Економічна ефективність виробництва молока та шляхи його підвищення

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ Кафедра маркетингу та міжнародної торгівлі

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«Аграрний маркетинг»

на тему:

«Економічна ефективність виробництва молока та шляхи його підвищення»

Виконала студентка 2 групи, 3 курсу Печенюк Вадим Васильович Перевірила к.е.н., доцент Рябчик А.В.

Київ — 2015

ВСТУП

молоко корова продуктивність беззбитковість

Актуальність теми. Ринкова трансформація аграрного сектору України призвела до появи приватних форм власності, різних форм господарювання та широкого впровадження елементів ринкових відносин в практику діяльності підприємств. Такі зміни економічної ситуації потребують здійснення докорінних перетворень щодо організації конкурентоспроможного виробництва продукції, та просування її на ринок як в галузях, так і на підприємствах, спроможних вести жорстку і безкомпромісну конкурентну боротьбу, швидко і адекватно реагувати на постійні зміни ринку, мобільно переходити на випуск нових видів високоякісної продукції, забезпечуючи при цьому ефективну діяльність, як виробників, так і переробників.

Формування сучасного цивілізованого ринку молочної продукції постійно вимагає включення у якості найбільш активно-діючого суб'єкта на цьому ринку вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника, взаємодія якого з іншими суб'єктами — державою, переробними підприємствами, реалізаторами, посередниками — у цілому повинна забезпечити вирішення цієї проблеми у даному секторі економічної системи України.

Молочний підкомплекс займає важливе місце в АПК України. Від рівня його розвитку залежить задоволення потреб населення у високоцінних продуктах харчування, що виробляються з молока. Основною ланкою підкомплексу є молочне скотарство. Цій галузі належить одне з провідних місць у сільськогосподарському виробництві. Слід зазначити, що з року врік скорочується частка суспільного сектору у загальному виробництві молока. Молочний підкомплекс є сукупністю сільськогосподарського й промислового виробництва, а також сервісних видів діяльності, взаємопов'язаних і зорієнтованих на одержання сільськогосподарської сировини (молока), її промисловій переробці та реалізації молочної продукції споживачу. Тому надзвичайно актуальною проблемою в сучасних умовах є проблема пошуку таких ринкових механізмів в управлінні агропромисловим комплексом та, зокрема, молочним підкомплексом, які б максимально сприяли гармонізації інтересів усіх суб`єктів ринкових відносин і підвищенню економічної ефективності виробництва молока, що б у свою чергу, значно посилило конкурентоспроможність продукції національного виробника як на вітчизняному, так і на міжнародному ринках. Важливим ринковим інструментарієм у процесі розробки таких механізмів є маркетингове управління, що дозволяє одночасно оптимізувати задоволення потреб та попиту конкретних споживачів, і при цьому отримувати певну вигоду тим суб`єктам ринкових відносин, що забезпечують організацію руху молочної продукції від безпосереднього товаровиробника до кінцевого споживача.

Підвищення економічної ефективності виробництва молока насамперед стосується обґрунтування шляхів підвищення ефективності виробництва молочної продукції в частині вдосконалення системи управління процесом виробництва молочної продукції на основі зменшення собівартості продукції за рахунок застосування досягнень НТП у виробництві молока на підприємстві. Вирішення цих проблем дозволить доповнити теоретичні, методологічні й прикладні аспекти маркетингового управління ефективністю виробництва молока аграрних формувань на споживчому ринку. Це у свою чергу, забезпечить підвищення рівня прикладної спрямованості вирішення досліджуваної проблеми і дасть практиці відповідний економічний механізм його ефективного розвитку. Усе це зумовило вибір і актуальність теми дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є розробка теоретико-методичних та прикладних аспектів підвищення економічної ефективності виробництва молока вітчизняними аграрними підприємствами на основі даних конкретного суб'єкту господарювання у даній галузі.

Для досягнення поставленої мети визначені такі основні завдання:

— розкрити суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва;

— дослідити показники економічної ефективності виробництва молока та методика їх визначення;

— проаналізувати виробничі ресурси господарства та їх використання;

— визначити динаміку поголів'я корів, їх продуктивність та валове виробництво молока;

— розрахувати економічну ефективність виробництва молока;

— розкрити перспективи розвитку молочного скотарства;

— визначити рівень беззбитковості виробництва молока;

— запропонувати напрями розвитку агропромислової інтеграції в молочному підкомплексі.

Об'єктом дослідження є економічні відносини в процесі виробництва молока.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та прикладних аспектів маркетингового управління економічною ефективністю виробництва молока вітчизняними аграрними підприємствами.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ, фундаментальні класичні і сучасні положення ринкової економіки, маркетингу та управління з питань визначення місця і значення процесу виробництва молока у системі молочного підкомплексу, наукові розробки зарубіжних і вітчизняних вчених стосовно дослідження теоретико-методологічних засад маркетингового управління економічною ефективністю виробництва молока та проблем формування й розвитку ринку молока і молочної продукції, законодавчі та інші нормативні документи з досліджуваної проблеми.

РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ МОЛОЧНОГО СКОТАРСТВА

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Ефективне функціонування національної економіки України в ринкових умовах, зокрема підприємств галузі АПК, об'єктивно обумовлює підвищення економічної ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції і послуг на основі впровадження інновацій, ефективних форм господарювання й управління виробництвом, активізації підприємництва у сфері виробництва сільськогосподарської продукції.

Економічна ефективність суб'єктів господарювання, незалежно від їх організаційно-правової форми і галузі функціонування, залежить від рівня забезпеченості підприємств ресурсним потенціалом (матеріальними, трудовими, фінансовими ресурсами), їх раціональним співвідношенням та ефективним використанням у процесі господарської діяльності.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка проявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.

Термін «ефективність» є похідним від терміну «ефект», який в перекладі означає виконання, результат певної причини або дії [17, с. 122]. Під ефектом розуміють досягнутий результат у матеріальному, грошовому або соціальному вираженні, а під економічним ефектом розуміють результат виробництва, виробничу вартість, національний дохід, валову продукцію, зростання прибутку та зменшення витрат. Звідси «ефективність» можна трактувати як результативність певного процесу, дії, що вимірюється співвідношенням між отриманим результатом і витратами (ресурсами), що його спричинили. Нерідко ефективність визначають як досягнення максимального ефекту за мінімального витрачання ресурсів [2, с. 55].

В економічній енциклопедії зазначається, що ефективність — це здатність приносити ефект, результативність процесу, проекту, тощо, які визначаються як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат [14, с. 144].

Домінуюче до цього часу уявлення про ефективність виробництва сформувалась ще в 1960;ті роки: «Економічна ефективність виробництва може бути виражена лише співвідношенням результатів виробництва і використаних ресурсів». Тоді ж А. Ноткін висунув два варіанти форми критерію економічної ефективності. При першому варіанті витрати і результат беруться в абсолютному вираженні, а при другому — витрати і результат відображають приріст величин (приріст чистого продукту і приріст отриманих матеріальних витрат на його виробництво). Американські автори розглядають ефективність як добуток сільськогосподарської продукції на одиницю матеріально-технічних ресурсів [25, с. 75].

Ефективність аграрного виробництва визначається наявністю, станом всіх факторів виробництва: земельних та трудових ресурсів, основних виробничих і оборотних засобів. Збільшити виробництво сільськогосподарської продукції до повного задоволення потреби населення неможливо без всебічного прискорення розвитку сільського господарства, без зростання рівня економічної ефективності розвитку окремих його галузей [18, с. 33].

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат за собівартістю виробництва і живої праці. Ефективність виробництва — це узагальнююча економічна категорія.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбивається також якість продукції і здатність її задовольнити певні потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці. Тому основним критерієм економічної ефективності аграрного виробництва є збільшення обсягу чистої продукції за найменших затрат живої й уречевленої праці на її одиницю.

В теоретичних розробках вітчизняних економістів-аграріїв оцінка ефективності виробництва базується на показниках загально (абсолютно) економічної, технічної та інших видах ефективності, які не можуть в повній мірі відобразити суттєву характеристику категорії «ефективність виробництва», яка в свою чергу базується на досягненні поставленої мети.

На думку Михайлова С.І. ефективність сільськогосподарського виробництва як економічна категорія відображає дію об'єктивних економічних законів, які проявляються в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень [23, с. 33].

Як економічна категорія критерій ефективності відображає основну мету виробництва, суть якої полягає в нерозривній єдності кількісної і якісної оцінки. Ефективність виробництва з кількісного боку характеризується системою економічних показників, між якими повинна бути відповідальність щодо змісту і методики обчислення.

Ефективність сільськогосподарського виробництва — це узагальнена економічна категорія, якісна характеристика якої відображається у високій результативності використання живої і уречевленої у засобах виробництва праці [27, с. 72]. Ефективність виробництва відноситься до числа ключових категорій ринкової економіки, та безпосередньо пов’язана з досягненням кінцевої мети розвитку виробництва в цілому й кожного підприємства окремо [11, с. 68].

Ринкова ж стихія вельми складна, і перехід до ринку обумовлює важливість розробки єдиних підходів до виміру витрат і результатів для відбору та реалізації справді ефективних рішень на всіх рівнях управління виробництвом, які перетворюють розрахунок економічної ефективності з формальної господарської процедури в життєву необхідність [16, с. 44].

Економічна ефективність виробництва молока характеризується системою показників, основними з який є надій молока на одну корову, вихід телят на 100 корів, витрати кормів на 1ц молока, витрати праці на 1ц продукції (трудомісткість), собівартість одиниці продукції, прибуток від реалізації молока і рівень рентабельності виробництва.

Економічна ефективність виробництва молока, його якість залежать від породних і індивідуальних спадкоємних особливостей корів. Для їхнього визначення проводять бонітування. Під бонітуванням розуміють комплексну оцінку сільськогосподарських тварин за племінними і продуктивними якостями для визначення їх дальшого використання [4, с. 72].

Економічна ефективність молочного скотарства підвищується і за рахунок поліпшення якості молока, зокрема підвищення його жирності, адже при цьому суттєво зростає ціна його реалізації. Залежно від породи, годівлі та умов утримання корів вміст жиру в молоці може становити від 2,5 до 7%. У зв’язку з цим завдання підвищення жирності молока має велике народногосподарське значення. Так, за рахунок підвищення вмісту жиру в молоці можна додатково одержувати щорічно значну кількість молочної продукції.

Поліпшення якості молока потребує забезпечення ферм необхідним устаткуванням для його охолодження і фільтрувальними засобами, а також кваліфікованими кадрами. Слід підтримувати належний санітарний стан у приміщеннях, забезпечувати бездоганну чистоту доїльних пристроїв і молочного посуду, своєчасно виявляти і лікувати мастити у корів тощо [12, с. 107].

Важливий показник ефективності використання кормів — оплата їхньою продукцією. Весь корм, згодований тварині понад підтримуючий, йде на підвищення продуктивності (продуктивний корм). Чим вище рівень годівлі, тим краще оплата корму продукцією, якщо інші фактори не лімітують цей процес. Таким чином, перерозподіл витрат між підтримуючим і продуктивним кормом убік збільшення останнього — найбільш ефективний вид економії у тваринництві, й навпаки, будь-яке скорочення раціону йде за рахунок його продуктивної частини. Крім того, абсолютні витрати корму в розрахунку на одиницю продукції в зв’язку з підвищенням рівня і якості годівлі, а також з ростом продуктивності знижуються.

Одним із найбільш узагальнюючих показників економічної ефективності діяльності підприємства В.Г. Андрійчук [2], Г. В. Черевко та інші вчені вважають рентабельність. У цьому показнику відображаються результати витрат не лише живої, а й уречевленої праці, міра використання засобів виробництва, якість реалізованої продукції, рівень організації сільськогосподарського виробництва та його управління.

В умовах ринкової економіки сільськогосподарські підприємства мають змогу самостійно визначати напрями своєї виробничогосподарської діяльності, приймати рішення щодо формування та використання виробничих ресурсів, вибору напрямів виробництва та реалізації продукції, розподілу доходу й прибутку.

Ефективність виробництва відноситься до числа ключових категорій ринкової економіки, яка безпосередньо пов’язана з досягненням кінцевої мети розвитку суспільного виробництва в цілому і кожного підприємства окремо. У найбільш загальному вигляді економічна ефективність виробництва являє собою кількісне співвідношення двох величин — результатів господарської діяльності і виробничих витрат. Сутність проблеми підвищення економічної ефективності виробництва полягає у збільшенні економічних результатів на кожну одиницю витрат у процесі використання наявних ресурсів. В умовах ринку кожне підприємство, будучи економічно самостійним товаровиробником, має право використовувати будь-які оцінки ефективності розвитку власного виробництва в рамках встановлених державою податкових відрахувань і соціальних обмежень.

На основі проведених досліджень можна запропонувати таке трактування категорії «економічна ефективність сільськогосподарського виробництва» — це відносна величина, яка відображає відношення отриманих результатів до понесених витрат, або співвідношення кінцевих результатів до затрачених ресурсів. Ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, через яку проявляється дія об'єктивних економічних законів і яка показує результативність виробництва.

Тож, підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є об'єктивною закономірністю і вирішальною передумовою прискорення розвитку агропромислового комплексу і подальшого зростання результативності економіки країни.

1.2 Показники економічної ефективності виробництва молока та методика їх визначення

Поглиблення ринкових процесів в економіці України визначає необхідність переорієнтації виробничо-комерційної діяльності суб'єктів господарювання щодо задоволення потреб споживачів на основі концепції маркетингу. Через мінливість попиту на агропродовольчому ринку здійснюються постійні пошуки більш ефективних напрямів товарної і цінової політики, каналів розподілу продукції, процесів постачання й товаропросування, методів формування попиту і стимулювання збуту, активізуючи цим у підприємствах аграрного сектора маркетингову діяльність. У зв’язку з цим перед сільськогосподарськими підприємствами постають нові завдання, розв’язання яких вимагає комплексного дослідження ринку та вивчення його поточної кон’юнктури, прогнозування розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, формування та задоволення попиту, та аналізу економічної ефективності ринкової діяльності в цілому.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в підприємствах та об'єднаннях визначається як народногосподарська ефективність, економічна ефективність галузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємопов'язані і відповідати критерію ефективності. В ефективності виробництва відображується вплив комплексу взаємопов'язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. У зв’язку з цим для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємопов'язаних показників, які відбивають вимоги економічних законів і характеризують вплив різних факторів.

Економічну ефективність галузі скотарства в окремих категоріях господарств можна охарактеризувати за допомогою таких натуральних та вартісних показників: продуктивність великої рогатої худоби; витрати кормів на 1 ц. молока; 1 ц. приросту великої рогатої худоби та на одну умовну голову; трудомісткість одиниці продукції.

Показники ефективності галузі скотарства співставляють по кожній групі тварин, як в натуральній так і у вартісній формах з середніми показниками по району чи показниками іншого господарства, або з даними цього ж господарства за кілька років. При цьому необхідно проаналізувати та спів ставити показники продуктивності худоби, та продуктивність праці, затрати праці у люд. год. в розрахунку на одиницю продукції.

Методичні основи оцінки економічної ефективності пов’язані з розрахунком співвідношення результату (ефекту) від виробництва до розміру ресурсів (витрат), які були витрачені з метою отримання даного результату і розраховується за загальною формулою [14, с. 56]:

е = (1.1)

Де, е — критерій економічної ефективності;

Е — економічний результат (вигода, ефект);

В — витрати на досягнення економічного результату.

При інтенсивному типу виробництва сільськогосподарської продукції властиве удосконалення продуктивних сил і виробничих відносин, впровадження у виробництво більш сучасних та продуктивних технічних засобів, технологій, сучасних високопродуктивних сортів та порід, підвищення кваліфікації працівників, висока трудова дисципліна, матеріально-мотиваційна зацікавленість, реконструкція господарського механізму.

При доскональній та оптимальній комбінації даних позицій забезпечується продуктивність функціонування всіх засобів виробництва. Інтенсивний тип виробництва ґрунтується на максимізації вживання прогресивних результатів вітчизняної та зарубіжної науки й техніки, та засобів підвищення ефективності. Метою інтенсифікації сільського господарства являється виробництво максимальної кількості продукції, а матеріально-технічною базою виробництва виступає зростання капіталовкладень у розрахунку на одиницю площі чи голову худоби [3, с. 72, 26, с.20−21].

Кількісною характеристикою процесу інтенсифікації слугує поняття «рівень інтенсивності». Відповідно до специфіки сільського господарства найповніше процес інтенсифікації, згідно з працями вчених, формують два показники, які розраховуються на гектар земельних угідь: сума основних виробничих фондів та поточні витрати (без амортизації) і об'єм валової продукції. Перший показник визначає матеріально-технічну базу процесу інтенсифікації виробництва, а другий показник — ціль інтенсифікації виробництва. Дані показники являються узагальнюючими за своїм характером і вартісними за формою, що при інфляційних процесах не зможуть цілком відобразити якість та динаміку використаних ресурсів [5, с. 70−71; 14, с. 675]. Серед показників, які визначають рівень інтенсивності тваринництва вчені виділяють наступні головні показники: структуру стада, виробничі витрати на умовну голову худоби, щільність поголів'я на 100 гектар земельних угідь, частку породних тварин, кількість кормової площі, що припадає на умовну голову худоби, витрати кормів на умовну голову за поживністю, фондо — та енергонасиченість, фондо — та енергоозброєність.

Головний показник визначення рівня інтенсивності тваринництва розраховують за формулою:

(1.2)

Де Рi — рівень інтенсивності;

Фос — середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.;

Вв — виробничі витрати, тис. грн.;

А — амортизаційні відрахування, тис. грн.;

Пy — кількість умовних голів худоби, гол.

Об'єми інвестицій в оновлення основних засобів тваринництва (в тому числі молочного скотарства) та безумовно кормовиробництва не повинні бути ціллю, бо матеріально-технічне переоснащення господарства має межу підвищення ефективності свого розвитку. Для прийняття раціонального рішення щодо об'ємів інвестування у створення, наприклад, культурних пасовищ необхідно розрахувати економічну ефективність даних капітальних вкладень. Це економічна категорія, що визначає необхідність капітальних вкладень при плануванні й аналізі результатів їх освоєння. Оцінка ефективності вкладення капітальних інвестицій проводиться за визначенням та співвідношення витрат та результатів від проведення інвестицій.

Ефективність капітальних вкладень характеризують показники загальної (абсолютної) економічної ефективності та порівняльного (відносного) ефекту. До показників загальної економічної ефективності відносять коефіцієнт ефективності та строк окупності капітальних вкладень.

Коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (Ке) визначають відношенням приросту прибутку (П') до капітальних вкладень (Кв), які зумовили цей приріст [8, с. 131]:

Ке = (1.3)

Термін окупності капітальних вкладень — це обернений коефіцієнту ефективності показник, який розраховують відношенням капітальних вкладень до приросту прибутку:

Т = (1.4)

До порівняльного (відносного) ефекту капітальних вкладень відносять показник річного економічного ефекту. Річний економічний ефект капітальних вкладень (Е річ) розраховується різницею приведених витрат за порівняльними варіантами у розрахунку на річний об'єм виробництва продукції по нових технологічних процесах:

Е_річ = [(С₁+Е_н К₁) — (С₂+Е_нК₂]О₂ (1.5)

Де С₁, С₂ — собівартість одиниці продукції відповідно за базовим та новим варіантом, грн./ц;

К₁, К₂ — капітальні вкладення на одиницю продукції відповідно за базовим та новим варіантом, грн./ц;

Е_н — нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (0,15);

О₂ — об'єм виробництва продукції за новим варіантом, ц.

Існує кілька методик визначення ефективності виробництва і використання кормів, серед яких слід виділити методику визначення економічної ефективності виробництва та використання кормів за допомогою показників прибутку і рентабельності [33, с.2−3]. Дана методика використовується для організаційної структури виробництва, що функціонує в умовах ринкової економіки і включає виробників кормів, посередників, виробників тваринницької продукції. Система цін для цієї організаційної структури складається включає закупівельні та реалізаційні ціни на корми і тваринницьку продукцію, основа якої - ринкова ціна реалізації і собівартості тваринницької продукції.

Розрахунки проводять у три етапи:

1. На основі математичної моделі визначають оптимальну структуру кормовиробництва у взаємозв'язку з потребою тваринництва.

2. Визначають систему цін на корми і тваринницьку продукцію.

3. Розраховують економічну ефективність у цілому і по кожній культурі.

Методика, розроблена А. Е. Назаровим, ґрунтується на визначенні інтегральних результатів оцінки ефективності кормів на основі розрахунку часткових показників за методом багатомірної середньої. До часткових показників відносять:

— вихід кормових одиниць з 1 га, ц;

— вихід протеїну з 1 га, ц;

— вихід кормових одиниць на 1 грн. понесених витрат, ц;

— вихід кормових одиниць на 1 люд.-год., ц;

— забезпеченість 1 ц кормових одиниць перетравним протеїном, кг.

На основі цієї методики визначають, яку культуру вигідніше вирощувати або на яку культуру вигідніше замінити ту чи іншу кормову культуру.

Третя методика, яку відображає Л. В. Макарова [21, с. 40], оцінки економічної ефективності виробництва кормів ґрунтується на показниках енергетичної поживності кормів не в кормових одиницях, а в обмінній енергії. Суть цієї методики полягає в тому, що корми є енергією, використання якої здійснюється через реалізацію продукції тваринництва. У такий спосіб, знаючи собівартість одержаної енергії і вартість її реалізації, можна визначити прибуток. Ця методика застосовується в м’ясо-молочному скотарстві та вовно-м'ясному вівчарстві.

Останнім часом значного поширення набуває методика еколого-економічної оцінки ефективності кормовиробництва. Як зазначив В. П. Славов [29, с. 85], критерієм її є максимальний вихід поживних речовин з урахуванням енергетичної цінності кормів. В основу методики покладено такі показники: енергетична урожайність кормових культур; трудомісткість; вміст радіоактивного цезію.

Методика придатна для використання не тільки на територіях, забруднених радіоактивними елементами, а й для кормових угідь, забруднених нітратами чи нітритами.

Для проведення економічної оцінки кормових культур використовують також наступні показники [15, с. 322]:

— вихід з 1 га посіву кормових одиниць, ц;

— вихід з 1 га посіву перетравного протеїну, ц;

— собівартість 1 ц кормових одиниць, грн.;

— прямі затрати праці на 1 ц корм. од., люд.-год.

З метою сукупної оцінки кормових одиниць використовують показник виходу кормопротеїнової одиниці з 1 га окремих кормових культур.

Ефективність управління прибутком на підприємстві, як і його дохідність, характеризується показниками рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов’язаних із виробництвом продукції, визначається як:

Р = (П / С) х 100, (1.6)

де Р — рівень рентабельності, %;

П — прибуток від реалізації продукції, грн.;

С — собівартість продукції, грн.

Практика рекомендує для оцінки рентабельності сільськогосподарської продукції використовувати систему взаємопов'язаних показників рентабельності :

а) показники, розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу);

б) показники, розраховані у зв’язку з використанням виробничого капіталу (виробничих активів).

Знайшовши прибуток, можна охарактеризувати чи рентабельною була дана галузь упродовж періоду, що аналізується. Рівень рентабельності за рахунок проведених додаткових заходів розраховують діленням вартості додатково отриманої продукції на додаткові затрати на проведення зоотехнічних заходів та затрат на реалізацію додаткової продукції за мінусом одиниці та помножити на 100%.

Таким чином, ефективність виробництва молочного скотарства повинна визначатися системою науково обґрунтованих і взаємопов'язаних показників, що дають змогу здійснити найбільш повну та всебічну її оцінку. Визначення ефективності галузі молочного скотарства здійснюється з використанням як загальних показників ефективності виробництва продукції тваринництва, так і специфічних. Загальними показниками ефективності виробництва тваринницької продукції є натуральні (обсяг виробництва молока за добу, обсяг реалізації, обсяги витрачених ресурсів, продуктивність тварин, продуктивність праці, ефективність використання кормових ресурсів, матеріаломісткість виробництва) та вартісні показники (виручка від реалізації молока, витрати на виробництво, витрати окремих видів ресурсів, обсяг одержаного прибутку, прибуток на умовну голову, питомі капіталовкладення на умовну голову).

Крім вартісних показників ефективності виробництва молока в ринкових умовах важливе місце належить змішаним показникам, які характеризують величину одержаного прибутку (собівартість 1 ц молока, ціни по каналах його реалізації молока).

Крім того, при визначенні ефективності виробництва молока застосовують відносні показники, які характеризують величину одержаного ефекту на одиницю витрачених ресурсів або величину змін фактичних показників із базовими. До них належать рентабельність виробництва молока та норма прибутку, індексні й відсоткові форми, що показують зміни показників, рівень товарності виробництва за статтями або елементами витрат, що відображають структуру використаних у виробництві ресурсів.

Для аналізу стану ефективності виробництва молока слід забезпечити інформацією як внутрішнього, так і зовнішнього споживача. До зовнішніх споживачів інформації належать органи державного управління, які займаються розробленням і реалізацією політики розвитку галузі молочного скотарства на основі підвищення її ефективності.

Річну ефективність виробництва молока визначають за середньорічним надоєм молока, обсягом виробництва молока за рік, витратами кормів на виробництво 1 ц молока, надходженнями від реалізації, сумою субсидій та загальної виручки.

Інтенсивність виробництва молока передбачає концентрацію необхідних ресурсів у розрахунку на підприємство, 100 га ріллі, голову худоби. Основним видом ресурсів є капітал, робоча частина якого у молочному скотарстві матеріалізується в поголів'ї, техніці, технології виробництва. Основним напрямом підвищення ефективності галузі є рівень її інтенсифікації. На рівень ефективності виробництва молока впливають також форми продажу продукції, від яких залежить рівень цін на продукцію, що підлягає реалізації.

РОЗДІЛ 2. СТАН ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (скорочена назва ТОВ «Прогрес») було створено шляхом реорганізації закритого акціонерного товариства «Прогрес» у 2010 році відповідно до рішення засновників, протокол № 1 від 06 березня 2010 року у товариство з обмеженою відповідальністю, з метою збільшення доходів членів цього товариства під час провадження ними сільськогосподарської діяльності та на захист їхніх економічних інтересів.

Юридична адреса сільськогосподарського підприємства: 17 640, Чернігівська обл., Варвинський рн, с. Гнідинці, вул. Незалежності, 40.

Діяльність підприємства по КВЕД: змішане сільське господарство.

Підприємство діє на основі Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію». ТОВ «Прогрес» створено для спільного виробництва сільськогосподарської продукції, товарів народного споживання та продукції виробничо-технічного призначення, діє на засадах підприємства та самоврядування і здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку. Вищим органом управління товариством є збори засновників. Виконавчим органом товариства являється правління, яке здійснює керівництво його поточною діяльністю. Керівництво роботою правління здійснює голова правління Сліпченко Павло Іванович.

ТОВ «Прогрес» здійснює свою діяльність шляхом вирощування продукції рослинництва, зокрема зернових та технічних культур, і продукції тваринництва, зокрема відгодівлею великої рогатої худоби, свинарством, наданням послуг в галузі рослинництва, переробкою сільськогосподарської сировини (зернова продукція, виробництво цукру, і т.д.). У володінні господарства також знаходяться незначні площі багаторічних трав, однорічних трав, що сприяють власній заготівлі кормів.

ТОВ «Прогрес» розташований у південній частині Варвинського району Чернігівської області і відноситься до південної частини Полтавської рівнини, належить до недостатньо вологої агрокліматичної зони. Рельєф в основному рівнинний, розчленований прохідними долинами, балками, ярами. На території району протікають річки басейну Дніпра (Удай, Рудка, Варвиця, Озерянка, Журавка). Переважають типові чорноземи (84% площі району), лучні дернові, торф’яно-болотні ґрунти. Лежить у лісостеповій зоні. Ліси (дуб, береза, липа, клен) та чагарники займають 6,6 тис. га. Саме ж с. Гнідинці, де й розміщене ТОВ «Прогрес» розташоване на річці Рудка (притока Удаю), за 8 км від районного центру Варви. Варто відзначити, що поблизу с. Гнідинці ще у 1959 році було відкрито родовище нафти. Нафтові свердловини за радянських часів давали рекордну кількість нафти на рік — 7 мільйонів тонн. Нині нажаль виснажені.

Клімат Чернігівської області помірно-континентальний, з досить теплим літом та порівняно м’якою зимою та слабкою зволоженістю. Середня багаторічна температура найбільш теплого місяця (липня) +18,4−19,9°С, найбільш холодного (січня) від -6°С до -8°С. Але в окремі роки температура значно відхиляється від вказаних величин. Абсолютний температурний максимум +38°С, а мінімум -34°С. Безморозний період продовжується 155−170 днів. В окремі роки бувають сильні морози. Тривалість періоду зі стійким сніговим покривом 95−105 днів. Період вегетації (кількість днів з температурою понад 15°) становить 105−110 днів. Переважають західні вітри, що приносять 550−600 мм опадів за рік. Найменше опадів буває зимою (січень — лютий), найбільше їх припадає на червень-серпень.

Підприємство займається широким спектром різної діяльності. Це і вирощуванням продукції рослинництва (зернові культури, технічні культури, овочівництвом, заготівлею кормових культур), і вирощуванням продукції тваринництва (великої рогатої худоби як молочного, так і м’ясного напрямку, свинарство). Продукція ТОВ «Прогрес» реалізується як на території України, так і за кордон (Росія, Китай).

Оскільки, головним засобом виробництва продукції рослинництва і тваринництва є наявність земельних ресурсів, то ефективність їх використання значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності всього сільського господарства.

Всього даному підприємству належить 2895 га сільськогосподарських угідь, які займає рілля, дана площа упродовж 2011;2013 рр. залишалася незмінною. Вся земля, яка знаходиться в користуванні ТОВ «Прогрес», взята в оренду. Оскільки вся площа сільськогосподарських угідь підприємства використовується під ріллю, то коефіцієнти освоєння, розораності, використання площі ріллі за останні 3 роки дорівнюватимуть 1, тобто 100%.

Розглянемо динаміку основних результатів діяльності ТОВ «Прогрес» у 2011;2013 рр. у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Динаміка виробництва та реалізації продукції рослинництва та тваринництва ТОВ «Прогрес» у 2011;2013 рр., тис. грн.

Як видно із даних таблиці 2.1. діяльність підприємства більше орієнтована на виробництво та реалізацію продукції рослинництва. Так, у 2012 році спостерігається значне підвищення собівартості виробництва та реалізації продукції рослинництва, а також зростання чистого прибутку від її реалізації. Проте у 2013 році відбулось зростання лише собівартості виробництва як по відношенню до 2012 року, так і до 2011, однак значно знизилась собівартість реалізації, навіть нижче показника 2011 року на 370,4 тис. грн., такі зрушення є позитивними, адже свідчать про скорочення витрат на реалізацію продукції рослинництва. Такі зміни дозволили збільшити чистий дохід у 2013 році на 1253,2 тис. грн .у порівнянні з 2011 роком, проте у порівнянні з 2012 роком він зменшився на 2410,3 тис. грн.

Що стосується продукції тваринництва, то тут спостерігається негативна тенденція, адже упродовж останніх трьох років собівартість виробництва та реалізації даного виду продукції постійно зростає, а прибуток від даної діяльності у 2011;2012 роках був меншим за витрати, що звісно свідчить про збитковість реалізації продукції тваринництва. Так сума державної підтримки сільського господарства у галузі тваринництва у 2012 році становила 567,7 тис. грн. за рахунок податку на додану вартість. Проте у 2013 році ситуація покращилась, адже підприємство змогло покрити суму витрат та отримати прибуток від реалізації продукції тваринництва у розмірі 920,5 тис. грн. І хоча у порівнянні з 2011 роком відбулось зростання як собівартості, так і прибутку від реалізації даної продукції, то у порівнянні із 2012 роком, відбулось зменшення собівартості, що позитивно характеризує діяльність підприємства.

Загалом динаміка доходів та витрат пов’язаних із виробництвом та реалізацією сільськогосподарської продукції (рослинництва і тваринництва) ТОВ «Прогрес» у 2011;2013 роках наведена на рис. 2.1. Із рисунку яскраво видно, що упродовж всього періоду чистий дохід (виручка) від реалізації продукції покривав витрати на виробництво та реалізацію даної продукції, що позитивно характеризує діяльність підприємства загалом.

Рис. 2.1. Динаміка доходів та витрат ТОВ «Прогрес» в результаті виробництва та реалізації продукції рослинництва і тваринництва у 2011;2013 рр., тис. грн.

Найважливішим ресурсом сільськогосподарського виробництва є трудовий ресурс, адже лише за допомогою людського капіталу можливе функціонування даної галузі. Найважливішою властивістю праці є її продуктивність, рівень якої характеризує ефективність використання трудових ресурсів. Продуктивність праці як економічна категорія відображує взаємозв'язок між обсягом виробництва продукції і відповідними затратами праці. Праця людей є необхідною складовою частиною процесу виробництва споживання та розподілу створеного продукту. Участь працюючих у створеній матеріальній та духовній базі висловлюється у вигляді заробітної плати, яка повинна відповідати кількості та якості затраченої ними праці.

Показники продуктивності праці та динаміка трудових ресурсів підприємства наведена у табл. 2.2.

Як видно із даних таблиці 2.2. чисельність працівників у 2013 році зросла на 10 осіб у порівнянні з 2012 роком та на 8 у порівнянні з 2011 роком. Це призвело до зменшення продуктивності праці із 38,6 до 34,88 га на особу.

Таблиця 2.2

Динаміка трудових ресурсів ТОВ «Прогрес» у 2011;2013 рр.

Упродовж всього періоду збільшувався фонд оплати праці працівників, проте збільшення середньооблікової кількості працюючих призвело до зменшення середньої заробітної плати на 1го працюючого у порівнянні з 2012 роком із 21,58 тис. грн. до 20,15 тис. грн. в 2013 році, проте у порівнянні з 2011 роком даний показник ріс на 4,67 тис. грн. або 30,14%. Зміна чисельності працівників тваринництва та витрат на оплату праці даних працівників сприяли збільшенню середньої заробітної плати працівникам рослинництва із 16,77 тис. грн у 2011 році до 19,67 тис. грн. у 2013 році, для працівників галузі тваринництва, дана динаміка також була позитивною із 13,55 тис. грн. у 2011 році до 20,77 тис. грн. у 2013 році. Проте такі річні показники є дуже низькими, адже місячна заробітна плата у 2013 році для працівників рослинництва становила 1,64 тис.грн./міс, а для працівників тваринництва 1,73 тис.грн./міс на 1го працівника.

Таким чином, діяльність ТОВ «Прогрес» у 2011;2013 роках була прибутковою, проте у 2011;2012 роках спостерігались труднощі із реалізацією продукції тваринництва, собівартість якої перевищувала дохід, тому необхідно визначити причини такого негативного результату діяльності.

2.2 Динаміка поголів'я корів, їх продуктивності та валового виробництва молока

Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незмінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості.

В останні роки відбувається тенденція до різкого скорочення поголів'я ВРХ та й взагалі галузі тваринництва. На сьогоднішній день підприємству сільського господарства, не вигідно займатися тваринництвом. Галузь рослинництва більш менш переживає скрутне становище.

Показники ефективності галузі скотарства співставляють по кожній групі тварин, як в натуральній так і у вартісній формах за даними цього ж господарства за кілька років. При цьому необхідно проаналізувати та співставити показники продуктивності худоби, та продуктивність праці, затрати праці у люд. год. в розрахунку на одиницю продукції.

Економічну ефективність галузі скотарства в окремих категоріях господарств можна охарактеризувати за допомогою таких натуральних та вартісних показників: продуктивність великої рогатої худоби; витрати кормів на 1 ц. молока; 1 ц приросту великої рогатої худоби та на одну умовну голову; трудомісткість одиниці продукції.

Вся вироблена продукція в господарстві несе назву валова продукція. При цьому проводять аналіз рівня товарності в розрізі окремих видів продукції. Рівень товарності в галузі тваринництва значно більш ніж в галузі рослинництва. Це можна пояснити тим, що більшість продукції рослинництва використовують на внутрішньогосподарські потреби.

Виробнича спеціалізація господарства визначається питомою вагою ведучої товарної продукції. Тому ведучою галуззю в даному господарстві, ТОВ «Прогрес» є рослинництво.

Розглянемо динаміку поголів'я корів та їх продуктивність за допомогою таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Динаміка поголів'я корів та їх продуктивність на ТОВ «Прогрес» у 2011;2013 рр.

Як показують дані таблиці 2.3. поголів'я худоби на ТОВ «Прогрес» щороку збільшується із 211 голів у 2011 році на 51,66% до 320 голів у 2013 році. Такі зміни призвели до збільшення обсягів поголів'я 100 га с/г угідь із 7 голів на 100 га с/г угідь до 11 голів.

Також збільшується кількість ВРХ м’ясного напрямку, яка упродовж 2011;2013 рр. збільшилась на 90% з 50 голів до 95. Такі показники свідчать про розширення збуту м’яса та хорошу якість даної продукції.

Що стосується динаміки поголів'я молочного стада, то тут спостерігається протилежна динаміка — зменшення у 2013 році на 4,1% у порівнянні з 2011 роком, або ж на 5 голів, що пов’язано із збільшенням кількості осіменених корів, проте це дозволило збільшити надій молока на 29,29% або ж 1805 ц. молока. Найвищий показник надою спостерігається у 2012 році, а саме 12 127 ц. молока, проте це зумовлено лише збільшенням поголів'я корів молочного стада у даному році, адже надій молока на 1 корову у 2012 році - 6737,22 кг був навіть дещо меншим ніж у 2013 році - 6810,26 кг.

Також упродовж всього періоду спостерігається збільшення обсягів виробництва молока на 100 га с/г угідь, а саме на 34,84% або 60,75 кг на 100 га с/г угідь у 2013 році у порівнянні з 2011.

Важливим показником галузі тваринництва є виробнича собівартість продукції. Собівартість продукції - це витрати сільськогосподарського підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виражені в грошовій формі. Тому, розглянемо виробничу собівартість продукції тваринництва (ВРХ) для ТОВ «Прогрес» у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Виробнича собівартість продукції тваринництва (ВРХ) ТОВ «Прогрес» у 2011;2013 рр.

Із розрахунків видно, що виробнича собівартість продукції тваринництва, а саме ВРХ має позитивну динаміку, у 2013 році вона зменшилась на 29,53% у порівнянні із 2011 роком, проте у порівнянні із 2012 роком відбулось незначне її збільшення. Така динаміка спостерігається по відношенню до усіх статей, що формують собівартість даної продукції, а саме: прямих матеріальних витрат на 28,25%, прямих витрат на оплату праці на 16,03% та інших прямих та загальновиробничих витрат на 91,65%. Що, безумовно, є позитивною тенденцією.

Розглянемо детальніше показники надходження та вибуття молока на ТОВ «Прогрес» у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Показники надходження та вибуття молока на ТОВ «Прогрес» у 2011;2013 рр.

Як показують дані розрахунків, у 2013 році було реалізовано 7968 ц. молока, що на 29,29% більше показника 2011 року, що становив 7168 ц.

Дані таблиці свідчать про те, що все надоєне молоко підприємство реалізує, а для годівлі худоби та птиці закупляє молоко нижчої якості, ціна на яке відповідно також нижча, що дозволяє заощаджувати кошти, адже від продажі молока по вищих цінах підприємство отримує прибутки, незначна частина яких потім спрямовується на закупівлю необхідної кількості молока для годівлі худоби та птиці.

Також у порівнянні з 2011 роком у 2013 році дещо збільшилась кількість молока спрямованого на годівлю худоби та птиці, а саме на 36,62% або 368 ц., що загалом склало 1373 ц.

Таким чином проведені розрахунки дали можливість визначити, що упродовж 2011;2013 років на ТОВ «Прогрес» збільшувалось поголів'я великої рогатої худоби, дещо зменшилась кількість корів молочного стада проте продуктивність надою молока лише збільшилась, що є звісно ж позитивною тенденцією. Вдалось також виявити те, що підприємство реалізує усе надоєне молоко, а для годівлі худоби та птиці закупляє дешевше та дещо менш якісне.

2.3 Економічна ефективність виробництва молока

Показники ефективності виробництва молока залежать від застосування способів удосконалення організації і технології виробництва. Істотно впливають на них наслідки виробничої діяльності господарства в цілому, що й треба врахувати при розробленні заходів для підвищення ефективності роботи ферм і комплексів.

Собівартість продукції - важливий узагальнюючий економічний показник виробничо — фінансової діяльності підприємства. Зниження собівартості продукції має велике народногосподарське і економічне значення в підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва.

Важливим показником ефективності виробництва є собівартість 1 центнера продукції. Проаналізуємо показники виробничої собівартості молока на підприємстві у табл.2.6.

Таблиця 2.6

Виробнича собівартість молока ТОВ «Прогрес» у 2011;2013 рр.

Виробнича собівартість молока ТОВ «Прогрес» у 2013 році має негативну тенденцію. Так у порівнянні із показниками 2011 року собівартість зросла на 9,40% або 236,3 тис. грн. що було зумовлено збільшенням прямих матеріальних витрат на 14,37% або 270,4 тис. грн., та прямих витрат на оплату праці на 40,39% або 158,60 тис. грн., що було спричинено збільшенням кількості працівників зайнятих у тваринництві на 8 осіб. При цьому, основним резервом для зниження собівартості молока є підвищення продуктивності праці при одночасному підвищенні заробітної плати обслуговуючого персоналу і зменшення витрат, пов’язаних з виробництвом та використанням кормів. Інші прямі витрати та загальновиробничі витрати у 2013 році зменшились на 80,29% або 192,7 тис. грн., що звісно ж є позитивною динамікою.

Як показують дані розрахунків, на 1ц надоєного молока у 2013 році припадало 0,35 тис. грн. витрат, що на 15,38% менше показника 2011 року, який становив 0,41 тис. грн. така тенденція є позитивною, адже свідчить про підвищення ефективності виробництва молока.

Структура витрат, що формують собівартість молока у 2013 році наведена на рис. 2.2.

Рис. 2.2.Структура витрат, що формують собівартість молока у 2013 р.,%

Таким чином, основну частину витрат на виробництво молока ТОВ «Прогрес» у 2013 році становить вартість кормів — 69,12%, що витрачаються на годівлю молочного стада. На другому місці знаходяться витрати на оплату праці, що складають 20,04%.

Ефективність виробництва молока, по суті, розкривається сукупністю показників ефективності його виробництва. Особливе значення мають такі показники: продуктивність виробництва молока, продуктивність праці, собівартість продукції, ціна реалізації 1ц, прибуток на 1люд, на 1ц продукції і на 1га посівної площі, рівень рентабельності виробництва продукції. Розрахунок даних показників наведено у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Основні показники ефективності виробництва молока на ТОВ «Прогрес» у 2011;2013 рр.

Із наведених даних видно, що найбільший дохід (виручку) від реалізації підприємство отримало у 2012 році, в результаті продажу 12 127 ц. молока, що склав 4970,5 тис. грн. У 2013 році спостерігається збільшення даного показника у порівнянні із 2011 роком на 22,64% або 689,9 тис. грн. що зумовлено меншими показниками надою молока яке було реалізовано на суму 3677,9 тис. грн.

Упродовж всього періоду підприємство отримувало прибутки від реалізації молока, так найприбутковішим був 2012 рік — 2528,1 тис. грн. та у 2013 році у порівнянні з 2011 роком також відбулося доволі значне збільшення даного показника, на 91,3% або 442,6 тис. грн., що фактично склав 927,4 тис. грн. Такі показники свідчать про підвищення ефективності реалізації молока у порівнянні з 2011 роком. Порівняння даного показника із значенням 2012 року вважаємо недоцільним, адже у 2012 році збільшення усіх показників було спричинено значним збільшенням кількості корів молочного стада (на 63 голови більше ніж у 2013 році) та відповідно більшими об'ємами надою молока, що у підсумку було навіть менш продуктивним ніж у 2013 році, тому збільшення голів молочного стада не сильно впливає на показник продуктивності виробництва молока.

Інтенсивність виробництва молока мала тенденцію до збільшення упродовж всього періоду так у 2011 році було вироблено 174,5 кг молока на 100 га с/г угідь, у 2012 — 232,72, у 2013; 235,24 кг молока на 100 га с/г угідь, що свідчить про ефективне управляння виробництвом молока на підприємстві.

Що стосується витрат на 1 ц молока, то тут спостерігається позитивна тенденція, адже вони зменшились із 0,41 тис. грн. у 2011 році до 0,35 тис. грн. у 2013 році, основі витрати що їх формують, це витрати на корми — 69,12% та витрати на оплату праці працівникам по обслуговуванню виробництва молока — 20,04%, решту 10,84% становлять прямі та інші прямі витрати.

Основним показником ефективності виробництва продукції є прибуток. У нашому випадку спостерігається зростання прибутку отриманого від продажу 1го ц. молока, а саме на 47,96% у 2013 році або на 0,04 тис. грн. до показника 0,12 тис. грн. тобто 1,2 грн. з 1го кг. реалізованого молока, що є доволі хорошим показником. Також збільшився прибуток на 1га посівної площі, із 0,17 тис.грн./га у 2011 році зріс на 91,30% та склав 0,32 тис.грн./га у 2013 році, що на 0,15 тис.грн./га більше ніж в 2011 році.

Як відомо, ефективність управління прибутком на підприємстві, як і його дохідність, характеризується показником рентабельності продукції. Рівень рентабельності молока теж мав позитивну тенденцію до збільшення у 2013 році на 74,86% із 0,19 до 0,34, це означає, що на 1 грн. прибутку припадає 0,34 грн. витрат, що свідчить про високу ефективність від реалізації молока у 2013 році.

Динаміку доходів та витрат на реалізацію молока наведено на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Динаміка доходів та витрат від реалізації молока на ТОВ «Прогрес» у 2011;2013 рр., тис. грн.

Із наведеної діаграми яскраво видно, що дохід (виручка) від реалізації молока упродовж 2011;2013 років перевищує собівартість виробництва молока, сума даного перевищення і становить чистий прибуток від реалізації молока за даний період.

Таким чином, підводячи підсумок можна сказати, що ефективність виробництва та реалізації молока на ТОВ «Прогрес» упродовж 2011;2013 років є високою, проте для забезпечення такого ж рівня ефективності або її підвищення необхідно постійно удосконалювати процес управління виробництвом даного виду продукції.

РОЗДІЛ 3. ПРОЕКТ ЗБІЛЬШЕННЯ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА І ПІДВИЩЕННЯ ЙОГО ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

3.1 Перспективи розвитку молочного скотарства

Виходячи з нормативів споживання молока та молокопродуктів (390 кг. на душу населення), за даними науково-дослідного інституту гігієни та харчування, внутрішня потреба України у молочній продукції становить понад 19 млн. тонн. Україна за своїми природними умовами та ресурсним потенціалом може задовольнити не тільки власні потреби у продовольстві, а й експортувати значні обсяги харчових продуктів.

Основні перешкоди зростання та розвитку галузі переробки молока в Україні пов’язані з нижченаведеними чинниками:

По-перше, слабкість внутрішніх ринків по відношенню до загального потенціалу в галузі переробки.

По-друге, перешкодою розвитку секторів переробки молока є неадекватність та постійне забезпечення якісною сировиною.

По-третє, відсутня навчальна пропаганда культури ведення тваринництва, хоча неякісне утримання тварин, тобто за старими звичаями, відсутність селекційної роботи на селі роблять тварин малопродуктивними.

По-четверте, приватний сектор молочного скотарства поставлений у жорсткі умови виживання. Основна маса населення бажає продавати молоко підприємствам молочної промисловості за місцем проживання, але приймальна мережа потребує значного розширення та оснащення холодильними установками. Повна відсутність належного метрологічного забезпечення в господарствах не дозволяє ефективно виконувати умови ДСТУ.

По-п'яте, має місце дефіцит молочних продуктів для забезпечення потреб населення за рекомендаціями Міністерства охорони здоров’я, щодо раціонального харчування.

Саме з поглибленою спеціалізацією, пов’язане підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Для розвитку молочного скотарства необхідно проводити широку програму технічного переозброєння об'єднань, племінних заводів, сільськогосподарських підприємств, створити умови для впровадження у виробництво досягнень науки. Будівництво тваринницьких комплексів і організацію виробництва на промисловій основі у найближчі роки будуть основними у молочному скотарстві.

Проте було б помилковим пов’язати промисловий характер виробництва тільки з будівництвом молочних комплексів. Зарубіжний досвід показує, що застосування нових промислових методів виробництва може бути ефективним лише при технічній реконструкції на основі прогресивної промислової технології можна збільшити обсяг виробництва за порівняно короткий строк при невисоких капіталовкладеннях, скоротити затрати праці і засобів у розрахунку на одиницю продукції. Отже, реконструкція молочних комплексів менш важлива, ніж будівництво нових.

При реконструкції молочних ферм доцільно застосувати найбільш прогресивні технології утримання худоби з урахуванням конкретних умов господарств на основі використання серійних засобів механізації, які забезпечують потоковість технологічних ліній, впровадження ефективної системи відтворення стада; створення сталої кормової бази і забезпечення повноцінної годівлі худоби; використання раціональної організації праці. Найкраще, Коли зростання виробництва молока відбувається за рахунок підвищення продуктивності маточного поголів'я при деякому збільшенні його чисельності. Істотним недоліком, який гальмує інтенсифікацію і підвищення ефективності виробництва молока, є високі витрати кормів на одиницю продукції. Це відбувається в умовах збільшення в раціонах питомої ваги концентрованих кормів. Причиною їх перевитрати є, головним чином, недостатня повноцінність раціонів молочної худоби, особливо за протеїном.

Значним резервом збільшення молочної продуктивності худоби та виробництва молока є ліквідація яловості корів, адже із ялової тварини значно (на 35%) зменшується продуктивність. До того ж галузь недоодержує молодняк, який міг би бути використаний для ремонту основного стада або відгодівлі на м’ясо.

Ще однією важливою проблемою, що потребує вирішення є проблема підвищення продуктивності праці у молочному скотарстві пов’язана з розширенням комплексної механізації виробничих процесів на фермах. Адже її рівень тут становить лише 70%, а в деяких господарствах найбільша частка робіт пов’язана з виробництвом молока, виконується вручну.

Щоб збільшити темпи зростання продуктивності праці у тваринництві і зокрема у виробництві молока необхідно:

Зупинити спад продуктивності праці, а потім забезпечити її зростання. Більше уваги приділяти впровадженню у тваринництво прогресивних технологій виробництва.

Поліпшити матеріально — технічне забезпечення, виплачувати вчасно заробітну плату, активізувати матеріальне стимулювання аграрної праці.

Освоювати досягнення НТП, забезпечити значні капіталовкладення в галузь тваринництва.

Встановити у виробництві продукції у тваринництві трудову дисципліну, її зміцнити, забезпечити господарство кваліфікованими кадрами.

Застосувати прогресивні форми організації праці, економічно обґрунтувати спеціалізацію ТОВ «Прогрес».

Поліпшити породні якості тварин.

Такі заходи дадуть змогу ТОВ «Прогрес» підвищити продуктивність праці за рахунок поступових капіталовкладень у застосування досягнень НТП у виробництві молока.

Для визначення перспектив для ТОВ «Прогрес» необхідно визначити ефективність молочного скотарства у даному господарстві (табл. 3.1) для визначення економічної ефективності молочного скотарства підприємства ресурсний метод її визначення.

Таблиця 3.1

Визначення ефективності молочного скотарства ТОВ «Прогрес»

Таким чином, по відношенню до ринкових цін на молоко ТОВ «Прогрес» має усі необхідні йому можливості для підвищення економічної ефективності молочного скотарства підприємства на плановий період. Також підприємству необхідно поліпшувати якість молока, удосконалювати роботи молочної промисловості, поліпшувати доведення продукції галузі до споживача.

Важливим напрямом підвищення ефективності молочного скотарства ТОВ «Прогрес» є поліпшення якості молока. Адже при цьому суттєво зростає ціна його реалізації. Від якості значною мірою залежить і ефективність роботи молокопереробної промисловості. Поліпшення якості молока потребує забезпечення форм необхідними устаткуваннями для його охолодження і фільтрувальними засобами, кваліфікованими кадрами. Слід підтримувати належний санітарний стан у приміщеннях, забезпечувати бездоганну чистоту доїльних установок.

Також одним з напрямків, який може сприяти підвищенню ефективності молочного скотарства, є цілеспрямована селекційна робота. Так, за розрахунками спеціалістів Інституту розведення і генетики тварин УААН, у 2013 році за умов найвищої продуктивності тварин, приріст надоїв молока на одну корову за рахунок селекції становив 744 кг. В той період племінна база характеризувалася високими якісними та кількісними показниками. За останні роки стан селекційної роботи ТОВ «Прогрес» значно покращився. Молочна продуктивність зросла на 34,81%.

Як відомо, рівень виробництва продуктів тваринництва значною мірою залежить від породного складу поголів'я, тобто генетичного потенціалу продуктивності певного масиву худоби. Тому удосконалення існуючих і створення нових порід у молочному тваринництві, які найбільш адаптовані до умов України — один з головних напрямів розвитку селекційної роботи. Тобто пріоритетами мають стати:

— підвищення продуктивності худоби;

— поліпшення природного районування;

— поглиблення спеціалізації худоби за характером одержаної продукції;

— поліпшення оплати кормів;

— продовження строку лактації.

Підвищення ефективності виробництва та формування ринку молока пов’язані також із дальшим удосконаленням роботи молочної промисловості, поліпшенням доведення продукції галузі до споживача. В Україні молокопереробна промисловість представлена 266 підприємствами, які випускають широкий асортимент молочної продукції. Але з незбираного молока виробляється значно менше продукції, ніж потрібно за фізіологічними нормами харчування. Тому поряд із збільшенням виробництва молока, необхідно дбати про своєчасну та якісну його переробку. За умов вільного ринку окремі фермерські господарства, а також підприємства суспільного сектора, які розташовані далеко від великих міст, намагаються самостійно здійснювати переробку молока і реалізацію продукції.

3.2 Визначення рівня беззбитковості виробництва молока

Одним з найважливіших показників для кожного господарства є точка беззбитковості. Точка беззбитковості - елемент самоокупності. Продажі за межею точки беззбитковості є елементом самофінансування.

Беззбитковість забезпечується коли дохід дорівнює витратам. Валовий дохід формується під впливом двох основних факторів :

1. ціна реалізації одиниці продукції;

2. кількість реалізованої продукції.

Чистий дохід від реалізації продукції при незмінному валовому доході формується під впливом податкових платежів, які входять до ціни продукції.

Основною метою управління операційними витратами на підприємстві є оптимізація їх суми і рівня, що забезпечувало б високі темпи розвитку операційної діяльності і досягнення планових обсягів операційного прибутку.

Важливою умовою ефективності управління операційним прибутком є розподіл операційних витрат на постійні та змінні.

До змінних відносять витрати, розмір яких змінюється із зміною обсягу виробництва: витрати на сировину і матеріали, заробітна плата основного виробничого персоналу, паливо і енергія на технологічні цілі та інші витрати.

До постійних відносяться такі витрати, величина яких не змінюється із зміною обсягу виробництва, наприклад, орендна плата, відсотки за кредит, амортизація основних фондів, деякі види заробітної плати керівників підприємства (адміністративні витрати) та інші витрати [10, с. 97].

Важливим якісним фактором, який має суттєвий вплив на формування прибутку від реалізації продукції є співвідношення частки постійних і змінних витрат в загальній їх сумі. Ефект впливу цього фактору на прибуток вимірюється показником, який має назву коефіцієнт операційного ліверіджу.

Операційний ліверідж — це фінансовий механізм управління прибутком підприємства за рахунок оптимізації співвідношення постійних і змінних витрат.

Слід відмітити, що розподіл витрат на постійні та змінні є умовним, оскільки деякі види витрат носять напівпостійний і напівзмінний характер.

При управлінні постійними витратами слід мати на увазі, що високий їх рівень в значній мірі визначається галузевими особливостями здійснення операційної діяльності. Слід відмітити, що постійні витрати в меншій мірі піддаються швидким змінам, тому підприємства, що мають високий коефіцієнт операційного ліверіджу, втрачають гнучкість в управлінні своїми витратами.

Проте, кожне підприємство має достатньо можливостей зниження при необхідності суми питомої ваги постійних операційних витрат. До таких резервів можна віднести:

— суттєве скорочення адміністративних витрат (витрат на управління) при несприятливій кон’юнктурі товарного ринку;

— продаж частки обладнання і нематеріальних активів, що не використовуються, з метою зниження потоку амортизаційних відрахувань;

— широке використання короткострокових форм лізингу машин і обладнання замість їх придбання у власність;

— скорочення обсягу ряду комунальних послуг і деякі інші.

До основних резервів економії змінних витрат відносять:

— зниження чисельності робітників основного та допоміжного виробництв за рахунок забезпечення росту продуктивності їх праці;

— скорочення розмірів залишків сировини, матеріалів і готової продукції в періоди несприятливої кон’юнктури товарного ринку;

— забезпечення вигідних для підприємства умов постачання сировини і матеріалів та інші.

Розрахунок точки беззбитковості, її аналіз є основними аспектами управління постійними і змінними витратами та обсягом реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Розрахунок точки беззбитковості дозволяє визначити, за якого обсягу продажу підприємство буде беззбитковим, тобто той обсяг продажу, нижче якого підприємство починає втрачати кошти.

Точка беззбитковості - це такий обсяг реалізації продукції, коли доходи підприємства дорівнюють його затратам, а підприємство не має ні прибутку, ні збитків.

Для її розрахунку необхідно знати пропоновану ціну продажу одиниці продукції, змінні витрати на одиницю продукції та постійні витрати на весь обсяг виробництва продукції.

Точка беззбитковості розраховується за наступною формулою:

(3.1)

де ТБ — точка беззбитковості,

Пв — величина постійних витрат;

Цр — ціна реалізації одиниці продукції,

Зв — величина змінних витрат з розрахунку на одиницю продукції.

Розрахуємо точку беззбитковості для ТОВ «Прогрес» на основі даних таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Вихідні дані для розрахунку точки беззбитковості для ТОВ «Прогрес»

На онові даних таблиці розраховуємо точку беззбитковості:

ТБ ₂₀₁₁ = 802,1 / 4,87−0,75 = 194,7ц.

ТБ ₂₀₁₂ = 682,1 / 4,1−0,81 = 207,3 ц.

ТБ ₂₀₁₃ = 802,1 / 4,62−0,78 = 208,9 ц.

Отже, точка беззбитковості для ТОВ «Прогрес» становить 208,9 ц. Це означає, що підприємство для того, щоб покрити виробничі витрати повинно виробляти 208,9 ц молока. Фактичний обсяг виробництва становить 7968 ц, це означає, що підприємство повністю покриває виробничі витрати і отримує прибуток.

3.3 Розвиток агропромислової інтеграції в молочному підкомплексі

Для формування ефективних маркетингових систем постачання та реалізації на ринку молочної продукції доцільним буде створення внутрішньогалузевої та міжгалузевої спеціалізації, кооперації та інтеграції агропромислових товаровиробників з підприємствами з переробки та збуту готової продукції.

Говорячи про інтеграцію, слід мати на увазі процес об'єднання пов’язаних у технологічному ланцюгу підприємств різних галузей агропромислового комплексу, які забезпечують послідовну реалізацію технологічного процесу виготовлення кінцевого споживчого продукту, що забезпечує високий синергічний ефект від свого функціонування як системи.

Синергічний ефект в агропромисловому інтегрованому формуванні зумовлюється:

— істотним зменшенням втрат продукції за рахунок мінімізації розриву в часі між її одержанням і промисловою переробкою;

— збільшенням обсягу виробництва кінцевої продукції за рахунок утилізації відходів та поглибленого використання нестандартної (вторинної) продукції;

— скороченням витрат на транспортування продукції до місць переробки і на зустрічне завезення продовольчих товарів;

— раціональнішим розподілом одержуваних прибутків і зниженням податкового тиску.

Напрям інтеграції визначається внутрішнім змістом інтеграційних процесів, їх предметною стороною. Вертикальна за напрямом інтеграція може бути виробничою, маркетинговою та комплексною, а горизонтальна інтеграція за змістом може мати виробничу, фінансово-кредитну, освітньо-консультативну та соціальну спрямованість. З погляду організації ринкового середовища вирішальне значення має маркетингова інтеграція, проте її обов’язковою передумовою є виробнича вертикальна інтеграція.

Спеціалізація й інтеграція — дві сторони єдиного об'єктивного процесу суспільного поділу праці, що виявляються як форми організації виробництва й існування зв’язків у ньому. Поглиблення спеціалізації підприємств і розширення всього діапазону господарських зв’язків створює передумови для безперебійного матеріально-сировинного забезпечення їх виробництв, підвищення економічної ефективності діяльності контрагентів.

При дослідженні даної проблематики важливе місце слід приділити з’ясуванню складу галузей матеріального виробництва та видів діяльності, які правомірно віднести до агропромислового комплексу.

Найбільшого поширення в наукових працях набула концепція, згідно з якою галузі, що входять до АПК, можна об'єднати у три сфери:

— галузі, що виробляють засоби виробництва для сільського господарства та надають йому промислові послуги,

— сільськогосподарське виробництво,

— переробна промисловість і реалізація кінцевого продукту.

У молокопродуктовому підкомплексі між першою і другою сферами інтеграційні зв’язки є односторонніми — від галузей, що виробляють засоби виробництва до сільського господарства (рис. 3.1.).

Однією з основних відмінностей інтеграційно-економічних відносин між другою та третьою сферами в молокопродуктовому підкомплексі є, на наш погляд, наявність більш тісних та інтенсивних, причому двосторонніх, зв’язків. Молокопереробна промисловість є містким ринком для молочної сировини і найпотужнішим джерелом постачання готового продовольства на споживчий ринок.

Рис. 3.1. Інтеграційні зв’язки в молочному підкомплексі [6, с. 11]

Слід зазначити, що в науковій літературі та чинних нормативно-правових актах немає єдиних підходів щодо форм виробничої агропромислової інтеграції в нових економічних умовах. Принципові розбіжності спостерігаються у трактуванні поняття агропромислового формування та об'єднання. Тому, орієнтуючись на світову й вітчизняну практику, пропонуємо такі нові організаційно-економічні форми виробничої агропромислової інтеграції в молокопродуктовому підкомплексі в сучасних ринкових умовах:

— створення інтегрованих формувань за участю підприємств з виробництва сировини, її переробки та реалізації на базі єдиного власника (повна інтеграція);

— організація переробки продукції у контрактній формі (контрактна інтеграція);

— поєднання виробництва і переробки продукції в межах одного об'єднання (інтеграція на базі об'єднань);

— переробка продукції виробниками сировини на кооперативних засадах для дрібних власників (кооперативна інтеграція).

Зокрема для основної маси сільськогосподарських товаровиробників молока в адміністративних районах з невеликими переробними заводами перспективними формами інтеграції можуть бути молочні кооперативи на основі контрактної форми інтеграції.

До складу молочного кооперативу доцільно включати сільськогосподарських товаровиробників усіх форм господарювання, молокопереробне підприємство, транспортне підприємство, комбікормовий завод. Основною перевагою функціонування такого молочного кооперативу порівняно з іншими формами організації виробничих відносин є те, що управління кооперативу спрямоване на забезпечення мотивації праці та має двосторонній інформативний зв’язок. Кооперативна діяльність буде сприяти:

— створенню надійної системи постачання;

— формуванню ефективного каналу збуту молока;

— зростанню рівня зайнятості населення за рахунок створення додаткових робочих місць;

— покращанню організації ветеринарного та зоотехнічного обслуговування в особистих селянських господарствах;

— зростанню рівня завантаженості виробничих потужностей переробного підприємства.

Об'єктивна необхідність включення до складу молочного кооперативу особистих селянських господарств зумовлена, по-перше, значною їх часткою в загальному обсязі виробництва, яка складає понад 80%, а по-друге, низьким рівнем товарності, який не перевищує 30%. Наявність надійного і стабільного каналу збуту молока особистими селянськими господарствами через відповідні структурні підрозділи сільськогосподарського підприємства є основним стимуляційним чинником зростання товарності молока. Формування взаємовідносин на основі договорів забезпечує певну визначеність з обсягами постачання, термінами закупівель молока та передбачає матеріальну відповідальність сторін.

Стабілізація й ефективне функціонування молокопродуктових підкомплексів АПК України та налагодження ефективної системи виробництва молока значною мірою залежать і від обґрунтованості економічного механізму взаємовідносин між усіма ланками інтеграції агропромислового виробництва. Дія економічного механізму взаємовідносин між партнерами молочного підкомплексу повинна здійснюватися за допомогою спільних організаційно-економічних методів, які б забезпечували економічну зацікавленість усіх суб'єктів інтеграції у збільшенні виготовлення високоякісної і конкурентоспроможної кінцевої продукції.

На основі вивчення джерел економічної літератури [12; 20; 22] та аналізу діючих взаємовідносин між суб'єктами інтеграції у молочному підкомплексі Північного регіону України можна запропонувати таку схему системи виробничо-економічних зв’язків в АПК.

Система економічних взаємовідносин охоплює:

— міжпартнерські зв’язки (організаційні, фінансові, технологічні);

— виробничо-контрактні (виробництва, заготівель, переробки, реалізації, агросервісу тощо) та економічний механізм розвитку і вдосконалення взаємовідносин у молочному підкомплексі.

Вона в умовах агропромислової інтеграції функціонує як структурна складова частина виробничо-економічних зв’язків між підприємствами промисловості, виробниками сировини, молокопереробною промисловістю, торгівлею молокопродуктами та галузями виробничої й соціальної інфраструктури АПК.

Одним із вагомих чинників, який погіршив взаємовідносини між суб'єктами АПК, стало різне економічне середовище для суб'єктів агропромислової інтеграції. Наприклад, виробники сільськогосподарської продукції перебувають у конкурентному середовищі, а підприємства переробної промисловості - у монополізованому. Використовуючи своє монопольне становище, вони ще на початку 90-х років минулого століття, у період лібералізації економічних взаємовідносин, нав’язали партнерам вигідніші для себе умови взаєморозрахунків. У результаті відбулося зростання диспаритету цін між сільським господарством і підприємствами промисловості, що призвело до розвалу аграрної економіки.

Слід зазначити, що низька транспортабельність і швидке псування молока спричинюють високу вразливість насамперед його виробників. Водночас безперервність процесу виробництва і реалізації молока змушує його виробників постійно підтримувати зв’язки з монополізованими переробними підприємствами АПК та агросервісу. У результаті протиріччя між партнерами агропромислового виробництва не вирішуються, молочне скотарство від «ножиць цін» зазнає найбільше збитків, а процес подальшого реформування галузі ускладнюється.

Окрім названих чинників, які зумовлюють несприятливі умови для розвитку взаємовідносин між суб'єктами молочного підкомплексу, простежуються й інші негативні явища. Зокрема мають місце затримки з розрахунками за реалізовану селянами продукцію. Нерідко трапляються випадки відмови приймати сировину у сільськогосподарських підприємствах, заниження її якості. У товаровиробників часто-густо сировина не відповідає вимогам чинного стандарту, відсутні фільтрувальні, мийні і дезінфікуючі засоби, реактиви і прилади для визначення якісних показників молока. Усе це вказує на незбалансованість інтересів виробників молока й підприємств переробної промисловості, невідрегульованість взаємовідносин між ними, відсутність належної економічної роботи з усунення наявних проблем у молочному підкомплексі і, як наслідок, розбалансування всієї системи реалізації молокопродукції на ринок.

Аналізуючи діяльність молокопродуктового підкомплексу, наведемо таку систему чинників, які постійно впливають на економічні відносини між партнерами інтеграції (рис. 3.2). Це дасть змогу своєчасно усувати наявні протиріччя і створювати сприятливі умови для вдосконалення та подальшого розвитку взаємовідносин між суб'єктами підкомплексу, зокрема й у постачальницькому та реалізаційному процесах.

Рис. 3.2. Система чинників постійного впливу на економічні взаємовідносини між суб'єктами молочного підкомплексу [26, с. 54].

Економічною передумовою розвитку взаємовідносин між партнерами молочного підкомплексу АПК є необхідність реалізації економічних інтересів суб'єктів інтеграції. Узгодженість і реалізація інтересів усіх партнерів, які здійснюють свою діяльність на основі розподілу праці і еквівалентного обміну споживних вартостей, формують суть економічного механізму вдосконалення та подальшого розвитку взаємовідносин між партнерами молочного підкомплексу.

Підвищення ефективності виробництва молочної продукції вимагає чіткої взаємодії виробників сировини і переробних підприємств. При цьому найважливіше значення мають економічні умови її реалізації: стан сировинної зони переробного підприємства, рівень спеціалізації та концентрації виробництва в господарствах, ступінь агропромислової інтеграції товаровиробників та переробної промисловості, рівень узгодження інтересів й відповідальності партнерів за результат агропромислового виробництва.

Процес поєднання виробництва сільськогосподарської продукції з її переробкою є закономірним явищем, зумовленим необхідністю організаційної послідовності доведення продукції до товарного вигляду та до споживача. Об'єднання підприємств певного профілю для організації безперервного й ефективного постачальницького, виробничого і збутового процесів є суттю агропромислової інтеграції.

Отже, роль і значення агропромислової інтеграції у тому, що поєднання галузей дає змогу подолати розрив, який історично склався між сільськогосподарською і промисловою працею в цілому, підвищити можливість комплексного використання матеріально-технічних засобів, збільшити асортимент і поліпшити якість виготовлення кінцевої молочної продукції, створити умови для високоефективного використання відходів промислового виробництва у галузях сільського господарства та налагодити ефективну постачальницько-збутову систему. Інтеграція відкриває нові можливості для поглиблення спеціалізації, запровадження прогресивної ресурсозаощаджувальної технології і нових методів менеджменту, які охоплюють усі технологічні стадії виробництва, переробки продукції і доведення її до споживача.

Отже, визначальним чинником у вдосконаленні економічною механізму взаємовідносин між партнерами інтеграції є ринок, і тому нехтування його вимогами неминуче призведе до негативних наслідків для підприємства, а тому всебічне врахування запитів споживача щодо асортименту, кількості і якості продукції є однією з головних умов успіху таких формувань.

ВИСНОВКИ

Ефективне функціонування національної економіки України в ринкових умовах, зокрема підприємств галузі АПК, об'єктивно обумовлює підвищення економічної ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції і послуг на основі впровадження інновацій, ефективних форм господарювання й управління виробництвом, активізації підприємництва у сфері виробництва сільськогосподарської продукції.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва — це відносна величина, яка відображає відношення отриманих результатів до понесених витрат, або співвідношення кінцевих результатів до затрачених ресурсів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» займається широким спектром різної діяльності. Це і вирощуванням продукції рослинництва (зернові культури, технічні культури, овочівництвом, заготівлею кормових культур), і вирощуванням продукції тваринництва (великої рогатої худоби як молочного, так і м’ясного напрямку, свинарство).

Аналіз діяльності ТОВ «Прогрес» у 2011;2013 роках показав, її прибутковість, проте у 2011;2012 роках спостерігались труднощі із реалізацією продукції тваринництва, собівартість якої перевищувала дохід.

Проведені розрахунки динаміки поголів'я корів та її продуктивності дали можливість визначити, що упродовж 2011;2013 років на ТОВ «Прогрес» збільшувалось поголів'я великої рогатої худоби, дещо зменшилась кількість корів молочного стада проте продуктивність надою молока лише збільшилась, що позитивною тенденцією. Вдалось також виявити те, що підприємство реалізує усе надоєне молоко, а для годівлі худоби та птиці закупляє дешевше та дещо менш якісне молоко.

Основним показником ефективності виробництва продукції є прибуток. У нашому випадку спостерігається зростання прибутку отриманого від продажу 1го ц. молока, а саме на 47,96% у 2013 році або на 0,04 тис. грн. до показника 0,12 тис. грн. тобто 1,2 грн. з 1го кг. реалізованого молока, що є доволі хорошим показником. Також збільшився прибуток на 1га посівної площі, із 0,17 тис.грн./га у 2011 році зріс на 91,30% та склав 0,32 тис.грн./га у 2013 році, що на 0,15 тис.грн./га більше ніж в 2011 році.

Як відомо, ефективність управління прибутком на підприємстві, як і його дохідність, характеризується показником рентабельності продукції. Рівень рентабельності молока теж мав позитивну тенденцію до збільшення у 2013 році на 74,86% із 0,19 до 0,34, це означає, що на 1 грн. прибутку припадає 0,34 грн. витрат, що свідчить про високу ефективність від реалізації молока у 2013 році.

Для підвищення ефективності виробництва молока було запропоновано селекційно племінна робота;

— застосовувати нові технології годівлі та утримання тварин;

— підвищити потужність кормової бази;

— для підвищення продуктивності праці застосовувати досягнення НТП.

Підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, зростання рентабельності виробництва продукції - основне завдання, яке стоїть перед кожним господарством, а тому у господарстві необхідно здійснювати спеціалізацію і концентрацію виробництва, підвищити рівень механізації трудомістких процесів, удосконалювати організацію і оплату праці. Важливим показником ефективності виробництва є собівартість центнера продукції. Тому необхідно, для зниження собівартості молока, підвищити продуктивності праці при одночасному підвищенні заробітної плати обслуговуючого персоналу і зменшення витрат пов’язаних з виробництвом та використанням кормів. Одночасно виникає необхідність удосконалення застосовуваних технологій виробництва молока. Це стосується питання утримання і годівлі худоби, створення міцної кормової бази, поліпшення використання і дальшого удосконалення засобів механізації та автоматизації виробничих процесів, скорочення затрат одиниці продукції і підвищення ефективності використання основних засобів виробництва.

Висока ефективність інтеграції учасників агропромислових формувань пояснюється не тільки кваліфікованим вирішенням проблем використання у виробництві досягнень науки, новітньої технології, високим рівнем координації і управління цією складною системою, а й постійним вивченням ринку і швидким адаптуванням до попиту споживача, і, як наслідок, це дасть змогу сформувати ефективну комплексну систему постачання й просування молочної продукції на ринок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про сільськогосподарську кооперацію. Закону України від 17.07.1997 № 469/97-ВР. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, № 39, ст.261

2. Андрійчук В.Г. Економіка підприємств агропромислового комплексу: Підручник / В.Г. Андрійчук. — К.: КНЕУ, 2013. — 779 с.

3. Атлас З. В. Эффективность производства и рентабельность предприятия / З. В. Атлас — М.: Мысль, 2007. — 196 с.

4. Березівський П.С. Економічна ефективність скотарства та шляхи її підвищення. — Львів: «Українські технології», 2008.-156с.

5. Боговин А. В. Эффективность применения минеральных удобрений на природных кормовых угодиях Украины / А. В. Боговин, В. Г. Кургак // Земледелие: [респ. межвед. темат. науч. сб. ]. — К.: Урожай, 2007. — Вып. 63. — С. 70−74.

6. Гайдуцький П. І. Госпрозрахунковий механізм міжгалузевих зв`язків в АПК / П. І. Гайдуцький. — К.: Урожай, 2011. — 179 с.

7. Деталізована поживність кормів зони Степу України: довідник / Карпусь М. І., Лапа М. А., Мартинюк Г. М. — К.: Укр ІНЕІ, 2013. — 192 с.

8. Економіка АПК.- К.: Вища школа, 2010. — 348 с.

9. Економіка підприємства / [Іваницька Г. Б., Павленчик Н. Ф., Черевко Г. В. та ін.] - Л., 2012. — 385 с.

10. Економіка підприємства: Підручник/ За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, — 2009. — 483 с.

11. Економіка підприємства; Навч. посібник / За заг. ред. д.е.н., проф. С. П. Кирильчук. Сімферополь, 2013. — 444 с.

12. Економіка сільського господарства / [Руснак П. П., Жебка В. В., Рудий М. М. та ін.], за ред. П. П. Руснака. — К.:Урожай, 2008. — 320 с.

13. Економіка сільського господарства: Навч. посібник/ Збарський В. К., Мацибора В.І., Чалий А. А. та ін.; За ред. В. К. Збарського і В.І. Мацибори. — К.: Каравела, 2009. — 264 с.

14. Економічна енциклопедія в 3х томах (Т. 2). К., вид. центр «Академія» 2010. Тернопіль. Академія народного господарства. 2010. — 834 с.

15. Економічна енциклопедія: У 3-х т. — Т.1: відп. ред. С. В. Мочерний. — К.: Вид. центр «Академія», 2010. — 864 с.

16. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. Н. А. Сафронова.. М.: «Юристъ», 2008. 584 с.

17. Экономический словарь агропромышленного комплекса / Сост. А. В. Крисальный; Под ред. А. А. Сторожука. — К.: Урожай, 2009. — 336 с.

18. Концеба С. М. Економічна ефективність виробництва продукції' олійних культур у сільськогосподарських підприємствах / С. М. Концеба, О.Д. Підлубна // Економіка АПК. 2012. — № 2. — С. 33−37.

19. Краснова В. В. Економіка підприємства: навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів / В. В. Краснова, І.О. Ахновська, М. В. Бандура та ін.; за заг. ред. В.В. Краснової. — Донецьк: ДонНУ, 2012. — 502 с.

20. Курган В. П. Економіка аграрних підприємств: Навчально-методичний посібник / В. П. Курган. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. — 270 с.

21. Макарова Л. В. Визначення ефективності використання кормів / Л. В. Макарова // Кормопроизводство. — 2011. — № 6. — С. 40.

22. Макконнелл К. Р. Экономикс. Принципы, проблемы и политика: В 2-х т. / 3. К. Р. Макконнелл, С. Л. Брю / Пер. с англ. — М.: Республика, 2012. — Т. 2. — 399 с.

23. Михайлов С.І. Економіка аграрного виробництва: Підр. Для екон. і технол. спец. вищ. навч. закл. І-ІІ рівнів акредитації' / С.І. Михайлов, В. Ярова, Г. В. Заєць та ін.; за ред. С.І. Михайлова. — К.: Укр. Центр духов. культури, 2009. — 396 с.

24. Назаров А. Е. Комплексна оцінка ефективності кормів / А. Е. Назаров // Кормові культури. — 2011. — № 6. — С.11.

25. Нечаев В. Эффективность экономического и техникотехнологического потенциала в растениеводстве / В. Нечаев, К. Тюпаков, Н. Сайфетдинова// Экономика сельского хозяйства России. 2012. — № 6. — С.70−84.

26. Основи аграрної економіки: підручник / Ред. В. П. Галушко. — К.: Вища освіта, 2013. — 399 с.

27. Пітик О. В. Маркетингова стратегія в управлінні виробництвом насіння соняшнику: монографія / О.В. Пітик, Б.Є. Грабовецький. — Вінниця: ВНТУ, 2012. — 156 с.

28. Полторак В .А. Маркетингові дослідження: [навч. посіб.] / В. А. Полторак. — К.: Центр навч. літ., 2010. — 387 с.

29. Славов В. Пасовища для м’ясної худоби / В. Славов, П. Шуст // Тваринництво України. — 2007. — № 2. — С. 84−87.

30. Фролов В. И. Экономический механизм межхозяйственных связей в АПК / В. И. Фролов.- М.: Агропромиздат, 2008. — 144 с.