Аналіз розвитку міжнародного туризму в Україні

Інститут економіки Кафедра маркетингу та міжнародної економіки ДОПУЩЕНО ДО ЗАХИСТУ Завідувач кафедри маркетингу та міжнародної економіки д.е.н., проф. _________

«____"__________________ 2012 р.

АНАЛІЗ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

ДИПЛОМНА РОБОТА НА ЗДОБУТТЯ ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ Магістр Спеціальність 8.3 050 301- Міжнародна економіка Напрям підготовки 30 503-Міжнародна економіка Галузь знань 0305- Економіка та підприємництво

Інститут економіки Кафедра маркетингу та міжнародної економіки ЗАТВЕРДЖУЮ:

Завідувач кафедри маркетингу та міжнародної економіки д.е.н., проф. ___________

«____"__________________ 2012 р.

Завдання на магістерську роботу

1. Тема роботи: «Аналіз розвитку міжнародного туризму в Україні», що затверджена наказом по

2. Термін здачі студентом закінченої роботи: «30» квітня 2012 р.

3. Цільова установка, загальний напрям магістерської роботи, вихідні дані до роботи: розробити науково-методичні та практичні рекомендації щодо розвитку.

4. Об'єкт та предмет дослідження:

Об'єкт дослідження — ринок міжнародного туризму.

Предмет дослідження — комплекс теоретичних та практичних питань з розвитку міжнародного туризму в Україні.

5. Мета магістерської роботи і завдання, які необхідно розв’язати для її досягнення Мета роботи — розробка науково-методичних і практичних рекомендацій щодо розвитку міжнародного туризму в Україні.

Завдання дослідження: виявити сутність та види міжнародного туризму; розглянути основні чинники, що впливають на формування та функціонування вітчизняного туристичного ринку; здійснити оцінку сучасного стану та виявити особливості організації міжнародного тризму в Україні; дослідити організації туризму провідними міжнародними туристичними фірмами України; здійснити прогноз розвитку світового туризму; оцінити перспективи розвитку та шляхи удосконалення міжнародного туризму в Україні; розглянути інноваційні форми організації туристичної діяльності українських підприємств.

6. Структура та зміст магістерської роботи:

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ ТА ЙОГО РОЗВИТКУ.

1.1. Сутність міжнародного туризму

1.2. Види міжнародного туризму в Україні

1.3. Основні чинники, що впливають на формування Висновки до розділу 1.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

2.1. Оцінки сучасного стану міжнародного туризму в Україні

2.2. Дослідження організації туризму провідними міжнародними туристичними фірмами України

2.3. Особливості організації міжнародного туризму в Україні

Висновки до розділу 2.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

3.1. Прогнози розвитку світового туризму

3.2. Перспективи розвитку та шляхи удосконалення міжнародного туризму в Україні

3.3. Інноваційні форми організації туристичної діяльності українських підприємств Висновки до розділу 3.

ВИСНОВКИ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

7. Календарний план виконання роботи:

8. Дата видачі завдання: «22» грудня 2011 р.

9. Термін роботи ДЕК «___» ___________ 20__ р.

10. Науковий керівник роботи ______________ ___________________

(підпис) (П.І.Б.)

11. Завдання прийняв до виконання _____________ ________________

(підпис студента) (П.І.Б.)

12. Висновки наукового керівника по роботі:______________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

__________________ ___________________

(підпис) (П.І.Б.)

РЕФЕРАТ Магістерська робота: 116 стор., 12 риc., 5 табл., 90 джерел.

Об'єкт дослідження: ринок міжнародного туризму.

Предмет дослідження — комплекс теоретичних та практичних питань з розвитку міжнародного туризму в Україні.

Мета дослідження: розробка теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо покращення розвитку міжнародного туризму в Україні.

Методи дослідження: загальнонауковий описовий, діалектичний, порівняльний, графічний, угруповань, комплексної оцінки, аналітичні підходи тощо.

У роботі розкрито зміст понять міжнародного туризму, його значення у світовій економіці, здійснено теоретичний аналіз основних підходів для визначення сутності та значення міжнародного туризму в Україні, наведені особливості організації та оцінки сучасного стану туризму в Україні., проаналізовані основні проблеми міжнародного туризму в країні, наведені приклади їх вирішення та шляхи удосконалення розвитку міжнародного туризму в Україні.

ТУРИЗМ, МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ, ТУРИСТИЧНА СФЕРА, ВІЗОВІ ТАРИФИ, ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР, ЕТНІЧНИЙ ТУРИЗМ, КОРПОРАТИВНИЙ ТУРИЗМ, ШОП-ТУР, ЕКО-СЕЛО, ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ.

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ ТА ЙОГО РОЗВИТКУ

1.1 Сутність міжнародного туризму

1.2 Види міжнародного туризму в Україні

1.3 Основні чинники, що впливають на формування і функціонування туристичного ринку Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

2.1 Оцінки сучасного стану міжнародного туризму в Україні

2.2 Дослідження організації туризму провідними міжнародними туристичними фірмами України

2.3 Особливості організації міжнародного туризму в Україні

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

3.1 Прогнози розвитку світового туризму

3.2 Перспективи розвитку та шляхи удосконалення міжнародного туризму в Україні

3.3 Інноваційні форми організації туристичної діяльності українських підприємств Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік ВТО Всесвітня туристична організація ООН Організація Обєднаних Націй

ЄС Європейський Союз КНР Китайська Народна Республіка США Сполучені Штати Америки ОАЕ Об'єднані Арабські Емірати СНД Співдружність Незалежних Держав СОТ Світова Організація Торгівлі

МОП Міжнародна організація праці

МАПТ Міжнародна асоціація повітряного транспорту

ВСТУП Актуальність теми магістерської роботи характеризується особливостями стану економіки України. В умовах глобалізації економічного, політичного, культурного та соціального просторів сучасної світової економіки міжнародний туризм є однією з найдохідніших та найдимачніших галузей, що розвиваються.

Виникає необхідність проводити поглиблене вивчення механізмів функціонування міжнародного туризму та діяльності туристичних компаній. Перспектива розвитку міжнародного туризму в Україні ґрунтується на певних засадах, що склалися на її території. За умов наявності значного туристичного потенціалу, відсутні практичні рекомендації щодо схем планування, раціонального використання, та економічних засад функціонування сфери туризму. По всьому світі спостерігається збільшення обсягів виїзного та в'їзного туризму. В свою чергу міжнародний туризм формується під впливом економічних та географічних особливостей регіонів.

Вітчизняний та світовий ринок міжнародного туризму є досить динамічними. Основну різницю між вітчизняним та світом ринком туризму складає те, що світовий ринок має більш досконалу інфраструктуру та достатню кількість туроператорів, які в змозі задовольнити потреби споживачів послуг міжнародного туризму.

Дослідження проблематики розвитку туризму набули значної актуальності з другої половини XX — початку XXI ст. Проблеми міжнародного туризму досить глибоко досліджувались такими російськими та українськими вченими як А. Ліманського, Я. Ружковського, Д. Осипова, В. Ю. Воскресенський, М.Е. Немоляєвої, Г. А. Паниряна, Л. Ф. Хадоркова, В. Ф. Кифяк, О. О. Бейдик, Л. П. Дядечко.

При виконанні магістерської роботи використані теоретичні та аналітичні дослідження розвитку міжнародного туризму таких іноземні вчені як Г. Харріса, К. М. Каца, Р. А. Браймера та інших.

Мета і завдання дослідження. Метою магістерської работи є розробка заходів, що зможуть покращити стан міжнародного туризму в Україні на основі досвіду європейських країн та міжнародних туристичних фірм, а також практичне використання потенціалу України для прискореного розвитку міжнародного туризма.

Для досягнення мети дослідження у робті поставлені такі конкретні завдання:

— виявити сутність та види міжнародного туризму;

— розглянути основні чинники, що впливають на формування та функціонування вітчизняного туристичного ринку;

— здійснити оцінку сучасного стану та виявити особливості організації міжнародного тризму в Україні;

— дослідити організації туризму провідними міжнародними туристичними фірмами України;

— здійснити прогноз розвитку світового туризму;

— оцінити перспективи розвитку та шляхи удосконалення міжнародного туризму в Україні;

— розглянути інноваційні форми організації туристичної діяльності українських підприємств.

Об'єкт дослідження: ринок міжнародного туризму.

Предмет дослідження — комплекс теоретичних та практичних питань з розвитку міжнародного туризму в Україні.

Методи та інформаційна база дослідження: методологічною основою магістерської роботи є сукупність загальнонаукових методів дослідження, серед яких необхідно виділити діалектичний метод наукового пізнання та загальнонаукові методи пізнання: метод аналізу та синтезу (дослідження сутності міжнародного туризму); порівняльний аналіз (визначення ефективності розитку міжнародного туризму в Україні), методи узагальнення даних (аналіз розвитку міжнародного туризму в Україні); статистичний аналіз (при визначенні пріоритетних напрямків розвитку міжнародного туризму в Україні). У процесі дослідження використано структурний аналіз (для аналізу змін в розвитку міжнародного туризму).

У процесі наукового дослідження використано системний, монографічний, порівняльний, історичний, графічний, економіко-статистичний та інші методи. Зокрема історичний і логічний методи застосовувались для дослідження аналізу розвитку міжнародного туризму та закономірностей його функціонування; системно—структурний аналіз — для обґрунтування суті, складових, проблем та напрямів покращення розвитку міжнародного туризму в Україні; порівняльний метод — для оцінки динаміки і стану показників розвитку міжнародного туризму в Україні та світі.

Інформаційною основою роботи є офіційні звіти та аналітичні публікації Всесвітньої туристичної організації, матеріали економічних досліджень Міністерства економіки України та Державної служби туризму та курортів, українські та зарубіжні статистичні збірники, аналітичні та прикладні праці українських та зарубіжних вчених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці інноваційних форм організації туристичної діяльності українських підприємств.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути враховані в процесі розробки стратегій покращення розвитку міжнародного туризму в Україні.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження опубліковані в збірнику тез доповідей XХ Міжнароднії наукової конференції студентів і молодих учених «Наука і вища освіта» (Запоріжжя 2012 р.).

Обсяг та структура магістерської роботи. Робота, обсягом 116 сторінок, складається із вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 6 сторінках, списку використаних джерел з 90 найменувань, 5 таблиць, 12 рисунків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ ТА ЙОГО РОЗВИТКУ

1.1 Сутність міжнародного туризму У сучасному світі туризм — це явище, яке тісно пов’язане з історією, економікою, архітектурою, географією, медициною, спортом, культурою, та іншими науками. Але жодна з них не може повністю охарактеризувати його як об'єкт власних досліджень і жоден з існуючих соціально—економічних інститутів не в змозі самостійно розв’язати комплекс його проблем.

Існує багато поглядів на туризм як на галузь господарства, так і на міжгалузевий комплекс або ринок, де туристичне підприємство з продукції різних галузей формує туристичний продукт.

Згідно з визначенням Всесвітньої туристичної організації (ВТО), туризм є похідним від французького tour (прогулянка, поїздка) і являє собою подорож у вільний час, один із видів активного відпочинку.

Закон України «Про туризм» визначає туризм як тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання з оздоровчою або професійно—діловою метою без зайняття оплачуваною. О. О. Бейдик дає наступне пояснення цього терміна: туризм — це форма масового подорожування та відпочинку з метою ознайомлення з навколишнім середовищем, що характеризується екологічною, освітянською та іншими функціями.

Як бачимо, будь-яке визначення поняття «туризм» виключає момент отримання прибутку під час туристичної подорожі. Отже, туризм є популярною формою організації відпочинку, проведення дозвілля, пізнання рідного краю, навколишнього середовища, знайомства з історією, культурою і традиціями певної країни.

Міжнародний туризм — це туризм в іншу країну з туристськими цілями без заняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування. Міжнародний туризм визначається як важливий напрямок міжнародного співробітництва в конкретній діяльності на основі поваги національної культури та історії кожного народу та основних інтересів кожної країни. Крім того, міжнародним туризмом називають сферу розвитку взаєморозуміння між народами та ознайомлення з досягненнями інших країн в різних сферах. 12]

Аспекти міжнародного туризму досліджуються багатьма науковцями. Слід зазначити роботи А. Ліманського [3], Я. Ружковського [3], Д. Осипова [4], В. Ю. Воскресенський [6], М.Е. Немоляєвої [7], Г. А. Паниряна [8],

Л.Ф. Хадоркова та інших. Серед українських науковців туризм та його розвиток вивчали В. Ф. Кифяк [9], О. О. Бейдик [10], Л. П. Дядечко. Велику кількість напрацювань у цій галузі сформувало ще багато інших українських вчених.

Міжнародний туризм — це туризм в іншу країну, тобто іноземний туризм. Перші форми туризму почали проявлятися на території України дуже давно. Людям завжди була притаманна природна цікавість, їм кортіло дізнатися, як живуть інші народи, чи просто відвідати інші землі в пошуках чогось незвичайного. Розвитку туризму сприяло вдале геополітичне положення України, що розташувалася на перехресті багатьох важливих торгівельних шляхів. Завдяки цьому нашу країну щороку відвідувала значна кількість іноземних купців, які, приїжджаючи додому, розносили славу про Україну, про її багаті природні ресурси, гостинний народ та цікаві традиції, тим самим приваблюючи все більше охочих побувати в Україні.

Сучасних рис туризм в Україні став набувати з початку ХІХ ст. У цей час відома організація «Руська трійця» займалася організацією та популяризацією серед населення, особливо серед інтелігенції, народознавчих мандрівок Батьківщиною. Зокрема, Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький заохочували до пізнання історії України, ознайомлення з її культурно—історичними та природними пам’ятками. Згодом активними громадськими діячами було досліджено лікувальний та рекреаційний (відпочинковий) потенціал Криму, Прикарпаття та Закарпаття, визначено особливості цих територій та перспективи їх розвитку.

Перші організації, що пропонували здійснення туристичних подорожей (туристичні бюро), почали виникати наприкінці ХІХ ст. Так, 1895 р. розпочало діяльність Ялтинське екскурсійне бюро, яке стало однією з перших подібних організацій в Україні. Згодом аналогічні організації створюють і на заході країни — основними центрамирозвитку туризму стають Львів, Перемишль, Галич тощо. На межі ХІХ-ХХ ст. починається освоєння рекреаційних місцевостей в районі Яремче, Ворохти, Косова, Верховини та ін.

В Україні туристичний бізнес розвивається з переважною орієнтацією на виїзд. Переважна більшість діючих у нас туристичних фірм воліють займатися відправленням своїх співвітчизників за рубіж, і лише невелика їхня частина працює на залучення гостей в Україну — тобто усе робиться так, що капітал від туристичного бізнесу спливає за рубіж.

В даний час індустрія туризму є однієї з найбільше, що динамічно розвиваються форм міжнародної торгівлі послугами. В останні 20 років середньорічні темпи росту числа прибуттів іноземних туристів у світі склали 5,1%, валютних надходжень — 14%.

Туристичний оператор — суб'єкт туристичної діяльності, який здійснює виробництво, просування та реалізацію власного туристичного продукту.

Туристичне агентство (туристичний агент) — суб'єкт туристичної діяльності, який здійснює функції роздрібного продажу туристичних послуг і турів споживачу — туристу або корпоративним клієнтам.

Значення туризму у світі постійно зростає, що пов’язано зі зрослим впливом туризму на економіку окремої країни. В економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

1. Міжнародний туризм — джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості.

2. Міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни.

3. Міжнародний туризм сприяє диверсифікованості економіки, створюючи галузі, що обслуговують сфери туризму. З ростом зайнятості в сфері туризму ростуть доходи населення і підвищується рівень добробуту нації.

Розвиток міжнародного туризму приводить до розвитку економічної інфраструктури країни і мирних процесів. У такий спосіб міжнародний туризм варто розглядати, співвідносячи з економічними відносинами окремих країн.

Міжнародний туризм входить у число трьох найбільших галузей, уступаючи нафтовидобувній промисловості й автомобілебудуванню, питома вага яких у світовому експорті 11% і 8,6% відповідно.

Сьогодні, на думку аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму лежать такі чинники: економічне зростання і соціальний прогрес, які привели до розширення обсягу ділових поїздок та подорожей із пізнавальними цілями; удосконалення всіх видів транспортних засобів зробило дешевшими поїздки; збільшення кількості найманих працівників і службовців у розвинутих країнах та підвищення їхнього матеріального й культурного рівня; інтенсифікація праці й отримання працюючими більш довгих відпусток; розвиток міждержавних зв’язків і культурних обмінів між країнами привів до розширення міжрегіональних зв’язків; розвиток сфери послуг стимулював розвиток сфери перевезень і технологічний прогрес у галузі телекомунікації; послаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах і спрощення прикордонних формальностей.

Значення туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистісних контактів зростає.

Міжнародний туризм у світі вкрай не рівномірний, що порозумівається в першу чергу різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів. Найбільший розвиток міжнародний туризм одержав у західноєвропейських країнах. На долю цього регіону приходиться понад 70% світового туристичного ринку і близько 60% валютних надходжень. Приблизно 20% приходиться на Америку, менш 10% — на Азію, Африку й Австралію разом узяті. Всесвітня організація по туризму у своїй класифікації виділяє країни, що є переважно постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Нідерланди, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і країни що є, в основному, приймаючих туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія). Необхідно зазначити, що туризм є найбільш високорентабельною галуззю економіки в США, Франції, Великобританії, Австрії, Італії і Іспанії. Прийом туристів на своїй власній території створює робочі місця, формує структуру послуг для населення, і приносить значні прибутки, як приватному сектору так і державі у вигляді продаж і одержання від туристської індустрії податків. В цих сферах досить великими потенціальними можливостями володіє і Україна.

Що стосується подальшого розвитку світового туризму, то експерти передбачають, що при щорічному зростанні на 8% кількість туристичних прибуттів у Китаї досягне до 2020 р. 137,1 млн осіб. Це видно на рис 1.1. Другим за популярністю туристичним напрямком стануть США (102,4 млн осіб), далі — Франція (93,3 млн осіб), Іспанія (71,0 млн осіб), Гонконг (59,3 млн осіб). За прогнозами ВТО, очікується бурхливий розвиток виїзного туризму. Найбільшими країнами—постачальниками туристичних потоків стануть Німеччина, Японія, США, Китай, Великобританія. Обсяг туризму між країнами Західної і Східної Європи буде зростати, в основному, у напрямку зі Сходу на Захід.

Подібний розвиток міжнародних туристичних зв’язків спричинило за собою створення численних міжнародних організацій, що сприяють поліпшенню роботи цієї сфери світової торгівлі.

Рис. 1.1. Кількість туристичних прибутків у світовому туризмі на 2020 р. (млн осіб) [20]

У їхнє число входять: спеціалізовані установи системи Організації Об'єднаних Націй (ООН), організації, де питання розвитку міжнародного туризму обговорюються епізодично і не є головними в сфері діяльності; неурядові спеціалізовані, міжнародні комерційні, національні і регіональні організації по туризму.

Відповідно до Статуту ВОТ, цілями її діяльності є заохочення туризму як засобу економічного розвитку і міжнародного взаєморозуміння для забезпечення світу, добробуту, поваги і дотримання прав людини поза залежністю від раси, підлоги, мови і релігії, а також дотримання інтересів країн, що розвиваються, в області туризму.

ВОТ прийняла ряд декларацій в області міжнародного туризму, серед яких [13]:

— Манільська декларація про туризм у світі (1980 р.);

— Документ Акапулько (1982 р.);

— Хартія по туризму і Кодекс поводження туриста (Софія, 1985 р.);

— Гаазька декларація по туризму (1989 р.).

До числа організацій ООН, що займаються питаннями розвитку міжнародного туризму епізодично, відносяться Конференція ООН по туризму і подорожам, економічний і соціальна Рада (ЕКОСОС). Організація Об'єднаних Націй з питань утворення, науки і культури (ООН), Міжнародна організація праці (МОП), Міжнародна асоціація транспортної авіації (МАТА) Розвиток міжнародного туризму викликає й деякі негативні наслідки, наприклад, інфляцію, знищення навколишнього середовища, порушення традицій місцевого населення тощо.

Якщо проаналізувати розвиток міжнародного туризму за останні роки, то ми бачимо, що туризм перетворився в перспективну галузь міжнародного бізнесу з багатьма напрямами свого розвитку, індустрією курортів, особливими фінансовими інструментами, системою комунікацій; став складовою частиною стратегічних, економічних і соціальних концепцій розвитку країн світу; сприяє розвитку багатьох пов’язаних з ним галузей економіки; допомагає створювати робочі місця і, таким чином, вирішує проблему зайнятості працездатного населення; потребує державної підтримки для свого подальшого розвитку як індустрії, яка ефективно організує не тільки відпочинок, але й оздоровлення людей.

1.2 Види міжнародного туризму в Україні

Розвиток туризму в Україні і за кордоном, активна та закономірна участь у цьому процесі різних організацій обумовили необхідність не тільки виникнення, становлення, розвитку й удосконалення в нашій країні різноманітних національних і регіональних форм організацій туризму, але і посиленої уваги до взаємообмінів, спілкування і поїздок різних видів. У зв’язку з цим наведемо класифікацію видів міжнародного туризму.

1. Діловий туризм. Діловий туризм відіграє все більшу роль у міжнародному, внутрішньому й іноземному туризмі України, а перспективи його розвитку досить сприятливі. За оцінками експертів ВТО, частка ділового туризму в світі складає 20%. Діловий туризм є одним з найбільш економічно ефективних видів туризму в світі. Так, близько 50% доходів авіакомпаній, приблизно 60% доходів готелів і більше як 70% доходів автопрокатних компаній створюється за рахунок обслуговування саме цієї категорії туристів.

Виходячи з практики міжнародного туризму, поняття «діловий туризм» охоплює досить широке коло поїздок:

— ділові поїздки співробітників корпорацій з метою переговорів, участі у виробничих нарадах, презентаціях, збутової діяльності тощо;

— поїздки на симпозіуми, конгреси, конференції, семінари, виставки, ярмарки, біржі тощо;

— заохочувальні поїздки, що організовуються компаніями й організаціями для своїх співробітників у вигляді безкоштовної туристичної поїздки;

— поїздки на спортивні змагання команд, гастролі артистів;

— поїздки офіційних делегацій (офіційне обслуговування).

Найбільш численною є перша група поїздок, в основному за рахунок все більшої інтеграції та інтернаціоналізації економічних відносин в умовах розвитку глобальних процесів.

2. Оздоровчий туризм. Ринок оздоровчого туризму досить широкий і тісно пов’язаний з використанням рекреаційних ресурсів. Потреби і погляди клієнтів на оздоровчий туризм значно відрізняються один від одного. Для одних це відпочинок з обов’язковим профілактичним лікуванням (водо — і грязелікування, мінеральні води тощо), для інших — просто відпочинок на природі або активний спосіб життя. Програми таких турів дуже різноманітні, але існують загальні специфічні вимоги до їх організації. Реалізація ж, як правило, відбувається не в цілому по групах, а індивідуально.

Програми цих турів будуються з урахуванням того, що приблизно: половину масиву часу необхідно витрачати на лікувально-оздоровчі процедури або заняття. Всі інші заходи мають додатковий або супутній характер.

Один зі специфічних сегментів оздоровчого туризму є сімейний відпочинок. При розробці таких програм необхідно врахувати також дитячі, вікові психологічні і фізіологічні особливості.

3. Хобі-туризм. Цей вид міжнародного туризму дає можливість зайнятися улюбленою справою у колі однодумців під час відпочинку або подорожі (автолюбителі, філателісти, вболівальники спортивних змагань, гурмани тощо). Як правило, такі тури організовуються у вигляді групових поїздок. При формуванні таких програм необхідно дотримуватись головного правила формування групи за однорідністю інтересів і тематичної спрямованості.

4. Пригодницький туризм. Цей вид туризму забезпечує перебування туристів у привабливій для них місцевості і зайняття незвичайною справою (полювання на верблюдах в Африці, ловля форелі в Карпатах, сходження на кратер вулкану, політ у космос тощо). Пригодницькі тури поділяються на три види:

— похідні експедиції;

— сафарі - тури (мисливство, рибальство, фотомисливство тощо);

— навколосвітнє плавання (яхтинг).

Тематика і географія пригодницьких турів дуже різноманітна. Як правило, це групові тури. Але завжди колорит подорожі підкреслюється наданим спорядженням, інколи фольклорного характеру. Крім цього, специфікою такого виду туризму є наявність спеціального роду ліцензій, дозволів (на мисливство, рибальство, вивіз трофеїв), забезпечення гарантій безпеки, що включають в себе, окрім страхування, контрольно — порятункові служби, проходження трас маршрутів та перевалів, супровід кваліфікаційних інструкторів. Пригодницький туризм належить до елітних видів туризму і коштує досить дорого.

5. Спортивний туризм. Основними споживачами спортивних турів є різні спортивні товариства, а основними крупними сегментами ринку спортивного туризму — любителі спорту, спортсмени, туристи — похідники.

На таких турах необхідно задовольняти спортивні потреби залежно від обраного в кожному конкретному випадку виду спорту. Головне завдання спортивного туру — забезпечення можливостей (протягом всього туру) займатися обраним видом спорту. Спеціальні траси, підйомники, спортивні майданчики, споруди, інвентар — обов’язкове оснащення спортивних турів. Забезпечення безпеки туристів — одна з найважливіших вимог до спортивних турів. Безпека забезпечується наступним:

— найманням досвідчених перевірених і кваліфікованих інструкторів;

— прокладкою і постійним контролем за станом траси, маршруту, спортивними спорудами, підйомниками тощо;

— укладенням угоди з місцевою, регіональною контрольно-порятунковою службою;

— страхуванням подорожей.

6. Навчальні тури. Цей вид туризму орієнтується на вік клієнтів і мотивацію вибору. В основному, це «мовні» тури, але можуть бути також тури з навчанням спорту, спортивним іграм, менеджменту або тури з підвищення кваліфікації.

Всі програми навчальних турів включають у себе по 2 — 4 години занять в день, у першій половині дня. Інший час — відпочинок, спорт, дозвілля, розваги тощо. Трапляються тури і з інтенсивною програмою навчання (20 — 30 годин на тиждень). Тут серйозні вимоги пред’являються до кваліфікації викладачів. Загальні вимоги: заняття повинні бути «живими», в основному проводитись у формі розмовної практики (мовні тури).

7. Релігійний туризм. Історично це найдавніший вид міжнародного туризму. На сьогоднішній час відзначається прагнення туризму і релігії до більш тісного співробітництва. У туризмі з релігійними цілями можна окреслити такі види поїздок:

— паломництво, тобто відвідування святих місць з метою поклоніння церковним реліквіям, святиням і з ціллю відправлення релігійних обрядів;

— пізнавальні поїздки з ціллю знайомства з релігійними пам’ятниками, історією релігії і релігійною культурою;

— наукові поїздки — поїздки науковців, які займаються питаннями релігії.

Дуже важливим у релігійному туризмі є питання підготовки кадрів, які могли б не тільки показати архітектурні та історичні пам’ятники, а й розкрити туристам духовність релігійних цінностей.

При організації релігійних турів враховуються передусім потоки відвідувачів та їхня мотивація, а також кількість відвідувачів у день, період, сезон.

8. Розважальні тури. Це найрізноманітніші та найпопулярніші тури в усьому світі. Як правило, вони не довготривалі (2 — 4 дні) і можуть бути періодичними та регулярними. В Європі дуже популярними є різдвяні тури. Програми таких турів — це, в основному, розваги (відвідування святкових заходів, концертів, виставок, концертів тощо).

9. Пізнавальні тури. Пізнавальні міжнародні тури є найбільш розповсюдженими і не залежить від вікової та соціальної приналежності туристів.

Пізнавальні тури мають велику кількість різновидів: історичні, літературні, знайомство з живописом, балетом, оперою, з місцями діяльності відомих літературних персонажів і творів тощо.

Програма будується залежно від тематики туру, але завжди з перевагою тематично — пізнавальних і культурних заходів. Такі тури, як правило, короткотермінові. Важливим моментом таких турів є бажаність проведення екскурсій на рідній мові туристів, оскільки переклад викривляє сприймання теми і погіршує якість екскурсії.

10. Подорожі для людей старшого віку. До 80% подорожей туристи старшого віку здійснюють з метою відпочинку; при цьому значну частку займають короткотермінові тури. Близько 70% цих туристів подорожують влітку. Надають перевагу готелям першого і середнього класу. При формуванні турів для цих клієнтів експерти радять враховувати особливості їхньої психології.

За спостереженнями психоаналітиків, сьогоднішнє старіюче покоління розвинутих країн — це активна, вимоглива і платоспроможна категорія населення, орієнтована на якісне обслуговування. У поїздках такі туристи не бажають відділятися від туристів іншого віку, слово «пенсіонер» сприймається ними негативно. В той же час вони найбільш прискіпливо відносяться до харчування і обслуговування, передбаченими в програмі перебування. Не менш важливими для них є і фінансові умови реалізації поїздки: ціна туру та можливість отримання знижки з вартості обслуговування і проїзду.

Програму обслуговування для цієї категорії туристів рекомендується складати таким чином, щоб клієнти мали достатньо часу для повноцінного відпочинку. Переїзди з місця на місце повинні бути по можливості короткочасними. Бажано проводити не більше однієї екскурсії на день і організовувати її таким чином, щоб туристи якомога менше часу проводили на ногах. При розміщенні варто надавати перевагу невеликим, не дуже модним готелям з хорошим сервісом.

Крім наведених вище видів міжнародного туризму, значне місце в світі зараз займає молодіжний туризм зі своєю специфікою організації та обслуговування.

Можна ще назвати туризм автостопом, сільський туризм, зелений туризм і багато інших видів обслуговування, які пропонуються сьогодні туристам на міжнародному ринку туризму.

1.3 Основні чинники, що впливають на формування і функціонування вітчізняного ринку Для задоволення своїх туристичних потреб індивід користується послугами туристичного ринку. Ринок за оцінкою К. Р. Макконелла і С. Бою, — «це інститут або механізм, що з'єднує разом покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів та послуг». Туристичний ринок, як і будь — який інший (за винятком бірж, ярмарків і базарів сільгоспродуктів у населених пунктах), — абстрактне поняття, що характеризується попитом і пропозицією на туристичні товари та послуги. Інакше кажучи, туристичний ринок — це сфера реалізації туристичних товарів та послуг.

Основними чинниками формування і функціонування вітчизняного ринку є :

— попит;

— пропозиція;

Співвідношення між попитом і пропозицією на ринку носить характер діалектичної взаємодії, в якій «попит визначає пропозицію». При цьому, як відзначають американські економісти П. А. Самуельсон і В. Д. Нордхаус, попит стикається з відповідною пропозицією, оскільки «економіка не може вирватись за межу своїх виробничих можливостей».

Виходячи з загальноприйнятих визначень, попит представляє собою специфічну форму виразу суспільних потреб, забезпечених наявністю грошей у населення, а пропозиція — це платні товари та послуги, призначені для обміну. Пропозиція на туристичному ринку передусім характеризується явною перевагою послуг, які створюються як в галузях, спеціалізованих для задоволення попиту туристів (суперструктура), так і в галузях, які одночасно задовольняють попит місцевого населення. Величезне значення для задоволення потреб мають розвиток суперструктури й інфраструктури туризму. Існує інфраструктура загальна і туристична. Загальна інфраструктура охоплює всі елементи, які існують незалежно від туристичного руху: засоби зв’язку, комунікації підприємств торгівлі й культури, комунальне господарство. У багатьох випадках загальна інфраструктура служить цілям задоволення потреб туристів. Але при цьому необхідний додатковий розвиток інфраструктури в туристичних цілях. У цілому туристичний попит забезпечується на основі використання двох видів ресурсів: природних і створених Людиною.

Природні ресурси складають особливості місця туризму (географічне розташування, клімат, рельєф, флора і фауна). Вони можуть підтримуватися діяльністю людини з метою забезпечення доступу природних ресурсів для туриста.

Ресурси, створені людиною, поділяються на історичні і сучасні. Історичні ресурси (пам'ятники, музеї) завдяки діяльності людини стають доступними для туриста. Сучасні ресурси діяльність людей у поєднанні з уречевленою працею, що забезпечує перебування туриста в тому чи іншому районі.

Попит представляє собою деяку частину суспільних потреб, обмежену величиною доходів населення і рівнем діючих цін. Ступінь задоволення потреб населення має різне значення при різних рівнях його добробуту. Споживач при об'єктивно існуючих обмеженнях (доходи, ціни) намагається оптимально їх задовольнити, критерії якого змінюються у часі і просторі. Саме це дозволяє знайти ефективні шляхи управління попитом. Платіжоспроможний попит виступає як показник визнання (або невизнання) населенням, а отже, і суспільством, структури товарів, що виробляються, і послуг у відповідності з відносним значенням потреб для кожного рівня добробуту.

Поняття «попит» знаходиться у відповідному діалектичному зв’язку із споживанням. Але попит і споживання не співпадають, оскільки не всі частини споживання приймають товарний вигляд і не завжди платіжоспроможний попит може бути задоволеним. Туризм можна розглядати як специфічну форму споживання, викликану об'єктивними процесами розвитку і організації продуктивних сил. Особливість туризму як форми споживання викликає адекватну специфіку попиту на туристичні послуги та товари.

Потреба в туризмі веде, по — перше, до зміни поняття добробуту, по — друге, до розвитку нової функції споживання і, відповідно, виробничої діяльності.

Туристичний попит є сумою окремих видів попиту на різноманітні матеріальні блага та послуги, які представляє туристичний ринок. Структура туристичного ринку характеризується поділом на три головних підрозділи у залежності від попиту і пропозиції [63]:

— на транспортні послуги;

— на послуги і товари, що виступають в комплексі і пов’язані з перебуванням туриста за межами свого постійного місця проживання (ночівля, харчування тощо);

— на разові послуги і товари, необхідні туристам для поточного і майбутнього споживання (розваги, лікування, сувеніри, транспортні засоби тощо).

Всі ці підрозділи ринку знаходяться у нерозривній взаємодії, а тому споживання включених у них товарів і послуг характеризується взаємозв'язком, а в деяких випадках і одночасністю.

Всередині кожного підрозділу, особливо в третьому, спостерігається подальша диференціація попиту і пропозиції в залежності від особливостей споживання при різних видах туризму (рекреаційний, пізнавальний, лікувальний, науковий і т. ін.).

Товари та послуги, що задовольняють рекреаційні потреби людей, тісно пов’язані відносинами субституції (взаємозаміни) і компліментарності (взаємодоповнення). Кожний підрозділ ринку характеризується передусім відносинами субституції, а ринок туристичних товарів і послуг — компліментарністю.

Найбільшою мірою субституція характерна для першого і другого підрозділів туристичного ринку. При цьому дія субституції у межах цих підрозділів практично не викликає зв’язків взаємозамінності між підрозділами. Тим не менше, відсутність субституції поміж підрозділами ринку носить лише відносний характер. Це пояснюється, по — перше, тим, що економія в одному підрозділі ринку веде до перерозподілу попиту в другому підрозділі і, по — друге, тим, що витрати, завдані одному з підрозділів, можуть призвести до різкого зменшення попиту в другому підрозділі. Класичним прикладом тут може служити придбання особистих транспортних засобів, яке призведе до того, що багато туристів не візьмуть участі в першому підрозділі туристичного ринку. Замість придбання транспортних послуг виникає попит на пальне, мастила, гуму, послуги автотехобслуговування. Послуги прокату транспортних засобів також виступають як субституція транспортних послуг.

Розвиток автотуризму веде і до деякого зменшення частки другого підрозділу туристичного ринку, що проявляється у користуванні власними засобами ночівлі або у попиті на дешеві умови розміщення.

Велике значення субституції на туристичному ринку породжує специфічні форми так званої субституційної конкуренції, тобто від сьогочасної до подальшої можливості зміни одних товарів і послуг на інші, які задовольняють туристичні потреби.

Поряд з субституцією важливе значення для функціонування туристичного ринку має також компліментарність. Придбання на туристичному ринку одних послуг, як правило, призводить до необхідності придбання цілого комплексу інших послуг. З цієї точки зору придбання транспортних послуг автоматично призводить до придбання послуг харчування, автообслуговування, розваг тощо.

Відносини субституції і компліментарності охоплюють не тільки основні підрозділи туристичного ринку, а й різноманітні його частини у територіальному аспекті. Необхідно зазначити, що в територіальному аспекті загальне поняття туристичного ринку можна розглядати у масштабі [13]:

— мікрорайонного ринку — попит і пропозиція на даний туристичний об'єкт або пункт;

— районного ринку — попит і пропозиція у даній області або іншій територіальній одиниці;

— національного ринку — попит і пропозиція по всій території даної країни;

— міжнародного ринку — попит і пропозиція в міжнародному і навіть світовому масштабі.

На думку ряду дослідників, під вивченням попиту на туристичні послуги і товари треба розуміти вивчення впливу основних факторів на зміну обсягу і структури туристичного споживання. До таких факторів вони відносять: дохід споживачів, ціну, демографічний аспект, ступінь механізації виробництва і споживання, урбанізацію, а також деякі інші фактори. Беззаперечним чинником, який впливає на рівень туристичних витрат, є рівень доходу одного споживача. Споживач може бути представлений як одна особа, одна сім'я, соціальна і регіональна група тощо. Дохід, як правило, вираховується річний. Поняття доходу включає заробітну плату, частину прибутку, ренту, стипендії, пенсії, подарунки. Розвиток туризму неможливо пояснювати тільки збільшенням поточних доходів, тобто отриманих протягом поточного періоду часу. Набагато важливіше враховувати систематичність і тривалість отримання того чи іншого доходу. Так, зокрема, велике значення на формування туристичного попиту має сума нагромадженого споживчого майна населення, що проявляється передусім у придбанні власного житла, товарів довгострокового користування (автомобілів, холодильників, телевізорів і т. ін., що є особистою власністю). Таким чином, величина річного доходу неповністю відображає реальні можливості придбання туристичних послуг.

У випадках отримання споживачами дотацій із суспільних фондів споживання вплив доходу на попит помітно змінюється і проявляється у тому, що споживач з меншими доходами має більш активний попит, ніж споживач з відносно високим доходом. Як підкреслюють деякі вчені, споживач менш чутливий до цін при формуванні свого попиту, ніж до зміни доходу.

Дослідження про залежність між доходами туристів і величиною витрат показують, що по — перше, можливість участі в туристичній подорожі настає тільки при відповідному рівні доходу. По — друге, при зростанні доходу збільшуються відповідні витрати на подорож. Це створює передумови для подорожі у більш віддалені країни, в райони з більш високим рівнем цін. При цьому емпіричні дослідження можуть дати коефіцієнт еластичності попиту в залежності від доходу. По — третє, в зростанні витрат в залежності від доходу туриста також настає критична межа. Іншими словами, в кожній даній країні або районі туристичної подорожі існує максимум витрат на споживача. В принципі, збільшення витрат туристів при зростанні їх доходу може відбуватися тільки в тому випадку, якщо турист обирає більш віддалені країни чи райони І більш високим рівнем цін. Розміри доходу туриста значною мірою визначають географію його подорожей. Тому, оцінюючи контингент туристів у різних країнах за походженням, необхідно враховувати відстань між країною чи регіоном тимчасового і постійного проживання. Як правило, серед туристів з близько розташованих країн переважають особи з відносно низькими доходами, а в міру збільшення відстані у туристичному потоці зростає доля осіб з відносно високими доходами. Тому, розглядаючи регіональні (національні) особливості споживачів, необхідно враховувати те, що в кожній країні розподіл їх за доходами буде своєрідним.

Таким чином, потрібно враховувати два аспекти вивчення впливу величини доходів на туристичний попит у регіональному розрізі [11]:

— вплив доходу проживаючих однієї країни (постійного проживання) на туристичні витрати;

— вплив витрат проживаючих різних країн на туристичні витрати у країні тимчасового проживання.

У кожному районі тимчасового перебування попит на туристичні послуги пред’являють особи з різними доходами. Це значною мірою пояснює різнобарвність і неоднорідність осіб, які беруть участь в попиті на туристичні послуги. Так, наприклад, як підкреслював В. Хунцикер, «серед споживачів, які пред’являють попит на туристичні послуги і товари можна побачити: сучасного Креза, який мандрує на власному літаку або в салон—вагоні; туриста—спортсмена з речовим мішком за плечима; важкохворого, для якого лікування у даному туристичному пункті — питання життя і смерті; життєрадісну, повну життя людину, яка проводить кінець тижня в екскурсії; гурмана, який цікавиться гастрономічним мистецтвом; любителя природи, який захоплюється її красотами; науковця з професійним відношенням до історичних пам’ятників; захопленого прихильника релігійних культів».

Подібна неоднорідність у попиті окремих категорій туристів характерна не тільки для осіб з різними сімейними доходами, але й для туристів з приблизно однаковими матеріальними достатками. Тому вивчення туристичного попиту в залежності від доходів повинно бути доповнено вивченням структури споживачів за соціальним станом.

Іншим важливим чинником, що впливає на платіжоспроможний попит, є ціни. Цей вплив проявляється в еластичності, тобто зміні попиту в обсязі та структурі як реакції на рухливість цін. У практиці розвитку туризму можна зустрітися з двома основними формами реакції попиту на ціни.

По-перше, нееластичність (або слабка реакція), тобто практична незмінність попиту при підвищенні або зниженні цін. Надто нееластичний попит характерний для багатших прошарків суспільства, які не надають серйозного значення тому факту, що збільшення цін призвело до відповідного зниження (або збільшення) їхніх витрат на туризм. Аналогічна реакція на ціни характерна для важкохворих, що потребують відповідних видів курортного лікування, та у фанатичних шанувальників релігійних культів. Особливо нееластичний попит на модні курорти і дорогі туристичні послуги. Більше того, деяких туристів приваблює так званий «ефект Веблена» [13], який проявляється в тому, що високі ціни є стимулом попиту. Це явище, яке ще називається «ефектом снобізму», поширене на товари і послуги, що демонструють престиж чи добробут.

По-друге, еластичність попиту, тобто очевидне зменшення чи збільшення попиту під впливом зміни цін. Вплив ціни на еластичність попиту туристів з низькими доходами цілком очевидна. Підвищення ціни може призвести до того, що деякі соціальні групи за доходами можуть відмовитися від туристичної подорожі, скоротити її час і відстань. При цьому можна спостерігати явище, відоме під назвою «парадокса Гюфена», яке характеризується тим, що при збільшенні ціни на одні товари чи послуги на них зростає попит при одночасному падінні попиту на інші товари і послуги, де зберігається рівень цін. Так, підвищення цін на обслуговування у туристичному комплексі в сусідніх країнах примушує туристів все одно вибирати близько розташовані країни, а не віддалені, оскільки подорож до них обходиться у межах матеріальних витрат на туристичні послуги. Аналогічні наслідки можна спостерігати у випадку відмови від споживання більш високоякісних послуг на користь менш якісних, хоча на останні ціни зросли більше.

Доходи і ціни — дві основні змінні, які впливають на величину туристичних витрат. Але необхідно розглянути й інші чинники, що впливають на формування туристичного попиту. Як відомо, важливе значення для розвитку потреб у туризмі має механізація виробництва і споживання. Чим вищий ступінь механізації виробництва і споживання, тим більше бажання змінити стиль життя. Звідси виникає бажання придбати ті товари і послуги, які не зустрічаються у місці постійного проживання. Кількісне вивчення цієї закономірності досить складне, тому що досі не знайдено надійних агрегованих показників, які характеризують ступінь механізації.

Відповідні труднощі виникають і при намаганні знайти зв’язок між процесами урбанізації та активізації попиту на туристичні товари та послуги. Великий вплив на туристичну рухомість мають демографічні фактори, що проявляються у збільшенні туристичної рухомості в залежності від віку, статі і сімейного стану. На основі соціологічних досліджень, проведених в Україні, можна зробити висновок, що найбільшу прихильність до активних форм рекреаційної діяльності демонструють особи у віці від 18 до З0 років. Але загальна туристична рухомість сягає свого піку в віці 40−50 років. Крім того, можна зазначити, що холостяки більш рухомі, ніж сімейні люди, а жінки більш активні, ніж чоловіки.

Необхідно також підкреслити, що, розглядаючи туристичний попит, треба враховувати таке характерне для туризму явище, як сезонність. Сезонність туризму — явище об'єктивне. Воно має декілька особливостей:

— найбільшої інтенсивності попит на туристичні послуги досягає у третьому кварталі;

— сезонність попиту значно відрізняється за видами туризму (наприклад, пізнавальний туризм характеризується відносно меншим сезонним коливанням, ніж рекреаційний туризм);

— різні регіони мають специфічні форми сезонної нерівномірності (так, вивчення відпочинку населення на морському узбережжі, в горах, на березі озера чи річки, в містах свідчить про явну специфіку кожного з них), тому можна говорити про специфіку туристичного попиту у визначеному населеному пункті, регіоні, країні в масштабах світу.

Підсумовуючи викладене вище, необхідно підкреслити, що, вивчаючи особливості туристичного попиту, неможливо виходити із припущення повного його задоволення. Для оцінки ступеня задоволення попиту потрібно враховувати як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори. До об'єктивних чинників відносяться такі явища, як неможливість придбати послуги і товари відповідної якості й асортименту через причини, що виникають із протиріч попиту та пропозиції. Суб'єктивні чинники охоплюють в основному психологічні особливості окремих споживачів.

Поняття туристичного ринку прийнято розглядати у територіальному масштабі. Виходячи з цього і керуючись геополітичними змінами останніх років, раціонально поділити туристичний ринок на такі територіальні одиниці [13]:

— національний ринок (тобто, туристичний ринок України);

— міжнародний туристичний ринок у масштабі країн, що створилися після розпаду СРСР;

— міжнародний туристичний ринок у світовому масштабі.

Національний ринок України поділяється на дві частини: ринок внутрішнього туризму і ринок міжнародного туризму. Вивчення національного ринку у сфері туризму показує, що його формування і функціонування залежить від багатьох юридичних, демографічних, етнічних та макроекономічних факторів.

Юридичною основою роботи туристичної галузі України є законодавчі акти, де закони «Про туризм», «Про підприємництво», митні закони, укази і постанови, які прямо чи опосередковано пов’язані зі сферою туризму, займають важливе місце.

Закон України «Про туризм» регулює взаємовідносини між органами державної влади і управління, підприємницькими структурами. В цілому закон регулює організацію туристичної справи в Україні, піднімає розвиток індустрії туризму на рівень, що відповідає сучасним світовим стандартам. Для визначення впливу на функціонування туристичної галузі демографічних факторів використовується інформація про загальну чисельність населення країн світу, його градація за віком, статтю тощо. У багатьох країнах світу в останнє десятиріччя спостерігається тенденція до збільшення чисельності населення, а це свідчить про те, що кількість потенційних туристів теж збільшується. Як з’ясовано, велику потребу в туристичних подорожах мають громадяни густонаселених районів з великим рівнем урбанізації. Враховуючи, що у світі щорічно частка міського населення збільшується майже на 0,5%, можна сказати, що фактор росту урбанізації є також одним із сприяючих мотивів до подорожей.