Фінансове планування в страховій організації

Реферат на тему:

Фінансове планування в страховій організації.

ПЛАН.

1. Перспективне й річне планування.

2. Планування обсягу платежів страхувальників.

3. План доходів і витрат страхової організації.

1. Перспективне й річне планування

Як і будь-якій підприємницькій діяльності, страху­ванню властиве планування. По своєму змісту план стра­хової компанії виражає собою баланс доходів і витрат. Особливу роль в страховій справі відіграє нормативний метод планування, що пов’язане з особливостями вста­новлення величини страхового тарифу.

Розробка плану страховика повинна бути підпорядко­вана вирішенню головного для нього завдання на певному етапі. Серед завдань можуть виділятись розширення видів «страхування й послуг, забезпечення фінансової стійкості страхових операцій, тощо. Але в будь-якому випадку з поля зору страхових фахівців не повинно випадати надходження страхових платежів і внесків, за рахунок чого формується Первинний доход страховика. Саме його обсяг виражає фінансову базу для реалізації всіх планів страхової ком­панії. Тому можна вважати, що планування в страхуванні націлене на передбачення обсягу й напрямків використан­ня страхового фонду.

Його величина визначається як кількістю договорів в портфелі страхової організації, так і структурою видів страхування, які вона проводить. Якраз вони й харак­теризують потенційних страхувальників і тим самим економічну базу страхування (страхову суму, страховий внесок, страхове відшкодування, тощо).

В страхових організаціях розробляються плани різної тривалості, що зумовлюється змістом поставлених за­вдань. Такі плани можна розмежувати на довгострокові й короткострокові.

Найважливішим серед довгострокових є п’ятирічний план. Він не випадково займає центральне місце у фінансовому плануванні страхової організації - адже більшість видів страхування має тарифну основу п’ять років. Це означає, що за п’ять років страховик повинен забез­печити еквівалентність відносин зі своїми партнерами.

Крім п’ятирічних планів складаються річні плани, для яких властива конкретизація завдань страхової компанії, виявлення можливих диспропорцій в її діяльності, шляхів їх подолання та включення резервів. Ця робота направлена на визначення балансу доходів та витрат.

Основою його є план надходження страхових пла­тежів, який доцільно розглядати не лише як інструмент управління виробника страхових послуг з точки зору їм обсягу, асортименту, якості, а й як план заходів досягнення певної величини й структури страхового фонду, його руху.

При формуванні фінансового плану страхової ор­ганізації розраховуються, аналізуються й використову­ються багато показників, що розглядались в попередніх розділах роботи. Найважливішими показниками в фі­нансовому плануванні е обсяг страхових платежів й підсумкові результативні показники — прибуток, рен­табельність.

Показник величини страхових платежів покладений, а основу всього процесу фінансового планування страховок компанії. Спираючись на нього, розробляють планове зав­дання по окремих видах страхування з врахуванням залу­чення потенційних страхувальників. Як було встановлена раніше, показник обсягу страхових платежів має синтетичний характер, тому при його плануванні застосо­вується обчислення середнього платежу, середньої страхо­вої суми, кількості діючих договорів, тощо.

Для складання фінансового плану особливе значення мають показники прибутку й доходу, темпи зростання яких та пропорції розподілу показують можливості розвитку страхової компанії. В попередніх розділах цієї роботи вже розглядались можливості зростання прибутку-страховика за рахунок інвестиційної діяльності. Тому & фінансовому плануванні використовуються окремо два. показники доходу й прибутку, що відносяться безпосе­редньо до страхових операцій та інвестиційної діяль­ності.

2. Планування обсягу платежів страхувальників

Розміри страхових платежів, перебуваючи під впливом різних факторів, мають певні коливання по роках. Разом з тим, динаміка Цих факторів досить стабільна, що дозволяє планувати як рівень цих фак­торів, так і синтетичний показник обсягу платежів.

У роботі по плануванню надходження страхових платежів необхідно враховувати специфіку використання основних видів договорів. Так, застосовуються типові договори, умови яких відповідають інтересам багатьох страхувальників, і в яких проявляється дія закону ве­ликих чисел. Індивідуальні ж договори відображають особливості конкретного клієнта, їм властиві спеціальні умови, встановлення індивідуальних тарифів, тощо. По таких договорах планування проводиться окремо по кожному, з врахуванням конкретних особливостей діяльності страхувальника Зазначимо, що більша фінансова стійкість властива страховому портфелю з переважанням в його структурі уніфікованих договорів. Наявність же значної кількості крупних індивідуалізованих договорів посилює нестій­кість, вимагає перестрахування, що не завжди відповідає інтересам цедента.

Планування надходження страхових платежів про­водиться по кожному виду страхування окремо, тому що кожна страхова операція здійснюється з певним спо­живачем (тобто, зорієнтована на конкретне страхове поле). Йдеться про властиві лише Йому особливості впливу різних соціально-економічних факторів на об­сяги страхових платежів. Можливе й планування також окремо по кожній групі майна.

Практика засвідчила переваги планування надход­ження страхових платежів у три етапи. Змістом першого є визначення очікуваного надходження платежів за цілий рік, величина яких є вихідним моментом у плануванні. На другому етапі обчислюється плановий розмір надход­ження платежів в межах всієї страхової організації, а на третьому — ці величини доводяться до структурних під­розділів страховика (страхових агентів),.

Розглянемо поетапний процес планування більш де­тально. На першому етапі складається таблиця щоквар­тального надходження страхових платежів, величина яких встановлюється на основі можливої їх динаміки в порівнянні з попереднім роком і попереднім кварталом чи місяцем. Вивчення темпів їх зміни дозволяє прогно­зувати їх величини на наступні квартали (місяці).

Враховуючи т. е. що процес планування надходження страхових платежів на наступний рік починається в середині поточного, сумують платежі, що надійшли за 1 і 2 квартали, з очікуваним надходженням за 3 і 4 квартали року. В результаті визначається сума надходжень за рік. Проаналізувавши темпи росту середніх платежів за останні п’ять років, розраховується їх величина в поточ­ному році. В плануванні надходження платежів по стра­хуванню життя показник середнього платежу на один договір обчислюється шляхом ділення суми внесків, які надійшли, на число діючих договорів на кінець року. Практика свідчить, що темпи росту середнього платежу досить стійкі. Це дозволяє із значним рівнем достовірності прогнозувати обсяги страхових платежів.

Щоб визначити очікувану кількість договорів, необхідно поділити очікувану суму надходження стра­хових платежів на прогнозований середній внесок.

На другому етапі планова величина надходження страхових платежів розраховується в такій послідовності. Спочатку встановлюється очікувана кількість договорів б поточному році і, спираючись на аналіз динаміки показника кількості договорів, включаючи поточний рік, розраховується кількість договорів в поточному році. Далі визначається очікуваний середній платіж на один договір в поточному році. Встановивши його динаміку, включаючи очікувану величину поточного року, можна розрахувати планову величину середнього платежу.

Після цього обчислюється пошуковувана планова сума надходження платежів шляхом множення планової суми середнього платежу на планову кількість договорів.

Певні особливості надходження платежів по страху­ванню життя зумовлені його довгостроковим характером. Як відомо, внески в довгостроковому страхуванні посту­пають щомісяця. Загальний обсяг одержаних платежів. залежить від того, в якому місяці був укладений договір страхування (наприклад, по договору, підписаному в червні, за рік поступить 7 внесків, а по договору, укла­деному в жовтні, — лише 3). Внаслідок цього певну складність становить розрахунок очікуваного надход­ження за поточний рік планової суми внесків.

Досить широке розповсюдження одержали договори страхування життя за рахунок коштів підприємств і організацій з одноразовою виплатою внесків. По таких. договорах можна планувати надходження страхових платежів шляхом прямого підрахунку по кожному дого­вору індивідуально.

Щоб стати ефективним інструментом управління страхової організації, план надходження страхових пла­тежів повинен бути доведений до конкретних виконавців як завдання. Розроблений страховиком план слід розподілити між страховими агентами, тому що якраз вони займаються активізацією й інкасацією (заключенням договорів).

На основі розробленого плану фірми страховим аген­там доводяться конкретні завдання. План надходження страхових платежів розраховується для страхових агентів за допомогою використання базових показників й пла­нового їх приросту. Якщо об'єктом планування є ризикові види страхування, то за базу береться сума платежів, які надійшли в деякому плановому періоді поточного року. По страхуванню життя аналізуються фактично платежі, що надійшли в кварталі, який передував тому, в якому здійснювалося планування, або береться сума квартального внеску по діючих договорах на поча­ток періоду.

Можливі такі способи розподілу обсягу планового приросту страхових платежів у відсотках до бази, прийнятої для планування: на основі рівня використання резервівв залежності від страхового поляв рівній про­порції між всіма агентами. Найбільш розповсюдженим є спосіб залежності від страхового поля. Зміст його в тому, що визначається обсяг планового приросту на одиницю вільного страхового поля в середньому по підрозділу страхової організації. Після цього одержаний результат множиться на вільне страхове поле, що встановлене по страховій дільниці.

3. План доходів і витрат страхової організації

Центральною ланкою фінансового планування е встановлення балансу доходів і витрат, який відображає фінансові основи діяльності страховика. Це активний інструмент оперативного управління і контролю.

Доходна частина балансу формується за рахунок наступних джерел: надходження страхових платежів доходів від інвестування тимчасово вільних засобів по довгостроковому страхуваннюнадходжень з запасних та резервних фондівамортизаційних відрахувань.

Обсяг страхових платежів переноситься в баланс доходів і витрат з розрахунків по плану надходження страхових платежів, величина яких вказується по кожно­му виду страхування.

Не завжди можливе планування доходів вія інвесту­вання тимчасово вільних коштів по довгостроковому страхуванню. Для цього необхідна висока ступінь достовірності надходження доходів в часі й величині, Доходи від депозитних вкладів можна досить точно (без врахування інфляції) визначити, а тому й можливе їх планування. Досить невизначене надходження доходів від посередницьких операцій страхової організації.

Використання коштів із запасних фондів чи резервів планувати неможливо, тому що розміри його визнача­ються фактичною збитковістю страхових операцій. Вона ж буде розрахована в кінці року. Зазначимо, що надход­ження із запасних чи резервних фондів не є доходом в економічному розумінні, тому що виражає лише перерозподіл в часі засобів страхової компанії.

В основі планування витратної частини балансу доходів і витрат лежить так званий структурний підхід, що спирається на структурні взаємозв'язки тарифної ставки. Йдеться про те, що планування витрат по всіх статтях орієнтоване на певну долю від суми страхових платежів, яка закладена в тарифній ставці. Наприклад, якщо планова сума надходжень платежів по страхуванню урожаю сільськогосподарських культур дорівнює 1 мільйон грошових одиниць, структура тарифної ставки передбачає, що нетто-ставка складає 80%, відрахування на попереджувальні заходи — 2%, витрати на страхове обслуговування — 10%, нагромадження — 8%, це означає слідуюче. На виплату страхового відшкодування повинно бути заплановано 80% від 1 мільйона грошових одиниць, тобто 800 тисяч грошових одиницьвідрахування на попереджувальні заходи — 20 тисяч грошових одиницьвитрати на страхове обслуговування — 100 тисяч гро­шових одиницьна нагромадження повинно направ­лятись 80 тисяч грошових одиниць.

Переваги структурного підходу до формування ба­лансу полягають в тому, що він виключає вплив на обсяг нагромаджень факторів, які не залежать під діяльності страховика. Важливо і т. е. що при використанні такого підходу спрощуються розрахунки окремих статей витрат, особливо відрахувань у запасні фонди.

Структура тарифної ставки по різних видах страху­вання формується в конкретних умовах. Тому розрахунок витрат по статтях доцільно проводити по кожному виду страхування окремо, а одержані дані оформляти в таблиці, де вказати вид страхуваннясуму платежів по планузагальну суму виплатвідсоток фонду виплат до планової суми платежів.

Приведений принцип можна використовувати й для визначення планових відрахувань на попереджувальні заходи, витрати на страхове обслуговування й планові нагромадження.