Американо-іракська війна

Міністерство освіти і науки України Факультет міжнародних відносин

" Американо-іракська війна"

Зміст

Вступ

1. Суб'єктивні причини не вирішення конфлікту

2. Змістові компоненти вирішення американо-іракської війни, мотиваційні цілі та інтереси конфліктуючих сторін

3. Хронологічні аспекти вирішення конфлікту

4. Просторові обставини американо-іракської війни

5. Стан вирішеності американо-іракської війни та оцінка ефективності, спірні питання

6. Програма щодо врегулювання американо-іракської війни

Висновки Список використаних джерел Додаток

Вступ

Тема даної роботи дуже актуальна, адже можна без перебільшення констатувати, що у 2002;2003 рр. найголовнішою міжнародною проблемою була іракська. Але і зараз криза в регіоні Перської затоки далека від закінчення. Надзвичайна актуальність проблематики зумовлює відповідне збільшення інтересу політичних і громадських кіл до подій в затоці, викликає необхідність широкого та різнобічного аналізу тих процесів і явищ, які призвели до виникнення сучасної ситуації.

Проблема ця є поки що недостатньо дослідженою у вітчизняній історіографії.

Метою даної роботи виступає всебічний аналіз американо-іракської війни. Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

· Показати рівень гостроти конфліктної ситуації;

· Зобразити мотиви і цілі, які переслідують сторони;

· Розглянути чого саме намагалися досягнути сторони у питаннях вирішеності конфлікту;

· Вказати скільки було вжито спроб щодо вирішення конфлікту і пошуку альтернатив його врегулювання, коли вони були застосовані;

· Надати оцінку сучасного стану конфліктної ситуації з точки зору доцільності впровадження подальшого переговорного процесу;

· Показати часові параметри і період для впровадження переговорного процесу.

Зауважимо, що методологічною основою даної роботи є сучасні методи наукового пізнання, застосування яких обумовлене змістом і метою поставлених завдань.

Структура даної роботи та її послідовність частин обумовлені об'єктом, метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

1. Суб'єктивні причини не вирішення конфлікту

Війна в Іраку — це вторгнення Збройних сил Сполучених Штатів та Збройних сил Великої Британії на територію Іраку, за підтримки урядів країн що входили у міжнародну коаліцію. Відтак, це основні сторони даного конфлікту.

У коаліційному угрупуванні багатонаціональних сил під егідою США на початку іракської війни брали участь 47 з 267 держав світу. З них військовими діями США 19 країн надали лише дипломатичну підтримку, 14 — надали повітряний простір і висловили свою готовність відправити після закінчення бойових дій своїх миротворців до Іраку. Франція, Німеччина та арабський світ заявили про нейтралітет, а в деяких випадках навіть засудити дії коаліційних військ. До анти іракської коаліції увійшли переважно держави, що прагнули дивідендів (економічних, політичних тощо) після закінченню війни. Зокрема, крім США та Великобританії, загони миротворців були направлені з Польщі, України, Чехії, Австралії, Іспанії та Японії. [7, с. 52]

Оскільки учасниками коаліції мандат ООН на інтервенцію не був отриманий, легітимність вторгнення була під сумнівом. [11]

Відтак, першим важливим парадоксом війни став антидемократичний засіб прийняття рішення про її початок. Для її виправдовування наймогутнішій державі світу не вдалося задіяти навіть механізми ООН; в останній момент, коли стало очевидно, що проект американської резолюції щодо дозволу вирішувати іракське питання силовими засобами буде заблоковано, США зняли його з розгляду в Раді Безпеки і почали діяти без звертання уваги на існуючу систему міжнародного права.

Із самого початку друга іракська війна розвивалася не за тим сценарієм, який пропонували у Вашингтоні чи Багдаді. Загалом зіткнення найпотужнішої військової машини світу з підрозділами федаїнів та регулярної іракської армії нагадувало суміш парадоксів. [2, с. 45]

За кількістю військовослужбовців, направлених до Іраку, за США йдуть Велика Британія, Південна Корея, Італія, Польща та Грузія. Такі країни, як Росія, Франція, Німеччина, Китай та Індія з першого дня вторгнення відмовилися підтримувати дії американців.

Станом на квітень 2009 року, в операціях на території Іраку брали участь вояки з понад 20 країн світу, що входили до складу коаліційних сил. [11]

2. Змістові компоненти вирішення американо-іракської війни, мотиваційні цілі та інтереси конфліктуючих сторін

Головною офіційною причиною війни була оголошена наявність в Іраку зброї масового ураження, а думки щодо обґрунтованості цього твердження значно варіювались серед країн-членів ООН. [11]

При тому соціологічні опитування в різних країнах доводили, що значна більшість населення планети не бачить загрози в Іраку і не схвалює інтервенції під проводом США. Тобто заради усунення антидемократичного режиму, який не рахується з громадською думкою, країни-демократії (Велика Британія, Іспанія, Італія, Польща, Данія тощо) всупереч демократичним традиціям ігнорували волю власних громадян в такому надзвичайно важливому питанні, як участь країни у військових діях або різнобічна допомога іншій країні-комбатанту, що, відповідно, нівелює ті самі демократичні цінності, на захист яких вони нібито виступили.

До того ж, щоб запевнити власну та світову спільноту в небезпеці режиму С. Хусейна, Вашингтон і Лондон змушені були відверто фальсифікувати дані розвідки щодо іракської зброї масового ураження (ЗМУ). Американська адміністрація замість справжніх документів ЦРУ використала для публікації з точністю аж до граматичних помилок дисертаційну роботу, яку було написано в 1991 р. Т. Блер, британський прем'єр-міністр, запевнив депутатів парламенту, що іракський уряд, якщо буде потреба, має можливість задіяти ЗМУ протягом 45 хвилин. Обидва факти по закінченні операції стали об'єктами розслідування з боку спеціальних парламентських комісій, хоча, як і очікувалось, безрезультатного по відношенню до тих, хто організував дану дезінформацію. Нарешті, зброї масового ураження, згідно з доповіддю Д. Кея, голови комісії з її розшуку, США не пощастило знайти навіть через 5 місяців по завершенні регулярної війни, хоча на той момент загальні витрати американської скарбниці на пошук ЗМУ сягали близько 300 млн. дол. На вимогу президента Буша Конгрес вотував ще 600 млн. задля тих самих цілей, але невдовзі сам Д. Кей визнав відсутність в Іраку хімичної чи бактеріологічної зброї, піддав жорсткій критиці адміністрацію і особисто Дж. Буша, та був відправлений у відставку. Показово, що за часів адміністрації Клінтона Дейвід Кей сповідував досить критичну позицію стосовно іракської політики США, наполягаючи на необхідності її модифікації у жорсткіший бік. Після року імітації пошуків ЗМУ на території Іраку держсекретар К. Пауелл, міністр оборони Д. Рамсфелд, а пізніше сам Дж. Буш змушені були визнати відсутність бактеріологічної, хімічної і тим більше атомної зброї в Іраку. Доволі парадоксально на цьому тлі виглядає той факт, що детальні аргументовані доповіді тоталітарної влади Іраку про відсутність у нього ЗМУ, які вчасно отримали члени РБ ООН, не були взяті до уваги демократичними країнами, які вдалися до примітивної підробки документів задля початку війни на Близькому Сході.

Президент США жодного разу не згадував нафту серед причин, які він наводить для виправдання свого рішення захопити Ірак і повалити режим С. Хусейна. Однак нафта є найбільшим фактором, зважаючи на який Ірак звинувачується у невиконанні резолюцій ООН і намаганні заволодіти зброєю масового ураження з метою нападу на США. Нафта — це основний фактор у боротьбі за Ірак, який є великою премією.

Таким чином, якщо мати на увазі те велике значення, яке відігравав і відіграє Близький Схід для США після Другої світової війни, то стане ясно, що ніхто і ніщо не змогло б стати на заваді американським планам щодо Іраку.

Очевидно, будь-який президент США на місці Дж. Буша скористався б можливістю посилити вплив своєї країни на Близькому Сході шляхом встановлення контролю над Іраком. Відмінності могли б бути лише у формах реалізації цієї мети — в більшій чи меншій мірі узгодження цього питання з союзниками США і дотримання легітимності у рамках ООН.

3. Хронологічні аспекти вирішення конфлікту

ірак хусейн війна автократичний В даній роботі ми характеризуємо «другу американо-іракську війну», яка відбувалася після — операції «Буря в пустелі» 1991 р., тут ми розуміємо збройний конфлікт між Іраком з одного боку та США і Великою Британією з іншого, який має дві фази: регулярну і партизанську. Тривалість бойових дій регулярної кампанії не перевищувала півтора місяці. [2, с. 44]

У своєму зверненні до нації 17 березня 2003 р., Президент США Джордж В. Буш завимагав від Президента Іраку Саддама Хусейна та двох його синів, Удая та Кусая, покинути протягом 48 годин Ірак. Вимогу було відкинуто.

20 березня — 1 травня 2003 року об'єднані сили США і антиіракської коаліції провели проти Іраку військову операцію, що отримала первинну назву «Шок і трепет». Потім операція отримала назву «Свобода Іраку». Офіційний Багдад назвав війну «Харб аль Хавасим» — «вирішальною війною». [11]

Практично за рік до початку бойових дій в Іраку США почали проводити психологічну війну проти режиму С. Хусейна. Завдяки зусиллям США блокада Іраку посилювалась.

Не вдаючись до деталей перебігу військових операцій в Іраку з 20 березня по 9 квітня 2003 року, слід зазначити, що їх результат неважко було передбачити з самого початку, з огляду на фантастичну технологічну перевагу союзників над іракськими військами. Американським і британським військам з їхньою найсучаснішої військовою технікою протистояла деморалізована іракська армія. [1, с.68−69]

Протягом трьох років (2003;2006) змінилася якісна та кількісна характеристика іракської війни.

31 березня 2009 року Велика Британія почала офіційне виведення свого військового контингенту з Іраку. Влітку 2009 року Ірак мають залишити переважна більшість британських вояків, що знаходяться там.

19 серпня 2010 року Міністерство оборони США оголосило, що остання бойова бригада американських військ облишила Ірак. Військова операція США в Іраку була офіційно завершена 1 вересня 2010 року.

28 серпня 2010 року Президент США Барак Обама в своєму щотижневому відео-зверненні до нації оприлюдненому на блозі Білого дому, назвав Ірак суверенною і незалежною країною. [12]

США завершили військові операції в Іраку в 2010;му році і передали відповідальність за безпеку місцевій владі.

Остання колона американських військ залишила територію Іраку через кордон з Кувейтом в ніч на 18 грудня 2011.

4. Просторові обставини американо-іракської війни

Регіон Перської затоки, надзвичайно важливий як в економічному (нафта і природний газ), так і в геополітичному сенсі, зберігає статус одного з ключових в глобальній системі міжнародних відносин вже більше трьох десятків років. [3, с. 62]

На наш погляд, головна причина безкомпромісної політики США щодо Іраку полягає не стільки в тих чи інших порушеннях останнім певних пунктів численних резолюцій ООН, стільки в погано прихованій боротьбі за ринки та сфери впливу між США і Великою Британією — з одного боку і Росією та Францією, — з іншого — в районі Перської затоки та в Іраку зокрема. Річ у тім, що Росія та Франція нещодавно уклали ряд угод з Іраном та Іраком у сфері видобутку, нафти та газу в цих двох країнах, які підпадають під так званий американський закон «Дамато», що не «рекомендує» іноземним компаніям інвестувати більш як 40 млн. доларів в нафтогазову промисловість країн, уряди яких, згідно з американським тлумаченням, проводять терористичну діяльність. Так, нещодавно: французька компанія «Тотал», за участю нафтогазових компаній: Росії і Малайзії підписала з Іраном контракт на суму в два млрд. доларів з метою спільного видобування іранського газу, тим самим проігнорувавши американський закон «Дамато». [1, с.30−31]

З початку 80-х років всі американські адміністрації аргументували необхідність захисту життєвих інтересів району Перської Затоки, вдаючись до військової сили, яка досягла свого апогею в ході операції «Буря в пустелі» і після дислокації американських військ в цьому регіоні. Для Дж. Буша-молодшого Ірак є особливим випадком. Це пов’язане з низкою причин, серед яких є бачення його адміністрацією проблеми енергоносіїв і їх майбутнього Америки. Відтак, ми ще раз підкреслили просторовий фактор даного конфлікту. Отже, підводячи висновок просторових обставин війни, зауважимо, що саме територія та простір мали найбільше значення, стали найбільшою причиною цієї війни, адже доведено, що на сьогодні за обсягами запасів нафти Ірак (112,5 млрд. бар.) посідає друге місце у світі після Саудівської Аравії (261,8 млрд. бар.). Саме тому — Регіон Перської затоки, надзвичайно важливий як в економічному (нафта і природний газ), так і в геополітичному сенсі, зберігає статус одного з ключових в глобальній системі міжнародних відносин.

5. Стан вирішеності американо-іракської війни та оцінка ефективності, спірні питання

Ця війна стала в багатьох аспектах наступницею «Бурі в пустелі», але мала і досить багато характерних рис, які категорично відрізняють її від своєї попередниці.

Огляд військових подій 2003 року дає уявлення про складність і багатогранність аспектів даного конфлікту. Власне, вони й обумовлюють наявність суперечностей, алогізмів і парадоксів, якими була багата друга американо-іракська війна. [2, с. 44]

Характеристику стану вирішеності буде правильно розглядати з моменту повалення режиму Саддама.

Відтак, поваливши режим Саддама Хусейна в Іраку, Білий дім прагне реалізувати масштабніший план, а саме — «утихомирити» Близький Схід шляхом встановлення там проамериканської демократії.

Автори програми «реконструкції» Близького Сходу виходять із того, що американська демократія — універсальна, забезпечує модернізацію, процвітання, справедливість і діалог культур. Однак більшість спостерігачів сходяться на іншому. На їхню думку, спроби США нав’язати свої принципи близькосхідному регіонові призведуть до наслідків, протилежних бажаним, тобто до посилення в ньому нестабільності, фундаменталізму й тероризму.

Ця програма дає помітні збої вже на першому етапі її реалізації - створенні в Іраку проамериканського режиму. Слабким місцем комплексної програми США із «реконструкції» близькосхідного регіону є те, що її не підтримують ні уряди, ні народи арабських країн, а також Ірану і навіть Туреччини. Єдина країна, котра не лише підтримує цю програму, а й постійно «підштовхує» США до її реалізації, — це Ізраїль, який вважає себе «острівцем прозахідної демократії серед автократичного арабського моря» .

Зробимо висновок, що ця війна не принесла очікуваних у Вашингтоні результатів і мала для США вельми неоднозначні наслідки. Так, вже після завершення активної фази бойових дій події в Іраку почали розвиватися зовсім не за тим сценарієм, на який розраховували американські стратеги. У Вашингтоні особлива ставка робилась на те, що після тривалого жорсткого панування саддамівської диктатури, іракський народ вітатиме американців як визволителів і активно включиться у процеси реконструкції і модернізації країни. Натомість, в Іраку розгорнувся широкий рух опору іноземній окупації, в якому брали участь практично усі етноконфесійні групи населення, за винятком курдів. За цих умов армія США виявилась малоготовою до ведення затяжної конртпартизанської війни і почала зазнавати відчутних втрат у живій силі і бойовій техніці. За станом на 31 серпня 2010 р., тобто майже за 7,5 років війни, загальні втрати американський військ в Іраку склали 4 416 чол. вбитими і 31 930 пораненими.

Протягом тривалого часу США, незважаючи на присутність в Іраку 150-тисячного експедиційного корпусу, так і не змогли забезпечити стабільність і безпеку у цій країні. Повсякденною практикою в Іраку, яка зберігається дотепер, стали збройні напади, теракти та інші насильницькі дії місцевих бойовиків та іноземних терористів, як проти іракців, так і проти іноземців. [1, с. 9]

Таким чином, війна, яку США розпочали в Іраку, спровокувала тут і в усьому регіоні негативні процеси такої сили, до яких ініціатори цієї воєнної кампанії виявилися зовсім не готовими. Цілком очевидно, що військова перемога американців в Іраку не забезпечила досягнення головних політичних цілей, які Вашингтон ставив перед собою у цій війні. [1, с. 10]

6. Програма щодо врегулювання американо-іракської війни

У зв’язку з вищесказаним не можна не погодитися з багатьма авторами, які справедливо наголошують на тому, що адекватною відповіддю тероризму має стати відкритий і неупереджений діалог між цивілізаціями, культурами і релігіями, а також рішуча боротьба за розв’язання глобальної проблеми нерівномірності соціального й економічного розвитку Півдня і Півночі, яка є основною причиною поширення тероризму. Не можна розраховувати на успіх у боротьбі з тероризмом, покладаючись лише на застосування збройної сили і проводячи на міжнародній арені політику подвійних стандартів.

Союзники США і міжнародні організації повинні сприяти новому іракському уряду в розробці і здійсненні пакета економічних реформ, який включав би такі заходи:

створення сучасного правового середовища, яке захищало б права власності та сприяло б приватизації;

здійснення освітніх програм і підготовка населення Іраку до проведення структурної економічної реформи, розгортання широкої інформаційної кампанії на її підтримку;

залучення іракських емігрантів та інших арабомовних фахівців, які отримали фінансову, правову та ділову освіту на Заході для заповнення державних посад при проведенні економічної реформи та приватизації;

звільнення внутрішніх цін, включаючи комунальні послуги та енергоносії;

підготовка до приватизації об'єктів державної власності, включаючи промислові об'єкти, транспортні засоби, морські порти і аеропорти, трубопроводи;

підтримку збалансованого бюджету та забезпечення низького рівня інфляції, податків і тарифів;

лібералізація і розширення зовнішньої торгівлі з перспективою вступу Іраку в СОТ.

Головний висновок цього аналітичного матеріалу: економічне зростання може стати важливим внеском у стабілізацію Іраку. Структурна реформа в Іраку і всеосяжна приватизація стануть стратегією перемоги для народу Іраку, його майбутнього уряду, для всього регіону.

Висновки

Отже, не викликає сумнівів, що головними справжніми цілями військового вторгнення США до Іраку були повалення режиму С. Хусейна, формування там лояльного до себе режиму, установлення контролю над нафтоносними районами країни та постачанням енергоресурсів з регіону Перської затоки. На регіональному рівні іракська воєнна кампанія Вашингтона була покликана сприяти зміні усієї геополітичної конфігурації БСС на користь США.

Між тим ця війна не принесла очікуваних у Вашингтоні результатів і мала для США вельми неоднозначні наслідки.

Цілком очевидно, що завершення воєнної кампанії Сполучених Штатів і виведення з Іраку бойових частин ЗС США жодною мірою не стали наслідком успішного завершення американської «визвольної» місії у цій країні. За більш ніж сім років американцям так і не вдалося створити в Іраку належні умови для становлення стабільної демократичної держави і громадянського суспільства, формування дієздатних національних збройних сил та органів безпеки, відбудови економіки на новій, сучасній основі.

Список використаних джерел

1. Волович О. О. Ірак на шляху випробувань і відродження: збірник статей / О. О. Волович, Г. В. Шелест // Національний інститут стратегічних досліджень, Регіональний філіал у м. Одесі. — О.: Фенікс, 2010. — 398 с.

2. Грєбцов В. В. Друга американо-іракська війна (2003 р.): історичні парадокси // Наукові записки Міжнародного гуманітарного університету. — Одеса: Міжнародний гуманітарний університет, 2007. — Вип. 8.

3. Грєбцов В.В. «Іракська свобода» чи друга американсько-іракська війна? // Наукові записки Міжнародного гуманітарного університету: Зб. наук. пр. — Одеса: Міжнародний гуманітарний університет, 2004. — Вип. 1.

4. Ізмайлов І. Війна проти Іраку: хроніка бойових дій // Закордонне військовий огляд, № 4

5. Заболотний В. М. Історія країн Європи та Північної Америки: кінець ХХ — початок ХХІ століття / Видавництво АСТ, 2007 — 494с.

6. Манойло А. В., Петренко А.І., ФроловД.Б. Державна інформаційна політика за умов інформаційно-психологічної війни. — М.: Гаряча лінія, 2003. — 541 з.

7. Слободян Н. Іракський фактор у міжнародних відносинах у Перській затоці на початку ХХІ століття / Вісник КНУ ім. Тараса Шевченка / 89−90 / 2007

8. Федцов В. Г., Федцов А. В., Новіков Ю.Ю. Новітня історія / Видавництво ПРІОР, 2006 — 142с.

9. The New York Times. — 2003. — грудень 8.

10. Kay D.A. Iraq Beyond the Crisis du Jour // The Washington Quarterly. — Summer 1998. — Vol.21, № 3. — P. 10−14.

11. Електронний ресурс — http://uk.wikipedia.org/wiki/

12. Електронний ресурс — https://archive.today/news.dt.ua/news/25 695

13. Електронний ресурс — http://ua.euronews.com/tag/iraq-war/

Додаток

Схема класифікації міжнародних конфліктів за різноякісними ознаками