Особливості організації пропаганди логопедичних знань серед батьків дітей з порушеннями мовлення

Курсова робота

Особливості організації пропаганди логопедичних знань з батьками дітей з порушеннями мовлення

Зміст

Вступ

1. Науково-теоретичні основи логопедичної просвіти батьків дітей з порушеннями мовлення

1.1 Зміст та завдання організації пропаганди логопедичних знань серед батьків дітей з порушеннями мовлення

1.2 Напрями роботи вихователів та логопеда з батьками дітей з порушеннями мовлення

1.3 Форми і методи пропаганди логопедичних знань з батьками дітей з порушеннями мовлення

2. Шляхи організації пропаганди логопедичних знань з батьками дітей з порушеннями мовлення

2.1 Діагностика рівня логопедичних знань батьків дітей із порушеннями мовлення

2.2 Система роботи з формування логопедичних знань у батьків дітей з порушеннями мовлення

2.3 Аналіз ефективності розробленої методики пропаганди логопедичних знань серед батьків, що виховують дітей з порушеннями мовлення

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

логопедичний знання просвіта батьки

Вступ

Однією із актуальних проблем кінця початку XXI ст. стало неухильне збільшення кількості дітей з порушеннями розвитку. Протягом останнього десятиліття спостерігається значне збільшення кількості дітей, що мають не сформованість передумов до навчання грамоті: письму і читанню. Основну частину цих дітей становлять дошкільники з порушеннями мовлення. Згідно даним Міністерства охорони здоров’я України станом на 2010 рік, поширеність мовленнєвих порушень у дошкільників і молодших школярів у різних регіонах країни коливається в межах від 30,7% до 92,6% від загальної кількості дітей [16, с. 50].

Сьогодні розвиток корекційної педагогіки характеризується посиленням уваги до проблеми раннього розпізнавання, профілактики і подолання негативних тенденцій мовленнєвого розвитку підростаючого покоління. Результатом пошуку форм, засобів профілактики та корекції мовленнєвих вад у дітей в умовах масових дошкільних освітніх установ стали дошкільні логопедичні пункти, де за участі фахівця-логопеда здійснюється організація корекційно-мовленнєвої роботи з дітьми. Водночас вивчення фахівцями особливостей розвитку дитини зорієнтоване на забезпечення корекційної спрямованості сімейного виховання дитини з мовленнєвими проблемами, використання потенціалу родини з урахуванням її особливостей у системі комплексного корекційного впливу на дитину.

Питаннями сімейного виховання дітей із порушеннями мовлення займалися Г. Волкова, Ю. Гаркуша, Г. Гуровець, С. Григорян, Н. Рижова, Л. Ефименкова, Н. Крилова, В. Лубовський, Е. Мастюкова, Е. Міронова, А. Московкіна, Н. Новоторцева, Л. Носкова, В. Селіверстов, Т. Філічева, Г. Чиркіна та ін. Вчені підкреслюють важливу роль родини у процесі корекційно-педагогічного впливу на дошкільників, які мають мовленнєві порушення, і вважають організацію правильного сімейного виховання таких дітей однією з умов створення для них розвивального середовища. Поряд з цим дослідники наголошують на необхідності підвищення психолого-педагогічної культури батьків. Найважливішими передумовами для підвищення ефективності роботи науковці називають формування в батьків мотивованого ставлення до корекційної роботи, підвищення логопедичних знань та активне включення в цей процес.

Питання оптимізації корекційно-логопедичного процесу в дошкільному навчальному закладі загальнорозвиваючого виду представлені в працях О. Бачиної, О. Вершиніної, О. Захарової, О. Новіковської, В. Ніколаєнко, В. Рискіна, де автори, розглядаючи умови підвищення ефективності комплексної корекційно-логопедичної роботи, зміщують акцент на професійну готовність логопедів до роботи з батьками, вдосконалення їхньої консультативно-профілактичної діяльності, одним з головних напрямів якої є пропаганда логопедичних знань.

Водночас аналіз психолого-педагогічної та лінгводидактичної літератури свідчить про недостатню розробленість питання активізації педагогічної діяльності батьків дітей із порушеннями мовлення, підвищення їхньої педагогічної культури шляхом пропагування логопедичних знань, що зумовлює актуальність нашого дослідження.

Мета дослідження: на основі аналізу спеціальної психолого-педагогічної літератури визначити теоретичні й методичні основи організації пропаганди логопедичних знань з батьками дітей із порушеннями мовлення.

Для досягнення поставленої мети нам необхідно вирішити наступні завдання:

1. Здійснити аналіз спеціальної психолого-педагогічної та логопедичної літератури з проблеми дослідження.

2. Визначити зміст та завдання організації пропаганди логопедичних знань серед батьків дітей із порушеннями мовлення.

3. Проаналізувати форми, методи та напрями пропаганди логопедичних знань з батьками дітей із порушеннями мовлення.

4. Діагностувати рівень логопедичних знань батьків дітей із порушеннями мовлення.

5. Розробити систему пропаганди логопедичних знань у батьків дітей із порушеннями мовлення та експериментально перевірити її ефективність.

Об'єкт дослідження — процес організації логопедичної просвіти батьків дітей із порушеннями мовлення.

Предмет курсової роботи — форми та методи організації пропаганди логопедичних знань з батьками дітей з порушеннями мовлення.

Гіпотезою дослідження стало припущення про те, що система роботи педагогів з батьками дітей із порушеннями мовлення, спрямована на розвиток теоретичного, практичного й особистісного компонентів педагогічної компетентності в процесі організованої логопедичної просвіти, сприяє ефективності корекційно-логопедичній роботі з дітьми.

Методи дослідження — теоретичні - методи аналізу, узагальнення, синтезу, систематизації наукових даних; емпіричні - методи аналізу продуктів діяльності: спостереження, опитування, бесіда, анкетування; констатувальний та формувальний експерименти; методи математичної статистики, узагальнення даних — якісна і кількісна обробка та інтерпретація даних.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел, що містить 32 найменування, 9 додатків.

1. Науково-теоретичні основи логопедичної просвіти батьків дітей з порушеннями мовлення

1.1 Зміст та завдання організації пропаганди логопедичних знань серед батьків дітей з порушеннями мовлення

Впродовж останнього десятиріччя уряд України демонструє усвідомлення прихованих проблем радянського періоду у педагогічному всеобучі батьків — домінування форм суспільного виховання дітей та нівелювання функцій родини, як первинного осередку становлення особистості.

Соціально-економічні, політичні перетворення, що відбувалися в Україні в другій половині ХХ ст., інтенсивне розширення меж наукового пізнання взагалі і педагогічного зокрема, об'єктивна потреба суспільства в оновленні змісту освіти й виховання, визначенні ролі і місця батьків у формуванні особистості та усвідомлення низького рівня їхньої педагогічної культури зумовили здійснення конкретних заходів з боку прогресивної громадськості та офіційних кіл щодо організації педагогічної просвіти батьків. Як відзначає О. Новіковська, від 90-х років ХІХ ст. ідея педагогічної просвіти батьків функціонує, з одного боку, як чітка вимога, а з іншого, як умова ефективності сімейного виховання [17, с. 25].

На думку С. Єфімової, сучасна державна політика в галузі спеціальної освіти спрямована на забезпечення кожної дитині умовами отримання освіти відповідно до здібностей та можливостей. При будь-якій формі організації навчально-виховного процесу з дітьми з вадами психофізичного розвитку і, зокрема, з дітьми з труднощами комунікації, його основними особливостями є: комплексний підхід до подолання відхилень у розвитку, диференційований корекційно-педагогічний вплив на дітей залежно від індивідуальних проявів їх порушення і потенційних можливостей, корекційна спрямованість і тісний взаємозв'язок корекційних заходів з формування у дітей практичних умінь і навичок [9, с. 29].

Ефективні шляхи корекції та компенсації відхилень у розвитку у дітей в процесі різнобічної корекційно-педагогічної роботи з ними розглядалися вченими протягом багатьох років. А. Сінько відзначає, що результатом пошуку форм і засобів профілактики та корекції мовленнєвих порушень у дітей в умовах масових освітніх закладів стала організація в кінці 1980;х — на початку 1990;х років корекційно-мовленнєвої роботи із дітьми за участю фахівця-логопеда в рамках дошкільної логопедичного пункту, завданнями якого є рання діагностика, своєчасне попередження і подолання недоліків у мовленнєвому розвитку дошкільників, пропаганда логопедичних знань серед працівників дошкільної установи та батьків [24, с. 12].

О. Вершиніна вказує, що в процесі логопедичної роботи батьки можуть значно вплинути на швидкість подолання мовленнєвих порушень: регулярне, щоденне виконання з дитиною домашніх завдань логопеда дозволяє значно скоротити час проведення корекційної роботи. Найчастіше, на жаль, тільки розв’язання лікувальних, педагогічних чи психологічних проблем змушує батьків звернути увагу на процес мовленнєвого розвитку дітей, формування їхньої особистості, становлення характеру [4, с. 5].

В цьому зв’язку О. Бачина виділяє дві групи реакції батьків на мовленнєві порушення дітей. До першої групи дослідниця відносить батьків, які нехтують проблемами дитини, а відповідальність за їх усунення покладають на медичних та педагогічних працівників. До другої групи віднесені батьки, в яких усвідомлення мовленнєвого дефекту малюка викликає почуття провини, що, в свою чергу, може призвести до гіперопіки [1 с.24]. Як у першому, так в другому випадках йдеться про неадекватне ставлення дорослих до проблем дитини з порушеннями мовлення, оскільки, на нашу думку, як значні навантаження, так і недостатня увага з боку дорослих негативно позначається на корекційному процесі, в який включена дитина. Досягнення цілей навчання, виховання і корекції дітей із порушеннями мовлення передбачає активну участь батьків, які повинні не лише знати і розуміти, яку корекційну роботу здійснює персонал дошкільного закладу, але і продовжувати, доповнювати зусилля логопедів та педагогів в домашніх умовах.

З огляду на це, С. Пахомова вважає, що головне завдання дошкільної установи в роботі з батьками дітей з порушеннями мовлення полягає у формуванні психолого-педагогічної компетенції батьків. Під психолого-педагогічною компетенцією батьків дослідниця розуміє певний рівень знань про психофізіологічні особливості розвитку дітей певного віку та засоби педагогічного пливу з метою усунення мовленнєвих недоліків [19, с. 62]. Розв’язання означеного завдання в сучасних умовах можливе в процесі організації педагогічної просвіти батьків шляхом пропаганди логопедичних знань.

На думку М. Храмової, просвітницька робота із батьками з проблем порушення мовлення та їх корекції - один з найважливіших напрямків діяльності логопедів. Робота логопеда з родиною, що виховує дитину з порушенням мовленнєвого розвитку, має на меті: надання кваліфікованої підтримки батькам; допомогу близьким дорослим в створенні комфортного сімейного середовища для повноцінного розвитку дитини; створення умов для активної участі батьків у вихованні і навчанні дитини; формувати адекватні взаємини між дорослими та їхніми дітьми. Дослідниця виокремлює такі основні завдання просвітницької роботи з батьками:

— задоволення потреб дітей з порушеннями мовлення в інтелектуальному, культурному й моральному розвитку;

— профілактика мовленнєвих порушень у дітей раннього віку;

— організація і проведення на високому професійному рівні навчально-виховної, методичної і дослідно-експериментальної роботи із проблем подолання мовленнєвих порушень;

— удосконалення методики проведення різних видів занять та їх навчально-методичного і матеріально-технічного забезпечення;

— підвищення педагогічної кваліфікації вчителів;

— організація і проведення педагогічних експериментів з пошуку і впровадження нових інформаційних технологій навчання;

— обмін досвідом між логопедами, вихователями та іншими фахівцями;

— організація взаємодії з батьками дітей;

— вивчення досвіду роботи інших навчальних закладів [30, с. 98].

Отже, на відміну від інформування, педагогічна просвіта припускає наявність зворотного зв’язку між батьками та логопедом, виявлення позицій суб'єктів у ході обговорення тих або інших питань. Метою пропаганди логопедичних знань є підвищення активності батьків у попередженні та корекції мовленнєвих порушень дітей, систематизація наявних у них знань, озброєння практичними прийомами роботи з дітьми. Логопед дошкільного закладу в процесі пропаганди логопедичних знань виступає вихователем дітей і партнером батьків.

1.2 Напрями роботи вихователів та логопеда з батьками дітей з порушеннями мовлення

Як вказує І. Чепленков, діти з порушенням мовлення належать до неоднорідної та численної групи, для якої оволодіння мовленням і рідною мовою — єдиний і основний шлях здобуття освіти та особистісного розвитку. Відхилення від вікових нормативних показників у розвитку усного мовлення зумовлюють неспроможність дитини увійти в соціальні контакти з дорослими і ровесниками, опанувати навчальну діяльність, що гальмує процес засвоєння загальноосвітніх знань, розвиток навчальних умінь, навичок читання й письма в початковій школі, а також особистісний поступ дитини [31, с. 77].

З огляду на це, на думку О. Перчаткіної, логопедичний супровід вихованців — головний напрям роботи з родинами, які виховують дітей з порушеннями мовлення. Логопедичний супровід розглядається нами через взаємодію логопеда з учасниками корекційного процесу: дитина, батьки, вихователі. Успіх роботи логопеда значною мірою залежить від тісного контакту з педагогами та батьками, від єдності вимог, прийомів роботи дітьми. Взаємодія логопеда з педагогами та батьками здійснюється на всіх етапах роботи з дитиною, починаючи з первинного обстеження, результати якого повідомляються вихователям та батькам. Також педагоги та родина систематично інформуються про специфіку і зміст корекційно-розвиваючої роботи з дітьми, і одночасно одержують інформацію про успіхи дітей. На нашу думку, реалізація корекційних завдань у режимі взаємодії всіх учасників освітнього простору (дитина-логопед-вихователь-батьки) дозволяє розширити класичну схему супроводу дитини (Схема 1.1.) [20, с. 48]:

Схема 1.1

О. Степанова відзначає, що робота логопеда і вихователя з батьками дітей із порушеннями мовлення має здійснюватися в таких напрямах:

1) психолого-педагогічна просвіта батьків;

2) гармонізація дитячо-батьківських відносин;

3) допомога батькам у формуванні адекватної оцінки стану дитини;

4) оптимізація соціальних контактів родини;

5) навчання батьків прийомам корекційно-логопедичної роботи з подальшим контролем за її здійсненням [26, с. 76].

Завдання консультативної роботи логопеда, вихователя, зміст програмного матеріалу, а також очікувані результати у вигляді реалізації батьками отриманих знань, сформованих умінь і навичок у спільній з логопедом корекційній діяльності подано в Таблиці 1.1 [30, с. 100].

Таблиця 1.1 Програма роботи логопеда з батьками дітей з порушеннями мовлення

О. Захорова вказує, що в процесі взаємодії з вихователем та логопедом батьки знайомляться з особливостями формування в дітей навичок звукового аналізу й синтезу, видами роботи з розвитку графічних навичок і зорово-моторної координації рухів. Увагу батьків залучають до формування готовності дітей до школи, розкривають можливості родини в підготовці дітей до нової соціальної ролі школяра і здійснення нових форм діяльності. Батькам пояснюються цілі і прийоми корекційної роботи з розвитку рухів органів артикуляційного апарата, показується правильне виконання вправ артикуляційної гімнастики, методика оцінки чіткості, плавності, диференційованості рухів. Пізніше батьки опановують прийомами закріплення правильної вимови звуків та їх диференціації, здобувають практичні навички з розвитку в дошкільників слухової уваги (уміння чути й розрізняти певні звуки, добирати слова із заданим звуком) та ін. [11, с. 32].

На думку М. Вайс, особливий акцент у роботі з батьками має бути зроблений на необхідності проведення роботи з активізації та збагачення словника дитини, оволодіння навичками правильної побудови речень і вмінням послідовно, логічно і правильно висловлювати свої думки, розповідати про події та враження. Батьків знайомлять із вправами з удосконалення лексико-граматичної сторони мовлення, заснованих на дотриманні тематичного принципу угруповання матеріалу. Одночасне вивчення лексичної або граматичної теми на корекційних заняттях і закріплення матеріалу цієї теми вдома сприяють більш швидкому засвоєнню його дітьми. Батькам необхідно показувати, наскільки результативно можна використовувати щоденні ситуації спілкування, спільну діяльність для збагачення знань і уявлень дитини про навколишній світ, розширення її почуттєвого досвіду, активізації розумової і мовленнєвої діяльності [3, с. 89].

Особливого значення в роботі з батьками Т. Чернова надає формуванню мотивованого ставлення батьків до корекційних занять дитини, оскільки лише тільки в тому випадку, якщо батьки самі переконані у важливості й необхідності занять дитини з фахівцем, можна говорити про значне підвищення ефективності корекційної роботи й скороченні її строків [32, с. 49].

О. Бачина наголошує, що педагоги мають роз’яснити батькам, що переживання дитиною свого дефекту позначається на розвиткові її особистості, поведінці, соціалізації. Зазвичай у таких дітей нестійка самооцінка, вони можуть боятися неспроможності в спілкуванні з однолітками. Крім порушення емоційно-вольової сфери в багатьох дітей з порушеннями мовлення проявляються ще й такі симптоми: низький розвиток дрібної моторики рук, нерозвиненість почуття ритму, знижений рівень розвитку пам’яті, уваги, сприйняття, більш пізнє формування словесно-логічного мислення, ніж у дітей того ж віку без мовленнєвих порушень. Усе це вимагає особливої уваги з боку дорослих до таких дітей [1, с. 17]. З огляду на це, логопед і вихователь мають пояснити батькам особливості організації виховного та навчального процесу дітей з порушеннями мовлення. Зокрема, необхідно відзначити швидку стомлюваність цих дітей, їхню емоційну неврівноваженість, невпевненість, а також необхідність розвитку психічних процесів (мислення, пам’яті, уваги, уяви).

На думку З. Богомолової, з батьками з гіперрефлексією щодо дефекту дитини необхідно проводити роз’яснювальну роботу. Зокрема, їм пояснюється, що прогноз корекції мовлення може бути дуже сприятливим, якщо дитина відчує себе спокійніше, повірить у власні сили, буде відчувати радість від власних, навіть незначних успіхів. Батькам слід нагадати, що не слід часто виправляти дитину, робити їй зауваження з приводу неправильної вимови, а логопедичні заняття мають гармонійно входити в ту діяльність, яка приваблює дитину, є для неї значущою [2, с. 55].

Таким чином, практичний досвід роботи логопеда в процесі взаємодії з батьками дозволяє зробити висновок про те, що сучасним батькам необхідна постійна допомога логопеда та вихователя у вирішенні проблем мовленнєвого розвитку дитини. Співробітництво родини і вчителя-логопеда стає все більш затребуваним, що змушує педагогів шукати нових шляхів взаємодії, форм та методів пропаганди логопедичних знань.

1.3 Форми і методи пропаганди логопедичних знань з батьками дітей з порушеннями мовлення

До середини ХХ століття сформувалися сталі форми роботи дитячого садка з родиною, що в дошкільній педагогіці прийнято вважати традиційними. До таких форм можна віднести педагогічну просвіту батьків.

Як вказує А. Сінько, здійснювалося вона у двох напрямках: у межах дитячого садка і за його межами. В межах дошкільної установи проводилася робота з батьками своїх вихованців. За межами дитячого садка здійснювалася широка педагогічна пропаганда, мета якої - охопити переважну більшість батьків дошкільників незалежно від того, чи відвідують їхні діти дитячий садок, чи ні. Безсумнівно, ці форми і сьогодні є цікавими і необхідними, оскільки були спрямовані на взаємодію з широким колом батьків [24, с. 14].

На думку В. Рискіної, на сучасному етапі розвитку освіти в основу роботи з батьками має бути покладене поняття розвиваючої взаємодії логопеда і родини, де кожний з її членів не лише сприяє розвитку іншого, але й знаходить умови для власного особистісного розвитку [22, с. 25]. Особливо, на нашу думку, це важливо в логопедичній групі, оскільки, робота з дітьми, які мають порушення мовлення, містить у собі корекційно-виховний вплив з боку спеціальної дошкільної установи та батьків. Тому в сучасних дошкільних закладах безперервний зв’язок з батьками здійснюється за допомогою колективної, індивідуальної, наочної форм роботи. Розглянемо їх більш детально.

Колективну роботу можна представити в кількох видах: батьківські збори, консультації, семінари, фронтальні відкриті заняття, виставка посібників, бібліотека ігор та вправ, відеотека, свята на мовленнєву тематику, дні відкритих дверей, конференції.

Групові батьківські збори в логопедичній групі проводяться тричі на рік: на початку, в середині і в кінці навчального року. Саме вони допомагають об'єднати батьків, націлити їх на допомогу команді дитячого садка, своїй групі, активно залучитися в процес виховання дітей. Важливо, щоб батьки на зборах діяли, включалися в ту або іншу запропоновану їм роботу. На перших групових батьківських зборах батькам роз’яснялося, що на дорослих членах родини лежить відповідальність за створення мотивації дитини до занять вдома, проведення занять із дитиною в різних формах поза дитячим садком, вживання додаткових заходів при наявності супутніх основному дефекту порушень. Збори необхідно призначати на час, зручний для батьків. Тема зборів повідомляється заздалегідь, щоб вони зуміли з нею ознайомитися і обговорити один з одним. Логопедові і вихователям групи надзвичайно важливо роз’яснити батькам необхідність посиленої, щоденної роботи зі своєю дитиною за завданням педагогів. Лише в такому випадку можливі гарні результати. Якщо батьки самі не в змозі самі оцінити ситуацію й зрозуміти важливість своєї ролі в навчанні й вихованні дитини, то педагогам слід допомогти їм стати зацікавленими, активними й дієвим учасниками корекційного процесу [25, с. 52].

Консультації, семінари, конференції логопедові важливо побудувати так, щоб вони не були формальними, а по можливості залучали батьків для розв’язання проблем, спрямовувати батьків до співпраці. Оскільки сучасні батьки ведуть інтенсивний спосіб життя, консультації мають бути гранично чіткими, містити лише необхідний батькам конкретний матеріал і проводитися не для «галочки», а для користі справи. Найбільш актуальними темами для консультацій, які цікавлять батьків дітей логопедичної групи, можуть бути такі «Артикуляційна гімнастика»; «Розвиток дрібної моторики дитини»; «Виконання домашнього завдання «; «Розвиток уваги й мислення»; «Мовні ігри вдома»; «Як стежити за автоматизацією звуку в домашніх умовах»; «Як навчити дитину читати»; «Як навчити звуко-буквенному аналізу». Корисно включити ту або іншу консультацію до порядку денного батьківських зборів [30, с. 99].

До деяких консультацій готується спеціальне обладнання, тобто організується виставка посібників. Наприклад, до теми «Розвиток дрібної моторики» можна дібрати намисто, ґудзики, чобіток зі шнурівкою, мозаїку, конструктори, заводні іграшки, палички й завдання до них, кольорові та прості олівці, фарби, альбом для малювання, альбом для розфарбовування, пластилін, ножиці, голки, нитки, контури для вишивання на папері, одяг для ляльок, кубики. Батьків необхідно переконати у важливості й необхідності розвитку дрібної моторики рук дитини з порушенням мовлення. Довідатися про те, як батьки розпорядилися цією інформацією, можна з матеріалів виставки «Як умілі ручки язичку допомагали». На виставці демонструються лише ті експонати, що були зроблені дітьми і батьками вдома [30, с. 99].

Дні відкритих дверей передбачають відвідування батьками індивідуальних і групових занять, спостереження за дітьми, визначення подальших напрямів роботи вдома [12, с. 62].

До нетрадиційних колективних форм належать фронтальні відкриті заняття. Такі заняття корисно поєднувати заняття зі зборами, тоді батьки з більшою зацікавленістю ставляться до їх відвідування (це стосується других і третіх батьківських зборів). Спочатку логопед проводить ці заняття самостійно, а батьки спостерігають за роботою логопеда та діяльністю своїх дітей, записують ігри, вправи, вчаться методам і прийомам роботи. Пізніше батьки міняються з логопедом ролями і намагаються отримані знання реалізувати на практиці спочатку в групі, потім — удома. Головна вимога до таких занять — попереднє обговорення з батьками теми заняття і завдання, що потрібно провести з дітьми [29, с. 93].

Цікавою в сучасних умовах є така форма роботи, як відеотека. Вона передбачає запису на відео окремих занять, консультації, індивідуальних практикумів, які батьки можуть переглянути вдома. Така форма роботи оптимізує взаємодію між логопедом та батьками, дозволяє за короткий термін ознайомити членів родини з необхідним матеріалом в доступній і зрозумілій формі [6, с. 42].

Бібліотека ігор і вправ є стимулом до активної участі батьків у корекеційному процесі, оскільки батьки можуть скористатися добіркою практичного матеріалу. Здебільшого це матеріал, об'єднаний однією лексичною темою, що містить у собі лексичні, граматичні, словникові завдання, завдання на розвиток уваги, пам’яті. В бібліотеці логопеда мають бути в наявності всі посібники, що використовуються на фронтальних логозаняттях. Батьки можуть брати ці посібники додому, щоб використовувати їх для індивідуальних занять з дітьми. Водночас бібліотека може поповнюватися зусиллями самих батьків: добором ними практичного матеріалу, виготовлення посібників.

Корисним для розвитку комунікативних умінь і навичок, підвищення самооцінки, усвідомлення необхідності правильної мови, закріплення пройденого матеріалу є свята на мовленнєву тематику. Мовною основою свят стає той матеріал, який опрацьовується дітьми та батьками вдома. Тематика свят може охоплювати різні аспекти мовленнєвого розвитку дитини [30, с. 100].

До індивідуальних форми роботи входять такі види: індивідуальні бесіди, індивідуальні практикуми, перегляд індивідуальних занять, записки-рекомендації, зошит для домашніх завдань, анкетування, домашня бібліотечка.

Особливості сімейного виховання потреби батьків у знаннях можна виявити за допомогою бесіди, найважливіша ознака якої - двостороння активність. На початку року логопед знайомить батьків з результатами обстеження дітей. З батьками кожної дитини ведеться окрема розмова, під час якої рідні дитини дізнаються про особливості її розвитку і отримують поради, рекомендації щодо корекції відхилень. Бесіду необхідно вести тактовно, адже від того, як проходять перші зустрічі логопеда з батьками, залежатиме їхнє подальше співробітництво. Для теми бесіди не слід обирати значний матеріал, слід обмежитися вузьким колом питань і не зловживати науковою термінологією, а в разі її використання, обов’язково супроводжувати поясненнями, адже логопедичні терміни можуть бути незрозумілі батькам і створять бар'єр у спілкуванні [16, с. 53].

Індивідуальні практикуми з навчання батьків спільним формам діяльності з дітьми також мають корекційну спрямованість. Сутність цієї форми роботи полягає в тому, що батьки відвідують індивідуальні заняття логопеда з метою формування практичних навичок роботи з дитиною вдома (різні види продуктивної діяльності, артикуляційна гімнастика, розвиток зв’язного мовлення, формування звуковимови дітей тощо).

Схожу функцію виконують батьківські п’ятихвилинки, які зазвичай рекомендуються при роботі на логопункті, де батьки одержують можливість короткочасної особистої консультації [15, с. 23].

Важливу роль у спільній, комплексній роботі логопеда і родини має анкетування батьків. За допомогою анкетування можна довідатися склад родини, особливості сімейного виховання, позитивний досвід батьків, їх труднощі, помилки. Відповідаючи на запитання анкети, батьки починають замислюватися про проблеми виховання, про особливості виховання дитини. Важливим для педагогів є питання, спрямований на виявлення потреби батьків у педагогічних знаннях. Наприклад, «З яких питань у навчанні дитини ви прагнули б одержати рекомендацію логопеда». В анкетах батьки повідомляють про те, які проблеми їх хвилюють, а логопед бере цю інформацію на озброєння при плануванні роботи з батьками. Особливо ефективним є проведення анкетування батьків на початку навчального року, адже за допомогою відомостей, отриманих з анкет, педагоги можуть дізнатися необхідну інформацію про дітей та родину, яка допомагає їхній адаптації та більш успішній взаємодії [4, с. 9].

На думку Ю. Рібцун, крім методів анкетування існує багато інших способів вивчення родини, як групових, так і індивідуальних. Найпоширенішим з них є відвідування родини вдома логопедом та вихователем. Спостерігаючи за дитиною в сімейному середовищі, вихователь більш глибоко пізнає її інтереси, які часто відрізняються від інтересів у дитячому садку, має можливість ближче підійти до самої дитини; може виявити позитивні прийоми виховання, які рекомендує іншим батькам, або ж проблеми сімейного виховання. Кожну родину необхідно відвідувати не менше, ніж разу на рік, особливу увагу приділяючи неблагополучним родинам [21, с. 18].

Однією з основних формою взаємодії логопеда з батьками є зошит для домашніх завдань. Залежно від форми мовленнєвого порушення завдання в зошиті даються не лише зі звуковимови, а й по формуванню словника, граматичних умінь і навичок, на розвиток уваги і пам’яті дітей. Зошит заповнюється логопедом два-три рази на тиждень для того, щоб заняття вдома проводилися систематично [23, с. 20]. Ця форма роботи, на нашу думку, допомагає логопедові спостерігати як за станом включеності батьків в корекційний процес, так і за рівнем психолого-педагогічної компетенції батьків з окремих питань. Ця інформація надалі слугує темою для індивідуальних консультацій.

На думку О. Степанової, значну роль у результативній роботі батьків з дітьми відіграє підібрана логопедом бібліотечка авторських посібників, наприклад: «Розвиток фонематичного сприйняття. Альбом дошкільника», «Корекція порушень складової структури мовлення. Альбом для індивідуальної роботи з дітьми 4−6 років», «Формування лексико-граматичної компетенції дитини. Альбом дошкільника», «Формування і розвиток зв’язного мовлення. Альбом дошкільника». Їх можна з успіхом використовувати в якості методичного і наочного матеріалу для індивідуальних занять батьків з дитиною за завданням логопеда. Використовуючи альбоми, розраховані на корекцію всіх можливих параметрів роботи з дітьми, логопедові непотрібно переписувати окремі рекомендації або завдання для батьків — вони в доступній формі пояснені в посібниках. Кожен альбом містить теоретичну і практичну частини, ілюстрації, які дозволяють ефективно впливати на вдосконалення відповідного компонента мовленнєвої системи дошкільника. Докладний опис понять, термінів, завдань і вправ дозволяє дорослому, який не має спеціальної підготовки, успішно займатися корекційною і розвивальною діяльністю в домашніх умовах [27, с. 7].

Наочна форма роботи дуже важлива для батьків, діти яких мають порушення мовлення. До них належать: дошка оголошень, папка-пересувка, щоденники, екран звуковимови, інформаційні листи, газета для батьків, мовленнєвий куточок, домашні завдання, домашня ігротека. Наочність пропаганди забезпечується застосуванням різноманітних ілюстрацій, демонстрацій практичних робіт, виставковим матеріалом має на меті стимулювати активність батьків.

Так, папка-пересувка являє собою матеріал із практичними порадами та рекомендаціями, який змінюється тричі на рік і передається від родини до родини всередині групи. Ці папки можуть бути як груповими, так і індивідуальними. В індивідуальну папку містяться матеріали, дібрані з урахуванням індивідуальних особливостей конкретної дитини, і містять практичні рекомендації для окремої родини, що дозволяє батькам виробити індивідуальний підхід до своєї дитини, глибше будувати з нею взаємини в період дошкільного дитинства [8, с. 56].

Мовленнєвий куточок функціонує у вигляді оформленого планшету з відображенням мовленнєвої роботи логопеда з дітьми. Він містить корисну інформацію, яку батьки можуть вивчити, приходячи за своїми дітьми, поки ті збираються додому [28, с. 142]. Мовленнєвий куточок може містити такі рубрики: «Домашнє завдання», «Домашня ігротека», «Екран звуковимови». Рубрика «Домашнє завдання» дає батькам практичні рекомендації з формування різних мовленнєвих навичок, наприклад артикуляції; з виявлення рівня розвитку деяких складових мовлення дитини, наприклад: як перевірити рівень розвитку фонематичного слуху в дитини. Рубрика «Домашня ігротека» знайомить батьків з іграми, ігровими вправами й завданнями на закріплення різних мовленнєвих навичок. Екран звуковимови відображає кількість порушених звуків у дітей групи та динаміку виправлення звуковимови. Батьки наочно бачать, як просувається процес корекції звуків (це позначається кольоровими символами), який звук ще автоматизується, а який уведений в мовлення. Раз на тиждень матеріал на стендах куточку оновляється. При оформленні стендів використовуються не лише малюнки, написи «від руки», але плакати і фотографії [2, с. 55].

Щоденники інформують батьків про успішність дитини. Відзначимо, що в них не передбачене оцінювання за бальною шкалою, а лише інформація про виконану роботу на занятті в групі та її результати [30, с. 100].

Прайс-листи орієнтують батьків у великій різноманітності розвиваючих ігор, наукової літератури та іграшок, що наповнили ринок. Текст складається педагогами групи з урахуванням їх необхідності і корисності для дитини. Вказівка адреси магазинів і цін заощадить час батьків, який вони з успіхом можуть використовувати для спілкування зі своєю дитиною [24, с. 14].

На думку В. Ричкової, роботу з батьками дітей з порушеннями мовлення доцільно проводити у двох формах: письмовій та усній. Дослідниця підкреслює перевагу письмової форми: по-перше, безпосереднє спілкування вимагає багато часу; по-друге, батькам важко утримати в пам’яті всю інформацію, яку вони послідовно одержують від педагогів; по-третє, для того, щоб батьки змогли осмислити і використовувати отримані рекомендації, їх необхідно переконати в цьому, запропонувати певний алгоритм дій і озброїти пам’яткою, яка дозволить здійснювати ці дії послідовно й точно [26, с. 74].

Н. Вершиніна наголошує, що робота з батьками може бути побудована в такий спосіб: логопедом проводяться консультації у вигляді батьківських зборів, на яких повідомляються основні відомості про мовленнєві порушення в дошкільників, їх причини, прояви, можливості корекції. Щоденне консультування батьків з питань мовленнєвого розвитку дітей, рекомендації з виконання домашніх завдань проводяться здебільшого вихователями з урахуванням психологічних особливостей батьків [4, с. 9].

Таким чином, аналіз наукової літератури дозволяє стверджує, що метою пропаганди логопедичних знань є формування психолого-педагогічної компетенції батьків дітей з порушеннями мовлення. Завданнями пропаганди логопедичних знань є підвищення активності батьків у попередженні та корекції мовленнєвих порушень дітей, систематизація наявних у них знань, озброєння практичними прийомами роботи.

Дослідження вчених довели, що робота логопеда і вихователя з батьками дітей із порушеннями мовлення полягає у наданні консультативної і практичної допомоги батькам і має здійснюватися в таких напрямах: 1) психолого-педагогічна просвіта батьків; 2) гармонізація дитячо-батьківських відносин; 3) допомога батькам у формуванні адекватної оцінки стану дитини; 4) оптимізація соціальних контактів родини; 5) навчання батьків прийомам корекціно-логопедичної роботи з подальшим контролем за її здійсненням.

Варіанти взаємодії з родиною дитини в процесі пропаганди логопедичних знань різні: відвідування співробітниками родини вдома, анкетування батьків проведення дня відкритих дверей у групі, участь батьків у складанні індивідуальних планів розвитку їх дитини, щоденні бесіди під час прийому дітей, індивідуальні консультації, свята на мовленнєву тематику, розміщення інформації для батьків на дошці оголошень, оформлення кімнати для бесід з фахівцями, зустрічей з іншими родинами, можливість брати напрокат розвиваючі ігри, іграшки, посібники з педагогіки та логопедії. При проведенні роботи з підвищення педагогічної культури батьків дітей з порушеннями мовлення з-поміж серед усіх форм роботи (колективна, індивідуальна, наочна) особливої ваги набуває оволодіння батьками практичним прийомами роботи, що дуже важливі для досягнення результатів у корекційному процесі. Це не просто механічне виконання завдань і вправ, а рівень самосвідомості й зацікавленості батьків, який сформувався у них завдяки поетапній, вдумливій роботі логопеда та вихователя. Показником рівня самосвідомості батьків виступає розуміння важливості й потреби набуття знань і вмінь для здійснення практичної допомоги своїй дитині.

2. Шляхи організації пропаганди логопедичних знань з батьками дітей з порушеннями мовлення

2.1 Діагностика рівня логопедичних знань батьків дітей із порушеннями мовлення

З метою діагностики рівня логопедичних знань батьків дітей із порушеннями мовлення ми провели експериментальне дослідження. Дослідження ми проводили на базі Решетилівського ДНЗ «Ромашка». В експерименті взяли участь 34 дитини старшої вікової групи «Яблучко», їхні батьки в кількості 15 осіб.

Дослідження тривало у чотири етапи.

На першому етапі - жовтень 2010 року — було визначено мету та завдання діагностики, розроблено методичний інструментарій. З метою узагальнення теоретичного матеріалу використано аналіз науково-теоретичних джерел з проблеми дослідження.

Завдання другого етапу (констатувальний) передбачали: 1) визначення рівня сформованості усного мовлення дітей із порушеннями мовлення; 2) з’ясування рівня сформованості логопедичних знань батьків.

На третьому етапі (формувальному) — листопад 2010 р. — на основі узагальнення отриманих даних здійснено апробацію розробленої нами системи пропаганди логопедичних знань з батьками дітей із порушеннями мовлення.

Четвертий етап (констатувально-контрольний) передбачав порівняння даних констатувального та констатувально-контрольного експериментів з метою визначення ефективності розробленої методики.

В процесі організації дослідження ми виходили з того, що ефективність подолання мовленнєвих порушень у дітей залежить від виду мовленнєвої патології, вчасно розпочатої логопедичної роботи і від активної участі в цьому процесі батьків дошкільників [6, с. 38].

Отже, для розв’язання першого завдання констатувального експерименту була розроблена методика діагностика дітей із порушеннями мовлення. В експериментальній групі навчаються дошкільники із ЗНМ різного ступеня. Оскільки загальний недорозвиток мовлення характеризується порушенням всіх компонентів мовленнєвої системи — фонетико-фонематичної, лексики-граматичної та смислової [10, с. 8], як основний метод дослідження ми використали власну методику, розроблену на основі теоретичного узагальнення з проблеми дослідження [5, 14, 31].

Методика, розроблена нами на основі методичних рекомендацій, дозволяє провести об'єктивну діагностику, простежити динаміку мовленнєвого розвитку дитини й оцінити ефективність корекційного впливу. Вона включає п’ять серій, кожна з яких поєднує мовні проби наростаючої трудності (див. Додаток А).

У процесі обробки отриманих даних були виявлені дві групи дітей: до першої увійшли дошкільники, в яких не було виявлено ЗНМ (таких виявилося 15), до другої увійшли діти із ЗНМ з фонетико-фонематичними порушеннями, у яких дефекти звуковимови охоплюють 2−3 фонетичні групи, спостерігається порушення слухової диференціації звуків і фонематичного аналізу (таких виявилось 15).

Групу з 15 дошкільників із ЗНМ, у яких спостерігається порушення звуковимови, ми розділили на 2 підгрупи — експериментальну групу (надалі позначимо як ЕГ), до якої увійшло 8 дітей, та контрольну (надалі - КГ), до якої увійшло 7 дітей.

На основі отриманих результатів обстеження, можна визначити, що в усіх підгрупах дошкільників можна розподілити за такими рівнями сформованості сенсомоторного розвитку мовлення: високий (100 — 70% успішності), середній (69,9−40% успішності) та низький (39,9% і нижче).

І. У підгрупі дітей без ЗНМ високий рівень фонетико-фонематичної системи мовлення виявлено у 7 дітей; середній — у 9 дошкільників, низький — у 3. При виконанні завдань на перевірку артикуляційної моторики помилок не спостерігалося. Стан артикуляційного апарата в нормі.

У групі дітей із ЗНМ високий рівень розвитку мовлення виявили у 2 дітей експериментальної групи і 2 дітей контрольної групи, середній рівень — у 1 дитини експериментальної групи і 2 дітей контрольної групи; низький рівень виявили 5 дітей експериментальної групи і 2 — контрольної.

ІІ. У процесі обробки отриманих даних були виявлені три групи дітей з високим (І), середнім (ІІ) та низьким (ІІІ) рівнем розвитку граматичної будови мовлення.

У підгрупі дітей без ЗНМ високий рівень виявили 10 дітей, середній — 7, низький — 2.

Високий рівень виявили 4 дошкільника експериментальної групи і 5 дошкільників контрольної групи, середній рівень успішності показали 4 дошкільника (2 дітей з експериментальної і 1 дитина з контрольної груп), і низький рівень (успішність виконання завдань — у 3 дошкільників (2 дітей з експериментальної групи і 1 — з контрольної).

ІІІ. Обстеження словника і словотворчих процесів показало, що діти усіх трьох підгруп чудово вміють утворювати назви дитинчат від назви дорослої тварини. А ось утворювати прикметники від іменників можуть недостатньо добре, особливо це стосується відносних і присвійних прикметників. Високий рівень розвитку словникового запасу та процесів словотворення показали 4 дітей, середній — 10, низький — 5.

Дошкільники із ЗНМ показали значно гірші результати, порівняно з дошкільниками без мовленнєвих порушень. Так, високий рівень успішності виявили у 2 дошкільників експериментальної групи і 2 дошкільників контрольної групи, середній рівень успішності виявили в 3 дітей експериментальної групи і 1 дитини контрольної, низький рівень успішності виконання завдань — у 3 дітей експериментальної групи і 4 дітей контрольної.

ІV. За аналізом результатів дослідження рівня зв’язного мовлення дітей контрольної групи ми отримали такі дані: високий рівень розвитку зв’язного мовлення показали 15 дітей, середній — 3, низький — 1 дитина.

Результати дослідження дошкільників із ЗНМ значно гірше показників дітей без відхилень мовленнєвому розвиткові. Високий рівень розвитку зв’язного мовлення дошкільників із ЗНМ з порушенням звуковимови при обстеженні виявлено 5 (3 — в експериментальній групі і 2 — у контрольній). Середній рівень виявлено у трьох дітей контрольної та в 4 дітей експериментальної групи. Низький — у 3 дошкільників (2 — в контрольній, 1 — в експериментальній групах).

У процесі підсумкової обробки на підставі всіх отриманих даних були виявлені три групи дітей з високим (І рівень), середнім (ІІ рівень) та низьким рівнями мовленнєвого розвитку, а, отже, і сформованості рівня усного мовлення (див. Додаток Б, Таблиця 1) .

Таким чином, з таблиці 1. наочно видно, що дошкільники із загальним недорозвитком мовлення мають переважно середній та низький рівні розвитку: фонетико-фонематичної системи (57% у контрольній групі та 75% - в експериментальній); словника та словотворчих процесів (71,5% у контрольній групі та 75% - в експериментальній); зв’язного мовлення (71,5% у контрольній групі та 62,5% - в експериментальній).

Отже, на основі отриманих даних ми прийшли до висновку, що в дітей 5−6 років із ЗНМ недостатньо сформовані навички словотворення, низький рівень оволодіння лексичним значенням слова, що призводить до його своєрідного вживання, або до заміні на зовсім інше; потребує вправляння звуковимова. Відсутність уміння виразно і послідовно переказувати літературний текст, викладати грамотно думки при складанні розповіді свідчать про низький рівень розвитку зв’язного мовлення.

Вищенаведені факти вказують на існування особливих закономірностей процесу засвоєння усного мовлення в дітей із ЗНМ і на необхідність спеціального логопедичного втручання для його формування.

Другим завданням констатувального експерименту було визначення рівня сформованості логопедичних знань у батьків дітей із порушеннями мовлення. Увага батьків до мовленнєвого розвитку дітей, знання його основних етапів могло б сприяти вчасній корекції. Для цього нами була розроблена анкета для батьків (див. Додаток В).

Анкетування батьків проводилося для визначення сформованості в них уявлень про етапи нормального мовленнєвого розвитку дітей, можливих відхилень у цьому процесі, виявлення основних запитів, пропонованих працівникам дошкільних установ, визначення форм спілкування дитини з батьками та іншими дорослими в складі родини.

Для визначення сформованості логопедичних знань нами були розроблені такі критерії (таблиця 2.1.)

Таблиця 2.1 Критерії сформованості логопедичних знань батьків дітей із порушеннями мовлення

Результати анкетування батьків дітей із ЗНМ дають підстави стверджувати, що 13,3% батьків (2 родини) мають низький рівень сформованості логопедичних знань. Ці батьки не підтримують контактів з логопедом та вихователем, нерідко безвідповідально ставляться до виховання, мають низький рівень педагогічних знань.

У 73,3% батьків (11 осіб) виявлено середній рівень сформованості логопедичних знань. Вони розуміють цілі і завдання виховання, прагнуть одержувати педагогічні знання, позитивно реагують на співпрацю з логопедом та вихователем у процесі корекції мовлення своїх дітей. Однак не завжди ці батьки правильно застосовують педагогічні знання в практиці сімейного виховання, не завжди узгоджують свої впливи з вимогами ДНЗ, не систематично контролюють корекційний процес.

У 26,6% батьків (4 особи) логопедичні знання сформована на високому рівні. Батьки розуміють вимоги до виховання дітей, цілі і завдання сімейного виховання, позитивно сприймають педагогічну допомогу вихователів та логопеда, працюють над підвищенням рівня педагогічних знань, узгоджують свої вимоги до дитини з вимогами ДНЗ.

Результати діагностики логопедичних знань батьків дітей із ЗНМ ми занесли до таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Рівні сформованості логопедичних знань батьків дітей із порушеннями мовлення на констатувальному етапі експерименту