Благоустрій та озеленення території мотелю «Меркурій» у м. Жидачеві

Міністерство освіти та науки України Національний лісотехнічний університет України Спеціальність 7.130 402 Кафедра ЛА, СПГ та урбоекології

ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ

на тему:

БЛАГОУСТРІЙ ТА ОЗЕЛЕНЕННЯ ТЕРИТОРІЇ МОТЕЛЮ «МЕРКУРІЙ» У М. ЖИДАЧЕВІ

Виконала студ. групи СПГ-61 ____________ Тижбір І. П.

(підпис)

Керівник проекту ______________________ доц. Геник Я. В.

(підпис)

Консультанти:

Економіка _____________________________ доц. Сенько Є. І.

(підпис)

Охорона праці __________________________ доц. Книш Ю. В.

(підпис)

Завідувач кафедрою _____________________ проф. Кучерявий В. П.

(підпис) Львів — 2007

АНОТАЦІЯ

Тижбір І. П. Благоустрій та озеленення території мотелю «Меркурій» у м. Жидачеві. — Рукопис.

Дипломний проект зі спеціальності 7.130 402. — Садово-паркове господарство. — Національний лісотехнічний університет України, Львів, 2007.

Метою дипломної роботи є розробка проекту благоустрою та озеленення території мотелю для підвищення естетичності, декоративності та функціональності даної території.

Для досягнення зазначеної мети проведено дослідження природних умов району, аналіз існуючочго стану насаджень та благоустрою даної території, розроблено проект озеленення та благоустрою, агротехніку створення зелених насаджень і догляд за ними. А також розраховано економічне обгрунтування реалізації проекту та наведено заходи з охорони праці.

Кваліфікаційна робота складається з пояснювальної записки та графічного матеріалу, що включає карти, плани, рисунки, фотографії тощо. Ілюстративний матеріал представлений на восьми листах креслярського паперу формату А1.

Ключові слова: зелені насадження, об?єкт озеленення, благоустрій території.

ВСТУП

Сьогодні, з розвитком міст і селищ, приватних садиб, дуже активно пішли процеси озеленення, ландшафтного проектування.

У містобудуванні озеленення є складовою частиною загального комплексу заходів щодо планування, забудови і впорядкування населених місць. Воно має величезне значення в житті людини та певним чином впливає на навколишнє середовище.

Зелені насадження є основними елементами художнього оздоблення населених пунктів. Об'єктом озеленення називається земельна ділянка, на якій складові ландшафту (рельєф, водоймища, рослини) і будівельні споруди взаємозв'язані і призначені для відпочинку на відкритому повітрі. Естетичне і емоційне значення зелених насаджень обумовлене можливістю з їхньою допомогою чергувати враження від навколишнього простору, вводити в урбанізоване середовище природні елементи.

Питання благоустрою і озеленення є особливо актуальним для готельного бізнесу. Сучасне готельне підприємство надає споживачам не тільки послуги проживання й харчування, але й широкий спектр послуг транспорту, зв’язку, розваг, екскурсійне обслуговування, медичні, спортивні послуги, послуги салонів краси тощо. Зелені насадження надають індивідуальні, своєрідні риси, роблять перебування в готелі більш комфортним для клієнтів. А чим вища культура і якість обслуговування гостей, — тим вищий імідж готелю, тим привабливішим є готельне підприємство для клієнтів, а це, в свою чергу, забезпечує готелю конкурентні переваги, позитивно відібиваючись на результатах фінансово-господарської діяльності й збільшенню показників прибутковості на вкладений капітал.

Метою дипломної роботи є розробка проекту благоустрою та озеленення території мотелю Меркурій у місті Жидачеві для підвищення естетичності, декоративності та функціональності даної території.

ЗМІСТ

Вступ РОЗДІЛ 1. ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

РОЗДІЛ 2. ПРОЕКТ БЛАГОУСТРОЮ ТА ОЗЕЛЕНЕННЯ ТЕРИТОРІЇ МОТЕЛЮ «МЕРКУРІЙ» У М. ЖИДАЧЕВІ

2.1 Розташування об'єкту досліджень

2.2 Характеристика району досліджень

2.2.3. Загальна характеристика

2.2.2. Природно-кліматичні умови

2.2.3. Зелені насадження

2.2.4. Екологічна ситуація району

2.2.5. Соціально-економічна характеристика району

2.2.6. Характеристика відділу містобудування та архітектури Жидачівської райдержадміністрації

2.3 Програма та методика робіт

2.4 Характеристика об'єкту досліджень

2.5 Результати проведених досліджень РОЗДІЛ 3. ПРОЕКТ ЗАХОДІВ

3.1 Аналіз результатів дослідження

3.2 Напрямки та шляхи вдосконалення досліджуваного об'єкту РОЗДІЛ 4. АГРОТЕХНІКА СТВОРЕННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ САДОВО-ПАРКОВОГО ОБ'ЄКТУ

4.1 Агротехніка створення садово-паркових насаджень

4.1.1 Посадка дерев і чагарників

4.1.2 Влаштування газонів

4.1.3 Створення альпінарію

4.2 Агротехніка догляду за садово-парковим об?єктом

4.2.1 Догляд за деревами і чагарниками

4.2.2 Догляд за живоплотами

4.2.3 Догляд за виткими рослинами

4.2.4 Утримання квітників

4.2.5 Догляд за газонами

4.2.6 Догляд за елементами благоустрою

4.3. Захист зелених насаджень від шкідників і хвороб РОЗДІЛ 5. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА РОЗДІЛ 6. ОХОРОНА ПРАЦІ

6.1 Організація безпеки праці для попередження виробничого травматизму

6.2 Виробнича санітарія та гігієна праці

6.3 Пожежна безпека ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

РОЗДІЛ 1. ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

Ландшафтний дизайн — це мистецтво організації навколишнього середо-вища. Розробка плану облаштування — ландшафтне проектування — це перший етап цілого комплексу робіт, підсумком якого стане втілення готового проекту.

Ландшафтному проектуванню приділяється особлива увага, оскільки воно допомагає професійно спроектувати затишні місця відпочинку й правильно розташувати рослини, штучні водойми, доріжки й багато інших елементів ландшафтного дизайну.

Ландшафтне проектування ділиться на кілька етапів: передпроектна стадія, ескізне проектування й робочий проект.

На перед проектній стадії взаємодії дизайнер з’ясовує смаки й переваги замовника, потім визначається необхідний об'єм робіт і приблизна вартість усього проекту. Далі починається стадія ескізного проектування, що включає в себе детальну зйомку ділянки із прив’язкою до існуючих будинків, дерев й інших об'єктів. Оцінюється приґрунтовий рослинний покрив. Проведення агрохімічного аналізу дозволяє з’ясувати ступінь насиченості ґрунту мінераль-ними й органічними речовинами, визначити рівень кислотності. Це дуже важливі фактори, якими не можна зневажати при виборі посадкового матеріалу. Потім складається кошторис, виготовляються робочі креслення, ескізи. Після затвердження ескізного проекту й відповідного йому бюджету наступає черга робочого проектування, вона містить у собі:

Дендрологічний план c асортиментною відомістю — на цей план наносяться будинок, границі ділянки, крони дерев, контури квітників. Рослини підпи-суються або проставляються умовні літерні позначення порід, і номер у вигляді дробу. Чисельник указує відповідний номер в асортиментній відомості, а знаменник кількість таких рослин у групі.

Розбивочне креслення — на ньому наносяться всі дорожні покриття, підпірні стінки, альтанки, навіси, водойми, струмки й інші спорудження. Здійснюється прив’язка до існуючих будівель, огородження. На поля виносяться необхідні розрізи передбачуваних споруджень. Таке креслення може виконуватися по методу базисних ліній або квадратів.

Посадкове креслення — на кресленні наносяться тільки будинок, огородження, інші об'єкти, до яких буде здійснюватися прив’язка, корита квітників, посадкові ями для дерев і чагарників. На такому плані існуючі насадження не вказуються або при необхідності виділяються іншим кольором.

Генеральний план — основне креслення, виконаний на підставі затвердженого ескізу, але більш ретельно пророблений. На ньому зображені границі ділянки, будови й архітектурні спорудження, що існують і проектуючі рослини, доріжки, площадки й інші елементи ландшафтного дизайну. На поля генерального плану виносяться умовні позначки, вказується масштаб і сторони світу. Інші креслення виконуються на підставі генерального плану.

Не можна забувати, що проект — завжди індивідуальний і в процесі підготовки можуть виконуватися додаткові роботи:

— план вертикального планування майданчиків;

— схема автоматичного поливу;

— схема декоративного освітлення;

— план поверхневого, глибинного водовідведення;

— розробка окремих елементів території (квітники, альпінарії, міксбордери);

— малі архітектурні форми (розрізи, вузли);

— комп'ютерна візуалізація перспективи об'єкта (3-D зображення);

— зображення об'єкта у відео форматі.

Остаточна стадія даного етапу робіт — це підготовка до реалізації проекту:

— узгодження всіх креслень і матеріалів (асортименту рослин, тип покриттів мощення, освітлювального й електроустаткування) із замовником для проведення відповідних робіт;

— узгодження календарного плану виконання робіт;

— узгодження графіка фінансування.

Дуже відповідальним є вибір стилю майбутніх зелених насаджень. При цьому потрібно досягти єдності, гармонії будівлі та концепції всієї ділянки. Стилістика фасаду залежить від смаку господарів та їхніх можливостей. Але в будь-якому випадку не слід забувати про оточуючі будівлі та особливості існуючого природного ландшафту.

Важливо пам’ятати, що проект потрібен як замовнику, так і виконавцям робіт з подальшого благоустрою. Власник ділянки отримує повне уявлення про те, як буде виглядати територія після усього комплексу робіт. Якість цих робіт та час, затрачений на їх виконання, в значній мірі залежить саме від проекту. Для спеціалістів та робочих це основний документ, що регламентує характер, об'єм, послідовність та терміни виконання ландшафтних робіт.

Такі елементи ландшафту, як стіни, доріжки, огорожі, альтанки й багато іншого, забезпечують оформлення саду в певному стилі, вони є його основою, кістяком. Однак, без живих складових — рослин ландшафт не буде мати характерного виду. На основі того самого плану ділянки дизайнери створюють зовсім несхожі композиції, тому що використають різні рослини в озелененні земельної ділянки. Одним із секретів успішного озеленення є правильний вибір рослин, що відповідають конкретним кліматичним й екологічним умовам, а також ландшафту. Вони завжди будуть краще розвиватися, якщо їх помістити в підходящі умови, максимально наближені до природного середовища їхнього перебування. Розташування ділянки, від якого залежать особливості його оформлення, змінити не можна, однак завжди можна підібрати такі рослини, які зможуть його прикрасити. Зовнішній вигляд садової композиції визначається головним чином саме правильним вибором зелених елементів ландшафту. Це питання варто продумати у всіх деталях до того, як приступати до озеленення, що дозволить заощадити засоби й час.

Посадка рослин може бути різних видів: алейні і рядові посадки з рослин з розлогою натуральною кроною, а також дерев, кронам яких стрижкою надається строга геометрична форма; групові посадки, де поряд з деревами висаджуються чагарники і трав’яні рослини; одиночні посадки дерев і чагарників різної форми; групові посадки трав’янистих рослин; посадка в’юнких рослин. Підбір і розташування рослин нерозривно пов’язані з об'ємними рішеннями архітектурних та декоративних споруд. Використання цих прийомів у різноманітних поєднаннях дає величезну кількість конкретних архітектурно-композиційних рішень.

Робота з живим матеріалом ставить перед озеленювачами задачу передбачити фактор росту рослин, щоб і через п’ять, і через десять, і через сорок років запроектований об'єкт виглядав привабливо і не перенасичено.

Квітники беззаперечно є одним з головних засобів декоративного оформлення саду. Квіти та квітники додають особливої привабливості об?єкту. Вони повинні бути підпорядковані єдиному художньому задуму і пов’язані з характером планування ділянки, розташуванням груп дерев та чагарників. Квіткове оформлення кожної ділянки повинно бути декоративним і справляти цілісне враження за весь вегетаційний період — з ранньої весни до пізньої осені. Це досягається такою організацією посадок багатолітників у квітниках і змішаних групах, при якій замість відцвілих рослин поруч зацвітають інші, причому переважаюче забарвлення в різних місцях ділянки змінюється упродовж року. Велике значення при складанні асортименту рослин мають їх декоративні якості: загальний вигляд, висота, форма, забарвлення суцвіть та листя, рясність і період цвітіння тощо. Підбирати і розміщувати рослини треба так, щоб декоративні якості кожної з них були виявлені якнайкраще. Підбір забарвлення рослин повинен забезпечити виявлення і гармонійне поєднання деталей квітника при більш чіткому виділенні головних його елементів. Лише у рідких випадках квітковий масив являє собою однорідну за кольором поверхню.

Кам’янистий сад — особливий вид квітника, оригінальний прийом садового дизайну, що дозволяє імітувати гірський ландшафт. Більшість рослин, які використовуються для посадки в такому квітнику, родом з альпійського й субальпійського гірських поясів, такі сади часто називають альпінаріями, або «альпійськими гірками». Кам’янистий квітник можна створити на ділянці з будь-яким рельєфом. Якщо це височина, то ми можемо назвати його «кам'яни-стою гіркою». Якщо ж це рівне місце, схил, яр або канава, то квітник може мати вигляд підпірної стінки, тераси або складної композиції із всіх вищевказаних елементів, з'єднаних сходами й доріжками. Саме тому для характеристики кам’янистого квітника прийнято два рівнозначних терміни — рокарій і кам’янистий сад.

Квітник з використанням каменю може стати головною прикрасою декоративної частини саду. Він прекрасно гармоніює з газоном, брукованими поверхнями й водоймою. Кожна з комбінацій цих декоративних елементів створює чудову композицію. Розмістити кам’янистий сад можна на сонячному місці або в тіні, у посушливому або навіть заболоченому місці. Важливо лише правильно підібрати асортименти рослин, що відповідає цим умовам.

Влаштування кам’янистої гірки розпочинається з розміщення каменю і посадки дерев та чагарників, що входять до складу альпійських ландшафтів: карликових і сланких форм хвойних, різних видів гірських сосен, кедровика, ялинок, ялівцю, тису. Основна мета цих посадок — створити для квітучих рослин хороший фон. Мініатюрні скельні рослини, що ростуть у щілинах і карнизах скелястих масивів (очитки, молодило, низькорослі папороті та ін.), висаджують в аналогічних місцях на гірках. Великі багатолітники і чагарники (бадан, барбарис, рододендрони) розміщують нижче. На вершинах і на південних сонячних схилах висаджують сонцелюбні рослини, наприклад молодило, а на східних і північних схилах — ломикамінь, великі папороті. Невеликі поляни, укоси і улоговини серед каменів найбільш зручно вкривати красиво квітучими сланкими рослинами, що утворюють пухкий килим, такими, як роговик, аубрієція, флокс дернистий, чебрець, різні види очитку і деякими іншими низькими рослинами, що утворюють дернину. Всі ці рослини під час цвітіння утворюють надзвичайно ефективні барвисті килими, схожі з квітковими пейзажами альпійського ландшафту. Серед пухкого контуру таких ґрунтопокривних рослин можуть вільно розвиватись квітучі ранньою весною цибулинні рослини, наприклад, підсніжники, мускарі, нарциси, тюльпани, проліски.

Альпійські гірки чи рокарії можуть стати візуальними центрами вашого саду, фрагментом дикої природи на доглянутій ділянці і відігравати важливу роль у ландшафтній композиції. Органічно вписуючись в природний ландшафт, альпінарій радує око з ранньої весни до пізньої осені. Рослинам для альпійської гірки властива особлива чарівність. Безліч несхожих одна на одну низькорослих і компактних рослин можна розмістити на відносно невеликій ділянці. Кожен крок поблизу альпінарію відкриває погляду новий ракурс, поєднання різних рослинних оазисів з камінням приносить особливе задово-лення!

У створенні загального ландшафту саду доріжки — чи то скромні стежини або розкішні, вимощені плитами алеї — грають не меншу роль, ніж сама рослинність. Доріжки, дороги, стежки — важливий функціональний елемент впорядкування. Основне їх призначення, звичайно, практичне. Доріжки зв’я-зують між собою різні зони саду і в той же час відокремлюють їх одну від одної. Майданчики служать для паркування машин, організації патіо, занять спортом. Головне призначення мощення в нашому кліматі - позбавлення від бруду, який утворюється під час танення снігу та після дощів. Тому ще на етапі ландшафтного проектування треба серйозно і ретельно підійти до питання планування стежкової мережі. Професійно спроектовані доріжки в одному місці підкреслять перспективу, в іншому — обернуть погляд спостерігача на красиві місця.

Матеріали, що використовуються для створення садових доріжок, є дуже різноманітними. Це і традиційна тротуарна плитка, всіх кольорів, розмірів та форм. Це і натуральний або штучний камінь, самої різної обробки і колорис-тики. Галька, гранітний відсів, щебінь, дерево… Різноманіття матеріалів надихає до прийняття вишуканих рішень, які згодом не раз тішитимуть. Садові доріжки повинні стати невід'ємною частиною саду, вони повинні гармонійно вписуватися в дизайн, лише доповнюючи його, вносячи до нього певний шарм та індивідуальність.

У відповідності з функціональним зонуванням ділянки, визначають головні майданчики мощення. Відповідальний момент — вирішення майданчика і парадного входу у будинок. Надалі розробляють маршрути, площадки для колективного відпочинку, куточки для усамітнення. При необхідності, передбачаються технологічні доріжки. На цьому етапі визначаються з типами мощення. Цей вибір повинен пов’язуватися зі стилем будинку. Дуже вдало виглядатиме трава між камінням доріжки. Використовується також декоративний ефект поєднання плит різноманітної конфігурації. Крокові доріжки необхідні там, де пересування людей обмежене та у тих місцях, де нераціонально влаштовувати доріжки інших типів. Це може бути крокова доріжка на газоні або через квітник. Також використовується мощення з клінкерної цегли. Вона без пустот, високої термічної обробки та є довговічним й ефективним матеріалом. Також застосовується комбіноване мощення (комбінації з різноманітних типів каменю та бруківки).

Освітлення саду — технічна і художня проблема одночасно. Адже завдання полягає не тільки в тому, щоб захистити себе від можливості розбити коліно в темноті, але і в тому, щоб додати саду незрівняну чарівність, прикрасити його так, щоб вночі він виглядав ще прекраснішим, ніж вдень. Світло, що випромінює з уміло розставлених світильників, підкреслює благородні рельєфи скульптурних груп і ваз, іскриться в струменях фонтанів, блудить в листі дерев і гладить акуратно пострижену траву. Крони дерев на вигинах доріжок освітлюють знизу спеціальними прихованими світильниками. Напівсвітло візуально збільшує простір, роблячи скромний по розмірах сад більшим і загадковішим. Світильники, освітлюючи доріжки і сходинки, підкреслюють планування алей, що особливо ефектно виглядає в регулярному парку в англійському стилі. В цьому випадку підсвічування рослинності стає зайвим. Дерева залишаються в тіні, створюючи контраст стрункої геометрії світла.

Дуже цікавих результатів можна добитися, використовуючи різні типи світильників. Розсіюючі світло лампи освітлюють доріжки і низький чагарник, лампи з регульованим напрямом світла виділяють предмети із загальної композиції і вигідно підкреслюють рельєф місцевості. Великі території і предмети виглядають ще величніше під перехресним вогнем далекобійних світильників.

Ліхтарі на приватних територіях зазвичай забезпечують автоматикою — сенсорами руху (включаються при вашому наближенні), сенсорами сутінків (включаються з настанням темноти), таймерами (включаються в потрібний час). Але найпростішим і безвідмовним є ручне управління.

Використання сучасних технологій, у тому числі мереж з напругою 12 вольт, дозволяє підсвічувати водойми, каскади, струмки і фонтани. Прогулянки по вечірньому і нічному саду перетворяться в казкові, завдяки світильникам, вбудованими у доріжку або світну брущатку.

Для входу в будинок, під'їзної площадки, зони відпочинку, дитячих площадок, тенісних кортів використовують так зване заливне освітлення, що створює яскравий рівномірний світловий фон на всій площі. Такий фон утвориться за допомогою могутніх натрієвих, металево-галогенних або ртутних ламп. Чим вище розташоване джерело світла, тим більше радіус світлової плями. На під'їзних коліях або головній алеї саду ліхтарі звичайно встановлюють на висоті 5−10 метрів, на спортивних площадках і кортах — 7−9 метрів, на доріжках і галявинах — 2−5 метрів. Однак заливне освітлення візуально зменшує простір, тому на невеликих ділянках застосовувати його потрібно обережно. Ще дуже важливо уникати шкідливого для очей різкого світла. Тому необхідно вибирати світильники з матовими плафонами, що розсіюють світло, або металевими ґратами. У найсучасніших світильниках яскраве світло направляється вгору, на спеціальний екран, відбиваючись від якого м’яко висвітлює територію.

Для сходинок, поворотів, входів та інших «небезпечних» куточків призначено так зване супровідне освітлення, що допоможе краще орієнтуватися в просторі. Для цього використовуються світильники середньої потужності, що розташовуються на висоті одного-півтора метри. Крім освітлення доріжок удало розташовані світильники виділяють окремі архітектурні фрагменти, ландшафтні композиції, акцентуючи на них увагу. Наприклад, світильник-маячок на березі ставка здатний додати звичайній водоймі таємничих обрисів, а у світлі тротуарного ліхтарика проста гравійна доріжка виглядатиме дуже романтично.

Якщо хочеться перетворити сад у казковий ліс, не обійтися без декоративного підсвічування. У цю групу входять світильника-крихітки висотою 0,3−0,5 метри, міні-прожектори, «водяники» ліхтарі для штучних водойм. Декоративне підсвічування використовують як самостійне освітлення або як додатковий елемент до світильників середньої потужності.

Ліхтарі спрямованого освітлення розміщені на землі, можуть виділяти крону дерев або чагарників, акцентувати увагу на садових скульптурах, альпійській гірці. Ліхтарі і світильники завжди не тільки служили для освітлення, але і відігравали роль декоративних елементів того або іншого архітектурного стилю. Тому не дивно, що і сьогодні вони є складовою частиною ландшафтного дизайну.

Не виходять з моди ліхтарі під старовину з бронзовими або латунними деталями. Разом з тим популярні і світильники в стилі хай-тек. Актуально все нове і незвичайне, наприклад, великі світильники-кулі, що розташовуються прямо на траві або плавають у ставку. Єдине, чого не приймає сьогоднішня мода, — це змішання стилів. Тому усі світильники, незалежно від їхнього розташування і призначення, повинні складати цілісний ансамбль і повинні бути витримані в єдиному стилі.

Об?єкт не матиме свого стилю, якщо не приділити належної уваги елементам оформлення — малим архітектурним формам. Саме вони — малі архітектурні форми здатні значною мірою змінити загальний вигляд ділянки. До малих архітектурних форм в саду відносяться павільйони, містки, перголи, огорожі, вазони, садові меблі, садові скульптури, гойдалки, дитячі майданчики, садові каміни і ін. Вони можуть бути виконані з різних матеріалів — дерева, металу, каміння, цегли, пластику і т.д. Практично всі малі архітектурні форми мають функціональне призначення, а також грають важливу роль в декоративному оформленні саду.

Ще при плануванні варто подумати про місце для посиденьок з друзями, вечірнього чаювання або просто відпочинку. І подбати про меблі, які останніми роками встигли придбати статус повноправного елементу ландшафту. Універсальні меблі з каміння або цегли. Такий садовий гарнітур, що складається з лавок, крісел і столу, стане не просто прикрасою, але й улюбленим куточком для відпочинку. Тим більше якщо обладнати над ним відповідний навіс.

Важко уявити ландшафтний дизайн без альтанок і терас. Альтанки, тераси, сходи, пірси — незамінні елементи для відпочинку на природі, вони внесуть свою родзинку до ландшафтного дизайну, тим більше, якщо будуть виконані з красивої, натуральної і стійкої до мінливого клімату деревини.

При будівництві альтанки дуже важливо, щоб вона вписалася не тільки в пейзаж, але й гармонійно поєднувалась з зовнішнім виглядом будинку.

В альтанці можна з особливим комфортом провести час на свіжому повітрі. Вони можуть нести різноманітні функції: служити місцем для релаксації і усамітнення, або для веселого проведення часу в колі друзів. Форми і розміри альтанок також можуть бути дуже різноманітними, але у будь-якому випадку красивий і природний зовнішній вигляд альтанок з натурального дерева радуватиме багато років.

У мистецтві ландшафтного дизайну огорожа розглядається як складова саду, що значною мірою формує перше враження від нього. Діапазон огорож і парканів для присадибної ділянки варіюється від сільського плоту до високої кам’яної огорожі. При творчому підході кожен варіант огорожі може стати цінним елементом садового дизайну.

Огорожі часто зводять з дерева, каменя, бетону, залізобетону, цеглини, металу або комбінуючи ці матеріали. Дерев’яна огорожа — найбільш стародавній вид огорожі - сьогодні на Заході вважається символом престижу і респектабельності. Металевий — найбільш популярний вид огорожі, правда, найчастіше метал комбінують з іншим матеріалом. Цегляна огорожа — достатньо дороге задоволення, зате така огорожа довговічна і не вимагає особливого догляду.

Живопліт — прекрасний засіб огорожі території. Буйна рослинність може бути більш непрохідною, ніж звичайна дерев’яна огорожа. І це, не говорячи вже про те, що живопліт має напрочуд красивий зовнішній вигляд. Досить часто зводяться комбіновані огорожі, в яких поєднано огорожу з будматеріалів та живопліт.

Вода в саду, чи то задумливий ставок чи дзвінкий струмочок, пожвавить зовнішність будь-якої ділянки. Вона завжди притягає увагу, створює атмосферу спокою. Дзеркальна поверхня води заспокоює, настроює на романтичний лад, фонтани і водоспади створюють поряд з водоймищем сприятливий мікроклімат в розпал літньої жари. Плескіт води використовують для захисту від шуму поряд з дорогами.

Водойми бувають самих різних розмірів: від мініатюрної композиції, влаштованої в бочці, ванні або будь-якій іншій ємності, до великих ставків з природною рослинністю і рибками. Якщо водоймище має значні розміри, то його пожвавить і прикрасить місток.

При виборі місця для майбутнього водоймища слід враховувати розміри ділянки, освітленість, наявність поряд дерев і чагарників, можливість милуватися ставком з вікон будинку, з тераси, з альтанки. До водоймища повинна вести садова доріжка, щоб охочі розглянути його, мали можливість легко підійти до води. Тип водоймища багато в чому визначається не тільки місцем, яке для нього вибране, але і стилем, в якому оформлена територія.

Водоймища створюють на галявинах і майданчиках, вони можуть бути припіднятими або поглибленими. Невеликі фонтанчики влаштовують просто на стінах, в гротах, в переносних ємностях. Дуже добре виглядають водоймища по сусідству з альпійськими гірками. Разом вони імітують природний пейзаж. З гірки можна пустити веселий каскад.

Отже, стильова ідея об'єкту реалізується певними композиційними прийо-мами та використаним матеріалом: рослинним — живим та неживим — вода, камінь, дерево і метал. Вміле поєднання просторових форм паркового об'єкта, різних матеріалів забезпечує гармонійну єдність простору і композиції, який ми хочемо організувати керуючись ідейним задумом.

РОЗДІЛ 2. ПРОЕКТ БЛАГОУСТРОЮ ТА ОЗЕЛЕНЕННЯ ТЕРИТОРІЇ МОТЕЛЮ «МЕРКУРІЙ» У М. ЖИДАЧЕВІ

2.1. Розташування об?єкту досліджень

Мотель «Меркурій» знаходиться у східній частині м. Жидачева по вулиці Промислова 2. Біля території проходить автомобільна траса на м. Ходорів. Місцевість рівнинна.

Розміщення об?єкту озеленення на території міста показано на рис. 2.1

Готель Меркурій

Рис 2.1 Місцерозташування об?єкту озеленення на території міста Жидачів

2.2. Характеристика району дослідження

2.2.1. Загальна характеристика

Жидачівський район розташований на південному-сході Львівської області. Територія району: 996 км?. Населення: 78,4 тис. осіб у тому числі: міське — 30,9 тис. осіб (з нього у м. Жидачеві - 11,6 тис. осіб), сільське — 47,5 тис. осіб. Щільність населення: 79 осіб/км?. На рис 2.2 наведено карту Жидачівського району.

Рис. 2.1 Карта Жидачівського району Жидачів — міcто з дванадцятитиcячним наcеленням, pайонний центp. Pозташований Жидачів 60 км на південь від Львова. Міcто має мальовничі кpаєвиди, cлавитьcя cвоїми озеpами пpиpодного і штучного поxодження.

Площа району близька 1,0 тисячі квадратних кілометрів. Його протяжність із півночі на південь — 52 км., із заходу на схід — 32 км.

На півночі і заході район межує з Перемишлянським, Стрийським і Миколаївським районами Львівської області, на півдні і сході - Калуським та Рогатинським районами Івано-Франківської області.

Пеpша пиcьмова згадка пpо Удеч (cеpедньовічна назва міcта Жидачева) датуєтьcя 1164 pоком. В кінці XIV cтоліття на тpивалий чаc міcто підпало під владу Польщі. В 1393 pоці отpимало Магдебуpзьке пpаво, що cпpияло його економічному pозвитку. Було одним з найбільшиx міcт Галичини, центpом тоpгівлі cіллю. З іcтоpією міcта пов’язані імена відомиx пpедcтавників укpаїнcького, польcького і євpейcького наpодів — Данила Галицького, Яна ІІІ Cобєcького, Цві Анxенштайна та іншиx. Пеpші виpобництва pозвинулиcь на початку XІX cтоліття. В 1889 pоці міcто отpимало залізничне cполучення.

Заpаз в Жидачеві pозташовані найбільший в Укpаїні целюлозно-папеpовий комбінат, cиpзавод, цегельний завод, інші підпpиємcтва і виpобництва. В міcті пpацює 2 cеpедні школи, гімназія, 3 готелі.

Чеpез міcто пpоxодить залізнична колія Cтpий-Xодоpів-Теpнопіль, шоcейні доpоги Львів-Жидачів-Івано-Фpанківcьк і Cтpий-Теpнопіль.

2.2.2. Природно-кліматичні умови

Клімат району помірно-континентальний, але досить мінливий, оскільки великий вплив на нього мають географічна широта, близькість гір і сусідство з обширними просторами суші. Вітри з Атлантичного океану приносять тепле вологе повітря, яке дає велику кількість опадів. Середньо-річна кількість опадів становить 660 мм.

В цілому для району характерна відносно м’яка зима, тривала волога весна, нежарке літо, тепла і досить суха осінь. Засухи бувають рідко. Зима з потужними сніговими покривами (в окремих місцях до метра). Весна починається на території району неодночасно. Коливання буває до 30 днів. Літо вологе, зі значною кількістю хмарних днів, особливо в першій половині. Максимальні температури спостерігаються в липні (до 37°С). Часто спостерігаються літні зливи, які призводять до того, що в занижених частинах застоюється вода. З серпня починається незначне зниження температури повітря. Перша половина осені, як правило, суха, а друга — волога. Перші морози бувають в останній декаді жовтня.

Стійкість вітрів переважаючих напрямів не дуже виражена. На зміну напрямку і швидкість вітрів впливають циклони, що рухаються з Атлантичного океану. Це також викликає різкі коливання температури, що в зимку призводить до відлиги, а влітку до жаркої погоди з опадами. Середня швидкість вітру становить 2,5 — 4 м/с.

Сонячні дні розподіляються протягом року нерівномірно. В районі на рік в середньому припадає 130 — 150 хмарних днів, але найбільша їх кількість в зимовий період. Найбільше сонячних днів — у другій половині липня і в серпні.

Кліматичні дані, що наводились вище, в основному характерні для правобережжя Жидачівського району, оскільки лівобережжя зазнає незначних змін від Подільської височини, на відрогах якої розташоване.

Сучасний рельєф району сформувався в різних умовах, має різну геологічну будову, тому дуже різноманітний. У будові поверхні виділяється три геоморфологічні райони. Один з них — відроги Поділля, який тут називається Бібрсько-Перемишлянське Опілля. Воно має загальний схил до Дністра, куди стікають його ліві притоки. Горбисті пасма, поділені численними річковими долинами, мають загальний напрям із північного заходу на південний-схід і південь. Контури височин м’які, пологі. Середня висота Опілля на території району становить 320−350 метрів над рівнем моря, найвища вершина 401 м.

Друга частина району — правобережжя — займає частину Верхньо-Дністрової рівнини Передкарпаття, яка простягається до впадіння в р. Дністер р. Свічі. Тут вона називається Стрийсько-Жидачівською низовиною, яка має рівнинний характер, місцями заболочена. Висоти її утворені наносами рік Стрий і Свіча. Переважаючі висоти 200−250 м, в околицях м. Жидачева є височини 294 м.

Третьою складовою частиною поверхні району є частина Передкарпатської височини, яка розташована на південь від Дністра, ліва частина вододілу рік Свічі і Лімниці. В межах району ця частина височини має назву Надсвічанська, яка своєю будовою тісно пов’язана з будовою Карпат. Надсвічанська височина на території району розчленована на кілька довгих гряд, різко порізана ярами і має загальний нахил до Дністра. Загальна її висота становить 300 м над рівнем океану, а біля с. Чертіж — 368 м.

За тектонічною будовою наш район поділяється на дві частини: на Передкарпатський передовий прогин, який дуже тісно пов’язаний з Карпатами і на Волино-Подільську плиту, яка є Південно-Західною країною Східно-Європейської платформи. Межа між Передкарпатським прогином проходить по лінії на південь від Заріччя-Жидачева-Бережниці-Млиниськ-Журавно-Монастирця.

Волино-Подільська плита займає північну лівобережну частину району і незначну територію правобережжя. Це найдавніша суша, що існує з докембрійського часу. За геологічну історію плиту кілька раз заливало море, на дні якого утворились морські відклади. Верхня частина Волино-Подільської плити складена з відкладів неогенового періоду.

Основна частина правобережжя (Передкарпаття) являє собою молоду складчасту країну, яка виникла разом із Карпатами в кінці неогенового періоду. На значній частині Передкарпаття сталося занурення фундаменту. Утворився так званий Передкарпатський прогин, який був залитий водою. На опущеному морському дні нагромаджувалися відклади.

Геологічна будова Жидачівщини характеризується наявністю відкладів крейдового, неогенового і четвертинного періодів. Більш потужними є третинні відклади. Вони складені з пісків, глин і гіпсу, а також вапнякових мергелів, які досягли великої потужності в районі міста Миколаєва. Відклади крейди мають у районі велике поширення. Вони представлені верхньокрейдовими відкладами пісковиків, піскуватих вапняків і мергелів у долині Дністра і його лівих приток.

Четвертинні відклади на території району є наймолодшими геологічними напластуваннями. Особлива значна їх товща на горбах північної частини району. Післяльодовикові і сучасні алювіальні відклади поширені в долинах рік у межах сучасних заплавних терас.

Розподіл грунтів на території району підпорядковується закону горизонтальної зональності на рівнинах. Великий вплив має рельєф місцевості, рівень залягання ґрунтових вод, кількість сонячного тепла, опади і їх розподіл, рослинний і тваринний світ.

Для території Жидачівського району характерні такі типи грунтів:

— дерново-підзолисті поверхнево оглеєні;

— дернові опідзолені оглеєні;

— темно-сірі опідзолені;

— світло-сірі й сірі лісові опідзолені;

— чорноземи опідзолені і чорноземи типові малогумусні;

— лучні;

— чорноземи й дернові карбонатні грунти на елювії карбонатних порід.

Територія Жидачівського району багата річками — з заходу на південний схід район перетинає одна з найбільших річок України — Дністер, який східніше м. Жидачева приймає найбільшу праву притоку р. Стрий.

Розподіл стоку впродовж року нерівномірний. Більша його частина припадає на весняно-літній період. Витрати води залежать від запасів снігу, тривалості сніготанення і кількості опадів. Максимальний стік найбільш ймовірний в травні-серпні, що зумовлено особливостями випадання опадів. Найбільші витрати води в осінньо-зимовий період.

Живляться ріки в основному дощовими і талими водами. Режим річок району — повеневий. Ймовірні три підняття рівнів води:

1. літні повені (від випадання тривалих літніх дощів) — найбільші за рівнем води;

2. весняна повінь (від танення снігу) — величина якої в останні роки дуже незначна;

3. зимові повені внаслідок раптових відлиг (за величиною значно поступаються рівню літніх повеней).

Крижаний покрив річок району нестійкий, в окремі роки вони зовсім не замерзають.

Головними ріками району є: Дністер, Стрий, Свіча, Луг.

2.2.3. Зелені насадження

Площа земель лісового фонду складає 16 237,74га в т. ч. під лісовими масивами 15 872,8га. З вищевказаних земель в користуванні лісогосподарських підприємств знаходиться 11 341,94га земель лісового фонду, в т. ч. під лісами 10 977га. Крім того в землях запасу і загального користування знаходяться невеликі масиви зайняті лісами загальною площею 181,6га.

Лісистість в Жидачівському районі становить 15,4%. Ліси 1 групи становлять 2,7 тис га. Загальний запас по Жидачівському районі становить 1913тис м3. По видовому складу переважають насадження дуба черешчатого 35% та бука європейського 30%. Середній вік насаджень — 56 років. Насадження з повнотою 0,7 і вище займають 72% покритої лісом площі, а рідини 3%. Середній запас по 1га на площі покритої лісом становить 210 м³, а середній приріст 3,6 м³ .

У формуванні флори Жидачівського району брали участь північні та південно-східні види, які прийшли сюди з далекої півночі та північного сходу, гірські види, які перемістилися з Карпат, а також рівнинні види. З південного сходу занесені до нас степові види. У зв’язку з цим флора району неоднорідна за своїм складом.

Природна рослинність збереглася лише на одній третині площі і характеризується, передусім, лісовими, луговими та болотними угрупуваннями. На дуже обмежених ділянках збереглися фрагменти степової рослинності. Домінуючим рослинним типом в районі є ліси.

Лісова рослинність має свої основні типи: широколистяні, мішані й хвойні ліси. На рівнинах основними лісоутворюючими породами широколистяних лісів є дуб звичайний, бук лісовий, граб. У мішаних — поруч ростуть сосна звичайна, дуб, рідше бук. Хвойні ліси утворює сосна на рівнині, а в передгірній зоні - ялина, смерека. В загальному, майже 70% становлять природні ліси, решта штучні насадження.

Найбільше розповсюджена група лісової формації на території району — широколисто-соснові ліси. В першому ярусі таких лісів разом або окремо росте сосна, у другому — дуб, граб, бук. Підлісок і трав’янистий ярус розвинені добре.

В Стрийсько-Жидачівському природному районі, яке займає межиріччя рік Колодниці, Бережниці, переважає місцевість низьких терас (заплава, перша і друга тераси Дністра і Стрия). Тут поширені перезволожені землі з луговими і зерновими ґрунтами, які займають 89% усієї площі. А ліси державного фонду вкривають лише 2% території, що свідчить про значні антропогенові зміни в природних комплексах району. Ліси району мають велике кліматорегулююче, гідрологічне, ґрунтозахисне, водоохоронне, санітарно-гігієнічне значення. Їх деревина йде на виготовлення паперу, меблів.

Серед трав’янистих формацій на рівнині району панівне місце належить лукам, зокрема, заплавним. На межиріччях переважають суходільні луки. Кожне угрупування характеризується своїм відповідним панівним видовим домінантом, який визначає структуру цієї луки та її основні еколого-біологічні особливості.

Найнижчі перезволожені ділянки річкових заплав вкриті болотистими й торф’яними луками. Основними типами рослинності тут є такі злаки, як очеретянка звичайна, очерет звичайний, осока струнка, очерет, хвощ, пухівка вузьколиста, ситник розлогий.

В заплавній долині річки Лугу переважає різнотравнозлакова рослинність. Домінуючими видами є біла і повзуча конюшина, гусячі лапки, мітлиця тонка, костриця лучна. В окремих заболочених місцях та вздовж берегів поширені зарості верболозу й інша чагарникова рослинність.

Основна маса заболочених лук зосереджена по долинах дрібних річок, менше по заплавах великих річок. Заплавні болота всі низинні.

На осушених болотах виростають угрупування очеретянки, осоки стрункої, пухівки широколистої, хвоща болотного, очерету лісового. Найбільше боліт у заплавах Дністра та в долинах його приток і в старих руслах. Перезволожені землі займають 20% сільськогосподарських угідь району. В окремих місцях є торф’яники, які розташовані вздовж долини Дністра.

На території Жидачівського району недостатньо природоохоронних територій. Державний заказник «Діброва» загальною площею 830 га займає всього 0,8% від загальної площі району.

Відповідно до принципів сталого розвитку теперішні покоління повинні використовувати природні ресурси так, щоб не обмежувати майбутні покоління. Отож, для того щоб зберегти природні пам’ятки, флору та фауну Жидачівського району в наближеному до первісного вигляді, необхідно створити мережу природоохоронних територій та заповідників.

2.2.4. Екологічна ситуація району

Екологічна ситуація в Жидачівському районі, так само як в Україні загалом, залишається напруженою. Причинами такого стану є застарілі технології виробництва, поганий стан очисного обладнання і споруд, накопичення значних обсягів промислових відходів та побутових відходів, відсутність єдиної системи їх збирання, зберігання та утилізації, низька екологічна свідомість населення, відсутність низки правових норм тощо. Незважаючи на те, що протягом останніх років спостерігалось покращення стану навколишнього природного середовища, залишається загроза збільшення забруднення довкілля при подальшому підйомі економіки. В регіоні залишається цілий ряд проблемних екологічних питань отриманих в результаті недосконалої радянської системи господарювання. Для того щоб ефективно вирішувати ці проблеми необхідно застосовувати екологічні критерії при прийнятті всіх управлінських рішень, планувати певні заходи та дії з охорони навколишнього природного середовища.

Складність екологічної ситуації полягає не стільки в її гостроті, скільки у відсутності реальних механізмів для її покращення в сучасних умовах, що є наслідком системної екологічної кризи в державі. Специфікою існуючої ситуації слід вважати досить слабку соціальну реакцію на існуючі екологічні проблеми. Таке явище можна пояснити як низьким рівнем загальної екологічної свідомості населення, так і наявністю складних соціальних проблем, вирішення яких для окремих категорій людей є питанням взагалі фізичного виживання.

У районі загострено стоять екологічні проблеми, пов’язані із забрудненням природного середовища, відходами виробництва і споживання.

З розвитком паперової промисловості знищувалось навколишнє середо-вище і, в результаті, регіон м. Жидачева поступово перетворювався в зону екологічного лиха. Свідченням цього можуть бути такі факти:

— більше ста гектарів земель колись живописних місць є під сміттєзвалищами і відстійниками відходів паперового виробництва, які від неправильної експлуатації постійно самозагоряються та викидають у повітря небезпечні речовини. У місті існує велика загазованість меркаптаном, який утворюється в результаті целюлозного виробництва (сумарний показник становить 39). Третина житлового масиву з досить значною кількістю населення розташована у санітарно-захисній зоні, яка найбільше піддається шкідливому впливу ряду підприємств;

— основна індивідуальна житлова частина (особливо в промисловій зоні) не каналізована;

— значно погіршена якість води, що подається населенню з водозабору, в якій великий вміст заліза у воді ;

— незадовільний стан озер у східній частині міста, в які попадають неочищені дощові стоки вперемішку з фекальною каналізацією, існує значна забрудненість поверхневих вод, що досягла індексу 15;

— за рахунок висотної забудови міста зменшилась кількість зелених насаджень, а лісові урочища знищені й перетворені в городні наділи, які надзвичайно забур’янені і в більшості перетворені у пустирі;

— через відсутність об'їздної дороги в результаті роботи автотранспорту в центральній частині міста існує перевищення допустимих норм шкідливих речовин.

На забруднення навколишнього середовища впливає сусідство хімічних гігантів Нового Роздолу, Калуша, Миколаєва.

Гострою є проблема запобігання забрудненню поверхневих та підземних вод. Найбільшими забруднювачами поверхневих вод є великі целюлозно-паперові, хімічні, харчові підприємства, гірничорудні комбінати, а також сільськогосподарське виробництво.

Сільське господарство — одне з найбільших споживачів і одночасно забруднювачів природних вод, через використання міндобрив, пестицидів, та інших хімікатів, зрошування земель.

Сполуки азоту і нітратні іони належать до мутагенних речовин, які призводять до генетичних захворювань.

Особливо небезпечні наслідки для здоров’я людини викликає забруднення природних вод побутовими стоками. Така вода зовсім непридатна для поста-чання населенню оскільки містить збудники різноманітних інфекційних захво-рювань, таких як паратиф, дизентерія, інфекційний вірусний гепатит та ін.

Основним методом захоронення сміття (твердих побутових відходів — ТПВ) надалі залишається його складування на звалищах, в ґрунтових засипках. Це приводить до виникнення небезпечних джерел забруднення довкілля.

Підсумовуючи все вищесказане можна відмітити, що критична ситуація з станом навколишнього природного середовища в Жидачівському районі обумовлена неврахуванням екологічних факторів при плануванні розвитку регіону. Внаслідок цих помилок край отримав значні проблеми, а саме: очисні споруди не розраховані на таку кількість викидів, вони неефективні; відсутні полігони для утилізації та розміщення як промислових, так і побутових відходів; велика кількість порушених земель; щороку значно збільшується смертність населення; спостерігається велика кількість захворювань на хвороби, які пов’язані з харчуванням та ін.

2.2.5. Соціально-економічна характеристика району дослідження

Площа території району 996 км?, на якій знаходиться 118 населених пунктів, які об'єднані в 2 міські, 3 селищні та 28 сільських рад. Населення: 78,4тис.осіб, у тому числі: міське: 30,9 тис. осіб (з нього у м. Жидачеві: 11,6 тис. осіб), сільське: 47,5 тис. осіб. Щільність населення: 79 осіб/км2

Адміністративно-територіальні одиниці: міст — 2, селищ міського типу — 3, сільських рад — 28, сільських населених пунктів — 113.

Сучасний стан економіки району характеризується зростанням обсягів промислового виробництва, активізацією інвестиційних процесів, збільшенням надходжень до бюджету. А це в свою чергу зумовлює збільшення середньомісячної заробітної плати, що сприяє розвитку споживчого ринку, зменшенню чисельності безробітних та загалом підвищенню якості життя населення.

Промисловий комплекс району є визначальним у сфері матеріального виробництва. Упродовж 2006 — 2007 років забезпечено позитивну динаміку зростання обсягів виробництва промислової продукції. За приростом обсягів промислового виробництва район займає 10 місце серед районів.

Обсяг реалізованої продукції по району за 2006 рік — 502,6 млн. грн., що становить 3,9% у загально-обласному обсязі. За даним показником наш район займає 5 місце серед районів області.

Тенденцію збільшення виробництва промислової продукції зберегли основні галузі промислового комплексу району.

Значне зростання обсягів виробництва відбулося на підприємствах целюлозно-паперової промисловості (на 9,1%) та видавничої справи (на 7,3%).

Таких результатів досягнуто шляхом удосконалення галузевої структури промислового виробництва, активізації розвитку пріоритетної галузі для району, реалізації інноваційних заходів та запровадження заходів з адаптації умов господарювання до вимог сьогодення. Зокрема розвиток комплексу забезпечувався на базі створення найбільш сприятливих умов господарювання целюлозно-паперової галузі.

Незадовільним залишається напрямок розвитку харчопереробної галузі та переробки сільськогосподарської продукції.

У структурі економіки району сільське господарство посідає друге місце після промисловості. Збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції потребує залучення в галузь довгострокових та короткострокових кредитів.

Збережено позитивну динаміку розвитку малого підприємництва.

В районі функціонує 1983 суб?єкти малого бізнесу (фізичних та юридичних осіб), в тому числі 279 малих підприємств, частка яких складає 34% до загальної кількості підприємств, та 1704 підприємців — фізичних осіб.

У сфері підприємництва в цілому зайнято більше 12,1 тис. осіб, в тому числі на підприємствах малого бізнесу (малих підприємств) — понад 2,2 тис. осіб. Питома вага працюючих на малих підприємствах до загальної кількості працюючих в економіці району складає більше 7%.

Триває тенденція активізації інвестиційної діяльності. Пріоритетними напрямами інвестування є промислове виробництво та розвиток інфраструктури району, зокрема оптова та роздрібна торгівля, куди спрямовуються більше половини від загального обсягу капіталовкладень. Серед промислових підприємств району найбільш активно інвестується целюлозно-паперова промисловість.

Обсяг капіталовкладень на проведення ремонту доріг району за 2006 рік становить 2 млн. 70 тис. грн.

За приростом обсягів іноземних інвестицій Жидачівський район знаходиться на 15 місці серед районів області.

Значну роль у формуванні загального економічного потенціалу відіграє регіональний ринок споживчих товарів, де продовжується позитивна тенденція щодо зростання обсягів роздрібного товарообігу підприємств торгівлі та ресторанного бізнесу, у першу чергу, за рахунок підвищення платоспроможного попиту населення. Позитивні тенденції у виробничій сфері сприяють зростанню бюджетних надходжень і відповідно зростанню добробуту населення.

На ринку праці району відмічається уповільнення темпів зростання пропозиції робочої сили, скорочення тривалості безробіття, зменшення рівня безробіття, обсягів довготривалого та родинного безробіття, зменшення обсягів вивільнених працівників з підприємств, установ та організацій, збільшення потреби у працівниках.

2.2.6. Характеристика відділу містобудування та архітектури Жидачівської райдержадміністрації