Зародження і розвиток вищої школи в Україні

Зародження і розвиток вищої школи в Україні

План Вступ

1. Зародження і розвиток вищої школи в Україні

2. Державне регулювання вищої освіти в Україні

3. Історія та значення болонської системи

Висновок

Вступ У сучасному світі важко переоцінити значення освіти для кожної людини та суспільства в цілому. Саме тому, кожна цивілізована держава регулює питання освіти на законодавчому рівні. Відповідно до Закону України «Про освіту», освіта — основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Тому, в залежності від того, на скільки в державі розвиненою буде освіта, такою розвиненою буде й держава.

Вища освіта в Україні має довгу та багату історію. На сьогоднішній день ми маємо пишатися нашою державою, оскільки український народ з давніх часів був одним з найосвіченіших, бо кожен священик вважав своїм обов’язком навчити дітей хоча б елементарній грамоті. Такою освіченістю простого населення захоплювався у свої часи навіть Столипін. Перші освітні установи почали з’являтися ще у 16−17 століттях і мали форму братств. Причиною їх створення стали намагання українського народу боротися проти іноземного утиску, національних і релігійних утисків. При братствах відчинялися школи, друкарні, навколо яких об'єднувалися культурні сили. В кінці XVI — початку XVII ст. братські школи виникли у Львові (1585), в Києві (1615), Луцьку (1620), Вінниці, Немирові, Кам’янці-Подільському і деяких інших містах.

Слід зазначити, що викладання в цих навчальних закладах велося рідною мовою. Я не буду простежувати генезу освітніх закладів на території сучасної України, мабуть, краще буде зазначити, що станом на 2013 рік в Україні налічувалось 803 вищих навчальних закладів: університетів, академій, інститутів, консерваторій, коледжів, технікумів, вищих професійних училищ та ін. Тобто освіта кардинально змінилася і на сьогоднішній день реформована за європейським зразком. Саме освіта специфічними методами реалізує процес соціалізації людей, передусім підростаючого покоління.

1. Зародження і розвиток вищої школи в Україні

Історія науки і освіти свідчить про традиційно високий потяг українців до знань. Як приклад доцільно привести такий історичний факт. Сирієць архідиякон Павло Алеппський, що супроводжував свого батька — антіохійського патріарха Макарія до Росії й України в 1657 році, писав: «По всій землі руській ми помітили чудову рису, яка викликала наше здивування: всі вони, за винятком небагатьох, навіть більшість їхніх жінок і дочок, уміють читати і знають порядок церковних служб. У землі козаків усі діти уміють читати, навіть сироти» .

В Україні першою школою вищого рівня вважають Острозьку академію, засновану близько 1576 року в м. Острозі князем К. Острозьким. В академії викладали слов’янську, грецьку, латинську мови і так звані «вільні науки»: граматику, арифметику, риторику, логіку та ін. Велика увага приділялася вивченню музики і хорового співу, що знайшло відбиток в «острозькому наспіві», широко відомому в Україні і Білорусі. При школі діяли друкарня і науково-літературний гурток. Якщо брати до уваги такі показники як мета навчального закладу, його устрій, склад викладачів та їх причетність до науково-дослідної роботи, коло дисциплін і рівень їх викладання, рівень освіти і оцінка роботи закладу громадськістю, то Острозьку академію можна вважати вищою школою, першою у східних слов’ян.

1632 року в Києві шляхом об'єднання Київської братської та Лаврської шкіл було створено Києво-Могилянську колегію — вищий навчальний заклад, який за змістом і обсягом навчальних програм відповідав вимогам європейської вищої школи. Об'єднана школа отримала свою назву на честь свого протектора-митрополита Петра Могили (Петру Мовіле).

1701 року колегія одержала титул та права академії і почала називатися Київською академією, впливовим освітнім і культурним осередком в Україні і Європі. Вона була елітним вищим навчальним закладом, який функціонував на демократичних засадах. На початку XVIII століття у Київській академії навчались понад дві тисячі студентів — представників різних народів і різних станів.

Визначне місце у розвитку освіти, науки і культури на українських землях посідали університети. Одним з найстаріших наукових і культурних осередків України є Львівський університет, якому 20 січня 1661 року польським королем було надано «статус академії і титул університету» .

Харківський університет — перший на території України, що входила до складу Російської імперії, засновано у 1805р. за ініціативи відомого вченого, винахідника, освітнього і громадського діяча Василя Каразіна.

У 1834 році відбулось становлення Київського університету. У 1865 році в Одесі за ініціативи відомого педагога і лікаря М.І. Пирогова на базі Рішельєвського ліцею було засновано Новоросійський університет, який з 1933 року отримав назву Одеського університету.

Усього в Україні до 1917 року діяло 27 вищих навчальних закладів, у яких навчалося понад 35 000 студентів. Напередодні війни 1941 року в Україні функціонувала університетська система, до складу якої входило шість класичних університетів — Київський, Харківський, Львівський, Одеський, Дніпропетровський, Чернівецький, а після закінчення війни та приєднання Закарпаття до України до університетської системи ввійшов Ужгородський державний університет — перший вищий навчальний заклад на Закарпатті.

У 50-і роки минулого століття головними центрами вищої освіти в Україні залишалися Київ, Харків, Одеса і Львів. У 1958 році у цих містах концентрувалося 70 вищих навчальних закладів із 140, а в них навчалося 59% від загальної чисельності студентів. У Харкові було 24 ВНЗ, у Києві - 18, у Одесі -16, у Львові -12 вищих навчальних закладів.

На початку третього тисячоліття українська вища школа знаходиться на хвилі глибинних освітніх реформ теперішнього часу.

2. Державне регулювання вищої освіти в Україні

Сьогодні питання освіти регулюється державою на найвищому рівні. Відповідно до статті 53 Конституції України, Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

При цьому, у п. 4.1 Рішення Конституційного Суду № 5-рп/2004 від 04.03.2004 зазначається, що освіта визнається однією з пріоритетних сфер соціально-економічного, духовного та культурного розвитку суспільства. У п. 4.2 сказано, що доступність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах полягає у створенні державою відповідних умов для їх функціонування і розвитку, за яких особа змогла б реалізувати своє право на здобуття вищої освіти на основі конкурсного відбору, з урахуванням своїх здібностей та інтересів у вільному виборі типу вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності, профілю навчання.

Таким чином, виходячи із змісту поняття «доступність», яке вживається у положеннях Основного Закону України, відповідних законах про освіту, інших нормативно-правових актах, Конституційний Суд України вважає, що доступність освіти за конституційно-правовим смислом необхідно розуміти так, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості реалізувати це право.

Закон України «Про вищу освіту» визначає поняття вищої освіти як сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у вищому навчальному закладі (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.

Державну політику у сфері вищої освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Ст. 4 цього Закону встановлює, що кожен має право на вищу освіту. Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі відповідно до стандартів вищої освіти, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за кошти державного або місцевого бюджету.

Громадяни України вільні у виборі вищого навчального закладу, форми здобуття вищої освіти і спеціальності.

Право на вищу освіту гарантується незалежно від віку, громадянства, місця проживання, статі, кольору шкіри, соціального і майнового стану, національності, мови, походження, стану здоров’я, ставлення до релігії, наявності судимості, а також від інших обставин. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття вищої освіти, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України.

Усі особи, які здобувають вищу освіту у вищих навчальних закладах, мають рівні права та обов’язки.

3. Історія та значення болонської системи

19 червня 1999 року у м. Болонья (Італія) розпочинається Болонський процес. Болонську декларацію підписують міністри освіти 29 європейських країн. Ця декларація передбачає спільні стандарти вищої освіти в Європі і запровадження двоступеневої системи — бакалавр і магістр. 19 травня 2001 року підписується Празьке комюніке. Країн, що приєдналися до цього процесу вже 33. На саміті визначаються важливі елементи європейської вищої освіти: мотивування студентів до навчання, підвищення конкурентоспроможності європейських студентів серед інших країн світу. 18−19 вересня 2003 року в Берліні підписується відповідне комюніке. До процесу приєднується ще 7 країн, серед них Росія. Країн-учасниць — 40. Приймається рішення про єдиний докторський ступінь — «доктор філософії» у певній сфері знань. Рішення про приєднання України до Болонського процесу ухвалено 19 травня 2005 року на конференції міністрів освіти країн Європи, яка проходила в норвезькому місті Берґені.

Болонська система — це єдині стандарти освіти для європейських країн. Ідея виникла під час інтеграційних процесів у Європі, які не могли не торкнутися й цієї сфери. Головною метою консолідації стало бажання підвищити конкурентоспроможність європейської освіти в світових масштабах і посилити її вплив на суспільні перетворення.

Ця система передбачає двоступеневу систему освіти — здобуття звань бакалавр і магістр, оминаючи будь-які проміжні ступені.

Також вона передбачає кредитно-модульну систему, яка має дві основні функції. По-перше, чітко визначатимуться обсяги роботи студента. А по-друге, спроститься перехід із одного університету до іншого.

Висновок Отже, ми бачимо, що вже у 16 ст. в Україні почали заявлятися перші вищі школи. І вже в сучасній Україні налічується більше 800 вищих навчальних закладів.

Держава через діяльність своїх органів сприяє розвитку освіти і науки в Україні, настільки, наскільки цього потребує сучасне суспільство на даному етапі свого розвитку.

Основними нормативно правовими актами що регулюють питання вищої освіти є: Конституція України, Закон України «Про освіту», Закон України «Про вищу освіту», Рішення Конституційного Суду України від 04.03.2004 № 5-рп/2004 та ін.

Також, важливо є те, що Україна, яка стоїть на шляху інтеграції у Європейське суспільство, є учасницею Болонського процесу, метою якого є створення європейського наукового та освітнього простору задля підвищення спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування, поліпшення мобільності громадян на європейському ринку праці, підняття конкурентоспроможності європейської вищої школи.

освіта школа болонський модульний

Список використаної літератури

3. Т.І. Туркот. Педагогіка вищої школи /2011р.

4. ЗУ «Про освіту» 24.07.2014

5. Рішення Конституційного Суду України від 04.03.2004 № 5-рп/2004

6. ЗУ «Про вищу освіту» від 01.07.2014.