Організаційно-правові аспекти взаємодії податкової міліції з Інтерполом (реферат)

Реферат на тему:

Організаційно-правові аспекти взаємодії податкової міліції з Інтерполом Економічна безпека держави завжди знаходиться у центрі уваги органів державної влади. Як слушно зазначає В.Т. Білоус, «Криміногенна обстановка у більшості держав-учасниць співдружності, особливо організовані форми економічної злочинності, викли­кає незадоволення населення і є реальною загрозою національній безпеці суверенних держав» [1]. В Україні забезпечення економічної безпеки гарантується правоохоронними органами, до яких серед інших відносяться і підрозділи податкової міліції. Здійснюючи діяльність з попередження та припинення податкових злочинів і правопорушень, відпо­відно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (ст.19), податкова міліція має такі завдання: запобігати злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, займатись їх розкриттям, розслідуванням і провадженням у справах про адміністративні правопорушенняпроводити розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежівзапобігати корупції в органах державної податкової служби та виявляти такі фактизабезпечувати безпеку діяльності працівників органів ДПС, захист їх від протиправних посягань, пов’язаних з виконанням службових обо­в'язків [2]. У процесі виконання цих завдань співробітникам податкової міліції часто дово­диться взаємодіяти з працівниками інших правоохоронних органів.

Цілком природним є те, що в умовах загальної світової тенденції до глобалізації, яка ви­ра­жа­ється у створенні політико-економічних і військово-політичних союзів між різни­ми кра­ї­на­ми та співтовариствами, злочинний світ також спрямовує свої зусилля на ство­рення між­де­р­жав­них (транснаціональних) угруповань, які могли б здійснювати свою діяль­ність у різ­них сфе­рах господарської діяльності з метою термінового отримання при­бутків. Так як сплата по­д­атків може значно обмежити прибутки від діяльності таких угру­повань (легальну їх час­ти­ну), то, відповідно, використання різноманітних схем ухилення від сплати податків починає все час­тіше виражатись у міжнародних масштабах. З огляду на це не можна не погодитись з дум­кою В. С. Овчинського про те, що на початку ХХІ сторіччя першочерговим завданням пра­воохоронної спільноти потрібно вважати придушення міжнародної організованої злочи­н­­ності шляхом координації розслідувань на міжнародному та науковому рівнях [3].

Виконання вищезазначених завдань змушує податкову міліцію контактувати з цілим рядом ін­ших органів та організацій, які в свою чергу тією чи іншою мірою стосуються сфе­ри еко­но­міч­ної діяльності держави взагалі та сплати податків зокрема. Найбільш тісні контакти податкова мі­ліція має з МВС, СБУ, генеральною прокуратурою, держав­ним комітетом у справах охорони дер­жавного кордону та державною митною службою.

Питанню співпраці з Інтерполом у науковій літературі приділяється недостатньо уваги, од­нак визначення самого поняття Інтерполу та характеристика деяких його функцій зуст­рі­чається у ряді праць, присвячених міжнародному праву, наприклад визначення суті діяльності Інтерполу зустрічається лише в одній роботі: «Інтерпол — міжнародна організація кри­мінальної поліції, яка веде практичну боротьбу зі злочинністю [4]. У монографії В. С. Овчинского на­во­дя­ться підстави, за наявності яких можливе звернення правоохоронних органів країни до Ін­терполу, крім того, досить детально з наведенням зразків документів зроблено спробу ро­з­крити для широкого кола читачів суть і завдання Інтерполу [3]. Цьому напряму присвячено де­­кілька наукових статей [5−6].

Як свідчить практика, ефективне виконання податковою міліцією покладених на неї завдань залежить від використання досвіду роботи, інформації іноземних правоохо­рон­них органів. Та­ку можливість отримала наша держава після вступу до Міжнародної організації кримінальної по­ліції.

Співпраця між Інтерполом і податковою міліцією здійснюється відповідно до законів України «Про Державну податкову службу в Україні» [2], «Про міліцію» [7], «Про оперативно-розшукову діяльність» [8], «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» [9], а також підзаконних нормативно-правових актів: міжвідомчого наказу МВС, генеральної про­куратури, СБУ, Державного комітету у справах охорони державного кордону, Державної мит­ної служби та ДПС України, який регулює основні положення, пов’язані з використанням пра­воохоронними органами України можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, роз­критті та розсліду­ванні злочинів [10].

Найбільш докладно та ґрунтовно з перелічених нормативно-правових актів питання вза­­ємодії Інтерполу з правоохоронними органами України розкрито у Інструкції про порядок ви­користання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попе­ред­женні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженій спільним наказом № 3/½/5/2/2 від 09.01.97 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 лютого 1997 р. за № 54/1858 [10].

Щодо взаємодії з податковою міліцією, то потрібно керуватись тими положеннями цієї інструкції, які визначають порядок використання правоохоронними органами України можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні для співро­бітництва з Генеральним секретаріатом Інтерполу та правоохоронними органами зарубіжних держав. Безпосередньо функції Національного центрального бюро Інтерполу у питаннях взаємодії ви­конує робочий апарат Укрбюро Інтерполу, який виступає посеред­ником для підготовки та на­діслання запитів за кордона також допомагає відсилати відповіді на запити зарубіжних пра­воохоронних органівдопомагати обміну оперативно-розшуковою, оперативно-до­від­ко­вою та криміналістичною інформацією.

Співробітникам податкової міліції потрібно знати, що запити надсилаються до Націо­на­ль­но­го центрального бюро Інтерполу і повинні мати такі обв’язкові встановлені реквізити: наз­ва органу, його повна адреса, телефон, інші засоби зв’язку, реєстраційний вихідний номер, пріз­­вище та телефон виконавця. Запити та інші документи, що надсилаються до НЦБ, ви­ко­ну­ю­­ться лише у друкованому вигляді та підписуються керівником органу — начальником (зас­туп­ником начальника) районного відділу податкової міліції або при­рівняних до них та вищих. При посиланні у запиті на прізвища іноземних громадян чи наз­ви іноземних фірм необхідно вка­зувати їх мовою оригіналу (мовою країни, в яку надсилається запит).

Інтерпол має великі можливості щодо надання податковій міліції інформації про злочини у фінансово-економічній сфері. Зокрема, за допомогою НЦБ можна встановити офіційні на­зви комерційних структур, розташованих за кордоном, дату їх реєстрації, юридичну адресу, но­мери телефонів, прізвища та імена керівників, напрями діяльності, розміри статутного ка­піталу. Зрозуміло, що отримання такої інформації може значно спростити процес розкриття та розслідування злочину, зорієнтувати у правильному нап­рямі працівників податкової міліції, які проводять розслідування, виключити непер­спективні напрями ведення справи, зберегти си­ли та засоби для виконання інших завдань.

Не менш важливим є те, що з деяких країн є можливість отримання інформації про укладені іноземними фірмами угоди з українськими юридичними та фізичними особами або за їх участю та про наслідки їх виконання.

Важливою є також можливість за допомогою НЦБ звертатись до поліції зарубіжних країн з метою перевірки та ідентифікації по їх криміналістичних картотеках громадян, особистість яких неможливо перевірити (встановити) за вітчизняними обліками. Причому така інформація може бути отримана як на осіб, які перебувають на території України, так і на тих, хто перебуває у країні, в яку надходить запит. Звернення можливе за наяв­ності: відомостей про виїзд таких осіб за кордон і заняття злочинною діяльністювідомо­стей, які вказують на те, що відбитки пальців рук (в тому числі вилучених із місця події), залишені іноземним громадянином.

Підставою для проведення розшуку є запит правоохоронного органу, у якому повинні мі­с­титись інформація про кримінальну справу (ким та коли порушена, хто веде розсліду­ван­ня), фабула злочину, кваліфікація та інші дані, які мають значення по справі, прізвище, ім'я, по бать­кові (за наявності прізвиська, під якими він може бути відомий у злочинному середовищі) роз­шукуваного кирилицею та в латинській транскрипції, анкетні дані на нього, професії, яки­ми володіє, а також адреси, за якими може перебувати за кордоном, відомості про батьківобо­в'язково необхідно вказати загальні прикмети та функціо­нальні ознакиза наявності до­да­ють­ся фотокартки розшукуваного та дві дактокартиобов’язково необхідно вказувати, чи ста­новить розшукуваний тією чи іншою мірою загрозу для оточуючих та чи є санкція на три­мання цієї особи під вартою (ким та коли вона видана).

Специфіка взаємодії з НЦБ Інтерполу при використанні його можливостей для прове­дення окремих слідчих дій на території інших країн, які входять до Міжнародної органі­зації кримінальної поліції, полягає в тому, що вирішення таких питання відноситься до компетенції генеральної прокуратури України, а тому всі інші правоохоронні органи України повинні звертатись до відповідного прокурора, який веде нагляд за їх діяльністю, з мотивованими клопотаннями про проведення таких слідчих дій, а він, у свою чергу, — до генеральної прокуратури України з клопотанням про підготовку звернення до центрального органу юстиції відповідної країни із запитом.

У клопотанні, про яке говориться, обов’язково вказується, до якого органу воно адре­­со-вано, прізвище, ім'я, по батькові особи, за участю якої потрібно провести окремі слідчі дії, міс­це проживання, дату народження, громадянство, рід занятьопис і кваліфі­кація вчиненого зло­чину, зміст статті, яка передбачає кримінальну відповідальність.

Після зазначення цих відомостей варто викласти саме доручення про проведення слід­­чої дії та інші дані, які можуть знадобитися для його виконання.

Уся інформація, яка міститься в базах даних НЦБ Інтерполу, має три рівні доступу, що спри­яє розподілу інформації: на ту, що можна розповсюджувати без будь-яких обме­жень, роз­повсюдження якої можливе тільки на підставі дозволу НЦБ чи органу-ініціатора її над­си­лан­ня в Укрбюро Інтерполута таку, розповсюдження якої можливе лише з дозволу міністра внут­рішніх справ України або його заступників. Усі вищевказані рівні доступу встановлюється НЦБ Інтерполу або органом — ініціатором надсилання інформації до НЦБ. Інформація, що надій­шла до МВС каналами Інтерполу, вміщується в інтегро­вану базу даних НЦБ за такими під­системами: документ, особи, транспорт, фірми, номер­ні речі, валюта, предмети мистецтвазалежно від потреб передбачено створення нових підсистем і вдосконалення існуючих.

З огляду на вищевикладене можна зробити висновок, що взаємодія, організована на­леж­ним чином між НЦБ Інтерполу в Україні та податковою міліцією, може суттєво впли­нути на по­каз­ники роботи останньої і сприяти попередженню аналогічних правопо­рушень на те­ри­то­­рії інших держав-учасниць Міжнародної організації кримінальної поліції. Про ефективність і доцільність взаємодії між податковою міліцією та НЦБ Інтерполу в Україні свідчать такі фак­­ти: протягом 2002 року обмін інформацією між НЦБ Інтерполу та ДПА України відбувався у 1173 випадках, з яких щодо злочинів у сфері економіки — 1124, злочинів пов’язаних із транс­пор­тними засобами — 17, злочинів проти особи — 12. Результатами такої взаємодії стало по­ру­шен­ня працівниками подат­кової міліції 50 кримінальних справ, до державного бюджету від­­шко­довано збитків на суму 13 млн 944 тис. 447 гривеньпротягом першої половини 2003 ро­ку кількість контактів між НЦБ та підрозділами ДПА, по злочинах у сфері економіки, склала 131.

Однак незважаючи на такі позитивні результати, необхідно виділити і ряд проблем, що сто­суються перш за все співпраці між Укрбюро Інтерполу з НЦБ Інтерполу зару­біжних країн з питань отримання довідкової та комерційної інформації для подальшого використання її у про­цесі розслідування кримінальних справ, що підслідні слідчим податкової міліції. Проблеми ви­никають насамперед через відмінність законодавства країн-респондентів, у сфері надання по­дібного роду інформації та нашого вітчизняного законодавства, викликано це тим, що у біль­шості європейських країн та США співвід­ношення участі приватного та державного ка­пі­та­лу в економіці протилежна до співвід­ношення капіталів у нашій економіці. Тому за­ко­но­давство цих держав спрямоване голов­ним чином на обмеження державного регулювання і за­хист комерційної інформації від поліцейського втручання, тому для одержання такої ін­фор­ма­ції необхідно мати серйозні підстави, а в деяких випадках рішення суду тієї країни, у якій зна­ходиться та зареєстро­вано підприємство чи фірма, складність цієї процедури зумовлює в ок­ремих випадках неефективність використання каналів Інтерполу. Останнім часом у деяких кра­їнах (наприклад, Польщі та Латвії) спостерігається тенденція до законодавчого обмеження дос­тупу правоохоронців до комерційної інформації. До інших факторів, що, безумовно, впливають на ефективність виконання Інтерполом своїх функцій, відносяться: якість і рівень підготовленості запитів, що надсилаються до Укрбюро Інтерполу — запити містять недостатньо відомостей, що вважаються підставами для звернення у відповідні НЦБ зарубіжних країн, часто доводиться стикатись з нерозумінням основних засад співробіт­ництва між різними країнами. Якщо говорити про додержання цих принципів, то з боку правоохоронних органів України взагалі та податкової міліції зокрема, як правило, є незнання національного законодавства країни, у яку надсилається звернення та поверх­неві знання міжнародного права. Так, запити, отримані з ДПА України, у більшості випад­ків мають спрямованість на перспективу, тобто у тексті запиту конкретні факти протиправної діяльності відсутні, але вони не виключаються, а це обумовлює обмеже­ність чи повну відсутність інформації, яка надходить у відповідь на запит. Очевидне зростання кількості таких запитів зумовлено певними внутріш­нь­о­державними чинника­ми, що вимагають від правоохоронних органів активного реагування. Од­нак треба пам’ятати, що постійно зростаючий відсоток подібних запитів у інформаційному про­сторі між Укрбюро Інтерполу та НЦБ Інтерполу інших країн провокує неувагу до них з бо­ку правоохоронних органів — членів Міжнародної організації кримінальної поліції. Запити по­даткових органів зазвичай ґрунтуються на ініціативі перевіряючого підрозділу та не містять від­повідних фактичних, правових підстав для подальшого звернення із цим запитом до пра­во­охо­ронних органів зарубіжних країн. Крім цього, юридична кваліфі­кація діяння відповідно до віт­чизняного законодавства також певною мірою не сприй­мається об'єктивно іноземними пар­­тнерами. Прикладом цього є особливості подання ініціаторами запиту фабули справи, у яко­му, як правило, не міститься всіх необхідних даних щодо власника юридичної особи (під­при­ємства, фірми), в такому випадку іноземні правоохоронні органи сприймають даний запит як розслідування, спрямоване проти конкретної особи — приватного підприємця, вини­ка­ють прикрі колізії у розумінні такої уваги до приватного бізнесу з боку правоохоронних ор­­ганів України при її обґрунтуванні підозрою у перевищенні службових повноважень, злов­живанні владою, розтратою, розкраданням державного майна. За наявності вказаних об­ста­вин у перевірці каналами Інтерполу відмовляється або ж запит надсилається до вищих ор­га­нів юстиції країни респондента для прийняття рішення про правомірність відповіді на та­кий за­пит.

На сьогодні необхідно винести на спільну нараду керівництва ДПА та МВС України ряд пи­тань, які стосуються запровадження спільної статистичної звітності НЦБ Інтерполу в Україні та ДПА щодо реалізації інформації, отриманої каналами Інтерполу по кримі­наль­них, опе­ра­тив­но-розшукових справах, матеріалах зустрічних перевірок. Це дасть змогу ефективніше ре­агувати керівникам вказаних відомств на зміну показників у тій чи іншій сфері взає­мо­від­но­син. Також важливим питанням у зв’язку з цим є створення при НЦБ чи при ДПА України до­даткового дорадчо-перевірочного, який міг би вчасно та цілеспрямовано надавати пра­ців­никам конкретних підрозділів податкової міліції та адміністрації допомогу з підготовки за­питів для НЦБ Інтерполу в Україні.

Література:

1. Білоус В.Т. Координація національних і міжнародних правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю // Науковий вісник: Збірник наукових праць Академії ДПС України. — 2003. — № 1(19). — С.120−121.

2. Про державну податкову службу в Україні: Закон України // ВВР. — 191. — № 6. — Ст. 37.

3. Овчинский В. С. Интерпол (в вопросах и ответах). — М.: ИНФРА. — М., 2001. — 320 с.

4. Талалаев А. Н., Тункин Г. И., Шестаков Л. Н. Международное право: Учебник. — М.: Юрид. лит., 1999. — 560 с.

5. Лисенко В. Взаємодія податкових органів України з правоохоронними органами іноземних держав щодо протидії податковим злочинам та легалізації коштів, здобутих зло­чин­ним шляхом // Науковий вісник: Збірник наукових праць Академії ДПС України. — 2003.-№ 1(15). — С. 120−130.

6. Степаненко К. Взаємодія міліції з поліцейськими організаціями іноземних країн // Право Ук­ра­їни. — 2003. — № 3. — С. 148−152.

7. Про міліцію: Закон України // ВВР. — 1991. — № 4. — Ст. 20.

8. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України // ВВР. — 1992. — № 22. — Ст. 303.

9. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України // ВВР. — 1993. — № 35. — Ст. 358.

10. Про затвердження Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів: Міжвідомчий наказ // Офіційний вісник України. — 1997. — № 9. — Ст. 77.