Аудит грошових коштів

ЗМІСТ Вступ

1. Методологічні принципи аудиту

1.1 Історія, суть аудиту

1.2 Види, законодавче регулювання аудиту

1.3 Характеристика підприємства «Антал-ПЛЮС»

2. Аудит грошових коштів на підприємстві «Антал-Плюс»

2.1 Ціль, завдання, об'єкти, джерела інформації, нормативно-правове регулювання операцій з грошовими коштами

2.2 Оцінка системи внутрішнього контролю грошових коштів і зон ризику

2.3 Планування аудиту грошових коштів, розробка загального плану та програми аудиту

2.4 Порядок та послідовність проведення аудиту грошових коштів на підприємстві «Антал-Плюс»

2.5 Порядок одержання аудитором аудиторських доказів грошових коштів та їх документування

2.6 Завершення аудиту грошових коштів та складання аудиторського висновку

3. Використання комп’ютерів при аудиті грошових коштів Висновки Перелік літератури Додатки ВСТУП Важливим елементом економічної системи є бухгалтерський облік, без знання якого неможливо ефективно керувати сучасними підприємствами. Тільки добре налагоджена система обліку зможе своєчасно забезпечити органи управління необхідною і достовірною інформацією для проведення якісно обґрунтованого аналізу і забезпечення надійного контролю за господарською діяльність і зміцненням фінансового стану.

Бухгалтерський облік являє собою упорядковану і регламентовану систему збирання, вимірювання, обробки і передавання інформації про господарюючий суб'єкт користувачам для прийняття управлінських рішень.

Він охоплює всі засоби господарства і джерела їх утворення, всі господарські процеси і результати діяльності.

Бухгалтерський облік відображає господарські операції систематично і забезпечує суцільне і безперервне спостереження. Основними ознаками бухгалтерського обліку є: юридична доказовість, безперервність, вартісне вимірювання, двоїсте (подвійне) відображення стану та змін господарських операцій та процесів. Виходячи з цього, бухгалтерський облік виконує інформаційну і контрольну функції. Одним із елементів господарських засобів є засоби у сфері обігу, складовою частиною яких є грошові кошти.

Грошові кошти, необхідні підприємству для нормальної виробничо-господарської діяльності, в процесі свого існування.

Предметом бухгалтерського обліку грошових коштів є процеси документального оформлення руху коштів в касі підприємства та на рахунках в банку, господарські операції пов’язані з надходженням і видатками грошових коштів.

Аудиторські перевірки необхідні державним органам, судам, прокурорам і слідчим для підтвердження достовірності тієї, що цікавить їх фінансовій звітності.

Потреба в послугах аудитора виникла у зв’язку з наступними обставинами:

? можливість необ'єктивній інформації з боку адміністрації у випадках конфлікту між нею і користувачами цієї інформації (власниками, інвесторами, кредиторами);

? залежність наслідків прийнятих рішень (а вони можуть бути значними) від якості інформації;

? необхідність спеціальних знань для перевірки інформації;

? часто відсутність у користувачів інформації доступу для оцінки її якості.

Всі ці передумови привели до виникнення суспільної потреби в послугах незалежних експертів, що мають відповідні підготовку, кваліфікацію, досвід і дозвіл на право надання такого роду послуг. Аудиторські послуги — це послуги посередників, що встановлюють достовірність фінансової інформації.

Наявність достовірної інформації дозволяє підвищити ефективність функціонування ринку капіталу і дає можливість оцінювати і прогнозувати наслідки різних економічних рішень.

Актуальність теми даної курсової роботи полягає в тому, що грошові кошти відіграють важливу роль в виробничо-господарській діяльності підприємства. Так, за допомогою грошових коштів підприємство в процесі своєї діяльності може закупляти сировину, основні засоби, тим самим нарощувати обсяги виробництва продукції (виконання робіт і надання послуг), що в наш час ринкової економіки дуже важливо, розраховуватись з працівниками по оплаті праці і т.д. Але для того, щоб підприємство мало можливість ефективно використовувати наявні у нього грошові кошти, потрібно правильно організувати їх облік і здійснювати контроль за витрачанням.

Метою курсової роботи є обґрунтування організації обліку і аудиту грошових коштів. Багатогранність поставленої мети визначила необхідність вирішення таки завдань:

— дати характеристику грошових коштів;

— описати організацію обліку грошових коштів;

— показати, як здійснюється документальне оформлення руху грошових коштів;

— засвоїти процедури проведення аудиторської перевірки;

— дати пропозиції щодо удосконалення організації обліку та контролю грошових коштів.

Предметом дослідження є питання організації обліку і аудиту грошових коштів. Об'єктам дослідження є ТОВ «Антал-Плюс».

При виконанні курсової роботи опрацьовано Закони України, Постанови Національного банку України, накази Міністерства фінансів України та інші нормативні документи з питань організації обліку і аудиту грошових коштів, періодичні видання, що стосуються даної теми курсової роботи.

1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ АУДИТУ

1.1 Історія, суть аудиту Україна до 1991 року розвивалася як адміністративно-територіальна одиниця — союзна республіка СРСР, тому виникнення аудиту в Україні своїм корінням сягає часів Російської імперії. Перша згадка про аудиторів в Росії відноситься до початку XVIII століття, коли аудиторами називали військових слідчих.

Звання аудитора в Росії було введено Петром I, який у військовому статуті 1716 р. І в «Табелі про ранги» до військових чинів відніс і аудитора. Це звання Петро I ввів, користуючись прикладом Польщі, де аудитором спочатку називали суддю, потім особу, яка брала участь у судовому слуханні, і слідчого. У 1797 р. аудитори були переведені в цивільні чини, а в 1833р. з метою навчання аудиторів, у Петербурзі було засновано школу, названа пізніше Аудиторським училищем.

За своїм характером посаду аудитора поєднувала в собі посади діловода, судового секретаря і прокурора. Після проведення в Росії військово-судової реформи (1867р.), посаду аудитора було скасовано.

На жаль, спроби організації наприкінці XIX — поч. XX ст. в Росії Інституту присяжних бухгалтерів (рахівників) Російської імперії не просунулися далі підготовки документів, що регламентують його діяльність.

Аудит у сучасному розумінні існує багато років. Зародився він тоді, коли вперше виникло розмежування інтересів між особами, які безпосередньо займаються управлінням підприємством (менеджерами) і вкладниками коштів у його діяльність (власниками). Разом з тим почали зароджуватися акціонерні товариства, і аудитор зайняв центральне місце громадського контролера зовнішньої звітності правління компанії, відстоюючи інтереси сторін (передусім акціонерів), заінтересованих у об'єктивних бухгалтерських показниках.

Фінансово-господарський контроль діяльності підприємств при ринкових відносинах і різних формах власності сприяв виникненню аудиторського контролю. Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Цей незалежний контроль здійснюють аудиторські фірми за договорами з підприємствами і підприємцями, а виконують його аудитори.

Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат на право заняття аудиторською діяльністю на території України. Сертифікат, як офіційний документ, засвідчує право громадянина України здійснювати аудит підприємств, господарських товариств, банків та видається Аудиторською палатою України. Для здійснення аудиторської діяльності одноособово аудитор повинен на підставі чинного сертифіката отримати ліцензію. Аудиторська фірма — це організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займається виключно наданням аудиторських послуг. Аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність лише за умови, якщо у ній працює хоча б один аудитор. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор. Аудиторські фірми мають право займатися аудитом у формі безпосередньо аудиту, а також супутніх аудиту послуг. Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність», аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов’язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

До основних робіт, які здійснюють аудиторські фірми відносяться перевірки, які представлені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Основні аудиторські перевірки

При обов’язковому (проведення вимагається законодавством) і добровільному аудиті (проводиться за власною ініціативою) перелік питань може бути регламентований державними органами. В ході аудиту може проводитися суцільна або вибіркова перевірка фінансово-господарської інформації. При суцільній перевірці перевіряється відображення в обліку і звітності всіх господарських фактів. В цьому випадку менша ймовірність не виявити помилки, але більші затрати часу і вартість. При вибірковій перевірці перевіряється відображення в обліку і звітності певним чином вибраної частини господарських фактів. При цьому зростає ймовірність не виявлення помилок, яка, однак, не перевищує допустимого рівня, зменшується тривалість роботи і її вартість. Результатами цієї роботи є аудиторський висновок про ступінь відповідності фінансової звітності, який може оприлюднюватися, та звіт аудитора, який обґрунтовує аудиторський висновок з вказівками конкретних порушень і відхилень, але не може надаватися зовнішнім користувачам;

Завданням оглядової перевірки фінансової звітності є надання аудиторові можливості встановити негативні факти, котрі дають змогу зробити висновок, що інформація, отримана з бухгалтерського обліку, неправдиво подається (звіти неправильні або некоректні). При оглядових перевірках облік і звітність не досліджуються так детально, як при аудиті;

Під час операційної перевірки аудитор досліджує окремі питання, про які він домовився з клієнтом. Звіт аудитора про виконання операційної перевірки є внутрішнім документом і може становити комерційну таємницю замовника. Прикладом операційної перевірки може бути перевірка правильності відображення в обліку і звітності нарахування і виплати заробітної плати на підприємстві-замовнику (з перевіркою правильності розрахунку і своєчасності сплати податків з заробітної плати, відповідних обов’язкових зборів і платежів), правильності нарахування, сплати і звітування з ПДВ, відповідності законодавству операцій з підзвітними особами;

Компіляція проводиться шляхом деталізації, перегрупування облікової інформації, створення трансформаційних таблиць, на основі яких складають звіти за іноземними стандартами. Як правило, таку послугу замовляють підприємства, що мають іноземні інвестиції, іноземних інвесторів, ведуть міжнародну економічну діяльність;

При веденні обліку підприємства аудиторська фірма бере на себе обов’язки обробки первинних документів, розрахунку податків, складання звітності. Підприємству залишаються обов’язки формування первинних документів, взаємовідносини з банком. Періодично первинні документи передаються аудиторській фірмі. При порівняно малих обсягах документообігу така послуга може гарантувати якість ведення бухгалтерського обліку і економію коштів. Для малих і середніх підприємств тривалість виконання робіт аудиторською фірмою може становити за місяць (в середньому за результатами року) від половини робочого дня до двох днів з відповідною оплатою; Відновлення обліку необхідне, коли в попередні періоди облік не вівся або вівся з порушеннями, виправлення яких вимагає повної переробки реєстрів обліку і звітності. Відновлення обліку передбачає відновлення первинних документів, якщо це можливо, обробку первинних документів, розрахунок належних до сплати податків, складання звітності. На відміну від державних органів, аудитори розраховують належні до сплати суми податків для законного зменшення податкових платежів (у разі виявлення недоплат — законного зменшення штрафів і санкцій), а не стягнення додаткових сум до бюджету і позабюджетних фондів;

Виправлення помилок працівниками аудиторської фірми може замовлятися лише як супутня послуга — для того, щоб виправляти помилки, їх необхідно спочатку знайти;

Автоматизація обліку замовляється з метою прискорення обробки документів у процесі обліку, прискорення складання звітності, зменшення ймовірності виникнення помилок в процесі обліку і складання звітності. Як правило, автоматизація ведення обліку і складання звітності призводить до зростання витрат на утримання комп’ютерної техніки, оновлення програмного забезпечення, на заробітну плату працівників (необхідний вищий рівень кваліфікації бухгалтерів), що не компенсується зменшенням витрат на оплату праці звільнених «надлишкових» бухгалтерів. Тут може йтися лише про оптимізацію, вдосконалення системи обліку;

Під час планування аудиторська фірма може розробляти бізнес-плани, інвестиційні та інші плани, що пов’язані з обліком, звітністю, податковим і іншим господарським законодавством. Необхідність в таких планах у підприємств може виникнути при обґрунтуванні використання отриманих кредитів, інвестицій, в інших випадках. Окремо можна виділити поширене за кордоном податкове планування-розробка плану сплати податків переважно з метою законного зменшення податкових платежів;

Послуги з аналізу надаються аудиторськими фірмами для подання замовникам деталізованої інформації про їх підприємства, дослідження причин виникнення наявної ситуації, надання рекомендацій щодо поліпшення стану справ. Це може бути аналіз системи обліку підприємства з метою надання рекомендації щодо її вдосконалення, аналіз фінансового стану з метою його поліпшення, аналіз результатів діяльності з метою підвищення прибутковості;

Консультації в сфері обліку, права, економіки надаються з метою допомогти вийти з проблемних ситуацій і досягти найбільшої економічної прибутковості для клієнта на законних підставах. Фактична необхідність в консультаціях виникає при освоєнні нових сфер діяльності, зміні відповідальних осіб, зміні законодавства, виникненні необхідності законного зменшення податкових платежів, розв’язанні спірних питань з державними органами, іншими суб'єктами господарювання.

Заявляючи про помилки та інші виявлені порушення, аудитор повинен додержуватись конфіденційності, оскільки її порушення може завдати збитків замовнику. Аудитор може частину роботи не виконувати, якщо він довіряє системі внутрішнього контролю, що діє на підприємстві. Так аудитор може використати дані інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей, проведених ревізорами підприємства-замовника, якщо упевнений, що перевірки проведені правильно. Крім того, аудитор може виявити довіру висновкам інших аудиторів, які перевіряли організації і дочірні філії компанії, при аудиті зведеного фінансового звіту материнського підприємства.

В аудиторській практиці виділилися два основних напрями діяльності: приватний аудит і аудит за законом. Під приватним аудитом розуміють аудит, який здійснюється за замовленням заінтересованої сторони, незалежно від того, чи передбачена така перевірка законом. Аудит за законом або обов’язковий є необхідною мірою захисту інтересів засновників (акціонерів, учасників капіталу) і держави від навмисного викривлення у звітності показників підприємницької діяльності. Кожна компанія з обмеженою відповідальністю за законом зобов’язана щороку запрошувати кваліфікованого аудитора для перевірки своїх бухгалтерським рахунків. Характер і масштаби приватного аудиту залежать в основному від заінтересованості клієнта. Масштаби аудиту за законом чітко визначені і змінювати їх ні директори, ні акціонери, ні навіть самі аудитори не мають права.

Аудит є моральним стимулом для чесної роботи службовців фірми. Розуміння того, що всі записи і звіти будуть проаналізовані незаінтересованими особами, змушує службовців акуратно і чітко вести облік і складати звітність про господарську діяльність підприємства.

Проводять аудит здебільшого після завершення звітного періоду і відображення діяльності підприємства у бухгалтерському обліку і звітності. На практиці таке чітке розмежування аудиторської і бухгалтерської роботи не завжди можливе особливо при приватному аудиті в невеликих компаніях. Малі фірми часто не завантажують себе веденням бухгалтерських книг і складанням звітів, а покладають це на аудиторів. Слід зазначити, що в таких ситуаціях підготовка або складання бухгалтерських звітів не є складовою аудиту. Скоріше навпаки, для об'єктивної перевірки цьому аудитору не слід виконувати контрольні функції.

Зміст аудиторського контролю як однієї з форм фінансово-господарського контролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства за даними бухгалтерського обліку, балансу і звітності, а також аудиторських послуг з питань обліку, звітності, внутрішнього аудиту.

Поширена думка про те, що аудит необхідний лише для великих підприємств із складною структурою або компаній, в яких акціонери потребують захисту своїх інтересів. Проте дуже часто проведення аудиторської перевірки має переваги навіть у тих випадках, коли з погляду закону вона не обов’язкова.

Відомо, що власник неохоче сприймає контроль його фінансово-господарської діяльності, але в проведенні аудиту він заінтересований, оскільки це забезпечує можливості для правильного розподілу прибутків між державою і підприємством у формі податків, що підлягають сплаті у бюджет; обґрунтований розподіл прибутку за акціями і позиками у вигляді дивідендів та інших форм між членами колективу підприємства, інвесторами тощо; залучення капіталу нового партнера у діяльність підприємства і забезпечення його частки прибутку; зміни умов партнерства та відображення їх у бухгалтерському обліку? вартість основних засобів, їх переоцінка. Така переоцінка прямо впливає на частку власності кожного з партнерів, тому їм доцільно провести аудиторську перевірку бухгалтерських рахунків після цих змін. Крім того, одержання кредитів банків в умовах ринкових відносин обгрунтовується на висновках аудитора, який перевірив бухгалтерські рахунки підприємства. Аудиторської перевірки потребує і вирішення спорів, які розглядаються в арбітражних і народних судах, між підприємствами, банками, податковими органами та іншими суб'єктами права.

Ринкові відносини, конкуренція в господарюванні у високорозвинених країнах зумовили виникнення внутрішнього аудиту. Після досягнення високого рівня якості товарів і послуг у компаніях відбувається постійна боротьба не лише за просування їх до споживача, а й за подальше нарощування товарної маси для задоволення попиту покупців. У конкурентній боротьбі важливим засобом є внутрішній аудит, який допомагає утриматися на ринку. На підприємствах створюються відділи, що відповідають за формування, координацію і виконання планів внутрішнього аудиту. Його здійснюють співробітники спеціального відділу і суміжних з ним служб бізнесу та маркетингу.

1.2 Види, законодавче регулювання аудиту Види аудиту класифікуються по його суб'єктах на зовнішній і внутрішній. Зовнішній аудит проводиться на договірній основі незалежними аудиторськими організаціями або індивідуальними аудиторами для перевірки достовірності фінансових звітів підприємства, що перевіряється, а також об'єктивної оцінки його фінансових можливостей. Виконання такої незалежної експертизи діяльності господарюючого суб'єкта передбачає одночасно і розробку рекомендацій по поліпшенню фінансової стратегії підприємства підвищенню ефективності його господарювання, а також оцінку платоспроможності, фінансової стійкості і наявних резервів. Об'єктом зовнішнього аудиту є діяльність конкретного господарюючого суб'єкта. Цілі зовнішнього аудиту визначаються інтересами замовників, якими можуть бути як державні органи, так власники засобів і фондів. Якщо державні органи цікавлять результати соціально-економічних програм, то власники коштів, і акцій більшою мірою звертають увагу на питання ефективності що укладаються виконавчою владою операцій, раціонального використання грошових і товарно-матеріальних запасів, ефективності управлінської системи компанії, що належить ним, а також на інші спеціальні питання. Основні завдання зовнішнього аудитора: оцінка стану бухгалтерського обліку і фінансової звітності, перевірка достовірності їх даних, вираження про них думки замовникові, захист прав власності.

Зовнішній аудит регламентується юридично і дозволяє зовнішнім користувачам спостерігати і потенційно контролювати діяльність господарюючого суб'єкта і його керівництво. Статус зовнішніх аудиторів визначає вимоги їх відповідальності за свій звіт, критерії, на яких цей звіт базується, повноваження перевіряючих, правила їх призначення і відчуження, рівень їх кваліфікації, розмір винагороди і норми поведінки. Зовнішні аудитори здійснюють свою діяльність відповідно до стандартів аудиту та основних принципів аудиту.

Внутрішній аудит розглядається як невід'ємна частина загальної системи внутрішнього контролю. Його можна визначити як незалежна оцінка діяльності, вироблена всередині підприємства як надання йому аудиторських послуг. Внутрішній аудит почав функціонувати насамперед на великих і середніх підприємствах. Головним його завданням є оцінка якості економічної інформації, що формується на підприємстві, та забезпечення користувачів інформацією про достовірність бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Мета внутрішнього аудиту полягає в експертній оцінці дотримання економічної політики підприємства, включаючи і облікову, оцінки функціонування внутрішнього контролю, здійснюваного усіма структурними підрозділами. Отже, крім завдань суто контрольного характеру, внутрішній аудит вирішує завдання економічної діагностики, вироблення фінансової стратегії, маркетингових досліджень, управлінського консультування та ін. У даному випадку він розуміється як сукупність різного роду аудиторських послуг на замовлення керівництва підприємства, які надають самостійним підрозділам підприємства. Спеціалізована служба внутрішнього аудиту не може бути одним із структурних підрозділів обліково-фінансової служби. Інакше вона не виконає роль експерта в оцінці облікової політики.

Об'єктом внутрішнього аудиту можуть бути фінансова і виробнича діяльність, комп’ютерні системи. Оскільки більша частина витрат і втрат припадає на виробничу сферу, з цього треба виходити при формуванні штатів служби внутрішнього аудиту, завданням якого є спеціальні ревізії та перевірки за завданням керівництва та правоохоронних органів. Для їх проведення часто доводиться залучати фахівців. Це має бути передбачено у Положенні про внутрішній аудит.

Для належного виконання своєї ролі служба внутрішнього аудиту підпорядковується безпосередньо керівництву підприємства. Таким чином, служба внутрішнього контролю пронизує буквально всю діяльність підприємства — від виробничої бригади, дільниці і цеху до його діяльності в цілому і покликана досконально знати як загальне законодавство, що регулює господарську діяльність, так і внутрішні документи підприємства, що складають його економічну нормативну базу, а також технологію виробництва.

За організаційними ознаками аудит поділяють на внутрішній, регламентований, договірний та державний.

Внутрішній (відомчий) — провадиться власником залежно від потреб управління маркетингом, визначення платоспроможності та запобігання банкрутству. Запроваджується він як на підприємствах, так і в середині компаній, концернів. Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди, у процесі її проходження і після завершення, дає експертну науково обґрунтовану оцінку господарським операціям і процесам, але він не підміняє внутрішньогосподарського контролю.

Регламентований. Проведення його регламентується законодавством нормативними актами, де визначено категорії підприємців, які підлягають обов’язковому аудиту. Обов’язковий аудит необхідний:

? суб'єктам господарювання, що ліквідуються (з річним господарським оборотом не менше 250 неоподатковуваних мінімумів) для підтвердження достовірності та повноти ліквідаційного балансу;

? засновникам (крім фізичних осіб) відкритих акціонерних товариств при їх створенні для перевірки фінансового стану щодо спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду;

? комерційним банкам для підтвердження достовірності поданих до Національного банку України балансових даних юридичних осіб акцiонерiв (учасників), на наявність у них власних коштів у грошовій формі для здійснення внесків до статутних фондів банків в обсягах, передбачених установчими документами;

? при створенні i реєстрації комерційних банків для підтвердження фінансового стану юридичних осіб — засновників, які мають частку в загальному оголошеному статутному фонді не менше п’яти відсотків.

Договірний. Об'єкт аудиту, обсяг робіт та період і строки їх виконання угодою між суб'єктами підприємницької діяльності і аудиторською організацією. Договірний аудит проводиться з власної ініціативи замовника. Право бути замовниками на проведення аудиту та виконання інших аудиторських послуг, визначати обсяги та напрями аудиторських перевірок в межах повноважень, наданих законодавством, установчими документами або окремими договорами, мають користувачі бухгалтерської звітності. Користувачами бухгалтерської звітності можуть бути юридичні та фізичні особи, зацікавлені в наслідках господарської діяльності суб'єктів, в тому числі власники, засновники господарюючого суб'єкта, кредитори, інвестори та інші особи, які відповідно до чинного законодавства мають право на отримання інформації, що міститься в бухгалтерській звітності.

Державний. Аудиторські підрозділи державних податкових адміністрацій, які безпосередньо у платників податків юридичних і фізичних осіб перевіряють стан обліку господарських операцій та відображення їх у фінансовій звітності, повноту і своєчасність нарахування та сплати податків до державного і муніципального бюджетів, фінансових фондів.

За участю в процесі проведення аудиту різних фахівців і аудиторських організацій, аудит поділяють на:

? однопредметний — досліджуються питання одного виду аудиту (платоспроможності, емісії цінних паперів);

? багатопредметний — комплексний аудит стратегії управління маркетингом, виконання народногосподарських програм, тому в ньому беруть участь фахівці різних спеціальностей, а також різних аудиторських організацій. Комплексний аудит може здійснюватися локально, коли кожний аудитор досліджує питання, що стосуються його компетенції. Свої висновки вони передають замовнику для узагальнення і комплексної оцінки залежно від його потреб;

? комісійний аудит провадиться кількома фахівцями різних спеціальностей, але однієї аудиторської організації, тому узагальнення роблять в одному висновку, який підписують усі аудитори, що брали у ньому участь. Цей аудит здійснюється аудиторськими фірмами, тому одного з аудиторів призначають керівником. Його обов’язком є синтезування результатів дослідження різних аудиторів, що брали участь у комісійному аудиті. Керівник аудиторської групи повинен мати найбільші пізнання в галузі методології фінансово-господарського контролю, методики економічних досліджень, уміти синтезувати висновки інших аудиторів (економістів, соціологів, технологів), які стосуються однієї програми дослідження.

За змістом і функціями в управлінні фінансово-господарською діяльністю аудит поділяють на:

? запобіжний — це аудит, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх, тобто на стадії підготовки технології виробництва, до проведення маркетингових операцій тощо. Провадиться він здебільшого внутрішнім аудитом, який діє у структурі підприємства як спеціальний підрозділ або цими функціями наділено контрольно-ревізійний підрозділ;

? перманентний — це аудит, який проводиться безперервно у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства. Метою його є забезпечення менеджерів інформацією про відхилення виробничих процесів від заданих параметрів, фінансову стабільність у маркетинговій діяльності, конкурентоспроможність виготовлюваної продукції, робіт та послуг на внутрішньому і зарубіжному ринках. Перманентний аудит здійснюється внутрішнім аудиторським підрозділом підприємства або зовнішнім аудитором на договірних засадах;

? ретроспективний — це аудит, який здійснюється після виконання господарських операцій здебільшого за минулий рік. Проводиться він зовнішніми аудиторськими організаціями. Зовнішній аудит виконують аудиторські фірми за договорами із замовниками, підприємствами і підприємцями. Відповідно до цих договорів замовник надсилає аудиторській фірмі замовлення, в якому визначає конкретні питання для вирішення їх аудитором. Питання ці стосуються перевірки стану фінансово-господарської діяльності за даними бухгалтерського обліку, балансу і звітності. При цьому аудитор визначає відповідність такої діяльності законодавству, а також достовірність її відображення в системі бухгалтерського обліку і звітності. На договірних засадах аудиторська фірма надає підприємству-замовнику різні аудиторські послуги щодо удосконалення бухгалтерського обліку і контролю фінансово-господарської діяльності, консультації і рекомендації з питань бізнесу.

Отже, всі види аудиту взаємопов'язані в єдиній системі фінансово-господарського контролю, спрямовані на вдосконалення підприємницької діяльності незалежно від форм власності і господарювання в умовах ринкових відносин.

Процес регулювання аудиторської діяльності в різних странах має певні особливості. Зокрема, зараз можна виділити два підходи до створення нормативно-правової бази регулювання аудиторської діяльності :

? державна законодавча ініціатива і державного регулювання;

? законодавча ініціатива громадських професійних організацій і регулювання спільно з державою.

Перший підхід регулювання аудиторської діяльності характерний для країн континентальної Європи і Росії. Суть цього підходу полягає в тому, що держава само розробляє і затверджує законодавчі акти і нормативи аудиту, здійснює реєстрацію аудиторів і аудиторських фірм, а також контроль за їх діяльністю.

Другого підходу дотримується Англія, США, Україна і інші країни. Основною особливістю цього підходу є те, що процес регулювання діяльності здійснюється за ініціативою громадських професійних організацій.

Після ухвалення Закону «Про аудиторську діяльність» [1], 28 жовтня 1993 р була створена Аудиторська палата України (АПУ) як незалежний самостійний орган на началах самоврядування.

Союз аудиторів України (САУ) — це громадське об'єднання на добровільних засадах аудиторів України. АПУ і САУ регулюють питання, пов’язані з підготовкою, діяльністю і професійним захистом аудиторів.

1.3 Характеристика підприємства «Антал-Плюс»

Приватне підприємство «Антал-Плюс» створене в місті Севастополь

12 жовтня 2004 року у відповідності до Закону України «Про підприємства в Україні». Місцезнаходження фірми: Україна, АРК Крим, м. Севастополь, вул. Тараса Шевченка, 26.

Основним документом, на основі якого діє фірма є її Статут. Фірма створена як приватне підприємство засноване на власні кошти засновника для здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Предметом діяльності фірми є: оптова і роздрібна торгівля; заснування закладів торгівлі та громадського харчування; будівництво баз відпочинку, готелів; випуск продукції народних промислів; надання побутових послуг населенню; перевезення вантажів власним транспортом.

Для забезпечення діяльності фірми за рахунок майна засновника, яке знаходилось на балансі ПП фірми «Антал ПЛЮС» було створено статутний фонд.

Фірма набула юридичної особи з моменту її реєстрації у виконкомі Севастопольської Міської Ради народних депутатів.

ПП «Антал ПЛЮС» має печатку, бланки зі своєю назвою та емблемою. Фірма користується у своїй діяльності чинним законодавством України, а в зовнішньо економічній діяльності - нормами міжнародного права, ратифікованого вищими органами державної влади України, положеннями міжнародних договорів та конвенцій, учасниками яких є Україна, часниками яких є Україна, а також Установчим договором та Статутом.

Згідно Статуту фірма «Антал-Плюс» здійснює на території України та

інших держав угоди та юридичні дії з підприємствами, організаціями, громадськими і господарськими товариствами та окремими особами в т. ч. куплі-продажу, підряду, перевозки, страхування, комісії, зберігання, спільної діяльності; приймає участь у торгах, конкурсах, ярмарках, виставках; здає в найм необхідне для своєї рухоме та нерухоме майно; відкриває фірмові магазини і відділи в державних магазинах та інші заклади торгівлі; самостійно розпоряджається коштами для купівлі продукції виробничого і соціального призначення; встановлює ціни та тарифи і комісійні винагороди за свої послуги, роботи, продукцію; самостійно визначає і встановлює порядок найму та звільнення працівників, форми і системи оплати праці, розпорядок робочого дня, змінність роботи, визначає порядок надання вихідних днів і відпусток, приймає рішення про ведення обліку робочого часу; бере участь в реалізації соціально-економічних програм в т. ч. фінансує та організовує будівництво об'єктів соціально-побутового призначення.

Чистий прибуток фірми, який утворюється у відповідності з встановленим порядком після оплати видатків і інших обов’язкових платежів передбачених законодавством, залишається в розпорядженні засновника. За рішенням засновника частина прибутку може бути направлена на збільшення статутного фонду.

Управління фірмою здійснюється на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. Власник фірми самостійно визначає структуру управління, встановлює штати і здійснює свої права по управлінню фірмою безпосередньо.

На протязі всього існування ПП «Антал-Плюс» управління фірмою здійснює генеральний директор, який і є засновником фірми. В силу своєї компетенції генеральний директор без довіреностей діє від імені фірми, представляє її інтереси на підприємствах, установах і організаціях як на Україні так і за її межами; видає довіреності, відкриває в банках рахунки; самостійно укладає договори і контакти; приймає і звільняє працівників з роботи, а також вчиняє інші дії, необхідні для господарсько-фінансової роботи фірми. Також до виключної компетенції генерального директора фірми, але вже якщо засновника, належить: зміни та доповнення до Статуту фірми, зміна статутного фонду фірми, затвердження річного звіту і балансу, рахунку прибутків і збитків, прийняття рішень про створення філіалів і представництв — в компетенції лише керівника фірми.

Облікова політика фірми визначена генеральним директором фірми і викладена у наказі «Про організацію бухгалтерського обліку і облікову політику». В цьому наказі розкрито методичні принципи побудови бухгалтерського обліку, техніка його ведення та складання фінансової та статистичної звітності, а також організація роботи бухгалтерської служби. При формуванні даного наказу були враховані принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а саме: безперервності, нарахування і відповідності доходів і витрат, повного висвітлення.

Фірма здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичний облік. Порядок ведення бухгалтерського обліку та статистичної звітності визначається чинним законодавством.

Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві доручене бухгалтерській службі на чолі з головним бухгалтером. Бухгалтерський облік відображає господарські операції систематично і забезпечує суцільне і безперервне спостереження. На фірмі, починаючи з 31 грудня 2004 р. застосовується План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємства з урахуванням положень Інструкції, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291.

Фірма в своїй власності має два магазини. Вони також знаходять в м. Севастополь і займаються роздрібною торгівлею товарів. Це продовольчі товари, побутова хімія, алкогольні напої, тютюнові вироби тощо. На території фірми знаходиться її магазин, який займається, як оптовою, так і роздрібною торгівлею. Здійснення розрахунків з покупцями відбувається через реєстратори розрахункових операцій, з обов’язковим видаванням чеку покупцю.

ПП «Антал-Плюс» реалізує товари на договірній основі. Придбані товари зберігає на складах. За їх зберігання несе відповідальність завідувач складу.

Податковий облік ведеться згідно із чинним законодавством України. Фірма користується банківськими кредитами на комерційній договірній основі. Плануванням діяльності і визначенням перспектив розвитку займається власник фірми, виходячи з попиту на продукцію, послуги та з необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку фірми, підвищення доходів.

Комерційною таємницею фірми є відомості пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управління фінансами та іншою діяльністю фірми.

Дохід від реалізації товарно-матеріальних цінностей проводиться на підставі виписаних розхідних накладних, де вказані роздрібні ціни.

2. АУДИТ ГРОШОВИХ КОШТІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ «АНТАЛ ПЛЮС»

2.1 Ціль, завдання, об'єкти, джерела інформації, нормативно-правове регулювання операцій з грошовими коштами Більшість операцій, що здійснюються на підприємстві, пов’язані з рухом грошових коштів, зокрема, проведенням розрахунків між підприємствами. Тому аудит операцій з коштами, іншими активами та аудит стану розрахунків є дуже важливими.

Метою аудиту операцій з коштами, іншими активами та стану розрахунків є встановлення достовірності даних щодо наявності та руху грошових коштів, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку грошових коштів і розрахунків відповідно до прийнятої облікової політики, достовірності відображення залишків у звітності господарюючого суб'єкта.

Основними завданнями аудиту операцій з коштами, стану розрахунків та інших активів є:

? перевірка стану збереження готівки в касі;

? вивчення законності і доцільності проведення операцій з грошовими коштами та грошовими документами, своєчасності і повноти оприбуткування та витрачання грошових коштів;

? перевірка законності відкриття підприємством рахунків у банку, своєчасності одержання і обробки виписок банку по всіх відкритих рахунках;

? стану грошових коштів на рахунках на день проведення аудиту за даними виписок банку і за балансом підприємства;

? виявлення напрямів використання коштів, що зберігаються на банківських рахунках, оцінка правильності проведення взаємозаліків з кредитною установою;

? перевірка наявності договорів та їх реєстрації у відповідних журналах;

? перевірка правильності документального оформлення операцій з коштами, та іншими активами і відображення цих операцій в обліку і звітності;

? перевірка дотримання підприємством податкового законодавства по операціях, пов’язаних із рухом грошових коштів;

? оцінка стану внутрішнього контролю за рухом і збереженням грошових коштів та інших цінностей в касі;

? встановлення методу організації аудиту;

? забезпечення порядку збереження чекових книжок, контроль за випискою чеків та отримання за ними грошей.

Джерелами інформації для аудиту грошових коштів є:

? первинні документи з обліку грошових коштів;

? облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку коштів, розрахунків та інших активів;

? акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;

? головна книга;

? звітність.

Документування операцій з грошовими коштами можна представити у вигляді таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Документування операцій з грошовими коштами

Для досягнення поставленої мети та реалізації завдань аудитор повинен володіти нормативно-правовою базою, що стосується саме цієї ділянки перевірки.

Аудитор у своїй роботі постійно працює з різними нормативно-правовими документами. Сукупність нормативних актів складає нормативну базу аудитора.

Вона поділяється на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня нормативна база представлена у вигляді відповідних законів, постанов, наказів, інструкцій, положень, методичних матеріалів з обліку і звітності, матеріалів з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національних нормативів аудиту. Вони потрібні аудитору, щоб виявити законність та достовірне відображення господарських операцій, відповідність ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, проведення аналізу та складання висновку.

Внутрішня нормативна база — облікова політика суб'єкта, різні методичні, інструкційні, розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності на конкретному підприємстві (накази, розпорядження, посадові інструкції тощо). Вони підлягають аналізу та зіставленню з чинною методологією.

З метою правильного використання нормативно-правових актів при проведені аудиту аудитори повинні чітко розуміти компетенцію та положення органу, який видав відповідний нормативно-правовий документ, що стосується операцій з грошовими коштами, то основним нормативним документом, що регулює касові операції є Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні»,. Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб (крім установи банку і підприємства поштового зв’язку) незалежно від їх організаційно-правової форми і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також на зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті та є обов’язковими для виконання з ними.

Крім цього Положення існують ще декілька документів, які регулюють операції з грошовими коштами в касі підприємства та на поточному рахунку, відкритому підприємством в установі банку. До них належать: Інструкція «Про організацію роботи по готівковому обігу установами банків України» [3], Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій»" [4], Наказ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» [5], Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» [6], Наказ ДПАУ «Про затвердження нормативно-правових актів».

2.2 Оцінка системи внутрішнього контролю грошових коштів і зон ризику Будь-який економічний суб'єкт має свою цільову функцію, яка реалізується і досягається за допомогою ефективно діючого управління. Однією з функцій управління окремим суб'єктом є внутрішній контроль.

Внутрішній контроль будучи функцією управління виступає засобом двостороннього зв’язку між об'єктами управління і органом управління, інформуючи про дійсний стан об'єкта і фактичне виконання управлінських рішень. Основною його метою є об'єктивне вивчення фактичного стану справ у суб'єкта господарювання, виявлення та попередження тих факторів і умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення поставленої мети.

Так як внутрішній контроль являється невід'ємною частиною загальної системи управління, то в ході аудиторської перевірки аудитор зобов’язаний в першу чергу вивчити систему внутрішнього контролю клієнта, оскільки характер і якість комплексної аудиторської перевірки багато в чому залежить від того, настільки грамотно і достовірно аудитор дасть оцінку функціонування і ефективності системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання. Щоб повніше визначити характер, обсяг і зміст аудиторських процедур аудитор повинен дати оцінку системі внутрішнього контролю у клієнта.

Рисунок 2.1? Основні елементи функціонування системи внутрішнього контролю Основна мета вивчення та оцінки системи внутрішнього контролю клієнта — підготувати основу для планування аудиту, встановлення виду, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур. В процесі такої оцінки встановлюється ймовірність наявності помилок в бухгалтерському обліку, які впливають на достовірність фінансової інформації. При цьому слід мати на увазі, що система внутрішнього контролю не може дати абсолютних гарантій щодо його ефективності, оскільки:

? ніхто не може гарантувати відсутність корисливих мотивів у працівника, наділеного владою;

? керівництво часто ігнорує контроль, який воно саме встановило;

? можливі помилки, неточності в записах, підрахунках в результаті

нерозуміння завдання, неохайності;

? незважаючи на відбір кваліфікованих кадрів, які заслужили довіру, можливий вплив на них як всередині, так і за межами підприємства.

При перевірці операцій пов’язаних з рухом грошових коштів в касі і на поточному рахунку аудитор вивчає наступні питання:

? наявність на підприємстві налагодженої системи проведення раптових перевірок каси з повним перерахуванням грошової готівки і перевіркою інших цінностей, які знаходяться в касі;

? наявність на підприємстві наказу керівника, який встановлює періодичність перевірок;

? наявність ознак формального проведення перевірок каси, призначення в комісію по проведенню перевірок постійно одних і тих же осіб, відсутність робочих записів ревізійної комісії, що додаються до акту та свідчать про перерахування банкнот, проведення перевірок каси на звітні дати, коли касир знає про них і заздалегідь готується;

? надання права підпису прибуткових і видаткових ордерів іншим особам, крім головного бухгалтера і керівника підприємства, не відображене в розпорядженнях керівника підприємства;

? нормальне проведення перевірок каси при зміні (звільнені) касирі;

? відсутність в штаті касира, коли ці функції покладені на облікового робітника без письмового розпорядження керівника підприємства;

? наявність договорів про повну матеріальну відповідальність з касиром;

? застосування на підприємстві РРО та внутрішній контроль за їх використанням.

Відповідальність за дотриманням порядку ведення касових операцій покладається на керівника підприємства, головного бухгалтера і касира.

При проведені перевірки стану внутрішнього контролю аудитор маючи у своєму розпорядженні матеріали дослідження, виконаного перед укладанням договору, звіт попереднього аудиту, аудитор проводить вивчення системи внутрішнього контролю шляхом опитування персоналу замовника, проведення власного спостереження, спілкування з попереднім аудитором, вивчення організаційно-розпорядчої і облікової документації на місці, вивчення результатів ревізій і перевірок всіх перевіряючи органів, тощо.

Результати опитування вивчення системи внутрішнього контролю можуть бути оформлені в виді анкети. Відповіді можуть бути різноманітними і касир може не знати чи є на підприємстві наказ про проведення раптових ревізій каси, керівник підприємства — про необхідність укладання договору про повну матеріальну відповідальність з касиром. Неспівпадання у відповідях на поставлені аудитором запитання можуть свідчити про слабкі сторони внутрішнього контролю.