Підготовка матеріалу з науковою інформацією, «Індекс туманності»

Реферат з журналістики

Підготовка матеріалу з науковою інформацією, «Індекс туманності» .

У наш час до авторів публікацій у пресі існують підвищені вимоги. В умовах конкуренції на газетно-журнальній шпальті слід пропонувати не просто інформацію як сукупність будь-яких відомостей, а інформацію як конкурентно спроможній товар. Урахуємо й психологію читача, широчінь вибору засобів та жанрів у звертаннях до нього та багато іншого. Не маючи необхідних знань з журналістики, психології, соціології, уникнути помилок вдається не завжди.

Обов" язок кожного журналіста — точність у передачі інформації. Деталі для статті, цифри та імена так само важливі, як і стаття в цілому. Найпоширеніший гріх — у неправильному написанні прізвища. Помилки у прізвищі спричиняють недовіру. Читач запитає себе, чи можна вірити решті інформації в такій газеті.

Цитати в лапках повинні відображати тільки те, що сказала людина. Звичайно, без бруду, лайливих чи інших неприйнятних для преси виразів. Якщо ж у тексті є зміни, треба зняти лапки. У сумнівній ситуації перевірте сказане двічі. Краще зателефонувати людині ще раз і перепитати, ніж друкувати сумнівні речі. Те саме стосується і праці зі складним матеріалом. Іноді варто звернутися до експертів, аби упевніться, що всі факти правдиві.

Матеріал не може бути точним, якщо йому бракує неупередженості. Якщо немає позиції однієї зі сторін, насамперед у конфлікті, публікація не матиме дійсної картини подій. Навіть незначні думки, на перший погляд, іноді заслуговують на те, щоб їх висвітили. Важливим фактором підвищення ефективності матеріалу є залучення читача до акції або інших активних дій.

У пресі поширюються дані про кризи, катастрофи, скандали тощо. Такі матеріали насичені незрозумілою термінологією, яка турбує своєю невизначеністю. Людину, яка отримує цю інформацію, охоплює відчай. Текст впливає і на почуття. Але між самим фактом та реальним відгуком на подію існує велика дистанція. Людина просто не може психологічно прийти в себе, потрапивши у стан неможливості вплинути на події. І тоді вона звикає ставитися до фактів у кращому разі «спокійно», у гіршому — стає зовсім байдужою. Народжується психологічна стомленість та несприйняття повідомлень, їх патетики та закликів. Читачі, слухачі, глядачі перестають реагувати на таку інформацію. Журналістам варто замислитися, подаючи наукову інформацію на кшталт надпису «Виходу немає». Пріоритетним має стати інший зразок — «Вихід поруч» .

Для якісної підготовки матеріалів із науковою інформацією необхідно врахувати особливості й психології сприйняття. Психологи виділяють три види уваги, якими людина користується, коли читає той чи інший текст.

1. Підсвідома увага. Читача приваблюють, поки що несвідомо, такі подразники психіки людини: розмір, наявність малюнка або фотографії, особливості оформлення, колір, унікальність та інші фактори. У зв" язку з цим наукові матеріали в пресі бажано супроводжувати фотографіями. Редакції газет, особливо міських і районних, відчувають нестачу в ілюстративному матеріалі. Статті можуть мати найнесподіваніші фото. Голова мурашки, збільшена в декілька сот разів, нічим не поступиться фантасмагоричним сюжетам, а клітина рослини під потужним мікроскопом вражатиме своєю довершеністю.

2. Свідома увага. Перехід підсвідомої уваги на свідому виконує назва. Вона має бути живою та нестандартною, навіть незважаючи на нібито «солідність» наукової тематики. Завдання назви — привертати увагу, бути змістовною, але лаконічною (бажано не більше 10 слів). Для цього виду уваги характерна цілеспрямованість та зосередженість. У читача вже виникла мета — або читати цей матеріал, або шукати більш цікавий. Перші речення мають бути, за можливості, невеликими, нести в собі якийсь яскравий факт, що здатен зацікавити читача. А наукові матеріали в пресі часто починаються інакше. Наприклад, із довгого переліку організацій, які проводять певне дослідження. Ці відомості краще поставити в середину тексту, тому що на початку вони можуть відштовхнути від подальшого прочитання матеріалу. Та й сам текст треба намагатися писати короткими фразами, лише іноді чергуючи їх і зі складними реченнями. Вони є типовими для наукового стилю, а не для мови газет.

Проте прагнення урізноманітнити словниковий запас не повинно перетворюватися на вживання виключно іншомовних слів та термінів. За цим можна іноді побачити прагнення справити враження своєю «науковістю» на інших людей. Аудиторія засобів масової інформації надзвичайно різноманітна: за віком, освітою та фахом тощо. Бажано знаходити ті слова, які зрозумілі кожному.

3. Постсвідома увага. Невелика інформація буде здаватися читачам дуже довгою, якщо вона написана сухо та нецікаво. У той же час значна за розміром стаття, написана яскраво з оригінальними прикладами, може бути сприйнята як коротка.

На формування постсвідомої уваги впливає і повторення основної думки тричі в тексті: на початку, у середині й обов" язково, як висновок, наприкінці. При цьому, звичайно, краще не використовувати ідентичні фрази.

Наведені вище можливості того, як звернути увагу читача є лише однією зі складових підвищення ефективності публікації. Ефективність матеріалів зростає тоді, коли їх зміст примусив замислитися, привів до роздумів, мав практичне значення, допоміг прийняти рішення, мотивував дію тощо.

" Індекс туманності"

Для журналістів спеціально розроблено індекс, який визначає легкість прочитання. Методика визначення «індексу туманності» така: треба взяти частину тексту обсягом 150 слів. Це краще робити на комп" ютері, адже в текстових програмах є спеціальна функція підрахунку слів, знаків тощо. Потім з" ясовуємо середню кількість слів у реченні. Після цього підраховують кількість слів, які мають три й більше складів. Цю цифру визначають у відсотках від загальної кількості слів. Отримані два результати підсумовують та ділять на 2,5.

Розглянемо це на прикладі. Якщо середня кількість слів у реченні становить 12, а відсоток слів із трьома та більше складами — 18, цей показник дорівнюватиме:

(12 + 18): 2,5 = 12.

" Індекс туманності" таких відомих іноземних журналів, як «Тайм» і «Уолл стрит джорнел» становить у середньому 11. У «Рідерз дайджест», котрий має найбільший у світі наклад у 20 млн примірників щомісяця, — 10. Якщо ви хочете, аби ваше видання не відлякувало читачів, а навпаки, приваблювало їх, треба уникати індексу понад 12. Український журнал «Гранд» вважає, що краще зменшувати цей показник, адже саме це й буде ознакою нової генерації видань ХХІ ст. До речі, «Гранд» має «індекс туманності» лише 9, як стверджує його редакція.

Також визначено, що мова людини з великим словниковим запасом розмаїтіша та багатша, ніж мова того, хто оперує меншою кількістю слів. Для підрахунку словесної розмаїтості також складено спеціальні формули. Наприклад, у газетній мові було нараховано всього 44 000 слів, а в одному тексті - 6000. Отже, індекс саме для цього тексту становить 6000: 44 000 = 0,136.

Розрахуйте ваш власний «індекс туманності» на прикладі останніх публікацій чи матеріалів літньої практики.

Визначте «індекс туманності» наведених нижче публікацій.

Відредагуйте тексти, зробивши речення коротшими.

Президенти 6 держав у Бухаресті пiдписали.

декларацiю навколишнього середовища і стабiльного розвитку.

Дунайсько-Карпатського регіону

Президенти держав — учасниць Міжнародної конференцiї з питань навколишнього природного середовища i сталого розвитку в Дунайсько-Карпатському регiонi, яка пройшла 29−30 квітня в Бухаресті (Румунія), пiдписали декларацiю навколишнього середовища і стабiльного розвитку в Карпатському регiонi та басейнi рiки Дунай. У конференції брали участь президенти шести країн: Болгарiї - Петро Стоянов, Хорватiї - Стефан Месіч, Словаччини — Рудольф Шустер, Молдови — Володимир Воронін, Румунії - Іон Ілієску, України — Леонід Кучма, а також представники 16-ти країн на рiвнi мiнiстрiв екологiї, зокрема, Албанiї, Австрiї, Боснiї та Герцеговини, Болгарiї, Македонiї, Молдови, Нiмеччини, Польщi, Румунiї, Словаччини, Словенiї, Союзної Республiки Югославiї, Угорщини, України, Хорватiї та Чехiї. Президенти заявили про намiр заохочувати i сприяти мiжнародному регiональному спiвробiтництву з метою збереження й вiдновлення природних скарбiв i покращення стану навколишнього середовища в Карпатському регiонi та басейнi рiки Дунай, регiональним двостороннiм нацiональним та мiсцевим iнiцiативам, якi демонструють здатнiсть людей Карпатсько-Дунайського регiону жити в гармонiї з природою. У декларацiї зазначається, що її пiдписання сприяє також дiяльностi з розробки нових мiжурядових регiональних документiв щодо збереження стабiльного розвитку Карпатського регiону, надаючи особливу увагу святкуванню Мiжнародного року гiр у 2002 роцi пiд егiдою ООН, а також конференцiї на рiвнi мiнiстрiв «Навколишнє середовище для Європи. Київ. 2003 рiк» .

Міжнародні екостандарти рвуться в Україну

Нещодавно Міжнародна організація зі стандартизації прийняла перші міжнародні стандарти (МС) ISO серії 14 000 «Управління якістю навколишнього середовища» .Яким чином і коли ці стандарти застосовуватимуться в нашій країні?

Україна з 1993 року (часу вступу до ISO) бере участь у роботі всіх технічних комітетів (ТК) зі стандартизації в галузі охорони довкілля: з якості повітря, грунтів. Але найбільшу увагу українські фахівці приділяють роботі в новоствореному ISO ТК 207, який розробляє стандарти з управління навколишнім середовищем, що можуть широко застосовуватися в різних сферах бізнесу.

При цьому вже зараз країни, що розвиваються, стурбовані тим, що екологічні стандарти можуть виявитися перешкодою в торгівлі, тоді як промислово розвинені країни активно впроваджують стандарти ISO серії 14 000 на системи управління довкіллям.

Саме з метою підготовки українських підприємств до жорстких правил світової торгівлі, розуміючи, що наявність сертифікованої системи управління довкіллям може стати невід" ємною частиною вимог стратегічних партнерів України для придбання українських товарів, Держстандарт України першим серед країн СНД підготував для прямого впровадження нещодавно прийняті міжнародні стандарти ISO 14 001, 14 004, 14 010, 14 011, 14 012, котрі встановлюють загальні правила управління довкіллям, принципи й процедури екологічного аудиту та кваліфікаційні критерії для аудиторів з екології. Ці нормативні документи в другому півріччі цього року надійдуть у спеціалізовані магазини стандартів і матимуть статус добровільних.

Стандарти серії 9000 регламентують лише мінімальні вимоги до систем якості, що діють на підприємствах, і не враховують факт впливу на природне середовище наслідків діяльності підприємств.

За визначенням МС ISO 14 001 «Система управління якістю навколишнього середовища — частина загальної системи управління, яка охоплює організаційну структуру, діяльність щодо планування, розподіл відповідальності, практичну роботу, процедури, процеси та ресурси для розробки, впровадження, досягнення цілей, оцінки досягнутого в рамках реалізації екологічної політики». Тому на підприємствах промислово розвинутих країн вже впроваджують так звані комплексні системи загальнофірменного управління — ТОМ. У цих системах управління якістю тісно пов" язане з роботами щодо охорони довкілля, а також з управлінням фінансами та ресурсами.

В Україні питанню поводження з відходами, їх класифікації приділяється велика увага. Проект Закону України про відходи, внесений Мінекобезпеки до Кабінету Міністрів України, побудований з урахуванням каталогу відходів Європейського Союзу, відповідно до якого ще торік Держстандарт затвердив (уперше в країнах СНД) державний класифікатор відходів, розроблений ДНДІ «Система» (м. Львів).

Але законодавче вирішення питання утилізації упаковки, на базі європейського законодавства, потребує додаткового вивчення для впровадження в Україні. І тут в пригоді може стати досвід високорозвинутих країн, які давно працюють в умовах ринкової економіки.

Переробляти відходи — це добре, ще краще їх уникати. Така провідна думка діючого в Німеччині з жовтня 1996 р. Закону про економічний цикл. Закон ставить чіткі вимоги: той, хто виробляє, має нести відповідальність за зменшення, подальшу переробку або екологічно безпечну ліквідацію відходів, що виникають у процесі виробництв. Уже не діє більше колишній розподіл ролей, за яким міські комунальні служби мали знищувати відходи промисловості за рахунок громадян.

Новий закон визначає, що насамперед слід уникати відходів на виробництві. Якщо це можливо, вони мають бути використані матеріально або енергетично. І тільки за браком перших двох можливостей відходи дозволяється знищити, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу.

Виконання передбачених законом підходів, що одержали назву подвійної системи (збирання і переробка), вимагає від підприємств величезних витрат, тому німецькі підприємства створили недержавну фірму Dual Sistem Deutschlands, яка здійснює збирання, сортування та переробку сміття, що надходить з домашніх господарств. На тарі і упаковці, що збираються, наноситься знак «Зелена крапка». Уже понад 6000 фірм, заощаджуючи кошти на створення власних систем утилізації, подали заявки про приєднання до системи маркування «Зелена крапка». Магазини, у свою чергу, з метою уникнення труднощів зі збиранням упаковки, обумовлюють у технічних умовах постачання товарів в упаковці з таким маркуванням.

Аналогічні закони про утилізацію тари й упаковки прийняті у Франції, Бельгії та ряді інших країн, заходи управління відходами діють в Японії.

У деяких країнах світу провадиться маркування екологічно чистої продукції, наприклад, у Німеччині це знак «Блакитний янгол», у Скандинавських країнах — «Білий лебідь», Японії - «Еко-знак» і таке інше.

Зрозуміло, що виникають труднощі в торгівлі, коли виробник країни-експортера розглядає етикетування своєї продукції з місцевих, а не міжнародних позицій.

Питання про такі потенційні бар" єри в торгівлі не можуть не турбувати як українських стандартизаторів, так і виробників. Світова організація торгівлі, приділяючи велику увагу проблемі маркування екологічно чистої продукції як факторові усунення технічних бар" єрів у торгівлі включила це питання у свій перелік основних тем для дослідження.

Міжнародна організація зі стандартизації розробила проект МС ISO 14 024, який має об" єднати керівні принципи екоетикування і який був надісланий Україні на розгляд. Цей документ передбачає єдиний підхід до аналізу технічної обґрунтованості екологічних заяв для забезпечення їхньої точності, технічного перевірення та достовірності. Коли МС ISO 14 024 буде прийнятий міжнародною організацією зі стандартизації, Україна запровадить його для прямого застосування.

Агентство УНІАН (тижневик «Бізнес», 31 березня 1997 р.

Екологія: на шляху до інтеграції

Полегшувати доступ світового співтовариства до достовірної та актуальної екологічної інформації, а також допомагати урядам країн світу використовувати її для прийняття рішень та планування дій, спрямованих на забезпечення сталого розвитку людства, — головне завдання міжнародної програми з оцінки стану навколишнього середовища UNEP. Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України подало заявку на створення її ГРІД-центру й в Києві. Такі підрозділи існуватимуть у всіх регіонах світу, і будуть безпосередньо пов" язані з діючою глобальною мережею екологічної інформації.

Програма оцінки стану навколишнього середовища була запроваджена Організацією Об" єднаних Націй для координації дій між усіма природоохоронними організаціями світу. Адже взаємопов" язаність екологічних проблем, які сьогодні неможливо вирішувати самостійно, без обміну інформацією між країнами, вимагає узгодженості під час їх вирішення. Це найпереконливіше засвідчила чорнобильська катастрофа.

Крім того, програма передбачає надання країнам, що розвиваються, та країнам з перехідною економікою цільової фінансової та консультативної допомоги для поліпшення їх систем управління екологічними даними та інформацією. Одним із результатів цієї допомоги і повинна стати глобальна мережа екологічної інформації з її ГРІД-центрами. Скажімо, центр, що вже існує у Норвегії, збирає і обробляє інформацію з усіх країн Північної Європи. Сьогодні він є головним щодо країн з перехідною економікою Центральної та Східної Європи і керує створенням подібних структур у цих країнах. У Польщі, наприклад, ця робота вже завершена.

Для України приєднання до програми та створення центру має велике значення. Адже ця акція дозволить не тільки інтегруватися із світовими базами даних з екології та навколишнього середовища, а й отримати доступ до сучасних комп" ютерних технологій, зробити новий крок до взаємодії між країнами світу на терені екології.