Інтенсифікація та екологізація ведення рибного господарства на прикладі Немирівського РО УТМР

Курсова робота на тему:

Інтенсифікація та екологізація ведення рибного господарства на прикладі Немирівського РО УТМР

Вступ

Рибне господарство України відіграє значну роль у забезпеченні населення продовольством, галузей національної економіки — сировиною, а також у відтворенні природних ресурсів та підвищенні зайнятості населення[6].

Рибна продукція — цінний і часто незамінний продукт харчування, що забезпечує потребу людини насамперед у білках тваринного походження, широку гуму вітамінів, різноманіття мікроелементів та біологічно активних речовин.

За рахунок риби та рибопродуктів на 20−30% забезпечується потреба населення в продовольчому білку[1].

Завдяки значному попиту населення на рибу і рибопродукцію, прибутковості її вилову в Україні протягом останніх 80−100 років створено відповідну матеріальну базу для розвитку рибного господарства на внутрішніх водоймах. Побудовано рибоводні стави, створено величезні штучні водосховища на каскаді великих річок, лиманні господарства, водойми комплексного призначення.

У вирішенні завдання збільшення обсягів постачання населення живою, охолодженою рибою та рибною продукцією виключної важливості набув професійний рівень підготовки фахівців, ефективність використання ними у практичній роботі знань з технологій штучного розведення риби, вирощування рибо посадкового матеріалу і товарної риби.

Метою виробничої практики було набуття досвіду застосування на виробництві фахових умінь з технологічних і організаційно — економічних дисциплін.

Виробнича практика студентів 4-го курсу спеціальності 6.130 300 «Водні біоресурси» була вагомим кроком у процесі практичного засвоєння рибництва.

1. Загальні відомості про господарство

Немирівська РО УТМР — повносистемне господарство з використанням інтенсивної форми ведення рибництва. Знаходиться в м. Немирів Немирівського району Вінницької області. Розташоване в лісостеповій зоні. Географічне положення є сприятливим для вирощування риби. В даному регіоні клімат помірний. Зима м’яка, з частими відлигами, літо тепле з достатньою кількістю опадів. Середньомісячна кількість опадів на 1 га ставу становить 4 тис. м?.

У господарстві наявні такі категорії ставів:

ь головний став — 1;

ь нагульний став — 3, загальна площа якого 285 га;

ь вирощувальні стави — 2 шт. — 45 га;

ь нерестові стави — 15 шт., кожен по 0,05 га;

ь зимувальні стави — 5 шт.;

ь літньо-маточні стави — 2 шт. — по 0,25 га;

ь малькові стави;

ь ставок, що забезпечує інкубаційний цех.

Основний водообмін відбувається за рахунок р. Пд. Буг. Джерело водопостачання має достатню потужність, для необхідної кількості води.

Всі категорії ставів розміщені на ділянках з луговими ґрунтами — суглинками.

Глибина залягання ґрунтових вод складає 5−8 м.

У ставах мешкають такі види риб: карась, плітка, лин, окунь, щука, судак, йорш.

Витрати води в літніх ставах становлять в середньому 1л/с на 1 га площі ставу. Водопостачання та водоскид — незалежні. Рибопродуктивність при впровадженні широкого спектру заходів інтенсифікації зросла до 10 -15 ц/га. Вирощування риби в Українському товаристві мисливців та рибалок передбачає одержання товарних дволіток у полікультурі: короп, білий амур та білий товстолобик.

Середня температура за рік 7,7?С. Опадів випадає 500−600 мм. В середньому 1 ц товарної риби в господарстві використовує 25−30 м? свіжої води.

Гідротехнічні споруди в господарстві представлені водопостачаючою та водоскидною системами каналів, люків, шлюзів. До них належать: земельні греблі та дамби; паводкові водоскиди; донні водоспуски; водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали; споруди на каналах — дюкери, перепади, рибозахисні пристрої; рибо вловлювачі та насосні станції. Всі гідротехнічні споруди у задовільному стані.

Рентабельність виробництва становить 23%. Для рибного господарства Немирівське РО УТМР провідними є такі види діяльності:

ь розведення і вилов товарної риби та її реалізація;

ь вирощування молоді риб, що використовується як рибопосадковий матеріал для власних потреб та зариблення ставів, водосховищ, озер, лиманів, заток;

ь виробництво харчової рибної продукції.

2. Біологічні особливості ставових риб

Основним об'єктом ставового рибництва на сьогодні є короп, хоча останніми роками дедалі більше питому вагу у загальному обсязі товарної продукції становлять рослиноїдні риби — білий товстолобик і білий амур.

Якщо в 1989;90 рр. ці риби в господарствах Укррибгоспу становили близько 16% усієї товарної продукції, то 1995 р. їх частка рівнялася 28%.

Короп

Короп — швидкоростуча риба, яка має добрі смакові властивості. М’ясо його містить багато білків (до 16%) та жирів (до 15%). Страви з цієї риби висококалорійні, смачні, мають приємний вигляд. Засвоєння людським організмом 92−93%.

Вихід м’яса у дворічок коропа коливається від 48 до 65%, а в середньому становить 55%. Якщо враховувати, що для виготовлення других страв можна використовувати і голову, то близько 60% маси тіла коропа становить поживна частина. Короп — риба малорухома, живе в стоячій воді, краще розвивається в мілких ставах з мулистим дном, багатим органічними речовинами, що добре прогрівається сонцем та захищене від вітру. Оптимальна температура для харчування 20−27 ?С (витримує температуру води до 35? С). Зимою короп не харчується і при температурі води 4−6 ?С знаходиться в малорухомому стані. В цей час обмін речовин у нього знижений, за зимній період короп втрачає від 5 до 10% своєї маси. При посиленому харчуванні риби насиченість води киснем повинна складати 4,5−5 мл/л, при послабленому — біля 2 мл/л.

Бажані показники режиму ставів для розведення коропа: вміст кисню більше 4 мл в одному літрі води, вільної вуглекислоти влітку до 10 мл в 1 літрі води, заліза до 1−2 мг в 1 літрі води, рН води — 7−8, загальна жорсткість води 5−8, окислюваність до 30 мг кисню на 1 літр води. Вода не повинна містити сірководню та метану, згубно діючих на рибу. Живиться короп дрібними рачками (дафнії та циклопи), різними черв’яками та личинками комарів. Невибагливий до штучно виготовлених кормів.

Короп дуже швидко росте: вагові норми для цьоголітків — 25−30 г, дволітків — 500−800 г, трилітків 1200—1500 гг., чотирилітків — 2000;2500 г. Статевої зрілості досягає в 4−5 річному віці, маючи масу близько 4−5 кг. Плодючість: абсолютна 1,5млн ікринок, робоча — 300−500 тис. Тривалість розвитку ікри при 15? С — 5 діб, 20? С — 3 доби. При штучному розмноженні співвідношення самок до самців відповідно 1:2[8].

Білий товстолобик

Білий товстолобик — представник родини коропових риб. Має стиснуте з боків тіло. На череві від горла до анального отвору йде гострий кіль. Очі розташовані низько, їх нижній край знаходиться нижче рівня кутів ротового отвору. Рот верхній, глоткові зуби однорядні, стиснуті. Фільтраційний апарат має вигляд густої сітки, що дає змогу затримувати планктон. Кишковий тракт довший тулуба у 5,29−7,81 рази. Луска дрібна, срібляста. Це швидкоростуча прісноводна риба, яка до недавнього часу була поширена лише в басейні р. Амур. Тепер білий товстолобик широко впроваджується для розведення у внутрішніх водоймах нашої країни. Місце життя — зона відкритої води. Статевої зрілості досягає у віці 4−5 років на Україні і у віці 8−9 років на р. Амур. Оптимальна температура води для нормального росту і розвитку 18−25?С. Статеві продукти одержують штучним способом, у кінці травня — середині червня. Плодючість становить 500−600 тис.шт. Ікра дрібна — 1,1 — 1,2 мм, батипелагічна, має слабке забарвлення. Тривалість розвитку ікри в інкубаційних апаратах 28−32 години. Основу живлення складає фітопланктон. На 8—9-й день в його раціоні вже з’являється дрібний фітопланктон, що згодом стає основним кормом. Добовий раціон білого товстолобика становить 25—40% його маси (17,2% до маси його тіла). Оптимальна температурою для живлення, як і для білого амура — 20—26 °С. Кормовий коефіцієнт при живленні фітопланктоном білого товстолобика залежно від температури води і виду корму варіює від 20 до 50. При температурі води 8? С живлення припиняє. За перший вегетаційний сезон білий товстолобик досягає маси 20 г. Маса дволіток становить 400−600г. Товарні трилітки — 1500−2000г. Найкраще вирощувати у ставах, багатих водоростями[8].

Білий амур

Велика за розміром риба, яка швидко росте і досягає в р. Амур маси 32, у водоймах-охолоджувачах ТЕС — 35 кг. Середньорічні прирости на півдні у теплих водоймах можуть становити 3 кг. Живиться в основному водною рослинністю, але добре поїдає й лучну траву, люцерну та концентровані корми. У ранні періоди розвитку білий амур живиться лише зоопланктоном. З 15-добового віку його раціон збагачує рослинність, а з місячного віку вона стає основним його кормом. Оптимальна температура води для живлення білого амура — 20—26°С. При температурі 8 °C він припиняє живлення. За добу білий амур може спожити таку кількість рослинної їжі, яка перевищує його масу. Пройшовши крізь кишечник риби, часткового перероблена зелена маса потрапляє у водойми, підвищуючи їх біологічну продуктивність. Улюбленим кормом молоді амура є ряска. При живленні водною рослинністю кормовий коефіцієнт білого амура варіює від 30 до 70.

Статевої зрілості у р. Амур білий амур досягає у 8— 10-річному віці, на півдні України і у водоймах-охолоджувачах — у 4—5, а на півночі — у 8—9-річному.

Використовувати білого амура як меліоратора краще у віці 2—6 років масою 0,5—4 кг. Норми посадки залежать від інтенсивності заростання ставу та віку риби і можуть варіювати від 100 до 500 екз./га. Додаткова продукція за рахунок білого амура становить 1—2 ц/га. Та якщо підгодовувати його багаторічними травами (еспарцет, люцерна та інші), то з гектара ставу можна одержати 30 і більше центнерів цього виду риби.(9)

Мешкає на глибині, вночі виходить у прибережну зону.

Статеві продукти одержують штучним способом у кінці травня-середині червня. Плодючість до 800 тис. шт. дрібних ікринок. Ікра батипелагічна. За перший вегетаційний сезон білий амур досягає маси до 20 г. Цьоголітки і дволітки відповідно: 500−1200, 2000;3000г[8].

Розрахунки норм посадки риби

Щільність посадки вирощувальних та нагульних ставів визначається комплексом чинників як біологічного, так і екологічного характеру. При цьому враховують такі показники як природна рибопродуктивність, показники продуктивності за внесення добрив, годівля риби, віковий та розмірний склад молоді.

Розрахунки зариблення ставів здійснюють, зважаючи на планову рибопродуктивність, або завдання виробництва рибопосадкового матеріалу.

При розрахунках щільностей посадки риби у нагульні стави користуються такою формулою:

X = S ? П ? 100 / (М2 — М1) ? Р,

де X — кількість необхідного матеріалу (екз.);

S — площа ставу (га);

П — рибопродуктивність (кг/га);

М2 — маса кінцевої продукції (кг);

М1 — маса посадкового матеріалу (кг);

Р — % виходу кінцевої продукції від посадки.

Для вирощувальних ставів, де посадковим матеріалом будуть личинки, формула набуде такого вигляду:

X = S ? П ? 100 / М2 ? Р.

При вирощуванні риби у полі культурі розрахунки норм посадки кожного виду здійснюють окремо, користуючись наведеними формулами. Одним із основних значень у наведеній формулі є величина рибопродуктивності. Залежно від зони розташування рибних господарств, характеру підстилаючих ґрунтів, методів інтенсифікації, набору риб у полі культурі вона буде змінюватись.

За діючими нормативами величина виходу цьоголіток від посаджених на вирощування личинок у лісостеповій зоні становить 33%. Маса цьоголіток відповідно: коропа — 27 г; білого товстолобика — 20 г; білого амура — 25 г.

За діючими нормативами величина виходу дволіток від посаджених одноліток коропа і рослиноїдних риб в ставах площею понад 150 га -65%.

Маса дволіток: коропа — 450 г; білого товстолобика — 350; білого амура — 400 г.

При інтенсивній годівлі риби додаткову щільність посадки риби (розрахованої на природну кормову базу) визначають на величину загальної рибопродуктивності за мінусом частки, одержаної за рахунок природних кормів[5].

3. Інтенсифікаційні заходи у ставах господарства при вирощуванні

Меліорація

Стави в результаті експлуатації зазнають суттєвих змін, викликаних природними процесами й активною дією людини з метою підвищення рибопродуктивності. Поєднання природних процесів і господарської діяльності на ставах призводить до замулювання і заболочування. При цьому здійснюються фізико-хімічні параметри води й погіршується санітарний стан. Ці негативні фактори, на фоні адаптивного характеру росту риб призводять до зниження темпів росту, відставання у розвитку, що зумовлено не тільки прямою дією на рибу, а й на кормову базу. Наслідком такого становища є зниження природної рибопродуктивності та різке обмеження інтенсифікаційних заходів.

Всю різноманітність проведення меліоративних робіт у господарстві можна поділити на дві групи: докорінні, що забезпечуються глибокими змінами режиму водойми, дія яких зберігається протягом ряду років, і поточні, що діють нетривалий період. Таким докорінним заходом є реконструкція ставового фонду. При цьому проводять агротехнічні заходи, використовують оптимальні конструкції гідроспоруд, впроваджують комплексну механізацію технологічних процесів.

Використовують мінеральні добрива, вносять вапно, що сприяє облагороджуванню води і ґрунту ложа ставів, знижує можливість виникнення ряду захворювань риб.

Проводять цикл робіт по осушенню, обробці і плануванню ложа, видаленню зайвої рослинності. В якості біологічного меліоратора використовують білого амура для пригнічення розвитку м’якої та плаваючої водної рослинності.

Отже, меліорація у господарстві проводиться регулярно і на достатньому рівні, але для удосконалення, було запропоновано використовувати чорного амура, основу раціону якого складають молюски. Активно зменшуючи чисельність молюсків у ставах, чорний амур розриває біологічні цикли розвитку ряду збудників захворювань риб, що є радикальним методом пригнічення поширення хвороб. Також особливий інтерес представляють риби-хижаки (щука, сом, судак), які ефективно зменшують кількість сміттєвої риби і при цьому мають високу потенцію росту. А це, в свою чергу, збільшує асортимент продукції[7].

Удобрення ставів

Для підтримання на необхідному рівні середньосезонної біомаси кормової бази нагульних ставів (фітопланктону — 20−30 г/м³, зоопланктону-8−12 г/м³ і зообентосу — 3−5 г/м²) вносять органічні та мінеральні добрива. Як органічне добриво використовують перегній великої рогатої худоби, кінський гній, компост, пташиний послід, зелену рослинність тощо. Перегній вносять по урізу води з розрахунку до 3 т/га за літо залежно від якості води, донних відкладів, характеру водозабірної площі тощо. Стави, у яких спостерігається інтенсивне «цвітіння» водоростей, вода забарвлена у зелений колір, прозорість її 30−40 см і менше, вміст азоту у воді більше 2 мг/л, фосфору-0,5 мг/л не удобрюють. Тому, що надлишкове внесення мінеральних добрив викликає: явища замору, внаслідок інтенсивного розвитку фітопланктону і поглинання ним кисню; токсикози риб, які зумовлені відхиленням рН і підвищеним вмістом вільного аміаку у воді.

У господарстві на весь вегетаційний сезон розроблений календарний план внесення добрив. У нагульні стави першу дозу вносять за весняного прогріву води до 12С; у першій половині сезону (до 15 липня) наступна доза вноситься через 10 днів, у другій половині сезону — через 15 днів; останню дозу вносять за осіннього охолодження води у ставу до 12С або за 20−30 днів до облову. Удобрення вирощувальних ставів розпочинають за 7−10 днів до початку зариблення, ще до залиття ставів; у першій половині сезону удобрення вносять через 5 днів, у другій половині - 10. При зниженні температури води до 12С і уповільненні біологічних процесів удобрення ставів Немирівського РО УТМР припиняють[7].

Годівля риб

За останні роки у звязку з різким подорожчанням енергоносіїв, мікродобавок для комбікормів, транспортних витрат, великими процентними ставками кредиторів та іншими причинами обсяги виготовлення та використання рівноцінних рибних комбікормів значно знизилась, що негативно позначилося на рибопродуктивності водойм та якості вирощуваної риби.

Наявність природної кормової бази в ставах є обовязковою умовою для зростання рибопродуктивності водойм. Оскільки у ставах господарства підтримується на необхідному рівні внесення добрив — кормової бази вистачає. Одним з основних факторів рибництва є підгодівля риби штучними кормами, завдяки чому можна підвищилась рибопродуктивність ставів на 12−24 ц / га. Важливу роль при цьому відіграє режим годівлі коропів, які є основними споживачами штучних кормів. При одноразовій годівлі коропи неохоче поїдають традиційні комбікорми. З переходом на багаторазову годівлю витрати кормів знизились на 12−20%. Найефективніше використовуються корми рибою при впроваджені біонічного методу із застосуванням маятникових годівниць «Рефлекс», при якому ефективність кормів порівняно з багаторазовою годівлею підвищилась на 20−25%. Економне витрачання кормів при годівлі коропа «за вимогою» забезпечується зниженням механічних витрат, а також можливістю самогодівлі у відповідності з біоритмами харчування, що корелюють з фізіологічним станом риби і конкретними умовами середовища в даний момент: температурою, вмістом кисню, рН, сольовим режимом, атмосферним тиском, освітленням тощо. При автогодівлі значно зменшилось забруднення водойми, що сприяє прискореному росту риби і підвищенню рибопродуктивності[7].

Полікультура

Основою підвищення природної рибопродуктивності є спільне вирощування різних видів риби на одній площі, які різняться за характером живлення. У даному господарстві використовується спільне вирощування коропа і рослиноїдних риб — білого товстолобика і білого амура.

При вирощуванні цьоголітків додатково з коропом на 1 га вирощувальних ставів саджають, тис. екз: молодняку білого товстолобика — 40−60, білого амура — 10.

За спільного вирощування дволітків коропа і рослиноїдних риб густота посадки однорічків становить, екз/га: білого товстолобика — 1000−1100, білого амура — 150−500.

Маса цьоголіток: коропа — 27 г; білого товстолобика — 20 г; білого амура -25г.

Маса дволіток: коропа — 450 г; білого товстолобика — 350; білого амура — 400 г.

За даними минулорічних досліджень, що проводились у господарстві, встановили, що за рахунок впровадження полікультури природна рибопродуктивність збільшилась на 40−50%[2].

Висновки

Проаналізувавши всі дані, можна зробити висновок: Немирівська РО УТМР є благополучним господарством.

Протягом всього періоду вирощування риби стежили за термічним та гідрохімічним станом води, ростом та розвитком риби, епізоотичним станом господарства, за споживанням рибою кормів.

Регулярно проводились заходи інтенсифікації: меліорація, удобрення, застосовували додаткову посадку риб в полі культурі; організацію годівлі - всі ці вище зазначені заходи благоприємно впливають на вирощування риби, що в кінцевому результаті дає бажану продукцію.

Система науково-обгрунтованих, взаємоповязаних способів, технологічних операцій і прийомів, застосовуваних у тісному поєднані й у відповідності з фізіологічними потребами риби за періодами її розвитку дасть змогу забезпечити бажаний вихід риби з одиниці площі ставу.

Пропозиції

Основним обєктом — постачальником живої товарної риби населенню в майбутньому залишиться ставове рибництво, а тому факторам його інтенсифікації доцільно приділяти більше уваги.

На основі результатів досліджень були розроблені пропозиції щодо підвищення рибопродуктивності ставів.

1) Для того, щоб найбільш повно використовувати природні корми ставу, доцільно застосовувати з м і ш, а н у посадку, тобто посадку у став риб одного виду, але різного віку. Таке поєднання базується на різниці у характері живлення риб різних вікових груп.

2) Посадка додаткових риб (1−2 види) переслідує ту ж саму мету, що й змішана посадка. Вона полягає в різному характері живлення риб, що культивуються; дозволяє підвищити рибопродуктивність одиниці площі ставу і розширити асортимент товарної продукції при відносно невеликому збільшенні додаткових витрат.

3) Для більш повного використання ставів, пропоную встановити стаціонарний аератор.

4) Визначити й оцінити основні способи досягнення підвищення рівня інтенсифікації.

Список використаної літератури

1. Козлов В. И. Воспроизводство и охрана рыбных ресурсов // Аналитический обзор: Охрана окружающей среды и рациональное использование природных ресурсов, вып. 20. — М., 1992. — 40 с.

2. Гринжевський М. В. Інтенсифікація виробництва продукції аквакультури у внутрішніх водоймах України. — К.: Світ,

2000. — 190 с.

3. Закон України «Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року»

4. Шерман І.М. Ставове рибництво. — К.: Урожай, 1994. — 336 с.

5. Привезенцев Ю. А. Интенсивное прудовое рыбоводство: Учебник для вузов. — М.: Агропромиздат, 1991. — 368 с.

6. Алимов С.І. Рибне господарство України: стан і перспективи. — К.: Вища освіта, 2003. — 336 с.

7. Сабодаш В. М. Рыбоводство. — Д.: «Издательство Стакер», 2004. — 304 с.

8. Анисимова И. М., Лавровский В. В. Ихтиология. — М.: Агропромиздат, 1991. — 228 с.

9. Бессонов Н. М., Привезенцев Ю. А. Рыбохозяйственная гидрохимия. — М.: Агропромиздат, 1987. — 159 с.