Проведення аудиту нематеріальних активів на ПАТ «Вінницягаз»

Вим. Лист № Докум. Підпис Дата

Літера Лист Листів

Розробив

Перевірив

Рецензент

Н.Контр

Затвердив

ЗМІСТ

ВСТУП РОЗДІЛ 1. Планування аудиторської перевірки

1.1 Знайомство з бізнесом клієнта

1.1.1 Оцінка загальних економічних факторів і умов в галузі, що впливають на бізнес клієнта

1.1.2 Характеристика суб'єкта дослідження, його бізнесу та результатів його фінансово-господарської діяльності

1.1.3 Перелік основних нормативних документів

1.1.4 Оцінка загального рівня компетентності керівництва підприємства

1.2 Розуміння системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю

1.2.1 Оцінка роботи бухгалтерської служби на підприємстві

1.2.2 Попереднє ознайомлення із системою внутрішнього контролю

1.2.3 Характеристика облікової політики, що застосовується суб'єктом

1.3 Ризик і суттєвість

1.3.1 Оцінка аудиторського ризику та його складових

1.3.2 Визначення рівнів суттєвості для цілей аудиту

1.3.3 Визначення основних завдань аудиторської перевірки об'єкта аудиту (теоретичний аспект)

1.3.4 Типові порушення в системі контролю, веденні бухгалтерського обліку та відображенні об'єкта аудиту у фінансовій звітності

1.3.5 Аналітичні процедури для визначення основних тенденцій стану та руху об'єкту дослідження

1.3.6 Визначення складних областей аудиторської перевірки об'єкт

1.4 Програма аудиторської перевірки РОЗДІЛ 2. Оцінка системи внутрішнього контролю

2.1 Основні завдання системи внутрішнього контролю об'єкта (відповідно до напрямків контролю), процедури контролю, які можна застосувати щодо об'єкта перевірки

2.2 Оцінка системи внутрішнього контролю об'єкту аудиту

2.2.1 Опис ведення обліку та контрольних процедур для об'єкта дослідження

2.2.2 Перелік та короткий опис основних первинних документів і реєстрів синтетичного та аналітичного обліку і звітності, що використовуються для ведення обліку та контролю об'єкт

2.3 Проведення тестів узгодженості

2.3.1 Процедури контролю повноти даних

2.3.2 Процедури контролю точності

2.3.3 Процедури контролю за дотриманням законності господарських операцій

2.3.4 Процедури контролю за збереженням активів, первинних документів та реєстрів

2.4 Складання висновку щодо ефективності системи внутрішнього контролю РОЗДІЛ 3. Перевірка по суті

РОЗДІЛ 4. Завершення аудиторської перевірки

4.1 Протокол виявлених помилок та порушень

4.2 Пропозиції щодо виправлення помилок і порушень в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, що необхідно провести за кожним виявленим відхиленням

4.3 Визначення суттєвості відхилень та прийняття рішення про вид аудиторського висновку

4.4 Проведення інших процедур на завершальному етапі

4.5 Звіт незалежного аудитора

4.6 Лист керівництву за результатами проведеної перевірки фінансової звітності

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки потрібно, щоб учасники, приймаючи рішення, мали правдиву та об'єктивну інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи прибутки, доходи чи збитки, а також про особливості їх досягнення (на підставі попередніх даних) як на своєму підприємстві, так і в партнерів. Таку інформацію надає лише система бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік сьогодні - це система безперервного, суцільного і взаємозв'язаного спостереження за створенням (і грошовим вираженням) суспільного продукту і пов’язаними з ним процесами обміну, розподілу та перерозподілу, за наявністю і рухом майна господарства, його майновими відносинами. Мета такого обліку — здобути та систематизувати інформацію, потрібну для управління діяльністю господарства будь-якого масштабу та рівня. Можна сміливо констатувати, що нині бухгалтерський облік став невід'ємною складовою управлінської системи світової економіки.

Сьогодні у всьому світі інтелектуальна власність стає могутнім важелем економічного розвитку суспільства. З інтелектуальних ресурсів формується інтелектуальний капітал. Саме інтелектуальний капітал дедалі більше перетворюється на провідний чинник економічного зростання, радикальних економічних зрушень, стає головним важелем у визначенні ринкової вартості та формуванні високого рівня конкурентоспроможності. Наявність нематеріальних активів у складі ресурсів підприємства збільшує ринкову вартість підприємств, підвищує інвестиційну привабливість та забезпечує захист їхніх прав.

Метою даної курсової роботи є систематизація і закріплення теоретичних знань та набуття практичних навиків з проведення аудиту нематеріальних активів відповідно до Міжнародних стандартів аудиту та чинних нормативно-законодавчих актів.

Для досягнення поставленої мети дослідження необхідно виконати такі основні завдання:

— опрацювати Міжнародні стандарти аудиту та Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. № 3125-XII (зі змінами і доповненнями);

— систематизувати набуті знання з обліку нематеріальних активів та ознайомитись із змінами нормативно-правових актів, що регламентують порядок здійснення господарської діяльності, її обліку і контролю;

— провести аудит нематеріальних активів на ПАТ «Вінницягаз» з метою підтвердження повноти і достовірності інформації про нього у фінансовій звітності;

— за результатами проведеної перевірки скласти протокол виявлених порушень, висновок незалежного аудитора та лист керівництву за результатами проведеної перевірки.

Об'єктом дослідження є операції з нематеріальними активами на ПАТ «Вінницягаз» .

Предметом дослідження є первинні та зведені документи, в яких відображаються операції з нематеріальними активами.

У першому розділі «Планування аудиторської перевірки об'єкта дослідження» наводяться загальні умови господарювання ПАТ «Вінницягаз», оцінка системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, аудиторський ризик та суттєвість, здійснюються аналітичні процедури, що дає можливість скласти програму аудиторської перевірки.

В другому розділі «Оцінка системи внутрішнього контролю» визначається ефективність системи внутрішнього контролю на ПАТ «Вінницягаз». За результатами такого аналізу уточнюється розмір ризику невиявлення та обсяг вибірки, за якою буде проводитись перевірка по суті у третьому розділі.

У третьому розділі «Перевірка по суті» на основі результатів першого та другого розділів проводиться перевірка по суті, яка має за мету підтвердження достовірності відображення об'єкта аудиту у фінансовій звітності підприємства.

Результати проведення перевірки по суті реєструються у протоколі результатів перевірки, де зазначається наявність або ж відсутність помилок, виявлених в ході тестування системи бухгалтерського обліку.

В четвертому розділі «Завершення аудиторської перевірки» курсової роботи потрібно формується та обґрунтовується думка про достовірність відображення у фінансовій звітності ПАТ «Вінницягаз» операцій з нематеріальними активами.

РОЗДІЛ 1. ПЛАНУВАННЯ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ ОБ'ЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Знайомство з бізнесом клієнта

нематеріальний актив аудитор контроль

1.1.1 Оцінка загальних економічних факторів і умов в галузі, що впливають на бізнес клієнта

Ринок природного газу, як і більшість суміжних із ним ринків товарів і послуг, залишається монополізованим великими державними енергокомпаніями. Зміни ринкового середовища відбулися лише в тих його сегментах, де за постійного браку інвестиційних ресурсів обмеженість існуючих потужностей та інфраструктури зумовлювали низькі вхідні бар'єри для нових учасників. Загалом природно-монопольний характер активів вітчизняного газового господарства спричинив таку інституційну структуру ринку, зміна якої неможлива без участі держави, а перманентні спроби реформування газового ринку найчастіше зводилися до перерозподілу повноважень регулюючих органів і контролю за фінансовими потоками. Жодна чергова схема не передбачала створення умов для виникнення реальних конкурентних відносин у діяльності з видобутку, транспортування чи постачання газу. Рішення щодо корпоратизації окремих суб'єктів ринку, заміна або виведення на ринок нових учасників за рахунок зменшення частки існуючих змінювали лише формальну структуру ринку, консервуючи при цьому його інституційну побудову.

Нинішня організаційна структура НГК сформувалася 1998 року шляхом створення на базі розрізнених підприємств Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». До її складу сьогодні входять усі основні ринкові агенти — газовидобувні компанії ДК «Укргазвидобування», ВАТ «Укрнафта», ДАТ «Чорноморнафтогаз», оператор магістральних газопроводів ДК «Укртрансгаз». Консолідація ресурсів нафтогазової промисловості дала змогу відновити обсяги пошукових робіт і стабілізувати обсяги видобутку газу. Попри те, що територію України традиційно відносять до потенційних нафтогазових регіонів (це підтверджується історією розробки родовищ та останніми оцінками підтверджених запасів вуглеводнів на рівні 6712 млрд. куб. м газу), можливості швидкого нарощування обсягів видобутку є обмеженими через значну вичерпаність задіяних родовищ. Основна причина ситуації, коли за наявності потенційних джерел не відбувається збільшення видобутку газу, у відсутності достатніх інвестиційних ресурсів. Тому поточну стабілізацію показників видобутку на рівні 20 млрд. куб. м газу слід розглядати не як результат інноваційних рішень, модернізації галузі, вдалих управлінських рішень і впровадження наукових розробок, а як наслідок інтенсивного використання сировинної бази, виробничих потужностей, створених у попередні роки.

Потужності газовидобувних підприємств покривають до 25% попиту. Основним постачальником газу власного видобутку на внутрішній ринок є ДК «Укргазвидобування», частка котрого разом з іншими структурними підрозділами НАК «Нафтогаз України» становить 93% від усього видобутого в країні газу. Частка незалежних компаній поступово зменшується, оскільки їхній розвиток обмежений невеликими виснаженими родовищами, а наявних фондів недостатньо для виграшу тендерів й отримання ліцензій на розробку нових родовищ. До того ж, існуюче законодавство щодо розподілу продукції не заохочує власників до нових інвестицій, обмежуючи їхню діяльність функціями субпідрядної організації державних монополістів.

Структура джерел поставок природного газу в Україну та його внутрішнього розподілу протягом останнього часу практично не змінилася. Найбільшим оператором на внутрішньому ринку є ДК «Газ України». Він реалізує природний і скраплений газ населенню, комунальним підприємствам, бюджетним організаціям, а також промисловим споживачам, енергогенеруючим компаніям Мінпаливенерго й іншим суб'єктам підприємницької діяльності (близько 83% реалізованого газу). Інфраструктура газорозподільних мереж передана в управління регіональним постачальним компаніям. Моторне паливо, вироблене на газопереробних потужностях ВАТ «Укрнафта» та ДК «Укртрансгаз» реалізовувалося через власну мережу АЗС, проте невеликі обсяги не могли істотно впливати на кон’юнктуру ринку нафтопродуктів.

Частка природного газу в загальному первинному енергоспоживанні дорівнює близько 50% (40% в 1990 році). Тобто, попри обмеженість власних ресурсів і періодичні затримки в імпорті, спостерігається тенденція зростання частки природного газу в енергетичному балансі держави. Головним чином, така тенденція зумовлена зменшенням (в 1,5−2 рази) споживання газу на виробничі потреби та збільшенням споживання населенням, а також підприємствами житлово-комунального господарства.

1.1.2 Характеристика суб'єкта дослідження, його бізнесу та результатів його фінансово-господарської діяльності

Виробничо-експлутацiйна контора газового господарства «Вiнницягаз» була створена 22.10.1955р., як державне підприємство. В жовтні 1975 року контора перетворюється в управління газового господарства «Вiнницяоблгаз». Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифiкацiї «Вiнницягаз» засноване відповідно до Указу Президента України «Про корпорацію державних підприємств» вiд 15.06.1993 року № 210/93 на пiдставi наказу № 103 Державного комітету України по нафті i газу «Державного комітету України по нафті i газу «Держнафтогазпрому» вiд 11.03.94р. Шляхом перетворення державного підприємства по газопостачанню та газифiкацiї «Вiнницягаз» у відкрите акцiонерне товариство. Акт оцінки вартості цiлiсного майнового комплексу державного пiдприємства по газопостачанню та газифiкацiї «Вiнницягаз» затверджено головою Державного комiтету України по нафтi i газу «Держнафтогазпрому» 28 лютого 1994 року на засiданнi комiсiї (створеної згiдно з наказом № 284 Державного комітету України по нафтi i газу 14 грудня 1993 року), яка визначила оціночну вартiсть зазначеного майна, на пiдставi результатiв повної інвентаризації державного майна, проведеної вiдповiдно до постанови Кабінету Мiнiстрiв України від 02.03.93 № 153 станом на 1 лютого 1994 року. Також наказом № 103 Державного комітету України «Держнафтогазпрому» вiд 11 березня 1994 року затверджено статут, структуру товариства. Основні напрямки дiяльностi товариства:

— забезпечення безперебiйного газопостачання та транспортування всiм категорiям споживачiв Вiнницької областi природного та скрапленого газу;

— технiчне обслуговування i ремонт газопроводiв, експлуатацiя газонаповнювальних станцiй i пунктiв, а також експлуатацiя газового обладнання та приладiв, працюючих на природному та скрапленому газi;

— будiвництво газових мереж, газифiкацiя житлового фонду, комунально-побутових об'єктiв газопостачання природного та скрапленого газу;

— Виконання iнших видiв дiяльностi, що не забороненi законодавством України.

До 1998 року ВАТ «Вiнницягаз» входило до складу Державної холдингової компанiї «Укргаз». З утворенням в 1998 роцi Нацiональної акцiонерної компанiї «Нафтогаз України» на пiдставi постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 25.05.98 р. № 902/98 ВАТ «Вiнницягаз» було включено до складу НАК «Нафтогаз України». Статут ВАТ «Вiнницягаз» зареєстровано рiшенням № 3 338 649 виконавчого комiтету Статомiської районної Ради народних депутатiв м. Вiнницi 3 листопода 1994 року (реєстрацiйний № 472) та затверджено головою Державного Комiтету України по нафтi i газу. Засновником на момент створення ВАТ «Вiнницягаз» був Державний комiтет України по нафтi i газу «Держнафтогазпром». Статутний фонд товариства розмiром 2 600 093 грн. розподiлений на 5 200 186 штук простих iменних акцiй, номiнальною вартiстю 0,50 грн. кожна.

Організаційна структура емітента, дочірні підприємства, філії, представництва та інші відокремлені структурні підрозділи із зазначенням найменування та місцезнаходження, ролі та перспектив розвитку, зміни в організаційній структурі у відповідності з попереднім звітним періодом. Станом на 31.12.2010 р. до складу ПАТ «Вiнницягаз» увiйшли 29фiлiй (24 управлiнь газового господарства — УГГ, 3 будiвельно — монтажнi управлiння — БМУ, головне пiдприємство та медикосанiтарна частина), що знаходиться на територiї Вiнницької областi. Головне пiдприємство ВАТ «Вiнницягаз» складається з таких структурних пiдроздiлiв:

— Вiнницька газонаповнювальна станція;

— Служба захисту газопроводiв i споруд на них вiд корозії;

— Ремонтно — механiчна майстерня;

— Лабораторiя по контролю будiвельно монтажних робіт;

— Сервiсний центр, Автотранспортна служб;

— Проектноконструкторський вiддiл;

— Ремонтно — будiвельна група;

— Лабораторiя з охорони праці;

— Служба автоматизацiї систем управлiння технологiчними процесами;

— Учбово — курсовий пункт.

Фiлiї ВАТ «Вiнницягаз» :

— Барське УГГ, 23 000, м. Бар, вул. Кривоноса, 70;

— Бершадське УГГ, 24 400, м. Бершадь, вул. Островського, 1;

— Вiнницьке УГГ, 21 012, м. Вiнниця, пров. Щорса, 24;

— Гайсинське УГГ, 23 700, м. Гайсин, вул. Б. Хмельницького, 49;

— Жмеринське УГГ, 23 100, м. Жмеринка, вул. Одеська, 139;

— Iллiнецьке УГГ, 22 700, м. Iллiнцi, вул. Набережна, 10;

— Козятинське УГГ, 22 100, м. Козятин, пров. Кондрацького, 2;

— Калинiвське УГГ, 22 400, м. Калинiвка, вул. Ленiна, 40;

— Крижопiльське УГГ, 24 600, м. Крижопiль, вул. К. Маркса, 155;

— Липовецьке УГГ, 22 500, смт. Липовець, вул. Лєрмонтова, 69 б;

— Лiтинське УГГ, 22 300, смт. Лiтин, вул. Калiнiна, 102;

— Мог-Подiльське УГГ, 24 000, м. МогПодiльський, вул. Тугушова Д 66;

— МурКуриловецьке УГГ, 23 400, смт. Мурованi Курилiвцi, вул. Жовтнева, 7б;

— Немирiвське УГГ, 22 800, м. Немирiв, вул. Польова, 1;

— Оратiвське УГГ, 22 600, смт. Оратiв, пров. Ленiна, 5;

— Погребищенське УГГ, 22 200, смт. Погребище, вул. Коцюбинського, 11;

— ТростянецькеУГГ, 24 300, смт. Тростянець, вул. Жовтнева, 189;

— Тепликське УГГ, 23 800 смт. Теплик, вул. Базарна, 30;

— Тульчинське УГГ, 23 600, м. Тульчин, вул. Желюка, 27;

— Томашпiльське УГГ, 24 200, смт. Томашпiль, вул. Польова, 2;

— Хмiльникське УГГ, 22 000, м. Хмiльник, вул. Жданова, 42;

— Чечельницьке УГГ, 24 800, смт. Ольгополь, вул. Ленiна, 252;

— Шаргородське УГГ, 23 500, м. Шаргород, вул. Пархоменко, 48;

— Ямпiльське УГГ, 24 500, м. Ямпiль, вул. Щорса, 1;

— Гайсинське БМУ, 23 700, м. Гайсин, вул. Пiвденна, 28;

— Липовецьке БМУ, 22 540, смт. Липовець, вул. Михайличенко, 3;

— Тульчинське БМУ, 23 600, м. Тульчин, вул. Желюка, 2 б.

— Медико-санiтарна частина, 21 012, м. Вiнниця, пров. Щорса, 24

УГГ — займаються, в основному забезпеченням безперебiйного i безпечного газопостачання та транспортування всiм категорiям споживачiв природного та скрапленого газу. БМУ — займаються в основному будiвництвом газових мереж, газифiкацiєю житлового фонду.

Організаційна структура підприємства наведена в додатку Г.

Основні результати фінансово-господарської діяльності підприємства ПАТ «Вінницягаз» за 9 місяців 2011 року наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Основні результати фінансово-господарської діяльності ПАТ «Вінницягаз» за 9 місяців 2011 року

Наведені дані звіту про фінансові результати показують, що підприємство за 9 місяців 2011 року отримало прибуток в розмірі 360 558 тис. грн. Доходи підприємства значно перевищують його витрати, що свідчить про стабільно успішну роботу підприємства.

1.1.3 Перелік основних нормативних документів

Діяльність вибраного підприємства у своїй фінансово-господарській діяльності керується такими законами та нормативними актами:

П (с)БО№ 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Згідно з П (С)БО№ 1, фінансова звітність складається з Балансу підприємства, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал та Приміток до звітів.

П (с)БО № 2 «Баланс». Метою складання цього документу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Підсумок активів повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу.

П (с)БО № 3 «Звіт про фінансові результати», П (С)БО№ 4 «Звіт про рух грошових коштів», П (С)БО № 5 «Звіт про власний капітал», які показують результати діяльності підприємства за період, рух грошових коштів на підприємстві та зміни в структурі власного капіталу відповідно.

П (с)БО № 8 «Нематеріальні активи». За цим положенням визначаються методологічні засади формування та відображення в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і завершення капітальних інвестицій в нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Цей закон визначає бухгалтерський облік як процес виявлення, вимірювання, реєстрації і накопичення, узагальнення та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

ПКУ від 02.12.2010 № 2755-VI.

Інструкція № 291. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФУ від 30.11.99 № 291, зі змінами та доповненнями.

Положення № 72. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 19.02.2001 року № 72, зі змінами та доповненнями.

Постанова № 419. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 року № 419 «Про затвердження порядку надання фінансової звітності», зі змінами та доповненнями.

Наказ № 352. Наказ Держкомстату України від 29.12.95 року № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку» зі змінами та доповненнями.

Наказ 732— Наказ Мінфіну України від 22.11.2004 року № 732 «Про затвердження типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності в складі НА» зі змінами та доповненнями.

" Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку". Затверджено наказом МФУ від 24 травня 1995 року № 88 зі змінами та доповненнями.

Кодекс законів України про працю.

Основним, що визначає цілі, завдання та мету створення підприємства, види його діяльності та порядок управління підприємством є статут.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться згідно облікової політики розробленої на основі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

1.1.4 Оцінка загального рівня компетентності керівництва підприємства

На пiдставi рiшення Загальних зборiв акцiонерiв ПАТ «Вiнницягаз» вiд 20.07.-28.10.2010р. (Протокол № 1) Головою Наглядової ради призначено НАК «Нафтогаз України» (код за ЄДРПОУ 20 077 720), представником якого обрано Никонорова Олега Борисовича. В своїй роботi керуються Статутом Товариства та Положенням про Наглядову раду, де описанi повноваження та обов’язки членiв Наглядової ради. Винагорода Головi Наглядової ради встановлюється у розмiрi 10 мiнiмальних заробiтних плат щомiсячно. Непогашеної судимостi за корисливi та посадовi злочини не мають.

В.о. голови Правлiння — Марчак Iгор Iванович. Рік народження 1963. Освіта вища. Стаж керівної роботи 15 років. Попереднi посади: 1996;2007 pp. директор КП «Львiвтеплоенерго». З 2007 по 22 липня 2009 р. заступник голови правлiння ВАТ «Львiвгаз». З 24 07.2009 р. в о., голови правлiння ПАТ «Вiнницягаз» .

Член Правлiння — Лисий Микола Васильович. Рік народження 1957. Освіта вища. Стаж керівної роботи 13 років. Працював директором Немирiвського ЕМ та Бершадського ЕМ ВАТ «Вiнницяобленерго» .

Член Правлiння — Кравченко Сергiй Iванович. Рік народження1972. Освіта вища. Стаж керівної роботи 3 роки. З 1.02. 2002 р. по 26.02. 2003 1.02. менеджер ПМП «Данон». З 21.09.2003 р. ТОВ «Виробничо-комерцiйне пiдприємство «Техногаз» менеджер по збуту. З 4.06.2007 р. начальник управлiння скрапленого газу ВАТ.

Член Правлiння — Попсуй Юлiя Михайлiвна. Рік народження 1977. Освіта незакiнчена вища. Стаж керівної роботи 2 роки. Працювала менеджером ПП Вознюк С. П., СО «Бершадське ЕМ ВАТ «Вiнницяобленерго» .

В.о. головного бухгалтера — Серебрякова Iрина Олександрiвна. Рік народження 1962. Освіта вища. Стаж керівної роботи 19 років. З 1982 р. працювала головним бухгалтером ТОВ «Курс — К» .

1.2 Розуміння системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю

1.2.1 Оцінка роботи бухгалтерської служби на підприємстві

На ПАТ «Вінняцягаз» робота всіх служб є досить напруженою, відповідальною та складною. Також це стосується і безпосередньо бухгалтерської служби, адже саме на відповідальності працівників лежить правильне нарахування зарплати, правильне віднесення на витрати підприємства певних видів витрат, перевірка достовірності та своєчасності наданої інформації, відповідність між даними первинних документів та реальному стану матеріальних цінностей на Балансі підприємства.

Найважливіші функції бухгалтерської служби:

1. Правильне ведення господарського обліку, операцій та процесів, які проходять на підприємстві;

2. Своєчасність та достовірність ведення як первинних документів так і створення на їх основі відповідних звітів, регістрів, зведень Балансу підприємства за визначений період;

3. Контроль за розрахунками з постачальниками та покупцями, своєчасний розрахунок за зобов’язаннями з бюджетом, іншими дебіторами та кредиторами;

4. Своєчасне та правильне подання в органи державної податкової служби фінансової звітності про діяльність підприємства;

5. Правильне нарахування зарплати та премій, стягнень з працівників підприємства;

6. Внутрішньогосподарський контроль за господарськими процесами, рухом товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів підприємства;

7. Недопущення зловживань, крадіжок, шахрайства в господарській діяльності підприємства.

Організаційна структура бухгалтерської служби:

1. Загальний відділ. На цей відділ покладені функції зберігання і опрацювання первинних документів і проведення необхідних операцій з ними. Цей відділ служить як посередницька ланка між усією бухгалтерською службою і юридичним відділом.

2. Відділ опрацювання та складання фінансових звітів. Основна функція — складання бухгалтерської та фінансової звітності.

3. Відділ розрахунків з оплати праці та з підзвітними особами. Веде облік розрахунків з підзвітними особами, нараховує зарплату персоналу підприємства, та здійснює всі нарахування і утримання із зарплати.

4. Відділ матеріального постачання, який регулює усі питання щодо обліку матеріалів: оприбуткування на склад, списання зі складу. Крім того веде облік у допоміжних виробництвах у ділянці, що стосується матеріального постачання.

5. Відділ виробничих запасів та стану основних засобів. Веде облік виробничих запасів і основних засобів: нарахування амортизації, списання, оприбуткування, уцінка та переоцінка.

6. Відділ касового обслуговування. Контролює касове обслуговування як клієнтів, так і персоналу підприємства шляхом ведення усієї первинної документації каси.

7. Відділ дебіторських і кредиторських взаєморозрахунків веде аналітичний і синтетичний облік дебіторів і кредиторів, в тому числі розрахунки за банківські кредити і відсотки по них.

Схема роботи бухгалтерської служби на ПАТ «Вінницягаз» наведена в додатку Д.

Головний бухгалтер зобов’язаний:

1. Керуватися дійсною обліковою політикою, яка є на підприємстві;

2. Забезпечити дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку;

3. Організувати контроль над всіма способами для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку;

4. Забезпечити перевірку стану бухгалтерського обліку на підприємстві;

5. Здійснювати контроль за дотриманням вимог згідно наказу про облікову політику.

Головний бухгалтер на підприємстві наділений правом другого підпису, який він ставить на первинних бухгалтерських документах, реєстрах бухгалтерського обліку, бухгалтерських та фінансових звітах, на інших документах, які стосуються бухгалтерського обліку.

1.2.2 Попереднє ознайомлення із системою внутрішнього контролю

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. До виняткової компетенції загальних зборів акціонерів належать такі питання:

— визначення основних напрямків господарської діяльності товариства;

— затвердження виробничих планів та звітів господарських одиниць;

— внесення змін в установчі документи;

— обрання та відкликання членів ради товариства;

— обрання та відкликання членів виконавчих органів та ревізійної комісії;

— затвердження звітів та висновків перевірок ревізійної комісії товариства;

— затвердження порядку розподілу прибутку та формування фондів, кошторису їх витрат;

— визначення організаційної структури керівництва товариства та його підприємств;

— визначення умов оплати праці посадових осіб;

— вирішення питань про притягнення до майнової відповідальності службових осіб товариства.

Загальні збори визнаються правомірними, якщо в них беруть участь акціонери, які мають 60% голосів. Загальні збори не можуть приймати рішень з питань, які не були включені до порядку денного. Повідомлення про збори робиться не менш як за 45 днів до їх скликання. Усі власники іменних акцій повідомляються про збори особисто. Кожний з акціонерів може вносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів, але ця процедура повинна закінчуватись приблизно за 45 днів до визначеної дати скликання зборів. У такий же строк, згідно із законодавством, акціонери, які мають у сукупності понад 10% голосів, можуть вимагати включення питань, запропонованих ними до порядку денного зборів. Для контролю за діяльністю виконавчих органів в акціонерному товаристві утворюється рада акціонерного товариства, члени якої не можуть бути членами виконавчого органу. Керівним органом акціонерного товариства є правління, яке вирішує всі питання діяльності товариства. Правління завжди підзвітне загальним зборам акціонерів та спостережній раді. Воно призначається для безпосереднього виконання їх рішень. Роботою правління керує голова, якого обирають чи призначають у відповідності з статутом товариства. Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління і в цілому всього товариства здійснює власна ревізійна комісія. Членів ревізійної комісії обирають з числа акціонерів та представників трудового колективу. Порядок роботи ревізійної комісії затверджується загальними зборами акціонерного товариства. Система внутрішнього контролю — це сукупність процедур, що спрямовані на попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок, а також забезпечення захисту та збереження актів, повноти і точності облікової документації.

На ПАТ «Вінницягаз» виділяють такі основні процедури внутрішнього контролю:

— адекватний розподіл обов’язків;

— зустрічні звіряння бухгалтерських записів;

— контроль активів та здійснення заходів, спрямованих на обмеження несанкціонованого доступу до архівів;

— контроль за прикладними програмами та середовищем комп’ютерних інформаційних систем;

— перевірка правильності здійснення документообігу, у тому числі суцільна нумерація створених документів, реєстрація документів у спеціальних журналах, брошурування документів, перевірка порядку їх зберігання й архівування;

— внутрішні і зовнішні звіряння даних, використання для цілей контролю інформації, одержаної із зовнішніх джерел;

— контроль з боку старших бухгалтерів за якістю роботи підлеглих їм співробітників та незалежні контрольні процедури;

Ознайомившись із системою внутрішнього контролю ПАТ «Вінницягаз», аудитор може попередньо оцінити її як ефективну оскільки щодо ведення бухгалтерського обліку виконуються наступні вимоги:

— обмежено можливість зловживання працівниками;

— здійснюється контроль за документальним оформленням господарських операцій;

— здійснюється контроль за повнотою та правильністю відображення господарських операцій в обліку та звітності підприємства.

1.2.3 Характеристика облікової політики, що застосовується суб'єктом

Під обліковою політикою розуміється сукупність принципів, методів, процедур, що використовуються для подання фінансової звітності.

Принципи обліку — це ті правила, за якими вимірюють, оцінюють і реєструють господарські операції, а потім їх результати відображають у фінансовій звітності. Керуючись ними, встановлюють два інших елементи — методи і процедури обліку.

Методи обліку — це способи і прийоми, за якими господарські операції показують в обліку. Для облікової політики встановити метод означає вибрати облікову оцінку статей фінансової звітності. Можливі варіанти облікових оцінок передбачені відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. А кожне підприємство обирає ту з них, яка дозволить максимально точно уявити його фінансову картину. Що стосується процедур бухгалтерського обліку, то на рівні Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку вони не виділені, але зазвичай до них відносять форму ведення, порядок документообігу і технологію обробки облікової інформації, іншими словами, порядок організації обліку на підприємстві. Положення облікової політики є обов’язковими для застосування як товариством, так і всіма структурними одиницями. Для забезпечення правильного ведення бухгалтерського обліку даною обліковою політикою зобов’язані керуватися всі підрозділи, служби і керівники. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і призначення порядку створення первинних документів, відображення господарських операцій, зберігання оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну несуть уповноважені посадові особи, що здійснюють керівництво товариством та структурними одиницями відповідно до установчих документів. При цьому керівники товариства і структурних одиниць зобов’язані створювати необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, які є причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера, щодо дотримання та подання первинних документів відповідно до графіку документообігу.

Змінюють облікову політику підприємства з трьох причин.

Перша — змінилися вимоги статуту підприємства.

Друга — змінилися вимоги Міністерства фінансів України (тобто внесено поправки до чинних стандартів або прийнято нові).

Третя — зміни дозволяють більш достовірно і повно показати події або операції у фінансовій звітності.

Будь-яку зміну облікової політики і облікової оцінки (якщо вона істотна) слід обґрунтувати і розкрити у примітках до фінансової звітності. Зміни і доповнення до облікової політики вносять окремим наказом.

На ПАТ «Вінницягаз» прийнятий наказ про облікову політику від 31.03.1999 року. Розглянемо положення облікової політики, які стосуються обраного об'єкта аудиторської перевірки — нематеріальних активів. Визнання, облiк i оцiнку нематерiальних активiв здійснюється відповідно до вимог Положення (стандарту) Бухгалтерського обліку 8. Одиницею облiку є окремий об'єкт нематерiальних активiв. Класифiкацiя за групами вiдповiдно до ст. 5 Положення (стандарту) 8 «Нематерiальнi активи». Термiн використання нематерiальних активiв визначати по кожному об'єкту окремо, в момент його зарахування на баланс, виходячи з:

— термiну використання подiбних нематерiальних активiв;

— передбачуваного морального зносу, правових чи iнших подiбних обмежень щодо строкiв використання та iнших факторiв.

Встановити для нематерiальних активiв прямолiнiйний метод нарахування амортизацiї. Прийняти лiквiдацiйну вартiсть нематерiальних активiв та основних засобiв для цiлей амортизацiї рiвною нулю. Як бачимо для спрощення ведення обліку і розрахунків підприємством обрано прямолінійний метод нарахування зносу на нематеріальні активи і прирівняну їх ліквідаційну вартість до нуля.

1.3 Ризик і суттєвість

1.3.1 Оцінка аудиторського ризику та його складових

Ризик є: інформаційний, аудиторський, підприємницький.

Аудиторський ризик — це небезпека того, що аудитор зробить неправильний висновок щодо фінансової звітності після виконання всіх належних аудиторських процедур, тобто за неправильною фінансовою звітністю буде надано позитивний висновок і навпаки.

Аудиторський ризик складається з таких елементів властивий, ризик контролю, ризик не виявлення.

Для того, щоб ризик був мінімальний, або для того, щоб товариство запобігло ризику аудитор має визначити оптимальний обсяг інформації, щоб дослідити всі необхідні причини ризику і міг взяти на себе професійну відповідальність. При цьому доказів повинно бути якомога менше.

Загальноприйняті стандарти аудиту потребують, щоб аудитор володів знаннями системи внутрішньогосподарського контролю для збирання аудиторських свідчень.

Вивчивши цю систему внутрішньогосподарського контролю аудитор оцінює можливість виявлення помилок і запобігання їм, а також відхилення від нормативів. Така оцінка включає застосування конкретних контрольних процедур, що знижують вірогідність того, що помилки та відхилення від норм можуть виникнути, будуть виявлені і своєчасно усунуті. Цю процедуру називають оцінкою ризику контролю. В процесі оцінки ризику контролю виконують тести внутрішньогосподарського контролю.

За міжнародними та національними нормами аудиту змодельована орієнтовна формула аудиторського ризику:

АR=IR*CR*DR (1.1),

АR — припустимий аудиторський ризик. Ступінь готовності аудитора визнати, що фінансова звітність може містити суттєві похибки після завершення аудиту і висловлення стандартного аудиторського висновку без обумовлень. Властивий ризик являє собою всі можливі ризики, пов’язані з функціонуванням підприємства, тобто всі помилки, неточності, які можуть бути допущені в результаті діяльності підприємства.

IR — властивий ризик. Ступінь очікування аудитором того, що у звітності існує похибка. і що вона перевищує припустиму величину до перевірки системи внутрішньогосподарського контролю.

CR — ризик контролю. Ступінь очікування аудитором того, що викривленню залишків на рахунках або класів операцій, які могли б бути суттєвими окремо або разом із викривленнями залишків на інших рахунках або класів операцій, не можна буде своєчасно запобігти (або виявити та виправити його) за допомогою системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.

DR — ризик не виявлення. Ступінь готовності аудитора визнати, що аудиторські процедури по суті не виявлять викривлення залишку на рахунку або класу операцій, які можуть бути суттєвими окремо або разом з викривленням залишків на інших рахунках або класів операцій. Відповідно чим меншим є значення ризику не виявлення, тим ретельнішою має бути перевірка.

Ризик поділяється на ризик внутрішнього контролю та ризик зовнішнього контролю.

АR=IR*CRвн*CRзн*DR (1.2)

У тих випадках, коли аудитор передбачає, що шанс фінансової скрути, або втрати високий, необхідно знизити рівень прийнятного аудиторського ризику.

Приймаємо, що аудиторський ризик дорівнюватиме 10%.

Від аудитора залежить контроль невиявлення, який визначається за формулою:

DR=AR/(IR*CRвн*CRзн) (1.3)

Для виявлення властивого ризику використаємо дані, в таблиці1.2.

Таблиця 1.2

Експертна оцінка вагомості факторів, що впливає на властивий ризик

Отже, з даних розрахунків бачимо, що властивий ризик становить 59,1%. Найбільший вплив в даній ситуації мала економічна ситуація на підприємстві і в галузі, яка в свою чергу регулює основні види діяльності.

Надалі оцінимо такі ризики контролю, як: внутрішній і зовнішній. Для цього використаємо нижче наведені таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Експертна оцінка вагомості факторів, що впливають на ризик зовнішнього контролю

Таблиця 1.4

Експертна оцінка вагомості факторів, що впливають на ризик внутрішнього контролю

Отже, з вище наведених таблиць ми бачимо, що ризик зовнішнього контролю—71,37%, а ризик внутрішнього контролю—75,33%. Визначивши всі необхідні дані, ми можемо розрахувати ризик невиявлення (DR): DR=0,1/(0,591*0,7533*0,7137)=0,314 723=31,47%

Отже, ризик того, що аудитор не виявить після перевірки помилки становить 31,47%

Ми повинні взяти вибірку величиною приблизно у 15 документів для того щоб провести досить ретельну перевірку, звертаючи особливу увагу на фактори, які мають суттєвий вплив на результати діяльності підприємства.

В загальному, рівень аудиторського ризику значною мірою залежить від професіоналізму аудиторів, їхніх морально-вольових та етичних якостей. А прогнозування оптимального рівня аудиторського ризику залежить від організації контрольно-аудиторського процесу.

1.3.2 Визначення рівнів суттєвості для цілей аудиту

Суттєвість — це максимально допустимий розмір помилкової суми, яка може бути показана у звітності і розглядається як несуттєва, тобто така, що не вводить користувачів в оману.

Допустимо, що рівень суттєвості становить 2%, тобто відхилення до 2% є не значним, а відхилення більше 2% є суттєвими. Для розрахунків планового рівня суттєвості використаємо Баланс і результати запишемо в таблицю 1.5.

Таблиця 1.5

Розрахунок рівня суттєвості для цілей аудиту

За даними розрахунку ми можемо прийняти за показник суттєвості 1,46 тис. грн.

1.3.3 Визначення основних завдань аудиторської перевірки об'єкта аудиту

Важливою ділянкою діяльності аудитора є перевірка стану організації і ведення бухгалтерського обліку нематеріальних активів на ПАТ «Вінницягаз». Ефективна організація обліку має велике значення для управління виробництвом і збереження майна. Завданнями аудиту нематеріальних активів, які формуються на основі якісних аспектів, є:

— перевірка наявності посадових інструкцій розподілу функціональних обов’язків та їх дотримання працівниками бухгалтерії підприємства;

— встановлення правильності документального оформлення здійснення господарських операцій щодо нематеріальних активів;

— встановлення якості оформлення документів по нематеріальних активах;

— перевірка наявності внутрішніх документів, якими оформляється обрана облікова політика;

— перевірка правильності відображення в бухгалтерському обліку нематеріальних активів;

— перевірка правильності визначення строку корисного використання нематеріальних активів;

— перевірка правильності нарахування зносу нематеріальних активів;

— підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій із нематеріальними активами.

1.3.4 Типові порушення в системі контролю, веденні бухгалтерського обліку та відображенні об'єкта аудиту у фінансовій звітності (складається класифікатор можливих порушень).

Відхилення в бухгалтерській звітності присутні майже завжди. В ході перевірки потрібно виявити ту їх частину, в результаті якої суттєво перекручена звітність в цілому.

Можливі порушення Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», які виявляються аудиторами при дослідженні документів, операцій і записів наведені в таблиці 1.6.

Таблиця 1.6

Типові порушення при веденні обліку нематеріальних активів

1.3.5 Аналітичні процедури для визначення основних тенденцій стану та руху об'єкту дослідження

Про результати фінансово-господарської діяльності товариства свідчать такі документи: Баланс, Звіт про фінансові результати. З Балансу зробимо висновки про ситуацію, яка є на товаристві. Як бачимо з Балансу, товариство володіє значною кількістю нематеріальних активів. Величина капітальних інвестицій дещо зменшилась з 3736 тис. грн на початку року до 3382 тис. грн на кінець третього кварталу. Товариство володіє значною часткою основних засобів, котра на початок року становила 463 943 тис. грн., а на кінець—536 791 тис. грн. Якщо говорити про оборотні активи, то бачимо, що запаси збільшились до 23 122 тис. грн, а становили—14 766 тис. грн. Дебіторська заборгованість незначно зросла з 288 601 тис. грн до 290 824 тис. грн.

Таблиця 1.7

Загальна оцінка нематеріальних активів на ПАТ «Вінницягаз»

Як бачимо за 9 місяців 2011 року загальна вартість активів ПАТ «Вінницягаз» зросла на 876 569 тис. грн.

Для більш детальної інформації про наявність нематеріальних активів на підприємстві розрахуємо коефіцієнт зносу нематеріальних активів та частку реальної вартості нематеріальних активів в майні підприємства.

Коефіцієнт зносу нематеріальних активів:

К_зн = Накопичена амортизація*100/Первісна вартість (1.4)

К=349,6*100/422=82,7%

Даний показник свідчить про те що вартість нематеріальних активів проамортизовано на 82,7%.

Частка реальної вартості нематеріальних активів в майні підприємства:

Ч =Залишкова вартість*100/Підсумок Балансу (1.5)

Ч=73*100/999 521=0,007%

З вище наведених розрахунків можна зробити висновок, що частка реальної вартості нематеріальних активів в майні підприємства складає 0,007%. Тому можна зробити висновок, що в загальній структурі майна підприємства нематеріальні активи займають досить малу частку.

1.3.6 Визначення складних областей аудиторської перевірки об'єкта

Предметом аудиторської перевірки є те, що операції з нематеріальними активами є господарські процеси та операції, які пов’язані з структурою наявності, рухом і використанням нематеріальних активів, що виникають в середині підприємства і за його межами. Оскільки перевірка нематеріальних активів є трудомісткою, то вона потребує великого обсягу інформації. В процесі аудиторської перевірки аудитор може зробити висновок про те, що при перевірці окремих об'єктів перевірки можуть виникнути певні труднощі.

Складними областями аудиторської перевірки нематеріальних активів є:

1. Контроль розрахунку накопиченої амортизації по нематеріальних активах;

2. Перевірка правильності списання об'єкту нематеріальних активів;

3. Перевірка правильності дооцінки та уцінки нематеріальних активів;

4. Перевірка правильності документального оформлення відповідних документів;

5. Перевірка дотримання чинного законодавства по операціях з нематеріальними активами.

Особливу увагу слід звернути при нарахуванні накопиченої амортизації. Чи не допущені помилки при нарахуванні. Також при перевірці складних операцій і областей аудиту слід бути вкрай обережним.