Економічна ефективність виробництва зерна

План

Вступ

1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення, методологічні основи аналізу ефективності виробництва зерна

2. Коротка характеристика корпорації «Украгротех», Христинівського району, Черкаської області

3. Аналіз рівня інтенсивності виробництва зерна

4. Аналіз посівних площ, урожайності і валових зборів зернових культур

5. Аналіз продуктивності праці, собівартості, прибутку і рентабельності виробництва зерна в корпорації «Украгротех»

6. Оперативний аналіз виконання основних робіт і витрат на вирощування зернових культур

7. Резерви збільшення: здешевлення виробництва зерна Висновки Список використаної літератури

Вступ

Одним з основних економічних аспектів гарантії державної незалежності є продовольча безпека. У її досягненні і підтримці велику роль відіграє агропромисловий комплекс, який є найважливішим сектором економіки України взагалі.

Особливе місце у структурі агропромислового комплексу посідає зерно продуктовий підкомплекс. Його функціональна діяльність спрямована на забезпечення населення хлібом і хлібопродуктами, промисловості - сировиною, тваринництво — концентрованими кормами, зовнішньої торгівлі - високоліквідним товаром, тобто зерном.

Обсяги виробленого зерна в країні визначають рівень розвитку зернового господарства. Але у свою чергу на обсяги виробництва зерна впливають такі важливі фактори як розмір посівних площ, їх структура і урожайність.

Об'єктом мого дослідження виступає корпорація «Украгротех», Христинівського району, Черкаської області.

Метою курсової роботи є аналіз сучасного стану зерновиробництва, визначення перспектив його розвитку та заходів щодо удосконалення виробництва з метою підвищення його ефективності.

Основними джерелами інформації, які послужили для написання курсової роботи були річні звіти господарства, плани економічного і соціального розвитку, бухгалтерська і статистична звітність.

Теоретичною та методологічною основою є праці економістів-аграрників з питань економіки і обліку виробництва зерна та аналізу його економічної ефективності. При виконанні поставлених завдань у роботі використані такі наукові методи і прийоми дослідження, як економіко-статистичний, балансовий і монографічний методи, прийоми обчислення різниць, прямих та обернених зв’язків та ін.

1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення, методологічні основи аналізу ефективності виробництва зерна

Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Завданнями курсової роботи є: аналіз ефективності виробництва зерна в корпорації «Украгротех».

Метою курсової роботи є проведення економічного аналізу виробництва зерна в корпорації «Украгротех». Визначено такі завдання:

v Вивчення теоретичних основ виробництва продукції зернових;

v Аналіз динаміки виробництва зерна;

v Дослідження тенденції розвитку продукції зернових, вплив окремих факторів на його економічну ефективність;

v Дослідження тенденції зміни урожайності зерна, вплив окремих факторів на нього.

Інформаційне забезпечення економічного аналізу господарської діяльності - це система даних і способи їх обробки, що дають змогу виявити реальну діяльність керівного об'єкта, дію факторів, що його визначають, а також можливості здійснення необхідних керівних дій. Його відмінність від інформаційного забезпечення управління полягає у тому, що останнє отримує не лише дані на основі збору й обробки інформації, а й результати аналізу. Іншими словами, інформаційне забезпечення управління є значно ширшим.

Інформаційне забезпечення економічного аналізу разом із кадровим, матеріально-технічним та іншим створює необхідні умови для його проведення. Змістовність аналізу, його глибина і повнота обліку всіх факторів, що впливають на об'єкт, який вивчають, певною мірою визначає стан інформаційного забезпечення.

Побудова ринкового організаційно-економічного механізму значною мірою залежить від удосконалення методології та організації комплексного економічного аналізу, особливо на рівні підприємства як первинної ланки економічної системи країни. В умовах ринкової економіки економічний аналіз суттєво змінює свою цільову орієнтацію, значно поглиблюється і розширюється зона аналітичного пошуку та діагностики, вдосконалюється методика та організація системних досліджень. Постає необхідність перебудови системи комплексного економічного аналізу відповідно до його нової функціональної ролі.

Сьогодні над проблемою покращення зерновиробництва працюють чимало економістів — аграрників, фінансистів та аграріїв. Основна увага приділяється питанню повернення втрачених позицій за урожайністю та валовим збором зерна, ефективності зерновиробництва.

Зокрема, професор О. Богуцький головним напрямом вирішення проблеми підвищення урожайності зернових вважає забезпечення інтенсифікації землеробства, провідне місце в якій надає хімізації.

П. Коренюк за допомогою комп’ютерної сервісної програми провів регресійний аналіз залежності урожайності від рівня використання органічних та мінеральних добрив. Створена ним програма дає можливість кожному господарству встановити оптимальні співвідношення у внесених добривах та, як наслідок, отримати бажаний приріст урожайності.

Але, як зазначає П.Н. Рибалкін, якщо на початковому етапу підвищення і стабілізації врожаю головну роль відіграє кількісний фактор, тобто збільшення доз, то в подальшому все більшого значення набуває якісна сторона. Мається на увазі використання добрив з високим вмістом поживних речовин та складних добрив, насичених всіма поживними елементами для одноразового внесення у грунт. Все це дозволяє скоротити витрати на транспортування, зберігання і внесення добрив [3 с.415].

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва визначається як народногосподарська ефективність, економічна ефективність галузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, що повинні бути органічно взаємопов'язані і відповідати критерію ефективності. Вони не можуть бути єдиними для оцінки рівня народногосподарської ефективності, окремих галузей і видів продукції, агротехнічних і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і передової практики.

При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на підприємствах необхідно правильно визначити систему взаємопов'язаних показників, які повинні більш ефективно відбивати її рівень. Для цього широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники [4 с.212].

Натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. В умовах вільної підприємницької діяльності і ринкових відносин підвищується роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно-грошових відносин і сприяють зміцненню товарної форми економічних зв’язків та господарського розрахунку.

Розвиток зернового господарства відбуваються на основі підвищення економічної ефективності виробництва зерна. За цих умов забезпечується збільшення валової і товарної продукції зернових культур, зміцнюється матеріально-технічна база галузі. Економічна ефективність виробництва зерна характеризується системою таких показників :

· урожайність;

· собівартість 1 ц зерна;

· ціна реалізації 1 ц зерна;

· прибуток в розрахунку на 1 ц зерна; на 1 га посівної площі;

· рівень рентабельності.

За кількісним співвідношенням валового збору зерна до витрат на його виробництво або урожайність до витрат на 1 га посіву визначають рівень економічної ефективності виробництва зерна. Слід відзначити, що різні зернові культури потребують неоднакових матеріально-грошових і трудових витрат, що в кінцевому рахунку разом з їх урожайністю визначає рівень економічної ефективності виробництва.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не лише обчислити одержаний при цьому результат, а й співставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. Виробництво продукції супроводжується затратами живої і уречевленої праці. Продуктивність праці вимірюється лише затратами живої праці. Продуктивність праці розраховується як співвідношення виробленої продукції до затрат праці, що вимірюється в людино-годинах, людино-днях або середньорічних працівниках [5 с.94].

У сільському господарстві широко застосовують також і зворотний показник продуктивності праці - трудомісткість одиниці продукції, який характеризує затрати робочого часу на виробництво одиниці продукції.

Важливим показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість продукції. Вона відображає якість роботи господарств і значною мірою визначає рівень його доходності. Протягом останніх років собівартість 1 ц зерна постійно зростає .

Ціна — важлива категорія ринкової економіки. У сільському господарстві вона є основою визначення таких економічних показників, як обсяг валової продукції, продуктивність праці, валовий і чистий доходи, прибуток, рентабельність, окупність затрат і самофінансування виробництва. Ціна реалізації зерна залежить від якості зернової культури. Так, щодо пшениці, ціни реалізації встановлені з урахуванням вмісту білка і клейковини.

Прибуток господарств — це реалізована частина їхнього чистого доходу. Тому маса прибутку сільськогосподарських підприємств не повністю відображає їх вклад у створення чистого доходу суспільства. У сільському господарстві величина прибутку підприємства залежить вад кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації. Прибуток на 1 ц зерна визначається як різниця виручки реалізації 1 ц зерна і собівартості 1 ц реалізованої продукції.

В умовах ринкової економіки кожний суб'єкт підприємницької діяльності намагається максимізувати прибуток, найбільш ефективно використати всі виробничі ресурси й домогтися найвищої рентабельності. Рентабельність — найважливіша економічна категорія, якої намагаються досягти всі, хто займається підприємництвом. Рентабельний — це той, що дає прибуток, доход, доцільний з погляду господарювання. Отже, рентабельність у буквальному розумінні цього слова означає прибутковість. Як уже згадувалося, в процесі підприємницької діяльності підприємства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції й одержати прибуток.

Рівень рентабельності визначається відношенням прибутку до повної собівартості реалізованої продукції і виражається у відсотках. Він показує величину прибутку на 1 грн. витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році [6 с.45−46].

Сукупність всіх вищезазначених показників відображує вплив різних факторів на процес виробництва зерна, дозволяє провести комплексний аналіз і зробити достовірні висновки про основні напрямки підвищення економічної ефективності.

Таким чином, підвищення економічної ефективності виробництва зернових культур — це з однієї сторони, максимальне збільшення виробництва продукції, а з іншої - систематична боротьба за економію. Чим більше виробляється продукції і менше витрачатиметься ресурсів на її одержання, тим ефективніше виробництво і більша сума прибутку в господарстві [7 с.78].

2. Коротка характеристика корпорації «Украгротех», Христинівського району, Черкаської області

Корпорація «Украгротех» є акціонерним товариством, та зареєстрована за адресою: 20 000, Черкаська область, м. Христнівка, вул. Леніна, 89.

Код за ЄДРПОУ 31 617 778. Керівник досліджуваного підприємства Кочергін Р.І., головний бухгалтер Козак О.В.

Господарство розташоване у районному центрі - м. Христинівка. Відстань до обласного центру м. Черкас — 215 км.

Що стосується метеота кліматичної ситуації, то головним джерелом вологи в ґрунті є атмосферні опади, сніговий покрив утворюється 15 — 25 грудня і сходить 5 — 10 березня. Середньорічна сума опадів 400 — 500 мм. Весна настає у другі декаді березня. Глибина промерзання ґрунту, як свідчать дані становить 110 см.

У користуванні підприємства виділяють такі види ґрунтів як чорноземи опідзолесті та чорноземи реградовані і типові. Ґрунтово-кліматичні умови господарства сприятливі для вирощування високих врожаїв більшості видів польових, кормових та технічних культур.

Для більш детальної характеристики господарства я пропоную розглянути склад та структуру трудових ресурсів, земельних ресурсів, основні та оборотні засоби, ефективність використання основних засобів, товарну продукцію та ін. У таблиці 2.1 відображено склад та структуру трудових ресурсів корпорації «Украгротех».

Таблиця 2.1 Склад та структура трудових ресурсів у корпорації «Украгротех»

Як видно із таблиці 2.1 чисельність працівників корпорації зменшилася за останні три роки на 40 чоловік. В тому числі число працівників зайнятих у рослинництві скоротилася на 47 чоловік, проте в тваринництві число робітників збільшилася на 7 чоловік та склала 69 у 2010 році. Дану ситуацію можна пояснити тим, що керівництво вирішило зменшити кількість працюючих за відсутністю у них потреби, тому, що виробництво зменшило свої обсяги.

Далі у таблиці 2.2 пропоную розглянути склад та структуру земельних ресурсів корпорації на протязі 2008;2010 років.

Таблиця 2.2 Склад земельних ресурсів корпорації у корпорації «Украгротех»

З таблиці 2.2 видно, що земельні ресурси, котрими користується корпорація використовуються під ріллю на 100%, а отже робимо висновок, що інших видів угідь вони не мають.

Важливо також зазначити, що площа угідь у 2008 році становила 4033 га, у 2009 році 3989 га, а у 2010 лише 3986 га, що на 47 га менше ніж у 2008 році. З цього випливає, що кількість робітників та площа сільськогосподарських угідь зв’язана між собою.

Загальні фінансові результати показують ефективність роботи корпорації за досліджуваний період, відображають показник валової продукції, чистого прибутку, рівня рентабельності та ін.

Загальні фінансові результати корпорації у 2008;2010 роках відображені у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Загальні фінансові результати діяльності у корпорації «Украгротех»

Вартість валової продукції корпорації у співставних цінах на протязі досліджуваного періоду виросла вдвічі: у 2008 році 16 245,9 тис.грн., а вже у 2010 році 32 586,4 тис.грн.

Відповідно на 1 працівника зайнятого у виробництві у 2008 році припадало 96,70 тис.грн., у 2009 році 162 тис.грн., а у 2010 році 254,58 тис. грн, що більше на 157,88 тис.грн. Це досить непоганий результат, так потрібно також відобразити і вартість валової продукції у співставних цінах у перерахунку на 100 га. Так у 2010 році даний показник становив 818 тис. грн, що на 415 тис. грн більше ніж у 2008 році.

У зв’язку з тим, що звіт про фінансові результати у 2008 році не був складеним у нас відсутні дані чистого доходу, собівартості та чистого прибутку за даний період.

Сума чистого доходу від реалізації у 2008 році склала 14 769 тис.грн., а у 2010 році 29 624 тис.грн., що на 14 855 тис.грн. більше. Собівартість реалізованої продукції також виросла на 11 165 тис. грн, проте це не завадило чистому прибутку вирости на 3690 тис.грн.

Рівень рентабельності корпорації у 2008 році становив 11,57%, а у 2010 році 21,39%, що на 9,82 в.п. більше.

Загалом можна впевнено сказати, що підприємство є ефективним, прибутковим та високорентабельним, що свідчить про компетентність керівного персоналу.

Далі у таблиці 2.4 пропоную відобразити наявність основних виробничих засобів у господарстві на протязі 2008;2010 років.

Таблиця 2.4 Наявність основних виробничих засобів у корпорації «Украгротех»

Вартість основних засобів на протязі досліджуваного періоду значно виросла. Так первісна вартість у 2008 році складала 7480 тис.грн., а у 2010 на 10 389 тис.грн., тобто 17 869 тис.грн.

Враховуючи те, що сума зносу виросла на протязі трьох років на 1751 тис.грн., та склала у 2010 році 3908 тис.грн., залишкова вартість у 2010 склала 13 961 тис.грн.

Вартість оборотних активів у корпорації відобразимо у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Вартість оборотних засобів у корпорації «Украгротех»

Характеризуючи оборотні засоби досліджуваного господарства у першу чергу варто зазначити, що вони використовуються безпосередньо у виробництві продукції, та чим більша їхня вартість, тим це є кращим.

Отже виходячи з даних таблиці 2.5 можна побачити, що загальна вартість оборотних засобів господарства на протязі досліджуваного періоду виросла на 2129 тис.грн.

В тому числі збільшилася вартість виробничих запасів на 368 тис.грн., поточних біологічних активів на 1289 тис.грн., товарів на 50 тис.грн., векселів одержаних на 275 тис.грн., дебіторської заборгованості на 243 тис.грн., іншої поточної заборгованості на 254 тис.грн. та грошових коштів і їх еквівалентів на 894 тис.грн.

Проте присутні також і категорії оборотних засобів, котрі з тих чи інших причин зменшили свою вартість у 2010 році: незавершене виробництво на49 тис.грн., готова продукція на1110 тис.грн. та інші оборотні активи на 134 тис.грн. Збільшення або зменшення вартості оборотних засобів відбувається також і через зміну цін на певні категорії товарів, робіт та послуг, проте найбільший вплив на них має саме процес виробництва, адже від його інтенсивності і залежить як і коли будуть оновлюватись групи засобів. Далі проаналізуємо ефективність використання основних виробничих засобів господарства у 2008;2010 роках у наступній таблиці.

Таблиця 2.6 Ефективність використання основних виробничих фондів у корпорації «Украгротех»

Так як ми бачимо фондоозброєність у 2008 році складала 31,68 тис. грн, а у 2010 році 109,07 тис.грн., що показує нам ріст даного показника на 77,39 тис.грн. Фондозабезпеченість 1 га землі, котра знаходиться у користуванні господарства також виросла на 2,18 тис.грн.

Показник фондоємності зріс за ці роки лише на одну десяту та у 2010 році становив 0,43 грн. Фондовіддача знизилася на 72 копійки у 2010 році та склала лише 2,33 грн.

Що ж відносно норми прибутку, то у 2010 році даний показник становив 35,14%, при тому, що у 2009 році на 10,70 в.п. менше — 24,44%.

Це досить непогані результати, і варто відмітити, що незначне коливання деяких показників, не передбачає погіршення ситуації для господарства.

На кінець розглянемо товарну продукцію господарства у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 Склад та структура товарної продукції господарства у корпорації «Украгротех»

Ситуація з товарною продукцією у 2010 році мала безперечно найкращий характер за останні три роки. Так рослинництво склало 67,13% від загальної товарної продукції корпорації, а тваринництво лише 32,87%, що майже вдвічі менше.

Так лідером по рослинництву виступив соняшник — 21,69%, далі кукурудза на зерно — 18,34% та озима пшениця — 16,27%. У тваринництві лідером є молоко — 21,02%, жива вага свиней — 10,47% та на останок 1,29% жива маса ВРХ.

Визначимо також коефіцієнт спеціалізації підприємства.

Кс=100/(21,26(2*1−1)+18,50(2*2−1)+16,13*(2*3−1)+15,30*(2*4−1)+13,19(2*5−1)+2,67*(2*6−1))=100/412,59=0,24

Отже, за середніми показниками 2008;2010 років наше підприємство є середньо спеціалізованим та має молочно-зерновий напрямок спеціалізації.

3. Аналіз рівня інтенсивності виробництва зерна

Виробництво зерна займає особливе місце серед інших галузей рослинництва в господарстві в цілому. З метою оцінки рівня розвитку, впливу результатів роботи цієї галузі на загальний стан економіки сільськогосподарського підприємства.

Інтенсивний шлях розвитку зерновиробництва — тобто збільшення валових зборів зерна за рахунок зростання врожайності є більш бажаним в умовах ринкової економіки.

В таблиці 3.1 наведено основні показники інтенсивності трьох основних зернових культур, котрі вирощуються у корпорації «Украгротех».

Таблиця 3.1 Аналіз рівня інтенсивності виробництва зерна у корпорації «Украгротех»

Аналізуючи основні показники інтенсивності зернових культур в корпорації «Украгротех» ми можемо зазначити, що 2010 рік був досить позитивним. Так рівень рентабельності озимої пшениці виріс на12,43 в.п. у 2010 році та склав 22,13%. Рівень рентабельності кукурудзи на зерно у 2010 році виріс на 79,02 в.п. та склав 75,53%. Ячмінь ярий значно знизив рівень рентабельності (1,74%)-0 аж на 33,22 в.п.

Також для об'єктивності варто зазначити і негативний факт, що витрати на 1 га також виросли. Так у озимої пшениці вони виросли на 955,44 грн., та склали 3262,61 грн., у кукурудзи на зерно склали 3720 грн., що на 988,13 грн. більше ніж у 2008 році. Ячмінь ярий 3276,72 грн. у розрахунку на 1 га.

Прибуток від реалізації озимої пшениці у розрахунку на 1 центнер виріс на 14,97 грн., та у 2010 році склав 19,81 грн. Кукурудза на зерно отримала у 2010 році показник у 50,34 грн. з центнера, що вище від офіційного у 2008 році на 52,1 грн. Ситуація відносно ярого ячменю склалася відносно гірше. Так у 2008 році прибуток був 24,07 грн., у 2009 році лише 4,61 грн., а в 2010 році 1,54 грн.

Показники урожайності усіх окремих культур є різними, тож однієї характеристики дати не можна.

Так у озимої пшениці найбільша урожайність була у 2009 році була 58,75 ц/га, а у 2010 лише 44,24 ц/га.

Урожайність кукурудзи на зерно у 2010 році виросла у порівнянні з 2009 роком, та склала 74,64 ц/га, але у порівнянні з 2008 роком знизилася на 6,02 ц/га.

Ячмінь ярий у 2008 році отримав рівень урожайності 48,51 ц/га, у 2009 році 38,91 ц/га, а у 2010 році 40,51 ц/га, це все показує нам постійну тенденцію до зменшення урожайності даної культури.

В загальному ж варто сказати що інтенсивність виробництва зернових культур є досить непоганим та прогнозує позитивну динаміку на 2011 рік.

4. Аналіз посівних площ, урожайності і валових зборів зернових культур в корпорації «Украгротех»

виробництво зерно прибуток рентабельність Урожайність сільськогосподарських культур — середній розмір певної продукції рослинництва з одиниці фактично зібраної площі даної культури.

Валовий збір сільськогосподарських культур — загальний розмір продукції у натуральному виразі, зібраної з основних, повторних і міжрядних посівів.

Посівна площа — площа (в гектарах), зайнята посівами сільськогосподарських культур.

Як свідчать вчені, у рослинництві України рівень використання біологічного потенціалу сортів зернових культур у середньому становить 30%, у господарствах розвинутого світу — досягає 80 відсотків [12 с.528].

Ми не витримуємо технологічної дисципліни у рослинництві здебільшого через нестачу коштів. Через це, наприклад, ми вносимо мінеральних добрив у 30 разів менше, ніж це потрібно для повної віддачі біологічного потенціалу сортів рослин і як це робиться у розвинутих країнах. Ми не вкладаємося також у належний захист рослин від шкідників, інші технологічні прийоми. Головна причина такого стану, без сумніву, — безгрошів'я, низка капіталізація сільськогосподарських підприємств.

Підвищувати останній показник треба негайно і невідкладно. А що ми бачимо на ділі. Сільське господарство, а також переробні галузі, постійно використовуються у якості донорів решти суспільства. Нам говорять, як от зараз: в країні є ризики зростання цін на продукти харчування і ми змушені увести обмеження на експорт зерна. У результаті товаровиробник не отримує оптимальної, належної ціни на свою продукцію, позбавляється обігових коштів, що потрібні йому, насамперед, для розширеного інтенсивного виробництва, нарощування врожайності і якості врожаю.

Тому нам в Україні потрібно раз і назавжди відмовитися від адміністративного втручання у ціноутворення на сільгосппродукцію, а для цього, якщо одночасно стоїть завдання захистити від «продовольчої інфляції» малозабезпечене населення, — запроваджувати його випереджальне продовольче субсидування."

Проаналізуємо зміну рівня посівних площ зернових у корпорації у таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 Посівні площі зернових культур у корпорації «Украгротех»

Посівна площа озимої пшениці зменшилася на 41,5 га, кукурудзи почали вирощувати на 202,5 га площі більше, ніж у 2008 році. Площу ярого ячменю також зменшили — на 181,6 га.

Далі розглянемо рівень урожайності досліджуваних культур на протязі 2008;2010 років у таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 Динаміка рівня урожайності зернових культур у корпорації «Украгротех»

Рівень урожайності усіх культур у 2010 році знизився. Так у озимої пшениці у 2010 році знизився на 9,15 ц/га, та склала 44,24 ц/га. Рівень кукурудзи на зерно у 2008 році був 80,66 ц/га, у 2009 році 67,2 ц/га, а вже у 2010 році 74,64 ц/га. Ячмінь ярий також високоврожайний: у 2010 році його показник був 40,51 ц/га.

На сам кінець пропоную розглянути валові збори культур у таблиці 4.3.

Таблиця 4.3 Валові збори зернових культур у корпорації «Украгротех»

Проаналізувавши таблицю 4.3 ми можемо побачити, що валовий збір озимої пшениці знизився у 2010 році на 12 745 ц, у порівнянні з 2008 роком, та склав 50 877 ц.

У 2010 році зібрали 57 851 ц кукурудзи на зерно, що на 11 671 ц більше ніж у 2008 році. До речі це одна культура із зернових, котра збільшила свій збір у 2010 році.

Також і ярий ячмінь зменшив валовий збір у 2010 році на 12 482 ц, у порівнянні з показником 2008 року 31 079 ц, та склав 18 597 ц.

Також доцільно було б відобразити структуру посівних площ 2010 року графічно на рис. 4.1.

Рис. 4.1 Рівень посівних площ зернових культур у 2010 році

Також варто відобразити і валові збори культур на рисунку 4.2.

Рис. 4.2 Валові збори зернових у 2010 році

Як показує нам рисунок 4.2 найбільший валовий збір отримали по кукурудзі на зерно — 57 851 ц, потім озима пшениця 50 877ц та ячмінь ярий 18 597 ц.

5. Аналіз продуктивності праці, собівартості, прибутку і рентабельності виробництва зерна в корпорації «Украгротех»

Продуктивність праці є рухливим і динамічним показником результативності праці та ефективності виробництва, який коригується низкою факторів, має визначальне значення в розвитку окремого підприємства в країні в цілому. Тому власники, наймані працівники та керівники повинні постійно шукати шляхи й результати підвищення продуктивності праці.

Резервами зростання продуктивності праці є використані можливості економії затрат праці, які виникають внаслідок дій тих чи інших факторів. Значну роль відіграє науково-технічний прогрес: застосування нової техніки, удосконалення системи машин, впровадження комплексної механізації, інженерних комунікацій, необхідних для виконання процесів, а також передових технологій та наукових розробок сприяють підвищенню продуктивності праці, модернізація діючого обладнання. Адже оновлюється матеріально-технічна база, скорочуються витрати ручної праці.

Суттєвий вплив має організація процесу виробництва. Вона дає змогу знаходити найбільш досконале управління виробництвом, раціональні прийоми виконання операцій та виявлення інших важливих чинників. Наукова організація праці охоплює значні потенційні резерви підвищення ефективності праці з мінімальними додатковими матеріальними витратами. Значний вплив має максимальне використання діючих потужностей, диверсифікація виробництва, скорочення втрат робочого часу ін.

Підвищення продуктивності праці залежить і від соціально-економічних показників, які пов’язані із кваліфікацією і освітою виконавців, рівнем відносин власності на підприємстві, умовами праці, застосуванням оптимальних режимів праці і відпочинку, психологічним кліматом у колективі, його згуртованістю і внутрішньо колективними стосунками, поліпшення умов праці, підвищення творчої активності працівників. Адже кожен керівник чи власник прагне отримати максимальну користь за допомогою най раціонального використання праці робітників, найменшими затратами і з оптимальною чисельністю персоналу, мінімальними витратами робочого часу.

Стимулом підвищення продуктивності праці також є удосконалення форм систем оплати праці, відтворення робочої сили та розв’язання соціальних проблем суспільства. Підвищення продуктивності праці створює умови для зростання заробітної плати, і навпаки, збільшення заробітної плати стимулює її продуктивність.

Проаналізуємо рівень продуктивності праці в корпорації на протязі досліджуваного періоду у таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 Рівень продуктивності праці у корпорації у корпорації «Украгротех»

Річна продуктивність праці робітників котрі займають вирощуванням зернових зросла за 2008;2010 роки. У 2008 році вона становила 59,98 тис.грн., у 2009 році 115,18 тис.грн., а вже у 2010 році аж 208,49 тис.грн.

Отже, питання підвищення продуктивності праці потребує системного підходу, тобто кардинальних змін, суттєвого вдосконалення факторів, що обумовлюють продуктивність. Потрібно розробляти пошук резервів підвищення ефективності праці шляхом мобілізації її факторів: інтенсифікації виробництва, освоєння ресурсота енергоощадних технологій, удосконалення організації праці та механізму розрахунку. Для вирішення цього питання можна користуватися такими важелями, як мотиваційні, техніко-організаційні та моральні фактори підвищення продуктивності праці, що суттєво впливає на результати виробничої діяльності.

Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв’язок, а з ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника. При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються у собівартість, є питання їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва; предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів.

Відповідно до цього у собівартість продукції включаються витрати на:

· дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;

· підготовку і освоєння нової продукції;

· виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;

· обслуговування виробничого процесу і управління ним;

· збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т. п.);

· розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів);

· набір і підготовку кадрів;

· поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

Проаналізуємо динаміку виробничої собівартості зернових у таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 Динаміка виробничої собівартості 1 ц зернових культур у корпорації «Украгротех»

Як ми бачимо виробнича собівартість усіх культур виросла у зв’язку з тим, що багато чинників впливають на це. Так ціни на окремі елементи собівартості кожного року ростуть, оплата праці також підвищується і т.д.

Отже виробнича собівартість 1 центнера озимої пшениці зросла на 30,53 грн., кукурудза на зерно на 15,97 грн., а ячмінь на 25,88 грн.

Прибуток — це частина виторгу, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності та являє собою головний показник результатів діяльності.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, усіх форм інвестування. Ураховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або стабілізувати її на певному рівні.

Для оцінки результативності та економічної доцільності діяльності підприємства недостатньо лише визначити абсолютні показники. Більш об'єктивну картину можна отримати за допомогою показників рентабельності. Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства.

Термін рентабельність веде своє походження від рента, що в буквальному сенсі означає доход. Таким чином, термін рентабельність у широкому сенсі слова означає прибутковість, дохідність [15 с.31−34].

Показники рентабельності використовують для порівняльної оцінки ефективності роботи окремих підприємств і галузей, що випускають різні обсяги і види продукції. Ці показники характеризують отриманий прибуток по відношенню до витраченим виробничих ресурсів. Найбільш часто використовуються такі показники, як рентабельність продукції і рентабельність виробництва.

Таблиця 5.3 Рівень чистого прибутку (збитку) і рентабельності (збитковості) зернових у корпорації «Украгротех»

Рівень прибутку від реалізації зернових склав наступну ситуацію: озима пшениця збільшила на 602 тис.грн., кукурудза на зерно на 2366 тис.грн. А ярий ячмінь навпаки зменшив свій прибуток на 463 тис.грн.

Рівень рентабельності озимої пшениці у 2010 році склав 22,13%, кукурудзи на зерно 75,54%, а ярого ячменю 1,74%.

Як економічна категорія прибуток підприємства відображає чистий дохід створений у сфері матеріального виробництва. На рівні підприємства чистий дохід приймає форму прибутку.

Прибуток як економічна категорія виконує певні функції.

Прибуток має стимулюючої функцією, одночасно будучи фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Частка чистого прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов’язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників.

Розглянемо прибуток на 1 га, та на 1 ц продукції зернових культур у таблиці 5.4.

Таблиця 5.4 Рівень прибутку (збитку) на 1 ц та 1 га зернових культур у корпорації «Украгротех»

Отже, прибуток озимої пшениці та кукурудзи на зерно виріс, а ярого ячменю знизився. Розглянемо структуру виробничої собівартості 1 центнера озимої пшениці у таблиці 5.5.

Таблиця 5.5 Структура виробничої собівартості 1 центнера озимої пшениці у корпорації «Украгротех»

Як бачимо з таблиці 5.5 у структурі виробничої собівартості 1 центнера озимої пшениці левову частку займають прямі матеріальні витрати, так у 2010 році вони склали 41,92 грн. (56,84%), далі йдуть інші прямі витрати: у 2010 році їх частка була 36,80% (27,14 грн.).

У складі прямих матеріальних витрат присутні витрати на мінеральні добрива, так у 2010 році вони склали 25,59% (18,87 грн.), а у складі інших прямих витрат присутні інші прямі та загальновиробничі витрати 31,29% (23,08 грн.).

Пропоную у таблиці 5.6 розглянути структуру виробничої собівартості 1 центнера кукурудзи на зерно.

Таблиця 5.6 Структура виробничої собівартості 1 центнера кукурудзи на зерно у корпорації «Украгротех»

Основну частину виробничої собівартості 1 центнера кукурудзи на зерно зайняли прямі матеріальні витрати: у 2010 році 57,84% (28,82 грн.), далі інші прямі витрати 35,34% (17,61 грн.). В них звичайно включені мінеральні добрива 16,38% (8,16 грн.), а також решта інших прямих та загальновиробничих витрат 28,20% (14,05 грн.).

У таблиці 5.7 проаналізуємо структуру виробничої собівартості 1 центнера ячменю.

Таблиця 5.7 Структура виробничої собівартості 1 центнера ячменю у корпорації «Украгротех»

У таблиці 5.7 відображена структура виробничої собівартості 1 центнера ячменю у корпорації. Як видно, у 2010 році вона виросла на 41,21 грн., при цьому варто зазначити, що майже по всіх категоріях витрат відбулося збільшення, окрім витрат на насіння. Детальніше резерви розглянемо у 7 розділі.

6. Оперативний аналіз виконання основних робіт і витрат на вирощування зернових культур

Оперативний аналіз проводиться безпосередньо в ході господарської діяльності або одразу після підбиття її підсумків з метою оперативного впливу на техніко-економічні показники підприємства і його структурних підрозділів. Він дає змогу безпосередньо в процесі діяльності виявити негативні фактори та визначити їх вплив на виробництво, оцінити можливі наслідки цього впливу і застосувати засоби для усунення небажаних наслідків або запобігання ним. Інакше кажучи, цей аналіз дає можливість оперативно обґрунтувати управлінські рішення, координувати виробництво, своєчасно оцінювати ситуацію з формуванням собівартості, виявити недоліки в роботі, знайти внутрішньогосподарські резерви поліпшення використання виробничих ресурсів, оперативно усунути негативні тенденції. У процесі проведення аналізу необхідно виявляти й вивчати не всі фактори, що впливають на виробництво продукції і її собівартість, а лише основні, вирішальні на даний час і в даній ланці виробництва, тобто ті, які призводять до суттєвих відхилень від програми виробництва й собівартості продукції. Вибірковий підхід спричинено такими умовами: неможливістю оперативного аналізу впливу всіх факторів і часто великою залежністю від якогось одного фактора (невихід кількох робітників на зміну, брак матеріалів, електрики тощо). Своєчасно прийняте в даній ситуації рішення уможливить швидке усунення негативних факторів і створення сприятливих умов для закріплення й розвитку позитивних [18 с.203−206].

Джерелами інформації для оперативного аналізу є щоденні первинні дані, які економічно правильно відбивають справжнє становище на дільниці, в цеху, на підприємстві.

7. Резерви збільшення: здешевлення виробництва зерна

Про наявність резервів зниження собівартості зернових свідчать результати порівняльного аналізу собівартості окремих видів продукції аналізованого підприємства [20 с.124−125] .

У даний час на практиці основним критерієм оцінки ефективності виробничих витрат є собівартість продукції. Розглянемо основні резерви зниження собівартості зерна на рисунку 7.1.

Рис. 7.1 Перелік резервів зниження собівартості зерна Основними джерелами резервів зниження собівартості сільськогосподарської продукції є: збільшення обсягу її виробництва за рахунок повнішого використання виробничих потужностей підприємства; скорочення витрат на її виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, ощадливого використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, обладнання, запобігання невиробничим витратам тощо [22 с.21−25]. В період економічної кризи становище сільського господарства надзвичайно ускладнилось. Швидкі темпи інфляції, обмеження експорту на зернові, перевиробництво сільгосппродукції призвели до значного диспаритету цін на промислову та сільськогосподарську продукцію. Невигідна для сільгоспвиробників фінансово-кредитна система може призвести до того, що більшість сільськогосподарських підприємств опиняться на межі банкрутства. В деяких господарствах собівартість вирощування зернових вища за їх ринкову ціну, що спонукає сільгоспвиробників шукати шляхи, що ведуть до зменшення собівартості вирощування сільгосппродукції [25 с.31−32].

Мінеральні азотні добрива — це одна з найдорожчих складових в собівартості вирощування сільськогосподарських культур. Реальним шляхом зменшення матеріальних витрат є перехід до використання рідких мінеральних добрив в противагу їх твердим формам, тому що вартість діючої речовини у них значно нижча [28 с.10−13].

Існує інша класифікація резервів зниження собівартості. Резерви зниження собівартості продукції можна поділити на три групи:

1) які можуть бути використані у виробництві без додаткових витрат;

2) потребують незначних додаткових витрат і можуть бути використані протягом календарного або господарського року;

3) потребують значних капітальних вкладень і можуть бути використані в перспективі.

Для реального визначення резервів зниження собівартості 1 центнера зерна пропоную розглянути таблицю 7.1. Резерви зниження собівартості зерна у корпорації «Украгротех».

Резерв зниження собівартості 1 центнера зерна ми визначили у 5 розділі, виходячи із різниці собівартості у 2010 і 2008 роках відповідно.

Таблиця 7.1 Резерв зниження собівартості 1 центнера зерна у корпорації «Украгротех»

Як уже було сказано вище, резерв зниження вартості виробництва зерна, я провела виходячи з собівартості 1 центнера кожної з досліджуваних культур. Отже резерв собівартості одного центнера зерна складає 30,54 грн., а в перерахунку на валову продукцію озимої пшениці у 2010 році дана цифра склала 1553,78 тис.грн.

Кукурудза на зерно отримала резерв у розмірі 15,96 грн., враховуючи випуск кукурудзи у 2010 році 57 851 центнер, ми отримуємо загальний резерв зниження собівартості у розмірі 923,30 тис.грн.

Ячмінь має найбільший резерв у розрахунку на 1 центнер — 41,21 грн., проте враховуючи те, що валовий збір 2010 року був лише 18 597 центнер, загальний резерв становить лише 766,38 тис.грн.

Підсумувавши усі резерви ми можемо сказати, що якби провести економію витрат у собівартості зерна, то у 2010 році в загальному можна було б додатково отримати 3243,47 тис.грн.

Висновок

Отже, об'єктом мого дослідження виступила корпорація «Украгротех», котра є акціонерним товариством, та зареєстрована за адресою: 20 000, Черкаська область, м. Христнівка, вул. Леніна, 89.

Господарство розташоване у районному центрі - м. Христинівка. Відстань до обласного центру м. Черкас — 215 км.

Темою курсової роботи я обрала саме аналіз ефективності виробництва зернових культур тому, що дані культури мають стратегічне значення для сучасної України, як провідного експортера у даній галузі.

Площа угідь у 2008 році становила 4033 га, у 2009 році 3989 га, а у 2010 лише 3986 га, що на 47 га менше ніж у 2008 році. На 1 працівника зайнятого у виробництві у 2008 році припадало 96,70 тис.грн., у 2009 році 162 тис.грн., а у 2010 році 254,58 тис. грн, що більше на 157,88 тис.грн. Це досить непоганий результат, так потрібно також відобразити і вартість валової продукції у співставних цінах у перерахунку на 100 га. Так у 2010 році даний показник становив 818 тис. грн, що на 415 тис. грн більше ніж у 2008 році. Сума чистого доходу від реалізації у 2008 році склала 21 991 тис.грн., а у 2010 році31 052 тис.грн., що на 9061тис.грн. більше. Собівартість реалізованої продукції також виросла на 5838 тис. грн, проте це не завадило чистому прибутку вирости на5007 тис.грн.