Міжнародні фондові ринки на сучасному етапі

Дипломна робота магістра

«Міжнародні фондові ринки на сучасному етапі»

РЕФЕРАТ

Дипломна робота складається із вступу, 3 розділів і висновків. Робота викладена на 105 стор., містить 7 табл., 21 рис., 6 додатків на 26 стор. Список використаної літератури містить 82 найменування.

Актуальність теми магістерського дослідження полягає в тому, що Україні в короткі строки необхідно пройти 100 — 150 річну історію становлення та розвитку фондового ринку в зарубіжних країнах, розвинути сучасну інфраструктуру національного фондового ринку, підготувати професіоналів ринку та цивілізованих і відповідальних емітентів й інвесторів.

Об'єктом магістерського дослідження є процеси торгівлі цінними паперами на фондових біржах США на внутрішньому та міжнародному фондовому ринках.

Предметом магістерського дослідження є економічні відносини на фондовому ринку США та світовому фондовому ринку.

Метою магістерського дослідження є оцінка поточного стану розвитку фондового ринку США та основних фондових бірж США, оцінка ступеня глобалізації та монополізації світового фондового ринку, а також оцінка можливостей використання досвіду побудови фондового ринку США для становлення та розвитку фондового ринку в Україні.

У І розділі дипломної роботи досліджено сутність та роль міжнародного фондового ринку в сучасній світовій економіці за умов її інтернаціоналізації.

У ІІ розділі дипломної роботи здійснено проаналізований розвиток та діяльність транскордонного об'єднання «гібридних» (класичноелектронних) фондових бірж NYSE Euronext (США — Європа) та транскордонного об'єднання «електронних» (віртуальних) фондових бірж NASDAQ OMX (США — Європа);

У ІІІ розділі дипломної роботи проведена оцінка тенденцій та перспективних напрямків розвитку світваового фондового ринку та фондових бірж США, а також оцінка готовності фондового ринку України для впровадження на ньому передових технологій фондових бірж США та забезпечення інтеграції національного фондового ринку України в світовий фондовий ринок.

Практичне значення отриманих результатів полягає в об'єктивному виявленні процесів світової інтеграції національних фондових ринків при поглинанні та об'єднанні під керівництвом найбільш могутніх та технічно розвинутих фондових бірж США, а також виявлення фактичної присутності в Україні численних реально працюючих американських віртуальних «електрон-них» біржових систем аналізу і віддаленої Інтернет-торгівлі брокерів та інвес-торів України на фондових біржах США з розрахунками в системах транснаціо-нальних депозитаріїв та «електронних грошей» при фактичному занепаді у 2010 — 2012 рр. створеного «електронного» національного фондового ринку.

ЗМІСТ

ВСТУП РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СУЧАСНИХ ФОНДОВИХ РИНКІВ

1.1 Сутність, функції, завдання міжнародних фондових ринків

1.2 Основні інструменти фондового ринку (на прикладі США)

1.3 Організація, управління та інформаційне забезпечення фондового ринку (на прикладі США)

1.4 Критична оцінка наукових публікацій по світовим фондовим ринкам РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ФОНДОВИХ РИНКІВ США

2.1 Методика дослідження міжнародних фондових ринків

2.2 Аналіз та тенденції розвитку біржі NYSE EURONEXT

2.3 Аналіз та тенденції розвитку «електронної площадки» NASDAQ OMX

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФОНДОВИХ РИНКІВ

3.1 Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку США

3.2 Досвід фондового ринку США для фондового ринку України ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ

ПОЗНАЧЕННЯ

Bond, Note — облігації різних строків погашення;

CFTC (Commodity Futures Trading Commission) — Комісія з регулювання ф’ючерсного ринку США;

Derivaties — деривативи (похідні цінні папери);

Domestic market capitalization — капітализація національного фондового ринку

ETFs — індексний біржовий фонд, який відстежує індекс, індекс вартості товарів або корзини активів, але торгується як акція, сполучає у собі особливість взаємного фонду або пайового інвестиційного фонду.

Equity — акціонерний капітал;

Investment funds — інвестиційні фонди;

FESE (Federation of European Securities Exchanges) — Європейська асоціація фондових бірж;

Futuries — ф’ючерсні угоди;

Securities — цінні папери;

Shares — акції;

SEC (U.S. Securities and Exchange Commission) — Комісія з цінних паперів та фондових бірж США;

SIPC — Корпорація захисту інвесторів у цінні папери США;

WEF (World Federation of Exchanges) — Світова федерація бірж;

Value of share trading — обсяги торгівлі акціями.

ВСТУП

У сучасній світогосподарській системі фондовий ринок з його ефективни-ми механізмами акумуляції і перерозподілу інвестиційних ресурсів є найбільш масштабним та динамічним сегментом фінансового ринку. Процеси ринкової трансформації, які охопили майже всі сфери діяльності суспільства, вимагають адекватного розвитку фондового ринку України — одного з найбільш важливих інститутів ринкової економіки.

Актуальність теми магістерського дослідження полягає в тому, що Україні в короткі строки необхідно пройти 100 — 150 річну історію становлення та розвитку фондового ринку в зарубіжних країнах, розвинути законодавчу базу, інституціональну та технологічну інфраструктуру фондового ринку, підготувати професіоналів ринку та цивілізованих і відповідальних емітентів й інвесторів. Враховуючи глобалістичні процеси на фінансових міжнародних ринках, одним із факторів входження фондового ринку України в світові процеси інвестицій капіталу є вивчення та творче освоєння новітніх досягнень та технології роботи світових фондових бірж, серед яких американські біржі займають за обсягами 60−70% міжнародних фондових операцій перерозподілу інвестиційних ресурсів у вигляді вільного міжнародного капіталу в світі.

Теоретичні основи розвитку світового фондового ринку в умовах інтернаціоналізації та глобалізації розкрито в працях зарубіжних і українських вчених: Л. Антонюк, О. Аршавського, М. Берзоні, О. Бурєніна, О. Буянова, І. Вальтера, Б. Губського, П. Дуайєра, В. Євстигнєєва, Є. Жукова, Б. Колтинюка, Д. Лук’яненка, С. Матросова, М. Міллера, Я. Міркіна, М. Монтеса, А. Поручника, Б. Рубцова, Л. Руденко, Дж. Сороса, Ю. Фами, І. Фамінського, Л. Федякіної, Філіпа А. Фішера, Б. Ческідова, А. Шляйфера, У. Шарпа та багатьох інших.

Концептуальним питанням становлення та функціонування фондового ринку України присвячено праці вчених-економістів і практиків: С. Бірюка, С. Богачова, М. Бурмаки, Ю. Козака, Д. Леонова, Ю. Лисенкова, З. Луцишин, Ю. Макогона, О. Мозгового, В. Новицького, В. Оскольського, Є. Панченка, Є. Савельєва, О. Сніжко, А. Філіпенка, В. Шевчука та інших.

Незважаючи на досить значну кількість наукових публікацій з проблем фондового ринку, в Україні спостерігається певна законодавчо-нормативна формалізованість діяльності фондового ринку, а не його ефективне функціонування у глобальному конкурентному середовищі.

Об'єктом магістерського дослідження є процеси торгівлі цінними паперами на фондових біржах США на внутрішньому та міжнародному фондовому ринках.

Предметом магістерського дослідження є економічні відносини на фондовому ринку США та світовому фондовому ринку.

Метою магістерського дослідження є оцінка поточного стану розвитку фондового ринку США та основних фондових бірж США, оцінка ступеня глобалізації та монополізації світового фондового ринку, а також оцінка можливостей використання досвіду побудови фондового ринку США для становлення та розвитку фондового ринку в Україні.

Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі були досліджені та вирішені наступні завдання:

— розкрити сутність та роль фондового ринку в сучасній економіці за умов її інтернаціоналізації;

— провести структуризацію інструментів фондового ринку США;

— проаналізувати процеси організації та управління фондовим ринком США;

— провести аналіз наукових публікацій по проблемам функціонування сучасної інфраструктури фондового ринку США;

— розкрити сучасну методологію порівняльного аналізу ключових параметрів і ефективності діяльності фондових бірж та національних і транскордонних фондових ринків;

— проаналізувати діяльність транскордонного об'єднання «гібридних» (класичноелектронних) фондових бірж NYSE Euronext (США — Європа);

— проаналізувати діяльність транскордонного об'єднання «електронних» (віртуальних) фондових бірж NASDAQ OMX (США — Європа);

— виконати оцінку тенденцій та перспективних напрямків розвитку фондового ринку та фондових бірж США

— оцінити готовність фондового ринку України для впровадження на ньому передових технологій фондових бірж США та забезпечення інтеграції національного фондового ринку в світовий фондовий ринок.

Методи дослідження. У роботі використані діалектичний та історичний методи дослідження еволюції фондового ринку у межах загальносистемного аналізу. При дослідженні фондових ринків США та світу застосовувався метод порівняльного мікроі макроекономічного аналізу. Статистичні і графічні методи було застосовано для аналізу інституційних змін фондових ринків США та світу, метод моделювання — при якісних аналітичних оцінках світової, регіональної (американської) та національної (Україна) систем організації фондових ринків.

Інформаційну базу дослідження становлять статистичні та аналітичні матеріали Світової федерації бірж (WFE), Європейської асоціації фондових бірж (FESE), матеріали світових аналітичнорейтингових агенцій, матеріали Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України (НКЦПФР), звіти з Інтернет-сайтів провідних закордонних біржових і позабіржових торгових систем, монографічні та періодичні вітчизняні та зарубіжні видання, електронні дані з мережі Інтернет.

Практичне значення отриманих результатів полягає в об'єктивному виявленні процесів світової інтеграції національних фондових ринків при поглинанні та об'єднанні під керівництвом найбільш могутніх та технічно розвинутих фондових бірж США, а також виявлення фактичної присутності в Україні численних реально працюючих американських віртуальних «електрон-них» біржових систем аналізу і віддаленої Інтернет-торгівлі брокерів та інвес-торів України на фондових біржах США з розрахунками в системах транснаціо-нальних депозитаріїв та «електронних грошей» при фактичному занепаді у 2010 — 2012 рр. створеного «електронного» національного фондового ринку.

РОЗДІЛ І.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СУЧАСНИХ ФОНДОВИХ РИНКІВ

1.1 Сутність, функції, завдання міжнародних фондових ринків

Фомндовий римнок (римнок цімнних папемрів) — це частина ринку капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних паперів — свідоцтв про участь їх власників (інвесторів) у капіталі акціонерної компанії або наданні позики. Вони передбачають зобовязання емітентів сплачувати їх власникам доходи у вигляді дивідендів або процентів. У юридичному розумінні цінні папери — майнове право, яке засвідчується певним документом і реалізується у порядку, що вказується у цьому документі.

З позицій сучасної економічної теорії фондовий ринок являє собою найбільш масштабний і динамічний сегмент фінансового ринку, структуризовану організаційно-правову систему, у межах якої здійснюються розміщення, обіг та облік цінних паперів та їх похідних за безпосередньою участю професійних учасників, діяльність яких підлягає чіткому державному регулюванню. Саме через механізми фондового ринку формуються пропозиція і попит на інвестиційні ресурси, відбувається їх інституціоналізована акумуляція та перерозподіл з метою економічного зростання.

Згідно класифікації Б. Б. Рубцова існують 3 види взаємопов'язаних фондових ринків: національні фондові ринки, міжнародний фондовий ринок та світовий фондовий ринок.

Термін «національні фондові ринки» визначає систему відносин та інсти-тутів, яка створюється в кожній окремій країні при випуску в обіг цінних папе-рів (фондових активів).

Термін «міжнародний фондовий ринок» визначає систему відносин та ін-ститутів, яка створюється при міжкраїнних переміщеннях цінних паперів (фон-дових активів).

Термін «світовий фондовий ринок» визначає сукупність національних та міжнародного фондового ринку, які аналізуються у взаємозв'язку та взаємодії.

На міжнародному ринку цінних паперів обертається велика кількість різ-номанітних видів цінних паперів. Їх можна поділити на три види: акції, обліга-ції та похідні від них деривативи.

Рис. 1.1. Основні складові міжнародних фондових ринків [40]

Основними інструментами міжнародного фондового ринку є [42]:

— єврооблігації, емітовані в основних світових валютах;

— євроакції, реалізовані за межі країн корпорацій — емітентів;

— євроноти — короткострокові зобов’язання із плаваючою ставкою;

— депозитні сертифікати;

— американські депозитні розписки (АДР) — сертифікати, емітовані фі-нансовими інститутами під забезпечення депонованих у них акцій іноземних емітентів і маючі обертання на американському фондовому ринку.

— глобальні депозитарні розписки (ГДР) — сертифікати, емітовані фі-нансовими інститутами під забезпечення депонованих у них акцій і маючі обертання на світовому фондовому ринку;

— деривативи (похідні фінансові інструменти) — цінні папери, емітовані на основі якого-небудь фінансового інструмента. До похідних цінних паперів другого і третього порядку належать: ф’ючерси; опціони; варанти. Ф’ючерс — цінний папір на право постачання певної кількості цінностей протягом певного періоду за ціною, встановленою на момент укладання угоди. Опціон — цінний папір, який передбачає право, але не обов’язок покупця купити (або продати) певну кількість цінностей, що лежать в основі опціона, за раніше домовленою ціною протягом певного часу. Варант — це сертифікат, який дає право його власнику зробити підписку на певну кількість цінних паперів за заздалегідь визначеною ціною і за певний період.

Історична приставка «євро» означає, що ці інструменти (активи) номі-новані у світових валютах, тобто використовувані для розрахункових і інших операцій поза кордонами країни — емітентами валюти, і обертаються на світо-вому ринку.

Основні характеристики цінних паперів на міжнародному фондовому ринку [43]:

1. Міжнародний ринок акцій являє собою ринок, де здійснюються угоди купівлі-продажу пайових зобов’язань, як між нерезидентами, так і між резиден-тами й нерезидентами.

На даному ринку відбувається перелив інвестиційних ресурсів з однієї країни в іншу. Цей ринок відіграє значну роль у залученні капіталу зі світового фінансового ринку, у просуванні акцій компаній на міжнародні фондові пло-щадки, у створенні сприятливого іміджу компанії на міжнародному рівні. Тор-гівля акціями здійснюється на біржовому й позабіржовому ринку.

Міжнародному ринку акцій властиві наступні особливості:

— широке використання автоматизованих торговельних систем, що забез-печує створення єдиної системи торгівлі акціями у світі в цілому;

— наявність множинності котирувань акцій, що сприяє зміні прибутковості цінних паперів;

— багатий вибір місця вкладень коштів;

— розширення спектра арбітражних угод.

Істотну частку на міжнародному ринку акцій займають депозитарні роз-писки. Депозитарні розписки дозволяють переборювати національні границі й законодавчі обмеження, і розглядаються як ефективний інструмент міжнарод-них інвестицій. Депозитарні розписки являють собою цінні папери, що підтвер-джують права власності іноземних економічних суб'єктів і задепоновані в бан-ку-депозитарії.

Депозитарні розписки охоплюють широкий спектр цінних паперів. Вони включають: американські, європейські, глобальні розписки.

Американські депозитарні розписки (American Depositary Receipts, АДР) обертаються на основних біржах США й позабіржовому ринку, деноміновані в доларах США й регулюються законодавством США.

Європейські депозитарні розписки (European Depositary Receipts, ЕДР) обертаються на європейських, звичайно на лондонській і люксембурзькій бір-жах, деноміновані в євро, їхній обіг здійснюється через клірингові системи Euroclear і Clearsystem.

Глобальні депозитарні розписки (Global Depositary Receipts, ГДР) — це депозитарний сертифікат, що підтверджує право на акції іноземної компанії, і, що обертається на світових ринках капіталу. Інтерес глобальної депозитарної розписки для емітента укладається в тім, що залучення капіталу відбувається не тільки на американському або європейському ринках, але й на інших фондових площадках світу.

2. Міжнародний ринок єврооблігацій — це облігації, розміщуємі на закор-донних ринках (international bonds). Термін «міжнародні облігації» уживається в широкому й вузькому значеннях. У широкому значенні під такими облігаці-ями розуміються основні боргові інструменти, розміщуємі на закордонних ринках як довгострокові боргові інструменти (bonds), так і середньострокові боргові інструменти (notes).

У розряд міжнародних облігацій відносять і так звані глобальні облігації (global bonds), які розміщаються одночасно на ринку єврооблігацій і на одному або декількох національних ринках, а також паралельні облігації (parallel bonds), тобто облігації одного випуску, розиіщуємі одночасно в декількох країнах у валюті цих країн.

Єврооблігаціям властиві наступні характерні риси [42]:

— їхнє розміщення здійснюється одночасно на ринках декількох країн, на відміну від іноземних облігацій, що випускаються нерезидентами на внутріш-ньому ринку якої-небудь держави;

— валюта єврооблігаційної позики не обов’язково є національної як для позичальника, так і для кредитора;

— розміщення здійснюється міжнародним синдикатом фінансових інсти-тутів різних країн.

Регулювання ринку єврооблігацій здійснюється Асоціацією учасників міжнародних фондових ринків (ISMA), а також Міжнародною асоціацією пер-винних дилерів (IPMA).

3. Міжнародний ринок похідних інструментів (деривативів, «термінових» контрактів) є невід'ємною частиною глобального фінансового ринку. Цей ринок існує більше 150 років, але особливо високими темпами він став розвиватися з початку 70-х років XX ст. після лібералізації світової фінансової системи й пе-реходу до плаваючих валютних курсів. В 90-е роки XX в. фактично був створе-ний новий сектор ринку — фінансові й фондові деривативи, з’явився досить спе-цифічний сегмент ринку, де об'єктом торгівлі є кредитні ризики, і, відповідно, виник новий інструмент — кредитні деривативи.

Похідні цінні папери (ф'ючерси, опціони) — це фінансові інструменти, ціна яких визначається вартістю інших фінансових інструментів, які назива-ються базовими (основними), і угоди з якими фіксують похідні цінні папери. Дуже часто як базові активи для похідних цінних паперів використовуються звичайні акції. Крім акцій, базовими активами можуть бути товари, валюта, процентна ставка, індекси, боргові зобов’язання. Як правило, ціна похідного цінного папера становить лише частину ціни базового цінного папера, що дозволяє інвесторові одержувати від похідних цінних паперів значну прибутко-вість. Але треба мати на увазі, що інвестування в похідні цінні папери ставиться до високоризикових способів інвестування.

З кінця 1980;х рр. позабіржовий ринок похідних цінних паперів регулю-ється також міжнародними асоціаціями, зокрема, Міжнародною Асоціацією дилерів свопів (International Swap Dealers Association), пізніше перейменованої в Міжнародну Асоціацію свопів і деривативів (International Swaps and Derivatives Association (ISDA)). З нею працюють 450 учасників з 37 країн на п’яти континентах, а її штаб-квартира перебуває в Нью-Йорку, з відділеннями в Лондоні, Токіо й Сінгапурі.

Міжнародний фондовий ринок (МФР) являє собою надбудову над націо-нальними фондовими ринками, які становлять його основу, і є ринком вторин-них фінансових ресурсів. Якщо на національних фондових ринках суб'єктами фінансових угод є юридичні й фізичні особи даної країни, то на МФР — різних країн. Ця обставина має важливе значення: угоди, укладені між позичальника-ми й кредиторами, що належать до різних країн, припускають трансформацію грошово-кредитних ресурсів з однієї валюти в іншу. Переплетення національ-них і міжнародних активів приводить до формування єдиного універсального ринку, доступного всім суб'єктам економіки незалежно від їхньої національної приналежності.

Існує ряд факторів, що сприяють формуванню МФР і розширенню його географічних границь. До їхнього числа відносяться [52]:

зростаючий взаємозв'язок між національними й іноземними секторами економіки;

дерегуляция з боку держави грошових і капітальних потоків, валютних курсів, а в ряді випадків і міграції трудових ресурсів;

впровадження нововведень у торговельних операціях, збільшення ролі й значення міжнародних торговельних і фондових бірж, удосконалювання платіжних розрахунків;

розвиток міжбанківських телекомунікацій на базі ЕОМ, електронний переказ фінансових активів.

Формування світового фондового ринку супроводжується дедалі більш системною взаємодією національних і міжнародних фондових ринків, що обу-мовлюється закономірностями фінансової глобалізації, яка, з одного боку, сприяє динамізації міжнародних інвестиційних процесів і забезпечує їх зростаючу ефективність, а з другого — породжує нові проблеми, пов’язані, насамперед, із безпрецедентними переливами спекулятивного капіталу, що не піддаються дійовому регулюванню ані на національних, ані на міжнародних фондових ринках. Як наслідок, провокуються локальні та глобальні фінансові кризи, дискредитуються фундаментальні пропорції світогосподарського розвитку.

Міжнародний ринок цінних паперів — це джерело, яке забезпечує еконо-мічним суб'єктам доступ до міжнародного ринку вільних капіталів і прискорює глобальнй процес економічного зростання. Сьогодні він є основним інститутом, який регулює міжнародне інвестування.

Важливим для аналізу міжнародного ринку цінних паперів є його поділ на первинний і вторинний [28]:

1. Первинний ринок цінних паперів це економічне середовище на якому цінний папір проходить від свого емітента до першого покупця. На первинному ринку міжнародні позичальники розміщують нові випуски боргових інстру-ментів, зазвичай за допомогою великих інвестиційних інституцій (інвестицій-ного банку чи інвестиційного підрозділу універсального банку) або їх синдика-ту.

2. На вторинному ринку цінних паперів продаються і купуються уже ви-пущені запозичення між різними закордонними інвесторами. Вторинний ринок цінних паперів може бути неорганізованим, або позабіржовим, та організова-ним, або біржовим.

Позабіржовий (неорганізований) ринок цінних паперів характеризується такими особливостями [29]:

— численністю продавців цінних паперів ;

— відсутністю єдиного курсу на однакові цінні папери (питання про курс будь якого цінного папера вирішується під час переговорів між його продавцем і покупцем);

— торгівля цінними паперами відбувається в різних місцях і в різний час;

— немає єдиного центру, який організовує цю торгівлю і відпрацьовує її методологію (на відміну від біржі). Торгівля відбувається як відповідно до чинного законодавства, так і з порушенням його.

У більшості країн на позабіржовому ринку обертається основна маса (приблизно 85%) цінних паперів, проте саме біржовий ринок, визначає кон'-юнктуру та процес розвитку міжнародного ринку цінних паперів.

Фондова біржа — це організаційно оформлений і регулярно функціо-нуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Вона вико-нує такі основні функції [19]:

— відкриває доступ підприємствам до позичкового банківського капіталу;

— є важливим координатором розміщення державних цінних паперів;

— забезпечує можливість переміщення капіталу з однієї сфери діяльності в іншу;

— виступає своєрідним економічним барометром ділової активності.

Основними операціями, які здійснює фондова біржа, є:

— перевірка якості та надійності цінних паперів;

— обмін цінних паперів, їх приймання, надання рекомендацій щодо вста-новлення початкової котирувальної ціни;

— встановлення на основі аукціонної торгівлі єдиного курсу на однакові цінні папери одного емітента;

— оформлення угод щодо купівлі-продажу цінних паперів;

— виконання централізованих взаєморозрахунків у межах біржового ринку цінних паперів;

— забезпечення централізованого інформування і курсового контролю;

— правове оформлення угод.

Як особливий інститут вторинного ринку цінних паперів фондові біржі сприяють накопиченню капіталу, його розподілу і перерозподілу, а також контролю за інвестиціями та інфляцією. У світі налічується близько 200 фон-дових бірж, об'єднаних у міжнародну Федерацію фондових бірж. Найбіль-шими з них є фондові біржі Нью-Йорка, Лондона та Токіо, на які припадає до 60% загальносвітового обсягу торгівлі акціями.

В рейтингу найбільших фондових бірж світу по ринковій капіталізації за станом на 1 липня 2012 року (у млрд доларів США) можуть бути представлені наступні фондові біржі (табл.1.1 [71]):

Таблиця 1.1

10 найбільших за капіталізацією ринку акцій бірж світу за даними Світової федерації бірж (WFE, млрд. USD) у 2008 — 2012 рр. [71]

Провідне становище на міжнародному ринку цінних паперів займає Нью — Йоркська фондова біржа (NYSE). Це найбільший у світі вторинний ринок цінних паперів, де продаються і купуються 3500 видів акцій, майже 1000 видів корпоративних облігацій, близько 400 видів конвертованих облігацій і більше 200 видів конвертованих привілейованих облігацій.

У Великій Британії провідне місце на міжнародному ринку цінних папе-рів займає Лондонська міжнародна фондова біржа (LSE), яка концентрує понад 60% всіх операцій з цінними паперами в країні. Тут у біржових торгах беруть участь цінні папери близько 3000 компаній, більше 500 з яких — іноземні, причому 190 з них також пройшли лістинг і на Нью — Йоркській біржі.

На рис. 1.2 наведена динаміка обсягів сумарної капіталізації (в млрд. долларів США — blnUSD) фондових бірж по регіонам світу за статистичним обліком WFE (світової організації фондових бірж) у 2002 — 2012 (1 півріччя) рр. (за даними статистичних звітів WFE [46 — 48]).

Рис. 1.2. Динаміка обсягів сумарної капіталізації (в млрд. долларів США — bln. USD) фондових бірж по регіонам світу за статистичним обліком WFE у 2002 — 2012 (1 півріччя) рр. (за даними статистичних звітів WFE [46−48])

фондовий ринок інтернаціоналізація біржа

Як показує аналіз даних, наведених на рис. 1.2, світова фінансова криза 2008 року привела до «обвалу» обсягів сумарної капіталізації фондових бірж світу та їх сегментів за класифікацією WFE, які характеризуються показниками:

1. Загальносвітовий фондовий ринок WFE з рівня 60, 6 трлн. USD до рівня 32,6 трлн. USD (на — 46,2%);

2. Фондовий ринок Північної та Південної Америки (Americas) з рівня 24,3 трлн. USD до рівня 13,9 трлн. USD (на — 42,8%);

3. Фондовий ринок ЕвропиАфрикиБлизького Сходу (Europe-Africa-Middle East) з рівня 18,6 трлн. USD до рівня 9,5 трлн. USD (на — 48,9%);

4. Фондовий ринок Азіатсько-Тихоокеанського регіону (Asia-Pasific) з рівня 17,9 трлн. USD до рівня 9,2 трлн. USD (на — 48,6%).

Як показує аналіз післякризового періоду 2009 — 2012 (1 півріччя) рр. повного відновлення світового фондового ринку за рівнем капіталізації так і не відбулось, враховуючи повторну кризу падіння ринку у 2011 році. Так, станом на кінець 1 півріччя 2012 р. сегменти світового фондового ринку характеризу-ються (рис. 1.2):

1. Загальносвітовий фондовий ринок WFE з докризового рівня 60, 6 трлн. USD відновився до рівня 40,7 трлн. USD (на 67,2%);

2. Фондовий ринок Північної та Південної Америки (Americas) з докри-зового рівня 24,3 трлн. USD відновився до рівня 21,4 трлн. USD (на 88,0%);

3. Фондовий ринок ЕвропиАфрикиБлизького Сходу (Europe-Africa-Middle East) з до кризового рівня 18,6 трлн. USD відновився до рівня 13,0 трлн. USD (на 69,9%);

4. Фондовий ринок Азіатсько-Тихоокеанського регіону (Asia-Pasific) з докризового рівня 17,9 трлн. USD відновився до рівня 15,4 трлн. USD (на 86,0%).

В табл. Г. 1 Додатку Г наведені показники рівня капіталізації основних фондових бірж світу на протязі 2012 року за даними Світової Федерації бірж (WFE), з яких видно, що обсяги капіталізації фондового ринку США у жовні 2012 року досягли рівня 18,2 трлн. USD з світового сумарного рівня 52,4 трлн. USD, тобто складають 34,7% обсягу без врахування європейських підрозділів.

1.2 Основні інструменти фондового ринку США

Фондовий ринок (або ринок акцій, облігацій та інших цінних паперів, англ. Securities market) — це складова частина ринку капіталів; ринок торгівлі цінними паперами, як допущеними до торгів на якій-небудь біржі, так і тими, що торгуються поза біржею, тобто на позабіржовому ринку, який англійською мовою називається OTC Market (Over The Counter).

В таблиці Додатку Б наведені обсяги динаміки та структури основних складових залучення капіталу корпораціями США на фондовому ринку при емісії акцій та облігацій у 1990 — 2012 рр., млрд.USD.

Основні інструменти (інвестиційні продукти) на фондових біржах США розподіляються на наступні сегменти [62]:

— Акції (прості та привілейовані) більше 6000 американських і міжнарод-них компаній (фондові інструменти з нефіксованою прибутковістю);

— Державні, муніціпальні, корпоративні та приватні облігації (фондові інструменти з фіксованою прибутковістю);

— фондові інструменти інвестиційних фондів ETF (Exchange Traded Fund), торгівля якими здійснюється як звичайними акціями;

— фондові інструменти ф’ючерсних контрактів на інвестиції у нафту, золото й інші метали, процентні ставки, індекси, зерно, валюти й інше;

— фондові інструменти опціонів на сировинні товари, процентні ставки, акції, облігації й індекси.

1. Акції. Акції - це права (титул) власності на частку чистого доходу й активів корпорацій. Всі акції, торгівля якими здійснюється на організованому біржевому ринку пройшли процедуру лістингу (допуску до торгів), для проходження якої керівництво біржі виставляє ряд умов щодо економічних та корпоративних показників діяльності корпорацій. Процедура лістингу передбачає наявність відповідної звітності корпорацій, а допуск до торгів — це гарантія біржі в допустимій нормі ризику при інвестуванні коштів в цінні папери емітента.

У США розрізняють прості, або звичайні (ordinary, common stocks), і привілейовані акції (preferred stocks). Звичайні акції надають право голосу в управлінні компанії, і по ним виплачується дивіденд залежно від коливання прибутку.

Привілейовані акції не мають права голосу, але вони мають фіксований дохід (дивіденд). У США привілейовані акції підрозділяються на наступні види [7]:

1) кумулятивні (cumulative preferred stock or cumulative) — найбільш розповсюджений вид акцій, що передбачає накопичення заявлених, але несплачених фіксованих дивідендів.

2) некумулятивні (non-cumulative preferred stock). По цим акціям за якийсь період власники втрачають дивіденди, якщо рада директорів компанії не оголосить їх виплату;

3) із частковою участю (participating preferred stock) — дозволяють держателям одержати додаткові дивіденди понад фіксований відсоток в тому випадку, коли дивіденди за звичайними акціями перевищують оголошену суму.

4) конвертовані (convertible preferred stock) — обмінюються на встанов-лену кількість звичайних акцій по обумовленій ставці.

5) з корегуємоюй ставкою дивідендів (adjustable rate preferred stock) — відрізняються від акцій з фіксованою ставкою дивидендів тим, що дивіденди змінюються щокварталу в залежності від коливання процентних ставок по короткостроковим державним облігаціям або фінансовим інструментам;

6) відкличні (callable preferred stock) — мають право бути відкликаними (right to call) корпорацією, тобто вона може їх викупити по ціні з надбавкою до номіналу.

На американському фондовому ринку найчастіше розрізняють наступні категорії акцій [18]:

— блакитні фішки (Blue Chip Stocks);

— копійчані акції (Penny Stocks);

— акції вартості (Value Stocks);

— акції росту (Growth Stocks);

— акції доходу (Income Stocks);

— циклічні акції (Cyclical Stocks);

— спекулятивні акції (Speculative Stocks);

— захисні акції (Defensive Stocks).

«Блакитними фішками» на Уолл-Стріт називають самі популярні акції. Серед емітентів акцій даної категорії такі імениті компанії, як General Electric, Dupont, IBM, Proctor & Gamble, тобто компанії, які мають солідну репутацію й стабільні позиції на ринку. Індекс Dow Jones Industrial Average, до складу якого входять акції 30 найбільших компаній США, називають «індексом блакитних фішок». Звичайно по таких акціях регулярно протягом тривалого часу виплачу-ються дивіденди, поза залежністю від того, благополучний рік був у компанії або невдалий, крім того, покупці «блакитних фішок» цілком можуть розрахову-вати на невисокий, але стабільний дохід у вигляді приросту капіталу в резуль-таті росту цін на дані акції.

«Копійчані акції» одержали свою назву через порівняно невисоку ціну, що звичайно не перевищує $ 5.00. Саме низька ціна визначає велику привабли-вість «копійчаних акцій» для індивідуальних інвесторів, які часто не мають достатніх коштів для побудови портфеля з дорогих акцій великих компаній.

«Акціями вартості» називають недооцінені акції. Це акції, ринкова ціна яких по тим або іншим причинам нижче їх «внутрішньої» (справедливої) вар-тості, що розраховується на основі реальних фінансових показників компанії-емітента.

Емітентом «акцій росту» найчастіше виступають молоді й динамічно зростаючі компанії, що мають високий потенціал подальшого росту. Звичайно такі компанії вкладають значні кошти в інноваційні розробки й майже повністю реінвестують отриманий прибуток з метою розширення діяльності й збільшен-ня своєї ринкової частки, тому по їхніх акціях дивіденди, якщо й виплачуються, то дуже низькі.

«Акції доходу» залучають інвесторів, що розраховують на одержання постійного дивідендного доходу. Компанія здатна регулярно виплачувати своїм акціонерам гарні дивіденди, якщо стабільність її прибутку пояснюється, напри-лад, конкурентними перевагами її товарів або послуг.

«Циклічними» називаються акції тих компаній, результати діяльності яких залежать від розвитку економічного циклу, причому для деяких галузей існують свої цикли кон’юнктури.

Однієї з характеристик «спекулятивних акцій» є невиправдано завищене співвідношення між ринковою ціною й чистим прибутком на акцію (коефіцієнт «ціна/прибуток», price to earnings ratio).

Цінову динаміку «захисних акцій» відрізняє стабільність у періоди падін-ня на ринку. Їхніми емітентами є компанії, діяльність яких менш піддана змінам економічної кон’юнктурию.

Класифікувати акції можна й по такій ознаці, як розмір компанії-емітента, або її ринкова капіталізація (добуток числа всіх акцій, що перебувають в обігу, на їх поточну ринкову ціну). До великих в США відносяться компанії, чия капі-талізація перевищує $ 500 млн. До середніх відносяться компанії з капіталіза-цією від $ 50 млн. до $ 500 млн. І, нарешті, малі компанії мають капіталізацію менше $ 50 млн. Відповідно акції підрозділяють на акції великих компаній (largecap stocks), акції середніх компаній (mid-cap stocks) і акції малих компаній (small-cap stocks).

2. Державні, муніципальні та корпоративні облігації (фондові інструмент-ти з фіксованою прибутковістю).

Облігації по суті є борговими зобов’язаннями, які підтверджують виник-нення відносин позики між емітентом облігацій і інвестором. Останній протя-гом строку обігу облігації має право на регулярне одержання від емітента, як винагороди за надані в борг кошти, фіксованого відсотка від номінальної вартості облігації (купонного доходу), а по настанні встановленого строку пога-шення — на повернення основної суми боргу. Номінальна вартість, купонна ставка, строк обігу й можливість дострокового відкликання фіксуються на зворотній стороні облігації.

За строковості погашення облігацій на фондовому ринку США існують 3 види облігацій IOU (I owe you — абревіатура «мій борг тобі») — векселя, ноти й облігації, які відрізняються строком «життя» [25]:

— Облігація (bond) >=10 years (більше або 10 років);

— Нота (note) [1;10) years (від 1 до 10 років);

— Вексель (bill) <1 year (менше 1 року).

На фондовому ринку США в обігу знаходяться наступні види облігацій [73]:

а) TIPS — treasury inflation protected securities (захищені від інфляції облігації казначейства США). Рівень інфляції, на який корегується ставка за облігаціями розраховується на основі індекса споживчих цін — Consumer Price Index (CPI). Строки погашення 5, 10 и 30 років. Торгуються в США. Аналог для інших країн: RRB (real return bond) у Канаді й Inflation-linkers у Європі.

Дані види облігацій дозволяють страхувати інвестора від інфляційних стрибків. При погашенні TIPS-номінал корегується на інфляцію, і вже з її врахуванням розраховується купонний платіж.

б) STRIP-bond — separately traded interest and principal. Облігації Казначей-ства США за програмою, в якій Казнчейство здійснює декомпозицію купонних ціних паперів для дилерів та забезпечує вільне обертання створених таким чи-ном цінних паперів з «нульовим» купоном.

В основному емітуються інвестиційними банками. Кожну облігацію дроблять на 2: номінал і купон.

в) Callable bonds — облігації, у які включено опціон call, тобто право емі-тента достроково викупити облігацію. Таке можливо в ситуації загального зни-ження процентних ставок, що зробить продовження купонних виплат невигід-ними для емітента, який краще перевипустить облігації під більше низький відсоток, викупивши callable bonds. Щоб компенсувати збитки інвестора, зви-чайно, викуп відбувається за ціною вище поточної.

г) Putable bond — зворотна ситуація, коли в інвестора є опціон на право продати облігацію (put).

д) Конвертована облігація — схожа на putable, але її власник має право обміну облигації емітента на його акції. Конвертована облігація — облігація, що дає інвестору право вибору: розглядати даний цінний папір як чисту облігацію з закладеної в її умовах прибутковістю або по досягненню застереженого сроку конвертувати її в певне число (звичайних) акцій. Ідея випуску конвертованих облігацій полягає в тому, щоб залучити інвесторів, які зацікавлені не тільки в отриманні фіксованого доходу, але й рості своїх капіталовкладень у випадку росту курсу акцій емітента облігацій.

е) Відмітною рисою американського боргового ринку є величезний обсяг короткострокових корпоративних цінних паперів, представлених комерційними паперами (commercial paper). Хоча в американській літературі комерційні папе-ри визначаються як прості векселі (promissory notes), по суті, це просто корот-кострокові (до 270 днів) облігації, розміщенні по закритій підписці. Причина настільки високої популярності цього інструмента в тім, що його, на відміну від облігацій, не потрібно реєструвати в Комісії з коштовних паперів і бірж (SEC).

За емітентами облігації фондового ринку США розподіляються на [27]:

— U/S/ Treasury and Agency issues — Американські державні та казначейські облігації. Цінні папери уряду США — це довгострокові боргові інструменти, що випускаються Казначейством США для фінансування дефіциту федерального бюджету. Цінні папери урядових агентств — це довгострокові облігації, що ви-пускаються різними державними органами, гарантуються федеральним урядом;

— Municipal bonds — Муніципальні облігації (Облігації штатів і місцевих органів влади) — це довгострокові інструменти, що випускаються урядами шта-тів і місцевих органів влади для фінансування місцевих потреб (фінансування видатків по утримуванню шкіл, доріг і здійсненню інших великомасштабних програм);

— Corporate bonds — Корпоративні облігації - довгострокові боргові зобов'-язання корпорацій. Корпоративні облігації представлені широкою групою інст-рументів, що включають як традиційні незабезпечені корпоративні облігації (debentures), так і різноманітні папери, що з’явилися в порядку секьюритизации — MBS, ABS, CМ (CDO).

Серед корпоративних облігацій окремими групами виділяються [73]:

а) Convertible bonds — Конвертовані облігації;

б) Zero-coupon bonds — Бескупонні облігації;

в) Mortgage-backed securities — Іпотечні облігації, забезпечені заставною на нерухомість;

г) Certificates of deposit (CDs) — Депозитні сертифікати;

д) Unit investment trusts (UITs) — Пайові інвестиційні.

В табл.Б.2 Додатку Б наведені статистичні дані по динаміці обсягів облігацій по сегментам, які брали участь в біржових торгів в США у 1996 — 2012 рр., млрд.USD.

2.1. Державні облігації в США. Уряд емітує наступні зобов’язання (з 1986 р. вони існують тільки в електронному виді - табл.Б.3 Додатку Б [73]:

— Казначейські векселі (Treasury bills, T-bills) — короткострокові дисконтні папери, розміщуємі на конкурсній основі (для 3-х і 6-ти місячних векселів аук-ціони проводяться щотижня, для векселів зі строком погашення через 1 рік — раз на місяць.) Мінімальний номінал — $ 1000;

— Білети державної скарбниці (Treasury notes) — середньострокові зобов’я-зання зі строками погашення від 1 до 10 років. Мінімальний номінал — $ 1000. Процентні платежі здійснюються раз у півріччя;

— Урядові облігації(Treasury bonds) — довгострокові папери зі строками погашення від 10 до 30 років. Тридцятирічні облігації є одним з найважливіших орієнтирів фондового ринку (benchmark, bellwether bonds) і випускаються тричі в рік, у лютому, серпні й листопаді.

2.2. Муніципальні облігації в США. Існує два основних типи муніципальних облігацій [73]:

— Облігації із загальною гарантією (general obligation bonds), які забезпе-чені репутацією позичальника і його податковими повноваженнями (тобто гарантованим джерелом доходів), і

— Облігації під дохід (revenue bonds), які емітуються для фінансування певних проектів і забезпечені потенційною здатністю цих проектів приносити дохід у майбутньому.

Оскільки процентні доходи по муніципальних облігаціях звільнені від податків, їхні купонні ставки на кілька пунктів нижче ставок порівнянних по надійності корпоративних облігацій.

3. Корпоративні облігації. Надійність корпоративних облігацій трохи нижче, ніж у державних або муніципальних боргових зобов’язань. Вона може варіюватися від оцінки «investment grade bonds» (надійні папери інвестиційного рівня) до «junk bonds» («сміттєві облігації», емітент яких обіцяє значну прибутковість, але не може як гарантію представити навіть свою історію або репутацію, тому ризик втрати, прийнятий на себе інвестором у цьому випадку, дуже великий). У той же час прибутковість по корпоративних облігаціях перевищує прибутковість по державних або муніципальних зобов’язаннях.

Номінал корпоративних облігацій становить найчастіше $ 1000, а про-центні платежі здійснюються раз у півріччя. Визначальною обставиною при оцінці надійності корпоративних облігацій є їхня забезпеченість активами ком-панії-емітента.

Залежно від забезпечення розрізняють наступні види облігацій [43]:

а) Collateral trust bondsзобов’язання, забезпечені фінансовими активами компанії.

б) Convertible bonds — конвертовані облігації, які дають своєму власникові право обміняти їх на інші папери (найчастіше звичайні акції) того ж емітента.

в) Debentures- «дебентуры» — боргові зобов’язання, забезпечені словом честі й добрим ім'ям позичальника.

г) Equipment trust certificatesборгові зобов’язання, емітентами яких виступають транспортні компанії, а забезпеченням служать транспортні засоби (літаки, залізничні вагони й т.п.)

д) Guaranteed bonds — гарантовані облігації, поручителем по яких висту-пає не емітент, а третя особа.

е) Income bonds — дохідні облігації, відсоток по яких виплачується лише за умови, що компанія-емітент має достатній прибуток.

ж) Junk (high-yield bonds) — «сміттєві» облігації обіцяної високої прибут-ковості з надвисоким ризиком неплатежу з боку позичальника.

з) Mortgage bondsоблігації, забезпечені іпотекою на земельні ділянки або будинки.

к) Subordinated debentures — субординированные облігації - боргові зобов'-язання з більше низьким статусом у порівнянні з іншими паперами позичаль-ника. У випадку банкрутства вони оплачуються емітентом у другу чергу.

Залежно від реального забезпечення частки облигаційної позики розрізня-ють незабезпечені (debentures) і забезпечені (secured) облігації; до останнього відносяться облігації, забезпечені нерухомістю (mortgage bonds), устаткуванням (equipment trust certificates) або цінними паперами інших компаній (collateral trust bonds). З появою нових типів облігацій — безкупонних (zero coupon bonds) і викидних (junk bonds) — облігаційний ринок у США став мінятися, інвестуван-ня в облігації стало втрачати свою надійність[42].

Найважливіша особливість облігаційного ринку США — його переважно позабіржовий характер, тобто оборот на первинному ринку, де концентрується майже 100% продажу корпоративних облігацій.

4. Фондові інструменти інвестиційних портфелів ETF (Exchange Traded Fund), торгівля якими здійснюється як звичайними акціями.

ETFs є інвестиційним портфелем продуктів, які допущені до лістингу або торгів на регульованому фондовому ринку. ETF дає інвесторам ефект диверсифікованого кошика акцій або інших фінансових інструментів. ETFs прагнуть повторити виконання конкретного індексу, цей показник може бути «блакитною фішкою», регіональним або секторним індексом. Індекс типу не обмежується тільки акціям і може містити в собі зв’язок індексу й інші види складних індексів. ETFs торгують у такий же спосіб, як і будь-яку іншу акцію. Ці інструменти можуть використовуватися інвесторами в якості інструмента хеджування ризиків або як інвестиційний продукт.

5. Фондові інструменти ф’ючерсних контрактів на інвестиції у нафту, золото й інші метали, процентні ставки, індекси, зерно, валюти й інше.

Найбільшою перевагою ринку ф’ючерсів є його понад висока ліквідність, що дозволяє робити дуже великі угоди без впливу на ціну, а так само відкрива-ти або закривати більші позиції в будь-який момент часу.

6. Фондові інструменти опціонів на сировинні товари, процентні ставки, акції, облігації й індекси.

На ринок похідних фінансових інструментів США доводиться більше половини відкритих позицій по біржових деривативах (виходячи з номінальної вартості базових активів). Торгівля опціонами відкриває нові інвестиційні можливості [51]:

— Можливість одержання прибутку від спекулятивних операцій.

— Підвищення ефективності торгівлі, благодяря можливості точного визначення максимального ризику для кожної біржової операції.

— Торгівля волатильностью, при якій не має значення напрямок руху ринку, а тільки величина цього руху.

— Хеджування існуючих позицій по базових активах проти несприятливої динаміки цін.

Учасники торгів на фондовому ринку США [49]:

1) Інституціональні інвестори (Institutions) — великі фінансові корпорації, які тримають позиції роками і навіть десятиліттями, тому зміни ціни в кілька доларів їх не бентежать.

Саме від дій цих організацій залежить поводження ринку акцій. Більше 95% обсягу торгів на біржах відноситься на їхній рахунок. Основні їх типи:

— Пенсійні фонди;

— Взаємні фонди (mutual funds) — фонди, що акумулюють кошти для розміщення на ринку й гарантуючі певний відсоток;

— Страхові компанії;

— Інвестиційні компанії;

— Інвестбанки — професійні учасники ринку, що займаються, в основ-ному, наданням різного роду послуг на фондовому ринку, як то: проведення первинних розміщень акцій компаній на біржі (IPO — Initial Public Offering), підтримка кредитних і інвестиційних рейтингів компаній;

— Хедж-Фонди;

— Індивідуальні інвестори;

— Трейдери — фізичні особи.

1.3 Організація, управління та інформаційне забезпечення фондового ринку США

Фондовий ринок представляє собою абстрактне поняття, що служить для позначення сукупності дій і механізмів, які роблять можливою торгівлю цін-ними паперами (акції, облігації, похідні фінансові інструменти та ін.) Його не слід плутати з поняттям «фондова біржа», що означає організацію, метою якої є надання місця для здійснення торгівельних операцій і зведення разом покупців і продавців цінних паперів.

Організація фондового ринку США регулюється наступною законодав-чою базою [40]:

1. Закон про цінні папери 1933 р., який дістав ще назву Закону справед-ливості відносно цінних паперів (Truth in Securities Act);

2. Закону про фондові біржі 1934 р.:

— поширення попереднього закону на вторинний ринок;

— запровадження реєстрації національних бірж, брокерів і дилерів.

3. Закон про банки (1933 р.), відомий також під назвою Закону Гласса-Стігола. Він забороняє комерційним банкам займатися розміщенням та іншими операціями з цінними паперами, оскільки це призвело б до конфлікту інтересів різних банків. Тому в Сполучених Штатах банки не відіграють таку помітну роль на фондовому ринку, як в інших країнах.

4. Важливу роль у справі розвитку ринку цінних паперів зіграли два закони: Закон про дерегуляцію депозитарних установ і грошово-кредитний контроль (1980 р.) і Закон про депозитарні установи (1982 р.).

5. Крім зазначених, було прийнято ряд законів, зокрема [40]:

— Закон про холдингові компанії в сфері комунального господарства (1935 р.);

— Закон про банкрутство (1938 р.);

— Закон Мелоні (1938 р.) — поширив повноваження SEC на позабіржовий ринок; санкціонував створення Національної асоціації дилерів позабіржового ринку;

— Закон про довірчий контракт (1939 р.);

— Закон про інвестиційні компанії (1940 р.);

— Закон про інвестиційних консультантів (1940 р.) — вимагає реєстрації тих осіб, які дають рекомендації по здійсненню операцій з цінними паперами;

— Закон про захист інвесторів у цінні папери (1970 р.) — покликаний захис-тити інвесторів від збитків внаслідок неплатоспроможності брокерської фірми. Для виконання цього Закону була створена Корпорація захисту інвесторів у цінні папери (SIPC), до обов’язків якої входить компенсація втрат інвесторів на суму до 500 тис. дол. (з них 100 тис. дол. може припадати на готівку, а інша сума — на цінні папери).

— Закон про корупцію за кордоном (1977 р.) — нагляд за його виконанням покладено на SEC;

— Закон про операції інсайдерів з цінними паперами і шахрайство (1988 р.) — прийнятий для визначення правил поведінки інсайдера; за його порушення встановлені штрафи.

У США на сьогодні відсутній єдиний федеральний закон про компанії (корпорації). В існуючих законах про компанії окремих штатів питання, пов’я-зані з акціями, зокрема їх видами, та правами акціонерів, розглянуті лише у досить загальному вигляді. При цьому передбачається, що всі ці аспекти мають бути відображені у статуті акціонерного товариства, реєстрацію якого здійсню-ють спеціальні реєструючі органи штатів — служби секретарів штатів. Тобто статут є більш важливим документом, ніж закон, і положення закону набувають юридичної сили, як правило, у тих випадках, коли інше не записано у статуті.