Організація обліку в Управлінні фінансів Згурівської районної державної адміністрації

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ МАУП

ЗВІТ

про виконання програми виробничої практики

студентки групи Ін 34 -7 — 11 БзОА (2,6з) Шульги Юлії Вадимівни Спеціальність: «Облік і аудит»

База практики: упраління фінансів Згурівської РДА Керівник практики від установи: головний бухгалтер Голіченко О.О.

Яготин 2013

ЗМІСТ Вступ

1. Ознайомлення з виробничо-господарською діяльністю підприємства та організацією обліку

2. Облік власного капіталу

3. Облік грошових коштів та розрахунків

4. Облік оплати праці та страхування

5. Облік виробничих запасів

6. Облік основних засобів та інших необоротних активів

7. Облік довгострокових і поточних зобов’язань

8. Облік витрат

9. Облік готової продукції (товарів, робіт, послуг) та їх реалізації

10. Облік доходів та результатів діяльності

11. Автоматизація обліку на підприємстві

12. Звітність

13. Охорона праці на підприємстві

Висновок Список використаної літератури

Вступ Бухгалтерський облік виконання кошторису доходів і видатків бюджетних установ суттєво відрізняється від обліку господарської діяльності підприємств виробничої сфери, що зумовлено самою специфікою їх діяльності: вони працюють не заради отримання прибутку, а для задоволення соціальних, культурних та інших потреб суспільства. Діяльність цих установ фінансується за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, які надаються їм безповоротно. У бюджетній сфері практично відсутні госпрозрахункові відносини, не обчислюється собівартість послуг, які надаються у більшості випадків безкоштовно. Бюджетні установи не мають статутного капіталу, а всі їхні активи є державною власністю. До бюджетної сфери належать установи різних галузей і видів діяльності, що зумовлює необхідність враховувати специфіку їхньої діяльності (освіта, охорона здоров’я, культура, наука, управління тощо). Починаючи з 2000 р. в бюджетній сфері відбулися значні зміни щодо організації обліку: впроваджено облік за новим планом рахунків, удосконалено облікові регістри та форми звітності, змінено порядок закриття рахунків та складання звітності і т. ін. Все це зумовлює необхідність спеціальної підготовки фахівців з обліку в бюджетних установах.

Я не випадково вирішила пройти практику в бюджетній установі - управлінні фінансів Згурівської районної державної адміністрації. По-перше, я працюю в цій установі і з середини знаю, як тут проходить організація обліку, як відбуваються розрахунки, які проблеми виникають під час ведення обліку, а по-друге, вданий час чомусь бухгалтера віддають більшу перевагу обліку на підприємствах і в навчальних закладах теж в основному даються лекції по обліку на підприємствах. Хоча облік у бюджетних установах і має свою специфіку, проте є дуже цікавим. Тому на сторінках своєї роботи я розкрила деякі особливості бюджетного обліку, а саме обліку у бюджетних установах, на прикладі управління фінансів Згурівської районної державної адміністрації.

1. Ознайомлення з виробничо-господарською діяльністю підприємства та організацією обліку бюджетний бухгалтерський облік звітність Управління фінансів Згурівської районної державної адміністрації (далі управління) є місцевим органом виконавчої влади, що утворюється відповідно до чинного законодавства і підпорядковується Департаменту фінансів Київської обласної державної адміністрації та голові Згурівської районної державної адміністрації.

Управління знаходиться по вул. Українській в с.м.т. Згурівка Згурівського району Київської області. Застосовується меморіально-ордерна форма обліку. По штатному розпису налічує 10 працівників, 9 з яких є державними службовцями.

Управління у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями голови райдержадміністрації, наказами Міністерства фінансів України і обласних головних фінансових управлінь, рішеннями відповідного органу місцевого самоврядування прийнятими в межах його компетенції.

Основними завданнями управління є:

— забезпечення реалізації державної бюджетної політики на території району;

— складання розрахунків до проекту районного бюджету Згурівського району і подання на розгляд районної державної адміністрації;

— підготовка пропозицій щодо фінансового забезпечення заходів соціально-економічного розвитку на території району;

— розроблення пропозицій з удосконалення методів фінансового і бюджетного планування та фінансування витрат;

— здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами і організаціями законодавства щодо використання ними бюджетних коштів та коштів цільових фондів, утворених Згурівською районною радою;

— здійснення загальної організації та управління виконанням місцевого бюджету Згурівського району, координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання зазначеного бюджету;

— організація роботи, спрямованої на правильне застосування і неухильне дотримання вимог нормативно-правових актів та чинного законодавства.

Управління відповідно до покладених на нього завдань:

— розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів Інструкцію з підготовки бюджетних запитів;

— визначає порядок, форми та терміни подання бюджетних запитів головними розпорядниками бюджетних коштів;

— проводить на будь-якому етапі складання і розгляду проекту районного бюджету аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, щодо його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів;

— приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту районного бюджету перед поданням його на розгляд районної державної адміністрації;

— організовує роботу, пов’язану із складанням проекту районного бюджету, за дорученням керівництва районної державної адміністрації визначає порядок і терміни подання структурними підрозділами районної державної адміністрації, районною державною адміністрацією, виконавчими органами районної, сільських, селищної рад матеріалів для підготовки проекту районного бюджету і прогнозних розрахунків видатків, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів дотацій та субвенцій з державного бюджету і підлягають розподілу між місцевими бюджетами або для виконання спільних проектів; складає проект районного бюджету; готує пропозиції щодо розподілу міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами або для виконання спільних проектів та подає їх на розгляд керівництву районної державної адміністрації;

— здійснює в установленому порядку організацію та управління виконанням районного бюджету, координує в межах своєї компетенції діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету;

— у разі неприйняття рішення про районний бюджет на відповідний бюджетний рік складає та затверджує тимчасовий розпис доходів та видатків районного бюджету;

— зводить показники бюджетів, що входять до бюджету району та подає їх у встановлені терміни до Головного фінансового управління;

— складає розпис доходів і видатків районного бюджету, забезпечує його виконання, готує пропозиції щодо внесення змін до розпису у межах річних бюджетних призначень, здійснює в установленому порядку взаємні розрахунки районного бюджету з обласним бюджетом і бюджетами сіл, селища;

— розробляє проекти нормативно-правових актів та проводить перевірки рішень про сільські та селищний бюджети щодо дотримання при їх формуванні вимогам Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України»;

— забезпечує протягом бюджетного періоду відповідність розпису районного бюджету встановленим бюджетним призначенням;

— здійснює прийняття від структурних підрозділів районної державної адміністрації, районної державної адміністрації, виконавчих органів районної, сільських, селищної рад зведень планових і фактичних показників звіту по мережі, штатах і контингентах установ, що фінансуються з місцевих бюджетів, зводить та подає їх у встановлені терміни Головному фінансовому управлінню Київської обласної держадміністрації;

— готує та подає районній раді офіційні висновки про перевиконання чи недовиконання дохідної частини загального фонду районного бюджету для прийняття рішення про внесення змін до районного бюджету;

— готує проекти рішень Згурівської районної ради про внесення змін до районного бюджету;

— проводить моніторинг змін, що вносяться до районного бюджету;

— здійснює у процесі виконання районного бюджету за доходами прогнозування та проводить аналіз доходів районного бюджету;

— організовує виконання районного бюджету, а також разом з Згурівським відділенням Яготинської МДПІ, управління Державного казначейства України у Згурівському районі, іншими структурними підрозділами районної державної адміністрації забезпечує надходження доходів до районного бюджету та вживає заходів до ефективного витрачання бюджетних коштів;

— інформує керівництво районної державної адміністрації про стан виконання районного бюджету за кожний звітний період і подає їй на розгляд річний та квартальні звіти про виконання районного бюджету Згурівського району;

— розглядає звернення та готує пропозиції для прийняття рішень про виділення коштів з резервного фонду районного бюджету;

— проводить разом з Згурівським відділенням Яготинської МДПІ аналіз стану надходження доходів до державного бюджету, районного бюджету та місцевих бюджетів району;

— готує пропозиції щодо визначення додаткових джерел фінансових ресурсів районного бюджету;

— перевіряє правильність складання і затвердження кошторисів та планів використання коштів установами і організаціями, які фінансуються з районного бюджету;

— бере участь у формуванні та реалізації інвестиційних програм;

— забезпечує захист фінансових інтересів держави та здійснює у межах своєї компетенції контроль за дотриманням бюджетного законодавства;

— може брати участь у комплексних ревізіях, які проводить контрольно-ревізійний відділ у Згурівському районі з питань виконання районного, сільських та селищного бюджетів;

— бере участь у розробленні балансу фінансових ресурсів району, аналізує соціально-економічні показники розвитку району та враховує їх під час складання проекту районного бюджету;

— в установленому порядку вивчає разом з установами Національного банку України питання грошового обігу в районі, а також бере участь у розробленні балансів грошових доходів і витрат населення району;

— розглядає баланси і звіти про виконання районного бюджету, бюджетів сіл та селища, показники звіту по мережі, штатах і контингентах установ, що фінансуються з місцевих бюджетів та інші фінансові звіти, подані УДК у Згурівському районі, виконавчими органами сільських та селищних рад, головними розпорядниками коштів районного бюджету;

— бере участь у розробці цільових програм в частині їх фінансового забезпечення;

— здійснює моніторинг та аналіз обсягів нарахованих відповідним категоріям населення області субсидій, соціальної допомоги та компенсацій за надані пільги, фінансування яких здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету;

— здійснює контроль за виконанням договорів укладених між районною та сільськими, селищними радами щодо передачі міжбюджетних трансфертів;

— здійснює перевірку правильності визначених в установленому порядку міжбюджетних трансферів обрахованих щодо місцевих бюджетів;

— організовує роботу, спрямовану на реалізацію державної політики у сфері державної служби та з питань кадрової роботи в управлінні;

— розглядає у межах своєї компетенції звернення громадян, підприємств, установ і організацій;

— забезпечує створення належних виробничих та соціально-побутових умов для працівників управління;

— здійснює інші функції, пов’язані з виконанням покладених на нього завдань.

Вибравши форму організації ведення бухгалтерського обліку, керівник сформовує колектив фахівців-професіоналів. Для того, щоб раціонально побудувати внутрішню структуру бухгалтерської служби, керівнику слід звернути увагу на теоретичні засади побудови облікових процесів. Найперше спільно з головним бухгалтером слід визначити облікову політику установи, тобто:

Обрати форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку й способу реєстрації та узагальнення інформації в них із додержанням єдиних засад, установлених законодавчими актами, та з урахуванням особливостей своєї діяльності й технології обробки облікових даних;

Розробити систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності та контролю за господарськими операціями;

Затвердити правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.

Після визначення стратегічних цілей в обліковій політиці установи, що дозволить правильно сформувати внутрішню структуру та підібрати відповідних фахівців, керівнику необхідно подбати і про належні умови праці - важливої умови ведення бухгалтерського обліку.

Наступним заходом є забезпечення неухильного виконання всіма працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Такий підхід керівника до облікового процесу задасть тон у роботі й підвищить рівень відповідальності в колективі.

Якщо говорити про правила ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах, яких у своїй роботі повинен дотримуватись відділ бухгалтерського обліку та господарського забезпечення, то слід констатувати, що єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання кошторисів бюджетних установ установлює Державне казначейство України.

Статтею 4 Бюджетного кодексу визначений склад бюджетного законодавства. У здійсненні бюджетного процесу в Україні всі нормативно-правові акти мають застосовуватися лише в частині, що не суперечить йому.

Виходячи із цього керівник бюджетної установи визнає пріоритетність роботи з органами Державного казначейства і до цього зобов’язує відділ бухгалтерського обліку та господарського забезпечення.

Далі слід визначити основні завдання бухгалтерського обліку:

Формування повної та достовірної інформації про діяльність установи та її майновий стан, необхідної для використання внутрішніми користувачами — керівниками бухгалтерської звітності, а також зовнішніми розпорядниками коштів вищого рівня, головними розпорядниками бюджетних коштів;

Забезпечення інформацією, необхідною внутрішнім і зовнішнім користувачам бухгалтерської звітності для контролю за дотриманням законодавства України у виконанні кошторису, а також наявністю та рухом майна і зобов’язань, використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

Запобігання негативним результатам діяльності та вишукування резервів її фінансової стабільності.

Специфічними особливостями бухгалтерського обліку в бюджетних установах є:

Організація контролю за виконанням кошторису бюджетної установи;

Виділення в обліку касових і фактичних видатків;

Організація обліку в розрізі кодів бюджетної класифікації;

Сувора відповідність обліку та звітності вимогам нормативних документів, зокрема з урахуванням галузевої специфіки обліку.

Бухгалтерський облік у бюджетних установах забезпечує відображення всіх операцій, пов’язаних з виконанням кошторису. Своєчасне, повне та достовірне відображення в балансі установи всіх операцій дає змогу її керівникові приймати обґрунтовані управлінські рішення, аналізувати роботу установи, контролювати цільове використання бюджетних коштів на підставі затвердженого кошторису.

Для виконання цих завдань ведеться бухгалтерський облік:

Надходжень і витрат коштів загального та спеціального фондів;

Використання грошових коштів, матеріалів, обладнання, продуктів харчування, медикаментів тощо;

Розрахунків з дебіторами та кредиторами.

Правильність бухгалтерського обліку забезпечується єдністю його системи, що будується на основі бюджетної класифікації. Бюджетна класифікація передбачає науково обґрунтоване обов’язкове групування доходів і видатків за однорідними ознаками, які закодовані певним чином. У сенсі ведення бухгалтерського обліку бюджетних установ класифікація має організуюче та правове значення.

Перше виявляється в тому, що вона дає змогу однорідно враховувати доходи та витрати, складати звітність, здійснювати контроль і аналіз за кожним видом доходів і видатків, кодувати показники під час машинного опрацювання.

Правове значення бюджетної класифікації полягає в тому, що всі показники доходів і видатків, передбачені бюджетом і згруповані відповідно до бюджетної класифікації, є фінансовими планами, обов’язковими до виконання.

Господарська діяльність будь-якої установи чи організації супроводжується значною кількістю операцій, які мають бути відображені в системі бухгалтерського обліку. Такі операції називаються трансакціями. Трансакції вносять зміну в обидві частини балансового рівня — і в активну, і в пасивну. Але простого відображення зазначеної події щодо активів і пасивів недостатньо, оскільки для повноцінного управління, планування, оцінки діяльності й контролю за нею потрібна детальніша інформація. Засобами класифікації цієї структури щодо бухгалтерського обліку є бухгалтерський рахунок. Велика кількість і різноманітність трансакцій, що здійснюються в процесі господарської діяльності бюджетних установ та організацій, потребує неабиякої кількості бухгалтерських рахунків, які у свою чергу, для оптимізації облікового процесу мають бути систематизовані у вигляді певної схеми чи форми. Утіленням такого впорядкування і є План рахунків, що являє собою класифікацію номенклатури бухгалтерських рахунків.

Бюджетні організації здійснюють бухгалтерський облік відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Головного управління Державного казначейства України від 10 грудня 1999 року № 114 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 1999 року за № 890/4183.

План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, розроблений на підставі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, призначений для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій установ та організацій, основна діяльність яких здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, та операцій з виконання сільських, селищних і міських бюджетів.

Для забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних субрахунках бухгалтерського обліку із застосуванням вимог Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ затверджено Інструкцію про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ (наказ Державного казначейства України від 10 липня 2000 року № 61, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2000 року за № 497/4718). Ця інструкція спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних субрахунках бухгалтерського обліку, установлених Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ.

Первинні документи. Підставою для бухгалтерського обліку операцій в бюджетних установах є первинні документи. Вони мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це не можливо — безпосередньо після її закінчення. Форма складання — паперова або у вигляді електронних записів, які доступні для читання й виключають внесення будь-яких змін. При електронному записі облікових регістрів має бути забезпечене отримання таких документів на паперових носіях.

Обов’язкові реквізити перинних документів:

Назва документа;

Номер та дата складання документа;

Назва установи, від імені якої складений документ;

Місце складання документа;

Назва отримувача коштів;

Зміст операції;

Сума операції цифрами і прописом;

Номери рахунків за дебетом і кредитом;

Назва банку, казначейства 1

і його код;

Підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення з розшифровкою підписів;

Призначення платежу;

Коди економічної класифікації видатків із зазначенням сум при здійсненні видатків із бюджету або перерозподілі бюджетних коштів;

Коди економічної класифікації доходів і термін настання платежу (у разі перерахування кошті до бюджету);

Сума ПДВ або напис «Без ПДВ»;

Відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника або отримувача коштів на першому примірнику;

Зразки1

підписів та відбитки, інші додаткові реквізити — для окремих документів.

Використання факсиміле при чиненні підпису, виправлення і підчистки у розрахункових документах не допускаються. Первинні документи, які не містять обов’язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку.

Первинні документи, що надійшли до бухгалтерії, перевіряються на їх повноту й правильність оформлення, заповнення у них реквізитів, а також змісту й законності здійснення фінансових операцій.

Особи, що склали й підписали документи, несуть відповідальність за достовірність їх даних, а також за своєчасне і якісне складання первинних документів.

Усі документи, додані до прибуткових та видаткових касових ордерів, а також ті, що є підставою для нарахування заробітної плати, підлягають обов’язковому погашенню штампом або на них слід написати: «Одержано» чи «Оплачено» із зазначенням дати.

Систематизація документів. Перевірені та прийняті до обліку документи систематизуються за датами здійснення операцій (у хронологічному порядку) та оформляються меморіальними ордерами — накопичувальними відомостями, яким присвоюють постійні номери.

Записи в меморіальному ордері здійснюються як за окремими первинними документами, так і за групами однорідних документів.

Кореспонденція субрахунків у меморіальному ордері записується залежно від характеру операцій за дебетом одного субрахунку та за кредитом іншого субрахунку чи дебетом одного субрахунку та кредитом декількох субрахунків або навпаки — за кредитом одного субрахунку та дебетом декількох.

Таким меморіальним ордерам присвоюються номери починаючи з 16-го за кожний місяць окремо.

Позиція «Сума оборотів за меморіальним ордером» у вигляді відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги «Журнал-головна». Меморіальний ордер підписується виконавцем, особою, що перевірила меморіальний ордер, та головним бухгалтером.

2. Облік власного капіталу.

Джерелами формування майна установи є власні (власний капітал) і позикові кошти (позиковий капітал).

Під власним капіталом розуміють власні джерела утворення господарських засобів, які забезпечують безперервну діяльність бюджетної установи.

У складі власного капіталу установи обліковуються балансова вартість необоротних активів, первісна вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, результати виконання кошторисів, результати переоцінок.

До власного капіталу входить:

— фонд у необоротних активах;

— фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах;

— результати виконання кошторисів;

— результати переоцінок.

Складові власного капіталу відображають суму, яку власники (засновники) передали в розпорядження установи як внески або суму, що її підприємство одержало у своє розпорядження ззовні (від інших підприємств та організацій без повернення.

Для обліку фондів та визначення результатів виконання кошторисів установи застосовуються такі синтетичні рахунки класу 4 «Власний капітал» :

— «Фонд у необоротних активах» ;

— «Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах» ;

— «Результати виконання кошторисів» ;

— «Результати переоцінок» .

3. Облік грошових коштів та розрахунків

Єдині вимоги до порядку ведення бюджетними установами бухгалтерського обліку руху коштів у касі, на рахунках в установах банків або в органах Державного казначейства, розрахунках з дебіторами та інших активів встановлюється Державним казначейством України.

Облік операцій з коштами, розрахунками та іншими активами установи здійснюється у грошовій одиниці України.

Готівка, одержана установою, повинна витрачатися суворо за цільовим призначенням відповідно до кошторису установи. При казначейському обслуговуванні кошторисів уся виручка, що надходить готівкою до каси установи, повинна бути зарахована на рахунки, відкриті установі в органах Державного казначейства. Використання виручки, що надходить готівкою без попереднього зарахування її на рахунки, забороняється.

Гроші можуть існувати в готівковій формі або у безготівковій формі.

Управління веде безготівкові розрахунки.

У управлінні застосовуються зарплатні пластикові картки.

Існують переваги, які отримує управління від переходу на карткову систему.

Заробітна плата виплачується безготівковим розрахунком за допомогою одного платіжного доручення.

Скорочуються витрати установи на інкасацію готівки, а саме:

На отримання, перевезення та зберігання готівки;

Безпеку й охорону грошових коштів;

Утримання касирів і субкасирів;

Не здійснюється оплата банку за видачу готівкових коштів у розмірі 0,5%.

У цьому випадку значно економиться робочий час, який затрачається персоналом на отримання зарплати, не виникає проблем щодо касової дисципліни та дотримання ліміту каси, виключаються помилки і можливі зловживання.

Процедура отримання зарплати за картками. У дні видачі заробітної плати установа перераховує банку грошові кошти в сумі заробітної плати, призначеної для виплати. При цьому в погоджені з банком терміни установа передає банку відомості про розподіл заробітної плати і розпорядження про зарахування сум, призначених до виплати, і кошти перераховуються на індивідуальні карткові рахунки працівників. На підставі відомостей і розпорядження грошові кошти, перераховані установою на рахунок, зараховуються на індивідуальні карткові рахунки.

Установа повинна інформувати працівників про зарахування коштів на їх карткові рахунки. Видача заробітної плати здійснюється в пунктах видачі готівкових відділень банку, банкоматах.

Застосування корпоративної картки бюджетній установі. Усі карткові рахунки відкриваються на умовах договору. У договорі, крім умов відкриття й обслуговування карткових рахунків, указуються й довірені особи установи, а також перелічуються операції, які можуть здійснювати такі довірені особи. Цей перелік додається до заяви про відкриття карткових рахунків.

З довіреною особою установи укладається договір на повну матеріальну відповідальність. В умовах договору передбачається відповідальність довірених осіб на випадок утрати такої пластикової картки. Між банком і довіреною особою установи укладається договір, у якому регулюються взаємовідносини при використанні банківської пластикової картки і проведених операціях.

Для проведення таких операцій на картковий рахунок платіжним дорученням зараховуються кошти шляхом їх переказу з відповідного рахунка бюджетної установи. У разі казначейського обслуговування сума, указана в платіжному дорученні, та її переказ оформляється на підставі заявки розпорядника коштів.

Довірена особа може використовувати банківську картку для отримання готівкових коштів, здійснення безготівкових розрахунків, пов’язаних зі здійсненням господарської діяльності установи, включаючи представницькі або відрядні витрати. Кошти, що перераховуються на картковий рахунок, є підзвітними коштами довіреної особи бюджетної установи. Оприбуткування отриманих коштів і включення їх до авансового звіту про їх використання здійснюється довіреною особою на підставі виписки з карткового рахунка або при отриманні готівки в банкоматі - чека банкомата.

Довірена особа бюджетної установи зобов’язана подати до бухгалтерії установи авансовий звіт про використання коштів з банківської платіжної картки разом з підтвердними документами і залишком невикористаної готівки.

У звітності, що подається органу Державного казначейства, кошти, списані з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків і перераховані на картковий рахунок, є касовими витратами бюджетної установи.

Для обліку і наявності коштів на поточних рахунках в установах банків передбачено рахунок 31 «Рахунки в банках» з розподілом на субрахунки:

311 «Поточні рахунки на видатки установи»;

312 «Поточні рахунки для переведення підвідомчим установам;

313 «Поточні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги»;

314 «Поточні рахунки для обліку коштів отриманих за іншими джерелами власних надходжень»;

315 «Поточні рахунки для обліку депозитних сум»;

316 «Поточні рахунки для обліку інших надходжень спеціального фонду»;

318 «Пото1

чні рахунки в іноземній валюті";

319 «Інші поточні рахунки».

Субрахунки рахунку 31 (крім 318, 319) використовуються тільки тими установами, які, згідно з чинним законодавством України, не переведені на казначейське обслуговування кошторисів.

Для обліку руху і наявності коштів установи, які зберігаються на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства України, призначено рахунок 32 «Рахунки в казначействі» з розподілом на субрахунки:

321 «Реєстраційні рахунки»;

322 «Особові рахунки»;

323 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги»;

324 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень»;

325 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку депозитних сум»;

326 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших надходжень спеціального фонду»;

328 «Інші рахунки в казначействі».

Залежно від кількості рахунків, відкритих в органах Державного казначейства (установах банків), за кожним видом коштів (кошти загального та спеціа1

льного фондів, за джерелами формування спеціального фонду), субрахунки рахунків 31 «Рахунки в банках» та 32 «Рахунки в казначействі» розподіляються на рахунки третього порядку. Якщо нормативно-правовими актами передбачено більшу деталізацію власних коштів установи, ніж Порядком відкриття рахунків в органах Державного казначейства (установах банків), то субрахунки рахунків 31 «Рахунки в банках» і 32 «Рахунки в казначействі» додатково розподіляються на рахунки четвертого, п’ятого порядків.

За дебетом субрахунків 31 і 32 обліковуються суми бюджетних асигнувань, власних надходжень та інших доходів, а також суми, що надходять на ім'я установи на відновлення касових видатків. Операції відображаються за кредитом відповідного субрахунку рахунків 30, 33, 35, 36, 50, 52, 60, 63, 64, 65, 67, 68, 70, 71, 72, 74, 80, 81.

За кредитом субрахунків рахунків 31 і 32 відображаються суми проведених оплат видатків установи, суми помилково та зайво перерахованих коштів, внутрішньовідомчі розрахунки і дебетуються відповідні субрахунки рахунків 30, 35, 36, 50, 52, 60, 63, 64, 65, 67, 68, 70, 71, 81, 82.

Залишки коштів у бухгалтерському обліку за субрахунками рахунків 31 і 32 повинні відповідати залишкам коштів за випискою органу Державного казначейства та/або установи банку з відповідного реєстраційного, спеціального реєстраційного, особового, поточного рахунку установи.

Облік касових видатків ведеться в Картці аналітичного обліку касових видатків, форма та порядок заповнення якої встановлені наказом Державного казначейства України від 06.10.2000 № 100 «Про затвердження форм карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ і порядок їх складання», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2000 за № 747/4968.

Облік касових видатків ведеться в розрізі кодів бюджетної класифікації, з виділенням видатків за загальним і спеціальним фондами, за джерелами формування спеціального фонду окремо за кожним рахунком, відкритим в органі Державного казначейства на ім'я установи. У централізованих бухгалтеріях облік касових видатків ведеться додатково в розрізі установ, що обслуговуються централізованою бухгалтерією. Якщо нормативно-правовими актами передбачено більшу деталізацію власних коштів установи, ніж Порядком відкриття рахунків в органах Державного казначейства, то Картки аналітичного обліку касових видатків ведуться додатково за деталізацією згідно із цими нормативно-правовими актами.

У картках підсумовуються видатки за місяць і з початку року. Підсумок видатків рахується за мінусом сум, що надійшли на відновлення касових видатків.

Аналітичний облік операцій за сумами, отриманими на виконання окремих доручень, ведеться додатково в розрізі надавачів сум за дорученнями.

Упродовж місяця облік операцій з надходженням бюджетних асигнувань загального фонду бюджету на особовий, реєстраційний, поточний рахунок установи та здійснення видатків з цих рахунків ведеться в Накопичувальній відомості руху грошових коштів загального фонду в органах Державного казначейства. Меморіальні ордери складаються за кожним рахунком окремо: особовим, реєстраційним, поточним.

Облік операцій з отримання власних надходжень та інших коштів спеціального фонду бюджету на спеціальні реєстраційні, поточні рахунки установи, а також перерахування коштів з цих рахунків ведеться в Накопичувальній відомості руху грошових коштів спеціального фонду в органах Державного казначейства.

Якщо установі відкрито кілька особових, реєстраційних, спеціальних реєстраційних, поточних рахунків, Накопичувальні відомості ведуться за кожним рахунком окремо.

4. Облік оплати праці та страхування

Нарахування заробітної плати

Заробітна плата в управлінні нараховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 2288 від 13 грудня 1999 року «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів».

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1049 від 20 грудня 1993 року «Про надбавки за вислугу років для працівників органів виконавчої влади» визначаються порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років керівникам, спеціалістам і службовцям органів виконавчої влади залежно від стажу роботи:

Табл.4.1.

Виплата зазначених надбавок проводиться одночасно з виплатою заробітної плати за другу половину місяця у межах фонду оплати праці відповідного органу виконавчої влади.

Також до нарахування заробітної плати включають надбавку за вислугу років, надбавка в розмірі 30−50%%, відповідно до навантаження умов праці тощо.

Нарахування і виплата заробітної плати відображаються в меморіальному ордері № 5.

Для обліку робочого часу ведеться Табель обліку робочого часу в якому відображаються відпустки, лікарняні, прогули, вихід на роботу та вихідний.

На основі табелю складають відомість виплати заробітної плати.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрі України № 783 від 4 жовтня 1995 року «Про надбавки до посадових окладів за особливий характер роботи та інтенсивність праці» установлюються надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи у розмірі до 70 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за ранг.

Нарахування відпускних

Обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки провадиться відповідно до Порядку № 100.

Згідно з п. 7 цього Порядку спочатку визначається середня заробітна плата. Для цього заробіток за останні 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період ділиться на відповідну кількість календарних днів року чи фактично відпрацьованого часу, за винятком святкових і неробочих днів, установлених законодавством (ст. 73 КЗпП). Одержаний результат множиться на кількість календарних днів відпустки (додаток № 6).

У випадку якщо працівник пропрацював в організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за фактично відпрацьований час, тобто з першого числа місяця, що настає після початку роботи, до першого числа місяця, у якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

До розрахунку середньої заробітної плати включаються:

Основна заробітна плата, доплати та надбавки, премії, які не мають разового характеру, та винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років;

Виплати за час, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток;

Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Не враховуються при розрахунку середньої заробітної оплати для оплати щорічної відпустки, зокрема:

Одноразові виплати;

Пенсії, держана допомога, соціальні виплати;

Сума відшкодування збитку в разі ушкодження здоров’я;

Доходи, нараховані за акціями трудового колективу;

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати.

У разі підвищення місячних посадових окладів і тарифних ставок заробітна плата, нарахована до такого підвищення, коригується на коефіцієнт підвищення місячного посадового окладу.

Слід мати на увазі: якщо працівникові, який виконав місячну норму праці, нараховано заробітну плату, меншу від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, організація доплачує суму до її рівня (ст. 3 Закону про оплату праці).

Виплата премії

Питання щодо виплати премій, отримання права на її одержання регулюється Постановою № 134. Зокрема, пп. «в» п. 4 згаданого документа керівникам бюджетних установ надане право в межах фонду заробітної плати, затвердженого кошторисами витрат, установлювати порядок преміювання працівників та розміри премій відповідно до особистого внеску цих осіб у загальні результати праці закладу.

Як випливає із чинного законодавства, система матеріального стимулювання працюючих вибирається самостійно. Так, виплата премій, винагород та інших заохочувальних компенсаційних і гарантійних виплат, передбачених законодавством, здійснюється відповідно до умов цих виплат, передбачених колективним договором, генеральною та галузевою угодами (ст. 15 Закону № 108; ст. 97 КЗпП України). Основним документом, на підставі якого вирішуються питання стосовно виплати премій, є прийняте в установі положення про преміювання. Розробляється й затверджується положення кожною установою самостійно залежно від поставлених завдань та виконуваних функцій (п. 6. 11 Наказу № 161/137).

5. Облік виробничих запасів

У процесі здійснення своєї діяльності бюджетні організації та установи, як і всі інші підприємства, організації та установи, систематично придбавають та використовують різні матеріальні цінності.

Запаси — це оборотні активи у матеріальній формі, які належать установі та забезпечують її функціонування (або перебувають у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується, протягом одного року.

Строк очікуваної експлуатації запасів установи встановлюється центральним органом виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю або (якщо такі нормативні документи відсутні) установою самостійно в момент придбання запасу.

У складі запасів обліковуються:

· сировина та матеріали;

· будівельні матеріали;

· обладнання, конструкції і деталі до установки;

· спецобладнання для науково-дослідних робіт за господарськими договорами;

· молодняк тварин на вирощуванні, тварини на відгодівлі, птиця, звірі, кролі, сім'ї бджіл;

· доросла худоба, вибракувана з основного стада, худоба, прийнята для реалізації;

· малоцінні та швидкозношувані предмети;

· матеріали для учбових, наукових та інших цілей;

· запасні частини до машин і обладнання (що не можуть належати до основних засобів);

· продукти харчування;

· медикаменти та перев’язувальні засоби;

· господарські матеріали і канцелярське приладдя;

· тара;

· матеріали в дорозі;

· готова продукція;

· інші матеріальні ресурси установи, що передбачається використовувати протягом одного року.

Запаси установ розподілені на групи:

· виробничі запаси;

· тварини на вирощуванні та відгодівлі;

· малоцінні та швидкозношувані предмети;

· матеріали та продукти харчування;

· готова продукція;

· продукція сільськогосподарського виробництва.

6. Облік основних засобів та інших необоротних активів

До нематеріальних активів належать необоротні активи, що не мають фізичної та/або матеріальної форми (права користування природними ресурсами, права користування майном, права на знаки для товарів і послуг, права на об'єкти промислової власності, авторські та суміжні з ними права, гудвіл та інші нематеріальні активи).

Клас 1 «Необоротні активи» Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ включає такі синтетичні рахунки з обліку необоротних активів:

10 «Основні засоби»;

11 «Інші необоротні матеріальні активи»;

12 «Нематеріальні активи»;

13 «Знос необоротних активів».

Для обліку власних та отриманих на умовах фінансового лізингу основних засобів передбачено рахунок 10 «Основні засоби», який розподіляється на такі субрахунки:1

101 «Земельні ділянки»;

102 «Капітальні витра1

ти на поліпшення земель";

103 «Будинки та споруди»;

104 «Машини та обладнання»;

105 «Транспортні засоби»;

106 «Інструменти, прилади та інвентар»;

107 «Робочі і продуктивні тварини»;

108 «Багаторічні насадження»;

109 «Інші основні засоби».

Управління фінансів Згурівської РДА використовує такі рахунки:

На субрахунку 104 «Машини та обладнання» обліковується комп’ютерна техніка, інші машини та обладнання.

На субрахунку 105 «Транспортні засоби» з виділенням на окремі підгрупи обліковують усі види засобів пересування, які призначені для переміщення людей.

На субрахунку 106 «Інструменти, прилади та інвентар» обліковують такі основні засоби:

1. інструменти;

2. виробничий інвентар та приладдя;

3. господарський інвентар.

На субрахунку 121 «Авторські та суміжні з ними права» обліковують права установи на літературні та музичні твори, програми для електронно-обчислювальних машин, бази даних тощо.

Оцінка вартості необоротних активів

У бухгалтерському обліку вартість, за якою відображаються необоротні активи, розподіляється на:

Балансову вартість;

Первісну вартість;

Відновлювальну вартість.

Балансова вартість — це вартість, за якою необоротні активи входять до Балансу після вирахування суми нарахованого зносу.

Первісна вартість — це вартість, що історично склалася, тобто собівартість за фактичними витратами їх придбання, спорудження та виготовлення.

Відновлювальна вартість — це первісна вартість, змінена після переоцінки.

Зміна первісної вартості необоротних активів проводиться у випадках індексації їхньої первісної вартості відповідно до чинного законодавства, а також у разі добудови, дообладнання, реконструкції, часткової ліквідації відповідних об'єктів та модернізації, яка призвела до додаткового укомплектування необоротних активів.

Індексація первісної вартості груп необоротних активів може проводитися щорічно згідно з індексом інфляції року та відповідно до порядку, передбаченого пунктом 8.3.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зміна вартості необоротних активів після проведення індексації не є підставою для переведення їх на інший субрахунок. Зміна первісної вартості необоротних активів не є додатковим доходом установи і не належить до доходів.

7. Облік довгострокових і поточних зобов’язань

Бюджетне фінансове зобов’язання — це зобов’язання розпорядника або одержувача бюджетних коштів сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладання договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, тобто — кредиторська заборгованість та/або попередня оплата, яка передбачена законодавством.

Небюджетне зобов’язання — будь-яке зобов’язання за коштами державного та/або місцевих бюджетів, узяте юридичними та фізичними особами без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, установлених Бюджетним кодексом України, законом України про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік.

Розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов’язання за загальним фондом бюджету в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом, за спеціальним фондом бюджету в межах відповідних фактичних надходжень до цього фонду та бюджетних асигнувань, установлених кошторисом, виходячи з потреби в забезпеченні виконання пріоритетних заходів поточного бюджетного року та з урахуванням необхідності здійснення платежів для погашення бюджетних зобов’язань минулих періодів.

Обсяг бюджетних зобов’язань, узятих установами протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов’язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов’язаннями в поточному році.

Розпорядники бюджетних коштів за умови взяття бюджетного зобов’язання протягом 3 робочих днів з дати його виникнення подають до відповідного органу Державного казначейства України Реєстр бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів та оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов’язання.

Органи Державного казначейства України звіряють поданий розпорядником Реєстр та підтвердні документи на предмет відповідності даних, уключених до Реєстру.

Бюджетні зобов’язання розпорядника бюджетних кошті, які підлягають реєстрації в органах Державного казначейства України, реєструються засобами програмного забезпечення у Книзі реєстрації бюджетних зобов’язань розпорядників бюджетних коштів. Кожному бюджетному зобов’язанню засобами програмного забезпечення присвоюється реєстраційний номер. Реєстраційний номер проставляється на документі, що підтверджує факт узяття на облік бюджетного зобов’язання.

На підставі платіжного доручення на погашення бюджетного фінансового зобов’язання органи Державного казначейства України реєструють узяте розпорядником бюджетних коштів бюджетне фінансове зобов’язання

Розпорядники бюджетних коштів протягом 3 робочих днів подають до відповідного органу Державного казначейства України платіжні доручення на погашення бюджетних фінансових зобов’язань, у яких обов’язково зазначається реєстраційний номер бюджетного зобов’язання, наслідком якого є дане бюджетне фінансове зобов’язання, а також оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного фінансового зобов’язання.

За бюджетними фінансовими зобов’язаннями органами Державного казначейства України проводиться перереєстрація таких бюджетних зобов’язань, наслідком яких є дані бюджетні фінансові зобов’язання. При цьому розпорядники бюджетних коштів подають до органів Державного казначейства України платіжні доручення на погашення таких зобов’язань. Документи, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов’язання та/або бюджетного фінансового зобов’язання, повертаються розпоряднику з відміткою «узято на облік».

Бюджетні фінансові зобов’язання розпорядників бюджетних коштів погашаються автоматично в календарній черговості.

Відповідальність за правильність заповнення платіжного доручення та недостовірність інформації, включеної до Реєстру, несуть розпорядники бюджетних коштів.

Сума зобов’язання та/або фінансового зобов’язання не повинна перевищувати загальну суму асигнувань на взяття зобов’язань на відповідну мету.

Зобов’язання, узяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань, є небюджетними зобов’язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Узяття таких зобов’язань є бюджетним правопорушенням.

8. Облік витрат

Виробничі витрати — це витрати бюджетної установи, що утворилися під час виробничої діяльності, пов’язаною з основною діяльністю, що повинна забезпечити повне та ефективне виконання кошторису бюджетної установи.

До прямих витрат на виробництво продукції, виробів та виконання робіт належать витрати на матеріали, заробітна плата виробничих працівників; нарахування на заробітну плату виробничих працівників; затрати енергоносіїв. Прямі виробничі витрати відносяться безпосередньо на виготовлену продукцію, вироби і виконані роботи.

До непрямих витрат на виробництво продукції, виробів та виконання робіт належать:

— витрати на матеріали;

— заробітна плата апарату управління й обслуговуючого персоналу;

— нарахування на заробітну плату апарату управління й обслуговуючого персоналу;

— оренда приміщень, поточний ремонт тощо.

Накладні витрати попередньо збираються і розподіляються наприкінці місяця пропорційно заробітній платі основних виконавців, матеріальним затратам чи сукупності прямих витрат (у підсобних сільських господарств наприкінці року).

В управлінні є тільки непрямі витрати.

9. Облік готової продукції (товарів, робіт, послуг) та їх реалізації

Управління є бюджетною установою, яка не виробляє готову продукцію та не здійснює платних послуг.

10. Облік доходів та результатів діяльності

В управлінні, яке представляє собою державний орган, бюджетну організацію олік доходів та результатів діяльності не обліковується.

11. Автоматизація обліку на підприємстві

Ефективність роботи бухгалтера, аналітика та управлінця на підприємстві суттєво підвищується завдяки засобам інформатизації та автоматизації документообігу, які дозволяють оперативно накопичувати відповідні бази даних про наслідки господарської діяльності та використовувати їх для формування редагування і друку вихідних документів, квартальних, піврічних і річних звітів.

Проблема використання інформаційних технологій у господарській діяльності підприємств, а саме у веденні бухгалтерського обліку була висвітлена у працях таких вітчизняних і зарубіжних вчених як Бутинець Ф. Ф., Гільде Е.К., Загородній А.Г., Ісаков В.І., Кузьмінський Ю.А., Писаревська Т.А.

Загальновідомим представниками бухгалтерських програм з високим рівнем автоматизації процесів являються програми «1С: Бухгалтерія 7.7», «1С:Підприємство 8.0», «Парус-Предприятие7.11» та «Галактика».

В управлінні застосовуються такі програми, як «Парус-Консолідація», «М.Е.Док» та програма по кадрах.

12. Звітність Фінансова (бухгалтерська) звітність — це система взаємопов'язаних узагальнювальних показників, що відображають фінансовий стан бюджету та результати його виконання за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан виконання бюджетів користувачам для прийняття економічних рішень.

Основними формами фінансової звітності є: баланс, звіт про виконання бюджету, звіт про рух грошових коштів і примітки до звітів.

Потреби окремих користувачів можуть бути задоволені шляхом встановлення інших (спеціальних) звітів, які базуються на даних бухгалтерського обліку органів Державного казначейства.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Місячна і квартальна звітність є проміжною і складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність має включати інформацію, яка є суттєвою та своєчасною для користувачів, виходячи з принципів безперервності. Обачливості, превалювання суті над формою та інших принципів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Інформація, що наведена у фінансових звітах та примітках до них, повинна бути зрозумілою, доречною, достовірною і порівнянною.

Органи Державного казначейства складають консолідовану фінансову звітність, включаючи звітність підвідомчих органів по виконанню державного та місцевих бюджетів.

Форми фінансової звітності та інструкції щодо заповнення цих форм, періодичність, способи та порядок їх надання затверджуються Державним казначейством України з урахуванням вимог Міністерства фінансів України відповідно до особливостей процесу виконання бюджету у поточному бюджетному році.

Складанню річного звіту про виконання бюджетів має передувати обов’язкова інвентаризація активів, зобов’язань, включаючи і облік на позабалансових рахунках, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан та оцінка. Відповідальність за організацію інвентаризації покладається на керівника. Контроль за проведенням інвентаризації покладається на внутрішній аудит.

Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених Законами.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є бюджетний період, який становить один календарний рік, що починається 1 січня і закінчується 31 грудня. Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень.

Фінансова звітність повинна містити інформацію про всі проведені операції та події, які відбулися у звітному періоді.

Фінансові звіти розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів і зведені річні фінансові звіти головними розпорядниками бюджетних коштів складаються в гривнях. Форми фінансової звітності повинні заповнюватися за всіма передбаченими позиціями, графами, рядками. За відсутності даних незаповнені статті прокреслюються або заповнюються нулями.

Додаткові статті та показники у форми фінансової звітності вводити забороняється.

Розпорядники бюджетних коштів, операції, проведені в іноземній валюті, відображають за окремими формами фінансової звітності. Форми річної фінансової звітності про операції, проведені в іноземній валюті, складаються у національній валюті за загальним порядком та подаються до органів Державного казначейства України за місцем обслуговування.

Кошти, які протягом звітного року надходили до установи на відновлення касових видатків (за телефонні переговори, помилково перераховані, тощо), згідно з чинним законодавством України відображалися у відповідних формах річної фінансової звітності як зменшення касових видатків за тим кодом економічної класифікації видатків, за яким вони були проведені у звітному періоді.

Форми фінансової звітності та пояснювальні записки підписуються керівником установи та головним бухгалтером. Без таких підписів звіти вважаються недійсними.

Головні розпорядники коштів державного або місцевих бюджетів можуть встановлювати для підвідомчих установ додаткові довідки до пояснювальної записки та отримувати від них додаткову інформацію.

При казначейській формі обслуговування кошторисів фінансові звіти розпорядників бюджетних коштів перевіряються в частині відповідності окремих даних звіту на відповідність аналогічних даних, відображених в обліку органів Державного казначейства України, і візуються останніми з проставленням підпису, печатки або штампа на кожній сторінці звіту.

Віза органу Державного казначейства України засвідчує, що дані розпорядників бюджетних коштів підлягають консолідації у зведеному звіті розпорядника бюджетних коштів вищого рівня.

Дані обліку органу Державного казначейства України за операціями по виконанню кошторисів розпорядників бюджетних коштів, що формуються в інформаційній системі Державного казначейства України вважаються остаточними.

У завізовані звіти зміни можуть вноситися лише за погодженням з органом Державного казначейства України, що ці звіти візував.

Зведена річна фінансова звітність центральних органів виконавчої влади та інших головних розпорядників бюджетних коштів, установи та організації яких повністю переведені на казначейське виконання кошторисів, повинна дорівнювати аналогічним зведеним звітним даним органів Державного казначейства України за кодами відомчої класифікації видатків цих головних розпорядників бюджетних коштів.

Управління подає у повному обсязі фінансові звіти:

установі вищого рівня;

органу Державного казначейства України.

Склад фінансової звітності управління фінансів Фінансові звіти про виконання кошторисів за 2012 рік складають за такими формами:

«Баланс» (№ 1);

«Звіт про виконання загального фонду кошторису установи» (№ 2д, № 2м);

«Звіт про використання коштів загального фонду бюджету з міжнародної діяльності України» (№ 2-валюта);

«Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами» (№ 4−1д, № 4−1м);

«Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ» (№ 4−2д, № 4−2м);

«Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду» (№ 4−3д, № 4−3м);

«Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (позики міжнародних фінансових організацій)» (№ 4−3д.1, № 4−3м.1);

«Звіт про рух необоротних активів» (№ 5);

«Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування» (№ 6);

«Звіт про заборгованість бюджетних установ» (№ 7д, № 7м);

«Звіт про заборгованість бюджетних установ за окремими програмами» (№ 7д.1, № 7м.1);

«Звіт про фінансові зобов’язання бюджетних установ» (№ 8д, № 8м);

«Звіт про результати фінансової діяльності» (№ 9);

«Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів та матеріальних цінностей в бюджетних установах» (№ 15);

пояснювальна записка до річного звіту.

13. Охорона праці на підприємстві

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

На підприємстві повинна бути нормативна, розпорядна, звітна й облікова документація з питань охорони праці.

Нормативна документація:

· закони, норми, правила, типові положення, знаки, бланки Розпорядна документація :

· накази, розпорядження, положення, інструкції

Звітна документація:

· форми офіційної статистичної звітності

Облікова документація відбиває всю діяльність по охороні праці на підприємстві, вона включає:

· журнали, переліки, графіки, протоколи, плани, схеми Уся документація повинна зберігатися в службі охорони праці підприємства в належному стані, зручному для користування при необхідності або у випадку контролю підприємства органами державного нагляду Працівники, під час прийняття на роботу та періодично, повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці (далі - інструктажі) поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж Проводиться:

з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання;

з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма та тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці (додаток 5), який зберігається службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство або до фізичної особи, яка використовує найману працю;

який переводиться з одного структурного підрозділу підприємства до іншого;

який виконуватиме нову для нього роботу;

відрядженим працівником іншого підприємства, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

Проводиться з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів:

до початку трудового або професійного навчання;

перед виконанням кожного навчального завдання, пов’язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо.

Первинний інструктаж на робочому місці проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт.

5. Повторний інструктажпроводиться на робочому місці індивідуально з окремим працівником або групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу.

Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно-правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем (фізичною особою, яка використовує найману працю) з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

на роботах з підвищеною небезпекою — 1 раз на 3 місяці;

для решти робіт — 1 раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктажпроводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів — для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — понад 60 днів.

Позаплановий інструктаж з учнями, студентами, курсантами, слухачами проводиться під час проведення трудового і професійного навчання при порушеннях ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.

Позаплановий інструктаж може проводитись індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення.

Цільовий інструктажпроводиться з працівниками:

при ліквідації аварії або стихійного лиха;

при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства оформлюються наряд-допуск, наказ або розпорядження.

Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються залежно від виду робіт, що виконуватимуться.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажіпроводить безпосередній керівник робіт (начальник структурного підрозділу, майстер) або фізична особа, яка використовує найману працю.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці, особою, яка проводила інструктаж.

При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань.

При незадовільних результатах перевірки знань після цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Повторна перевірка знань при цьому не дозволяється.

Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів та їх допуск до роботи особа, яка проводила інструктаж, уносить запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці (додаток 6). Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.

У разі виконання робіт, що потребують оформлення наряду-допуску, цільовий інструктаж реєструється в цьому наряді-допуску, а в журналі реєстрації інструктажів — не обов’язково.

Перелік професій та посад працівників, які звільняються від повторного інструктажу, затверджується роботодавцем. До цього переліку можуть бути зараховані працівники, участь у виробничому процесі яких не пов’язана з безпосереднім обслуговуванням об'єктів, машин, механізмів, устаткування, застосуванням приладів та інструментів, збереженням або переробкою сировини, матеріалів тощо.

Тематика та порядок проведення інструктажів з питань охорони праці для учнів, курсантів, слухачів, студентів під час трудового і професійного навчання у навчальних закладах визначаються нормативно-правовими актами в галузі освіти.

Служба охорони праці створюється на підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше осіб.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва (суміщення) особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають виробничий стаж роботи не менше трьох років і пройшли навчання з охорони праці.

Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своїми посадами та заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності, повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, зазначеним у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 1), затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики від 16 лютого 1998 року N 24 (із змінами).

Висновок Законом передбачено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з раніше діючою законодавчою та нормативною базою у бюджетних установах облік матеріальних засобів вівся у кількісному, якісному та обліково-номерному вираженнях у відповідних службах матеріального забезпечення, а облік грошових коштів, доходів, витрат та інших фінансових операцій — у фінансовій службі. Це відповідало вимогам того часу.

На сьогодні вимоги, як до формування Державного бюджету, його дохідної та витратної частини, так і до облікової політики в цілому змінилися. Державні органи, і в першу чергу органи Державного казначейства, вимагають від бюджетних установ звітності не тільки про кошти, а й про матеріальні засоби у вартісних показниках. Вирішити поставлені завдання можливо лише шляхом застосування в бюджетних установах єдиних положень бухгалтерського обліку.

У чому ж перевага бухгалтерського обліку над обліком, що вівся раніше у фінансовій та інших службах матеріального забезпечення?

Він дав змогу:

а) обліковувати основні засоби та матеріальні запаси в одному місці (фінансово-економічному органі) у вартісних показниках, а основні засоби, крім того, з урахуванням їх зносу. При цьому облік здійснюється в розрізі видів і найменувань матеріальних засобів та матеріально відповідальних осіб. Це забезпечує оперативне проведення економічного аналізу, підвищення контролю за збереженням та законністю витрачання матеріальних цінностей та грошових коштів;

б) вести в повному обсязі облік взаєморозрахунків з підприємствами, організаціями, установами, податковими органами та підзвітними особами;

в) вести облік та контроль банківських операцій за декількома розрахунковими (поточними, реєстраційними) рахунками, касових, фактичних та цільових витрат у розрізі, що відповідає вимогам бюджетної класифікації. Ці операції формами фінансового обліку і Положенням про фінансове господарство військової частини не передбачалися, а тому вони велись оперативним методом і не в повних обсягах;

г) привести облік до загальнодержавних вимог і, зокрема, вимог казначейства. Це дозволило поступово впровадити в повсякденну діяльність фінансово-економічних органів інструктивно-методичні документи та програмні засоби для автоматизації як обліку, так і звітності з використанням комп’ютерної техніки, що в свою чергу дає змогу оперативно надавати всебічну та об'єктивну інформацію про фінансовий стан, результати діяльності і рух грошових коштів та матеріальних цінностей для прийняття необхідних рішень.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV.XIV // Бухгалтерський облік і аудит. — 1999. — № 9. — С. 3−8.

2. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку» від 05.03.2008р. № 353 // Дебет-Кредит. — № 14. — 2008.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»

4. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів капіталу зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій // Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999р. за № 893/4186. Наказ Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291.

5. Бабіч В. В. Сагова С. В. Фінансовий облік (облік активів): Навч. посіб. — К.: КНЕУ 2006. — 282 с.

6. Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посібник. За ред. Р.Л. Хом’яка В.І. Лемішовського. — 7-ме вид. доп. і перероб. — Львів: Національний університет «Львівська політехніка» «Інтелект-Захід» 2008. — 1224с.

7. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів./За редакцією проф. Ф. Ф. Бутинця. -5-е вид. доп. і перероб. — Житомир: ПП «Рута» 2003. -726 с.

8. Гарасим П. М. Журавель Г. П. Бруханський Р. Ф. Хомин П.Я. Первинний та аналітичний облік на підприємстві. — Тернопіль: Астон 2005 — 464с.

9. Звітність підприємств: навч. посіб./А. В. Алексєєва [та ін.]. Київ. нац. торг.-екон. ун-т К. :КНТЕУ 2008. — 322с.

10. Ким Г. Сопко В. В. Ким Ю.Г. Бухгалтерский учет: первичные документы и порядок их заполнения: Учебное пособие. — Киев: Центр учебной литературы 2006. — 480 с.

11. Лень В. С. Гливенко В.В. Звітність підприємства: Підручник. — 2-ге вид. перероб. і допов. — К.: Центр навчальної літератури 2006. — 612 с.

12. Лишиленко О. В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: ЦУЛ 2005; 624 c.

13. Михайлюк О. Як читати та аналізувати фінансову звітність: Посібник для членів наглядових рад та керівників акціонерних товариств. — К.: Міжнародна Фінансова Корпорація. — 2004. — 107 с.

14. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку: нормативна база. Нова редакція. — Х.: Курсор 2006. 321с.

15. Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник / За редакцією В. С. Леня — К.: Центр навчальної літератури. 2006. — 696 с.

16. Открытое акционерное общество Харьковский машиностроительный завод Свет шахтера // http// rada.com.ua

17. Скрипан О П Палюх М. С. Фінансовий облік: Навчальний посібник. — Тернопіль: ТНЕУ. 2008. — 407с.

18. Сопко В. В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством: Навч. посіб. — К.: КНЕУ 2006. — 526 с.

19. Ткаченко Н. М. Бухгалтерский финансовый учет на промышленных предприятиях. — К.: А.С.К. 2004. — 832 с.

20. Чебанова Н. В. Єфіменко Т.І. Фінансовий облік: Підручник. — К.: ВЦ «Академія» 2007. — 704с. (Альма-матер).