Основи податкового обліку, аналізу і аудиту витрат підприємства

• Зміст
• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні основи податкового обліку, аналізу і аудиту витрат підприємства
• 1.1 Економічна сутність витрат
• 1.2 Огляд літературних джерел та нормативно-правової бази з питань податкового обліку аналізу та аудиту витрат
• 1.3 Техніко-економічна характеристика основних показників діяльності ТОВ «ЗАВОД «ІЗУМРУД», його галузеві особливості та оцінка фінансового стану
• Розділ 2. Податковий облік витрат ТОВ «ЗАВОД «ІЗУМРУД»
• 2.1 Методика податкового обліку витрат
• 2.2 Аналітичний та синтетичний облік витрат підприємства
• 2.3 Особливості організації податкового обліку витрат підприємства в умовах комп’ютерних технологій
• 2.4 Напрями удосконалення організації та методики податкового обліку витрат
• Розділ 3. Аналіз та аудит витрат підприємства ТОВ «ЗАВОД» ІЗУМРУД»
• 3.1 Методичні прийоми аналізу витрат підприємства
• 3.2 Аналіз та оцінка витрат ТОВ «ЗАВОД «ІЗУМРУД»
• 3.3 Організація та методика проведення аудиту витрат на ТОВ «ЗАВОД «ІЗУМРУД»
• 3.4 Рекомендації щодо покращення фінансового стану ТОВ «ЗАВОД «ІЗУМРУД» у результаті проведення аудиту
• Розділ 4. Забезпечення умов охорони праці та технічної безпеки працівників ТОВ «ЗАВОД «ІЗУМРУД»
• 4.1 Порядок розроблення інструкції з охорони праці та пожежної безпеки
• 4.2 Паспортизація санітарно-технічного стану робочих місць
• 4.3 Визначення економічних наслідків виробничого травматизму (професійних захворюваннь) на ТОВ «ЗАВОД «ІЗУМРУД»
• Висновки та пропозиції
• Список використаних джерел
• Вступ

Актуальність теми дослідження. Рівень конкурентоспроможності продукції та загальні результати господарської діяльності підприємства багато в чому залежать від рівня витрат. Облік витрат займає центральне місце в бухгалтерському обліку, який відіграє значну роль в системі управління підприємством. Використовуючи дані про розмір та види витрат, управлінський персонал підприємства має можливість регулювати фінансово-господарську діяльність, приймати виважені управлінські рішення. Отже, для прийняття оперативних, тактичних і стратегічних рішень щодо управління витратами підприємства необхідна своєчасна, достовірна аналітична інформація, яка може бути забезпечена лише бухгалтерським обліком та безпосередньо залежить від його якості.

Погляди на сутність витрат як економічної категорії історично зазнають впливу певних суспільно-економічних умов. Даний чинник привертає увагу дослідників, однак він майже не враховується ними при аналізі обліку витрат та шляхів його удосконалення. Це призводить до спрощення висновків щодо цілей, функцій та завдань обліку витрат, застосування методів та способів обчислення собівартості, необхідності та можливості використання облікової інформації тощо. Як правило, дослідження проблем обліку витрат здійснюються тільки в галузевому аспекті, але не можна не зважати на загальний характер проблем теорії і методики обліку витрат.

Ефективність процесу управління витратами суттєво зростає при застосуванні на підприємстві системи управлінського обліку. Такий облік дозволяє суттєво розширити необхідну інформацію, яка використовується в процесі аналізу, планування і контролю витрат на торговельному підприємстві. В сучасних умовах він може бути організований на підприємстві в розрізі окремих елементів витрат, окремих статей витрат, в розрізі окремих груп (підгруп) товарів, які реалізуються на підприємстві; в розрізі центрів відповідальності.

Тобто, однією з найважливіших систем внутрішньої інформації є інформація про витрати підприємства, яка в нашій країні традиційно акумулювалась в системі бухгалтерського обліку. Але ця система відповідала умовам централізовано керованої економіки, тому більша її частина не була потрібна, так як не існувало глобального стимулу для зниження витрат, а відповідно і управління процесом формування собівартості на підприємствах.

Застосування на підприємстві управлінського обліку витрат сприяє виявленню і використанню внутрішньогосподарських резервів підприємства, запобіганню зловживанням і перевитратам, що в подальшому повинно забезпечити досягнення комерційного успіху.

Аналіз останніх досліджень. Організацію та розвиток фінансового і обліку податкових витрат, їх аналіз і контроль досліджували у своїх працях вітчизняні і зарубіжні вчені М. Білуха, І. Бланк, О. Бородкін, Ф. Бутинець, С. Голов, З. Гуцайлюк, В. Єфименко, М. Кужельний, В. Лінник, Є. Мних, М. Пушкар, В. Рудницький, В. Сопко, Б. Усач, М. Чумаченко, В. Швець, С. Шкарабан, І. Басманов, В. Івашкевич, В. Палій, Я. Соколов, Дж. Рісс, Дж. Фостер, К. Друрі, Д. Хігінс, Ч. Хорнгрен, П. Фрідман та інші.

Об'єктом дослідження обрано підприємство — ТОВ «Завод «Ізумруд».

Предметом дослідження є податковий облік, аналіз і аудит витрат на ТОВ «Завод «Ізумруд».

Метою написання роботи на тему «Податковий облік, аналіз і аудит витрат підприємства» є поглиблене вивчення теоретичних положень та розробка практичних пропозицій щодо вдосконалення методики ведення податкового обліку, аналізу та аудиту витрат з метою виявлення резервів підвищення ефективності та збільшення прибутку на підприємстві.

Для досягнення мети в роботі поставлені наступні завдання:

1) вивчити економічну сутність витрат;

2) дослідити літературні джерела та нормативно-правову базу з питань податкового обліку, аналізу та аудиту витрат;

3) розглянути техніко-економічну характеристику основних показників діяльності ТОВ «ЗАВОД «ІЗУМРУД», його галузеві особливості та оцінку фінансового стану;

4) визначити відмінності між витратами у бухгалтерському та податковому обліках;

5) дослідити аналітичний та синтетичний облік витрат підприємства та вивчити організацію його документообороту на підприємстві;

6) виявити основні особливості організації податкового обліку витрат підприємства в умовах комп’ютерних технологій;

7) провести аналіз структури витрат на базовому підприємстві та виявити фактори, що впливають на кінцевий результат діяльності підприємства;

8) дослідити організацію проведення аудиту витрат підприємства та розробити рекомендації щодо покращення фінансового стану ТОВ «ЗАВОД «ІЗУМРУД» у результаті проведення аудиту;

9) додай пожежну безпеку Методи дослідження. Обґрунтування теоретичних положень, організаційних і методичних розробок здійснено з використанням наступних методів наукового дослідження: абстрагування та конкретизації, аналізу і синтезу, індукції та дедукції, порівняння та співставлення в класифікації витрат підприємства; системний підхід у побудові інформаційних моделей витрат та організаційної структури управління їх формуванням.

Інформаційну базу дослідження становлять відповідні нормативно-правові акти України, стандарти обліку, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблеми обліку витрат підприємства.

Практичне значення одержаних результатів полягає у впровадженні основних пропозицій автора в практику підприємств, які сприяють формуванню достовірної облікової інформації про витрати підприємства за економічним складом, цільовими напрямами, центрами виникнення й центрами відповідальності. Практичну цінність мають, зокрема:

— бухгалтерська модель витрат, у якій відображаються нормативні витрати та відхилення від норм;

— пропозиції стосовно удосконалення системи первинних документів.

Пропозиції автора знайшли практичне застосування на ТОВ «Завод «Ізумруд».

Розділ 1. Теоретичні основи податкового обліку, аналізу і аудиту витрат підприємства

1.1 Економічна сутність витрат Будь-яка діяльність господарюючого суб'єкта пов’язана з витратами матеріально-речових, трудових та інших ресурсів, цінність яких визначається на ринку. В системі управління підприємством головним об'єктом є процес обліку, аналізу та контролю витрат господарської діяльності в цілому та в розрізі їх видів, цілей, періодів виконання.

Витрати є основним обмежуючим фактором прибутку і одночасно визначальним чинником, який впливає на обсяг пропозиції. Ефективність управління витратами має велике значення для підприємства, тому вивченню економічної категорії «витрати» приділяється особлива увага.

Економічний підхід до визначення витрат походить з їх економічної природи, а не з характеру та джерел відшкодування. За економічного підходу до складу поточних витрат потрібно залучити всі витрати, пов’язані з поточною діяльністю підприємства, в тому числі і непродуктивні витрати у зв’язку з порушеннями у виробничо-технологічному процесі, незбалансованою структурою ресурсів, що використовуються тощо.

Такий підхід відповідає інтересам власників підприємства, тому що характеризує весь обсяг фактично понесених витрат, пов’язаних із здійсненням поточної діяльності, а отже, дає змогу визначити реальний фінансовий результат діяльності підприємства. За економічною сутністю поточні витрати підприємства являють собою сукупність витрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства.

За визначенням Кемпбелла Макконнелла та Стенлі Брю економічні витрати — платежі, які необхідно здійснити для отримання та збереження в своєму розпорядженні необхідної кількості ресурсів. Під ресурсами розуміють всі природні, людські та вироблені людством ресурси, які використовуються для виробництва товарів та послуг.

Діяльність будь-якого підприємства завжди пов’язана з певними витратами матеріальних, трудових, інформаційних, грошових та інших ресурсів на виготовлення, зберігання, транспортування, сортування, пакування, фасування та реалізацію товарів. Сукупність всіх цих витрат і складає поточні витрати підприємства.

Необхідність дослідження витрат є актуальним питанням в сучасних умовах господарювання. Пошук шляхів зниження витрат виробництва слід розглядати як фактор підвищення прибутковості й ефективності роботи підприємств, забезпечення їх стабільності в ринковому середовищі, розширення можливостей внутрішньовиробничої реструктуризації відповідно до змін кон’юнктури ринків збуту продукції.

Еволюція знань про витрати має свою історію, етапи становлення. Науковець Н. С. Андрющенко на основі своїх досліджень виокремив чотири етапи розвитку знань про витрати [10, с.3−7].

На першому етапі формується найпростіше уявлення про витрати та їх роль у веденні господарства.

Другий етап характеризується значними внесками у дослідженнях витрат. Зокрема, поняття витрати та уявлення про них розвивалися в працях таких вчених економістів: А. Сміта, Д. Рікардо — теорія затрат, К. Маркса — теорія трудової вартості, У. Петті - вчення про справедливу ціну, А. Маршалл та інші.

Основні положення економічної категорії витрат виробництва, як зазначає О.В. Олійник, розроблені класиком політичної економії К. Марксом. Дане поняття він розглядає з точки зору теорії трудової вартості, яка ґрунтується на двох принципових категоріях — витрати виробництва і витрати обігу.

Вчений Б. С. Юровьский визначає витрати обігу як один із найважливіших якісних показників господарської діяльності торговельного підприємства, в якому найбільш повно відображаються всі позитивні і негативні чинники в організації торговельного процесу.

Підсумовуючи можна сказати, що витрати обігу — це сукупність грошових та матеріальних засобів для виготовлення, зберігання, транспортування та доведення товарів до споживачів.

Розглядаючи поняття «витрати» в працях А. Сміта, слід зазначити, що він розкривав його з іншого підходу, який виклав у теорії вартості. Вчений розглядає вартість товару як суму таких складових: заробітна плата, прибуток і земельна рента. Так, у своїй праці «Исследование о природе и причинах богатства народов» А. Сміт зазначає, що «вартість, яку робітники додають до вартості матеріалів розподіляється сама в цьому випадку на дві частини, з яких одна йде на оплату їх заробітної плати, а друга — на оплату прибутку їх підприємця на весь капітал, який він авансував у вигляді матеріалів і заробітної плати».

Вчений Е.Х. Чемберлін стверджував про нетотожність витрат виробництва та відпускної ціни виробника і витрат на збут з різницею між кінцевою роздрібною ціною та ціною виробника. Крім цього, він зазначав, що витрати не закінчуються затратами на виробництво товару в межах заводу чи фабрики, що, по суті, можна віднести до витрат обігу, оскільки ще підприємство несе витрати на транспортування, сортування, зберігання та доставку товарів.

Третій етап характеризується використанням математичних моделей у теорії витрат. Так, Є.Є. Слуцький за допомогою математичного апарату показав взаємодію теорії витрат виробництва і теорії попиту та пропозиції.

Також слід виділити німецького теоретика бухгалтерського обліку Е. Шмаленбаха. Він зазначав, що актив, крім грошових коштів, — це витрати, які ще не стали доходами, а пасив — доходи, що не стали витратами. На основі чого він виділів наступні розділи: 1) витрати, але ще не затрати; 2) витрати, але ще не надходження коштів; 3) цінності, які стануть затратами; 4) цінності, які стануть доходами; 5) капітал.

На сучасному етапі існують різні підходи до поняття витрат, що викликане, як вважає О. В. Павелко, тим, що витрати розглядаються з двох позицій: «придбання засобів виробництва та з позиції використання в процесі виробництва».

Таблиця 1.1. Визначення поняття «витрати» як економічної категорії в працях сучасних вчених

Проаналізувавши табл. 1.1, видно, що витрати трактують як сукупність понесених витрат для виготовлення продукції, також як кошти, які потрібно сплатити за придбані оборотні та необоротні активи. На нашу думку, останні не є витратами, це лише кошти які сплачує підприємство для забезпечення безперервності та ефективності ведення господарської діяльності, і вони не впливають безпосередньо на фінансовий результат. Їх вплив на прибуток можна прослідкувати при списанні оборотних активів на виробництво, а необоротних активів — у вигляді амортизації, яка частинами списується на готову продукцію, якщо ці необоротні активи задіяні в процесі виробництва, або на фінансовий результат для визначення прибутку чи збитку за звітний період.

Економічна сутність категорії «витрат» різна з точки зору нормативних документів та літературних джерел. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку НП (С)БО 1 «Основні вимоги до фінансової звітності» та П (С)БО 16 «Витрати» визначають витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). В даному визначенні сутність витрат виражається не через їхню економічну природу, а через наслідки операцій з активами та капіталом для фінансово — майнового стану підприємства.

Згідно Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, поточні витрати підприємства — це грошове відбиття витрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торгівельно — виробничої діяльності підприємства, що за натурально — речовим складом становлять спожиту частину матеріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів.

Якщо досліджувати роботи іноземних авторів, то особливостями вирішення проблеми розкриття сутності витрат є:

— присутність однакового підходу до визначення витрат підприємств, що здійснюють різні види діяльності із зазначенням галузевих особливостей;

— визначення витрат як елемента всієї системи управління у нерозривному зв’язку з іншими важливими показниками фінансово-господарської діяльності;

— створення умов для практичного впровадження результатів наукових робіт до системи управління підприємством. К. Друрі визначає термін «витрати» як засоби, що втрачено на одержання прибутку. Дане тлумачення є одностороннім, адже здійснюється ототожнення витрат з використанням фінансових ресурсів. Д. К. Шим, Д.Г. Сігел трактують витрати як показник у грошовому виразі кількості ресурсів, використаних для досягнення визначеної мети. Це тлумачення виражає сутність витрат лише через натурально-речовий склад, не беручи до уваги сутнісний, часовий аспекти даної проблеми.

Методологічні засади формування убухгалтерському облікуінформації про витрати підприємства та розкриття її уфінансовій звітностівизначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 П (С)БО «Витрати». Норми цього стандарту стосуютьсяфінансової звітностіпідприємств, організацій та інших юридичних осіб усіхформ власності (крім банківі бюджетних установ). Відповідно до П (С)БО 16 витрати відображаються у бухгалтерському обліку водночас зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.

На нашу думку, витрати можна розглядати з двох позицій. З одного боку, витрати — це витрачена на що-небудь сума, з другого — вартісна оцінка використаних у процесі виробництва матеріалів, палива, енергії, основних засобів, трудових ресурсів та інших витрат. Витрати означають закінченість процесу виробництва, виражають ту частину витрат, що відноситься до готової продукції.

У результаті господарської діяльності підприємства здійснюють різні витрати, які за своїм характером неоднаково залежать від процесу виробництва або зовсім не пов’язані з ним, але з погляду суспільних потреб є обов’язковими. Залежно від видів діяльності підприємства всі витрати розподіляються на дві великі групи: витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, що виникають в процесі надзвичайної діяльності.

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності. Прикладом звичайної діяльності є виробництво та реалізація продукції (товарів, робіт, послуг), розрахунки з постачальниками та замовниками, курсові різниці, тобто операції, які супроводжують звичайну діяльність підприємства.

Звичайна діяльність, у свою чергу, поділяється на операційну та іншу — фінансову й інвестиційну.

Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

До витрат операційної діяльності відносять: собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг), адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Адміністративні витрати — загальногосподарські витрати, що спрямовуються на обслуговування та управління підприємством. До них належать загальні та корпоративні витрати, витрати на утримання адміністративно — управлінського персоналу тощо.

Витрати на збут — витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг). До них відносять витрати пакувальних матеріалів, витрати на ремонт тари, оплата праці та комісійні винагороди продавцям, витрати на маркетинг тощо.

Інші операційні витрати. До них відносять витрати на дослідження та розробки, собівартість реалізованої валюти, визнані штрафи та пені, безнадійні борги тощо.

До витрат, які не відносяться до операційної діяльності належать витрати від фінансових операцій та іншої звичайної діяльності.

До основної діяльності відносять операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), які є визначальною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Інша операційна діяльність включає реалізацію іноземної валюти, інших оборотних активів, операційну оренду активів, отримання доходів або понесених втрат від операційної курсової різниці, створення резервів сумнівних боргів, отримання грантів і субсидій, уцінку запасів, здійснення досліджень і розробок, отримання або сплату санкцій за господарськими договорами та ін.

Інвестиційною діяльністю вважається придбання і реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства.

Групування витрат за економічними елементами використовується для планування витрат, виявлення резервів їх зниження, нормування оборотних коштів і контролю за їх оборотністю, для розрахунку економічних показників, які характеризують ефективність діяльності підприємства, а також для складання Звіту про фінансові результати (розділ II «Елементи операційних витрат»).

Класифікація витрат не вичерпується наведеним переліком, а є набагато ширшою. Багатогранність ознак, за якими групують витрати, зумовлена потребами, що постають перед користувачами такої інформації, щодо управлінських рішень менеджерами в пошуку резервів зниження виробничих витрат.

Таким чином, дослідження економічної сутності витрат, дозволяє зробити висновок про те, що витрати означають закінченість процесу виробництва, виражають ту частину витрат, що відноситься до готової продукції.

Витрати — це вартісна оцінка використаних у процесі виробництва матеріалів, палива, енергії, основних засобів, трудових ресурсів та інших витрат. Витрати означають закінченість процесу виробництва, виражають ту частину витрат, що відноситься до готової продукції.

Сутність витрат діяльності підприємства, в бухгалтерському обліку виражається через наслідки операцій з активами та капіталом для фінансово — майнового стану підприємства, класифікація витрат дає змогу виявляти допущені прорахунки у формуванні їх, прогнозувати на перспективу, забезпечувати ефективний контроль їхньої доцільності.

З прийняттям та введенням в дію Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України, з’явилось поняття податковий облік. І якщо в області бухгалтерського обліку існують більш стійкі поняття, категорії, є більш детальні пояснення в Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, а також і практика бухгалтерів, яка формувалася роками, то теоретична база податкового обліку обмежується статтею 11 вищезгаданого Закону та постійними змінами та доповненнями вищими органами управління (що найчастіше суперечать один одному), а практика по застосуванню податкового обліку взагалі нагадує експеримент в масштабах всієї нашої держави.

Зауважимо, що податковий облік, на відміну від бухгалтерського, відображає не здійснену операцію, а фіксує факт настання податкових зобов’язань по сплаті податку на прибуток.

Відповідно до п. 14.1.27. ст. 14 ПКУ витрати це — сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У ПКУ склад та порядок визнання витрат визначений у одній статті, що дає змогу зручніше визначати порядок визнання витрат після їх класифікації [69], який порядок «визнання витрат» виносив у окрему статтю п. 11.2. ст. 11 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств». і називав цей момент «дата збільшення валових витрат». Таке спрощення процедури є наслідком спроби зближення податкового та бухгалтерського обліків, із метою спрощення їх ведення бухгалтером.

1.2 Огляд літературних джерел та нормативно-правової бази з питань податкового обліку аналізу та аудиту витрат Прийняті законодавчі акти, що діють на території України, направлені на те, щоб суб'єкти підприємницької діяльності мали однакові умови для її здійснення, незалежно від організаційних форм та форм власності підприємств, мали однакові права, а також в однаковій мірі відповідали за результати своєї діяльності.

На сьогодні в Україні питанням бухгалтерського обліку та контролю приділяється особливо велика увага. Так, видано численний ряд нормативних документів, які регулюють порядок організації та ведення бухгалтерського обліку та контролю. Поряд з цим видано ряд документів, які встановлюють порядок ведення податкового обліку, тобто визначення складу доходів та витрат підприємства з метою обчислення прибутку, що підлягає оподаткуванню.

Питання бухгалтерського обліку підприємницької діяльності регулюються багатьма законодавчими та нормативними актами.

Усі суб'єкти підприємницької діяльності мають вести свій бухгалтерській облік у відповідності до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених Міністерством фінансів України.

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а також прийнятими П (С)БО в Україні.

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» є базовим законом в сфері бухгалтерського обліку. Саме у відповідності до цього Закону розробляються нормативно-правові акти, які регулюють діяльність в сфері бухгалтерського обліку.

Відображення в бухгалтерському обліку доходів і витрат підприємства здійснюється на підставі «Інструкції про використання плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій».

Дана Інструкція встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення інформації методом подвійного запису про надходження і наявність активів, інших фактів фінансово-господарської діяльності, у тому числі відображується інформація про доходи і витрати підприємства.

Облік витрат підприємства здійснюється на підставі вимог стандартів бухгалтерського обліку, зокрема П (С)БО № 16 «Витрати». Це положення визначає методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Значний вплив на облік витрат підприємства здійснює Податковий кодекс України, в якому витрати операційної діяльності включають [69]:

· витрати операційної діяльності, іншими словами, собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг);

· інші витрати (загальновиробничі, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати, інші витрати звичайної діяльності) — будь-які витрати господарської діяльності, що не потрапляють до податкової собівартості реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) і які ПКУ прямо не забороняє відносити до витрат.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (138.6. ПКУ).Фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції (п. 138.7).

Норми втрат/витрат встановлюються Кабінетом Міністрів України. Платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Такі самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення відповідних норм Кабінетом Міністрів України.

Перша складова витрат — собівартість:

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п. 138.8ПКУ), а саме:

· прямих матеріальних витрат;

· прямих витрат на оплату праці;

· амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

· вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

· інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Друга складова витрат — це інші витрати, до яких відносять загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут, які включають витрати, пов’язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, інші операційні витрати, фінансові витрати, інші витрати звичайної діяльності.

Нормативні документи з організації обліку витрат діяльності їх аналізу наведені у табл. 1.2.

Таблиця 1.2. Нормативні документи з організації обліку операційних витрат

Оскільки фінансово-господарська діяльність підприємств у значній мірі віддзеркалює стан їх майнових відносин з партнерами, природно, що вона базується також на правових нормах, які регулюють правові відносини. Маються на увазі перш за все норми цивільного права, зафіксовані в Цивільному кодексі України, які прямо стосуються використання фінансових ресурсів підприємств. Крім Цивільного кодексу України, джерелом законодавчого забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємств є низка законів України інших законодавчих актів, які регулюють цивільно-правові відносини. Серед них слід вказати на закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Господарський кодекс України тощо.

Досліджуючи спеціальну літературу можна узагальнити думку багатьох фахівців, щодо застосування рахунків Плану рахунків. Багато авторів висловлює свою думку про застосування двох класів рахунків витрат 8-го та 9-го. Одні говорять про недоцільність їх одночасного використання, і пропонують підприємствам використовувати лише рахунки 9 класу, а для заповнення розділу ІІ «Елементи операційних витрат «Звіту про фінансові результати — використовувати дані аналітичного обліку. Інші вважають доцільним використання зразу двох класів рахунків 9-го і 8-го.

Автор навчального посібника «Бухгалтерський облік в Україні» Завгородній В.П. у своїй праці комплексно розглянув питання організації і методології бухгалтерського обліку щодо форм обліку на підприємствах з різними формами власності та порядку складання бухгалтерської, податкової та статистичної звітності. В його іншій праці «Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту» в доступній формі описано методологію бухгалтерського обліку в умовах автоматизованої обробки інформації, проведення внутрішнього та зовнішнього аудиту з використанням спеціального програмного забезпечення.

Досить широко в періодичній літературі висвітлено і питання управлінського обліку Нападовською Л. В. [6], Ленєм В.С. та іншими. Дані вчені визначають управлінський облік як передумову для правильного і обґрунтованого обліку та раціоналізації витрат на підприємстві.

Розглянемо монографії з обліку витрат. Так монографія Дерія В.А. «Витрати і доходи підприємств у системі обліку і контролю» присвячена обліковим аспектам витрат і доходів на підприємстві, теорії і методології контролю цих витрат та доходів.

Автор розглядає витрати і доходи підприємств в обліковому та економічному вимірах; окреслює функції і проблеми обліку за витратами та доходами підприємств; з’ясовує низку методологічних аспектів таких витрат і доходів; здійснює спробу проаналізувати стан і розвинути теорію економічного аналізу з досліджуваного напрямку; розкриває суть та основні сегменти методології економічного контролю за витратами і доходами підприємств в умовах невизначеності, яку нині суттєво посилила світова фінансова криза.

У монографії «Управління витратами суб'єктів господарювання» А. В. Черепа всебічно досліджено процес цілеспрямованого формування витрат щодо їх видів, місць та носіїв за умов постійного контролю та аудиту рівня витрат і стимулювання їх зниження.

Питання автоматизації обліку та контролю висвітлено у працях Бутинця Ф. Ф. «Інформаційні системи бухгалтерського обліку» [27], ІвахненковаС.В. «Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту» [28], а також в періодичній літературі. Зокрема, Горщар В. у статті «1С: облік витрат на виробництво продукції» відповідає на практичні питання, які виникають при автоматизованому обліку витрат, тобто як налаштувати программу 1С, які проведення складають ті або інші документи.

Для розкриття аудиту готової продукції можна скористатися підручниками Білоусова А. [30], Давидова Г. М. та інші. У статті Усача Б. висвітлено методологію аудиту виробничих запасів, праці та її оплати, операцій з виробництва, реалізації і собівартості промислової продукції. Відображено аудит операційної діяльності в промисловості, торгівлі та громадському (ресторанному) харчуванні.

Взагалі необхідно сказати, що проблемам обліку, контролю, аналізу та автоматизації обліку витрат підприємства вчені-науковці та практики приділяють надзвичайно велику увагу. Хоча, на думку автора роботи, не досить ґрунтовно розглянуто питання документального забезпечення витратних операцій. В той же час широко наведена класифікація витрат та основи обліку (характеристика витратних рахунків, кореспонденція). Щодо контролю витрат на підприємстві, серед вчених-економістів немає єдиної думки відносно методики його проведення. Основні показники аналізу та питання автоматизації обліку витрат висвітлено в економічній літературі доволі ґрунтовно.

Автор Мних Є.В. у підручнику «Економічний аналіз» вважає, що економічний аналіз операційних витрат є важливим інструментом управління витратами, що дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку.

Оглядаючи спеціальну літературу щодо обліку витрат слід відмітити, що питанню формування витрат та порядку їх відображення у фінансовій звітності згідно з вимогами П (С)БО 16 «Витрати «приділяється багато уваги. Про це свідчать статті провідних авторів, присвячених цій темі, зокрема Горицька Н. «Бухгалтерський облік і відображення у фінансовій звітності витрат відповідно до П (С)БО «Витрати» [35], Зубілевич С. «Звіт про фінансові результати [36], Буфатіна І. «Особливості обліку витрат за національними стандартами».

Питання обліку, аналізу та аудиту операційних витрат широко висвітлюються в спеціалізованих виданнях. Так у статті Скрипник М.І. досліджується сутність, переваги та недоліки фактичного та нормативного методу обліку витрат калькулювання собівартості продукції. Дослідження показали, що застосування нормативного методу калькулювання є основою для здійснення належного контролю та аналізу витрат на виробництво.

У статті Мултановської Т. В., Воінової Т. С., Горяєвої М. С. уточнено втримування заключної стадії аудиту в контексті забезпечення усунення клієнтом істотних перекручувань у фінансовій звітності, обґрунтовані рекомендації з удосконалювання нормативно-правової бази реалізації результатів аудиту.

Щодо спеціальної літератури з аналізу, то слід зауважити, що незважаючи на зміни в законодавстві методика аналізу залишається незмінною.

За останні часи виявилася чітка тенденція комп’ютеризації облікових і аналітичних процесів з практичного боку. Але виникає проблема: як серед великої кількості програмних продуктів обрати той, який потрібен. Теоретично проблема комп’ютеризації обліку викладена в чисельних посібниках, зокрема Бутинця Ф. Ф. «Інформаційні системи бухгалтерського обліку» .

Таблиця 1.3. Огляд спеціальної літератури з обліку операційних витрат

Підсумовуючи огляд нормативної бази, що тією чи іншою мірою стосуються проблематики дослідження, можна зробити висновок про те, що трактування поняття «витрати підприємства» мають значну неузгодженість в бухгалтерському та податковому обліку.

1.3 Техніко-економічна характеристика основних показників діяльності ТОВ «ЗАВОД «ІЗУМРУД», його галузеві особливості та оцінка фінансового стану ТОВ «Завод «Ізумруд» організовано на базі Київського державного підприємства «Ізумруд» і є його правонаступником. Підприємство займається обробкою алмазів, а металообробкою та ремонтом верстатів.

Розглянемо організаційну структуру підприємства.

Директор з виробництва разом з головним інженером слідкують за правильним виконанням плану випуску продукції за обсягом та асортиментом, ритмічністю роботи, роботою обладнання, витрачанням матеріальних ресурсів, загальним технічний та організаційним рівнем виробництва. В їхньому розпорядженні знаходиться основний виробничий цех № 1, де і відбувається процес гальванування.

Відділ кадрів — здійснює набір працівників, організаційне забезпечення проведення атестації працівників, контролює реалізацію рішень і рекомендацій атестаційних комісій. Розглядає матеріали та готує документи для заохочення та нагородження працівників.

Відділ збуту — відповідає за збут продукції по Україні (в усі 24 області та АР Крим) та в інших країнах (Молдова, Словакія, Польща, Росія), за зовнішньоекономічні зв`язки підприємства, за експорт, за формування цін на продукцію, за комплектацію, за роботу з покупцями тощо.

Відділ закупівель — відповідає за вчасну доставку сировини, матеріалів та комплектуючих на підприємство.Відділ закупівель підпорядковуються комерційному директору, що слідкує за правильністю виконання всіх операцій, що проводяться цими відділами.

Бухгалтерія — проводить обробку первинної документації, облік операцій на підприємстві, нарахування заробітньої плати, займається веденням фінансової документації підприємства.

Бухгалтерський облік ведеться безперервно з початку реєстрації підприємства до його ліквідації.

Інформація про витрати формується на різних дільницях облікових робіт, тому питання обліку витрат повинно включатись до посадових інструкцій практично всіх працівників бухгалтерії.

На досліджуваному підприємстві для ведення обліку і складання фінансової звітності використовується автоматизована система бухгалтерського обліку за допомогою програми «1С: УПП 8.2». Підприємство працює на загальній системі оподаткування.

Особливістю наказу про облікову політику є порядок нарахування доходів та визначення витрат підприємства.

Згідно Наказу про облікову політику:

— витрати вiдображати в балансi одночасно зi зменшенням активiв або збiльшенням зобов’язань, а у Звiтi про фiнансовi результати (Звіт про сукупний дохід) — одночасно з доходами, для отримання яких вони понесенi;

— до виробничої собiвартостi продукцiї включати: — прямi матерiальнi витрати; - прямi витрати на оплату працi; - iншi прямi витрати; - загальновиробничi витрати;

— змiннi загальновиробничi витрати розподiляти на кожну одиницю продукцiї на базi заробiтної плати виробничих робiтникiв виходячи з фактичної потужностi звiтного перiоду;

— постiйнi загальновиробничi витрати розподiляти на кожну одиницю продукцiї на базi заробiтної плати виробничих робiтникiв при нормальнiй потужностi.

— до собiвартостi продукцiї включати: — виробничу собiвартiсть продукцiї, яка була реалiзована у звiтному перiодi;

— нерозподiленi постiйнi загальновиробничi витрати; - наднормативнi виробничi витрати.

— витрати, пов’язанi з операцiйною дiяльнiстю, якi не включаються до собiвартостi реалiзованої продукцiї (товарiв, робiт, послуг), подiляти на адмiнiстративнi витрати, витрати на збут та iншi операцiйнi витрати.

— до адмiнiстративних витрат вiдносити такi загальногосподарськi витрати, спрямованi на обслуговування та управлiння пiдприємством:

— загальнi корпоративнi витрати (органiзацiйнi витрати, витрати на проведення рiчних зборiв, представницькi витрати тощо);

— витрати на службовi вiдрядження i утримання апарату управлiння пiдприємством та iншого загальногосподарського персоналу;

— витрати на утримання основних засобiв, iнших матерiальних необоротних активiв загальногосподарського використання (операцiйна оренда, страхування майна, амортизацiя, ремонт, опалення, освiтлення, водопостачання, водовiдведення, охорона);

— винагороди за професiйнi послуги (юридичнi, аудиторськi, з оцiнки майна тощо);

— витрати на зв’язок (поштовi, телеграфнi, телефоннi, телекс, факс тощо);

— амортизацiя нематерiальних активiв загальногосподарського використання;

— витрати на врегулювання спорiв у судових органах;

— податки, збори та iншi передбаченi законодавством обов’язковi платежi (крiм податкiв, зборiв та обов’язкових платежiв, що включаються до виробничої собiвартостi продукцiї, робiт, послуг);

— плата за розрахунково-касове обслуговування та iншi послуги банкiв;

— iншi витрати загальногосподарського призначення;

— витрати на збут повиннi включати такi витрати, пов’язанi з реалiзацiєю (збутом) продукцiї (товарiв, робiт, послуг):

— витрати пакувальних матерiалiв для затарювання готової продукцiї на складах готової продукцiї; - витрати на ремонт тари;

— оплата працi та комiсiйнi винагороди продавцям, торговим агентам та працiвникам пiдроздiлiв, що забезпечують збут;

— до iнших операцiйних витрат включати: — витрати на дослiдження та розробки вiдповiдно до Положення (стандарту) бухгалтерського облiку 8 «Нематерiальнi активи» ;

— культурного призначення;

— iншi витрати операцiйної дiяльностi;

— витрати операцiйної дiяльностi групувати за такими економiчними елементами: — матерiальнi затрати; - витрати на оплату працi; - вiдрахування на соцiальнi заходи; - амортизацiя; - iншi операцiйнi витрати

Доходи і витрати в системі бухгалтерських рахунків не відображаються, а ведеться шляхом накопичування їх у відомостях.

Отже, за результатами дослідження можна стверджувати, що організація обліку операційних доходів на базовому підприємстві ведеться згідно положень (стандартів) бухгалтерського обліку та нормативних документів.

Особливістю організації обліку витрат на підприємстві є створення класифікації операційних витрат, з метою визначення собівартості продукції та встановленняцін на її окремі види. Основна класифікація здійснюється за видамивитрат, за економічними елементами, за статтями калькуляції. Групування витрат за економічними елементами дає можливість встановити потребу в основних та оборотних засобах, показує скільки і яких засобів витрачено, незалежно від того, де вони вироблені і на які цілі використані, а також характеризує структуру витрат. Таке групування використовується для складання кошторису виробництва. В свою чергу, складання кошторису допомагає пов’язати план по собівартості з іншими розділами плану, визначити завдання по зниженню собівартості продукції, а також порівняти ефективність витрат на різних підприємствах і розробити міжгалузевий баланс, необхідний для планування цін.

За даними фінансової звітності була проведена оцінка основних показників діяльності ТОВ «Завод «Ізумруд», проаналізована його фінансова стійкість та платоспроможність за період з 2012 р. по 2014 р.

Таблиця 1.4. Динаміка основних показників діяльності ТОВ «Завод «Ізумруд» за 2012;2014 роки (тис. грн.)

Найбільш відомим методом однофакторного дискримінантного аналізу на Україні став порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації № 49/121.

Аналіз показників ліквідності за 2012;2014 роки ТОВ «Завод «Ізумруд» представимо у таблиці 1.5.

Таблиця 1.5. Аналіз показників ліквідності ТОВ «Завод «Ізумруд» за 2012;2014 рр.

Отже, ліквідність підприємства ТОВ «Завод «Ізумруд» в цілому задовільна, тому як коефіцієнт абсолютної ліквідності показує здатність покриття своїх поточних зобов’язань грошовими коштами, незважаючи на те що його значення настільки мале, що не може забезпечити стабільного розвитку підприємства, спостерігається тенденція до збільшення. Так, на 31.12.2014 р. лише 4,7% короткострокових платіжних зобов’язань могли бути негайно погашені. Цей показник у 2012 р. склав 0,01%. Отже, ми спостерігаємо тенденцію до збільшення і у 2014 році.

Покриття поточних зобов’язань активами, які розуміють під собою або грошові кошти, або заборгованість у грошових коштах (дебіторська заборгованість) — показує коефіцієнт швидкої ліквідності. Теоретично виправдане значення коефіцієнта швидкої ліквідності коливається у межах 0,6−0,8. Дані таблиці показують, що у періоді спостереження цей коефіцієнт не задовольняв прийняті критерії, але швидко збільшується.

Коефіцієнт покриття є найбільш узагальнюючим показником, який дає характеристику ліквідності всіх оборотних активів. Коефіцієнт покриття у 2012 р.- 2014 р. збільшувався. Збільшення цього показника — позитивна тенденція для підприємства, тому, що збільшується впевненість щодо можливостей підприємства.

Чистий оборотний капітал має значення менше за 0, цей показник показує відсутність власних оборотних коштів.

Наступний етапом проаналізуємо показники фінансової стійкості підприємства.

Таблиця 1.6. Показники платоспроможності ТОВ «Завод «Ізумруд» за 2012;2014 рр.

Коефіцієнт оборотності активів показує скільки одиниць активів припадає на одиницю чистого доходу від реалізації товарів. У 2013 р. цей показник склав 3,121, що на 0,655 більше ніж у 2012р. Даний показник має тенденцію до збільшення і у 2014 році, що є позитивним явищем для підприємства, тобто одиниця активів приносить більший розмір розмір чистого доходу від реалізації товарів.

Коефіцієнт автономії протягом останніх звітних періодів швидко зменшується.

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними активами повинен зростати, однак це явище не спостерігається на базовому підприємстві. Крім того, у 2012;2014 роках цей показник зменшився нижче нуля, що свідчить про відсутність у підприємства запезпеченості власними оборотними активами.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу у 2012;2013рр. падає нижче нормативного значення, а вже у 2014 році - вирівнюється.

Коефіцієнт фінансування показує залежність підприємства від зовнішніх кредиторів.

Коефіцієнти ділової активності, показують наскільки ефективно підприємство використовує свої активи та власний капітал. Коефіцієнт оборотності активів показує скільки одиниць активів припадає на одиницю чистого доходу від реалізації товарів. У 2013 р. цей показник склав 2,47, що на 0,01 більше ніж у 2012р. Даний показник має тенденцію до збільшення у 2014 році, що є позитивним явищем для підприємства, тобто одиниця активів приносить більший розмір розмір чистого доходу від реалізації товарів.

Таблиця 1.7. Показники ділової активності ТОВ «Завод «Ізумруд» за 2012;2014 рр.

На базовому підприємстві у 2012;2014 рр. коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості збільшився, що свідчить про збільшення одиниць кредиторської заборгованості приходить на одиницю чистого доходу від реалізації товарів. Строк погашення кредиторської заборгованості зменшився у 2013 році відносно 2012 року на 11,041 днів, і становить 23,361 днів, тобто підприємство само себе кредитує за рахунок кредиторів, що свідчить про досить значну залежність від зовнішніх зобов’язань.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості у 2012;2014 роках зменшується, і в 2013 році зменшився відносно 2012 року на 13,139 та склав 21,310. Зменшення цього показника є негативним явищем, оскільки збільшується строк погашення дебіторської заборгованості на 6,533 дня до 17,128 днів у 2013 році. Тобто проплату від покупців тепер потрібно чекати 2,5 тижні, що негативно впливає на фінансовий стан підприємства і у 2014 році.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів має тенеденцію до збільшення: у 2013р збільшився на 1,341. Чим вищий цей даний показник, тим менше коштів використовується у цій малоліквідній статті, тим більш ліквідну структуру мають оборотні активи і тим стабільніший фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт фондовіддачі свідчить про ефективність використання основних фондів. Цей коефіцієнт на базовому підприємстві у 2012;2013 роках постійно збільшується, що показує збільшення віддачі від необоротних активів підприємства.

На базовому підприємстві коефіцієнт оборотності власного капіталу у 2012 -2014 рр. має тенденцію до збільшення. Даний показник ілюструє скільки одиниць чистого доходу від реалізації продукції припадає на одиницю власного капіталу.

Що стосується показників рентабельності, то з їх допомогою можна оцінити ефективність діяльності підприємства, тобто скільки активи, власний капітал, в цілому діяльність підприємства приносить чистого прибутку. Дані показники повинні мати позитивне значення і зростати.

Базове підприємство у 2012 році отримало збитки, це трапилося у наслідок кризи, що прийшла до України у жовтні 2008 року. Показники рентабельності постійно зменшуються, у 2012 році рентабельність діяльності склала -0,1%, а вже у 2013 році - -2,1%. У 2014 році з’явився прибуток.

Таблиця 1.8. Показники рентабельності ТОВ «Завод «Ізумруд» за 2012;2014 рр.

Отже, з проведеного аналізу протягом 2012;2014 років підприємство має погані показники фінансової стійкості та ліквідності.

ТОВ «Завод «Ізумруд» потрібно активізувати свою діяльність у напрямку покращення всіх показників діяльності для отримання кращих фінансових результатів, тому що майже всі важливі показники, мають значення нижчі за нормативні.

Розділ 2. Податковий облік витрат на ТОВ «ЗАВОД «ІЗУМРУД»

2.1 Методика податкового обліку витрат Бухгалтерський облік на ТОВ «Завод «Ізумруд» ведеться безперервно з початку реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві перебувають у компетенції власника (власників) або виконавчого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або виконавчий орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

На підприємстві ТОВ «Завод «Ізумруд» здійснює оперативний, фінансовий і податковий облік головний бухгалтер та заступник головного бухгалтера.

Згідно посадової інструкції основними функціями бухгалтера є забезпечення правильної організації та достовірності обліку і звітності, проведення робіт по чіткому дотриманню фінансової, розрахункової та кошторисної дисципліни, вживання заходів по забезпеченню збереження власності підприємства, забезпечення якісного та своєчасного подання бухгалтерської звітності.

Функції по аналізу діяльності, а також по внутрішньогосподарському управлінню та контролю підприємства покладено на директора разом з головним бухгалтером.

Створення форм документів, формування різних первинних, проміжних та підсумкових даних та показників, складання звітності пов’язані з великою кількістю операцій у здійсненні яких беруть участь декілька виконавців. Це потребує заздалегідь продуманої системи їхніх дій і процедур руху облікової інформації як у просторі, так і у часі. Упорядкованість цього процесу, тобто руху документів з моменту їх складання до здачі в архів, у практиці називають документооборотом (а в умовах комп’ютеризац рухом первинних даних).

Підприємство веде бухгалтерський облік та подає фінансову звітність згідно Закону України «Про бухгалтерський облік» від16.07.1999№ 996-XIV зі змінами та доповненнями. Дія цього Закону розповсюджується на всіх юридичних осіб, створених у відповідності до законодавства України, незалежно від організаційно-правових форм і форм власності.

До питань організації обліку належить питання про розробку облікової політики підприємства. В Україні нормативне визначення терміну «облікова політика» вперше було наведене в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, розглядаючи проблеми облікової політики щодо обліку витрат будемо виходити з наступних позицій.

Під об'єктом облікової політики розуміються об'єкти, щодо яких законодавством передбачено декілька варіантів ведення і організації обліку, які обираються підприємством залежно від умов і специфіки діяльності.

Елемент облікової політики — обраний спосіб або процедура організації та ведення обліку щодо конкретного об'єкту.

Питання, пов’язаних з обліком витрат, які слід зазначати в обліковій політиці підприємства показано в табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Елементи облікової політики щодо витрат підприємства

Облікова політика охоплює всі стадії облікового процесу, всю сукупність способів, прийомів і методів збору, реєстрації та обробки інформації, а також всі аспекти облікового процесу — теоретичний, методичний, технічний, організаційний.

Належна організація первинного обліку на підприємстві є необхідною вимогою щодо контролю правильності здійснення операцій, наявність та стан зберігання матеріальних цінностей, їх руху. У такий спосіб документація здійснює контрольні функції.

Відповідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи треба складати під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і реєстрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.

На підприємстві необхідно вжити всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Первинні документи у бухгалтерії підлягають перевірці: з формальної точки зору (використання бланка відповідної форми, заповнення всіх реквізитів), арифметичної (рахункової); за сутністю (тобто законність і доцільність здійснення операцій).

Документи, які використовуються в бухгалтерському обліку для оформлення господарських операцій різноманітні і чисельність їх велика. Серед них є типові форми бухгалтерських документів, галузеві уніфіковані, але для документального оформлення більшої частини господарських операцій немає спеціальних форм документів. Не існує і спеціальних документів для обліку затрат.

Виходячи з цього для бухгалтерського обліку затрат використовують первинні документи, якими оформлюються господарські операції на кожному з етапів їх виникнення.

До таких документів відносяться: накладні, товарно-транспортні накладні, рахунок-фактура (служить підставою платежу та його розміру, виписується за фактично відпущений товар на підставі документів на відпуск, відвантаження); розрахунки з оплати праці, розрахунково-платіжні відомості (дані цих документів використовуються для визначення витрат з оплати праці та витрат на соціальні заходи); акти прийому-передачі виконаних робіт та послуг (дані цих документів використовуються для визначення витрат які виникають в зв’язку з використанням послуг сторонніх організацій); розрахунки бухгалтерії оформлені довідками (розрахунки амортизації, розрахунки обов’язкових платежів, тощо) та багато інших.

Але незалежно від того складені документи в бухгалтерії або отримані від сторонніх організацій, як вже було сказано, всі вони мають бути оформлені з дотриманням певних вимог. Якщо під час перевірки документу, що надійшов від іншого підприємства, виявлено помилку, то йому надсилають письмове повідомлення про дану помилку (табл. 2.2.).

Таблиця 2.2. Перелік облікових документів з обліку витрат на ТОВ «Завод «Ізумруд»

На підставі проведено роботи було зроблено проектування первинної документації з обліку витрат для базового підприємства, відображене в табл. 2.3.

Таблиця 2.3. Проектування первинної документаці з обліку витрат для ТОВ «Завод «Ізумруд»

Таким чином, за результатами проведеного дослідження за організацією первинного обліку на підприємстві слід відмітити чітке додержання вимогам чинного законодавства, а саме належну повноту оформлення первинних документів, наявність всіх необхідних реквізитів, своєчасність відображення первинних документів в обліку.

2.2 Аналітичний та синтетичний облік витрат підприємства Для обліку витрат в Плані рахунків передбачено рахунки класу 8"Витрати за елементами" і рахунки класу 9 «Витрати діяльності». Всі рахунки, як 8-го так і 9-го класу активні, вони не мають сальдо. Характеристика цих рахунків подана в табл. 2.4.

Інформація з рахунків 8-го класу «Витрати за елементами» допомагає без додаткових перегрупувань заповнити відповідний розділ форми № 2 «Звіт про фінансові результати».

На рахунках 9-го класу збирають інформацію про ті ж самі витрати підприємства але вже не за елементами, а по видах діяльності і в розрізі функціональних ознак. Для обліку витрат ТОВ «Завод «Ізумруд» в використовує рахунки класу 9 «Витрати діяльності». Всі рахунки 9-го класу активні, вони не мають сальдо.

Розглянемо облік витрат за допомогою рахунків 9-го класів, оскільки ТОВ «Завод «Ізумруд» використовує рахунки 9-го класу та не використовує 8 клас.

На дебеті рахунку № 23 «Виробництво» групуються всі витрати, що складають собівартість основної продукції.

На кредиті рахунку № 23 «Виробництво» відображають собівартість готової продукції (робіт, послуг), вартість повернених на склади матеріальних цінностей, відходів і побічної продукції, одержаних у процесі виробництва.

З рахунку № 91 «Загальновиробничі витрати» списуються виробничі накладні витрати, витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництв, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Собівартість одиниці виробу одержуємо шляхом ділення всіх витрат на кількість випущених за місяць виробів.

Аналітичний облік рахунку № 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв.

Отже, витрати відображаються у повній сумі безпосередньо під час здійснення господарської операції або ж на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коди надходять відповідні економічні вигоди, пов`язані з використанням певного активу. Як тільки економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визначенню їх як активу балансу, їх відразу списують як витрати.

Розглянемо відображення витрат у звітності. Спочатку надамо визначення фінансовій звітності.

Фінансова звітність — бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Зв’язок між статтями Балансу та податковими витратами в системі бухгалтерських рахунків, який було встановлено на основі вимог Н (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» до змісту окремих статей Балансу та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, відображено у табл. 2.4.

Основні дані про витрати підприємства в складі бухгалтерських витрат наведені у Звіт про фінансові результати підприємства (Звіт про сукупний дохід).

Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Таблиця 2.4. Взаємозв'язок між статтями Балансу (Звіт про фінансовий стан) та рахунками Плану рахунків

Розділ II. «Елементи операційних витрат» Звіту про фінансові результати складається з використанням інформації:

§ або накопиченої на рахунках класу 8,

§ або шляхом аналізу кредитових оборотів рахунків запасів, зносу необоротних активів, забезпечень, кредиторської заборгованості тощо.

Взаємозв'язок між статтями цього розділу Звіту про фінансові результати та рахунками Плану рахунків наведено у табл. 2.5.

Складовою частиною річної фінансової звітності є Примітки. Обов’язковість подання Приміток у складі річної фінансової звітності визначається Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а порядок їх складання — окремими П (С)БО та наказом Міністерства фінансів України від 29.11.2000 р. № 302 «Про Примітки до річної фінансової звітності».

Таблиця 2.5. Взаємозв'язок даних обліку та звітності із формою № 5 Приміток до річної фінансової звітності

Отже, в фінансовій звітності відображуються всі понесені підприємством витрати. Розглянемо відображення витрат у податковій звітності.

У декларації з прибуткудля відображення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, передбачено рядок 04, який є підсумковим рядком рядків 05 та 06. Склад витрат та порядок їх визнання передбачено ст. 138 ПКУ. До витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відносяться:

1) витрати операційної діяльності, які відображаються у рядку 05;

2) інші витрати, для відображення яких передбачено рядок 06.

Отже, за результатами дослідження визначено, що облік витрат ТОВ «Завод «Ізумруд» веде на рахунках бухгалтерського обліку 9-го класу. Витрати від операційної діяльності підприємства мають відображення у Звіті про фінансові результати підприємства, і тому впливають певною мірою на визначення чистого прибутку підприємства. Спонукання зменшення даних витрат певною мірою вплинуть на збільшення прибутку, а також зменшення запозичень підприємства.

Крім фінансової звітності підприємство відображує витрати у податковій звітності, зокрема у Податковій декларації з податку на прибуток підприємства.

Таким чином, за результатами проведеного дослідження за організацією первинного обліку на підприємстві слід відмітити чітке додержання вимогам чинного законодавства, а саме належну повноту оформлення первинних документів, наявність всіх необхідних реквізитів, своєчасність відображення первинних документів в обліку.

2.3 Особливості організації податкового обліку витрат підприємства в умовах комп’ютерних технологій Для вдосконалення системи управління на сучасному етапі, в умовах ринкової економіки слід використовувати нові методи управління і сучасні технічні засоби побудови інформаційних систем. Здійснення цього неможливо без використання ПЕОМ тому, що основною вимогою до інформації є її оперативність і повнота. Тобто це можливо здійснити на базі застосування автоматизованої системи обліку, контролю і аудиту, в склад якої входили б автоматизовані робочі місця бухгалтера (АРМБ).

За рахунок підвищення якості облікового і аналітичного процесу з’являється можливість значного підвищення ефективності роботи підприємства в цілому.

На сьогоднішній день комп’ютерний ринок пропонує багато різноманітних комплексних систем автоматизації фінансово-господарської діяльності підприємства. За кількістю програмних продуктів, що створюються і розробляються в галузі прикладного програмного забезпечення, бухгалтерські програми на сьогодні посідають одне з провідних місць. Однак, незважаючи на достатню кількість пропозицій, тут навряд чи можна виділити абсолютного лідера. В першу чергу, це пов’язано зі складністю створення універсальних пакетів, що задовольнили б вимоги замовників з точки зору різних підходів і методів формалізації бухгалтерських задач. Зараз великим попитом користуються «1С. Бухгалтерія», «Парус», «Інфобухгалтер», «DeloPro», фірми-виробники яких вчасно скоригували напрямки свого розвитку.

Найкращими програмними продуктами, на наш погляд, є «1С:Бухгалтерія» і «Акцент-бухгалтерія» для Windows. Ці програми можна порекомендувати для автоматизації обліку на оптових підприємствах. Але треба зауважити, що відмінність між окремим програмними продуктами досить таки умовна, адже кінцевий результат роботи кожної з них — це звітність для податкових служб, внутрішнього користування й аналізу господарської діяльності. Справа тільки в тому, яким чином це робить програма. При обранні програми, в першу чергу, слід керуватися реальними потребами користувача і наявним обсягом коштів для придбання тієї чи іншої програми. Більш дешеві програми призначені головним чином для ведення журналів господарських операцій, одержання вихідних форм і формування бухгалтерської звітності («Фінанси без проблем», «Турбо Бухгалтер», тощо). Їх доцільно придбати невеликим підприємствам. Дорожчі програми («Міракл Віртуоз», «Галактіка») мають декілька складових, які звичайно називають «задачами». Кожна з таких «задач» — це програма, що самостійно працює в якійсь одній галузі бухгалтерського обліку. Перевага полягає в тому, що всі задачі пов’язані між собою і можливий обмін інформацією між ними.

На базовому підприємстві ТОВ «Завод «Ізумруд» застосовується для автоматизації програма «1С: УПП 8.2».

Автоматизація бухгалтерського обліку вимагає чіткої регламентації переліку задач, формалізації облікової інформації, що дозволило би не тільки комплексно розв’язувати проблему обліку, але й контролю, аналізу і аудиту витрат підприємства. Запровадженню автоматизованої інформаційної системи на підприємстві повинно передувати виконання ряду умов:

система повинна бути пристосованою до специфічних особливостей бізнесу і модифікуватися в процесі змін в діяльності підприємства, що відбуваються час від часу (що в сучасних умовах розвитку дуже актуально);

система повинна бути забезпечена підтримкою професіонального працівника і мати відповідну супровідну документацію;

перед впровадження автоматизованої системи повинні бути визначені основні методологічні принципи роботи;

бажано, щоб комп’ютери підприємства були з'єднані в одну мережу, а також дотримувалася сумісність з іншими інформаційними системами;

в процесі проведення автоматизації обліково-аналітичних робот на підприємстві слід звертати увагу, в першу чергу, на сучасність і надійність програмного забезпечення, що вводиться в експлуатацію.

З метою інформування управлінського персоналу про стан і зміни у функціонуванні підприємства застосовується інформаційне забезпечення. Але без створення саме оперативної інформації неможливо забезпечити надійне функціонування ні обліку, ні контролю на будь-яких рівнях управління, а отже, приймати для цих цілей науково обґрунтовані рішення.

Тому розв’язання проблеми інформаційного забезпечення обліку, аналізу та контролю полягає у підвищенні оперативності інформації, яка використовується для управління, за допомогою швидкодіючих ПЕОМ.

Потрібно зауважити, що автоматизація обробки облікової та контрольної інформації на торговому підприємстві охоплює весь комплекс задач по синтетичному та аналітичному обліку, контролю та аудиту. Передумовою для цього є організація централізованої бази даних та розподілених баз даних на місцях обробки інформації.

У даній програмі прийняте наступне співвідношення даних різних видів обліків:

— незалежність даних управлінського, бухгалтерського й податкового обліку;

— порівнянність даних управлінського, бухгалтерського й податкового обліку;

— збіг сумових і кількісних оцінок активів і зобов’язань по даним управлінського, бухгалтерського й податкового обліку, при відсутності об'єктивних причин їх розбіжності.

Регламентований (бухгалтерський і податковий) облік по організаціях ведеться в національній валюті, в той час як для управлінського обліку по підприємству в цілому може бути обрана будь-яка валюта. У різних організаціях єдиної інформаційної бази можуть використовуватися різні системи оподатковування: в одних організаціях — загальна система оподатковування, в інших — спрощена; можуть використовуватися різні установки політики податкового й бухгалтерського обліку. Крім того, до окремих видів діяльності організації може бути застосована система оподатковування у вигляді єдиного податку на вмінений дохід.

Найбільший ефект від використання ПЕОМ в обліково-аналітичному процесі досягається за рахунок удосконалення його методології і організації, підвищення контрольних властивостей, а також більш повного задоволення потреб управління. Використання ПЕОМ порушує такі питання:

— машинне формування первинної облікової інформації;

— машинне ведення аналітичного і синтетичного обліку;

— машинне складання періодичної і річної звітності;

— машинне інформаційно-довідкове забезпечення контрольно-аналітичних задач;

— аналіз результативних показників за допомогою ПЕОМ;

— машинна передача аналітичної інформації для систематичного використання в управлінні.

З метою проведення аналізу витрат підприємства необхідно комплексно автоматизувати всі ділянки облікового процесу — від заповнення первинних документів до формування Головної книги, балансу та форм звітності.

Користувач повинен мати можливість в режимі активного діалогу проаналізувати стан підприємства.

При розробці автоматизованого комплексу задач аналізу витрат підприємства необхідно врахувати такий фактор, як постійне поновлення вхідних даних. Це дозволяє отримати на екрані потрібну інформацію в будь-який момент часу. На підставі цієї інформації спеціаліст матиме можливість більш детально проаналізувати витрати в цілому по підприємству та по окремим структурним підрозділам АРМ спеціаліста на основі ПЕОМ повинне базуватись на таких основних принципах: персоніфікація обчислень; автоматизація професійних знань; автоматизація нових функцій; без паперова технологія; раціональне співвідношення централізованої та децентралізованої обробки обліково-аналітичної інформації.

Доцільність автоматизованого рішення завдання зумовлена великим обсягом операцій, а також необхідністю в оперативній інформації на будь-який момент часу, що може бути забезпечене лише при застосуванні сучасних ПЕОМ і найновітніших технологій.

Основні особливості цієї програми:

— ведення синтетичного й аналітичного обліку стосовно потреб підприємства;

— можливість ведення кількісного багатоваріантного обліку;

— одержання всієї необхідної звітності, облікових реєстрів та інших документів по синтетичному й аналітичному обліку;

— повна настроюваність: можливість доповнювати і змінювати план рахунків бухгалтерського обліку, систему проводок, ведення аналітичного обліку, форм первинних документів, форм звітності;

— можливість автоматичного друку вихідних (первинних) документів. Вихідними даними для програми є господарські операції, що вносяться до Журналу господарських операцій.

Програма «1:С Підприємство» дозволяє вводити господарські операції декількома способами:

1) ручне введення операцій;

2) використання типових операцій;

3) використання режиму «документи і розрахунки» .

На підставі введених господарських операцій програма формує звітність по синтетичному обліку та різні допоміжні документи, зокрема:

— оборотно-сальдову відомість за рахунками і субрахунками;

— «шахматку» ;

— аналіз рахунку за підсумками і кореспонденцією даного рахунка з відповідними рахунками;

— обороти по дебету і кредиту рахунка і відповідне сальдо, а також обороти і сальдо по рахунках за відповідний період;

— журнал-ордер і відомість по рахунку;

— зведені проводки-підсумки за відповідною кореспонденцією;

— аналіз рахунку за датами;

— звіт по журналу операцій — вибірку проводок із журналу операцій за визначеними рахунками, кореспонденцією та іншими ознаками;

— картку рахунка і всі проводки за даним рахунком.

Розглянемо формування витрат на ТОВ «Завод «Ізумруд» за допомогою програми «1С: УПП 8.2.».

Для списання матеріальних витрат в виробництва використовується вимога-накладна (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Фрагмент електронного документу «Вимоги-накладної»

Собівартість проданої продукції формується за допомогою документа «реалізація» (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Фрагмент електронного документу «Реалізація товарів та послуг»

Рис. 2.3. Фрагмент електронного документу «Вимога-накладна»

Рис. 2.4. Фрагмент документу «Отримання товарів та послуг»

Програма «1С: УПП 8.2.» дозволяє формувати вихідні документи. Вихідні документи, які можна отримати в результаті здійснення обліку на підприємстві відображені в табл.2.6.

Таблиця 2.6. Перелік вихідних документів з обліку витрат

Крім цього, програма має можливість створювати звіти довільної форми, що використовують дані не лише синтетичного, а й аналітичного обліку.

Сама можливість ведення аналітичного обліку і кількість можливих вимірів (розрізів) аналітичного обліку по одному рахунку задається в процесі конфігурації системи. Для позначення об'єктів аналітичного обліку в програмах використовується термін субконто. Наявність субконто дозволяє більш детально розкрити інформацію про засоби підприємства, які накопичуються на рахунках бухгалтерського обліку. Тобто, це дає можливість обліку витрат за структурними підрозділами, видами продукції тощо.

Якщо для вирішення задач бухгалтерського обліку існують стандартні програмні засоби, з яких є можливість вибрати потрібний та впровадити його на підприємстві, то для вирішення задач аналізу та контролю не існує готових програмних засобів.

В програмному режимі можна отримувати дані за будь-який період часу. Для проведення аналітичного обліку програма дозволяє вводити необмежену кількість довідників об'єктів аналітичного обліку (субконто): за видами активів підприємствами, співробітниками та інше.

Усі документи по аналітичному обліку формуються у грошовому, а якщо це потрібно, то і в натуральному вимірі.

Крім цього, програма має можливість створювати звіти довільної форми, що використовують дані не лише синтетичного, а й аналітичного обліку.

Таким чином, з проведеного дослідження можна зробити наступні висновки: На ТОВ «Завод «Ізумруд» використовується програма «1С; УПП 8.2», яка дозволяє повністю автоматизувати облік у виробництві. Програма дозволяє друкувати первинні документи згідно типових форм, затверджених законодавством.

В якості удосконалення на підприємстві запропоновано ввести у дію та користуватися управлінським модулем, який дозволяє вести управлінський облік витрат у розрізі цехів, ділянок, відділів.

Для ефективного керування підприємством потрібно мати повне подання про його діяльності. Система звітності конфігурації забезпечує ефективну обробку величезних масивів різноманітних відомостей з метою подання їх в узагальненому й порівнянному виді, придатному для аналізу й прийняття управлінських рішень. Конфігурація забезпечує побудову різноманітних звітів, призначених для аналізу всіх аспектів діяльності підприємства. Звіти являють собою потужний і гнучкий засіб відбору, узагальнення й угруповання даних, що втримуються в інформаційній базі. Користувач може не тільки роздрукувати звіт, але й працювати з ним як з інтерактивним документом — змінити його параметри, сформувати додатковий звіт на підставі окремих документів уже сформованого звіту.

Всі звіти містять дружній механізм керування, за допомогою якого користувач може змінювати часовий період звіту, набір відображуваних показників, ступінь деталізації, порядок угруповання, форму відображення інформації й т.д., якщо його не влаштовують настроювання за замовчуванням. Настроювання можна зберігати в інформаційній базі для повторного використання.

Звіти в конфігурації звіти можуть бути об'єднані в комплекти по напрямках діяльності підприємства. Між собою звіти розрізняються критеріями відбору й принципами відображення інформації, ступенем деталізації.

2.4 Напрями удосконалення організації та методики податкового обліку витрат В якості удосконалення податкового обліку на ТОВ «Завод «Ізумруд» нами запропоновано впровадення управлінського обліку. Управлінський облік не є самостійним бухгалтерським обліком. Він є продовженням, а точніше поглибленням, деталізацією даних бухгалтерського (фінансового) обліку в частині витрат та доходів діяльності. Він будується суто для конкретного підприємства. Його побудова базується на даних фінансового обліку. Його завданням є з допомогою деталізації розкрити відповідність або невідповідність затрат бізнес-плановим показникам.

На побудову управлінського обліку впливає різна маркетингова, технологічна та інша інформація. Ця інформація може вплинути на оптимізацію управлінських рішень щодо скорочення затрат, збільшення доходів, одержання додаткового прибутку або зменшення збитків.

Між управлінським та фінансовим бухгалтерським обліком є багато спільного:

— єдина система первинного обліку;

— загальні принципи побудови обліку як подвійного запису;

— єдине професійне середовище.

Фінансовий облік забезпечує бухгалтерське оформлення і реєстрацію господарських операцій, узагальнення інформації на рахунках і регістрах обліку, ведення зведеного обліку і складання фінансової звітності, забезпечує контроль за використанням ресурсів у процесі господарської діяльності, а також забезпечує інформацією зовнішніх і внутрішніх користувачів. Порядок ведення фінансового обліку суворо регламентується загально прийнятими принципами, положеннями, правилами, стандартами. Якщо метою управлінського обліку є облік затрат і калькулювання собівартості робіт і послуг за їх функціями, центрами відповідальності, то фінансовий облік призначений давати інформацію про загальний фінансовий стан і загальну рентабельність підприємства.

У фінансовому обліку витрати розглядаються у загальній сумі, тоді як управлінський облік відслідковує поведінку витрат (зміну витрат в залежності від обсягів діяльності) і тенденції змін витрат в залежності від рішень, які приймаються, здійснює контроль витрат.

Разом з існуючим фінансовим обліком, що фіксує аспекти минулої діяльності і є орієнтованим на зовнішнього користувача, пропонується на підприємстві створити систему управлінського обліку, ціллю якого є забезпечення необхідною інформацією управлінського персоналу для прийняття рішень, пов’язаних із майбутньою діяльністю.

На другому, технічному етапі, обираються склад регістрів аналітичного обліку форми внутрішньої звітності, визначаються напрямки руху інформації в середині підприємства.

Третій, організаційний етап, передбачає розподіл обов’язків між працівниками в системі управлінського обліку.

В практиці підприємств, що працюють в умовах ринку, намітилися наступні підходи до побудови аналітичних рахунків управлінського обліку:

— за центрами виникнення витрат:

— за центрами відповідальності за витрати, що виникають;

— за центрами рентабельності.

Центри виникнення витрат — це окремі структурні підрозділи підприємства, в яких можна організувати нормування, планування та облік витрат з метою спостереження, контролю та управління витратами, а також оцінки їх використання.

В економічній літературі та на практиці розглядаються два підходи до вибору складу витрат, що групуються за місцями їх виникнення:

— прямі та непрямі витрати, пов’язані із роботою даного підрозділу, служби, видом діяльності;

— непрямі витрати, що виникають в даному підрозділі та носять загальний характер для всіх видів товарів і не можуть бути віднесені на окремий вид товарів прямим шляхом.

Прямі витрати обліковують за видами товарів без їх узагальнення за місцями виникнення витрат.

Центр відповідальності - це таке групування витрат, яке дозволяє поєднувати в одному обліковому процесі місця виникнення витрат з відповідальністю їх керівників. На торгових підприємствах наприклад, це відносини між продавцем та адміністрацією, між завскладом та продавцем магазину.

Основними центрами відповідальності на виробничих підприємствах можуть бути начальних цеху, начальник відділу, та інші, адміністрація в цілому.

На практиці на виробничих підприємствах елементи затрат групують та перегруповують за певними ознаками затрат, які спрямовані на такі цілі:

— Утримання й експлуатацію обладнання.

— Транспортно-заготівельні роботи.

— Управління (зокрема управління структурними підрозділами).

— Адміністративні затрати.

— Затрати на відвантаження та продаж продукції.

Центр рентабельності - різновид центрів відповідальності, в яких дохід є грошовим виразом реалізованої продукції; витрати — грошовий вираз використаних ресурсів, а прибуток — різниця між доходом та витратами.

Групування затрат є прерогативою органів управління самого підприємства і зумовлене потребою безпосереднього управління затратами в межах підприємства.

Одним з найбільш важливих аналітичних інструментів є аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності та прибутку. Аналіз взаємозв'язку «витрати-обсяг-прибуток» — це метод системного дослідження взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності та прибутку підприємства. Дані такого аналізу широко використовують в процесі планування продажу, витрат та прибутку. Крім того, аналіз взаємозв'язку «витрати-обсяг-прибуток» дає можливість менеджерам оцінити ефект, що може вплинути на прийняття поточних рішень. Аналіз взаємозв'язку «витрати-обсяг-прибуток» може бути використаний для отримання відповіді на такі суттєві питання:

1. Який рівень продажу повинен бути досягнутий для того, щоб покрити усі витрати?

2. Яку кількість товарів слід реалізувати, щоб одержати бажаний прибуток?

3. Яку форму оплати праці вибрати для персоналу що займається збутом: оклад чи комісійні?

4. На скільки потрібно збільшити обсяг реалізації при збільшенні витрат на рекламу для того, щоб зберегти існуючий рівень прибутку?

Відповідь залежить від того, як реагують витрати підприємства на збільшення обсягу діяльності. Для цього потрібно проаналізувати критичний обсяг продаж, який забезпечує беззбиткову діяльність підприємства.

Беззбитковий обсяг реалізації - це сума продажу, яка дорівнює загальним витратам. Ця сума може бути виражена як у грошових, так і в натуральних одиницях. Алгебраїчно беззбитковий обсяг реалізації можна відобразити таким чином:

(2.1)

де: БОП — беззбитковий обсяг продажу,

ПВ — постійні витрати,

ЗВ — змінні витрати.

Сума, на яку фактичний обсяг реалізації перевищує беззбитковий, називається запасом місткості. Цей показник характеризує величину на яку можна знизити продаж до того, як підприємство почне нести збитки.

Результати проведеного дослідження витрат на досліджуваному підприємстві показали, що управлінський облік витрат не ведеться, тим самим не використовуються резерви збільшення фінансового результату підприємства шляхом управління витратами підприємства.

Створення управлінського обліку, таким чином дозволить підприємствам використовувати сучасний економічний інструментарій на етапі керування поточними витратами.

Розділ 3. Аналіз та аудит витрат підприємства ТОВ «ЗАВОД» ІЗУМРУД"

3.1 Методичні прийоми аналізу витрат підприємства Метою економічного аналізу є вивчення наслідків діяльності підприємств, визначення впливу факторів на їх відхилення для виявлення в подальшому недоліків і резервів, а також розробка заходів, спрямованих на відновлення і збільшення обсягів реалізації, підвищення ефективності та стабільності роботи підприємств.

Економічний аналіз як наукова дисципліна Ї це система спеціальних знань, пов’язана з дослідженням існуючих економічних процесів, темпів, пропорцій, а також тенденцій розвитку, виявленням глибинної їх суті і причин, що спричиняють різні відхилення від запланованих показників, договірних зобов’язань і об'єктивною оцінкою їх виконання.

Метою аналізу податкових витрат підприємства є виявлення, вивчення, мобілізація резервів росту податкових витрат в загальних витратах підприємства. У процесі аналізу перевіряють ступінь виконання планів за витратами, вивчають їх динаміку, визначають та вимірюють вплив факторів на фінансові результати господарської та іншої діяльності, виявляють та мобілізують резерви їх росту, роблять прогнози. Однією з основних задач аналізу, є вивчення економічної цілеспрямованості процесу планування розрахунків з податку на прибуток.

Податковий аналіз — це діяльність відповідних працівників економічної служби підприємства, а перш за все його бухгалтерської служби щодо точності обліку об'єктів оподаткування, відповідності методики обчислення та сплати податків прийнятим законодавчим актам з питань оподаткування, щодо виявлення відхилень, допущених в ході виконання податкових правил, та визначення впливу наслідків порушень на податкові зобов’язання.

Якість податкового аналізу, що включає рівень, повноту, достатність, порядок виконання бухгалтерами, роботи із забезпечення досягнення його цілей, реалізації окремих процедур, є досить важливою умовою ефективності діяльності економічних служб підприємства. Для цього, першочергового вирішення потребують питання оптимізації процедур податкового аналізу, підвищення якості його проведення.

Організаційними основами податкового аналізу на підприємстві є:

· джерела інформації;

· форми здійснення;

· процедури дослідження господарських операцій;

· методичні прийоми документального і фактичного аналізу.

Наступний аналіз, починається після формування на підприємстві об'єктів оподаткування і здійснення розрахунків податків у відповідних податкових деклараціях та інших документах, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків. Для здійснення такого аналізу, використовуються інформація, зафіксована у відповідних облікових, податкових і звітних документах, та дані про фактичний стан майна і зобов’язання підприємства на дату складання податкових декларацій і проведення аналізу.

При проведенні цього аналізу, основна увага повинна приділятися аналізу показників, які відображені в податковій декларації. В першу чергу, аналізу підлягає величина податкового доходу. Особливу увагу необхідно приділяти з’ясуванню, чи всі операції, пов’язані з доходом підприємства, включені в декларацію [73, с. 201].

Іншим важливим показником, який підлягає аналізу, є формування податкових витрат і їх відображення в податковій декларації.

При перевірці показників, що визначають податкові зобов’язання підприємства, необхідно керуватися методичними вказівками про порядок складання «Декларації з податку на прибуток» підприємства.

Аналіз розрахунків проводять за даними нормативної документації та документів внутрішнього характеру, а саме: спеціальних планів, бізнес-планів, прогнозів економічного та соціального розвитку, бухгалтерської та статистичної звітності, регістрів обліку, інформації з комп’ютерних джерел.

Для того щоб одержати змістовні глибокі висновки аналізу, слід ретельно продумати організацію робіт до його початку. Під організацією взагалі розуміють створення злагодженої постійної системи для виконання якихось робіт або досягнення певної кінцевої мети. Організація аналітичної роботи включає розробку загальних засад і порядку проведення аналізу, планування роботи окремих її елементів і етапів; матеріальне, методичне і наукове забезпечення; загальне керівництво, прийом виконаних аналітичних робіт, їх оформлення та контроль за впровадженням розроблених заходів із метою поліпшення діяльності підприємства.

Аналітична робота на підприємстві розпочинається з планування. Розрізняють загальний план аналітичної роботи на підприємстві та план (програму) конкретних аналітичних робіт. Загальний план роботи складається на рік з розбивкою по кварталах. У планах окремих робіт, які складаються відповідно загального плану аналітичної роботи, передбачаються об'єкти та етапи аналізу, терміни виконання робіт тощо.

Загальне керівництво аналітичною роботою на підприємстві здійснює заступник директора з економічної роботи (головний економіст). Безпосередньо цю роботу може очолювати головний бухгалтер або його заступник. Виконавцями аналізу на підприємстві є економісти, бухгалтери, а також інші працівники, які мають відповідний досвід і схильність до аналітичної роботи.

Визначаючи зміст аналітичної роботи і терміни її проведення, треба враховувати наявність готового матеріалу для аналізу, трудомісткість збору і опрацювання іншої інформації, і нарешті, часу, який потрібний для виконання робіт. Вирізняються три головні етапи: попередній, основний та заключний.

На попередньому етапі здійснюється загальне ознайомлення із станом справ, визначається ступінь виконання плану за основними показниками, робиться попередня оцінка роботи. На цьому етапі також складається програма аналізу, готуються макети таблиць, збирається й перевіряється головна інформація, визначаються виконавці та вирішуються інші організаційні питання.

Основний етап передбачає заповнення усіх таблиць, вивчення і опрацювання необхідної додаткової інформації, визначення факторів і виконання розрахунків їх впливу на зміну величини показників, пошук резервів.

На заключному етапі узагальнюються наслідки аналізу і підраховуються резерви, дається розгорнута оцінка діяльності підприємства; розробляються конструктивні заходи з метою поліпшення роботи та використання знайдених резервів.

Зібрані під час аналізу матеріали, заповнені таблиці, розрахунки впливу факторів та резервів на останньому етапі узагальнюють та письмово оформлюють у вигляді довідок, актів перевірок, аналітичних та доповідних записок, пояснювальних оцінок до звітів.

Аналіз податкових витрат підприємства включає такі основні напрямки аналітичної роботи:

— Аналіз загального обсягу та динаміки витрат;

— Аналіз факторів, що обумовили зміну податкових витрат [27, с. 410].

Для аналізу рентабельності підприємства розроблено організаційно-інформаційну модель, що являє собою спосіб формалізації економічного аналізу та складається з наступних блоків.

Розглянемо детально III блок — Систему показників:

1) абсолютні: вартісні (грн., тис.грн.): розмір нарахованих податкових доходів та податкових витрат, абсолютне відхилення показників тощо.

2) відносні:

— показники структури: питома вага кожного виду операційних витрат в в обсязі операційних витрат підприємства, абсолютне відхилення показників тощо;

— показники динаміки: темпи приросту податкових витрат, темпи приросту прибутку.

Джерелами інформації для аналізу податкових витрат є:

1) законодавчі акти: Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями) та інші.

2) нормативно-планова інформація: бізнес-план, типові форми договорів підряду та контракту;

3) організаційно-розпорядча документація.

Інформаційним забезпеченням аналізу виступає:

1) первинні облікові документи: отримані та видані податкові накладні;

2) бухгалтерський облік: регістри аналітичного та синтетичного обліку, Наказ про облікову політику, ф № 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)», ф. № 2 — «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)»;

3) інформація податкового обліку — «Декларація про прибуток підприємства»;

4) позаоблікова інформація: матеріали внутрішнього контролю та аудиту, матеріали ревізій.

Що стосується методів обробки економічної інформації, то існують:

1) економіко-логічні (традиційні) методи:

— метод порівнянь: порівняння показників податкових зобов’язань з відповідними показниками минулих періодів;

— метод ланцюгових підстановок та метод різниць: визначення впливу зміни доходу, рівня податкових зобов’язань, рівня податкового кредиту в реальних цінах;

— індексний метод;

2) економіко-математичні методи:

— економіко-статистичні: метод кореляційного аналізу для визначення впливу окремих факторів на обсяг податкових зобов’язань (доходи, прибуток тощо).

Останній блок — це блок представлений методичними прийоми узагальнення і реалізації результатів аналізу.

3.2 Аналіз та оцінка витрат ТОВ «ЗАВОД «ІЗУМРУД»

Визначення величини податків, що підлягають сплаті підприємством за кожний конкретний період, має важливе значення з позицій впливу на фінансовий стан підприємства, платіжну дисципліну, систему розрахунків із постачальниками, а в кінцевому підсумку на інвестиційні можливості підприємства. Тобто, в роботі фінансових служб підприємства, особливе місце повинен займати аналіз правильності обчислення і сплати податків.

Зазначене в п. 3.1 окреслило необхідність того, що більшу увагу в частині податкового аналізу, слід приділити одному з найважливіших податків — податку на прибуток. На ТОВ «Завод «Ізумруд» використовується примітивна типова модель аналізу податку на прибуток. Так, даний аналіз проводиться на підставі даних, зазначених у табл. 3.1.

Таблиця 3.1. Аналіз податку на прибуток, згідно облікових та податкових даних на ТОВ «Завод «Ізумруд» (за 2012;2014рр.) (тис. грн.)

Наведена у табл. 3.1, методика аналізу податку на прибуток змогла лише дати уявлення про те, наскільки не відповідає сума податку на прибуток, яка могла б бути розрахована за даними бухгалтерського обліку та сума цього податку, що фактично сплачена за даними податкової «Декларації з податку на прибуток». З даних табл. 3.1 випливає, що у 2012 р. підприємство мало економію по сплаті зазначеного податку, у зв’язку з тим, що за даними податкового обліку (Декларації) прибуток, а, відповідно, й податок на нього були меншими за обліковий.

Таким чином у 2012;2014рр., обліковий прибуток виявився меншим за даними податкового обліку. Таким чином, якщо ТОВ «Завод «Ізумруд» мало б право розраховувати податок на прибуток за даними бухгалтерського (а не податкового обліку), то у 2012;2013 роках воно б не сплачувало податок на прибуток, оскільки підприємство мало збитки протягом 2012;2013 років, але за даними податкового обліку сума цього податку склала 1203 тис. грн., що фактично сплатило підприємство. У 2014 року сума податків за даними бухгалтерського та податкового обілку відрізнялася на 508 тис. грн.

Розглянемо динаміку витрат ТОВ «Завод «Ізумруд» за 2012;2014 рр.

Таблиця 3.2. Динаміка витрат підприємства ТОВ «Завод «Ізумруд» за 2012;2014рр.

Отже, за даними аналізу можна побачити, що ТОВ «Завод «Ізумруд» збільшило адміністративні витрати за 2013 рік по відношенню до 2012 року на 411 тис грн. або на 1,93%, інші операційні витрати збільшилися на 3668 тис грн. або на 69,21%, фінансові витраит збільшилися на 2515 тис грн. або на 24,53%. Решат витрат зкоротилася: собівартість на 6011 тис грн. або на 1,93%, витрати на збут на 5069 тис грн. або на 29,46%, інші витрати — на 1300 тис грн. або на 51,81%. Загалом витрати підприємства скоротилися на 5786 тис грн. або на 1,57%.

ТОВ «Завод «Ізумруд» збільшило адміністративні витрати за 2014 рік по відношенню до 2013 року на 4472 тис. грн, інші операційні витрати збільшилися на 57 026 тис. грн., собівартість збільшилася на 126 038 тис грн, витрати на збут — на 10 200 тис. грн. Решат витрат зкоротилася: фінансові витрати — на 5709 тис. грн, інші витрати — на 237 тис. грн. Загалом витрати підприємства збільшилися на 191 790 тис. грн.

Розглянемо динаміку операційних та інших витрат підприємства за елементами (табл. 3.3).

Таблиця 3.3. Динаміка витрат підприємства за елементами ТОВ «Завод «Ізумруд» за 2012;2014 рр.

Отже, за даними аналізу матеріальні затрати протягом 2013 року зменшилися на 2,89% або на 8282 тис. грн., витрати на оплату праці - на 5,34% або на 1402 тис. грн., відрахування на соціальні заходи — на 12,55% або на 1103 тис. грн. У той же час амортизація збільшилася на 11,26% або на 906 тис. грн., інші операційні витрати збільшилися на 11,23% або на 2880 тис. грн.

Матеріальні затрати протягом 2014 року збільшилися на 106 026 тис. грн., витрати на оплату праці - на 6432 тис. грн., відрахування на соціальні заходи — на 1412 тис. грн. у той же час амортизація збільшилася на 364 тис. грн., інші операційні витрати збільшилися на 83 502 тис. грн.

Таким чином, проведений аналіз свідчить про збільшення витрат на виготовлення продукції підприємства, та збільшення інших операційних витрат — оренди, охорони приміщень, страхування тощо.

Розділивши підсистему взаємнозалежних чинників на податкові витрати підприємства та витрати загалом на окремі елементи або показники, можна виявити ступінь впливу кожного з них на суму податкових витрат, на підставі застосування методів і прийомів економіко-математичного аналізу. Спочатку визначається ступінь залежності між кожним чинником і податковими витратами, а потім оцінюється їх комплексний вплив. Така методика в сучасній економічній літературі, дістала назву — факторного аналізу.

Факторний аналіз податкових витрат дозволяє:

— поглибити дані, отримані в межах загального аналізу;

— кількісно оцінити вплив кожного фактора на рівень податкових витрат, що може мати прояв у його збільшенні або зниженні;

— використання прийому елемінування, який дозволяє відокремити вплив кожного чинника на зміну результативного показника, що відбулася у звітному періоді;

— побудову факторних моделей для характеристики зв’язку між чинниками та наочного представлення отриманих результатів;

— на підставі детермінованого моделювання факторної системи, послідовно перетворити первісний алгоритм результативного показника, відповідно до теоретично передбачених функціональних зв’язків цього показника з чинниками.

Факторний аналіз податкових витрат підприємства, як правило, здійснюють на підставі додатково розрахованих показників. Даний аналіз пропонується здійснити за допомогою введення додаткового показника ефективності витрат та показника лімітованості витрат.

Окреслену модель аналізу податкових витрат, пропонується використовувати на ТОВ «Завод «Ізумруд». Це викликано тим, що існуюча на даний час методика аналізу, як всього оподаткування так й податку на прибуток зокрема, на підприємстві не достатньо розвинена та вдосконалена. Пояснити такий стан можна багатьма факторами. Так, аналітична служба проводить більш поглиблений аналіз інших галузей та складових обліку, а саме: основних засобів, грошових потоків, інвестиційної діяльності тощо. Аналізу прибутковості, рентабельності та оподаткуванню увага приділяється, але не в достатньому обсязі.

Таблиця 3.4. Факторний аналіз податкових витрат підприємства при використанні коефіцієнту ефективності витрат

У 2013 році:

ПВ₂₀₁₂ = 367 689 * (0,978) = 359 423 тис. грн.

ПВ^* = 361 903 * (0,978) = 353 767,1 тис. грн.

ПВ₂₀₁₃ = 361 903 * 0,936 = 338 578 тис. грн.

ЧП (В) = 353 767,1−359 423 = - 5655,9 тис. грн.

ЧП (Кеф) = 338 578−353 767,1 = -15 189,1 тис. грн.

У 2014 році:

ПВ₂₀₁₃ = 361 903 * (0,936) = 338 741,2 тис. грн.

ПВ^* = 553 693 * (0,936) = 518 256,6 тис. грн.

ПВ₂₀₁₄ = 553 693 * 0,873 = 483 536 тис. грн.

ЧП (В) = 518 256,6−338 741,2 = 179 515,4 тис. грн.

ЧП (Кеф) = 483 536 — 518 256,6 = -34 720,6 тис. грн.

Отже, за результатами розрахунків можна стверджувати, що у 2013 році податкові витрати підприємства зменшилися на 5786 тис. грн. за рахунок зменшення загальних витрат підприємства на 5655,9 тис. грн, та на 15 189,1 тис. грн. за рахунок зменшення коефіцієнта ефективності витрат на 4,29%.

У 2014 році податкові витрати підприємства збільшилися на 144 958 тис. грн. за рахунок збільшення загальних витрат підприємства на 179 515,4 тис. грн, та зменшилися на 34 720,6 тис. грн. за рахунок зменшення коефіцієнта ефективності витрат на 0,063 пп.

У 2012;2013 році:

ПВ₂₀₁₂ = 367 689 / (0,022+1) = 359 423 тис. грн.

ПВ^* = 361 903 / (0,022+1) = 353 767,1 тис. грн.

ПВ₂₀₁₃ = 361 903 /(0,064+1) = 338 578 тис. грн.

ЧП (В) = 353 767,1−359 423 = - 5655,9 тис. грн.

ЧП (Клім) = 338 578−353 767,1 = -15 189,1 тис. грн.

У 2013;2014 році:

ПВ₂₀₁₃ = 361 903 * (0,064+1) = 338 741,2 тис. грн.

ПВ^* = 553 693 * (0,064+1) = 518 256,6 тис. грн

ПВ₂₀₁₄ = 553 693 * (0,127+1) = 483 536 тис. грн ЧП (В) = 518 256,6−338 741,2 = 179 515,4 тис. грн ЧП (Клім) = 483 536 — 518 256,6 = -34 720,6 тис. грн.

Запропонована математична модель, дозволяє розширити межі аналізу податкових витрат в контексті сплати податку на прибуток, що означає проведення не лише аналізу динаміки податку на прибуток або порівняння даних податкового і бухгалтерського обліку, а й розкрити та проаналізувати складові податку на прибуток.

Така методика аналізу податкових витрат, дає можливість користувачеві інформації, яка буде отримана в результаті такого аналізу, значно розширити своє бачення вказаних витрат, спостерігати весь спектр факторів, які впливають на їх суму та в результаті цього зробити правильні висновки.

3.3 Організація та методика проведення аудиту витрат на ТОВ «ЗАВОД «ІЗУМРУД»

Важливою складовою аудиторської перевірки фінансово-господарського стану підприємства є аудит податкових доходів та податкових витрат.

Аудит здійснюється відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність», та міжнародних стандартів аудиту, що є національними, особами, які мають сертифікат аудитора, виданий Аудиторською палатою України.

Метою аудиту, аудиторської перевірки є вираження думки про достовірність фінансової (бухгалтерської) звітності осіб, щодо яких проводиться аудиторська перевірка, та відповідність порядку ведення бухгалтерського обліку законодавству України. Для цілей даного закону під достовірністю розуміється ступінь точності даних фінансової бухгалтерської звітності, яка дозволяє користувачу цієї звітності на підставі її даних робити правильні висновки про результати господарської діяльності, фінансове та майнове становище осіб, що перевіряються, та приймати обґрунтовані рішення, що базуються на цих висновках.

Аудит не підміняє державного контролю достовірності фінансової (бухгалтерської) звітності, здійснюваного відповідно до українського законодавства уповноваженими органами державної влади.

Аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником.

Укладання договору на проведення аудиту повинен передувати обмін листами між аудитором і клієнтом. Для замовлення послуг клієнт надсилає до аудиторською фірми листа з проханням на проведення аудиту, у якому вказує мету проведення аудиту й ті завдання, які необхідно вирішити у процесі аудиту: бажаний масштаб аудиторської перевірки.

Лист-відповідь аудитора підтверджує його згоду з поставленим завданням і масштабом аудиту й може містити положення, які стосуються ступеня відповідальності аудитора перед клієнтом. Форми подання звіту аудитора і його висновків та інші моменти, про які аудитор вважає необхідним домовитися до початку перевірки. Надсиланню листа-відповіді може передувати етап обстеження об'єкту аудиту з метою визначення обсягів роботи, якщо аудитор вважатиме за необхідне проведення такого обстеження.

Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником і виконавцем про проведення аудиторської перевірки.

Договір документально стверджує, що сторони дійшли згоди з усіх моментів, обумовлених у договорі. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами узятих на себе обов’язків, умов їх виконання та прийнятого ступеня відповідальності, необхідно максимально ясно обумовити в договорі усі суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв’язку з укладанням договору.

Докладний зміст договору на проведення аудиту може бути різним залежно від конкретної ситуації, проте існує низка моментів, які у будь-якому разі повинні знайти відображення в договорі. У договорі обов’язково повинні бути обумовлені такі положення:

мета аудиту;

масштаб аудиту, включаючи покликання на чинне законодавство, стандарти, нормативи та інші аналогічні документи (поняття масштабу аудиту включає необхідний обсяг і глибину перевірки; склад, кількість і обсяг аудиторських процедур);

можливість доступу до будь-яких записів, документаціїта іншої інформації, замовленої у зв’язку з аудитом.

Планування аудиту повинно проводитись аудитором відповідно до принципів проведення аудиту, визначених МСА 100 «Завдання з надання впевненості», МСА 200 «Мета та загальні принципи перевірки фінансових звітів», МСА 300 «Планування», а також з урахуванням комплексності, безперервності та оптимальності планування.

За вимогами МСА 300 «Планування» аудитор повинен розробити й документально оформити загальний план аудиторської перевірки, описавши очікуваний обсяг і ведення аудиторської перевірки.

При підготовці загального плану аудиту можна виділити три основні етапи, це:

А1 — попереднє планування, яке включає умови домовленості про аудиторську перевірку (МСА 210), знання бізнесу клієнта (МСА 310);

А2 — підготовка та складання загального плану аудита, визначення стратегії аудиту з урахуванням вимог МСА 320 «Суттєвість в аудиті», МCA 400 «Оцінка ризиків та внутрішній контроль», MCA 520 «Аналітичні процедури», МСА 530 «Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки», МСА 600 «Використання робота іншого аудитора»;

Б — підготовка та складання програми аудиту — формування аудиторських доказів (МСА 500).

В процесі планування розробляється загальний план та програма аудиту, які передбачають проведення процедур, спрямованих на досягнення розуміння аудитором бізнесу клієнта, систем обліку та внутрішнього контролю, визначення ризиків і суттєвості тощо. Слід зазначити, що у міжнародній практиці немає певних затверджених інструкцій щодо рівнів суттєвості інформації, тобто підходи різняться, однак щодо прибутку до оподаткування, то в багатьох країнах рівень суттєвості встановлено в межах 5−10%.

Загальний план аудиту розробляється настільки докладно, щоб аудитор мав можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. Своєю чергою програма аудиту, її зміст і розмір залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.

Під час розроблення загального плану аудитор здійснює аналіз таких питань:

1) Розуміння аудитором бізнесу клієнта.

2) Розуміння обліку і системи внутрішнього контролю.

3) Визначення ризиків і суттєвості.

У програмі аудиту види, зміст і час проведення запланованих аудиторських послуг повинні збігатися з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту.

Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їхню роботу. До аудиторської програми включаються також перелік об'єктів аудиту за його напрямками, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрям аудиту або аудиторську процедуру.

У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик не виявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів.

Записки і висновки аудитора за кожним розділом аудиторської програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, який аудитор використовує у процесі підготовки та обґрунтування аудиторського звіту керівництву клієнта.

Програма вивчення бізнесу клієнта. Мета вивчення бізнесу клієнта складається з:

Одержання інформації про структуру і розташування.

Одержання інформації про учасників і структуру капіталу.

Одержання даних про стан галузі діяльності.

Одержання інформації про види продукції і послуг, вироблених підприємством.

Аналіз отриманої інформації.

Таблиця 3.5. Програма вивчення бізнесу клієнта

Отже, після проведення організаційного етапу аудиту аудитор може приступати до аудиторської перевірки податкових витрат підприємства.

Метою аудиту податкових витрат є висловлення аудитором думки про те, чи відповідають ці розрахунки в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок нарахування податку на прибуток та сплати його до бюджету.

У процесі аудиту податкових витрат необхідно розв’язати такі основні завдання:

— визначити відповідність чинному законодавству розрахунку податкових витрат;

— вивчити фактичний порядок формування податку на прибуток підприємства.

Схема організаційно-економічної моделі аудиту витрат податкових витрат наведена на рис. 3.2.

Об'єкти контролю:

— елементи облікової політики, щодо нарахування витрат: використання рахунків обліку витрат;

— нарахування витрат;

— первинні документи, які підтверджують нарахування витрат;

— реєстри аналітичного обліку по рахунках 90−94 «Витрати» і синтетичного обліку (журнали-ордери, Головна книга), бухгалтерська звітність (баланс і звіт про фінансові результати), податкова звітність (Декларація з податку на прибуток підприємства);

— позаоблікова інформація (матеріали перевірок органами ДПА, ревізійними органами, аудиторськими службами).

Методичні прийоми аудиту:

а) розрахунково-аналітичні: економічний аналіз; аналітичні розрахунки;

б) документальні:

— за формою: встановлюють дотримання нормативно-правових актів при відображенні операцій з обліку податкових доходів і податкових витрат в первинних документах, облікових регістрах. Для встановлення юридичної сили первинного документу перевіряють наявність відповідних реквізитів: найменування документу та його коду; дати складання; зміст господарської операції; вимірників господарської операції (у кількісному і вартісному виконанні). Перевіряють справжність підписів, наявність штампів і печаток;

— за змістом: відповідність характеру відображеній у ньому господарській операції, законність нарахування тощо.

— зустрічна перевірка документів.

Перед проведенням аудиторській перевірки аудиторові необхідно досягнути такої обізнаності про системи обліку та внутрішнього контролю, яка дозволить йому спланувати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення. Аудитору слід використовувати професійні знання для оцінки ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхідних для зменшення ризику для сприятливого рівня.

Узагальнення та реалізація результатів аудиту податкових доходів і податкових витрат:

— аналітичне групування виявлених порушень;

— слідчо-юридичне обґрунтування виявлених порушень;

— прийняття рішень по результатах перевірки.

Аудит правильності нарахування податкових витрат підприємства повинен ґрунтуватися на законодавчих нормах.

Під час перевірки правомірності віднесення витрат до складу податкових аудитору слід усі витрати підприємства умовно поділити на такі основні групи:

витрати, що включаються до складу податкових витрат;

витрати, що не включаються до складу податкових витрат;

витрати, що частково включаються до складу податкових витрат, або витрати подвійного призначення.

Аудит податкових витрат, насамперед, спрямований на перевірку правомірності включення витрат до складу податкових.

У структурі витрат підприємства у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) найбільшу питому вагу займають витрати, пов’язані з придбанням матеріалів, сировини комплектуючих виробів та напівфабрикатів, запасів.

При перевірці цього питання, по-перше, необхідно упевнитися в наявності всіх документів, що підтверджують списання коштів з банківських рахунків в оплату сировини та матеріалів, видачу готівкових коштів з каси підприємства, факт оприбуткування товарів на склад підприємства. Для цього використовуються банківські документи, вибуткові касові ордери, товарно-транспортні накладні. Особливу увагу слід звернути на відображення витрат у зв’язку з придбанням матеріалів у пов’язаних осіб. Такі витрати мають визначатися виходячи з договірної ціни, але не більшої за звичайну ціну. При цьому первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

сум ввізного мита;

сум непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

транспортно-заготівельних витрат;

інших витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та ін.).

Для перевірки правильності відображення податкових витрат виробничого підприємства необхідно визначити правильність визначення собівартості продукції.

Згідно розглянутої програми метою аудиту виробничої собівартості є:

Перевірка наявності і правильності оформлення первинних документів, що є підставою для записів по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг) Перевірка правильності віднесення витрат до складу собівартості продукції(робіт, послуг).

Оцінка стану синтетичного та аналітичного обліку витрат на виробництві, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг).

Перевірка повноти правильності та достовірності відображення операцій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) в обліку та звітності

Оцінка правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг) по об'єктах калькулювання витрат.

Визначимо склад собівартості продукції.

Найбільшу частину собівартості становить сировина та матеріали — 85,82% від загальної суми собівартості, отже, для впевненості в вірності списання матеріалів та сировини до виробництва слід провести інвентаризації запасів.

Але аудитор не спостерiгав за iнвентаризацiєю наявних запасiв станом на 31.12.2014 року, оскiльки ця дата передувала призначенню Аудитором товариства. Через характер облiкових запасiв Аудитор не в змозi пiдтвердити кiлькiсть запасiв та наявнiсть основних засобiв за допомогою iнших аналiтичних процедур. На думку Аудитора, за винятком впливу коригувань, що могли б бути потрiбними, якщо б Аудитор був би в змозi пiдтвердити кiлькiсть запасiв. Отже, собівартість продукції обліковується за обліковою політикою, відхилень від аудиторськими та бухгалтерськими даними нема.

За перевіркою встановлено, що рух матеріальних запасів відбувається з незначними відхиленнями.

Метою аудиту витрат є:

Перевірка класифікації витрат, не пов’язаних з виробництвом.

Перевірка повноти відображення витрат в податковому обліку.

Таким чином, після проведеного аудиту податкових витрат аудитором було встановлено, що помилки підприємства призвело до завищення поадкових витрат на 4402,55 грн та до заниження прибутку на 25%*4402,55=1110 грн, що призвело до відображення помилкових даних у фінансовій звітності.

Після проведення аудиту фінансових результатів складемо аудиторський висновок.

Складання аудиторського висновку є одним із найвідповідальніших моментів аудиту, оскільки підбиваються підсумки виконаних аудиторських процедур, узагальнюються виявлені помилки, визначається їх сукупний вплив на фінансову звітність i висловлюється думка аудитора щодо її достовірності, повноти відповідності чинному законодавству. Аудиторський звіт i висновок — це «продукт» праці аудитора.

Під час формування аудиторського висновку слід враховувати дію таких основних законодавчих i нормативних актів:

Закону N 3125-ХІІ;

Міжнародного стандарту аудиту 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність» (за текстом — МСА 700);

Міжнародного стандарту аудиту 800 «Аудиторський висновок при виконанні завдань аудиту спеціального призначення» (за текстом — МСА 800);

Крім того, низка інших МСА містить спеціальні пояснення щодо впливу тих чи інших обставин на висновок аудитора.

Аудиторський висновок складається з метою донесення думки аудитора про перевірену ним звітність до її зовнішніх користувачів, власників, адміністрації підприємства. На нашу думку, основною вимогою до аудиторського висновку є його зрозумілість i доступність сприйняття. Тому структура аудиторського висновку i формулювання, які використовуються в ньому (залежно від його виду), повинні бути одноманітними, типовими.

Наведемо Висновок незалежного аудитора про податкову звітність по ТОВ «Завод «Ізумруд» станом на 31.12.2014 р.

3.4 Рекомендації щодо покращення фінансового стану ТОВ «ЗАВОД «ІЗУМРУД» в результаті проведення аудиту Для виявлення резервів покращення фінансового стану ТОВ «Завод «Ізумруд» та резервів збільшення податкових витрат підприємства пропонується модель, яка визначає збільшення витрат, шляхом зменшення непродуктивних витрат, які занижують суму податкових витрат, а отже, збільшують прибуток до оподаткування (Пп). Оподатковуваний прибуток відрізняється від облікового прибутку, розрахованого у системі бухгалтерського обліку (По) на деяку величину відхилень (_ф). Важливим моментом, є зменшення суми податку, належного сплаті до бюджету, і, відповідно, прибутку до оподаткування, тому пропонується лінійна математична модель щодо досягнення такого мінімуму, припускаючи, що більшість даних, які формують податкові доходи (податкові витрати) і доходи (витрати) у бухгалтерському обліку, збігаються:

Пп = По — _ф > min

_ф = По — Пп > max

Величина _ф має фактори впливу, що пов’язані з доходами і витратами, оскільки прибуток до оподаткування розраховується як податковий дохід мінус податкові витрати.

Таким чином, досягнення найменшої суми податку на прибуток, що підлягає сплаті у бюджет, досягається шляхом застосування податкових пільг, а також здійснення затрат у межах зазначених обмежень щодо податкових витрат.

Основним об'єктом фінансово-економічного аналізу серед тих, що визначають результативність фінансово-господарської діяльності підприємств, є прибуток та його рентабельність, як результативний показник. У даному випадку, йдеться про прибуток в класичному розумінні, тобто такий, який являє собою головним чином різницю між виручкою від реалізації товарів (робіт, послуг) та їх собівартістю.

Згідно законодавства України, прибуток підприємства, як основний узагальнюючий показник фінансових результатів і господарської діяльності, синтезує у собі всі найважливіші сторони цієї діяльності.

З метою збільшення прибутковості підприємство повинно:

— нарощувати обсяги виробництва і реалізації;

— розширювати асортимент та якість продукції, з огляду на потреби ринку;

— зменшувати витрати на виробництво та реалізацію продукції;

— з максимальною віддачею використовувати власний потенціал (всі ресурси);

— постійно впроваджувати заходи по підвищенню праці робітників;

— найдоцільніше здійснювати процес реінвестування отриманого прибутку, з точки зору отримання максимального економічного ефектц.

Такий перелік умов підвищення прибутковості підприємств, потребує аналізу всіх сторін господарської діяльності, з метою максимізації прибутку.

Вищеозначене зумовило необхідність виявлення чинників, які впливають на прибуток, що передбачає вивчення економічних умов його формування. Стосовно цього необхідно додати, що прибуток підприємства формується під впливом зовнішніх і внутрішніх умов господарської діяльності, які, в свою чергу, можуть істотно змінювати абсолютну величину та відносний рівень прибутку.

Класифікація основних чинників (факторів), які можуть впливати на збільшення або зменшення прибутку підприємства наведено на рис. 3.3. [47,с. 178]. На рис. 3.3 наведено основні фактори, які можуть впливати на зміну прибутку підприємства. Крім того, звичайно, є велика кількість інших чинників, що здійснюють свій вплив, оскільки прибуток — є синтетичним показником. Об'єм і рівень прибутку знаходяться в прямій залежності від абсолютної величини і рівня податкового прибутку, а також у зворотній залежності від величини і рівня витрат обігу.

В результаті запропонованої математичної моделі, досягнення найменшої суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, були виділені такі важелі впливу, як застосування податкових пільг щодо податкових доходів, а також здійснення затрат у межах регламентованих обмежень щодо податкових витрат.

Отже, можна побачити наступні резерви збільшення податкових витрат підприємства в загальній сумі витрат:

— збільшення матеріальних витрат, що враховуються для визначення собівартості продукції (зменшення понаднормативних витрат підприємства, втрат від браку)

— зменшення матеріальних витрат що не враховуються при визначенні податкових витрат: витрати на невиробничі фонди, тобто їдальню, медпункт.

— збільшення виплат працівникам, що йдуть на податкові витрати, тобто зменшення матеріальної допомоги, що виплачується не за колективним договором

— зменшення основних фондів, амортизація яких не враховується при розрахунку податку на прибуток підприємства (невиробничі фонди)

— зменшення інших операційних витрат у вигляді штрафів, понаднормативному убутку запасів, крадіжок.

Отже, основним резервом збільшення податкових витрат підприємства є продаж невиробничих фондів та покращення інфраструктури підприємства за рахунок виключення з балансу невиробничих фондів: їдальні, медпункту тощо.

Розділ 4. Забезпечення умов охорони праці та технічної безпеки працівників ТОВ «ЗАВОД «ІЗУМРУД»

4.1 Порядок розроблення інструкції з охорони праці та пожежної безпеки На виконання Закону України «Про охорону праці» Державним комітетом України з нагляду за охороною праці видано наказ № 255 від 15.11.2004 року, згідно з яким затверджено Типове положення про службу охорони праці.

Служба охорони праці створюється на підприємствах та в організаціях, в яких число працівників становить понад 50 чоловік. На підприємстві з кількістю працівників менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працівників менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають виробничий стаж роботи не менше 3 років і пройшли навчання з охорони праці.

Навчання та перевірка знань із питань охорони праці працівників служби охорони праці проводяться в установленому законодавством порядку під час прийняття на роботу та періодично один раз на 3 роки.

До найважливіших підзаконних нормативно-правових актів, що регламентують охорону праці, належать такі:

· Положення про порядок розслідування та введення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництвах (№ 1112 від 25.08.2004р.);

· Правила відшкодування власником підприємства шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків (№ 838 від 23.07.1993р.);

· Положення про порядок накладання штрафів на підприємство за порушення нормативних актів про охорону праці(№ 754 від 17.09.1993р.);

· Список виробництв, професій і робіт з важкими та шкідливими умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджений МОЗ (№ 256 від 29.12.1993р.);

· Постанова КМУ від 15.10.03 № 1631 «Про затвердження порядку видачі дозволів Держнаглядохоронпраці та його територіальними органами»

· Типове положення про навчання з питань охорони праці (ДНАОП 0.00−4.12−99 наказ Держнаглядохорон праці 25.01.2005 № 15);

· Положення про Державний Комітет України з нагляду за охороною праці затверджено указом президента від 16.01.2003р. № 29/2003 і інші.

Далі наведемо таблицю 4.1, в якій наведено перелік нормативноправових актів, що повинні бути на підприємстві.

Таблиця 4.1. Нормативно-правова база з питань охоронипраці та безпеки в надзвичайних ситуаціях ТОВ «Завод «Ізумруд» станом на 31.01.2015 р.

Отже, за наведеною таблицею можемо зробити висновок про те, що на ТОВ «Завод «Ізумруд» існують недоліки з нормативно-правовою базою.

Керівництву слід більш відповідально ставитися до покращення стану даного питання. На підприємстві не зовсім виконуються положення цих документів.

Порядок розробки Інструкції з охорони праці полягає в наступному.

Інструкція є нормативним актом, що містить обов’язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях у виробничих приміщеннях, на території підприємства або в інших місцях, де дорученням власника чи уповноваженого ним органу (далі - роботодавець) виконуються ці роботи, удові чи службові обов’язки.

Інструкції поділяються на:

1. Інструкції ї, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці; інструкції-зразки;

2. Інструкції, що діють на підприємстві.

3. Інструкції-зразки затверджуються міністерствами або іншими органами виконавчої влади, виробничими, науково-виробничими та іншими об'єднаннями підприємств, які мають відповідну ліцензію, за узгодженням з органами державного нагляду за охороною праці, до компетенції яких належить дана інструкція або окремі її вимоги, і Національним НДІ охорони праці. Ці інструкції можуть користуватись як основа для розробки інструкцій, що діють на підприємстві.

4. Інструкції, що діють на підприємстві належать до нормативних актів про охорону праці, чинних конкретного підприємства. Такі інструкції розробляються на основі чинних державних галузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, примірних інструкцій та технологічної документації підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки, викладених експлуатаційній та ремонтній документації підприємств-виготовлювачів обладнання, що використовується на даному підприємстві. Вони затверджуються роботодавцем і є обов’язковими для дотримання працівниками відповідних професій або при виконанні відповідних робіт на цьому підприємстві.

Інструкції повинні містити тільки ті вимоги щодо охорони праці, дотримання яких обов"язкове самими працівниками. У назві інструкції стисло вказується, для якої професії або виду робіт вона призначена Включенню до інструкцій підлягають загальні положення щодо охорони праці та організаційні і технічні вимоги безпеки, що визначаються на основі:

— чинного законодавства України про працю та її охорону, стандартів, правил, норм та інших нормативних і організаційно-методичних документів про охорону праці;

— аналізу документів з охорони праці стосовно відповідного виробництва, професії (виду робіт); характеристики робіт, що підлягають виконанню працівником конкретної професії у відповідності до кваліфікаційної характеристики;

— вимог безпеки до технологічного процесу, виробничого обладнання, інструментів та пристроїв, що застосовуються при виконанні відповідних робіт, а також вимог безпеки, що містяться в експлуатаційній та ремонтній документації і в технологічному регламенті;

— виявлення небезпечних і шкідливих виробничих факторів, характерних для даної професії (виду робіт) к при нормальному протіканні процесу, так і при відхиленнях від оптимального режиму, визначення заходів та засобів захисту від них, вивчення конструктивних та експлуатаційних особливостей і ефективності використання цих засобів;

Вимоги інструкцій викладаються відповідно до послідовності технологічного процесу і з врахуванням умов, у яких виконується даний вид робіт.

Інструкції повинні містити такі розділи:

— загальні положення;

— вимоги безпеки перед початком роботи;

— вимоги безпеки під час виконання роботи;

— вимоги безпеки після закінчення роботи;. вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

За необхідності в інструкції можна включити й інші розділи за рішенням керівництва ТОВ «Завод «Ізумруд».

4.2 Паспортизація санітарно-технічного стану робочих місць Основними завданнями паспортизації є:

· Виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих чинників та причин їх виникнення.

· Визначення стану основних елементів виробничих приміщень.

· Визначення показників стану безпеки праці.

· Визначення нормативних і фактичних значень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища.

· Визначення стану умов праці шляхом проведення лабораторно-інструментальних досліджень.

· Розроблення заходів щодо поліпшення умов праці.

Паспортизації підлягають виробничі приміщення і площадки, на яких технологічний процес, обладнання, використовувані сировина і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів.

Лабораторно-інструментальні дослідження шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища проводять санітарні лабораторії та організації, що мають відповідний дозвіл на проведення лабораторних робіт.

Після виконання лабораторно-інструментальних досліджень та визначення показників видаються протоколи досліджень з висновками про відповідність умов праці санітарно-гігієнічним нормам.

Нормативні і фактично визначені значення факторів виробничого середовища, зазначені в протоколах, заносяться комісією у відповідні графи паспорта санітарно-технічного стану умов праці на виробничому об'єкті та на робочих місцях.

Розглянемо папорт робочого місця бухгалтера.

Кабінет бухгалтерського відділу розташований на перщому поверсі. Робоче місце бухгалтера — це частина простору, в якому працівник здійснює трудову діяльність і проводить більшу частину робочого часу. Робота бухгалтерів ТОВ «Завод «Ізумруд» відноситься до категорії легкої - 1а, бо проводиться сидячи і не вимагає фізичної напруги.

Існує низка вимог до офісного приміщення, що диктуються санітарними та ергономічними нормами. Відповідно до них офісна площа на одне робоче місце має бути близько 6 м², а об'єм — не менш як 20 м³. Зазначеними нормами передбачено наявність природного і штучного освітлення. При цьому робоче місце потрібно розташовувати так, щоб максимально використовувати природне освітлення — перед вікном чи ліворуч від вікна. Оптимальним орієнтиром є вікна, що виходять на північ чи північний схід.

Отже, площа кабінету бухгалтерського відділу складає 54 м^2, де працює 9 бухгалтерів, що є навіть нормою для даної кількості робочих місць з персональними комп’ютерами.

Робочі місця працівників бухгалтерії оснащені персональними комп’ютерами та іншою додатковою технікою. Кожен бухгалтер забезпечений персональним комп’ютером, в відділі в наявності є 2 принтери, 1 сканер, 2 копіри.

Важливе значення має оформлення приміщень, зокрема оснащення їх офісними меблями. Насамперед ідеться про стіл і стілець. Адже специфіка роботи працівника бухгалтерії потребує переважно сидячого його положення упродовж робочого дня. Тому якщо ці знаряддя праці бухгалтера незручні, йому загрожують сутулість, деформація хребта, травми міжхребтових дисків; передавлювання судин призводить до перевантаження серця; постійне напруження зору викликає його погіршення. Статистика свідчить, що проблеми зі здоров’ям у працівників, які виконують роботу сидячи, мають загальний характер. Сучасна ергономіка виробила низку вимог до зазначених складових офісного умеблювання.

Основний параметр, що впливає на зручність роботи, — висота столу. Оптимальне її значення — 72,5 см. Найкращим варіантом є стіл з функцією можливого регулювання. Стіл також повинен мати достатній внутрішній об'єм. Для цього ширина його має бути не менш ніж 70 см, а висота простору під столом — не менш ніж 60 см. Щоб забезпечувалася стійкість столу, він має бути важким. Площа столу безпосередньо пов’язана з поняттям робочого простору. Середня зона охоплення рук людини становить 35−45см. Близькій зоні відповідає область, яку може охопити рука з притуленим до тулуба ліктем, далекій зоні — область випрямленої руки.

Стілець чи крісло повинні забезпечувати фізіологічно раціональну позу. Такій вимозі відповідають стільці чи крісла, що мають підлокітники, здатні обертатися та мають регулятор висоти, кута нахилу спинки й відстані спинки від краю сидіння.

Конкретні параметри визначаються так:

· розмір сидіння — не менш як 40×40 см;

· кут нахилу — від 15° до 5° (назад);

· висота сидіння — 40−55 см;

· довжина підлокітників — не менш як 25 см;

· ширина підлокітників — 5−7 см;

· висота підлокітників до сидіння — 22−28 см,

· відстань між підлокітниками — 50 см.

Конструкція робочого столу забезпечує оптимальне розміщення на робочій поверхні використовуваного обладнання. Висота робочої поверхні столу відрегульована у межах 700 мм.

Так як працівники бухгалтерії переважно працюють з документами протягом усього дня застосовується система комбінованого освітлення (до загального освітлення встановлюються світильники місцевого освітлення).

Шкідливими факорами, що впливають на працівників відділу бухгалтерського обліку є переважно шум від роботи обчислювальної та копіювальної техніки.

Таким чином, можна зробити висновки, що вимоги до приміщень для експлуатації ПЕОМ в бухгалтерії ТОВ «Завод «Ізумруд» відповідають нормам.

Для поліпшення клімату приміщення необхідно:

— використовувати пристрої для іонізації і зволоження повітря;

— застосовувати моделі моніторів, що пройшли перевірку на безпеку;

— щоденно проводити вологе прибирання приміщень і не рідше 1 разу за зміну видаляти пил з екранів при вимкненому дисплеї.

Оптимальні мікрокліматичні умови — це такі параметри мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують нормальний тепловий стан організму без напруги і порушення механізмів терморегуляції.Вони створюють відчуття теплового комфорту і забезпечують передумови для високого рівня працездатності.

Значення оптимальних і фактичних значень, параметрів мікроклімату приведені в табл. 4.2.

Таблиця 4.2. Оптимальні мікрокліматичні умови

Для створення в бухгалтерії комфортних умов праці потрібно привести до відповідних норм показники мікроклімату: температуру, вологість приміщення та вентиляцію. Так, оптимальними температурними показниками є 22—24 °С взимку і 23—25 °С влітку, при цьому різниця температур рівня підлоги та голови працюючого не повинна перевищувати 3 °C. Відносна вологість приміщення має становити 40—60%. Важливою умовою є відсутність протягів (швидкість руху повітря має бути менш як 0,1м/с). Водночас до приміщення має надходити свіже повітря завдяки природній чи штучній системі його подачі. У приміщенні щоденно має проводитися вологе прибирання.

Отже, в приміщенні бухгалтерії умови мікроклімату є оптимальними.

Допустимі рівні шуму на робочих місцях регламентуються ГОСТ 12.1.003−83 ССБТ «Шум. Общие требования безопасности» та ГОСТ 12.1.029−80 «Средства и методы защиты от шума». Гранично допустимий рівень шума на робочих місцях та на території підприємства складає 45 дБ.

Підвищений шум сприяє появі головного болю, глухоти, виразки шлунку, підвищенню кров’яного тиску, розладу нервової системи. Тривалий вплив шуму призводить до швидкого стомлення, зниження уваги і, як наслідок, до зменшення на 40−50% продуктивності праці та підвищення рівня виробничого травматизму, отже його слід уникати.

Нормування шуму здійснюється згідно з ГОСТом 12.1.003−83 ССБТ. При нормуванні використовуються два методи:

1) нормування за граничним спектром шуму;

2) нормування рівня звуку у ОБА.

Будівельно-акустичні методи захисту від шуму — це:

· звукоізоляція обгороджаючих конструкцій, ущільнення по периметрі притворів вікон і дверей;

· звуковбирні конструкції і екрани;

· глушителі шуму.

На робочому місці бухгалтерів джерелами шуму, як правило, є технічні засоби — комп’ютер, принтер, вентиляційне устаткування, а також зовнішній шум. Вони видають досить незначний шум, тому в помешканні достатньо використовувати звукопоглинання. Зменшення шуму, що проникає в помешкання ззовні, досягається ущільненням по периметрі притворів вікон і дверей. Під звукопоглинанням розуміють властивість акустичних оброблених поверхонь зменшувати інтенсивність відбитих ними хвиль за рахунок перетворення звукової енергії в теплову. Звукопоглинання є достатньо ефективним заходом щодо зменшення шума. Найбільше вираженими звуковбирними властивостями володіють волокнисто-пористі матеріали: фибролитові плити, скловолокно, мінеральна вата, поліуретановий поропласт, пористий полівинилхлорид і ін.

Максимальне звукопоглинання буде досягнуто при облицюванні не менше 60% загальної площі поверхонь приміщення.

Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а такожі для освітлення приміщень в темний період доби. При організації штучного освітлення необхідно забезпечити сприятливі гігієнічні умови для зорової роботи і одночасно враховувати економічні показники.

Найменша освітленість робочих поверхонь у виробничих приміщеннях регламентується СНіП П-4−79 і визначається, в основному, характеристикою зорової роботи. Норми носять міжгалузевий характер. На їх основі, як правило, розробляють норми для окремих галузей промисловості.

В СНіП Н-4−79 вісім розрядів зорової роботи, із яких перших шість характеризуються розмірами об'єкту розпізнавання. Для І—V розрядів, які окрім того мають ще і по чотири підрозряди (а, б, в, г), нормовані значення залежатьне тільки від найменшого розміру об'єкта розпізнавання, але і від контрасту об'єкта з фоном та характеристики фону. Найбільша нормована освітленість складає 5000 лк (розряд Іа), а найменша — 30 лк (розряд УІІІв).

Спеціалісти ТОВ «Завод «Ізумруд» фактичне значення освітленості на робочому місці визначають шляхом вимірювання за допомогою люксметра або шляхом розрахунку за формулою:

де S_в, S_n — площа вікон (сумарна) і підлоги, м²;

ф_В — коефіцієнт світло пропускання вікна (ф_В=0,15…0,6);

r_l— коефіцієнт, що враховує відображення світла від внутрішніх поверхонь приміщення (r_l=1…10);

з_В — світлова характеристика вікон (з_В=6,5…29);

К_З — коефіцієнт запасу (К_З=1…1,5);

К_буд — коефіцієнт, який враховує затемнення вікон сусідніми будівлями (К_буд=1…1,7).

Отже, цей коефіцієнт буде дорівнювати 1,8, що відповідає нормі.

Згідно з ПУЕ, приміщення, де експлуатуються ЕОМ і ПЕОМ, належать до приміщень без підвищеної небезпеки ураження людини електричним струмом. Вимоги електробезпеки і пожежної безпеки у приміщеннях, де встановлені ВДТ ЕОМ і ПЕОМ, відображені у ДНАОП 0.00−1.31−99: ЕОМ і все устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження роботи їх, електропроводи і кабелі мають відповідати електробезпеці зони за ПВЕ та мати апаратуру захисту від струму короткого замикання.

Оскільки в приміщенні бухгалтерії використовується одночасно понад 9 ПЕОМ на помітному місці встановлений аварійний резервний вимикач, який в разі небезпеки повністю знеструмлює електричну мережу (крім освітлення).

Електромережі для під'єднання ВДГ, ЕОМ і ПЕОМ оснащуються справжніми штепсельними з'єднаннями та електророзетками, які, крім контактів фазового і нульового робочого провідників, мають спеціальні контакти для під'єднання нульового захисного провідника, що під'єднаний раніше ніж вони. Порядок роз'єднання при відімкненні мережі має бути зворотним. Заборонено під'єднувати обладнання до звичайної двопровідної електричної мережі, зокрема з використанням перехідних пристроїв. Електромережі штепсельних з'єднань та електричних розеток необхідно виконувати за магістральною схемою, по 3−6 в одному колі. При розташуванні їх уздовж стін провідники прокладають по підлозі в металевих трубах і гнучких металевих рукавах, а при розташуванні їх у центрі приміщення прокладають у каналах або під знімною підлогою в металевих рукавах. При цьому не дозволяється використовувати провід і кабель в ізоляції з вулканізованої гуми та інші матеріали, що містять сірку.

Для забезпечення виконання заходів з техніки безпеки на підприємстві існують певні вимоги до персоналу.

На підприємстві існує 5 груп з електробезпеки. Проводиться періодична перевірка знань персоналу, оформляється за встановленими нормами допуск до роботи, тобто виписують наряди. Періодично перевіряють виконання правил з техніки безпеки.

Робочий персонал повинен дотримуватися правила техніки безпеки, так як порушення правил експлуатації та ремонту може призвести не тільки до поломки технологічного обладнання, але й до нещасних випадків.

До технічних способів і засобів захисту від ураження струмом відносяться: ізоляція струмопровіднихчастин; захисне заземлення, занулення; захисне відключення; огороджувальний пристрій; попереджувальна сигналізація, знаки безпеки, засоби захисту та ін.

Пожежна безпека-стан об'єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі та впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання закону «Про пожежну безпеку».

Процес створення системи протипожежної безпеки на ТОВ «Завод «Ізумруд» складається з таких етапів:

1) проведення організаційних заходів щодо створення пожежної охорони в готелі;

2) проведення протипожежної підготовки працівників;

3) проведення протипожежної профілактики.

В приміщенні бухгалтерії ТОВ «Завод «Ізумруд» використовуються 3 ручні вогнегасники до 10 л, передбачено по одному вуглекислотному вогнегаснику з величиною заряду вогнегасної речовини 3 кг і більше на 20 м² площі підлоги. Крім того, на кожному поверсі є не менше двох переносних (порошкових, водопінних або водяних) вогнегасників з масою заряду вогнегасної речовини 5 кг і більше.

Вогнегасникам присвоюють інвентарні номери. Особа, відповідальна за пожежну безпеку на підприємстві, веде журнал обліку вогнегасників за встановленою формою і перевіряє стан вогнегасників не рідше ніж раз на місяць.

Пожежні повідомлювачі на ТОВ «Завод «Ізумруд» встановлені ручні та автоматичні. Автоматичний повідомлювач — це прилад оповіщення, який реагує на характерні ознаки пожежі: дим, радіаційне випромінювання, підвищення температури.

фінансовий аудит податковий облік

4.3 Визначення економічних наслідків виробничого травматизму (професійних захворюваннь) на ТОВ «ЗАВОД «ІЗУМРУД»

Одним з важливих засобів запобігання нещасним випадкам на виробництві є систематична, доцільно-спрямована пропаганда охорони праці на виробництві. Вона полягає у пробудженні та підтриманні зацікавленості до охорони праці; переконанні працюючих у необхідності того чи іншого заходу з охорони праці; популяризації нових засобів створення безпечних і нешкідливих умов праці. Це як правило розповідь, демонстрація зразків, ознайомлення з безпечними технологіями тощо. На досліджуваному підприємстві в кожному структурному підрозділі та в головній конторі знаходяться план евакуації, куточки з техніки безпеки, інструкції та плакати Нижче наведемо короткий аналіз стану травматизму, захворювання і пожеж та витрат на охорону праці за останні 3 роки на підприємстві (табл. 4.3).

Таблиця 4.3. Показники стану захворювання і травматизму в ТОВ «Завод «Ізумруд» за 2012 — 2014 рр.

Аналізуючи дані таблиці 4.3, слід зазначити, що в 2014 році в порівнянні з 2012 роком на заходи по охороні праці було асигновано більше 19 908 грн. або у 2,1 рази коштів, що є позитивною ознакою. Кількість випадків захворювань знизилась на 1 випадок, при цьому дні непрацездатності зменшились швидшими темпами — на 10 днів.

Таким чином коефіцієнт середньої кількості випадків захворюваності зменшився на 0,43, що є позитивним, причиною цього стало зменшення кількості випадків захворювань Коефіцієнт частоти травматизму, коефіцієнт тяжкості та коефіцієнт втрат робочого часу у 2012 — 2014 рр. знизилися на 0,74; 12 та 8,88 відповідно. Це відбуло за рахунок того, що так як у 2014 році на виробництві не було нещасних випадків.

Стосовно пожеж, то у 2013 році пожежа, яка завдала матеріальних збитків у розмірі 21 006 грн.

Таким чином, задовільний стан охорони праці приводить до зростання продуктивності праці, зниження випадків травматизму і захворювань працюючих, в наслідок чого покращується загальне фінансове становище підприємства.

Висновки та пропозиції

Підсумки дипломної роботи дозволили детально проаналізувати фінансово-господарські показники фінансового стану ТОВ «Завод «Ізумруд» та визначити основні фактори, що викликати його зміну, а також розглянути витрати підприємства в контексті податкових витрат. У даній роботі наведені теоретичні узагальнення і нові погляди на вирішення наукових проблем та практичних завдань визначення місця й ролі оподаткування з податку на прибуток. Це втілюється у рекомендаціях автора щодо раціоналізації методичних та організаційних засад здійснення податкових розрахунків та формування податкової звітності у системі бухгалтерського обліку, їх контролю, і спрямоване на підвищення ефективності облікових робіт, оптимізацію взаємовідносин «підприємство-бюджет» та сформулювати основні пропозиції з обліку та аналізу:

1. В бухгалтерському обліку під витратами розуміють «зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу. Податковий облік відображає не здійснену операцію, а фіксує факт настання податкових зобов’язань по сплаті податку на прибуток. Отже, валові витрати — це витрати, пов’язані з оплатою ТМЦ, виконаними роботами та отриманими послугами, а також і вартість отриманих, але не оплачених у звітному періоді ТМЦ, робіт, послуг.

2. Порядок визначення податкових витрат регламентується низкою законодавчо-нормативних актів України, основні з яких новий Податковий Кодекс України Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платниківподатків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

3. В результаті аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Завод «Ізумруд» встановлено:

— ліквідність підприємства ТОВ «Завод «Ізумруд» в цілому незадовільна.

— коефіцієнт швидкої ліквідності не задовольняв прийняті критерії але збільшується.

— коефіцієнт покриття у 2012 р.- 2014 р. збільшився.

— коефіцієнт маневреності власного капіталу у 2012;2014рр. падає нижче нормативного значення.

Базове підприємство у 2012 році отримало збитки. Показники рентабельності постійно зменшуються, у 2012 році рентабельність діяльності склала -0,1%, а вже у 2013 році - -2,1%. У 2014 році підприємство мало прибуток.

Отже, з проведеного аналізу протягом 2012;2014 років підприємство має погані показники фінансової стійкості та ліквідності але їх значення зростають.

4. У сучасних умовах господарювання відсутні об'єктивні передумови для існування окремої підсистеми бухгалтерського обліку — так званого «податкового обліку». Податкові розрахунки є технічним прийомом бухгалтерського обліку, який призначений для обчислення податкового зобов’язання щодо податків (зборів), належного до сплати у бюджет, за даними бухгалтерського обліку, а також для формування податкової звітності.

5. Розвиток економіки України та необхідність адекватного відображення економічних реалій у бухгалтерському обліку приводить до розуміння необхідності інтеграції бухгалтерського обліку і податкових розрахунків, яка дасть змогу створювати та використовувати спільну інформаційну базу, що дозволить зменшити трудомісткість облікового процесу та підвищити рівень контролю.

6. Для раціоналізації організаційних і методичних засад здійснення податкових розрахунків у системі бухгалтерського обліку доцільно застосовувати розроблений спосіб автоматизованого накопичення інформації про податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємства на внутрімашинних рахунках поза системою бухгалтерського обліку, а також формування податкової звітності.

7. Важливим напрямом покращення стану облікових робіт є узгодження моменту визнання витрат відповідно до податкового Кодексу та за принципами бухгалтерського обліку.

8. Побудова податкової стратегії підприємства передбачає розробку податкової політики, податкове планування та аналіз результатів його впровадження. У межах здійснення податкового планування за даними бухгалтерського обліку запропонована модель мінімізації податку на прибуток, внаслідок чого визначені важелі зменшення його бази оподаткування (застосування податкових пільг; здійснення затрат у межах, регламентованих законодавством обмежень щодо податкових витрат).

9. Аудит податкових витрат на предмет її достовірності, об'єктивності та відповідності чинному законодавству пропонується здійснювати за методикою «від загального — до конкретного». Оцінка показників податкової звітності і виявлення їх неузгодженості в процесі такого контролю дозволяють визначити основні напрями здійснення документальної перевірки точності і повноти відображення об'єкта оподаткування та розрахунку податкового зобов’язання.

10. Розглянувши систему управління охороною праці, варто зауважити, що проводяться всі види інструктажу та контроль за охороною праці, складаються всі види необхідних планів, належним чином фіксуються заходи охорони праці.

Визначено, що на підприємстві в кабінеті бухгалтера знаходиться 9 робочих місця. Природне і штучне освітлення в межах норми, повітрообмін на підприємстві перевищує норми. Що стосується нещасних випадків, то з летальним наслідком не зафіксовано.

Отже, на ТОВ «Завод «Ізумруд», виявлено, що санітарно-захисна зона витримана, жителі в межах зони проживають. Підприємством постійно проводяться заходи щодо благоустрою та озелененню санітарно-захисної зони. Загальний стан підприємства та території задовільний.

Список використаних джерел

1. Аналіз господарської діяльності: Опорний конспект лекцій [Текст]: НМП /Н.С.Барабаш. — К.: КНТЕУ, — 2004. — 283 с.

2. Атамас П. Й. Бухгалтерський облік у галузях економіки. Вид.2 Навчальний посібник / П. Й. Атамас // - К.: ЦУЛ, 2010. — 392 с.

3. Атамас П. Й. Управлінський облік. Вид.2 Навчальний посібник / П. Й. Атамас // - К.: ЦУЛ, — 2011. — 440 с.

4. Барановська Т. В. Облікова політика підприємств в Україні: теорія і практика. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук / Т. В. Барановська // - К.: НАУ, 2005. — 23 с.

5. Бенько М. М. Особливості та структурна схема організації бухгалтерського обліку в автоматизованій формі/ М. М. Бенько // Бізнес-Інформ. — 2001. — № 4. — С. 100 — 102

6. Білоусов А.В. Внутрішній аудит: перспективи розвитку і методика організації на підприємствах України / А.В. Білоусов // Бухгалтерський облік і аудит. — 2001. — № 2. — С. 54−57

7. Бойчук. І.М. Економіка підприємства: Навч. пос./ І.М. Бойчук // - К.: Атака, 2002. — 480 с.

8. Бородкін О. Внутрішньогосподарський (управлінський) облік: концепція і організація/ О. Бородкін // Бухгалтерський облік і аудит. — 2001. — № 2. — С.45−53.

9. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік / Ф. Бутинець // - Житомир: ЖІТІ, 2001. — 672с.

10. Бутинець Ф. Ф. Інформаційні системи бухгалтерського обліку. Підр. / За ред. Ф. Ф. Бутинця // Житомир.: Рута, 2002. — 544 c.

11. Бутинець, Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. [Текст]: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів / За редакцією Ф. Ф. Бутинця // 5-е вид., доп. і перероб. — Житомир: ПП «Рута», 2003. — 726 с. — ISBN 966−8059−22−0

12. Бутинець, Ф.Ф. Історія бухгалтерського обліку [Текст]: навч. посіб. / Ф. Ф. Бутинець // Мін-во освіти і науки України, Житомир. — Житомир: ПП «Рута», 2002. — 592 с.

13. Бутинець, Ф.Ф.Інформаційні системи бухгалтерського обліку. [Текст]/ Ф. Ф. Бутинець // Житомир: ПП «Рута», 2002. — 544 с.

14. БуфатінаІ.П.Особливості обліку витрат за національними стандартами/ І.П. Буфатіна // Все про бухгалтерськийоблік. — 2000. — № 12. — С. 4 — 10

15. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник / Бутинець Ф. Ф., Давидюк Т. В., Канурна З. Ф., Малюга Н. М., Чижевська Л. В. — Житомир: Рута, 2005. — 480 с.

16. Бухгалтерський фiнансовий облiк: теорія та практика: навчально-практичний посібник / [Н.І. Верхоглядова, В. П. Шило, С.Б. Ільїна та ін.]. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 536 с.

17. Бухгалтерський фінансовий облік. (конспект лекцій) Издательство: Кондор, 2010 г. — c. 318.

18. Валуєв Б.І. Управлінський облік: десять питань, на які не має відповіді / Б.І. Валуєв // Вісник ЖДТУ.- Економічні науки. — 2003. № 1. — С. 60−65.

19. Верхоглядова Н.І. Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика: [Навчально-практичний посібник] / [Н.І. Верхоглядова, В. П. Шило, С.Б. Ільїна та ін. ] - К.: Центр учбової літератури, 2010. — 536 с.

20. Власюк С. Огляд класифікаційних ознак програмних продуктів автоматизації бухгалтерського обліку [Текст] / С. Власюк // Економічний аналіз. — 2010. — Випуск 6. — С. 43 — 45.

21. Войнаренко М. П., Пономарьова Л. А., Замазій О.В. Міжнародні стандарти фінансової звітності та аудиту: Навч. Посібник / [М. П. Войнаренко, Л. А. Пономарьова., О.В. Замазій] - К.: Центр учбової літератури, 2010. — 488с.

22. Голов С. Ф. Управлінський облік: Підручник./ С. Ф. Голов // - 4-те вид. — К.: Лібра, 2008. — 704 с.

23. Голов С. Ф., Костюченко В. М. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами / С. Ф. Голов, В. М. Костюченко // К.: Фактор, 2010, 1008 с.

24. Голов С. Ф. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні / С. Ф. Голов // Дніпропетровськ, «Баланс — Клуб», 2001. 832с.

25. Горицька Н. Бухгалтерський облік і відображення у фінансовій звітності витрат відповідно до П (С)БО 16 «Витрати» / Н. Горицька // Дебет-Кредит, № 11/2000. — С.12−18.

26. ГорщарВ.1С:Облік витратнавиробництво продукці/ В. Горщар // Бухгалтерія — 2003. — № 35.

27. Господарський кодекс України N 436-IV від 16.01.2003р. (діє з 01.01.04р.)

28. Гринів Б.В. Економічний аналіз торговельної діяльності/ Б.В.Гринів.- К.: ЦУЛ, 2011. 392 с.

29. Гуцайлюк З. Ще раз про місце і роль управлінського обліку в інформаційній системі господарюючих суб'єктів /З. Гуцайлюк// Бухгалтерський облік. — 2004. — № 11. — С.45−49

30. Давидов Г. М. Аудит: підручник / Г. М. Давидов // - К.: Знання, 2004. — 511 с.

31. Економічнийаналіз: Навч. посібник / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М.І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2003. 556 с.

32. Завгородній В. П. Бухгалтерський облік в Україні. — 4-ті вид. / В.П. Завгородній // К.: А.С.К. 2001 р. — 848 с.

33. Зубілевич С. Звіт про фінансові результати/ С. Зубілевич// Бухгалтерський облік і аудит. — 1999. — № 11. — С. 14−19.

34. Івахненков С.В. Інформаційнітехнологіїворганізаціїбухгалтерського облікутааудиту: Навч. посіб/ С.В. Івахненков, 4-тє вид., випр. і доп. — К.: Знання, 2008. — 343 с.

35. Ільченко О.О. Відображення витрат на наукові дослідження та розробки в бухгалтерському обліку підприємства / О.О. Ільченко // Науковий вісник ДАСОА. — К.: 2008. — № 2 (19) — С. 35−39.

36. Ільченко О.О.Механізми мінімізації витрат при проведені інноваційної діяльності промисловими підприємствами: збірник наукових праць / Ільченко О.О. // - К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2008. — С. 70−73.

37. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22

38. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 (зі змінами, внесеними наказом Мінфіну від31.05.2012 р. № 658)

39. Інформацiйнi системи i технологiї в облiку [Текст]: навч. посiбник / О. В. Клименко // - К.: ЦУЛ, 2008. — 320 с.

40. Кім. Г. Бухгалтерський облік: первинні документи і порядок їх заповнення. Навчальний посібник / [Г. Кім, В. В. Сопко, Ю.К. Кім]: Вид. 2-ге, перероб. та доп. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 480 с.

41. Конституція України Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР

42. Концептуальна основа складання і подання фінансових звітів /Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) 2004. Ч.1,2 /Пер. з англ. за ред. С. Ф. Голова.- К: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2005. 1232с.

43. Корінько М. Д. Бухгалтерський облік: навч. посіб. для студ. ВНЗ. /М.Д. Корінько, Г. Б. Тітаренко, В. П. Карев, Н. М. Цветкова, В.П. Пантелеєв, О.І. Пилипенко, М. Т. Левочко // К.: ДП «Інформ.-аналіт. агенство», 2009. — 459с.

44. Крамаренко Г. О. Фінансовий аналіз і планування / Г. О. Крамаренко // - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. — 224 с.

45. Лень В. С. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: Навч. посібн. / В. С. Лень, В. В. Гливенко // - К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 556с.

46. Лист Мінфіну України № 31−34 020−07−25/5805 від 02.03.11р.(зміни в П (С)БО 9).

47. Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності. Наказ Міністерства економіки України 02.03.2010 № 226.

48. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства [Текст]: навчальний посібник / В. О. Мец — К.: Вища школа, 2003. — 278 с.

49. Мних Є.В. Економічний аналіздіяльності підприємства:Підручник / Є.В. Мних // - К.: КНТЕУ, 2008. — 514 с.

50. Моссаковський В. П. Парадокси бухгалтерського обліку в Україні / В. П. Моссаковський // Бухгалтерський облік і аудит. — 2011. — № 9. — с. 30−35.

51. Мултановська Т. В., Воінова Т.С., Горяєва М. С. Проблеми реалізації результатів аудиту на підприємстві/ Т. В. Мултановська, Т.С. Воінова // Бізнес-Інформ. — 2001. — № 2. — С. 155 — 157.

52. Нападовська Л. Управлінський облік: суть, значення та рекомендації щодо його використання в практичній діяльності вітчизняних підприємств/ Л. Нападовська // Бухгалтерський облік і аудит. — 2005. — № 8−9. — С. 50−62.

53. Нападовська Л. В. Управлінський облік/ Л. В. Нападовська // - К.: КНТЕУ, 2010. -. 647 с.

54. Організація бухгалтерського обліку [Текст]: навч. посібник / Ю.Д. Чацкіс, Е.С. Гейєр, О. А. Наумчук, І.О. Власова // - К.: Центр учб. літ-ри, 2011. — 564 с.

55. Організація і методика проведення аудиту [Текст]: навч.-практ. посіб / В. В. Сопко, Н.І. Верхоглядова, В. П. Шило и др. // К.: Професіонал, 2004. — 624 с.

56. Орлов І.В. Бухгалтерський облік і контроль зобов’язань суб'єктів господарювання: теорія і методологія: [монографія] / І.В. Орлов // - Житомир: ЖДТУ, 2010. — 400 с.

57. Панасюк В. М. Витрати виробництва: управлінський аспект: Монография [Текст] / В. М. Панасюк // - Тернопіль.: Астон, 2005. — 288 с.

58. Пантелеєв В.П. Фінансова звітність, посібник / В.П. Пантелеєв // Державна академія статистики, обліку та аудиту Держкомстату України. — К., 2006. — 227 с.

59. Пантелеєв В. П., Корінько М. Д. Внутрішній аудит, навч. посіб./ В.П. Пантелеєв, М.Д. Корінько, За ред. д.е.н., ред. В. О. Шевчука // Державна академія статистики, обліку та аудиту Держкомстату України. — К., 2006. — 247с.

60. Пантелєєв В. П. Аудит. — Навчальний посібник. / В.П. Пантелєєв // - К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2008. — 400 с.

61. Партин Г. О. Управлінський облік: [Навч. посіб. — 2-ге вид. випр. і доп.] / Г. О. Партин, А.Г. Загородній // - К.: Знання, 2007. -303 с.

62. ПархоменкоВ.М. Бухгалтерський облік, внутрішній контроль і економічний аналіз витрат на поліпшення якості продукції: проблеми теорії та методології (Текст): монографія / В. М. Пархоменко //- Житомир: ЖДТУ, 2010. — ISBN 978−966−683−269−9/ - 560c.

63. Пилипенко О. О. Управління витратами на сучасних підприємствах [Текст] / О. О. Пилипенко // Формування ринкових відносин в Україні. — 2006. — N 12. — C.8−11

64. Пилипенко I.I., Редько О. Ю. Стандарти аудиту та етики. Навч. посіб./ I.I. Пилипенко, О.Ю. Редько// - К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2007. — 277 с.

65. ПилипенкоО.І. Облік та аналіз власного капіталу:[автореферат дисертації на здобуття степ. канд. екон. наук]/ О.І. Пилипенко // Київ: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2005. — 24 с.