Матеріально-технічне забезпечення функціонування виробничої структури промислового підприємства

Міністерство освіти України Рівненський інститут слов’янознавства Київського славістичного університету Кафедра економіки та маркетингу Курсова робота на тему:

Матеріально-технічне забезпечення функціонування виробничої структури промислового підприємства

Виконала:

Рибачук І.Ф.

Рівне — 2012

Вступ Матеріально-технічне забезпечення як одна з галузей сфери товарного обігу, що виконує функції обігу засобів виробництва, виконує велику роль у підвищенні ефективності виробництва. Воно виступає в якості опосередкованого зв’язку між виробництвом та виробничим споживанням продукції виробничо-технічного призначення та його діяльність з розширенням масштабів виробництва непреривно зростає.

Забезпечуючи міжгалузеві зв’язки по поставках продукції, структури матеріально-технічного забезпечення сприяють скороченню часу виробництва, підвищенню його ефективності та якості продукції за рахунок ритмічного, своєчасного забезпечення підприємств, економічними партіями різних видів сировини, матеріалів та обладнання.

На основі вивчення потреби в продукції виробничо-технічного призначення та умов її раціонального використання структури матеріально-технічного забезпечення безпосередньо впливає на промисловість та будівництво з метою поліпшення використання матеріальних ресурсів, впровадження у виробництво прогресивних матеріалів та ефективних технологічних рішень. Вплив структур матеріально-технічного забезпечення на режим використання ресурсів в народному господарстві проявляється практично через усі сторони їх діяльності: розподіл продукції, координацію процесів виробництва та споживання, оптимальне розміщення замовлень у промисловості, організацію збуту продукції виробничо-технічного призначення та її рух від виробника до споживача.

Отже, економічне значення матеріально-технічного забезпечення підприємства заключається в тому, щоб забезпечити:

— безперебійне забезпечення підприємства необхідними засобами виробництва;

— оптимізацію господарських зв’язків між підприємством та постачальником;

— створення економічно обґрунтованих матеріальних запасів та маневрування матеріальними ресурсами;

— застосовування прогресивних шляхів та засобів транспортування вантажів з метою прискорення та здешевлення процесу обміну;

— раціональне і економічне використання засобів виробництва у виробництві;

— зменшення витрат щодо матеріально-технічного забезпечення підприємства.

Існують різні форми забезпечення споживачів матеріальними ресурсами: транзитна, складська, через гуртові бази, за прямими тривалими зв’язками.

Мета роботи: виявити об`єми матеріально-технічних ресурсів, необхідних для забезпечення функціонування виробничої структури промислового підприємства.

Поставлена мета зумовила вирішення таких завдань:

· провести розрахунок показників балансу (плану) матеріально-технічного постачання;

· провести оптимізацію вартісних оцінок пропозицій регіонального ринку матеріально-технічних ресурсів;

· скласти план поставки матеріально-технічних ресурсів;

· визначити потреби в матеріальних ресурсах на основне, допоміжне та обслуговуюче виробництво;

· оформити графічну частину курсової роботи.

1. Визначення потреби в матеріальних ресурсах матеріальний технічний ресурс Визначення потреби в матеріальних ресурсах — центральна ланка в плануванні матеріально-технічного постачання підприємства. Потреба в матеріальних ресурсах складається з потреби в ресурсах на основне виробництво, потреби на створення й підтримку перехідних запасів на кінець планового періоду та потреби на інші види господарської діяльності, у тому числі й невиробничу.

Обсяг необхідних матеріальних ресурсів складається з потреби в матеріалах, необхідних для впровадження нової техніки, для виготовлення оснащення та інструменту, на експлуатаційні й технологічні втрати, на створення необхідного заділу незавершеного виробництва та на формування перехідних запасів.

Основні задачі аналізу матеріалів на будь-якому промисловому підприємстві, а, зокрема, й на базовому полягають у забезпеченні щоденного дослідження їх надходження, збереження на всіх етапах руху, аналізі та плануванні норм необхідних запасів, використання матеріалів у виробництві на базі технічно — обґрунтованих норм їх використання. За допомогою аналізу використання матеріалів можливим стає своєчасне виявлення непотрібних матеріалів та їх залишків, які, у подальшому, підлягають реалізації у відповідності з діючим порядком, що і розроблено на підприємствах.

1.1 Розрахунок потреби в матеріалах, сировині та напівфабрикатах Плановий випуск виробів повинен бути забезпечений необхідною кількістю вихідної сировини, матеріалів, напівфабрикатів, а також устаткування, інструментів і запчастин.

Потреба в основній сировині і матеріалах може бути розрахована на підставі прогнозу обсягу продажу продукції з використанням різних методів. Один із них — метод прямого рахунку, що припускає наявність на підприємстві обґрунтованих прогресивних норм витрати сировини і матеріалів на один виріб чи одну деталь.

Основними різновидностями методу прямого рахунку є:

а) повиробний метод — потреба визначається множенням норми витрати на виріб у цілому (чи на будь-яку іншу одиницю обліку продукції) на програму виробництва чи на відповідну одиницю обліку;

б) подетальний метод — потреба при цьому методі визначається так як і при попередньому випадку, тільки норми витрати та програма встановлюються на окремі деталі чи операції;

в) метод розрахунку потреби по аналогії - потреба визначається множенням програми на норму витрати аналогічного виробу;

г) розрахунок потреби за типовими представниками — потреба визначається множенням норми витрати типового представника на загальну виробничу програму.

В таблицях 1.1−1.2 розраховано потребу в матеріалах, сировині та напівфабрикатах для виготовлення виробу 1 та виробу 2.

Таблиця 1.1 Потреба в матеріалах, сировині та напівфабрикатах для виготовлення виробу 1

Таблиця 1.2 Потреба в матеріалах, сировині та напівфабрикатах для виготовлення виробу 2

Розрахунок потреби в сировині та матеріалах на основі рецептурного складу готових виробів. Цей метод розрахунку застосовується в тих випадках, коли продукція підприємства виготовляється з декількох видів сировини та матеріалів, відсоткове співвідношення яких вказується в рецептурі. Він використовується при виготовленні виробів чавунного та стального лиття, з різноманітних сплавів, залізобетонних, пластмасових і гумових виробів, при виробництві більшості харчових продуктів тощо.

Потреба в матеріалах визначається в три етапи:

а) встановлення загальної кількості готової продукції у відповідності з заданою програмою виробництва в натуральних одиницях виміру;

б) встановлення загальної кількості матеріалів, які повинні бути відпущені в виробництво з врахуванням виробничих втрат;

в) встановлення потреби в кожному конкретному матеріалі.

Статистичний метод (метод динамічних коефіцієнтів) застосовується, якщо відсутні дані для розрахунку методом прямого рахунку, тоді використовуються дані про фактичну витрату матеріалів за минулий період. Потреба визначається як твір фактичної витрати матеріалів в базовому періоді, індексу зміни виробничої програми в плановому періоді, індексу середнього зниження норм витрати матеріалів в плановому періоді.

В таблиці 1.4 розраховано потребу в матеріальних ресурсах по підприємству.

Таблиця 1.3 Потреба в матеріальних ресурсах по підприємству

Ми визначили, що потреба в матеріалах для виготовлення виробу 1 та виробу 2 складає: 672,1 т ресурсу чорної металургії, 1337,85 т ресурсу кольорової металургії, 908,05 т ресурсу хімічної промисловості, 522,5 т деревообробної промисловості та 513,7 т ресурсів кабельно-провідникової продукції.

Величина перехідних запасів по кожному виду матеріальних ресурсів у плані постачання встановлюється, як правило, на рівні, що визначається з урахуванням норми виробничого запасу на кінець року, яка включає в себе поточний, страховий, підготовчий та сезонний запаси.

В табл.1.4 розраховується обсяг перехідних запасів.

Таблиця 1.4Величина перехідних запасів

Розрахувавши величину перехідних запасів визначили, що арматура сталева становить 26,24 т, алюмінієві круглі труби складають 71,47 т, каніфолі соснової - 32,96 т, ДСП ламіновану — 26,13 т та контрольного кабелю — 22,17 т.

Поточний запас — основна частина виробничого (збутового) запасу, призначена для забезпечення безперервності процесу виробництва (збуту) між двома суміжними поставками.

Плановий інтервал поставки визначається шляхом розрахунку середньозваженої партії поставки на основі аналі-зу фактичних поставок на період (не менше 12 місяців), який передував плановому. Норма поточного запасу розраховується через ділення половини середньої партії поставки на середньодобову потребу даного матеріалу в плановому році і вимірюється в днях. Норма поточного запасу може також бути встановлена на рівні 0,5 інтервалу поставки.

На характер руху поточного запасу, його форму і розміри робить вплив швидкість виробництва, транспортування і споживання матеріалів, а також величини партії постачання їх.

Величина перехідних запасів по кожному виду матеріальних ресурсів у плані постачання встановлюється, як правило, на рівні, що визначається з урахуванням норми виробничого запасу на кінець року, яка включає в себе поточний, страховий, підготовчий та сезонний запаси.

Страхові запаси (гарантійні запаси) — запаси, які призначені для безперервного постачання за умови непередбачених обставин, перебоїв у роботі транспорту, виникнення аварійної ситуації тощо. Такий запас необхідний на кожному підприємстві для гарантії безперервності процесу виробництва.

Норма страхового запасу на плановий рік встановлюється на рівні 25% максимального фактичного відхилення партій або інтервалу поставки від відповідних середньозважених величин. Якщо постачальник часто порушує періодичність та об`єми відвантаження матеріалів, страховий запас приймається максимальним і рівним 15 дням.

Підготовчий запас (частина запасу) — частина виробничого (збутового) запасу, призначена для підготовки МР (ГП) (матеріальний ресурс (готова продукція)) до виробничого або особистого споживання.

Норма запасу визначається технічним нормуванням і залежить від стану складського господарства підприємства.

Сезонні запаси — це запаси МР (матеріальні запаси) і ГП (готова продукція), створювані й підтримувані при явно виражених сезонних коливаннях попиту або характеру виробництва.

Норми запасу періодично переглядаються у зв`язку зі змінами в умовах постачання та транспортування матеріально-технічних ресурсів.

Обсяг мобілізації внутрішніх резервів підприємства в плановому періоді залежить, насамперед, від економного використання матеріальних ресурсів. Досягти необхідного результату в області економії сировини, матеріалів, напівфабрикатів можна різними шляхами, основними з яких є:

v замовлення мірних і кратних розмірів матеріалів;

v замовлення періодичних профілів прокату та прокату з мінімальними допусками;

v організація кількісної та якісної прийомки матеріалів;

v раціональної організації збереження матеріалів;

v облік і правильний відпуск матеріалів;

v організація контролю за використанням матеріалів тощо.

Обсяг завезення ресурсів зі сторони визначається як різниця між загальною величиною матеріальних потреб підприємства та іншими джерелами її покриття.

Розрахунок обсягів завезення зі сторони наведено в таблиці 1.5.

Таблиця 1.5 Обсяги завезення зі сторони

Обсяг завезення зі сторони становить: арматури сталеві 671 т, алюмінієві круглі труби складають 1329,05 т, каніфолі соснової - 877,45 т, ДСП ламіновану — 527,72 т та контрольного кабелю — 515,31 т. Тобто майже всі ресурси на підприємство завозять зі сторони.

1.2 Розрахунок потреби в енергії для технологічних потреб Потреба в енергії складається з потреб в електроенергії, воді та пару для технологічних потреб, в електроенергії для роботи електродвигунів устаткування, для освітлення та інших потреб.

Технологічні потреби в електроенергії, воді та пару визначається на основі прогресивних норм витрати матеріалів та виробничої програми в плановому періоді.

Розрахунок потреби в електроенергії на технологічні цілі здійснюється на основі норм її витрати та планованих обсягів виробництва. Даний розрахунок проводиться в табл.1.6.

Таблиця 1.6 Технологічні потреби в енергії для виготовлення виробу 1 і 2

Розрахувавши таблицю, можна встановити загальний обсяг енергії по:

1. електроенергія: 660 + 270 = 930 тис. кВт-год

2. вода: 253 + 517,5 = 770,5 тис. м³

3. пар: 110 + 202,5 = 312,5 тис.кал.

Потреба в електроенергії для освітлення залежить від кількості електроламп або інших світильників, потужності світильників і часу їх роботи на протязі періоду, що розглядається. Величина електроенергії, що потрібна для освітлення розраховується як добуток потужності ламп, кількості годин їх використання на добу, тривалості роботи підприємства в планованому періоді.

Величина електроенергії, що потрібна для освітлення розраховується як добуток потужності ламп, кількості годин їх використання на добу, тривалості роботи підприємства в планованому періоді. Розрахунок потреби електроенергії для освітлення наведено в табл. 1.7.

Таблиця 1.7Потреба електроенергії для освітлення

Розрахувавши потребу електроенергії для освітлення визначили, що при 10 год світіння, при певній потужності ламп і при певній кількості точок потреба для освітлення складатиме 1024 кВт-год.

Таблиця 1.8 Потреба електроенергії для роботи двигунів

Розрахувавши потребу електроенергії для роботи двигунів визначили, що при коефіцієнті завантаження електродвигунів на 0,7, при нормативній тривалості зміни 8 год., номінальному фонді роботи 250 дніів і при часі роботи 1456 год: для роботи 6 одиниць обладнання № 1 потреба складе 302,7 тис. кВт-год., для роботи 15 одиниць обладнання № 2 становитиме — 550,37 тис. кВт-год., для роботи 32 одиниць обладнання № 3 потреба складе 939,3 тис. кВт-год., для роботи 9 од. обладнання № 4 — 165,11 тис. кВт-год., для роботи 21 одиниць обладнання № 5 потреба складе 250,42 тис. кВт-год.

2. Визначення джерел покриття потреби в матеріальних ресурсах Визначаючи потребу в матеріальних ресурсах, необхідно враховувати наявність засобів для їх покриття. З джерел покриття потреби підприємства у матеріалах виділяють зовнішні та внутрішні джерела.

До зовнішніх джерел покриття відносяться матеріальні ресурси, які надійшли від постачальників у відповідності з укладеними договорами. А до внутрішніх джерел покриття відносяться: зменшення відходів сировини, використання повторної сировини, власне виготовлення матеріалів, напівфабрикатів, економія матеріалів в результаті впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Потреба в матеріальних ресурсах планується за всією номенклатурою матеріалів у вартісному й натуральному вираженні. Обсяги та терміни постачань матеріалів на підприємство зумовлюються режимом їх виробничого споживання, створенням і підтримкою необхідного рівня виробничих запасів.

У своїй діяльності підприємство використовує різноманітні матеріально-технічні ресурси (сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо). Вони в процесі виробництва перетворюються на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню. Для цього організується матеріально-технічне забезпечення, яке включає: визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах, пошук і купівлю ресурсів, організацію доставки, зберігання й видачі окремим споживачам на підприємстві. Постачання матеріально-технічних ресурсів має бути своєчасним, комплектним і з мінімальними витратами [8, ст.39].

При створенні стійкої бази постачання будь-якого підприємства надзвичайно важливий вибір постачальника. Рішення розмістити замовлення в конкретного постачальника залежить від низки факторів. Постачальник повинен задовольняти за якістю та обсягом продукції, що поставляється, умовами доставки продукції, ціною і рівнем обслуговування. Важливим при виборі підприємством постачальника є його технічний стан, розвиненість інфраструктури, фінансове становище, трудові відносини та місцезнаходження.

Рішення про вибір постачальника можна розглядати як вибір в умовах невизначеності, що пов’язано з досить високим ризиком. Ризик зростатиме під час закупівлі невідомих сировини, виробів або обладнання. Тому слід звертатися до додаткових джерел інформації. Це можуть бути каталоги, торгові журнали, різного роду рекламні оголошення і використання інтернету.

Оцінка постачальників вимагає безперервного відстеження їх діяльності. Зазвичай підприємства-замовники розбивають існуючих постачальників на дві групи. До першої входять нові постачальники, надійність яких ще не перевірена. Другу групу складають постачальники, що вже зарекомендували себе в минулі роки. Ці постачальники постійно оцінюються з формальних і неформальних позицій. Неформальна оцінка включає оцінку особистих контактів з постачальником і співробітниками його підрозділів. Замовник акумулює всю інформацію про постачальника; особливо важливо буває встановити особисті контакти з відділом закупівель.

В таблицях 2.1−2.5 визначаються найвигідніші постачальники ресурсів. До уваги приймаються 5 постачальників кожного виду ресурсу з різних міст України. При визначенні найвигіднішого постачальника приймаються такі показники як: ціна ресурсу, річні витрати на придбання та транспортування, і потреба підприємства в кожному ресурсі. Також враховували відстань перевезення від розташування нашого підприємства до постачальника. Місце знаходження підприємства місто Луцьк.

Таблиця 2.1 Визначення найвигіднішого постачальника продукції чорної металургії (арматура сталева 20×12)

Таблиця 2.2Визначення найвигіднішого постачальника продукції кольорової металургії (алюмінієва кругла труба 20×2×6000)

Таблиця 2.3 Визначення найвигіднішого постачальника продукції хімічної промисловості (каніфоль соснова 225 кг)

Таблиця 2.4 Визначення найвигіднішого постачальника продукції деревообробної промисловості (ДСП ламіновані вишня 18мм)

Таблиця 2.5 Визначення найвигіднішого постачальника кабельно-провідникової продукції (контрольний кабель КВВГ 4×1,0)

Ми визначили, що найвигіднішим постачальником продукції чорної металургії, а саме арматури сталевої довжиною 12 м є Металопрокат «АМК» з м. Київ, оскільки річні витрати на придбання і транспортування складають 4 830 483,24 грн., а це менше ніж у інших постачальників. Компанія «Люкс Профіль Україна «з м. Київ є найвигіднішим постачальником продукції кольорової металургії (алюмінієва кругла труба), тому що річні витрати на придбання і транспортування склали 53 805 260,20 грн. Хоча є ще два постачальники з міста Київ, але витрати значно більші.

Найвигідніший постачальник продукції хімічної промисловості є ТОВ «Плазма» з м. Харків, з найменшими річними витратами на придбання і транспортування продукції склали 5 715 779,50 грн. Хоча найближчий по відстані постачальник з Житомира (відстань 257 км), але річні витрати найбільші, тому не вигідно з ним далі співпрацювати.

Найвигіднішим постачальником ресурсу деревообробної промисловості є постачальник з міста Київ Компанія «Еколіс», оскільки саме до нього застосовується найменша сума витрат — 4 435 523,54 грн. Але є ще постачальник з міста Рівне, до цього міста відстань найменша — 70 км, але річні витрати досить високі 5 006 585,18 грн., тому потрібно переглянути умови контракту і змінити їх на кращі, або взагалі відмовитись від послуг постачання.

Так, найвигіднішим постачальником кабельно-провідникової продукції є Кабельний завод «Энергопром» з м. Дніпропетровськ з річними витратами 32 306 834,83 грн.

Схему формування матеріального забезпечення функціонування виробничої структури підприємства можна спостерігати на додатку Б та В. На схемі 1 (див. додаток Б) зображено надходження матеріальних ресурсів при використанні схеми 2, при застосуванні якої надходження матеріальних ресурсів до підрозділу допоміжного виробництва відносяться ресурси кольорової металургії, хімічної і деревообробної промисловості, а до підрозділу основного виробництва надходять ресурси чорної промисловості та кабельно-провідникової продукції.

На схемі 2 зображено надходження матеріальних ресурсів при використанні схеми 10, за якої надходження матеріальних ресурсів до підрозділу допоміжного виробництва відносяться ресурси чорної та кольорової металургії, а до підрозділу основного виробництва надходять ресурси хімічної і деревообробної промисловості та кабельно-провідникової продукції (додаток В).

В таблиці 2.6 наведено виробниче споживання матеріальних ресурсів, вартісний обсяг виробничого споживання склала 100 123 498,7 грн., а на рис. 1.1 зображено структуру ресурсного забезпечення виробничої діяльності підприємства.

Таблиця 2.6 Виробниче споживання матеріальних ресурсів

Рис. 1.1 Структура ресурсного забезпечення виробничої діяльності підприємства

Висновок Визначення потреби в матеріальних ресурсах — центральна ланка в плануванні матеріально-технічного постачання підприємства. Потреба в матеріальних ресурсах складається з потреби в ресурсах на основне виробництво, потреби на створення й підтримку перехідних запасів на кінець планового періоду та потреби на інші види господарської діяльності, у тому числі й невиробничу.

Обсяг необхідних матеріальних ресурсів складається з потреби в матеріалах, необхідних для впровадження нової техніки, для виготовлення оснащення та інструменту, на експлуатаційні й технологічні втрати, на створення необхідного заділу незавершеного виробництва та на формування перехідних запасів.

Плановий випуск виробів повинен бути забезпечений необхідною кількістю вихідної сировини, матеріалів, напівфабрикатів, а також устаткування, інструментів і запчастин.

Потреба в основній сировині і матеріалах може бути розрахована на підставі прогнозу обсягу продажу продукції з використанням різних методів.

Потреба в енергії складається з потреб в електроенергії, воді та пару для технологічних потреб, в електроенергії для роботи електродвигунів устаткування, для освітлення та інших потреб.

У своїй діяльності підприємство використовує різноманітні матеріально-технічні ресурси (сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо). Вони в процесі виробництва перетворюються на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню. Для цього організується матеріально-технічне забезпечення, яке включає: визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах, пошук і купівлю ресурсів, організацію доставки, зберігання й видачі окремим споживачам на підприємстві. Постачання матеріально-технічних ресурсів має бути своєчасним, комплектним і з мінімальними витратами.

Раціональне використання (споживання) і економія сировини, матеріалів, палива і енергії є одними із важливих умов функціонування підприємства в умовах ринку, переводу економіки на інтенсивний шлях. Раціональне використання матеріальних ресурсів — це доцільне обґрунтоване їх використання, їх витрати на рівні мінімуму при виробництві одиниці продукції.

Рішення про вибір постачальника можна розглядати як вибір в умовах невизначеності, що пов’язано з досить високим ризиком. Ризик зростатиме під час закупівлі невідомих сировини, виробів або обладнання. Тому слід звертатися до додаткових джерел інформації. Це можуть бути каталоги, торгові журнали, різного роду рекламні оголошення і використання інтернету.

Використана література

1. Волков О.І. Дев’яткін О.В. Економіка підприємства (фірми) — М.: ИНФРА-М, 2005 — 608 с.

2. Горяїнов О.М. Теорія і практика дисципліни «Логістика»: Навчальний посібник. — Харків: НТМТ, 2009. — с.522

3. Денисенко М. П., Левковець П. Р., Михайлова Л.І. та ін. Організація та проектування логістичних систем: Підручник / за ред. проф. М. П. Денисенка, проф. П. Р. Левковця, проф. Л.І. Михайлової. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 336 с.

4. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. — 2-ге вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.

5. Зозулев А. В. Промышленный маркетинг: рыночная стратегия: Учеб. пособие. — К.:Центр учебной литературы, 2010. — 576 с.

6. Іванова В. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 472 с.

7. Кислий В. М., Біловодська О.А., Олефіренко О.М., Смоляник О. М. Логістика: Теорія та практика: Навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — С. 360

8. Орлов О. О. Планування діяльності промислового підприємства: Підручник. — К.: Скарби, 2002. — 336 с.

9. Пилипчук В. П. та ін. Промисловий маркетинг. Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. -264 с.

10. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. / За заг. ред. В.Є. Москалюка. — К.: КНЕУ, 2005. — 384 с.

11. Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання. — К.: Знання, 2008. — 246с.

12. Тарасюк Г. М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. — Київ: «Каравела», 2003. — 432 с.

13. Тєлєтов О. С. Маркетинг у промисловості: Підручник. — Київ: Центр навчальної літератури, 2004. 248 с.

Додатки Додаток, А Постачальники матеріальних ресурсів

Додаток Б СХЕМА 1

формування матеріальних потоків при забезпеченні

функціонування виробничої структури підприємства

Додаток В СХЕМА 2 формування матеріальних потоків при забезпеченні функціонування виробничої структури підприємства

Додаток Г