Необхідність збільшення виробництва продуктів харчування за рахунок повнішого використання сільськогосподарської сировини

Вступ

рослинництво економічний сільськогосподарський Об'єктом виконання курсової роботи є сільськогосподарське підприємство СК «Світанок», який знаходиться в селі Стара-Царичанка, Білгород-Дністровського району, Одеської області.

Предметом дослідження є організація зберігання і переробки продукції рослинництва — зерна, цукрових буряків, картоплі, овочів.

Актуальність даної теми полягає в організації зберігання та переробки сільськогосподарської продукції. Сільськогосподарська продукція зберігається безпосередньо у товаровиробників або централізовано — на елеваторах, в овочесховищах, холодильних камерах та ін. Такі пункти можуть бути державними, акціонерними, міжгосподарськими, приватними.

Більшість виробленої продукції з метою скорочення витрат зберігається безпосередньо на підприємствах, де вона вироблена. Так, зерно зберігається переважно у спеціально обладнаних зерносховищах з урахуванням його цільового призначення: продовольче, фуражне та насіння.

Цукрові буряки, картоплю і овочі зберігають в овочесховищах у спеціальній тарі (контейнери, ящики, кошики тощо…) або насипом при температурі близько 0 °C.

Метою моєї курсової роботи є необхідність збільшення виробництва продуктів харчування за рахунок повнішого використання сільськогосподарської сировини, усунення її втрат, забезпечення населення відповідних регіонів продуктами переробки сільськогосподарської сировини, яка в них виробляється, досягнення соціально однакових умов постачання сільського та міського населення продуктами переробки, зміцнення економічного стану господарств.

При розміщенні переробних підприємств у великих містах і промислових центрах не завжди враховується забезпечення виробленою ними продукцією сільського населення.

Для досягнення мети потрібно ознайомитися з такими завданнями: визначення основних напрямків розвитку галузі рослинництва; дослідження методики організації зберігання і переробки сільськогосподарської продукції, проведення аналізу економічної ефективності діяльності сільськогосподарського підприємства СК «Світанок»

В умовах переходу різних регіонів України до ринку, метою є самозабезпечення населення продуктами, які воно виробляє. Переробні галузі, які функціонують безпосередньо у господарствах, при економічно обґрунтованому їх розміщенні, повинні певною мірою сприяти вирішенню продовольчої проблеми і досягненню соціальної рівності сільських і міських трудівників у забезпеченні їх продовольчими і промисловими товарами.

Переробка частини або всієї сільськогосподарської продукції на місці її виробництва має і певну економічну доцільність: суттєво зменшуються втрати виробленої продукції, знижуються витрати на її транспортування від місць виробництва, а отже, зростають прибутки господарств. Є різні форми поєднання виробництва сільськогосподарської сировини з її переробкою.

При переході до ринку господарський комплекс України зазнає глибоких змін, пов’язаних з переорієнтацією економіки на галузі, які необхідні для повного задоволення потреб населення, розширення експорту та раціонального використання сировинної бази. Тому пріоритетним у структурі сільської промисловості має бути виробництво продуктів харчування.

Світовий досвід показує, що виробник одержує найбільший ефект тоді, коли реалізує не сировину, а продукти її переробки, кінцеві продукти споживання. Тому високорозвинені країни ніколи не експортують сировину, а мають усі галузі промисловості з комплексної переробки сировини І реалізують кінцевий продукт споживання. Це стосується не лише великих компаній і фірм, а й індивідуальних виробників. У високорозвинених країнах навіть фермери намагаються реалізувати сільськогосподарську продукцію тільки після її первинної переробки і навіть довести її до стадії кінцевого споживання.

Робота надрукована на 41 сторінці білого паперу формату А4 з використанням шрифту Times New Roman" в якій міститься вступ, три розділи, таблиці, схеми, висновки, список використаної літератури та додаток.

1. Теоретичні аспекти організації зберігання і переробки зерна продукції рослинництва

1.1 Основні напрямки розвитку галузі рослинництва

Рослинництво — це провідна галузь виробництва сільськогосподарської продукції, найважливіше джерело продовольчих ресурсів людства, основа його цивілізації.

Система рослинництва — це сукупність технічних, технологічних, організаційних та економічних заходів, що до ведення його галузей. Як загальне поняття вона охоплює всі галузі рослинництва і раціональні способи ведення їх за природно-економічними зонами і складається з різних галузевих систем. [1, с. 284]

Сільське господарство є життєво необхідною галуззю народного господарства, оскільки охоплює Інтереси кожної людини. Воно має особливо важливе значення тому, що є однією з найбільших галузей народного господарства. Про це свідчать такі показники, як:

— частка сільського господарства у валовому сукупному суспільному продукті та національному доході;

— частка робочої сили країн, зайнятості в цій галузі. [4, с. З]

Основна мета рослинництва — створення оптимальних технологій (агроекологічних) передумов виробництва необхідної кількості високоякісної рослинницької продукції на базі інтенсивного фотосинтезу в посівах польових культур при одночасному збереженні або підвищенні родючості ґрунту. Завдяки галузі рослинництва забезпечується продуктами харчування суспільство, забезпечується кормова база тваринницьких комплексів відбувається великий внесок в виробництво в соціально-економічний розвиток, [5, с. З]

Розвиток рослинництва має базуватись на основі раціоналізації, використання сільськогосподарських угідь, підвищення їх ефективності розробки і вироблення науково обґрунтованих ресурсозберігаючих, економічно стійких систем і екологічно високоефективних систем ведення сільського господарства, здійснення комплексу середовищно — формуючих, природоохоронних, агротехнічних, організаційно-господарських, технічних і економічних заходів, спрямованих на підвищення продуктивності та економічної ефективності використання аграрно-ресурсного потенціалу.

Рослинництво, як невід'ємна складова частина агропромислового комплексу безсумнівно відіграє важливу роль у структурі народного господарства. Від стану рослинництва прямо залежить рівень життя людей та процвітання держави. [5, с. 226]

1.2 Організація зберігання і переробки зерна, цукрових буряків

Проблема забезпечення населення країни достатньою кількістю вітчизняних якісних продуктів харчування залежить головним чином від обсягу виробництва сільськогосподарської продукції і насамперед зерна — важливого виду продовольчих ресурсів, цінної сировини для ряду галузей переробної промисловості кормової бази для розвитку тваринництва. [4, с. 295].

Процес зберігання та переробки зерна відбувається в такій послідовності. Зерно й зернову продукцію зберігають у спеціально обладнаних зерносховищах двома способами:

1. Насипом

2.В тарі

За першого способу переміщення зернової маси можна повністю механізувати. При цьому раціональніше використовуються об'єм та площа сховищ. Таке зберігання дешевше, не потребує витрат на придбання тари.

Партії зерна розміщують з урахуванням його цільового призначення (продовольче, фуражне, посівний матеріал), вологості, наявності домішок, ознак зараженості шкідниками і хворобами. Крім того, насіння розміщують не тільки за сортами, а й за репродукціями та класами. [1, с. 361]

Щоб партії зерна не змішувалися, висота насипу його мас бути 2−2,5 м, тобто нижчою від стінок засіку. При цьому слід враховувати вологість зернової маси. Найважливішим показником, що характеризує її стан у процесі зберігання, є температура. Найкраще зберігається зерно при температурі в усіх ділянках насипу 8−10°С і нижче. Підвищення температури зернової маси свідчить про активізацію фізіологічних процесів І початок самозігрівання.

Температуру зерна визначають спиртовими або ртутними термометрами. Їх вміщують у металеву оправу, нагвинчену на металеву штангу. Термоштанга повинна постійно перебувати в насипі у його верхньому та середньому шарах.

Схожість насіння визначають не рідше одного разу на 4 місяці й не пізніше як за 20 днів до сівби. Вологість перевіряють 1−2 рази на місяць. Результати спостережень записують у журнал та насіннєву шнурову книгу.

Скорочення втрат зерна при його зберіганні й переробці вимагає добре налагодженого обліку. Зміна маси партій, які зберігаються, у зв’язку з фізичними і фізіологічними властивостями їх, а також технологічні прийоми, які застосовують при переробці зерна, потребують обліку за кількісно-якісними показниками. [7, с320−321].

Надійно зберігати високу якість зерна і насіння можливо лише при постійному контролю за станом зерна. Тому зерно розміщують у сховищі так, щоб до кожної його партії був вільний доступ для проведення контролю. Для ліквідації можливих несприятливих процесів у зерновій масі сховища обладнують установками для активного вентилювання, засобами механізації для швидкого завантаження й розвантаження зерна, а також приладами для контролю за процесами зберігання.

Вчасно виявлена зараженість зернової маси забезпечує можливість швидко локалізувати розвитку кліщів і комах або повністю знищити їх. Усе зерно яке надходить на переробні пункти у разі потреби слід очищати, сушити і знезаражувати.

Однією із основних задач розвитку галузі є розширення зони бурякосіяння. Буряк — це високо врожайна овочева культура. В Україні поширені такі види буряків як цукрові та столові.

Буряки столового призначення при природній вентиляції зберігають у засіках завширшки 2 м висоті насипу 1,2 м. При активній вентиляції висоту засіків збільшують до 3 м. Для зберігання буряків використовують також контейнери місткістю 300 — 400 кг. При закладанні буряків у бурти пізно восени вентиляцію можна не влаштовувати. Перешарована продукція зберігається краще, оскільки зменшується втрата маси. При зберіганні в холодильниках буряки пошкоджуються грибками. Після ушкодження грибними хворобами особливо при нестачі кисню, з’являється мокра бактеріальна гниль.

Вирощування буряків повинне бути ефективним як для сільськогосподарських підприємств, так і для підприємств, які їх переробляють. У зв’язку зі збільшенням виробництва цукрових буряків виникає потреба в організації їх зберігання протягом певного часу в польових умовах і на бурякоприймальних пунктах. [2, с. 326]

З кагатного поля буряки надходять у бурячню (наземний і заглиблений у землю засік). У бурячні їх розвантажують струменем води. Вона змиває буряки в жолоб гідравлічного транспортера, яким вони подаються на переробку. Для відокремлення буряків від сторонніх домішок на транспортері встановлюють спеціальні пристрої (пастки). Повне відмивання коренів і видалення сторонніх домішок здійснюються у бурякомийці, куди буряки подають підйомно — транспортними установками.

Для добування цукру буряки ріжуть на смужки жолобчастої форми або пластинки прямокутного перерізу завширшки 2-Змм і завтовшки 1,2−1,5 мм. Добута бурякова стружка надходить на грабельний або стрічковий транспортер, який подає її на дифузійну установку. Цукор там добувають за допомогою гарячої води на дифузійних апаратах безперервної дії.

В дифузійну установку стружка надходить безперервно, а назустріч їй рухається вода, завдяки чому стружка знесолоджується, попередньо ошпарюючись гарячим соком для плазмолізу клітин. Очищення соку полягає у видаленні з нього нецукрів. Нецукри, які залишилися в очищеному соку, нагромаджуються в патоці - мелясі. [1, с. 368].

Для очищення соку застосовують вапно, під дією якого білки та інші речовини, що містяться у дифузійному соку, коагулюються. Сік фільтрують за допомогою фільтрпреса і вакуум-фільтрів. Доброякісність соку після другої фільтрації становить 91−93%, у тому числі сахарози — 12−14%. Наступне завдання полягає в тому, щоб кристалізацією добути з соку цукор. Далі продукт додатково очищають і випаровують у вакуум-апаратах до вмісту сухої речовини 92−93%. Коли сухої речовини буде 92−93%, у вакуум-апаратах припиняють розрідження, відкриваючи доступ повітря. Вивантажений із центрифуг білий цукор має вологість 0,5−0,6% і температуру 70−75°С. Його підсушують до стандартної вологості 0,1% у барабанній сушарці за рахунок залишкового тепла самого цукру. Потім цукор пропускають через сито, магнітний сепаратор і направляють у засіки для пакування в мішки. [З, с. 328].

1.3 Організація зберігання і переробка овочів та картоплі

Продукція овочівництва є незамінним джерелом важливих фізіологічно активних речовин, необхідних для нормального життя людини. Проте в період масового дозрівання і збирання овочі не можуть зберігатися тривалий час. Довше їх можна зберігати лише в спеціальних сховищах при певній для певного виду продукції зниженій температурі або при переробці різними способами. В наслідок чого овочі необхідно вирощувати поблизу від місць споживання. Виходячи з цього, основним завданням організації переробки, та зберігання овочів є заходи, що дають можливість подовжити період забезпечення населення овочевою продукцією. [8, с. 310]

Зберігання овочів, які надходять на консервний завод, не є обов’язковим заходом, оскільки обсяг сировини, що надходить на завод, рідко перевищує продуктивність консервного підприємства. Строки зберігання літніх і осінніх сортів овочів істотно різняться між собою. Наприклад, огірки, кабачки, зелений горошок збирають у неповній біологічній стиглості, коли погода під час збирання цих овочів, як правило, буває спекотною. В таких умовах перевищення допущеного строку навіть на одну годину може призвести до великих втрат продукції.

Тарою для зберігання можуть бути ящики або кошики. Овочі кожного виду зберігають в окремих, не щільно встановлених штабелях заввишки 3−5 ящиків. Тара повинна бути нещільною, решітчастою. Кожну партію зберігають окремо. На одному з ящиків прикріплюють картонну бирку із зазначенням часу доставки їх у сховище. [З, с. 329]

У процесі зберігання овочів за ними систематично спостерігають. У нічний час потрібно відчиняти двері для вентилювання й зниження температури. В спекотні години овочі, в яких виявлено самозігрівання, потрібно перелопатити дерев’яними лопатами. Порожні ящики з-під овочів акуратно миють, ошпарюють окропом і висушують. Пошкоджені ремонтують. [1, с. 369 — 370]

Є схожість у процесах зберігання овочів та картоплі у способах, а саме їх можна розділити на два типи: польовий (прості тимчасові споруди) і стаціонарні сховища.

Польовий спосіб включає зберігання в типових буртах і траншеях, у модернізованих буртах, траншеях і на постійних буртових майданчиках, снігування.

Під час буртового зберігання капітальні витрати невеликі, але щорічно восени потрібно багато робочих рук. Крім того, регулювати умови зберігання і реалізації продукції зимою з буртів важко.

Для тривалого зберігання плодів і овочів найбільш ефективними є сховища з штучним охолодженням. Оптимальну температуру підтримують у них у любій порі року не залежно від зовнішніх умов, а це забезпечує надійне зберігання продукції тривалий час при невисоких витратах.

Також основними процесами виробництва при переробці овочів і картоплі є їх калібрування та сортування, миття, чищення нарізання й подрібнення овочів. [7, с. 330]

При подрібненні основна кількість клітин бульб розривається, зерна крохмалю звільняються і стають доступними для відмивання водою. Крохмаль звільнений від розірваних клітин називається «вільним» на відміну від «зв'язаного» крохмалю, який залишається в середині нерозірваних клітин бульби. Вихід крахмалю із одиниці сировини залежить в основному від якості подрібнення.

Для того щоб якісно провести очищення необхідно щоб овочі були однакової форми, розміру, кольору, стиглості, тому їх калібрують і сортують, що значно полегшує очищення сировини. Калібрування проводять на барабанних калібрувачах, стрічковому транспортері або на столі. Дрібні, але недостатньо міцні овочі, наприклад зелений горошок у зерні, пропускають через сітчастий барабан. Великі овочі розділяють за розмірами на стрічковому транспортері, видаляючи одночасно непридатні для переробки.

Після калібрування залежно від виду сировини овочі направляють до миття, для різних видів овочів використовують різні машини. Так, картоплю і коренеплоди миють у барабанних мийках, помідори, огірки, кабачки — в спеціальних вентиляторних машинах. Після ретельного миття сировину ще раз обполіскують під струменем води у душовій мийній установці. Овочі миють чистою питною водою без сторонніх домішок, присмаків та запахів. Вона повинна відповідати вимогам стандарту, спеціально розробленим для неї. У міру проходження сировини в мийних ваннах вода може значно забруднюватися. В ній нагромаджуються небажані домішки, велика кількість мікробів. Тому мийну воду необхідно замінювати свіжою і чистою не рідше двох разів за зміну. По закінченні роботи мийна машина підлягає санітарній обробці. Спочатку її звільняють від залишків овочів, бруду, а потім промивають сильним струменем холодної й гарячої води, використовуючи щітку, і знову обполіскують холодною водою. [3, С. ЗЗО]

Далі картоплю та овочі направляють до цеху очищення. Перед консервуванням овочі, картоплю очищають від шкірки, серцевини, плодоніжок, вибраковуючи зіпсовані та механічно пошкоджені. Залежно від виду сировини застосовують різні способи очищення. Щоб запобігти потемнінню поверхні, очищену картоплю й овочі тримають у холодній воді.

Після очищення овочі негайно відправляють на переробку. Всі крупні овочі, які консервують, розрізають на частини різної форми. Картоплю, моркву, буряки ріжуть коренерізками на кубики розміром 5−7-10 мм або стовпчиками (лапшою) такого ж розміру. Нарізані напівфабрикати негайно відправляють для дальшої обробки. [1, с. 371]

Висновки і пропозиції: найкращі фінансові результати мають господарства, які самостійно виробляють, зберігають, переробляють і реалізують продукцію. Для виконання цих умов у господарстві повинні бути зерносховища, холодильники, переробне виробництво, тара і свої фірмові магазини. Також позитивно впливає на економічну ефективність сільськогосподарського виробництва підвищення рівня забезпеченості підприємств основними і оборотними фондами. Тому важливо раціонально використовувати машинно-тракторний парк, автомобілі, виробничі приміщення та їх обладнання, паливно-мастильні матеріали, корми, мінеральні добрива та інші засоби виробництва. Рівень ефективності виробництва в сільському господарстві значною мірою залежить і від складу виробничих фондів, співвідношення основних та оборотних фондів, частки технічних засобів в основних виробничих фондах. Велике значення має збільшення інвестицій у сільське господарство, в тому числі і іноземних, створення спільних підприємств та інші форми залучення іноземного капіталу.

2. Аналіз основних показників ефективності на сільськогосподарському підприємстві СК «Розквіт»

2.1 Економічна характеристика господарства

Сільськогосподарський кооператив «Світанок» розташований на території Білгород-Дністровського району, Одеської області, здійснює господарську діяльність у такій галузі промисловості як — виробництво та реалізація сільськогосподарської продукції. СК «Прогрес» був створений 1940 року як колгосп імені «Горного», після реорганізований 1950 року в кооператив сільськогосподарського підприємства «Світанок».

Сільськогосподарський кооператив — це добровільне об'єднання осіб на підставі членства для спільного ведення сільськогосподарської діяльності, засноване на принципах рівноправності членів, обов’язкової їх участі в діяльності такого об'єднання, використання майна, що створене, як правило, за рахунок внесків членів і належить об'єднанню на праві власності для задоволення матеріальних та інших потреб його членів.

Підприємство СК «Світанок» є юридичною особою за законодавством України. Підприємство має право від свого імені укладати договори, набувати майнові і особисті немайнові права і нести обов’язки пов’язані з його діяльністю, бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражному суді і третейському суді. Воно здійснює будь-яку підприємницьку діяльність, яка не суперечить законодавству України і відповідає цілям передбаченим статутом підприємства. СК «Світанок» створене для здійснення фінансово-господарської діяльності в сфері сільського господарства з метою одержання прибутку. Предметом діяльності підприємства є:

• виробництво сільськогосподарської продукції

• переробка сільськогосподарської продукції;

• оптова та роздрібна торгівля сільськогосподарської продукції продукцією;

• здійснення всіх видів зовнішньоекономічної діяльності передбачених ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»

Район розташування господарства знаходяться в помірно-посушливій зоні степу півдня Одеської області. Сільське господарство — друга за обсягом і зайнятістю трудових ресурсів галузь Одещини, де обсяг сільськогосподарського виробництва становить 4,92% від обсягу сільськогосподарського виробництва України. Земельний фонд перевищує 3,3 млн. га, в тому числі 77,8% становлять сільськогосподарські угіддя, з них 55,2% - рілля, 15,7% - сінокоси і пасовища, 3,6 — плодово-ягідні насадження.

Господарство має вигідне розташування і хороші шляхи зв’язку. Середньорічна кількість опадів припадає на літні місяці (червень, липень). Основний запас продуктивної вологи в ґрунті створюється за рахунок осінньо — зимових опадів. Район розташування господарства знаходяться в помірно — посушливій зоні степу Півдня України. Кліматичні умови цієї зони за даними спостережень метеостанцій та агро — кліматичного довідника характеризується недостатньою кількістю опадів, нерівномірністю їх розподілу у різні періоди року, високими температурами в літній період, низькою відносною вологістю повітря, сильними суховіями.

Клімат даного району континентальний з високими тепловими ресурсами. Територія господарства представляє рівнину, де ґрунти представлені каштановими чорноземами слабо солонцюваті. Ці землі пригодні для вирощування великої кількості різних сільськогосподарських культур, таких як соняшник, кукурудзу, ячмінь, жито, ріпак, горох, буряк та інші.

Як і у інших підприємствах у СК «Розквіт» є свої ринки збуту продукції. Авжеж, підприємство розвинене більш у рослинництві, тому й ринок збуту буде більшим у галузі рослинництва. Практично усі товари йдуть на експорт. Наприклад, жито, ячмінь, ріпак, кукурудза та соняшник здають у морські порти Одеси, Іллічівська та інших припортових міст. М’ясні продукти йдуть у сусідній район на м’ясокомбінат. Шкури та вовна також експортуються.

В господарстві лінійна структура управління — управління дії проводиться одним керівником, який приймає рішення по всім питанням, несе повну відповідальність за результати діяльності.

Лінійна організаційна структура являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов’язаних із його управлінням Зі сторони директора розробляються головні цілі, контроль, організація, координація дії спеціалістів. Аналіз прийнятих рішень проводить головний економіст з заступником, облік ведуть в бухгалтерії.

Невід'ємною умовою підвищення ефективності господарювання сільськогосподарських підприємств є визначення стратегії його подальшого розвитку на основі раціонального використання ґрунтово-кліматичного і ресурсно-виробничого потенціалу галузі. Під стратегією ефективного розвитку сільськогосподарських підприємств приміської зони слід розуміти комплексну програму дій (заходів), яка забезпечує здійснення генеральної мети сукупності даних підприємств і досягнення їх головних цілей щодо конкурентоспроможного виробництва рослинницької та овоче-молочної продукції. Але, при реалізації даної стратегії залежно від стадії розвитку конкретного підприємства, його ресурсного та кадрового потенціалу, пристосованості до ринкових трансформацій можуть виникнути певні зміни. Можливість змін та відповідні заходи повинні бути закладені вже в саму стратегію розвитку підприємства з метою усунення непередбачуваних ситуацій.

Саме для розробки ефективної стратегії розвитку даного СК «Розквіт» необхідно проаналізувати стан земельних ресурсів, структуру продукції, розглянути динаміку основних економічних показників.

2.2 Аналіз економічної ефективності і рентабельності СК «Світанок»

Ефективності виробництва і реалізації продукції на підприємстві має першочергове значення, так як від неї в значній мірі залежать обсяги прибутку і рівень рентабельності, показники яких найбільш повно характеризують фінансові результати і ефективність діяльності підприємства в цілому. Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу. Процес виробництва на підприємстві відбувається за відповідної взаємодії трьох визначальних його факторів: робочої сили, засобів та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва робоча сила підприємства виробляє суспільно-корисну продукцію або надає виробничі та побутові послуги. Це означає, що з одного боку мають місце затрати живої праці, а з іншого боку мають місце певні результати виробництва. При цьому результати виробництва залежать від масштабів використання засобів виробництва.

Для аналізу економічної ефективності СК «Світанок» нам необхідно проаналізувати розміри сільськогосподарського підприємства та його забезпеченість виробничими ресурсами які відображені у таблиці 2.1

Таблиця 2.1. Розміри сільськогосподарського підприємства СК «Світанок» та забезпеченість виробничими ресурсами

Проаналізувавши у таблиці 2.1 розміри сільськогосподарського підприємства та забезпеченість виробничими ресурсами СК «Світанок» можна зробити такі висновки, що земельна площа з 2008;2009 рік зменшується на — 269,93 га тому що, здійснюється вихід власників земельного паю із підприємства. У вартості валової продукції відбувалося збільшення протягом останніх трьох років, у 2009 році таке збільшення становило 340 тис. грн., що майже в п’ять разів більше ніж у 2007 році. Середньорічна чисельність працівників зайнятих у сільськогосподарському виробництві була зменшена за рахунок введення новітніх технологій, їхня чисельність на кінець 2009 становила на 34 чоловіка менше ніж в 2007;2008 роках.

В галузі тваринництва СК «Світанок» займається розведенням овець, свиней та корів. Найбільш вигідним для підприємства є розведення свиней, їхня чисельність на кінець 2009 року збільшилась на 98 голів, від розведення овець прибуток в 2009 році склав лише 9 голів, що в п’ять разів менше ніж в 2007 році. Збитковим для галузі тваринництва є розведення корів їхня чисельність в 2008 році була зменшена на 3 голови, а на кінець 2009 року становила -5 голів.

Енергетичної потужності в 2009 році зменшилась на 217 к.с. в порівнянні з 2007 роком, але перевищує на 60 к.с. в порівнянні з 2008 роком, це свідчить, що в 2009 році енергетична потужність збільшилась. Незначне збільшення енергетичної потужності свідчить про те, що оновлення технічних засобів йде повільно за великої вартості сучасних технологій і відсутності коштів в господарстві.

Для того щоб проаналізувати кількісну оцінку рівня спеціалізації необхідно знати динаміку вартості та структуру товарної продукції сільськогосподарського підприємства СК «Світанок». Товарної продукція — це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Вона визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. На кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від строків реалізації продукції, її якості, кон’юнктури ринку та інших факторів Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою підприємства.

Це — важливий показник господарської діяльності, на основі якого визначають прибуток по кожній галузі який відображений у таблиці 2.2

Таблиця 2.2. Динаміка вартості та структури товарної продукції сільськогосподарського підприємства СК «Світанок»

Проаналізувати динаміку вартості структури товарної продукції сільськогосподарського підприємства СК «Світанок» в таблиці 2.2 можна зробити такі висновки, що найбільш ефективним для підприємства є продукція галузі рослинництва, вона приносить найбільш високі доходи які в 2009 році склали 52,202 тис. грн., що позитивно впливає на розвиток підприємства. СК «Розквіт» займається вирощуванням такої продукції ж зерно та насіння соняшника. Зерно є найбільш ефективною продукцією, від його реалізації підприємство отримало в 2008 році 46,00 тис. грн., але в 2009 році показники знизились на 0,615 тис. грн., а від реалізації насіння соняшника в базисному році підприємство отримало 2,257 тис. грн., що вдвічі менше ніж в 2009 році.

В галузі тваринництва найбільш ефективним є молоко в 2008 році його вартість склала 1,12 тис. грн., що на 0,13 тис. грн. більше ніж в 2009 році. Збитковою для галузі тваринництва є вовна, вартість її на кінець 2009 року склала 0,03 тис. грн., що на 0,27 тис. грн. менше ніж у 2008 році.

Коефіцієнт спеціалізації розрахований за формулою Кс=100/[Ут*(2і-1)] в господарстві склав 0,87. У підприємствах з поглибленою спеціалізацією цей коефіцієнт перевищує 0,60. Можна прийти до висновку що наше господарство є господарством з поглибленою спеціалізацією зерно — молочного напряму, тому ці показники є найбільшими в порівнянні з іншими.

У міру насичення ринку та посилення конкуренції вже не виробництво визначає обсяг продажу, а навпаки, можливий обсяг продажу є основою розроблення виробничої програми. Підприємство має виробляти тільки ті товари і в такому обсязі, котрі воно може реально й прибутково реалізувати. Обсяг реалізації продукції визначається за відвантаженою покупцям продукцією. Темпи зростання обсягу реалізації продукції безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток та рентабельність підприємства. Реалізація продукції - це ланка зв’язку між виробником і споживачем. Від того, як продається продукція, який попит на неї на ринку, залежить і обсяг її виробництва.

Проаналізуємо данні сільськогосподарського підприємства СК «Світанок» і дізнаємося наскільки є результативна діяльність реалізації продукції підприємства яка відображена у розрахункових даних таблиці 2.3

Таблиця 2.3. Результати діяльності сільськогосподарського підприємства СК «Розквіт»

Проаналізувавши данні в таблиці 2.3 ми бачимо, що починаючи з 2007 року, виробництво продукції тваринництва стає збитковим майже для всієї галузі, в результаті чого спостерігається тенденція зменшення поголів'я. В цілому по господарстві збиток від реалізації продукції в 2007 році склав -118 тис. грн., а в 2008 -13 тис. грн., про те в 2009 році господарство СК «Світанок» вже отримало прибуток в 239,7 тис. грн. За збитковості продукції тваринництва господарство не збільшує виробництво продукції чим знижує показник економічної ефективності підприємства.

Галузь тваринництво є збитковим за рахунок збільшення цін на фуражні культури і, відповідно, на комбікорми, а також на енергоносії. Це призводить до зниження рентабельності чи збитковості виробництва, низької продуктивності тварин і слабкої кормової бази.

Далі проведемо розрахунки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва СК «Світанок» у розрахунку на 100 га, які відображені в таблиці 2.4

Таблиця 2.4. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва

В зв’язку з збитковістю продукції тваринництва в 2007 році рентабельність підприємства розрахована за формулою = (прибуток від реалізації продукції / собівартість продукції)* 100% склала -3%, а в 2008 році - 0,2% в 2009 році збільшилась на 3,5%. Це дуже погана рентабельність для розширеного ведення господарства і самофінансування. Рентабельність має бути більше 30% для збільшення рентабельності необхідно підвищувати врожайність і продуктивність тварин, знижувати собівартість, підвищувати якість продукції, ціни і прибутку.

Далі проведемо аналіз питомої ваги в галузі зерновиробництва, СК «Світанок», що відображена в таблиці 2.5

Таблиця 2.5. Питома вага галузі зерновиробництва СК «Світанок» в економіці господарства

Із проведених у таблиці 2.5 розрахунків видно, що господарство зернового напрямку, з незначним виробництвом молока. Питома вага виробництва зерна з 2007 по 2009 рік склала 87,98%. Розрахувавши таблицю 2.5 можна зробити такі висновки, що валова продукція зерновиробництва з 2007 року по 2008 рік збільшилась на 1641 тис. грн., а з 2008 по 2009 рік збільшилась лише на 340 тис. грн., як наслідок цього збільшилось і виробництво товарної продукції в динаміці років. Відповідно цих даних ми можемо побачити, що також відбулось збільшення витрат, що не дуже добре для ефективного виробництва СК «Світанок». Якщо взяти і порівняти прибуток з витратами то можна побачити, що витрати надто великі.

2.3 Аналіз фінансового стану підприємства

Особливого значення набуває своєчасна та об'єк ивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних і юрм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку підприємства, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінанси юго стану підприємств.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо — господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Величина прибутку залежить від ціни реалізації, якості продукції і кількості реалізованої продукції. Фінансові результати залежать від реалізації продукції і витрати на її виробництво. Всі ці показники відображені у розрахункових даних таблиці 2.6.

Таблиця 2.6. Фінансові результати від реалізації продукції СК «Світанок» за 2009 рік

Аналізуючи таблицю 2.6 за 2009 рік можна зробити такі висновки, що фінансові результати від виробництва продукції рослинництва прибуткові. Прибуток від реалізації продукції розраховується за формулою = (Ціна реалізації - виробнича собівартість). Таким чином від реалізації соняшника у

2009 році прибуток склав 369,75 тис. гри., а від зерна 115 тис. грн.

Збитковими для сільськогосподарського кооперативу «Світанок» є реалізації продукції тваринництва. У галузі тваринництва худоба та птиця в 2009 склали -259,18 тис. грн., а вовна -33,2 тис. грн. в тому числі і молоко — 209,96 тис. грн.

В перспективу для підвищення ефективності продукції рослинництва треба збільшувати врожайність при зниженні витрат та підвищенні якості, ціни і прибутку. Для підвищення ефективності продукції тваринництва треба покращити племінну роботу, продуктивність тварин, рівень механізації робіт і забезпечити якісні корма. Фінансові результати в галузі тваринництва є збитковими тому що собівартість продукції перевищує реалізаційну ціну, а це є негативним явищем для підприємства.

Для визначення забезпеченості сільськогосподарського кооперативу «Світанок» основними виробничими ресурсами та ефективності їх використання проаналізуємо розрахункові данні які відображені у таблиці 2.7

Таблиця 2.7. Аналіз забезпечення підприємства основними засобами та ефективності їх використання

Проаналізувавши данні таблиці 2.7, можна зробити висновок, що в період з 2008 року, відбувається зменшення фондовіддачі в порівнянні з 2009 роком на 43,9 тис, грн., це свідчить про те, що в господарстві основні виробничі фонди не використовуються на повну потужність, в результаті забезпеченість основних виробничих фондів знижується, що є негативним показником.

Розрахувавши фондозабезпеченість та фондоозброєність праці можна зробити такі висновки, що в період з 2008 року по 2009 рік відбувається збільшення фондоозброєності на 2458,33 тис. грн., це свідчить про те, що в господарстві СК «Світанок» змінюється рівень механізації, але дуже повільно відбувається впровадження прогресивних технологій.

Важливими показниками рівня оснащеності господарств основними фондами є фондозабезпеченість та фондоозброєність.

Фондозабезпеченість підприємства — це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, що припадає на 100 га сільськогосподарських угідь. Фондозабезпеченість значною мірою залежить від виробничого напряму підприємства. Так, для інтенсивного розвитку тваринництва й овочівництва з розрахунку на одиницю земельної площі потрібно значно більше фондів, ніж для зернового виробництва.

Фондоозброєність праці - це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначенням розрахунку на одного середньорічного працівника. Фондоозброєність праці визначають за формулою. Як правило, у тих підприємствах, де цей показник вищий, зростає рівень продуктивності праці, зменшуються виробничі витрати на 1 ц вироблюваної продукції.

Економічна ефективність використання основних виробничих фондів характеризується системою показників. Основними з них є: фондовіддача, фондомісткість продукції та норма прибутку.

Фондовіддача — це вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн. основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення.

Фондомісткість-це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 1 грн. валової продукції. Цей показник визначає розмір основних виробничих фондів, необхідний підприємству для виробництва валової продукції вартістю 1 грн. за даних умов.

Розглянувши показники підприємства СК «Світанок» можна зробити загальний висновок, що воно є фінансово не стійким підприємством, основний напрямок діяльності якого є вирощення продукції рослинництва. Але провівши якісний аналіз основних показників галузей з’ясувалось, що тваринництво є збитковою галуззю для сільськогосподарського підприємства і основний прибуток СК «Світанок» отримує від реалізації продукції рослинництва, а саме від зерна.

3. Шляхи підвищення ефективності виробництва на підприємстві

Планування кожного виробництва має свою специфіку. Разом з тим усім їм притаманне те, що в них однакові основні етапи планування роботи: обґрунтування виробничої програми (обсягів виробництва, асортименту виробів, матеріально-технічного постачання), планування витрат на виробництво і калькуляція собівартості продукції, планування реалізації продукції та її рентабельності.

Основну ж роботу з планування діяльності сільськогосподарських виробництв виконують під час складання планів. Якщо в процесі розробки таких планів у рослинництві (рільнича чи овочівна бригада) і тваринництві (молочна чи свиноферма), як правило, користуються стандартними формами, що рекомендовані Міністерством Агро — Промислового Комплексу, то через велику різноманітність сільськогосподарських виробництв кожне господарство під час їх планування самостійно розробляє набір форм. Для цього доцільно застосовувати досвід великих сільськогосподарських підприємств аналогічної спеціалізації. [9]

Плануючи обсяги виробництва сільськогосподарської продукції, перш за все враховують виробничу потужність цеху, під якою розуміють його здатність до максимального випуску продукції або переробки максимальної кількості сировини за певний період часу. Виробнича програма, що характеризує обсяг виробництва з окремих видів продукції, виражає ступінь використання виробничих потужностей підприємства. Крім цього фактора, обсяг виробничої програми залежить від забезпечення підприємства сировиною і матеріалами та можливостей реалізації готової продукції.

Однак вирішальний вплив на планування як обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, так і асортименту справляє рівень рентабельності і прибутку окремих видів продукції.

Планування витрат ґрунтується на прогресивних нормативах витрат сировини, спецій, матеріалів, тари, палива, електроенергії, втрат з розрахунку на одиницю продукції, з урахуванням запланованого асортименту продукції і розфасовки, а також діючих на них цін і тарифів. При цьому доцільно використовувати планові нормативи, що застосовуються на аналогічних сільськогосподарських підприємствах з подібною технологією та організацією виробництва, звичайно, з урахуванням місцевих умов.

У собівартість продукції сировину, основні й допоміжні матеріали, паливо, електроенергію, послуги включають за цінами придбання. Сільськогосподарську продукцію власного виробництва, якщо її використовують як сировину в підсобних сільськогосподарських виробництвах включають до витрат за договірними цінами на продукцію, продану державі. Це дозволяє об'єктивно визначити рівень рентабельності окремо виробництва сільськогосподарської продукції та її переробки.

У планову собівартість усієї продукції включають витрати на оплату праці з нарахуваннями, вартість сировини і матеріалів, робіт і послуг, власних обслуговуючих виробництв чи сторонніх організацій, витрати на утримання основних засобів, страхові платежі зі страхування майна, інші прямі витрати, а також витрати з організації виробництва й управління.

Собівартість продукції підсобних виробництв, наприклад, підприємств з переробки насіння соняшнику, що здійснюють переробку сільськогосподарської продукції, розраховується діленням витрат на переробку та вартості переробленої продукції за договірною ціною на кількість одержаної основної продукції.

У разі переробки власної і давальницької сировини калькуляція собівартості продукції здійснюється в два етапи: спочатку обчислюється собівартість переробки одиниці сировини, для чого всі витрати на переробку (без вартості побічної продукції) ділять на кількість переробленої (власної та давальницької) сировини (переробка давальницької сировини розглядається як виконання робіт на сторону), а потім визначається собівартість власної готової продукції, пов’язаних з її переробкою (без вартості використаних відходів та побічної продукції за реалізаційними цінами), діляться на кількість власної готової продукції.

Ефективність функціонування сільськогосподарських виробництв значною мірою залежить від маркетингу ринку їхньої продукції. Особливістю маркетингових досліджень у цій сфері порівняно з сільськогосподарською є значно більша різноманітність видів продукції, часто нової для споживача.

І дуже важливо чітко знати якої якості продукцію і для якого споживача ми будемо виробляти, де і за якими цінами реалізувати. [11]

Сільськогосподарські підприємства реалізують продукцію виробництв згідно з договорами, укладеними з організаціями споживчої кооперації, державної чи приватної торгівлі, сільськогосподарським підприємствам та іншим організаціям на ринку. Ціни встановлюють за домовленістю сторін, або використовують біржові ціни.

Основними шляхами підвищення рівня рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції є зниження її собівартості та підвищення реалізаційних цін. Останнє можливе за умови поліпшення якості товарної продукції, а по деяких її видах (овочі, фрукти тощо) — й за рахунок строків продажу. Підвищенню цін сприяє й організація підприємством роздрібної торгівлі, оскільки оптові ціни завжди нижчі від роздрібних. Важливе значення для підвищення ціни реалізації має пошук, вигідних ринків збуту.

Обмеженість виробничих ресурсів, що використовуються в сільському господарстві, та необхідність задоволення дедалі зростаючих потреб населення об'єктивно вимагають підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Цього можна досягти створенням регульованої ринкової економіки, відповідного механізму господарювання та забезпеченням рівноправності всіх форм власності. [10]

У підвищенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва велику роль повинен відіграти власник, господар. Лише це дасть змогу найвигідніше реалізувати наявні можливості.

Підвищення ефективності сільського господарства передбачає збільшення обсягів виробництва продукції рослинництва і тваринництва з мінімальними, витратами на її одиницю. Отже, необхідно збільшувати врожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тварин та знижувати собівартість продукції. Звідси випливає, що основним напрямом підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є послідовна його ідентифікація.