Інтенсивне використання свиноматок та підвищення їх багатоплідності

http://

Інтенсивне використання свиноматок та підвищення їх багатоплідності

Вступ Відродження галузі свинарства є не тільки продовольчою необхідністю в забезпеченні потреб людей в м’ясних продуктах, а і економічно вигідною та ефективною галуззю, яка в сучасних умовах розглядається як стабільне джерело поповнення обігових коштів підприємств, забезпечення продовольчої безпеки держави та розширення експортного потенціалу України. Подальший розвиток галузі свинарства без інноваційно-інвестиційного забезпечення неможливий, що і обумовило актуальність теми.

Підвищення обсягів та якості харчових продуктів — актуальне завдання сучасності на основі цілеспрямованого зростання продуктивності сільськогосподарських тварин. Важливою умовою інтенсифікації виробництва м’яса у нашій країні і за кордоном вважають успішний розвиток свинарства як найбільш скороспілої та прибуткової галузі тваринництва. Зміцнення власної кормової бази, створення добре від-селекціоновані за продуктивними якостями маточні стада, ефективний відбір і раціональне використання високопродуктивних кнурів-плідників, забезпечення тварин різних виробничих груп оптимальними умовами годівлі та утримання, підвищення професійного рівня фахівців, а також операторів усіх виробничих ділянок — основні складові для досягнення поставленої мети. Серед зазначеного особливу увагу необхідно звертати на якість використовуваних кнурів, оскільки за їх допомогою можна ефективніше й масштабніше впливати на якісне удосконалення тварин племінних і товарних стад. Але не від усіх плідників одержують нащадків з однаковими показниками продуктивності.

Чисельні дослідження селекціонерів свідчать, що при оцінці кнурів за генотипом лише 20—25% виявляються є поліпшувачами, приблизно стільки ж плідників припадає на погіршувачів, а решта — до 50%, займають нейтральне положення .

Використовуючи метод штучного осіменіння свиноматок від одного кнура можна одержати за рік до 10 тисяч поросят.

Втім досі ще недостатньо вивчено питання впливу інтенсивності росту кнурів на продуктивні якості запліднених ними свиноматок та одержаного від них приплоду .

Нині згідно з інформаційною статистикою, виробництво свинини в держпідприємствах становить приблизно 10%, у колективних реформованих господарствах — 24, індивідуальному секторі — 65 і фермерських господарствах близько 1%. Слід також додати, що у населення, незважаючи на великий відсоток, загальна кількість виробництва свинини порівняно з 2005 р. майже не збільшилась. До того ж можливості підсобних господарств на даний час значно втрачені, бо позбавлені значної підтримки з боку зруйнованого в більшості регіонів громадського сектору. Ці виробники потребують сприяння суспільства в плані прийнятних форм придбання поросят; потрібних кормових добавок і комбікормів або допомоги у виробництві на місці повноцінних кормосумішей з наявного зернофуражу; зооветеринарного обслуговування, особливо реалізації та переробки виробленої свинини. Цьому значною мірою сприяє створення на відповідній законодавчій основі регіональних асоціацій сервісного обслуговування індивідуального виробника. І все ж, вважаємо, утримання 1—3 гол. свиней у кожному подвір'ї внаслідок соціальних, санітарно-ветеринарних та екологічних причин слід вважати тимчасовим змушеним виходом, а не генеральною лінією майбутнього цивілізованого суспільства, яке ми маємо намір побудувати.

1. Організаційно-економічна характеристика навчальної ферми (базового господарства) Адреса господарства: Україна, Київська область, Бородянський район, с.мт. Немішаєве.

Земельні угіддя господарства розташовані в двох населених пунктах с. Микуличі та Немішаєве.

Загальна земельна площа становить 1119 га. Віддаленість господарства від районного центру смт. Бородянка 15 км, від м. Києва — 55 км, а від найближчої залізничної станції смт. Немішаєве — 3 км.

Організаційно-правова форма — навчальний заклад.

ВП НУБіП України «Немішаївський агротехнічний коледж» бере свій початок від Немішаївського радгоспу-технікуму, який був організований в 1969 році шляхом об'єднання Немішаївського сільськогосподарського технікуму з колгоспом «Україна» .

В 1997 році радгосп-технікум було реорганізовано в аграрний технікум, який в жовтні 1999 року реорганізований в Немішаївський державний аграрний коледж.

В коледжі створено відділ практичного навчання і виробничої діяльності.

Основним напрямом діяльності відділу є: створення необхідних умов для проведення навчальної, технологічної і виробничої практики студентів за профілем обраної спеціальності, відповідно до навчальних планів і програм на основі зразкового ведення сільського господарства.

В розпорядженні коледжу — 775 га посівної площі, з яких 42,6% займають зернові культури і 54,8% - кормові культури, що є передумовою розвитку тваринництва.

Галузь тваринництва нараховує 302 голів великої рогатої худоби, з яких 130 голів корів, 3 голови коней, 57 сімей бджіл.

Клімат району, де знаходить господарство — помірно-континентальний. Зима — м’яка, літо — нежарке. Середньорічна температура повітря +6,8°С з коливанням по місцях: в січні -5,9°С, а в липні +19,1 °С.

В цілому місцевість характеризується деякими перевищеннями кількості атмосферних опадів та природними випаровуваннями води з ґрунту. Посуха тут рідке явище. Сніговий покрив нестійкий. В цілому кліматичні умови сприятливі для вирощування всіх сільськогосподарських культур зони Південного Полісся України.

1.1 Земельні угіддя та їх використання Таблиця 1. Земельний фонд, його структура у 2013 році

1.2 Спеціалізація сільськогосподарського підприємства Таблиця 2. Структура товарної продукції підприємства у 2013році

1.3 Кормова база сільськогосподарського підприємства Таблиця 3. Заготівля і забезпеченість тварин кормами

1.4 Аналіз виробничих та економічних показників розвитку рослинництва і тваринництва Таблиця 4

Таблиця 5. Аналіз виробничих показників розвитку тваринництва

2. Фактори, які визначають інтенсивність використання маток для відтворення

Інтенсифікація свинарства, як і інших галузей тваринництва, передбачає раціональну організацію відтворення стада. Відтворення стада, як правило, здійснюється за рахунок власного поголів'я і включає комплекс заходів, основними з яких є інтенсивне використання маточного поголів'я, виробнича і вікова структура стада, система парувань та ін. Ефективність використання маточного стада визначається кількістю поросят, одержаних від свиноматки, що, в свою чергу, залежить від кількості опоросів свиноматки за рік і її плодючості.

Досягнення сучасної науки і результати роботи кращих господарств свідчать про те, що підвищення інтенсивності використання свиноматок при одних і тих самих витратах на їх утримання забезпечує збільшення виходу поросят майже в 1,5 раза, що відповідає збільшенню маточного поголів'я на 30—35%. Якщо на промислових комплексах від кожної свиноматки за рік одержують по 2,2—2,3 опороси, або 21—22 поросят, то в господарствах — відповідно 1,4—1,5 опороси і 13— 15 поросят. Отже, підвищення інтенсивності використання маточного поголів'я прискорює збільшення виробництва свинини в країні.

Раннє відлучення поросят. Одним з основних засобів підвищення інтенсивності використання свиноматок є раннє відлучення поросят (у віці 3, 4, 10, 26, 30 або 45 днів). Від віку відлучуваних поросят значною мірою залежить тривалість відтворного циклу у свиноматок. Він включає такі фази: осіменіння, поросність, опорос, під-сисний період, відпочинок (сервіс-період) і непродуктивний період. Скорочення відтворного циклу забезпечує збільшення кількості опоросів від свиноматки за рік (табл.).

Таблиця 6. Тривалість відтворного циклу у свиноматок з різним строком відлучення поросят

У практиці промислового свинарства найбільш поширене відлучення поросят у 26—45-денному віці, що з фізіологічної точки зору повністю обгрунтовано. Практика роботи багатьох свинарських господарств показала, що-підвищення інтенсивності використання свиноматок не впливає негативно на їх відтворну функцію і має величезні резерви для зменшення маточного поголів'я без зниження виходу молодняку.

Поєднання періодів лактації і поросності. Інтенсивність використання свиноматок можна підвищувати при поєднанні періодів лактації та поросності. Відомо, що в. деяких свиноматок охота настає на 18—20-й день лактації. Поєднання періодів лактації і поросності при відлученні поросят в 23—30-денному віці ефективне.

Стимулювати охоту у свиноматок під час лактації можна введенням їм гормональних препаратів. Звичайно на 15—18-й день вводять СЖК, а через 3 дні — хоріого-нін (внутрішньом'язово).

Скорочення періоду поросності. Інтенсивність використання свиноматок підвищується також із скороченням періоду поросності. Розрахунки показують, що за рік від свиноматки можна мати три опороси за умови, що тривалість поросності становить 114 діб, а період від опоросу до парування — не більше 7 днів. У практиці свинарських господарств спостерігаються значні відхилення як у тривалості поросності, так і в періоді від опоросу до фактичного запліднення. Період поросності можна скоротити на 4—5 днів за рахунок введення різних препаратів. Поросята при цьому народжуються фізіологічно зрілими, добре ростуть і розвиваються.

Ефективний метод скорочення періоду поросності маток розроблений у Полтавському інституті свинарства. Суть його полягає в тому, що при введенні СЖК й окси-тоцину свиноматки поросяться на 3—4 дні раніше передбачуваного строку. З цією метою яа 108—109-ту добу поросності свиноматкам вводять СЖК з розрахунку 1800—2000 МО на 100 кг живої маси, а через три доби — по 30—50 одиниць окситоцину.

3. Особливості статевого розвитку маток і їх використання для відтвореня На промислових комплексах і у великих свинарських господарствах внаслідок переведення свинарства на промислову основу, застосування штучного осіменіння і скорочення поголів'я кнурів, скупченості поголів'я тварин, цілорічного утримання їх у приміщеннях, відсутності моціону і зелених кормів у раціоні спостерігається гальмування статевих функцій у свиноматок, особливо навесні і влітку. Суттєвою причиною пониження статевої активності у свиноматок є відсутність контакту кнурів з молодими і дорослими свиноматками. Забезпечення систематичного такого контакту впливає на їх статеве дозрівання, сприяє своєчасному дружному настанню охоти і кращій запліднюваності свиноматок. Сильніше виявляють статеву активність у присутності кнурів і дорослі свиноматки. У зв’язку з цим в приміщенні, де утримують холостих свиноматок, треба мати станки для кнурів-пробників, щоб забезпечувати їх регулярний (в основному вранці і ввечері) контакт зі свинками.

На промислових комплексах для стимулювання статевої функції у свиноматок почали широко використовувати аерозолі із запахом кнура. Свинок, які не прийшли в охоту, виділяють із стада і вводять їм комплексно вітаміни та гормони. Спочатку кожній свиноматці вводять внутрішньом'язово по 3—5 мл тривітаміну (А, D, Є), що посилює ріст епітелію слизової оболонки рогів матки, яйцепроводу та фолікулярного шару яєчників. Через З дні вводять СЖК (внутрішньом'язово) з розрахунку 1800—2000 МО на голову, а ще через 3 дні — по 500 одиниць хоріогоніну. Якщо через 3—5 днів свиноматки не прийшли в охоту, то через 8—9 днів їх стимулюють повторно.

4. Періодичність змін в організмі незапліднених маток На відміну від диких предків у свійських свиней час

Показники розвитку і оплати корму приростами' живої маси приплоду, одержаного від молодих і повновікових маток різної маси (за М. Д. Любецьким) запліднення не залежить від пори року. В усіх розвинених свинок у віці від 5 місяців до 6—8 років через-кожні 18—21 день послідовно повторюються три стадії статевого циклу — рівноваги, збудження й гальмування.

Таблиця7

У стадії рівноваги, яка триває близько 10 днів, матка спокійна і не реагує на присутність кнура. В її яєчниках відбувається зворотний розвиток (інволюція) жовтих тіл, що утворилися на місці дозрілих і овульованих яйцеклітин. Водночас починають розвиватися нові яйцеклітини. Спостерігається збільшення фолікулів і підготовка до стадії статевого збудження.

Стадія збудження триває 3—5 діб. Під впливом гормону пролону, А підвищується статева активність організму, а під впливом інтенсивного виділення гормону фолікуліну в кожному яєчнику починають дозрівати і готуватися до овуляції 8—10 яйцеклітин. Розвиток інших яйцеклітин припиняється. В організмі свинки виділяється більше фолікуліну, який посилює приплив крові до статевих органів, вони набрякають і виділяють багато слизу. Свиня втрачає апетит. Збудження поступово наростає, і матка стає неспокійною, починає виявляти охоту до кнура, але садки не допускає. Під кінець другої — І на початку третьої доби організм свині досягає найвищої стадії статевого збудження і вона виявляє охоту.

Стан статевої охоти можна визначити тільки за допомогою кнура-пробника за «рефлексом нерухомості» (матка стоїть спокійно і парується з кнуром). Стан статевої охоти у молодих маток триває 40—50 год, у тих, що поросилися, — 50—60 год.

Через 24—30 год після початку охоти у молодих маток і через 20—24 год у маток, що опоросилися, відбувається овуляція — із граафових пухирців яєчників, що, лопаються, у розширення яйцепроводів, які щільно охоплюють кожний яєчник, виходять дозрілі яйцеклітини. Дозрівають яйцеклітини звичайно дружно, і овуляція закінчується протягом 2—3 год (зрідка повільніше). Є дані про те, що згодовування маткам-зелених і соковитих кормів, а також їх контакт з кнурами і осі-меніння за кілька годин до овуляції сприяють одночасному дозріванню великої кількості яйцеклітин і прискорюють процес овуляції. Після овуляції яйцеклітини в середній частині яйцепроводу протягом 2—6 год зберігають підвищену здатність до запліднення.

Після овуляції охота у свиней триває ще близько доби. Потім процес статевого збудження послаблюється і згодом припиняється.

Стадія гальмування настає під, впливом виділення в організм свині гормонів, що виробляються жовтими тілами. Набряклість статевих органів, виділення слизу і статеве збудження матки поступово зменшуються і припиняються. Вже через 5—10 год після припинення охоти матка не реагує на самця. В її організмі поступово настає стадія рівноваги — початок нового 18—21-денного статевого циклу.

5. Визначення охоти у свиноматок та строки їх осіменіння Своєчасне визначення охоти у свиноматок — одна з головних умов їх раціонального використання. Найбільш надійним методом виявлення статевої охоти у свиноматок є використання кнурів-пробників. Ефективним є метод виявлення охоти за рефлексом нерухомості при натискуванні на спину свиноматки рукою в присутності кнура. У більшості свинарських господарств кнура-пробника повільно проганяють по проходу між станками для індивідуального і групового утримання свиноматок. У реагуючих на кнура свиноматок натискуванням на спину перевіряють наявність рефлексу нерухомості. Якщо при цьому вони стоять нерухомо, приймають позу, характерну для статевого акту і «насторожують вуха», то вважається, що свиноматка знаходиться в стані статевої охоти. В сумнівних випадках її випускають в прохід між станками і встановлюють наявність охоти в безпосередньому контакті з кнуром.

У деяких господарствах кнура-пробника впускають у станок для групового утримання свиноматок. За рефлексом нерухомості визначають наявність охоти. В’сумнівних випадках кнура і свиноматку випускають у прохід між станками.

Свиноматок в охоті виявляють два рази на добу — вранці до годівлі й перед вечірньою годівлею або один раз на добу.

Свиноматок з ознаками охоти і наявністю рефлексу нерухомості переганяють в індивідуальні станки для осіменіння.

Рекомендації щодо оптимальних строків і кратності осіменіння свиноматок в одну охоту суперечливі. При дворазовому виявленні охоти свиноматок перший раз осіменяють через 12 год після встановлення охоти і повторно через 12 год після першого осіменіння. При одноразовому — безпосередньо після встановлення охоти, оскільки у деяких свиноматок вона мбгла розпочатися за 23 год до встановлення охоти, а другий раз — через 24 год.

6. Техніка осіменіння свиней Нині для штучного осіменіння свиней заздалегідь розрідженою спермою випускається поліетиленовий прилад ПОС-5 (рис. 1). При осіменінні свиноматок цим способом на флакон замість кришки нагвинчують катетер, який обережно вводять у піхву свиноматки. Перед введенням катетера зовнішні статеві органи тварини обробляютьтампоном, добре змоченим розчином фурациліну (1:5000), а потім підсушують ватним тампоном чи серветкою Прилад ПОС-5 для штучного осіменіння свиней Після введення катетера флакон перевертають догори дном, піднімають вище спини тварини і утримують в такому положенні. Сперма самопливом надходить в матку. Після введення сперми катетер обережно виймають і роблять легкий короткочасний масаж зовнішніх статевих органів свиноматки.

Фракційний метод полягає в тому, що спочатку вводять нероз-ріджену або розріджену сперму, а потім наповнювач. Для осіме-ніння свиней цим методом використовують уніфікований прилад УЗ. К-5 конструкції О. В. Квасницького.

При осіменінні катетер вводять у піхву свиноматки, відкривають затискач флакона із спермою і нагнітають у нього повітря. Після введення сперми затискач першого флакона закривають, відкривають затискач другого флакона і вводять наповнювач. Перед осіменінням наступної свиноматки змінюють катетеру.

Для штучного осіменіння свиноматок розроблений універсальний прилад УПОС, яким за одне осіменіння вводять по 50 мл сперми і 100 мл наповнювача, контролюючи дозу за градуйованою шкалою на флаконі (рис. 2). Останній вміщує 150 мл сперми і дає можливість штучно осіме-нити трьох свиноматок при заміні після кожного осіменіння катетера і флакона з наповнювачем. Використовуючи прилад УПОС, можна осіменяти свиноматок фракційним і нефракційним методами.

Уніфікований прилад УЗК-5 для штучного осіменіння свиней:

1 — захисний футляр; 2 — ручка; 3 — затискач; 4 — гумові трубки; 5— гумові трубки для нагнітання повітря у флакони; 6 —гласіикові катетери; 7 — запасний катетер у поліетиленовому чохлі) 8 — металевий катетер; 9 — з'єднувальні муфти; 10 =. флакони; 11 —куля Річардсона Універсальний прилад для осіменіння свиней (УПОС):

1—флакони; 2—кришки до флаконів; 3 — з'єднувальні гнізда; 4 — затвор; 5 — позначення положень перемикача; 6 — штуцер; 7 — муфта катетера; 8 — катетер

Підвищення ефективності осіменіння свиноматок. Заплідненість та багатоплідність свиноматок у більшості залежить від своєчасного осіменіння. Вільне парування категорич-но забороняється. Воно виснажує кнура, призводить до безсистемного парування і не дає можливості удосконалювати стадо. В усіх невеликих господарствах слід застосовувати ручне парування, а у великих — штучне осіменіння. Але в цих випадках заплідненість свиноматок залежить від своєчасного осіменіння, а також здатності до запліднення яйцеклітин і сперміїв під час їх зустрічі в середній частині яйцепроводу. Найбільше яйцеклітин нагромаджується в яйцепроводах, а найвищу заплідненість спостерігають через 2— 3 год від початку овуляції (через 30—36 год від початку охоти у молодих свинок та через 26—30 год у дорослих свиноматок).

Максимальне нагромадження та найвища здатність яйцеклітин до запліднення відмічаються протягом 6—18 год після осіменіння. В перші ж години після осіменіння й перед закінченням першої доби після нього кількість і рухливість сперміїв у яйцепроводах. значно зменшується. Вважають, що здатність до запліднення спермії втрачають раніше рухливості.

При осіменінні свиноматок у кінці охоти (більше ніж через 10—12 год після закінчення овуляції) більшість клітин уже гинуть або мають понижену здатність до запліднення. Якщо запліднення й відбувається, то значна кількість зародків гине на різних стадіях розвитку, а поросята, що народжуються, нежиттєздатні.

Найефективніше осіменяти свиноматок через 23—24 год після початку охоти, або за 10—20 год до овуляції. Під впливом осіменіння овуляція прискорюється, в яйцепроводах знаходиться найбільша кількість повноцінних яйцеклітин, які зустрічаються з великою кількістю сперміїв, що мають високу здатність до запліднення. Для запліднення досить одного спермія. Проникнення у яйцеклітину десятків і сотень статевих клітин кнура забезпечує яйцеклітину необхідним запасом енергії та біологічно активних речовин, прискорює розвиток зародка, підвищує зберігання ембріонів, багатоплідність та якість приплоду.

Оскільки в більшості господарств свиноматок на стан охотд перевіряють не частіше 2 разів на добу (вранці і ввечері, приблизно через 12 год), помилка у визначенні початку охоти може становити 11—12 год. Через це осіменяти їх слід через 10—18 год після виявлення охоти.

На всіх великих свинарських комплексах свиноматок осіменя-ють штучно заздалегідь розрідженою спермою або фракційним методом. Виробнича перевірка обох методів виявила їх високу ефективність.

У результаті своєчасного виявлення охоти і осіменіння спермою високої якості заплідненість і плодючість тварин при штучному осіменінні не тільки не нижча, а у більшості випадків навіть вища, ніж при природному паруванні. Крім того, кількість кнурів зменшується в 5—10 разів.

У промислових стадах для підвищення заплідненості свиноматок при повторному їх осіменінні в одну і ту ж охоту рекомендується використовувати іншого кнура тієї ж породи (для одержання більш вирівняного приплоду). В племінних господарствах для повторного осіменіння використовують того самого кнура.

Після осіменіння до закінчення охоти свиноматку протягом трьох днів утримують в індивідуальному станку.

У більшості промислових господарств пороситься не більше 70% свиноматок, що були осіменені перший раз. Приблизно від 10—15% свиноматок, які опоросилися, одержують менше 8 поросят. Свиноматки виявляються маломолочними. Поросят від таких тварин забирають і підсаджують до більш молочних, а свиноматок відправляють на повторне осіменіння або вибраковують.

Імунологічні дослідження крові свиней у господарствах Став-ропілля, Ростовської і Московської областей свідчать, що у 50% кнурів із загального поголів'я в обстежених господарствах по групах крові встановлена імунологічна сумісність з 80—90% свиноматок. До ЗО % кнурів були імунологічно сумісними лише з деякими свиноматками (40—60%), а 15—20% —імунологічно несумісні з більшістю свиноматок (80—90% і більше). Сперму імунологічно несумісних кнурів, які характеризуються добрим розвитком, високою статевою активністю та задовільною якістю еякулятів, в багатьох господарствах широко використовують для змішування із спермою інших кнурів і наступного осіменіння. Це одна з головних причин надто низького (50% і менше) рівня запліднення свиноматок та їх низької багатоплідності в ряді промислових господарств.

У крові і слизі статевих шляхів свиноматок, яких осіменили, виявлені антитіла до антигену крові і сперми кнурів. У результаті в статевих шляхах свиноматки спермії гинуть в 10—30% випадків від загальної кількості. В період поросності у них продовжують вироблятися і нагромаджуватися антитіла. Вважається, що плацента для антитіл непроникна, одночасно можуть порушуватися захисні функції плаценти стосовно деяких токсичних речовин і вірусів, що призводить до загибелі і розсмоктування ембріонів, абортів. У більшості випадків антитіла, нагромаджуючись в організм поросних свиноматок, суттєвого впливу на. розвиток поросят не мають. Але після споживання перших порцій молозива, яке містить несумісні з білками еритроцитів антитіла, деякі (але не всі) поросята гнізда стають кволими, синіють, у них з’являються проноси та блювота. Народжені протягом перших годин життя гинуть. Симптоматичне лікування поросят в даному випадку неефективне. Тому через це в багатьох господарствах гине до 75% поросят від загальної кількості загиблих. Внаслідок цього знижується середня багатоплідність свиноматок: при першому опоросі — до 7—8, а в наступних — до 8—9 поросят.

Імунологічна, несумісність свиноматок з кнурами частіше всього пов’язана з утворенням антитіл на білки Аі С-систем груп крові. Це дає можливість здійснювати груповий підбір з врахуванням взаємної імунологічної сумісності.

Таким чином, розробка надійних методів запобігання імунологічній несумісності тварин — це найбільш перспективний напрям подальшого підвищення заплідненості та багатоплідності свиноматок у товарних господарствах і значного збільшення кількості поросят та свинини при зниженні її собівартості.

7. Причини неплідності і малоплідності свиноматок свиноматка ферма плідність Одним із основних і характерних для більшості спецгоспів та комплексів недоліків є утримання більшої кількості свиноматок, ніж передбачено оптимальною структурою стада (10−12% замість 5−6% за нормою). Причиною цього є їх неплідність, низькі відтворна здатність та інтенсивність використання. Тому питанню зниження рівня неплідності слід приділяти велику увагу.

При організації свинарського господарства, незалежно від розміру і призначення, в першу чергу необхідно укомплектувати його маточним поголів'ям. Свинок у господарство потрібно завозити з надлишком, оскільки можливе їх вибракування за об'єктивних причин: порушення у розвитку статевої системи, зокрема недорозвиненість матки, гіпофотеція та кісти яєчників, різні види запалень слизової оболонки вагіни, матки та ін. Після встановлення причин захворювання тварин відповідно лікують або вибраковують.

Статева активність та запліднюваність свиноматок значною мірою залежать від температури навколишнього середовища. Так, кількість перегулів збільшується влітку, коли температура в приміщенні досягає 27−30°С. Влітку спостерігається також зниження якості спер-мопродукції у кнурів, що негативно впливає на запліднюваність свиноматок. Тому у приміщеннях для кнурів рекомендується підтримувати температуру в межах 15−17°С.

Запліднюваність та багатоплідність свиноматок залежать також від рівня годівлі та збалансованості раціонів за поживними й біологічно активними речовинами, зокрема незамінними амінокислотами, вітаминами, мікроелементами.

В умовах промислових господарств, де тварини недоодержують соковитих кормів, трав’яного борошна, особливу увагу слід звертати на повноцінність преміксів. Наприклад, нестача вітаміну, А в комбікормах може призвести до зниження відтворної функції свиноматок, внаслідок чого порушується ритмічність прояву охоти, підвищується неплідність, зменшується кількість приплоду, знижується його якість. Для запобігання цьому холостим та поросним свиноматкам внутрішньом'язово вводять тривітамін А, Б, Е.

Продуктивність свиноматок залежить також від віку першого осіменіння. Результати будуть кращими, якщо до часу першого осі меніння проявлялось не менше 3−4 статевих циклів. Спеціалісти господарств допускають серйозні помилки, осіменяючи молодих свиноматок з низькою живою масою. Це тільки збільшує кількість маточного поголів'я, але не підвищує виходу приплоду та його якості, що не вигідно як з економічного, так і зоотехнічного боку.

Запліднюваність свиноматок перебуває також у прямій залежності від якості сперми. Слід постійно дотримувати певного режиму використання плідників, створювати належні умови їх годівлі та утримання, слідкувати за станом здоров’я.

Як свідчить практика, причиною значної кількості перегулів є несвоєчасне виявлення маток в охоті, а саме: неточність встановлення її початку, несистематична реєстрація статевих циклів, визначення охоти тільки за зовнішніми ознаками, відсутність безпосереднього контакту свиноматок з кнуром-пробником. Дуже важливим є встановлення початку охоти (рефлексу нерухомості) у свиноматок та своєчасне їх осіменіння, яке б збігалося з настанням періоду овуляції. Свиноматки можуть лишитись незаплідненими в результаті порушення процесу осіменіння.

Одним із засобів боротьби з неплідністю самок є створення належних умов їх утримання в період поросності. Краще, якщо їх утримують індивідуально протягом першого місяця поросності. Глибо-копоросних свиноматок слід розміщувати невеликими групами, на кожну тварину повинно припадати не менше 1,8−2 м² підлоги. При виявленні аборту тварину ізолюють, встановлюють причину. Нею може бути: велика скупченість, підвищена температура, неякісні корми, стреси та ін. Якщо перелічені фактори усунені, але аборти тривають, слід перевірити тварини на захворювання лептоспірозом, бруцельозом, чітко дотримувати графіка профілактичних ветеринарних обробок.

8. Синхронізація охоти й овуляція у молодих і дорослих свиноматок Синхронізація — це метод погодження часу виконання різних виробничих операцій, які забезпечують збіг моментів їх початку і закінчення. Керування процесами відтворення у свинарстві дає змогу інтенсивно й раціонально використовувати маточне поголів'я та планувати виробничі операції і строки їх виконання.

Синхронізація охоти дає змогу сформувати окремі групи свиноматок однієї виробничої фази, що, в свою чергу, забезпечує своєчасну в стислі строки підготовку приміщень до штучного осіменіння і відповідного переміщення тварин.

У виробничих умовах застосовують один з природних заходів синхронізації охоти — одночасне відлучення поросят у певному віці. Після цього 85—90% свиноматок приходять в охоту на 4—8-й день після відлучення. Оскільки під час відлучення порбсят вибраковують до 20— 30% свиноматок (через вік, гіпогалактію, малоплідність. тощо), то виробничі групи поповнюють молодими свинками, які прийшли в охоту майже в ті самі строки, що й дорослі.

Синхронізація охоти може бути ефективною лише за умови повноцінної годівлі і утримання тварин.

Рання діагностика поросності у виробничих умовах має ве" лике господарсько-економічне значення. Слід брати до уваги, що на утримання холостих свиноматок витрачаються додаткові кошти, корми.

У господарствах поросність визначають на 17—30-й день після запліднення при наявності або відсутності ознак охоти.

На виявлення прохолосту у свиноматок на ранніх стадіях затрачається багато часу, і воно неефективне, бо охота у багатьох свиноматок слабко виражена.

Існує багато способів діагностики поросності: гормональний, ультразвуковий, ректальний, гістологічний та ін. Перспективними методами ранньої діагностики поросності є гормональний і ультразвуковий. Гормональний метод діагностики дає змогу виявити поросність у 93—96% свиноматок, а звуковий—98—100%.

Висновки і пропозиції

Дослідження динаміки розвитку технологій вирощування та виробництва свинини у великих та середніх агроформуваннях протягом останнього десятиріччя показує, що утримання тварин за традиційною технологією має ряд недоліків, які стримують проявлення генетичного потенціалу поголів'я вітчизняної і зарубіжної селекції.

Послідовне і цілеспрямоване впровадження досягнень науково-технічного прогресу є першочерговим завданням розвитку свинарства.

Одним із важливих методів удосконалення племінних стад є випробування кнурів і свиноматок з якості нащадків по багатоплідності.

На основі дослідів вивчити вплив рівня годівлі та утримання ремонтних свинок на їхню багатоплідність, що забезпечить прогнозування майбутньої продуктивності та ефективності відбору свиней з урахуванням генотипів при холодному методі їх вирощування.

Дослідами встановлено, що кращий розвиток органів статевого апарату сприяє підвищенню багатоплідності й підтверджується високою вірогідною корелятивною залежністю.

Встановлено, що багатоплідність свинок головним чином залежить від розвитку та розмірів окремих частин органів статевого апарату, так як довжина яйцепроводів, довжина рогів матки, маса яєчників, кількість фолікулів та жовтих тіл являється показниками, які характеризують відтворну здатність свиноматок.

Тому по розвитку та розмірах статевого апарату свинок у віці 6−7 місяців можна оцінювати багатоплідність їхніх сестер та напівсестер у процесі відбору для ремонту основного стада.

Список використаної літератури

1.Бєлая Н. Прибуткова свинка // Механізація с.г. — 2007. — № 1. — С. 34−37.

2. Василенко Д. Я. Свинарство і технологія виробництва свинини. — К.: Вища школа, 1996. — 271с.

3. Ведення свинарства з використанням кормових добавок // Здоров’я тварин і ліки. — 2007. — № 11. — С. 10−11.

4. Вплив комплексонів на багатоплідність свиноматок та збереження поросят // Тваринництво України. — 2008. — № 12. — с.28.

5. Вплив генеалогічних структур на репродуктивність свиноматок // Тваринництво України. — 2008. — № 10. — с.12.

6. Репродуктивна здатність свиноматок// Тваринництво України. — 2008. — № 6. — с.22.

7. Бомко В. С. Годівля сільськогосподарських тварин. — Вінниця, 2001. — 240с.

8. Бусенко О. Т. Технологія виробництва продукції тваринництва. — К.: Вища школа, 2005. — 495с.

9. Вертійчук А.І. Технологія виробництва продукції тваринництва. — К.: Урожай, 1995. — 376с.

10. Герасимов В.І. Довідник з виробництва свинини. — Харків: Еспада, 2000. — 336с.

11. Герасимов В.І. Практикум із свинарства і технології виробництва свинини. — К.: Урожай, 1995. — 176с.

12. Герасимов В.І. Свинарства і технології виробництва свинини. — К.: Урожай, 1996. — 352с.

13. Годівля та утримання свиней // Пропозиція. — 2002. — № 8−9. — С. 84 — 86.

14. Ібатулін І.І. Годівля сільсьгосподарських тварин. — Вінниця: Нова книга, 2007. — 616с.

15. Основні напрями підвищення рівня інтенсифікації свинарства // Економіка АПК. — 2008. — № 6. — С. 90- 92.

16. Основи перспективних технологій виробництва продукції тваринництва: Навч. посібник, Вінниця. 2007. 584с.

17. Основні напрями підвищення рівня інтенсифікації свинарства // Економіка АПК. — 2008. — № 6. — С. 90- 92. Петренко І.

18. Інтенсивний шлях розвитку свинарства // Тваринництво України. — 2004. — № 10. — С.5−6.

19. Ефективне ведення галузі свинарства // Тваринництво України. — 2004. — № 5. — С. 5−6. Рибалко В.П.

20. Особливості розвитку світового й вітчизняного свинарства // Вісник аграрної науки. — 2003. — № 2. — с. 27.