Характеристика фізико-географічних умов району дослідження

Територія, району нашого дослідження представляє собою лісовкриті площі Великобобрицького л-ва Краснопільського держлісгоспу і розташована в західній окраїні Краснопільського району Сумської області, поблизу межі з Сумським і Тростянецьким районами [1]. .

За фізико-географічним районуванням України вона входить до складу фізико-географічної області Сумський підвищений лісостеп Середньоросійської підвищеної лісостепової провінції лісостепової зони [9], а згідно схеми фізико-географічного районування Сумського Придніпров'я, запропонованої Б.М. Нешатаєвим [31], — до Псельсько-Ворсклинського межирічного позальодовикового ландшафтного району Глухівсько-Сумського округу Середньоросійської підвищеної лісостепової провінції дуже розчленованих лесових рівнин.

За геоботанічним районуванням вона знаходиться в межах Краснопільсько-Тростянецького геоботанічного району Сумського геоботанічного округу Середньоросійської лісостепової підпровінції Східноєвропейської провінції Європейсько-Сибірської лісостепової області [10], для якого типовими й панівними є широколистяно-дубові ліси, або діброви, представлені субформаціями чисті дубові ліси, липово-дубові та кленово-липово-дубові ліси формації дуба звичайного. Саме такі особливості природної рослинності і є характерними для Великобобрицького лісництва, Угіддя Великобобрицького лісництва займають площу 4600 га, розташовані між селами Великий Бобрик, Думівка, Чернетчина, Івахнівна, Малий Бобрик Краснопільського р-ну та Гребениківка Тростянецького р-ну.

Територія лісництва знаходиться у басейні р. Бобрик, яка бере початок біля с. Малий Бобрик і впадає в р. Сироватка — ліву притоку р. Псел у східній околиці с. Верхня Сироватка Сумського району. Тут знаходиться верхня частина течії річки. Її русло нешироке, перервчасте, в центрі с. Великий Бобрик зарегульоване дамбою. На його основі створений ставок. Лісові угіддя, за незначним винятком, зосереджені на правобережжі р. Бобрик (на правому корінному березі), а також виходять на вододіл річок Бобрик і Сироватка.

У складі лісництва знаходиться декілька лісових урочищ. Найбільше серед них — урочище «Довжик». Це великий лісовий масив (площею 786 га), що простягнувся вздовж русла на правобережжі р. Бобрик і прилягає з півночі та північного сходу до с. Великий Бобрик. На його території, на окраїні села, знаходиться контора лісництва.

Рельєф місцевості підвищений, дуже порізаний ярами та балками. Абсолютні відмітки висот коливаються в межах від 201 (у заплавній частині долини) до 225 м над рівнем моря. Це є типовим для південно-західних відрогів Середньоросійської височини. У тектонічному відношенні місцевість представляє південно-західний схил Воронезького кристалічного масиву. У грунтовому покриві переважають сірі лісові грунти з суглинистим механічним складом, неширокими переривчастими смугами у заплавній частині долини зустрічаються супіщані грунти [1, 10, 35, 39, 42].

Клімат у районі дослідження помірноконтинентальнй. Середня місячна температура найхолоднішого місяця січня коливається в межах -7,5…-8° С, найтеплішого місяця липня — +19° С і дещо вище. Зафіксовані найближчою метеостанцією (м. Суми) найвищі температури досягали +40°С, найнижчі - -36°С [1, 35].

Природну рослинність території лісництва представляють ліси. По узліссях і галявинах подекуди трапляються дрібні за площею ділянки материкових справжніх лук, що використовуються як сіножаті. Болота на території земель лісництва відсутні.

Понад 90% лісопокритих площ лісництва займають діброви — ліси формації дуба звичайного, передусім липово-дубові, кленово-липово-дубові, зрідка чисті дубові їх угруповання, приурочені до сірих лісових грунтів правого корінного берега та балок на вододілі. Зустрічаються також невеликі за площею ділянки тополевих лісів (осичників), зокрема в урочищах «Довжик» та «Образ». Вузькою смугою (в кілька метрів або десятків метрів завширшки) поблизу русла річки на правобережжі на супіщаних грунтах по краю правого корінного берега та на межі між ним і заплавною частиною долини простяглися соснові ліси, місцями з вкрапленнями культур ялини європейської та модрини європейської.

Понад 80% дібров зростають в умовах помірного зволоження грунтів. За лісорослинними умовами вони відносяться до свіжих дібровД2. Здебільшого вони представлені асоціаціями дубняків, липово-дубових і кленово-липово-дубових лісів яглицевих, поміж яких зустрічаються асоціації таких лісів волосистоосокових (по вершинах крутих схилів балок здебільшого південної експозиції), зірочникових (з домінуванням зірочника ланцетолистого), кропивних (на вирубках і в підніжжях схилів балок та по днищах), де утворює густі зарості кропива дводомна [13, 34]. У тінистих дібровах, з високою зімкненістю крон) у ярусі трав’янистих рослин домінує копитняк європейський. У трав’яному покриві широко розповсюджена переліска багаторічна, поширені інші, типові для дібров види різнотрав'я. Чагарниковий ярус формують ліщина, крушина ламка, бруслини європейська та бородавчаста, свидина кров’яна. За складом деревостану переважають кленово-липово-дубові та липово-дубові ліси, здебільшого з участю ясена звичайного (від 10 до 30%). У всіх цих лісах у вигляді незначної домішки в деревостані трапляються осика та береза. Чистих дубняків із складом деревостану 10Д в лісництві мало. Здебільшого це молодняки. Проте і в них є незначна домішка в деревостані берези бородавчастої. Зімкненість крон у дібровах здебільшого становить 0,8−0,9, у дібровах із стиглим деревостаном — 0,7. За віком деревостану серед лісовкритих площ на території лісництва переважають середньовікові насадження, за ними слідують молодняки. Найменшу площу займають зрілі та достигаючі насадження.