Генезис пенітенціарної системи міжвоєнної Польщі (1918-1922 рр.)

Генезис пенітенціарної системи міжвоєнної Польщі (1918;1922 рр.)

Статтю присвячено становленню пенітенціарної системи Польщі в 1918;1922 рр. Констатовано, що її формування пов’язане із завершальним періодом Першої світової війни, коли на територіях польських земель які входили до складу імперій-загарбниць розпочалося формування, власне польської кримінально-виконавчої служби. Цей процес тривав до першої половини 1922 р. і був зумовлений непростим складанням території Польської держави. Серед основних проблем генезису пенітенціарної системи Другої Речі Посполитої варто відмітити нестачу належного кадрового потенціалу, труднощі матеріального характеру, зокрема відсутність відповідних приміщень для утримання в'язнів, незадовільні умови їх харчування та медичного забезпечення тощо. Гостро постало питання уніфікації відповідного законодавства.

Ключові слова: генезис, в’язниця, пенітенціарна система, охоронець, Польща. пенітенціарний в’язень польща Відроджена 11 листопада 1918 р. з понад столітньої неволі міжвоєнна польська держава — Друга Річ Посполита з перших днів незалежного існування розпочала діяльність, спрямовану на формування кордонів, органів влади та управління, військових та правоохоронних структур, в тому числі й пенітенціарної системи — державного інституту, який забезпечував виконання кримінальних покарань, накладених на осіб згідно закону. Формування кримінально-виконавчої служби Польщі між двома світовими війнами не знайшло достатнього висвітлення у вітчизняній історичній науці, відтак метою запропонованої розвідки є дослідження генезису пенітенціарної системи Другої Речі Посполитої у 1918;1922 рр.

Становлення пенітенціарної системи міжвоєнної Польщі нерозривно пов’язане із заключним етапом Великої війни, коли на територіях польських земель, які входили до складу трьох імперій — Російської, Австро-Угорської та Німецької, розпочалося формування власне польської кримінально-виконавчої служби. Так, у вересні 1917 р. на теренах, підконтрольного Австро-Угорській та Німецькій адміністрації, Королівства польського було проголошено декрети двох імператорів щодо формування державної адміністрації майбутнього королівства, яку тимчасово очолила Регентська рада. Окрім того, представницькими повноваженнями наділялася Державна рада, натомість виконавча влада передавалася уряду Зашкільняк Л.О. Історія Польщі / Л. Зашкільняк, М. Крикун. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2002. — С. 439.

В цей же час, з дозволу окупаційних властей, починається творення польської судової системи. Разом з тим, формування незалежної від німецької сторони пенітенціарної системи гальмувалося, що пояснювалося «неготовністю» поляків належно забезпечити діяльність цієї структури. Реагуючи на таку позицію загарбників, польське Міністерство юстиції та його очільник С. Буковецький, до компетенції окремих підрозділів якого належали також питання кримінально-виконавчої служби, розпочало роботу над практичною та теоретичною підготовкою власного кадрового потенціалу майбутньої в’язничної адміністрації й навіть одержало згоду німецької влади на проходження практики у тюрмах для 151 особи Zakrzewski J. Jak powstalo polskie wi^ziennictwo // Ksi^ga jubileuszowa wi^ziennictwa polskiego 1918;1928 / Pod. red. Z. Bugajskiego. — Warszawa: Nakladem Zwi^zku Pracownikow Wi^ziennych Rzeczypospolitej Polskiej, 1929. — S. 45; Czerwiec M. Wi^zienioznawstwo. — Warszawa: Centralny Zarz^d Wi^ziennictwa Ministerstwa Sprawiedliwosci, 1958. — S. 208. З них 34 були кандидатами на посади начальників та інспекторів в’язниць, а також 117 на посади старших охоронців та охоронців Zakrzewski J. Pierwsze pi^ciolecie wi^ziennictwa polskiego // Ksi^ga jubileuszowa wi^ziennictwa polskiego 1918;1928. — S. 47.

Координаційним центром такої роботи виступив Відділ в’язниць Міністерства юстиції, який у липні 1918 р. було перейменовано на Секцію в’язниць. Зазначену структуру 1 травня того ж року очолив майбутній організатор в’язничної адміністрації міжвоєнної Польщі, юрист з Великопольщі, президент Познанського апеляційного суду — Я. Закшевський. Bugajski Z., Neymark E. Aktualne zagadnienia i projekty reformy wi^ziennictwa. — T. I. — Warszawa: s.n., 1925. — S. 226−227; CzerwiecM. Вказана праця. — S. 209. Йому допомагали помічники — Я. Тхужевський, М. Мосціцький, А. Таллен-Вільчевський, А. Хшановський, А. Рудницький, С. Сітковський, Ю. Молденхавер та Л. Яха-Малешевський Zakrzewski J. Pierwsze pi^ciolecie wi^ziennictwa polskiego… — S. 47. Я. Закшевський також проводив теоретичні курси для практикантів з Варшави. Однак, вирішення питання передачі керівництва пенітенціарною системою полякам постійно відтерміновувалося й було погоджено лише у листопаді 1918 р., коли усі в’язниці, що перебували під контролем німців перейшли до польської адміністрації Zakrzewski J. Jak powstalo polskie wi^ziennictwo… — S. 45.

Проголошення незалежності Польщі в 1918 р. прискорило усі державотворчі процеси, у тому числі й генезис кримінально-виконавчої системи. Разом з тим, її становлення тривало до 1922 р., що було пов’язано з тривалими та непростими етапами формуванням території Другої Речі Посполитої.

Хронологічно першими польською владою було опановано в' язниці, які розмішувалися на території колишнього Конгресового Королівства (Польського Королівства) — частини польських земель, які, згідно рішення Віденського конгресу (1814−1815 рр.), відійшли до складу Російської імперії, й були окуповані Німеччиною та Австро-Угорщиною влітку 1915 р. Так, 4 листопада 1918 р. польські власті зайняли в’язниці на землях, окупованих австрійцями. Зокрема, в цей час до Любліна з метою налагодження функціонування польської пенітенціарної системи виїхав керівник Секції в’язниць Я. Закшевський, якого супроводжували референти С. Соколовський та В. Соботковський, а також кандидатів на відповідні посади в межах люблінської апеляції. Вже 11−12 листопада того ж року карні заклади на теренах підконтрольних німцям теж опинилися у віданні поляків (тюрми Плоцька, Влоцлавка, Сєрадзя, Каліша, Лодзі). Так, 11 листопада поляки опанували усі варшавські в’язниці (Мокотув, Павіак, Арсенал, Центральний арешт тощо) Zakrzewski J. Pierwsze pi^ciolecie wi^ziennictwa polskiego… — S. 48; Czerwiec M. Вказана праця. — S. 208.

Перехід в’язниць, які перебували у віданні Німеччини пройшов спокійно, натомість в тюрмі м. Любліна, яка перебувала в межах повноважень австрійських властей, в’язні організували бунт, розібрали дах та здійснили втечу Zakrzewski J. Jak powstalo polskie wi^ziennictwo … — S. 45−46. Як згадував вищевказаний організатор польської в’язничної адміністрації Я. Закшевський: «Окупанти не залишили ні фахового персоналу, ні запасів продуктів та одягу, лише фатальні санітарні умови. Особливо у в’язницях… Любліна, Кельця, Єнджеюва панував тиф, в’язні були голодними., брудними, приміщення в жалюгідному стані.» Zakrzewski J. Pierwsze pi^ciolecie wi^ziennictwa polskiego… — S. 48. За таких обставин, у складі Другої Речі Посполитої опинилося 68 в’язниць колишнього Конгресового Королівства, в тому числі один карний заклад для неповнолітніх, які, відповідно до чисельності ув’язнених, були поділені на три класи: перший охоплював 20 тюрем, другий — та, останній, третій — 17 Pawlak K. Wi^ziennictwo polskie w latach 1918;1939. — Kalisz: Centralny Osrodek Szkolenia Sluzby Wi^ziennej, 1995. — S. 7; Pawlak K. Za kratami wi^zien i drutami obozow (Zarys dziejow wi^ziennictwa w Polsce). — Kalisz: Centralny Osrodek Szkolenia Sluzby Wi^ziennej, 1999. — S. 55. В праці польського дослідника М. Червєца знаходимо дещо інший поділ цих в’язниць, зокрема перший клас охоплював 21 тюрму, другий — 30 та, останній, третій — 17, див.: CzerwiecM. Вказана праця. — S. 209. У вищезазначених пенітенціарних установах у той час перебувало 6529 осіб Czerwiec M. Вказана праця. — S. 209. Разом з тим в циркулярі № 1 Я. Закшевський зобов’язав тимчасових керівників карних закладів подати до Секції в’язниць Міністерства юстиції звіт, в якому мали б міститися відомості про стан приміщення тюрми, кількість в' язнів та персоналу, господарську та фінансову ситуацію, проект бюджету тощо Archiwum Panstwowe w Kielcach (dalej: APK). — Zesp. 21/186. Wi^zienie w Kielcach. — Sygn. 1. — K. 7; Государственный архив Брестской области (далее ГАБО). — Ф. 99. Брестская следственная тюрьма. — Оп. 1. — Д. 1 — Л. 1.

23 грудня 1918 р. начальник держави Ю. Пілсудський підписав декрет щодо пом’якшення деяких вироків, винесених окупаційними німецькими судами. Так, у документі зазначалося, що німецька влада за незначні злочини карала досить суворими присудами, які не відповідали усталеному в польському суспільстві розумінні співвідношення злочину та покарання. Водночас лібералізація вироків не торкалася осіб, засуджених за вбивство, розбій, бандитизм, спекуляцію продуктами харчування, а також чоловіків, які отримували прибуток від організації проституції Dekret z dnia 23 grudnia 1918 r. w przedmiocie zlagodzenia niektorych kar, wymierzonych przez byle s^dy okupacyjne niemieckie // Dziennik Praw Panstwa Polskiego (dalej: Dz PPP). — 1918. — № 21. — Poz. 73. — S. 169−170.

Першими кроками до правового урегулювання пенітенціарної системи на теренах ліквідованого Конгресового Королівства стали декрети від 7 лютого «Про організацію окружних тюремних дирекцій» Dekret z dnia 7 lutego 1919 r. w przedmiocie organizacji okr^gowych dyrekcji wi^ziennych // Dz PPP. — 1919. — № 14. — Poz. 173. — S. 251−252; APK. — Zesp. 21/186. Wi^zienie w Kielcach. — Sygn.1. — K. 48. та від 8 лютого 1919 р. «Щодо тимчасових в’язничних приписів» Dekret z dnia 8 lutego 1919 r. w sprawie tymczasowych przepisow wi^ziennych // Dz PPP. — 1919. — № 15. — Poz. 202. — S. 316−318; APK. — Zesp. 21/186. Wi^zienie w Kielcach. — Sygn. 1. — K. 54−56; ГАБО. — Ф. 99. Брестская следственная тюрьма. — Оп. 1. — Д. 1 — Л. 61−63. за підписами начальника держави Ю. Пілсудського, голови уряду І. Падеревського та заступника міністра юстиції Шмяровського.

Відповідно до першого нормативно-правового документу, на новостворені окружні дирекції тюрем покладався контроль за адміністративною, господарською та фінансовою діяльністю в’язниць та навчально-виховних пенітенціарних закладів. Загалом було створено 5 тюремних дирекцій, а саме: Варшавську (охоплювала в’язниці у Варшавському (за винятком Варшави та Варшавського повіту), Плоцькому, Млавському, Влоцлавському, Ловічському судових округах); Мокотовську (включала в’язниці у м. Варшава та Варшавському повіті, тюрми в Ломжинському та Седлецькому судових округах, а також навчально-виховні пенітенціарні заклади в Студзеньці, Пущі та Спалі); Лодзьку (контролювала в’язниці в Лодзькому, Калішському та Піотрковсьому (за винятком тюрми в Донброві) судових округах); Люблінську (охоплювала в’язниці в Люблінському, Замойському та Більському судових округах); Келєцьку (включала в’язниці в Келєцькому, Ченстоховському та Сосновецькому судових округах, а також тюрми в Донброві та Радомі) Dekret z dnia 7 lutego 1919 r. w przedmiocie organizacji okr^gowych dyrekcji wi^ziennych… — S. 251−252; APK. — Zesp. 21/186. Wi^zienie w Kielcach. — Sygn.1. — K. 48. На практиці функціонування окремих тюремних дирекцій розпочалося на кілька місяців пізніше від офіційної дати створення. Так, наприклад, Келєцька дирекція була відкрита лише 9 травня 1919 р. й розташувалася у приміщенні однойменної в’язниці APK. — Zesp. 21/186. Wi^zienie w Kielcach. — Sygn. 1. — K. 115. Станом на 19 201 921 рр. її очолював Шледзєвський APK. — Zesp. 21/186. Wi^zienie w Kielcach. — Sygn. 3. — K. 128, 334.

Особовий штат окружної тюремної дирекції складали: окружний директор, його помічник — окружний інспектор, секретар, два канцеляристи, візний та кур'єр. Директора та його помічника призначав міністр юстиції, натомість інших працівників — керівник Секції в’язниць Міністерства юстиції за поданням директора тюремного округу. Начальники в’язниць були зобов’язані виконувати відповідні розпорядження директора округу, а також складати йому рапорти та звіти Dekret z dnia 7 lutego 1919 r. w przedmiocie organizacji okr^gowych dyrekcji wi^ziennych… — S. 251−252; APK. — Zesp. 21/186. Wi^zienie w Kielcach. — Sygn. 1. — K. 48. Вищезазначені окружні тюремні дирекції, у зв’язку із реорганізаційними процесами, припинили свою діяльність в 1921 р. APK. — Zesp. 21/186. Wi^zienie w Kielcach. — Sygn. 3. — K. 189; Czerwiec M. Вказана праця. — S. 209.

Натомість, декрет від 8 лютого 1919 р. «Щодо тимчасових в’язничних приписів» юридично закріпив підпорядкування пенітенціарних закладів міжвоєнної Польщі Міністерству юстиції, функції тюрем, а також їх внутрішню організацію Dekret z dnia 8 lutego 1919 r. w sprawie tymczasowych przepisow wi^ziennych… — S. 316−318; APK. — Zesp. 21/186. Wi^zienie w Kielcach. — Sygn.1. — K. 54−56; ГАБО. — Ф. 99. — Оп. 1. — Д. 1 — Л. 61−63.

Польська пенітенціарна система на піднімецькій території Великопольщі, Помор’я та Сілезії формувалася по мірі охоплення цих земель державною адміністрацією Другої Речі Посполитої.

Зокрема, Великопольське повстання проти німецької адміністрації, що почалося в Познані наприкінці 1918 р. й тривало до середини січня 1919 р. зумовило перехід регіону під керівництво польської Головної народної ради (ГНР), яку очолив В. Корфанти ЗашкільнякЛ.О. Вказана праця. — С. 450−451. Таким чином, в означений період в’язниці Великопольщі опиняються в підпорядкуванні ГНР, а з початку серпня 1919 р., внаслідок адміністративно-реорганізаційних процесів, пов’язаних з умовами Версальського договору від 28 червня 1919 р., відходять до новоствореної тимчасової польської адміністрації в регіоні - Міністерства колишньої Пруської дільниці, саме його Департаменту юстиції Czerwiec M. Вказана праця. — S. 210; Ustawa z dnia 1 sierpnia 1919 r. o tymczasowej organizacji zarz^du b. dzielnicy pruskiej // Dz PPP. — 1919. — № 64. — Poz. 385. — S. 675−677. 27 грудня 1919 р. адміністрацією Другої Речі Посполитої було охоплено, зокрема такі Великопольські в’язниці як Фордон, Ґрудзьондз, Короново та Равіч Urbanski K. System penitencjarny II Rzeczypospolitej a wi^zniowie polityczni (na przykladzie wojewodztwa kieleckiego). — Kielce: Kieleckie Towarzystwo Naukowe, 1997. — S. 44.

На теренах Помор’я польська влада повставала по мірі виведення німецьких збройних сил. Символічною подією в цьому контексті стала церемонія «заручення Польщі з Балтикою», яка мала місце 10 лютого 1920 р. коли генерал Ю. Галлер кинув у море перстень з польським орлом Зашкільняк Л. О. Вказана праця. — С. 452. Разом із організацією державної адміністрації відбулося підпорядкування пенітенціарних закладів регіону вищезгадуваному Департаменту юстиції Міністерства колишньої Пруської дільниці PawlakK. Wi^ziennictwo polskie w latach 1918;1939… — S. 8. Натомість, вже восени 1921 р. після ліквідації Міністерства колишньої Пруської дільниці її органи юстиції увійшли до підпорядкування Міністерства юстиції Другої Речі Посполитої Rozporz^dzenie Rady Ministrow z dnia 25 pazdziernika 1921 r. w przedmiocie przekazania Ministrowi Sprawiedliwosci zarz^du wymiaru sprawiedliwosci na obszarze b. dzielnicy pruskiej // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej (dalej: DzU RP). — 1921. — № 88. — Poz. 651. — S. 1611−1612. Таким чином пенітенціарну систему Польщі поповнили 82 карні заклади, в тому числі центральна тюрма у Вронках, 5 «будинків кари», 9 в’язниць при окружних судах, 67 ізоляторів («арештів») при повітових судах Czerwiec M. Вказана праця. — S. 210; Pawlak K. Za kratami wi^zien i drutami obozow… — S. 56.

Врегулювання територіальних суперечок з Німеччиною щодо поділу та управління Верхньою Сілезією 15 червня 1922 р. сприяло поступовому запровадженню там польської адміністрації Зашкільняк Л. О. Вказана праця. — С. 457. А вже у листопаді того ж року до пенітенціарної системи Другої Речі Посполитої увійшло ще 12 карних закладів (5 в’язниць при окружних судах та 7 ізоляторів («арештів») при повітових судах) Bugajski І., Neymark E. Вказана праця. — S. 229; Pawlak K. Za kratami wi^zien i drutami obozow… — S. 56.

1 січня 1919 р. державна влада Другої Речі Посполитої офіційно поширилась на пенітенціарні заклади, що розміщувалися на землях, що, внаслідок поділів Польщі з кінця XVIII ст., належали до Австро-Угорщини Dekret z dnia 31 grudnia 1918 r. w przedmiocie obj^cia zarz^du wymiaru sprawiedliwosci w b. zaborze austrjackim // Dz PPP. — 1918. — № 23. — Poz. 76. Однак, дефакто, в цей час повноваження адміністрації Другої Речі Посполитої торкалися лише західної частини Галичини, позаяк в її східній частині тривала польсько-українська війна PawlakK. Wi^ziennictwo polskie w latach 1918;1939… — S. 8. Разом з тим, польський дослідник К. Урбанський зазначає, що окремі в’язниці на теренах Галичини були охоплені польською адміністрацією ще 6 листопада 1918 р., зокрема тюрми в Кракові, Тарнові, Вадовіцах, Жешові, Мисловіцах, Вішнічу та Сяноку Urbanski K. Вказана праця. — S. 43. Натомість, після завершення збройного протистояння, кримінально-виконавча служба відродженої держави поповнилася 217-ми закладами, зокрема: 4-а карними установами, 18-ми в’язницями при окружних судах та 195-а ізоляторами («арештами») при повітових судах Bugajski І., Neymark E. Вказана праця. — S. 227−228; Pawlak K. Za kratami wi^zien i drutami obozow. — S. 56. В січні 1921 р. на вказаних теренах було утворено дві нові окружні тюремні дирекції з центрами у Кракові та Львові Urbanski K. Вказана праця. — S. 44.

Становлення карних закладів на майбутніх східних та північно-східних теренах Другої Речі Посполитої було пов’язане з вищезгадуваною польсько-українською та польсько-більшовицькою війною, а також іншими збройними конфліктами в регіоні. Упродовж лютого 1919 — вересня 1920 рр. в’язнична система функціонувала тут в межах тимчасових польських адміністративних утворень — Цивільного управління східних земель та Цивільного управління Волинської землі та Подільського фронту, а з вересня по листопад 1920 р. під контролем подібної структури — Тимчасового управління етапних та прифронтових територій ГАБО. — Ф. 99. — Оп. 1. — Д. 3 — Л. 2; Ф. 2043. Пинская уголовно-следственная тюрьма 2-го класса. — Оп. 1. — Д. 3 — Л. 2. Завершення протистояння з більшовиками та підписання в Ризі попереднього перемир’я 12 жовтня 1920 р. Ustawa z dnia 22 pazdziemika 1920 r. o ratyfikacji umowy o preliminaryjnym pokoju i rozejmie mi^dzy Rzeczpospolitn Polsk^ a Rosyjsk^. Federacyjn^ Socjalistycznn Republik^ Rad i Ukrainsk^ Socjalistyczn^ Republik^ Rad, podpisanej w Rydze dnia 12 pazdziemika 1920 r. // DzU RP. — 1920. — № 101. — Poz. 667. — S. 1805−1806. зумовило ліквідацію вищевказаного перехідного адміністративного утворення 27 листопада того ж року та входження його Відділу в’язниць до складу Міністерства юстиції Другої Речі Посполитої Rozporz^dzenie Rady Ministrow z dnia 27 listopada 1920 r. w przedmiocie zniesienia i likwidacji Tymczasowego Zarz^du Terenow Przyfrontowych i Etapowych // DzU RP. — 1920. — № 115. — Poz. 762. — S. 2028;2030. Traktat pokoju mi^dzy Polsk^ a Rosjn i Ukraine podpisany w Rydze dnia 18 marca 1921 roku // DzU RP. — 1921. — № 49. — Poz. 300. — S. 814−867. Bugajski Z., Neymark E. Вказана праця. — S. 228. Фактично ці в’язниці перебували під контролем польської в’язничної адміністрації з грудня 1920 р., див.: Czerwiec M. Вказана праця. — S. 210. 1 квітня 1921 р., після підписання Ризького миру 18 березня того ж року, центральна влада поповнила пенітенціарну систему 18-а тюрмами.

Приєднання до міжвоєнної Польщі Серединної Литви на підставі ухвали Віленського сейму та закону парламенту Другої Речі Посполитої від 6 квітня 1922 р., попри невизнання такого рішення офіційним Каунасом, зумовило утвердження тут польської адміністрації Ustawa z dnia 6 kwietnia 1922 r. o obj^ciu wladzy panstwowej nad Ziemi^ Wilensk^. // DzU RP. — 1922. — № 26. — Poz. 213. Вже 1 липня того ж року до загальнодержавної кримінально-виконавчої служби увійшло 3 в’язниці та 1 пенітенціарний заклад для неповнолітніх Віленщини Bugajski Z., Neymark E. Вказана праця. — S. 228.

Таким чином, станом на 1922 р. під контролем Міністерства юстиції Другої Речі Посполитої перебувало 400 пенітенціарних установ різних типів PawlakK. Wi^ziennictwo polskie w latach 1918;1939… — S. 9. Центральним державним відомством, яке здійснювало керівництво пенітенціарними закладами, була вищезгадувана Секція в’язниць Міністерства юстиції, що постала у 1918 р. В 1920 р. ця структура складалася з наступних відділів: особового, адміністративного, тюремного господарства, пенітенціарного, рахункового бюро, центральної каси, праці та канцелярії. Вже у 1921 р. Секція в’язниць Міністерства юстиції була реорганізована у Департамент в’язниць, що зумовило суттєве зменшення чисельності її персоналу (з 62 до 24 осіб) Zakrzewski J. Pierwsze pi^ciolecie wi^ziennictwa polskiego… — S. 49; Czerwiec M. Вказана праця. — S. 211.

З-поміж основних проблем становлення пенітенціарної системи Другої Речі Посполитої варто відмітити нестачу належного кадрового потенціалу, труднощі матеріального характеру (як для в’язнів, так і для працівників тюрем), зокрема відсутність відповідних приміщень для утримання в’язнів, незадовільні умови їх харчування та медичного забезпечення Державний архів Волинської області (далі: ДАВО). — Ф. 47. Луцька тюрма Волинського воєводства. — Оп. 4. — Спр. 4 — Арк. 20−22 зв.; ГАБО. — Ф. 2043. — Оп. 1. — Д. 1 — Л. 1, 5. Давалася в знаки й різнорідність юридичних засад функціонування карних закладів в окремих регіонах Польщі, які належали до «держав-загарбниць» .

Як зазначає М. Червєц: «Стан перейнятих в’язниць, особливо в к[олишній] Конгресувці (Конгресовому Королівстві - О.Р) був катастрофічним у зв’язку із навмисним спустошенням їх окупантами, які вивезли більшість господарських засобів та майстерень. Серед в’язнів панував тиф спричинений голодом, а також туберкульоз. Забезпечення було недостатнім, а кошти мізерними, що пояснювалося загальним післявоєнним знищенням країни та важкою економічною ситуацією» Czerwiec M. Вказана праця. — S. 210. Натомість, на думку сучасного польського дослідника Є. Мігдала, добрий стан в’язниць спостерігався в центральній частині Конгресового Королівства, на піднімецьких теренах, а також у Вільно, Гродно та Луцьку Migdai J. Polski system penitencjamy w latach 1918;1928 / J. Migdal. — Gdansk: Arche, 2011. — S. 27.

Про незадовільні умови в тюрмах на етапі становлення пенітенціарної системи Другої Речі Посполитої свідчить висновок спеціальної комісії сейму, яка була створена наприкінці 1919 р. й працювала чотири місяці під керівництвом посла Т. Табачинського з метою вивчення ситуації у «звичайних» та військових в’язницях, а також у таборах для полонених та інтернованих APK. — Zesp. 21/186. Wi^zienie w Kielcach. — Sygn. 1. — K. 180; Sygn. 2. — K. 67, 69. Як зазначає К. Урбанський, відвідавши кілька десятків в’язнів, члени сеймової комісії прийшли до висновку, що ізолятори («арешти») і в’язниці, внаслідок недотримання санітарних умов, норм харчування і спорядження, «стали розсадником інфекційних хвороб та постійно зростаючої смертності,.» Urbanski K. Вказана праця — S. 45. У перші роки існування відродженої польської держави не було побудовано жодного нового приміщення для в’язниці Migdai J. Вказана праця. — S. 26.

Спостерігалися також кадрові проблеми, як у кількісному, так і якісному плані APK. — Zesp. 21/186. Wi^zienie w Kielcach. — Sygn. 1. — K. 200. Так, наприклад, якщо станом на 1 січня 1919 р. у пенітенціарних закладах міжвоєнної Польщі працювало 405 службовців, то вже у 1923 р. понад 3876 Zakrzewski J. Pierwsze pi^ciolecie wi^ziennictwa polskiego… — S. 49; Czerwiec M. Вказана праця. — S. 211. Як зазначав керівник Секції (Департаменту) в’язниць Міністерства юстиції Я. Закшевський, на початках формування пенітенціарної системи, її кадровий склад становили вищезгадувані практиканти, а також нечисельні особи польської національності, які працювали у карних закладах ще до проголошення незалежності Другої Речі Посполитої. В середньому, на 10 в’язнів припадав 1 охоронець ІактіеміяШ 3. Ріетє7е рі^сіоїесіе wi§ zienmctwa ро^к^о… — 8. 49. Серед попередніх професій (занять) цих осіб виключно переважала військова справа Там само. У питанні прийняття на роботу перевага надавалася представникам польської національності. Однак, архівні матеріали свідчать, що на теренах із домінацією непольського населення (наприклад, на Волині - О.Р.), до лав пенітенціарної системи частково приймалися також представники інших національностей ДАВО. — Ф. 47. Луцька тюрма Волинського воєводства. — Оп. 4. — Спр. 10. — Арк. 2; Спр. 12 — Арк. 3, 5. Більше того, в червні 1919 р. записи у реєстраційних книгах в’язнів Луцької в’язниці здійснювалися російською мовою, попри те, що польська адміністрація працювала тут ще з другої половини травня того ж року ДАВО. — Ф. 47. — Оп. 4. — Спр. 2. — Арк. 1−59.

Проблема нестачі кваліфікованих кадрів игЬаткї К. Вказана праця. — 8. 45. вирішувалася шляхом скерування персоналу на щонайменше 6-місячну практику. За її результатами розглядалося питання щодо прийняття працівника до штату. Окрім того, охоронці в’язниці могли підвищувати освітній рівень шляхом участі в спеціальних підготовчих курсах, організованих безпосередньо в місцях служби АРК. — 2еєр. 21/186. 'М^іепіе w КіеІсасИ. — Sygn. 1. — К. 200. В період становлення пенітенціарної системи міжвоєнної Польщі гостро стояло питання дисципліни її службовців ГАБО. — Ф. 99. — Оп. 1. — Д. 4 — Л. 42 об.; ДАВО. — Ф. 47. — Оп. 4а. -;

Спр. 4 — Арк. 20−22 зв.

Варто зауважити й те, що правові засади функціонування в’язниць на колишніх підросійських теренах суттєво різнилися від тих карних закладів, які діяли на землях, що до листопада 1918 р. належали Німеччині та Австро-Угорщині. Зокрема, на піднімецьких теренах в’язниці підпорядковувалися органам прокуратури игЬаткї К. Вказана праця. — 8. 44.

Так, наприклад, центральна в’язниця, а також більші карні установи підпорядковувалися прокурорам апеляційних судів, відповідно в’язниці при судах — прокурорам окружних судів, натомість найменшими пенітенціарними закладами — ізоляторами («арештами») відали керівники повітових судів С 2е^їее М. Вказана праця. — 8. 209−210. Пенітенціарні установи на підавстрійських землях контролювалися судовими органами игЬаткї К. Вказана праця. — 8. 44.

Натомість, організація карних закладів на теренах колишнього Конгресового Королівства суттєво відрізнялася від інших частин міжвоєнної Польщі й виключала існування судових в’язниць та ізоляторів («арештів»), що зумовлювалося тісним зв’язком пенітенціарної системи з державною адміністрацією PawlakK. Wi^ziennictwo polskie w latach 1918;1939… — S. 9. Крім того, тут простежувався поділ в’язниць на класи в залежності від розміру окремого об'єкту Urbanski K. Вказана праця. — S. 44.

Отже, формування пенітенціарної системи міжвоєнної Польщі пов’язане із заключним етапом Першої світової війни, коли на землях розділеної Речі Посполитої, які входили до складу трьох імперій — Російської, Австро-Угорської та Німецької, почалося творення, власне, польської, кримінально-виконавчої служби, яке тривало до першої половини 1922 р. й було зумовлене непростим формуванням території Польської держави.