Планування зниження собівартості продукції

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

«Планування зниження собівартості продукції»

Вступ

Виробниче об'єднання «Північний машинобудівний завод» і конструкторське бюро «Південне» відоме далеко за межами України. Результатом тісної співдружності двох колективів стали унікальні вироби ракетно-космічної техніки, універсальні трактори, сучасні комфортабельні тролейбуси та інша багатопланова продукція, яка за своїми основними характеристиками не поступається кращим світовим взірцям.

На сьогодні Україна без власного виробництва сучасної високопродуктивної, економічно обґрунтованої сільськогосподарської техніки, харчової та переробної промисловості не може успішно конкурувати на світовому ринку сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Подальший розвиток сільського господарства, збільшення виробництва і підвищення якості продовольства пов’язані з комплексною механізацією та автоматизацією виробничих процесів на базі науково обґрунтованої системи машин.

Використання раціональної агротехніки та прогресивних технологічних процесів на всіх етапах вирощування і переробки сільськогосподарської продукції - один із напрямів виходу з кризи в агропромисловому комплексі. Тому технічне переоснащення аграрного сектора економіки повинне забезпечувати виконання сучасних вимог до технологій сільськогосподарського виробництва. Насамперед, це дотримання оптимальних строків та якісного виконання технологічних операцій, досягнення високої продуктивності агрегатів та зменшення питомих енергетичних витрат на виконання сільськогосподарських робіт за рахунок розширення використання ресурсоощадних технологій виробництва, збалансованих технологічних комплексів машин, альтернативних джерел енергії та зниження технологічного навантаження на довкілля, створення комфортних умов для роботи механізаторів.

Актуальність теми полягає у тому, що належним чином організована собівартість, якісна поінформованість про її ринковий стан та рух мають суттєве значення в управлінні виробничої діяльності кожного підприємства. Зважаючи на значну конкуренцію тракторів ПМЗ, враховуючи збитковість даного підприємства, сьогодні об'єктивно виникли умови для перегляду та зниження собівартості.

Метою дипломної роботи є огляд існуючих теоретичних і практичних підходів щодо вирішення прикладних проблем організації економічного управління на підприємстві державної форми власності; набуття навичок організації дослідження проблемної ситуації та прийняття рішень при розробці заходів щодо поліпшення економічно-фінансового стану підприємства.

Досягнення поставленої мети передбачило формування і виконання наступних наукових і практичних завдань:

дослідити поняття собівартості промислової продукції;

дослідити рівень собівартості тракторів на «ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова»;

виявити основні причини збитковості виробництва тракторів на підприємстві;

визначити шляхи зниження собівартості промислової продукції та їх використання на прикладі досліджуваного підприємства.

Предметом дослідження є собівартість трактора та шляхів її зниження.

Об'єктом дослідження дипломної роботи є ДП «ВО Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова, в якому є наявні можливості для висвітлення досліджуваних у роботі питань, щодо зниження собівартості продукції.

У дипломній роботі використовуються такі методи дослідження: статистичний аналіз звітних даних вітчизняних і закордонних підприємств автомобілебудівної промисловості, що функціонують в умовах різного податкового навантаження; статистичні та аналітичні розрахунки — для дослідження факторної інформації; порівняння — для зіставлення даних підприємства у динаміці; групування — для визначення залежностей одних показників від інших; табличний (графічний) — для наочного зображення результатів дослідження.

Наукова новизна проведеного дослідження полягає у вдосконаленні існуючої методології фінансового обліку собівартості продукції.

собівартість промисловий трактор збитковість

1. Теоретичні основи дослідження поняття собівартості продукції та шляхів її зниження

1.1 Поняття сутності собівартості продукції та важливість зниження даного показника для тракторного машинобудування

Собівартість промислової продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут — повну собівартість промислової продукції [1−4].

Собівартість комплексно характеризує використання всіх видів ресурсів підприємства. В ній відображаються: рівень організації виробничого процесу,; технічний рівень; продуктивність праці та інше.

З метою проведення економічного аналізу витрат підприємства собівартість продукції класифікують за низкою ознак [5−6]. Залежно від часу формування витрат розрізняють планову, фактичну, нормативну та кошторисну собівартість. Залежно від місця формування витрат — цехова, виробнича та повна. Залежно від тривалості розрахункового періоду — місячна, квартальна, річна. За складом продукції собівартість буває: товарної, валової, реалізовано продукції та незавершеного виробництва. За ступенем охоплення підприємств виділяють ще індивідуальну та галузеву собівартість.

Витрати, що формують собівартість промислової продукції класифікують за різними ознаками, але найважливішою з них є класифікація за економічними елементами та статтями калькуляції. За економічними елементами витрати формуються відповідно до їх економічного змісту. Вони є однаковими для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво. Елементи витрат на виробництво включають матеріальні витрати, оплату праці та відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів та нематеріальних активів, Інші операційні витрати. Відповідно до цієї класифікація можна визначити структуру собівартості промислової продукції, яка для підприємств різних галузей не є однаковою і поділяє їх на енергомісткі, матеріаломісткі, фондомісткі та трудомісткі. Що стосується класифікації витрат за статтями калькуляції, то статті - це витрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місця виникнення. За статтями витрат визначають собівартість одиниці продукції, тобто калькуляцію. Статті калькуляції формують витрати для визначення собівартості продукції - одні витрати показуються за їх видами (елементами), інші - за комплексними статтями (включають декілька елементів). При цьому один елемент витрат може бути присутнім у кількох статтях калькуляції

Показниками собівартості продукції, що використовуються у господарській практиці, є: витрати на одну гривню товарної продукції, собівартість окремих видів продукції (визначається на основі калькуляцій собівартості окремих видів продукції) та зниження собівартості порівняльної товарної продукції (використовується на підприємствах зі сталим асортиментом продукції).

Зниження витрат виробництва та собівартості продукції є однією з основних умов зростання прибутку підприємства, підвищення рентабельності та ефективності його роботи та просто необхідністю в умовах ринкової економіки. В наукових джерелах виділяють наступні фактори впливу на зниження собівартості промислової продукції: підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, зміни структури та обсягу продукції, галузевих та інших чинників. Розрахунок економії витрат при застосуванні певних чинників впливу на рівень витрат на виробництво продукції можна здійснювати методом прямого розрахунку та індексним методом. Для того, щоб вірно обирати шляхи зниження собівартості продукції, обов’язково необхідно мати уяву про власне виробництво, його структуру, передові технологічні процеси, структуру витрат тощо. Без знання конкретних технологій, технологічних можливостей конкретного технологічного процесу, видів продукції, неможливо забезпечити якісне виконання поставлених завдань щодо зниження собівартості продукції підприємства.

Україна щороку на закупівлю імпортної сільськогосподарської техніки витрачає близько 1 млрд. доларів СІЛА. Якщо дана тенденція буде продовжуватися, то у сфері вітчизняного машинобудування буде втрачено близько 60 тисяч робочих місць. Мінімальна щорічна технологічна потреба у тракторах становить 17 тисяч, зернозбиральних комбайнів — 5 тисяч. У 2008 році було виготовлено 2,7 тисяч тракторів і 93 комбайни, а в 2009 році - 3,2 тисяч тракторів і 81 комбайн. У тому ж 2008 році ввезено 3596 тракторів та 1591 зернозбиральний комбайн, протягом першого півріччя 2009 року — 2350 тракторів і 475 зернозбиральних комбайнів, значна частина яких була у використанні.

Взагалі тракторний парк в аграрному секторі на 1 січня 2008 року становив 224,6 тисяч одиниць, а зернозбиральних комбайнів — близько 53,6 тисячі, що дорівнює відповідно 50 і 55 відсоткам технологічної потреби (яка становить відповідно 420 тисяч та 104 тисячі одиниць).

Темпи оновлення номенклатури вітчизняної складної сільськогосподарської техніки у 2−5 разів нижчі, ніж за кордоном, що не дає змогу забезпечити конкурентоспроможність вітчизняної техніки. Більшість спеціалізованих машинобудівних заводів оснащені жорсткими технологічними лініями, які не дають можливості швидко і з малими витратами переходити на виробництво нових, більш прогресивних моделей техніки. Відсутність прибутків та інших джерел фінансування не дозволяє більшості підприємств вести технічне переоснащення, основні фонди яких морально і фізично застарілі, а технічний стан не відповідає вимогам виробництва складної продукції (зокрема, обладнання підприємств спрацьоване на 60−85%). Практично вичерпані можливості подальшого нарощування виробництва за рахунок власних ресурсів, що призвело до реальної загрози неможливості виготовлення для господарств АПК тракторів в обсягах, які забезпечують відновлення тракторного парку. Наслідком цього є значне погіршення матеріально-технічного оснащення сільського господарства. На кожен трактор України припадає 72 га орних земель. У Німеччині цей показник становить 8, Франції - 12, США — 28 га. На 1000 га припадає лише 7 зернових комбайнів, в Німеччині - 25, у США та Франції - 19.

Вітчизняними машинобудівними підприємствами виготовляється близько 2 тисяч найменувань модернізованих та понад 500 нових моделей машин і обладнання, зокрема малогабаритні, енергонасичені та універсально просапні трактори, зернозбиральні комбайни, які визначають ефективність сільськогосподарського виробництва в країні. У галузі машинобудування агропромислового комплексу працює 129 спеціалізованих підприємств і конструкторських бюро, близько 40 підприємств колишнього військово-промислового комплексу. У сфері виробництва технічних засобів, вузлів, агрегатів і запасних частин та їх ремонту задіяно майже 350 підприємств. Потужності цих підприємств можуть забезпечити щорічне виробництво техніки на суму до 9 млрд. грн.

На сьогодні тракторна техніка вітчизняного виробника не витримує конкуренції на ринку. Агровиробники продовжують справедливо надавати перевагу сільськогосподарській техніці зарубіжних країн. Основною причиною цього є низька якість вітчизняної продукції та висока її собівартість. Тому актуальним є питання пошук шляхів та резервів зниження собівартості тракторів та покращення їх якості на базі досягнень науково-технічного прогресу, інтенсифікації та оптимізації технологічних процесів,

1.2 Економічний зміст факторів та методів зниження собівартості промислової продукції

Зниження витрат виробництва та собівартості продукції є однією з основних умов зростання прибутку підприємства, підвищення рентабельності та ефективності його роботи та просто необхідністю в умовах ринкової економіки.

Для виявлення резервів зниження собівартості продукції необхідно визначити фактори, що обумовлюють це зниження. Під факторами зниження досліджуваного показника розуміють всю сукупність рушійних сил та причин, які визначають її рівень та динаміку. У господарській практиці розрізняють такі чинники зниження собівартості продукції: технічний прогрес.

Впровадження нової техніки, комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, удосконалення технології, упровадження прогресивних видів матеріалів дозволяє значно знизити собівартість продукції, а разом з тим і поліпшити показники діяльності підприємства; поліпшення організації виробництва та праці, тобто вдосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього, впровадження наукової організації праці, поліпшення використання основних виробничих фондів, поліпшення матеріально-технічного забезпечення, скорочення транспортно-складських витрат тощо; зміна обсягу виробництва, що зумовлює відносне скорочення умовно-постійних витрат, та зміна структури, асортименту та поліпшення якості продукції; удосконалення конструкції виробів. Резерви зниження собівартості продукції на підприємствах виявляються при економічному аналізі. Виявлені резерви реалізуються шляхом проведення конкретних заходів при проектуванні, підготовці виробництва і самому процесі виробництва.

Підвищення технічного рівня виробництва може спричинити економію витрат внаслідок дії таких двох факторів:

1) зниження норм витрат матеріалів. У цьому разі економія обчислюється за формулою:

Е_м = (Н_мо — Н_м1⁾ * Ц_м *О₁, (1.1.)

де Е_м — економія за рахунок зниження норм витрат матеріалів, грн.;

Ц_м — ціна ресурсу, грн;

О₁ — обсяг випуску продукції;

Н _мо і Н_м1 — норма витрат матеріалів до і після здійснення заходу відповідно, нат. од.;

2) зростання продуктивності праці, тобто зниження трудомісткості продукції:

Е_пр = ((Т_о*С_го — Т₁ * С_го) * (1 +) * (1 + )) * О₁ (1.2.)

де Е_пр — економія витрат за рахунок зниження трудомісткості продукції, грн.

Т_о та Т₁ — трудомісткість одиниці продукції до і після здійснення заходу відповідно, норм-годин;

С_го та С_г1 — середньогодинна ставка робітників до і після здійснення заходу відповідно, грн./год;

%ДЗП — середній відсоток додаткової заробітної плати

%ВСП — встановлений законодавством відсоток відрахувань на соціальні заходи, %.

Вдосконалення організації виробництва і праці на підприємстві зумовлює економію витрат за рахунок поглиблення спеціалізації і розширення кооперування, яка визначається так:

Е_сп = (С — ())* (1.3.)

де Е_сп — економія витрат внаслідок поглиблення спеціалізації і розширення кооперування, грн;

С— собівартість одиниці виробів, виробництво яких планується розмістити на спеціалізованих підприємствах, грн,/од.

— оптова ціна виробу, виготовленому на спеціалізованому підприємстві, грн.

В_т.з.в. — транспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу, грн./од.;

О^сп — кількість виробів, отриманих по кооперації зі спеціалізованих підприємств з моменту проведення спеціалізації до кінця року, нат, один. Зміна структури й обсягу продукції зумовлює відносне зниження умовно-постійних витрат підприємства, яке можна обчислити так:

Е_уп = (1.4)

де Е_уп — економія витрат у результаті зниження умовно-постійних витрат підприємства, грн.;

?О% — приріст обсягу виробництва продукції в плановому році,

%С_уп — сума умовно-постійних витрат у базовому році, грн. Загальний вплив зазначених факторів на собівартість продукції визначається так:

Е_заг = Е_м + Е_сп + Е_уп (1.5)

Зниження собівартості продукції за наведеними вище факторами обчислюють у такій послідовності.

1. Визначають витрати на 1 грн. товарної продукції у базовому році

(1.6)

де — собівартість товарної продукції у базовому році, грн.;

— обсяг товарної продукції у базовому році, грн.

2. Обчислюють собівартість товарної продукції у плановому році на рівні витрат базового року:

(1.7.)

— обсяг товарної продукції і плановому році, грн

3. Визначають економію витрат спричинену техніко-економічними факторами, методом прямого розрахунку.

4. Обчислюють планову собівартість продукції:

± Е_заг (1.8)

5. Визначають рівень витрат на 1 гри товарної продукції в плановому році:

(1.9.)

6. Обчислюють відсоток зниження витрат на 1 грн товарної продукції в плановому році порівняно з базовим:

? = (1.10)

Визначити зниження собівартості продукції за факторами можна не тільки методом прямого розрахунку, а й індексним методом.

Зменшення собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат матеріалів та цін на них обчислюється так:

?С_пл = (1 — I_нм * I_ц)* Ь_мв, (1.11.)

де I_нм та I_ц — індекси зміни норм витрат матеріалів на один виріб та зміни ціни ресурсу матеріалу відповідно;

Ь_мв частка матеріальних витрат у собівартості, %

Зниження собівартості продукції за рахунок зростання продуктивності праці:

?С_пр = Ь_зп (1.12)

де I_зп та I_пр — індекси зростання середньої заробітної плати та продуктивності праці відповідно, %

Ь_зп — частка заробітної плати і собівартості продукції, %.

Зниження собівартості продукції (%) за рахунок зміни умовно-постійних витрат:

?С_уп = Ь_уп (1.13)

де I_уп та I_О — Індекси зростання умовно-постійних витрат та обсягу виробництва відповідно;

Ь_уп — частка умовно-постійних витрат у собівартості продукції, %

Отже, економічний ефект від зниження собівартості промислової продукції в залежності від обраних чинників, що впливають на даний процес, кількісно можна визначити методом прямого розрахунку та індексним методом. За допомогою вище наведених формул.

2. Дослідження впливу собівартості продукції на діяльність підприємства

2.1 Характеристика виробничої діяльності підприємства

ВО «Південний машинобудівний завод» — головне державне підприємство ракетно-космічної галузі машинобудування, підпорядковане Міністерству промислової політики України.

ВО «ПМЗ» створено 21 липня 1944 року, як Дніпровський автомобілебудівний завод (ДАЗ) по виробництву вантажних автомобілів, автомобільних кранів, автомобілів-амфібій.

З 9 травня 1951 року завод перепрофільовано на серійний випуск ракет Р-1, Р-2, Р-5М, розробки С. П. Корольова. З 1954 року на заводі розпочато освоєння балістичних ракет стратегічного призначення розробки КБ М. К. Янгеля.

Починаючи з 60-х років ВО «Південмаш» став виробником цілого сімейства унікальних космічних носіїв «Космос», «Інтеркосмос», «Циклон-2А» та «Циклон-2» (1971 р.), «Циклон-3» (1980) та космічного носія 21 століття «Zenit», на основі якого створені важкі носії типу «Енергія-Буран», розроблених конструкторським бюро «Південне» (КБ «Південне» м. Дніпропетровськ). У 1986 році отримано висновок про допуск до льотних іспитів модуля, А (варіант I ступеню ракетоносія «Зеніт») у складі комплексу «Енергія».

16 березня 1962 року було запущено I-й супутник ШМЗ «Космос-1», у 70-х роках створено автоматизовані універсальні орбітальні станції в модифікаціях з орієнтацією на Землю (АУОС-3) та на Сонце (АУОС-С), з активним строком існування до кількох років. Пізніше розроблені ШЗС «Космос-5», «Космос-6» юстировки радіолокаторів та «Метеор» (метеорологічний супутник), «Ореал-1», «Ореал-2», «Ореал-3» — спільна розробка з Французьким космічним центром, «Целіна», «Океан-О1», «Метеор-3» з реалізацією трьох міжнародних програм.

З 60-х років створено 67 типів космічних апаратів, 12 космічних комплексів та чотири космічних ракетних комплекси, що забезпечують астрофізичне дослідження, глобальний радіо — та телезв’язок, екологічний моніторинг.

З 25 автоматичних супутників «Інтеркосмос» 22 розроблені на ВО «Південмаш». За час виробництва було виготовлено біля 400 космічних апаратів різного призначення в інтересах науки, оборони, народного господарства.

На ПМЗ (м. Павлоград, філія ВО «Південмаш») створені твердопаливні носії для шахтних та пересувних ракетних комплексів.

Продукція цивільного призначення. Крім космічної техніки на ВО «Південмаш» організовано випуск продукції цивільного призначення (з 1953 р.). у 1953 році на заводі були створені перші п? ять машин МТЗ-2 моделі Мінського тракторного заводу. Через рік освоєно їх серійне виробництво. У 1960 році випущено півмільйонний трактор, а у 1970 році - мільйонний трактор, у 1986 ріці - півторамільйонний. На ВО «Південмаш» створено власна модель трактора ЮМЗ-6М/6АКЛ (1968 р.) з моторесурсом 10 000 моторік. Створена модель експортного варіанту — ЮМЗ-611 та у 1983 році отримано міжнародний сертифікат. У 1983 році об'єднання досягло обсягу виготовлення тракторів 60 тисяч за рік і до 1988 року включно виготовляло тракторів більше 60 тисяч за рік.

Паралельно з виготовленням продукції виробничо-технічного призначення в об'єднанні засвоєно випуск товарів народного споживання: кухонних комбайнів, парасольок, соковитискувачів, дитячих велосипедів, малої пральної машини (усього 34 найменування).

З 1953 року, окрім ракетно-космічної техніки, ВО «ПМЗ» організовано випуск продукції цивільного призначення. Створена власна модель трактора ЮМЗ-6 АКЛ.

Паралельно з виготовленням продукції виробничо-технічного призначення в об'єднанні засвоєно випуск товарів народного споживання: кухонних комбайнів, чоловічих та жіночих парасольок, соковитискувачів, дитячих велосипедів, малої пральної машини та інших — усього 34 найменування ТНС.

У 1991;1992 роках, з метою проведення робіт з конверсії та вирішення транспортної проблеми на Україні за розпорядженням Кабінету Міністрів, об'єднання розпочало освоєння і виготовлення тролейбусів.

З 1994 року об'єднання розпочало виготовляти вітроенергоустановки розробки КБ «Південне» і СП «Уінденерго» та трамваїв за конструкторсько-технічною документацією СП «Татра-Юг».

Підприємство є багатопрофільним. На ньому виробляють:

ракетоносії типу «Зеніт», «Циклон», космічні апарати;

універсально-пропашні трактори ЮМЗ-6, ЮМЗ-80, ЮМЗ-82 та інші

одно-двосекційні тролейбуси ЮМЗ-Т2;

шасі для літака АН-140;

вітроенергоустановки ВЕУ 56−100;

технологічне устаткування, інструмент та ін.;

енергоносії (пар, гаряча вода, стиснуте повітря та інше); продукцію екологічного напрямку (скрубери, емульгатори);

Іншу продукцію по замовленням (в т.ч. доопрацювання автомобілів, ремонт шахтної крепі на ПМЗ).

Об'єднання забезпечує потребу промислової сфери підприємства, соціального сектору об'єднання, прилеглих житлових масивів з чисельністю населення більше 200 тис. чоловік у енергоносіях та надає послуги щодо забезпечення постачання гарячої води, електроенергії субабонентам.

Структура підприємства. ВО ПМЗ у своєму складі містить:

ПМЗ — головний завод, якому підпорядковані філіали та відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи:

Павлоградський механічний завод;

Соціально-побутовий відділ;

Комбінат громадського харчування;

Спортивно-оздоровчий комплекс «Метеор»; Культурно-виставочний центр «Метеор»;

Представництво в м. Києві; Управління будівництва і будівельної індустрії;

— Філія № 1 («Дослідно експериментальний завод»); Філія № 4;

Філія № 5 (Виробничо-інжинірінгове підприємство «Інтер-форм»);

Дитячий міжнародний центр «Дружба», м. Євпаторія.

Ринкова діяльність. Нині машинобудування України складається з 18-ти великих комплексних галузей та близько 100 спеціалізованих галузей та виробництв. Серед них в нашій роботі ми безпосередню увагу зосереджуємо на продукції такої галузі як тракторне та сільськогосподарське машинобудування (а саме, виробництву тракторів).

Тракторне машинобудування — одна з важливих галузей машинобудування, що забезпечує засобами виробництва галузь, яка виробляє продукцію першої необхідності для населення, продукти сільського господарства і харчування. На сьогодні важливим є питання щодо забезпечення сільськогосподарською технікою аграрного сектору України. Вирішення даної проблеми на сучасному етапі формування сільського господарства є визначальною умовою його подальшого існування.

Україна щороку на закупівлю імпортної сільськогосподарської техніки витрачає майже 1 млрд. доларів США. Мінімальна щорічна технологічна потреба в тракторах складає 17 тисяч.

Тракторний парк в аграрному секторі на 1 січня 2004 року становив 224,6 тисяч одиниць, що дорівнює 50% потреби (яка становить 420 тисяч). Темпи оновлення номенклатури вітчизняної складної сільськогосподарської техніки у 2−5 разів нижчі, ніж за кордоном, що не дає змогу забезпечити конкурентоспроможність вітчизняної техніки. Оснащення жорсткими технологічними лініями на дає можливості швидко і з малими витратами переходити на виробництво нових, більш прогресивних моделей техніки.

У галузі тракторного машинобудування монополістами по виробництву тракторів на внутрішньому ринку є ВАТ «ХТЗ» (м. Харків) — 76,9% питомої ваги в обсязі випуску; і ВО «Південмаш» — 22%.

На сьогодні вітчизняна тракторна техніка не витримує конкуренції на ринку. Агровиробники продовжують справедливо надавати перевагу техніці зарубіжних країн. Основною причиною цього є низька якість вітчизняної продукції та висока її собівартість. Тому актуальним є питання практичного впровадження заходів зниження собівартості тракторів та покращення їх якості.

Таблиця 2.1. Порівняльна характеристика технічних властивостей тракторів

Таблиця 2.2. Інформація про найбільш впливових конкурентів з основної

Як видно з таблиці 2.2. обсяги реалзації може стримуватись значним ступенем конкуренції з боку вітчизняних (ХТЗ) та зарубіжних виробників (МТЗ, «Алтайський тракторний завод»). Окремі види тракторної продукції заводу поступаються аналогам-конкурентам за деякими технічними параметрами, (таблиця 2.1.).

2.2 Загальна характеристика технологічного процесу виробництва тракторів

Структура технологічного процесу виробництва тракторів на «ВО ПМЗ» ім. О. М. Макарова має наступний вигляд:

термообробка та металопокриття;

металообробка;

заготівельні роботи;

кузневопресувальні та штампувальні роботи;

литтєві роботи;

контрольні випробування;

збиральні, зварювальні та слюсарні роботи;

електромонтаж.

Структура виробництва самого трактора складається з таких процесів: штампувальний, зварювальний, термічний, лакофарбовий, гальванопокриття, переробка пластмас, збиральний, механічна обробка, випробування, заготівельний.

У виробництві використовується 6784 технологічних процесів, 2217 одиниць обладнання.

У цехах механічної обробки використовується 13 автоматичних ліній, 690 спеціальних агрегатних станка, 41 верстат з вбудованими маніпуляторами, завантаження й розвантаження деталей. Механічні обробка дозволяє виготовляти деталі обертання і корпусів складних просторових форм різних габаритів, механічну обробку вузлів складних конструкцій.

У листоштампувальних цехах працює 23 одиниці автоматичного пресового обладнання, 10 робототехнічних та 12 механізованих комплексів.

Збирання тракторів здійснюється на конвеєрі (мається 5 конвеєрних ліній) з використанням механізованого пневматичного і пневмогідравлічного інструменту. Якість зібраних тракторів забезпечує ефективно діючий стендовий контроль ПКВ. Вузли та агрегати власного виробництва підлягають випробуванню на спеціальних стендах. Випробування тракторів здійснюється на спеціалізованій дільниці, оснащеній спеціальними стендами. Збирання — є кінцевим етапом виробництва трактора, що визначає його експлуатаційну якість. Точність збирання залежить від точності виготовлених деталей. Водночас, точно виготовлені деталі за ріхних умов з'єднання можуть вагомо змінити довговічність трактору. В процес зборки включає такі роботи: підготовчі роботи (деконсервація, мойка, укладка в тару); приганяння (обпилювання, зачистка, правка); збирання; регулювання (досягається необхідна точність взаємного розміщення деталей), контроль (перевірка вимог креслення); демонтажні роботи (часткова розборка для транспортування).

Технологія нанесення лакофарбового покриття здійснюється на 7-ми фарбувальних конвеєрних лініях з використанням високоякісних матеріалів, з упровадженням інтенсифікаторів сушіння фарби.

Потужність тракторного виробництва розрахована на випуск 50 тисяч тракторів у рік.

При виробництві тракторів використовуються такі матеріали, як:

— прокат чорних металів (виробництва підприємств «Дніпроспецсталь» та «Запоріжсталь»);

— холодний прокат (Дніпродзержинського металургійного комбінату, металургійних підприємств м. Костянтинівка, Донецьк, Макіївка);

лакофарбова продукція (завод нових технологій м. Синельникове);

нафтопродукти та інше, питома вага яких в оптовій ціні складає 6,6%-10% в залежності від модифікації трактору.

Для виробництва тракторної техніки закуповуються такі комплектуючі вироби, як двигун, система охолодження, гумовотехнічні вироби, гідравлічна апаратура, питома вага яких у складовій частині оптової ціни наближається до 49−58%.

Постачання даних видів продукції здійснюється самовивозом за договірними цінами за умови 100% передплати.

Таблиця 2.4. Перелік основних постачальників — виробників матеріалів тп ІЖВ

2.3 Основні фінансово-економічні показники діяльності ВО

Таблиця 2.5. Фінансово-економічний стан підприємства

Склад основних виробничих фондів ВО ПМЗ ім. О. М Макарова. Основний склад основних засобів ВО ПМЗ ім. О. М Макарова представлений у додатку 1.5.

А саме, він включає: — земельні ділянки; капітальні витрати; будинки споруди та передавальні прилади; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); робоча продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби; бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові нетитульні споруди; природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; інші необоротні нематеріальні активи.

Рух основних фондів підприємства. Використовуючи дані таблиць 1.5. 1,1.5.2. 1.5.3., ми можемо зробити висновок про рух ОВФ. Так, станом на 01.01.04. первинна вартість (ПВ) ОЗ = 1 563 277 грн.; надійшло зарік 12 861 грн; вибуло 1493 грн.

ОВФсер — 1 563 277+12861−1493 = 1 574 645 грн.

Коефіцієнт відновлення розраховується за формулою:

Квідн = вартість фондів, що надійшли протягом року / вартість ОВФ на кінець періоду = 12 861 / 1 574 645 = 0,823;

Коефіцієнт вибуття (Квиб):

Квиб = вартість ОВФ, що вибули / вартість ОВФ на початок періоду = 1493 / 1 563 277 = 0,956;

Коефіцієнт приросту (Кпр):

Кпр = сума приросту / вартість ОВФ на поч. періоду = (1 574 643 -1 563 277) / 563 277 = 11 366/1563277 = 0,727;

Знос за 2010 рік склав 913 940 грн.

Кзносу = сума зносу / первісна вартість = 913 940 / 1 563 277 = 0,5846

Коефіцієнт придатності = залишкова вартість / первісна вартість = 649 337 / 1 563 277 = 0,4154.

Аналогічно розрахунки ОВФ проведено за 2010 рік.

ПВ ОВФ на поч 2005 р = 1 574 649 грн;

надійшло ОВФ = 9148 грн вибуло ОВФ = 29 124 грн ліквідовано — 19 554,3 грн Наявність на кінець року — 1 554 683 грн знос на поч періоду — 960 239 грн залишкова вартість ОВФ = 614 420 грн.

Квідн = 9148/1 554 683 = 0,0185;

Квибут = 29 124 / 1 574 659 = 0,0185

Кліквід = 19 554,3 / 1 574 659 = 0,1 242;

Кприр = 19 976/1574659 = - 0,1 269

Кзносу = 960 239 = 0,609

Кгодн = 614 420/1574659 = 0,3902.

За даними балансу тракторного заводу на 1.07.09. (додаток) коефіцієнт зносу становить: Кзносу = 98 216,452 / 137 992,852 = 0,72. Даний показник свідчить про те, що більшість основних засобів на підприємстві зпрацювало свій термін. Подальше застосування основних виробничих фондів, термін експлуатації яких вичерпано, призводитиме до подальшого погіршення якості тракторів.

3. Розробка програми цільових заходів зниження собівартості продукції на діяльність підприємства

3.1 Аналітична оцінка собівартості тракторів ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова

Економічний аналіз собівартості тракторів ЮМЗ-8270, ЮМЗ-6АКЛ та ЮМЗ-8040 Філіалу № 5 проводиться за чотири квартали 2005 року. При аналізі розглядається порівняння фактичних періодів, що дає нам змогу дослідити тенденції та причини зміни собівартості продукції в часі.

Аналіз собівартості продукції зазвичай починається з вивчення динаміки загальної суми операційних витрат в цілому та за економічними елементами.

Початком аналізу було формування витрат [8−9] на виробництво трьох видів тракторів у першому та другому кварталах 2009 року на основі кошторису за 2009 рік. Характеристика основних елементів витрат цього періоду наведена у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. Витрати на виробництво тракторів у першому та другому кварталах 2009 р.

Проведені розрахунки показали, що загальна сума витрат у 2-у кварталі в порівнянні з 1-м збільшилась на 18 230 078,72 грн. (або на 10,9%). Дане збільшення можливе за рахунок збільшення обсягу випуску тракторів у 2-у кварталі з 329 до 389 штук, за рахунок підвищення цін на матеріали та комплектуючі, за рахунок зміни структури продукції, суми постійних витрат.

Незважаючи на вагомі абсолютні відхилення матеріальних витрат, заробітної плати, амортизаційних відрахувань та інших витрат, їх доля в загальній собівартості змінювалася незначно. Так, при збільшення матеріальних витрат на 1 095 458,03 грн. у 2-у кварталі їх частка в загальній собівартості збільшилась на 0,57% (за рахунок підвищення цін на ПКВ та зміни структури виробництва продукції) При збільшенні витрат на заробітну плату на 147 992,16 грн., її доля зменшилася на 0,19%.

Аналогічна ситуація і при збільшенні амортизаційних відрахувань (їх абсолютна величина зросла на 10 182 грн., але доля в загальній собівартості зменшилась на 0,32%). В результаті збільшення обсягу випуску тракторів у 2-му кварталі частка змінних витрат збільшилась на 0,35%. При цьому постійні витрати також мають тенденцію до збільшення. В наступних кварталах цього року структура витрат значно не змінювалась.

Загальна сума витрат на виробництво продукції змінилася через обсяг випуску продукції (УВПзаг), її структуру (УДі), рівень змінних витрат на одиницю продукції (Ві) і суму постійних витрат (А):

Ззаг = ДУВПзаг х УДі х Ві) + А, (3.1)

Вихідні дані для проведення аналізу наведені у додатках Б і В. Данні до розрахунку впливу цих факторів наведені у таблиці 3.2

Таблиця 3.2. Вихідні дані для факторного аналізу загальної суми витрат на виробництво тракторів за перший та другий квартали 2009 р.

З таблиці 3.2. видно, що за рахунок збільшення обсягів випуску тракторів на 18,24% сума витрат збільшилася на 1 823 078,72 грн (18 478 914,44−16 655 835,73).

За рахунок зміни структури виробництва тракторів сума витрат зменшилася на 793 220,24 грн (17 899 346,47−18 692 566,71).

За рахунок збільшення рівня питомих змінних витрат загальна сума витрат збільшилась на 4044,12 грн (17 943 390,59−17 899 346,47).

Збільшення рівня постійних витрат призвело до збільшення повної суми витрат на 535 523,85 грн (18 478 914,44−17 943 390,59).

Таким чином, загальна сума витрат другого кварталу більша першого на 1 823 078,72 грн. або на 10,9%, в тому числі за рахунок зміни обсягу виробництва тракторів та їх структури на 1 243 510,7 (17 899 346,47 — 16 655 835,73), а за рахунок росту собівартості тракторів на 579 567,97 грн. (18 478 914,44 — 17 899 346,47).

Далі було проведено аналогічний аналіз собівартості продукції третього кварталу у порівнянні з другим. Дані аналізу занесені в табл. 3.3

Таблиця 3.3. Витрати на виробництво тракторів у другому та третьому кварталах 2009 р

Проведені розрахунки показали, що загальна сума витрат у 3-му кварталі в порівнянні з 2-м збільшилась на 4 591 392,58 грн. Дане збільшення можливе за рахунок збільшення обсягу випуску тракторів у 3-му кварталі з 389 до 473 штук, за рахунок підвищення цін на матеріали та комплектуючі, за рахунок зміни структури продукції, суми постійних витрат. При збільшення матеріальних витрат на 2 439 318,13 грн. у 3-му кварталі їх частка зменшилася на 0,36%. При збільшенні витрат на заробітну плату на 462 553,92 грн, її доля збільшилась на 0,05%. Зменшення амортизації на 5997 грн. зменшило її частку в повній собівартості на 0,71%. У 3-му кварталі частка змінних витрат зменшилась на 0,39%. (При цьому доля постійних витрат збільшилась на таку саму величину). В таблиці 2.4 наведений факторний аналіз загальної суми витрат на виробництво тракторів за другий та третій квартали 2009 р.

Таблиця 3.4. Вихідні дані для факторного аналізу загальної суми витрат на виробництво тракторів за другий та третій квартали 2009 р.

З таблиці 3.4. видно, що за рахунок збільшення обсягів випуску тракторів на 21,59% сума витрат збільшилася на 2 685 322,06 грн (21 164 236,5 -18 478 914,44).

За рахунок зміни структури виробництва тракторів сума витрат збільшилася на 412 841,61 грн. (21 577 078,11−21 164 236,50).

За рахунок збільшення рівня питомих змінних витрат загальна сума витрат зменшилась на 94 446,47 грн (21 482 631,64−21 577 078,11).

Збільшення рівня постійних витрат призвело до збільшення повної суми витратна 1 587 675,38 грн (23 070 307,02−21 482 631,64).

Таким чином, загальна сума витрат 3-го кварталу більша 2-го на 4 591 392,58 грн. або на 24,8%, в тому числі за рахунок зміни обсягу виробництва тракторів та їх структури на 3 098 163,67 грн. (21 577 078,11−18 478 914,44), а за рахунок росту собівартості тракторів на 1 493 228,91 грн. (23 070 307,02 — 21 577 078,11).

Далі аналогічний аналіз проводився для спостереження тенденції, що мала місце в 4-му кварталі в порівнянні з 3-тім. Вихідні дані наведено в таблиці 2.5.

Таблиця 3.5. Витрати на виробництво тракторів у третьому та четвертому кварталах 2009 р.

Проведені розрахунки показали, що загальна сума витрат у 4-у кварталі в порівнянні з 3-м збільшилась на 684 104,49 грн. (на 2,9%). Дане збільшення можливе за рахунок збільшення обсягу випуску тракторів у 4-у кварталі з 473 до 475 штук, за рахунок підвищення цін на матеріали та комплектуючі, за рахунок зміни структури продукції, суми постійних витрат. При збільшення матеріальних витрат на 586 696,47 грн. у 4-у кварталі їх частка збільшилася на 0,9%. При збільшенні витрат на заробітну плату на 114 822,10 грн., її доля збільшилась на 0,2%. Збільшення амортизації на 1334 грн. зменшило її частку в повній собівартості на 0,07%. У 4-у кварталі частка змінних витрат збільшилась на 0,84%. (При цьому доля постійних витрат зменшилась на таку саму величину).

Таблиця 3.6. Вихідні дані для факторного аналізу загальної суми витрат на виробництво тракторів за третій та четвертий квартали 2009 р.

З таблиці 3.6. видно, що за рахунок збільшення обсягів випуску тракторів на 0,4% сума витрат збільшилася на 65 367,22 грн (23 135 674,24−23 070 307,02).

За рахунок зміни структури виробництва тракторів сума витрат збільшилася на 9875,47 грн. (23 145 549,71−23 135 674,24).

За рахунок збільшення рівня питомих змінних витрат загальна сума витрат зменшилась на 583 321,31 грн (23 728 871,02−23 145 549,71).

Збільшення рівня постійних витрат призвело до збільшення повної суми витрат на 39 759,81 грн (23 768 630,83−23 728 871,02).

Таким чином, загальна сума витрат 4-го кварталу більша 3-го на 684 104,49 грн. або на 2,9%, в тому числі за рахунок зміни обсягу виробництва тракторів та їх структури на 75 242,69 грн. (23 145 549,71−23 070 307,02), а за рахунок росту собівартості тракторів на 623 081,12 грн. (23 768 630,83−23 145 549,71).

Витрати на 1 грн. товарної продукції.

Слід також вказати, що за часту ще проводять аналіз витрат на 1 грн товарної продукції. Використання даного показника зумовлене тим, що він забезпечує зв’язок собівартості з плановим прибутком, утворюючи з ним органічну єдність. Поряд з цим, він дає змогу простежити динаміку зниження собівартості за кілька періодів. Витрати на одну гривню продукції визначаються як відношення планових чи фактичних витрат на виробництво продукції до її вартості в оптових цінах.

В нашій роботі витрати на одну гривню товарної продукції перевищують її вартість в оптових цінах. Це і не дивно, оскільки продукція збувалася за ціною, значно нижчою за собівартість продукції (табл. 2.7.). Більш наглядно різницю між собівартістю тракторів та їх ціною збуту видно на графіках, що наведені в додатку За існуючої ситуації, що характеризується перевищенням витрат над випуском продукції в оптових цінах, аналіз впливу різних факторів на зміну рівня собівартості продукції визначався іншим способом — шляхом аналізу прямих трудових, матеріальних витрат, шляхом визначення впливу загально виробничих та загально господарчих витрат.

На відміну від попередніх результатів собівартість трактора зменшилася на 164,32 грн. (0,26%). Витрати на сировину і матеріали залишилися незмінними. Витрати на ПКВ зменшилися на 174,128 грн. (0,67%). Витрати на оплату праці залишилися майже незмінними. Значно збільшилися ВУЕО (на 126 грн. або на 8,2%) та загальновиробничі (на 325 грн. або на 2,5%) витрати. Зменшилися загальногосподарчі витрати (на 439,08 грн, або на 6,2%). Незначно змінилися поза виробничі та інші витрати. Далі аналізувалася зміна собівартості ЮМЗ-8270 у 4-му кварталі у порівнянні з 3-тім (табл. 3.13)

В четвертому кварталі собівартість трактору ЮМЗ-8270 збільшилася на 1544,52 грн. (2,4%). Зокрема, за рахунок значного збільшення витрат на сировину та матеріали (1884 грн. або 17,9%), витрат ІЖВ (204,53 грн. або 0,8%). Збільшилися витрати на паливо та енергію (10,35 грн. або 1,5%).

Відбулося збільшення заробітної плати (103,25 грн. або 1,8%) та загальногосподарчих витрат (на 602,03 або 9,1%). Зменшення відбулося за статтями ВУЕО (7 грн. або 0,4%), загальновиробничі витрати (593,3 грн. або на 4,4%), витрат від браку (5 грн. або 6,7%).

Повна собівартість даного виду трактора в другому кварталі збільшилась незначно — на 0,97 грн. Розглядаючи кожну статтю витрат, ми бачимо, що у 2-му кварталі у порівнянні з 1-м відбулося збільшення втрат на сировину та матеріали (на 46 грн або на 0,76%), зменшення ІЖВ (на 28,481 або на 00,15% грн.), збільшення заробітної плати (на 12,35 грн або на 0,4%.) та обсягу загальновиробничих витрат (на 683,83 грн або на 8.2%) та зменшення загальногосподарських витрат (на 695,12 грн. або на 12,5%), зменшення витрат від браку (на 5 грн.), інших виробничих витрат на 5 грн., позавиробничих витрат (на 4 грн.) та витрат на утримання та експлуатацію обладнання (на 26,4 грн.). Аналогічно проводився аналіз собівартості трактору ЮМЗ-6АКЛ за статтями витрат за третій та другий квартали.

В третьому кварталі собівартість трактору ЮМЗ-8370 зменшилася на 80,95 грн. (0,18%). Зокрема, за рахунок незначного збільшення витрат на сировину та матеріали (0,14 грн.), зменшення витрат на ГЖВ (120,614 грн. або 0,67%%). Витрати на паливо та енергію в даному періоді не змінилися. Відбулося не суттєве збільшення заробітної плати (3,36 грн. або 0,24%) та загально витробничих витрат (на 55,15 або 0,6%). Зменшення відбулося за статтею ВУЕО (28 грн. або 2,2%).

Не значно збільшилися загально господарчі витрати (на 1,13 грн. або на 0,02%). Витрат від браку зменшилися (2 грн. або 4%).Далі спостерігаємо зміну собівартості даного виду трактору у 4-му кварталі у порівнянні з 3-м.

У 4-му кварталі собівартість трактору ЮМЗ-6АКЛ різко зросла на 1354,25 грн (або 3,1%). Така зміна відбулася за рахунок збільшення витрат на сировину та матеріали (на 991,6 грн або 16,3%), витрат на ГЖВ (на 223,63 грн або на 1,25%), витрат на паливо та енергію (на 130,02 грн або 1,5%), витрат на пряму заробітну плату (на 45,12 грн або 1,68%), загальногосподарських витрат (на 186,85 грн або 3,86%). Поряд з цим ми бачимо, що зменшилися витрати за статтями ВУЕО (на 19 грн або 1,54%) та загальновиробничі витрати (на 1,16%).