Проект станції технічного обслуговування й ремонту автомобільного рухомого складу

ЗМІСТ.

ВСТУП.

1. РОЗРАХУНКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗДІЛ.

1.1 Розрахунок виробничої програми станції технічного обслуговування автомобілів (СТОА).

1.1.1 Розрахунок обсягу робіт з ТО і ремонту автомобілів.

1.1.2 Розрахунок кількості постів СТОА і уточнення об'єму виконуваних робіт.

1.2 Розподіл обсягу робіт.

1.2.1 Розподіл обсягу робіт за їх видами.

1.3 Розрахунок обсягу допоміжних робіт.

1.4 Розрахунок обсягу робіт із самообслуговування.

2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗДІЛ.

2.1 Організація і технологія виконання робіт в підрозділі.

2.2 Розрахунок обсягу виконуваних в підрозділі робіт.

2.3 Розрахунок необхідної кількості робітників.

2.4 Розрахунок (підбір) технологічного і допоміжного обладнання, пристроїв та організаційної оснастки.

2.5 Визначення площі виробничого підрозділу.

2.5.1 Розрахунок площ відділень не оснащених постами.

2.6 Опис і обґрунтування плану підрозділу.

3. ОХОРОНА ПРАЦІ.

3.1 Вимоги техніки безпеки і пожежної безпеки.

3.2 Розрахунок освітлення.

3.2.1 Розрахунок штучного освітлення.

3.2.2 Розрахунок загального освітлення.

3.2.3 Розрахунок природного освітлення.

3.3 Розрахунок вентиляції.

3.4 Розрахунок необхідності застосування механічної вентиляції.

3.5 Охорона навколишнього середовища ДЕТАЛЬНА РОЗРОБКА ЛІТЕРАТУРА.

ВСТУП.

Одним із резервів збільшення автомобільного парку країни є організація на належному рівні ремонту автомобілів. Необхідність і доцільність ремонту зумовлені насамперед тим, що внаслідок тривалої експлуатації автомобілів настає такий момент, коли затрати коштів та праці, пов’язані з підтриманням їхньої працездатності, перевищують прибутки від їх подальшої експлуатації. Такий технічний стан автомобілів уважається граничним і зумовлений нерівномірністю їхніх деталей та агрегатів. Відомо, що створити рівноміцну машину, всі деталі якої спрацьовувалися б рівномірно й мали б однаковий термін служби, практично неможливо. Отже, ремонт автомобіля навіть тільки заміною деяких деталей, які мають невеликий ресурс, завжди економічно і доцільний і виправданий.

Економічна ефективність ремонту автомобілів підвищується завдяки використанню залишкового ресурсу їхніх деталей. Близько 70% деталей автомобілів, що прослужили до ремонту, мають залишковий ресурс і можуть бути використані повторно або без ремонту, або після невеликого ремонтного діяння. До основних та найскладніших і найтрудомісткіших у виготовленні агрегатів автомобіля належить кузов. Довговічність кузова визначає експлуатаційну довговічність автомобіля. Поряд із звичайним спрацюванням, пов’язаним із рухом автомобіля по дорогах, на його експлуатаційну довговічність впливають корозія та пошкодження внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Потреби в ремонті зростають пропорційно збільшенню парку машин, що експлуатуються.

Періодичні технічні обслуговування й ремонт автомобільного рухомого складу державного сектора здійснюються на автотранспортних підприємствах (АТП) та авторемонтних заводах (АРЗ), де є умови для широкого застосування найдосконаліших технологічних процесів, сучасного високопродуктивного обладнання, підвищення якості ремонту та найповнішої реалізації його економічних переваг.

Нині стрімко зростає парк автомобілів, які належать громадянам. Підтримання цього парку в працездатному стані здійснює переважно система автосервісу. Побудовано й уведено в експлуатацію цілу мережу станцій технічного обслуговування (СТО), на яких виконуються технічне обслуговування й ремонт особистих автомобілів. Тепер, особливо на великих СТО, зростає питома вага кузовних робіт у загальному обсязі пропонованих послуг. На СТО дедалі ширше застосовується прогресивна технологія, що ґрунтується на використанні спеціального інструменту, зварювання в захисному газі, стендів для виправляння кузовів, оснащених системами контролю геометри, тощо.

Прогрес у розвитку конструкцій кузовів, що простежується останнім часом, зумовлює підвищення вимог до ремонтників, котрі мають знати й будову кузова, й умови сприйняття навантаження його несучою конструкцією, що є базою для кріплення елементів шасі автомобіля, й сучасні ремонтні технології, які дають змогу відновити закладені конструктором властивості несучої конструкції, й різні методи ремонту.

1. РОЗРАХУНКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗДІЛ.

Порядок виконання розрахунків виробничої програми підприємства супроводжується прикладом розрахунків.

1.1 Розрахунок виробничої програми станції технічного обслуговування автомобілів (СТОА).

Вихідні дані:.

1. Тип станції - універсальна;

2. Населення району — 125 000 чол., у т. ч. населення районного центру — 55 000 чол.;

3. Розподіл автомобілів за класами:

— особливо малий клас — 22%.

— малий клас — 67%.

— середній клас — 8%.

— підвищеної прохідності (4×4) — 3%.

4. Середньорічний пробіг обслуговуваних автомобілів становить: для регіонів, де річна кількість днів із плюсовою температурою становить 230 днів — 8… 10 тис. км., понад 230 днів — 10… 15 тис. км., автомобілі:

Середньодобовий пробіг:

— особливо малий клас — 8000 км;

— малий клас — 9000 км;

— середній клас — 10 000 км;

— підвищеної прохідності (4×4) — 9000 км.

5. Режим роботи СТОА (звичайно Д сто= 357днів у 1,5 зміни, а для дорожніх Д сто= 365 днів в 1.5 зміни).

6. Категорія умов експлуатації - друга;

7. Природно — кліматичний район — помірно-теплий вологий;

8. Інтенсивність руху по прилеглій до міста трасі - 1300 авт./добу;

9. Кількість заїздів для миття — 40 авт./добу;

10. Передбачити продаж автомобілів — 120 авт./рік.

1.1.1 Розрахунок обсягу робіт з ТО і ремонту автомобілів.

Розрахунок обсягу робіт по міських автомобілях (без урахування потужності СТОА).

Одним із головних факторів, визначаючих потужність і призначення міських СТОА, є кількість і склад автомобілів по марках, які знаходяться в сфері обслуговування СТОА.

Кількість місцевих автомобілів, які буде обслуговувати СТОА, буде складатись з автомобілів у районному центрі і сільській місцевості.

Знаходимо кількість автомобілів у районному центрі за формулою.

N_а рц = A _рц · U, (1.1).

де A _рц - кількість мешканців у районному центрі;

U — рівень автомобілізації. На даний момент рівень автомобілізації в Україні складає приблизно 150…170 автомобілів на 1000 мешканців, але у розрахунки треба закладати перспективні дані. На 2013 рік в Україні прогнозується 180−200 автомобілів на 1000 чоловік. Тоді.

N_а рц = 50 000 200/1000 = 10 000 авт.

Знаходимо кількість автомобілів у сільській місцевості району:

N_а см = 75 000 · 200/1000 = 1500 авт.

Кількість власників автомобілів у місті, які користуються послугами СТОА.

N_{а =} N_{а рц (см)} · К_о, (1.2).

де К_о — коефіцієнт обслуговування.

Для сільської місцевості цей коефіцієнт дорівнює 0,25, а для міста — 0,75. Тоді кількість місцевих автомобілів, які будуть обслуговуватись на СТОА:

- для сільської місцевості - N_а см = 15 000 · 0,25 = 3750авт.

— для райцентру — N_а рц = 10 000 · 0,75 = 7500 авт.

Загальна кількість місцевих автомобілів, які буде обслуговуватиме СТОА:

N_а = N_а см + N_{а рц ,} (1.3).

N_а= 3750+ 7500 = 11 250 авт.

Кількість місцевих автомобілів, які обслуговує СТОА, розбиваємо за класами у відповідності до вихідних даних:

— особливо малого класу N_а 1 = 22%; N_а = 0,22 · 11 250 =2475авт.

— малий клас N_а 2 = 67%; N_а2 = 0,67 · 11 250 =7538 авт.

— середній клас N_а 3 = 8%; N_а3 = 0,08 · 11 250 = 900 авт.

— підвищеної прохідності (4×4) N_а 4х4 = 3%; N_а = 0,03 · 11 250 =338 авт.

Примітка. Необхідно обов’язково провести перевірку після округлення результатів:

N_а = 2475+ 7538 + 900 + 338= 11 251 авт.

Трудомісткість робіт з технічного обслуговування (ТО) та поточного ремонту (ПР) без корективу на потужність СТОА визначаємо за формулою:

_n.

Т^*_м =? N_aі L_pі t^* _i /1000, (1.4).

^{i = 1}.

де і - кількість класів автомобілів;

N_aі — кількість автомобілів, що обслуговуються у кожному класі;

L_pі — середньорічний пробіг у і-тому класі.

t^* _і — питома трудомісткість технічного обслуговування та поточного ремонту на 1000 км пробігу автомобіля, без корективу на потужність СТОА.

Розрахунок питомої трудомісткості проведемо в табличній формі за кожним класом автомобілів окремо.

Таблиця 1.1.

Коригування питомої трудомісткості.

Трудомісткість робіт з ТО і ПР автомобілів особливо малого класу без корективу на потужність СТОА Т^*_ом = 2475· 8000 · 1,8/1000 = 35 640 люд.-год.

Т^*_м = 7538 · 9000 · 2,07/1000 = 140 433 люд.-год.

Т^*_с = 900 · 10 000 · 2,43/1000 = 2187 люд.-год.

Т^*_4х4 = 338 · 9000 · 3,42/1000 = 2187 люд.-год.

Для решти автомобілів розрахунки виконуються аналогічно. Результати зводимо до таблиці 2.2.

Таблиця 1.2.

Розрахунок трудомісткості, не скоригованої за потужністю СТОА.

Розрахунок об'єму робіт по автомобілях з траси.

Після визначення обсягу робіт по місцевих автомобілях необхідно провести розрахунки обсягу робіт по автомобілях, які курсують по прилеглій трасі. Обсяг робіт у цьому випадку залежить від вірогідності заїзду автомобілів на СТОА та інтенсивності руху по автомобільній дорозі.

Вірогідність з'їзду автомобілів з дороги залежить від багатьох причин (ТО, ПР, заправка пальним, відпочинок, харчування та ін.). В результаті аналізу матеріалів досліджень та звітів діючих СТОА, а також вивчення зарубіжного досвіду одержані середні показники, які характеризують з'їзд автомобілів з дороги.

Розрахунок обсягу робіт по автомобілях, які курсують по трасі, проводимо за формулою Т^*_д = N_з t^*_з, (1.5).

де N_з — річна кількість заїздів на СТОА автомобілів, які курсують по прилеглій дорозі, авт./рік;

t^* _з - не скоригована за потужністю СТОА нормативна питома трудомісткість ТО та ПР одного заїзду Річна кількість заїздів визначається за формулою:

N_з = I Д_р л_ТО/100, (1.6).

де I — інтенсивність руху на автотрасі, авт./добу (у завданні І = 1300 авт./добу);

л_ТО — вірогідність заїздів автомобілів на станцію, %.

Д_р — кількість робочих днів СТОА на рік приймаємо 357 днів.

N_з = 1300 · 357 5,0 / 100 = 23 205 авт./рік.

Нормативна трудомісткість ТО і ПР одного заїзду складає 2,0 люд.-год. Принагідно треба відмітити, що питома трудомісткість у розрахунку на один заїзд не коригується.

Т^*_д = 23 205 2,0 = 46 410 люд.-год.

Розрахунок загального обсягу робіт по СТОА.

Загальний обсяг робіт по СТОА, поки що не скоригований за потужністю:

Т^*_? = Т^*_м + Т^*_д (1.7).

Т^*_? = 188 664+46410= 235 074люд.-год.

Попередній розподіл загальної трудомісткості робіт на постові і дільничні.

Оскільки проектована СТОА розташована в місті, через яке проходить автотраса, обсяг постових робіт:

Т^*_?п = Т^*_? 77,9/100 (1.8).

Т^*_?п = 235 074 0,779 = 183 123 люд.-год.

1.1.2 Розрахунок кількості постів СТОА і уточнення об'єму виконуваних робіт.

Попередній розрахунок загальної кількості постів.

Загальна кількість робочих постів Х^* у першому наближенні визначають за формулою:

(1.9).

де Т^*_?п — річна трудомісткість постових робіт певного виду, люд. — год.

Фп — річний фонд часу поста, год.

Рп — чисельність одночасно працюючих на одному посту робітників Приймаємо середнє значення для різних типів робочих постів Рп=1,5.

К_Н— коефіцієнт враховуючий нерівномірність подачі автомобілів на пости, приймаємо для попередніх підрахунків К_Н=1,15.

Річний фонд часу поста Ф_п = Д_р n t_зм к_в, (1.10).

деД_р — кількість робочих днів за рік, приймаємо Д_р = 357;

n — кількість змін роботи на добу, приймаємо n = 1,5;

t_зм — тривалість зміни, приймаємо t_зм = 8 год.;

к_в — коефіцієнт використання робочого часу поста, приймаємо для попередніх розрахунків при півторазмінній роботі к_в = 0,95.

Ф_п = 357 1,5 80,95 = 4070 год Х^* = 183 123 1,15 / 4070 1,5 = 34 поста.

Коригування об'єму робіт за потужністю СТОА.

Повністю скоригований об'єм робіт по СТОА:

Т_? = Т^*_м к₅ + Т^*_д, (1.11).

де к₅ — коефіцієнт коригування залежний від розмірів СТОА У нашому випадку к₅ = 0,85.

Повністю скоригований обсяг робіт по СТОА Т_? = 188 664· 0,85 + 46 410 = 206 774 люд. год.

Остаточний розподіл обсягу робіт на постові і позапостові.

Розподіл (остаточно) обсягу робіт на постові і дільничні. Так, якщо на станції Х = 34 поста. Відсоток робіт на робочих постах буде складати 76,3%. Тоді.

Т_?п = Т_? · 76,3/100 (1.12).

Т_?п = 206 774 0,763 = 157 769 люд.год.

Т_?д = Т_? — Т_?п (1.13).

Т_?д =206 774- 157 769 = 49 005 люд.год.

Остаточна загальна кількість постів.

Таким чином, загальна кількість постів з ТО і Р по СТОА становить:

(1.14).

Х = 157 769 1,15 / 4070 1,5 = 29постів.

1.2 Розподіл обсягу робіт.

1.2.1 Розподіл обсягу робіт за їх видами.

Результати розрахунків (округлені до цілого числа людино-годин) заносимо в таблицю за формою таблиці 1.3 (для СТОА).

Таблиця 1.3.

Розподіл обсягу ТО і ПР за видами робіт і за місцем їх виконання.

1.3 Розрахунок обсягу допоміжних робіт.

В склад допоміжних робіт входять ТО і ремонт обладнання та інструмента, транспортні та інші роботи, пов’язані з технічним обслуговуванням і ремонтом рухомого складу, перегін автомобілів в середині СТОА, зберігання, приймання і видача матеріальних цінностей, прибирання виробничих приміщень тощо.

Обсяг допоміжних робіт визначається за формулою:

(1.15).

де К_доп — 20−30% - об'єм допоміжних робіт, який залежить від кількості робочих постів СТОА Для СТОА обсяг допоміжних робіт, як правило, складає для нашої СТОА К_доп=25%.

Підсумки розрахунків зводимо в табл. 1.4.

1.4 Розрахунок обсягу робіт із самообслуговування.

З наведених у табл. видів робіт розглянемо роботи із самообслуговування СТОА. Роботи із самообслуговування, трудомісткість яких менша 8… 10 тис. люд. — год. на рік, необхідно об'єднати з роботами основного виробництва. У нашому випадку ці роботи складають:

(1.16).

12 924 +10 333+ 5170 = 28 427 люд. Год.

Тому ми повинні організувати спеціальну дільницю — відділ головного механіка (ВГМ).

Розподіл трудомісткості робіт з самообслуговування виконуємо у відповідності з ВНТП 46 -16−95.Результати розрахунків наведено у табл. 1.5.

Таблиця 1.5.

Розподіл робіт із самообслуговування.

Подібних до ремонтно-будівельних і деревообробних робіт у переліку основних робіт немає, тому їх розглядають як роботи окремої дільниці з тією ж назвою.

2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗДІЛ.

2.1 Організація і технологія виконання робіт в підрозділі.

Шино-монтажне відділення призначено для проведення комплексу робіт по зняттю та установці коліс автомобіля, монтажу і демонтажу шин, підготовці дисків коліс з кільцями до монтажу.

У шино-монтажній дільниці проводяться наступні види робіт:.

— зняття коліс з шинами з автомобіля;

— демонтаж покришок, ободових стрічок і камер з коліс;

— миття та сушіння покришок;

— очищення внутрішніх поверхонь покришок;

— огляд покришок з метою виявлення пошкоджень;

— сортування покришок;

— огляд і перевірка ободів дисків коліс, замкових і бортових кілець з метою виявлення тріщин, деформацій та інших дефектів;

— усунення задирок на ободах диска і кільцях;

— очистка ободів, бортових і замкових кілець від іржі;

— відправка дисків з ободами які мають дефекти в слюсарно-механічну дільницю для ремонту;

— монтаж шин;

— накачування шин повітрям з наступною перевіркою тиску;

— постановка коліс на автомобіль.

Колеса з шинам, зняті з автомобіля, подаються з допомогою візка на стенд для демонтажу.

Розібрані шини дефектують: покришки — зовнішнім оглядом, а камери на герметичність — зануренням у ванну.

Покришки з місцевими пошкодженнями, попередньо вимиті і висушені, направляються в шино-монтажне відділення, а ті, що потребують нарощення протектора, — в склад оборотного фонду для відправки на шиноремонтні заводи.

Вибракувані шини після відповідного оформлення документації здаються в утиль.

Придатні камери направляються на монтаж коліс, а ті, що потребують ремонту на шино-монтажну дільницю.

Ободи і диски коліс, замкові і бортові кільця очищають від слідів іржі, а потім перевіряють зовнішнім оглядом на відсутність тріщин, деформації та інших дефектів.

Роботи з ремонту дисків коліс і кілець проводиться в слюсарно-механічному відділенні, а їх фарбування — у фарбувальному. Зібрані колеса з шинами розміщують в запобіжну клітку для накачування повітрям, а потім установлюють на автомобіль.

2.2 Розрахунок обсягу виконуваних в підрозділі робіт.

Обсяги виконуваних в підрозділах робіт визначається річною трудомісткістю робіт з ТО чи ремонту рухомого складу та допоміжних робіт відповідного виду.

Цех чи відділення — сукупність робочих місць, технологічно — об'єднаних для виконання певного виду робіт ПР деталей, вузлів і агрегатів, у більшості випадків знятих з автомобіля. Цех, як правило, виконує більший об'єм робіт, ніж відділення.

Дільниця — сукупність відділень і цехів, рідше — частина робочих місць цеха (характерно для авторемонтних заводів), які виконують технологічно — однорідні роботи. Річну трудомісткість виконуваних робіт в дільниці розраховуємо за формулою.

+Т'_сам (2.1).

де Т_nр — трудомісткість виконання робіт по ТО і ремонту автомобілів.

m_пр — доля трудомісткості робіт по ТО і ПР, які приходяться на проектовану дільницю (див. додаток 9).

Т'_сам — обсяг робіт із самообслуговування.

2.3 Розрахунок необхідної кількості робітників.

Знаючи річну програму дільниці, можна приступити до розрахунку необхідного числа ремонтних робітників. Чисельність ремонтно-обслуговуючого персоналу залежить від річної трудомісткості робіт в СТОА.

Звичайно про кількість робітників є два поняття: штатна, яка знаходиться в списку СТОА, і явочна, необхідна для виконання виробничої програми. Штатна кількість робітників для дільниць визначається за формулою.

(2.2).

де Т_і — річний об'єм виробництва по даному місцю виконання робіт, люд. — год;

Ф_р — дійсний (ефективний) річний фонд часу робітника, год.

К_в — 1,01 … 1,02 — коефіцієнт перевиконання норм виробітку за рахунок впровадження прогресивної організації праці і механізації.

Явочна кількість робітників для дільниць визначають за формулою.

(2.3).

Ф_м — номінальний річний фонд часу робочого місця при однозмінній роботі, год.

2.4 Розрахунок (підбір) технологічного і допоміжного обладнання, пристроїв та організаційної оснастки.

До технологічного обладнання відносять стаціонарні, пересувні і переносні установки, стенди, верстати, різні прилади і пристрої, виробничий інвентар (верстати, стелажі, шафи, столи), необхідні для виконання робіт по діагностуванню, ТО і ПР рухомого складу, а також оглядове і підйомно — транспортне обладнання.

Технологічне обладнання слід підбирати з умови забезпечення ним всіх технологічних процесів, ступеня його використання і продуктивності, як правило за спеціальними табелями, відповідними каталогами, прейскурантами і довідниками [1,9,10, 20,21] в залежності від типажу і чисельності рухомого складу і кількості одночасно працюючих в найбільш завантажену зміну. Обладнання необхідно вибирати виходячи з специфіки і числа постів, в залежності від характеру технологічного процесу кожного з них.

Кількість підйомно-транспортного і підйомно-оглядового обладнання визначається числом постів ТО, ПР і ліній ТО, їх спеціалізацією. Поточні лінії ТО обладнуються конвеєрами. Пости ПР і індивідуальні пости ТО обладнуються підйомниками і оглядовими канавами.

Для крупних АТП і СТОА слід віддавати перевагу високопродуктивному спеціалізованому обладнанню, для середніх і дрібних підприємств — універсальному обладнанню.

Кількість основного обладнання визначають за ступінню його використання, якщо обладнання використовується повністю на протязі зміни, кількість одиниць цього обладнання Q_об розраховують за трудомісткістю виконаних на ньому робіт:

Q_об = Т_об / Ф_об (2.4).

де Т_об — річна трудомісткість робіт, виконувана на даному обладнанні, люд. год.

Ф_об — ефективний фонд часу одиниці обладнання, год.

Qоб= 2895/3305=0,81=1об Таблиця 2.1.

Характеристики технологічного обладнання шиномонтажного відділення.

2.5 Визначення площі виробничого підрозділу.

2.5.1 Розрахунок площ відділень не оснащених постами.

Площа виробничих відділень визначається за площею приміщення, яке займає обладнання, організаційне оснащення в плані і коефіцієнта компактності його розміщення:

м² (2.5).

Fвід=13,12?4,0=52,48 мІ.

де F_заг — загальна площа приміщення, яку займає обладнання і організаційне оснащення в плані.

К_ком — коефіцієнт компактності обладнання Приймаємо площу: Fвід =54мІ.

Прийнята площа виробничих приміщень не повинна мати відхилення від розрахункової не більше ± 10%.

2.6 Опис і обґрунтування плану підрозділу.

Визначення площі надає змогу виконати планування приміщення виробничого підрозділу, керуючись наступними положеннями щодо цієї роботи Форма відділення прямокутна 6×9 масштаб креслення вибирається з врахуванням того щоб лист А₁ був заповнений масштаб 1:15.

В розтановці обладнання враховують вимоги технологічного процесу, можливості раціонального використання природного освітлення і вимоги охорони праці та протипожежної безпеки.

На плануванні вказують відстань між обладнанням розміщенням на фундаментах і стінах колонами та іншими будівельними елементами.

Крім того на плануванні вказують робочі місця, підвід силової електроенергії, води, стиснутого повітря, вентиляція.

Площа даного підрозділу складає 54 мІ. Висота 3,6 м.

Товщина стін 250 мм.

Двері застосовують одностулкові 1000 мм. Світлові пройоми влаштовують у вигляді вікон, стрічкових чи суцільних просторих стін. Простінки між вікнами повинні мати однакові розміри. Висоту вікон приймають 2400 мм, а ширина 3000 м.

автомобільний технічний ремонт обладнання.

3. ОХОРОНА ПРАЦІ.

3.1 Вимоги техніки безпеки і пожежної безпеки.

Згідно із законом України «Про охорону праці» показники умов праці на робочому місці, характеристики технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати нормативним актам про охорону праці. В даному пункті необхідно звернути увагу на наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів, їх впливу на здоров’я працівників.

При цьому повинні відображати такі питання:

1. Оцінити та перевірити спец одяг.

2. Перевірити готовність індивідуальних засобів захисту та засобів першої допомоги.

3. Підготувати робоче місце до безпечної роботи і забрати сторонні предмети, звільнити прохід, збільшити освітлене робоче місце.

4. Робочий інструмент розкласти зручно та перевірити їх справність.

5. Перевірити справність обладнання Після закінчення роботи.

1. Вимкнути обладнання та привести в порядок робоче місце.

2. Зняти та повішати спец одяг в спец шкаф.

3. Вимити обличчя теплою водою, або прийняти душ.

Електрична частина По ступені надійності електропостачання всі споживачі електроенергії відносять до першої категорії.

Електропостачання здійснюється від міських мереж струму 380/220 В.

Пожежна безпека Небезпечними факторами пожежі, діючих на людей, являється відкритий вогонь і іскри, висока температура повітря і предметів, токсичні продукти горіння, дим, концентрація кисню, обвалення і поломка будівель, споруд, установок, вибух. Пожежна безпека забезпечується системою організаційних заходів, системою попередження пожежі і системою пожежного захисту. Ці системи розробляють на кожному підприємстві, причому безпека людей повинна забезпечуватись при виникненні пожежі в любому місті підприємства. Систему пожежного захисту організовують, так щоб була забезпечена безпека людей, також у випадку виникнення аварійної обстановки.

3.2 Розрахунок освітлення.

Для робочих місць виробничих підрозділів підприємств автотранспорту застосовуються природне і штучне освітлення.

Природне і штучне освітлення визначається розрядами і підрозрядами зорових робіт, що виконуються на робочих місцях (зовнішній вигляд виробів, точність обробки, розмір і контраст об'єкта розрізнення, використаний інструмент і прилади, характеристика фону).

Розряд зорових робіт Va.

3.2.1 Розрахунок штучного освітлення.

Для освітлення виробничих приміщень штучним світлом, як правило, використовують газорозрядні лампи. Лампи розжарювання рекомендуються для використання при неможливості використання газорозрядних ламп.

У дод.15 наведено норми штучного освітлення для підприємств автотранспорту.

Спочатку розраховується загальне освітлення, а потім комбіноване, яке являє собою суму місцевого і загального освітлення.

3.2.2 Розрахунок загального освітлення.

Загальне освітлення розраховують в основному за методом коефіцієнта світлового потоку:

F=E? F_n? k? Z /(з? n? 10) (3.1).

де Е — норма освітлення (дод. 15), лк;

F_n— площа приміщення, м² ;

k — коефіцієнт запасу, k=1,3…1,5 (менші значення для ламп розжарювання, більші - для газорозрядних ламп);

Z — коефіцієнт нерівномірності освітлення; Z=1,1…1,5 ;

з — коефіцієнт використання освітлювальної установки ;

n — кількість ламп.

Для визначення коефіцієнта з розраховують індекс приміщення:

і = а? в / [Н_с(а+в)] (3.2).

і = 6? 9 / [3,6 (6+8)]= 1,07 (3.2).

де, а та в — довжина та ширина приміщення на кресленні, м ;

Н_с — висота розташування світильника над освітлювальною поверхнею, м.

Висота розташування світильника менша або дорівнює висоті приміщення.

При однаковому коефіцієнті відображення стелі і стін, що дорівнює 0,7, коефіцієнт з залежно від і має такі значення :

Мета розрахунків — визначити потрібну кількість ламп за формулою:

n =Е? F_n? k? Z /(F? з ?10) (3.3).

де Fсвітловий потік, створений однією лампою (дод. 16).

n =200? 54? 1,5? 1,3 /(3000? 0,37 ?10)=21 060/14700=1,8=2 лампи.

3.2.3 Розрахунок природного освітлення.

Результатом розрахунку природного освітлення є визначення площ світлових прорізів бокового чи верхнього освітлення. У проекті визначається площа світлових прорізів при боковому освітленні:

S₀= F_n? e_n? k₃? з₀? k_бд/(100 ?ф₀? r₁), (3.4).

де F_n — площа підлоги приміщення, м² ;

k₃ -коефіцієнт запасу; k₃= 1,4…1,5 (менше значення для приміщень з меншою запиленістю) ;

з₀ — світлова характеристика вікон (дод. 17);

k_бд — коефіцієнт урахування затінення будинками, що навпроти (дод. 18);

фзагальний коефіцієнт; ф₀ = 0,63;

r₁— коефіцієнт урахування підвищення освітленості при боковому освітленні; r₁=1,05…1,3.

е_n— нормоване значення коефіцієнта природної освітленості; вибирається, виходячи з розряду зорової роботи (дод. 15) і має такі значення:

В нашому випадку e_n = 0,6.

S₀= 54? 0,6? 1,4? 16? 1,4/(100 ?0,63? 1,3)=8 м² (3.5).

Приймаємо розміри вікон bЧh=3,0Ч2,4.

Визначаємо площу вікна F_в=3,0•2,4=7,2 м².

Визначаємо кількість вікон n =8,2 / 7= 1,11.

Приймаємо 2 вікна.

3.3 Розрахунок вентиляції.

Норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень, гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони необхідно приймати за ГОСТ 12.1.005−96, в залежності від категорії важкості робіт, які виконуються на дільниці.

Категорії важкості робіт і характеристика приміщень по теплоі вологовиділенню наведені в дод. 21.

Розрізняють два види вентиляції: механічну (примусову) і аераційну (природну).

Механічну вентиляцію обов’язково використовують на постах, зонах або дільницях, де технологічно передбачено проїзд або заїзд автомобілів, що спричиняє викиди токсичних шкідливих речовин, а також в приміщеннях, де є викиди токсичних шкідливих речовин внаслідок виконуваних в них технологічних процесів. Механічну вентиляцію використовують також у приміщеннях в тих випадках, коли об'єм повітря, який припадає на одного працюючого, менше за 40 м³.

Для інших випадків передбачається тільки природна вентиляція.

3.4 Розрахунок необхідності застосування механічної вентиляції.

Розрахунок необхідності застосування механічної вентиляції у приміщенні, де немає технологічної потреби у заїзді або проїзді автомобілів, приводиться з використанням даних про розміри приміщень, тобто довжини (а), ширини (b), висоти (h) і кількості працюючих (р) у цьому приміщенні.

Об'єм повітря на одного працюючого (?V) визначається за формулою:

?V = (3.6).

?V = 6•9•3,6 / 2 = 92,2 м³.

Якщо визначений об'єм повітря на одного працюючого складає менше 40 м³, а також для тих приміщень, де технологічно необхідно мати заїзди автомобілів, потрібно провести розрахунки об'єму повітря, необхідного для розчинення шкідливих речовин.

В нашому випадку розрахунки об'єму повітря, необхідного для розчинення шкідливих речовин не проводиться.

В шиномонтажному відділенні застосовуємо тільки природну вентиляцію.

За нормами промислового виробництва всі приміщення повинні мати наскрізне провітрювання через кватирки площею 2…4% від площі приміщення.

Необхідна площа вентиляційних отворів.

F_ф = 0,03•F_n(3.7).

F_ф = 0,3•54 = 1,62 м².

Площа фрамуги (кватирки) з розрахунку на одне вікно.

F`_ф =(3.8).

де n = 2 — число вікон.

F`_ф == 0,81 м².

3.5 Охорона навколишнього середовища.

При розробці заходів з охорони навколишнього середовища необхідно керуватися вимогами законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», Земельним кодексом України та іншою нормативно-технічною документацією.

До негативних факторів масового використання автомобілів у сучасному світі належать дедалі зростаючий шкідливий вплив їх на навколишнє середовище та здоров’я людей. Це передусім викиди величезної кількості шкідливих речовин і шум при роботі автомобілів.

Під час функціонування автомобільний транспорт виділяє з відпрацьованими газами шкідливі речовини, створює високий рівень шуму, забруднює ґрунти і водойми (зливання і проливання паливо-мастильних матеріалів), спричинює утворення пилу та інших шкідливих речовин, які несприятливо впливають на природне середовище та здоров’я людей.

Основними токсичними компонентами відпрацьованих газів карбюраторних двигунів є: оксид вуглецю, оксиди азоту, поліциклічні та ароматичні вуглеводні, сполуки свинцю та ін.

Основними токсичними компонентами відпрацьованих газів дизельних двигунів є: оксид вуглецю, оксиди азоту, вуглеводні, сажа, бінзопірен та ін.

Невпинне зростання випуску і використання автомобілів потребує постійних і дійових заходів для зниження їх шкідливої дії на навколишнє середовище.

Щоб зменшити забруднення повітряного басейну, запроваджено норму і методику вимірювань вмісту СО і вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів із бензиновими двигунами.

Сфера застосування автомобілів постійно розширюється і все більш ускладнюється співіснування його з навколишнім середовищем. Виникає потреба в керованому розвитку автомобілізації зі збереженням якісного стану біосфери.

4. ДЕТАЛЬНА РОЗРОБКА.

Консервація автомобілів На консервацію ставлять технічно справні й повністю укомплектовані автомобілі, які протягом тривалого часу не експлуатуватимуться. Щоб забезпечити збереженість і бойову готовність автомобілів під час консервації їх до цього спеціально готують. Консервація буває короткочасною (до трьох місяців) і тривалою (понад три місяці). Обсяг робіт по підготовці автомобілів до консервації залежить від її виду.

Під час утримання автомобілів у консервації слід розвантажити шини і ресори. Для цього автомобілі встановлюють мостами на підставки і, щоб розвантажити ресори, між мостами і рамою розміщують розпірки. Акумуляторні батареї знімають і зберігають у спеціальних приміщеннях. Під час короткочасної консервації паливні баки повністю наповнюють паливом, а під час тривалої паливні баки можуть бути порожніми.

Перед короткочасною консервацією проводять чергове технічне обслуговування, а перед тривалою — технічне обслуговування № 2. Після обслуговування автомобіль направляють на місце стоянки в консервації, де розвантажують ресори і шини, лиси ресор змащують графітним мастилом. Після зупинки двигуна викручують свічки запалювання і, щоб видалити з циліндрів залишкові відпрацьовані гази, прокручують кілька разів колінчастий вал двигуна. Поки двигун теплий, заливають у кожний циліндри 30—50 г обезводненого масла для двигунів, нагрітого до 70—80°С після чого знову прокручують 5—10 раз колінчастий вал і встановлюють на місце свічки запалювання. Усі деталі автомобіля ретельно оглядають, очищають від корозії і фарбують або змащують мастилом. Щоб вологе повітря не потрапляло до циліндрів, повітряний фільтр і глушник заклеюють промасленим папером.

Лобове скло кабіни закривають щитами з картону або фанери пофарбованими у білий колір. Щоб захистити шини від старіння і розтріскування, їх покривають розчином, у якому 75% крейди, 20% казеїнового клею, 4,5% гашеного вапна і 0,5% кальцинованої соди. Для захисту від шкідливої дії сонячних променів шини закривають чохлами. Після зливу охолодної рідини із системи охолодження пробку радіатора обгортають промасленим папером і прив’язують біля заливної горловини, яку щільно закривають цим самим папером. Ручне гальмо повністю розгальмовують гумові килими з підлоги кабіни знімають, скручують у рулони і укладають на сидіння; рульове колесо обгортають промасленим папером або промасленою стрічкою з тканини; пломбують двері кабіни, капот, паливні баки та інструментальний ящик.

Під час консервації автомобілі періодично оглядають і обслуговують. Щоденно перевіряють положення автомобіля на підставках, цілість пломб, стан захисного покриття і герметизації, прибирають стоянку і очищають автомобіль від бруду і снігу. Раз на місяць зовнішнім оглядом агрегатів і механізмів перевіряють підтікання масла, палива, гальмової та амортизаторної рідини, на автомобілях з гідравлічним приводом гальм, натискують 5—10 раз на гальмівну педаль, щоб прокачати рідину. Перевіряють і у разі потреби доводять до норми тиск повітря в шинах.

Через кожні два місяці вручну провертають колінчастий вал на 5—10 обертів, щоб відновити масляну плівку на стінках циліндрів.

Раз у півроку заливають у кожний циліндр по 30—50 г свіжого обезводненого масла і провертають колінчастий вал на 10—15 обертів.

Раз на рік автомобілі піддають контрольному пробігу на 20— 25 км для перевірки роботи всіх механізмів. Після контрольного пробігу автомобілі знову консервують.

Про постановку автомобілів на консервацію і зняття їх з консервації, що проводиться за наказом командира військової частини, зазначається в технічному паспорті кожного автомобіля.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.

1. Афанасьєв Л.Л., Маслов А. А., Колясинський Б. С. Гаражи и станции технического обслуживания. — М: Транспорт, 1980.-216 с.

2. Бортницкий П.І. Охрана труда на автомобильном транспорте. — К: Вища школа, Головне видавництво, 1988.-263 с.

3. ВНТП 46−16−95. Відомчі норми технологічного проектування підприємств автомобільного транспорту і автотранспортні підприємства агропромислового комплексу України, 1994.-255 с.

4. Градиль В. П., Моргун А. К., Егошен Р. А. Справочник по единой системе конструкторской документации. — Харьков: Прапор, 1988.-255 с.

5. Канарчук В.Є., Курніков І.П, Виробничі системи на транспорті: Підручник.-К: Вища школа, 1997.-359 с.

6. Канарчук В.Є., Лудченко А. А., Курников И. П., Луйк И. А. Техническое обслуживание, ремонт и хранение автотранспортных средств.- К: Вища школа, 1991.-1260 с.

7. Канарчук В.Є., Лудченко А. А., Чигринець А. Д. Основи технічного обслуговування і ремонту автомобілів.-К: Вища школа, 1994.-1324 с.

8. под. ред. Крамаренко Г. В. Техническая эксплуатация автомобилей — М: Транспорт, 1983.

9. Курніков И.П., Коротков В. К., Токаренко В. М, Технологічне проектування підприємств автомобільного транспорту. Навчальний посібник.- К: Вища школа, 1993.-191 с.

10. Напольський Г. М. Технологическое пректирование автотранспортних предприятий и станций технического обслуживания.-М: Транспорт, 1993.-271 с.

11. Науково-приктичний коментар до Закону України «Про охорону праці».-К: Основа, 1996.-528 с.

12. ОНТП 01−91. Общесоюзные нормы тенологического проекирования предприятий автомобильного транспорта.-М.: Гидроавтотранс, 1991.-184 с.

13. Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту.-К: Мінтраст України, 1998.-16 с.

14. Положение о техническом обслуживании и ремонте легкових автомобилей, принадлежащих гражданам.-М: НАМИ, 1987.-58 с.

15. Руководство по организации диагностирования легковых автомобилей на СТО системы «Автотехобслуживание»: РД 37.009.010−85.-М.: НАМИ, 1985.-23 с.

16. Руководство по организации на станциях технического обслуживания автомобилей: РТМ-200-РСФСР-12−0115−80.-М: ЦБНГИ Минавтотранса РСФСР, 198.-82 с.

17. СниП 11−4-79. Естественное и искуственное освещение / Госстрой СССР.- М: Стройиздат, — 1980.-48 с., 1991.-1260 с.

18. Суханов Б. К. и др. Техническое обслуживание автомобилей.-М: Транспорт, 1985.

19. Табель технического обслуживания и специнструмента для станций технического обслуживания легкових автомобилей, принадлежащих гражданам.-М: НАМИ 1988.-78 с.

20. Фастовцев Г. Ф. Автотехобслуживание.- М.: Машиностроение, 1985.-254 с.

21. Фастовцев Г. Ф. Организация технического обслуживания и ремонта легковых автомобилей.-М: Транпорт, 1978.-304 с.

22. Хлявич А. И. Обслуживание автомобилей населения: Организация и управление.-М: Транспорт, 1989.-239 с.