Загальна характеристика миші-крихітки

ЗМІСТ ВСТУП

1. Систематика

2. Зовнішня будова Миші - крихітки

2.1 Розмір, забарвлення, особливості зовнішньої будови

2.2 Шкіра та її похідні

3. Внутрішня будова Миші - крихітки

3.1 Скелет

3.2 М язова система

3.3 Система дихання

3.4 Видільна система

3.5 Нервова система

3.6 Органи чуття, дотику та смаку

3.7 Органи зору

3.8 Органи слуху та рівноваги

3.9 Статева система

3.10 Залози внутрішньої секреції

4. Особливості фізіології Миші - крихітки

4.1 Характеристика терморегуляції

4.2 Особливості терморегуляції

4.3 Розвиток терморегуляції в онтогенезі

4.4 Видові особливості терморегуляції

4.5 З язок терморегуляції із живленням

4.6 Механізм впливу умов теплообміну та живлення на чисельність гризунів

5. Особливості екології Миші - крихітки

5.1 Екологічна адаптація

5.2 Динаміка чисельності

5.3 Вплив антропогенних факторів на динаміку чисельності

5.4 Принципи прогнозу чисельності

5.5 Характеристика шкоди та зона шкодочинності Миші - крихітки

5.6 Будова нір та гнізд

5.7 Ритм активності, сезонна мінливість та міграція, характер розмноження

6. Результати особистих спостережень

7. Заходи захисту

8. Термінологічний словник понять та термінів Висновки Список використаної літератури

ВСТУП Гризуни — клас ссавців, який досяг великого успіху і здатний адаптуватися до різних умов. До нього належить більше 40 відсотків всіх видів ссавців. Вони зустрічаються по всьому. Незважаючи на різноманітність способу життя та середовища існування представників цього класу ссавців, у них є багато спільних рис. Більшість гризунів — дрібні чотириногі тварини з довгими хвостами, кігтями, довгими вусами і зубами (особливо довгі різці) і пристосованими для того, щоб гризти, щелепами. Хоча зазвичай вони живуть на землі, деякі види живуть на деревах (білки), риють землю (наприклад, сліпаки живуть майже тільки під землею) або ведуть напівводний спосіб життя (бобри). Оскільки анатомія гризунів більш генералізована, ніж у інших ссавців, вони легко адаптуються і можуть жити в багатьох місцевостях Дуже небезпечними являються мишоподібні гризуни. Вони не тільки знищують запаси зерна і забруднюють їх продуктами життєдіяльності, пошкоджують будівлі, псують обладнання, інвентар і тару, а й можуть бути переносниками епідеміологічних захворювань людей і тварин. Найбільш небезпечні з них — домова миша, чорний щур, сірий пацюк. Втрати від мишовидних гризунів можуть становити від 30% до 80%.

Щурі, миші та інші гризуни розмножуються впродовж року і шкодять у складських приміщеннях незалежно від погодних умов. Відомо, що від однієї пари пацюків, включно з приплодом її потомства, за сприятливих умов протягом року може народитися близько 800 особин.

1. Систематика миші - крихітки (Micromys minutus)

Миша — крихітка (Micromys minutus) — ссавець з родини мишиних, роду мишок (бадилярок, Micromys). Єдиний представник свого роду. Поширений у північній і центральній частині Євразії. Відома також як миша маленька або лугова Біологічна класифікація Клас: Ссавці (Mammalia)

Ряд: Гризуни (Rodentia)

Надродина: Мишоподібні (Muroidea)

Родина: Мишині (Muridae)

Підродина: Мишині

Рід: Миша (Mus)

Вид: Миша лугова (Micromys minutus)

Родина Мишеві (Muridae) — найбільша за видовим складом родина гризунів і ссавців взагалі. Центральна родина у надродині мишуватих (Muroidea). При широкому трактуванні обсягу родини до її складу (у ранзі окремих підродин) можуть включати також сліпакових, хом’якових, норицевих, піщанкових та деяких інших мишовидих гризунів. Всього родина включає 4 підродини, 147 родів та 701 вид.

Підродина мишеві (Murinae) — підродина мишоподібних гризунів, що містить щонайменше 129 родів і 584 види (2005). Вони поширені в Європі, Азії, Африці, Австралії. Деякі види також завезені на інші континенти. Миша хатня і пацюк є важливими лабораторними тваринами. Скам’янілості відомі з середнього міоцену, віком до 14 млн. років.

Рід Миша. Для представників цього роду характерними є такі ознаки: голова складає приблизно третину всього тіла, очі найчастіше чорного забарвлення, вуха переважно круглої форми, рідше загострені. Вуса довжиною від 0.5 см. Шерсть середньої густоти, від сірого до яскраво-рудого кольорів [1,8].

2. Зовнішня та внутрішня будова Миші хатньої

2.1 Розмір, форма, забарвлення, особливості зовнішньої будови Миша — крихітка Україні є найменшим за розмірами представником гризунів. Довжина 50 — 66 мм, хвоста 49 — 56 мм, вага 7 — 10 г. Тривалість життя — до 2 років. Забарвлення спини — кольору охри з різними відтінками, черево — біле. Очі та вуха невеликі. Хвіст довгий, допомагає тварині чіплятись за стебла рослин.

Рис. 1 зовнішня будова Миші - крихітки

2.2 Шкіра та її похідні

Шкіра представлена шкіряними покривами. До них відноситься власне шкіра і її похідні.

Шкіра складається шкіра з трьох шарів — зовнішнього (епідермісу), власне шкіри (дерма) і підшкірної жирової клітковини. Окрім зовнішнього захисту організму, шкіра виконує ряд інших важливих функцій — видільні, пов’язані з терморегуляцією, сприйняттям зовнішніх подразників та інші.

Похідні шкіри. За рахунок структурних елементів шкіри у гризунів формується ряд утворень, що мають важливе значення в їх житті. До їх числа відносяться: волосяний покрив, кігті, потові, сальні і молочні залози, а також різні рогові лусочки на хвості або голки.

3. ВНУТРІШНЯ БУДОВА МИШІ ХАТНЬОЇ

3.1 Скелет Як і у всіх ссавців, скелет у Миші - Крихітки підрозділяється на череп, осьовий скелет і скелет кінцівок. Скелет виконує захисну функцію, є опорою для м’язів і служить важелями, що полегшують силові витрати при різних формах руху.

У багатьох форм гризунів, принаймні дрібних, трубчасті кістки ростуть протягом всього життя. У черепі пропорції кісток змінюються з віком. На першому етапі постнатального розвитку (зазвичай до розплющування очей) швидше росте мозкова частина, а потім лицьова частина черепа. Тому дорослі особини мають більш подовжену лицьову частину. Якщо гризуни піддавалися сильному пригніченню на ранніх етапах розвитку, то це помітно на дорослих особинах по укороченій лицьовій частині черепа.

Найбільш істотні відмінності спостерігаються в скелеті кінцівок і хвоста, що пов’язане з їх різним функціональним призначенням в окремих груп гризунів. У мишей, здатних до пересування задні кінцівки при приземленні заносяться за передні, задній пояс кінцівок розвинений значно краще, а хвіст приблизно дорівнює довжині тіла. При швидкому русі він виконує роль балансира, а частково і точки опори.

Рис. 2 Будова скелета миші хатньої

3.2 М’язова система Утворена м’язова система власне м’язовою тканиною, сухожиллями та іншими сполучними утвореннями допоміжного призначення. В цілому ця система забезпечує всі форми руху тварини, служить еластичним захистом внутрішніх органів, а також грає головну роль в теплопродукції.

Кожен м’яз утворений декількома пучками волокон, покритих сполучнотканинною оболонкою. По кінцях м’яз переходить в сполучні тяжі - сухожилля, що складаються з пучків колагенових волокон. Кінці сухожиль проникають в кісткову речовину і міцно пов’язують з ним м’яз. У місцях тертя м’язів об скелет або об сусідні м’язові пучки утворюються захисні синовіальні сумки (мішечки), що складаються із сполучної тканини.

Робота м’язів зводиться до скорочень, що приводять до руху окремі ділянки тіла або кінцівки. При цьому долається певний опір, якому протиставляється сила скорочення м’язів. Ефективність роботи м’яза залежить від кута, під яким його волокно прикріпляється до кістки. Найбільшою вона буває при куті, рівному 90°. Тому, аби забезпечити вигідний кут зчленування м’язів з кістками, часто на кістках утворюються спеціальні вирости — сесамовидні кістки і блоки. М’язи забезпечені кровоносними судинами, просвіт яких регулюється залежно від інтенсивності роботи окремих волокон. Вага м’яза приблизно пропорційна його силі, а загальний розвиток — відповідає його функціональному призначенню у даної групи тварин.

3.3 Система травлення Травний тракт у Миші - крихітки, як і у всіх ссавців, складається з наступних відділів: ротової порожнини, стравоходу, шлунку, дванадцятипалої кишки, товстої кишки, сліпої кишки, товстих кишок, прямої кишки. У ротовій порожнині їжа піддається механічній переробці (дробленню, перетиранню) і обволікується слиною. У шлунку і дванадцятипалій кишці їжа піддається хімічній обробці. Перетравлення продовжується в тонких кишках, де харчові продукти всмоктуються в кров. Неперетравлені залишки потрапляють в сліпу кишку, де відбувається їх бродіння. У товстих кишках всмоктуються продукти бродіння і вода, формуються фекалії, які через пряму кишку виводяться назовні.

Травлення здійснюється за участю ферментів, що виділяються травними залозами. До них відносяться: слинні залози, протоки яких впадають в порожнину рота; залози стінок шлунку; печінка, що виділяє жовч, яка через жовчні протоки потрапляє в дванадцятипалу кишку; підшлункова залоза, протоки якої відкриваються в дванадцятипалу кишку.

Окрім травних функцій, печінка є органом, де зосереджуються резерви цінних продуктів, необхідних організму (тваринний крохмаль — глікоген, вітаміни). Вага печінки схильна до значних змін залежно від міри сприятливості умов, в яких існують тварини. Найбільш стабільна вага печінки у вагітних самок, оскільки нижче певних її показників вагітність стає неможливою. Тому відносна вага печінки вагітних самок використовується як еталон при оцінці міри оптимальності умов існування для популяції. Якщо відносна вага печінки рівна або більше показників, встановлених для вагітних самок, умови вважаються оптимальними; при відносно меншій вазі — неоптимальними.

Травлення пов’язане з проходженням їжі по кишковому тракту в результаті його ритмічних скорочень (перистальтики). Перистальтика складається з поєднання маятникоподібних і кільцевих «масажуючих» рухів, що проштовхують їжу в одному напрямі, — до наступного відділу. Інтенсивність перистальтики залежить від характеру їжі, її фізичної структури і міри перетравлення, а також від стану тварини (зокрема, від віку).

3.4 Кровеносна система Постачання всіх органів і тканин поживними речовинами, киснем, виведення з них продуктів життєдіятельності, забезпечення гомотермії усередині організму і самої терморегуляції здійснюється за допомогою кровоносної системи. Ця система включає власне кровеносну систему, по якій циркулює кров; лімфатичну систему, по якій циркулює лімфа; серце — всмоктувально-нагнітаючій насос, що приводить кров до руху; кровотворні органи. Загалом за своєю анатомічною сутністю ця система у гризунів є типовою для всього класу ссавців. Серце чотирикамерне, судини, що виходять з серця, — артерії — мають більш еластичніші стінки, ніж ті що впадають в серце — вени. По малому кругу кровообігу кров тече від серця до легенів, окислюється в них і повертається в серце. Тут в артеріях тече бідна киснем кров (венозна), а у венах — багата киснем (артеріальна). По артеріях великого круга кровообігу кров доставляється до органів і тканин, а по венах повертається до серця. Тут в артеріях тече кров, багата киснем (артеріальна), а у венах — бідна киснем (венозна).

У миші хатньої, як і у всіх шкідливих гризунів новонароджені дитинчата позбавлені шерстного покриву і не здатні підтримувати температуру тіла на постійному рівні. Витрати їх на теплопродукцию невеликі, оскільки їх обігрівають батьки. Необхідно відзначити, що в новонароджених в крові є значно менша кількість еритроцитів, чим у дорослих. Так, у новонароджених налічується 2,5—3,5 млн. еритроцитів в 1 мм³ крові, а у дорослих 9,27 (у самців) і 9,42 (у самок) млн.

3.5 Система дихання Органами дихання є легені, розташовані разом з серцем в грудній клітці. Побудовані вони з еластичної тканини, багато забезпечений кровоносними судинами. Загальна вага легенів складає від 1,5 до 2,5% від ваги тіла. Дихальні шляхи, сполучаючи легені із зовнішнім. повітрям, починаються ніздрями. Повітря через них потрапляє а носову порожнину, потім в носоглотку, гортань і трахею, розділену на 2 бронхи, що розгалужуються відповідно в правій і лівій легені. Гортань складається з системи хрящів і зв’язок. З її допомогою тварини видають звуки, а також забезпечується перекриття дихальних шляхів при акті ковтання, внаслідок чого їжа не потрапляє в трахею, хоча вона і розташована попереду стравоходу. Покриття гортані здійснюється надгортанником.

Вдих відбувається за рахунок збільшення об'єму грудної клітки при скороченні м’язів, що відтягують ребра убік і вперед, або за рахунок сплющення діафрагми, що відділяє грудну від черевної порожнини. При видиху відновлюється положення ребер і діафрагми, внаслідок чого об'єм грудної клітки зменшується. У зв’язку з високими енергетичними затратами частота дихання у гризунів в 8—10 разів більше, ніж у крупних ссавців.

3.6 Видільна система Продукти життєдіяльності, що поступають в кров, фільтруються нирками і через сечові шляхи виводяться назовні. Структурно ця система однотипна для всіх ссавців. Нирки за допомогою сечоводів пов’язані сечовим міхуром. Виверження сечі з сечового міхура пов’язане із статевими шляхами і специфічне у самок і самців.

Функціонування видільної системи пов’язане з можливістю виведення з організму певної кількості води, здатної розчинити отруйні речовини, що видаляються.

У пустинних і степових гризунів в періоди засухи, коли тварини отримують з кормом дуже мало води, функції виділення можуть порушуватися, закінчуючись смертельним результатом. Тому в таких форм існують спеціальні пристосування, які, з одного боку, зменшують втрати води в процесі терморегуляції, а з іншого, — при сечовиділенні.

3.7 Нервова система Призначення нервової системи (і органів чуття) — забезпечити гомеостаз, або раціональні реакції на середовище, сприйняття роздратувань, що поступають, і у відповідь доцільну поведінку. Нервова система розділяється на центральна (головний і спинний мозок із спинномозковими гангліями) і периферичну (нервові волокна, що йдуть від головного і спинного мозку). Крім того, є ще вегетативна нервова систем що включає периферичні нерви, сплетення і ганглії, пов’язані з внутрішніми органами. Нервова система утворена нервовими клітинами, що складаються з тіла і двох видів відростків. Короткі (дендрит) сильно гілкуються і проводять подразнення до тіла клітини. Довгі (нейрити) передають у відповідь подразнення периферію. Сіра речовина мозку утворена нервовими клітинами, біле — нейритами. Замкнута лінія зв’язку між нейронами, що сприймають подразнення (рецептори) і передаючими у відповідь подразнення (ефектори), називається рефлекторною дугою.

Спинний мозок розташований в спинномозковому каналі, утвореному дугами хребців. Спинний мозок росте повільніше хребцевого стовпа. Він закінчується на рівні 3—4-го або (у старих особин) 1—2-го поперекових хребців. Спинномозкові нерви виходять із спинномозкового каналу посегментно. Проте на великій відстані вони тягнуться всередині спинномозкового каналу, утворюючи так званий кінський хвіст. Сіра речовина спинного мозку розташована довкола спинномозкового каналу. Від сірої речовини відходять спинні (чутливі) і черевні (рухові) корінці спинномозкових нервів. З'єднуючись, ці корінці утворюють спинномозкові нерви. Біла речовина займає периферію спинного мозку. В нім проходять нервові волокна, що сполучають різні відділи спинного мозку і створюють провідні шляхи до головного мозку і від нього.

Головний мозок лежить в порожнині черепної коробки. Він має наступні відділи: великі півкулі (кінцевий мозок), проміжний мозок, середній мозок, задній мозок і продовгуватий мозок, який переходить в спинний мозок. Позаду півкуль розташований мозочок. Від головного мозку відходить 12 пар черепно-мозкових нервів: I — чуттєвий, II — зоровий, III — окорухливий, IV — блоковий, V — трійчастий, VI — вивідний, VIІ - лицевий, VIІІ - слуховий, IX — язикоглотковий, X — блукаючий, XI — додатковий, XII — під'язичний. Кордон між головним і спинним мозком проводиться умовно біля виходу першого шийного нерва.

Вага головного мозку у миші хатньої порівняно велика — 0,45 г (1,9% від ваги тіла). До розплющення очей у дитинчат гризунів мозок росте відносно швидше, ніж тіло, і його відносна вага збільшується. Після розплющення очей відносна вага мозку в міру загального зростання організму поступово зменшується. Це пов’язано з тим, що до розплющення очей у сліпонароджених гризунів продовжується структурне формування мозку і дуже швидко змінюється його біохімізм. Цим пояснюються закономірності формування умовних і прояв безумовних рефлексів в онтогенезі, а також порівняно легка адаптивна перебудова організму на ранньому етапі постнатального онтогенезу відповідно до дій середовища[1].

3.8 Органи чуття, дотику та смаку У Миші - крихітки є ті ж органи чуття, що і у всіх ссавців. Органами дотику є тільця Мейсснера, розташовані в шкірі. Цю ж роль виконують вібриси, розташовані на різних ділянках голови.

Органи смаку. У гризунів органи смаку розташовані в сосочках язика, тому гризуни не здібні до тонкої диферепціації смаку.

3.9 Органи зору Очі за своєю будовою типові для класу. Гострота зору і його значення для орієнтації різні у денних і нічних форм, в тих, що живуть в ґрунті і на її поверхні. Більшість видів гризунів не розрізняють кольорів.

миш залоза терморегуляція кисень

3.10 Органи слуху і рівноваги До них відносяться зовнішнє, середнє і внутрішнє вухо. Органи слуху у гризунів розвинені добре і ймовірно здатні сприймати дуже короткі звукові хвилі. Зовнішнє вухо складається з раковини і зовнішнього слухового проходу. Розміри і форма вушної раковини в різних груп гризунів дуже варіюють, чим більше раковина, тим більше значення має орган слуху в орієнтації гризунів. Найбільш сильна редукція раковини є у гризунів, що живуть в ґрунті.

Зовнішній слуховий прохід закінчується барабанною перетинкою. Середнє вухо складається з барабанної порожнини, що сполучається з глоткою євстахієвою трубою. Ззовні воно закрите барабанною перетинкою і за допомогою трьох слухових кісточок (молоточка, і ковадла і стремечка) з'єднується з овальним отвором, за яким починається внутрішнє вухо. Воно утворене лабіринтом, равликом і півкруглими каналами. Останні є органом рівноваги.

3.11 Статева система Статеві органи самця — це наснники з їх придатками, насінневивідні протоки, статевий член і додаткові залози. У не статевонезрілих гризунів або в період спаду активності семенники виявляються втягнутими в черевну порожнину. При інтенсивному сперматогенезі вони збільшуються в розмірі і разом з придатками виходять в спеціальне випинання черевної порожнини — мошонку. До статевих органів самки відносяться яєчники, яйцепроводи (фаллопієві труби), матка, піхва і зовнішні статеві органи. Матка у гризунів дворога, або двороздільна. Статеві органи самки схильні до циклічних змін, пов’язаних з дозріванням яйцеклітин і вагітністю. Естральний цикл гризунів складається з 4 фаз: передтічки (Prooestrus), тічки (Oestrus), післятічки (Metaoestrus) і періоду спокою. Кожна фаза характеризується певною мікроскопічною картиною мазка з піхви відповідно змінам, що відбуваються в яєчниках і у всьому статевому тракті.

Середня тривалість статевого циклу у мишей дорівнює 6 дням. Передтічка триває 18 годин, тічка — 42, післятічка 12, спокій — 72 години. За пригноблюючих умов існування статевий цикл припиняється і на тривалий термін настає фаза спокою[1].

3.12 Залози внутрішньої секреції

Залози внутрішньої секреції здійснюють функції регулювання взаємодії органів і їх систем в процесі розвитку організму і пристосування його до сезонних або біотопічних змін середовища. Вони виділяють речовини — гормони — безпосередньо в кров, які здатні активізувати або пригноблювати різні ферменти, що беруть участь у всіх біохімічних реакціях клітин, тканин і органів в процесі їх життєдіяльності. До найважливіших залоз внутрішньої секреції належать: щитовидна, навколощитовидна, зобна, надниркові, статеві залози, епіфіз і гіпофіз.

4. ОСОБЛИВОСТІ ФІЗІОЛОГІЇ МИШІ - КРИХІТКИ

4.1 Характеристика терморегуляції

У холоднокровних тварин інтенсивність життєвих процесів в організмі визначається безпосереднім впливом температури довкілля. Чим вище температура середовища (у певних межах), тим вони інтенсивніші. В теплокровних організмів температура тіла відносно постійна, і тому інтенсивність життєвих процесів в організмі не має прямого зв’язку з температурою середовища. Проте для підтримки температури тіла на порівняно постійному рівні всі теплокровні тварини повинні володіти здатністю регулювати в певних межах теплопродукцию в організмі і тепловіддачу. При низьких температурах середовища вони виробляють більше тепла і скорочують віддачу тепла в довкілля. При високій температурі середовища тварини вимушені знижувати теплопродукцию і підсилювати тепловіддачу. Всі процеси, пов’язані із зміною теплопродукції, здійснюються за рахунок посилення або ослаблення інтенсивності обміну речовин. Їх прийнято називати хімічною терморегуляцією.

Тепловіддача регулюється багатьма механізмами, зокрема за рахунок зміни товщини шару повітря у волосяному покриві, залежного від положення остів. Якщо ості знаходяться у вертикальному положенні по відношенню до поверхні шкіри, то шар повітря товщає і посилюється термоізоляція організму, якщо ості притиснуті до поверхні шкіри, то термоізоляція ослабляється і полегшується тепловіддача. Вертикальне положення остів пов’язане з рефлекторним скороченням шкірних м’язів, а горизонтальне — з їх розслабленням. Важливе значення має регуляція просвітів шкірних кровоносних судин. Розширення їх сприяє тепловіддачі, звуження збереженню тепла. На інтенсивність тепловіддачі може впливати навіть зміна пози тіла. Притиснення вух і кінцівок зменшує тепловіддачу (поверхня тепловіддачі скорочується), витягування тіла і кінцівок — підсилює її (поверхня тепловіддачі збільшується). Нарешті, є механізми активної тепловіддачі — потовиділення і прискорене дихання (поліпное). Всі ці механізми, регулюючі тепловіддачу, називаються фізичною терморегуляцією.

4.2 Особливості терморегуляції

Всі особливості фізіології миші крихітки перш за все пов’язані з характером їх терморегуляції і залежністю її від умов середовища. Вирішальне значення в підтримці температури тіла має хімічна терморегуляція. При цьому вона пов’язана з дуже великими змінами рівня обміну речовин в рамках відносно невеликого діапазону між температурами переохолодження і перегрівання. Фізична терморегуляція порівняно слабо розвинена, унаслідок чого зони критичної точки і обміну і перегрівання виявляються зближеними.

4.3.Розвиток терморегуляції в онтогенезі

У новонароджених дитинчата до розплющення очей майже позбавлені здатності здійснювати терморегуляцію. Температура їх тіла міняється досить швидко, слідуючи за змінами температури середовища, як у холоднокровних тварин. Це пояснюється рядом причин. Перш за все у них ще дуже слабо розвинені м’язи, а саме вони виробляють основну кількість тепла в організмі. У новонародженої хатньої миші вага м’язів складає 0,24 г. Крім того, в дитинчат утруднене постачання м’язів киснем в необхідному для теплопродукції кількості, оскільки кров порівняно бідна еритроцитами. У новонароджених гризунів немає волосяного покриву, що виключає також фізичну терморегуляцію. Нарешті, у них ще не завершено формування мозку унаслідок чого вони до певного періоду не можуть здійснювати рефлекторне регулювання терморегуляції. В той же час нормальний розвиток дитинчат можливий лише при підтримці температури їх тіла на рівні не нижче 20—30°. Такі умови створюються за рахунок тепла, що виділяється батьками в гнізді, де виховуються дитинчата.

Самостійна терморегуляція у молодняку настає з дня розплющення очей, хоча і готується декілька раніше. До цього періоду у них завершується формування мозку, з’являється шерстний покрив, достатній для фізичної терморегуляції, посилюється м’язова система (вона збільшується приблизно в 4,5—5 разів), різко зростає кількість еритроцитів в крові, внаслідок чього покращується постачання м’язів киснем. Максимальний рівень обміну речовин спостерігається в день розплющення очей, а потім він поступово падає. В той же час високий рівень обміну є обов’язковою умовою доброго розвитку молодняку як до розплющення очей, так і після нього. Тому якщо батьки відчувають пригнічення від недостачі корму або внаслідок несприятливої температури середовища, то це відбивається і на розвитку молодняку.

4.4 Видові відмінності терморегуляції

З особливостями теплопродукції і тепловіддачі, властивими окремим групам, а серед них — видам тварини зв’язані видовими відмінностями в терморегуляції. Теплота в організмі утворюється в результаті роботи м’язів. Тому видова специфіка теплопродукції пов’язана із способом життя і роллю окремих груп м’язів в забезпеченні його існування.

Всі відмічені особливості терморегуляції різних видів визначають специфіку температурного оптимуму кожного з них, також характер і розміри енергетичних витрат на боротьбу з переохолодженням і перегріванням. Значною мірою ці видові особливості визначають своєрідність поведінки і кормову спеціалізацію виду.

4.5 Зв’язок терморегуляції з живленням Енергія, необхідна для здійснення терморегуляції, зростання, розвитку і всіх видів діяльності організму, виробляється ним в результаті засвоєння продуктів харчування. Якісний і кількісний склад необхідної їжі залежить не лише від кормової спеціалізації виду та віку гризунів, але і від умов їх теплообміну (температури і вологості середовища). У різних видів гризунів однакового віку залежно від температури середовища змінюється вжиток води, що міститься в кормі. При знижених темперах підвищується потреба в калорійних кормах, а при підвищених в соковитих. Вимушений вжиток соковитих і недолік калорійних кормів при низьких температурах призводить до підвищених втрат тепла, пов’язаних з необхідністю видалення зайвої води тієї, що потрапляє в організм. В результаті знижується холодостійкість гризунів. При високих температурах недолік води в кормі утрудняє віддачу зайвого тепла. Це веде до придушення інтенсивності обміну речовин, що порушує нормальне функціонування організму. Загальна теплостійкість гризунів при цьому знижується, вони швидше перегріваються.

4.6 Механізм впливу умов теплообміну і живлення на чисельність гризунів Багаточисельними точними лабораторними дослідами і спостереженнями в природі встановлено, що за несприятливих умов теплообміну і живлення припиняється розмноження дорослих гризунів і припиняється статевий розвиток молодняку. Швидкість дії цих чинників (з врахуванням своєрідної реакції на них у різних видів) залежить від міри їх несприятливості і загального стану тварин. При поєднанні гранично несприятливих умов і ослабленого стану популяції розмноження дорослих і розвиток молодняку припиняється через 3—5 днів. В тих же умовах, але при хорошому стані популяції ефект їх дії позначається значно повільніше. Якщо умови середовища лише частково несприятливі, а популяція знаходиться в хорошому стоянні, то це викличе лише ослаблення розмноження (зменшення числа дитинчат в посліді, збільшення перерви між пометами) і збільшення термінів дозрівання молодняку. У форм з великою мінливістю чисельності (полівки, миші, піщанки) навіть спад інтенсивності розмноження призводить до помітного зниження кількості гризунів. При повній зміні розмноження чисельність починає падати досить швидко.

5. ОСОБЛИВОСТІ ЕКОЛОГІЇ МИШІ ХАТНЬОЇ

5.1 Екологічна адаптація Найбільш сильний вплив на плодючість і виживання отже, і на рівень чисельності мають умови теплообміну і кормова база. Умови теплообміну залежать від температури і вологості середовища і інтенсивності сонячної радіації.

В природі умови теплообміну для миші - крихітки як і для всіх гризунів дуже різко змінюються протягом доби, по сезонах і в окремі роки. Всі ці зміни в своїх крайніх межах завжди згубні, оскільки значно перевершують здібності будь-якого виду гризунів боротися з перегріванням і переохолодженням за рахунок механізмів хімічної і фізичної терморегуляції, що виробилися у нього. Аби уникнути негативного впливу умов середовища в разі їх різкого відхилення від оптимуму, у мишікрихітки, як і в будь-якої іншої групи тварин, разом з морфо-фізіологічними виробилися екологічні адаптації. Частина з них спадково закріплена у вигляді безумовних (вроджених) рефлексів, що виявляються під дією середовища на окремих етапах онтогенезу, інші виробляються як умовні рефлекси [ 10].

Екологічні адаптації різноманітні. До їх числа відносяться: будова нір і гнізд в ґрунті, де температура середовища значно схильна до змін, ніж на його поверхні; вибір для поселення таких ділянок місцевості (стацій), де мікроклімат найбільш відповідає вимогам виду; зміни ритму активності і перебування на поверхні ґрунту протягом доби і по сезонах, що дозволяють уникати згубних дій дуже високих і низьких температур або інтенсивної сонячної радіації; запасання корму на несприятливі сезони або періоди доби і інші форми пристосувань.

Використання тих або інших форм пристосовної поведінки пов’язане з певними енергетичними витратами, можливості яких визначаються конституцією і фізіологічними особливостями кожної групи і виду тварин. Тому морфо-фізіологічні особливості і особливості поведінки взаємозв'язані. На базі конституції, що склалася, і фізіології виду виробляється його пристосовна поведінка, складається система всіх його реакцій на стан середовища і її мінливість.

Форми такі, як миша — крихітка активні круглий рік і пов’язані з тривалим перебування на поверхні ґрунту, витрачають дуже багато енергії на терморегуляцію і на відтворення. Тому у них спостерігається слабке виживання потомства і безпосередня залежність народжуваності від умов теплообміну і живлення.

Як важелі збільшують ефект силових дій, так і особливості поведінки окремих особин, вікових груп і популяцій завжди підсилюють і розширюють межі морфо-фізіологічних адаптацій виду. В той же час весь комплекс поведінки популяцій готує і стабілізує пристосовну мінливість морфології і фізіології виду. Тому вводиться поняття про життєві форми, що характеризуються певним специфічним поєднанням їх морфології, фізіології і поведінки. До однієї життєвої форми можуть бути віднесені групи, які по своєму систематичному положенню є далекими, але яких зближує спільність характеру реакцій на мінливість умов існування. Кожна життєва форма відносно, а не абсолютно пристосована до певних умов існування і до їх мінливості по сезонах і роках. Ця складна система спадково закріплених і набутих в онтогенезі пристосовних рис постійно удосконалюється, оскільки неминуча мінливість середовища. Проте завжди зберігається протиріччя між умовами, що є необхідними для існування виду і існуючими в природі. Тому таке вирішальне значення мають умови теплообміну і живлення як чинники, що направляють пристосовну мінливість гризунів і зайцеподібних У шкідливих гризунів фауни України можна виділити п’ять основних життєвих форм, або напрямів пристосування до сезонних і багатолітніх відхилень від оптимуму умов теплообміну і живлення.

1. Ожиріння і відхід в сплячку на несприятливий літній, осінній і зимовий періоди без запасання корму (ховрахи, бабаки, тушканчики).

2. Відхід в сплячку з порівняно невеликим ожирінням, і із запасами корму (хом'яки, бурундуки, соні).

3. Цілорічна активність, запасання корму на несприятливий період року (миші, піщанки, лісові полівки, водяна полівка).

4. Цілорічна активність при майже повній відсутності запасів корму (сірі полівки, пістряки). В деяких випадках відмічається (у особливо суворих умовах існування) запасання корму (вузькочерепна полівка).

5. Проживання в ґрунті протягом всіх сезонів або переважне проживання в ньому протягом несприятливих сезонів (сліпиші, цокори, сліпушонка, частково пластинчастозубий щур).

Для характеристики окремих життєвих форм, окрім зовнішнього опису особливостей екології, може бути використане зіставлення їх потенціалу розмноження, діапазону його реалізації і діапазону зміни чисельності протягом року. Під потенціалом розмноження мається на увазі максимально можлива величина приплоду в однієї пари батьків і їх потомства за рік. Він складається з величини кожного виводка, частоти наступних один за одним пометів, швидкості розвитку молодняку і його розмноження.

Чим нижче потенціал розмноження, тим повніше він реалізовується і тим в менших межах змінюється чисельність виду за рік. Крім того, в несприятливі роки в тих видів, які характеризуються відносно стійкою чисельністю, реалізуємо більший відсоток потенціалу розмноження. Це означає, що вид з відносно стійкою чисельністю, що повніше реалізовують свій потенціал розмноження, більш всесторонньо і постійно забезпечені необхідними умовами життя, чим види з мінливою чисельністю. Так, у сірих полівок навіть в сприятливі роки реалізується лише 0,001% потенціалу розмноження. Вони ніколи не потрапляють в умови, настільки ж сприятливі для їх існування протягом року, як ховрахи, сліпиші або навіть велика піщанка. Високий потенціал розмноження є компенсацією за неможливість пристосуватися до змінних умов теплообміну і живлення, аби вони задовольняли вимогам виду. Тому чим вище потенціал розмноження, тим мінливіше поширення і чисельність виду по сезонах і роках, тим більше її безпосередня залежність від стану умов теплообміну і живлення [5, 6].

5.2 Динаміка чисельності

Поверхня землі в будь-якому районі неоднорідна по своєму рельєфу, мікроклімату, рослинному покриву. В межах площі, зайнятої кожним господарством, вона розбивається на поля, зайняті посівами різних культур, що вимагають спеціальної агротехніки, випаси, сінокоси, лісосмуги і інші угіддя. У будь-якій місцевості можна виділити порівняно однорідні території, що характеризуються певним станом умов теплообміну і живлення і їх мінливістю по сезонах для того або іншого виду гризунів. Такі порівняно однорідні простори називають стаціями виду Від міри чутливості даної життєвої форми до мінливості умов теплообміну і живлення залежать кордони стації виду. Ті життєві форми гризунів, які характеризуються великою потенцією розмноження, чутливіше реагують на стан середовища. Тому для них одна і та ж площа є більшою кількістю різноякісних стацій, ніж для видів з меншою потенцією розмноження і меншою чутливістю до середовища.

Кожна стація має своєрідну популяцію даного виду. Популяції можуть бути відносно постійними, якщо можливе їх цілорічне виживання, або тимчасовими, коли виникають сприятливі умови для розмноження лише протягом деяких сезонів.

Популяціям разом з топографічною мінливістю, визначаємою їх існуванням в різних стаціях, властива також сезонна мінливість. Топографічна (стаціальна) мінливість популяцій викликається тим, що виживання молодняку, темп його дозрівання і інтенсивність розмноження в дорослому стані залежать від умов, в яких він розвивався до розплющення очей, а потім до настання статевозрілості. Якщо умови розвитку були сприятливими, то утворюється життєздатна популяція, здатна інтенсивно розмножуватися. Якщо умови для розвитку були недостатньо сприятливими або абсолютно несприятливими, то утворюються відповідно популяції з більш менш зниженою життєздатністю. Оскільки середовище для форм, чутливих до її змін, ніколи не буває тривалий час сприятливим, то це і визначає великі коливання життєвості кожної популяції.

Сезонна мінливість популяцій у форм з високим потенціалом розмноження і частою зміною поколінь протягом року пов’язана переважно з гартуванням молодняку в період до розплющення очей, тобто з дією низьких і високих температур. Якщо молодняк розвивається восени, то відбуватиметься його гартування під впливом низьких температур, оскільки при виході батьків з гнізда довколишня температура середовища знижується і тіло молодих гризунів піддається охолодженню. Якщо молодняк развиваеться в кінці весни і влітку, то відбуватиметься його гартування під впливом високих температур, оскільки при виході з гнізда батьків гніздо не остиває — воно знаходиться в умовах підвищеної температури середовища.

Таким чином, динаміка чисельності будь-якого виду визначається двома показниками — зміною стацій що заселяються (загальною площею) і зміною щільності поселень (чисельністю на одиницю площі). Лише сукупність цих показників характеризує рівень чисельності виду. Для форм з відносно стійкою чисельністю переважне значення в динаміці чисельності має зміна щільності популяцій, а для форм гризунів з великою чутливістю до змін середовища переважне значення для динаміки чисельності має мінливість стаціального розподілу. Останні проміжні форми гризунів займають відповідно проміжне положення — динаміка їх чисельность визначаються в рівній мірі щільністю популяції і стадіальним розподілом[3].

5.3 Вплив антропогенних факторів на динаміку чисельності

Дія людини та його різноманітної господарської діяльності на організми є однєю з найпотужніших форм дії на природу. Господарська діяльність людини пов’язана з освоєнням крупних районів під землеробство (відкриття і освоєння цілинних земель, осушення боліт, зрошування посушливих степів і пустель), з використанням певних систем обробки ґрунту і догляду за сільськогосподарськими культурами, з проведенням винищування гризунів з метою захисту пасовищ і посівів. Все це істотно позначається на рівні і динаміці чисельності гризунів. Розуміння закономірностей цих впливів дуже важливе для запобігання їх негативному економічному значенню

1. Освоєння під землеробство нових територій. При освоєнні під землеробство нових територій міняється кормова база і мікроклімат стацій для гризунів. Це приводить до зміни співвідношення площ стацій резервації і стацій розселення для динамічних форм або до загальної зміни заселених площ у форм із стійкою чисельністю.

У будь-якому районі вид може існувати лише в тому випадку, якщо є досить місць для його резервації в період депресії чисельності. На периферії ареалу вид завжди існує переважно в стациях резервації і за їх межі майже не виселяється. Тому він буває тут нечисленним. Проте сільськогосподарське освоєння земель часто наводить до такої перебудови середовища, що створюється передумова для розширення ареалів деяких видів гризунів, які в нових для них районах стають домінуючими.

Гідроі лісомеліорація. Зрошування земель в посушливих районах має двояке значення для гризунів. Посіви, що заливаються водою, стають тимчасово несприятливими стаціями. Проте зрошування, зокрема зрошувальна система, сприяє підйому рівня ґрунтових вод і створенню багаточисельних ділянок із сприятливим мікрокліматом і кормовою базою для видів, що раніше страждали від засухи. Ці ділянки стають місцями резервації для таких видів, що сприяє підвищенню рівня їх чисельності і прискорює її підйоми. Самі зрошувані посіви служать місцями тимчасового розселення.

Полезахисні лісосмуги служать місцями резервації для миші хатньої. На Північному Кавказі вони сприяли підйому рівня чисельності мишей (Mus, Apodemus)

Агротехнічні заходи. Оранка плугом з відвалами згубна для полівок. Декілька менше її негативне значення для мишей і хом’яків, оскільки вони роблять гнізда глибше за орний шар, а створювані запаси корму полегшують виживання цих гризунів.

Посіви зернових культур в період вегетації сприятливі для багатьох видів гризунів. Проте збирання врожаю і наступна за нею обробка ґрунту позбавляють їх кормової бази. Тому при відсутності достатніх місць резервації навіть динамічні форми не заселяють посіви протягом сезону їх вегетації. Якщо після збирання (особливо при допущенні втрат урожаю) стерня довго залишається незораною, це сприяє заселенню таких полів мишами, хом’яками, полівками і пестрянками і створює передумови для загального підйому їх чисельності.

Таким чином, низка агротехнічних заходів сприяє розмноженню і розселенню гризунів, і, навпаки, багато заходів для них згубні.

Винищувальні заходи. Ефективність боротьби з гризунами, що характеризуються чисельністю, що відносно повільно змінюється, залежить від розмірів оброблених площ і отриманої смертності. При боротьбі з мишами висока їх смертність на обробленій площі не завжди означає успіх захисних робіт. Тому при боротьбі з гризунами необхідно враховувати їх стаціальне розміщення на кожній фазі циклу зміни чисельності.

Так, при профілактичних обробках, що проводяться на фазі початку розселення гризунів, можна істотно збити підйом чисельності, що починається. Боротьба з гризунами на фазі масового розмноження найменш ефективна, оскільки чисельність їх швидко відновлюватиметься. Хімічні обробки на фазі піку і спаду чисельності можуть прискорити процес загибелі гризунів, але не можуть запобігти вже заподіяній ними шкоді. Крім того, винищування гризунів на фазі початку розселення може обмежуватися обхватом незначних площ, прилеглих до місць резервації, і місць резервації, тоді як на фазах масового розмноження, піку і спаду чисельності потрібна обробка майже всіх посівів. Тому для ефективної боротьби з динамічними формами гризунів необхідно розробляти план заходів на основі прогнозу їх стаціального розподілу і інтенсивності розмноження.

5.4 Принципи прогнозу чисельності

У зв’язку з біологічними особливостями окремих груп гризунів істотно розрізняються методи прогнозу їх поширення і шкодочинності, а також саме значення прогнозу для організації ефективної боротьби з ними Боротьба з гризунами, що живуть в складах і приміщеннях, також проводиться при будь-якій їх чисельності. Це економічно вигідно і абсолютно необхідно. Тому відносно ряду гризунові (щурів, мишей, хом’яків, піщанок та ін.) прогнози не складаються, а приймається певна система постійних спостережень, що забезпечує своєчасне виявлення цих шкідників.

5.5 Характер шкоди та зона шкодочинності миші хатньої

Миша-крихітка поширена від Сибіру через всю Росію, Угорщину, Польщу і Німеччину до самої Франції, Англії і Італії і лише у виняткових випадках її немає в деяких місцевостях. Вона живе на всіх рівнинах, де процвітає землеробство, але далеко не завжди на полях, а переважно в болотах, комишах і очеретах. Улітку можна побачити цього звіра на хлібних полях, узимку ж їх дуже багато під скиртами, а також у коморах, куди вони потрапляють разом із зерном. Якщо вона зимує у відкритому полі, то, хоча і проводить у сплячці частину холодного періоду, проте ніколи не впадає в повне заціпеніння і тому влітку заготовляє запаси в своїх норах, їсть вона те ж саме, що і всі інші миші: хліб і насіння різноманітних трав і дерев, а також маленьких комах.

Незважаючи на її невеликі розміри, вона бігає надзвичайно швидко і вправно лазить. Повиснувши на якнайтонших гілочках кущів і на стеблах трав, які настільки тонкі, що разом з нею нахиляються до землі, вона по них біжить догори, майже так само швидко бігає і по деревах. Ця миша однаково добре вміє плавати і пірнати [1, 2, 3].

Рис. 3 Шкідливість миші - крихітки

5.6 Будова гнізд та нір Мишка-крихітка будує гнізда залежно від характеру місцевості. Вона його влаштує на 20—30 листках осоки, вершечки яких розщеплені і так переплетені між собою, що оточують гніздо з усіх боків, або воно висить на висоті 0,5—1 м від землі вільно на гілках куща. Своїм зовнішнім виглядом гніздо нагадує яйце. Зовнішня оболонка його завжди складається з повністю розщепленого листя очерету або осоки, стебла якого утворюють основу всієї споруди. Малятко бере кожний листочок зубами в рот і кілька разів пропускає його між гострими, як голка, кінцями, поки не розділить кожний окремий листок на шість, вісім або десять частин, тобто декілька окремих волокон, потім все це надзвичайно ретельно звиває і переплітає один з одним. Внутрішню частину вистилає плівками очерету, пухом деяких болотяних рослин, пухнастими сережками верби і квітковими гронами різних рослин. Збоку в гніздо веде маленький отвір, а якщо через нього обмацати гніздо зсередини, то воно виявиться як угорі, так і внизу рівномірно-гладким, надзвичайно м’яким і ніжним на дотик. Окремі складові частини його так щільно з'єднані і переплетені між собою, що гніздо дійсно стає дуже міцним. Своїм будинком миша-крихітка користується тільки під час пологів, які тривають недовго, таким чином дитинчата завжди залишають гніздо раніше, ніж листя, що його оточує, встигне зів'яти.

Рис 4 гніздо миші - крихітки

5.7 Ритм активності сезонна мінливість та міграція, характер розмноження Миші-крихітки активні цілий рік. Розмножуються дуже швидко. За рік вони здатні мати до шести приплодів. У кожному приплоді миші-крихітки буває від 3 д 8 дитинчат. Приплоди є більшими в серпні і вересні. Малюки залишаються в гнізді 11 днів. Мати протягом цих 11-ті днів регулярно виходить на пс шуки корму, проте завжди повертається, щоб нагодувати і почистити своїх дитинчат. Вона поїдає їхні випорожнювання, щоб запах не приваблював небажаних гостей. Вже через два дні після появи на світ дитинчата повзають по гнізду. Ще через чотири дні вони починають самі дбати про свою гігієну.

Рис. 5 новонароджені мишенята У віці 8 днів вони вже добре бачать. У віці 9 днів у них з’являються зуби, і малюки починають приймати тверду їжу. Коли дитинчатам виповнюється 10 днів, мати перестає годувати їх молоком. Малюки переходять на тверду їжу. У цьому віці вони вперше виходять із гнізда.

Через 16 днів молодь стає повністю самостійною. Мати вже готується до появи на світ нового потомства. Досягнувши віку 45 днів, дитинчата стають статевозрілими і приступають до розмноження. У природі лише невелика частина мишей-крихіток доживає до року. Зазвичай, через 6−9 місяців змінюється вся популяція.

6. РЕЗУЛЬТАТИ ОСОБИСТИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ Основною метою виявлення шкідників зводиться до встановлення ймовірної загрози з їх боку посівам і насадженням у цей час й у майбутньому, тобто до обґрунтування доцільності захисних робіт, з обліком екологічних і біологічних особливостей кожної групи шкідників, характеру їхніх взаємин з ушкоджуваними культурами, розробкою науково-обґрунтованої системи спостережень й обліків, що передбачає строки спостережень й обстежень, порядок обліку екологічного стану посівів, агротехнічних заходів, погодних особливостей року та сезону, фенологічного етапу й ін. Кожен елемент системи спостережень й обліків покликаний розкривати ті особливості екології шкідника й стани середовища, які необхідні для прогнозу й сигналізації. У той же час система спостережень й обліків передбачає мінімальне число операцій і найменшу витрату праці й часу на кожну з них. Однак, недотримання системи, зокрема, проведення спостережень та обліків в інші, в порівнянні з рекомендованими строки, знецінює одержувані дані.

Для гризунів характерна більша мінливість по сезонах і рокам інтенсивності розмноження, щільність поселень і розселення по стаціях.

Для визначення видового складу та стану популяції гризунів використовують пастколінійний спосіб. При цьому 100 пасток виставляють по прямій лінії на відстані 5 м одна від одної. Число відловлених протягом доби гризунів і характеризує відносну їх чисельність. Можна виставляти 50 або 25 пасток відповідно на 2 чи 4 доби, переставляючи пастки після кожної доби на 50 м від попередньої лінії.

7.ЗАХОДИ ЗАХИСТУ Миша — крихітка поїдає насіння рослин, різні плоди, ягоди і комах, наприклад, міль, гусінь, коників або жуків. Вибір їжі залежить від пори року. Рано навесні миша-крихітка охоче поїдає молоді бруньки дерев і кущів або свіжі ростки. Оскільки раціон миші різноманітний і вона може знищувати велику кількість врожаю то необхідна раціональна система захисту від даного шкідника. Нище викладені методи які пропоную для обмеження чисельності та знищення миші - крихітки.

1. Фізичний метод Серед різних фізичних способів знищення гризунів найбільш поширеним є застосування пасток і капканів.

Пастки і капкани застосовують як в приміщеннях, так і на не забудованих територіях .Цей спосіб знищення гризунів безпечний для людей і домашніх тварин. До позитивних сторін варто віднести і те, що результати застосування знарядь лову (тобто ефективність виявляються (на відміну від хімічних і бактеріологічних засобів) відразу. Завдяки об'єктивності і наочності його застосовують не тільки для знищення гризунів зокрема миші - крихітки, але і при обстеженні об'єктів з метою встановлення наявності гризунів і їх виду.

Певний інтерес представляють запропоновані Д. Ф. Трахановим (1973) механічні піни, вживані без отрут і викликають удушення звірка протягом однієї хвилини. Даний спосіб, на його думку, придатний для обробки нір замість отруйних газів.

Використання ультразвукових відлякувачів гризунів — найсучасніший високоефективний метод боротьби з гризунами. Для кожного виду гризунів розроблений свій прилад, що працює на певній для кожного звірка частоті. Прилади не завдають шкоди людям і домашнім тваринам.

2. Механічний метод

1. Використання спеціальних знарядь (капканів, вершей і т.д.). Метод має досить низький відсоток ефективності і дуже високий рівень травматизму. Так як використання капканів вимагає певних навичок, крім того, гризуни знають про виверти людей (це самий древній метод) і старанно обходять виставлені Давилка.

2. Використання липких поверхонь і пасток ЕЧМ Пастки не містять отруйних речовин і є абсолютно нешкідливими для людей. Метод надійний і ефективний. Клейові пастки виготовлені з урахуванням біологічних особливостей гризунів. Вони мають досить тонку поверхню, щоб при розстановці по периметру приміщень не дуже виділятися від поверхні підлоги, підвісної стелі і т.д. Але використовуваний клей має настільки в’язкі і міцні властивості, що, наступивши на пастку, шансів відірватися або втекти разом з нею у гризуна не існує.

До механічних засобів винищення слід також віднести застосування липких мас для вилову гризунів. Можна рекомендувати застосування ЕЧМ (екологічно чисті мишоловки). Механічним засобом боротьби з гризунами є також заповнення водою їх нір. При цьому найбільший успіх досягається при вливанні окропу

3. Хімічний метод Сутність хімічного методу дератизації полягає в отруєнні гризунів отруйними речовинами — родентициди (від лат. rodentis — гризучий і caedo — вбиваю). Ці речовини діють при надходженні в кишечник або легені (фуміганти).

Нище наведені деякі препарати з яких виготовляються отруйні принади.

Препарат Щурин, 80% п. призначений для приготування приманок з вмістом діючої речовини 2,5%. Дозволено використовувати на промислових об'єктах, у складських приміщеннях нехарчового призначення. Щурин, 80% п. можна використовувати і у вигляді принад для обпилювання поверхні води із розрахунку 500 мг на 100 см². Поновлення отруєних принад проводити не раніше ніж через 100 діб. Для більш тривалої токсичної дії принади виготовляють на жировій основі. Оптимальним принаджувальним продуктом є зерно чи борошно. При приготуванні принад рекомендується додати олію, яка зменшує розпилювання порошку та підвищує відсоток поїдання приманки гризунами. Препарат чорно-сірого кольору, має характерний запах часнику.