Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Ревізійні комісії підприємств і організацій

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

У багатьох зарубіжних країнах діє державний і незалежний від держави фінансовий контроль — аудит. При цьому система державного контролю функціонує на парламентському і урядовому рівнях із збереженням пріоритету парламентського контролю. Так, у США останній покладено на Головне контрольне управління Конгресу на чолі з генеральним контролером, в Англії — на Національну ревізійну раду на чолі… Читати ще >

Ревізійні комісії підприємств і організацій (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Реферат на тему:

«РЕВІЗІЙНІ КОМІСІЇ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ«

При переході до ринкової економіки, приватизації державних підприємств і реформуванні колгоспів, яке ґрунтується на принципі персоніфікації власності (паюванні), підвищується роль внутрішньогосподарського контролю і ревізійних комісій. Оскільки в нових підприємствах сфера державного контролю значно звужується, центр ваги переноситься на самоконтроль і взаємний контроль виробничих підрозділів, підприємств та організацій.

Основним завданням ревізійної комісії є контроль за дотриманням Статуту підприємства, роботою правління (дирекції, ради), збереженням і економним використанням майна, законності договорів і господарських операцій, правильністю визначення особистих паїв, нарахуванням дивідендів, виявлення резервів збільшення обсягів виробництва, поліпшення якості продукції та ін.

Ревізійні комісії є виборними органами підприємств із колективною власністю: колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, спілок, кооперативів, асоціацій кооперативів, міжгосподарських підприємств і організацій, спільних підприємств, фірм та ін. Порядок виборів, обов’язки і права ревізійних комісій визначають у статутах цих підприємств, а також у положеннях і рекомендаціях про роботу ревізійних комісій.

Ревізійну комісію обирають на загальних зборах трудових колективів строком на 3—5 років відкритим або таємним голосуванням, її формують із числа спеціалістів і висококваліфікованих працівників, зайнятих у різних галузях виробництва. Кількісний склад рекомендують визначати залежно від розмірів та спеціалізації підприємства, який остаточно визначають на зборах трудових колективів. На практиці кількість членів ревізійної комісії переважно становить 3—7 чол.

Ревізійна комісія на засіданні зі свого складу обирає голову. За рішенням зборів голова ревізійної комісії може бути звільнений від основної роботи на строк його повноважень і введений у штат адміністративно-управлінського персоналу. Проте найчастіше голова не звільняється від основної роботи і працює на громадських засадах, за винятком днів, в які він проводить ревізії та перевірки виробничо-фінансової діяльності підприємства згідно з планом-графіком. За такий період робота оплачується, це стосується і членів ревізійної комісії.

До ревізійної комісії можуть, бути обрані лише члени даного підприємства чи організації, які не є членами правління підприємства, їх близькими родичами, касирами, комірниками та іншими особами, службова діяльність яких підлягає перевірці ревізійною комісією. Голова і члени комісії, які не виправдали довіри, трудових колективів, можуть бути відкликані достроково за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) трудових колективів. Ревізійна комісія підзвітна загальним зборам (зборам уповноважених), вона незалежна від правління і окремих службових осіб.

На засіданні ревізійної комісії розподіляють обов’язки між її членами переважно за галузево-виробничим принципом і оформляють протоколом. Наявність у складі комісії фахівців різного профілю дозволяє проводити комплексні ревізії і перевірки, охоплювати перевірками та спостереженнями всі галузі й виробничі підрозділи, що позитивно впливає на ефективність контролю.

Основними обов’язками ревізійної комісії е: контроль за дотриманням Статуту підприємства, Правил внутрішнього розпорядку, збереженням матеріальних цінностей, законністю господарських операцій, економним витрачанням сировини і матеріалів, енергетичних ресурсів, якістю робіт, експлуатацією техніки та ін. Ревізійна комісія повинна систематично перевіряти дотримання Положення про оплату праці на даному підприємстві, правильність застосування норм, розцінок, тарифів, нарахування премій, дивідендів та інших винагород. На неї покладаються обов’язки контролю за виконанням рішень зборів трудових колективів (зборів уповноважених), своєчасністю розгляду правлінням (дирекцією) пропозицій, скарг, заяв працівників. Ревізійна комісія зобов’язана перевіряти витрачання коштів та іншого майна за цільовим призначенням, дотримання розрахункової дисципліни, виявляти зловживання, крадіжки, непродуктивні витрати, втрати і псування майна, продукції, а також контролювати правильність ведення обліку та звітності, з’ясовувати причини порушень, недоліків на різних ділянках роботи, визначати вину конкретних осіб, розмір матеріального збитку та вимагати його відшкодування.

Ревізійна комісія повинна робити висновки по річному звіту і доповідати на зборах про результати ревізій і перевірок.

Вона працює за планом, який складають па рік з поквартальною розбивкою. У планах передбачається проведення ревізій не менш як два рази на рік і щоквартальних тематичних перевірок окремих виробничих підрозділів, служб і ділянок роботи. При необхідності або за вимогою трудових колективів можуть здійснюватися непланові ревізії і перевірки. Плани затверджують на засіданнях ревізійної комісії, де також обговорюють результати перевірок і, ревізій по актах та довідках, затверджують акти. Засідання рекомендується проводити не рідше одного разу на квартал.

Для виконання покладених на ревізійну комісію обов’язків їй надаються відповідні права, зокрема: перевіряти наявність і збереження майна, продукції, техніки, коштів, худоби; проводити інвентаризації матеріальних цінностей і розрахунків; вимагати для перевірки необхідні документи, звіти, плани тощо; залучати до проведення ревізій і перевірок спеціалістів свого підприємства або інших органів; брати участь у перевірках і ревізіях, які здійснюють органи відомчого контролю; вносити пропозиції на розгляд зборів або правління підприємства за результатами ревізій і перевірок, бути присутніми на засіданнях правління з правом дорадчого голосу; при виявленні нестач, зловживань вимагати через правління підприємства вжиття заходів по відшкодуванню матеріального збитку та притягненню винних осіб до відповідальності, приймати скарги, заяви від працівників підприємств на неправильні (незаконні) дії членів правління та посадових осіб, повідомляти про це правління, збори і через них приймати відповідні рішення.

Результати ревізії оформляють актом, який затверджують на зборах уповноважених. Голові і членам ревізійної комісії за проведення перевірок і ревізій нараховують оплату праці на підставі акта ревізії, табеля обліку робочого часу. Кількість ревізій і перевірок та затрати часу на їх проведення встановлюють на зборах уповноважених. Порядок і умови оплати праці членів ревізійних комісій визначають у Положенні про оплату праці.

Внутрішньогосподарський контроль — важлива складова частина системи економічного контролю. Його здійснюють керівництво підприємства, керівники структурних підрозділів, функціональні служби (відділи), спеціальні підрозділи контролю (ревізійна комісія), громадські організації. Цей контроль е найбільш оперативним і ефективним. Він активно впливає на хід виробничого процесу та його результати, ведеться систематично, безперервно, на всіх ділянках виробничо-фінансової діяльності, охоплює всі сторони роботи підприємства. Цим внутрішньогосподарський контроль відрізняється від зовнішнього. Проблема лише в тому, що не завжди його можливості реалізуються. Низька культура виробничих відносин, слабо розвинутий ринок товарів і послуг, невідпрацьована система оплати праці та матеріального стимулювання, низький рівень матеріального забезпечення окремих категорій працівників та інші об'єктивні і суб'єктивні фактори зумовлюють масові порушення та зловживання службових і матеріально відповідальних осіб.

Крім того, на ефективність внутрішньогосподарського контролю негативно впливає те, що не завжди контрольні функції чітко визначені і розподілені між функціональними службами та підрозділами, а також конкретними виконавцями.

На сільськогосподарських підприємствах відповідні контрольні функції виконують такі відділи і служби: агрономічна, зооветеринарна, інженерна служба, відділ постачання і збуту, планово-економічний відділ, бухгалтерія, відділ кадрів та ін. На невеликих підприємствах замість функціональних відділів обов’язки по забезпеченню технології і організації виробництва виконують окремі спеціалісти (агроном, енергетик, механік, економіст тощо).

Основні функції і відповідальність за організацію контролю покладені на керівника підприємства (директора, голову, генерального директора). Він є організатором і координатором контролю як функції управління, так і елемента економічної роботи. Керівник підприємства встановлює кожній посадовій особі перелік контрольованих питань і зобов’язаний стежити за виконанням підлеглими працівниками контрольних функцій.

Спеціалісти-технологи та очолювані ними служби здійснюють контроль за дотриманням агротехніки (своєчасність і якість обробітку ґрунту, догляд за посівами, збирання урожаю та ін.), правил утримання і догляду за тваринами, технології виробництва продукції тваринництва, годівлі тварин, організації племінної роботи тощо.

Планово-економічна служба виконує важливу функцію попереднього контролю на стадії планування, організації нормативного господарства, а також здійснює систематичний контроль за виконанням виробничої програми, перспективних планів, дотриманням і правильним застосуванням норм затрат праці, сировини і матеріалів, виявляє резерви збільшення виробництва продукції та зниження її собівартості, дає оцінку економічності прийнятих управлінських рішень з різних напрямів виробничої діяльності, організовує і контролює впровадження прогресивних форм госпрозрахунку, внутрішньогосподарської оренди та ін.

Особливо важливі контрольні функції виконує бухгалтерська служба. Головний бухгалтер контролює дотримання фінансової і касової дисципліни, своєчасність і правильність розрахунків з фінансовою системою, підприємствами й організаціями, забезпечує організацію інвентаризації матеріальних цінностей, витрачання сировини і матеріалів згідно з нормами і лімітами, своєчасність та повноту оприбуткування продукції й інших матеріальних цінностей.

Бухгалтерська служба здійснює контроль за станом взаєморозрахунків з госпрозрахунковими підрозділами, своєчасністю і правильністю складання первинних документів та звітності в бригадах, на фермах, у цехах, законністю господарських і фінансових операцій по відповідних напрямах (оплата праці, матеріальні цінності, основне виробництво, інвестиції та ін.).

На основі інформації та її аналізу планово-економічна і бухгалтерська служби розробляють рекомендації і вносять пропозиції про шляхи підвищення ефективності виробництва.

Важливу роль у здійсненні внутрішньогосподарського контролю відіграють керівники виробничих підрозділів: начальники цехів, бригадири, завідуючі фермами, гаражами, ремонтними майстернями тощо. Вони систематично стежать за трудовою дисципліною, виконанням робіт та технологічних операцій, витрачанням насіння, кормів, палива за призначенням, дотриманням правил експлуатації техніки.

Матеріально відповідальні особи зобов’язані контролювати стан зберігання і збереження матеріальних цінностей, дотримуватися правил їх оприбуткування та встановленого порядку видачі продукції та майна зі складів і сховищ.

Особливу роль у здійсненні внутрішньогосподарського контролю відіграє ревізійна комісія підприємства, про що йтиметься далі.

Внутрішньогосподарський контроль проводять профспілкові організації і безпосередньо трудові колективи у формі, самота взаємоконтролю.

На основі вищевикладеного можна зробити висновок, що основними напрямами внутрішньогосподарського контролю є: контроль за ходом здійснення виробничого процесу і формуванням його результатів, якістю продукції та робіт, впровадженням нових технологій, збереженням різних форм власності; достовірністю обліку та звітності й іншої інформації про господарські процеси і їх результати; раціональним використанням ресурсів; контроль дій та діяльності конкретних працівників і трудових колективів.

Важливими умовами раціональної організації і вдосконалення внутрішньогосподарського контролю є забезпечення і вирішення ряду організаційних, технічних, економічних, обліково-аналітичних, юридичних заходів та проблем. Зміст організаційного забезпечення контролю полягає у розробці положення для кожного виробничого підрозділу, відділу, служби, посадових інструкцій для конкретних посадових осіб з чітким визначенням функціональних обов’язків взагалі і контрольних функцій зокрема.

Технічне забезпечення контролю пов’язане з використанням технічних засобів для вимірювання, зважування, підрахунку тощо, оскільки без кількісної характеристики об'єкта контролю неможливий самоконтроль. Особливо актуальною є проблема забезпечення підприємств лабораторними приладами та іншим устаткуванням. Оперативності контролю сприятиме комп’ютеризація робочих місць (АРМ-бухгалтер, АРМ-агроном та ін.). Від надійності і точності технічних засобів контролю залежать його результати.

Суть економічного забезпечення полягає в створенні матеріальної заінтересованості в здійсненні контролю, яка виникає в тому випадку, коли результати контролю безпосередньо пов’язані з оцінкою діяльності даного працівника, колективу та з їх стимулюванням.

Для об'єктивної оцінки відхилень, виявлених у процесі контролю, необхідно забезпечити організацію системи пер винного і зведеного обліку, пристосувати його до потреб контролю, інтегрувати дані обліку й аналізу в єдиних реєстрах. Цим вимогам відповідають нормативно-чекова форма оперативного контролю виробничих витрат, нормативний облік, системи обліку, які застосовуються у зарубіжних країнах. Крім того, слід ефективніше використовувати контрольні механізми первинних документів та облікових реєстрів, систематично зіставляючи дані взаємопов'язаних документів (касовий ордер і виписка банку, дорожній лист і товарно-транспортна накладна тощо). Важливе значення в забезпеченні внутрішньогосподарського контролю за збереженням матеріальних цінностей має правильно організована їх інвентаризація.

На сучасному етапі підвищення ролі внутрішньогосподарського контролю потребує пошуку ефективних шляхів його вдосконалення, зростання рівня кваліфікації керівників і спеціалістів. Вивчення досвіду країн з розвинутою ринковою економікою нині набуває особливо актуального значення. Реорганізація старих структур економічного контролю і створення новрїх повинні ґрунтуватися на кращих зразках і перевіреному досвіді цивілізованого суспільства. Такий підхід поширений в усьому світі. Так. для узагальнення надбання світової теорії і практики економічного контролю та обміну досвідом у 1953 р. створено міжнародну організацію вищих контрольних органів (ІНТОСАІ). До її складу входять 130 держав світу. Через кожні три роки проводять конгрес ІНТОСАІ. видають спеціальний журнал, проводять семінари, конференції, здійснюють, обмін стажистами.

У складі ради Міжнародної федерації бухгалтерів створено Комітет міжнародної аудиторської практики (КМАП), який займається розробкою і випуском міжнародних стандартів аудиту. Створення міжнародних організацій з контролю свідчить про актуальність даної проблеми з світовому масштабі.

У багатьох зарубіжних країнах діє державний і незалежний від держави фінансовий контроль — аудит. При цьому система державного контролю функціонує на парламентському і урядовому рівнях із збереженням пріоритету парламентського контролю. Так, у США останній покладено на Головне контрольне управління Конгресу на чолі з генеральним контролером, в Англії — на Національну ревізійну раду на чолі з головним ревізором, у Канаді — на генерального контролера, Японії — на Контрольно-ревізійне управління, в ФРН, Франції, Угорщині — на Рахункові палати та ін. Крім парламентського контролю, діють урядові контрольно-ревізійні системи: в США — Адміністративно-бюджетне управління при Президенті та системи інспекторських служб у федеральних відомствах; в Японії — Управління адміністративного контролю при канцелярії прем'єр-міністра і т.д.

Державний контроль у цих країнах спрямований на дотримання законності використання коштів, призначених для здійснення державних програм у галузі науки і техніки, енергетики, космосу., охорони навколишнього середовища, транспорту, на утримання армії, митниць, поліції, а також державних органів управління — міністерств, відомств, управлінь. Крім того, державні контрольно-ревізійні органи перевіряють виробничо-фінансову діяльність приватних фірм, які виконують державні замовлення.

У приватних фірмах, акціонерних компаніях, корпораціях контроль здійснюють аудиторські фірми (аудитори) на платних засадах, чисельність персоналу яких може бути від одного до кількох тисяч чоловік. В Англії тисячі аудиторських фірм, але шість із них проводять аудит на більш як 80% із 1000 основних (провідних) підприємств країни. Індивідуальні особи, які займаються аудиторською діяльністю, об'єднуються в професійні організації. В Англії аудиторами називають будь-яких спеціалістів у галузі контрольної діяльності, а не лише незалежний від державних органів контроль на платних засадах. У Франції незалежні аудитори, які працюють на комерційній основі, називаються комісарами по рахунках. Професійна організація — Національна компанія ревізорів налічує до 10 тис, чол. Поряд з нею діє ЗО регіональних (провінціальних) компаній, які наділені досить широкими правами. Національна компанія ревізорів заснована при Мінюсті Франції.

Крім того, діє внутрішньогосподарський (внутрішньо-фірмовий) контроль, внутрішній аудит. Останній є невід'ємною частиною системи управлінського контролю. Верхня ланка керівництва не займається контролем повсякденної діяльності підприємств, а тому потребує такої інформації, яка збирається на нижчих рівнях або з метою підтвердження достовірності звітності менеджерів нижчого рівня. У великих транснаціональних корпораціях США створюють спеціальні відділи аудиту, які відповідають за формування, координацію і виконання планів по внутрішньому аудиту в компаніях. Аудит здійснюють співробітники як загального відділу, так і окремих відділів аудиту, філії яких зосереджені в багатьох країнах світу.

В Японії внутрішні аудитори разом з менеджерами по фінансах здійснюють ряд функцій фінансового контролінгу, головне завдання якого — розробка управлінських рішень, спрямованих на підтримку стабільного фінансового стану і проведення контролю за їх реалізацією. Завдання і функції внутрішнього аудиту можуть бути різними залежно від потреб компанії: оцінка достовірності інформації; перевірка дотримання конкретних процедур, норм або правил діяльності; контроль за роботою окремих посадових і матеріально відповідальних осіб; за збереженням і раціональним використанням коштів та майна й ін. Крім ревізії достовірності обліку та реальності господарських операцій, внутрішні аудитори перевіряють дотримання адміністративного порядку виконання директив і наказів, проводять інвентаризації, аналізують інформацію з метою розробки заходів щодо вдосконалення організаційної структури компанії, виявлення резервів для підвищення ефективності використання капіталу тощо. Служби контролю пронизують всю діяльність підприємства — від виробничої бригади (дільниці), цеху до підприємства в цілому. При цьому всі відділи і цехи підприємства поділені на центри витрат і сфери відповідальності за понесені витрати. Внутрішній аудитор складає загальний план контролю за господарськими операціями, який включає: прогноз продажу (попиту і пропозицій), кошторису витрат, стандартизацію нормативів витрат, прогноз прибутку, програми капітальних вкладень і формування джерел фінансування, контроль за діяльністю цехів і підрозділів, порівняння фактичних витрат з нормативними тощо. Він доповідає керівництву про результати діяльності підрозділів і причини упущень у роботі; відає всіма питаннями фіскального характеру; буває присутнім на засіданнях ради директорів (якщо навіть не входить до її складу), дає керівникам підприємства необхідні консультації по підвищенню ефективності виробництва; спостерігає за розвитком виробничих, соціальних, економічних і політичних тенденцій; аналізує їх вплив на господарську діяльність підприємств; оперативно повідомляє про його результати керівництву компанії; стежить за збереженням майна; проводить експертну оцінку управлінських функцій фірми, компанії та ін. Внутрішні аудитори працюють як у державному, так і в приватному секторі.

Висока економічна ефективність зарубіжного контролю пояснюється насамперед його незалежністю, гласністю. Так, у Франції річні доповіді Рахункової палати Президенту Парламенту публікують в офіційному журналі разом з відповідями заінтересованих міністерств. Вони широко обговорюються в пресі, що спонукає органи державної влади виправляти помилки, виявлені Рахунковою палатою. Аналогічно поставлена ця робота в Англії, Фінляндії та інших країнах.

Вивчення і аналіз зарубіжного досвіду допоможуть у вирішенні проблем з організації та методики проведення економічного контролю в Україні.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою