Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Емпіричне дослідження відношення до свого здоров"я та способу життя у жінок похилого віку

КурсоваДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Вітчизняний вчений В. В. Болтенко виділив ряд етапів психологічного старіння, які не залежать від паспортного віку. На першому етапі зберігається зв’язок з тим видом діяльності, який був ведучим для людини до виходу на пенсію. Як правило, цей вид діяльності був безпосередньо пов’язаний з професією пенсіонера. Найчастіше це люди інтелектуальної праці (вчені, артисти, вчителі, лікарі). Цей зв’язок… Читати ще >

Емпіричне дослідження відношення до свого здоров"я та способу життя у жінок похилого віку (реферат, курсова, диплом, контрольна)

ЗМІСТ

ВСТУП РОЗДІЛ 1. Теоретичне вивчення особливостей способу життя жінок похилого віку

1.1 Психологічні особливості людей похилого віку

1.2 Сутність та значення здорового способу життя

1.3 Профілактика образу життя у жінок похилого віку для підтримання свого здоров’я РОЗДІЛ 2. Емпіричне дослідження відношення до свого здоров’я та способу життя у жінок похилого віку

2.1 Опис процедури дослідження та обраних методик

2.2 Аналіз результатів експериментального дослідження ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

В останні десятиліття у зв’язку з інтенсивним старіння населення кількість людей похилого віку постійно зростає, в той час як відсоток молодих людей в суспільстві знижується. Однак слід зазначити, що серед людей похилого віку кількість жінок переважає над кількістю чоловіків, що свідчить про те, що жінкам властива більша тривалість життя. Тому ми вибрали для нашої роботи саме цю категорію населення, жінки похилого віку.

Старіння і старість самі по собі не є патологією, хворобою, однак при цьому відбуваються складні зміни в будові і функціях всіх систем організму, у тому числі серцево-судинної, ендокринної та нервової. У зв’язку з цим в нинішній час велика увага вчених присвячується проблемам старіння, і не просто продовження тривалості життя, а такого продовження, яке додасть років життя, фізичної і розумової активності. Жінки похилого віку можуть вести повноцінне життя, якщо будуть піклуватися про своє здоров’я постійно, щодня.

Тому особливий інтерес при вивченні процесу старіння жінок представляє дослідження їх способу життя.

Поняття «спосіб життя» — це широка категорія, що включає індивідуальні форми поведінки, активність і реалізацію всіх можливостей у праці, повсякденному житті і культурних звичаях, властивих тому чи іншому соціально-економічного устрою. Під способом життя розуміється також кількість і якість потреб людей, їх взаємини, емоції і їх суб'єктивне вираження.

Не викликає сумнівів, що відповідний спосіб життя здатний як збільшувати, так і зменшувати тривалість життя; як усувати чинники, що скорочують його тривалість, так і сприяти розвитку захворювань, пов’язаних з віком. Отже, здоровий спосіб життя може не тільки усувати негативні впливи на організм, але й удосконалювати адаптаційні механізми, що виникають в процесі старіння. Тим самим підвищувати стійкість організму до факторів ризику, що може змінювати індивідуальну тривалість життя. Здоровий спосіб життя людини включає не тільки правильне харчування, сон, фізичну активність, відсутність шкідливих звичок, але і всю сферу психічних, емоційних взаємовідносин з середовищем.

Даною проблемою займалися такі вчені: Г. С. Нікіфоров, Н. Н. Сачук, К. В. Гуфеланд, А. Дискін, В.В. Фролькіс та багато інших.

Отже, як ми бачимо, проблема профілактики здорового способу життя жінок похилого віку є дійсно актуальною проблемою сьогодення.

Об'єктом дослідження є образ життя жінок похилого віку.

Предмет дослідження становить відношення жінок похилого віку до свого здоров’я.

Мета дослідження полягає в формуванні здорового способу життя як основи профілактики здоров’я у жінок похилого віку.

Для досягнення мети ми поставили перед собою виконання наступних завдань:

1. На основі сучасних літературних джерел проаналізувати сутність та значення здорового способу життя, психологічні та вікові особливості жінок похилого віку та образ життя жінок похилого віку.

2. Емпірично дослідити особливості образу життя та відношення до свого здоров’я у жінок похилого віку.

У дослідженні використанні методи теоретичного аналізу наукової літератури з теми дослідження, експериментальні методи, а також методи математико-статистичної обробки отриманих в експерименті даних.

Робота складається зі вступу, двох розділів (теоретичного та практичного), висновків та списку використаних джерел, що налічує 23 джерела.

РОЗДІЛ 1. Теоретичне вивчення особливостей способу життя жінок похилого віку

1.1 Психологічні особливості людей похилого віку

Процес старіння є генетично запрограмованим процесом, що супроводжується певними віковими змінами в організмі. У період життя людини після зрілості відбувається поступове ослаблення діяльності організму. Літні люди не такі сильні і не здатні, як в молоді роки, витримувати тривале фізичне чи нервове навантаження; загальний запас енергії у них стає все менше і менше.

Отже, що можна сказати про зміни в особистості старої людини? Що можна віднести до типових проявів?

Найчастіше називаються негативні характеристики, з яких міг би вийти ось такий психологічний «портрет» особистості похилого віку. Зниження самооцінки, невпевненість у собі, невдоволення собою; побоювання самотності, безпорадності, зубожіння, смерть; похмурість, дратівливість, песимізм; зниження інтересу до нового — звідси бурчання, буркотливість; замикання інтересів на собі, егоїстичність, егоцентричність, підвищена увага до свого тіла; невпевненість у завтрашньому дні. Все це робить їх дріб'язковими, скупими, занадто обережними, педантичними, консервативними, малоініціативними.

Фундаментальні дослідження вітчизняних та зарубіжних учених свідчать про різноманітні прояви позитивного ставлення старої людини до життя, до людей, до себе.

Дослідник особистісних змін до старості Н. Ф. Шахматов, характеризуючи симптоми психічного занепаду і психічних хвороб, розладів, вважає, що «уявлення про психічне старіння не може виявитися повним і цілісним без урахування сприятливих випадків, які краще, ніж будь-які інші варіанти, характеризують старіння, притаманне тільки людині. Ці варіанти, будь вони позначені як вдалі, успішні, сприятливі і, нарешті, щасливі, відображають їх вигідне положення в порівнянні з іншими формами психічного старіння».

Отже, в цьому віці відбуваються зміни в інтелектуальній сфері. У людей похилого віку з’являються труднощі у придбанні нових знань і уявлень, у пристосуванні до непередбачених обставин, зниження інтелектуальних функцій. Відбувається зниження чутливості нервової системи, що обумовлюють повільні реакції організму на зовнішні подразники. Зниження когнітивних функцій, повна або часткова втрата зору, зміна слухової чутливості.

В емоційній сфері відбувається неконтрольоване посилення афективних реакцій (сильне нервове збудження) зі схильністю до безпричинного смутку, слізливості. Приводом для реакції може бути кінофільм про минулі часи або розбита чашка. З’являється тенденція до ексцентричності, зменшенню чутливості, поглиблення в себе та зниження здатності справлятися зі складними ситуаціями. Чоловіки похилого віку стають більш пасивними й дозволяють собі проявляти риси характеру, що є більш властиві для жінок, в той час як жінки цього віку стають більш агресивними, практичними та владними.

У своїй теорії розвитку французький психолог Шарлотта Бюлер виділяє п’ять фаз розвитку; остання, п’ята фаза починається в 65−70 років. Автор вважає, що в цей період багато людей перестають переслідувати цілі, які вони поставили перед собою в юності. Сили, що залишилися вони витрачають на дозвілля, спокійно проживаючи останні роки. При цьому дивляться на своє життя, відчуваючи задоволення чи розчарування.

Невротична особистість зазвичай відчуває розчарування, тому що невротик взагалі не вміє радіти успіхам, він ніколи не задоволений своїми досягненнями, йому завжди здається, що він щось не доотримав, що йому не додали. До старості ці сумніви посилюються. Восьма криза за Е. Еріксоном або п’ята фаза за Ш. Бюлер знаменують собою завершення попереднього життєвого шляху, і вирішення цієї кризи залежить від того, як цей шлях був пройдений. Людина підбиває підсумки, і якщо сприймає життя, як цілісність, де ні відняти, ні додати, то вона урівноважена і спокійно дивиться в майбутнє, тому що розуміє, що смерть — природний кінець життя. Якщо ж людина приходить до сумних висновків, що життя прожите даремно і складалося з розчарувань і помилок, тепер вже непоправних, то її наздоганяє відчуття безсилля. Приходить страх смерті.

Пекк (американський психолог), розвиваючи ідеї Е. Еріксона про восьму кризу, говорить про підкризиси цього періоду. А саме про перший підкризис — переоцінку власного «Я», незалежно від професійної кар'єри. Тобто, людина повинна перш за все для себе визначити, яке місце вона займає в житті після виходу на пенсію, коли за непотрібністю відкинуті мундири, звання і посади. Та про другий підкризис — усвідомлення факту погіршення здоров’я та старіння тіла, коли доводиться визнати, що молодість, краса, струнка фігура, міцне здоров’я залишилися далеко в минулому. Для чоловіків важче подолання першого підкризису, а для жінок — другого.

Також варто зазначити, що для жінок похилого віку більш властиво схильність до активного пошуку та розширення міжособистісних контактів, в той час як контакти чоловіків зміщуються в сферу сім'ї. Жінки легше переносять утрату та самотність, легше миряться з проживанням дорослих дітей окремо, вони легше встановлюють нові знайомства та дружні відносини. Жінки похилого віку активно шукають підтримку в релігії, що призводить до того, що депресивні стани у жінок похилого віку значно менше ніж у чоловіків цього віку.

Вітчизняний вчений В. В. Болтенко виділив ряд етапів психологічного старіння, які не залежать від паспортного віку. На першому етапі зберігається зв’язок з тим видом діяльності, який був ведучим для людини до виходу на пенсію. Як правило, цей вид діяльності був безпосередньо пов’язаний з професією пенсіонера. Найчастіше це люди інтелектуальної праці (вчені, артисти, вчителі, лікарі). Цей зв’язок може бути безпосереднім у формі епізодичної участі у виконанні колишньої роботи, може і опосередкованим, через читання спеціальної літератури, написання спеціальної літератури, теми. Якщо ж він обривається одразу після виходу на пенсію, то людина, минаючи перший етап, потрапляє на другий. На другому етапі спостерігається звуження кола інтересів за рахунок виконання професійних уподобань. У спілкуванні з оточуючими вже переважають розмови на побутові теми, обговорення телевізійних передач, сімейних подій, успіхів або невдач дітей та онуків. У групах таких людей вже важко розрізнити, хто був інженером, хто лікарем, а хто професором. На третьому етапі на перше місце стає турбота про особисте здоров’я. Улюблена тема для розмови-ліки, способи лікування, трави… Найбільш значимим у житті людини стає дільничний лікар, його професійні та особисті якості. На четвертому етапі сенсом життя стає збереження самого життя. Коло спілкування звужене до межі: лікуючий лікар, соціальний працівник, члени сім'ї, які підтримують особистий комфорт пенсіонера, сусіди. І, нарешті, на п’ятому етапі відбувається задовільнення потреб чисто вітального характеру (їжа, спокій, сон). Емоційність і спілкування майже відсутні.

Один із засновників вітчизняної психології Б.Г. Ананьєв пояснював, що парадокс людського життя полягає в тому, що у багатьох людей «вмирання» відбувається набагато раніше, ніж фізичне постаріння. Такий стан спостерігається в тих людей, які з власної волі починають ізолюватися від суспільства, що веде до «звуження обсягу особистісних властивостей, до деформації структури особистості».

1.2 Сутність та значення здорового способу життя

Визначення поняття «здоров'я» є фундаментальною проблемою сучасної науки. Оскільки це поняття має багато аспектів і обумовлене багатьма чинниками, то вимагає для свого розв’язання комплексного підходу. Всі добре уявляють собі, що «здоров'я — добре, а хвороба — погано». Пояснити сутність здоров’я складніше, ніж сутність хвороби. Саме тому однозначного, прийнятного для всіх визначення поняття «здоров'я» поки що не існує. В преамбулі Статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) говориться, що здоров’я — це не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів, а стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя. Проте повне фізичне і духовне благополуччя може визначати лише ідеальне здоров’я, яке практично не зустрічається.

Багато хто з вчених розглядає здоров’я як форму життєдіяльності організму, яка забезпечує йому необхідну якість життя і максимально можливу за даних умов його тривалість. Зрозуміло, що здоров’я — це похідне від численних впливів на організм, у тому числі природно-кліматичних, соціальних, виробничих, побутових, психологічних чинників, способу життя і ін.

З позицій викладеного розуміння феномена здоров`я людини походить визначення поняття здорового способу життя (ЗСЖ): це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя — праці, відпочинку, побуту.

Здоровий спосіб життя пов’язаний з особистісно-мотиваційним втіленням індивідами своїх соціальних, психологічних, фізичних можливостей і здібностей.

Важливо при цьому мати на увазі, що для здорового способу життя недостатньо зосередити зусилля лише на подоланні чинників ризику виникнення різних захворювань, боротьби з алкоголізмом, тютюнопалінням, наркоманією, гіподинамією, нераціональним харчуванням, конфліктними відносинами (хоча це також має велике оздоровче значення), а важливо виділити і розвивати всі ті різноманітні тенденції, які «працюють» на формування здорового способу життя і містяться в самих різних сторонах життя людини. Основу здорового способу життя становить вибір способу життя, зроблений самою людиною у відношенні того, як їй жити. Цей вибір значною мірою залежить від конституціональних характеристик індивіда. Спосіб життя людини повинен відповідати її конституції.

За словами Нікіфорова Г. С. «Конституція людини — це генетичний потенціал організму, продукт спадковості і середовища, що реалізує спадковий потенціал. Саме конституція людини визначає основні закони її індивідуального життя. Конституція завжди індивідуальна: образів життя стільки ж, скільки людей».

Складові здорового способу життя містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров`я — фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них — раціональне харчування (в тому числи споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок). Харчування — це один із самих головних факторів, що впливає на стан здоров’я та працездатність організму. Так як воно виконує енергетичну, біорегуляторну, резистентну функції.

Важливе значення в збереженні здоров’я відіграє особиста гігієна. Недотримання людиною елементів особистої гігієни може позначитися на її здоров'ї та здоров'ї інших людей — членів родини, сусідів, колективу, в якому вона знаходиться.

Умови побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності) та його гігієна, рухова активність (фізична культура і спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, наприклад, загартовування організму, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень), режим дня — також мають значний вплив на здоровий спосіб життя людини.

Крім цього варто зазначити, що важливим фактором здорового способу життя є культура емоцій. Якщо виходити не з біологічних, а соціально-психологічних уявлень про хворобу, погіршення самопочуття, то їх можна розглядати як психічний зрив, психічну дезадаптацію, дезінтеграцію особистості, людських почуттів, психологічних установок, психосоматичну дезінтеграцію.

Негативні емоції (заздрість, страх та інші) володіють величезною руйнівною силою, позитивні ж емоції (сміх, радість, любов, почуття подяки та інші) зберігають здоров’я, сприяють успіху і продовженню життя. Згубні для організму негативні емоції: пригнічений гнів впливає на функціонування печінки і тонкого кишечника, страх залишає сліди в нирках і товстому кишечнику. Поєднання емоцій у сплаві з несвідомими і усвідомленими відносинами людини і є не що інше, як почуття, які ведуть по дорогах здоров’я і хвороб, зберігають молодість літній або передчасно перетворюють на старого молодого.

Емоції визначають наш настрій — більш стійкий емоційний стан. Сумний, тривожний, умиротворений, урочистий або веселий настрій є не предметним, спеціально спрямованим, а особистісним і «результативним» фоновим емоційним станом. Чуттєву основу настрої часто формує тонус життєдіяльності, тобто загальний стан організму чи самопочуття. Навіть найпрекрасніший настрій «псується» — із-за втоми, головного болю, енергетичного виснаження. Тому хороша фізична форма і чудове фізичне здоров’я — основа прекрасного настрою і позитивних емоцій. Ефективне оздоровлення немислимо без досягнення психічного здоров’я. Людина з виснаженою нервовою системою відчуває духовну і фізичну втому. Вона намагається стимулювати себе напругою волі, потім бореться з втомою за допомогою шкідливих для здоров’я стимуляторів: чаю, кави, алкоголю.

Тому, дотримання здорового способу життя, фізичне навантаження, правильне харчування, режим дня допомагають зберігати бадьорість, здоров’я та зовнішню привабливість на довгі роки.

Для усвідомлення здорового способу життя важливі поінформованість і можливість доступу до спеціальних профілактичних процедур, що мають уповільнювати природний процес старіння, наявність належних складових здорового способу життя, що стосуються переважно не тільки фізичного, а також психічного, соціального і духовного здоров`я.

1.3 Профілактика образу життя у жінок похилого віку для підтримання свого здоров’я

У філософському розумінні спосіб життя — це синтетична характеристика сукупності типових видів життєдіяльності людей (індивідів та соціальних утворень) у поєднанні з умовами життя суспільства. Спосіб життя охоплює всі сфери суспільства: працю і побут, суспільне життя і культуру, поведінку (стиль життя) людей та їх духовні цінності. Тобто, поведінка, або стиль життя, є одним з найважливіших елементів способу життя в цілому, який не може не впливати на здоров’я окремої особи або на здоров’я тих чи інших соціальних груп населення. Поведінка є однією з основних детермінант здоров’я, ступінь впливу якої значно перевищує вплив багатьох інших детермінант.

В першу чергу необхідно звернути увагу на організацію харчування. Харчування літніх жінок повинно будуватися з урахуванням віку, фізичної активності та стану здоров’я, але загальні вимоги — однакові для всіх. Вони включають в себе помірність і різноманітність раціону, збагачення харчування антисклеротичними продуктами (сиром, морепродуктами), збереження режиму харчування, зниження споживання легко засвоюваних вуглеводів і кількості тваринних жирів, обов’язкове споживання молочних і кисломолочних продуктів. Загальна калорійність харчування в літньому віці повинна бути невисокою, але знижуючи калорійність, не можна допускати, щоб організм постраждав від нестачі білків, вітамінів і мінеральних солей.

Важливу роль для забезпечення здоров’я має сон. Стійкі порушення в режимі сну прискорюють процес старіння. Самі загальні вимоги до сну: він повинен бути спокійним і відновлювати життєві функції.

Важливим фактором підтримки здоров’я є фізична активність. Недостатнє фізичне навантаження є фактором погіршення самопочуття та ризику розвитку захворювань. Найбільш доступними видом фізичного навантаження в такому віці є ходьба.

Не слід обмежувати себе тільки рамками сімейних відносин, якими б хорошими вони не були. Корисно підтримувати спілкування з друзями, оточуючими. Одна з ознак психічного здоров’я довгожителів — їх доброзичливе ставлення до оточуючих, товариськість, хороша пристосовність до свого мікросередовища.

Необхідно відноситися до себе з повагою. До власного старіння необхідно відноситися спокійно. Проявляти турботу про стан свого здоров’я.

Бажано займатися будь-якою діяльністю. Це кращий спосіб уникнути виникнення багатьох фізичних і душевних розладів. Пояснюється це тим, що працююча жінка встає в один і той же час, йде на роботу, там знаходиться серед людей і займається роботою. Це допомагає їй переключити увагу з власної персони на суспільні інтереси. Коли ж вона йде на пенсію, щоденний розпорядок дня її міняється, і це часто погано відбивається на її самопочутті. Багато жінок, що відчували себе здоровими і життєрадісними, коли вони працювали, після відходу на пенсію починають чахнути. Вони втрачають контакт зі світом і замикаються в собі. Дрібні болячки, на які вони раніше не звертали увагу, тепер стають сенсом їхнього життя. Тому необхідно знайти зайнятість, в якій можна себе проявляти, відчувати свою значимість, важливість.

Необхідно управляти собою і своїм життям. Проявляти турботу про власне здоров’я. У власній поведінці проявляти самоконтроль. Так як, у зв’язку з погіршенням пам’яті, уваги, психомоторики звернення до самоконтролю допомагає жінкам похилого віку запобігати травм, уникати помилок у власних діях, підтримувати змістовне спілкування, порядок і послідовність у своїх справах.

Активному довголіттю жінок похилого віку сприяє багато факторів, провідними психологічними серед яких можна вважати такі як: розвиток жінок як соціально активної особистості, як суб'єкта творчої діяльності та яскравої індивідуальності. І тут величезну роль грає високий рівень самоорганізації, свідомої саморегуляції свого способу життя і життєдіяльності.

РОЗДІЛ 2. Емпіричне дослідження відношення до свого здоров’я та способу життя у жінок похилого віку

2.1 Опис процедури дослідження та обраних методик

На основі аналізу теоретичних джерел та мети нашої роботи, дослідити формування здорового способу життя як основи профілактики здоров’я у жінок похилого віку, ми провели дослідження з жінками віком від 60 і до 75 років. В нашому дослідженні приймало участь 32 жінки похилого віку.

Ми використовували такі методи дослідження, як опитувальник «Відношення до здоров’я» Березовської Р.А. та опитувальник «Образ життя».

Опитувальник «Відношення до здоров’я» Березовської Р.А. призначений для дослідження психологічних особливостей відношення людини до свого здоров’я. Досліджуваним пропонується ряд запитань-тверджень, з якими вони можуть погодитися, погодитися частково, або не погодитися зовсім. Оцінити кожне твердження необхідно за семибальною шкалою, де 1 бал — це абсолютно незгодний, а 7 — абсолютно згоден.

Опитувальник «Відношення до здоров’я» складається з десяти запитань, які можуть бути розподілені за трьома шкалами: когнітивною, емоціональною, поведінковою та цінністно-мотиваційною.

Аналіз результатів проводиться на основі якісного аналізу отриманих за допомогою анкети даних.

При аналізі ставлення до здоров’я можуть бути виділені протилежні типи відносин — адекватне і неадекватне. У реальному житті, однак, полярна альтернатива практично виключена, тому надалі при інтерпретації отриманих емпіричних даних слід говорити про ступінь адекватності або неадекватності.

Емпірично фіксуємими критеріями ступеня адекватності-неадекватності відносини людини до свого здоров’я служать:

* на когнітивному рівні: ступінь поінформованості або компетентності людини в сфері здоров’я, знання основних факторів ризику і антиризику, розуміння ролі здоров’я в забезпеченні активного і тривалого життя;

* на поведінковому рівні: ступінь відповідності дій і вчинків людини вимогам здорового способу життя;

* на емоційному рівні: оптимальний рівень тривожності по відношенню до здоров’я, вміння насолоджуватися станом здоров’я і радіти йому;

* на ціннісно-мотиваційному рівні: висока значимість здоров’я в індивідуальній ієрархії цінностей (особливо термінальних), ступінь сформованості мотивації на збереження і зміцнення здоров’я.

Для інтерпретації відповідей на відкрите запитання (запитання № 3) використовується процедура контент-аналізу.

Також в нашій роботі був використаний опитувальник «Образ життя» Нікіфорова Г. С., адаптований під мету та задачі нашої курсової роботи. При обробці результатів за даним опитувальником ми використовували метод контент-аналізу.

2.2 Аналіз результатів експериментального дослідження

Після проведення дослідження за допомогою опитувальника «Образ життя» ми аналізували та інтерпретували отримані результати за допомогою контент-аналізу. Нами було виокремленні блоки образу життя досліджуваних. Це сфера сну, харчування, сфера повсякденної діяльності, дозвілля, фізичного здоров’я, шкідливі звички та відношення досліджуваних до свого здоров’я.

Отже, аналізуючи отримані результати за сферою сну можна виділити досліджуваних. Результати наведені в таблиці 2.1. Що відносяться до групи ризику та групи благо приємного прогнозу.

Нами було виділено, що 19% досліджуваних легко і відразу засинають, 53% жінок похилого віку засинають не відразу, й з трудом, а 28% - лише за допомогою ліків. Отже, 81% досліджуваних варто віднести до групи ризику за характером сну.

Також нами було виявлено, що 16% досліджуваних спокійно та міцно сплять, 22% - спокійно сплять, але часто бачать сни, 28% - часто прокидаються, ще 28% - мають хронічне безсоння та 6% жінок похилого віку сплять неспокійно, сняться кошмари та жахіття. Отже, можна стверджувати, що 62% досліджуваних за характером сну варто віднести до групи ризику, а 38% - групи з благо приємним прогнозом.

Що стосується самопочуття вранці, після сну, то нами було виявлено, що 25% досліджених прокидаються повні сил та енергії, ще 25% - бадьорі та з гарним настроєм, однак 6% - сонні та неактивні, 31% досліджуваних прокидаються стомленими та розбитими, а ще 13% з головним болем. Отже, тут бачимо, що 50% досліджених за характером самопочуття вранці після сну можна віднести до групи благо приємного прогнозу та стільки же 50% - до групи ризику.

Таблиця 2.1

Характеристика сфери сну досліджуваних

Характер засипання

Характер сну

Характер пробудження

Легко і відразу

Не відразу й з трудом

За допомогою ліків

Спокійний та міцний

Спокійний, але часто сняться сни

Часто прокидаються

Неспокійний, часто сняться кошмари та жахи

Хронічне безсоння

Повні сил та енергії

Бадьорі, з гарним настроєм

Сонні, неактивні

Стомлені та розбиті

З головним болем

19%

53%

28%

16%

22%

28%

6%

28%

25%

25%

6%

31%

13%

Наступний блок питань, що ми розглянули стосується сфери харчування. Результати представлені в таблиці 2.2. Нами було виявлено, що 41% жінок похилого віку приймають їжу 2 рази на день, 44% - три рази на день, 9% - чотири рази на день та 6% - лише один раз.

Крім цього, що стосується звичаїв в сім'ї, що особливостей харчування, то варто зазначити, що у 6% досліджуваних прийнято в сім'ї молитися до та після прийому їжі, 9% - дотримуються принципів раціонального харчування та у 84% нічого подібного не прийнято в родині.

Також ми виявили, що 31% жінок похилого віку дотримуються дієт у зв’язку зі станом здоров’я, проте 69% - не дотримуються в своєму раціоні жодних дієт.

Таблиця 2.2

Особливості сфери харчування досліджуваних жінок похилого віку

Виділена категорія

Варіанти відповідей

Абсолютна кількість відповідей

Процентне відношення

Кількість прийому їжі

1 раз на день

6%

2 рази на день

41%

3 рази на день

44%

4 рази на день

9%

Звичаї щодо особливостей харчування в сім'ї

Дотримуватися посту

50%

Молитися до та після трапези

6%

Дотримуватися принципів лікувального голодування

0%

Дотримуватися принципів раціонального харчування

9%

Нічого з вище перерахованого

35%

Дотримання дієт

Пов’язані з духовними цілями

0%

З метою корекції ваги

0%

Пов’язані зі спортивними тренуваннями

0%

Пов’язані зі станом здоров’я

31%

Не дотримуються жодних дієт

69%

Що стосується раціону харчування жінок похилого віку (див. рис. 2.1.), то нами було виявлено, що овочі в їжі лише у 16% жінок похилого віку є постійно, 84% - вживають їх часто. Фрукти: 75% досліджуваних рідко вживають в своєму раціоні харчування, 19% - середньо та 6% часто. 47% жінок похилого віку часто вживають молочні продукти, така ж кількість досліджуваних — середньо та 6% - рідко. Лише 6% жінок часто їдять м’ясо, 63% - середньо та 31% - рідко. 6% досліджуваних в своєму раціоні постійно використовують рибу, 38% - часто, 31% - середньо, 25% - рідко. Що стосується вживання яєць в їжу, то 78% частота споживання середня, 19% - рідко та 3% - інколи. Вироби із муки є постійним раціоном у 41% жінок похилого віку, 31% - часто, 28% - середньо. Що стосується кондитерських виробів, то лише 3% жінок похилого віку їх споживає часто, у 60% частота вживання є середньою, у 31% - рідко та 6% - лише інколи їдять кондитерські вироби. Зернові продукти 31% досліджуваних їсть постійно, а 69% - часто. Такий продукт як мед на столі у 22% жінок похилого віку буває рідко, 75% - не вживає та лише у 3% частота споживання є середньою. Соки 81% досліджуваних п'є рідко та 19% середня кількість частоти споживання. 31% жінок похилого віку постійно п’ють чай, 63% - часто та лише 6% - середня частота споживання. Що стосується кофе, то лише 3% вживають його часто, 50% - рідко та 47% - середня кількість споживання. А такий напій як какао 9% жінок похилого віку п’ють часто, 31% середня кількість споживання, 57% - рідко та лише 3% - ніколи не вживають.

Рис. 2.1 — Наочне зображення раціону харчування жінок похилого віку Далі ми розглянули блок запитань, які ми віднесли до сфери повсякденної діяльності. Результати зображені в таблиці 2.3. Нами було виявлено, що до звичайних повсякденних справ 100% жінки похилого віку відносять приготування їжі, прибирання в квартирі (будинку), 62% - прання, ще 45% - догляд за онуками.

Отже, що стосується характеристики виконання повсякденних справ, то варто зазначити, що 19% досліджених виконує їх легко, без особливих зусиль, 38% - виконують домашні справи спокійно, але їм необхідно постаратися, 34% - з великою затратою зусиль та часу, та 9% досліджуваних виконують їх з перенапругою. Таким чином, ми бачимо, що 57% жінок похилого віку можна віднести за характером виконання домашніх справ до групи із сприятливим прогнозом, а 43% - до групи ризику.

Таблиця 2.3

Результати досліджуваних, що характеризують сферу повсякденної діяльності жінок похилого віку

Виділена категорія

Варіанти відповідей

Абсолютна кількість відповідей

Процентне відношення

Характер виконання повсякденних справ

Легко, без особливих зусиль

19%

Спокійно, але варто постаратися

38%

З великою затратою зусиль та часу

34%

З перенапругою

9%

На границі зриву

0%

Характер самопочуття в кінці для після виконання повсякденних справ

Цікавість, бажання продовжити справи

12%

Задоволеність від виконаної роботи

50%

Полегшення, що все скінчилось

38%

Розчарування, незадоволення собою

0%

Стомленість, не бажання будь-що робити

0%

Характер бажань щодо темпу виконання повсякденних справ

Займатися ще чимось ще більше та швидше

12%

Отримувати більш детальну інформацію по питання, що цікавлять

0%

Продовжити все в тому ж самому режимі

22%

Зменшити темп виконання справ

38%

Скоротити темп виконання та кількість справ

28%

Характер виконання запланованої діяльності

Встигаю повністю

31%

Встигаю частково

53%

Не встигаю

16%

Далі нами було розглянуто самопочуття в кінці дня. Було виявлено, що 50% досліджуваних задоволені виконаною ними роботою за весь день, 12% - мають інтерес, бажання продовжувати справи та 38% жінок похилого віку відчувають полегшення, що все закінчилося. Отже, варто зазначити, що за даним питанням 72% досліджених варто віднести до групи благоприємного прогнозу, а 38% - до групи ризику.

Також нами було виявлено, що 12% досліджуваних хотіли б займатися чимось ще більше та швидше. 22% - хотіли б продовжити все в тому ж ритмі, 38% - зменшити темп виконання домашніх справ та 28% жінок похилого віку хотіли б скоротити темп виконання та взагалі кількість домашніх справ. Отже, за даним питанням, 66% досліджуваних можуть бути віднесені до групи ризику за образом життя, а 34% - до групи з благо приємним прогнозом. психологічний здоровий похилий жінка Крім цього варто зазначити, що 31% досліджуваних стверджують, що повністю встигають виконати всі заплановані домашні справи, 53% жінок похилого віку — встигають частково та 16% - не встигають взагалі.

Наступний блок питань, що ми розглянули стосується сфери дозвілля. Було отримано наступні результати: на запитання, які громадські міста досліджувані відвідують, було виявлено (див. рис. 2.2), що жінок похилого віку відвідують церкву: 31% це робить 1−2 рази на тиждень, 28% - 1−2 рази на рік, 19% - 1−2 рази на місяць, 6% - щоденно та 16% не відвідують взагалі.

Рис. 2.2 — Розподіл результатів досліджуваних за частотою відвідування громадських місць Бібліотеку 44% жінок похилого віку не відвідують взагалі, 47% це роблять 1−2 рази на рік, 9% - 1−2 рази на місяць. Театр, музеї 84% жінок похилого віку не відвідують взагалі, а 16% - це робить лише 1−2 рази на рік. Кінотеатр, спортивні змагання жінки похилого віку не відвідують взагалі. Проте 72% досліджуваних відповіли, що бувають в гостях 1−2 рази на місяць, 19% - 1−2 рази на неділю, 9% - 1−2 рази на рік.

Також нами було виявлено, що найпоширенішими улюбленими заняттями у жінок похилого віку є в’язання, читання книжок, перегляд телевізору, шиття, приготування їжі. У 38% жінок похилого віку найулюбленішим заняття є в’язання, 47% - полюбляє читати, 63% - дивитися телевізори, телесеріали, 22% - шити та 9% жінок похилого віку обожнюють готувати. Результати наведені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Проведення вільного часу, дозвілля досліджуваними жінками похилого віку

Виділена категорія

Варіанти відповідей

Абсолютна кількість відповідей

Процентне відношення

Улюблені заняття у вільний час

В’язати

38%

Читати

47%

Дивитися телевізор

63%

Шити

22%

Готувати

9%

Кількість годин в день гуляють

1 година

13%

2−3 години

87%

Частота відпочинку за містом

Кожен тиждень

0%

1−2 рази на місяць

25%

Інколи

69%

Не бувають

6%

Крім цього, ми дізналися, що жінки похилого віку рідко бувають за містом. Лише 25% досліджуваних бувають 1−2 рази на місяць за містом, 69% - бувають рідко, а 6% - не бувають зовсім.

Однак 87% жінок похилого віку відповіли, що 2−3 години в день гуляють на вулиці на свіжому повітрі та лише 13% - одну годину.

Отже, аналізуючи сферу дозвілля жінок похилого віку варто зазначити, що вони нечасто відвідують громадські міста, рідко бувають за містом на свіжому повітрі, проте достатньо приділяють уваги прогулянкам на вулиці та мають свої улюблені заняття, якими займають у вільний час.

Далі нами було розглянуто та проаналізовано питання, що ми віднесли до блоку, яких характеризує фізичне здоров’я жінок похилого віку. Результати наведені в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Результати досліджуваних, що характеризують підтримання фізичного здоров’я у жінок похилого віку

Виділена категорія

Варіанти відповідей

Абсолютна кількість відповідей

Процентне відношення

Виконання ранкової фізичної зарядки

Виконую

13%

Не виконую

87%

Відношення до заняття фізичною культурою, спортом, рухливих ігор

Дуже подобається

0%

Подобається

13%

Інколи, при нагоді

9%

Відношуся байдуже

78%

Не люблю

0%

Заняття спортом

Легка атлетика

0%

Тяжка атлетика

0%

Велосипед

22%

Футбол

0%

Хокей

0%

Теніс

0%

Туризм

0%

Волейбол

0%

Танці

3%

Лижі, ковзани

0%

Рівень володіння видом спортом

Аматорський

100%

Розряд

0%

Рівень майстерства

0%

Виконання процедур закалювання вдома

Вмивання холодною водою

53%

Приймання прохолодного душу

16%

Ходіння босоніж

0%

Відвідування басейну

0%

Ходіння в сауну (баню)

0%

Отже, нами було виявлено, що лише 13% жінок похилого віку вранці роблять зарядку, а 87% - не виконують.

Лише 3% досліджених займаються танцями, а 97% - ніяким видом спорту не займаються.

Також варто зазначити, що 13% досліджуваних подобається займатися фізичною культурою, грати в рухливі ігри, 9% - інколи подобається, при нагоді та 78% відносять до цього байдуже.

Було виявлено, що лише 25% жінок похилого віку займаються спортом (22% - їзда на велосипеді, 3% - танці), але лише на аматорському рівні. 75% жінок похилого віку не чим не займаються й не володіють ніяким видом спорту.

Що стосується процедур, що загартовують, то 54% жінок похилого віку проводять вдома такі загартовуючі процедури як вмивання холодною водою, 16% - приймають прохолодний душ. А 31% жінок похилого віку не проводять жодних загартовуючи процедур вдома.

Отже, як ми бачимо з отриманих результатів більшість жінок похилого віку варто віднести до групи ризику за фізичними навантаженнями, фізичним розвитком, підтримання фізичного здоров’я.

Наступний блок питань, який ми аналізували — це шкідливі звички жінок похилого віку. Нами було виявлено, що у досліджуваних є наступні шкідливі звички: вживання спиртних напоїв — 91% у жінок похилого віку, 47% - зловживання словами-паразитами, 16% - вживання нецензурної лексики. Досліджувані відмітили ці звички як такі, що бувають зрідка. Однак 9% досліджуваних мають такі шкідливу звичку, як паління, що проявляється кожен день.

На запитання як давно у них з’явилися ці звички була надано такі варіанти відповідей: випадково (69% досліджуваних), через інтерес — 31%.

Також нами було виявлено, що після виживання алкоголю чи паління жінки похилого віку зняття напруги (розслабленість) — 90% досліджуваних, 10% жінок похилого віку стверджують, що вони відчувають полегшення.

Після деякий час після приймання алкоголю, куріння жінки похилого віку відповіли, що відчувають 3% - нудоту, 31% - головну біль, 69% досліджуваних — муки совісті.

На запитання, яке їх відношення до цих звичок в майбутньому що стосується вживання алкоголю, всі досліджувані відповіли, що зможуть кинути, якщо захочуть. Що стосується паління — 1 досліджуваний із 3, відповів, що хоче в майбутньому зменшити дозу, а 2 чоловіки — хочуть кинути палити, але не можуть. Щодо вживання нецензурної лексики всі досліджувані (5 чоловік), що мають такі звичку відповіли, що зможуть не використовувати в мові ці слова, якщо захочуть. А що стосується такої шкідливої звички, як зловживання словами-паразитами 10 жінок похилого віку із 15 відповіли, що спробують зменшити кількість таких слів, а останні 5 — хочуть зменшити вживання таких слів, але не можуть.

Отже, як ми бачимо, у досліджуваних простежується позитивна динаміка, щодо зменшення своїх шкідливих звичок.

Аналізуючи запитання, що відносять до сфери відношення до свого здоров’я, було отримана наступні результати: на запитання як розуміють жінки похилого віку здоров’я, було виявлено (див. рис. 2.3.), що на першому місці для них це відсутність хвороб і пов’язаних з ними неприємних відчуттів (середній ранг — 10), на другому місці - розуміння здоров’я як довготривалої працездатності (середнє значення — 9,2), на третьому — розуміння здоров’я як красоти та довголітня (середнє значення — 9), на четвертому — міцна сім'я та наявність дітей (середнє значення — 7,3), на п’ятому — активне творення, можливість приносити користь оточуючим (середнє значення — 7).

Також було виявлено, що лише 3% досліджуваних оцінюють свій стан здоров’я на 5 балів, 9% - на 4 бали, 69% жінок похилого віку оцінюють свій стан здоров’я на 3 бали, 19% - на 2. Результати зображені в таблиці 2.6.

На майбутнє 3% досліджуваних хотіли б залишити своє здоров’я без змін, 75% - хотіли б щось змінити на краще, 16% - прагнуть вести здоровий образ життя, але у них не виходить, 3% жінок похилого віку прагнули б дізнатися з даного питання більше інформації та ще 63% - будуть вести здоровий образ життя. Результати зображені в таблиці 2.6.

Рис. 2.3 Наочне зображення результатів розуміння жінками похилого віку здоров’я (ранжування) Отже, як ми бачимо з отриманих результатів, то 63% жінок похилого віку в майбутньому будуть вести здоровий образ життя та 75% прагнуть змінити щось на краще. Таким чином за результатами досліджуваних видно сприятливий прогноз на майбутнє.

Таблиця 2.6

Результати досліджуваних, що характеризують сферу відношення до здоров’я

Виділена категорія

Варіанти відповідей

Абсолютна кількість відповідей

Процентне відношення

Оцінка стану здоров’я

П’ять балів

3%

Чотири бали

9%

Три бали

69%

Два бали

19%

Один бал

0%

Відношення до здоров’я в майбутньому

Залишити все без змін

3%

Щось змінити на краще

75%

Прагнення вести здоровий спосіб життя, але не виходить

16%

Більше дізнатися інформації з даного питання

3%

Буду вести здоровий спосіб життя

63%

При проведенні опитувальника «Відношення до здоров’я» Березовської Р.А. ми отримали наступні результати: на перше запитання «Оцініть, наскільки зазначені цінності важливі для вас на даний момент» було виявлено (див. таблицю 2.7.), що на першому місці за значимістю серед усіх запропонованих цінностей у досліджуваних жінок похилого віку стоять матеріальне благополуччя (середнє значення — 6,8), на другому місці - здоров’я (6,7), а на третьому — вірні друзі (середнє значення — 6).

Таблиця 2.7

Середнє значення показників цінностей, що важливі для досліджуваних жінок похилого віку в даний момент

Цінності

Щасливе сімейне життя

Матеріальне благополуччя

Вірні друзі

Здоров’я

Цікава робота (кар'єра)

Признання та повага оточуючих

Незалежність (свобода)

Вибірка досліджуваних

4,2

6,8

6,7

3,5

На друге питання «Як ви вважаєте, що необхідно для того, щоб досягнути успіху в житті» досліджувані вважають, що перш за все повинне бути здоров’я (середнє значення — 7), на другому місці по значимості - завзятість та працелюбність (6,4), а на третьому — гарна освіта (середнє значення — 6). Результати наведені в таблиці 2.8.

На третє питання «Що таке здоров’я» більшість досліджуваних жінок похилого віку (41%) визначають здоров’я як стан, що характеризується гарним самопочуттям та настроєм (наприклад, «Здоров'я — це гарний настрій», «Здоров'я — це коли встаєш, працюєш, не відчуваєш хвороби, маєш гарний настрій»).

Таблиця 2.8

Середнє значення показників відповідей на питання «Що необхідно для того, щоб досягти успіху в житті»

Варіанти відповідей

Гарна освіта

Матеріальний достаток

Здібності

Везіння (успіх)

Здоров’я

Завзятість, працелюбність

«Необхідні зв’язки» (підтримка друзів, знайомих)

Вибірка досліджуваних

4,5

5,5

3,5

6,4

4,1

Приблизно 28% досліджуваних вважають, що здоров’я — це відсутність больових відчуттів чи хвороби. Респонденти надавали, наприклад, такі варіанти відповідей: «Здоров'я — це коли людина не хворіє», або «Здоров'я — це коли нічого не болить», чи, наприклад, «Здоров'я — це коли прокинувся вранці, а нестерпної болі не відчуваєш, її немає, й тоді хочеться жити».

Здоров’я також розглядається досліджуваними жінками похилого віку в якості переживання радості, щастя (19% респондентів). Були надані такі варіанти відповідей: «Здоров'я — це радісні моменти життя», «Здоров'я — це найцінніше щастя людини».

Ще 4% досліджуваних здоров’я визначають як те, коли воно є його, не помічаєш, про що не слід піклуватися, поки не з’являються симптоми погіршення. Було надано такі варіанти відповідей: «Здоров'я — це стан організму, про який не дбаєш поки не стане погано, або уже занадто пізно», «Гарне здоров’я — це коли не потрібно думати про пігулки та лікування». Кількісний аналіз відображений у табл. 2.9.

При аналізі відповідей на четверте запитання «Оцініть, який вплив на вашу свідомість в області здоров’я надає інформація, що отримана із запропонованих джерел», було виявлено (див. рис. 2.4.), що найбільший вплив має інформація отримана від лікарів (середній бал — 7), на другому місці знаходиться інформація, що отримана з засобів масової інформації (телебачення) (середній бал — 6,7), а на третьому місці - друзі, знайомі (середній бал — 6).

Таблиця 2.9

Виокремленні групи відповідей, що асоціюються у досліджуваних зі здоров’ям

Виділена категорія

Абсолютна кількість відповідей

Процентне відношення

Стан, що характеризується гарним самопочуттям та настроєм

41%

Відсутність больових відчуттів чи хвороби

28%

Переживання радості, щастя

19%

Про що не слід піклуватися, поки не з’являються симптоми погіршення

12%

Рис. 2.4 — Наочне зображення середніх показників за оцінкою ступеня впливу джерел на усвідомленість досліджуваних в області здоров’я Також нами було виявлено, що найбільш суттєвий вплив на стан здоров’я досліджуваних жінок похилого віку мають такі фактори як (див. рис. 2.5.), якість медичного обслуговування (середній бал — 7), образ життя (середній бал — 6,7), особливості харчування (середній бал — 6,5) та екологічна обстановка (середній бал — 6).

Рис. 2.5 — Результати значимості факторів, що мають вплив на стан здоров’я за опитувальником «Відношення до здоров’я» Березовської Р.А.

На запитання «Як ви почуваєте себе частіше за все, коли зі здоров’ям у вас все благополучно» досліджувані жінки похилого віку надали такі варіанти відповідей (див. рис. 2.6.): спокійні (середнє бал — 6,6), радісно (6,2), ніщо не загрожує (середній бал відповідей — 6), відчуття впевненості в собі (середній бал — 6,1), задоволеність (середній бал — 5,6), нічого особливо не турбує мене (5).

Рис. 2.6 — Графічне зображення середніх значень результатів досліджуваних Також нами було виявлено, що досліджувані, коли дізнаються про погіршення свого здоров’я, зазвичай переживають такі почуття, як засмученість (середнє значення — 7), відчувають себе подавлено, стурбовано (середнє значення по 6,7), переживають страх (середній бал — 6,1), відчувають почуття жалю з цього приводу (середній бал — 5). Однак варто зазначити, що досліджуваним не властиво переживати спокій (середній бал — 2,5) та стид (середній бал — 1,8) в ситуаціях, коли у них погіршується стан їхнього здоров’я. А такі почуття як схвильованість та нервовість (середнє значення — 4,8), роздратованість (середній показник — 3,5), відчуття провини (середнє значення — 3) досліджувані жінки похилого віку переживають ситуаційно, коли дізнаються про погіршення стану свого здоров’я. Результати зображені на рис. 2.7.

Рис. 2.7 — Наочне зображення результатів досліджуваних про їх відчуття під час погіршення здоров’я Крім цього нами було виявлено, що досліджувані для підтримки свого здоров’я регулярно піклуються про режим сну та відпочинку (середній показник — 6,7), намагаються уникати шкідливих звичок (середній показник — 6). Не регулярно, однак, час від часу досліджувані жінки похилого віку намагаються займатися фізичними вправами (середній бал — 4), притримуватися дієти (середній показник — 4,3). А ось закалятися, відвідувати лікаря з профілактичною метою, слідкувати за своєю вагою, ходити в баню, відвідувати спортивні секції, практикувати спеціальні оздоровлюючі системи досліджувані жінки похилого віку не виконують ні регулярно, ні взагалі. Результати зображені на рис. 2.8.

Рис. 2.8 — Розподіл результатів досліджуваних на питання «Що ви виконуєте для підтримки вашого здоров’я (оцінити регулярність)» за опитувальником «Відношення до здоров’я» Березовської Р.А.

На дев’яте запитання опитувальника «Відношення до здоров’я» «Якщо ви піклуєтеся про своє здоров’я недостатньо чи нерегулярно, то чому?» досліджувані жінки похилого віку частіше надавали такі варіанти відповідей (див. рис. 2.9.): необхідні великі матеріальні затрати (середнє бал відповідей максимальний — 7). Також досліджувані пояснювали недостатнє піклування про своє здоров’я тим, що не вистачає часу (середній бал — 4,8), немає відповідних умов (6,1) та є більш важливі справи (5).

Рис. 2.9 — Графічне зображення результатів досліджуваних на запитання «Якщо ви піклуєтеся про своє здоров’я недостатньо чи нерегулярно, то чому?» опитувальника «Відношення до здоров’я» Березовської

Також нами було виявлено, що досліджувані жінки похилого віку якщо вони відчувають нездужання, то частіше за все самі приймають міри, виходячи із власного досвіду, знань (середній бал відповідей — 6,8 із максимальних 7), звернуться до лікаря (середній бал 6,5), або звернуться за порадою до друзів, знайомих (5). А ось така поведінка, як намагання не звертати на свій стан здоров’я уваги не властиво для жінок похилого віку (середній бал — 2,4 із максимальних 7). Результати зображені на рис. 2.10.

Рис. 2.10 — Наочне зображення результатів досліджуваних, що вони будуть робити в ситуації відчуття нездужання Також отримані результати можна проаналізувати відношення досліджуваних до здоров’я на чотирьох рівнях. Це когнітивному, емоційному, поведінковому та цінністно-мотиваційному.

Отже, ми можемо зазначити, що на когнітивному рівні досліджувані жінки похилого віку мають достатні рівень ступеню поінформованості компетентності людини в сфері здоров’я, мають достатній рівень знань основних факторів ризику і антиризику, розуміють роль здоров’я в забезпеченні активного і тривалого життя. На емоційному рівні у досліджуваних також адекватний рівень відношення до здоров’я. Вони відчувають оптимальний рівень тривоги по відношенню до здоров’я, його погіршення, а також демонструють уміння насолоджуватися станом здоров’я та радіти йому. Однак на поведінковому рівні досліджувані жінки похилого віку демонструють деяку неадекватність по відношенню до свого здоров’я. Тобто, дія та вчинки досліджуваних не зовсім відповідають вимогам здорового способу життя, так як вони майже нічого не роблять регулярно для підтримки свого здоров’я, а якщо занедужали у більшості випадків самі приймають міри як вилікуватися. Що стосується цінністно-мотиваційного компоненту відношення до свого здоров’я у досліджуваних, то варто відмітити, що у жінок похилого віку висока значимість здоров’я в індивідуальній ієрархії цінностей, однак відмічається середня ступінь сформованості мотивації на збереження та закріплення здоров’я, що обумовлена в більшості випадків зовнішніми причинами (матеріальне забезпечення, немає необхідних умов), однак є й особистісний фактор (не вистачає на це часу). Отже, загалом можна зазначити, що у жінок похилого віку адекватне, турботливе відношення до свого здоров’я на емоційному, когнітивному та цінністно-мотиваційному рівнях, а на поведінковому нажаль ні. Тобто, ми можемо припустити, що досліджувані розуміють значимість свого здоров’я, поінформовані, хвилюються про нього, цінують, однак майже нічого не роблять для його укріплення та підтримки, доки стан значно не погіршиться.

ВИСНОВКИ

Проведене теоретичне та емпіричне дослідження дозволило нам зробити наступні висновки:

1. Вивчаючи науково літературу з питання психологічних особливостей жінок похилого віку, нами було виявлено, що для них характерно зниження самооцінки, невпевненість у собі, невдоволення собою, побоювання самотності, безпорадності, зубожіння, смерті, похмурість, дратівливість, песимізм,; зниження інтересу до нового — звідси бурчання, буркотливість, замикання інтересів на собі, егоїстичність, егоцентричность, підвищена увага до свого тіла. Також для жінок похилого віку більш властиво схильність до активного пошуку та розширення міжособистісних контактів, в той час як контакти чоловіків зміщуються в сферу сім'ї. Жінки легше переносять утрату та самотність, легше миряться з проживанням дорослих дітей окремо, вони легше встановлюють нові знайомства та дружні відносини. Жінки похилого віку активно шукають підтримку в релігії, що призводить до того, що депресивні стани у жінок похилого віку значно менше ніж у чоловіків цього віку.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою