Аналіз виробництва витрат і собівартості продукції рослинництва на підприємстві Корпорація «Украгротех» Христинівського району Черкаської області

МІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ УМАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ САДІВНИЦТВА Факультет економіки і підприємництва Кафедра економіки КУРСОВА РОБОТА на тему: «Аналіз виробництва витрат і собівартості продукції рослинництва на підприємстві Корпорація «Украгротех» «Христинівського району, Черкаської області «

Виконав студент 42-е групи Акопян Арут Керівник роботи Соколюк С.Ю.

УМАНЬ 2010

План Вступ

1. Економічна сутність виробничих витрат і собівартості продукції рослинництва

2. Організаційно-інформаційна модель аналізу виробничих витрат і собівартості продукції.

3. Методика аналізу виробничих витрат і собівартості продукції рослинництва.

4. Аналіз сучасного стану та динаміки виробничих витрат і собівартості продукції рослинництва у Корпорації «Украгротех», Христинівського району, Черкаської області.

5. Аналіз динаміки витрат на виробництво продукції рослинництва видів продукції галузі.

6. Аналіз собівартості одиниці продукції в спів ставні періоди

(структура витрат в розрізі статей, темпи росту).

7. Підвищення врожайності - основний фактор зниження собівартості одиниці продукції.

8. Удосконалення структури посівних площ та збільшення обсягів виробництва видів продукції рослинництва, резерви зниження.

Висновки Список використаних літературних джерел

Вступ Рослинництво є основною галуззю сільськогосподарського виробництва. Воно забезпечує потребу населення в продуктах харчування, є базою для розвитку тваринництва, дає сировину для промисловості.

Темою даної курсової роботи було обрано саме аналіз виробництва витрат і собівартості продукції рослинництва тому, що головними задачами розвитку економіки на сучасному етапі є всебічне збільшення ефективності виробництва, а також займання непохитних позицій сільськогосподарських підприємств на внутрішньому і міжнародному ринках. Для того щоб витримати гостру конкуренцію і завоювати довіру покупців підприємство повинно вигідно виділятися на фоні підприємств того ж типу. Добре відомо, що покупця цікавить якісь продукції і її ціна. Чим вища якість і нижча ціна, тим краще і вигідніше для покупців. Ці показники як раз і закладені у собівартості. Собівартість є основою для визначення ціни на виробництво продукції рослинництва .

Виробництво продукції рослинництва зерна має вирішальне значення для розвитку всіх галузей сільського господарства. Зернове господарство є основою сільськогосподарського виробництва, а рівень його розвитку — одним з найважливіших показників стану економіки країни, який безпосередньо впливає на матеріальний добробут населення.

Зерно як цінний і незамінний продукт харчування становить основу продовольчого фонду, воно необхідне для задоволення потреб тваринництва в концентрованих кормах і як важливе джерело виробництво продукції рослинництва молока, м’яса, яєць та інших продуктів. Зернове господарство постачає сировину багатьом галузям переробної промисловості і є основою функціонування і розвитку борошномельної, комбікормової, пивоварної, спиртової та інших галузей.

Головними задачами розвитку економіки на сучасному етапі є всебічне збільшення ефективності виробництва, а також займання непохитних позицій сільськогосподарських підприємств на внутрішньому і міжнародному ринках. Для того щоб витримати гостру конкуренцію і завоювати довіру покупців підприємство повинно вигідно виділятися на фоні підприємств того ж типу. Добре відомо, що покупця цікавить якісь продукції і її ціна. Чим вища якість і нижча ціна, тим краще і вигідніше для покупців. Ці показники як раз і закладені у собівартості. Собівартість є основою для визначення ціни на виробництво продукції рослинництва .

Вартість витрачених засобів виробництва і новостворена вартість необхідною працею становлять собівартість продукції. Отже, собівартість як економічна категорія виражає витрати у грошовому виразі на використані засоби виробництва і заробітну плату з відрахуванням на соціальне забезпечення з розрахунку на одиницю продукції.

Кінцевою метою даної курсової роботи є аналіз динаміки витрат на виробництво продукції рослинництва продукції рослинництва та аналіз собівартості одиниці продукції в спів ставні періоди в Корпорації «Украгротех». Для цього в процесі економічного аналізу необхідно вирішити наступні задачі: встановити основну тенденцію динаміки витрат на виробництво продукції рослинництва, встановити фактори, що впливають на зміну урожайності та тісноту зв’язку між ними.

1. Економічна сутність виробничих витрат і собівартості продукції рослинництва Виробництво продукції рослинництва є одним із основних процесів господарської діяльності сільськогосподарського підприємства. У процесі виробництва використовують природні ресурси, сировину, паливо, трудові ресурси, основні засоби і одержують готову продукцію, яку потім реалізують. Характерною особливістю цього процесу є формування витрат на виробництво продукції рослинництва, що становлять її виробничу собівартість. До витрат виробництва відносять витрати, обумовлені технологією виробництва, перебувають у залежності від обсягу випущеної продукції і складають її речову основу.

Повинна своєчасно, повно і правдиво відображатися інформація про фактичні витрати на виробництво продукції рослинництва, яка використовується для обчислення фактичної собівартості окремих її видів, а також для контролю за раціональним використанням трудових, матеріальних і фінансових ресурсів скорочення витрат і зниження собівартості продукції позитивно впливає на кінцеві результати діяльності підприємства. Досягнення запланованої ефективності виробництва вимагає постійного зіставлення витрат і одержаних результатів [4 с.318].

Одна з основних цілей підприємства, що здійснює свою економічну діяльність у ринкових умовах — одержання максимально можливого прибутку. Можливості досягнення цієї стратегічної мети обмежені витратами виробництва і реалізації, а також ринковим попитом на продукцію підприємства. Тобто витрати є фактором, що визначає величину пропозиції і розміру прибутку, а прийняття управлінських рішень неможливе без аналізу витрат.

Собівартість продукції сільськогосподарського господарства складається з витрат, пов’язаних з використанням у процесі виробництва землі, сільськогосподарських машин, обладнання та інших основних фондів, трудових і матеріальних ресурсів.

Метою обчислення собівартості продукції рослинництва є своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на її виробництво, а також контроль за використанням виробничих ресурсів [3 с.6−9].

Витрати на виробництво продукції рослинництва неоднорідні і розподіляються за економічним значенням і характером участі у виробничому процесі, за якісним складом, за способом включення в собівартість. Правильний розподіл виробничих витрат має істотне значення в плануванні та обчисленні собівартості продукції.

Виробничі витрати за економічним значенням у створенні продукції поділяються на:

· основні витрати;

· витрати пов’язані з організацією та управлінням виробництвом.

Основні витрати безпосередньо пов’язані з технологічним процесом, без них виробництво неможливе. Витрати на організацію і управління виробництвом визначають по окремих виробничих підрозділах і по підприємству в цілому. Це бригадно-цехові і загальногосподарські витрати.

До загальногосподарських витрат належать витрати, пов’язані з управлінням підприємствами і організацією виробництва в цілому: оплата праці працівників апарату управління; на службові роз'їзди; утримання легкового транспорту; конторські, друкарські, телефонні витрати, амортизація; витрати на утримання і ремонт будівель, на підготовку кадрів, охорону підприємства.

Витрати, які виникають в процесі здійснення всіх видів своєї діяльності є надзвичайно різноманітними. За характером виникнення і функціональним призначенням усі витрати можна поділити на такі групи [6 с.103−106] :

· операційні, які виникають в процесі операційної діяльності підприємства;

· фінансові витрати;

· витрати, що виникають процесі звичайної діяльності, які не увійшли до операційних та фінансових витрат;

· надзвичайні витрати.

Склад операційних витрат є також різноманітним, тому не всі вони включаються до виробничої собівартості продукції.(Рис. 1.1.)

Рис. 1.1. Склад операційних витрат До прямих матеріальних витрат включають вартість тих матеріальних ресурсів, які мають бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та інші виплати працівникам, безпосередньо зайнятими на виробництві продукції, які можуть бути прямо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До інших прямих витрат відносять усі інші витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Найбільш важливим серед них у сільськогосподарському виробництві є орендна плата за майно і за земельні ділянки.

Загально виробничі витрати охоплюють досить широке коло витрат, зокрема витрати по управлінню цехами, бригадами, дільницями, відрахування на соціальні заходи і медичне страхування, витрати на службові відрядження персоналу цехів, тощо.

Адміністративні витрати — це витрати які спрямовані на управління підприємством в цілому та його обслуговування.

Витрати на збут продукції (робіт та послуг) включають в себе витрати на рекламу, дослідження ринку, комісійні винагороди торговим агентам, продавцям фірмових магазинів та інше.

До інших операційних витрат, що не включаються у виробничу собівартість продукції, відносять суми безнадійної дебіторської заборгованості, витрати від знецінення засобів, визнані штрафи, пеня та інше.

Фінансові витрати: виплата процентів за користування кредитами і за випущені облігації; витрати фінансовою орендою.

До інших витрат відносять собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів за їх заліковою вартістю та реалізованих майнових комплексів.

Надзвичайні витрати виникають в результаті появи надзвичайних подій, які відрізняються від звичайної діяльності і не очікуються, що вони будуть повторюватись періодично або в кожному наступному періоді.

Собівартість, як економічна категорія, являє собою відокремлену частину вартості. Собівартість — одна з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, який характеризує виробничу і господарську діяльність підприємства. Зниження собівартості продукції свідчить про підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і має велике народногосподарське значення [7 с.256].

Показник собівартості дає можливість глибоко проаналізувати економічний стан підприємства і виявити резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, зміцнюється положення підприємства на товарному ринку.

У сільському господарстві розрізняють кілька видів собівартості:

Ш Індивідуальна собівартість відображає витрати окремого сільськогосподарського підприємства і реалізацію одиниці продукції.

Ш Суспільна собівартість розраховується за сукупністю підприємств і відображає середні витрати на виробництво продукції.

Ш Виробнича собівартість формує витрати, пов’язані з виробництвом продукції і її транспортуванням до місця зберігання.

Ш В повну собівартість включають виробничу собівартість і витрати підприємства на реалізацію продукції.

Ш Планова собівартість — витрати, які передбачає господарство відповідно до нормативів витрачання виробничих ресурсів і оплати праці з розрахунку на одиницю запланованого виходу продукції.

Ш Фактична собівартість характеризує рівень проведених господарством витрат на виробництва і реалізацію сільськогосподарської продукції.

Ш Очікувана собівартість визначається протягом року на основі як фактичних, так і планових даних, одержаних розрахунків з метою контролю за витрачанням коштів.

2. Організаційно — інформаційна модель аналізу виробничих витрат і собівартості продукції рослинництва Важливим показником, що характеризує роботу сільськогосподарських підприємств, є собівартість продукції рослинництва. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємств, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб'єктів господарювання.

Аналіз собівартості продукції рослинництва має дуже важливе значення. Він дозволяє з’ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівні, визначити вплив факторів на його приріст, установити резерви і дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції [2 с.356].

Об'єктами аналізу собівартості продукції рослинництва є наступні показники:

Ш повна собівартість товарної продукції в цілому і по елементах витрат;

Ш витрати на гривню товарної продукції; собівартість окремих виробів; окремі статті витрат.

Для проведення аналізу використовуються такі джерела інформації: планова собівартість продукції; аналітичні розрахунки, норми і нормативи споживання ресурсів, звітна інформація, зокрема «Звіт про фінансові результати» форма 2, «Звіт з праці» форма 1-ПВ і форма 3- ПВ, дані оперативного обліку (первинні документи, зведення, реєстри відпуску матеріалів на виробництво, табелі про нарахування заробітної плати, норми витрат матеріалів, відхилення від норм, матеріали обстежень, перевірок, спостережень, нарад, технологічна документація, паспортні дані).

Елементи витрат: матеріальні витрати (сировина і матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, паливо, електроенергія, і т.д.), витрати на оплату праці, відрахування на соціальні нестатки, амортизація основних засобів, інші витрати (знос нематеріальних активів, орендна плата, обов’язкові страхові платежі, відсотки по кредитах банку, податки, що включаються в собівартість продукції, відрахування в позабюджетні фонди й ін.).

Угруповання витрат по елементах необхідний для того, щоб вивчити матеріалоємність, енергоємність, трудомісткість, фондомісткість і установити вплив технічного прогресу на структуру витрат. Якщо частка заробітної плати зменшується, а частка амортизації збільшується, то це свідчить про підвищення технічного рівня підприємства, про ріст продуктивності праці.

Важливим аспектом оцінки результатів роботи підприємства, спрямованої на мінімізацію витрат на виробництво і реалізацію продукції рослинництва, є аналіз собівартості зробленої продукції по калькуляційних статтях витрат. Саме такий аналіз дає можливість визначити конкретні напрямки подальшого пошуку резервів зниження собівартості продукції. Угруповання витрат по призначенню, тобто по статтях калькуляції, указує, куди, на які мети й у яких розмірах витрачені ресурси.

Основні статті калькуляції: сировина і матеріали, поворотні відходи, покупні вироби і напівфабрикати, паливо й енергія на технологічні цілі, основна і додаткова зарплата виробничих робітників, відрахування на соціальне і медичне страхування виробничих робітників, витрати на зміст і експлуатацію машин і устаткування, загальновиробничі витрати, комерційні витрати.

Розрізняють також витрати прямі і непрямі. Прямі витрати зв’язані з виробництвом визначених видів продукції (сировина, матеріали, зарплата виробничих робітників і ін.). Вони прямо відносяться на той або інший об'єкт калькуляції. Непрямі витрати зв’язані з виробництвом декількох видів продукції і розподіляються по об'єктах калькуляції пропорційно відповідній базі (основній і додатковій зарплаті робітників або всім прямим витратам, виробничій площі і т.д.). Прикладом непрямих витрат є загальвиробничі і загальногосподарські витрати, витрати на зміст основних засобів і ін.

У ринковій економіці витрати класифікують також на явні і неявні (імпліцитні). До явного відносяться витрати, що приймають форму прямих платежів постачальникам факторів виробництва і проміжних виробів. У число явних витрат входить зарплата менеджерів, службовців, комісійні виплати торговельним фірмам, виплати банкам і іншим постачальникам фінансових і матеріальних послуг, оплата транспортних витрат і інше.

Неявні (імпліцитні) витрати — це альтернативні витрати використання ресурсів, що належать власникам фірми або знаходяться у власності фірми як юридичної особи. Такі витрати не передбачені контрактами, обов’язковими для явних платежів, і не відбивають у бухгалтерській звітності, але від цього вони не стають менш реальними.

У залежності від обсягу виробництва усі витрати підприємства можна розділити на постійні і перемінні.

Важливий узагальнюючий показник собівартості продукції - витрати на гривню товарної продукції, що вигідний тим, що, по-перше, дуже універсальний: може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва, і, по-друге, наочно показує прямий зв’язок між собівартістю і прибутком.

Визначається він відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості зробленої продукції в діючих цінах.

У процесі аналізу варто вивчити також динамікові витрат на гривню товарної продукції і провести міжгосподарські порівняння по цьому показнику [9 с.386].

Наступний етап аналізу — вивчення виконання плану і визначення впливу факторів на зміну рівня даного показника.

Витрати на гривню товарної продукції безпосередньо залежать від зміни загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукцію і від зміни вартості зробленої продукції. На загальну суму витрат впливають обсяг виробництва продукції, її структура, зміна перемінних і постійних витрат, що у свою чергу можуть збільшитися або зменшитися за рахунок рівня ресурсомісткості продукції і цін на спожиті ресурси. Вартість товарної продукції залежить від обсягу випуску, його структури і цін на продукцію.

Вплив факторів першого рівня на зміну витрат на гривню товарної продукції розраховується способом ланцюгової підстановки.

Сума постійних і перемінних витрат у свою чергу залежить від рівня ресурсомісткості і зміни вартості матеріальних ресурсів у зв’язку з інфляцією.

Щоб установити вплив досліджуваних факторів на зміну суми прибутку, необхідно абсолютні прирости витрат на гривню товарної продукції за рахунок кожного фактора помножити на фактичний обсяг реалізації продукції, виражений у планових цінах.

Як правило, найбільша питома вага в собівартості продукції рослинництва займають витрати на насіння і паливо. Загальна сума витрат по цій статті залежить від обсягу виробництва продукції, її структури і зміни питомих витрат на окремі вироби. Вплив цих факторів на зміну загальної суми матеріальних витрат визначається способом ланцюгової підстановки.

Для більш глибокого вивчення причин зміни собівартості аналізують звітні калькуляції по окремих виробах, порівнюють фактичний рівень витрат на одиницю продукції з плановим і даними минулих років у цілому і по статтях витрат.

Потім більш детально вивчають собівартість товарної продукції по кожній статті витрат, для чого фактичні дані порівнюють із плановими або даними за минулі періоди.

Аналогічні розрахунки робляться по кожнім виді продукції. Основними джерелами резервів зниження собівартості промислової продукції є:

1) збільшення обсягу її виробництва за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства;

2) скорочення витрат на її виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, ощадливого використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, устаткування, скорочення непродуктивних витрат, виробничого шлюбу і т.д.

Резерви збільшення виробництва продукції рослинництва виявляються в процесі аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні обсягу виробництва продукції зростають тільки перемінні витрати (пряма зарплата робітників, прямі матеріальні витрати й ін.), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, у результаті знижується собівартість виробів.

3. Методика аналізу виробничих витрат і собівартості продукції рослинництва Об'єктами розрахунку собівартості в рослинництві є різні види продукції, які одержують від кожної сільськогосподарської культури. Крім того, визначають собівартість незавершеного виробництва, що складається із собівартості сільськогосподарських робіт і вартості спожитих ресурсів для виробництва продукції рослинництва, які виконані (понесені) в поточному році під урожай майбутнього року [10 с.79].

Продукція рослинництва після збирання транспортується і відповідним чином доробляється (висушується, очищується, сортується тощо). З огляду на це виникає необхідність визначення витрат, які повинні бути включені у виробничу собівартість продукції. Відповідно до існуючого положення зерно і насіння соняшнику калькулюються за принципом франко-тік (франко-місце зберігання). При цьому в собівартість зерна включають витрати на доробку продукції. Сіно і солома калькулюються за франко-місцем зберігання, силос — франко-силосною спорудою, включаючи витрати на виробництво зеленої маси і на силосування, зелений корм — франко-місцем споживання, коренеплоди, картопля — за франко-місцем зберігання.

В товарному зерновому виробництві розраховується собівартість центнера зерна, зерновідходів і нормативна собівартість центнера соломи.

У товарному буряківництві визначають собівартість центнера коренів методом вилучення із загальної суми витрат нормативної собівартості гички. Залишкову суму витрат ділять на одержаний обсяг коренів і одержують собівартість центнера основної продукції. В насіннєвому буряківництві розраховують собівартість центнера насіння. Для визначення собівартості центнера насіння соняшника потрібно загальну суму витрат на вирощування і збирання цієї культури зменшити на нормативну собівартість соняшнику і кошиків і одержаний результат поділити на фізичну масу насіння після доробки (доочистки).

Особливістю визначення собівартості центнера картоплі є те, що із загальної суми витрат на її вирощування та збирання віднімається вартість нестандартної картоплі, яка згодована худобі, в оцінці за собівартістю кормових буряків з урахуванням поживності.

Собівартість продукції окремих овочевих культур визначають окремо по культурах відкритого і закритого ґрунту. При цьому в неспеціалізованому овочівництві відкритого ґрунту загальні витрати зменшують на нормативну собівартість гички і потім розподіляють їх залишкову суму за окремими овочевими культурами пропорційно виручці від реалізації основної продукції цих культур.

Нові умови господарювання ставлять підвищені вимоги до управління виробничими витратами як з боку держави, так і власників підприємств. Необхідність вдосконалення діючих систем управління виробничими витратами на рівні господарських структур різних форм власності доведена і знайшла своє відображення у працях вітчизняних вчених-економістів, зокрема, необхідність комплексного і системного підходу до вирішення проблем вдосконалення управління виробничими витратами в умовах розвитку ринкової економіки. Однак цілий ряд важливих питань цієї проблеми поки що не знайшли свого вирішення навіть зараз, коли спостерігається відносна стабілізація економічної ситуації. Як і раніше, необґрунтовано зростають виробничі витрати, що призводить до зниження ефективності господарювання.

Зарубіжний досвід свідчить, що питанням раціонального управління виробничими витратами постійно приділяється значна увага з боку менеджерів, керівників і власників підприємств, фірм, компаній тощо. При цьому в останні роки в розвинутих країнах світу відбулися значні зрушення у сфері управління виробничими витратами. Це стосується, в першу чергу, питань обліку, оцінки ефективності використання витрат та їх прогнозування, формування стратегії і тактики їх зниження. Величина витрат у багатьох випадках вважається головним критерієм при виборі варіантів розвитку підприємств [11 с.368].

Керування витратами на основі норм запобігає непотрібним втратам, підвищує ефективність виробництва, поліпшує політику закупівель, вимірює витрату виробничих ресурсів і націлює на їхнє ефективне використання в майбутньому.

Наступним кроком після формування витрат є їх облік і контроль. Виділяють такі його стадії.

1. Визначення об'єктів обліку та контролю і встановлення стандартів.

2. Забезпечення зв’язку обліку і контролю витрат з іншими системами діяльності підприємства.

3. Встановлення процедур для моніторингу фактичних витрат.

4. Порівняння фактичних витрат зі стандартами.

5. Аналіз відхилень фактичних витрат від установлених стандартів.

4. Аналіз сучасного стану та динаміки виробничих витрат і собівартості продукції рослинництва у Корпорації «Украгротех», Христинівського району, Черкаської області

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі TOB) ім. Кірова розташоване на території Христинівської міської ради, Христинівського району Черкаської області. Віддаленість від районного центру смт. Христинівка — 15 км, від обласного центру м. Черкас — 230 км. Вид економічної діяльності - вирощування зернових та інших сільськогосподарських культур.

При здійсненні господарської діяльності господарство керується Законом України «Про господарські товариства», Законом України «Про підприємства в Україні». Згідно першого Закону, товариство з обмеженою відповідальністю (TOB) — це об'єднання між юридичними та фізичними особами або громадянами їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Особливістю даних господарюючих суб'єктів полягає в тому, що учасники несуть відповідальність лише у розмірі своїх вкладів. Також обмеженою є кількість засновників — від 3 до 7 осіб, саме більше 15 осіб. Варто зазначити, що дана форма господарювання займає 45% серед усіх господарств в аграрному секторі [1 с.1−12].

Господарство знаходиться в зоні Лісостепу. Ця зона є зоною нестійкого зволоження. Гумусний шар грунту сягає 80 см. ґрунти господарства — опідзолені чорноземи, але без достатнього зволоження одержати запланований урожай неможливо.

В господарстві є також чорноземи реградовані, які складають близько 80% ріллі. Оцінка землі в середньому по всіх категоріях землі складає в розмірі 78 балів.

Середньорічна кількість опадів не перевищує 400−450 мм, температура січня найнижча 1−31 °С, найвища температура липня 35 °C. середня тривалість вегетації до 220 днів, а період активної вегетації - 165−175 днів. Опади випадають нерівномірно.

Залягання вод на території господарства коливається від 60 до 150 м. наявність ставків дещо поліпшує мікроклімат, а це сприяє підвищенню врожайності сільськогосподарських культур.

Діяльність сільськогосподарських господарств неможливе без використання засобів виробництва. Основним засобом виробництва у сільському господарстві є земельні ресурси.

Земля, як засіб виробництва, у сільському господарстві має специфічні особливості:

Ш по-перше, на відміну від інших засобів виробництва земля не є результатом людської праці;

Ш по-друге, земля є незмінним засобом виробництва; якщо всі інші засоби виробництва можна замінити новими і більш продуктивними, то без землі виробничий процес здійснюватись не може;

Ш по-третє, земля просторово обмежена і в процесі розвитку продуктивних сил сільського господарства її неможна заново створити або збільшити її розміри;

Ш по-четверте, в процесі виробництва земля не зношується, а при правильному використанні постійно поліпшується.

Будь-яке підприємство має основні фонди, які використовує під час здійснення своєї діяльності - виробництва продукції. Отже, розглянемо забезпеченість TOB ім. Кірова основними фондами, та розглянемо ефективність їх використання. Для цього розглянемо таблицю 4.1.

Таблиця 4.1

Забезпеченість Корпорації «Украгротех» основними і оборотними фондами та ефективність їх використання

З наведених у таблиці 4.1 даних випливає, що у 2009 році порівняно з 2007 роком вартість основних засобів зросла на 785,4 тис. грн., оборотних засобів зменшилась на 315,9 тис. грн. Що ж до показників ефективності використання основних засобів, то у 2009 році порівняно з 2007 роком показники значно кращі: чистий прибуток від реалізації зріс на 702,8 тис. грн.; фондозабезпеченість на 100 га с/ г угідь — зросла на 53,43 тис грн., вона показує яка вартість основних фондів припадає на 100 га с/г угідь; фондоозброєність збільшилась на 31,24 тис. грн., даний показник показує яка вартість основних фондів припадає на одного середньорічного працівника; фондовіддача зросла на 0,04 грн. — показує скільки на 1 грн. вартості основних фондів припадає валової продукції, а фондоємність (так як це обернений показник) зменшилась на 0,08 грн. Норма прибутку у 2009 році найвища -29,74%, що на 15,43% більше ніж у 2007 році. Норма прибутку показує скільки копійок прибутку припадає на 1 грн. вартості основних і оборотних засобів, у 2009 році на 1 грн. основних і оборотних фондів припадало майже 30 копійок прибутку.

Для подальшої характеристики даного підприємства необхідно розглянути динаміку та структуру сільськогосподарських угідь господарства у таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

Динаміка і структура сільськогосподарських угідь у Корпорації «Украгротех»

Аналізуючи вище наведену таблицю можна дійти висновку, що основну питому вагу у структурі сільськогосподарських угідь займає рілляу 2009 році 94,46%, а найменшу питому вагу — пасовища 2,59%. Якщо розглядати динаміку, то можна побачити, що протягом досліджуваного періоду площа сільськогосподарських угідь зменшувалась і в 2009 році порівняно з 2007 роком площа зменшилась на 19,47%, або на 559,56 га.

Для визначення прибутковості нашого господарства необхідно визначити на скільки є прибутковим наше підприємство. Для цього розглянемо таблицю 4.3

Таблиця 4.3

Фінансові результати від реалізації сільськогосподарської продукції в Корпорації «Украгротех»

З розрахованих в таблиці даних можна зробити висновок про те, що дослідне господарство є досить прибутковим — рентабельність зростала з кожним роком і вже у 2009 році становила — 50,5%, що на 24,1% більше ніж у 2006 році.

Виручка від реалізації у 2007 році становила 1979,0 тис. грн, а у 2009 році 3649,0 тис. грн, що на 17,7% більше. Проте повна собівартість реалізованої продукції зросла на 345%.

Не зважаючи на велику собівартість прибуток з 2007 року по 2009 рік зріс на 602,8%, що ще раз показує нам те, що підприємство покращило свої показники прибутковості.

Іншим не менш важливим фактором виробництва без якого воно неможливе є трудові ресурси. Розглянемо наявність та ефективність використання трудових ресурсів за даними наведеними в таблиці 4.4.

Таблиця 4.4

Ефективність використання трудових ресурсів у Корпорації «Украгротех»

Аналізуючи таблицю 4.4 можна зробити висновок, що найвища чисельність працівників була у 2008 році - 125 чоловік, а саме в рослинництві - 109 чоловік. У 2009 році порівняно з 2007 роком чисельність працівників зменшилась на 37 осіб, найбільше зменшення відбулося в галузі тваринництва — на 24 особи.

Що ж до продуктивності то річна продуктивність загалом у 2009 році порівняно з 2007 роком зросла на 23,84 тис. грн. в основному за рахунок збільшення продуктивності в рослинництві - на 24,2 тис. грн., а в тваринництві навпаки — продуктивність зменшилась на 1,04 тис. грн.

На збільшення річної продуктивності праці вплинуло не лише зменшення працівників, а ще й збільшення виробництва валової продукції - у 2009 році порівняно з 2007 роком валова продукція зросла 667 тис. грн.: в рослинництві зросла на 40 тис. грн., а в тваринництві зменшилась на 251 тис. грн.

На сам кінець необхідно визначити напрям спеціалізації даного господарства та структуру товарної продукції в Корпорації «Украгротех» в таблиці 4.5.

Таблиця 4.5

Структура товарної продукції в Корпорації «Украгротех»

Як висновок до даної таблиці доцільним було б обрахувати коефіцієнт спеціалізації даного господарства:

Кс=100/(79,04(2*1−1)+12,93(2*2−1)+3,5(2*3−1)+1,26(2*4−1)+1,0(2*5−1)+0,77(2*6−1)+0,51(2*7−1)) = 0,59

Як бачимо, розрахований коефіцієнт спеціалізації лежить в межах від 0,501 до 0,600, що означає високий рівень товарного зосередження. Також з даних наведених в таблиці 4.5 можна дійти висновку, що напрям спеціалізації зерново-технічний, так як у структурі товарної продукції зернобобові займають79,04%, а соняшник — 12,93%.

5. Аналіз динаміки витрат на виробництво продукції рослинництва Аналіз витрат на виробництво продукції рослинництва на Корпорації «Украгротех» включає у себе динаміку показників витрат за 2007;2009 роки, їх структуру та відхилення у 2009 році відносно 2007 року.

Аналіз динаміки витрат понесених на виробництво продукції рослинництва чітко показує нам, котра із категорій витрат займає найбільшу питому вагу, та її місце у структурі витрат. Також можна простежити зміну розміру витрат, та виявити на що саме керівництво звернуло свою увагу, та збільшило чи зменшило фінансування.

Проаналізувавши ці дані можна виявити резерви та втрати фінансування по категоріям та підтвердити доцільність даного варіанту розподілу статей витрат.

Саме таку послідовність дій застосовують при аналізі динаміки та структури витрат на виробництво продукції рослинництва в даному господарстві. Ці дані наведені у таблиці 5.1 Аналіз динаміки витрат на виробництво продукції рослинництва.

Таблиця 5.1

Аналіз динаміки витрат на виробництво продукції рослинництва

Проаналізувавши дані, наведені у таблиці 5.1 можна зробити висновок, про те, котра із статей витрат займає найбільшу питому вагу.

Так у 2007 році найбільшу частку у структурі витрат займали витрати на нафтопродукти 19,73%, або 368 тис.грн.

На другому місці витрати на орендну плату за земельні паї 18,89%, що в грошовому виразі становило 352,4 тис, також витрати на оплату праці 14,59% або 272,2 тис.грн.

Мінеральні добрива у структурі витрат 2007 року становлять 13,94%, що займають 260 тис.грн. Запасні частини також займають близько 10%, що в грошовому виразі рівне 201 тис. грн. З цього можна зробити висновок, що половина статей витрат займає приблизно рівні частини.

У 2008 році найбільшу частку займають витрати на нафтопродукти 28,82% (1125 тис.грн.), а уже потім оплата праці стороннім організаціям 906тис.грн., або ж 23,21%.

Орендна плата за земельні паї на третьому місці та займає 12,27% або 479 тис.грн. Витрати на оплату праці замають меншу питому вагу, ніж у 2007 році - лише 8,76% (342 тис.грн.). Мінеральні добрива також втратили своє місце у структурі фінансування, вони мають лише 4,97%, або 194 тис.грн.

У 2009 році знову ж перше місце зайняли нафтопродукти 26,74% (813 тис. грн), а насіння здобуло 16,54%, що в грошовому виразі дістало 503 тис.грн.

Далі пішли орендна плата за земельні паї 14,73% (448 тис.грн.), та витрати на мінеральні добрива 13,94% або ж 424 тис. грн. Амортизація основних засобів зайняла 9,27%, що показало нам, що вартість основних засобів змінилася у порівнянні з попередніми роками.

В загальному ж аналізуючи відхилення у 2009 році відносно 2007 року. то можна констатувати той факт, що фактичні витрати на оплату праці знизилися на 8,89%, що показує негативний фактор у відношенні до персоналу господарства. Відрахування на соціальні заходи зросли на 67,04%. Витрати на насіння побільшали, тому і вартісна іх оцінка збільшилася на 179,04%. Мінеральні добрива також мають у своєму складі збільшення на 63,07%.

Нафтопродукти використовуються підприємством все більше і більше, тож фактична їхня вартість зросла на 120,92%. Електроенергія має аналогічну ситуацію, коли відбулося збільшення на 116,45%.

Сума витрат понесених на запасні частини у 2009 році становила 67,16% у порівнянні з 2007 роком. Оплата праці стороннім організаціям у 2008 році була досить велика проте у порівнянні з 2007 роком вона знизилася на 3,23%. Амортизація основних засобів досягла показника 286,29% у порівнянні з 2007 роком, що на 186,29% більше.

Орендна плата також збільшилася, що показує нам збільшення площі земельних паїв узятих у оренду. Їх вартість зросла на 27,12%.

Загальна ж динаміка витрат на продукцію рослинництва на протязі трьох років змінювалася, та в кінці 2009 року показала збільшення у порівнянні з 2007 роком на 63,03%. Що також ще раз показує нам, що витрати на виробництво зростають, а також разом з ним зростають обсяги самого виробництва.

6.Аналіз собівартості одиниці продукції в спів ставні періоди (структура витрат в розрізі статей, темпи росту).

Для детального аналізу собівартості одиниці продукції рослинництва в Корпорації «Украгротех» необхідно проаналізувати структуру витрат на 1 центнер та темпи росту даних витрат.

Мною було проаналізовано структуру виробничої собівартості 1 центнера озимої пшениці, кукурудзи на зерно, ячменю та соняшника, а також їх темпи росту.

Таблиця 6.1

Структура та темпи росту виробничої собівартості 1 центнера озимої пшениці у Корпорації «Украгротех»

Виходячи з таблиці 6.1 можна зробити висновок, що темп росту виробничої собівартості 1 центнера озимої пшениці 2009 року до 2008 року знизився на 32,12%.

Прямі матеріальні витрати також знизилися на 36,08%, прямі витрати на оплату праці упали на 43,58%, а темп росту інших прямих витрат на 1 центнер озимої пшениці знизився лише на 10,96%.

Загальна собівартість озимої пшениці знизилася у 2009 році.

У таблиці 6.2 відображені аналогічні дані по кукурудзі на зерно.

Таблиця 6.2

Структура та темпи росту виробничої собівартості 1 центнера кукурудзи на зерно у Корпорації «Украгротех»

Проаналізувавши наведені у таблиці 6.2 дані можна зробити висновок, що темп росту виробничої собівартості 1 центнера кукурудзи на зерно 2009 року до 2007 року становить 115,46%. Темп росту прямих матеріальних витрат упав на 6,06%, прямих витрат на оплату праці на 43,59%, а інших прямих витрат становив 171,82%.

Собівартість 1 центнера кукурудзи на зерно в загальному зросла на 15,46%.

У таблиці2.9 показано структуру собівартості та темп росту по ячменю.

Таблиця 6.2

Структура та темпи росту виробничої собівартості 1 центнера ячменю у Корпорації «Украгротех»

У таблиці 6.2 відображена структура та темпи росту виробничої собівартості 1 центнера ячменю. Темп росту прямих матеріальних витрат 2009 року до 2007 року склав 131,00%, прямих витрат на оплату праці 168,31%, а інших прямих витрат 79,74%.

Загальний показник виробничої собівартості у 2009 році на 24,23% до 2008 року, а до 2007 на 20,74%.

В таблиці 6.3 наведено структуру виробничої собівартості соняшника.

Таблиця 6.3

Структура та темпи росту виробничої собівартості 1 центнера соняшника у Корпорації «Украгротех»

На сам кінець розглянемо структуру та темп росту соняшника: так темп росту у 2009 році до 2007 року склав 117,97%, а до 2008 року лише 98,29%.

Темп росту прямих матеріальних витрат у 2009 році до 2008 року склав 125,81%, а до 2007 року 179,20%. Темп росту прямих витрат на оплату праці у відношенні до 2008 року склав 32,29%, а до 2007 року 16,55%. Також темп росту інших прямих витрат склав 6,91% до 2008 року, та 7,99 до 2007 року.

Загальний висновок по динаміці собівартості виглядає як зменшення за 3 роки на 1,71%.

7. Основні напрями зниження собівартості одиниці продукції

Зниження собівартості продукції є важливою умовою економічної ефективності виробництва і забезпечення розширеного відтворення в сільському господарстві. Воно передбачає збільшення виробництва продукції рослинництва і зменшення затрат праці і виробничих ресурсів на її виробництво.

Собівартість як економічна категорія являє собою відокремлену частину вартості. Основу цієї категорії становлять вартість спожитих засобів виробництва і вартість необхідного продукту. В конкретно економічному розумінні собівартість — це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) [12 с.264].

Собівартість — один з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретних природно-економічних умовах господарювання.

Виробництво продукції рослинництва потребує відповідних затрат живої праці і матеріальних витрат. Матеріальні витрати здійснюються у вигляді предметів праці і допоміжних матеріалів (насіння, палива і т. д) або у вигляді зносу відповідних засобів праці. вартість витрачених засобів виробництва і новостворена вартість становлять собівартість продукції.

Витрати на виробництво продукції рослинництва неоднорідні і розподіляються за економічним значенням і характером участі у виробничому процесі, за якісним складом, за способом включення в собівартість. Правильний розподіл виробничих витрат має істотне значення в плануванні та обчисленні собівартості продукції.

Собівартість, як економічна категорія, являє собою відокремлену частину вартості. Собівартість — одна з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, який характеризує виробничу і господарську діяльність підприємства. Зниження собівартості продукції свідчить про підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і має велике народногосподарське значення.

У сільському господарстві розрізняють кілька видів собівартості:

Індивідуальна собівартість визначається на кожному підприємстві. По окремих видах продукції її рівень залежить від місцевих агрономічних, технічних, організаційно-економічних і природний умов.

Суспільна собівартість розраховується за сукупністю підприємств і відображає середні витрати на виробництво продукції. Розрізняють такі її форми, як середня галузева (обчислюється по країні в цілому в розрізі кожного виду продукції), середньо зональна і зведена. Остання визначається відповідно до адміністративно-територіального принципу — по району, області [13 с.123−127].

Виробнича собівартість розраховується на кожному підприємстві і складається з витрати пов’язаних з виробництвом і доробкою продукції, її транспортування до франко-місця зберігання (виробничого споживання зеленої маси на корм).

Очікувана собівартість визначається протягом року на основі як фактичних, так і планових даних, одержаних розрахунків з метою контролю за витрачанням коштів.

В повну собівартість включають виробничу собівартість і витрати підприємства на реалізацію продукції.

Планова собівартість — витрати, які передбачає господарство відповідно до нормативів витрачання виробничих ресурсів і оплати праці з розрахунку на одиницю запланованого виходу продукції.

Фактична собівартість характеризує рівень проведених господарством витрат на виробництва і реалізацію сільськогосподарської продукції.

Собівартість одиниці продукції визначається за допомогою певних методів. Їх вибір залежить від особливостей технології та організації виробництва, характеру продукції, що виробляється. В сільськогосподарському виробництві використовуються такі методи:

1. Пряме віднесення витрат на відповідні види продукції.

Застосовується в тих галузях, де одержують лише один вид однорідної продукції. Собівартість одиниці продукції при цьому визначають діленням суми понесених витрат на даному об`єкті планування і обліку на загальний обсяг її виробництва (робіт, послуг).

2. Вилучення із загальної суми витрат побічної продукції, вираженої у грошовій формі. У рослинництві побічна продукція (солома, гичка, бадилля) оцінюється за нормативною собівартістю, або за цінами можливої реалізації (використання). Залишок витрат, що дорівнює різниці між загальною сумою витрат і вартісною оцінкою побічної продукції, відносять на одержаний обсяг основної продукції.

3. Розподіл витрат між видами продукції пропорційно кількісному значенню однієї з головних ознак, спільної для всіх видів одержаної продукції.

4. Пропорційний метод. Базується на розподілі витрат між окремими видами продукції пропорційно вартості продукції, оціненими за реалізаційними цінами.

5. Комбінований метод. Включає два або більше вищезазначених методів.

Показник собівартості дає можливість глибоко проаналізувати економічний стан підприємства і виявити резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, зміцнюється положення підприємства на товарному ринку.

Головний шлях зниження собівартості продукції рослинництва — це підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Основні витрати по вирощуванню сільськогосподарських культур здійснюються незалежно від рівня врожайності і продуктивності.

Для зниження собівартості продукції рослинництва в Корпорації «Украгротех» потрібно:

· впроваджувати прогресивні системи землеробства, науково-обґрунтовані сівозміни і передові технології виробництва;

· послідовна інтенсифікація виробництва шляхом раціональної хімізації і поліпшення родючості землі;

· впровадження у виробництво нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур. Дотримання всіх агротехнічних вимог;