Психічне реагування на хворобу і психологія соматичного пацієнта

У центрі уваги клінічного психолога перебувають психічні реакції людини, що занедужала тим або іншим розладом. Значимим стає аналіз як їхніх клінічних особливостей і різноманітності, так і оцінка факторів, що сприяють виникненню в конкретної людини певного типу психічного реагування на власну хворобу.

Уважається, що тип реагування на соматичне захворювання пов’язаний, у першу чергу, з оцінкою пацієнтом його ваги. При цьому можна говорити про існування феномена «об'єктивної ваги хвороби» і «суб'єктивної ваги хвороби». хворий феноменологічний поліфагія соматичний На вироблення суб'єктивного відношення до тієї або іншій хворобі впливають кілька факторів: стать, вік, професія, темперамент, характер, особистість.

Суб'єктивне відношення до захворювання називається також «внутрішньою картиною хвороби» (по Р.А. Лурія), концепцією хвороби, нозогнозією. Суть його полягає в інтелектуальній інтерпретації діагнозу захворювання, когнітивній оцінці його ваги й прогнозу й у формуванні на цій основі емоційного й поведінкового паттерна. Для пацієнта внутрішня картина хвороби складається з розуміння механізмів виникнення неприємних і хворобливих відчуттів, оцінки їх значення для майбутнього, а також реагування на хворобу у вигляді емоційних переживань і вибору способу дій і поведінки в нові для людини умовах.

Об'єктивна вага хвороби — інформація про летальність після подібного розладу, імовірності інвалідізації й хроніфікації хворобливого процесу є одним з факторів для формування внутрішньої картини хвороби. Однак, як правило, пацієнт рідко повністю довіряє медичним даним. Він схильний аналізувати ситуацію крізь призму суб'єктивної ваги хвороби, ґрунтуючись на відомі тільки йому або його субкультуральній групі (родині, мікроколективу) відносинах до захворювання. Суб'єктивне відношення до хвороби формується на базі безлічі факторів, які можна згрупувати в наступні групи: соціально-конституціональну й індивідуально-психологічну.

Під соціально-конституціональними параметрами розуміється вплив статі, віку й професії людину, під індивідуально-психологічними — властивостей темпераменту, особливостей характеру і якостей особистості.

Стать. До особливостей, що мають кореляції зі статтю людини можна віднести відомі факти кращої переносимості жінками болючого відчуття, станів тривалої обмеженості рухів. Цей факт може бути пояснений як психофізіологічними особливостями статі, так і психологічними традиціями ролі жінки й чоловіка в певних суспільствах і культурах.

Вік. Відомо, що для кожної вікової групи існує свій реєстр ваги захворювань — своєрідний розподіл хвороб за соціально-психологічною значимістю й вагою.

Для дітей, підлітків і молоді найбільш важкими в психологічному відношенні виявляються хвороби, які змінюють зовнішній вигляд людини, роблять його непривабливим. Пов’язане це із системою цінностей, розміщенням пріоритетів, наявних у підлітка, для якого найвищу цінність здобуває задоволення основної потреби — «задоволеність власною зовнішністю».

Особи зрілого віку більш психологічно важко будуть реагувати на хронічні, інвалідізуючі й так звані «соромітні» захворювання. Це пов’язане також із системою цінностей, і відображає спрямованість людини зрілого віку задовольняти такі соціальні потреби, як потребу в благополуччі, добробуті, незалежності, самостійності та ін.

Для літніх і старих людей найбільш значимими є хвороби, які можуть привести до смерті. Інфаркт, інсульт, злоякісні пухлини страшні для них не тим, що можуть приводити до втрати працездатності, а тим, що асоціюються зі смертю.

Професія. Людей, особливо зрілого віку, дуже часто оцінює вага хвороби, виходячи із впливу симптомів захворювання на його справжню й майбутню працездатність. Значимим стає професійно обумовлена цінність того або іншого органа.

Особливості темпераменту. По визначенню, темперамент — це характеристика індивіда з боку динамічних особливостей його психічної діяльності, тобто темпу, ритму й інтенсивності окремих психічних процесів і станів. До значимих для вироблення певного типу психічного реагування на захворювання параметрам темпераменту можна віднести емоційність, переносимість болі, як ознака емоційності й обмеження рухів, що відображає параметр активності.

Особливості характеру. Безсумнівно, що феноменологічна і синдромологічна оформленість типу психічного реагування на захворювання базується на особливостях характеру людину. Тип акцентуації може визначати вибір того або іншого типу реагування. Слід визнати, що суб'єктивне відношення до хвороби формується на підставі сімейного виховання й, зокрема, виховання відносини до хвороби, способів переносу хвороби, визначення місця параметра здоров’я-хвороба в ієрархії цінностей людини.

Сімейні традиції визначають також своєрідне ранжирування хвороб за ступенем їхньої ваги.

Особливості особистості. До особистісних особливостей, як правило, відносять ціннісні орієнтації людини, її моральні критерії й інші соціально обумовлені феномени. У першу чергу, з особистісних особливостей, що впливають на формування суб'єктивного відношення до хвороби, слід зазначити світогляд і філософську позицію із приводу сенсу життя й життя після смерті.

Виділяється кілька світоглядних установок відносно походження захворювань:

• * хвороба як кара
• * хвороба як випробування
• * хвороба як повчання іншим
• * хвороба як розплата за гріхи предків.

Усі перераховані трактування походження хвороб засновані на вірі у зв’язку між поведінкою людини, її моральністю й виникненням у неї недуги. При цьому підкреслюється пасивна роль індивіда. Він не здатний протистояти хворобі за винятком можливості кардинально змінити свою поведінку й спокутати провину й замолити гріхи.

Іншою групою світоглядних установок є уявлення про хвороби як викликаних спадкоємними або соціальними причинами:

• * хвороба як неминучість
• * хвороба як збіг обставин
• * хвороба як власна помилка.

У рамках цього світогляду всі процеси (у тому числі, і походження хвороб) розглядається крізь призму зовнішньої або внутрішньої заданості.

Третя світоглядна платформа оцінки механізмів походження захворювань базується на містичному підході до процесів етіопатогенезу:

• * хвороба внаслідок заздрості
• * хвороба внаслідок ревнощів.

У рамках подібного підходу джерела хвороб бачаться в упередженому відношенні близьких навколишніх (сусідів, знайомих, родичів, товаришів по службі) до людині. Процес виникнення хвороб розглядається як екстраполяція «негативної енергії» на реципієнта того, що ревнує або заздрить.

Таким чином, можна відзначити широке поширення містичного тлумачення походження хвороб, відсутність у багатьох пацієнтів наукового підходу до аналізу причин їхніх захворювань.

Рівень освіти людини й рівень її культури як особистісні властивості також впливають на оцінку суб'єктивної ваги хвороби. Особливо це відноситься до рівня медичної освіченості й культури. Негативним у психологічному відношенні виявляються крайності. Як низька медична культура, так і висока з однаковою ймовірністю здатні викликати психологічно важкі реакції. Однак механізми їх будуть відрізнятися, в одному випадку це буде пов’язане з недоліком, в іншому — з надлишком інформації про хворобу, її ваги, плині та результаті [2, с. 287−288].