Малый бізнес, його роль і розвитку

Малый бізнес, його роль і развития

Курсовая робота за курсом: Економічна теория Автор: Плюснин І. Г.

ЦЕНТРОСОЮЗ РОССИИ Московский університет споживчій кооперації.

Саранский кооперативний інститут.

Факультет Світова економіка і право Саранск 1998.

В останнє час у Росії дозрів досить серйозне питання: хто змінить нині зруйнованих великих монополістичні підприємств, стосовних як до важкої, і решти щонайменше важливим галузям промисловості? Відповідь здається простим лише з погляд: заповнити звільнене простір структурами, знову утвореними з допомогою великих капіталовкладень у знівечені распавшимися зв’язками державні підприємства. На насправді всі набагато складніше. Гроші вкладаються, час іде, а результат нульовий. А у тому, що керівники підприємств, розпещені несамостійною життям країни, де ніхто нізащо і не відповідає, не можуть знайти ту гнучкість до прийняття рішень, якої їм не вистачає. Державні підприємства у нашій країні, на жаль, доки вміють працювати у середовищі розвитку конкуренції, науково-технічного прогресу, нормалізації процесів ціноутворення, поступового звільнення з тенденцій до занепаду тощо. Тому треба дати свободу у розвиток підприємств бізнесу. Вони можуть дати Росії необхідну насиченість ринку, тенденцію до стійкості цін, середу конкуренції, якої так і не вистачало великим монополистам-гигантам, що робить страждало якість, а процес упровадження нових технологій він був заторможено.

Особенно актуальна проблема впровадження ринку підприємств у світі останніх змін — у нашої країни. У разі найжорсткішої економічної кризи, який привів до банкрутства значної частини великих олігополій, мушу згадати про підтримку бізнесу. Обвал рубля привело до того, значні компанії втратили свої позиції ринку товарів та послуг, а більшість середніх, а також дрібніших підприємств, які «трималися на плаву» по вересень 1998 року, взагалі припинили існування. Хто ж нині може підтримати російську економіку? Це справу і слід віддати до рук малого й середнього підприємництва. Економічно все це вигідно, оскільки поява великої числа фірм призведе до появу нових робочих місць, малим підприємством легше управляти за умов нестабільного курсу національної валюти, та й це принесе реальні гроші у бюджет і не лише центру, а й регіонів, що особливо важливо, враховуючи виділення Москви й величезний занепад суб'єктів Російської Федерації. І з самих головних переваг і те, що малого середнього бізнесу неминуче веде до появи конкуренції вітчизняному ринку, якого не вистачало Росії під час останніх етапах розвитку, що призвело до створення монополій і зосередженню влади, як політичної, і економічної, в руках невеличкий групи людей, які мали величезними капіталами. Особливо важливо створення підприємств у сфері банківської справи. Адже відомо, що у Росії зараз весь капітал (близько 80%) зосереджений до рук 10 найбільших Московських банків як-от ОНЕКСИМ, МЕНАТЕПУ, РОСІЙСЬКИЙ КРЕДИТ, МОСТБИЗНЕСБАНК і других.

Но щоб уникнути якнайбільше помилок, які неминучі при освіті нового течії економіки Росії, спочатку слід повчитися на злети й падіння інших у цій галузі й зрозуміти, за які ж умови необхідні розвитку малого підприємництва з нашого стране.

Для початку трохи статистики. Активний зростання частки підприємств у структурі економіки країн розпочався з середини 70-х, початку 1990;х років. На сьогодні у найрозвиненіших в країнах Заходу малі фірми становлять 70−90% від загальної кількості підприємств. Порівняйте можна взяти, наприклад, США — де у малому підприємництво зайнято 53% від населення, Японію — з її 71,7% і країн ЄС, де на кількох аналогічних підприємствах трудиться близько половини працездатного населення. Тільки ці цифри говорять про величезної ваги підприємств бізнесу для економіки цих країн.

В користь ефективності цих фірм свідчить те, що у 1 $ витрат вони не впроваджують у 17раз більше нововведень і розробок, ніж великі підприємства, що дають життя лише десять% нових технологій, інші 90% впроваджують малі підприємства міста і незалежні изобретатели.

Наконец, розвиток малого підприємництва необхідно лише оскільки вони дають життя старим великомасштабним підприємствам, і разом із ними отримують значну вигоду як себе, так ринкової економіки загалом. Про це свідчать такі цифри: США на малий бізнес доводиться 34,9% чистого доходу, а Японії 56,6% всієї продукції обробній промисловості виробляють підприємства малого бизнеса.

Малый бізнес — суть і стала його роль экономике..

Что таке малий бізнес.

Как випливає з самого визначення, «малий бізнес» — це підприємницька діяльність, здійснювана суб'єктами ринкової економіки за певних встановлених законами, державними органами чи іншими представницькими організаціями критеріях, конституционирующих сутність цього понятия.

Как показує світова практика, основним критериальным показником, з урахуванням якого підприємства різних організаційно правових форм ставляться до суб'єктів малого підприємництва, в першу чергу середня кількість працівників, зайнятих за звітний період для підприємства. У багатьох наукових робіт під малим бізнесом розуміється діяльність, здійснювана невеличкий групою осіб, чи підприємство, керовану одним власником. Зазвичай, найбільш загальними критеріями, основі яких підприємства ставляться до малого бізнесу является:

численность персонала, размер статутного капитала, величина активов, объем обороту (прибутку, дохода).

По даним Світового банку, загальна кількість показників, якими підприємства ставляться до суб'єктам малого підприємництва (бізнесу), перевищує 50. Проте особливо часто застосовуваними критеріями є ті, що описані вище. Практично в всіх країнах визначальним критерієм, є кількість працівників за звітний период.

Приведу критерії віднесення підприємств до малого бізнесу, застосовувані країни з розвиненою ринковою економікою. Отже у Європейському співтоваристві з початку 1995 р. до малих підприємствам ставляться ті, які перевищують наступних показателей:

количество зайнятих працівників до 50 чел.,.

годовой оборот до 3,6 млн. ЭКЮ, сумма балансу менше двох млн. ЭКЮ.

К середнім підприємствам до ЄС відносять ті, які превышают:

количество зайнятих працівників від 50 до 250 чел.,.

годовой оборот менш 16 млн. ЭКЮ, сумма балансу менш 8 млн. ЭКЮ.

При визначенні заходів підтримки суб'єктам бізнесу лише на рівні країн ЄС можуть застосовується і інші показники, а країни, що входять до ЄС, може використати і свої показники при віднесення підприємств до малих. Інші Економічні організації встановлюють свої заходи віднесення фірм до категорії бізнесу. Так міжнародна Організація Економічного Співпраці і Розвитку (ОЕСР), в яку входять економічно високорозвинені країни, визначає підприємства з числом зайнятих до 19 чол. як «дуже малі», до 99 чол. як «малі», від 100 до 499 чол. як «середні» і більше 500 чол. як крупные.

Рассмотрим як відносять підприємства до малих країни з передовою економікою й участі дізнаємося який світової досвід малого бизнеса.

В Великобританії віднесення підприємств до суб'єктів бізнесу полягає в даних обігу субстандартні та чисельності зайнятих (різних за галузям економіки). До дрібним відносять фірми із кількістю зайнятих від 1 до 25 чол., до дрібним — від 25 до 99. Причому у обробній промисловості малими вважаються фірми з зайнятістю нижче 200 людина, тоді як і торгівлі це підприємство з річним оборотом менш 400 тис. фунтів стерлінгів. Згідно із Законом «Про компаніях», у Великій Британії мале підприємство має відповідати двох із наступних критериев:

оборот трохи більше 2,3 млн. ЭКЮ, активы трохи більше 1,5 млн. ЭКЮ, средняя чисельність зайнятих до 50 чел.

Во Франції малими вважаються підприємства, у яких чисельність зайнятих вбирається у 500 чол. та річний обіг до стягування податків, оцінений на даний момент закриття підсумкового балансу, нижче 200 млн. франків. Причому різних галузях економіки розмір фірми оцінюється по-різному. Якщо сільському господарстві харчової промисловості фірми з зайнятістю понад 200 чол. вважаються великими, то галузі виробництва устаткування поріг чисельності - 500 чел.

В Швеції система віднесення підприємств до малих схожа з французької, але там дію ще і ті показники як: стадії зростання, галузева приналежність, географічна розмах, специфічні характеристики власників і більше управляючих (жінки-підприємці, іноземці), типи проблем характерні для предприятия.

В Німеччини певне поняття про малому бізнесі відсутня, але у відповідність до класифікацією федерального міністерства господарства до дрібним відносять фірми з числом зайнятих до 49 чол. і щорічним оборотом менш 1 млн. марок. Дрібні і середні фірми — це фірми, якими керують юридично самостійні власники, які беруть безпосередню у виробництві., повністю беруть на себе ризик і фінансують своєї діяльності, зазвичай, без залучення кредитних средств.

В Сполучених Штатах Америки федеральним законом про малому бізнесі встановлено, що мала фірма — це фірма має однієї чи кількох власників, із кількістю зайнятих не більше 500 чол., величиною активів максимум 5.000.000 $ і обсяг річного прибутком не понад 2.000.000 $. Залежно від кількості найнятих працівників всіх підприємств США діляться на:

наименьшие — 1 — 24 занятых, малые — 25 — 99 занятых, промежуточные — 100 — 499 занятых, крупные — 500 — 999 занятых, крупнейшие — 1000 і більше занятых.

Следует зазначити, що тут, як та у багатьох інших країнах, ж виконує функцію і галузева структура підприємства. Причому одних галузях грає визначальну роль кількість зайнятих (обробна і видобувна промисловість), а інших — величина обороту (будівництво, торгівля, послуги). Норми критеріїв різні підприємствам, що працюють у різних галузях економіки США.

В США малими вважаються підприємства, керовані незалежними власниками та не що займають домінуючого становища на товарних рынках.

В російської практиці існування малого підприємництва було дозволено 1988 р. У цей період до малих віднесли державні підприємства, у яких середня кількість щорічно зайнятих не перевищувало 100 чол. Згодом критерії віднесення підприємств до малого бізнесу неодноразово змінювалися відповідно до прийняттям нових законів про малому підприємництво. Такі зміни був у 1990 р., 1991 р., в 1993 р., в 1995 р. Останні зміни було прийнято 14 червня 1995 року. Цього дня було прийнято Федеральний закон РФ «Про державну підтримці малого підприємництва Російської Федерації» № 88-ФЗ. Під суб'єктами бізнесу стали розумітись комерційні організації, в статутному капіталі яких частка участі РФ, суб'єктів РФ, суспільних соціальних і релігійних організацій, благодійних та інших фондів вбирається у 25%, частка, що належить одній або кільком юридичних осіб, які є суб'єктами бізнесу, вбирається у 25% і де середня кількість працівників за звітний період на перевищує граничних уровней:

в промисловості - 100 человек, в будівництві - 100 человек, на транспорті - 100 человек, в сільському господарстві - 60 человек, в науково технічної сфері - 60 человек, в оптової торгівлі - 50 человек, в роздрібної торгівлі та побутовому обслуговуванні населення — 30 человек, в інших галузях, і під час здійснення інших напрямів діяльності - 50 человек.

В Федеральному Законі «Про державну підтримку малого підприємництва РФ» встановлено, під суб'єктами бізнесу розуміються також фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без освіти юридичного лица.

Роль бізнесу в экономике..

Во-первых, як зазначалось, він забезпечує необхідну мобільність за умов ринку, створює глибоку спеціалізацію і кооперацію, без яких немислима його висока ефективність. По-друге, він може як швидко заповнювати ніші, які утворюються у споживчій сфері, а й порівняно швидко окупатися. По-третє, — створювати атмосферу конкуренції. По-четверте (і це, мабуть, найголовніше), створює те середовище і дух підприємництва, без яких ринкової економіки невозможна.

Из наведеної таблиці (додаток 1) цілком зрозуміло, що дядько бізнес переважають у всіх приватних секторах економіки США домінує за кількістю створених нею робочих місць. Відносна сама значимість дрібних фірм, значно різниться між профілями цих предприятий.

Мелкие і середні підприємства грають помітну роль зайнятості, виробництві окремих товарів, дослідницьких мереж і науково-виробничих разработках.

О тому, що малі підприємства здатні великих масштабах забезпечувати роботою незайняті працю свідчить те, що у США у дрібних фірмах 1990 року було сосредоточено40%, а Німеччини 49% всієї робочої сили в. У цьому полягає соціальна роль підприємств дрібного предпринимательства.

Несмотря те що, що більшість наукового потенціалу зосереджена на великі компанії, малі і середні фірми по широкого кола продукції частіше починають комерціалізацію нових товарів. Дослідження 500 значних технологічних нововведень і винаходів, зареєстрованих протягом останнього двадцятиліття в Німеччини) і США, виявило значної ролі невеликих фірм навіть у втіленні у життя істотних технологічних нововведений.

Доля технологічних нововведень до й Германии в 80-хгодах в %.

дрібні середні крупные.

фірми фірми фирмы.

США 35% 15% 50%.

Німеччина 26% 11% 63%.

Успех малого бізнесу у цій галузі можна пояснити такими причинами. Поглиблення спеціалізації у наукових розробках призвела до того, що в багатьох випадках невеликі фірми точаться суперечки з більш простому чи ризикованому шляху, працюють у неперспективних галузях. Дрібні фірми також охоче беруться до освоєння оригінальних нововведень, оскільки за випуску принципово нового вироби знижується значення великих лабораторій із сталими напрямами досліджень. До того ж малі фірми прагнуть якомога швидше налагодити масове виробництво. Тим самим було, значення розробок, проведених дрібними підприємствами досить важливо, насамперед із погляду розширення ринку запропонованих товарів та послуг, що у своє чергу активно стимулює процес провадження з метою найбільш швидкого задоволення (знову народженого) попиту, мотивируемого розробками, проведеними фірмами малого середнього предпринимательства.

Отношение нововведень до витрат наукові дослідження та розробки підприємств в 3−4 разу вищу, ніж у великих. Якщо простежити шлях винаходи, використаного великими монополіями, то нерідко воно виявляється результатом роботи окремих учених мужів або дрібних фірм. Однак подальше впровадження здійснюється компаніями, з необхідні цього фінансовими і матеріальними ресурсами.

Обобщая все вищесказане, хотілося б звернути увагу, що дрібне підприємництво впливає на структуру ринку виробництва і розширення ринкових відносин насамперед у результаті зміни кількості суб'єктів ринку, підвищення кваліфікації, і ступеня прилученості дедалі ширших прошарків населення до системи підприємництва і ділового администрирования.

Развитие спеціалізації і кооперації втягує малих і середніх підприємців до сфери впливу великих объединений.

Фактически вони втрачають на своїй незалежності і перетворюються на окремі ланки більших монополій, хоча офіційна статистика враховує їх як самостійні одиниці. Великі підприємства приваблюють вузькоспеціалізовані дрібні фірми, що виробляють їм окремі деталі вузли. Навколо монополій, особливо у галузях машинобудування, електронній промисловості для, групуються зазвичай по кілька десятків тисяч малих підприємств, які користуються фінансової та технічної допомоги монополій. Для господарів монополістичні об'єднань також дрібні субпідрядники зручні і вигідні: вони поставляють своєї продукції по досить низькими цінами. Їх виробничі, соціальні й інші проблеми мало турбують керівників монополій. У періоди несприятливу світову кон’юнктуру та інших ускладнень, монополії (господарі) рвуть зв’язку зі своїми дрібними постачальниками, кидаючи їх у напризволяще. За останнє десятиліття у багатьох країнах посилилася тенденція до об'єднання малих підприємств з урахуванням спеціалізації і кооперації виробництва, в великі галузевих структур, що зараз виробляють більше об'ємів різноманітної продукції, зокрема високого технічного і технологічного рівня, і досить успішно конкурують на ринках з великими компаніями і монополиями.

Важность малих підприємств й у тому, що ведучи жорстоку конкурентну боротьбу виживання, змушені постійно розвиватись агресивно та адаптуватися до поточним умовам ринку, щоб існувати необхідно отримувати гроші на прожиття, отже бути краще за інших, щоб прибуток діставалася саме им.

Массовый випуск промислових виробів тривалого споживання (автомобілів, холодильників, телевізорів тощо. п.) великими підприємствами викликає потреба у відповідних промислових послугах про ремонт і за обслуговуванням, які найчастіше здійснюють дрібні підприємства, оскільки монополії через свою громіздкість змушені витрачати багато зусиль у цьому напрямі чи створювати розгалужену мережу маленьких філій, що саме собою також дороге заняття, служить переважно підтримки престижу великої фирмы.

Деятельность підприємств менш розвинених районах західноєвропейських країн — це основа усією їхньою соціальної та його економічної життя і вирішальна передумова їх подальшого господарського развития.

В той час, на дрібні підприємства відзначається вища ефективність праці, малі фірми з меншими витратами задовольняють потреби у дефіцитних видах товарів і рівнем послуг з урахуванням розробки місцевих джерел (сировини) і відданість забезпечує у своїй велику зайнятість. Вони збільшують розміри надходжень у муніципальні бюджети, стимулюють НТП, виконують інші важливі господарства функції. На сучасному етапі посилення ролі підприємств бізнесу економіки Німеччини, навіть інших розвинених країн — не випадковість, а необхідна закономірність, викликана самим ходом історії, і потребами, що виникали у процесі розвитку продуктивних зусиль і технологий.

Правовые основи діяльності малих предприятий..

По мері розвитку утворюються різноманітні форми організації приватних фірм. На цей час відомі три основні правові форми: одноосібні, партнерства і корпорации.

Фирма, яка перебуває у одноособовому володінні найбільш проста форма для малого бізнесу. Зазвичай відкриття цього підприємства варто лише отримати ліцензію від місцевої влади й зареєструвати торгове ім'я. Ділові партнерства є організацію з цих двох і більше осіб, між якими полягає контракт на спільне володіння підприємством. Партнерства може бути повним і обмеженими. Третій тип — корпорації. Це організаційна форма найбільш й у великого та середнього бізнесу, хоча від кількості всіх корпорацій, наприклад, у США, 98% - невеликі сімейні фірми. І хоча формально управління корпорацією має бути відокремлена від неї володіння, нерідко бувають випадки, коли корпорацією володіє, і керує один власник з допомогою підставних осіб, які реально не вкладають у неї кошти й не приймають участі у управління ею.

Правовые основи діяльності підприємств Російській Федерації будуть описані у наступних пунктах.

Создание і ліквідація малих предприятий..

Нормативной базою до створення та ліквідації МП є закон РРФСР «Про підприємства і підприємницької діяльності «, його глава IY.

Предприятие то, можливо засновано або за рішенню власника майна чи уповноваженого їм органу, або за рішенню колективу державного чи муніципального підприємства у випадках і порядок, передбаченому Законом. Підприємство то, можливо засновано внаслідок виділення зі складу чинного підприємства, об'єднання, організації однієї чи кількох структурних підрозділів зі збереженням по них існуючих зобов’язань перед підприємством. Підприємство то, можливо засновано внаслідок примусового поділу відповідно до антимонопольним законодавством РФ.

Установчими документами підприємства є статут підприємства, і навіть постанову по створенні чи договір засновників. У статуті підприємства визначаються організаційно правова форма підприємства, за його назву, адресу, органи управління та контролю, порядок розподілу прибутків і освіти фондів підприємства, умови реорганізації та ліквідації підприємства. Статут підприємства стверджується його засновником. На державному і муніципальному підприємстві, і навіть для підприємства змішаної форми власності, на майнових питаннях якого частка держави або місцевої Ради становить понад 50%, статут стверджується засновником що з трудовим коллективом.

Підприємство вважається затвердженим і їх отримує права юридичної особи з його державної регистрации.

Государственная реєстрація предприятия..

Государственная реєстрація підприємства, незалежно з його організаційно-правовою форми, здійснюється місцевим Радою з місцеві установи підприємства. Дані державної реєстрації речових підприємства у в місячний строк повідомляються Радою, котрі зареєстрували підприємство, Міністерству фінансів РФ для включення до Державного реєстру. Діяльність незареєстрованого підприємства забороняється. Доходи, одержані від діяльності цього підприємства, стягуються в суді і направляють у місцевий бюджет.

Для реєстрації підприємства засновник представляє такі документы:

— заяву засновника,.

— статут предприятия,.

— рішення про створення підприємства чи договір учредителей,.

— свідчення про сплату державної пошлины.

Решение про реєстрації чи відмову у реєстрації підприємства має бути прийняте пізніше ніж у в місячний строк з видачі заяви засновника, статуту, договору засновників й свідчення про сплату держмита. Про реєстрації підприємства власник реєстру оголошує у місцевій друку пізніше ніж у тижневий термін від дня регистрации.

Отказ в державної реєстрації речових підприємства можливий за разі порушення встановленого Законом порядку започаткування підприємства, і навіть невідповідності установчих документів вимогам законодавства РФ. Відмова у реєстрації підприємства з іншим мотивів є незаконними. Про рішення відмовити в реєстрації підприємства відповідний орган зобов’язаний повідомити в 3-хдневный термін в письмовій формах засновнику підприємства. Відмова у реєстрації підприємства може бути через суд знову. Підприємець може стягнути через суд збитки, завдані внаслідок незаконного відмови від реєстрації предприятия.

Ликвидация і реорганізація предприятия..

Прекращение діяльності підприємства може здійснюватися у вигляді про його ліквідацію чи реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення на іншу організаційно-правову форму). Ліквідація і реорганізація підприємства проводиться за рішенням власника чи органу, уповноваженого створювати на такі підприємства, з дозволу колективу або за рішенню суда.

Підприємства ліквідуються в случаях:

— визнання банкротом,.

— ухвалення рішення про заборону діяльності підприємства через невиконання умов, встановлених законодавством РФ, тоді як передбачений рішенням термін не забезпечене дотримання цих умов чи не змінено вид деятельности,.

— визнання судом недійсними установчих документів і майже рішення з приводу створення предприятия,.

— на інших підставах, передбачених законодавчими актами РФ та що до його складу республик.

Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційної комісією, образуемой власником майна підприємства або уповноваженою їм органом, що з трудовим колективом. З їхнього рішенню ліквідація може проводитися саме підприємство від імені його органу управління. Ліквідація підприємства під час банкрутства ввозяться відповідно до законодавства РФ.

Предприятие індивідуальне, сімейне чи те що групі осіб, спільно провідних трудове господарство.

І Закон РРФСР підприємства і підприємницької діяльності дозволяє організацію та влитися створення підприємств і ведення підприємницької діяльності з урахуванням їх індивідуальної (приватної) власності. Це може бути одна людина, кілька членів сім'ї (чи) група осіб, спільно провідних трудове господарство. Будь-яка група фізичних осіб (не менш 2-х) може утворити акціонерне товариство із обмеженою відповідальністю, а може створити підприємство й нам без освіти суспільства. І коли таке підприємство буде була з дотриманням встановлених правил, мати свій статут і зареєстроване установленому порядку, воно визнається юридичною особою. І це отже, що його саме від власного імені укладатиме договори й інші угоди та розпочинати зобов’язання. Воно нічого очікувати відповідати по особистим зобов’язанням своїх засновників, а засновники ні відповідати за зобов’язаннями підприємства. Отже засновники ризикують лише тим своїм майном, що вони передали підприємству і закріпили його, тобто. зробили майном предприятия.

Від засновників залежить встановити статуті додаткову (субсидиарную) чи якусь іншу відповідальність всіх, чи декого з тих за зобов’язаннями підприємства. Наприклад, у разі, якщо хтось не передав підприємству майно, що він зобов’язався передати. Така відповідальність може бути встановлена у статуті у тому, щоб зміцнити репутацію підприємства у очах майбутніх клієнтів — і залучити до співробітництву чи з жодних іншим соображениям.

Майно, яке засновники передають підприємству, може бути передане то власність, і може бути закріплено його та інших юридичних підставах, іншою праві з усіма наслідками. У статуті можна встановити, що те що підприємству майно є власністю засновника, і якщо засновників кілька, то загальній пайовий власністю, у своїй слід зазначити, як розподіляються частки праві, тобто. їх співвідношення. Визнання власником самого підприємства чи його засновника може (надалі) істотне значення при вирішенні питань відповідальності як найбільш підприємства і його учредителя.

Слід зазначити, на основі ст. 8 п. 2 Закону РРФСР підприємства й підприємницької діяльності індивідуальне підприємство то, можливо освічено шляхом придбання громадянином (сім'єю) державного чи муніципального підприємства. Для реєстрації підприємства видаються постанову по створенні і затверджений засновником статут, і навіть заяву засновника і пряме свідчення про сплату держмита (ст. 34 закону про підприємстві підприємницької діяльності). Закон РРФСР передбачає право підприємця (засновника) стягнути у суді збитки, завдані незаконним відмовою регистрации.

Управление предприятием..

Управління підприємством здійснюється засновником є вищим органом підприємства — юридичної особи. (варіант: у разі, коли засновників кілька — вищим органом управління підприємством, і юридичної особи є загальні збори засновників, котрі приймають рішення одноголосно. При незгоді однієї з засновників він може вийти з підприємства й отримати земельну частку в грошах після закінчення операційного року (можливі й інші виходи рішення).

Варіант: реалізації поточного керівництва діяльністю підприємства засновником призначається директор підприємства, діючий виходячи з в межах доручення, виданої від імені підприємства найвищим органом.

З запрошеним директором полягає контракт (трудового договору). Директором може бути призначений одне із засновників. Засновник, діючи керівником підприємства, самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства. Він діє від імені підприємства без доручення, представляє його переважають у всіх організаціях і для усіма особами, розпоряджається майном підприємства, робить угоди та укладає договори, в тому числі трудові, видає доручення, відкриває рахунки банках, стверджує структуру і штатний розклад підприємства, видає накази і для всіх працівників указания.

Трудової колектив підприємства, що з усіх фізичних осіб, що беруть участь своєю працею у його діяльності, виключаючи засновників і директора, вирішує простим більшістю голосів питання про укладання колективного договору, і зміст цього договору ЄС і питання пов’язані з викупом підприємства міста і згоди засновника (засновників). Посада особи підприємства, включаючи заступника керівника підприємства, керівників структурних підрозділів, майстрів, старших майстрів та інших лінійних керівників, призначаються посаду і звільняються й від посади директором підприємства (варіант: вказати посаду призначення яке здійснюється з згоди вищого органу чи самим вищим органом предприятия).

Хозяйственная й інша діяльність предприятия..

Підприємство самостійно планує свою діяльність визначає перспективи розвитку. Засновник чи з його згодою директор підприємства самостійно відповідно до законодавством про працю визначає порядок наймання та звільнення працівників, форми, системи та розміри оплати праці, розпорядок робочого дня, сменность роботи, порядок надання вихідних днів і відпусток, їх тривалість. Підприємство відповідно до чинним законодавством здійснює соціальне і обов’язкове медичне й інша обов’язкове страхування. Підприємство забезпечує працівникам безпечних умов праці згідно із чітко встановленими правилами і нормами.

Підприємства можуть купувати необхідні йому ресурси реалізовувати своєї продукції і комунальні послуги будь-яким не суперечить законодавству способом по не суперечить законодавству цінами. Підприємство вправі відкривати розрахунковий та інші рахунки будь-якому банку, і здійснювати всі види розрахункових, кредитних касових та інших операцій. Підприємство може самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до законодавством РФ, входять до неї республік плюс валютний рахунок у відповідному банке.

Вищий орган (варіант: директор) підприємства визначає переліки відомостей, складових комерційну тайну.

Прибуток, залишається в підприємства після сплати податків та інших платежів до бюджет (чистая прибуток) вступає у повне його розпорядження. Напрями використання чистий прибуток визначається засновником. Частина чистий прибуток (варіант: частина чистий прибуток у вигляді, щорічно визначеному засновником обговорюватимуться з трудовим колективом) передається у власність членам колективу. Порядок розподілу цієї маленької частини чистий прибуток між працівниками визначається становищем, затвердженим радою підприємства (варіант: спільним рішенням засновника і колективу). Передана члену колективу частка прибутку підлягає виплату їй чи можна з згоди вищого органу підприємства утворити внесок працівника до засобів підприємства. На суму вкладу нараховуються підлягають щорічної виплаті відсотки, розмір яких визначається рішенням трудового коллектива (вариант: ради підприємства), затвердженим органом підприємства (варіант: Положенням, затвердженим спільним рішенням колективу (чи ради підприємства) і помилки вищого органу підприємстві). Що стосується припинення трудових відносин внесок і належні нею відсотки підлягають виплаті по закінченні операційного года.

Проблемы і розвитку малого бизнеса..

Самостоятельное існування бізнесу.

Малый бізнес існує давно. Багато країн розвиненого капіталізму давно відчули ефективність підприємств економіки і навчилися вирішувати багато проблем пов’язані з фірмами, які займаються діяльністю у невеликих масштабах. Економіка таких країн як Німеччина, навіть інших багато в чому полягає в малих підприємствах. Подивимося, за які ж розвивається і діє малий бізнес у цих странах.

Эффективность підприємств у Німеччині трохи вища, ніж у навіть у Японії. Тут на частку 12,3% великих підприємств і 34% зайнятих ними працівників доводиться лише 52,6% національного доходу. З іншого боку, 2/3 робочих місць створюється за рахунок малого підприємництва. Тому число підприємств зростає.

Найбільшого впливу в розвитку дрібного підприємництва надають такі факторы:

в розвитку інфраструктури зв’язку стався скачок, повысился загальноосвітній рівень людей одночасним накопиченням досвіду у крупних компаниях, уменьшение габаритів, вартості спрощення використання інформаційних систем, способствование малими фірмами вирішення питання безработицы, в створенні підприємств додатковий стимул виявилося скорочення робочої смены, большая конкурентоспроможність з допомогою менших витрат, обумовлених відсутністю зайвого бюрократичного апарату, зниженням накладних витрат і меншими коливаннями заробітної платы, расширение сфери послуг, що базується на малих предприятиях.

Але, звісно, малі підприємства як виникають, і розпадаються з багатьох причин. Наприклад, у Німеччині в1990 року понад 14 500 підприємств із числа малих невідворотно зазнали краху, причому 40% їх проіснували трохи більше 5 років. Частка банкрутів підприємствами бізнесу завжди вище, бо, йдучи з ризиком, підприємець вирішує складну проблему конкурентоспроможності своєї продукції. Адже початкова вартість ставить засновників фірми в невигідне становище проти діючої фірмою. Новачку у на самому початку проводити своєї роботи за більш високих витратах, ніж підприємцю діючої фірми. Тому починаюча фірма має вищу собівартість продукції. Найчастіші причини банкрутства підприємств — це невдачі у сфері збуту, і навіть недостатня компетентність і відсутність опыта.

І все-таки, попри що, кількість новостворених фірм перевершує число ліквідованих, що свідчить про абсолютному збільшенні кількості підприємств малого середнього бізнесу у економіці. Причому досить важливо, що часто мале підприємство може збанкрутувати не повністю, а лише викуповується більшої фірмою або сама стає таковой.

Звідси можна казати про трьох моделях розвитку дрібного предпринимательства:

консервация масштабів діяльності, зі наступним збереженням статус-кво, медленное розширення ділової активности, быстрое розвиток підприємств і перетворення в середні, та був й у великі компании.

За даними опитування власників підприємств у Німеччині 55% не планують розширення, 35% розробляють плани повільного стабільного зростання, і лише 10% - розвитку з допомогою виробництва нової продукції або вступу налаштувалася на нові ринки, що свідчить про прагнення до збереженню свого статус-кво, певне задовольняючого своїх владельцев.

У попередній главі бачимо, що у 80-ті роки окреслилася тенденція до підвищення числамалых предприятийв Німеччини. Тому правомірно стверджувати, що ці роки, разом з зміцненням позицій верхівки монополістичного капіталу (дане твердження ніхто бракує сумнівів) економіки країн Заходу намітився процес зростання значення малих і середніх фірм у низці областей як матеріальної, і нематеріальної сфери виробництва.

Относительно стану промисловості Німеччини, хотілося б назвати такі цифри. Частка 10 провідних концернів загалом промисловому обороті із другої половини 1970;х років незалежності до середини 80-х не зростала, а, по експорту навіть дещо знижувалася. А найбільш наочної ця тенденція була. За офіційними даними з 1980 по 1989 року частка фірм малого підприємництва зросла з 18% до37%.

Загалом, що у 70-ті - 80-ті роки спочатку намітилася, та був ще очевиднішим проявилася тенденція, коли він частка найбільших компаній у випуску продукції, інвестиціях, обігу залишалися і інших показниках багатьох галузей залишалась стабільною і навіть кілька знижувалася. Усталилася збалансоване стан між дрібним та середнім бізнесом. Цей тимчасовий період вважатимуться зоряним годиною бізнесу, бо підприємництва дедалі більше важливою стає швидка, гнучка, інноваційна адаптація внутрішнього середовища і зовнішніх взаємозв'язків фірм до зростаючій невизначеності господарської середовища. Підприємці дедалі більше усвідомлюють необхідність використовувати як переваги спеціалізації, особливу атмосферу творчості полягає і зацікавленості, яка панує у «малих фірмах, але й можливості, що відкриваються при виробничу кооперацію: економія на масштабах, спільні науково-дослідні розробки, поділ риска.

Великий плюс підприємств у тому, що з них більш пристосованими, ніж великих компаній, до умовам розвитку на кризові періоди для економік Заходу. Великі фірми не настільки відчутно і швидко реагують на будь-які коливання чи зміни у економіці. Невипадково у політиці урядів Німеччини, навіть багатьох інших розвинених капіталістичних країн допомогу малого бізнесу посідає особливе місце. Дрібні підприємства стало своєрідним індикатором загального стану справ економіці. Невеликі підприємства найбільш чуйно реагують зміну господарської кон’юнктури, падіння або підвищення норми прибутку на галузях економіки. Хвиля руйнувань чи освіти нових компаній зароджується колись лише у немонополизированном секторі та лише згодом, набравши силу, докочується до крупних фірм, позначаючись з їхньої деятельности.

За умов погіршення відтворення великі компанії знаходять «віддушину «як експорту капіталу. Дрібні фірми, зазвичай, немає такої можливості. Це змушує їх задля виживання інтенсивно переглядати свою виробнича й збутову діяльність. Тих із них, які у обстановці 70-х початку 80-х зуміли пристосуватися — вижили, інші - просто розорилися. Проте, своєю чергою, розвиток підприємств при подоланні цієї кризи послужило важливим засобом оздоровлення економіки.

Проблеми становлення бізнесу у Росії.

Розглянувши досвід Німеччини) і США хотілося б можливість перейти до питання тому, за які ж умови необхідні розвитку малого підприємництва нашої стране.

Звісно ж, наївно припускати, що з країни таки масштабів малий бізнес може стати підставою економіки: в обставин він може стати лише з'єднувальною ланкою, яке б безперебійну роботу великих промислових підприємств. Тож початку слід визначити галузі та сферою економіки, у яких підприємства малого бізнесу відіграють вирішальну роль. По-перше, це вся сфера послуг, зокрема технічні послуги, включаючи помешкання і технічне обслуговування машин і устаткування, консультаційні послуги, побутове обслуговування населення. По-друге — торгово-закупівельні операції, і навіть посередницька деятельность.

Тож з вирішальних умов поглиблення які у Росії економічних реформ, здатних вивести країну з кризи, забезпечити ослаблення монополізму, домогтися ефективного функціонування виробництва та сфери послуг, є розвиток малого підприємництва. Цей сектор економіки створює необхідну атмосферу конкуренції, здатний швидко реагувати на будь-які зміни ринкової кон’юнктури, заповнювати які утворюються ніші у споживчій сфері, створює додаткові робочі місця, є є основним джерелом формування середнього класу, тобто розширює соціальну базу проведених реформ.

Слід зазначити, що що простежувався до 1992 року бурхливий ріст підприємств в 1993 року різко уповільнився. І нині в нас зайнято у малих приватний бізнес менш 1 млн. чол.

В 1996 року у Росії проводилася масова Програму з підтримки і становленню малого бізнесу. Це комплекс заходів, вироблених уряд і підтримуваних усім рівнях. Загальний фінансування Програми 1996 року мало сягнути 883,35 млрд. рублів. Основним джерелом фінансування Програми планувалися 5 відсотків строкових коштів, отриманих від об'єктів, що у федеральної власності, що становить 707 млрд. рублів. Більшість коштів на виконання регіональних інвестиційних програм, тож проектів повинна була бути вишукана суб'єктами Російської Федерації, зокрема з допомогою внутрішніх резервів та розвитку фінансових установ — фондів, компаній, банків та самих підприємств. На виконання Програми було залучено також банків та міжнародних організацій, фінансові ресурси лінією технічною відсталістю та консультативної допомоги. Як пріоритетних захищених статей витрати коштів у реалізацію заходів Програми виділялися: розвиток інвестиційної діяльність у сфері малого підприємництва, створення нових робочих місць процес формування цілісної інфраструктури підтримки підприємств. Значна частина усіх витрат передбачалося доручити створення механізмів гарантій малим підприємствам, розвиток лізингу, формування та розвитку інфраструктури малого підприємництва, підтримку найбільш ефективних видів виробничої діяльності, науково-методичне і кадрове забезпечення Программы.

У разі інфляції, податкової нестабільності, відсутності ринку сировини й матеріалів підприємці-початківці, відчувши смак «легких грошей », швидко перекочували до сфери улично-палаточной торгівлі, спекуляції, пішли у інші комерційні структури. Джерелами товарів з торгівлі стали імпортні закупівлі, човникові рейсів у що розвиваються, і навіть товари з державної торгівлі, включаючи продуктів харчування. Виходячи оподаткування, не вкладаючи будь-яких засобів у приміщення, устаткування, культуру торгівлі, багато бізнесмени отримали сприятливі змогу обогащения.

Поэтому і зживається у масовій свідомості уявлення про підприємництво як про щось поганому, неприязному, йдеться про підприємця — як і справу спекулянте.

Потеря адміністративного управління, економічний хаосу й законодавча плутанина призвели до того, що законослухняні підприємці, організуючі бізнес у виробничій сфері, опинилися у надзвичайно важкий стан, несучи великі витрати, виплачуючи високі податків і наражаючись державному і недержавному рекету. Відсутність чіткого механізму реалізації державних заходів для підтримки бізнесу, складнощі у отриманні кредитів, виробничих приміщень та матеріальних ресурсів поставили малі підприємства у нерівному становищі з великими. Це спричинило скорочення його зростання і до орієнтації переважно на торговельно-закупівельну і посередницьку деятельность.

Аналіз розвитку показує, частка підприємств, працюючих у сфері торгівлі, і посередницьких послуг, займає домінують. З іншого боку, є велика кількість підприємств, зареєстрованих як виробничі чи багатоцільові (випуск товарів народного споживання, надання різних послуг), але з тих щонайменше котрі займаються торгово-посередницької діяльністю як основний.

В Москві, наприклад, де колись переважали науково-технічні кооперативи, тепер, по офіційними даними, на один такий кооператив посідає кілька десятків торгово-закупочных.

Високі податки, усезростаюча орендна плату приміщення й устаткування, відсутність фондового ризикового капіталу — усе це утрудняє продовження ефективної роботи і змушує спрямовувати свої головні зусилля не так на розширення виробництва, але в боротьбу выживание.

Але головне причина зменшення кількості малих підприємств — низький рівень фінансового достатку більшості малих підприємств через труднощі з початковою накопиченням капіталу, неможливість отримання кредитів на прийнятних умовах, неефективність податкової системи. Негативне вплив в розвитку бізнесу у сфері матеріального виробництва надають нерозвиненість виробничої інфраструктури, нестача спеціалізованого устаткування, слабкість інформаційної базы.

Ще одна дуже важливий чинник негативного на малий бізнес — безперервний глибокий спад производства.

Все це призводить до того, що тільки частина зареєстрованих підприємств бізнесу перебувають у не стані розпочати реальному виробництву продукции.

Як свідчить вивчення закордонного досвіду, неодмінною умовою на успіх розвитку бізнесу є положення у тому, що малі підприємства міста і мале підприємництво потребують у всебічної і стабільної державну підтримку. Вона ввозяться різні форми, в першу чергу шляхом стимулювання виробництва найпріоритетніших видів продукції, надання податкових пільг, дотацій пільгового банківського кредитування, створення інформаційно-консультативних і науково-технічних центрів, розвитку системи страхування, організації матеріально-технічного постачання. Важливу роль грають ухвалення й виконання законодавства, розробка та реалізація конкретних комплексних программ.

Дуже гостра проблема формування фінансової бази становлення та розвитку бізнесу. І тому йому слід бути надані певні пільги. Це може бути пільги з оподаткування. Але проведена нашій країні податкова політика як неефективна, але економічно небезпечна. Вона йде з встановленої у світі практикою і сучасними світовими тенденціями розвитку. Невиправдано високе оподаткування «вбиває «у Росії мале підприємництво (численні податки і побори нерідко залишають підприємству лише 5−10% одержаного прибутку). Загальне напрям вдосконалення податкової системи — посилення стимулюючої ролі податків у розвитку виробництва. Треба звільнити малі підприємства з податків на інвестиції, ввезені технології. І, звісно, потрібні податкові пільги на становлення малого підприємства. Цілком очевидна необхідність диференційованого податкового підходи до підприємствам різного профілю діяльності. Нижчі ставки податків слід застосовувати для найважливіших, пріоритетних отраслей.

Еще однієї проблемою, й не так економічної, як адміністративною є бюрократія нашого державної машини. Проблема не обговорюється і будь-якому рівні і програма коштів методів боротьби з чиновницьким свавіллям Російській Федерації. На рівні центрального уряду приймається дуже багато рішень на підтримку підприємництва, але хто б з тим, що людина, бажаючий почати бізнес повинен витратити безліч часу і грошей тільки те що отримати різноманітні довідки та ліквідації у системі місцевого самоврядування. Багатьох людей лякає саме це, коли вони роблять перші кроки шляху до становленню свого підприємства. І багато добрих ідей гине саме у «коридорах влади», не отримавши «добро» надалі розвиток. Природно бюрократія міцно пов’язана зі хабарництвом. Тому державні діячі у центрі мають боротися з сваволею в суб'єктів РФ, оскільки самі суб'єкти продовжуватимуть таку політику. Їм вигідно це, що це спосіб занапащувати повністю людей не угодних влади й, звісно, великий шматок до кишені державним чиновникам.

К справжньому часу зроблено лише найбільш перші кроки в правовому й організаційному забезпеченні формування малого підприємництва ролі особливого сектора економіки Росії. Дійовою системи стимулювання освіти підприємств немає, як і господарського механізму їх підтримки. Не розроблена державна програма розвитку малих предприятий.

На погляд, комплекс першочергових заходів в розвитку малого підприємництва РФ, має здійснюватися у таких направлениях:

нормативно-правовое, финансово-кредитное, обеспечение безопасности, информационно-техническое, организационное, кадровое і консультаційне обеспечение, внешнеэкономическая деятельность.

Також у державної програми повинні прагнути бути відбиті механізми грошово-кредитної, податкової, бюджетної, й ціновій політики, матеріально-технічного постачання, системи офіційних гарантій, які забезпечували б створення рівних стартових умов у розвитку підприємницької деятельности.

У конкурсній програмі слід передбачити формування ефективних інститутів ринкової інфраструктури, товарного ринку України і ринку цінних паперів, інвестиційного і венчурного підприємництва, інформаційної, консультаційної і аудиторську діяльність, і навіть створення комплексної державно-громадської системи підтримки малого підприємництва, включаючи підготовку та перепідготовку підприємницьких кадрів, притягнення до цій сфері соціально активних верств населення. Слід також визначити заходи, щоб забезпечити підтримку зовнішньоекономічної роботи і залучення іноземних інвестицій до розвитку предпринимательства.

Задля реалізації даних програм мали бути зацікавленими притягнуті й не так кошти державного бюджету, скільки можливості приватного — вітчизняного, а потреби і іноземного капіталу. Основним ж напрямом використання державних ресурсів має стати не виділення прямих інвестицій, а страхування і надання гарантій під кредит.

В 1998;1999 роках фінансово-кредитна і інвестиційна підтримка малого підприємництва має поєднувати оптимізацію податкових пільг, розвиток системи кредитування і створення сприятливого інвестиційного клімату з участю спеціалізованих фондів та інших фінансових установ. Поєднання заходів прямий і непрямої підтримки має сприяти формуванню необхідного стартового капіталу для новостворених, і навіть розвитку існуючих підприємств і подоланню негативної тенденції догляду підприємств від оподатковування. У 1998;1999 роках мають бути збережені встановлені чинним законодавством податкові пільги для суб'єктів малого підприємництва. Попереду спростити систему облік і звітність суб'єктів малого підприємництва цілях отримання основний інформації, яка потрібна на вирішення питань оподаткування. У результаті реалізації програм передбачається формування гарантійного і лізингового фондів, сприяють за умов підвищених ризиків кредитування та інвестування у найбільш ефективні нові проекти та предприятия.

Должен бути розроблений порядок, у якому щонайменше 20 відсотків усіх коштів, які від приватизації у Федеральний фонд підтримки малого підприємництва, використовується реалізації регіональних інвестиційних програм. Буде набрав чинності механізм розміщення серед суб'єктів малого підприємництва щонайменше 15 відсотків обсягів замовлень виробництво та поставку продукції, товарів та послуг для федеральних державних нужд.

Заключение

..

Динамізм, розвиток виробництва і диверсифікація форм бізнесу дає підстави припускати, що у найближчому майбутньому цим сегментом господарювання у країнах Заходу буде развиваться.

Хочеться сподіватися, що у найближчим часом наша країна, враховуючи великий зарубіжний досвід, піде шляхом адаптації підприємств бізнесу до сьогоднішнім економічним умовам господарювання у Росії. Тим паче, що має глибоке коріння у економічній нашої країни малий і середнього бізнесу немає повною мірою як і збільшенні обсяги виробництва, і у підвищення його ефективності і збалансованості. Мале підприємництво веде до оздоровленню економіки загалом, наочно це випливає з даної роботи. Отже найкращим виходом із у Росії кризової ситуації було б державна політика уряду, спрямована розширення та розвитку підприємств малого підприємництва нашої стране.

Хотілося б зауважити, що безсумнівна перспективність сектора малого середнього підприємництва сучасної економіці і, отже, великий інтерес до нього слід провадити лише як чергову компанію у системі антикризових заходів, а й як довгострокове напрям структурної політики, природним чином які забезпечують органічну змичку відтворювальних і ринкових процесів у російському господарстві, реалізацію сучасної стратегії економічного зростання протягом довгострокового переходу. Бо, саме малі підприємства, особливо тоді задовільною розробки новій державній політики у сфері малого підприємництва, можуть стати підставою ринкових структур у багатьох галузях, забезпечити перелив інвестицій у сфери найефективнішого докладання ресурсів і тим самим з'єднати процеси структурної політики процес формування всеросійського рынка.

Шулятьева М .А. Малий бізнес у умовах ринку. Ж. «Гроші були й кредит », 1992, N 1.

Афанасьев У. Малий бізнес: проблеми становлення. «Російський економічний журнал », 1993.

Мягков П., Фесенко Є. Мале підприємництво: державну підтримку обязательна.

" Російський економічний журнал ", 1993.

Шахмалов Ф. Мале підприємництво у системі ринкових реформ: проблеми росту чи виживання. Ж. «Питання економіки », 1993.

Разумнова І. Дрібні підприємства у промисловості США. Ж."Проблемы теорії та практики управління", 1990.

Оноприенко В.І. «Малі підприємства: Досвід, проблемы"М.: Профиздат, 1991.

Певзнер О.Г. «Нове про малих підприємствах» М.: АТ «Факт », випуск 2, 1990.

Серегин О.С. «Ефективність бізнесу». М.: Економіка, 1990.

Новини Малого Бізнесу. Електронний журнал. Випуск № 44 від 02.11.98.

Лапуста М. Р., Старостін Ю. Л. Мале підприємництво М. ИНФРА-М, 1998.

Приложение 1..

Распределение підприємств за галузями в промисловості й кількості що працюють у США в %.