Образ Петербурга

Образ Петербурга.

Многие великі письменники 19 століття зображували прекрасне Петербург, чільне місце вона обіймає й у творах Ф.М. Достоєвського, але говорить про його чудових будинках, про красу міста, Федір Михайлович хіба що заглядає всередину бідних будинків, де у жахливих умовах живуть герої його роману «Злочин покарання». У твір ми зустрічаємося із чорними східцями, облитими помиями, дворами — колодязями, схожі на душогубку, місто облуплених стін, нестерпної задухи і зловонья, це найкраще місце, у якому неможливо бути здоровим, добрим, повним сил. Він душить і тисне. Письменник будь-коли показує краси Петербурга. Природи майже немає, і якщо й зустрічається, лише акцентується його відсутність у решті місцях. Близько природи трапляються дивні речі: уві сні під кущем Раскольникову сниться страшний сон жорстокість, про загибель безвинного істоти.

Особое увагу приділяє Достоєвський непросто опису убогих умов кімнат, але й звертає увагу до запахи і символічні кольору. Він використовує жовті, зелені і сірі кольору, а взагалі у романі домінує ж жовтий колір — символ хвороби, злиднів, убозтва життя. Жовті шпалери і меблі жовтого кольору ще на кімнаті бабусі - процентщицы, желто від постійного пияцтва обличчя Мармеладова, жовта «схожа на шафу чи скриня» коморка Раскольникова, вдома вирізняються в жовто-сірий колір. Соня Мармеладова пішла по «жовтому билету», женщина-самоубийца з жовтим лицом.

Эти деталі, і навіть жовчний місто відбивають безнадійну атмосферу існування головних дійових осіб твори, є провісниками лихих подій. Однак у романі ми й зелений колір, колір «фамільного» Мармеладовского хустки. Цей хустку, як хрест, носить Катерина Іванівна, а після його смерті Леніна і Софія Мармеладова. Він уособлює й страждання, які випадають частку його владетельниц, та його спокутну силу. Помираючи, Катерина Іванівна вимовляє: «Бог сам знає його як я страждала…» Вирушаючи за Раскольниковим, що йде визнаватися у злочині, Соня надіває цей хустку. Вона готове прийняти він страждання і спокутувати цим провину Радиона. У епілозі, в сцені відродження Раскольникова Соня стає дедалі у тому ж хустці, змарніла після хвороби. Саме тоді зелений колір — символізує страждання і надії головних героїв романа.

Достоевский у своїй творі показав місто, у якому зароджується капіталізм, коли, які зуміли пройти через соціальний перелом. Петербург також і дійовою особою роману, співучасником страшного злочину Раскольникова, і свідком його каяття. Отже, можна дійти невтішного висновку, що з Достоєвського Петербург — місто вбивства, злиднів і людського одиночества.