Бухгалтерський облік розрахунків з бюджетом по ПДВ

ВСТУП Оподаткування підприємств — невід'ємна складова податкової політики та системи бухгалтерського обліку будь-якої країни. В умовах ринкової економіки бюджетні надходження залежать від результатів діяльності суб'єктів господарювання.

Під час своєї діяльності підприємство проводить розрахунки за податками. Розмір цих відрахувань залежить від результатів діяльності підприємства. Важливе значення в управлінні фінансами підприємства займає податок на додану вартість.

Бухгалтерський облік є функцією управління підприємства. У бухгалтерському обліку одночасно поєднуються три види управлінських робіт, завдяки чому він виконує три самостійні функції: інформаційну, контрольну та аналітичну. Без даних бухгалтерського обліку неможливо дати об'єктивну оцінку стану і результатам господарської діяльності підприємства.

На бухгалтерський облік покладено завдання з поліпшення інформаційного забезпечення управління і контролю за збереженням власності та зміцненням фінансового стану підприємства, підвищенням ефективності діяльності та зменшенням ризику втрати коштів через непродумані дії.

Встановлення ринкових умов зумовлює потребу формування й обробки одержаної облікової інформації, виходячи з існуючого господарського механізму та наявної обчислювальної техніки.

Саме тому тема курсової роботи «Бухгалтерський облік розрахунків з бюджетом по ПДВ» є досить актуальною.

Метою даної роботи є оцінка стану проведення обліку розрахунків з бюджетом по ПДВ підприємства в сучасних економічних умовах в Україні.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: розглянути сутність непрямого оподаткування та характеристика податку на додану вартість; розкрити первинний облік податку на додану вартість, аналітичний та синтетичний облік податкових кредитів та зобов’язань з ПДВ, облік сплати ПДВ, порядок формування та подання звітності по податку на додану вартість; особливості обліку розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість в умовах використання комп’ютерної техніки.

Предметом дослідження є податок на додану вартість базового підприємства.

Досліджуване підприємство ПАТ «Ірпіньмаш». Юридична адреса підприємства — Київська обл., м.Ірпінь, вул. Садова, 94. ПАТ «Ірпіньмаш» діє на підставі: Закону України «Про підприємництво»; Закону України «Про господарські товариства»; Статуту, що дає дозвіл на право ведення торгівельної діяльності і містить прізвища осіб, які уповноважені діяти від імені підприємства, мають право підписувати юридичні документи (на підприємстві ПАТ «Ірпіньмаш» такими особами є директор і заступник директора). Керівництво підприємством здійснює директор, який згідно до Статуту може виступати від імені підприємства без довіреності.

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків; печатку зі своїм найменуванням, а також інші необхідні реквізити.

Підприємство має право купувати, продавати, а також передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним та фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх іншим способом, якщо це не суперечить чинному законодавству України та статуту підприємства.

Майно підприємства складається з основних та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображено в балансі підприємства.

Оплата праці працівників ПАТ «Ірпіньмаш» проводиться у вигляді посадових окладів та тарифних ставок.

Всю структуру підприємства ПАТ «Ірпіньмаш» можна розподілити на чотири групи, що включають в себе підрозділи, об'єднані за функціональним призначенням:

група виробництва основної продукції - група, яка займається безпосередньо виготовленням основної продукції.

група обслуговуючого виробництва;

адміністративна група. До складу адміністративної групи включена бухгалтерія, основними завданнями бухгалтерії підприємства є: організація контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій відповідно діючій нормативній базі, здійснення контролю за використанням коштів в межах встановлених лімітів та фінансування підприємства, що входять до складу господарства; забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку підприємства. Бухгалтерія приймає наказ про облікову політику підприємства, згідно якого діє бухгалтерія;

група збуту.

Основні економічні показники діяльності базового підприємства наведені в таблиці 1.1

Таблиця 1.1

Основні економічні показники діяльності ПАТ «Ірпіньмаш»

за 2012 — 2013 рр.

За даними табл. 1. можна зробити наступні висновки про діяльність ПАТ «Ірпіньмаш» за 2013 рік у порівнянні з 2012 роком: власний капітал збільшився на 330,1 тис. грн., за рахунок зменшення додаткового капіталу на 3,9 тис. грн. та збільшення нерозподілених прибутків на 334 тис. грн. Значне збільшення нерозподілених прибутків свідчить про ефективну господарську діяльність підприємства. Вони можуть бути витраченими на розширення виробництва, створення резервного капіталу чи виплати дивідендів учасникам. Статутний капітал базового підприємства залишився без змін і становить 133 тис. грн.

Дохід від реалізації зменшився на 6026,2 тис. грн., також зменшилась собівартість реалізованої продукції, це свідчить про зменшення обсягів виробництва. Грошові кошти зменшились на 3927,7 тис.грн.

Проте в 2013 зросли розрахунки з постачальниками і підрядчиками; витрат на оплату праці та соціальні заходи, бо збільшився фонд оплати праці. Фонд оплати праці зріс на 32,8 тис. грн, що призвело до збільшення середньомісячної заробітної плати на 120,66 грн. Збільшилась заборгованість з оплати праці на 0,8 тис. грн. В порівнянні з 2012 роком у 2013 виробничі запаси зменшились 177,6 тис.грн. Це є ненативно для діяльності ПАТ «Ірпіньмаш», адже свідчить про збільшення обсягів виробництва.

У 2013 році дебіторська заборгованість збільшилась на 579,5 тис. грн. Це говорить про те, що зросла кількість покупців та замовників. Проте зросла і кредиторська заборгованість на 26,9 тис.грн. за рахунок збільшення одержаних авансів.

Вартість оборотних активів у 2012 році становила 8432,2 тис. грн., а у 2013 — 3830,2 тис. грн. Значне зменшення оборотних активів відбулося за рахунок зменшення виробничих запасів на 177,6 тис. грн. та зменшенням грошових коштів на 3927,7 тис.грн.

Середньорічна вартість основних засобів у 2013 році збільшилась на 757,1 тис. грн., оскільки первісна вартість для відображення в балансі була скоригована на суму амортизаційних відрахувань.

Джерелами інформації для написання курсової роботи є: організаційні документи — наказ про облікову політику, положення про бухгалтерію; первинні документи; регістри аналітичного та синтетичного; форми звітності - форма № 1 «Баланс» (звіт про фінансовий стан) (дод.А.1), форма № 2 «Звіт про фінансові результати» (звіт про сукупний дохід) (дод.А.2).

1. СУТНІСТЬ НЕПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ Податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу України.

Розвиток держави призвів до збільшення її видатків, а тому почали відшукувати додаткові джерела фінансування державної казни. В таких умовах виключно акцизів почало не вистачати, а тому це призвело до виникнення податку з обороту, який у деяких країнах перетворився на ПДВ.

Непрямі податки є обов’язковими платежами до бюджету, це частина чистого доходу, що створюється в підприємствах і що вилучається до бюджету побічно шляхом включення в ціну продукції, товарів, купуючи які споживачі оплачують і непрямі податки. Таким чином, хоча платять непрямі податки підприємства, кінцевими платниками є споживачі, т. до. підприємства як би перекладають суми податків один на одного і на кінцевого покупця, їх інтереси безпосередньо не зачіпаються.

Непрямі податки (або податки на споживання) — це податки, що стягуються під час використання матеріальних цінностей, визначаються розміром споживання, включаються до ціни товару чи послуги і сплачуються продавцем за рахунок покупця.

Непрямі податки являють собою податки на споживання і реалізуються (включаються) у ціні товарів, а тому податкове навантаження лягає на ті верстви населення, які характеризуються найвищим ступенем споживання (оскільки, непрямими податками оподатковуються майже усі товари, а в Україні, на сьогоднішній день, переважна більшість людей мають дуже низькі доходи, то можна зробити висновок, що непрямі податки, в основному, сплачують саме ці громадяни).

Непрямі податки відрізняються від прямих за критерієм співпадання юридичного (особи, що перераховує податок до бюджету) та фактичного (особа, на яку лягає податковий тягар) платника.

Непрямі податки у свою чергу поділяються на:

непрямі індивідуальні (спеціальні акцизи) — податки, якими оподатковуються лише певні групи товарів (алкогольні напої, тютюнові вироби);

непрямі універсальні (універсальні акцизи) — податки, якими оподатковуються майже усі товари та послуги за винятком деяких видів (ПДВ);

фіскальні монополії - податки, якими оподатковуються товари та послуги виробництво чи споживання яких відноситься до виключної компетенції держави (існували у СРСР);

мита — збори, якими оподатковуються товари та послуги, що переміщуються через митний кордон держави.

Основними видами непрямих податків, що справляються в Україні, є 1ІДВ (яким було замінено податок з обороту) і акцизний податок.

На сучасному етапі податок на додану вартість є однією з найважливіших складових податкових систем 42 держав, з яких 17 європейських країн — члени Організації економічного співробітництва і розвитку. На долю цього податку припадає приблизно 13,8% податкових надходжень бюджетів країн і 5,5% валового внутрішнього продукту. Перевага, що надається податку на додану вартість в цих країнах, зумовлена тим, що цей податок забезпечує державі значні надходження, з його допомогою набагато краще оподатковувати послуги і звільня-ти засоби виробництва. Крім цього, його податковий механізм не дозволяє вільно ухилятися від оподаткування.

В багатовіковій історії людства податок на додану вартість — порівняно новий вид податку. Вперше він був ведений у Франції в 1954 р. економістом М. Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення — спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х — початок 70-х рр.) і дещо пізніше — в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово-розвинуті країни. Поряд з цим слід також зазначити, що даний податок й досі не запроваджений в таких країнах як Австрія, Швейцарія, США. У кінці 80-х — на початку 90-х рр. ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 1992 р.

Податок на додану вартість був уведений в Україні з 1 січня 1992 p. згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» від 20 грудня 1991 p. Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на додану вартість», що почав діяти з 1993 p., було підписано 26 грудня 1992 p. З урахуванням доповнень і змін, що вносилися в наступних періодах, указаний декрет регламентував порядок обчислення і сплати ПДВ протягом 1993;1997 pp. (до 1 жовтня 1997 p.).

З 1 жовтня 1997 p. порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. На жаль, податкове законодавство щодо ПДВ є дуже нестабільним. Так, тільки з часу прийняття вказаного Закону і до введення його в дію було прийнято чотири закони, які вносили зміни щодо ПДВ. Усього ж з 27 червня 1997 р. по 24 березня 1998 p. було ухвалено 14 законів, згідно з якими вносилися певні зміни в Закон «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 p. На сьогоднішній день податок на додану вартість регламентується Податковим Кодексом України.

З розвитком виробництва товарів тривалого використання розширювалася й сфера підакцизних товарів: до неї почали входити телевізори, мотоцикли, автомобілі, велосипеди, холодильники і т.д. Розширення асортименту споживаємої продукції обмежувало розвиток акцизів в специфічній формі. Запровадження нових акцизів на кожний товар або групу товарів (робіт, послуг) збільшувало затрати на збір податків. Динамічні зрушення в споживанні потребували відповідних змін в податковому законодавстві. Так виник універсальний акциз, який автоматично враховував всі зміни в товарному асортименті і котрим став оподатковуватись валовий оборот торгівельного або промислового підприємства. В більшості країн світу універсальний акциз в наш час використовується у формі податку на додану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Тобто це податок, який виконує яскраво виражену фіскальну функцію. Як уже зазначалось вище, особливість ПДВ полягає в тім, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та на їхній фінансовий стан.

Слід звернути увагу, що варіант обчислення ПДВ, який застосовується в Україні, допускає оподаткування перенесеної вартості, а також подвійне оподаткування. Це зумовлено тим, що ставки ПДВ встановлюються на оподаткований оборот, який включає вартість матеріальних витрат (перенесену вартість), а також попередньо включені у вартість товарів (робіт, послуг) податки.

Податок на додану вартість (ПДВ) — це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або обігу, його сума входить до продажної ціни на товари (роботи, послуги) і сплачується кінцевим споживачем.

Якщо розуміти буквально, то ПДВ — це податок на додану вартість, створену на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.

По суті, додана вартість наближається за своїм обсягом до заново створеної вартості (частини національного доходу), виробленої в даній господарській структурі (ланці). Визначення доданої вартості дає змогу обчислити всі ті податки, котрі дана господарська ланка заплатила при закупівлі товарів (робіт, послуг). Якщо виходити з того, що додана вартість — це створений прибуток чи вартість чистої продукції, то в цьому випадку додана вартість визначається шляхом додавання її складових елементів — заробітної плати, відсотків, ренти і прибутку.

У статистичному підрахунку показник доданої вартості можна визначити як різницю між вартістю реалізованої продукції і затратами на її виробництво й реалізацію, між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівель від усіх інших господарюючих суб'єктів.

Об'єкт оподаткування — додана вартість — створюється всіма незалежними учасниками виробничо-комерційного процесу. Якщо уявити собі компанію як єдине ціле із закінченим виробничо-торгівельним циклом (від власної сировини і виготовлення виробничого обладнання до реалізації готової продукції), то повна вартість продукції, що реалізується, стала б результатом власної діяльності такої компанії, а базою податку на додану вартість вважалася б величина чистої суми продажу. В нашому прикладі через процес послідовних стадій виробництва й реалізації продукції загальна додана вартість дорівнює вартості остаточного продажу кінцевому споживачеві без податку на додану вартість.

Сутність ПДВ розкривається через систему функцій, які йому притаманні. Однак, дослідники не одностайні в поглядах на функції ПДВ. Найпоширенішою є думка про те, що дана податкова форма виконує фіскальну та регулювальну функції.

Фіскальна функція ПДВ полягає в мобілізації надходжень шляхом справляння даного податку від громадян до бюджету. Фіскальні переваги ПДВ полягають в його високій дохідності - він має широку податкову базу, і практично кожна особа сплачує цей податок незалежно від того, який дохід одержує.

Однак крім фіскальної функції існують ще й регулятивні властивості ПДВ. Як зауважує відомий вітчизняний економіст А.І.Крисоватий, хибним є тлумачення про те, що непрямі податки виступають лише основним джерелом податкових надходжень. Важливою є регулювальна функція ПДВ, адже його застосування впливає на інфляцію та ціноутворення. Податок на додану вартість, як специфічні акцизи та мито, включають у ціну товару, тобто наділені властивостями впливати на ціно-утворювальні механізми в суспільстві, адже на суму акцизів відповідно зростає ціна товарів.

Крім цін, ПДВ стосується й інших сторін економічного життя: розподілу доходів, процесу нагромадження та інвестицій, ефективності виробництва, зовнішньої торгівлі, розвитку державного сектора, управління економікою — тобто має досить чітко виражену економічну функцію.

Серед функцій, притаманних ПДВ, окремі вчені виділяють розподільчу — суть її полягає в тому, що до бюджету вилучається частина доходів від високорентабельних видів діяльності, яка потім спрямовується у збиткові, але важливі для життя суспільства сфери економіки.

За допомогою системи податкових пільг реалізується стимулююча функція ПДВ. Вона, насамперед, проявляється в зовнішньоекономічній діяльності,

шляхом застосування нульової ставки ПДВ на експортну продукцію. Використання цієї функції сприяє закріпленню та розширенню присутності підприємств України на світовому ринку.

Таким чином, сутність і роль податку на додану вартість в економічній системі держави розкривається на основі функцій, що притаманні даній податковій формі, тобто він забезпечує надійні та стабільні бюджетні надходження, дає змогу оперативно реагувати на необхідність додаткових доходів простим підняттям ставки податку, а також впливає на споживання й доходи суб'єктів господарювання.

Ставки ПДВ з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20%, з 1 січня 2014 року — 17%, ставка 0%.

2. ПЕРВИННИЙ ОБЛІК ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ Первинний облік ПДВ на базовому підприємстві ведеться в податкових накладних (дод.Б.1).

Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право складання податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та кожному структурному підрозділу присвоїти окремий числовий номер, про що має письмово повідомити контролюючий орган за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.

При складанні податкової накладної філією чи іншим структурним підрозділом платника податку в податковій накладній зазначаються найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник податку, що визначене статутними документами, та найменування такої філії (структурного підрозділу).

Під час виконання договорів про спільну діяльність податкова накладна складається особою, яка веде облік результатів такої діяльності та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету. Облік результатів спільної діяльності ведеться такою особою у загальновстановленому порядку окремо від обліку господарських результатів такої особи.

При здійсненні господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, отриманого в управління за договорами про управління майном, податкова накладна складається особою — управителем майна, яка веде окремий облік з податку на додану вартість таких господарських операцій та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету.

У разі надання нерезидентом послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, податкова накладна складається зареєстрованим на території України платником податку — покупцем (отримувачем).

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку на додану вартість або передбачає його нарахування за іншими ставками, ніж визначені підпунктом «а» пункту 193.1 статті 193 розділу V з урахуванням положень пункту 10 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, втрачають право на складання податкової накладної.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Податкова накладна та додатки до неї складаються та надаються за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

у паперовому вигляді.

У випадку складання податкової накладної в паперовому вигляді вона заповнюється за встановленою формою шляхом:

або видруковування такої форми з подальшим заповненням її платником податку на додану вартість розбірливим почерком ручкою з чорнилом (пастою) синього або чорного кольору без підчисток і виправлень тексту та цифрових даних;

або заповнення її в електронному вигляді з подальшим видруковуванням. Друкована податкова накладна може бути як з клітинками, так і без них;

в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна заповнюється державною мовою.

Усі графи податкової накладної, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками.

Реквізити заголовної частини податкової накладної, які містять числові значення (індивідуальний податковий номер, номер телефону), вирівнюються по правій межі поля та не повинні містити жодних інших знаків та символів.

Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов’язань продавця.

Дата складання податкової накладної заповнюється цифрами у такій послідовності: день місяця (дві цифри), місяць (дві цифри), рік (чотири цифри). При цьому крапки, коми та інші розділові знаки в даті складання податкової накладної не проставляються.

Порядковий номер податкової накладної містить лише числові значення (не повинен містити літер чи інших символів) та складається з трьох частин:

у першій частині (до знаків дробу) проставляється порядковий номер;

у другій частині (між знаками дробу) проставляється код виду діяльності, що передбачає спеціальний режим оподаткування;

у третій частині (після знаків дробу) проставляється числовий номер філії чи структурного підрозділу.

Порядковий номер, що зазначається в першій частині порядкового номера податкової накладної, присвоюється відповідно до її номера в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Платники податку на додану вартість складають окремі податкові накладні за видами діяльності, що передбачають спеціальний режим оподаткування, та зазначають у другій частині порядкового номера податкової накладної код відповідної діяльності:

сільськогосподарські підприємства, які застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства відповідно до статті 209 розділу V Податкового кодексу України;

сільськогосподарські підприємства усіх форм власності, які відповідають критеріям, визначеним статтею 209 розділу V Податкового кодексу України, але які не обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства і рибальства та реалізують молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також молочні продукти, молочну сировину та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах;

переробні підприємства усіх форм власності, які згідно з пунктом 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м’ясо та м’ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м’ясо-кісткове борошно), спрямовують суми податку на додану вартість до спеціального фонду державного бюджету та на спеціальний рахунок.

Якщо платник податку перебуває на загальному режимі оподаткування, у другій частині порядкового номера податкової накладної (між знаками дробу) код діяльності не заповнюється.

При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку в третій частині порядкового номера податкової накладної зазначається числовий номер такої філії чи структурного підрозділу.

У випадку, коли податкова накладна заповнюється самим платником податку, номер філії чи структурного підрозділу не заповнюється.

Якщо порядковий номер, що зазначається в першій частині, чи числовий номер філії (структурного підрозділу), що зазначається в третій частині порядкового номера податкової накладної, мають меншу кількість знаків, ніж кількість відведених для цього клітинок, такі номери вирівнюються по правій межі поля, а решта клітинок не заповнюється.

У клітинках порядкового номера податкової накладної, що не заповнюються, нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються.

Місцезнаходження (податкова адреса) продавця та місцезнаходження (податкова адреса) покупця вказуються з урахуванням вимог статті 45 глави 1 розділу ІІ Податкового кодексу України та статей 29 і 93 Цивільного кодексу України.

У графі «Вид цивільно-правового договору» податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов’язань, визначених Цивільним кодексом України. Дата укладання договору заповнюється в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 3 цього Порядку.

Сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна складається у двох примірниках.

У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні помітки (потрібне виділяється поміткою «Х»).

Податкова накладна, яку складає платник податку — отримувач послуг, складається в одному примірнику.

У разі складання податкової накладної в електронній формі у верхній лівій частині податкової накладної робиться відповідна помітка «Х» .

Примірник податкової накладної, що залишається у продавця товарів/послуг як податковий документ, зберігається в порядку та протягом строку, передбачених законодавством для зобов’язань зі сплати податку.

Відправка, передавання, одержання, зберігання та організація обігу податкових накладних, складених в електронній формі, здійснюються у порядку, визначеному законодавством.

Податкові накладні, які відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та/або які складаються в електронній формі, підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робиться відповідна помітка «Х» .

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:

відсутність факту реєстрації платником податку — продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому такій реєстрації підлягають податкові накладні, складені в електронній формі, а у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді - такій реєстрації підлягають податкові накладні, які відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України;

порушення порядку заповнення податкової накладної;

складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу отримувача цих товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупець таких товарів/послуг має право в порядку, передбаченому пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Усі примірники податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 11 цього Порядку, складаються в паперовому вигляді та залишаються в особи, що їх склала, і зберігаються відповідно до пункту 6 цього Порядку.

У верхній лівій частині оригіналу такої податкової накладної робиться відповідна помітка «Х» та зазначається тип причини:

Складена на суму перевищення звичайної ціни над фактичною (у разі здійснення контрольованих операцій);

Постачання неплатнику податку;

Постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

Постачання у межах балансу для невиробничого використання;

Ліквідація основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

Переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих;

Експортні постачання;

Постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість;

Постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

Визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов’язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

Складена за щоденними підсумками операцій;

Складена на вартість безоплатно поставлених товарів/послуг, обчислену виходячи з рівня звичайних цін (у разі здійснення контрольованих операцій);

Використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

Складена покупцем (отримувачем) послуг від нерезидента.

В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).

У разі постачання товарів/послуг покупцю, який не зареєстрований як платник податку, включаючи постачання на експорт, здійснення операцій у рахунок оплати праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, у рядку «Індивідуальний податковий номер покупця» відображається умовний ІПН «400 000 000 000» .

У разі складання податкової накладної покупцем (отримувачем) послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, у рядку «Індивідуальний податковий номер продавця» відображається умовний ІПН «300 000 000 000», а у разі, якщо такі послуги не призначаються для використання у господарській діяльності або придбані з метою їх використання для постачання послуг за межами митної території України або послуг, місце постачання яких визначається відповідно до пункту 186.3 статті 186 розділу V Податкового кодексу України, — умовний ІПН «200 000 000 000» .

У разі постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання; використання товарів/послуг, за якими суми податку на додану вартість попередньо були включені до податкового кредиту, в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування; визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов’язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; ліквідації основних засобів за самостійним рішенням платника податку; переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих рядок «Індивідуальний податковий номер покупця» заповнюється у порядку, визначеному абзацом першим цього пункту.

Податкова накладна складається за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, які містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Для операцій, що оподатковуються або звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні, тобто при одночасному постачанні одному покупцю як оподатковуваних товарів/послуг, так і таких, що звільнені від оподаткування, продавець складає окремі податкові накладні (не допускається заповнення в одній накладній одночасно графи 11 та граф 8, 9 і 10).

Зазначене не поширюється на операцію з постачання товарів/послуг, до якої одночасно застосовуються як нульова ставка, так і основна. У такому разі складається одна податкова накладна, у якій заповнюються відповідні графи.

У разі постачання товарів/послуг, звільнення від оподаткування яких передбачено статтею 197 розділу V та підрозділом 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, у податковій накладній у розділі ІІI та графі 11 робиться помітка «Без ПДВ» з обов’язковим посиланням на відповідний пункт та/або підпункт, статтю, підрозділ, розділ Податкового кодексу України.

У разі постачання товарів/послуг, оподаткування яких передбачено статтею 195 розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою, у розділі ІІI та графах 9 і 10 проставляється нуль.

До розділу І податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме:

до графи 2 — дата виникнення податкового зобов’язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог пункту 187.1 статті 187 розділу V Податкового кодексу України.

Графа 2 заповнюється в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 3 цього Порядку;

до графи 3 — номенклатура товарів/послуг продавця.

У разі здійснення контрольованих операцій:

у податковій накладній, складеній на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, у цій графі також зазначається «перевищення звичайної ціни над фактичною за товарами, послугами, указаними в податковій накладній № _______» (зазначається порядковий номер податкової накладної, складеної на суму постачання цих товарів/послуг, визначену виходячи з їх договірної (контрактної) вартості);

у податковій накладній, складеній на вартість безоплатно поставлених товарів/послуг, обчислену виходячи з рівня звичайних цін, у цій графі також зазначається «звичайна ціна за товарами, послугами, указаними в податковій накладній № _______» (зазначається порядковий номер податкової накладної, складеної на суму безоплатного постачання цих товарів/послуг, яка дорівнює нулю);

у податковій накладній, складеній на суму перевищення звичайної ціни, збільшеної на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу процентного векселя, над фактичною ціною, у цій графі, крім «перевищення звичайної ціни над фактичною за товарами, послугами, указаними в податковій накладній № _______», також зазначається «сума процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу процентного векселя» .

У разі перевищення кількості найменувань поставлених товарів/послуг над кількістю рядків, відведених для їх розміщення у бланку податкової накладної, такий бланк доповнюється необхідною кількістю рядків;

до графи 4 — код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Графа 4 заповнюється у разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, на всіх етапах постачання таких товарів.

Код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається суцільним порядком без будь-яких розділових знаків (пробілів, крапок тощо).

до графи 5 — одиниця виміру товарів/послуг — грн, шт., кг, м, см, м куб., см куб., л, послуга тощо;

до графи 6 — кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг;

до графи 7 — ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування податку на додану вартість.

Графа 7 заповнюється у гривнях з копійками, якщо інше не передбачено чинним законодавством;

до графи 8 — база оподаткування товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за основною ставкою;

до графи 9 — база оподаткування при здійсненні операцій на митній території України з постачання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою (згідно з Податковим кодексом України);

до графи 10 — база оподаткування при здійсненні експортних операцій, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою (підпункт 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу України);

до графи 11 — база оподаткування товарів/послуг, які звільнені від оподаткування відповідно до статті 197 розділу V та підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України;

до графи 12 — загальна сума коштів, що підлягає сплаті.

У клітинках податкової накладної, які не підлягають заповненню, нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються.

До розділу II податкової накладної вносяться дані щодо зворотної (заставної) тари. Вартість тари визначається у договорі (контракті) як зворотна (заставна) і не включається до бази оподаткування, а зазначається в графі 12 як загальна сума коштів, що підлягають сплаті.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товару/послуги не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної (додаток 1) і в повній вартості враховується у податковій накладній та загальних податкових зобов’язаннях (додаток 1 складається у двох примірниках, один з яких видається покупцю, а інший залишається у продавця).

У разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, у графі 4 додатка 1 до податкової накладної вказується код таких товарів згідно з УКТ ЗЕД.

У разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв’язках з покупцем, продавцем може бути складена зведена податкова накладна.

Періодичність складання таких накладних встановлюється відповідно до визначеної у договорі періодичності оплати фактично поставлених товарів/послуг (один раз на п’ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. Така дата складання проставляється у графі 2 зведеної податкової накладної.

При цьому відсутність факту оплати поставлених товарів/послуг не звільняє продавця від складання зведеної податкової накладної.

Зведені податкові накладні не складаються на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У такому випадку складається податкова накладна, як визначено пунктом 16 цього Порядку.

До зведеної податкової накладної обов’язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку — продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Податкова накладна, складена філією чи іншим структурним підрозділом платника податку, скріплюється печаткою платника податку — продавця, яка, крім реквізитів такого платника податку, може містити найменування філії чи іншого структурного підрозділу, що заповнив таку накладну.

Для скріплення податкових накладних може бути виготовлена окрема печатка «Для податкових накладних» .

У разі складання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку накладається у порядку, визначеному законодавством.

У разі якщо при здійсненні контрольованих операцій база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін і перевищує суму постачання товарів/послуг, визначену виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, тобто звичайна ціна перевищує фактичну, продавець складає дві податкові накладні: одну — на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу — на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни над фактичною. У податковій накладній, яка складена на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, робиться позначка відповідно до пункту 10 цього Порядку (01 — Складена на суму перевищення звичайної ціни над фактичною (у разі здійснення контрольованих операцій)). Така податкова накладна покупцю не надається, усі примірники таких податкових накладних зберігаються у продавця.

Такий порядок складання податкових накладних застосовується і в разі здійснення контрольованих операцій, у яких база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін:

збільшених на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу процентного векселя. При цьому до податкової накладної, складеної на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, включається і сума вказаних процентів;

безоплатно поставлених товарів/послуг (12 — Складена на вартість безоплатно поставлених товарів/послуг, обчислену виходячи з рівня звичайних цін (у разі здійснення контрольованих операцій)).

У разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України постачальник товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Порядок складання, реєстрації, зберігання розрахунку коригування аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних.

Порядковий номер розрахунку коригування присвоюється відповідно до його номера в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

На титульному аркуші розрахунку коригування вказується, до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни.

Якщо розрахунок коригування складається платником податку до податкової накладної, яка відповідає вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та/або яка складена в електронній формі, такий розрахунок підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі якщо розрахунок коригування складається в електронній формі та/або на суму податку на додану вартість, яка перевищує суму, передбачену пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, такий розрахунок підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних лише після реєстрації в ньому накладної, до якої складається цей розрахунок.

На підставі вказаного розрахунку отримувач товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України (за умови дотримання положень законодавчих актів щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов’язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (з від'ємним чи додатним значенням).

Розрахунок коригування складається виключно продавцем — особою, яка є платником податку, філією чи структурним підрозділом, якому делеговано право складання податкової накладної (відповідно до пункту 2 цього Порядку), особою, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну діяльність та відповідальна за утримання та внесення податку до бюджету, особою — управителем майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами про управління майном, та покупцем — отримувачем послуги, наданої йому нерезидентом, місце постачання якої розташоване на митній території України, з обов’язковим включенням зазначених коригувань до зміни податкових зобов’язань та одночасним відображенням у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних з від'ємним чи додатним значенням.

У разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань за операціями з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, у графі 4 розрахунку коригування вказується код таких товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Показники у графах 7, 8, 10−12 розрахунку коригування заповнюються в аналогічному порядку, передбаченому для податкових накладних.

У графі 7 вказується фактична ціна без врахування податку на додану вартість, за якою раніше було здійснено постачання.

У графі 8 вказується сума різниці між ціною домовленості без податку на додану вартість та фактичною ціною без податку на додану вартість, за якою здійснено постачання.

3. АНАЛІТИЧНИЙ ТА СИНТЕТИЧНИЙ ОБЛІК ПОДАТКОВИХ КРЕДИТІВ ТА ЗОБОВ’ЯЗАНЬ З ПДВ податок вартість облік розрахунок Аналітичний облік податкових кредитів та податкових зобов’язань здійснюється в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (розділ І) (дод.В.1), в журналах-ордерах № 6, 8 (при журнально-ордерній формі обліку), журналі № 3 (при журнальній формі обліку), машинограмі (при автоматизованій формі обліку) в розрізі окремих постачальників, підрядчиків та інших кредиторів. Порядок заповнення реєстру отриманих та виданих податкових накладних регламентується відповідним Порядком ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних Обов’язок платників ПДВ вести та подавати Реєстр викарбовано в п. 201.15 ПКУ. Реєстр є основою для відображення зведених результатів ПДВшного обліку в деклараціях із ПДВ (п. 6 р. І Порядку № 1340). Його ведуть в електронному вигляді в затвердженому форматі та, за власним бажанням платника, у паперовому вигляді (п. 3 Порядку № 1340).

Платники ПДВ (у т.ч. квартальні ПДВшники) щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), подають органу ДПС копії записів у Реєстрах за календарний місяць в електронному вигляді. Тобто протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, за який сформовано Реєстр.

Як правило, копії записів у Реєстрах супроводжують декларацію з ПДВ. Про що роблять відповідну позначку наприкінці декларації з ПДВ у полі «Відміток про одночасне подання до декларації:». Але з цього правила є виняток — квартальні платники подають копії записів у Реєстрах автономно від квартальної декларації з ПДВ.

Також новоспечені платники, які зареєстровані ПДВшниками з іншого ніж перший день календарного місяця, вперше подають до органу ДПС копії записів у Реєстрах, не чекаючи на першу декларацію з ПДВ.

Однак за п. 3 р. І Порядку № 1340 такі особи надають окремо копії записів у Реєстрах:

за місяць, у якому відбулася реєстрація платником ПДВ;

за місяць, що настає за місяцем реєстрації.

Копії записів у Реєстрах подають за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису (за умови отримання їх у визначеному законодавством України порядку) у затвердженому форматі (п. 3 р. І Порядку № 1340).

Реєстр ведеться у документальному або електронному вигляді за вибором платника податку та повинен зберігатися платником податку протягом строку давності, установленого законом.

У разі ведення реєстру в електронному вигляді платник податку повинен на власний вибір використовувати будь-яку з найбільш поширених в Україні операційних комп’ютерних систем, які будуть запропоновані центральним податковим органом.

При проведенні планової або позапланової виїзної документальної перевірки платник податку зобов’язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та в разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок.

У реєстрі вказуються його порядковий номер, дата початку його ведення та дата його закінчення.

Особа, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну (сумісну) діяльність, веде окремі реєстри із зазначеної діяльності і окремо — з діяльності, що не належить до спільної (сумісної).

Податкове зобов’язання — зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені податковим законодавством України.

Податкове зобов’язання виникає, змінюється та припиняється при наявності підстав, визначених податковим законодавством. Загальними підставами виникнення є наявність у платника податків об'єкта податку та сплив податкового періоду, по закінченні якого сума податку має бути обчислена та сплачена.

По кожному податку можуть встановлюватися свої особливі підстави, які є самостійними юридичними фактами, що формують складний фактичний склад. Наприклад, датою виникнення податкових зобов’язань по податку на додану вартість з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти — дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Стосовно окладних податків, обчислення яких здійснюють податкові органи такою підставою виступає податкове повідомлення надіслане платникові податків про сплату податку.