Перелом діафіза стегнової кістки у собаки

1. Anamnesis vitae.

Тварина утримувалась у вольєрі. Кожні пів року проводиться купання собаки, нігті сточуються на вулиці під час прогулянки.

Годівля: разом з кормом собака отримує 200- кКал на день.

Раціон: м’ясо домашньої птиці, м’ясо с/г тварин, каша гречана, пшенична, ячмінна, варені овочі, перепелині яйця.

Режим годівлі: два рази на добу. Перше годування проводиться зранку перед прогулянкою, друге — ввечері, після прогулянки. Власниця живе біля шкільного стадіону, де і гуляє з твариною. Тварина веде активний спосіб життя.

Обмежень з водонапуванням немає, оскільки вольєр обладнаний автоматичною водо напувалкою. На момент проведення досліджень тварина була не вагітна.

Призначення тварини: тварина регулярно приймає участь у виставках.

Санітарний стан місця утримання тварини задовільний. Вольєр прибирається щоденно.

2. Anamnesis morbi.

Протягом свого життя собака на інфекційні захворювання не хворіла.

У віці 69 тижнів була проведена вакцинація проти чуми м’ясоїдних, другу проводили через 2 тижні. В 1 рік зробили вакцинацію проти сказу. Кожні пів року собака приймає протигельмінтні та інсектицидні препарати.

Навесні 2014 року собаці проводили операцію на вусі з метою усунення ексудату. Операція пройшла успішно.

Навесні 2015 року у собаки проявився алергодерматоз на пилок рослин. Симптоми проявились у вигляді сильного подразнення слизових оболонок, почервоніння та свербежем в області носа, очей, ротової порожнини та загальною слабкістю.

Призначали лікування:

• 1. Мазь Санрдерм — нашкірно на уражені ділянки місцево.
• 2. Кларитин у таблетках — у таблетка 3 рази на день протягом 10 діб.

Status praesens communis

Дата 10.04.16.

На момент дослідження у тварини була встановлена температура 38,6єС, пульс — 98 ударів ну хвилину, частота дихання — 28 рухів на хвилину.

1. Габітус Положення тіла природнє стояче, тілобудова — міцна, м’язи розвинені помірно, вгодованість — добра, конституція — щільна. Тварина кульгає, не опирається на задню праву кінцівку, відводить її вбік.

2. Шкіра Шкіра чорної пігментації, місцями — без пігментації. Достатньо зволожена, еластична. Висипи і свербіж — відсутні. Запах — природній. Підшкірна клітковина добре розвинена. На правому стегні спостерігається порушення цілісності тканин і кровотеча. Тварина болісно реагує на доторкування до стегна. При огляді очевидне порушення цілісності стегнової кістки, ушкодження м’яких тканин. Шкіра набрякла.

3. Шкіряний покрив Шкіра густо та рівномірно вкрита волоссям, що гладко прилягає. Шерсть блискуча, еластична, не випадає.

• 4. Видимі слизові оболонки:
  • а) кон’юнктива матово-червона, зволожена; склера — блідо-рожева;
  • б) оболонки рота і носа — блідо-рожеві, зволожені, секрет виділяють в невеликій кількості, порушення цілісності відсутнє;
  • в) слизові оболонки піхви блідо-рожеві, достатньо зволожені, є невелика кількість секрету, порушення цілісності відсутні.
• 5. Лімфатичні вузли (поверхневі): пахвові лімфатичні вузли не болючі, нормального розміру, м’які, округлі, не набряклі, не болючі, рухливі, середньої консистенції.

Температура вимірювалася протягом 10 днів, вранці (о 7 годині) та ввечері (19 годин). Норма 37,5 — 39.

Дослідження окремих систем.

• 1. Серцево-судинна система.
• 1. Серцевий поштовх дещо дифузний, не має чіткої локалізації. Помірний за силою, відчувається на площі приблизно 3,5 смІ.
• 2. Тони серця чіткі, помірної сили, ритмічні, перший тон сильніший за другий.
• 3. Шуми в ділянці серця відсутні.
• 4. Артеріальний пульс ритмічний, середнього наповнення, м’який, пульсова хвиля помірно спадає.
• 2. Органи системи дихання
• 1. Носові отвори округлої форми, цілісні, без пошкоджень. Носове дзеркало зволожене, блискуче, неболюче, без патологічних змін.
• 2. Виділення з носа відсутні.
• 3. Видихуване повітря без шумів і хрипів, запаху не має.
• 4. Дихальні рухи з частотою 18 рухів за хвилину, ритмічні, середньої сили. Тип дихання грудний, патологічні шуми відсутні при диханні.
• 3. Органи системи травлення
• 1. Апетит збережений, спрага — помірна, спотворення апетиту — відсутнє.
• 2. Приймання корму та пиття (води) присутнє, пережовування корму не болюче, не утруднене. Відсутня дисфагія. Рот тварини закритий, губи прилягають одна до одної, у спокійному стані язик знаходиться у ротовій порожнині. перелом діафіз кіста вправляння
• 3. Відрижка природня з специфічним запахом.
• 4. Живіт округлої форми, симетричний, нормального об'єму. М’язи черева пружні, болючість відсутня. Шлунок лежить у лівому підребер'ї на рівні 9−12-го міжреберІя в області мечеподібного відростка.
• 5. Печінка не виступає за останнє ребро, не збільшена, не болюча.
• 6. При пальпації кишечника больова реакція відсутня. Акт дефекації регулярний. Триває близько 30 с, частота — 2 рази на день, безболісний, поза природня.
• 4. Сечостатевий апарат.
• 1. Сечовиділення: поза природня, сечовиділення регулярне, 3−4 разів на добу, болючість при сечовиділенні відсутня. Тривалість одного акту 10 секунд. Частота — 6−7 разів на добу.
• 2. Стан промежини без патологічних змін.
• 3. Вульва зволожена, не набрякла, виділяється невелика кількість слизу прозорого кольору без запаху, больова реакція і новоутворення відсутні.
• 4. Переддвір'я піхви:
  • а) колір слизової - рожевий;
  • б) ступінь зволоженості - в нормі;
  • в) больова реакція відсутня;
  • г) стан поверхні: набряклість, висипи, вузлики, кісти відсутні;
  • д) характер секрету: прозорий, слизуватий, без запаху і домішок, кількість невелика.
• 5. Нирки: ліва знаходиться в передньому кутку лівої голодної ямки від 2−4-м поперековими хребцями, права майже не прощупується. Болючості і збільшень не виявлено.
• 5. Нервова система
• 1. Загальний стан дещо збуджений, шкірні рефлекси холки і черевний рефлекс, рефлекс кон’юнктиви, корнеальний рефлекс присутні. Глибокі рефлекси — колінний і ахіловий — присутні.
• 2. Тактильна, больова, температурна чутливість виражені помірно.
• 3. Координація рухів не порушена, тварина здатна до активних рухів.
• 4. Стан нервово-м'язевого тонусу: м’язи в тонусі, положення тіла невимушене, положення голови і кінцівок природнє.

Status praesens localis

Патологічний процес локалізується у ділянці правого стегна. М’які тканини ушкоджені. Спостерігається кровотеча, видиме вкорочення кістки. Перелом повний. У рані наявні осколки кістки. Сусідні тканини набряклі, місцево температура підвищена. Великі судини не пошкоджені.

Лабораторні дослідження

Кров:

• а) ШОЕ: 6 мм/год;
• б) гемоглобін: 125 г/л;
• в) кількість еритроцитів: 6,9 Т/л;
• г) кількість лейкоцитів: 8,9 Г/л;
• д) кількість тромбоцитів: 480 Г/л;
• е) вміст загального білку в сироватці крові - 62 г/л, з нього 35% альбумінів і 65% глобулінів.

Дослідження сечі і калу не проводили.

Рентгенологічне дослідження:

Diagnosis et diagnosis differentialis

Перелом діафіза стегнової кісти диференціюють від переломів епіфізів цієї кістки, переломів суглобової головки стегнової кістки. Також диференціюють від повного і неповного перелому.

При неповному переломі цілісність кістки порушується з неповним руйнуванням анатомічної цілісності зв’язків між відділками.

Діафізні переломи диференціюють за місцем виникнення травми.

Prognosis quo ad vitae et valetudiem complete

Прогноз сприятливий, так як власниця одразу звернулась в клініку, коли собака травмувалась.

При переломах прогноз залежить від їх виду, характеру і ступеню пошкодження кістки і навколишніх тканин. При відкритих переломах прогноз сприятливий (при невідкладній допомозі) або обережний.

Epicrisis

Переломи — порушення цілісності кісткової тканини, що виникає під впливом надмірного навантаження (травма) або зумовлене її патологічним станом (рахіт, остеомаляція, пухлини тощо). Переломи кісток із збереженням цілісності зовнішніх покривів називаються закритими, при їх перфорації — відкритими. Останні переломи класифікуються, як: первинні, вторинні й вогнепальні. При первинному переломі цілісність шкіри порушується під дією зовнішньої сили, вторинні внаслідок проколу шкіри відламками кісток зсередини або при некрозі шкіри. При розвитку інфекції перелом перетворюється на інфікований. Вогнепальні переломи — характеризуються наявністю значних зон пошкодження прилеглих тканин. Вони мають тріщини та лінії переломів різної протяжності, що залежить від розміру, форми кулі і кута, під яким вона потрапила в кістку, а також від виду, будови й еластичності самої кістки. Усі переломи поділяють на прості й осколкові. Прості характеризуються однією циркулярною лінією зламу на різних ділянках кісток і можуть бути поперечними, поздовжніми, косими, спіралеподібними та комбінованими. Поверхня поперечних переломів перпендикулярна або трохи нахилена до довгої осі кісток. У поздовжніх переломах — поверхня зламу збігається з довгою віссю кісток. При косих переломах діафізів трубчастих кісток площина перелому проходить під гострим кутом до довгої осі кістки. Спіралеподібні переломи супроводжуються роз'єднанням відламків спірально по діафізу трубчастих кісток з віл щепленням 2—3 відламків. Комбіновані переломи — Т-, У-подібні та інші — властиві епіфізам і метафізам кісток. При цьому одна з площин перелому відкривається у суглобову порожнину (внутрішньосуглобовий перелом). Вбитий перелом характеризується проникненням одного відламка в інший, як правило, вподовж кістковомозкового каналу Осколкові переломи характеризуються роздрібненням кісток і наявністю кількох ізольованих фрагментів. При переломах утворюються відламки й осколки. Перші, як правило, містять суглобові поверхні та кістковомозковий канал, інші — тільки фрагмент або фрагмент кісток певних розмірів і їх визначають як дрібноосколкові, так і великоосколкові. За локалізацією виділяють діафізарні переломи, що відповідають кістковомозковому каналу трубчастої кістки. Метафізарні або навколосуглобові — це переломи з обох боків від діафізу кісток до епіфізарної лінії у губчастій зоні, переломи епіфізарних кінців кісток — епіфізарні або внутрішньосуглобові. У молодих тварин порушення цілісності кісток у зоні метаепіфізарної пластинки зі зміщенням по епіфізарній ростковій пластинці називаються епіфізіолізами.

Лікування. При лікуванні переломів керуються такими принципами: створення спокою тварині і пошкодженої частини тіла; попередження розвитку хірургічної інфекції при відкритих переломах; репозиція або вправлення кісткових відламків; іммобілізація кісткових відламків або надання їм нерухомості; стимуляція утворення кісткової мозолі; прискорення відновлення функції.

Консервативний метод репозиції застосовується, в основному, при закритих повних діафізарних переломах. Виправлено вимагає значного зусилля, що пов’язано зі скороченням м’язів і розвитком запального набряку, тому необхідно застосовувати міорелаксанти, а також місцеву анестезію. Залежно від виду перелому застосовують такі прийоми репозиції, як витягування, згинання, ротацію та інші рухи до тих пір, поки не буде досягнуто правильне анатомічне положення уламків.

Консервативний метод вправляння вимагає дуже ретельної іммобілізації відламків, інакше вони можуть зміститися. Для іммобілізації застосовуються методи накладення лубка, шин, всіляких гіпсових конструкцій не тільки в місці перелому, а й в області вище-і нижчого суглобів.

Консервативні методи репозиції не позбавлені недоліків. Лубки і шини фіксують відламки не завжди надійно. Гіпсова пов’язка, здавлюючи тканини тривалий час, ускладнює відновлення порушеного кровообігу, в результаті чого розвиваються застійні явища. Фіксація пов’язкою суглобів вимикає пошкоджену кінцівку з функціонального навантаження, а це призводить до затримки формування кісткової мозолі і до ускладнень. Крім того, у ветеринарній практиці неможливо накласти гіпсову пов’язку на стегнову і плечову кістки. Фіксація пошкодженої ділянки кістки при накладенні гіпсової пов’язки ускладнена тим, що вона сповзає під дією власної ваги і здавлює м’які тканини в області кісткових горбів і виступаючих частин тіла, що призводить до утруднення кровообігу, сильного болю, пролежнів. Зазначене несприятливу дію нерідко призводить до порушення репарації кісткової тканини, новому зміщення відламків, а надалі - до розвитку неоартроза.

Оперативний метод вправляння кісткових відламків отримав назву остеосинтезу і застосовується при відкритих переломах, а також закритих осколкових, зміщених епі-і метафізарних переломах, при поперечних переломах великих кісток кінцівок, таких як кістки передпліччя, плечова кістка, кістки гомілки, стегнова кістка, а також при переломи щелепних кісток. Мета остеосинтезу — забезпечити надійну фіксацію зіставлених уламків, створивши умови для їх кісткового зрощення, відновлення цілості й функції кістки.

Найчастіше застосовується інтрамедулярний метод. Такий остеосинтез застосовують при поперечних діафізарних переломах більшості трубчастих кісток. Його сутність полягає в досягненні правильної репозиції та іммобілізації уламків за допомогою штифтів, введених в костномозговой канал. Штифти виготовляються з нержавіючої сталі, титану, полімерних матеріалів. По ширині вони повинні відповідати найменшій ширині кістковомозкового каналу. Бажано щоб вони були чотирикутного перетину або желобоватие. Тоді фіксація буде надійна.

Список використаної літератури

• 1. Бєлов О. Д. «Загальна ветеринарна хірургія»; Під ред. А. Д. Бєлова, В. А. Лущновского. — М., Агропромгодат, 1990 з, 472−496.
• 2. Бєлов А.Д., Данилов Е. П., Дукур И. И. Хвороби собак, 2010.
• 3. Власенко В. М Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія: навч. посібник / В. М. Власенко, Л. А. Тихонюк, М. В. Рубленко — Біла Церква, 2003. — 513 с
• 4. Рудик С. К. Анатомія свійських тварин: навч. посібник / С. К. Рудик, Ю. О. Павловський, Б. В. Криштофорова. — Аграрна освіта, 2001. — 575 с.
• 5. Канюк О.І. Ветеринарна рецептура та фармакологія. Практикум: навч. посібник / О.І.Канюк, В.Й. Скорохід, Д.Ф. Гуфрій — Київ: УСГА, 1994. — 233 с.