Внутрішня організація прислів'їв французької та російської мов

ВНУТРІШНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ПРИСЛІВ'ЇВ ФРАНЦУЗЬКОЇ ТА РОСІЙСЬКОЇ МОВ

Тимощенко Олександр Вікторович У мові важлива її національно-культурна семантика, що відображає особливості природи, характер економіки і суспільного устрою країни, особливості побуту, звичаїв, досвід своїх предків та історію народу, світогляд, моральні норми та естетичні ідеали. Національно-культурна семантика присутня на всіх рівнях мови, але найбільш яскраво проявляється в прислів'ях і приказках, які безпосередньо і прямо відбивають позамовну дійсність, називають предмети, явища і ситуації навколишнього світу. За словами фольклориста-пареміолога Г. Л. Пермякова [1, c.19], в прислів'ях і приказках, як і в будь-якому іншому жанрі фольклору, знаходить своє відображення все, чим живе і з чим стикається той чи інший народ протягом століть. Тут і повний набір етнографічних реалій: починаючи від знарядь праці та закінчуючи вбранням, та всебічна характеристика географічного середовища з її ландшафтом, кліматом, тваринним і рослинним світом; тут і спогади про давно минулі події та видатних історичних особистостей, відлуння найдавніших релігійних вірувань, історії народу і детальна картина сучасної організації суспільства.

Разом з народом і його мовою народжуються і прислів'я, народ живе ними, у них — його переживання, життєвий досвід, його філософія. Прислів'я — це століттями сформована мова повсякденної культури, у якому в короткій формі відображені категорії та встановлення життєвої філософії народу носія мови [2, с.152].

Прислів'я містять в собі закінчені судження, засновані на узагальненні конкретних ситуацій, в них відображені народні переконання, вони є логічною моделлю для оціночного міркування, в них укладені неписані правила поведінки, живі і втрачені реалії національної культури. Можна стверджувати, що національно-культурна семантика мови — це продукт історії, що включає в себе минуле культури. І чим багатша історія народу, тим яскравішим і змістовнішим є його прислів'я та приказки [1, с. 14−16].

Існують різні критерії, за якими можна класифікувати прислів'я. Так, В. П. Жуков розрізняє прислів'я за різною мірою змістової вмотивованості [2, с. 156−164]. Він виділяє 3 групи:

1. До першого типу належать прислів'я, які в даний час вже не вживаються в прямому, буквальному значенні. Сюди можна віднести прислів'я типу:

Горбатого могила исправит; Старый конь борозды не портит; Яблоко от яблони недалеко падает.

Le renard mourra dans sa peau; Vieux bњuf fait sillon droit; Le fruit ne tombe pas loin de l’arbre; Au royaume des aveugles les borgnes sont rois.

2. До другого типу належать прислів'я, які відрізняються подвійним планом — буквальним і переносним. Такі як:

Аппетит приходит во время еды; Кашу маслом не испортишь; Любишь кататься, люби и саночки возить.

L’appйtit vient en mangeant; L’abondance de biens ne nuit pas; Pour manger la noix il faut casser la coque.

У мовній практиці прислів'я цього типу, як правило, реалізуються в переносному значенні. Втім, можливі випадки, коли одне й те ж прислів'я може зустрічатися в одних контекстах у прямому значенні, а в інших — в переносному.

3. Третій тип складають такі приказкові вирази, які вживаються тільки в буквальному значенні. Сюди відносяться, наприклад:

Цель оправдывает средства; Век живи, век учись; Старый друг лучше новых двух.

La fin justifie les moyens; On n’est jamais trop vieux pour apprendre; Les vieilles amitiйs ne se remplacent pas.

Значна кількість таких виразів займає проміжне положення між виділеними розрядами. О. А. Потебня ділив прислів'я на дві великі групи: образні і безобразні [1, с.158]. До безобразних він відносив вислови морального змісту, наприклад:

Какова плата, такова и работа; Береги денежку про черный день; На Бога надейся, а сам не плошай.

Messe bien payйe, messe bien chantйe; Il faut garder une poire pour la soif; Aide-toi, le ciel t’aidera.

Серед образних прислів'їв можна виділити підвиди у відповідності з використовуваними стилістичними прийомами:

1) антитетічні - Человек предполагает, а Бог располагает; Везет в картах, не везет в любви; Тише едешь, дальше будешь.

L’homme propose et Dieu dispose; Heureux au jeu, malheureux en amour; Habit de velours, ventre de son; Tel qui rit vendredi, dimanche pleurera; Les premiers, а la gamelle, les derniers aux champs.

2) метафоричні - Большому кораблю — большое плавание; Всяк кулик свое болото хвалит; Не все то золото, что блестит.

А grand cheval grand guй; А chaque oiseau son nid est beau; Tout ce qui brille n’est pas or.

3) метонімічні - Одна голова хорошо, а две лучше; Дурная голова ногам покоя не дает; Сытое брюхо к ученью глухо.

Quatre yeux voient plus clair que deux; Quand on n’a pas bonne tкte, il faut avoir de bonnes jambes; Ventre affamй n’a point d’oreilles.

4) оксюморонні - Не мешай грибам цвести; Не сгоняй щуку с яиц.

Les poules pondent par le bec.

5) тавтологічні - Не по хорошу мил, а по милу хорош; Что в лоб, что по лбу; Лучше страшный конец, чем бесконечный страх.

C’est bonnet blanc et blanc bonnet; Tel croit guiller Guillot que Guillot le guille; Qui craint de souffrie, il souffre dйjа ce qu’il craint [3].

Можна зробити висновок, що структура прислів'їв в обох мовах схожа. І в російській, і у французькій ми спостерігаємо однакові явища, такі як наявність протиставлень, інфінітивних і паралельних конструкцій, повторення слів і відсутність певного порядку слів. Багато прислів'їв заримовані. Як і російське прислів'я, французьке використовує власні імена. Якщо виділити відмітні особливості синтаксису і пунктуації прислів'їв у кожній мові, то можна сказати, що для російських прислів'їв властиві неповні речення, позбавлені підмету, що не характерне для французької мови. Незважаючи на фіксований порядок слів у французькій мові, речення зі зворотним порядком слів частіше зустрічаються у французьких, ніж у російських прислів'ях. У французькій мові більш поширеною, ніж в російській, є паралельна конструкція пропозицій, а в російській, навпаки, частіше зустрічаються фрази з тире.

прислів'я російський французький мова.

Література

• 1. Пермяков Г. Л. Основы структурной паремиологии // Г. Л. Пермяков — М.: Наука, 1988. — 235 с.
• 2. Жуков В. П. Фразеологический словарь русского языка // В. П. Жуков. — М.: Советская энциклопедия, 1967. — 543 с.
• 3. Потебня А. А. Из лекций по теории словесности. Басня. Пословица. Поговорка // А. А. Потебня. — М.: Высшая школа, 1990. — 372 с.
• 4. Баранов С. Ф. Русское народное поэтическое творчество. Пособие для студентов историко-филологических факультетов пед. институтов // С. Ф. Баранов. — М.: Госуд. учебно-педагогическое изд-во, 1992. — 306 с.