ніж у глибоких і забруднених місцях. Більшість безхребетних та хребетних тварин мешкають лише в чистих водоймах. Вивчення безхребетних є дуже важливим для науки. Вони складають більше 99% всіх видів тварин, і хоча в данний час описані і мають значення менше 1 млн видів, загальне число видів, що населяють нашу Землю, можливо, перевищує 30 млн. Більшість видів безхребетних чекають відкриття і опису, а серед вже відомих науці лише частина вивченні по-справжньому глибоко.

Особливу увагу привертають літоральні гідроценози, які характеризуються високими показниками біопродуктивності та видового різноманіття. Зоопланктон прибережних мілководь є компонентом цих екосистем, входячи до колообігу речовин та трансформації енергії. Більшість представників зоопланктону є консументами першого та другого порядків (Тимохина, 1983). На вищих трофічних рівнях зоопланктон являє собою основу кормової бази молоді риб. Відомо багато методів відлову та подальшого дослідження водних тварин, але більшість з них не дають можливості досконалого вивчення його екологічних особливостей, оскільки розроблені, в основному, для дослідження кормової бази представників класу риб. Тому існує нагальна потреба пошуку нових методів для отримання інформації про поширення та екологічні особливості водних тварин та риб як рівноцінних компонентів гідроценозів. Вивчення видового складу тварин літоралі річки Случ важливе ще й тому, що саме вони домінують у багатьох водних біоценозах. Пріоритетне значення має дослідження цих угруповань саме в межах маловивчених територій міста Березного.

Актуальність теми дослідження зумовлена недостатнім рівнем відомостей про фауністичний склад, біологічні особливості видового складу тварин — гідробіонтів річки Случ.

Дані про динаміку видового складу й чисельності тварин досліджуваної території необхідні для оцінки якості води, впливу забруднень на організми і біосистеми. Результати дослідження можуть використовуватися при створенні банку даних по флорі та фауні тварин водойм України. Дані про кількісний аналіз водних тварин, а саме круговійчастих інфузорій і їх ролі в очистці води являються основою для розробки технології доочистки міських стічних вод методом біофільтації.

Мета дослідження: вивчити фауністичні особливості та видовий склад тварин літоралі річки Случ в межах м. Березного.

Об'єкт дослідження: тварини літоралі річки Случ.

Предмет дослідження: фауна та особливості життєдіяльності тварин прибережної зони досліджуваної території.

Головні завдання роботи:

— ознайомитись з природно-екологічними умовами Березнівського району;

— ознайомитися з гідробіологічною характеристикою річки Случ;

— розглянути методики дослідження, набути навичок збирання та обліку матеріалу ;

— вивчити біологічні особливості тварин, поширених на досліджуваній території;

— скласти систематичний перелік видів району дослідження;

— дослідити видове різноманіття безхребетних тварин з метою визначення ступеня забрудненості річки Случ, яка протікає в м. Березному.

Наукова новизна роботи. Вивчено видовий склад тварин літоралі р. Случ в межах м. Березного, вперше в практиці гідробіологічних досліджень проведені досліди на даній території, застосовані методики дослідження гідробіонтів та систематична обробка матеріалу.

Практичне значення полягає в тому, що його результати можуть бути використані як навчальний матеріал з курсу зоології безхребетних та хребетних тварин; студентами при подальших наукових дослідженнях та під час проходжння комплексної навчальної практики.

розділ 1. огляд літератури

1.1. Тварини водойм України За допомогою видань Фауна України ми дізнаємося про найбільш поширених представників тваринного світу в Україні, їхнє біологічне значення, території розповсюдження, екологію, описується велика кількість представників, які поширені у водоймах України.

За допомогою класичних видань Жизнь животных ми дізнаємося про систематику тварин, спосіб життя, розвиток та розмноження окремих представників, таких як риб, комах, молюсків, бабок.

У навчальному посібнику Ковальчука Г. В. «Зоологія з основами екології» подано матеріал з основ екології тварин з екологічним описом головних систематичних груп їх. Висвітлено питання філогенії, морфології, фізіології, етології, охорони тварин, ролі у біоценозах та значення їх для людини. У посібнику описано анатомо-морфологічні особливості красуні блискучої, коромисла великого, водолюба великого, скорпіона водяного, жаби ставкової та озерної.

Значну увагу вивченню та визначенню комах водойм, які найпоширеніші на території України, приділили В. М. Єрмоленко та З. Ф. Ключко у посібнику «Визначник комах». У визначнику описано комах як корисних, так і шкідливих у сільському і лісовому господарствах, а також комарів-паразитів та переносників збудників хвороб свійських тварин і людини. Подана систематика рівнокрилих та різнокрилих бабок, одноденок, водолюбів, плавунців, водяних скорпіонів та комарів.

Викладено відомості про методику дослідження екосистем малих річок, про річкову долину та її утвори, водні рослини та тварини у методичних вказівках «Досліджуємо малі річки» Р. Хімка. Наведено різні методи вивчення літоралі та прибережної зони річки, її гідробіологічну структуру.

Досить суттєві дослідження були проведені М. Ф. Мателешко (1994) по вивченню фауни та екології водних твердокрилих. Описується будова та способи розмноження родини Хребтоплави, родини Водяні скорпіони та родини Водомірки.

У книзі Н.Б. Щербиної «Дивовижне у світі тварин «зустрічаємо докладні розповіді, коротенькі повідомлення, цікаві малюнки присвячені життю найрізноманітніших тварин. У книжці три розділи «Найцікавіше з життя водяних тварин», «На суші і в воді», «Найцікавіше з життя на суші». З них ми дізнаємося про те незвичайне, що помітили вчені в житті різних представників тваринного світу.

Із літературних джерел Панфимова Д. В. «В мире насекомых» Акимушкина И. И. «Мир животных» дізнаємося про систематику тварин, спосіб життя, розвиток та розмноження окремих представників[1,2].

Географія Рівненської області" Коротуна І. М. та «Природа Ровенськой области» Геренчука К. И. допоможе нам дізнатися про фізико-географічне положення, природу, населення, господарство та екологію Рівненської області. У посібнику подана детальна характеристика території Березнівського району, природоохоронні об'єкти, рослинність та тваринний світ Березнівщини.

Про природоохоронні об'єкти Рівненської області та Березнівського району розповідає Т. Л. Андрієнко в книзі «Край лісів та імлистих боліт», описує райони, які потребують охорони, та тварин, занесених до Червоної книги України, що зустрічаються на даній території.

З науково-пізнавального посібника «Географія Надслучанського краю» В. Лашти дізнаємося про мальовничі краї Березнівщини, природні екосистеми, тварин, які мешкають у річках та лісах, описується флора та фауна регіонального ландшафтного парку «Надслучанський» .

1.2. Природно-екологічні умови Березнівського району Березнівський район розташований у східній частині Рівненщини і межує на заході з Житомирською областю, на півночі - з Сарненським та Рокитнівським районами, на сході - з Костопільським районом та на півдні - з Гощанським та Корецьким районами Рівненської області. Площа району складає 1,7тис. км². Територія відноситься до басейну р. Прип'ять, розчленована долинами річок Случ, Бобер, Вілія, Видринка, Серегівка, Стави та іншими невеликими річечками та струмками.

Місто Березне розміщене на плоскій рівнині, на лівому березі річки Случ. Віддалене від обласного центру м. Рівне 62 кілометри, до м. Львова — 340 кілометрів, до м. Житомир — 205 кілометрів. Віддаль до найближчої залізничної станції Моквин — 18 кілометрів (рис. 1).

Основною водною артерією є річка Случ, внутрішньорічний розподіл стоку якої складає весною 53%, влітку і восени — 30%, взимку — 17%. Рівні води в річках протягом року змінюються, найбільш повноводні річки весною в період повеней, які в окремі роки продовжуються всього лише декілька днів, в інші - інколи місяць і більше. Під час весняної повені води виходять з берегів та затоплюють заплави. Іноді від дощів рівень води в річках підвищується і в літній період. Взимку водний режим річок більш стабільний. Льодостав на р. Случ в середньому триває 80 днів. Живлення річок змішане — атмосферне (опади) та підземне (грунтові води та джерела); переважає атмосферне — за рахунок танення снігу та дощів (фото 1).

На гідрологічний режим річок впливають болота, які є природними акумуляторами стоку, що дещо послаблюють весняну повінь і затримують спад високої води, одночасно впливаючи на рівні грунтових вод прилеглих територій, значна частина з яких осушена, що негативно відобразилось на загальному гідрологічному режимі річок, водойм, лук, а також на зміні умов зростання рослин, в тому числі і занесених до Червоної книги України, який на більшій частині території району характеризується як достатньо вологий з близьким заляганням грунтових вод. А це у комплексі з іншими факторами в тій чи іншій мірі впливає на напрямок грунтоутворюючих процесів, які в свою чергу впливають на формування умов зростання рослинності та характер сільськогосподарського виробництва. Загалом площа боліт району складає близько шести тисяч гектарів.

Грунти району здебільшого дерново-підзолисті різного ступеню розвитку підзолистого процесу. Зволоження території, типи грунтів та рослинності і в цілому ландшафти мають поліський характер. Є виходи кристалічних порід у вигляді грив, а також гранітні поля, які представляють собою більш або менш вирівнені ділянки.

Значну роль у геоморфологічній будові району відіграють річкові долини, які в місцях неглибокого залягання кристалічних порід мають характер долин прориву. Загалом рельєф території району в основному рівнинний. Мікрорельєф досить розвинений і складається із чередування невеликих пагорбів, горбів, впадин та знижень у вигляді котловин, заплав, річок, улоговин, блюдцеподібних боліт.

Клімат — помірно континентальний. Найбільш холодними місяцями є січень і лютий, а найтеплішими — липень і серпень.

Середньобагаторічна температура складає +6^о…+9^о С із значними відхиленнями в окремі роки. Середня багаторічна температура літніх місяців у липні складає +18 ^о…+19 ^о С. Абсолютна мінімальна температура повітря спостерігалася в січні місяці - -31^оС, максимальна — в липні-серпні - +38^оС. З вересня починається істотне зниження температури, хоча стійкий перехід через 0^оС відбувається в листопаді-грудні.

Температурний режим взимку дуже нестійкий. Мороз часто змінюється періодами потепління від 0^оС до +11^оС, що викликає танення снігу.

Тривалість стійких морозів в середньому 66 днів (від 14 грудня до 17 лютого). Останні весняні заморозки в середньому закінчуються в 3-ій декаді квітня. Періодичні пізні весняні та ранні осінні заморозки наносять шкоду сільському та лісовому господарствам. Тривалість вегетаційного періоду — від 195 до 205 днів. Суттєву кліматоутворюючу роль тут відіграє вітер, середня швидкість якого становить 3.1−4.8 м/с, іноді досягаючи 10.0−15.0 м/с, що завдає збитків сільському і лісовому господарствам, спричинюючи вітровали, буреломи, видування та вилягання посівів.

Кліматичні умови району характеризуються достатньою кількістю опадів, яка в середньому складає 630 мм, що сприятливо впливає на розвиток рослинності та формування гідрологічного режиму річок. Проте в окремі роки кількість опадів різко скорочується (до 400 мм), що вимагає додаткового зволоження сільськогосподарських культур. Сніговий покрив може спостерігатися з 20 грудня по 5 березня. Сніг лежить в середньому 65 днів. Товщина снігу може досягати від 6 до 25 см. Відносна вологість повітря складає 78−79%.

Мережа природно-заповідного фонду району характеризується переважно заказниками місцевого значення, які в 2000 р. були включені в заказну зону Надслучанського регіонального ландшафтного парку.

На даний час вона складає 867,7 га. Станом на 01.01.2006 р. в районі 25 об'єктів природно-заповідного фонду, з яких 2 — загальнодержавного значення, решта — місцевого.

Найбільшим природно-заповідним об'єктом району є Надслучанський регіональний ландшафний парк, площа якого 17 271 га. Решта природно-заповідного фонду району утворюють 1553,4 га.

Серед найцінніших природно-заповідних територій району можна виділити Березнівський дендрологічний парк, загально-зоологічний заказник «Урочище «Брище», «Надслучанський регіональний ландшафтний парк», ландшафтний заказник «Соколині гори», геологічний заказник «Марининсько-Устянські граніти», ботанічна пам’ятка природи «Страусове перо» та ін. В цілому в районі сформована мережа ПЗФ, яка охоплює найцінніші території та окремі ділянки району для збереження їх в природному стані, охорони рідкісних рослин і тварин, занесених до Червоної книги України. При цьому найкраще вивчено флору регіонального ландшафтного парку «Надслучанський», деяких інших об'єктів, чим необхідно завдячити дослідженням, проведеним комплексною лабораторією наукових основ заповідної справи НАН України та Мінекоресурсів України і Національним університетом водного господарства та природокористування (НУВГП) під керівнитством д.б.н., проф. Андрієнко Т.Л. та к.с.-г .н., доц. Грищенка Ю.М.

Таким чином заповідний світ Березнівщини є невіддільною частинкою нашої рідної України, адже в усі часи мандрівників вабили її м’який клімат, неповторні краєвиди, багатий рослинний і тваринний світ та цікава історія. Більшість цього природного надбання притаманна і Рівненській області, і Березнівському району зокрема, який має потужний природний і біоресурсний потенціал.

1.3. Гідробіологічна характеристика річки Случ Територія досліджень охоплює Березнівський район, до складу якого входить невелика кількість річкових систем, різноманітних за своїм походження. Одним з них є річка Случ, яка починається на Подільській височині, поблизу села Червоний Случ Гальчинецької сільради Теофіпольського району; в пониззі тече Поліською низовиною і протікає вждовж міста Березного. Ширина долини від 0,2 — 0,8 км у верхів'ї, до 5 км у нижній течії, річища — від 5 до 50 м, найбільша — 110 м. Живлення переважно снігове і дощове. Замерзає в грудні, скресає в березні. Судноплавна на 290 км.

Береги Случі та її притоків (Тня, Бобер, Ікопоть, Хомора, Корчик та ін.) здавна вкриті цікавими природними, історичними та архітектурними пам’ятками. Серед них замок — фортеця князів Острозьких, шикарний садибний маєток у Самчиках, руїни замків-фортець на високих скелях у Новоград-Волинському, Корці та Губкові. Але найбільш привабливу, а інколи перехоплюючу подих, атракцію вправляють природні пам’ятки створені самою річкою.

Більшу частину свого шляху до Горині води Случі вели запеклу боротьбу з цупкими, здавалося б вічними, кристалічними породами Українського щита. Завдяки цьому протистоянню у верхній і середніх течіях річки з’явилася V-подібна (в середньому півкілометрова завширшки) долина з безліччю мальовничих куточків.

У річці Случ виділяють три частини, які можна розглядати як окремі екосистеми:

ь прибережна частина — літораль;

ь глибоководна частина — профундаль;

ь основна товща води — пелагіаль.

Найбільш заселена живими організмами — літораль. Прибережні зони Случа є їхніми головними трофічними областями. Окрім напівзанурених рослин, у водоймі живуть придонні організми, які складають бентос, та планктон, що плаває у товщі води. Продукція річки часто лімітується нестачею біогенних мінеральних речовин. Річ у тім, що життя зосереджене у верхніх шарах води, де є достатньо сонячного світла, а мінеральні речовини надходять з придонних шарів. Верхні та нижні прошарки води розділені між собою так званим термоклином, що особливо чітко проявляється у водоймі. Термоклин перешкоджає вертикальному водообміну та призводить до дефіциту мінеральних речовин у поверхневих шарах води.

Літораль характеризується наявністю великої кількості прикріплених рослин — марофітів. Фауна представлена комахами та їх личинками. Багата і фауна хижаків (фото 2).

У прибережній частині Случа звичайними є такі види риб як плітка, краснопірка, лин, короп, лящ. Хижі риби представлені щукою, окунем. Придонна частина р. Случ майже не має рослин, вода мало рухома і зберігає протягом майже всього року температуру +4° С. Фауна таких місць збіднена. Вона представлена в основному личинками комарів-дзвонців та молюсками.

У пелагіалі рослини представлені плантктоном із синьозелених, діатомових та зелених водоростей, макрофітами, що плавають (елодея, рдести). Усі живі організми мають різноманітні пристосування, що допомагають їм утримуватися в товщі води. У рослин — це парашутоподібні вирости, крапельки жиру в тілі, тварини активно плавають. Тут багато хижих коловерток, веслоногих рачків та циклопів.

Рослинний та тваринний світ р. Случ у багатьох випадках визначається наявністю у воді поживних речовин. У прибережній частині річки ростуть звичайні для цих місць очерети, комиші, лепешняки та стрілолист. У товщі води плавають елодея, латаття. При зростанні швидкості течії до 0,3−0,6 м/сек. та більше товща води вже не зростає. Для річки планктон не характерний, оскільки зноситься течією.

Річкова ентомофауна досить різноманітна. Тут чимало водяних комах та їхніх личинок. Часто зустрічаються рачки-бокоплави. Вздовж течії річки спостерігається своя закономірність у розподілі іхтіофауни. У нижній її частині, де течія сповільнюється, до складу іхтіофауни входять лящ, короп, щука та верховодка. У прибережній зоні добре прогріваються численні найпростіші, коловертки, гілчастовусі і веслоногі ракоподібні.

Деякі тварини здатні відфільтровувати харчові частки різної величини. Видобуток їжі шляхом осадження суспензії здійснюють багато гідробіонтів. У більшості седиментаторів на передньому кінці тіла знаходиться ловча лійка, оточена війками або щупальцями.

Багато безхребетних тварин — фільтратори і седиментатори прісноводні, донні і пелагічні (двостулкові молюски, ракоподібні й ін.) — у процесі живлення пропускають через порожнини або уздовж тіла величезні маси води. Відфільтровуючи і седиментуючи поживні речовини, тварини сприяють підвищенню прозорості води.

гідробіонт ентомофауна річка видовий Рис. 1. Схема вертикального розрізу дна р. Случ

1 — літоральна зона (а — напівводяні рослини, б — плаваючі рослини, в — занурені рослини); 2 — субліторальна (перехідна зона); 3 — профундальна зона Разом з тим діяльність тварин-біофільтраторів сприяє формуванню мулистих відкладень, де поселення двостулкових молюсків і інших прикріплених тварин утворять щільні бар'єри, та самоочищенню водойми.

Трофічні ланцюги прісноводних екосистем р. Случ короткі через відсутність багатої кормової бази. Вони починаються з автотрофних рослин та закінчуються в пасовищних трофічних ланцюгах хижими рибами, а в детритних трофічних ланцюгах — мікроорганізмами.

Чинники забруднення р. Случ в межах м. Березного. Скидні води енергетичних підприємств сприяють тепловому забрудненню і є згубними для життя гідробіонтів. Вживані в сільському господарстві пестициди і добрива потрапляють у водойму і створюють у ряді випадків надлишок мінеральних речовин. Особливо небезпечними для тварин є аміак і солі амонія, які навіть в невеликих концентраціях викликають їх загибель.

З промисловими стоками у річку поступають важкі метали, хлорорганічні сполуки, пестициди, нафтопродукти і багато інших речовин.

Особливу небезпеку представляють сполуки оксидів азоту і сірки, ТЕЦ, що містяться у викидах автотранспорту і хімічних підприємств, які випадають у вигляді кислотних дощів.

У р. Случ падає показник рН, що спричиняє за собою біологічні наслідки. При рН 6,5−6,0 гинуть ракоподібні, молюски, ікра риб і земноводних, при рН 6,0−5,0 наступає загибель риб — коропа, плітки, окуня і щуки. Подальше зниження рН до 4,5 і нижче приводить до знищення всякого життя.

Найбільш характерний тип забруднення річки у місті Березному — скидання в неї великих мас органічних речовин, що розкладаються, і біогенних елементів, також сприяючих зростанню маси органіки у водоймі. Таке забруднення приводить, насамперед, до замулювання дна, збільшення кормової бази детритоядних тварин і мікроорганізмів, зниження кількості розчиненого у воді кисню. Саме ці чинники безпосередньо змінюють склад співтовариства. Паралельно із звичайною органікою, але в менших дозах, люди забруднюють річку в місті Березному отрутохімікатами, нафтопродуктами, солями металів, теплом, шумом, радіацією і електромагнітним випромінюванням. Загальна картина забруднення водойми досить складна, тому потрібно розробити охоронні заходи та методи боротьби із забрудненням даної території.

розділ 2. матеріал і методи

2.1 Методика дослідження тварин літоралі р. Случ Збір матеріалу був проведений протягом літньо-осіннього періоду 2010 р. Умовно досліджувана територія була поділена на 5 ділянок: початок м. Березного, центр міста, зона присадибних угідь, територія Березнівського лісгоспу, кінець міста. Принципом поділу слугувало територіальне розміщення та характер русла та оточення ділянки. Було проведено 10 проб, досліджено 30 видів тварин. Збори проводилися ентомологічним та водним сачками, також на кожній ділянці проводився ручний збір молюсків і інших малорухливих тварин із занурених у воду рослин і інших об'єктів.

Для збору матеріалу використовували таке обладнання:

— водний сачок;

— відро для збирання живого матеріалу;

— скляний стакан для дрібних тварин;

— пінцет на шнурку;

— лупа;

— набір пробірок з плоским дном і пробками;

— записна книжка і олівець;

— човен та спецодяг;

— консерванти і заморювачі.

Процес узяття проби здійснювали у різних місцях р. Случ в межах м. Березного на поверхні води, серед водяних рослин і на рослинах, на дні, на підводних каменях, на корчах тощо. Виловлювали тварин водним сачком, складовими якого є ручка та мішок. Спочатку ловили тварин, які плавали на поверхні водойм. Для цього занурювали сачок у воду отвором мішка до поверхні води, підводили його під тварин і швидким рухом витягували сачок з тваринами.

Щоб зібрати тварин, які живуть серед заростей або тримаються ближче до дна, сачок занурювали у воду, і як тільки пропливала комаха чи її личинка, швидким рухом сачка ловили її. Кілька разів проводили сачком між рослинами праворуч і ліворуч від себе, роблячи рухи як під час косіння. Змінюючи напрям руху сачок піднімали угору. Коли з сачка стікала вода, його вивертали у відро, а звідти тварин вибирали у банки з водою, а частину фіксували у 4%-му розчині формаліну або 70%-му спирті.

Збір матеріалу проводили і на водяних листках, які уважно оглядали, а знайдених тварин пінцетом переносили у банки з водою. Усе виловлене в банки етикетували, записували дату, місце збору, температуру повітря та води, хмарність, силу вітру, годину дня. Зібраний матеріал визначали до — роду, а найбільш поширених — до виду.

За наявності течії більшість видів риб трималися на малозарослих і зарослих ділянках прибережної зони річки Случ, якщо вони потрапляли на чисті ділянки, то розміщувалися біля дна й у товщі води.

Збирання личинок і лялечок комах проводили стандартними методами, при цьому проводили декілька проб, за результатами яких розраховували середню кількість личинок та лялечок на 1 м².

Частковий аналіз фізичних властивостей води р. Случ проводили при використанні декількох показників — колір, запах, прозорість. Температуру води в місцях розвитку преімагінальних стадій визначали спиртовим термометром. Хімічні показники води (рН, розчиний кисень) визначали при допомозі експрес-лабораторії.

Для визначення видового складу тварин, чисельності та біомаси застосовували методи кількісного обліку.

Проведення кількісного обліку тварин вимагає кількох етапів:

1) відбору проб на р. Случ у встановлених точках за допомогою спеціальних знарядь лову (планктонні сітки, батометри, дночерпаки тощо);

2) фіксації проб;

3) первинного сортування проб на місці, їх транспортування та зберігання;

4) камерального опрацювання проб: визначення видового складу; вибіркового вимірювання представників різних вікових груп одного виду; підрахунку організмів різних видів у пробі (під бінокуляром чи мікроскопом) з застосуванням спеціальних мікроскопічних методик;

5) арифметичних та статистичних розрахунків, що в підсумку дають чисельність окремих популяцій та сумарну чисельність організмів на кожній окремій ділянці та у водному об'єкті в цілому;

Одноразовий кількісний облік дає лише випадкову вибірку, з якої не можна робити остаточних висновків щодо поширення різних видів тварин, чисельності популяцій.

Тому для одержання вірогідних даних відбирали проби на встановлених ділянках регулярно з інтервалами 10 днів. Тоді отримали інформацію про зустрічаємість видів, їх домінування на різних ділянках, динаміку популяцій водних тварин і встановили реальну картину змін їх чисельності, що відбувався протягом певного періоду.

2.2 Збір та облік водної ентомофауни Личинок комах ряду Бабки (Odonata) збирають за допомогою гідробіологічного сачка або скребка. Мішок сачка краще пошити із капронової сітки з розміром комірок 2−3 мм, а каркас зробити із міцного дроту діаметром 5−6 мм, щоб він не згинався під навантаженням. Для вилову фітофільних наяд достатньо кілька разів провести сачком по водним заростям, а іноді просто вручну витягнути із води стебла рослин. Донних мешканців захоплюють з ґрунтом, який потім слід добре промити. Потрібно також звернути увагу на камені у воді, під якими можуть знаходитися личинки. Гарні результати дає поступовий перегляд вмісту сачка чи скребка в кюветі з чистою водою. Зібраних живих личинок вміщують в склянку або пластикову тару разом із рослинами та ґрунтом і невеликою кількістю води. Також личинок можна транспортувати у сирому моху. Оскільки бабки — активні хижаки нерозбірливі в харчуванні, не слід тримати в одній судині наяд Рівнокрилих (Zygoptera) та Різнокрилих (Anisoptera). Іноді личинок, призначених для колекції, фіксують на місці збору в 70−80% спирті.

Живих наяд перед фіксацією в лабораторних умовах бажано заморити, занурюючи в гарячу воду. Донні форми слід відмити від бруду та мулу. Покриви великих наяд проколюють тонкою голкою в кількох місцях для сприяння осмотичним процесам. Личинок фіксують в 80% спирті, до якого можна додати трохи формаліну.

Оскільки достовірно визначити вид можливо лише личинок 2-х, рідше 3-х останніх стадій, бажано доростити молодих наяд в лабораторних умовах. Личинок тримають по одній особині в кожній посудині серед рослин і ґрунту, взятих з водойми. Личинок слід регулярно годувати відповідним живим кормом, а для реофілів (личинки, що мешкають в проточних водоймах), крім того, необхідно забезпечити необхідну аерацію. Личинок, яким притаманний донний спосіб життя, слід годувати тваринами, що зариваються у ґрунт (дрібні малощетинкові черви, зокрема трубковик (Tubifex), личинки комарів-хірономід, так званий «мотиль», тощо).

Корисно крім личинок збирати імаго, літаючих над річкою, що може дати можливість перевірити результати визначення личинок. Імаго відловлюють звичайним ентомологічним повітряним сачком великого діаметру та довгою ручкою. Імаго заморюють етил-ацетатом, ефіром чи хлороформом.

2.3 Безпека життєдіяльності людини Під час виконання бакалаврської роботи дослідження проводилися в польових та прибережних умовах.

В ході роботи використовувалися наступні засоби індивідуального захисту: плащ гумовий, фартух гумовий, чоботи гумові, рукавиці латексні.

Безпосередньо перед початком робіт ми одягали індивідуальні засоби захисту, ознайомлювалися з завданням дослідження та прогнозом погоди, проходили цільовий інструктаж з охорони праці.

Під час пересування берегом дотримувались наступних правил безпеки:

— заборонялося перестрибувати з каменя на камінь;

— в темний час доби здійснювали підсвічування шляху ліхтарем;

Після закінчення роботи здійснювали чищення засобів індивідуального захисту та спецодягу, після чого складували у відведене для них місце.

Після контакту з рибою, жабами, личинками комах руки ретельно промивалися теплою водою з милом.

Добір загиблої риби і мулу в місцях загибелі здійснювали в целофанові мішки, що зав’язували, чи в іншу тару, що закривається.

Проби води відбираються в герметичну тару. Забороняється брати загиблу рибу голими руками.

При виконанні бакалаврської роботи ми зіткнулися з приладами та речовинами, що є шкідливими та загрозливими для людини. Тому потрібно знати методику роботи з цими компонентами. Сюди відносять прилади побутової хімії, хімічні речовини.

Всі засоби побутової хімії повинні зберігатися таким чином, щоб до них не могли дістатися діти. Ці засоби необхідно зберігати окремо від будь-яких харчових продуктів.

Всі хімічні речовини, що зберігаються в приміщенні повинні бути у відповідних ємкостях з чіткими написами. Не варто зберігати невідомі хімічні речовини, або такі, у яких закінчився термін використання.

Засоби небезпечні у пожежному відношенні (ацетон) повинні стояти в щільно закритих ємкостях, бажано, що не б’ються, подалі від джерела тепла і вогню. З такими речовинами бажано працювати поза помешканням.

Перед тим, як застосувати будь-який засіб, необхідно уважно прочитати всі вимоги та рекомендації, наведені на упаковці чи в інструкції.

Хімічні засоби необхідно застосовувати лише в таких кількостях, які вказані на інструкції.

Якщо після роботи залишилися невикористані речовини отрутохімікатів, то їх ні в якому випадку не можна зливати в каналізацію, водоймища чи річку; їх необхідно закопати в землю у віддаленому від помешкання місці.

При обробці отрутохімікатами приміщень, необхідно винести з нього всі харчові продукти, кухонний посуд, домашніх тварин та птахів.

Отже, дотримання всіх вищезгаданих правил, а також інструкції щодо правильного застосування препарату забезпечують безпеку при роботі з засобами побутової хімії та отрутохімікатами.

Крім використання цих препаратів використовують також плитку (розправлення комах), з якою потрібно поводитись обережно і дотримуватись правил протипожежної безпеки. Потрібно не залишати без нагляду включену плитку, вона повинна бути не спіральна, а закрита. Якщо стоїть вода на плитці, бути обережним, щоб не перекинути на себе.

Отже, для того, щоб не сталося нещасних випадків потрібно чітко дотримуватися правил поведінки з побутовими приладами, хімічними речовинами та електроенергією.

розділ 3. результати власних досліджень

3.1 Видовий склад тварин літоралі р. Случ Царство Тварини (Animalia)

Тип Членистоногі (Arthropoda)

Клас Комахи (Insecta)

Ряд Бабки (Odonata)

Підряд Рівнокрилі бабки (Zygoptera)

Родина Красунєві (Calopterygidae)

Вид Красуня блискуча (Calopteryx splendens)

Родина Люткові (Lestidae)

Вид Лютка зелена (Lestes viridis)

Родина Стрілки (Coenagrionidae)

Вид Стрілка чудова (Coenagrion puchellum)

Підряд Різнокрилі бабки (Anisoptera)

Родина Коромисла (Aeschnidae)

Вид Коромисло велике (Aeschna grandis)

Ряд Одноденки (Ephemeroptera)

Родина Справжні одноденки (Ephemerіdae)

Вид Одноденка звичайна (Ephemera vulgata)

Вид Одноденка двокрила (Ephemera dipterum)

Ряд Жуки (Caleoptera)

Родина Водолюби (Hydrophilidae)

Вид Водолюб великий (Hydrous piceus)

Вид Водолюб малий (Hydrous caraboides)

Родина Плавунці (Dyctiscidae)

Вид Полоскун борозенчастий (Acilius sulcatus)

Вид Плавунець облямований (Ditiscus marginalis)

Родина Вертячки (Gyrinidae)

Вид Вертячка денна (Gyrinus marinus)

Ряд Напівтвердокрилі (Hemiptera)

Родина Хребтоплави (Notonectidae)

Вид Хребтоплав звичайний (Notonecta glauca)

Родина Водяні скорпіони (Nepidae)

Вид Скорпіон водяний (Nepa cinerea)

Родина Водомірки (Gerridae)

Вид Водомірка озерна (Gerris lacustris)

Ряд Двокрилі (Diptera)

Родина Комарі (Culicidae)

Вид Комар звичайний (Culex pipiens)

Клас Павукоподібні (Arachnida)

Ряд Павуки (Aranei)

Родина Павуки бродячі (Pisauridae)

Вид Великий павук доломедес (Dolomedes fimriatus)

Родина Павуки-трубочники (Agelenilae)

Вид Водяний павук (Argyroneta aquatica)

Ряд Кліщі (Acarina)

Родина Гідрахніди (Hydrachnidae)

Вид Кліщ географічний (Hydracha geographic)

Клас Вищі раки (Malocostraca)

Ряд Рівноногі (Isopoda)

Родина Водяні ослики (Asselidae)

Вид Водяний ослик (Asellus aquaticus)

Ряд Вищі ракоподібні (Amphipoda)

Родина Бокоплавові (Gammaridae)

Вид Бокоплав озерний (Gammarus lacustris)

Тип Молюски (Mollusca)

Клас Черевоногі (Gastropoda)

Родина Ставковики (Lymnaeidae)

Вид Ставковик звичайний (Lymnaea stagnalis)

Родина Котушки (Planorbidae)

Вид Котушка рогова (Planorbarius corneus)

Клас Двостулкові (Bivalvia)

Родина Перлівниці (Unionidae)

Вид Беззубка звичайна (Anadonta cygnea)

Родина Шарівки (Sphaeridae)

Вид Шарівка рогова (Sphaerium corneum)

Тип Хордові (Chordata)

Надклас Риби (Pisces)

Клас Променепері (Actinopterygii)

Ряд Коропоподібні (Cypriniformes)

Родина Коропові (Cyprinidae)

Вид Плітка (Rutilus rutilus)

Вид Пічкур звичайний (Gobio gobio)

Ряд Окунеподібні (Perciformes)

Родина Окуневі (Percidae)

Вид Окунь звичайний (Perca fluviatilis)

Клас Земноводні (Amphibia)

Ряд Безхвості (Anura)

Родина Жаби (Ranidae)

Вид Жаба озерна (Rana ridibunda)

Вид Жаба ставкова (Rana lessonae)

Клас Плазуни (Reptilia)

Ряд Лускаті (Squamata)

Родина Вужеві (Colubridae)

Вид Вуж звичайний (Natrix natrix)

3.2 Особливості біології тварин в акваторії р. Случ Ряд Бабки (Odonata)

Родина Красунєві (Calopterygidae)

Красуня блискуча (Calopteryx splendens). Це комаха довжиною тіла до 50 мм, розмах крил до 70 мм. Літає біля водойм. Крила самця посередині мають блискучу металічно-синю смугу, біля основи і верхівки безбарвні. Крила самки майже прозорі, з металічно-зеленими жилками. Тіло самця металічно-синє, самки — бронзово-зелене. Довжина черевця 35−39 мм. У червні-серпні літають пурхаючим польотом понад річками, струмками та озерами. Личинки зустрічаються в різноманітних водоймах з течією. Літ імаго з початку травня до середини вересня.

Родина Люткові (Lestidae)

Лютка зелена (Lestes viridis). Масовий широко розповсюджений вид. Тіло зверху світло-бронзово-зелене, боки і низ грудей жовтуваті. Потилиця з металічним блиском. Довжина черевця 25−33 мм. На відміну від усіх інших рівнокрилих бабок у стані спокою крила тримають розпростертими. Літають поблизу невеликих стоячих водойм, де розвиваються їх личинки. Літ імаго з травня по жовтень.

Родина Стрілки (Coenagrionidae)

Стрілка чудова (Coenagrion puchellum). Широко розповсюджений масовий вид. У самців на черевних сегментах зверху чорний колір; тільки передня частина сегмента — голуба, а один із сегментів зверху повністю чорний. Кінець черевця майже голубий. У самок всі сегменти черевця звичайно двоколірні - в основному чорні із зеленими плямами. Черевце довге і тонке. Довжина тіла до 35 мм, розмах крил до 50 мм. Бабки літають на початку травня до вересня.

Родина Коромисла (Aeschnidae)

Коромисло велике (Aeschna grandis). Зареєстрований на більшій частині території. Основне забарвлення тіла коричнувато-червоне. Крила золотисто-коричневі, з рудими жилками. Груди зверху між крилами з 4 голубими плямами, по боках — з жовтими смугами. У самок плями на черевці світло-сірі. Довжина тіла 70−80 мм, розмах крил до 105 мм. Літ імаго з кінця травня по вересень. Літають не тільки вдень, але і після заходу сонця.

Ряд Одноденки (Ephemeroptera)

Родина Справжні одноденки (Ephemerіdae)

Одноденка звичайна (Ephemera vulgata). Дорослі одноденки мають невеликі розміри. Тіло їх видовжене, з тонкими ніжними перетинчастими крилами і трьома (іноді двома) хвостовими щитками. Шкірні покриви блискучі, гладенькі, без волосків. На голові короткі тоненькі вусики і великі очі. Ноги тонкі. Ротові частини недорозвинені тому, що одноденки у дорослому стані не можуть їсти. Недорозвинені також і внутрішні травні органи.

Дорослі одноденки живуть недовго (2—3 дні, а іноді і більше). В теплу погоду, без вітру хмари цих комах ввечері літають над поверхнею води. Таким чином, життєвий цикл одноденок складається з двох неоднакових частин: тривалого життя у воді і короткочасного життя у повітрі.

Ряд Жуки (Caleoptera)

Родина Водолюби (Hydrophilidae)

Водолюб великий (Hydrous piceus). Довжина його тіла 4−4,7 см. Тримається рослин у прибережній смузі стоячих водойм, де його можна знайти протягом всього року. Плаває водолюб погано, при цьому пересуває ноги змінно, а не одночасно як плавунець. Тіло водолюба яйцеподібної форми, блискучого, смоляно-чорного кольору із зеленуватим відтінком. Очі розташовані біля заднього краю голови. На черевному боці тіла є кіль, який переходить у гострий шип. Розмножуються водолюби у травні. Самки будують кокони, в які відкладають 50−60 яєць. Улюбленою їжею личинок є дрібні млюски, особливо котушки. Повний цикл розвитку водолюба чорного від яйця до появи дорослої комахи відбувається протягом 9−10 тижнів. Дорослі жуки зимують на дні водойм.

Водолюб малий (Hydrous caraboides). Він має менші розміри (13−18мм). Тіло овальне, чорного кольору, з металічним блиском. Личинки схожі на молоду личинку водолюба чорного, від якої легко відрізняються наявністю семи пар трахейних зябер черевця, вкритого волосками. Навідміну від дорослого жука личинка є хижаком, проте плаває вона погано.

Родина Плавунці (Dyctiscidae)

Полоскун борозенчастий (Acilius sulcatus). Сплющене тіло жука досягає 16−18мм довжини. Надкрила самців гладенькі, у самки — з поздовжніми жолобками, густо вкритими волосками. Від інших видів цієї родини полоскун відрізняється чорними стегнами задніх ніг біля основи. Весною полоскун відкладає яйця у стебла водяних рослин. Личинки з’являються наприкінці травня. Тіло дорослої личинки веретеноподібне, на спині темно-бурі плями. Останні два членники черевця по боках густо вкриті волосками. Крім пуголовків личинки живляться дафніями, черепашковими рачками та іншими дрібними водяними тваринами.

Плавунець облямований (Ditiscus marginalis). Довжина його тіла 3−3,4 см. Тіло зеленувато — чорне, з боків облямоване жовто — бурою смужкою. Плавунець швидко і спритно плаває. Основним знаряддям плавання служить пара задніх ніг, розширених на зразок весел і густо вкритих волосками, що у сукупності створює значну гребну поверхню. Передні ноги плавунця коротші за середні, ними він захоплює їжу.

Плавунець дуже ненажерливий. Живиться він водяними комахами, рачкпми, слимаками, а також пуголовками і рибами. Самка, що восени копулювала зимує. Кладка яєць відбувається в березні. Самка відкладає яйця під водою. З яєць вилуплюються личинки, які швидко ростуть і двічі линяють. Личинки швидко пересуваються у воді.

Родина Вертячки (Gyrinidae)

Вертячка денна (Gyrinus marinus). Довжина тіла їх досягає 5−7мм.

Шкірні покриви вертячок не змочуються і дуже блищать. Ці жуки дуже добре пірнають і можуть довго триматися під водою. Вночі вертячки літають. Серед особливостей будови вертячок привертає увагу будова очей. Кожне із її фасеткових очей перегороджене хітиновою перетяжкою на дві частини, нижню і верхню. Нижня частина пристосована для зору під водою, а верхня — для зору в повітрі. Усі частини ніг дуже рухливі, вони то складаються, то розсуваються. Завдяки особливості будови ніг вертячки дуже швидко пересуваються у воді.

Вертячки — хижаки, що живляться дрібними червяками і членистоногими. Можуть поїдати один одного. Зимують вертячки в мулі в нерухомому стані.

Ряд Напівтвердокрилі (Hemiptera)

Родина Хребтоплави (Notonectidae)

Хребтоплав звичайний (Notonecta glauca).). Він зустрічається як у стоячих, так і повільно текучих водах. Це один з найбільших водяних клопів, сильний і спритний хижак, з витягнутим у довжину тілом, схожим на човник. Спинний бік комахи опуклий, зеленуватого кольору, сріблястий і не змочується водою. Зверху на голові розташовані темно-червоні очі. Перші дві пари ніжок короткі, ними хребтоплав захоплює здобич, а також чіпляється на водяні рослини. Задня пара ніг служить для плавання вони довгі, без кігтиків на кінці і густо вкриті щетинками.

Плаває хребтоплав черевцем догори. Загострене тіло з опуклою спиною добре розтинає воду. Хребтоплав може і літати за допомогою добре розвинених крил, пролітаючи іноді вночі великі відстані.

Родина Водяні скорпіони (Nepidae)

Скорпіон водяний (Nepa cinerea). Іноді водяного скорпіона можна знайти у береговій зоні швидко текучих водойм — у річках і струмках. Долати течію йому допомагають міцні ноги, за допомогою яких він тримається за водяні рослини. Маленька, з великими очима голова цього клопа має короткий, міцний членистий хоботок.

Живиться водяний скорпіон різними водяними тваринами, переважно ракоподібними і комахами, а також мальками риб. Черевце складається з восьми члеників. Сьомий членик — це дихальна трубка, яка складається з двох звернених один до одного жолобків. На початку літа самка відкладає яйця на різні водні рослини. Яйця досить великі, циліндричної форми, з округленими кінцями. Весь розвиток водяного скорпіона від яйця до імаго триває близько трьох місяців. Наприкінці липня з раніх весняних кладок зявляється нове покоління дорослих комах.

Родина Водомірки (Gerridae)

Водомірка озерна (Gerris lacustris). Тіло водомірки видовжене, з широко розставленими ногами, завдяки чому маса тіла комахи розподіляється на значній поверхні. На голові навідміну від інших клопів є досить довгі вусики, які складаються з чотирьох членників, та сильно зігнутий донизу хоботок. Очі великі. Перша пара ніг значно коротша за задні дві і відіграє роль хватального органу. Задні, і особливо середні ноги — довгі. Під надкрилами у водомірки є перетинчасті крила. Літають водомірки рідко. За допомогою ніг вони можуть пересуватися і по суші.

Під осінь вони залишають водойми, ховаючись на зимівлю під корою пнів, у мох. Навесні самки відкладають яйця на підводні частини стебла чи листя рослин.

Ряд Двокрилі (Diptera)

Родина Комарі (Culicidae)

Комар звичайний (Culex pipiens). Самки комарів відкладають яйця у воду, оточуючи їх драглистою прозорою речовиною. Форма яєць довгаста. До першої линьки личинки бувають сірими або безбарвними, а потім набувають зеленуватого або червоного кольору. Личинки відомі під назвою «мотиля». Це цінний корм для риб. Вони плавають, згинаючи своє тіло то в один, то в другий бік. Дихають личинки всією поверхнею тіла. Крім того, на задньому кінці тіла у них є спеціальні органи дихання у вигляді ниткоподібних зябрових придатків.

Клас Павукоподібні (Arachnida)

Ряд Павуки (Aranei)

Родина Павуки бродячі (Pisauridae)

Великий павук доломедес (Dolomedes fimriatus). Цей павук на довгих ногах повзає по поверхні води. Сидячи на листі латаття, доломедес підстерігає водяних комах, молюсок, а іноді і пуголовок і мальків риб, за якими він спритно пірнає у воду.

Житло павук будує у вигляді гамака. Підіймаючись на поверхню води, він виставляє задній кінець тіла з води і швидко занурюється у воду, несучи між схрещеними задніми лапками невеликий міхурець повітря. Цей міхурець впускається під павутиння і залишається там. Протягом години павук піднімається до поверхні води не менше як 25−30 разів, зрідка роблячи невеликі перерви для відпочинку. Збудоване житло павука — справжній повітряний дзвін близько 2,5 см заввишки, міцно прикріплений опірними нитками до водяних рослин.

Родина Павуки-трубочники (Agelenilae)

Водяний павук (Argyroneta aquatica). Його ще називають павуком-водянкою, або павуком-сріблянкою. Молоді павуки мають жовтувато-сірий або жовто-коричневий колір, старі - набагато темніші за молодих, іноді майже чорного кольору. Головогруди широкі, опуклі. На передньому краї головогрудей є вісім пар маленьких, блискучих очей.

Сріблянка дихає атмосферним повітрям, яке захоплює, підіймаючись на поверхню водойм і висуваючи при цьому черевце якомога вище. При зануренні у воду частина повітря захоплюється павуком у вигляді повітряної плівки, яка вкриває тіло і під водою блищить як срібло. Характерна особливість сріблянки — будування підводного гнізда у вигляді дзвона. У дзвоні відбувається і копуляція самки з самцем, самець після цього залишає дзвін, а самка починає перебудовувати його для майбутнього потомства. Тривалість життя водяного павука близько 18 місяців.

Ряд Кліщі (Acarina)

Родина Гідрахніди (Hydrachnidae)

Кліщ географічний (Hydracha geographic). Живе у заростях підводних рослин, плаваючи серед них або повзаючи по стеблу і дну. Привертає увагу своїм яскравим забарвленням — найчастіше червоним. Довжина тіла деяких з них перевищує 2 мм. Тіло нечленисте, більш-менш округле, несе чотири пари шестичленникових ніжок, які закінчуються двома кігтиками. Ротові органи перетворені на орган, пристосований до висисання.

За способом живлення майже всі водні кліщі - хижаки, нападають на дрібних рачків і личинок комах. Копуляція починається навесні. Самки відкладають яйця на підводні частини рослин, камені, порожні черепашки молюсок і різні предмети.

Клас Вищі раки (Malocostraca)

Ряд Рівноногі (Isopoda)

Родина Водяні ослики (Asselidae)

Водяний ослик (Asellus aquaticus). Цей вид поширений у заростях невеликих озер і річок. Тіло сплющене, складається з пяти головних, восьми грудних і семи черевних сегментів. Живляться водяні ослики рослинами та їхніми рештками. Самка відкладає яйця у виводкову камеру. Тут з них вилуплюються личинки, які в камері тричі линяють. Весь розвиток влітку триває близько трьох тижнів і з камери виходять сформовані рачки, які швидко ростуть, линяють і того самого року влітку дають перше потомство. Розмноження продовжується і на весні наступного року. Живуть рачки близько року.

Ряд Вищі ракоподібні (Amphipoda)

Родина Родина Бокоплавові (Gammaridae)

Бокоплав озерний (Gammarus lacustris). Тримається рачок біля берега, серед рослинності або під камінням. Тіло його дугоподібно зігнуте, стиснуте з боків, а зверху опукле, складається з пяти головних, восьми грудних і семи черевних сегментів. Бокоплав може робити у воді різні стрибки за допомогою трьох пар стрибальних черевних ніжок. Живиться бокоплав рештками рослинних і тваринних організмів. Яйця розвиваються у теплу пору року протягом 2−3 тижнів, у холодний період розвиток триває близько шести місяців. З яєць вилуплюються майже цілком розвинуті рачки, які деякий час залишаються у виводковій камері самки.

Живе бокоплав один рік або трохи більше. Бокоплави — корм для риб, тому вони корисні для рибного господарства [19,31].

Тип Молюски (Mollusca)

Клас Черевоногі (Gastropoda)

Родина Ставковики (Lymnaeidae)

Ставковик звичайний (Lymnaea stagnalis).). Висота черепашки у старих особин досягає 6,5 см, ширина — 3,2 мм. Баштоподібна черепашка цього молюска закручена вправо, останій її завиток дуже здутий, а вустя широке. Завиток витягнутий, вершина загострена.

Дихає ставковик атмосферним повітрям. Підіймаючись на поверхню води, відкриває дихальний отвір, розташований з боку тіла, біля краю черепашки. У спокійному стані цей отвір замкнений мускульним краєм мантії. У добре прогрітій воді при 18 — 20 ставковик підіймається на поверхню від 14 до 18 разів протягом двох годин [7,27].

Живиться ставковик рослинною їжею листям і стеблами водяних рослин, на яких живе. У ставковиків є особливий орган, розташований у глотці. Це рогова пластинка з зубцями. Відкладає яйця на водяні рослини або інші предмети протягом теплого періоду року, починаючи з ранньої весни. Розвиток триває приблизно 20 днів. З яєць вилюплюються маленькі молюски, які вже мають черепашку.

Родина Котушки (Planorbidae)

Котушка рогова (Planorbarius corneus). Діаметр черепашки досягає 3,2 см, висота — 1,2 см. Черепашка твердостінна, блискуча. Темно-бурого кольору. Дихальний і статевий отвори розташовані завжди зліва. Дихає котушка атмосферним повітрям, підіймаючись на поверхню води і вбираючи повітря в легеневу порожнину.

Живиться рослинною їжею, преважно хеленим нальотом з дрібних водоростей. У неволі може їсти сире м’ясо. Яйця відкладає на листя водяних рослин та інших предметів. Кладка має вигляд плоскої драглистої пластинки овальної форми. Колір кладки жовтуватий або світло-коричневий. Приблизно через два тижні з яєць вилуплюються малесенькі молюски, які швидко ростуть.

Клас Двостулкові (Bivalvia)

Родина Перлівниці (Unionidae)

Беззубка звичайна (Anadonta cygnea). Довжина її черепашки досягає 20 см. Черепашка беззубки складається з двох дуже здутих стулок, які захищають ніжне м’яке тіло молюска. На спинному боці стулки з'єднанні між собою за допомогою замкової зв’язки; протилежний бік називається черевним. Верхній роговий шар черепашки має буро-зелений або буро-жовтий колір. Під темним роговим шаром лежить білий порцеляноподібний. Всередині черепашка вистелена блискучим перламутровим шаром.