Чтение у тих розвитку інформаційного суспільства

Чтение у тих розбудови Інформаційного общества

В цієї, останньої публікації нашого циклу статей «Недитячі проблеми дитячого читання» хочемо зупинитися ще на одному ракурсі проблеми: ролі «Людини читає» як людина інформаційно грамотного — підготовленого не для життя в не зовсім розвиненому суспільстві. Ми розглянемо лише ті аспекти проблеми підтримки дитячого читання і навчання школярів із погляду розвитку в них культури читання — інформаційної культури у контексті розвитку що відбуваються процессов.

Развитие інформаційного нашого суспільства та «виклики» для специалистов

Развитие у Росії інформаційного суспільства — завдання сьогодення й майбутнього, але одне цілком ясно — жити у ньому буде тим, хто є дітьми. Саме вони — жителі майбутнього глобального світу, який складатися з багатьох інформаційних товариств різних країн. Будувати йому це суспільство доведеться, колись всього, тим, хто працює із ІКТ, але лише тим, хто створює нову інформаційну інфраструктуру (інженерам, технологам, програмістам), але ще й вчителям і библиотекарям.

Безусловно, головне при побудові інформаційного суспільства — це чітко оформлена як планів і програм державна політика, проте зміна суспільства — те й завдання людей. З цього погляду, необхідно зміна свідомості людей стосовно розуміння процесів: що може дати інформаційне суспільство його громадянам і якомога сприяти його створенню.

Новые технології кардинально змінюють життя, й у плані інформаційне суспільство — це суспільство, коли кожен громадянин може покращити своє життя хоча б тим, що то здобуває доступом до величезній кількості інформації - і тим самим, до освіти та культурних цінностям. Сьогоднішній етап розвитку на Росії інформаційного суспільства, зачіпає усіх і кожного, і особливо ж тих, хто працює із дітьми й від. Ми зупинимося на кількох головних (з нашої погляду) моментах, бо від знання їх фахівцями залежить, наскільки вони включені у те що. Саме педагогів та бібліотекарів у що свідчить залежить, як швидко у Росії буде побудовано інформаційне суспільство так і наскільки вона буде демократичним і гуманним щодо його майбутніх громадян.

В останнє десятиліття багато країн світу демонструють нові підходи і політику, що може швидко просунути суспільство новий рівень розвитку. Це сценарій формування інформаційного суспільства з новою економікою, засновану на знаннях, і акценти зроблено в розвитку науки, інновацій, інформаційної індустрії, освіти та громадянської культури.

Построение інформаційного суспільства на останнє десятиліття стало стратегічною метою для багатьох країн. Так було в США в 1993 р. було прийнято план розвитку глобальної інформаційної інфраструктури, у Канаді почала розвиватися «Інформаційна магістраль». У 1994 р. Європейська екологічна спільнота поставило серед пріоритетних завдань створення країнах Європи інформаційного суспільства, навіщо створили проект «Електронна Європа», до якої увійшли спеціальні плани з розвитку культури та утворення.

В суспільстві відбувається розширення меж спілкування в усіх галузях людської діяльності, йде збільшення різноманітності й вона дуже обмежена, розширюються змогу співробітництва уряду і кооперації фахівців у різноманітних галузях науку й практики. Головне значення тут мають саме люди — їх знання і набутий компетентность.

Одним з найважливіших напрямів діяльності ЮНЕСКО останніми роками є також розвиток ідей побудови такого інформаційного суспільства, у якому подолано розрив «інформаційно бідними» і «інформаційно багатими» країнами, і кожному громадянинові планети гарантовано вільний доступом до скарбам світової культури, інформацією та знаннями. Розв’язанню цієї глобальної проблеми покликана сприяти Програма ЮНЕСКО «Інформація всім». Наприкінці 2000 року, згідно з дорученням Комісії Російської Федерації у справі ЮНЕСКО було сформовано Російський комітет Програми. До складу комітету ввійшли представники органів структурі державної влади Російської Федерації, установ освіти, науки, культури та комунікацій, громадських об'єднань є і комерційним структурам, що у з розробки й реалізації російської політики у сфері інформатизації, знають закордонний та російський досвід по створенню й підтримці мереж установ і заснування віртуальних співтовариств. Нижче ми посилатися на інформацію членів Російського комітету, що у реалізації даної програми, — Е. И. Кузьмина і А. А. Демидова.

Одна з головних цілей програми полягає у розробці інструментарію і наступного ефективної реалізації базових елементів для побудови глобального інформаційного суспільства і суспільства знань.

Само назва нової програми — «Інформація всім» — свідчить, мирова співтовариство зазнало істотну еволюцію в усвідомленні аналізованої проблеми: вона сприймалася, передусім, як технічна і технологічна, а сьогодні, насамперед як гуманітарна, соціальне й політичне. Ті, хто у центрі світової дискусії їх організує, дедалі більше розуміють, що на чільне місце нової світової інформаційної політики переносити не технологій і навіть сама інформація, а її творець і кінцевий споживач — людина.

Основной предмет Програми — це інформаційна політика, орієнтована на людини, розвиток його потенціалу, ресурсів, навичок і якості знань. Новітні інформаційні і комунікаційні технології допомагають розвитку, значною мірою є його запорукою, однак самі собою технології не забезпечують рівноправного доступу до інформації всім. Люди би мало бути максимально залучені в що у світових процесах, оскільки з людина повинна одержати максимум переваг від вільного й ефективного доступу до інформації. Програма повинна сприяти зменшенню розриву між інформаційно багатими і інформаційно бідними: країнами, соціальними групами, окремими людьми.

В відповідність до мандатом ЮНЕСКО, наданим Програмі «Інформація для всіх», вона повинна переважно зіграти ключову роль здійсненні політики ЮНЕСКО — повсюдно розвитку «освіти всім», «вільному обміну інформацією і знаннями» і збільшення коштів комунікації для людей.

Сегодня ряд розвинених, і навіть країн світу вкладають великі інвестиції в програми побудови своїх інформаційних товариств.

В 2000 р. Окинавская хартія глобального інформаційного суспільства була підписана главами семи країнах світу і президентом Росії У. У. Путіним. Підписання Основних напрямів є свідченням нового курсу Росії ввійти в інформаційне суспільство, зміни у системі економічних пріоритетів, і навіть соціальних інститутів суспільства з допомогою ИКТ.

Сегодня Росія має державні та суспільні структури та фахівці, які є лідерами й ініціаторами подій і процесів. Проте, попри ряд прийнятих документів, поки що у всіх рівнях влада недостатньо осмислені і сформульовані стратегічні цілі, відповідні тенденціям і законам сучасного руху країни, до інформаційного суспільства.

Вместе про те, останніми роками у цьому зростає роль держави. Були були схвалені й реалізуються ряд федеральних програм, насамперед у області освіти, вдосконалення управління та розвитку інформаційної інфраструктури. Було прийнято також кілька державних цільових програм. Проте, поки що це програми розрізнені й не дуже скоординовані. З іншого боку, у багатьох з яких не бачить нових завдань, завдань, які педагогами і бібліотекарями.

По з розвитком інформаційного суспільства, при поступове рішенні проблеми доступу населення до інформації, усе веде до зростання можливостей у її виборі. І це, своєю чергою, змінює вимоги до особистісними характеристиками людини, висуваючи першому плані такі риси, як: вміння зібрати інформацію на вирішення завдання, здатність аналізувати і узагальнювати, вміння швидко орієнтуватися у глобальному інформаційному просторі та др.

Сегодня головна з насущних завдань, з нашого погляду зору, є підготування школярів до життя жінок у глобальному суспільстві майбутнього: те нових видів грамотності (й ширші - культури особистості), саме — читацької і інформаційної грамотності (і навіть комп’ютерної грамотності і медиаграмотности).

В нової, вже що розвивається у Росії ситуації школяр з допомогою нових інформаційних і телекомунікаційних технологій входить у безкрає інформаційне простір. Чи готові цьому наші дітей і підлітки? Наскільки як і вчить цьому сьогодні школа? І де та як складаються умови у тому, щоб школярі могли освоїти комплекс знань і умінь працювати з туристичною інформацією?

На основі результатів низки досліджень ми стверджуємо, що — немає: школярі до цього готові (в переважній своїй більшості), і школа вчить цього цілком недостатньо. Що ж до умов, поки що у повною мірою не усвідомлюється проста істина: головна майданчик цієї роботи — це шкільна бібліотека — медіацентр, яка за навчанні школярів читацької й інформаційної культурі починає грати центральну роль. Разом з учителем читання і вчителем, обучающим школярів інформаційної культурі, шкільний бібліотекар також бере участь у процесі як библиотекарь-педагог. Допомагатимуть йому у тому процесі покликані бібліотекарі спеціалізованих дитячих і юнацьких бібліотек (і навіть багатьох інших). І така вже ведеться у багатьох регіонах страны.

Чтение і інформаційна культура личности

Одной із завдань підготовки майбутніх громадян до життя жінок у суспільстві є навчання школярів основам інформаційної культури.

Одна з дуже важливих сторін проблеми — проблема навчання читання і основам інформаційної культури особистості протягом усього періоду навчання у школі. На жаль, в нас у країні відбулася підміна понять: поняття інформаційної грамотності ототожнили з визначенням комп’ютерної грамотності. Разом про те, в що переважно шкіл навчанні інформаційної культурі до уваги береться той важливий компонент, який має лежати у її платній основі у ролі її фундаменту: це уміння працювати зі різними видами текстів різними носіях інформації. В Україні досі немає у школах вчителів читання й інформаційної культури (не комп’ютерної грамотності, яка, безумовно, вкрай необхідна школяреві), у результаті школярі недостатньо вміють працювати з інформацією, і навіть що неспроможні грамотно оформляти свої інформаційні матеріали.

Информационная культура, з погляду низки фахівців, то, можливо охарактеризована так. Інформаційно поводиться грамотно вміє вчитися, тобто розуміє, як організовано знання, де і знайти інформацію, може навчити інших користуватися нею.

В одному з підходів, развиваемых фахівцями — зарубіжними експертами, при освоєнні ресурсів шкільної бібліотеки й розвитку у школяра інформаційної грамотності їм послідовно освоюються її компоненти у низці наступних задач:

— Що має зробити? (формулювання і аналіз потребности);

— Куди мені звернутися? (виявлення і - оцінка ймовірнісних источников);

— Як одержати інформацію? (пошук і освоєння виявлення конкретних ресурсов);

— Які ресурси використовувати? (вивчення, вибір або відмови від конкретних ресурсов);

— Як використовувати ресурси? (критичний аналіз ресурсов);

— Що слід записати? (фіксація і сортування информации);

— Чи отримав я важливу інформацію? (інтерпретація, аналіз, синтез і оценка);

— Як її уявити? (уявлення, коммуникация).

— Який результат? (оценка).

Эти етапи послідовно освоюються все, соціальній та їхніх взаєминах друг з іншому. Навчання починається з молодших і середніх классов[i].

Одной з причин їхнього незадовільних результатів навчання школярів у сфері інформаційної культури є практично повна відсутність у структурі знань і умінь технологічного компонента — сукупності знань і умінь, що з відповіддю питанням «Як робити?» Тим більше що, від школярів потрібно вміти самостійно підготувати анотації, реферати, дайджести, огляди, доповіді тощо., які дедалі більше місця в процесі. Причому у свідомість школяра закладається хибне уявлення про простоті діяльності з аналітико-синтетичною переробки інформації.

При підтримці ЮНЕСКО, Мінкультури же Росії та Адміністрації у Кемерівській області на базі Кемеровської державної академії культури й мистецтв створили Науково-дослідний інститут з інформаційних технологій соціальної сфери. Мета цього проекту — вивчення проблеми, створення методологією й методики виховання інформаційної культури людини з раннього дитинства, прищеплювання потреб у інформації, навичок правильного формування інформаційного запиту, пошуку, фіксації та ефективного використання інформації, критичної її оцінки, вміння її створювати у традиційному й у електронному вигляді. У межах проекту виконано перше місце у свій рід базове дослідження «Формування інформаційної культури особистості бібліотеках і навчальних установах.

Коллективом вчених під керівництвом Н. И. Гендиной в КемГАКИ розробили новий курс «Основи інформаційної культури особистості», головна мета якого — дати учням знання, вміння і навички інформаційного самозабезпечення в навчальної діяльності, яка досягається працюючи над наступних завдань:

— Освоєння раціональних прийомів та способів самостійного ведення пошуку інформації, згідно з виникаючими вході навчання завданнями;

— Опанування методиками формалізованого згортання (аналітико-синтетичної переробки інформації;

— вивчення і практичне використання технології результатів самостійної навчальної та науково-дослідної роботи (підготовки творів, рефератів, оглядів).

Согласно позиції авторів, практична спрямованість курсу дозволить їм тим більше раціонально працювати із навчальною і з наукового літературою, уявити про потенціалі нових інформаційних технологій й багато іншого. Курс орієнтований на старшокласників, і його мають спеціально підготовлені фахівці - вчителя, бібліотекарі.

Библиотекари-педагоги

Мы хочемо підкреслити, що став саме шкільні і дитячі бібліотекарі останнім часом створюють що для школярів програми, де інтегруються основні компоненти для розвитку в школярів читацької й інформаційної культури. Наприклад, в молодших класах йде допомогу вчителям у розвитку школярі основ читацької культури (допомогу у рекомендації програм різнобічного читання молоді, організація екскурсій в дитячі бібліотеки й ін.), у класах — навчання основам библиотечно-библиографических знань, вмінню працювати з туристичною інформацією, в старших класах — навчання школярів основам інформаційної культури у тих аспектах, закладені у наведеному вище підході. Хорошою ілюстрацією даного підходу досвід багатьох шкільних бібліотекарів. Приміром, в Муніципальної української гімназії № 1 Новосибірська у бібліотеці гімназії школярі отримують знання і набутий навички інформаційної грамотності: учнів 1−8 класу — це курс Библиотечно-библиографической грамотності, учнів 9 класу — «Основи інформаційної культури», розроблені в КемГАКИ. Так багато бібліотекарі прагнуть практично брати участь у навчанні школярів основам читацької і інформаційної культури.

Однако сьогодні конче потрібне зміну ставлення до культури читання і інформаційної культурі всіх рівнях: теоретичному, методичному, організаційному; потрібно готувати учителів і бібліотекарів (як библиотекарей-педагогов, і - шкільних, дитячих і юнацьких бібліотекарів), зможуть допомагати вчителям і участь у процесі навчання школярів основам культури читання й інформаційної культури.

Мировое співтовариство рухається шляхом посилення ролі бібліотек та інформаційних служб в ролі шляхів виходу інформаційні магістралі, спираючись, передусім, на публічні і шкільні бібліотеки як ефективних коштів розширення доступу до утворення, культури і знань.

Два роки тому Міжнародна федерація бібліотечних асоціацій та шкільних установ (ИФЛА) розробила «Маніфест ИФЛА про інтернет». У ньому йдеться: «Бібліотеки і інформаційні служби забезпечують важливі шляху доступу до Інтернету. Для одних користувачів вони пропонують умови, керівництво і приймати допомогу, й інших є єдиною точкою доступу до інформації. Вони надають механізм, здатний подолати перешкоди, створювані відмінностями в ресурсах, технологій і обучении».

В Росії бібліотеки поки що не досить включені у процеси розвитку інформаційного суспільства. Небезпечно недорозуміння ролі бібліотек різних типів і рівнів, що і мають стати опорою інфраструктури споруджуваного в Росії інформаційного суспільства, і особливо небезпечне недорозуміння ролі бібліотек, які працюють із дітьми — шкільних, дитячих, юнацьких (та інших).

Одной із ключових сьогодні стає завдання інтенсифікації включення всіх типів бібліотек, які працюють із дітьми, до програм розвитку Інтернету, у розвиток информационно-образовательного простору; завдання технічного переоснащення бібліотек, які працюють із дітьми, підвищення кваліфікації дитячих, шкільних, юнацьких бібліотекарів до роботи з новими інформаційними технологіями. Інакше розрив дітьми (і підлітками) і дорослими — бібліотекарями буде постійно зростати. Бібліотекарі можуть і мають прийняти завдання допомоги вчителям підготовкою юних до життя жінок у суспільстві знань; але потрібно, колись всього, зміна до ставлення до них з боку держави й суспільства.

Еще раз — вчителів чтения

Выше ми зупинилися одному ракурсі проблеми: ролі читання своєю практикою з туристичною інформацією. Але це лише деякі з проблеми взаємодії що розвивається особистості і тексту. Величезна роль читання у розвитку в дитини уяви, засвоєння мови класичної літератури та розвитку промови, побудови своїй індивідуальній моделі культуры.

Однако сьогодні роль читання дітей у духовному та економічний розвиток суспільства не в повною мірою усвідомлюється як національна проблема. Про те, як багато західні країни усвідомили роль «Людини читає», про те, як у багатьох країнах будується «політика у сфері читання» і розробляються національні програми зі стимулювання читання дітей і дорослих, (зокрема мало читають верств населення), ми вже казали у роки публікаціях цього циклу. З нашою точки зору, Росія сьогодні дуже потребує розвитку національної політики у області підтримки читання дітей і юнацтва.

Проблемы у читанні дітей і підлітків сьогодні наростають і вимагають вжиття цілого комплексу заходів. Серед таких проблем, передусім, недостатність знання читанні дітей і підлітків масштабу країни, відсутність організацій, до функцій яких входило б фундаментальне вивчення дитячого читання та літератури для дітей. Вивченням соціологічних, психологічних аспектів читання, педагогічних підвалин життя і методик навчання читання, соціальних і ступінь економічних наслідків відторгнення від читання займаються лише окремі специалисты.

Процитируем вкотре уривки з що у циклі статті Н. Н. Сметанниковой:

«Чем швидше наукове і педагогічне людність у нашій країні усвідомлює значення читання і автора листа, грамотності як базової навчальної компетенції, що дозволяє людині безупинно вчитися і ще опановувати новий, отримувати доступом до багатств світової економіки й культури і від читання кращих творів світової літератури, як засіб створення внутрішньої злагоди, то швидше знайдуть практичні заходи поліпшення ситуации.

Очевидно, що вміння і навички читання і автора листа (грамотності) повинні цілеспрямовано формуватися належним чином, у початковій школі, але подальша робота з формуванню компетентного читця і читача мусить бути пов’язана з їхнім розвитком інших предметах, що передбачає володіння вчителями всіх навчальних предметів прийомами, стратегіями текстовій діяльності. Навчання кожному предмета має включати навчання стратегіям читання і автора листа на різноманітне навчальному матеріалі, різноманітних і різножанрових текстах, що активізувати пізнавальну, творчу (креативну), критичну і комунікативну діяльність й цим задовольняти поняттю цілісності освітнього процесса.

Альтернативой може бути урок читання та духовної культури вчення, де учні середній і старшої школи навчатимуться стратегіям читання на матеріалах текстів різних типів із різних шкільних предметів.

В системі постдипломного, та був і освіти необхідно підготувати специалиста-консультанта, та був вчителя читання й палаци культури вчення, який ввійде у навчальними закладами щодо уроку чтения".

С погляду педагога — міжнародного експерта М. М. Сметанниковой, співробітництво зі школи і бібліотеки має сприяти розробці комплексних програм підтримує і розвиває читання, розширенню кола читання та інших засобів виконання навчальних стандартів. «Фундаментальна обізнаність із інформацією, куди входять п’ять основних кроків, як-от: (1) створення умов та передача інформації, (2) створення і застосування стратегії пошуку миру і доступу до інформації (вказівку джерел, алфавітні і інші покажчики), (3) організація інформації (предметний покажчик, бази даних), (4) фізична організація інформації (класифікаційні системи в бібліотеках), (5) оцінка інформації, об'єднує професії педагога і бібліотекаря і може бути підвалинами їхньої спільної підготовки й переподготовки».

Детское читання потребує державної поддержке

Парадоксальность наше сьогоднішнє ситуації у цьому, що сьогодні, коли багато країн світу особливо ясно усвідомили цінність знання і набутий компетентності, необхідність розвитку читацької грамотності й інформаційної культури, розвитку галузі навчання цим умінням і навичкам школярів та студентів, є фахівці, хто вважає, що маємо і так в порядке.

Действительно, у Росії багато що вже зроблено. Проте, можемо ми адекватно оцінити себе у сюжеті, який нас плані? Зрозуміти, що необхідно? Порівняти те що володіємо ми бачимо що є у інших країнах? З нашою погляду, сьогодні, як ніколи раніше, необхідний збирати інформацію про читання (як і про інформаційної культурі) в сферах різних наук, розвиток міждисциплінарного підходу, вивчення міжнародного досвіду й багато іншого.

Мировой досвід незаперечно свідчить, що найбільші успіхи досягаються у його країнах, де проводиться державна політика у сфері читання і акцент у цій політиці зроблено за читанні дітей і юнацтва. Найяскравішими прикладами в цьому плані свої можуть бути Франція та Велика Британія, де існує (в певною мірою) цілісна політика у сфері підтримки читання, особливо читання дітей і підлітків. Її проводять державою і має міжвідомчий характер. У Франції, наприклад, вона ініціюється Міністерством культури, в Великобританії - Міністерство освіти. Але за будь-якого разі, фундаментом для цієї політики у сфері дитячого читання є бібліотеки — публічні, шкільні і другие.

Изучение світового досвіду дає можливість окреслити ряд напрямів, якими держави розвивають програми підтримки дитячого читання:

— розвиток вільного (досугового) читання дітей у публічних, дитячих библиотеках;

— читання дітей у школі, і програми з розвитку літературної культури та грамотності дітей, вдосконалення дітей, розробка методів навчання;

— допомогу шкільним библиотекам;

— розвиток «сімейного» читання й створення спеціальних програм родині (особливо — для не читають семей);

— «просування книжки» і підвищення статусу читання і «людини читає» з допомогою ЗМІ, створення спеціальних програм для дітей на радіо й телебаченні та інших.

Организация таких програм зазвичай здійснюється і координується Міністерством і/або Центром дитячого читання (центром читання) й проводиться у межах національних кампаній, і навіть регіональних проектов.

С нашого погляду зору, сьогодні необходимо:

— проведення міжвідомчої політики щодо підтримці читання різними верствами і соціальними групами населения;

— робота з піднесення престижу читання та російського мови у суспільстві («піарівські» акції та нова національну стратегію із впровадження — просуванню ідей грамотності і підвищення культури населения);

— зміна підходи до навчання читання й інформаційної культурі у сфері освіти (і навіть — до медиаграмотности);

— ознайомлення з урахуванням світового досвіду щодо підтримки читання, його освоєння (дослідження, що у конференціях, стажування фахівців, вивчення підходів і методик і багато другое).

Результаты аналізу сучасної ситуації у Росії змушують говорити про актуальність розробки та її реалізації Національної програми підтримки дитячого читання і її рамках, по крайнього заходу, трьох довгострокових міжвідомчих комплексних програм.

1. «Нова ж програма формування читацької - медіа — библиотечно-библиографической — інформаційної культури підростаючого покоління».

Для розробки та виконання такої програми мають бути об'єднані сили спеціалістів у галузі освіти, культури, інформатизації, книговидання, засобів; притягнуті фонди й професійні й громадські організації (Наприклад, Міжрегіональна «Російська асоціація читання», Асоціація дитячих письменників, Російська бібліотечна асоціація та інші).

2. «Програма сприяння розвитку дитячої литературы»

(меры щодо підтримки дитячого письменника, перекладача, художника дитячої книжки, видавця книжок для дітей, і навіть систему заходів для розвитку й підтримки критики, рекомендаційною бібліографії і досліджень у сфері дитячої литературы).

В межах програми необхідно здійснення соціальної і психолого-педагогічної експертизи видань для дітей.

3. Програма проведення національних акцій у цілях стимулювання чтения.

Сегодня необхідна державну підтримку Російської асоціації читання та інших громадських організацій, що сприяють підтримці читання в стране.

Организации — ініціатори нових підходів.

Сегодня, як у більшості країн світу робиться дуже багато для побудови суспільства знань, необхідно зміна погляду читання і тісно пов’язану з нею інформаційну культуру: це завдання державної ваги, слід також створення спеціальних інститутів, які займатимуться проблемою читання в державному масштабі.

Сегодня лідерами й ініціаторами нових підходів підтримка читання дітей, підлітків і юнацтва, створення нових програм, тож методик на навчання юних основам читацької грамотності, виступає ряд організацій. Ми зупинимося лише з декого з тих (тих, котрі більше цікаві сьогодні педагогам).

Созданная в 1956 р. і дуже відома багатьом фахівцям (передусім, педагогам і бібліотекарям) у багатьох країн світу, (але не відома поки Росії), плідно працює надзвичайно потужна організація, головна мета якої є підтримка читання у суспільстві. Це міжнародна Асоціація Читання (International Reading Association), що має метою поліпшення процесу навчання через поліпшення якості читання та її використання у процесі виховання, освіти, та був професійної соціально-культурної й особистому житті. Нині вона налічує 350.000 індивідуальних членів в 99 національних асоціаціях.

Задачами організації на найближчим часом являются:

— сприяння підвищенню фаховий рівень, вдосконаленню фахівців всіх галузей, що з читанням, книгою, грамотностью;

— пропаганда читання і образования;

— з'ясування умотивованості й зміцнення зв’язку з організаціями, мають інтерес до читання чи якось що з читанням, включно з державними і недержавні, громадські й коммерческие;

— забезпечення підтримки тим ініціативам та програмами, що потенційно можуть сприяти поліпшити якість освіти з всім мире.

В останні роки в нашій країні теж є поки що невеличка, але швидко зросла міжрегіональна громадська організація «Російська асоціація читання» (РАЧ). Вона є також громадськими організаціями і об'єднує дослідників, педагогів, бібліотекарів та інших фахівців, що у розвитку освіти і фінансування культури у сфері читання, тогочасні книги й інформаційних технологий.

Для досягнення своїх цілей Ассоциация:

— сприяє поширенню читання й інформаційної культури та усвідомлення значення читання у всіх галузях життєдіяльності человека;

— розробляє і реалізують державні та авторські програми, розробляють і апробують нові методики, технології, навчальну документацію (програми, навчальні плани, переліки навчальної літератури та т.д.);

— організує курси з різноманітних дисциплін і методикам читання освітні програми у Росії за рубежом;

— організує курси підвищення кваліфікації викладачів, вчителів, вихователів дитсадків, бібліотекарів і фахівців будь-яких інших професій, що з чтением;

— проведенню досліджень у всіх галузях, що з чтением;

— організовує й бере участь у науково-практичних конгресах, конференціях, семінарах та інших. заходах по позначених проблемам;

— сприяє створенню програм, вкладених у формування читацької потреби та розвитку читацької культури, любові до читання, підвищення якості читання, й функціональної грамотности;

— підвищує рівень кваліфікації членів Асоціації шляхом проведення конференцій, семінарів, творчих зустрічей, і ін. мероприятий;

— проводить конкурси та інших. акції, які залучають увагу до чтению;

— співробітничає з аналогічними асоціаціями, товариствами, інститутами зарубіжних країн та інших.

Еще одна організація — це Московське відділення Міжнародної асоціації читання. Московське відділення дійсних членів Європейського відділення IRA (IDEC) і він здобуває інформацію про освітянських та культурно-виховних програмах, як у Європі, і в усьому світі, а як і про заходи, що з читанням і листом (грамотністю). Вона дійсних членів Міжрегіональної Асоціації читання у Росії, Міжнародного інституту читання, підтримує стосунки держави й співпрацює з іншими організаціями. Члени відділення збирають базі даних про фахівцях і організаціях, що з проблемами читання, грамотності, тексту, тогочасні книги й др.

Основными цілями є:

— сприяти підвищення рівня освіти та фізичної культури.

— сприяти поширенню грамотності і функціональної грамотності і др.

Работа організації ведеться за наступним направлениям:

— інформаційно-аналітична діяльність;

— організація або у національних інтересів та міжнародних конгресах, конференціях, семінарах;

— здійснення проектної діяльності;

— редакційно-видавнича работа.

Представление про цю роботу дають які у Москві січні 2002 і січні 2003 р. два міжнародних семінару IRA «Ефективна школа», «Школа, де процвітає грамотність». Учасниками семінару були керівники навчальних закладів, вчителя початковій, середньої, старшої школи, психологи, вчителя англійської, бібліотекарі. З доповідями виступали експерти вітчизняного й зарубіжного освіти. Наведемо один приклад: з доповіддю на задану тему: «Що робить школу ефективної?» виступив він і редактор багатьох книжок з тестуванню і навчання дітей і дорослих, заступник Директори Національного Дослідницького Центру освіти дорослих, профессор-исследователь факультету педагогіки Університету Шеффілд Великобританії Грег Брукс. У своїй доповіді він розмежував чинники тих, що входять у сферу діяльності зі школи і ті, із якими школа об'єктивно працює, визначив характеристики ефективної школи, зупинившись на характеристиках шкіл, учні яких досягають результатів грамотності (читання і лист), і навіть розповів про заходи, які у Великій Британії та дозволили їй за результатам Міжнародної Програми оцінювання учнів 15-ти років (PISA) зайняти 5-ое у світі.

Проекты, що сьогодні розвиває ця організація: міжнародний проект «Автентичний оцінювання»; проект «Програми читання» (до складу якого програму розвиває читання і програму підтримує читання) та інші. Фахівці, що входять до НАТО і ЄС, беруть участь у створенні програм, тож нових курсів, одній з основ яких складає роботу з текстом, таких, наприклад, як: «Логіка для вчителя та її учнів» (Авторська освітня програма проф. Бірюкова Б.В.); «Філософія для дітей: навчання навичок розумного мислення». (шкільний предмет за вибором учнів 1−11 класів), основу якого підхід, розроблений університеті Монтклэр (США) і преподающийся до шкіл 25 країн світу на 15 мовами (авторський курс доцента О.А.Борисовой) та інших.

Кроме того, сьогодні у Росії є єдиний міжвузівський центр Міністерства освіти, спеціально що займається фундаментальної роллю читання в освітньому процесі - Міжвузівський Центр лінгвістичного освіти (МЦЛО), що є структурним підрозділом Московського державного лінгвістичного університету (МГЛУ).

Его метою є проведення, організація та координація наукової і навчально-методичної роботи у сфері лінгвістичного освіти, і навіть розробка проблем читання, витлумаченого у сенсі, як грамотність в працювати з текстами на традиційних і для нетрадиційних носіях інформації. МЦЛО працює в галузі як вузівського, і довузівської освіти у р. Москві та інших регіонах країни.

Среди основних цілей і сучасних напрямів досліджень, якими керується Центр:

— Соціально-психологічне і информационно-логическое дослідження проблеми грамотності як однією з найважливіших компонент російської культури, зокрема освіти і у ньому російського языка;

— Розробка теоретичних проблем, що з книгою і грамотністю (мотивація до читання, читацькі стратегії і навчання їм, оптимізація структури навчальних посібників, шляху підвищення функціональної грамотності і др.);

— Дослідження читання й досвід роботи особистості (і груп) з новітніми носіями візуальної (чи іншого) информации;

— Вивчення і досвід інших країн рішенні проблеми грамотності і інформаційних технологій і др.

— Історична динаміка грамотності, читання, книжки, бібліотечних структур, нових інформаційних технологій у же Росії та там у тих культурологічного процесса;

Начиная з середини 90-х, Центр активно взаємодіє зі цілу низку державних та громадських організацій родинного профілю, серед яких: Фонд читання їм. Н. А. Рубакина, Московське відділення Міжнародної асоціації читання, Асоціація дослідників читання та інших. Центр також видає періодичне видання — збірник наукової праці «Homo — Legens» («Людина читає»).

Еще один цікавий проект, у якому бере участь фахівці центру — це «Міжнародний Інститут читання» — науково-методичний, видавничий і освітній проект, ініційований «Асоціацією дослідників читання».

Реализация цього проекту сприяє розвитку нових підходів у навчанні читання, і у перспективі повинна до формуванню спеціалістів у галузі педагогічної психології, досконало орієнтуються у наукових засадах процесів засвоєння нових знань і володіють цілим спектром спеціалізацій (в західних областях навчання початковому читання, читання навчального, художнього, науково-популярного, наукового тексту; диагностическо-коррекционной роботи, библиотерапии, організації сімейного читання).

Одной з головних завдань й ідей, що сьогодні об'єднує фахівців перелічених вище організацій, є задум створення рамках середньої і вищої школи особливого предмета — «читання», який повинні поводитися спеціально підготовлені викладачі чтения.

Наши ідеї, й предложения

В укладанні хочемо вкотре привернути увагу читачів до того що, що також Рада по російській мові при Уряді РФ в засіданні від 25 вересня 2003 р. рекомендував Міністерству освіти, МПТР і Мінкультури Росії провести в IV кварталі 2004 року спільну колегію по питанням культури читання дітей і підлітків (Протокол, пункт 5).

Быть може, урядові Росії було б виступити ініціатором Національної стратегії у сфері грамотності та глави Національного року читання, як і, наприклад, було зроблено нещодавно у Великобританії? Тут метою цих широкомасштабних проектів стало розвиток культури читання школярів, і навіть підвищення в суспільстві престижу читання. Усвідомлюємо ми, що державна підтримка читання дітей і юнацтва сьогодні - це завдання батьків і специалистов?

Еще один раз повторимо наші головні тези: ми варті перед гострою життєвою необхідністю здійснення державної політики у сфері читання, і особливо, читання підростаючого покоління.

Нам необхідно усвідомлення кількох идей:

— розвиток школярі читацької й інформаційної культури (з іншим поглядом для культури читання і інформаційну культуру, з урахуванням міжнародного досвіду в цій галузі) — це завдання державної важности;

— підтримка читання має стати турботою й суспільства, і держави;

— його реалізації необхідна кооперація зусиль фахівців із областей знання, тісний контакт представників теорії та практики.

И також: ми закликаємо педагогів, бібліотекарів та інших фахівців стати учасниками перелічених вище громадських громадських організацій і сприяти тому, щоб у Росії створювалася національна політика у сфері підтримки читання для збереження і розвитку «Нації читачів».

Список литературы

Программа ЮНЕСКО «Інформація для всех"//internet.

Кузьмин Є. І., Демидів, А. А. Про торішню програму ЮНЕСКО «Інформація всім» // internet.

«Развитие інформатизації у Росії на період до 2010 р.», «Розвиток єдиної інформаційно-освітньої середовища Російської Федерації в 2002—2006 рр.», «Створення та розвитку інформаційно-телекомунікаційної системи спеціального призначення до інтересах органів структурі державної влади 2001—2007 рр.», міжвідомча програма «Створення національної мережі комп’ютерних телекомунікацій науці й вищої школи» (1995—2001гг.), Федеральна цільова програма «Електронні бібліотеки» (проект 2000 р.), «Створення загальноросійської інформаційно-бібліотечній комп’ютерну мережу ЛИБНЕТ» (1998;2001гг і 2002;2005 рр.) та інших. Координуючу роль стосовно інших програмах просто покликана виконати федеральна цільова програма «Електронна Росія на 2002—2010 рр.» (2002 р.), присвячена переважно проблемам вдосконалення взаємодії органів влади між собою — і господарськими суб'єктами. У цьому програмі визначаються загальні концептуальні напрями розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, як однієї з основних напрямів соціально-економічного розвитку.

Кэрролл Ф.Л. Керівництво для шкільних бібліотек: Шкільні бібліотеки. — М.: Рудомино, 1997. С.33−64.

Гендина Н.І., Колкова Н.І., Скипор И. Л., Стародубова Г. А. Формування інформаційної культури особистості бібліотеках і навчальних установах: Учебно-метод. посібник. — М.:Школьная бібліотека, 2003 р. — С.18, С. 30.

Манифест ИФЛА про інтернет було прийнято на Сесія Ради II ИФЛА а, 23 серпня 2002 р. в Глазго; Текс резолюції: Алекс Бірн (Alex Byrne), Голова Комітету з питанням вільного доступу до інформації та свободи висловлювання (FAIFE) ИФЛА.

Сметанникова М. М. Навчатися читати, аби навчатися, читая.

Предложения до національної програмі «Читання» // Юний читач і книжкова культура Росії: Матеріали дослідження: Збірник статей. — М.: РГДБ, 2003. — З. 103−109. (Цей збірник й видання Російської Державної дитячої бібліотеки, присвячені дослідженнях дитячого читання, як і бібліографічна інформацію про деском читанні, представлені з сайту РГДБ: internet.

internet.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.