Характеристика професії касира в банку

Новосвітлівський професійний аграрний ліцей Звіт Про проходження виробничої практики супермаркеті «Лелека»

Характеристика професії касира в банку

Виконала:

Учениця 32 групи

Новосвітлівського ПАЛ

Заєрко Дар’я

1. Вступ. Інструктаж з охорони праці

касир професія банк лотерея Повинен знати: нормативно-методичні матеріали щодо ведення касових операцій; форми касових і банківських документів; правила приймання, видачі, обліку і зберігання грошових сум і цінних паперів; порядок оформлення прибуткових і видаткових документів; ліміти залишків готівки в касі, правила забезпечення їх зберігання; порядок складання касової звітності; перелік інформації, що становить службову таємницю або носить конфіденційний характер; державну мову; основи психології праці; правила експлуатації комп’ютерної, обчислювальної та організаційної техніки; основи трудового законодавства; правила і норми охорони праці та протипожежного захисту.

Повинен уміти: виконувати операції по внескам та іншим банківським операціям, по безготівковим розрахункам клієнтів через установи банку, пов’язані з розрахунково-касовим обслуговуванням та кредитуванням населення, з цінними паперами та іншими банківськими документами; вести первинний облік проведених за день операцій, грошової готівки, цінностей та цінних бланків по відповідній установі банку; забезпечити збереження грошових коштів та інших цінностей, ввірених відділенню. Вести операційний щоденник з відображенням у ньому усіх проведених за день операцій, а також заповнювати додаток до нього. Проводити в кінці операційного дня у затвердженому порядку щоденну перевірку грошової готівки, цінних паперів та бланків, виводити їх залишки, звіряти з відповідними документами; проводити висновок операційного дня; при оформленні документації використовувати наявні засоби автоматизації та механізації; берегти тайну по операціям, документам, рахункам та вкладам відділення банку та клієнтів.

Повинен знати і застосовувати на практиці: кращий досвід роботи за професією касир (в банку) та суміжних галузей конкуруючих банків в інших країнах; економічні досягнення, необхідні для успішного виконання професійних завдань і обов’язків; призначення, порядок становлення і перегляду норм праці, тарифних ставок, посадових окладів; виробничі (експлуатаційні) інструкції, інструкції з охорони праці, пожежної безпеки та правила внутрішнього трудового розпорядку у банку; норми ділової поведінки та етики професійних відносин; основні положення і порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників; застосування Кодексу законів про працю України та інших законодавчих актів, що регулюють професійну зайнятість громадян.

Повинен: раціонально і ефективно організовувати працю на робочому місці; додержуватися норм технологічного процесу; виконувати правила щодо здійснення діяльності, спрямованої на технічне обслуговування чи ремонт засобів технологічного оснащення; забезпечувати працездатний стан і показники надійності виробничої або функціональної системи за параметрами якості послуг, матеріальних і вартісних витрат на надання послуг; застосовувати способи і прийоми попередження відмов технологічних систем; сприяти ефективній діяльності функціональних систем вищих рівнів (відділу, банку в цілому); знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці і навколишнього середовища, правила безпечного поводження з устаткуванням, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; додержувати норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт; виконувати заходи для поліпшення умов праці, передбачені трудовим та колективним договорами і правилами внутрішнього трудового розпорядку; використовувати в разі необхідності засоби попередження і усунення природних і непередбачених виробничих негативних явищ (пожежі, аварії, повені тощо).

2. Організація і порядок здійснення касових операцій у банках

Вечірні каси приймають гроші від підприємств, установ, організацій і населення після закінчення операційного дня. Жодних видаткових операцій (за винятком операцій з вкладами та з цінними паперами) працівники вечірніх кас не проводять.

Функції операційного працівника за прибутковими операціями вечірньої каси виконує бухгалтер-контролер, з яким укладається угода про повну індивідуальну матеріальну відповідальність за зберігання грошей, що надходять до вечірньої каси. Бухгалтер-контролер має право контрольного підпису від імені установи банку прибуткових документів, а також супровідних відомостей до сумок з грошовою виручкою.

Порядок документообігу та приймання грошей вечірньою касою досить чітко регламентовано. Спочатку особа, що здає готівку, заповнює прибутковий документ на внесення готівки і передає його бухгалтеру-контролеру, який після відповідної перевірки, у свою чергу, передає документ касиру. Прийнявши готівку, касир підписує всі три частини об’яви про внесення готівки (власне об’яву, квитанцію, ордер) і проставляє на них штамп «Вечірня каса». Квитанція за двома підписами (бухгалтера-контролера і касира), засвідчена печаткою вечірньої каси, видається здавачу готівки.

Закінчивши приймання грошей, касир (разом із бухгалтером-контролером) звіряють суму готівки з даними касового журналу і прибуткових документів і підписують журнал.

Після закінчення оголошеного часу роботи вечірньої каси гроші, що надійшли, прибуткові касові документи, касовий журнал і печатку замикають на два ключі (касира і бухгалтера-контролера) у сейфі, який опечатують їхніми печатками і здають під охорону з розпискою в контрольному журналі осіб, що їх допущено до відмикання, замикання та опечатування грошових сховищ.

На початку наступного робочого дня працівники вечірньої каси продовжують виконувати свої функції. Вони приймають сейф від охорони, після чого здають гроші і прибуткові документи завідувачу каси під розписку в касовому журналі вечірньої каси. Після перевірки відповідності записів у журналі фактичній сумі готівки бухгалтер-контролер передає касовий журнал головному бухгалтеру.

Далі контрольні функції за проведенням касових операцій вечірньою касою виконує головний бухгалтер банку, який одержує від завідувача каси прибуткові документи вечірньої каси і підраховує за документами загальну суму надходжень.

Елементом внутрішнього контролю є факт звірки суми за документами із загальною сумою прибутку за касовим журналом. Про відповідність цих сум свідчить підпис головного бухгалтера в касовому журналі, який передається для відображення в бухгалтерському обліку. Усі прибуткові документи головний бухгалтер повертає завідувачу каси, а ордери передає операційним працівникам для запису на поточних рахунках контрагентів (клієнтів) банку.

Можна провадити операції у вечірніх касах і без бухгалтера-контролера. У цьому разі касир приймає гроші з використанням касового апарата, а тому печатка в нього вилучається.

Контрольний касовий апарат пломбує завідувач каси, який залишає собі один ключ керування лічильником-суматором, а другий ключ від лічильника видає касиру.

Приймаючи гроші, касир видає квитанцію з відбитком штампа контрольного касового апарата із зазначенням суми внеску. По суті, процедура приймання грошей не змінюється.

Касир перевіряє заповнену клієнтом об’яву про внесення готівки. Прийнявши гроші, підписує всі три документи, і на зворотному боці квитанції та об’яви проставляє штамп контрольного касового апарата. Відбиток штампа контрольного касового апарата з неправильно набраною сумою на прибутковому документі касир закреслює і за своїм підписом на ньому робить надпис «Не враховувати». Усі прибуткові документи касир залишає в себе.

Загальну суму прийнятих грошей касир записує цифрами та словами в контрольній стрічці, попередньо викресливши з неї всі неправильно занесені суми згідно із зіпсованими документами.

Підрахувавши фактичну суму грошей і звіривши її з даними контрольної стрічки, касир проводить записи в книзі обліку показників лічильників контрольного касового апарата та сум готівки, прийнятої вечірньою касою.

Уранці наступного дня касир звітує перед завідувачем каси, який, у свою чергу, виконує всі процедури контролю сум, що пройшли через касовий апарат, і передає контрольну стрічку та прибуткові документи головному бухгалтеру. Головний бухгалтер (або його заступник) підраховує за документами загальну суму надходжень і порівнює її з результатами запису в контрольній стрічці. Обов’язковою контрольною процедурою є перевірка головним бухгалтером порядкових номерів контрольної стрічки від першої до останньої операції. Контроль головного бухгалтера завершується підписанням контрольної стрічки і передачею її та всіх прибуткових документів до бухгалтерії для проведення записів у касовому журналі, який підписує той самий працівник бухгалтерії, який провів записи, а також головний бухгалтер.

Прибуткові документи повертаються завідувачу каси, а ордери передаються операційним працівникам для зарахування внесених сум на відповідні поточні рахунки контрагентів. Касовий журнал і контрольна стрічка передаються для відображення в бухгалтерському обліку. Контрольні стрічки підшиваються разом із прибутковими касовими журналами або з касовими документами.

Вечірні каси створюються для поліпшення обслуговування клієнтів і для залучення готівкових коштів. Саме тому банки значну увагу приділяють питанням приймання вечірніми касами сумок (мішків) із готівкою від інкасаторів Національного банку, залізничних станцій і підприємств зв’язку.

Слід зазначити, що діяльність вечірніх кас прямо пов’язана з функціями кас перерахунку, які функціонують як при вечірніх касах, так і окремо.

Схема руху готівкових коштів, що поступають від інкасаторських бригад, у вечірніх касах досить чітко визначена і відбувається за такими етапами.

1. Старший бригади інкасаторів здає касиру сумки (мішки) з готівкою в присутності всіх інкасаторів цієї бригади; водій автомашини повинен перебувати в приміщенні банку або в автомашині до закінчення приймання сумок з цінностями.

2. Здаючи сумки (мішки) інкасатори пред’являють бухгалтеру-контролеру накладні до сумок з грошовою виручкою, а до сумок з валютними цінностями — супровідні відомості та явочні картки.

3. Бухгалтер-контролер вечірньої каси перевіряє відповідність записів у накладних (супровідних відомостях) і явочних картках та реєструє пред’явлені інкасаторами сумки (мішки) в журналі обліку прийнятих сумок, мішків з готівкою і порожніх.

4. У міру реєстрації бухгалтер-контролер передає касиру накладні (супровідні відомості), а за даними записів у явочних картках установлює кількість і номери порожніх сумок (що не були використані в процесі інкасації), які підлягають поверненню до каси, і перевіряє відповідність кількості сумок, що їх здають інкасатори до каси, даним довідки про видачу інкасаторських сумок, мішків і явочних карток. Завершивши первинні процедури контролю, бухгалтер-контролер явочні картки повертає інкасаторам.

5. Касир, приймаючи сумки, проводить контроль їхніх зовнішніх параметрів (цілість пломб і їх відповідність засвідченим зразкам, відповідність номерів сумок, зданих інкасаторами, номерам, зазначеним у накладних).

6. Прийнявши за кожним заїздом (маршрутом) сумки і мішки, бухгалтер-контролер і всі інкасатори бригади підписують два примірники журналу прийнятих сумок і мішків з готівкою та порожніх сумок і другий примірник, скріплений печаткою вечірньої каси, видають старшому бригади інкасаторів.

7. Касир під контролем бухгалтера-контролера підраховує кількість сумок, що їх здають у грошове сховище (сейф), і звіряє її відповідність кількості, зазначеній у журналі обліку прийнятих сумок і мішків з готівкою та порожніх. Сейф замикають двома ключами, один з котрих зберігається в касира, другий — у бухгалтера-контролера.

8. Підсумковим документом проведеної роботи є складання довідки про прийняті вечірньою касою сумки (мішки) з готівкою і порожні.

Під час виконання всіх зазначених процедур проводиться контроль дефектності сумок і, якщо виявляються порушення (зовнішні дефекти або невідповідність сум, указаних у накладних і явочних картках), касир у присутності бухгалтера-контролера та інкасаторів, що здали ці сумки (мішки), розкривають їх і перелічують гроші.

Після завершення роботи складається акт у трьох примірниках за підписами всіх осіб, що були присутні під час підрахунку грошей із зазначенням дати та часу розкриття сумки і її номера, описом дефектів і зазначенням суми, що її виявлено підрахунком.

Перший примірник акта залишається у справах банку разом із супровідним документом, другий — з повідомленням про факт недостачі і речовими доказами (пошкодженою сумкою, пломбою, упаковкою і т. ін.) передається правоохоронним органам (за умови виявлення недостачі), а третій надсилається організації, яка здала готівку інкасатору.

Банки можуть установити порядок здавання готівки у вечірню касу без участі інкасаторських бригад. У цьому разі кожному суб'єкту господарської діяльності банк видає парну кількість інкасаторських сумок. Зразки пломб банк засвідчує підписами службових осіб і печаткою банку. На здачу готівки клієнти виписують до кожної сумки супровідну відомість у трьох примірниках (перший вкладається в сумку, другий і третій пред’являються бухгалтеру-контролеру вечірньої каси). Процедура приймання готівки аналогічна тій, що виконується за участю інкасаторських бригад. Після закінчення приймання сумок касир видає представнику підприємства копію супровідної відомості, підписану касиром та бухгалтером-контролером і засвідчену печаткою каси. Порожні сумки, що їх не було використано, повертаються під розписку в окремій книзі.

Дещо інший порядок установлено для приймання сумок із виручкою залізниць і підприємств зв’язку.

Представники цих організацій, доставивши в банк сумки з виручкою, розкривають у присутності працівників вечірньої каси страховий мішок і передають бухгалтеру-контролеру два примірники дорожньої відомості на збирання виручки залізничних станцій (або реєстр підприємств зв’язку) і конверт з накладними до сумок, а касиру — сумки з виручкою. Касир перевіряє сумки на предмет дефектності, а бухгалтер-контролер встановлює відповідність прийнятих сумок і накладних до них записам у дорожній відомості або реєстрі. За фактом приймання сумок видається розписка банку на других примірниках дорожніх відомостей або реєстрів за підписами бухгалтера-контролера і касира вечірньої каси, скріплених печаткою банку.

Перші примірники зазначених документів використовуються як реєстраційні журнали обліку прийнятих сумок з грошима і зберігаються в банку в окремій справі.

Про загальну кількість прийнятих від станцій залізниць і підприємств зв’язку сумок та об’явлену суму вкладених до них грошей робляться відповідні записи в довідці про прийняті вечірньою касою сумки (мішки) з готівкою і порожні сумки.

За підсумком роботи вечірньої каси вранці наступного дня касир і бухгалтер-контролер здають:

1) сумки з проінкасованою грошовою виручкою, накладні й супровідні відомості, а також порожні сумки — в касу перерахунку;

2) мішки (сумки) з готівкою кас банку при підприємствах і накладні до них під розписку в довідці про прийняті вечірньою касою сумки з готівкою і порожні сумки — завідувачу каси. Зіставивши фактичну наявність грошей з даними супровідної відомості, завідувач каси підписує цю відомість та накладну до неї і передає накладну в операційну касу для зарахування грошей на рахунок контрагента, а супровідну відомість — для включення до касових документів дня.

Перелічування готівки, прийнятої вечірньою касою, проводиться касами перерахунку.

3. Депозитні (вкладні) операції комерційних банків, їх види та характеристика

Вклад це грошові кошти у готівковій або безготівковій формі, у національній або іноземній валюті, що передані банку власниками, або третьою особою за дорученням та за рахунок власника для зберігання на певних умовах. Вкладні операції є основним джерелом формування залучених банківських ресурсів.

Банки залучають вільні грошові кошти шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовуються різні види банківських рахунків. Депозити бувають до запитання і строкові. Депозити до запитання розміщуються у банку на поточному рахунку клієнта. Вони використовуються власниками для здійснення поточних розрахунків з їх господарськими партнерами. За вимогою клієнта кошти з його поточного рахунка у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, оплати чеків або векселів.

Принципи організації депозитних операцій:

— депозитні операції здійснюються таким чином, щоб сприяти отриманню банківського прибутку або створювати умови для отримання прибутку в майбутньому;

— у процесі організації забезпечується різноманітність суб'єктів депозитних операцій та поєднання різних форм депозитів;

— у процесі здійснення банківських операцій забезпечується взаємозв'язок і взаємоузгодження між депозитними і кредитними операціями за термінами і сумами;

— особлива увага в процесі організації депозитних операцій приділяється строковим депозитам, які сприяють підтримці ліквідності балансу банку;

— у процесі організації депозитних операцій з метою забезпечення ліквідності діяльності банку щодо залучених коштів юридичних та фізичних осіб формуються обов’язкові резерви згідно з чинним законодавством (банки прагнуть, щоб резерви вільних коштів були мінімальними);

— прагнення розширення спектра банківських послуг, підвищення якості й культури обслуговування клієнтів, що має сприяти залученню депозитів.

У банківській практиці депозити класифікують:

1. За категоріями депонентів:

— депозити суб'єктів господарської діяльності;

— депозити фізичних осіб;

— депозити банків.

2. За способом оформлення:

— іменні депозити;

— депозити на пред’явника.

3. За строками використання:

— депозити до запитання;

— депозити на визначений термін (строкові);

— ощадні вклади.

Депозити за своїм економічним значенням можуть бути як пасивними, так і активними.

Активні депозити — розміщення банківських коштів на вклади в інші банки. Депозитні операції можуть бути активними лише на міжбанківському кредитному ринку. Пасивні депозити — це кошти, залучені банком.

У зв’язку з тим, що склад юридичних осіб неоднорідний, вклади також можна класифікувати залежно від форми організації, суб'єкта економічних відносин, форми власності, характеру інвестицій та інших ознак.

Вклади до запитання призначені для здійснення поточних розрахунків, розміщуються у комерційних банках на поточних та контокорентних рахунках і можуть бути у будь-який час частково або повністю поповнені або використані.

При відкритті поточних рахунків за вкладами до запитання юридичні особи укладають із банком спеціальну угоду, а фізичним особам відкривається та ведеться ощадна книжка.

У більшості банків вклади до запитання становлять найбільшу частку в структурі залучених коштів. Це найбільш дешеве джерело банківських ресурсів. Власник рахунку може в будь-який момент вилучити кошти, тому банк повинен мати завжди високоліквідні активи за рахунок зменшення частки менш ліквідних, але таких, що дають високі доходи. Тому на залишок коштів на рахунках до запитання виплачуються низькі відсотки.

Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позикових та інвестиційних операцій. В умовах відсутності (як правило) плати за депозити до запитання банки намагаються залучити клієнтів і стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їм додаткових послуг та підвищення якості обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточного рахунка, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків, застосування кредитних карток, чеків, розрахунково-консультативне обслуговування тощо. До вкладів до запитання належать також кредитові залишки за контокорентним рахунком або поточним рахунком з овердрафтом. Для покриття операційних витрат, пов’язаних з веденням поточних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Комісія може утримуватися завдяки депозитному відсотку. Деякі банки не стягують комісії за ведення поточних рахунків за умови зберігання на них стабільного залишку, не нижчого від встановленого рівня. Незважаючи на високу мобільність коштів на рахунках до запитання, є можливість визначити їх мінімальний нерухомий залишок і використати його як стабільний позичковий ресурс.

Банки зацікавлені у вкладах до запитання з двох причин:

— клієнти мають залишки грошей на рахунку і виникає можливість для банку використовувати ці залишки для короткострокового кредитування і отримання доходу;

— банк має можливість надати клієнту повний спектр банківських операцій та послуг.

Строкові вклади — це грошові кошти, розміщені у банку на суворо обумовлений термін не менше від одного місяця і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку. Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказування грошей на розрахунковий (поточний) рахунок або готівкою з каси банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний відсоток, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов. Строкові вклади є джерелом одержання прибутків їх власниками, вони оформляються угодою між вкладником і банком. Строкові вклади не використовуються для здійснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму внеску — зменшити або збільшити, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з такого депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених угодою відсотків. У цьому випадку відсотки знижуються до рівня, передбаченого за вкладами до запитання. До строкових вкладів належать:

— депозитні рахунки юридичних осіб;

— рахунки з обліку ощадних (депозитних) сертифікатів;

— строкові і цільові рахунки фізичних осіб;

— рахунки зі збереження бюджетних коштів або коштів з фінансування капітальних вкладень на відповідний термін, у визначений період.

За термінами строкові вклади поділяються на:

— депозити терміном до 1 місяця;

— депозити терміном від 1 до 3 місяців;

— депозити терміном від 3 до 6 місяців;

— депозити терміном від 6 до 12 місяців;

— депозити терміном більше 1 року;

— депозитні сертифікати.

Якщо вкладник продовжує зберігати гроші на депозитному рахунку після обумовленого терміну, він може розпоряджатися ним як поточним рахунком.

Перевагою строкових депозитних рахунків для клієнтів є отримання високого процента, а для банку — можливість використання прогнозованих ресурсів для кредитування. Недоліком строкових депозитів для клієнтів є низька ліквідність їх і неможливість використання для розрахункових і поточних платежів, а також для отримання готівки. Вклади коштів юридичних і фізичних осіб на депозитний рахунок банком оформляються шляхом:

— відкриття строкового депозитного рахунку з укладанням договору банківського вкладу (видачею ощадної книжки);

— видачі ощадного (депозитного) сертифіката.

Власник коштів замість відкриття депозитного рахунку може придбати ощадний (депозитний) сертифікат банківської установи на умовах, передбачених правилами їх випуску та іншими правилами.

Ощадні вклади призначені для нагромадження або розміщення грошових заощаджень Як і строкові, вони можуть поділятись за термінами, проте їх основна відмінність полягає у можливості поновлення у будь-який момент. Основними користувачами ощадних вкладів є фізичні особи. Вилучення ощадного вкладу, як правило, повинно здійснюватись за попереднім повідомленням. Ощадні вклади населення вигідні банку тим, що вони, як правило, мають довгостроковий характер і, відповідно, можуть бути джерелом довгострокових вкладень. Недоліки ощадних вкладів з погляду банку:

— великі витрати банківської установи у зв’язку з виплатою підвищених відсотків і зниження таким чином маржі;

— залежність цих вкладів від різних чинників: політичних, економічних, що підвищує загрозу швидкого відпливу коштів з цих рахунків зниження ліквідності банку;

— нездатність банку відновити ці ресурси на постійній основі.

Банки сплачують за користування грошовими коштами їх власникам відповідну плату у вигляді процентів, які встановлюються диференційовано залежно від виду вкладу, терміну зберігання, суми. Найнижчі проценти за вкладами до запитання. Строкові та ощадні вклади характеризуються підвищеними процентами. За порядком сплати та нарахування процентів розрізняють вклади:

— з постійною або змінною процентною ставкою;

— з простими або складними процентами;

— з періодичним нарахуванням та виплатою процентів або після закінчення терміну вкладу.

4. Безготівкові розрахунки

Безготівкові розрахунки по вкладу здійснюються тільки за письмовим розпорядженням (дорученням) власника рахунка, які є разовими і довгостроковими.

Разові і довгострокові розпорядження на списання сум із рахунків по вкладах оформляються на бланках встановленої форми, у яких повинні бити вказані:

— номер рахунка по вкладу;

— прізвище, ім'я та по батькові вкладника;

— номер поточного рахунка організації, на користь якої перераховуються кошти, її назва та ідентифікаційний код;

— назва обслуговуючого банку;

— вид платежу;

— період платежу;

— номер особового рахунка платника в організації - одержувача платежу;

— сума платежу;

— дата здійснення платежу.

Разове розпорядження складається з двох частин — «Доручення вкладника» та «Повідомлення». Зворотна сторона «Доручення вкладника» замінює ордер на списання сум із вкладного рахунка, а «Повідомлення» призначається організації, на користь якої списується платіж. Довгострокове розпорядження вкладник оформляє власноручно.

Працівник установи банку, відповідальний за виконання довгострокових доручень вкладників, у день строку платежу слідкує за своєчасним їх оформленням та проведенням:

— на підставі довгострокового доручення заповнює разове доручення окремо за кожним видом платежу;

— проводить операцію списання по особовому рахунку вкладника, вказує вид платежу і дату здійснення операції;

— проставляє на звороті «Доручення» разового розпорядження залишки по вкладу та процент після списання платежу;

— виконує операцію списання згідно з технологією, яка використовується для оформлення операцій по вкладних рахунках фізичних осіб.

При разовому списанні вкладник самостійно заповнює бланк разового доручення, в якому обов’язково вказує свою адресу. Отримавши заповнене доручення, працівник установи банку перевіряє його, звіряє підпис зі зразком підпису і виконує операцію, аналогічну з довгостроковими розпорядженнями.

Після закінчення операційного дня контролер виводить суми списання із вкладів по видах платежів:

— сплата за товари;

— квартирна плата і комунальні послуги;

— інші списання за послуги нетоварного характеру;

— платежі в бюджет (збори, штрафи, податки).

Відомості про операції зі списання сум із рахунка по вкладу, які проведені за довгостроковими дорученнями вкладника, записуються в ощадну книжку при першому її поданні або надаються вкладникові у вигляді виписки по рахунку. За згодою вкладника кілька операцій можуть бути записані в ощадну книжку загальною сумою.

При наданні вкладником доручення на перерахування суми на користь організації, поточний рахунок якої знаходиться в даній установі банку, на суму, яка списується по вкладу, складається разове доручення, виписується меморіальний ордер на зарахування і сума зараховується на поточний рахунок організації в установленому порядку. В цьому випадку повідомлення разового доручення приєднується до поточного рахунка і додається до виписки.

" Електронний гаманець" - різновид платіжної картки «електронний чек». Використовується для оплати товарів, наданих послуг та одержання готівкових коштів у розмірі, що не перевищує попередньо за депонованої суми, прямим списанням коштів із спеціального рахунка «електронних гаманців» у розрахунковому банку.

Особливістю зазначеного платіжного засобу є те, що банк-емітент відкриває загальний рахунок для врахування коштів, перерахованих усіма клієнтами банку, які отримали платіжні картки «електронний гаманець», а платником виступає розрахунковий банк.

У разі одержання платіжної картки «електронний гаманець» клієнт повинен сплатити кошти за його обслуговування у банківській системі (ця сума може включати також вартість самої картки). Оплата може бути виконана в готівковій або безготівковій формі. Платіжна картка клієнта дійсна для оплати товарів та послуг з моменту її завантаження. Для завантаження чи дозавантаження платіжної картки «електронний гаманець» клієнт вносить готівкові кошти до каси банку-емітента або за його письмовою вказівкою банком перераховуються кошти з поточного рахунка. Ці кошти зараховуються на рахунок «Консолідований рахунок «електронних гаманців». При поєднанні в одній платіжній картці платіжних інструментів «електронний гаманець» й «електронний чек» можливе дозавантаження «електронного гаманця» коштами, що знаходяться на чековому рахунку. Дозавантаження виконується в банкоматі або на платіжному терміналі, виконувати зазначену функцію. Платіжними терміналом або банкоматом формується відповідна трансакція про виконані операції.

Банкомат — електронний пристрій, який може без участі оператора виконувати основні касові функції (приймання депозитів, зняття готівкових коштів з рахунка, переказ коштів на рахунок, надання виписки про стан рахунку тощо) за допомогою платіжної картки. Дозавантаження «електронного гаманця» можливе також в іншому банку.

У разі відсутності коштів на поточному рахунку клієнта банк надає короткостроковий кредит на термін 1−2 дні, тобто на період проходження платежу з обслуговуючого банку в банк-емітент. Клієнт повинен сплатити банку-емітенту відсотки за користування кредитом у встановленому банком розмірі. Надання кредиту передбачається угодою, яка укладається між клієнтом і банком-емітентом при одержанні платіжної картки. Встановлені обслуговуючим банком комісійні за виконання цієї операції зараховуються у дохід банку. Для забезпечення розрахунків із підприємствами торгівлі та побутового обслуговування населення, що виконують обслуговування тримачів платіжних карток «електронний гаманець», банк-емітент щоденно перераховує на спеціальний рахунок у розрахунковому банку прогнозовану суму.

Інформацію для прогнозування банк-емітент отримує від процесингового центру. Вона складається на підставі аналізу платежів попереднього періоду, обсягу коштів, залучених банком-емітентом, надійності банку. Кошти, що залишилися на рахунку «Консолідований рахунок «електронних гаманців», можуть використовуватися банком-емітентом як вільні кредитні ресурси.

Процесинговий центр — спеціалізований інформаційно-обчислювальний центр, який виконує збір, обробку, зберігання та передавання кредитно-фінансовим установам інформації про необхідність переказу з рахунків осіб-тримачів платіжних карток грошових коштів за одержані товари та послуги, у тому числі послуги з одержання через банківські установи готівкових коштів, на рахунки осіб, що їх надають, а також виконує інші операції з обслуговування учасників системи електронних платежів, у якій застосовуються платіжні картки. Відповідно до укладеної угоди про участь у Національній системі масових електронних платежів банк-емітент сплачує послуги процесингового центру та розрахункового банку.

У разі, якщо клієнт розриває договір із банком на застосування платіжної картки «електронний гаманець», йому повертається залишок коштів, інформація про які знаходиться у пам’яті картки. Кошти можуть бути повернені як у готівковій, так і в безготівковій формі на його поточний рахунок.

Трансакції з інформацією про операції, виконані за допомогою карток «електронний гаманець», передаються протягом дня з платіжних терміналів та банкоматів до процесингового центру, де вони обробляються й сортуються відповідно до МФО банків-емітентів та МФО обслуговуючих банків.

Наприкінці дня ця інформація надсилається розрахунковому банкові для виконання міжбанківських розрахунків (банком-емітентом та обслуговуючим банком зазначена інформація надається до відома та для проведення внутрішньобанківських операцій). Операція із зарахування коштів на рахунки підприємств торгівлі та побутового обслуговування населення здійснюється відразу ж після одержання коштів від розрахункового банку.

У разі, якщо обслуговуючий банк є одночасно банком-емітентом платіжних карток «електронний гаманець», він отримує від процесингового центру інформацію про необхідні внутрішньобанківські платежі (обсяг платежів, виконаних за допомогою його карток на підприємствах торгівлі та побутового обслуговування населення, що є його клієнтами). Відповідно до укладеної угоди про участь у Національній системі масових електронних платежів обслуговуючий банк оплачує послуги процесингового центру.

1. Клієнт вносить кошти в банк-емітент. 2. Банк-емітент відкриває рахунок «електронних гаманців» у розрахунковому банку.

3. Банк-емітент видає платіжну картку «електронний гаманець» клієнтові.

4. Клієнт передає картку підприємствам торгівлі та побутового обслуговування населення.

5. Підприємства торгівлі та побутового обслуговування населення надають клієнтові товари, послуги.

6. Підприємства торгівлі та побутового обслуговування населення надають інформацію процесинговому центру.

7. Процесинговий центр надає інформацію банку-емітенту, розрахунковому й обслуговуючому банку.

8. Розрахунковий банк перераховує кошти за товари та послуги на поточні рахунки підприємств в обслуговуючий банк.

5. Перекази вкладів

Комерційні банки виконують доручення вкладників про переказ вкладів (повністю або частково), а також готівки в інші установи комерційних банків для зарахування на рахунки по вкладах, або для видачі готівки через внутрішню банківську платіжну систему. За виконання переказів вкладів, залежно від терміну зберігання та суми готівки, стягується плата в розмірі, установленому комерційним банком.

Установи комерційних банків здійснюють тільки іменні перекази.

Заява на переказ відповідної форми складається та підписується вкладником, його представником, спадкоємцем або особою, яка вносить готівку для переказу її в іншу установу комерційного банку.

При переказі з однієї установи комерційного банку кількох своїх вкладів вкладник може скласти одну загальну заяву про переказ із вказуванням у ній номера рахунка та суми кожного переказаного вкладу.

Вкладнику надається право дати установі комерційного банку, де зберігається його вклад, доручення на тривалий час про переказ із цього вкладу певних сум; такі перекази можуть виконуватися як на ім'я самого вкладника, так і на ім'я інших вказаних ним осіб. Строк дії доручення встановлюється комерційним банком.

Заява про переказ із вкладу сум протягом тривалого часу складається на бланку відповідної форми, в якому вказуються строки виконання переказу. Заява складається в двох примірниках, один із яких установа комерційного банку передає у бухгалтерію свого відділення для здійснення контролю. На підставі другого примірника заяви контролер (оператор) заповнює довгострокове доручення вкладника.

Довгострокові доручення вкладників зберігаються підібраними за строками виконання; до них приєднуються другі примірники заяв встановленої форми. Періодично контролер (оператор) повинен переглядати довгострокові доручення вкладників і слідкувати за своєчасним переказом вказаних сум.

Заява про переказ вкладу може бути представлена в установу комерційного банку, де ведеться особовий рахунок по цьому вкладу, або в установу комерційного банку, в яку повинен бути переказаний вклад, чи в одне з відділень комерційного банку, якому підпорядковані установи комерційного банку.

Разом із заявою про переказ частини або всієї суми вкладу повинна бути подана ощадкнижка.

Одержавши із бухгалтерії заяву про переказ вкладу з розрахунком, проведеним по документах наступного контролю, контролер (оператор) установи комерційного банку, де ведеться особовий рахунок вкладника, записує в особовому рахунку номер установи комерційного банку, в яку переказується вклад, при переказі вкладу на ім'я іншої особи — прізвище та ініціали особи, при переказі частини вкладу — суму переказу, суму утриманої із вкладу плати за переказ, новий залишок вкладу, відсотки, які відраховуються, і новий залишок відсотків; при переказі всього вкладу — відсотки, що відраховуються, залишок відсотків, суму перерахованих відсотків, залишок вкладу разом із нарахованими відсотками, суму утриманої плати за переказ і суму, що переказується, а потім робить відмітку про закриття вкладу.

При одержанні із бухгалтерії реєстра-ордера встановленої форми з додатком до нього платіжного доручення контролер (оператор) зобов’язаний впевнитися в наявності на реєстр-ордері дозвільних написів і підписів керуючого та головного бухгалтера відділення комерційного банку і дати дозвіл на зарахування суми, а на платіжному дорученні - дати складання реєстра-ордера і підпису особи, яка його склала.

Якщо в платіжному дорученні вказано, що на ім'я вкладника необхідно відкрити новий рахунок, контролер (оператор):

— відправляє його у встановленому порядку;

— записує в особовому рахунку прізвище, ім'я та по батькові вкладника, номер реєстра-ордера і платіжного доручення, номер установи комерційного банку, звідки надійшов переказ, дату зарахування переказаної суми на вклад, переказану суму;

— нараховує на переказану суму відсотки з дати, вказаної в особовому рахунку;

— робить у платіжному дорученні і на реєстрі-ордері відмітку про зарахування суми на вклад, вказує дату й підписує ці записи;

— направляє реєстр-ордер, платіжне доручення й ордер встановленої форми в складі звіту в відділення комерційного банку.

При першій явці вкладника контролер (оператор) упевнюється в особі вкладника за пред’явленим ним паспортом, дані якого записує на повідомленні відповідної форми, забирає в нього квитанцію встановленого зразка (якщо вона видавалась), дооформляє особовий рахунок, відкритий із зарахування проведеної суми, й алфавітну картку відповідної форми, виписує ощадкнижку, записує в ній операцію в тому ж порядку, що і в особовому рахунку.

Особа, яка подала заяву про переказ, може дати протягом місяця з дня оформлення заяви письмове доручення про його відміну.

6. Банківські платіжні картки

Банківська картка — персоніфікована пластикова картка, що надає її власникові можливість безготівкової оплати товарів або послуг; а також одержання готівкових коштів у відділеннях банків та у банкоматах.

Порядок використання банківської пластикової картки регламентується взаємними зобов’язаннями власника пластикової картки і банку-емітента. Випускаються пластикові картки за загальними правилами асоціацій банків і компаній — так званих платіжних систем.

Види пластикових карток:

Дебетові пластикові картки — дозволяють витрачати лише стільки, скільки є на вашому рахунку.

Кредитні - надають можливість витрачати кошти банку (які ви потім йому повертаєте) у межах установленого їм кредитного ліміту.

Овердрафтні пластикові картки — мають установлений банком ліміт, але за необхідності дозволяють іти в невеликий мінус. Їхня відмінність від кредитних карток полягає в тому, що сплатити борг перед банком необхідно в строго обмежений термін, наприклад, за місяць.

При виборі пластикової картки варто врахувати кількість і розташування банкоматів, а також розмір відсотка, що стягується за отримання готівки в іншому банку або іншій філії свого банку. У випадку ж із кредитною карткою особливо важливе співвідношення: вартість річного обслуговування відсотки по кредитах.

Банківські пластикові картки бувають декількох рівнів:

Мінуси: ці пластикові картки практично завжди вимагають проведення операцій з авторизацією, тому їх можна використати тільки в точках, обладнаних електронними засобами авторизації (банкомат, POS-термінал). До того ж ці пластикові картки завжди дебетові.

Класичні пластикові картки — це Visa Classic, Visa Business, Mastercard Standard. Номер, термін дії та ім'я власника ембосовані, тобто, нанесені спеціальним способом: ніби видавлені на лицьовому боці.

Плюси: ембосованими пластиковими картками можна користуватися в торговельних точках, які оснащені імпринтерами — пристроями, що переводять прізвище, ім'я та номер пластикової картки на спеціальний талон до оплати. Платіж таким способом виконується без зв’язку торговельної точки з банком. Як правило, така пластикова картка безкоштовно виготовляється і перевипускається. По таких пластикових картах дозволені операції в інтернеті та оплата замовлень по телефону або факсимільній заявці.

Золоті пластикові картки — це Visa Gold і Mastercard Gold.

Плюси: крім всіх можливостей класичних пластикових карток, їхньому власникові надають додаткові переваги: безкоштовне страхування при виїзді за кордон, знижки при оренді автомобіля за кордоном, можливість участі в дисконтних програмах банку та платіжних систем, у випадку крадіжки/втрати пластикової картки — екстрена видача готівки або перевипуск пластикової картки, пільгове членство в дисконтних системах і багато чого іншого.

Крім того, банки пропонують пластикові картки зі специфічними можливостями. Наприклад, пластикові картки, з яких можна знімати строго обмежену суму (дуже зручно для батьків, які відправляють своїх дітей на відпочинок за кордон) або розплачуватися тільки в Інтернеті. А мультивалютна пластикова картка дозволяє розпоряджатися коштами з картрахунку у двох і більше валютах.

Як відбувається покупка за допомогою пластикової картки?

При покупці з використанням пластикової картки розрахунки із продавцем проходять у два етапи: авторизація та списання. У той момент, коли ви віддаєте свою пластикову картку касирові і він проводить її через POS-термінал (або коли ви вводите реквізити пластикової картки на інтернет-сайті, називаєте їх по телефону і т.п.), термінал зв’язується через свій банк-еквайрер із платіжною системою та запитує в неї дозвіл на авторизацію покупки по даній пластиковій картці на дану суму.

Платіжна система, у свою чергу, зв’язується з банком-емітентом пластикової картки та одержує від нього або позитивну відповідь і код авторизації, або відмову і причину відмови. Причиною відмови, приміром, може стати нестача коштів на рахунку, статус пластикової картки «заблокована», перевищення встановленого по даній пластиковій картці ліміту операцій (по сумі або по кількості транзакцій за який-небудь період, наприклад, доба або місяць). Якщо отримано код авторизації, термінал роздруковує чек (або касир з імпринтером заповнює сліп) і операція вважається зробленою.

Терміни, які потрібно знати:

POS-термінал — це електронний пристрій, що зчитує дані пластикової картки з магнітної смуги і/або чипа, розташованого на пластиковій картці, і зв’язується з банком по електронних каналах зв’язку. Сума операції вводиться із клавіатури (якщо це POS-термінал, інтегрований у касу, то сума береться з даних каси до оплати). Всі дані операції друкуються на чеку терміналом. Для оплати через термінал може використовуватися пластикова картка будь-якого класу.

Імпринтер — це механічний пристрій, що робить відбиток із пластикової картки на чек (сліп) з паперу, що самокопіюється. Пластикова картка при цьому повинна мати рельєфні цифри і бути класом не нижче класичної пластикової картки. За допомогою імпринтера із пластикової картки і кліше, установленого на самому пристрої, виготовлюється відбиток на спеціальному бланку, що самокопіюється, — сліпі. У сліп крім даних пластикової картки і торговельної точки вноситься інформація про час, валюту і суму операції, а також проставляються підписи касира та власника пластикової картки. Він є документом про операцію із пластиковою карткою і слугує підставою для розрахунків між точкою обслуговування банківських пластикових карток, у якій зроблена операція, і банком-емітентом картки (за участю банка-еквайрера і платіжної системи).

Банкомат — це електронний пристрій, що дозволяє знімати готіку за допомогою банківських пластикових карток. По пластикових картах Visa, якщо це дозволено емітентом пластикової картки, можна довідатися баланс у будь-якому банкоматі.

Банкомати з розширеною функціональністю дозволяють здійснювати платежі із пластикових карток (як правило, на адресу компаній-операторів стільникового зв’язку, інтернет-провайдерів, постачальників комунальних послуг), поповнювати картковий рахунок готівкою, здійснювати грошові перекази між своїми банківськими рахунками.

Зверніть увагу: при використанні банкомата переконайтеся, що він обслуговує пластикові картки вашої платіжної системи (на екрані банкомата або на розміщеному на ньому стікері повинен бути логотип, що стоїть на вашій пластиковій картці).

7. Оформлення розрахункового чеку

Чек — це письмове розпорядження власника поточного рахунка (чекодавця) банку, в якому рахунок відкрито (банку-емітента), виплатити зазначену суму грошей пред’явникові чека (чекодержателю). Чеки, що застосовуються для безготівкових платежів, називаються розрахунковими.

Розрахунки чеками застосовуються переважно в платежах за отримані товари, виконані роботи, надані послуги, а також у деяких нетоварних платежах. На практиці чеки доцільно використовувати у внутрішньоміських розрахунках. Проте в Україні ця форма розрахунків розвинена слабо порівняно із західними країнами, у багатьох з яких чек є одним із основних платіжних інструментів.

Згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в господарському обороті України чеки можуть використовуватися в розрахунках між юридичними особами та між фізичними і юридичними особами. Розрахунки чеками між фізичними особами не допускаються.

Розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підприємств і фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги).

Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунка чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають сплаті готівкою.

Розрахункові чеки виготовляються на замовлення комерційного банку Банкнотно-монетним двором Національного банку на спеціальному папері з дотриманням усіх обов’язкових вимог. Розрахункові чеки брошуруються в чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів.

Розрахункові чеки, що використовуються фізичними особами для здійснення одноразових операцій, виготовляються як окремі бланки, їх облік банки ведуть окремо від чекових книжок.

Розрахункові чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку.

8. Операції з цінними паперами

З цінними паперами проводять різні операції. Метою їх здійснення є забезпечення випуску, обігу, використання цінних паперів як застави, виплати доходів на них, установлення контролю за діяльністю емітента та ін. До основних операцій з цінними пал ерами належать:

— випуск;

— емісія;

— розміщення;

— конвертація;

— нарахування і виплата доходів;

— погашення.

Випуск цінних паперів — це сукупність певного виду цінних паперів одного емітента, що пропонується інвесторам з метою вирішення поставлених задач. Як правило, цінні папери, що належать до одного випуску, мають одну номінальну вартість та забезпечують їх власникам однакові права. Так, випуск акцій проводиться з метою формування статутного капіталу акціонерного товариства або зміни його величини. Всі акції, що відносять до такого випуску, повинні мати однакову номінальну вартість. Кожна акція надає її власнику права, що передбачені установчими документами. Емітентом облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) є Кабінет Міністрів України. Метою їх випуску є залучення коштів до Державного бюджету. Облігації одного випуску мають бути однакової номінальної вартості та терміну погашення. Власники ОВДП мають право на їх перепродаж, одержання доходів (на процентні облігації) та коштів у разі їх погашення.

Емісія цінних паперів — комплекс дій емітента щодо випуску та розміщення цінних паперів. До таких зараховують:

— визначення обсягів, виду та форми випуску цінних паперів;

— прийняття рішення про розміщення цінних паперів;

— реєстрацію випуску цінних паперів;

— підготовку проекту емісії фінансових інструментів (у разі публічного їх розміщення);

— вирішення питань, пов’язаних з веденням реєстру власників цінних паперів;

— виготовлення сертифікатів цінних паперів (у разі випуску у документарній формі);

— розкриття інформації, що міститься в проспекті емісії цінних паперів;

— організація розміщення цінних паперів;

— реєстрація звіту про підсумки публічного розміщення цінних паперів.

Якщо емітент здійснює повторні емісії цінних паперів, до його дій додаються:

— задоволення потреб акціонерів щодо використання свого першочергового права на придбання акцій;

— організація викупу акцій у акціонерів, які голосували проти проведення додаткової емісії на їх вимогу.

Розміщення цінних паперів — це відчуження цінних паперів шляхом укладання цивільно-правових договорів з інвесторами. Розміщення цінних паперів може проводитися безпосередньо емітентом або андерайтером. За формами розміщення буває закрите (приватне) та відкрите (публічне). Форми розміщення цінних паперів відображені схемі.

Закрите (приватне) розміщення цінних паперів передбачає розміщення цінних паперів між заздалегідь визначеним колом осіб. Прикладом може бути розміщення акцій акціонерного товариства серед засновників. У закритому акціонерному товаристві розміщення акцій проводиться тільки серед визначеного кола осіб. А основним документом, в якому відображаються результати такого розміщення є установчий договір. У відкритому акціонерному товаристві за установчим договором, згідно із законодавством України, потрібно розмістити не менше 25% від випуску акцій. У випадках, коли проводяться повторні емісії коло учасників приватного розміщення зростає. Адже кожний акціонер має право на придбання частки акцій нового випуску у такому обсязі, який йому належав до повторної емісії.

Форми розміщення цінних паперів Відкрите (публічне) розміщення цінних паперів — це розміщення, за якого коло осіб, у якому розміщують такі папери, є заздалегідь невизначеним. Таке розміщення проводиться після завершення закритого продажу акцій. Воно може здійснюватися як безпосередньо емітентом, так і андерайтером. Публічне розміщення акцій можливе тільки для відкритих акціонерних товариств. Воно проводиться у формі підписки або продажу на фондовому ринку (біржовому або позабіржовому). Андерайтер — це юридична особа, що виконує операції з розміщення цінних паперів на основі угоди з емітентом. Андерайтером може бути тільки професійний учасник фондового ринку, який має ліцензію на проведення брокерської та дилерської діяльності. Як правило, це комерційні банки і торговці цінними паперами. Проведення публічного розміщення акцій передбачає підготовку та оприлюднення інформації про його умови в проспекті емісії акцій.