Машини для збирання цукрових буряків

Лекція 1. Машини для збирання цукрових буряків

1.1 Технологія та система машин для вирощування цукрових буряків Цукрові буряки в сівозміні, як правило розміщують на полях після вирощування злакових стернових культур, (в основному після збирання озимої пшениці) та деяких інших культур на добре удобрених полях, по чорному пару, або зайнятих сидератами полях. Тому, використовуючи інтенсивну технологію вирощування, необхідно передбачити комплекс агротехнічно-обґрунтованих технологічних операцій, біологічних прийомів та організаційно-економічних заходів, які забезпечують високі врожаї коренів при високій цукристості та при низьких затратах праці.

Підготовка ґрунту під посів цукрових буряків передбачає комплекс машин та послідовність виконання технологічних операцій. Тому, в літньоосінній період після попередника зернових колосових протягом двох-трьох днів після збирання необхідно провести лущення стерні дисковими лущильниками ЛДГ-5А, ЛДГ-10А, ЛДГ-15А, ЛДГ-20А. Глибина обробітку повинна бути в межах 6−8см. Якщо посіви цукрових буряків будуть розміщуватись по зайнятому парі, поле обробляють лемішними лущильниками ППЛ-5−25, ППЛ-10−25 на глибину 12−14см. В деяких випадках, на важких ґрунтах, після багаторічних трав і на пасовищах для накопичення вологи і знищення бур’янів можна передбачити неглибоку зяблеву оранку, повторне лущення, або обробіток важкими дисковими боронами БДТ-7А, БДТ-10А.

Після проростання бур’янів, через 15−20 днів після лущення, поле переорюють на глибину 30−35 см, вносячи в ґрунт основну норму мінеральних та органічних добрив і гербіцидів. Для розкидання мінеральних добрив по поверхні поля перед оранкою використовують відцентрові, кузовні, або навісні розкидачі 1 РМГ-4, РУМ-8, РУМ-16, МВУ-5, СТТ-10, МВУ-12, НРУ-0,5. Гербіциди розприскують штанговими обприскувачами ОПМ-2001, ОП-2000;2−01, ОН-400−3, ОП-1600−3, ОП-450, ОМ-630−2, ОГН-400, ОГН-600, ОГН-800, ОПШ-15−03, ОПШ-2000;01, «HARDI», ОМ-320−02, ОПВ-1200−01. Тверді органічні добрива розкидають по поверхні поля безпосередньо перед оранкою причіпними кузовними розкидачами МТО-3, МТО-6, МТО-12, РОУ-6М, МТТ-Ф-19, ПРТ-10А, ПРТ-16М, МТТ-Ф-13. Для поверхневого внесення рідких органічних добрив використовують машини РЖТ-4М, РЖУ-3,6А, МЖТ-Ф-6, МЖТ-10, МЖТ-16, МЖТ-Ф-13, МЖТ-Ф-19, ЗЖВ-Ф-3,2.

Перед розкиданням мінеральних добрив їх необхідно підготовити (розтарувати, подрібнити, змішати в необхідних пропорціях). Для цього використовують, залежно від потреб, розтарювальник-змішувач АИР-20, тукозмішувальну установку УТМ-30, змішувач-завантажувач СЗУ-20, навантажувачі ПКУ-0,3, ПЭ-0,8Б, екскаватор-навантажувач ПЭА-1,0, навантажувач безперервної дії ПНД-250, грейферний навантажувач ПГ-0,2, фронтальний перекидний навантажувач ПФП-1,2 та інші перекидні тросові та гідравлічні навантажувачі та навантажувачі обладнані на рамах екскаваторів.

Оранку проводять плугами з передплужниками, або ярусними плугами, які забезпечують глибину обробітку не менше 30 см. До них відносять плуги ПН-4−40, ПЛ-5−40, ПНЛ-8−40, ПНЯ-4−40, ПНЯ-6−40. З метою подрібнення брил, вирівнювання поверхні поля та ущільнення ґрунту, плуги обладнують пристосуваннями ПВР-2,3 (ПВР-3,5), або на них навішують важкі зубові борони БЗТС-1, чи кільчасто-шпорові котки ЗККШ-6. При потребі, у випадках, коли рельєф поля має великі нерівності, після оранки для вирівнювання поверхні додатково використовують агрегати ВП-8, ВПН-5,6 або шлейф борони. На схилах з метою боротьби з водною ерозією проводять щілювання знаряддями ЩН-2−140.

На полях, де попередниками були ранні зернові, на сидеральних полях та на площах де зяблева оранка проводилась в літній період, або рано восени і на поверхні появились сходи бур’янів необхідно провести неглибоку культивацію на глибину 5−10см культиваторами КПС-4, КПК-4, КШУ-12 з середніми зубовими боронами ЗБЗСС-1.

В зимовий період проводять снігозатримування, встановлюючи снігозатримуючі загородження, або валкування машинами СВУ-2,6, СВШ-7.

З метою збереження вологи ранньою весною необхідно зруйнувати кірку та капілярний верхній шар ґрунту (закриттям вологи). Поверхню поля обробляють важкими, або середніми зубовими боронами ЗБЗТС-1, ЗБЗСС-1 утворюючи широкозахватні агрегати з допомогою зчіпок СГ-21, СП-11-А, СП-11У, СП-16А, СН-75. При потребі після закриття вологи площу вирівнюють, використовуючи універсальні бурякові культиватори УСМК-5,4 і легкі посівні борони ЗОР-0,7, ЗБП-0,6, або шлейф борони ШБ-2,5.

Передпосівну культивацію проводять комбінованими агрегатами з культиваторами-рослинопідживлювачами УСМК-5,4, поєднуючи з внесенням гербіцидів підживлювачами-обприскувачами ПОМ-630−1. Культиватори комплектують лапами-бритвами, роторами та шлейфами КПП-8. Глибина обробітку 3−4см.

Посів проводять одноростовим, шліфованим, каліброваним, або дражованим насінням. Перед посівом насіння протруюють на протруювачах АПС-4, АПЗ-10, ПСШ-3, ПСШ-5, ПС-10А, ПЗ-10 «Колос», «Мобітокс». Фермерські господарства з невеликими площами посіву можуть використовувати малогабаритні протруювачі ПНШ-3 «Фермер», або ПНШ-5 «Господар». Для посіву з міжряддям 45 см використовують бурякові сівалки ССТ-12 В, ССТ-18Б, СПУК-12, або універсальні пневматичні сівалки УПС-8, УПС-12, з міжряддям 60см — бурякові сівалки ССТ-8А. У випадках, коли не було можливості внести гербіциди перед посівом, посівні агрегати комплектують підживлювачами-обприскувачами ПОМ-630−1.

В період догляду за посівами проводять досходовий обробіток вздовж рядків на глибину 2−3см (на 1−2см меншу глибини посіву). Досходовий міжрядний обробіток проводять (через 4−5 днів після посіву) культиваторами УСМК-5,4 В з легкими посівними боронами. З появою шкідників разом, або перед досходового боронування поверхню поля обприскують отрутохімікатами, використовуючи штангові обприскувачі. Після появи сходів міжряддя декілька разів, відповідно до агротехнічних вимог, розпушують, знищують бур’яни в міжряддях і рядках та вносять в рядки мінеральні добрива культиваторами-рослинопідживлювачами УСМК-5,4, КМС-5,4. Після появи двох-чотирьох пар справжніх листків при густоті рослин більше 12 шт. на 1 погонний метр посіви проріджують проріджувачами УСМП-5,4, або ПСА-2,7.

1.2 Способи збирання цукрових буряків Технологія збирання цукрових буряків передбачає підготовку поля до роботи і організаційні заходи по підготовці комплексів збиральних машин та транспортних засобів.

Перед початком збирання, який припадає в Західних бурякосіючих районах країни на середину вересня, середня маса коренеплодів становить 0,4−0,6 кг, діаметр головок на поверхні ґрунту 5−14см, маса гички в межах 30−40% від загальної маси врожаю при довжині листків 20−50см. Коренеплоди в рядках в основному розміщені посередині осьової лінії рядків на віддалі 15−25см один від другого. Більша половина головок коренеплодів виступає над поверхнею ґрунту. Під час росту коренеплодів ґрунт по всій площі, особливо на важких глинистих ґрунтах, сильно ущільнюється, тому, для підвищення продуктивності машин, зменшення енергозатрат та поліпшення якості роботи машин, ґрунт в міжряддях перед збиранням розрихлюють на глибину 10−12см, використовуючи долотоподібні розпушувальні лапи, культиваторами УСМК-5,4, або КМС-5,4. Зусилля необхідне для витягування з ґрунту непідкопаних коренів становить 400−650 Н, підкопаних — 40−130 Н.

При збиранні цукрових буряків використовують в основному дві технологічні схеми послідовності виконання технологічних операцій.

Рис. 1.1. Технологічна схема збирання цукрових буряків комбайнами брального типу:

1-лапа підкопуюча; 2-гичкопіднімач; 3-апарат бральний; 4-апарат різальний; 5-бункер гички; 6 і 8-елеватори коренеплодів; 7-очисник шнековий Перша послідовність полягає в тому, що за один прохід агрегата послідовно проводиться підкопування коренеплодів, вибирання коренів з підкопаного шару ґрунту за гичку, обрізування гички з вибраних коренів, очищення коренеплодів від землі, залишків гички та інших рослинних залишків. Перша послідовність процесів збирання використовується при збиранні буряків з добре розвинутою і збереженою гичкою. Робочий процес в комбайнах брального типу проходить слідуючим чином. Гичкопіднімальні пристрої 2 (рис. 1.1), переміщаються вздовж рядків, піднімають полеглу і розложисту гичку, формуючи пучки, і направляють у приймальну щілину розкритих лап брального апарата 3. Одночасно з цим підкопуючі лапи 1 підкопують коренеплоди, дещо припіднімають верхній підрізаний шар ґрунту разом з коренеплодами, розрихлюють підкопану скибу та розрушають зв’язок коренеплодів з ґрунтом. Закриваючись, щоки брального апарата 3 захоплюють пучки гички і переміщують разом з ланцюгом вверх, витягують коренеплоди з розпушеного ґрунту. Після цього бральний апарат переносить корені з гичкою до вирівнювального пристрою різального апарата 4. У вирівняних коренеплодів відрізається гичка і відкидається у бункер, а коренеплоди падають на елеватор 6, який подає їх на шнековий очисник 7. Очищені від землі коренеплоди транспортером 8 направляються в причіп, або бункер.

При збиранні цукрових буряків по такій схемі великі коренеплоди пошкоджуються, часто обриваються і залишаються на поверхні поля, що приводить до втрат, неякісно обрізується гичка, головки коренів залишаються не очищеними від коришків. Тому збирання цукросировини за такою схемою мало використовується.

Друга технологічна схема передбачає спочатку обрізування гички цукрових буряків, потім викопування (витискування з ґрунту) коренеплодів, відділення вибраних коренів від землі та рослинних залишків.

Машини, що працюють по другій технологічній схемі можуть збирати коренеплоди і гичку одночасно за один прохід, або роздільно. Їх можна використовувати незалежно від стану гички, врожайності цукрових буряків і ваги коренеплоду. Робота їх полягає в тому, що комбайни, або гичкозбиральні машини, рухаючись вздовж рядків, піднімають і збирають гичку в пучок полозковидними копірами та зрізають дисковими, або сегменто-дисковими ножами 1 (рис. 1.2). Зрізана гичка поздовжнім транспортером 2, бітером 3 і поперечним транспортером 4 подається в бункер 7, або в транспортний засіб, що рухається поруч, а головки коренеплодів очищуються від залишків гички.

Після цього коренезбиральні машини, або викопуючі органи комбайна викопують (витискають) з ґрунту попередньо обрізані коренеплоди копачами 9 і далі транспортером-очисником коренів 8 і транспортером 6 направляють в бункер 5. Транспортер-очисник разом з переміщенням коренеплодів частково очищає їх від землі і залишків гички.

Рис. 1.2. Схема робочого процесу збирання цукрових буряків з попередньо-обрізаною гичкою:

1-ножі дискові; 2-транспортер гички поздовжній; 3-бітер; 4-транспортер поперечний; 5-бункер коренеплодів; 6-транспортер коренеплодів; 7-бункер гички; 8-транспортер-очисник коренеплодів; 9-апарат підкопуючий Використовуючи одну з двох послідовностей технологічних операцій, залежно від наявності збиральної техніки, необхідних транспортних засобів, забур’яненості поля та погодних умов, що склалися, застосовують потокову, перевалочну, потоково-перевалочну технології збирання цукрових буряків.

Потокова технологія збирання передбачає застосування комплексної механізації всього технологічного процесу без перевантаження гички і коренеплодів. Тобто, гичка безпосередньо від гичкозбиральних машин відвозиться на ферму, або до місць силосування, а коренеплоди — від бурякозбиральних комбайнів на приймальний пункт цукрового заводу. Застосовують такий спосіб тоді, коли коренеплоди очищені від гички і землі, стоїть суха погода, поле з цукросировиною знаходиться на невеликій віддалі від ферми і приймального пункту цукрового заводу і є в наявності необхідна кількість транспортних засобів При перевалочній технології збирання спочатку збирають гичку як і при потоковій технології. Після цього викопують коренеплоди і відвозять їх на край поля на спеціально вирівняні перевалочні майданчики та вивантажують у тимчасові валки (кагати) шириною 3−3,5 м, висотою до 1,2 м і довжиною біля 100 м. При довготривалому зберіганні для зменшення втрат цукросировини кагати можуть вкриватись ґрунтом з допомогою буртовкладачів БН-100А. Перед перевезенням на бурякоприймальні пункти коренеплоди очищують від домішок і завантажують в транспортні засоби високопродуктивними навантажувачами-очисниками. Застосовують перевалочну технологію при великій засміченості коренеплодів та недостатній кількості транспортних засобів для перевезення на великі віддалі, де розміщені бурякоприймальні пункти.

Однією з різновидів перевалочної технології є застосування валкової технології. При цій технології зрізується гичка і навантажується в транспортні засоби, або розкидається по поверхні поля. Очищені від гички та інших рослинних залишків коренеплоди викопуються спеціальними комбайнами з подовженими вивантажувальними транспортерами і вкладаються у валки. Регулювання довжини робочої вітки вивантажувального транспортера дає можливість залежно від врожайності і умов роботи утворювати валки з дванадцяти, двадцятичотирьох, або тридцяти рядків, тобто з двох чотирьох і п’яти проходів агрегату.

Потоково-перевалочна технологія використовується, якщо хороші погодні умови, коренеплоди після викопування чисті, але немає в достатній кількості транспортних засобів для відвезення цукросировини безпосередньо від комбайна на цукровий завод. Вона полягає в тому, що після збирання гички частину викопаних коренеплодів відвозять на бурякоприймальний пункт, а другу частину на перевалочний майданчик розміщений на краю поля з послідуючим використанням високопродуктивних навантажувачів-очисників.

Цукрові буряки збирають комбайновим, роздільним двохфазним, або трифазним способами, використовуючи чотирьох та шестирядні комплекси машин.

При комбайновому способі збирання одним агрегатом послідовно зрізують гичку з навантаженням в транспортні засоби, подрібнюючи її вкладають у валок, або розкидають по поверхні зібраного поля, викопують і очищають від землі та рослинних залишків коренеплоди і завантажують в транспортні засоби на ходу, або спрямовують в бункер і періодично вивантажують.

Одним із різновидів комбайнового способу збирання коренеплодів є однофазний спосіб збирання, який полягає в підкопуванні і вибиранні із ґрунту коренів разом з гичкою бурякозбиральними комбайнами, відділені від коренів гички і завантажені обох складових врожаю в різні транспортні засоби.

Роздільний двохфазний спосіб збирання найбільш поширений в бурякосіючих господарствах. Спочатку гичкозбиральною машиною скошують гичку і подають її в транспортні засоби, що рухаються поряд по зібраному полі. Для цього використовують гичкозбиральні машини і тракторні причепи. Потім коренезбиральними машинами викопують коренеплоди, очищають їх від ґрунту, залишків гички та інших рослинних залишків і завантажують в транспортні засоби.

При роздільному трифазному способі збирання послідовно виконуються трьома агрегатами три технологічні операції. Спочатку суцільним способом скошують гичку та дообрізують головки коренів пасивними робочими органами. Гичку навантажують в транспортні засоби, а залишки гички очищені з головок коренів разом з залишками бур’янів відкидають на очищене від коренеплодів поле. Після цього коренезбиральними машинами коренеплоди викопують з ґрунту, частково очищають від землі та рослинних залишків і вкладаються у валок вздовж поля. Збирання і доочищення коренеплодів проводиться через деякий час спеціальними підбирачами-очисниками-навантажувачами. Очищені від землі, залишків гички та інших домішок коренеплоди навантажуються в транспортні засоби, що рухаються поруч і відвозяться на цукровий завод.

1.3 Агротехнічні вимоги до бурякозбиральних машин Найважливішими вимогами до механізованого збирання цукрових буряків є своєчасне проведення збиральних робіт, збереження всього вирощеного врожаю і висока якість сировини. Машини для збирання повинні забезпечувати всі передбачені технологічним процесом параметри.

Гичкозбиральні апарати повинні зрізувати гичку не нижче верхньої зони сплячих вічок і не вище 2 см від основи листків. Поверхня зрізу повинна бути гладенькою, рівною і горизонтальною. Кількість коренеплодів з необрізаною гичкою не повинна перевищувати 8%, з косим зрізом — 10%. Відходи частинок головок коренеплодів у гичку при збиранні - не повинні перевищувати 5%, а втрати гички — не більше 18%. Забрудненість зрізаної гички землею повинна бути меншою від 0,5%.

Коренезбиральні машини повинні забезпечити підкопування і витягування з ґрунту не менше 99% коренеплодів, їх забрудненість гичкою допускається до 3%, землею — до 10%, пошкодження — до 5%.

При механізованому навантаженні втрати коренеплодів повинні бути меншими 0,5%, забрудненість — не більше 2%. Кількість дуже пошкоджених навантажувачами-очисниками коренеплодів не повинна перевищувати 3%.

1.4 Класифікація бурякозбиральних машин Відповідно до технологічних операцій, що виконуються при збиранні цукрових буряків, машини за призначенням поділяються на: підкопувачі коренеплодів, гичкозбиральні машини, коренезбиральні машини, бурякозбиральні комбайни, навантажувачі-очисники, очисники головок коренеплодів та підбирачі-навантажувачі.

За способом агрегатування і приєднання до силової установки машини поділяються на самохідні, причіпні, напівначіпні та начіпні.

За кількістю рядків, які можуть збирати машини, вони поділяються на чотирьохрядкові та шестирядкові, що виконують технологічні операції на полях з міжряддями відповідно 60 см і 45 см.

При збиранні цукрових буряків роздільним способом, який в основному використовують в бурякосіючих господарствах України, машини комплектують в комплекси з шестирядкових, або чотирьохрядкових гичкозбиральних та коренезбиральних машин, підкопувачів-очисників, навантажувачів-очисників, підбирачів-навантажувачів.

В країнах Західної Європи в основному застосовують комбайновий спосіб збирання.

Для комплектування комплексів машин, залежно від ширини міжрядь, величини площ, ґрунтово-кліматичних умов, наявності транспортних засобів, використовують причіпні шестирядні гикозбиральні машини БМ-6Б, МБП-6, чотирьохрядні БМ-4, начіпні гичкозбиральні машини МГ-6, МГР-6, самохідні гичкозбиральні машини МБС-6.

Для викопування коренеплодів застосовують самохідні коренезбиральні машини РКС-6, РКС-4, КС-6Б, КС-6 В, КБ-6, РКМ-6, МКК-6, РКМ-4, причіпні МКП-6 та напівначіпні МКП-4, викопувальні пристрої РКМ-6−0,3, агрегати для копання, утворення валків та підбирання валків з одночасним навантаження в транспортні засоби КНБ-6 і АЗБ-6, копачі-навантажувачі КВНБ-1,2, підбирачі-навантажувачі ПНБВ-1,6, коренезбиральні машини МКР-2−3. Головки коренеплодів очищають навісними очисниками ОГД-6А, ОГД-4А.

Для збирання цукрових буряків комбайновим способом використовують комбайни КСБ-6 «Збруч» та західноєвропейських фірм Barigell B/G, Тім 5R 2500, «Holmer», SF-10, «Clein» KR-6, «Moreau GR4», «Moreau Lcetza V2 «та інші.

Для навантаження і доочищування коренів, що знаходяться в буртах використовують модифікації самохідних навантажувачів створених на базі навантажувачів СПС-4,2А, а для укривання буртів буртокладчики БН-100М.

1.5 Робочі органи машин для збирання цукрових буряків До основних робочих органів машини для збирання цукрових буряків належать гичкопіднімальні апарати, апарати для зрізування гички, механізми для очищення головок коренеплодів від землі, залишків гички та інших рослинних решток, підкопуючі і піднімальні робочі органи та очисники коренеплодів.

Гичкопіднімальні пристрої встановлюють на різальних апаратах гичкозбиральних машин. Вони піднімають полеглу гичку цукрових буряків і збирають її в пучки. В гичкозбиральних машинах використовують пасивні і активні гичкопіднімальні механізми та пристрої.

Пасивний гичкопідйомник складається з двох однакових за формою віддзеркалених частин (рис. 1.3), кожна з яких за формою являє собою конічний обтікач 1, що жорстко закріплений до тримача 2. Лобова частина обтікача розміщена під деяким кутом до горизонту. Бокові внутрішні сторони 3 конусної частини гичкопідйомника розміщені під деяким кутом до горизонту. Внутрішні частини конусоподібних боковин, що розміщені на однаковій віддалі від осьової лінії рядка піднімають полегле листя і формують його в пучки.

Одним із різновидів пасивного гичкопіднімача є гребінчастий копір різального апарата гичкозбиральних машин, будова якого буде описана нижче.

Рис. 1.3. Схема пасивного гичкопідйомника :

1-обтікач конічний; 2-тримач; 3-боковина внутрішня Активний гичкочкопідйомник (рис. 1.4) являє собою активні ротори з гнучкими лопатками 1, що обертаються відносно осі 2. Вісь встановлена під деяким кутом до горизонтальної площини і лінії рядка. Обертаючись лопатки діють на гичку знизу вверх як вздовж рядка, так і впоперек рядка і піднімаючи її підводять до брального, або різального апарата.

Вирівнювачі гички забезпечують висоту зрізування гички разом з вершиною головки і використовуються в машинах брального типу. Необхідність їх використання обумовлюється нерівномірністю розміщення головок коренеплодів відносно поверхні поля. Комбайни брального типу мало використовуються при збиранні цукрових буряків, а в основному для збирання кормових коренеплодів і в овочівництві. В машинах для їх збирання використовують пасивні і активні вирівнювачі.

При роботі пасивних вирівнювачів орієнтація коренеплоду відносно ножа забезпечується бральним апаратом шляхом протягування гички через щілину вирівнювального пристрою до упору коренеплоду в деталі пристрою. Вони бувають пруткового, стрічкового, ланцюгового і дискового типів.

Рис. 1.4. Схема активного гичкопідйомника:

1-лопатка; 2-вісь Активні вирівнювачі самі підводять коренеплоди до різального апарата утримуючи їх за гичку. При збиранні цукрових буряків найчастіше використовують пасивні дискові вирівнювачі і активні гвинтові. Пасивні вирівнювачі пруткового, стрічкового, ланцюгового типів більше використовують в машинах для збирання кукурудзи на зерно, овочевих та деяких збиральних машинах іншого призначення, тому вони вивчаються в інших розділах. Ми зупинимось на будові пасивного дискового і активного гвинтового вирівнювачах.

Дисковий пасивний вирівнювач (рис. 1,5) працює разом з бральним та різальним апаратами як один механізм і складається з диска 1 з пальцями, напрямної вилки 3, опорного конуса 11, чистика 4 і редуктора 10.

Диск 1 (діаметром 360 мм по кінцях пальців) та опорний конус 11 закріплені шпонкою на вертикальному валу конічного редуктора 10. Редуктор обертається від вала брального апарата через ланцюгову передачу. Напрямна вилка 3 підпружинена і огинає пальчиковий диск. Вона призначена для притискання пучка гички до пальчикового диска 1. Кожна вилка складається з верхньої і нижньої гнутих штаб і переднього носка, привареного до штаб. Напрямна вилка шарнірно закріплена на двоплечому важелі 5 і притискається до диска пружинами 7 і 8. При проходженні великого пучка гички пружини дають змогу вилкам відходити від диска. Положення вилки відносно пальчастого диска регулюють гвинтами 6 та зміною довжини штока пружини 8. Для вивільнення диска від зрізаної гички призначений знімач 9.

Чистик 4 призначений для очищення проміжків між пальцями диска від налиплої землі і залишків гички. Робочою частиною чистика є крильчатка з зубцями прямокутної форми. Зубці знаходяться в проміжках пальців диска і при обертанні виштовхують налиплу масу. Пальчасті диски встановлені під кутом відносно лап брального апарата. Колова швидкість пальчастих дисків синхронізована з лінійною швидкістю бральних лап.

Апарат працює слідуючим чином. Бральний апарат захоплює підкопані коренеплоди за гичку зібрану в пучок, заводить в щілину між пальцьовим диском 2 і притискною вилкою 3. Пальці диска пронизують пучок гички і переміщують вздовж притискної вилки. При цьому бральний апарат, утримуючи защеплену в захватах частину гички, підтягує коренеплід до упору головки в диск і вилку. В кінці циклу коренеплід розміщується відносно ножа так, що головка в районі сплячих вічок зрізується на встановленій висоті. Висота зрізування регулюється перестановкою ножа. Після підтягування коренеплода до упору, лапи брального апарата розкриваються, і коренеплід переміщується в робочій щілині, затиснутий між притискною вилкою і пальцьовим диском до дискового конуса 11, який підтримує коренеплід під час зрізування.

Рис. 1.5. Дисковий вирівнювач різального апарата коренезбиральної машини брального типу:

1-диск пальчиковий; 2-палець; 3-вилка напрямна; 4-чистик пальців; 5-важіль двоплечий; 6-гвинт регулювальний; 7 і 8-пружини; 9-знімач гички; 10-рудуктор; 11-конус опорний Гвинтовий активний вирівнювач (рис. 1,6.) складається з двох конусоподібних вальців 1 з гвинтовими виступами, що обертаються знизу вверх назустріч один одному.

Під час роботи бральний апарат вводить гичку в приймальну конічну частину вирівнювача, яка утворюється внутрішніми периметрами конусних вальців і має вигляд зигзагоподібної щілини з постійним переміщенням виступів. В щілині гичка ущільнюється і подається зигзагоподібними гвинтовими виступами в робочу щілину. Процес вирівнювання головок коренеплодів, підтягування їх до упору в нижню частину вальців, проходить за рахунок дії сил тертя поверхні вальців по гичці, защемленій між вальцями. Гвинтові виступи забезпечують переміщення коренеплоду вздовж вальців вирівнювача і подають коренеплід до ножа. Недоліком таких вирівнювачів є пошкодження головок коренеплодів (особливо дрібних) і складна конструкція пристою.

Рис. 1.6 Схема гвинтового активного вирівнювача коренезбиральних машин:

1-вальці гвинтові; 2-ніж дисковий Апарати для зрізання гички забезпечують рівне і горизонтальне зрізання гички з головки коренеплода на заданій висоті. Тому, в більшості машин вони складаються з копіюючого механізму (копіра-щупа) і ножа, які можуть бути пасивними і активними. В основному застосовують такі типи апаратів для зрізання гички: з активним дисковим копіром-щупом та пасивним чересловим косопоставленим ножем; з пасивним полозковим щупом і активним дисковим, або сесментно-дисковим ножем; барабанні з горизонтальною віссю обертання, вертикально-шнекові з ножами.

В машинах, що працюють за першою технологічною схемою (машини брального типу) використовуються в основному дискові ножі, що працюють разом з вирівнювачами. В машинах, що зрізують гичку на коренеплодах, що знаходяться в ґрунті зрізувальні апарати складаються з двох елементів — щупа-копіра і ножа. Щуп-копір призначений для забезпечення заданої висоти зрізування коронки головки коренеплода незалежно від висоти його розміщення над поверхнею ґрунту.

Розрізняють гичкозрізувальні апарати активної і пасивної дії. В основному в машинах використовують комбінації: активний щуп-копір і пасивний ніж, пасивний щуп-копір і активний ніж, або щуп-копір і ніж являються активними.

Нормальна робота гичкозрізувального апарата залежить від його чутливості, тобто властивостей своєчасного реагування на перепади розміщення головок коренеплоду в рядку, підведення ножа до головки коренів на заданій висоті і утримування ножа на цій висоті в процесі повного зрізування коронки. Ці властивості в основному залежать від роботи щупа-копіра. При роботі гичкозбиральних апаратів необхідно забезпечити умови, щоб горизонтальна складова колової швидкості активних щупів-копірів в момент накочування на головку була рівна нулю, а сили тертя в пасивних щупів-копірів була меншою від сили вивалювання коренеплоду з ґрунту. В гичкозбиральних машинах відомі різальні апарати з активними щупами-копірами дискового типу (рис. 1.7,а), гусеничного типу (рис. 1,7,в) та пасивними гребінчастими копірами (рис, 1.7,б).

Застосовують в основному такі типи гичкозрізувальних апаратів: дисковий різальний апарат з вирівнювачем дисково-пальчастого типу; різальний апарат з пасивним щупом-копіром дискового типу та пасивним чересловим ножем; різальний апарат з пасивним щупом-копіром гребінчастого типу і активним дисковим ножем; різальний апарат з активним копіром гусеничного типу та активним дисковим ножем, вертикально-шнековий з ножами та ротаційно-барабанний різальний апарат.

Рис. 1.7. Схеми взаємодії щупів-копірів гичкозрізувальних апаратів з коренеплодом:

а-активного дискового щупа-копіра; б-пасивного гребінчастого щупа-копіра; в-активного гусеничного щупа-копіра Різальний апарат з вирівнювачем дисково-пальчикового типу і дисковим ножем використовують в бурякозбиральних машинах брального типу. Він складається (рис. 1,8) з дискового ножа 1 закріпленого на валу 2, пружини 3, бітера 4 і редуктора 9. Дисковий ніж товщиною 4 мм розміщений під пальчиковим диском вирівнювача паралельно площині його обертання. Вісь обертання диска ножа зміщена вліво відносно центра пальчикового диска на 58 мм. Відстань між центром диска ножа і диска вирівнювача 300 мм.

Різальні апарати даного типу можуть працювати на чистих від бур’янів полях і обладнані гладенькими дисковими ножами з різальною кромкою наплавленою сплавом «Сормайт 1,» а на забур’янених площах з сегменто-дисковими ножами.

Під час зрізування хвостова частина коренеплодів спирається в конус 8. Для того, щоб зріз був прямим, ніж встановлюють фазкою донизу. Зрізана, разом з верхньою частиною головки, гичка бітером 4 відкидається на елеватор гички, а коренеплоди падають на транспортер коренів.

Якість обрізування залежить від вертикального зазора, а між ножем і нижньою площиною диска вирівнювача. Якщо діаметри коренеплодів у верхній частині становлять 40−80мм, то зазор, а встановлюється в межах 8−11мм, при діаметрах коренеплодів від 80 до 120 мм зазор встановлюють в межах 14−17мм. Регулюють зазор за допомогою гайки і контргайки на вертикальному валу 2. В польових умовах висоту зрізування можна регулювати зміною положення брального апарата по висоті. При низькому зрізуванні бральний апарат опускають, при високому — піднімають.

Рис. 1.8. Різальний апарат з дисковим ножем і вирівнювачем:

1-ніж дисковий; 2-вал; 3-пружина; 4-бітер; 5-вилка напрямна; 6-палець диска; 7-вал вирівнювача; 8-конус опорний; 9-рудуктор ножа; 10-сегмент; 11-полотно Різальний апарат з активним щупом-копіром дискового типу та пасивним ножем (рис. 1,9) складається з декількох зубчастих дисків 1 встановлених на осі 6 та плоского диска косопоставленого до напряму ножа 5. Вісь 6 шарнірно встановлена на рамці 2, яка другим кінцем радіально закріплена до рами 3 машини. Ніж 5 жорстко кріпиться з двох сторін до рамки 2 за допомогою кронштейнів 4. Конструкція кронштейнів і кріплення ножа дає можливість регулювати ніж по висоті і забезпечувати різні кути до напрямку руху, залежно від стану гички і забур’яненості поля. Під час роботи диски щупа-копіра накочуються на головку коренеплода і з допомогою радіально-підвішеної рамки піднімають, або опускають ніж, забезпечуючи задану висоту зрізування. Недоліком даного різального апарата є те, що щуп-копір, накочуючись на головку коренеплода, діє на неї збоку і коренеплоди, які знаходяться неглибоко в ґрунті або мають малий зв’язок з ґрунтом вивалюються, а гичка залишається необрізаною. Погано працюють такі апарати на забур’янених полях. Встановлюючи на дисковий щуп-копір активний привід не завжди можна забезпечити необхідну частоту обертання дисків, так щоб горизонтальна складова в момент накочування на головку коренеплода наближалась до нуля і коренеплоди не вивалювались з ґрунту під час зрізання.

Рис. 1.9. Схема різального апарата з активним копіром дискового типу і пасивним ножем:

1 — диск; 2 — рамка; 3 — рама машини; 4 — кронштейн; 5 — ніж; 6 — вісь Різальний апарат з пасивним щупом-копіром і дисковим ножем (рис. 1.10) складається з кінематично зв’язаних між собою паралелограмним механізмом гребінчастого щупа-копіра 2 і сегментного, (гладенького, або з вирізами) дискового ножа 9. Щуп-копір закріплений на стояку 3, який з нижньою скобою 4, верхньою тягою 6 і кронштейном 5 утворює паралелограмний механізм. Кронштейн 5 жорстко кріпиться до рухомої рами машини. Верхня тяга 6 гвинтовим механізмом 7 з'єднана з підвіскою різального апарата. Різальний апарат складається з диска 9 і дволопатевого бітера 8, які встановлені на телескопічному валі, що приводиться в обертовий рух механізмом приводу від ВВП трактора.

Рис. 1.10. Різальний апарат гичкозбиральних машин з пасивним щупом-копіром і дисковим ножем:

1-колесо опорне; 2-щуп-копір; 3-стояк; 4-скоба; 5-кранштейн; 6-тяга верхня; 7-механізм гвинтовий; 8-бітер дволопатевий; 9-ніж дисковий Залежно від умов роботи різальний апарат може комплектуватись гладенькими, вирізними дисками, або дисками з сегментами.

Дисковий ніж із сегментами (рис. 1.11) являє собою круглий диск 1 з приклепаними знизу сегментами 2. Використовується дисковий ніж з сегментами для зрізання гички на площах з великою масою, підвищеною забур’яненістю і нерівномірним розподілом коренеплодів у рядках. Гладенькі дискові ножі використовують на чистих від бур’янів площах і при роботі забезпечують більш чисту поверхню зрізування.

Рис. 1.11. Дисковий ніж з сегментами:

1-диск; 2- сегмент

Вирізні дискові ножі (рис. 1.12) складаються з диска 1, що має вздовж різальної кромки трапецієподібні вирізи. Диски закріплені з допомогою болтів 5 до дволопатевих бітерів 2. Бітери корончастою гайкою 4 закріплені на привідному валу 3 різального апарата. Використовуються такі ножі при збиранні цукрових буряків з полеглою гичкою і нерівномірним розміщенням головок коренеплодів над поверхнею поля. Вони разом із зрізуванням листя забезпечують часткове обламування корешків та виривання бур’янів.

Рис. 1.12. Дисковий різальний апарат з вирізним диском:

1-диск; 2-бітер; 3-вал; 4-гайка корончаста; 5-болт Різальний апарат працює слідуючим чином. При русі машини щуп-копір переміщується по головках коренеплодів, копіює їх положення у вертикальній площині і автоматично підводить різальну кромку ножа на рівень розміщення головки коренеплода, регулюючи задану висоту зрізування. Дисковий ніж, обертаючись, зрізує верхню частину головки коренеплода з гичкою і за допомогою дволопатевого бітера подає зрізану гичку на приймальний транспортер. При зміні положення головки коренеплода над поверхнею поля, копір забезпечує переміщення диска по телескопічному валу вверх, або вниз.

Для якісного зрізування верхньої частини головки коренеплоду регулюють зазори «б» і «с» (рис. 1.10). Зазор «б» встановлюють рівним половині діаметра середнього коренеплоду шляхом переміщення копіра вперед, або назад по овальних отворах. Віддаль від поверхні ґрунту до нижньої частини різальної кромки ножа в межах 15−20мм регулюють гвинтовим механізмом. Зазор «с» між лезом ножа і нижньою частиною пера копіра в границях 5−25мм фіксують в одному із трьох отворів верхньої тяги, залежно від розмірів коренеплодів.

Різальні апарати з активним копіром гусеничного типу та активним дисковим ножем складається з прогумованої стрічки з зубцями (рис. 1.7, в) та активного дискового, або сегментно-дискового ножа з'єднаних між собою шарнірно паралелограмним механізмом. Стрічка встановлена на ведучу і ведену головки з приводом від редуктора ножа. За принципом роботи він подібний до різального апарата з пасивним щупом-копіром і дисковим ножем. Переваги таких різальних апаратів полягають в тому, що нижня вітка стрічки копіра, рухаючись з певною швидкістю в зворотному напрямку до руху машини, створює силу тертя, направлену проти ходу машини і приводить до зменшення горизонтальної складової, яка намагається звалити коренеплід. Регулюючи кут нахилу вітки до горизонту можна максимально зменшити вертикальну силу дії копіра на головку коренеплода. Таким чином, підбираючи кінематичний режим роботи щупа-копіра і швидкість руху машини, можна забезпечити повну відсутність вивертаючої сили дії щупа копіра на головку коренеплода.

Ротаційно-барабанний різальний апарат складається з горизонтально розміщеного трубчастого вала 1 (рис. 1.13), на якому шарнірно закріплені по гвинтовій лінії ножі 2. Трубчастий вал з ножами являє собою ротор встановлений на дві підшипникові опори, який примусово обертається з частотою 1200−1800хв-1. На деяких ротаційно-барабанних різальних апаратах на валу поряд з ножами встановлені гнучкі капронові, або прогумовані била 3 у вигляді щітки, які забезпечують доочищування головок коренеплодів від залишків черенків і охвістя.

Залежно від стану і врожайності гички в одному ряду на трубчастому валу шарнірно встановлюють по два, або по чотири ножі.

Рис. 1.13. Ротаційно барабанні різальні апарати:

а — вал ротора з ножами; б — з ножами і щітками;

1 — вал; 2 — ніж; 3 — щітка Під час обертання ротора, ножі зрізують, розщеплюють і частково подрібнюють гичку і за рахунок відцентрової сили відкидають її до шнека. Зрізування безпідпірне, за рахунок відцентрової сили і моменту інерції ножів.

Викопувальні робочі органи розрушують зв’язок коренеплоду з ґрунтом, частково, або повністю витягують коренеплоди з ґрунту і подають їх до слідуюючого робочого органу. Робота викопуючих робочих органів бурякозбиральних машин основана на принципі передачі зусилля на коренеплід через деформований ґрунт так, як при цьому менше пошкоджуються коренеплоди, розпушується прилеглий до них ґрунт і відриваються дрібні корінці.

По технології робочого процесу викопувальні робочі органи поділяють на підкопувальні лапи і витискаючі копачі.

Підкопувальні лапи (рис. 1.14,а) використовуються в комбайнах брального типу і забезпечують лише розпушування ґрунту в зоні рядка, порушення зв’язку кореневої системи коренеплода з ґрунтом та часткове припіднімання коренеплоду в напрямку брального апарата.

Витискуючі копачі встановлюють переважно на машинах що працюють на ділянках з попереднім зрізуванням гички. Вони витискують коренеплід з ґрунту і подають його на сепаруючі органи так, як при їх роботі одночасно з коренеплодами виймається і частина ґрунту.

Розрізняють пасивні і активні витискаючі копачі. Пасивні в свою чергу можуть бути лемішними (рис. 1.14, б) і вильчастими (рис. 1.14, в). Активні копачі (рис. 1.14, г і д) обертаються, або здійснюють коливний рух відносно рами машини (рис. 1.14, е). Найбільш розповсюдженні витискаючі копачі лемішні, вильчасті і дискові. До них відносяться дводискові з двома пасивними плоскими дисками, дводискові з одним активним диском, копачі з одним сферичним диском, ротаційно-вильчасті, лемішно-вібруючі, з двома пасивними сферичними дисками і опорними полозками.

Рис. 1.14. Типи викопувальних робочих органів бурякозбиральних машин:

а-лапи підкопувальні; б-копачі лемішні витискаючі; в-копачі вильчасті витискаючі; г-копачі дводискові; д-копачі вильчасті; е-копачі лемішні коливні

Підкопувальні лапи використовуються в бурякопідкопувачах і комбайнах брального типу. Вони бувають з одинарними правосторонніми і лівосторонніми робочими органами на один рядок, спареними (правосторонніми і лівосторонніми) лапами на один рядок та дисковими ножами для розрізання ґрунту вздовж міжряддя.

Рис. 1.15. Підкопувальні лапи:

1-перо-розпушувач; 2-робоча частина лапи; 3-черенок; 4-рамка; 5-хомут; 6-болт; 7-гвинт регулювальний Одинарні підкопувальні лапи встановлюються на деяких бурякопідкопувачах для підкопування 2, або 3 рядків цукрових буряків посіяних з міжряддями 45, або 60 см. Лапи 1 (рис. 1.16) закріплені до прямокутного трубчастого бруса з допомогою спеціальних кронштейнів, що дає змогу заглиблювати їх в межах 20−28см і встановлювати їх на необхідну ширину міжрядь.

Рис. 1.16. Схема роботи одинарних підкопувальних лап:

1-лапа підкопувальна; 2-колесо опорне Лапа (рис. 1.15) являє собою товстостінну полосу 2 з зігнутою в сторону рядка, дещо розплющеною і загостреною нижньою частиною. Робоча поверхня лапи розміщена під деяким кутом до напрямку руху, що дає можливість підривати до верху підкопані коренеплоди.

На деяких бурякопідкопувачах встановлюють підкопувальні лапи з двох сторін рядка, а в міжряддях дискові ножі для розрізування ґрунту. Лапа 4 (рис. 1.17) являє собою товстостінну полосу зігнуту в нижній частині в сторону руху машини. До зігнутого кінця болтами з потайними головками закріплені лемеші у вигляді тригранного клина. Встановлені з двох сторін рядка підкопувальні лапи пропускають між двома тригранними клинами коренеплід, припіднімають його, обриваючи хвостик і бокові корінці. Підкопувальні лапи розміщені між двома дисковими ножами 3, які ограничують зону деформації ґрунту і не допускають забивання лемешів рослинними залишками. Крім цього дискові ножі, обертаючись, сприяють кращому переміщенню коренеплодів і ґрунту по лемішній поверхні лап та зменшують тяговий опір. Глибина підкопування регулюється до 15 см.

Рис. 1.17. Схема роботи лапових підкопувачів з дисковими ножами:

1-колесо опорне; 2-гичкопідйомник; 3-ніж дисковий; 4-лапа підкопувальна Підкопувальні лапи комбайнів брального типу працюють спільно з гичкопіднімачами і бральними апаратами. Вони призначені для розрушування зв’язку коренів буряків з ґрунтом і часткового їх піднімання до брального апарата. Лапи кріпляться на рухомій рамі з одного боку кожного рядка так, щоб робочі частини були розміщені під секціями брального апарата. Робоча частина 1 лапи (рис. 1.18) прикріплена до стояка 2. Для кращого розпушування ґрунту до робочої частини лапи приварене перо-розпушувач 3. Щоб підвищити стійкість проти спрацювання леза лап наплавляють знизу твердим сплавом «Сормайт № 1» товщиною 1,7 мм.

Глибину ходу лап регулюють підніманням, або опусканням стояків в напрямних пазах рамок. Максимальна глибина підкопування 28 см, крок регулювальних отворів 30 мм. За нормальних умов глибина ходу лап має становити 20−25см.

Витискаючі лемішні копачі (рис. 1.14, б) являють собою спарені трихгранні клини, робочі площини яких утворюють звужуюче русло вздовж осі рядка. Вони складаються з двох жорстко закріплених до рами стояків, в нижній частині яких встановлені лемеші. Робочі площини лемешів розміщені під деякими кутами до напрямку руху машини, поздовжньо-вертикальної та поперечно-вертикальної площин, утворюючи два тригранні клини. Разом з тим робочі площини лемешів розміщені між собою під деяким кутом (кутом розхилу).

Рис. 1.18. Схема розміщення підкопувальних лап:

1-робоча частина лапи; 2-стояк; 3-перо-розпушувач При викопуванні підрізана скиба разом з коренеплодами проходить по утвореному робочими частинами руслу, стискується з боків, деформується і витискається вверх.

Основними параметрами, що визначають якість роботи таких копачів є кут атаки (кут між робочими площинами і горизонтальною площиною), кут розхилу (кут перетину клина з вертикально-поперечною площиною) та кут різання б (кут між лінією перетину клинів з вертикально-поздовжньою площиною). Залежно від величини коренеплоду регулюється віддаль між лемешами.

Лемішні вібруючі копачі (рис. 1.19) складається з двох лемешів 2 (лівого і правого), стояків і ексцентрикового вала 1 з підшипниковими вузлами. Леміші плоскі і встановлені під кутом до напрямку руху. Під час роботи леміші приводяться в коливний рух у вертикальному напрямку, підкопують коренеплоди, порушують їх зв’язок з ґрунтом, витягують вгору і направляють до бітерів, шнеків. Частота коливань лемішів знаходиться в межах 10−12с-1.

Рис. 1.19. Вібраційний робочий орган коренезбиральних машин:

1-вал ексцентриковий; 2-лемеші

Дисковий пасивний копач (рис. 1.20) складається з пасивного сферичного диска 1 діаметром 450−600 мм і спрямовувача 2. Диск встановлений під кутом до напрямку руху агрегата. Пасивний диск підрізає ґрунт на глибину мм, піднімає вгору коренплоди і спрямовує їх до кулачкових валів, бітерів, або до приймальних транспортерів.

Рис. 1.20. Пасивний дисковий кореневикопувальний апарат:

1-диск; 2-спрямовувач Двохдисковий активний викопувальний пристрій (рис. 1.21.) складається з двох штампованих дисків 8 і 9 діаметром 680 мм, що встановлені на осях 3 під невеликим кутом до напрямку руху і до вертикалі. Активний диск 9 приводиться в рух редуктором 1 від механізмів приводу машини. Частота обертання диска 92 хв-1. Між кромками ободів дисків в нижій частині встановлюють зазор 30−40мм переміщенням регулювальних шайб.

Рис. 1.21. Активний дисковий кореневикопувальний апарат:

1-редуктор; 2-стояк; 3-вісь; 4-кришка; 5- шайба регулювальна; 6 і 7-підшипники; 8 і 9-диски Кореневикопувальний дисковий пристрій з полозком пасивного типу (рис. 1.22) складається із сферичних дисків 1 і встановлених вертикально полозків 3.

Рис. 1.22. Пасивний дисково-полозковий копач:

1-диск сферичний; 2-ротор прутковий; 3-полозок Диски вільно обертаються на осі і встановлені під кутом до напрямку руху. Пасивні диски підрізають ґрунт, підкопують коренплоди і піднімають їх вгору, а полозки утримують коренеплоди від зміщення, активізують процес викопування і сприяють витягуванню коренеплодів з ґрунту. Їх встановлюють в основному на машинах для збирання кормових коренеплодів. Підкопані коренеплоди поступають на два горизонтально розміщені ротори 2, які обертаються в одну сторону і очищають корені від ґрунту і залишків гички Активний ротаційно-вильчастий копач (рис. 1.23, а) складається з двох конусних роторів 3 у вигляді вилок, які обертаються назустріч один одному знизу в верх. Під час обертання активних вилок 3 конічними наконечниками витягуються коренеплоди з ґрунту, спрямовуються між дисками 1 коренезабірника і далі пальцями 2 подаються на приймальний транспортер. Глибина ходу активних вилок становить 6−12 см, частота обертання дисків коренезабірника 99 хв-1.

Вилка копача (рис. 1.23,б) складається з вала 7 на якому встановлено корпус 5 циліндричної форми, конічний наконечник 4 (конус вилки), та конічна шестерня 6. Вилки за допомогою кронштейнів 8 кріпляться до рами викопувального апарата. Привід вилок здійснюється від редуктора і конічної зубчастої передачі. Діаметр циліндричної частини вилки становить 72 мм, довжина активної частини вилки — 332 мм, частота обертання роторів — 1423 хв-1, а відстань між їх носками — 218 мм.

Рис. 1.23,а. Ротаційно-вильчастий викопувальний робочий орган коренезбиральних машин:

а — схема викопуючого робочого органу; б — активна вилка копачка 1 — диск коренезабірника; 2 — палець диска; 3 — вилка; 4 — конуси вилок; 5 — корпус конусної вилки; 6 — шестерня конічна; 7 — вал конусної вилки; 8 — кронштейн Сепаруючи робочі органи коренезбиральних машин. Гичко-збиральні машини і підкопуючи органи коренезбиральних машин залишають на коренеплодах не зрізані довгі черешки і листки, допускають втрати цукровини в зрізаних головках. Так, гичко-збиральні апарати машин, що працюють по принципу відділення гички на пні, залишають до 12% обрізаних високо і необрізаних коренеплодів, при наявності у воросі до 16% коренеплодів з низьким зрізуванням.

Рис. 1.24. Очисники коренеплодів елеваторного типу (конвеєрні)

Втрати цукровини в зрізаних головках та домішки зв’язаної гички в зрізаних коренеплодах досягає до 5%. Якість роботи гичкозрізувальних апаратів різко знижується із збільшенням швидкості руху збиральних машин, полеглістю гички і нерівномірністю розміщення головок коренеплодів над поверхнею ґрунту. Тому в коренезбиральних машинах передбачені сепаруючі і очисні пристрої, а після обрізування гички додаткові очисні механізми.

Найпоширенішими сепараторами вороху в коренезбиральних машинах є транспортери — очистки кулачкового, пруткового, пальцевого, бітерного, дискового і шнекового типів. Після проходження гичко-збиральних машин використовують додаткові очисники головок коренеплодів з робочими органами лопаткового, щіткового і биякового типів.

Рис. 1.25. Очищення коренеплодів вібраційного і роторного типів Кулачковий транспортер-очисник (рис. 1.26, а) призначений для відділення від коренеплодів ґрунту і дрібних рослинних залишків. Він складається з окремих квадратних валів 1 змонтованих на підшипникових опорах. На вали 1 в шаховому порядку надіті круглі диски та кулачки 2, трьох -, або шестиграної форми. Між кулачками встановлені втулки і розпірні пружини, які утримують кулачки на заданих віддалях та компенсують можливі погрішності збирання. На середніх валах в основному встановлюють трьох -, або шести лопаткові кулачки, на крайніх-круглої форми. При обертанні кулачки активно діють на грудки та прилиплий до коренеплодів ґрунт, відділяють та подрібнюють грудки, транспортують і сепарують ворох.

Рис. 1.26. Сепаруючі робочі органи коренезбарильних машин:

а-кулачковий транспортер-очисник; б-бітер — грудкоподрібнювач; в-очисник шнековий; 1-вал; 2-кулачок; 3-втулка; 4-диск шестигранний; 5-валець; 6- прутик стальний Кулачковий очисник — грудкоподрібнювач (рис. 1.27) призначений для подрібнення грудок та просіювання їх в проміжках між кулачками. Він встановлюється в транспортуючі робочі органи. Очисник складається з декількох валів 2, що обертаються в одну сторону. На вали між розпірними втулками надіто трипроменеві, або шестипроменеві кулачки 3. В передній та задній частинах очисника встановлені вали з круглими дисками 1. Вали обертаються з однаковою частотою, завдяки чому кут між сусідніми гранями кулачків залишається сталим. При обертанні кулачків грудки зачіплюються гранями кулачків сусідніх валів, а дрібний ґрунт просівається через щілини між кулачками. Якість роботи регулюють зміною кутів між гранями кулачків.

Рис. 1.27. Конструктивна схема кулачкового очисника — грудкоподрібнювача коренезбиральних машин:

1-диски круглі; 2-вал кулачків; 3-кулачок цукровий буряк машина коренеплід Пруткові транспортери-очисники (рис. 1.24) за будовою подібні до елеваторів картоплезбиральних машин. Вони складаються з двох втулково-роликових ланцюгів, або двох гумово-тканевих стрічок з'єднаних між собою прутками з певними проміжками між ними. Прутки покриті еластичним матеріалом. Подрібнені грудки землі та рослинні залишки просіваються в проміжках між прудками.

Вальцьовий очисник (рис. 1.28) встановлюється на коренезбиральних машинах і складається з системи круглих вальців та шнеків, що розміщені під вальцями. Схеми розміщення вальців і шнеків можуть бути різними (вальці можуть бути розміщеними на одній лінії з нахилом назад, або мати зигзагоподібну форму S-подібного профілю, а шнеки з правою і лівою навивкою розміщуватися почергово, зміщуючи ворох в одну, чи іншу сторону).

Рис. 1.28. Конструктивна схема зигзагоподібного вальцевого очисника коренеплодів:

1-диск копача; 2-очисник пальцевий; 3-щітка; 4-шнек Рис. 1.29. Конструктивна схема бітерного очисника коренеплодів:

1-коренезабірник; 2-активні викопувальні вилки; 3-бітер-виштовхувач; 4-бітер приймальний транспортера очисника; 5-очисник шнековий; 6-елеватор поздовжній В очисниках зигзагоподібної форми вальці піднімальної частини елеватора обертаються в одну сторону в напрямку переміщення вороху, а в нижній частині, де розміщений шнек, вальці попарно обертаються на зустріч один одному. Така конструкція забезпечує краще очищення коренеплодів. (див. рис. 1.28)