Облік, зовнішній аудит і аналіз доходів від звичайної діяльності

Облік, зовнішній аудит і аналіз доходів від звичайної діяльності

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку доходів від звичайної діяльності
• 1.1 Поняття доходу від звичайної діяльності та його види
• 1.1 Класифікація доходів підприємства [58,c.330]
• 1.2 Методологічні основи аналізу доходів звичайної діяльності
• 1.3 Нормативно-правове регулювання обліку аналізу та аудиту доходів звичайної діяльності
• Розділ 2. Організація обліку доходів звичайної діяльності
• 2.1 Методологія бухгалтерського обліку доходів звичайної діяльності
• 2.2 Відображення обліку доходів у звітності
• 2.3 Вдосконалення обліку доходів звичайної діяльності шляхом автоматизації засобами 1-С
• Розділ 3. Аналіз та аудит доходів звичайної діяльності
• 3.1 Аналіз доходів звичайної діяльності
• 3.2 Аналіз ефективності доходів звичайної діяльності
• 3.3 Методологія проведення зовнішнього аудиту доходів звичайної діяльності
• 3.4 Складання висновків та рекомендацій з обліку доходів звичайної діяльності
• Висновок
• Список використаної літератури
• Додатки

Вступ

У зв’язку з переходом України від адміністративно-планової економіки до економіки ринкового типу, із запровадженням нових положень (стандартів) бухгалтерського обліку, зокрема, зі зміною порядку формування доходів і витрат, виникає необхідність уточнення економічної суті та практичного значення категорії доходів (прибутків), вирішення дискусійних питання щодо порядку обчислення цих показників, подальшого дослідження проблеми доцільності відокремлення показників доходу, розрахованих для цілей бухгалтерського та податкового обліків, узгодженості питань державного впливу на економіку підприємств і формування їх доходів та ін. Все це вимагає більш глибокого та всебічного вивчення поставленої проблеми та підтверджує актуальність теми дослідження.

Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Отримання доходів створює основу для самофінансування підприємства за умови, що їх розмір достатній для покриття витрат підприємства з виробництва та реалізації товарів та інших видів діяльності, виконання зобов’язань перед бюджетом та утворення чистого прибутку.

Вчього підприємствами України отримано доходу в сумі 916 618,3 млн. грн. Це на 199 541,6 млн. грн. більше показника 2007 року. Прицьому в умовах кризи рентабельність операційної діяльності промислових підприємств впала до рівня 5,01% (додаток А)

Проблемам формування доходів підприємств, прибуткової роботи товаровиробників, пошуку й обґрунтуванню шляхів підвищення економічної ефективності їх господарювання присвячені праці вітчизняних учених: В. Я. Амбросова, В. Г О. Бланка, В. П. Вишневського, Г.І. Войчука, М.Я. Дем’яненка, В. А. Козубенка, В. Н. Косинського, Є. Лобанової, І.І. Лукінова, П. М. Макаренка, В. П. Мартьянова, Д. С. Молякова, С.О. Нікітіна, Б. Й. Пасхавера, В.Я. Плаксієнка, П. Т. Саблука, В.А. Свободіна, М. Ф. Соловйова, В. Й. Шияна, О. М. Шпичака. Нами були залучені також праці зарубіжних економістів з проблем ринкової економіки і фінансів: А. Бабо, С. Брю, Р. Макконела, Д. Міда, Б. Нідлза, Е. Нікбахта, П. Самуельсона, Е. Цандера, Г. Шмалена, Шнайдера та інших дослідників. Питання обліку доходів звичайної діяльності є добре дослідженим в Україні, зокрема варто виділити праці Бутинця Ф. Ф., Ткаченко Н. М., Сопка В. В, Хом’яка Р. Л та інших авторів.

Інформаційною базою для дослідження дипломної роботи є фінансова звітність підприємства, облікова інформації з доходів підприємства, податкова звітність. Період дослідження — 2006;2008 роки. Для дослідження методики обліку проаналізовано ряд нормативно-правовою документації, положення бухгалтерського обліку, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, міжнародні стандарти з аудиту, статистичні дані за матеріалами державного комітету статистики України та ін.

Практичне значення даного дослідження полягає в систематизації методології обліку, аналізу та аудиту доходів звичайної діяльності на будівельному підприємстві.

Основною метою для написання роботи є побудова методології обліку, аналізу та зовнішнього аудиту доходів звичайної діяльності на прикладі діяльності підприємства України.

Для виконання мети в ході написання роботи необхідно виконати ряд завдань:

— проаналізувати суть доходів звичайної діяльності;

— розглянути нормативно-правове регулювання обліку, аналізу та аудиту доходів звичайної діяльності;

— дослідити методику управління доходами звичайної діяльності;

— розглянути методику обліку доходів звичайної діяльності;

бухгалтерський облік доход аудит

— показати напрямки удосконалення обліку доходів звичайної діяльності шляхом автоматизації;

— провести аналіз доходів звичайної діяльності;

— розглянути методику аудиту доходів звичайної діяльності на підприємстві.

Отже, предметом дослідження є доходи звичайної діяльності, отримані підприємством за 2006;2008 роки.

Об'єктом дослідження є господарська діяльність ТОВ «Українська будівельна компанія», що займається будівництвом та ремонтами. Основні показники, що характеризують фінансовий стан досліджуваного підприємства подано в додатку Б.

Для написання дипломної роботи було визначено логічні пройоми аналізу та синтезу, індукції та дедукції. При аналізі доходів використано прийоми порівняння із середньогалузевими показниками, горизонтального та вертикального аналізу.

Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку доходів від звичайної діяльності

1.1 Поняття доходу від звичайної діяльності та його види

Фінансовий облік повинен забезпечувати користувачів інформацією про доходи від різних видів діяльності підприємства, про прядок формування фінансового результату за звітний та попередні періоди, про суму чистого прибутку (збитку), про напрями використання прибутку підприємства.

Дані фінансового обліку надають можливість здійснювати із структури доходів від основної та інших видів діяльності та впливу факторів на зміну доходів; аналіз прибутку та впливу факторів на його зміни; аналіз рентабельності та прибутковості з метою визначення резервів зростання прибутку, рентабельності та прийняття ефективних управлінських рішень щодо використання одержаного прибутку.

Питання сутності доходів досліджено багатьма авторами. Розглнянемо деякі із них в таблиці 1.1

Таблиця 1.1

Огляд наукових шкіл щодо визначення сутності предмету дослідження

Основними критеріями визнання доходів звичайної діяльності та умови відображення їх в обліку відповідно до П © БО 15 «Доходи» є [10]:

збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства);

оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходів застосовуються:

до кожної операції окремо;

до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Умови відображення доходів в обліку: доходи відображаються в момент виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. [31,c.295−296]

Досліджуючи економічну категорію доходи від звичайної діяльності, визначимо в першу чергу що є звичайною діяльністю підприємства.

Відповідно до П © Бо № 3 звичайна діяльність — будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення. [8]

Прикладом звичайної діяльності є виробництво та реалізація продукції, розрахунки з постачальниками та замовниками, працівниками, податковими органами, банківськими установами тощо.

До звичайної діяльності підприємства належать також курсові різниці, списання знецінених запасів, переоцінка короткотермінових інвестицій, економічні санкції за господарськими договорами, за порушення податкового законодавства, тобто операції, які супроводжують звичайну діяльність підприємства. [73,c.526]

З метою відображення в обліку і фінансовій звітності, зокрема у Звіті про прибутки та збитки, доходи поділяються за видами діяльності (рис. 1.1):

1.1 Класифікація доходів підприємства [58,c.330]

Звичайна діяльність, в свою чергу, поділяється на операційну та іншу — фінансову та інвестиційну.

В податковому обліку доходи звичайної діяльності відображаються у складі валових доходів. Проте не всі доходи звичайної діяльності є валовими доходами. Розглянемо, що входить до складу валових доходів підприємства: [2]

загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону);

доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов’язаннями та вимогами;

доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди);

доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді;

інші доходи, передбачені статтею 4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Надходження, які не визнаються доходами. Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.

Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт послуг).

Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

Сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором.

Надходження, що належать іншим особам.

Надходження від первинного розміщення цінних паперів. [31,c.297]

Дохід, пов’язаний з наданням послуг, визначається виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

Умови визнання доходу від надання послуг та оцінка ступеня завершеності операцій. Умовами визнання доходу від надання послуг є:

можливість достовірної оцінки доходу;

імовірність надходження економічних вигод від надання послуг;

можливість достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;

можливість достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться:

вивченням виконаної роботи;

визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

визначенням питомої ваги витрат, яких зазначає підприємство у зв’язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.

Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід визначається шляхом рівномірного його нарахування за цей період (крім випадків, коли інший метод краще визначає ступінь завершеності надання послуг).

Умови визнання доходу від операціями з цільового фінансування. Умовами визнання доходу за операціями з цільовою фінансування є:

підприємство має підтвердження того, що цільове фінансування буде отримано;

підприємство повинно виконати умови щодо фінансування умови щодо цільового фінансування.

дохід визначається протягом періодів, в яких були зазначені витрати, пов’язані з виконанням умов цільового фінансування.

Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об'єктів.

Цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазначало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству, без установлення умов його витрачання на виконання у майбутньому певних заходів, визнаються дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу.

Складові, умови та порядок визнання доходу, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами. Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визначається у вигляді процентів, роялті та дивідендів.

Проценти — плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству.

Роялті - платежі за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торговельних марок, авторського права, програмних продуктів тощо).

Дивіденди — частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

До умов визнання доходу відносять:

імовірне надходження економічних вигод, пов’язаних з такою операцією;

дохід може бути достовірно оцінений.

Порядок визнання доходу:

проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать виходячи з бази їх нарахуванні та строку користування відповідними активами;

роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;

дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату. [31,c.295−304]

1.2 Методологічні основи аналізу доходів звичайної діяльності

Ефективне управління доходами звичайної діяльності є дуже важливим та актуальним для будь-якого підприємства, воно включає в себе дослідження таких питань як:

дослідження факторів впливу на дохід;

елементи формування доходу,

пошук резервів ефективності доходу,

планування доходу на наступні періоди,

На господарську діяльність підприємства та зокрема на доходи впливають зовнішні та внутрішні фактори, які необхідно досліджувати та контролювати для забезпечення стабільності фінансової діяльності підприємства.

Основу проведення управлінського аналізу складає вивчення впливу на фінансову діяльність підприємства окремих факторів та умов середовища його функціонування. З врахуванням вмісту напрямків та об'єктів стратегічного фінансового аналізу, предметом його вивчення є фінансове середовище функціонування підприємства. Під фінансовим середовищем функціонування підприємства розуміється система умов та факторів, що впливають на організацію, форми та результати його фінансової діяльності.

В залежності від характеру впливу окремих умов та факторів, а також можливостей їх контролю зі сторони підприємства в процесі здійснення фінансової діяльності в складі загального фінансового середовища його функціонування варто виділити наступні види:

зовнішнє фінансове середовище непрямого впливу;

зовнішнє фінансове середовище безпосереднього впливу;

внутрішнє фінансове середовище.

Зовнішнє фінансове середовище непрямого впливу характеризує систему проявлених на макрорівні умов та факторів, що впливають на організацію, форми і результати фінансової діяльності підприємства в довгостроковому періоді, прямий контроль над якими воно здійснювати не має можливості. Даний вид зовнішнього фінансового середовище не носить характеру індивідуальних особливостей прояву по відношенню до конкретного підприємства. В формування умов зовнішнього фінансового середовища непрямого впливу суттєву роль відіграє державна фінансова політика та державне регулювання фінансової діяльності підприємства.

Основні види фінансового середовища підприємства, що розглядається в процесі здійснення стратегічного фінансового аналізу представлені на рис. 1.2 [22,c.46]

На формування доходів непрямий вплив має:

населення, через соціальні тенденції, культурні тенденції, оточення;

уряд, через свою форму, політику стосовно конкуренції, фіскальну політику, промислову політику, грошово-кредитну політику;

економіка, через свою структуру, цикл, темпи інфляції, процентну ставку, рівень оподаткування;

законодавство, через захист споживачів, закони про конкуренцію;

інші впливові органи: ДПА, митне та акцизне управління, контролюючі органи, представницькі асоціації, землевласники, кредитори, дебітори, ЗМІ.

Рис. 1.2 Основні види фінансового середовища, що розглядається в процесі здійснення стратегічного управління грошовими потоками підприємства

До зовнішніх факторів безпосереднього впливу на доходи звичайної діяльності підприємства відносять:

відносини з клієнтами: їх кількість, місцезнаходження, побажання, потреби, рівень вимог;

постачальники, які можуть формувати свою цінову політику, тим самим даючи змогу зменшити від'ємний грошовий потік;

конкуренти, що можуть як збільшити додатній грошовий потік підприємства через свою неефективність роботи, та виготовлення неякісною продукції, так і зменшити, витісняючи підприємство з ринку низькими цінами чи кращою якістю;

робоча сила, від діяльності якої залежить якість виробленої продукції, чи наданих послуг. [45,c.47−51]

Таким чином на першому етапі доцільно проаналізувати зовнішні (макроекономічні та маркетингові) та внутрішні (фінансово-економічні) фактори впливу на доходи звичайної діяльності.

Ефективне управління доходами підвищує ступінь фінансової та виробничої гнучкості компанії, так як приводить до:

покращення оперативного управління, особливо з точки зору збалансування надходжень та витрат грошових потоків;

збільшенню обсягів продаж та оптимізації затрат за рахунок більших можливостей маневрування ресурсами підприємства;

підвищенню ефективності управління борговими зобов’язаннями і вартістю їх обслуговування, покращення умов переговорів з кредиторами та постачальниками;

створення надійної бази для оцінки ефективності роботи кожного з підрозділів компанії, її фінансового стану в цілому;

підвищення ліквідності підприємства.

В результаті високий рівень синхронізації поступлень і використання грошових коштів по обсягу і в часі дозволяє знизити реальну потребу підприємства в поточному і страховому залишках грошових активів, що забезпечують основну діяльність, а також резерв інвестиційних ресурсів для здійснення реального інвестування.

Таке балансування притоку та відтоку грошових коштів на стадії планування здійснюється шляхом розробки бюджету руху грошових коштів, формат якого залежить від особливостей бізнесу конкретного підприємства. Результатом розрахунків являється визначення чистого грошового потоку за бюджетний період, що відображається окремим рядком «касовий приріст чи зменшення» в залежності від свого значення (додатного чи від'ємного) і сальдо грошових коштів на кінець планового періоду. Якщо останнє негативне чи менше мінімального установленого нормативу, то, по-перше, проводиться аналіз притоків та відтоків грошових коштів з метою виявлення додаткових резервів, а по-друге, складається кредитний план по збільшенню зовнішніх джерел фінансування.

Рішення про залучення кредиту приймається при умові великої економічної доцільності даного методу фінансування в порівнянні з іншими наявними способами покриття касової різниці.

На стадії оперативного управління синхронізація грошових потоків здійснюється шляхом зіставлення і виконання платіжного календаря, що відображає конкретні строки, обсяги, джерела поступлень і напрямок розходу грошових коштів. [29]

Синхронізація грошових потоків основана на коваріації додатного та від'ємного їх видів. В процесі синхронізації повинно бути забезпечене підвищення рівня кореляції між цими двома видами грошових потоків. Результати даного методу оптимізації грошових потоків в часі оцінюється за допомогою коефіцієнта кореляції, який в процесі оптимізації повинен наближуватися до значення +1.

Розрахунок даного коефіцієнта здійснюється за наступною формулою:

КК дп = Рп, о ((ПДПі - ПДП) /пдп) х ((ОДПі - ОДП) /одп) ф.1.10

Рп, о — прогнозована ймовірність відхилення грошових потоків від їх середнього значення в плановому періоді;

ПДПі - варіанти сум позитивного грошового потоку в окремих інтервалах планового періоду;

ПДП — середня сума позитивного грошового потоку в одному інтервалі;

ОДПі - варіанти сум від'ємного грошового потоку;

ОДП — середня сума від'ємного грошового потоку;

пдп, одп — стандартне відхилення суми грошового потоку. [21,c.229]

Отже, на другому етапі необхідно розглянути основні тенденції змін доходів та витрат та визначити їх вплив на прибуток в наступному звітному періоді.

Управління доходами звичайної діяльності підприємства включає такі складові:

1) визначення обсягу продажу, який забезпечує беззбиткову операційну діяльність;

2) використання операційного лівериджу в обґрунтуванні шляхів збільшення прибутку;

Під час планування фінансових результатів від операційної діяльності необхідно визначити точку беззбитковості, яка відповідає такому обсягу продажу, за якого надходження від реалізації продукції дорівнюють витратам на виробництво і реалізацію цієї продукції. Точку беззбитковості можна знайти графічним методом (рис. 1.3).

Рис. 1.3 Графік беззбитковості

Якщо рівень обсягу продажу нижчий від точки беззбитковості, виробляти такий товар невигідно, збитково. Кожна одиниця товару, продана в зоні, що знаходиться вище за точку беззбитковості, збільшує прибуток.

Розрахунки беззбиткового обсягу для підприємства в цілому визначається за допомогою валової маржі. [44,c.144]

Валова маржа, або маржинальний прибуток, розраховується як різниця між обсягами реалізованої продукції і обсягами змінних витрат за формулою:

ВМ = РП — ЗВ, (1.1)

де ВМ — валова маржа, РП — реалізована продукція, ЗВ — змінні витрати;

Послідовність розрахунків така:

1. Визначається відсоток валової маржі в обсязі реалізованої продукції (або коефіцієнт валової маржі) за формулою

%КВМ = ВМ / РП х 100 (1.2)

2. Розраховується поріг рентабельності, тобто такий обсяг реалізованої продукції, за якого всі витрати покриваються, збитків немає, але немає й прибутків.

ПР = ПВ / %КВМ х 100 (1.3)

де ПР — поріг рентабельності.

3. Визначається запас фінансової міцності (ЗФМ). Це сума, на яку підприємство може знизити обсяг реалізації до моменту появи збитків

ЗФМ = РП — ПР, (1.4) або у відсотках:

%ЗФМ = (РП-ПР) / РП х 100 (1.5)

Запас фінансової міцності у відсотках показує, на скільки відсотків підприємство може знизити обсяг реалізації, не зазнаючи при цьому збитків.

Наявність постійного елементу в складі витрат при зростанні обсягів продажу викликає непропорційне збільшення прибутку. Таким чином, темпи збільшення (зменшення) прибутку випереджають темпи збільшення (зменшення) обсягів продажу. В цьому проявляється ефект операційного лівериджу або операційного важеля.

Щоб визначити ступінь дії ефекту операційного лівериджу, розраховується відповідний коефіцієнт сили дії або ефекту операційного лівериджу за формулою

К_{е. о. л.} = ВМ / П (1.6)

Цей коефіцієнт показує, у скільки разів збільшиться (зменшиться) прибуток підприємства при збільшенні (зменшенні) на один відсоток обсягу реалізації.

Співвідношення між постійними і змінними витратами впливає на рівень, на якому перебуває точка беззбитковості та інтенсивність зміни прибутку залежно від зміни обсягу продажу. Для оцінки цього впливу визначається коефіцієнт операційного лівериджу (К_{е. о. л.)} за формулою

К_{е. о. л.} = ПВ / (ПВ +ЗВ) (1.7)

Чим більша частка постійних витрат у собівартості продукції, тим інтенсивніше змінюється прибуток по відношенню до змін обсягів продажу. Механізм операційного лівериджу дає змогу регулювати рівень постійних витрат з метою збільшення прибутку. Для кожного конкретного значення коефіцієнта операційного лівериджу можна розрахувати показник ефекту операційного лівериджу (К_{е. о. л.)} за формулою

К_{е. о. л.} =? П / ?РП (1.8)

де? П — темп приросту прибутку від операційної діяльності, %;

?РП — темп приросту обсягів реалізації, %.

Коефіцієнт ефекту операційного лівериджу, розрахований за формулою (ф.1.15), теж показує, на скільки збільшиться прибуток при зростанні обсягів реалізації продукції на заданий відсоток приросту.

Чим більше значення коефіцієнту сили дії операційного лівериджу, тим вищий ризик підприємницької діяльності, оскільки незначні коливання в обсягах продажу викликають суттєві зміни в розмірах прибутку. В умовах економічної кризи, зниження попиту на ринку необхідно оптимізувати співвідношення між постійними і змінними витратами. [44,c.147−149]

На третьому етапі необхідно дослідити точку беззбитковості підприємства та проаналізувати ефект операційного лівериджу

Переважна більшість промислових підприємств для оцінки ефективності своєї підприємницької діяльності використовують показник рентабельності продажу. Обчислюють даний показник діленням прибутку від реалізації продукції, робіт та послуг на суму виторгу від реалізації продукції без ПДВ та акцизних зборів.

Існує і інша методика обчислення рентабельності продажу: обчислюють його діленням чистого прибутку на суму виторгу від реалізації, проте, оскільки досліджуване підприємства крім операційної діяльності займається і інвестиційною і фінансовою діяльністю, а чистий прибуток — є показником результативності загальної діяльності підприємства, то, на мій погляд, його даний показник доцільніше назвати рентабельністю діяльності підприємства.

Основним показником рентабельності є рентабельність продукції товарної та реалізованої. Він розраховується як відношення різниці виробленої продукції і собівартості даної продукції до собівартості.

Рентабельність реалізованої продукції визначається відношенням різниці обсягу реалізованої продукції в цінах продажу та собівартості реалізованої продукції до собівартості реалізованої продукції.

Не менш важливими показниками є рентабельність капіталу та власного капіталу.

Рентабельність капіталу розраховується відношенням чистого прибутку до середньорічної вартості капіталу (активів) підприємства

Рентабельність власного капіталу визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості капіталу. [72]

На четвертому етапі проводиться аналіз ефективнсоті доходу, досліджуються показники рентабельності.

1.3 Нормативно-правове регулювання обліку аналізу та аудиту доходів звичайної діяльності

Зовнішні вхідні дані дозволяють визначити вплив макро — і мікросередовища підприємства на доходи звичайної діяльності підприємства, і охоплюють нормативно-правову інформацію, дані про кон’юнктуру фінансового ринку, діяльність контрагентів, середньогалузеві показники фінансово-економічної діяльності підприємства і інформацію про тенденції макроекономічних показників.

Дані про макросередовище дозволяють визначити основні тенденції розвитку економічної системи на національному рівні, виділити інституційні і інші чинники руху грошових потоків підприємства. Система інформативних показників цієї групи служить основою проведення аналізу і прогнозування умов зовнішнього середовища підприємства. До таких показників відносяться: об'єм емісії грошей в даному періоді і індекс інфляції. В таблиці 1.2 визначено вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на формування грошових потоків.

Таблиця 1.2

Характеристика джерел інформації для аналізу доходів звичайної діяльності

Основними показниками даної інформаційної групи є: облікова ставка Національного банку України; кредитні ставки банків; офіційний курс окремих валют, які використовуються в розрахунках підприємства в процесі визначення грошових потоків від зовнішньоекономічної діяльності.

Нормативно-регулююча інформація дозволяє встановити ступінь впливу законодавчих і нормативних актів на рух грошових потоків підприємства, а також визначити склад і зміст методичних положень, що регламентують моніторинг управління грошовими потоками. [11]

На сьогодні існує також ряд нормативно-правових документів, які регулюють питання аналізу платоспроможності. Так, наказом Фонду державного майна України від 26.01.2001 № 49/121 затверджено Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, яке містить цільову методику оцінювання їх фінансового стану; спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України і Фонду державного майна України від 18.12.2003 № 375/2298 затверджено Критерії ефективності управління суб'єктами господарювання державного сектору економіки. Окрім того, Міністерство економіки України розробило Рекомендації щодо перевірки стану та ефективності використання державного майна від 16.10.2006.

Законодавчо-нормативні документи включають:

норми законодавства, що кодифікує, тобто статті Господарського, Цивільного кодексів і Кодексу законів про працю, де визначені понятійний апарат і основні положення господарської діяльності, основні принципи здійснення операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів, порядок формування і руху грошових потоків; [12]

закони України: регулюючі порядок рухи грошових потоків? «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом і цільовими фондами», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»; і регулюючі порядок обліку і контролю руху грошових потоків? Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», «Про оподаткування прибутку підприємств» ;

законодавчі акти (Укази Президента, Ухвали Кабінету Міністрів, нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування), які доповнюють Закони України і норми законодавства, що кодифікує, у сфері регулювання руху, обліку і контролю грошових потоків підприємств.

Спеціальні положення (стандарти) обліку і контролю доходів через специфіку (відсутність комплексності) українського законодавства, складають основну частину документів. До даної групи нормативних актів відносяться: затверджені Міністерством фінансів України План рахунків бухгалтерського обліку, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку і методика аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектора економіки; Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджене ухвалою НБУ; Стандарти державного фінансового контролю використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, затверджені ГЛАВКРУ України.

Джерелами інформаційного забезпечення аналізу слугують планово-нормативна, звітна, облікова та позаоблікова документація.

Облікова документація — використовується для аналізу роботи окремих виробничих підрозділів, дільниць, працівників. Без ведення такої документації неможливо виявити недоліки в роботі та відпрацювати конкретні заходи для подальшого вдосконалення виробництва, підвищення продуктивності праці, раціоналізації управління господарською діяльністю. Прикладом облікової документації слугують форми бухгалтерського, оперативного та статистичного обліку, журнали робіт, інші первинні документи.

Одним із завдань бухгалтерського обліку, окрім забезпечення збереження майна власника та надання інформації для управління підприємством, є визначення фінансових результатів за певний період.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про складові фінансових результатів і їх розкриття у фінансовій звітності визначаються відповідними П © БО.

Глобальні зміни у світовій економіці виявилися визначальним фактором розробки та впровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), які мають рекомендаційний характер при розробці та впровадженні національних.

Методологічні основи обліку доходів і відображення їх у звітності визначаються МСФЗ 18 «Дохід» і П © БО 15 «Дохід». Порівняння основних положень зазначених стандартів свідчить про наявність багатьох спільних моментів. Це, насамперед, стосується критеріїв визнання доходу, класифікації доходів за видами діяльності, оцінки доходів, порядку відображення у звітності тощо. Разом із тим, між цими стандартами існують відмінності, відображені в табл.

Таблиця 1.3

Порівняння міжнародного та національного стандартів з обліку доходів

Дані порівняння міжнародних і національних положень з обліку доходів і відображення їх у звітності дають змогу зробити висновок, що в МСФЗ більш конкретизовано ряд положень, але й національний стандарт містить моменти, які, зокрема, зумовлені національними особливостями бухгалтерського обліку.

Методологічні засади формування і відображення інформації про фінансові результати у звітності визначає П © БО 3 «Звіт про фінансові результати». У міжнародній практиці окремого аналогу немає. [13,c.586−588]

Таблиця 1.4

Облікова документація

Результати аналізу фінансових результатів підприємства повинні бути узгоджені загальною оцінкою фінансового стану підприємства, яке в більшій мірі залежить не від розміру прибутку, а від здатності підприємства вчасно погашати свої борги, тобто від ліквідності активів.

Остання залежить від реального грошового обороту підприємства, що супроводжується потоком грошових платежів і розрахунків, що проходять через розрахунковий та інші рахунки підприємства.

Тому бажана ефективність господарської діяльності, стійкий фінансовий стан будуть досягнуті лише при достатньому і узгодженому контролі за рухом прибутку оборотного капіталу і грошових засобів.

Для обліку доходів звичайної діяльності в підприємствах використовується нормативно-довідкова інформація.

Таблиця 1.5

Характеристика діючої нормативно — правової бази з обліку та аудиту

Отже основним джерелом інформації для проведення аналізу доходів, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів та примітки до річної звітності. Перевагою даних джерел є їх доступність.

Проте, не дивлячись на доступність, звітна інформація має значний недолік — недостатньо повно і деталізовано відображає характеристику доходів для забезпечення управління ним. Найбільш значущою в цілях аналізу доходів є облікова інформація, оскільки доходи на підприємстві характеризується істотною нерівномірністю їх надходження і використання в різні моменти часу і при здійсненні різних фінансових операцій.

При написанні магістерської роботи поряд з нормативною та довідковою базою використовувалися і інші джерела, основні з яких наведені в табл.1.6

Таблиця 1.6

Огляд спеціальної літератури з питань обліку та аналізу основних засобів на підприємстві

Огляд спеціальної літератури дає можливість побачити, що в Україні є необхідна база для вивчення обліку та аналізу та аудиту доходів звичайної діяльності. Отже, роблячи висновки по даному розділу варто зазначити: щодо нормативної бази, то вона є «батогранною», так як законодавчі та нормативні акти регулюють порядок обліку доходів. Проте на сучасному етапі розвитку України законодавство настільки різнобічним та часто змінюваним, що інколи одні законодавчі акти протирічать іншим, або ж зустрічається багато неврегульованих нюансів, які є досить суттєвими для здійснення тієї чи іншої діяльності. В спеціальній літературі досить докладно та широко викладенні питання бухгалтерського обліку та аналізу основних засобів. Проте з частими змінами в законодавстві інформація в такій література не завжди відповідає дійсності. В період формування нового податкового законодавства можна спрогнозувати що більшість цих підручників стануть «застарілими» вже через кілька місяців, тому в даній роботі були використані періодичні видання, які відповідають податковому законодавству сьогодення.

Розділ 2. Організація обліку доходів звичайної діяльності

2.1 Методологія бухгалтерського обліку доходів звичайної діяльності

Для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також від надзвичайних подій призначені рахунки класу 7 «Доходи і результати діяльності» .

Рахунки даного класу є тимчасовими та використовуються для накопичення даних про доходи за звітний період. У кінці звітного періоду сальдо цих рахунків переноситься на рахунок 79 «Фінансові результати». На початок звітного періоду рахунки класу 7 «Доходи і результати діяльності» мають нульове сальдо.

На рахунках класу 7 «Доходи і результати діяльності», крім рахунку 76 «Страхові платежі», протягом звітного періоду за кредитом відображається сума загального доходу разом із сумою непрямих податків, зборів (обов'язкових платежів), за дебетом — щомісячне відображення належної суми непрямих податків, зборів (обов'язкових платежів) і віднесення суми чистого доходу на рахунок 79 «Фінансові результати» .

Розглянемо аналітичний облік доходів звичайної діяльності в таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Рахунки, призначені для обліку звичайної діяльності