Розлади статевої функції

РЕФЕРАТ

на тему:

Розлади статевої функції.

Скарги жінок на розлади статевої функції спостерігаються досить часто. Ставлення лікаря до таких хворих має бути надзвичайно обачним і тактовним. Розлади статевої функції жінок можуть спричинятися такими факторами.

1. Неможливість статевого життя внаслідок яких-небудь пе­решкод у статевих шляхах. До цієї групи належать жінки з вродженими пороками статевих органів.

2. Неможливість статевого життя внаслідок спазму в області входу у піхву. Так, при намаганнях здійснити статевий акт відбувається тонічне скорочення і судома м’язів піхви і стегон, що супроводжується болем. Це захворювання психогенного характеру і зустрічається у астенічних жінок у молодому віці або у літніх жінок, які раніше не жили статевим життям.

3. Статева холодність чи відсутність задоволення зустрі­чається нерідко у жінок з недорозвиненістю статевого апарату, після перенесення тяжких інфекційних захворювань, після абортів.

4 Біль під час статевого акту. Зустрічається у жінок, які мають запальні процеси у піхві, шийці матки, пухлини при­датків тощо.

Аномалії менструального циклу

Аномалії менструального циклу досить різноманітні, їх можна поділити на такі групи:

• повна відсутність менструацій (аменорея);

• малі і нечасті менструації (гіпоменорея);

• надмірні менструації (циклічні кровотечі);

• нерегулярні менструації (ациклічні кровотечі);

• сильний біль під час менструації (альгоменорея);

• сильний біль, що віддає в інші органи (дисменорея).

Аменорея — (відсутність місячних) може бути первинною і вторинною, тобто повна відсутність менструацій з періоду статевого дозрівання і припинення менструацій, що були, на деякий час чи назавжди. За етіологією розрізняють фізіо­логічну аменорею, яка спостерігається до настання статевої зрілості, під час вагітності тощо, штучну аменорею, яка спричинена внаслідок хірургічного видалення яєчників або систематичним вприскуванням розчину йоду з метою запо­бігання вагітності, і патологічну аменорею. Патологічна аменорея нерідко спостерігається після важких інфекційних захворювань, хронічних виснажуючих захворювань (туберку­льоз, малярія), хронічних інтоксикацій ртуттю, свинцем, наркотичними речовинами. Аменорея — частий супутник ендокринних захворювань яєчників, наднирників, підшлун­кової та щитовидної залоз.

Аменорея і гіпоменорея лікуються за допомогою дієто-і гормонотерапії. Показане лікування на курортах і в санато­ріях гінекологічного профілю. Лікування дієтою передбачає високоякісне і калорійне харчування, додатково збагачене на вітаміни С і В. Рекомендується загальнозміцнювальний режим — відпочинок на свіжому повітрі, заняття спортом. Гормо­нотерапія призначається лікарем за певною схемою з огляду на фази менструального циклу. Так, у перші 15−20 днів призначають препарати фоллікулін, синестрол, а в наступні дні - препарати гормону жовтого тіла (прогестерон).

Дисменорея і альгоменорея проявляються як загальна слабкість, розбитість, головний біль, біль у ділянці статевих органів. Нерідко біль має переймоподібний характер, віддає у стегна. Біль у животі може спостерігатися за кілька днів до початку місячних і продовжуватися після їх припинення. З багатьох причин виникнення болю можна виділити: 1) механічний біль — пояснюється переповненням кров’ю матки за її малого об'єму, вузькості шийки, внаслідок чого утруднюється відтік крові- 2) конституційний біль — спосте­рігається при астенічній конституції тіла (такі жінки мають слабкий розвиток м’язів, високий зріст, бліде забарвлення шкіри, довгі кінцівки і шию, вузьку грудну клітку) — 3) ендокринний біль — розвивається у разі недостатнього продукування гормонів жовтого тіла та деяких інших причин.

Під час лікування дисменореї лікар, як правило, призначає гормональні препарати, але існує ряд вправ, котрі можуть набагато зменшити менструальні болі. Так, прокидаючись вранці у ліжку, жінці не слід негайно вставати, варто трохи полежати і потім виконати кілька простих вправ. Зігнути ноги у колінах і притягнути їх до грудей. Трохи зігнувши спину, погойдатися назад — вперед хвилину чи дві. Потім розпрямитися і ще полежати кілька хвилин. Далі перевер­нутися на живіт, взятися руками за гомілки біля суглоба і, вигнувши спину, так само хвилину-дві покачатися. Такі вправи покращують кровообіг, сприяють підтриманню тонусу матки і можуть зменшити менструальні болі.

Кровотечі зі статевих органів також дуже розповсюджене явище. Вони можуть пов’язуватись з менструальним циклом (циклічні) чи бути такими, за яких цикл не зберігається (ациклічні - найнебезпечніші). Найчастіше кровотечі бувають з матки. Головною причиною їх є запальні процеси в статевих органах, пов’язані з інфекційними захворюваннями, перери­ванням вагітності (абортом), неправильним застосуванням контрацептивів тощо. В усіх випадках появи кровотечі слід негайно звертатися до лікаря.

Запальні процеси жіночих статевих органів

Запальні процеси жіночих статевих органів прийнято поділяти на неспецифічні і специфічні. До неспецифічних запалень відносять так звані ерозії, кольпіти, бартолініти та деякі інші, що виникають з багатьох причин, головними з яких є недодержання гігієнічних норм під час менструацій і статевих актів, шкірні захворювання, подразнення, потра­пляння мікроорганізмів тощо. Найбільш поширеними є ерозії. Ерозія — це зміна в структурі багатошарового епітелію шийки матки. При цьому поверхня епітелію стає бугристою і може трохи кровоточити. Інколи на поверхні накопичується слизовий секрет, який згодом перетворюється на невеликі кісти. Лікування ерозій слід починати якомога раніше. Допускається застосування змащувань, вагінальних ванночок і тампонів, зроблених з неподразнювальних, в’яжучих, слабко дезінфікуючих і стимулюючих розчинів. Такими засобами є розчини протарголу (3−5%-вий), танвінгліцерину (10% -вий), тампони з риб’ячого жиру, синтоміцинової емульсії.

До специфічних захворювань відносять особливу групу інфекційних захворювань статевих шляхів, відомих під назвою венеричні захворювання. Часто зустрічаються такі за­хворювання, як гонорея, сифіліс, трихомоніаз. Основними причинами їх виникнення є зараження у разі недодержання гігієнічних норм у період менструації, аборти, що робляться у напівпідпільних умовах, діагностичні вискоблювання, зло­вживання статевим життям, нераціональні лікувальні процедури тощо.

Гонорея спричинюється збудником Nеissеrіа hопоrеа (гонокок), який паразитує на слизових оболонках і може проникати у товщу сполучної тканини, залози. Гонокок є виключно людським паразитом і передається під час статевого акту. Зараження через білизну, ванну трапляється рідко. На місці ураження виникає запалення, яке супроводжується набряком і виділенням гною. При цьому відчуваються сильний біль і різь у статевих органах. Хвороба ускладнюється порушенням відтоку сечі. В крові гонокок гине, тому ураження має в основному локальний характер. Інкубаційний період відсутній, але перші симптоми з’являються через 3−8 днів після зараження. Визначити гонорею можна за інтенсивним виділенням гною з сечовипускного каналу, болем під час сечовипускання. Хронічна гонорея часто ускладнюється ураженням чоловічих статевих залоз, що може спричинити безпліддя. У жінок уражуються матка і фаллопієві труби.

Основним засобом лікування гонореї є застосування препа­ратів на основі пеніциліну. Піхва при цьому спринцюється рожевим розчином перманганату калію, фурациліном. Сучас­на медицина застосовує й інші ефективні методи.

Сифіліс спричинюється Тrірапета роlidит (блідою спіро­хетою), яка швидко розмножується і поширюється на тканини, розташовані поблизу. Інкубаційний період триває 4−5 тижнів, після чого на місці ураження спірохетою розвивається виразка округлої форми з блискучою поверхнею. Через кілька днів сильно збільшуються у розмірі лімфатичні вузли. Це є первин­ним періодом у розвитку сифілісу, який триває приблизно місяць. Внаслідок того, що хворий не відчуває болю, відсутні інші ознаки захворювання, він може вчасно не звернутися до лікаря. Тоді починається другий період, коли спірохети поширюються у тканинах, крові і лімфі. Під час перебігу дру­гого періоду спостерігається інтоксикація організму токси­нами спірохет, з’являються загальна слабкість, головний біль, біль у м’язах і суглобах, підвищується температура. Єдиною характерною ознакою сифілісу в цей період є поява рожевих плям по всьому тілу. Цей період, до речі, найнебезпечніший для оточуючих, оскільки хворий дуже заразний. Третій період характеризується тяжкими ураженнями тканин — спочатку вони проявляються як набряки, потім спостерігається змерт­віння тканини і її розпад, на місці якого виникає глибокий рубець, характерний тільки для сифілісу. Такі ураження можуть з’явитися у будь-якому місці в людини. Так, у випадку ураження піднебіння голос набуває гнусавості, а ураження в місці розташування носової кістки веде до «провалювання» носа. При сифілісі тяжко уражаються кровоносні судини, особливо аорта, стінки якої втрачають еластичність і можуть розірватися. Це майже завжди призводить до миттєвої смерті.

Слід зауважити, що сифіліс може передаватися не тільки шляхом статевого контакту, а й через білизну, одяг, слину, різні предмети. Хоч такі шляхи передачі сифілісу менш поширені, але цілком можливі. Лікування сифілісу над­звичайно важка справа. Чим раніше він буде виявлений, тим більше шансів на повне одужання.

Трихомоніаз — захворювання, спричинене джгутиковими паразитами Тrісhоmопаз. Зараження відбувається під час статевого контакту. Інші шляхи майже виключені у зв’язку з відсутністю стійких форм цист і нездатністю їх існування у несприятливих умовах. Початок трихомоніазу виявити складно, оскільки флора піхви майже не змінюється. Далі настає друга форма захворювання, коли починаються гнійні виділен­ня, що мають темнувато-зелений колір, неприємний гнильний запах, містять пухирці вуглекислого газу. Ця стадія може тривати від кількох тижнів до кількох місяців, а потім перейти у хронічну, яка характеризується багатьма ускладненнями. Лікування трихомоніазу передбачає такі обов’язкові умови:

1) в усіх випадках захворювання лікуванню підлягають і чоловік, і жінка, оскільки чоловік часто є носієм трихомонад;

2) лікування повинно бути загальним (з метою підвищення опірності організму) і місцевим;

3) застосовуються препарати для знищення трихомонад і усунення запалень;

4) після закінчення курсу лікування необхідний суворий контроль.

Небезпечним є також захворювання на хламідійну і мікоплазмову інфекції, що у багатьох випадках призводить до безпліддя. Симптоми такого захворювання нагадують трихомоніаз, але виражені набагато слабше. Лікуванню так само підлягають і чоловік, і жінка.

Ще одним поширеним захворюванням є молочниця — хвороба, спричинена грибом Мопiliа аlbісапs. Молочниця зустрічається в дітей у ротовій порожнині, а у жінок — у піхві. Особливо часто молочницю виявляють у вагітних жінок. Клінічні прояви виражені у свербінні чи печії у піхві, нерідко спостерігаються набряки стінок піхви, на тлі яких видно невеличкі білі плями. Лікування полягає в орошуванні уражених місць 2−3% -вим розчином бури чи змащуванні 10%-вим розчином бури на гліцерині. Невагітним жінкам можна додатково рекомендувати спринцювання 3−5% -вим розчином соди.

Будь-які інфекційні захворювання небезпечні. Після їх лікування необхідний контроль одужання. Слід заборонити статеві контакти до закінчення двох найближчих менстру­альних циклів, під час яких проводиться бактеріологічний контроль. У разі недодержання цих правил може виникнути рецидив чи повторне інфікування, що кінець кінцем може призвести до загального порушення функцій організму і безпліддя.

Безпліддя — це відсутність у жінки здатності до заплід­нення. Основними факторами абсолютного безпліддя вважаються ендокринні захворювання і авітамінози, аномалії та інфекційні захворювання статевих органів, аборти, чоловіче безпліддя. З метою профілактики безпліддя у шлюбі слід проводити профілактичні заходи, якомога швидше присту­пити до лікування різних захворювань, які можуть бути у подружжя. Велика увага повинна бути приділена попередженню чоловічого безпліддя. Наприклад, необхідно ретельно лікувати у дитинстві хвороби, які призводять до порушення процесу сперматогенезу і дають згодом від 10 до 20% чоловічого безпліддя, своєчасно визначати і лікувати інфек­ційні хвороби, їх специфіка часто буває такою, що чоловік навіть і не здогадується про наявність захворювання через відсутність симптомів. Але одночасно він може бути носієм багатьох інфекцій.

Велике значення має поширення культури сексуальних стосунків, а також боротьба з абортами, які дають майже 50% усіх ускладнень, особливо в жінок, які вагітніють уперше.

Сім'я — це складена за тисячі років форма спільного життя чоловіка і жінки, що створює найоптимальніші умови для збереження їх здоров’я, народження і виховання дітей, передачі їм життєвого досвіду.

Утворення сім'ї - відповідальний етап у житті кожної людини, до якого слід ретельно готуватися, зокрема дбати про здоров’я. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Кожен має право на охорону здоров’я, про що записано у ст. 49 Конституції України. Саме по собі це ще не може забезпечити високий рівень здоров’я людей. Важливо виховати в собі ставлення до свого здоров’я не тільки як до особистого, а й суспільного багатства країни.

ЛІТЕРАТУРА.

— Білявський Г. О., Паду н М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. — К.: Либідь, 1995. — 368 с.

— Біологія / А. А. Слюсарев, А. В. Самсонов, В. Н. Мухін та ін./ Під ред. В. О. Мотузного. — К.: Вища пік., 1991. — С. 6, 241.

— Вишневская Е. Л., Барсукова Н. К., Широкова Т. Й. Основы безопасности жизнедеятельности: Учеб. пособ. для учащихся 9-х кл. общеобразоват. шк. — М.: Русское слово, 1995. — 62 с.

— Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. — К.: Вікар, 1997. — С. 17−19.

— Кучеров І. С. Фізіологія людини і тварин. — К.: Вища шк., 1991. — 327с.

Леони Д., Режи Б. Анатомия и физиология в цифрах. — М.: Кронпрес, 1995. — 128с.

— Лисенков С. Л. Конституція України: Матеріали до вивчення. — К.: Либідь, 1997. — С. 53−54.

— Основи медицинских знаний учащихся: Проб. учеб. для сред. учеб. заведений / Под ред. М. Й. Гоголева. — М.: Просвещение, 1991. — 112с.

— Пономарев В. Т. Энциклопедия безопасности. — Д. Сталкер, 1997. — С. 297−391.

— Самарський С. Л. Зоологія хребетних. — К.: Вища шк., 1976. — С. 188−189.

— Ситников В. П. Основы безопасности жизнедеятельности: Справочник школьника. — М.: Слово, 1997. — С. 307−444.

— Смирнов В. Е. Медицина. Наркомания: знак беды. — М.: Знание, 1988. — Вьіп. 2. — С. 33−56.

— Спок Б. Ребенок и уход за ним. — К.: Наук, думка, 1992. — 448 с.

— Ураков Й. Г. Последствия алкоголизма. — М.: Здоровье, 1987. — № 11. — С. 50−91.

— Хрипкова А. Г., Колесов Д. В. Гигиена и здоровье. — М.: Про­свещение, 1984. — С. 24−27.

— Щербак Г. Й., Царичкова Д. Б., Вервес Ю. Г. Зоологія без­хребетних. — К.: -Либідь, 1996. — Кн. 2. — С. 291−298.