Результати досліджень та їх обговорення

До ситуацій, що створюються в процесі навчання (проблемний виклад), відносяться проблемні ситуації. Проблемна ситуація — це ситуація, яка породжує пізнавальну потребу внаслідок неможливості досягти мети за допомогою вже наявних знань і вироблених способів дії. Проблемна ситуація — це ситуація-утруднення, пізнавальна конфліктна ситуація. Вона активізує навчальну діяльність. Особливість її полягає в тому, що вона виникає в самому процесі навчання, а не підноситься студентам у готовому вигляді. Проблемні ситуації дозволяють підвищити пізнавальну активність студентів, їх інтерес до навчання, визивають особистісні відносини до пізнавальної діяльності.

Найпростіший, але ефективний спосіб створення проблемної ситуації на лекції - це уміле використання запитань. Мета — отримати усну відповідь або спонукати до мисленого відгуку. Успіх запитань прямо пов’язаний з тим, що запитуємо і як.

Умілі запитання викликають активну реакцію студентів. Опріч того, відповіді на вдало підібрані запитання можуть містити цінну інформацію для викладача. Оскільки запитання вимагають усного або мисленого відгуку, вони захоплюють увагу студентів. Завдяки запитанням вдається починати навчальну бесіду й підтримувати активний обмін думками. Використовуючи запитання у навчанні, можна викликати зацікавлення, допомагати студентам аналізувати тему. Для цього необхідно ставити конкретну мету і формулювати запитання таким чином, щоб її досягти.

Багато хто слухає охочіше, коли дати йому можливість висловити власні погляди. Тому важливо ставитися до реакції студентів доброзичливо, а не критично. Навіть коли не поділяємо погляду бажано подякувати їм за висловлені міркування. Слова студентів можуть виказати склад думок, який треба врахувати у подальшому викладенні.

Для введення важливих думок треба ставити навідні запитання. Ці запитання мають стосуватися того, що справді цікавить студентів. Можна уживати і такі, котрі пробуджують цікавість тим, що відповідь не відразу очевидна. Якщо робити після запитання невелику паузу, аудиторія слухатиме далі з підвищеним інтересом.

Для аналізу теми використовуються запитання, що допомагають студентам стежити за логічністю аргументації. Коли йде обговорення ключових думок, студенти заохочуються відповідати на основі раніше отриманих знань та власного досвіду. Крім того, можна запитувати студентів: «Як те, що ми зараз обговорюємо, пов’язане з думкою, котру ми розглянули раніше? Чому обговорюване є важливим? Як воно має вплинути на майбутню професійну діяльність?» Навчати таким методом — ліпше, ніж викладати особисті переконання або довгі власні пояснення. Завдяки такому прийому викладачі допомагають студентам оволодівати майбутньою професійною діяльністю розумно.

Викладачам варто бути терплячими, якщо студент не розуміє певної думки. Можливо, він намагається зіставити слова педагога з тим, у чому переконаний вже багато років. У такій ситуації іноді варто розглянути матеріал під іншим кутом зору. Однак часом потрібно лише кілька простих аргументів. Тут варто використовувати приклади, прості запитання, які заохотять студентів розмірковувати над доводами.

Коли студент відповідає на запитання, він не завжди виявляє свої справжні думки. Можливо, він просто каже те, що, на його погляд, хочеться почути викладачу. У такій ситуації, щоб виявити справжні почуття та погляди, можна запитати студента: «Чи Ви згодні з цим?», «А що Ви про це думаєте?».

Запитувати можна і для того, щоб наголосити на певних думках. Своїм змістом такі запитання показують, що сказане годі заперечити. Такі запитання не вимагають відповіді. Ретельно продумані запитання — це потужне знаряддя для викриття хибних міркувань.

Отже, при використанні у навчальному процесі запитань варто дотримуватися певних правил:

• — перш ніж викласти важливу думку, варто поставити таке запитання, яке породить у студентів бажання почути її;
• — ставити запитання так, щоб показувати студентам підстави почутих нею тверджень, логічність викладених фактів і благотворний вплив, який вони можуть справити на їхню майбутню професійну діяльність;
• — уживати запитання, щоб спонукати студентів не лише переповідати інформацію, але й висловлювати власний погляд на неї.

Позитивний вплив методу створення навчальної проблемної ситуації (проблемного викладу) на результати психолого-педагогічної підготовки передбачається у наступному:

Педагогічний процес:

Навчання: оволодіння міцними знаннями з дисципліни; формування наукового світогляду; забезпечення оптимальних умов для розвитку потенційних інтелектуальних здібностей студентів.

Виховання: оволодіння знаннями, нормами та правилами поведінки; формування моральних переконань та почуттів.

Розвиток: розвиток педагогічного мислення; створення емоційного настрою і збудження інтересу до засвоєння нових знань, самостійного вирішення проблем; створення ситуації зацікавленості та позитивні емоції по відношенню до навчальної діяльності.

Компетенції загальні:

Інструментальні: аналізувати, синтезувати, оцінювати, щоб виявляти проблеми та виробляти рішення (дослідницькі) (К9).

Міжособистісні: навички міжособистісного спілкування та роботи в команді (К12); етичні зобов’язання (К14); здатність до критики та самокритики (К15).

Системні: здатність до навчання (К16); здатність вдосконалювати власне навчання і виховання (турбота про якість) (К19); навички обдумування (К21).

Компетенції фахові:

Інструментальні: концептуальні психологопедагогічні знання, набуті у процесі навчання, включаючи певні знання сучасних досягнень (К1); критичне осмислення основних психолого-педагогічних теорій, принципів, методів і понять у навчанні (К2).

Міжособистісні: здатність ефективно формувати комунікаційну стратегію (К4).

Системні: розв’язання складних непередбачуваних психолого-педагогічних задач і проблем у навчанні (К5).

Психолого-педагогічна компетентність:

Етичні цінності: сукупність норм поведінки (моральна свідомість (знання та почуття), моральна діяльність, моральні відносини), що задають аксіологічний вектор майбутньої психолого-педагогічної діяльності.

Когнітивні та мета-когнітивні вміння, навички, знання та розуміння: когнітивна сфера особистості (відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява та увага), що мають місце в оволодінні особливостями психолого-педагогічної діяльності (змістом є теоретичні знання академічної області).

Розумові та практичні вміння та навички здійснення психолого-педагогічної діяльності: конструктивні, комунікативні, дидактичні, перцептивні, сугестивні, пізнавальні, прикладні, уміння в галузі педагогічної техніки (змістом є практичне й оперативне застосування знань до конкретних ситуацій). педагогічний навчання компетенція лекція.

Міжособистісні вміння та навички у процесі психолого-педагогічної діяльності: володіння методами спілкування у процесі реалізації психологопедагогічної діяльності.

При викладанні психолого-педагогічних дисциплін широко використовується педагогічна ситуація (частково-пошуковий метод). Будь-яка педагогічна ситуація по суті проблемна. У свою чергу, проблемні ситуації в педагогіці називають педагогічними задачами, тобто ситуаціями, які вимагають педагогічних способів вирішення. Педагогічні ситуації відіграють величезну роль у формуванні досвіду педагогічної діяльності. Накопичується досвід проектування, створення і вирішення ситуацій.

Оскільки педагогічних ситуацій безліч, то, природно, виникає потреба в їх класифікації, тобто виділення більш-менш стійких типів. Класифікація потрібна, щоб спростити користування великими класами об'єктів, спростити їх запам’ятовування і проектування. Для класифікації потрібні логічні підстави, щоб визначити схожість і відмінності ситуацій. Педагогічні ситуації поділяються за такими ознаками:

• — за місцем виникнення і протікання;
• — за ступенем проективності, оригінальності, керованості;
• — за учасниками;
• — за закладеними суперечностями.

Більшість педагогічних ситуацій носить комунікативний характер (ситуація спілкування). Вони побудовані на мовному спілкуванні і спрямовані на взаємодію учасників виховних відносин.

Яку б ситуація з педагогічного процесу не розглядалася, її можна охарактеризувати відповідно шести виділеним типам. Наприклад, при формуванні виробничих бригад в навчальній групі деяких учнів ніхто до себе не захотів взяти. У цій ситуації суперечать один одному завдання майстра навчати всіх через колективні форми виробничого навчання і ставлення учнів до деяких своїх товаришів. Ця ситуація відноситься, по-перше, до навчальних: вона виникла в навчальній діяльності. По-друге, до природних: ситуація склалася стихійно і несподівано для майстра, а можливо, і для учнів. По-третє, до нестандартних: вона не має одного певного рішення. Почетверте, до керованих: ситуація має безліч рішень. По-п'яте, до ситуацій системи «учні-учні». По-шосте, до конфліктних. Від цих характеристик залежить вибір способу вирішення даної ситуації. Ситуація є нестандартною, і майстру доведеться її вирішувати творчо, керуючись лише загальнопедагогічними принципами.

Позитивний вплив методу створення педагогічної ситуації (частково-пошуковий метод) на результати психолого-педагогічної підготовки передбачається у наступному:

Педагогічний процес:

Навчання: засвоєння психолого-педагогічних понять, законів, теорій, фактів, зв’язків; формування умінь застосовувати одержані знання для вирішення професійних задач; формування спеціальних умінь і навиків.

Виховання: оволодіння знаннями, нормами та правилами поведінки; формування моральних переконань та почуттів.

Розвиток: розвиток педагогічного мислення; розвивати вміння самостійно приймати рішення, вирішувати конфліктні ситуації; стимулювати активну пізнавальну діяльність.

Компетенції загальні:

Інструментальні: дослідницькі навички (К9); організаційні навички (К10).

Міжособистісні: навички міжособистісного спілкування та роботи в команді (К12); етичні зобов’язання (К14); здатність до критики та самокритики (К15).

Системні: здатність застосування знань на практиці (К17); здатність пристосовуватись до нових ситуацій (гнучкість мислення) (К18); навички обдумування (К21).

Компетенції фахові.

Інструментальні: концептуальні психологопедагогічні знання, набуті у процесі практичноорієнтованої та самостійної психолого-педагогічної діяльності, включаючи певні знання сучасних досягнень (К1); критичне осмислення основних психологопедагогічних теорій, принципів, методів і понять у практично-орієнтованої діяльності (К2).

Міжособистісні: донесення до фахівців і нефахівців інформації, ідей, проблем, рішень та власного досвіду в галузі психолого-педагогічної діяльності (К3); здатність ефективно формувати комунікаційну стратегію (К4).

Системні: розв’язання складних непередбачуваних психолого-педагогічних задач і проблем у практично-орієнтованій та самостійній діяльностях, що передбачає збирання та інтерпретацію інформації (даних), вибір методів та інструментальних засобів, застосування інноваційних підходів (К5); управління комплексними психолого-педагогічними діями або проектами, відповідальність за прийняття рішень у непередбачуваних умовах (К6).

Психолого-педагогічна компетентність:

Етичні цінності: сукупність норм поведінки (моральна свідомість (знання та почуття), моральна діяльність, моральні відносини), що задають аксіологічний вектор майбутньої психолого-педагогічної діяльності.

Когнітивні та мета-когнітивні вміння, навички, знання та розуміння: когнітивна сфера особистості (відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява та увага), що мають місце в оволодінні особливостями психолого-педагогічної діяльності (змістом є теоретичні знання академічної області).

Розумові та практичні вміння та навички здійснення психолого-педагогічної діяльності: конструктивні, комунікативні, дидактичні, перцептивні, сугестивні, пізнавальні, прикладні, уміння в галузі педагогічної техніки (змістом є практичне й оперативне застосування знань до конкретних ситуацій).

Міжособистісні вміння та навички у процесі психолого-педагогічної діяльності: володіння методами спілкування у процесі реалізації психологопедагогічної діяльності.

Видами дослідницької діяльності (дослідницький метод) є лабораторні роботи з дисципліни «Методика викладання фізики», курсові проекти з дисциплін «Педагогіка, основи педагогічної майстерності», «Теорія і методика навчання фізики (математики)» та позааудиторна індивідуальна навчально-дослідна робота з дисциплін циклу психолого-педагогічної підготовки.

Результати індивідуальної навчальнодослідної роботи використовуються у процесі вивчення програмового матеріалу навчальних дисциплін. Завершується виконання індивідуального навчально-дослідного завдання прилюдним захистом (презентацією).

Індивідуальне навчально-дослідне завдання — це вид творчої та науково-дослідної роботи студента, яка містить результати дослідницького пошуку, відображає певний рівень його навчальної компетентності та креативності.

Мета індивідуального навчально-дослідного завдання: самостійне вивчення частини програмового матеріалу, систематизація, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань із навчальних курсів, удосконалення навичок самостійної навчальнопізнавальної діяльності, наочне відображення результатів творчо-пошукової діяльності та прилюдна презентація.

Зміст індивідуального навчально-дослідного завдання: завершена теоретична або практична робота у межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь та навичок, отриманих під час лекційних, семінарських занять, самостійної підготовки і охоплює декілька тем або весь зміст навчального курсу.

Найкращі зразки творчих робіт оформлюються для подальшої участі у конференціях, конкурсах тощо.

Позитивний вплив дослідницького методу на результати психолого-педагогічної підготовки передбачається у наступному:

Педагогічний процес:

Навчання: розширення і поглиблення психолого-педагогічних знань, умінь і навичок; формування дослідницьких умінь та навичок; формування навичок самостійної діяльності.

Виховання: оволодіння знаннями, нормами та правилами поведінки; формування моральних переконань та почуттів; виховання відповідальності за якісне виконання роботи; творче ставлення до навчання; свідому дисципліну.

Розвиток: розвивати навички систематичного самоконтролю; творчий підхід до навчання (як засіб виховання стійкого інтересу до педагогічної діяльності); можливість отримувати міцні знання, вміння і навички шляхом самостійної роботи зі спеціальною літературою; педагогічного мислення (вміння аналізувати навчальний матеріал, умову задачі, хід розв’язання задач; пояснювати подібні матеріали; виявляти аналогії; розкривати загальне і конкретне; встановлювати закономірності; встановлювати головне, суттєве у матеріалі, що вивчається; самостійно знаходити причинно-наслідкові зв’язки (робити висновки); узагальнювати; систематизувати, встановлювати зв’язки нового з раніше вивченим; стисло і грамотно висловлювати свої міркування та обґрунтовувати їхню правильність; діяти за аналогією); сприяти: збагаченню словникового запасу; формуванню пізнавальної самостійності; виробленню звички до планування своїх дій; формуванню вміння самостійно контролювати проміжні і кінцеві результати роботи; формуванню вміння організовувати своє робоче місце.

Компетенції загальні:

Інструментальні: дослідницькі навички (К9); організаційні навички (К10); технічні навички (К11).

Міжособистісні: здатність до критики та самокритики (К15).

Системні: здатність до навчання (К16); здатність застосування знань на практиці (К17); здатність пристосовуватись до нових ситуацій (гнучкість мислення) (К18); здатність вдосконалювати власне навчання і виховання (турбота про якість) (К19); здатність працювати самостійно (К20); навички обдумування (К21).

Компетенції фахові:

Інструментальні: концептуальні психологопедагогічні знання, набуті у процесі самостійної психолого-педагогічної діяльності, включаючи певні знання сучасних досягнень (К1); критичне осмислення основних психолого-педагогічних теорій, принципів, методів і понять у самостійної діяльності (К2).

Міжособистісні: донесення до фахівців і нефахівців інформації, ідей, проблем, рішень та власного досвіду в галузі психолого-педагогічної діяльності (К3).

Системні: розв’язання складних непередбачуваних психолого-педагогічних задач і проблем у самостійній діяльності, що передбачає збирання та інтерпретацію інформації (даних), вибір методів та інструментальних засобів, застосування інноваційних підходів (К5); управління комплексними психологопедагогічними діями або проектами, відповідальність за прийняття рішень у непередбачуваних умовах (К6); відповідальність за власний професійний розвиток (К7); здатність до подальшого навчання з високим рівнем автономності (К8).

Психолого-педагогічна компетентність:

Етичні цінності: сукупність норм поведінки (моральна свідомість (знання та почуття), моральна діяльність, моральні відносини), що задають аксіологічний вектор майбутньої психолого-педагогічної діяльності.

Когнітивні та мета-когнітивні вміння, навички, знання та розуміння: когнітивна сфера особистості (відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява та увага), метакогнітивна сфера особистості (метакогнітивна обізнанність, метакогнітивна оцінка, метакогнітивна регуляція), що мають місце в оволодінні особливостями психолого-педагогічної діяльності (змістом є теоретичні знання академічної області).

Розумові та практичні вміння та навички здійснення психолого-педагогічної діяльності: конструктивні, комунікативні, дидактичні, перцептивні, сугестивні, пізнавальні, прикладні, уміння в галузі педагогічної техніки (змістом є практичне й оперативне застосування знань до конкретних ситуацій).

Міжособистісні вміння та навички у процесі психолого-педагогічної діяльності: володіння мето-дами спілкування та активної взаємодії у процесі реалізації психолого-педагогічної діяльності.