Вплив валютних курсів на економіку України

ЗМІСТ

Вступ

1.Загальні положення

2.Валютні курси і відносні ціни

3. Вплив змін курсу гривні на економічний розвиток України

Висновок

Література

Вступ

Тема реферату: «Вплив валютних курсів на економіку України».

Мета написання реферату — ознайомитися з ціною однієї валюти по відношенню до іншої; ознайомитися з поняттями обмінного (валютного) курсу; роллю валютного курсу на економіку країни, зміною валютного курсу та дією зміни на економіку; поняттям відносної ціни; розглянути вплив змін курсу гривні на економічний розвиток України.

Аналіз пропонується зробити за період 1991 — 2005 роки.

1. Загальні положення

Ціну однієї валюти, виражену в іншій валюті, називають валютним (обмінним) курсом. Оскільки обмінний курс, будучи ціною грошей однієї країни, є також ціною активів, принципи, які управляють поведінкою цін інших активів, управляють також поведінкою валютних курсів. Характеристикою активів є те, що вони виступають як форма багатства, як спосіб передачі купівельної спроможності із сьогодення в майбутнє. Ціна, за якою активи продаються сьогодні, безпосередньо пов’язана з товарами та послугами, які, як очікують покупці, примножать ці активи в майбутньому. Аналогічно сьогоднішній обмінний курс долара до гривні тісно пов’язаний із очікуванням людей відносно майбутнього рівня цього курсу.

Валютні курси відіграють велику роль в міжнародній торгівлі, дозволяючи порівнювати ціни товарів та послуг, які виробляються в різних країнах. Знаючи обмінний курс валют, можна розрахувати ціну експорту однієї країни, вираженої в грошах іншої.

В скільки гривень обійдеться купівля 1 т нафти, яка коштує на світовому ринку 100 дол. США? Відповідь знаходиться шляхом перемноження ціни 1 т нафти в доларах (100) на ціну 1 дол. США в гривнях, або на обмінний курс гривні до долара. За курсу 2 грн./дол. ціна 1 т нафти в гривнях становить 100 * 2 = 200 грн./т.

Зміна курсу гривні до долара змінила б ціну 1 тонни нафти у гривнях. За курсом 5,5 грн/дол. за нафту треба заплатити: 5,5 * 100 = 550 грн. якщо припустити, що її ціна в доларах залишиться незмінною.

Зміни обмінних курсів трактуються як знецінення валют або їх подорожчання. Знецінення гривні пов’язане із зростанням ціни долара в гривнях, наприклад: з 2 грн./дол. до 5,5 грн./дол. За інших рівних умов знецінення валюти країни здешевлює її товари для іноземців. Зменшення ціни долара в гривнях (наприклад, з 5,5 до 2 грн./дол.) є подорожчанням валюти країни у відношенні до долара. За інших рівних умов подорожчання валюти країни робить більш дорогими її товари для іноземців.

Коли валюта країни знецінюється, іноземці визначають, що експорт із цієї країни подешевшав, а її резиденти — що імпорт подорожчав. Подорожчання валюти країни має протилежний ефект: іноземці більше платять за продукти даної країни, а національні споживачі менше платять за іноземні продукти.

2. Валютні курси і відносні ціни

Попит на експорт та імпорт, подібно попиту на всі товари та послуги, підлягає впливу відносних цін, таких як, наприклад, ціна нафтопродуктів (150 дол./т), виражена в зерні (100 дол./т). Таким чином валютні курси дозволяють вирівнювати ціни внутрішніх і зовнішніх ринків, визначаючи їх в одиницях однієї і тієї ж валюти. Валютні курси дозволяють також обраховувати відносні ціни товарів та послуг, ціни яких виражені в різних валютах.

Україна, вирішуючи скільки витратити на російські нафтопродукти, а скільки отримати за зерно, повинна привести ціну цих товарів в одну й ту ж валюту, щоб розрахувати ціну тонни зерна, виражену в тоннах нафтопродуктів. Обмінний курс 5,5 грн/дол. означає, що Росія повинна сплатити 100 дол. за 1 т українського зерна, ціна якого в Україні становить 550 грн./т. Оскільки ціна російських нафтопродуктів становить 150 дол./т (825 грн./т), то ціна 1 т нафтопродуктів, виражена в зерні, становить 150 / 100 = 825 / 550? 1,5 т зерна за 1 т нафтопродуктів.

Відносні ціни — це ціни, які залежать від обмінних курсів гривні за умови, що ціна нафтопродуктів у доларах і ціна зерна в гривнях не залежать від зміни обмінних курсів.

Припустимо, що обмінний курс становить відповідно 2 грн./дол. і 7 грн/дол. В цьому випадку для України ціна зерна в доларах становить відповідно 550 /2 = 275 і 550 /7 = 78,57 дол./т. Відносні ціни будуть становити відповідно: 150 / 275 = 0,55 т і 150 / 78,57 = 1,91 т зерна за 1 т нафтопродуктів.

Отже, якщо ціни товарів, виражені в грошах, не змінюються, подорожчання гривні у відношенні до долара понижує ціну зерна, виражену в нафтопродуктах (за кожну тонну нафтопродуктів можна купити менше зерна), в той час, як знецінення гривні у відношенні до долара підвищує ціну зерна, виражену в нафтопродуктах (за кожну тонну нафтопродуктів можна купити більше зерна).

Розрахунки ілюструють загальний принцип: за рівних умов подорожчання валюти країни підвищує відносну ціну її експорту і понижує відносну ціну її імпорту. Навпаки, знецінення валюти країни понижує відносну ціну експорту країни і підвищує відносну ціну її імпорту.

3. Вплив змін курсу гривні на економічний розвиток України

В серпні 1998 р. Україна пережила національну трагедію, коли після тривалого періоду стабільності обмінного курсу (1,8 грн/дол. США в 1996;1997 pp.), національна валюта обвалилася. Тільки за другу половину 1998 р. долар в Україні підскочив на 66% (з 2,06 до 3,43 грн.).

Є підстави стверджувати, що падіння (девальвація) національної валюти в 1998 р. — один із важливих факторів наступного економічного зростання в Україні. За два роки український виробник потіснив імпорт, причому досить серйозно. Важливо зрозуміти чому це відбулося, що цьому сприяло.

Впродовж 1998;1999 pp. курс долара в Україні підвищився в 2,7 рази, а споживчі ціни — на 43%. Внаслідок цього на внутрішньому ринку виникли серйозні бар'єри для доступу імпортних товарів: витрати на імпортні товари зросли в 2,7 рази, а продати їх в Україні можна було тільки на 43% дорожче. По суті, рівень реального підвищення курсу долара за вказаний період на 89% (2,7/ 1,43)= 1,89 було нічим іншим, як девальваційним митом на імпорт або відносним зростанням ефективності національного продукту порівняно з імпортним. Подібне мито відрізняється від традиційного імпортного. Останнє можна обійти через «дірки» в законодавстві або іншим традиційним для України способом. Девальваційного мита уникнути неможливо: ніхто не продасть долар, скажімо, за 3 грн., якщо це можна зробити за 5,44 грн. В цьому плані просто вражаючі результати роботи підприємств легкої і харчової промисловості за 2000 р., на яких приріст виробництва становив 39,0 і 26% відповідно. На честь українських виробників, вони використали наданий їм девальваційний шанс для витіснення імпортних товарів.

Зрозумілий і ефект впливу девальвації на експортноорієнтовані виробництва. Величина від експорту підвищилася в 2,7 рази при збільшенні внутрішніх витрат на 43%. Кожний долар, отриманий від експорту, став давати майже вдвічі більше доходів у гривнях. Тому закономірні і темпи зростання чорної та кольорової металургії на 20,7% і 18,8% на фоні середніх по промисловості - 12,9%. За розрахунками, 11,5% від загальних 19,5% приросту промислової продукції за січень 2001 р. дали три сектори економіки: легка, харчова промисловість, металургія і обробка металу, приріст в яких склав відповідно 40,5; 32,3 і 27,4%.

Імпортозаміщення і зростання експорту — закономірний лікувальний ефект від девальвації національної валюти, який проявився через два роки після фінансової кризи 1998 р. Потреби економіки в твердій валюті зменшились, надходження зросли. За 2000 р. Україна звела зовнішню торгівлю товарами з непоганим плюсом в 616 млн. дол. Експорт збільшився за рік на 25,8%, імпорт — на 17,8%.

Слід застерегти від можливого висновку, що, мовляв, для економічного зростання достатньо тільки здійснювати політику постійної девальвації національної валюти. Це — абсолютно шкідливий висновок.

Девальвація, особливо значна, робить неможливими інвестиціїфундаментальну базу економічного зростання. За таких умов ніхто не оцінює дохідність в гривнях — тільки в доларовому еквіваленті. А за гривневої дохідності в 49% і підвищенні долара на 50% не доцільно вкладати гроші в реальну економіку. Розумні купують долари, тому що, на відміну від першого випадку, в другому хоча б зберігається капітал.

Позитивний вплив девальвації на економічну ситуацію можна було отримати тільки відновивши стабільність національної валюти. Підвищення курсу долара за 2000 р. становило всього 6%, та й прийшлося воно повністю на січень 2000 р. Інші місяці долар був стабільним (з незначними коливаннями).

В умовах інфляції 2000 р. на 25,8% долар подешевшав на 15,7%. Україна вдруге (вперше це було в 1996;1997 pp.) вступила в період сильної національної валюти, а точніше — більш сильної, ніж тверда валюта. Це легко довести двома простими прикладами. Власники доларів щомісячно втрачають частину вартості долара на українському ринку. Як і рік тому (в 1999 р.) долар коштував 5,44 грн., а купити на всю суму вдалося значно менше, оскільки споживчі ціни за цей час зросли на 26%.

В цих умовах збереження в гривнях виявилося значно вигіднішим, ніж у твердій валюті. Доларовий вклад за рік дає в банках України максимум 10%. Гривневий депозит можна розмістити під 25%. За незмінної ціни долара це рівнозначно отриманню 25% в доларовому еквіваленті (за суму вкладу можна купити доларів на 25% більше, ніж було витрачено на придбання за долари гривень).

Феномен сильної економічної валюти не є тільки українським явищем. Він породжує особливу макроекономічну арифметику, яка не вміщується в звичну для нас логіку. На початок 2000 р. державні запаси твердої валюти в України лише не набагато перевищували 1 млрд. дол. Впродовж року зовнішній борг держави зменшився більш ніж на 2 млрд. дол. На березень 2001 р. резерви НБУ досягли 1,7 млрд. дол. Надлишок доларів створений більш сильною гривнею. Вона спонукала власників відмовлятися від твердої валюти на користь національної.

Але долар може створювати і проблеми. Валютний ринок України в 2000 р. був не здатний «проковтнути» всю кількість твердої валюти, яка пропонувалася для продажу на ньому: пропозиція перевищувала попит. Очевидно, причиною значної інфляції в 2000 р. (25,8%) виник надлишок доларів. Саме необхідністю стерилізації надлишків доларів продиктована емісійна поведінка НБУ.

Долар і далі може бути причиною проблеми. Тільки за січень 2001 р. НБУ пустив в обіг більше 120 млн. дол. Нескладно підрахувати емісійну «ціну» такого поповнення валютних резервів держави. В умовах високої вірогідності зигзагів економічної політики, зумовлених політичними факторами, тенденція вірогідного збільшення кількості грошей в обороті створювала загрозу підриву стабільності національної валюти в майбутньому. Руйнівні наслідки подібної дестабілізації могли посилитися внаслідок зростаючих обсягів формування ресурсів комерційних банків України за рахунок вкладів населення. Достатньо сказати, що на початок лютого 2001 р. останні становили майже 7 млрд. грн.

Є ще досить цікавий макроекономічний феномен тодішньої ситуації з обмінним курсом. На відміну від 1998;1999 pp. в 2000 р. реально курс долара падав, що погіршувало умови функціонування національної економіки. Імпорт відносно дешевшав, умови конкурентці! національних виробників погіршувалися.

До аналогічного ефекту девальвація (зміцнення гривні) призводила і в експорті. Виручка від експорту не зростала, а витрати збільшувалися. Подібна тенденція продовжувалася і в 2001 p., що негативно відбивалося на динаміці економічного зростання.

Обвал гривні 1998 р. був бідою. І краще б його не було. Але якщо криза відбулася, слід було максимум використати її лікувальний вплив на економічну ситуацію. Не можна було допускати швидкої втрати девальваційного ефекту імпортозаміщення і збільшення вигідності національного експорту. І тільки в 2000 р. цей ефект зменшився з 89,2 до 59,4 %. Тривалість його дії орієнтовно становить 2−3 роки.

Україні потрібні нові акценти макроекономічної політики. Підвищенню курсу гривні слід поставити перепону. Помірна ревальвація національної валюти не рятує ситуацію, а навпаки — ускладнює її.

Оскільки НБУ не продає, а купує долари, то це означає необхідність придбання ще більших обсягів твердої валюти, що приводить до ефекту вигідності експорту та імпортозаміщення, оскільки останній визначається співвідношенням динаміки політичного обмінного курсу.

Середньорічний обмінний курс гривні до долара США за період з 1995 р. по 2005 р. характеризувався наступними цифрами, в грн./дол.

«Курсові дискусії» загострилися в 2005 р. Як відомо, в другій декаді квітня 2005 р. Національний банк України зміцнив офіційний курс гривні на 2,7% - з 5,19 грн/дол. до 5,05 грн/дол. Ця ревальвація стривожила не тільки підприємців, чиновників і експортерів, але й значну частину населення. Дискусія свідчить про відсутність єдиного погляду на ефективні параметри курсової політики.

Дискусійними є три основні твердження, сутність, а також аргу-менттована оцінка яких подана нижче:

1)рівноважний валютний курс має відповідати паритету купівельної спроможності (ПКС). Слід нагадати показники середньодушового ВВП в індексі Програми розвитку ООН (ПРООН), які суттєво відрізняються від офіційних валютних курсів. Паритетний душовий ВВП України в 2003 р. визначений індексом в 5491 дол., а в національній валюті він дорівнював 5591 грн. Отже, відношення «гривня — паритетний долар» становило 1,018 (в 2002 р. — 0,962) за офіційним середньорічним курсом гривні до долара 5,3327, а в 2002 р. — 5,3266. Різниця майже в п’ять разів. На основі наведених розрахунків можна зробити висновок, що курс української валюти суттєво занижений стосовно долара, і, отже, штучно зменшені вітчизняні доходи. Справді, у 2004 р. їх середньодушовий рівень у доларовому еквіваленті становив 1260 дол. США, тоді як із додатковими врахуваннями різниці внутрішніх і зовнішніх цін їхня реальна купівельна спроможність, за даними ООН і Світового банку, була вп’ятеро більшою й досягла 6250 дол. Різниця вражаюча. Чимало з наших співгромадян не відмовилися б від щомісячних доходів у 520 дол. — реальних, а не розрахункових. А для цього, виявляється, необхідно лише посилити курс гривні. Однак розбіжність розрахункових ПКС і валютних курсів відображає швидше недосконалість ринкових механізмів, ніж «курсову розбалансованість». Не дивно, що в країнах, які розвиваються, де ринкові деформації дуже істотні, а ступінь інтеграції в світогосподарські процеси не порівняно нижчий, ніж в індустріальних економіках, кількісний розрив «ПКСвалютний курс» настільки значний, що його зручніше оцінювати не у відсотках, а в разах: Китай — 4,29 рази, Росія — 2,82, Туреччина — 2,01, Хорватія — 1,72 рази. І навпаки, економічна кооперація й сильні ринкові інститути гранично мінімізують зазначене співвідношення в розвинених країнах: Іспанія — 1,18 рази, Канада — 1,08, Італія — 1,07, Франція — 0,97, Німеччина — 0,93 рази [5];

2) курсова підтримка експорту придушує розвиток внутрішнього ринку. Однак, як вважає С. Кораблін [5], протиставлення курсових ефектів по лінії «внутрішній ринок — зовнішній ринок» просто некоректне. Якщо курсова динаміка здешевлює вітчизняний продукт стосовно закордонного аналога на 1 дол. (5 грн.), то український виробник виграє незалежно від того, де він реалізує свою продукціювсередині України чи за її межами. Тому самі по собі курсові стимули виявляються односпрямованими як для виробників, котрі орієнтуються на національного споживача, так і для їхніх колег-експортерів. Із цієї ж причини некоректно обмежувати курсові ефекти виключно експортними доходами. Безумовно, кінцеві результати в обох випадках можуть бути різними, приміром, через різну місткість національного й міжнародного ринків збуту чи динаміку цін на них. У цій ситуації між національними виробниками справді може посилитися внутрішня боротьба за ресурси. Проте її причиною є не курсова динаміка, а треті чинники, та й прямий їхній вплив на розвиток внутрішнього виробництва аж ніяк не очевидний. Як у випадку, приміром, вітчизняної металургії, 80% продукції якої просто не має внутрішнього попиту, а особливості сировинної, технологічної й регіональної спеціалізації такі істотні, що міжгалузева конкуренція нерідко виявляється гранично обмеженою. Тому було б дуже наївно очікувати, нібито поточне дворазове падіння чистих експортних доходів (1,4 млрд. дол. у першому півріччі проти 3,1 млрд. за аналогічний період минулого року) надасть прискорення виробництву продукції внутрішнього споживання;

3) сильна валюта прискорює зростання інвестиційного імпорту. Річ у тому, що коли посилення курсу придушує загальні обсяги виробництва, то його імпортні можливості автоматично знижуються. І навпаки, послаблення валюти не завжди перешкоджає зростанню інвестиційного імпорту. Приміром, у 1998;2003 pp. гривня номінально девальвувала щодо американського долара на 186%, а реально — на 59%. При цьому ВВП зріс на 30%, товарний імпорт — на 22%, у тому числі машин і устаткування — на 55%. У результаті чого їхня вага в товарному імпорті збільшилася з 18,8% (1997 р.) до 23,8% (2003 p.).

До початку 1998 р. курс української валюти тримався переважно на фінансових ін'єкціях спекулятивного капіталу. І щойно вони почали скорочуватися — внаслідок паніки, викликаної російським дефолтом — курс гривні миттєво впав. У жовтні 1998;го р. він знизився на 57%, до 3,42 грн./дол. Надалі у 1999 і 2000 pp. гривня продовжувала номінально знецінюватися відповідно на 68,6 і 31,7%. Чергового її шокового падіння 2000 р. вдалося уникнути виключно завдяки реструктуризації 2,6 млрд. дол. боргових платежів, проведеній кредиторами «під уряд В. Ющенка». 2001;го р. гривню було знову підтримано відстрочкою виплат. Цього разу в розмірі 0,58 млрд. дол. — у рамках домовленостей із Паризьким клубом.

Тому в контексті дискусій про «надмірне знецінення» було б непогано пам’ятати: ще кілька років тому утримувати курс гривні від падіння вдавалося виключно ціною зростаючих боргових зобов’язань України. І що міжнародні резерви НБУ вперше за роки незалежності втратили боргову природу лише в 2001 -му, коли їхня чиста величина (1,2 млрд. дол.) перестала бути негативною, ознаменувавши початок формування власних, а не позикових резервів.

Висновок

В процесі написання реферату нами були розглянуті наступні питання:

— загальні положення про валютні курси та перерахунок однієї валюти в іншу;

— валютні курси і відносні ціни;

— зробили висновок відносно впливу курсу гривні на економічний розвиток України.

Література

1. Самуэльсон Пол А,. Нордхаус Вильям Д. Экономика. — М., 1997. — 799 с.

2. Крутман П., Обстерфельд М. Международная экономика. — М., 1997.

3. Економіка України. Підсумки перетворень та перспективи зростання. Інститут економічних прогнозів НАНУ / За ред. акад. НАНУ B. М. Гейця. — К., 2000.

4. Національна економіка в сучасному глобальному середовищі / Ю. Пахомов та ін. — К., 1997.

5. Кораблін С. На короткому повідку // Дзеркало тижня. — 2005. -№ 42 (570). — 29 жовтня — 4 листопада.

6. Бюлетень НБУ. 200, № 12 The Economist Intelligence Unit Report, July 2001.

7. Пинзеник В. Держать курс // Зеркало недели. — 1991. — 17 марта.

8. Кульчицький С // Дзеркало тижня. — 2002. — 23 листопада.