Вплив віку першого запліднення на подальшу пожиттєву продуктивність маток харківського типу породи прекос

УДК 636.32./38.033

«Вплив віку першого запліднення на подальшу пожиттєву продуктивність маток харківського типу породи прекос»

Рязанов П.О.

Інститут тваринництва НААНУ

Анотація

Проведено вивчення впливу раннього використання 8−12 місячних ярок у відтворенні стада на їх подальшу пожиттєву продуктивність.

Ключові слова: Вік першого запліднення, пожиттєва продуктивність, відтворення овець

Рівень виробництва продукції і її рентабельність багато в чому пов’язані з показниками відтворення овець. Рішення цього завдання йде в різних напрямках, одним з яких є використання порівняно раннього парування ярок у віці 8−12 місяців.

Прихильники першого парування ярок у віці 2,5 років вважають, що більш раннє запліднення, ніж у віці 1,5 року веде до інфантилізму — здрібнення тварин, ослаблення їх конституції, погіршення якості потомства. Також вони вважають, і це важко заперечити, що використання недоспілих, молодих ярок у відтворенні стада при неконтрольованому застосуванні даного методу може привести замість прибутку до виродження поголів'я[1]

Але більшість дослідників цієї теми мають думку, що при дотримуванні певних умов, майже всіх негативних наслідків раннього відтворення можна запобігти.

Так, за думкою Помітуна І.А., висока жива маса ярок у 9-міс. віці може бути використана як критерій для добору більш скороспілих, здатних приходити в охоту й запліднюватись у віці 9 місяців овець. Встановлено, що основним показником придатності тварини до використання у відтворенні є, поряд із встановленням повноцінного статевого циклу, досягнення яркою живої маси 30−35 кілограмів. [4]

За матеріалами І.У. Петрівця [3], запліднюваність, плідність і маса ягняти при народженні від овець-першоокоток в умовах промислової технології (тобто раннього спарювання) були значно нижче, ніж у дорослих вівцематок. Але при цьому раннє уведення ярок у відтворення стада дозволяє одержати від кожної вівці за її господарський період більше ягнят, і, відповідно, підвищити окупність її вирощування й утримання. При вмілому й зваженому підході до питання раннього відтворення, переваги від його застосування здатні компенсувати вплив негативних факторів.

Крім цього, за результатами дослідів Никульниковой В. В. та Рижкова А. В. (Поволзький НДІ тваринництва й кормовиробництва) встановлено, що використання у відтворенні стада 8−9-місячних ярок для спарювання, за умови їхнього інтенсивного вирощування, забезпечує до 3-х річного віку одержання 3,32 ягняти від кожної вівцематки, тоді як матки звичайних строків використання у відтворенні до цього віку мали лише двох ягнят, і відповідно від них було отримано лише 2,29 ягня. По показниках вовнової продуктивності і якості вовни істотних розходжень між групами не виявлено. Економічними розрахунками підтверджена ефективність даного заходу. Від ярок, пущених у злучку в ранньому віці, не дивлячись на їх дещо меншу запліднюваність, отримано більше чистого доходу.

Таку ж саму думку мають й Семерханов та Шайдуллін [5]: за їхніми даними, раннє використання цигайських ярок увідтворенні не несе за собою негативного ефекту.

Але найбільш широкий огляд цього питання наведений у статті А. М. Жирякова та А.І. Єрохіна [1], де вони провели ретроспективний аналіз більшості досліджень з питання раннього використання ярок у відтворенні.

За матеріалами їх огляду, точно вивірені експериментальні дані, отримані в різних регіонах, на різних породах овець, підтверджують доцільність та безпечність методики раннього використання ярок у відтворенні при дотриманні певних умов.

Мета досліджень:

Серед досліджених джерел з вивчення впливу раннього запліднення на подальшу продуктивність вівцематок, майже усі дослідники обмежувалися дуже коротким (2−3 роки, зрідка 5) терміном досліджень, не висвітлюючи увесь строк життя піддослідних тварин, та їх пожиттєву продуктивність.

Вже відомо, що за два-три роки після першого окоту різниця за продуктивністю та живою масою маток різних строків першого запліднення майже нівелюється. [1, 4, 3, 2] Це дозволяє зробити більш-менш достовірні висновки щодо ефективності й доцільності заходу, але короткий термін більшості проведених досліджень не висвітлює різниці цих тварин за загальним строком господарського використання та за якістю нащадків.

Одним з етапів вивчення питання раннього використання молодняку овець харківського типу породи прекос у відтворенні, був ретроспективний аналіз пожиттєвої продуктивності вівцематок-ровесниць, що мали різні строки запліднення за даними архіву племінного обліку ДГ «Чувиріне».

Матеріал та методика досліджень:

Предмет досліджень — вивчення впливу раннього (у 8−12 місячному віці) запліднення ярок на подальшу пожиттеву продуктивність вівцематок у порівнянні з вівцематками інших строків першого запліднення.

Об'єкт дослідження — усе поголів'я вівцематок, отриманих протягом 1986 року за даними карток племінного обліку (форма 2 ВСМ).

Метод дослідження — проведення архівних досліджень на базі архіву первинної племінної документації ДПДГ «Гонтарівка», розрахунковий — з використанням математичного моделювання та вирішення задач на ПЕОМ стосовно параметрів, що вивчаються.

Було зроблено вибірку з племінних справ маток 1986 року народження, які за віком першого запліднення та ягніння були розподілені на три групи:

Ті, що були запліднені у віці 7−12 місяців Ті, що були запліднені у 16 місяців,

Та ті, що запліднилися у віці більшому, ніж 26 місяців.

У кожній групі вивчали:

— Динаміку живої маси по рокам життя

— Параметри вовнової продуктивності (настриги по рокам життя)

— Показники відтворювальної здатності: кількість, якість та стать отриманих ягнят за весь період продуктивного використання маток, їх вагу при народженні. Окремо враховувалась кількість отриманих від матки двієнь.

Результати досліджень.

За результатами аналізу динаміки живої маси тварин всіх трьох груп за життя (табл. 1), встановлено, що ярки, які були використані для відтворення у віці до року, характеризувалися кращою живою масою у віці 4 місяці - 34,4 кг проти ровесниць (31,4−32,0 відповідно), але в подальшому середня жива маса по групах майже вирівнюється, незначно коливаючись по рокам життя.

Вивчення даних карт племінного обліку тварин усіх трьох груп показало, що раннє запліднення має деякий вплив на загальний строк господарського використання цих тварин — до восьмого року життя у групах лишилося 35, 45 та 61% поголів`я відповідно, але при цьому загальна кількість отриманої за строк господарського використання продукції від тварин з найпізнішім строком першого запліднення була найнижчою.

Так, за вовновою продуктивністю (табл. 2) за період господарського використання аналіз показав таку картину: матки першої групи мали дещо нижчу вовнову продуктивність при першому стриженні - 4,49 кг, проти 4,63−4,67 кг у ровесниць, але вже на другу стрижку він не тільки наздоганяє показники двох інших груп, але й значно їх перевищує, лишаючись найвищим по всіх трьох групах до 7-ої стрижки.

Результати аналізу відтворювальної здатності маток усіх трьох груп (табл. 3) показали переваги маток раннього строку першого запліднення:

За весь період використання вівцематок першої групи у господарстві (7,9 років) від них було одержано в середньому 6,4 ягніння при плодючості 115,6%. Вівці, що були осімінені у віці 16 місяців за 8,3 роки життя ягнилися 5,9 рази, при плодючості 112,8%. Найнижчі показники були в вівцематок третьої групи (переярки), що вперше були осімінені у віці 26 місяців. За 8,4 роки використання у стаді господарства від них було одержано лише по 4,8 ягніння (запліднюваність 57%) та одержано по 0,69 ягнят у розрахунку на рік репродуктивного використання. Отже, утримування піздньоспілих тварин, що здатні прийти у охоту лише на другий-третій рік життя не є рентабельним, а таких тварин слід вибраковувати.

Оскільки багато хто з дослідників цієї проблеми наголошував на можливості того, що отриманий в подальшому приплід від недозрілої ярки буде нежиттєздатним, було проведено також аналіз якості отриманого від таких маток потомства. Він показав, що збереженість ягнят до відлучення в маток, що рано були задіяні у відтворенні, була дещо нижчою у порівнянні з двома іншими групами. Також від них було отримано самий низький відсоток використаних для ремонту нащадків, але, на нашу думку, це пояснюється тим фактом, що усі ягнята першого окоту маток першої групи були реалізовані, оскільки запліднення ярок 8−12 місячного віку проводилося шляхом вільного парування і плідники не враховувалися. Отже, отриманих від таких першоокоток ягнят у даному випадку було неможливо використовувати на плем’я.

запліднення вівцематка продуктивність стадо

Висновки

1. Раннє використання ярок у відтворенні стада, за умови досягнення цими ярками на час перших проявів статевої охоти живої маси 32−35 кг, не призводить до погіршення подальшої продуктивності цих тварин. Це дає можливість отримати від них за строк господарського використання більше продукції, зокрема високоякісних ягнят на плем’я або для реалізації на м’ясо, але призводить до більш інтенсивного відбракування маток з маточної отари.

2. Вовнова продуктивність маток раннього віку використання у відтворенні на першу стрижку поступається продуктивності ровесниць, що були задіяні у відтворенні за традиційними схемами. Ця відмінність безпосередньо пов’язана з окотом та підсисним періодом, і не впливає на подальшу продуктивність, тому що у подальшому продуктивність маток раннього строку запліднення наздоганяє, а за окремими параметрами навіть перевищує продуктивність ровесниць з більш пізніми строками першого запліднення. Оскільки на даний момент вартість реалізованих на м’ясо ягнят, що можуть бути отримані від раннього введення у відтворення стада молодих ярок в багато разів вища від вартості недоотриманої від цих тварин вовни, цією різницею можна знехтувати.

3. Піздньоспілість ярок, що проявляють ознаки статевої зрілості і запліднюються лише на другий-третій рік, в умовах інтенсивної технології виробництва баранини є небажаною ознакою, яка призводить до збільшення непродуктивного періоду і зайвих витрат на утримування таких тварин. Такі вівці мають найнижчі показники відтворювальної здатності, і, на нашу думку, повинні якомога раніше підлягати вибраковці.

4. Зміни тенденцій світового ринку продукції вівчарства вимагають нового підходу до селекційного процесу у виробництві. Швидка скоростиглість до придатних до відтворення кондицій та ранні прояви статевої зрілості повинні обов’язково враховуватися при селекції овець на придатність до нових інтенсивних технологій виробництва продукції вівчарства.

Таблиця 1. Динаміка живої маси вівцематок в залежності від віку першого запліднення.

Таблиця 2. Ретроспективний аналіз вовнової продуктивності маток різного віку запліднення

Таблиця 3. Ретроспективний аналіз відтворення маток різного віку запліднення.

Список використаної літератури

1. Жиряков А. М., Ерохин А. И. Вновь о возрасте первой случки ярок.// Інтернет — ресурс для фермерів Fermer.ru.

2. Никульникова В. В.; Рыжков А. В. Пути интенсификации воспроизводства стада овец в полутонкорунном мясо-шерстном овцеводстве.//Актуальные проблемы интенсификации животноводства и кормовиробництва в Поволжье. Поволжский НИИ животноводства и кормовиробництва. -1988. -с. 121−124

3. Петровец И. У. Выращивание ягнят раннего отъема для племенных целей. /Промышленная технология овцеводства. Ставрополь: 1976.

4. Помітун І.А.Показники відтворювальної здатності та особливості селекції на їх підвищення у овець породи прекос./ Науково-технічний бюлетень ІТ УААН № 86 2004 р.- С 87−93.

5. Семерханов З. Л. Шайдуллин И.Н. Раннее использование цигайских ярок в воспроизводстве./Овцы, козы, шерстяное дело./№ 4, 2002 с 17−26.