Журнал як предмет теоретичного дослідження

ВСТУП У пострадянському просторі глянцеві журнали посіли місце набагато значніше, ніж у Західній Європі, звідки вони прийшли. Їм судилося заповнити ідеологічну й естетичну порожнечу, що виникла після краху радянських ідеалів у світі звичайної людини. У наш час спостерігається еволюція глянцевих видань, значне розширення їх палітри, зростання зацікавленості загальними проблемами.

На сьогоднішній день у світі представлені сотні різних образів глянцевих журналів. Під однією й тією самою маркою-логотипом видання виходять у багатьох країнах світу, але здебільшого обкладинка і «внутрішнє життя» часопису мають неповторне наповнення, національне обличчя, яке не схоже на «сусіднє».

Сьогодні в Україні існують елітарні видання, преса для широкого загалу, які виконують більше розважальну функцію, ніж інформаційну, а також часописи громадських організацій, що формують зрілу громадянську позицію, активно захищають права та інтереси людей, допомагають долати стереотипи патріархальної свідомості щодо суспільної ролі жінки, сприяють ширшому залученню жіночої аудиторії до усіх форм громадської та політичної активності.

До вивчення особливостей глянцевих журналів в Україні, їхнього впливу на читацьку аудиторію та критеріїв популярності звертався дніпропетровський вчений В. Демченко. Особливості жіночих глянцевих журналів вивчала О. Сушкова, О. Сидоренко, Г. Шаповалова. Специфіку розважальних глянцевих журналів у своїх працях розглядала О. Пашник. Особливості чоловічих журналів були досліджені вченим І. Дяченко. Також під час написання роботи ми спиралися на праці М. Богачевської-Хом'як, Л. Волинець, О. Кісь, Н. Олійник та інших. Основними джерелами стали українські глянцеві періодичні видання.

Актуальність у дослідженні глянцевих часописів зумовлена тим, що редакційні колективи видань останнім часом забувають про мету своєї діяльності, прислуговуються інтересам видавничих корпорацій, рекламодавців, маніпулюючи думками читацької аудиторії та формуючи хибні уявлення про роль і місце людини в суспільстві .

Всі ці аспекти сприяли визначенню об'єкта дослідження, яким стала українська глянцева преса, типологічні особливості й місце на вітчизняному інформаційному ринку.

Предмет дослідження — тематичний аспект молодіжних жіночих журналів Метою дослідження є вивчення різновидів журналів, виявлення рис молодіжних журналів, порівняння критеріїв їх популярності.

Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання :

— визначити функції журналів;

— розглянути типологію журналів;

— на прикладах видань визначити тематичний аспект молодіжних жіночих журналів.

Методи наукового аналізу: аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, опис з його універсальними прийомами спостереження, систематизації, інтерпретації фактів.

Наукова новизна полягає перш за все у тому, що в роботі вперше комплексно досліджуються особливості журналів «Elle», «Cosmopolitan», «Joy». Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні висновки і матеріал дослідження, одержані під час написання цієї роботи, можуть надалі використовувати у своїй діяльності як журналісти — практики, так і теоретики. Можливе використання отриманих результатів для майбутніх досліджень схожих тем, дослідження контенту сучасних українських журналів для жінок та періодичної преси в цілому.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. Журнал як предмет теоретичного дослідження

1.1 Поняття про журнал. Його функції

Практично у всіх сферах діяльності сучасної людини у тій чи іншій мірі використовується поліграфічна продукція. «Поліграфічна» — в широкому сенсі: від книг і листівок, до ручок з нанесеним на них логотипом, від візитних карток до фірмових повітряних куль. Журнал також є продуктом поліграфічного виробництва.

Ми розглянемо поняття поліграфічної продукції, її види, поняття журналу його позитивні і негативні аспекти, класифікацію журнальної продукції.

Поліграфія — область, галузь промисловості, сукупність технічних засобів і технологічних прийомів, використовуваних для тиражування (репродукування) оригіналу, що пройшов редакційну підготовку.

Поліграфічне виробництво — сукупність різних технічних засобів і технологій, що використовуються для друкованого розмноження текстової та образотворчої інформації у вигляді газет, книг, журналів, репродукцій та іншої друкованої продукції[1, c.184].

Таким чином, поліграфічна продукція це вироби, виготовлені з використанням поліграфічних технологій.

Сучасна поліграфія виробляє різноманітну продукцію, починаючи з візиток і календарів, закінчуючи рекламними банерами, журналами та державними документами.

Головне завдання поліграфії полягає в переробці та розповсюдженні інформації. Однак крім цього основного завдання продукція поліграфічного виробництва виконує і багато інших функцій, тому чітку класифікацію поліграфічної продукції розробити вельми складно.

Поліграфічну продукцію, за її призначенням, можна умовно розділити на п’ять основних груп:

— видавнича продукція — сукупність видань, що носять інформаційний характер: книги, журнали, газети, брошури;

— рекламна продукція — призначена для просування брендів, торгових марок, компаній-виробників та їх продукції, компаній-продавців і пропонованих ними послуг. До рекламної поліграфії відносяться такі носії, як: листівка, плакат, буклет, каталог, проспект, листівка, календар і інші види друкованої продукції;

— ділова продукція — продукція, об'єднана єдиним фірмовим стилем, використовувана в рекламно-презентаційних цілях, а також поліграфічні матеріали, використовувані для підтримки офісу. До них відносяться: візитні картки, папки, конверти, бланки, документація;

— етикеточно-пакувальна — продукція, яка є в основному засобом упаковки, тобто етикетки, упаковки;

— спеціальна продукція — має таку назву, тому що для її відтворення і друку використовуються спеціальні матеріали і технології. Це грошові паперові знаки, акції, свідоцтва, поштові марки, бланки державних документів, цінні папери, нотні видання, шпалери[2, c.43].

Більш детально ми розглянемо видавничу поліграфічну продукцію, так як журнал відноситься саме до цього виду поліграфії. У державному стандарті представлена?? дуже широка класифікація видавничої продукції, ми розглянемо найбільш актуальні класифікаційні ознаки.

Видавнича продукція класифікується за такими ознаками:

— по матеріальній конструкції: видання книжкові (у вигляді блока скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату в обкладинці або палітурці) і листові (у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату без скріплення, наприклад: газети, плакати);

— за знаковою природою інформації: текстові (що містять тільки текст), образотворчі (що містять лише зображення) і текстово-образотворчі.

Крім них існують декілька специфічних видів видань таких, як картографічні, нотні, видання зі шрифтом Брайля;

— за періодичністю видання: періодичні (що випускаються через певний проміжок часу), неперіодичні видання (випускаються одноразово без передбачених їх термінів перевидання), що продовжуються, видання (випускаються через невизначені проміжки часу в міру накопичення матеріалів);

— за цільовим призначенням і характером інформації: офіційні та наукові видання, монографії, літературно-художні видання, підручники, практикуми, енциклопедії, виробничі видання[3, c.97].

Одним з важливих підстав для формування різних типологічних груп ЗМІ є характер інформації, що публікується у виданні. Видання, адресовані певної аудиторії (регіональні, жіночі та ін.), Можуть бути універсальними за тематикою, тобто відображати теми, що цікавлять дану аудиторну групу. На думку С. М. Гуревич, аудиторні група або цільова аудиторія — це сукупність людей, до яких звертаються засоби масової інформації, окремий журналіст у своєму творі, і які сприймають звернену до них інформацію. Аудиторія конкретного засобу масової інформації, постійно звертається до його матеріалів — це реальна аудиторія. Та частина людей, яка ще не входить в реальну аудиторію, але може це зробити в результаті відповідних заходів журналістського колективу — потенційна аудиторія. Ті, на кого спеціально розраховане ЗМІ і кого воно прагне залучити до кола своїх читачів, слухачів, глядачів — розрахункова або цільова аудиторія.

Одним із сегментів вітчизняних засобів масової інформації є журнальна періодика для жінок, яка відрізняється великою кількістю різноманітних видань. Довгий час подібні видання перебували за межами дослідницького інтересу. Ямпільська Р. М, російська дослідниця жіночої періодики, характеризувала періодичні видання для жінок першої половини 90-х років.

В основу класифікації Ямпільської покладені шість типооутворюючих ознак:

1) тип видання (газета, журнал, дайджест, бюлетень);

2) характер викладу;

3) аудиторія;

4) об'єм;

5) формат;

6) цільове призначення.

Також Ямпільська Р.М. розрізняє видання:

За характером викладу і типом аудиторії жіночі видання поділяються на:

елітарні;

масово-популярні;

літературно-мистецькі;

За обсягом на:

" Тонкі" ;

" Товсті" ;

За форматом — на:

журнали великого формату;

зменшеного.

За цільовим призначенням:

— видання соціальної спрямованості;

— пізнавально-інформаційні видання комерційного характеру (дайджести);

— проблемно-інформаційні видання, що постачають читачів ділової та іншої важливої для нього інформацією;

— газети і журнали гуманітарно-освітньої спрямованості;

— видання з проблем сім'ї;

— журнали мод [4, c.15−25].

Слідом за Р.М. Ямпільською еволюцію типологічної структури жіночої преси простежила у своїй дисертації Лу Мімі.

В основу її класифікаційної схеми закладені три критерії:

— характер інформації;

— цільове призначення.

— характер аудиторії, який є головним тіпообразующім фактором. Виходячи з цього, дослідник формує групи жіночих видань:

— міжнародні видання, які звернені до жіночої аудиторії багатьох країн (Cosmopolitan);

— загальнонаціональні видання, адресовані жінкам усіх регіонів країни;

— видання для етнічних жіночих спільнот;

— регіональні видання, призначені для різних територіальних спільнот жінок;

— видання, призначені різним віковим групам;

— видання для жінок-матерів і жінок з достатком (Vogue, ELLE, Harper`s Bazaar)[5, c.25].

В основі предметно-тематичної спрямованості, на думку Лу Мімі, важливим чинником формування типологічної структури є характер публікується інформації. Дослідник чітко простежує зв’язок характеру інформації і потреби аудиторії: «Коли йдеться про характер інформації, то маються на увазі інформаційні потреби та інтереси вже відомої нам аудиторії. Видання, адресовані жіночої аудиторії, також можуть бути універсальними, але, на відміну від газетних видань, тільки по відношенню до своєї аудиторії. Це означає, що вони прагнуть задовольнити весь коло потреб саме жіночої аудиторії і відобразити у своєму змісті всю сукупність реальних умов життя жінок, всю сукупність тих ролей, які здійснює жінка «.

За характером інформації виділяються наступні типи жіночих видань:

— універсальні, вбирають в свій зміст все коло тем, що цікавлять дану жіночу аудиторію;

— видання, присвячені здоров’ю жінки («Жіноче здоров’я»);

— журнали мод (Оffiziel);

— жіночі видання, головним об'єктом яких є краса та здоров’я.

Цільове призначення видання визначається сукупністю цілей і завдань, які воно вирішує. Базою для формування цих цілей є характер аудиторії і, відповідно, характер потреб аудиторії. Говорячи про цільове призначення, Лу Мімі в першу чергу зупиняється на виданнях общесоциальной спрямованості, так як вони покликані здійснити сукупність функцій жіночої преси, що базуються на основних ролях жінки. І все-таки основним видом жіночого видання, на думку Лу Мімі, слід вважати видання масове, а головною підставою для диференціації періодики для жінок за цільовим призначенням слід вважати функціональну спрямованість того чи іншого органу друку.

Дослідниця з Санкт-Петербурга А. В. Жукова будує модель саме журнального сектора, взявши за основу п’ять типоутворюючих факторів:

— характер аудиторії,

— предмет відбиття або сфера відображення дійсності,

— родова приналежність,

— цільове призначення,

— характер викладу.

На думку А.В. Жукової, типологічна модель сучасних жіночих журналів виглядає таким чином.

За характером аудиторії видання діляться на журнали для:

— працюючих жінок;

— матерів;

— сучасних жінок (Cosmopolitan);

— молодят;

— дівчаток;

— всієї родини.

По предмету відбиття або сфері відображення дійсності:

— здоров'я та краса;

— мода (Harper`s Bazaar, ELLE, Cosmopolitan);

— рукоділля;

— сім'я;

— домоведення;

— кулінарія;

— для всієї родини.

Родова приналежність видань:

— літературно-мистецькі;

— для сімейного читання.

За цільовим призначенням — один тип: феміністські («Феміна»).

За характером викладу поділяються на:

— популярні («Ліза»);

— розважальні [6, c.26].

Засоби масової інформації чуйно реагують на соціальні зміни і є провідником знань, цінностей, соціальних норм, ролей, які пропонує сучасне суспільство. У зв’язку з цим А. В. Жукова виділяє наступні тенденції функціонування сучасної жіночої преси:

— розширення діапазону жіночих видань (за характером і типом);

— поява нового загону жіночих журналів, створених за західним моделям;

— деполітизація жіночої преси;

— жіночі видання є одним з основних каналів реклами;

— орієнтація на споживчу соціалізацію жіночої аудиторії;

— зміщення акценту в бік формування способу життя, іміджу жінки;

— формування нового погляду на відносини між статями; жінки займають чи не чільну роль у сім'ї, заявляють про своє повноправну участь у житті суспільства (в сфері «управління та підприємництва»);

— орієнтація на високий стандарт життя: високий освітній і професійний рівень, здоровий спосіб життя;

— прагнення до індивідуалізації та самореалізації, до розкриття внутрішнього потенціалу жінки.

На відміну від моделі А.В. Жукової, класифікація журнальної преси, запропонована В.В. Боннер-Смеюха в роботі «Типологічна характеристика сучасних російських журналів для жінок», більш проста і функціональна. Дослідник класифікує видання по аудиторного і тематичним ознаками, мотивуючи це тим, що «поєднання цих ознак дозволяє більш точно відобразити специфіку видань в системній моделі, яка для журналів, що представляють тип жіночої преси, виражається в детермінованою адресності (жіноча група) і тематичної спеціалізації (матеріали про жінок і жіночих інтересах) «.

На думку Боннер-Смеюха, на сучасному етапі розвитку ринку ЗМІ жіночі журнали орієнтуються на певні верстви аудиторії, сегментовані з урахуванням традиційно сталих сімейних ролей жінки (дружини, матері, господині), популярних жіночих професій (жінки-медсестри, жінки-секретарі та ін.), духовних інтересів (релігійні жінки), соціальних, а саме: спрямованих на поліпшення власного становища (жінки-феміністки), з урахуванням віку (жінки та дівчата), забезпеченості (жінки із середнім і високим рівнем достатку).

— eлітарні журнали (ELLE, Cosmopolitan, Мarie Claire). Основна риса — великий обсяг, висока якість поліграфічного виконання, насиченість ілюстративним матеріалом, великий відсоток реклами (переважно дорога косметика, парфумерія, одяг, взуття, меблі).

— літературно-мистецький журнал («Берегиня»). Особливість — відсутність західного стандарту в оформленні, упор робиться на утримання.

— феміністські журнали («Жіноче читання», «Преображення»). Основна риса видань — нечисленність, нерегулярність.

— професійні журнали («Секретар і офіс», «Ярославна»).

— релігійні журнали («Сестра»).

— журнали для дівчат («Маруся», «Штучка», «Між нами дівчатками»).

— журнали, спеціалізовані за інтересами (серія видань «Бурда модний»): журнали мод, вишивки, в’язання, кулінарії[7, c.63].

Відчувається брак спеціального інформаційного забезпечення деяких читацьких груп, наприклад, трудівниць сільського господарства, жінок пенсійного віку.

Схожа проблема виникає в ході дослідження ринку вітчизняних жіночих видань. Так, деякі роздрібні агентства в категорію жіночих видань записують розважальні видання (наприклад, «Отдохни!») І позиційований виключно як молодіжний Cool. Логіка їх проста: раз журнал купують, в основному, представники слабкої статі, стало бути, він — жіночий.

На думку І.Ю. Гофмана, російського дослідника журналістики, подібне веде до невизначеної глобалізації типу видання, так як в розрахунок приймається лише одна тіпообразующая характеристика — читацька аудиторія, тому і дослідник відносить до жіночих ті видання, які відповідають типу не тільки за характером аудиторії, але й по предмету відображення .

На основі цього останнього критерію жіночі тижневики поділяються на:

— традиційні жіночі журнали, що розповідають насамперед про моду, красу, здоров’я, сім'ї;

— журнали, що приділяють підвищену увагу суспільно — політичному житті та мають риси інформаційного видання;

— журнали практичних порад і способу життя;

— журнали «романів та історій про любов [8, c.59].

Жіночий сегмент ринку ЗМІ дослідниками класифікуються за різними критеріями. Незважаючи на деякі розбіжності при визначенні основних критеріїв поділу на типологічні групи, можна говорити, що на сучасному етапі розвитку журнальної періодики на перший план виступають такі фактори, як читацька аудиторія, характер інформації, цільове призначення, так як вони відображають кон’юнктуру ринку.

1.2 Типологія журналу На жаль не так багато праць присвячено типології журналів. Тип цього виду періодики визначає його зміст і відповідно, оформлення, адже ці дві складові - дві рівноправні частини видання. Від нього також залежать архітектоніка журналу, його елементи і комплекси, оформлення обкладинки і внутрішня структура.

Типологічна систематизація вітчизняної періодики є важливим елементом дослідження медіа загалом, оскільки сприяє:

а) усвідомленню соціальної ролі журналістики;

б) зясуванню організаційно-мотиваційної основи діяльності сучасної періодики".

Український дослідник М. Недопитанський пропонує типологізувати сучасну періодику за двома видами ознак: головними і другорядними. Він виділяє такі головні ознаки: а) ознака тематичної масштабності та рівня охоплення аудиторії (загальнонаціональна, регіональна періодика; б) ознака власності (бюджетна, комерційна періодика); в) жанрова ознака (інформаційно-масова, аналітична періодика). До другорядних ознак відносяться: професійно-галузева (відомчі видання, «ділова» періодика); ідеологічна (партійна преса); розважальність («глянцеві» видання, таблоїди)[1, c.186].

Взагалі тип видання — це якийсь узагальнений образ, що повторюється в тій або іншій мірі в групі реально існуючих органів масової інформації. Саме типологічні властивості стають визначальними для формування концепції видання. Також вони відіграють важливу роль у виборі матеріалів для рубрик, жанрів обраних творів, а також доборі зображального ряду. «Видання повинне мати свою зовнішню форму, що дозволяє розпізнати і виділити його з багатьох інших, подібних до нього». Основною метою будь-якого журналу є оперативно, через установлені проміжки часу поширювати інформацію, яка адресується різним групам читачів.

Українська дослідниця В. Шевченко пропонує типологію журналів як засобу масової інформації за такими критеріями:

— цільове або функціональне призначення;

— тематика або зміст (характер інформації);

— читацьке призначення;

— періодичність;

— місце і сфера розповсюдження.

Дослідниця, виділяючи таку системну ознаку, як цільове призначення, визначає наступні його види:

— інформування;

— аналітика;

— навчання (просвіта);

— виховання;

— організація дозвілля;

— пропагування (реклама).

За змістом розрізняють такі підвиди досліджуваних видань, як:

— суспільно-політичний;

— науковий;

— науково-популярний;

— розважальний;

— літературний;

— спеціалізований

— виробничо-практичний;

— реферативний[2, 48].

За читацьким призначенням виділяють такі групи журналів: для фахівців, широкого кола читачів та окремих груп читачів. Літературні видання належать до групи журналів, які видаються для широкого кола читачів, тобто мають на меті у популярній формі інформувати про всі сфери суспільного життя.

Журнали також можна поділяти за окремими групами читачів. Цей поділ стосується і літературних видань, незважаючи на те, що більшість з них має універсальний характер, тобто орієнтований на широку аудиторію. «Одна людина може бути потенційним читачем кількох журналів або один журнал становить інтерес для кількох аудиторних груп». Отже, за групами читачів розрізняють:

— журнали для дітей;

— для молоді;

— для чоловіків

— для специфічних груп читачів;

— для сімейного читання;

— видання національних груп, меншин;

— видання політичних партій та об'єднань.

Літературні журнали, як і журнали загалом, можна також типологізувати за такими критеріями, як місце випуску і сферу розповсюдження видання та час. За місцем розповсюдження виділяють:

— місцеві;

— регіональні;

— автономної Республіки Крим;

— загальнодержавні;

— такі, що розповсюджуються за кордоном;

— міжнародні.

За періодичністю розрізняють:

— тижневики;

— щомісячники;

— видання, що виходять раз на два місяці;

— журнали, що виходять кілька разів на рік;

— піврічні видання.

Особливістю літературних журналів є те, що вони належать до такого виду видання, як «товстий» журнал. З історії відомо, що останній «збирав, організовував нове літературне покоління, акумулював пошуки мистецтва слова та його здобутки, презентував літературне життя сучасності, відображав суспільні настрої, вписуючи мистецькі процеси в контексті суспільного життя, слугував справі самоусвідомлення нації, держави». Він був своєрідною «контамінацією літературного збірника, політичної газети та своєрідної наукової енциклопедії». Таким він залишається і зараз. Одним із критеріїв визначення типу «товстого» журналу залишається визначення співмірності його відповідних частин (літературної, публіцистичної та енциклопедичної).

Дослідниця О. Іванова [9, c.462] пропонує розглядати три підтипи цього виду друкованих видань: «товстий» журнал як літературно-художнє видання; як науково-публіцистичне видання; як інтелектуальне видання. «Літературно-художнє видання — це підтип, що орієнтує аудиторію у вирі літературного життя й літературного процесу сучасності, зокрема поточних подіях, явищах, тенденціях». Цей підтип зорієнтований на публікування нових творів літератури, які обираються редакцією. Вони також містять зазвичай критичні і публіцистичні матеріали про літературу. У літературно-художніх журналах «надається слово науковцям і митцям, а також хроніка подій навколо літератури: фестивалі, конкурси, пам’ятні дати тощо».

Розглядаючи «товстий» журнал як науково-публіцистичне видання потрібно пам’ятати, що «у цьому підтипі увага зосереджується в основному на окремій соціокультурній сфері (культура, політика, суспільна свідомість, мистецтво тощо) або житті соціуму загалом». (Іванова) Як інтелектуальне видання він являє собою певну альтернативу науковому, «оскільки дає можливість побачити певну проблемно-тематичну сферу крізь призму різних поглядів, зокрема фахівців різних наук та фахівців, далеких від теоретичного осягнення життя соціуму, але тих, хто долучений до проблеми, що обговорюється».

Належність літературного журналу до «товстого» типу видань передбачає значний обсяг матеріалів, які з’являються на його сторінках. За тематикою можна виділити наступні види літературних журналів:

— літературно-художні;

— літературно-політичні;

— критико-бібліографічні;

— історико-літературні;

— сатиричні та ін.

За кількісним вмістом їх поділяють на:

— літературно-художні (містять первинні літературні твори та критику);

— літературні (література плюс довколалітературна інформація — інформаційні повідомлення, статті, інтерв'ю)

— змішаного типу (поєднання літературно-художньої складової з іншими змістовими аспектами як рівноправних частин журналу) Отже, літературний журнал продовжує розвиватися. Розширюється його тематичний вміст, з’являються нові особливості формування контенту загалом. Незважаючи на загалом складний період для паперової преси, він знаходить свого читача. Визначення основних типологічних категорій літературного журналу є надзвичайно важливим, адже дає можливість розглядати медіа загалом як єдину систему, а також будувати модель журналу такого типу для того, щоб він справді був цікавим для своєї аудиторії.

1.3 Вимоги до молодіжного видання Молодіжна преса — форма періодичного поширення масової інформації, орієнтована на аудиторію віком від 14 до 30 років.

При формуванні такого напрямку, як молодіжна журналістика, на виданнях лежала функція наставника, яка розглядала читача, як об'єкт впливу.

Можна виділити особливості молодіжної аудиторії: це однорідна вікова група з єдиними психологічними характеристиками і соціальними потребами. Молодість — це щабель у розвитку особистості. Перехід від дитячої залежності до дорослої моделі поведінки включає в себе етап так званого «бунтарства». Молодіжні видання з’явилися саме для направлення цієї поведінки в потрібне русло[10, c.312].

У середині 90-х рр молодіжна преса структурувалася з наступних складових:

— Дитяча преса

— Підліткова преса

— Юнацька преса Незважаючи на те, що у кожного напряму була своя специфіка, все три розділи мали спільні цілі, якими були самовизначення читача, допомогу йому при пошуку свого місця в суспільстві, процесі соціалізації, формування своєї життєвої позиції.

Підприємництво, нові сфери знання, мистецтво — до всього різко зріс інтерес. Внаслідок чого у великій кількості стали з’являтися нові літературні видання, орієнтовані на школярів молодшого та середнього віку.

Дитячі та юнацькі видання ставлять перед собою мету прищепити підліткам інтерес до культури, етики, освіті. Однак, ставлячи читача на один рівень з дорослими, редактори представляють в газетах і ділові рубрики.

Молодіжна преса характеризується активною авторською позицією з підвищеною емоційною оцінкою. Спочатку, ще до диференціації молодіжної преси, видання для підлітків розповідали про неформальну субкультурі, даючи їй негативну оцінку. Таким чином, журналісти спонукали читачів відмовитися від бунтарської моделі поведінки. Саме цим і обумовлена?? емоційність публікацій, яка, як спадщина, перейшла в даний час, однак змінила свою функціональність[11, c.143].

Варто відмітити, що неформальним суспільством вважалося спільнота молодих людей, які не мають офіційного статусу, включене в систему контркультурних відносин.

Зараз же тематика молодіжної преси, в основному, полягає в соціальному напрямку, моді, музичному розвитку.

молодіжний жіночий глянцевий журнал РОЗДІЛ 2. Засоби представлення тематик в журналах «JOY», «COSMOPOLITAN», «ELLE»

Український інформаційний ринок сьогодні надзвичайно насичений, у 2011 році в нашій державі зареєстровано понад 20 тисяч періодичних видань. За останнє десятиліття значно урізноманітнився тематичний та жанровий спектр газет і журналів. За останні кілька десятиліть кількість жіночих видань перевищила 100.

Прихильниці моди, гламуру та вишуканості обирають для розваги й відпочинку журнал «Elle». В Україні цей журнал виходить російською мовою. У кіосках преси можна знайти російські видання та українські (вони значно дешевші за російські).

«Elle» вважається найпопулярнішим журналом мод у світі: він має 35 національних аналогів, а загальний щомісячний наклад серед усіх існуючих сьогодні журналів мод — понад 5 мільйонів копій.

На території України журнал виходить тиражем 50−60 тисяч примірників щомісяця. Видавцем українського варіанту є ТОВ «Ашет Філіпакі Шкулов-Україна», відгалуження російського видавничого дому. На відміну російського «Elle», що друкується у Москві, український варіант звертається до поліграфічних послуг Польщі й виходить у світ у Варшаві[12].

«Elle» — найповніші тенденції в галузі lifestyle, найпривабливіші новини зі світу краси, найактуальніші статті про психологію сучасної жінки, націленої на успіх. Гасло журналу в перекладі з французької звучить так: «Відкрийте моду. Відкрийте «Elle». Редакція нічого не нав’язує, не рекомендує, залишаючи свободу вибору жінці. У журналі поєднуються розкіш і демократичність, фантазії і практичність, тонко і збалансовано співіснують топ-люксові бренди і модні марки, розраховані на середнього покупця.

Завжди на обкладинці «Elle» можна побачити відомих зірок. Моделей, красунь. Не так давно українські обкладинки «Elle» почали прикрашати українські дівчата.

Журнал має 138 сторінок, на яких читачки можуть знайти модні новинки, секрети краси від актрис та моделей, листи від читачів до редакції, цікаві статті про зірок кіно й телебачення, нові секс-тенденції, фотопортрети, життєві історії тощо.

Журнал розділений на рубрики. В українській та російській версіях журналу «Elle» рясніють англійські рубрики «koktelle новости», «koktelle кино», «street style», «elle тест», «smoking, please». Часто у рубриках повторюється слово «секс»: «…секс история», «…секс авантюра», «…секс власть», «…секс покупка», «…секс тест», «…секс еволюція». У журналі достатньо різноманітних «хіт-парадів», «ноу-хау», «фурорів» тощо.

Заголовки виділені досить чітко. Поліграфічне оформлення журналу дуже якісне. Журнал розрахований на молоду аудиторію віком від 17 до 40 років. Журнал має всі ознаки елітарного видання та відповідає критеріям популярності.

Отже, журнал «Elle» розрахований на молодіжну жіночу аудиторію. Теми видання є схожими до тем інших жіночих журналів: здоров’я, секс, мода, психологія, косметика, світське життя тощо. Ілюстрації, які містяться в журналі, є якісними та яскравими, вони відповідають текстам та тематиці. Поліграфічне оформлення журналу знаходиться на вищому рівні. Формат видання — А4, кількість сторінок — 138. У журналі наявні різного роду рейтинги, хіт-паради й тести, що робить його більш популярним серед читачів.

" COSMOPOLITAN" - видання, яке спочатку позиціонувало себе як журнал моди, але на сьогоднішній день в ньому присутня інформація не тільки «модного» характеру, а й культурного: кіно, театр, мистецтво, гламурне життя, інтерв'ю з відомими людьми fashion-індустрії та ін.

У журналі присутні більше 70% фотоматеріалів, в числі яких роботи відомих світових фотографів: Террі Річардсона (провокаційний fashion-фотограф), Маріо Тестіно (рекламні кампанії провідних марок планети в діапазоні від Dolce & Gabbana до Burberry, зйомки чи не всіх супермоделей планети, безлічі актрис та співачок, кілька альбомів і статус стовпа «люксового реалізму» — жанру глянцевого, радісного, помірно провокативного), Ніка Найта (фотограф Модних будинків, глянцевих журналів, особистий фотограф Д. Боуї, Mercedes-Benz і Королівського театру Ковент Гарден). Всі фотоматеріали, надані у виданні, підписані під або прямо на зображенні.

Використовуючи типологію російської дослідниці Ямпольсокой Р. М., в першу чергу варто відзначити, що «COSMOPOLITAN» — це глянцевий журнал, орієнтований на забезпечених і активних жінок, які цікавляться модними тенденціями. На території України це видання виходить накладом у 100 тис. Примірників форматом A4 (21.3 * 27.7) / Журнал призначений для інформування жіночої аудиторії про новинки та новини в світі моди.

За характером викладу і типом аудиторії дане жіноче видання є масово-популярним.

За обсягом «COSMOPOLITAN» — товстий журнал, кількість смуг варіюється залежно від місяця, в середньому від 300 до 450 смуг в місячному виданні.

За цільовим призначенням — це комерційний журнал мод.

Дане видання є транснаціональним і публікується в 18 країнах: Австралія, Бразилія, Китай, Франція, Німеччина, Греція, Індія, Італія, Японія, Республіка Корея, Мексика, Португалія, Росія, Іспанія, Шейцарія, Тайвань, Сполучене королівство і США. В Україні виходить щомісяця в 20-х числах кожного місяця.

Це міжнародне видання, яке звернене до жіночої аудиторії багатьох країн з одними інтересами: мода. У журналі присутні новини моди, тенденції, фотографії показів, поради стилістів, модельєрів, дизайнерів, дієтологів і косметологів. Класичний і консервативний «COSMOPOLITAN» заманює читачами гучними іменами і зовнішністю новоспечених і всесвітньо відомих моделей. Офіційний сайт «COSMOPOLITAN» надає інформацію про 40 найбільш відомих і найчастіше публікуються на сторінках журналу моделях.

Об'єктом журналістського спостереження можуть бути як культурні, так і модні події. За тимчасового ознакою робота журналістів в плані спостереження може бути як короткочасна, так і довготривала. Короткочасна дозволяє надавати інформацію «тут і зараз», довготривала ж надає аналіз усього, що відбулося за певний період часу. У журналі «COSMOPOLITAN» хорошим прикладом може послужити окремий показ мод того чи іншого бренду, і аналіз всіх сезонів того ж бренду.

Точно так само одним з методів надання інформації зі світу моди або ж культури в журналі «COSMOPOLITAN» можуть бути інтерв'ю, замітки, статті, репортажі та ін. Найбільш поширений явищем в даному виданні є замітка. Тертичний А. А., в книзі «Жанри періодичної преси», розглядає такі жанрові види замітки, як: подієва замітка, анонс, бліц-портрет, міні-рецензія, міні-огляд, міні-історія, міні-рада[15, c.109−127].

Одним з найпопулярніших видом подачі інформації в журналі є подієва замітка. В якості предмета відображення у вигляді моди в подієвої замітці зазвичай виступають різноманітні події, а також стан справ у тих чи інших «модних» шарах світу.

Крім того, в журналі присутні такі види заміток, як анонс (що представляють собою превентивні повідомлення про майбутні всіляких культурних заходах, виставках, концертах та ін.), Бліц-портрет (публікації такого типу містять короткі відомості про людину з метою дати аудиторії первинне уявлення про його особистості), міні-огляд (сукупність подій або новин моди, що представляють собою фактологічну замітку), міні-історія (орієнтовані на невеликий обсяг інформації, що супроводжує, як правило, кольорові фотографії), міні-поради (служать цілям сповіщення аудиторії про можливий порядок дій, що призводять до бажаної мети, будь то майстер-класи макіяжу або ж поради стилістів, як виглядати «актуально» .

Природно, з будь-якими жанрами і матеріалами працюють журналісти. З урахуванням того, що журнал є інтернаціональним, у виданні публікуються матеріали журналістів різних країн. Так, наприклад, в російському «COSMOPOLITAN» за грудень 2010 року можна виявити матеріали як російських журналістів (Поліна Сохранова, Ольга Дуніна, Анна Марчкова), так і зарубіжних (Мішель Дюги, Харриет Куїк). У більшості своїй за кожну рубрику відповідає певна кількість редакторів. Так, наприклад, редактором відділу краси і здоров’я є Марина Сютаева, а редактором-координатором відділу культури — Оксана Семіряга.

У журналі присутні такі рубрики:

" Лист редактора", де сам редактор присвячує кілька слів читачам і проводить маленький екскурс по журналу;

" Вибір «COSMOPOLITAN» «, де висвітлюються тенденції місяці в одязі та аксесуарах: крій, фактура, матеріал, колірна гамма, актуальність. Що, де, коли і з чим носити. Найчастіше увазі читачів надаються лукбука модних нововведень. Лукбук (від англ. «Look book») означає добірку завершених модних або стильних образів: одяг, взуття, зачіска, аксесуари.. Крім того, рубрика «Вибір «COSMOPOLITAN» «на:

Тренд. Тренд в моді - актуальне (найближче, короткострокове) напрямок, періодично повторюється тенденція розвитку моди. У даній рубриці висвітлюються нововведення всесвітньо відомих дизайнерів, таких як D & G, Gucci, Valentino, Calvin Klein, Michael Cors, Lanvin, Max Mara, Balmain і багато інших, присутній текстовий і фото матеріали.

Репортаж. У даній рубриці увазі читачів пропонуються репортажі з показів мод.

Місце. Висвітлюється інформація про найбільш актуальні магазинах, ресторанах та закладах.

Приклад. У даній рубриці розглядається одна з публічних особистостей з кількома лукбука.

Шопінг. У даній рубриці надається інформація та фотоматеріали одягу та аксесуарів з порадами дизайнерів, що і як носити.

Коштовності.

Щоденник. Список магазинів, де можна придбати акутальние новинки, а також поради дизайнерів.

Портрет. Головний герой журналу, у якого брали інтерв'ю.

Арт. Новини зі світу мистецтва.

Музика. Новини зі світу музики.

Культура новини.

Краса новини. Рекомендації візажистів і косметологів.

Краса аромат. Розглядаються парфюмние тенденції.

Фітнес. Рекомендації тренерів з підтримки фігури.

Фотосесія. «Родзинка» кожного з випусків журналу. Триває тематика обкладинки, надаючи більшу кількість фотоматеріалів.

Інтер'єр.

Подорожі.

Їжа.

Світська хроніка.

Редакція журналу «JOY» формує концепцію журналу таким чином: «Ми прагнемо, не будуючи повітряних замків, не обіцяючи рецептів щастя й уникаючи „дурниць“, дати жінкам можливість реалізувати свої мрії: бути сильною і привабливою, налагодити стосунки з близькими, досягти успіхів на роботі. Концепція часопису створена так, щоб задовольнити інтереси жіночої аудиторії того регіону, де видається і розповсюджується журнал».

У журналі матеріали розподіляються за розділами: «Актуально», «Мода и красота», «Для дома, для семьи», «Будем здоровы!», «Кулинарные страницы», «Советы», «Путешествие», «Калейдоскоп».

Видання здебільшого пропонує «солодкувато-ідеальні» історії, в яких основною радістю і заслугою жінки є наявність сильного чоловіка.

Журнал «JOY» ілюстроване видання: у ньому дуже багато фотографій і не так багато тексту. Це співвідноситься з його задачами: намагатися висвітлити основні модні тенденції сезону і звернути увагу на особисте життя жінки.

Це простіше зробити за допомогою візуальних, а не словесних образів. З кожним роком зростає кількість часописів, які враховують зацікавлення підлітків різними аспектами дорослого життя, — шоу-бізнес, кохання, секс, еротика, мода, культура тощо.

Молодіжний жіночий журнал у глянцевому форматі, є одним з видів розваг серед молодих дівчат, описуючи в своїх статтях ті моменти, якими найбільше цікавляться тінейджери — дівчатка.

Зірки кіно та естради, красиві знамениті і багаті чоловіки, секс, взаємовідносини з протилежною статтю і багато іншого, що так приманює до себе молодь, за рахунок своєї недоступності в реальному світі. Опис нових модних імен і брендів, а також нововведення серед старих трендів, поради та підказки як, що і з чим поєднувати, роблять журнал Джой одним з популярних молодіжних журналів свого часу.

Серед фанатів даного журналу молоді дівчата у віці до 30 років, які завжди стежать за собою. Невеликий формат дозволяє носити журнал з собою скрізь і, за наявності вільної хвилинки, обговорювати з подружками ту чи іншу тему, яких в кожному журналі достатньо. Стиль журналу має веселий і радісний настрій, яке допомагає розслабитися кожен раз, відкриваючи журнал: яскраві і веселі фотографії, слушні і практичні поради, сама достовірна і свіжа інформація про життя знаменитостей, список достоїнств журналу, далі можна продовжувати ще довго.

ВИСНОВОКИ У нашому дослідженні ми простежили шлях жіночої преси в Україні та визначили її характерні особливості. Це, по-перше, поява нових видів преси, коли в період суспільних змін останнього десятиліття XX в. жінка почала відчувати себе більш вільною і усвідомлювати свою рівність з чоловіком не тільки у виробничій та громадській сферах, а й у сім'ї та особистому житті. Завданням жіночих журналів завжди було — формування ініціативної, освіченою, розумною, милосердною, високоморальної, духовно розвиненої особистості. Звідси випливають завдання: просвіщати жінок, розширювати сферу їх освіти і виховання; розвивати в жінці високі моральні начала; удосконалювати її смаки; збагачувати духовний світ. У дослідженні ми розглядали журнал, який є інтернаціональним і висвітлює події в світі моди не тільки українського, а й світового рівня.

Аналізуючи модні видання, ми з’ясували, що він підносить читачкам певний спосіб життя, якому повинна слідувати успішна жінка. Цей образ дається у візуальних, словесних образах, навіть через рекламу. Далеко не завжди він відповідає реальному стану речей в суспільстві, але це ідеал, до якого прагнуть жінки різного віку.

Журнали висвітлюють досить обмежене коло тем, але не втрачає своєї аудиторії, оскільки теми (мода, культура, краса) актуальні для жінки завжди. Судячи з популярності досліджуваних журналів, жінок насамперед займає власне благополуччя і привабливість. Проблеми соціального характеру, не менш актуальні, відносяться на другий план.

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Недопитанський М. Сучасна українська періодика: типологічний аспект / М. Недопитанський // Наукові записки інституту журналістики / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут журналістики. — К., 2006. — Т. 23. — С. 184, 186.

2. Шевченко В. Типологія сучасних журналів — засіб вивчення світогляду суспільства / В. Шевченко // Наукові записки інституту журналістики / КНУ імені Тараса Шевченка. Інститут журналістики. — К., 2007. — Т.28. — С. 43, 48.

3. Різун В.В., Скотникова Т. В. Методи наукових досліджень у журналістикознавстві: Навчальний посібник / Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики. — К., 2005. — 97 с.

4. Ямпольская Р. М. Женская пресса. Ее типологические особенности / Р. Ямпольская // Вестник МГУ. Сер. 10. Журналистика. — 1995. — № 1. — С. 15−25

5. Лу Мими. Женская печать: эволюция типологической структуры в условиях реформирования общества: Дис. … канд. филол. наук. — М., 1998, с. 25.

6. Жукова А. В. Женская пресса как фактор социализации личности: Дис. канд. филол. наук. — СПб, 1999, 26 c.

7. Боннер-Смеюха В. В. Типологическая характеристика современных российских журналов для женщин // Филологический вестник РГУ. 2000, № 2, с. 63.

8. Гофман И. Ю. Типология итальянских еженедельников и некоторые особенности системы еженедельной печати // Вестник Московского университета. Серия № 10 «Журналистика» ., с59

9. Іванова О. Літературно-мистецька періодика в соціальнокомунікаційному просторі України початку XXI століття: дис. … д-ра наук із соціальних комунікацій / Іванова О.; Одеський нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. — Одеса, 2010. — 462 с.

.ur