Загальна характеристика кризових явищ в економіці

ВСТУП Починаючи з років незалежності, Україну охопила низка економічних криз з якими вона мала справлятися, як самостійна та незалежна держава. Ці періоди можна охарактеризувати періодами кризового впливу глобального ринку на вітчизняну економіку, національної політичної і економічної кризи, спричиненої наростанням негативних явищ, перш за все, у фінансовій сфері. При цьому, повільне запровадження необхідних антикризових заходів для підтримки і подальшого розвитку української економіки припускає наростання таких явищ до рівня, на якому вони вже не можуть бути ефективно подоланими.

Чимало науковців внесли свій вагомий вклад в дослідження даної теми, а саме: М.І. Туган-Барановський, Проноза Павло Володимирович, Базилюк Я. Б., Белинську Я. В., Гальчинський А. С., Жаліло Я. А та багато інших. Але наша країна все ж досі потребує ще більшого та детальнішого вивчення теми кризових явищ.

Таким чином, сьогодні з особливою гостротою постає проблема вироблення дієвого механізму, який би визначив нові принципи формування антикризової політики, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади.

Ці та інші питання, пов’язані з визволенням української економіки від кризових явищ не є новим. Проте багато з них чекають на своє практичне вирішення. Саме ця обставина зумовила потребу у детальному вивченні процессу передумов та тенденцій розвитку кризових явищ в економіці України. Адже, щоб подолати проблему потрібно достовірно знати причини її виникнення.

Тому, зважаючи на все вищесказане можна сказати, що дана тема є досить актуальною.

Отже, метою курсової роботи є визначення передумов і тенденцій розвитку елементів кризових явищ в економіці України та впливу цих явищ на економіку сьогодення.

Виходячи з мети визначено наступні завдання:

· Дослідження загальних понять та сутності кризових явищ вцілому;

· вивчення основних причин виникнення кризових явищ;

· дослідження стану загального розвитку України в умовах економічної кризи;

· аналіз кризових явищ на прикладі державних підприємств;

· дослідження наслідків економічних криз для розвитку України;

· розробка основних заходів антикризової політики.

Слід відзначити, що останнім часом у наукових виданнях і засобах масової інформації з’являється багато публікацій щодо шляхів виходу із кризи. Але досліджень, які б всебічно аналізували функціонування держави в умовах кризи на різних рівнях, нажаль недостатньо.

Предметом дослідження є: передумови і тенденції розвитку кризових явищ в економіці України.

Об'єктом: кризові явища в економіці України.

Щодо методів дослідження, то в даній курсовій роботі були використані методи порівняльного аналізу, методи концептуальних положень.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРИЗОВИХ ЯВИЩ В ЕКОНОМІЦІ

1.1 Поняття, сутність та види криз Поняття криза має багато рівнів і трактувань. Визначення «криза» походить від грецького слова «crisis», що означає «вирок, рішення по якому-небудь питанню, або в сумнівній ситуації». Також може означати «вихід, рішення конфлікту (до ін. військового)». Але сучасне значення слова найбільш часте застосування знаходить у Гіппократа й лікарів: і криза означає вирішальну фазу розвитку хвороби. У цьому змісті мова заходить про «crisis» тоді, коли хвороба підсилює інтенсивність або переходить в іншу хворобу або взагалі закінчується смертю.

B XVII-XVIII сторіччях поняття криза стала застосовуватися й у відношення до процесів які відбуваються у суспільстві, військові та політичні кризи, при цьому використалося майже не змінене значення кризи взяте з медицини.

I нарешті в ХІХ столітті значення перейшло в економіку. «Класичне» економічне поняття кризи, що сформувалося в той час, означає не бажану й драматичну фазу в капіталістичній економічній системі, що характеризується коливаннями й негативними явищами, перешкодами.

Можна дати саме загальне визначення кризи.

Економічна криза - це значне порушення рівноваги в господарській системі, що часто супроводжується втратами й розривом нормальних зв’язків у виробництві й ринкових відносинах, що, B остаточному підсумку, веде до дисбалансу функціонування економічної системи в цілому.

Сутність економічних криз Кожна криза дозріває у фазах пожвавлення й підйому. Це фази стійкого розширення виробництва. У цей період збільшуються доходи населення й росте сукупний споживчий попит. Ріст споживчого попиту спонукує підприємців розширювати виробничі потужності й збільшувати капіталовкладення. Отже, росте попит на засоби виробництва. Збільшення загального сукупного попиту починає випереджати темпи зростання суспільного виробництва. Кругообіг індивідуальних капіталів протікають безперешкодно, знижується гострота конкурентної боротьби. Тому зменшуються стимули нових впроваджень, відновлення виробництва. Відтворення протікає на переважно екстенсивній основі. Такий розвиток триває доти, поки темпи зростання виробництва не починають випереджати темпи росту платоспроможного попиту. Коли це відбувається, то наступає надвиробництво товарів, a разом з ним і економічна криза. Економічна криза виявляє пере нагромадження капіталу, що виступає в трьох формах: надвиробництво товарного капіталу (ріст нереалізованої продукції), перенагромадження продуктивного капіталу (збільшення недовантаження виробничих потужностей, ріст безробіття). Перенагромадження грошового капіталу (збільшення кількості грошей, не вкладених у виробництво). Загальним результатом перенагромадження капіталу стає ріст витрат виробництва, падіння цін і, отже, прибутку.

Але економічна криза виявляє не тільки межа, але й імпульс у розвитку економіки, виконуючи стимулюючу («очисну») функцію. Під час кризи виникають спонукальні мотиви до скорочення витрат виробництва й збільшенню прибутку, підсилюється конкуренція. Економічна криза приводить до морального зношування засобів виробництва, не здатних забезпечити прибуткове функціонування капіталу. Biн же створює стимули для поновлення капіталу на новій технічній основі. Тому криза дає початок переважно інтенсивному розвитку економіки. 3 ним кінчається попередній період розвитку й починається наступний. Криза — найважливіший елемент механізму саморегулювання ринкової економіки. Таким чином, циклічність як форма руху ринкової економіки має своїм епіцентром криза, у якому виявляються й межу, і імпульс росту економіки. Викликаючи масове моральне зношування основного капіталу, криза розчищає шлях для масових інвестицій, причому на новому технічному рівні.

Але перехід до розширення виробництва й до його відновлення не може відбутися в один момент. Тому на зміну кризі приходить фаза депресії. У ході депресії ці умови закріплюються й починається період інтенсивного розвитку, що охоплює всю наступну фазу — пожвавлення. Наприкінці фази пожвавлення стимули відновлення вичерпують себе. I наступна фаза циклу — підйом — знову починає екстенсивний розвиток.

Таким чином, причина циклічного характеру розвитку економіки криється в конфлікті умов виробництва й умов реалізації, у протиріччі між виробництвом, що прагне до розширення, i не встигаючим за ним ростом платоспроможного попиту. Істотні зміни в сукупній пропозиції та сукупному попиті виявляються в економічній Кризі, що е не тільки порушенням пропорційності суспільного виробництва, але й поштовхом до рівноваги й збалансованості економіки. Механізмом циклічного руху виступає падіння цін (відповідно знецінення основного капіталу й зниження заробітної плати).

На тривалість і глибину економічної кризи істотно впливає коливання інвестицій. Криза утворить вихідний момент для нових масових. капіталовкладень. Це пов’язане з тим, що, по-перше, криза знецінює основний капітал і тим самим створює умови для відновлення виробничого апарата. По-друге, криза примушує до відновлення основного капіталу на новій технічній базі, що викликає зниження витрат виробництва й відновлення до кризового рівня прибутку. Масове моральне зношування основного капіталу, викликаний кризою, змушує всіх підприємців застосовувати нову техніку. Отже, криза розчищає шлях для масових інвестицій, допомагаючи економіці перейти в іншу фазу. Тому відновлення основного капіталу є матеріальною основою періодичності криз і тривалості циклу.

У ході всього економічного циклу динаміка виробництва нерозривно пов’язана з рухом основного капіталу й відбувається на базі цього руху. Криза завершує період обороту більшості індивідуальних капіталів і в той же час дає початок новому циклу обороту. Тим самим створюється нова матеріально-технічна база для наступного економічного циклу.

Таким чином, циклічність як форма руху ринкової економіки має своїм епіцентром криза, у якому виявляються й межу, і імпульс росту економіки. Викликаючи масове моральне зношування основного капіталу, криза розчищає шлях для масових інвестицій, причому на новому технічному рівні. Отже, моральне зношування техніки й динаміка науково-технічного прогресу перетворює відновлення основного капіталу в синхронне B масштабах всієї економіки. A мінливість кон’юнктури надає масовому відновленню основного капіталу додаткову нерівномірність. Звідси безперервні коливання ділової активності, чергування переважно екстенсивного (фаза підйому) і переважно інтенсивного (після кризи) типів економічного росту. A реальний циклічний процес з’являється складним явищем, обумовленим оборотом основного капіталу, науково-технічним прогресом, динамікою кон’юнктури. Установлення суверенітету, розпорядження своїми природними ресурсами дозволили країнам, що розвиваються, домогтися більше справедливих цін на сировину й збільшити доходи від експорту. Але розвинені країни зуміли в 80-і роки за рахунок застосування дешевих замінників і переходу на ресурсозберігаючі технології домогтися зниження цін на нафту й сировинні товари.

Необхідний поділ кризового процесу на різні стадії зв’язана в першу чергу для того, щоб визначити крапку й час застосування заходів щодо надання впливу на кризу, недопущенню й подоланню кризи.

Стадії економічних криз Крістек характеризує стадії кризового процесу з погляду можливостей, потенціалу подолання кризи й раннього оповіщення про нього.

Окремі стадії кризового процесу по Крістеку можна описати в такий спосіб:

1. Стадія: потенційна криза Криза підприємства як процес знаходить свій початок у фазі потенційного, тобто тільки можливого але ще не реальної кризи підприємства. I через відсутність достовірних симптомів кризи даний стан підприємства характеризується як квазинормальне, тобто практично як стан у якому постійно перебуває підприємство, і воно дає час/крапку відліку виникнення кризи на підприємстві.

2. Стадія: латентна/схована криза Ця фаза кризового процесу характеризується схованим уже наявним або з великою ймовірністю незабаром, що починається кризою, впливу якого не обумовлені наявним у наявності в підприємства стандартним інструментарієм. Але застосування спеціальних методик раннього розпізнавання дозволяє на цій стаді ї зробити активний вплив на латентну кризу за допомогою попереджуючих заходів. У загальному на даній стадії наявний у наявності в підприємства потенціал подолання кризи як правило не використається в повному обсязі. Основний упор тут лежить у застосуванні систем раннього оповіщення/розпізнавання.

3. Стадія: гостра переборна криза

Ha цьому етапі починається безпосереднє відчуття підприємством вихідні від кризи негативного впливу. Разом із цим підсилюється інтенсивність реальних, проти підприємства спрямованих деструктивних впливів, що викликає різку недостачу, тиск часу, терміновість/невідкладність прийняття рішень. При подальшому зменшенні альтернативних варіантів дій через вичерпання, що е B наявності підвищуються вимоги по знаходженню діючих шляхів рішень проблем (факторів подолання кризи). На цьому етапі для подолання кризи потрібна мобілізація все більших чинностей підприємства й вичерпуються повністю наявні в наявність резерви пo подоланню кризи. Ha даній стадії ще є можливість подолання (приборкання) гострої кризи, тому що наявність, що є в наявності подолання кризи достатній для того щоб упоратися із кризою. Підвищуються до межі вимоги до подолання кризи, і заходу щодо подолання кризи повинні виявити свою дію нa поліпшення ситуації за дуже незначний проміжок часу, наявний у розпорядженні.

4. Стадія: гостра непереборна криза Якщо не вдається приборкати гостра криза, то підприємство вступає в останню стадію розвитку кризового процесу, що закінчується ліквідацією підприємства. На цьому етапі вимоги для подолання кризи значно перевищують наявний потенціал. Подолання кризового процесу не можливо, особливо через відсутність або невдалі заходи, дій, через екстремально сильний тиск часу й через інтенсивність, що підсилюється, спрямованих проти підприємства деструктивних впливів.

Криза підприємства являє собою переломний момент y послідовності процесів подій і дій. Типовим для кризової ситуації є два варіанти виходу з її, або це ліквідація підприємства як екстремальна форма, або успішне подолання кризи.

Проміжки між початком і завершенням кризи бувають різної тривалості. Однієї сторони є тривалі, слабко прискорювані кризові процеси, з іншої сторони існують зненацька виникаючі кризові процеси, високої інтенсивності й з коротким строком розвитку. Криза може абсолютно зненацька виявитися під час гармонічного розвитку підприємства й носити характер непереборної катастрофи або виникнути відповідно до припущень і розрахунками. Але в рідких випадках криза з’являється зненацька, тобто без якого-небудь попереджена для фахівців підприємства.

При кризі панує недостача часу й рішень. Оцінка обмеженого часу для прийняття рішень залежить від стану кризи й визначає цим недостачу часу або терміновість рішення проблем.

При кризі важливим є проблема керування. Висока комплексність керування в умовах кризи дозволяє з однієї сторони впливати на розвиток автономних процесів і охоплює з іншої сторони специфічну проблематику керівництва: необхідність його високої якості й наявність тільки двох варіантів кінцевого результату дій менеджменту, тобто можливо або банкрутство, або успішне подолання кризи.

1.2 Класифікація та основні причини виникнення кризових явищ Класифікація економічних криз.

Перша підстава — по масштабах порушення рівноваги в господарських системах.

Загальні кризи охоплюють все національне господарство.

Часткові - поширюються на яку-небудь одну сферу або галузь економіки.

· Фінансова криза - глибокий розлад державних фінансів. Воно проявляється в постійних бюджетних дефіцитах.

· грошово-кредитна криза - потрясіння грошово-кредитної системи. Відбувається різке скорочення комерційного й банківського кредиту, масове вилучення внесків і крах банків, погоня населення й підприємців за готівкою, падіння курсів акцій і облігацій, a також норми банківського відсотка.

· валютна криза виражається в ліквідації золотого стандарту в обігу на світовому ринку й знеціненні валюти окремих країн (недостача іноземних «твердих» валют, виснаження валютних резервів у банках, падіння валютних курсів).

· біржова криза - різке зниження курсів цінних паперів, значне скорочення їхніх емісій, глибокі спади в діяльності фондової біржі.

Друга підстава класифікації криз — по регулярності порушення рівноваги в економіці:

· Періодичні кризи повторюються регулярно через якісь проміжки часу (інша назва — циклічні кризи).

· Проміжні не дають початку повного ділового циклу й перериваються на якійсь фазі; є менш глибокими й менш тривалими.

· Нерегулярні кризи мають свої особливі причини виникнення.

· Галузева криза охоплює одну з галузей народного господарства й викликається зміною структури виробництва, порушенням нормальних господарських зв’язків і ін.

· Аграрна криза - це різке припинення збуту сільськогосподарської продукції (падіння цін на сільськогосподарську продукцію).

· Структурна криза обумовлена порушенням нормальних співвідношень між галузями виробництва (однобоким і виродливим розвитком одних галузей на шкоду іншим, погіршенням положення в окремих видах виробництва).

Третя підстава класифікації криз — пo xарактеру порушення пропорцій відтворення. Тут виділяють 2 види криз:

· Криза надвиробництва товарів - випуск зайвої кількості корисних речей, що не знаходять збуту.

· криза недовироблення товарів - гостра їхня недостача для задоволення платоспроможного попиту населення.

Щодо основних причин виникнення кризових явищ, то досить суперечливі точки зору на причини економічних криз. I для цього е чимало об'єктивних передумов. Справа в тому, що вплив на циклічність відтворення тих самих факторів у різні періоди досить по-різному й до того ж прояв їх в окремих державах має свої особливості. Багато економістів тривалість циклу зв’язують із науково-технічним прогресом (НТП). Активна частина основного капіталу морально застарівала протягом 10−12 років. Це вимагало її відновлення, що служило стимулом економічного пожвавлення. Тому що вихідним поштовхом служить заміна встаткування й технологій, то відновлення основного капіталу називають матеріальною основою економічного циклу.

У К. Маркса була своя система поглядів не тільки на причини, що визначають тривалість циклів, але й на саму природу циклічності. Принциповою відмінністю точки зору К. Маркса в даній проблемі е те, що причини циклічності капіталістичного відтворення він бачив у самій природі капіталізму, безпосередньо в протиріччі між суспільним характером виробництва й часткою характером присвоєння його результатів (Рис. 1.1, Рис 1.2).

К. Маркс виділяв 4 фази циклу, що послідовно поміняють один одного: криза, депресія, пожвавлення, підйом. У сучасній економічній літературі широко використають термінологію, вироблену Національним бюро економічних досліджень США, відповідно до якої цикл включає наступні 4 фази: вершина (пік, бум), стиск (рецесія, спад), дно (депресія), пожвавлення (розширення).

Ha графіку пo горизонтальній осі відкладається час (t), пo вертикалі - обсяг виробництва (Q). Зростаюча пряма ОА свідчить про постійний економічний picm i розвиток ринкової економіки в цілому.

Рис. 1.1 Графік постійного економічного росту Рис. 1.2 Динаміка розвитку ринкової економіки у різних періодах Якщо брати більше короткі проміжки часу, то динаміка розвитку ринкової економіки з урахуванням різних періодів (100, 50, 8−10 років) може бути представлена іншим, більше точним графіком.

Під економічним ростом прийнято розуміти збільшення обсягів товарів і послуг, створених за певний період.

Представники неокласичної й ліберальної шкіл висувають різні причини економічних криз, не зв’язуючи їх із природою капіталізму. Багато хто них уважають причиною криз недоспоживання населення, що викликає надвиробництво. Наслідницею теорії недоспоживання була Джоан Робісон, лідер лівого кейнсіанства. Ліками від криз уважалося стимулювання споживання. Але виникаючий недолік споживання (платоспроможності) е скоріше слідством, чим причиною криз.

Більше близькі до марксистської позиції економісти, що вважають причиною криз диспропорціональність, або «нерівновага». Кризи обумовлені відсутністю правильних пропорцій між галузями, стихійними діями підприємців. Теорія нерівноваги сполучається з іншим розповсюдженим поглядом па кризи як на породження зовнішніх умов — політичних, демографічних, природних. Ф. фон Хайек — прихильник ринкової волі й лютий супротивник державного втручання вважав, що кризи надвиробництва виникають через надлишкове фінансування з боку держави (дешевих кредитів, накачування попиту).

Існує й психологічна теорія криз. На думку Й. Шумпетера, кожній фазі властива своя психологічна картина, що формує відношення до інвестицій. Паніка й розбрід кризового стану ведуть до застою капіталовкладень, підвищений мій настрій в умовах підйому стимулює гарячку.

Економічною наукою до теперішнього часу розроблений цілий ряд різних теорій, що пояснюють причини економічних циклів і криз. П. Самуельсон, наприклад, у якості найбільше відомих теорій циклів і криз у своїй Книзі «Економіка» відзначає наступні:

*грошову теорію, що пояснює цикл експансією банківського кредиту (Хоутри й ін.);

*теорію нововведень, що пояснює цикл використанням і виробництві важливих нововведень (Шумпетер, Хансен);

* психологічну теорію, що трактує цикл як наслідок хвиль, що охоплюють населення, песимістичного й оптимістичного настрою (Пігу, Беджгот і ін.);

* теорію недоспоживання, що вбачає причину циклу в (лишком великій частці доходу, що йде багатим і ощадливим людям, у порівнянні з ти що може бути інвестоване (Гобсон, Фостер, Кетчінгс і ін.);

* теорію надмірного інвестування, прихильники якої думають. н1о причиною рецесії е, скоріше, надмірне, чим недостатнє, інвестування (Хайек., Мізес і ін.);

теорію сонячних плям — погоди — урожаю (Джевонс, Мур).

теорію мультиплікатора, що надалі стала широко використатися при причин циклічності (Рис. 1.3).

Рис. 1.3 Циклічність економічних криз РОЗДІЛ 2: ОЦІНКА РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ КРИЗ В УКРАЇНІ

2.1 Стан загального положення України в умовах економічної кризи Україна останнім часом докладає значних зусиль, щоб подолати кризу, яка має системний характер, позбутися наслідків колоніального минулого і сформувати соціально-економічну модель, засновану на інституті приватної власності. Для цього їй доводиться повністю вибудовувати нову ринкову інфраструктуру.

Україна перебуває під негативним впливом зовнішніх факторів, насамперед економічних процесів, які відбуваються в Росії, через тісну прив’язку до енергопостачання з цієї країни. По суті, в Україні склалася ненормальна, однобока структура постачання енергоносіїв, яку, на жаль, за роки незалежності нам не вдалося змінити.

Економічна криза в Україні спричиняється також повільним та непослідовним проведенням економічних трансформацій. Конкретним механізмом виходу із стану рецесії є проведення курсу жорсткої монетарної політики, підтримуваного Національним банком.

Україна вже є складовою світового господарства, то, природно, були порушені цінові пропорції, які пов’язують Україну з цим господарством. Це завдало серйозних збитків економічному розвиткові загалом, порушило процес економічної стабілізації, спричинило до спаду валового національного продукту. З цієї ситуації Україна зробила такі висновки.

По-перше, у будь-яких умовах і за будь-яких обставин не можна жертвувати національною валютою, слід уникати тотальних процесів девальвації.

По-друге, необхідно будь-що диверсифікувати джерела постачання енергоносіїв. Сьогодні вдалося вирішити проблему альтернативного надходження нафтопродуктів з Азербайджану, Греції. Якщо ми зможемо налагодити систему постачання Каспійської нафти та створити у регіоні Чорного моря ринок нафти, незалежний від Росії, це дозволить ліквідувати в Україні причини рецесії, пов’язані із зовнішніми факторами.

Ще один показовий приклад. Рівень споживання в Україні у 2012 році становив 20% ВВП, а вже в 2013 році аж 28% ВВП. Тобто — економічна криза поглиблюється, а державні витрати замість скорочення стрімко зростають. Виникає питання: чому у нас відбувається не так, як у всіх інших країнах світу, що в умовах економічної кризи в першу чергу істотно скорочують державні витрати, а заощаджені кошти направляють на соціальні виплати (пенсіонерам, непрацездатним та деяким іншим).

Протягом 2008 року тривала економічна криза, що виражалася у:

· зниженні обсягів ВВП (на 0,4%), реального рівня споживання населення (на 10,9%), скорочення внутрішнього (на 5,4%) і зовнішнього (на 14,5%) товарообігу;

· високому рівні інфляції (23%), падінні загальної платоспроможності, реальному зменшенні порівняно з 2009 роком бюджетних прибутків (на 8%) і зростанні поточної бюджетної заборгованості (на 2,4 млрд. грн.);

· зменшенні обсягів інвестицій в основні фонди у доларовому обчисленні - на 28%.

Сталися структурні зміни негативного значення, що подовжують тривалість кризи:

· у промисловості прискорено зростали обсяги проміжного продукту (металургії, електроенергетики);

· різко збільшилася готівково-грошова (на 33,8%) та бюджетно-вексельна маса при високому офіційному (1,52% ВВП) неофіційному (1,0%) дефіциті бюджету та рості зовнішнього боргу (на 2,1 млрд. дол.);

· збільшилася також обсяг тіньового обороту і скоротилися податкові відрахування (58% від планової суми).

Уповільнилися ринкові реформи, внаслідок чого зросли неплатежі постачальникам і по заробітній платі; знизився прибуток і впали реінвестиції; посилилася цінова незбалансованість на ринках монопольних товарів.

3 позитивних явищ 2008 року варто назвати деякі збільшення реальної маси банківських кредитів економіці (на 5,4%); досягнення прибутковості зовнішньої торгівлі України (1,9 млрд. дол.) та позитивного сальдо поточного платіжного балансу (1,7 млрд. дол.); часткове поліпшення структури грошової маси — збільшення частки депозитів і резервної міжнародної валюти (із 54,5%)

— у 2007 р. до 56,6% - у 1999 р.), завдяки чому вдавалося утримувати плавність динаміки цін та валютного курсу.

ВВП знизився у порівнянні з 2007 р. на 0,4%, були знижені також галузеві показники: обсяг роздрібного товарообігу — на 5,4%, обсяг платних послуг населенню — на 7,1%, обсяг сільськогосподарського виробництва — на 5,7%, вантажообіг транспорту — на 3,8%, обсяг зовнішньої торгівлі товарами і послугами на 14,6%. Вперше за роки незалежності України зафіксовано зростання промислового виробництва, що склало 4,3%, середньодобове виробництво зросло на 5,6%. Основними чинниками достатньо стійкого (з травня 2010 р.) росту в промисловості були:

· плавна девальвація гривні, що сприяє підвищенню конкурентоздатності продукції національної промисловості на внутрішньому і зовнішньому ринках, імпортозаміщенню;

· деяке пожвавлення з платежами за рахунок векселів і кредитної емісії НБУ;

· краща від прогнозованої, зовнішньоекономічна кон’юнктура для окремих продуктів українського експорту (насамперед, чорної металургії).

Істотно вплинув на загальний показник ріст виробництва у харчовій, деревообробній та целюлозно-паперовій промисловості, обумовлений результатами приватизації й припливом іноземних інвестицій у цій галузі.

В умовах фінансової нестабільності 2009 р. була здійснена лібералізація валютного ринку і курсоутворення гривні. Це дало можливість вийти на реальні значення валютного курсу, починаючи з ІІ кварталу. Девальвація гривні (а в цілому за рік вона знецінилася щодо американського долара на 52%) дозволила обмежити імпорт і стимулювати експорт, внаслідок чого з ІІІ кварталу року зовнішня торгівля стала прибутковою. Експорт товарів і послуг за рік — 14,7 млрд. дол. (16,5 у 2008р.), імпорт товарів і послуг — 12,8 млрд. (16,1 у 2008 р.), позитивне сальдо — 1,9 млрд. дол. (350,7 млн. у 2008 р.). Сальдо зовнішньої торгівлі товарами залишалося негативним (експорт — 11,6 млрд. дол., імпорт — 11,8 млрд. дол., негативне сальдо — «-» 264,6 млн. дол.).

Вперше в історії України за підсумками року отримано і позитивне сальдо поточного рахунку платіжного балансу — за попередньою оцінкою — близько 1,7 млрд. дол. У 2009 р. продовжувалося скорочення реального обсягу внутрішніх інвестицій, був вкрай незначним ріст грошових накопичень і заощаджень. Номінальні інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення) зросли на 2,9% у порівнянні з 6,1% у 2008 р. Обчислені у доларовому еквіваленті інвестиції в основний капітал скоротилися на 28% (із 5,7 млрд. дол. у 2008 р. до 4,09 млрд. у 2009 р.).

Сукупний капітал банківської системи в доларовому вимірі зменшився за рік приблизно на 8%, банківські активи на 16%, прибуток — на 29%. Банківські вклади в гривнях збільшилися за рік на 1,2 млрд. грн., або на 38,6%. Прямі іноземні інвестиції склали за рік, за попередньою оцінкою 400 млн. дол. у порівнянні з 718 млн. у 2008 р.

Прибутки консолідованого бюджету склали 32,3 млрд. грн. (на 2 млрд., грн., менше, ніж у Законі про держбюджет на 2009 рік), витрати — 34,3 млрд. грн. (менше затвердженої суми на 1,1 млрд. грн.), дефіцит бюджету — 1,93 млрд. проти затверджених 1,24 млрд. грн.

Дефіцит бюджету профінансований за рахунок внутрішнього фінансування на 2,014 млрд. грн. (замість 610 млн., що передбачалися). За рахунок зовнішніх джерел дефіцит профінансований тільки на 80,9 млн. грн. (замість 630 млн. грн., передбачених Законом про держбюджет).

У 2010 р., як і у всі попередні роки, починаючи з 2005 р., зростання доходів бюджету було лише номінальним, тобто обумовленим насамперед ростом інфляції. Це стосується також зростання податкових надходжень. Податкові платежі до зведеного бюджету склали лише 58% суми, що передбачалася. У порівнянні з обсягом прибутків, встановленим Законом про держбюджет на 2010 рік, фактичні прибутки склали 94%. Наповнення бюджету досягнуто за рахунок неподаткових надходжень, у тому числі за рахунок додаткової емісії грошових та квазігрошових засобів. Сума фактичних податкових надходжень у Зведений бюджет у 2010 р. у порівнянні з 2009 р. збільшилася лише на 14%, тобто в реальному вимірі вона скоротилася на 9,3%. Структура фактичних бюджетних витрат у цілому не відповідала проголошеним економічним пріоритетам. Витрати на соціальний захист і соціальне забезпечення в Зведеному бюджеті склали 95,7% суми, що передбачається, на фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу лише 57%. При цьому витрати на державне управління виконані на 129%, на функціонування виконавчої влади — на 168,3%.

Погіршилася загальна платіжна ситуація: загальна кредиторська заборгованість підприємств за 2010 рік зросла на 70 млрд. грн. (з 153 млрд. на початок року до 223 млрд. — на його кінець); дебіторська — на 64 млрд. грн. (з 108 до 172 млрд.). Зросли усі види кредиторської заборгованості, а найбільше — постачальникам товарів та послуг і з податкових платежів. У 2010 р. істотно зросла зовнішні боргові зобов’язання Української держави. На 01.01.2010 р. їхня сума складала 11,5 млрд., дол., на 01.01.2013 р. — перевищила 12,6 млрд. дол. 3 урахуванням девальвації гривні зовнішній борг виріс з 4 1, 8% у 2010 р. до 54,2% ВВП у 2011 р., тоді як за підсумками 2009р. він складав лише 22,9% ВВП. При номінальному рості грошових прибутків населення за 2010 р. на 13,6% реальні прибутки знизилися на 10,9%.

Основні макроекономічні показники економіки України, що прямо пропорційно впливають на розвиток кризових явищ:

Інфляція, що розраховується Мінстатом, відображає лише малий сегмент найдешевших товарів, щоб як можна істотніше занизити офіційні темпи зниження купівельної спроможності населення.

Таблиця 2.1

ВВП на душу населення

Таблиця 2.2

Зміна ВВП у відсотковому значенні

Таблиця 2.3

Рівень інфляції у відсотковому значенні

Таблиця 2.4

Населення

В Україні смертність перевищує народжуваність, що спричиняє старіння нації, а відповідно непрацездатне населення перевищує працездатне, що ї являється одним з причин виникнення економічної кризи.

Таблиця 2.5

Рівень безробіття

В Україні величезна кількість населення зайнята в тіньовій економіці, і інша крайність — величезна кількість зупинених промислових підприємств не звільняють своїх службовців, але і не платять їм заробітну платню.

Таблиця 2.6

Відношення державного бюджету до ВВП

Позитивним моментом є тенденція до зменшення питомої ваги держбюджету стосовно ВВП. З однієї сторони це обумовлюється неможливістю видавити більше з зубожілих підприємств і неможливістю що-небудь зняти зі структур наближених до корумпованих чиновників, а з іншого боку — тиском міжнародних фінансових організацій донорів.

Таблиця 2.7

Зовнішній борг, млрд. USD

Зовнішня заборгованість України наближається до критичного значення — 60% від ВВП, коли країна буде вважатися неплатоспроможною.

Таблиця 2.8

Резерви НБУ

Резерви недостатні, щоб підтримувати курс національної грошової одиниці ринковими методами, тому НБУ використовує адміністративні методи обмеження волі дій суб'єктів валютного ринку. Усі ці роки резерви НБУ використовувалися не на рефінансування банківської системи, а на покриття дефіциту державного бюджету.

Всі вище перелічені макроекономічні показники красномовно нам свідчать про те, що наша країна постійно знаходиться в економічній кризі. В деяких роках економічних стан більш задовільний порівняно з іншими, але якщо говорити про розвиток України в цілому, то ми знаходимося в глибокій кризі. І щоб подолати цю кризу треба спрямувати всі свої дії та сили саме на вирішення цієї проблеми. Такі тенденції розвитку не найкращим чином вплинули на економічне становище в наш час. Україна й досі розплачується за ті дії, які були зроблені в минулому.

2.2 Аналіз кризових факторів фінансового розвитку Фактори, що обумовлюють фінансову кризу підприємства, розділяють на зовнішні (екзогенні) і внутрішні (ендогенні).

Основні екзогенні фактори фінансової кризи, тобто не залежні від діяльності підприємства. Основні ендогенні фактори фінансової кризи, тобто залежні від підприємства:

· низька якість менеджменту;

· дефіцити в організаційній структурі;

· недоліки у виробничій сфері;

· низький рівень кваліфікації персоналу;

· низький рівень маркетингу і втрата ринків збуту;

· прорахунки в інвестиційній політиці;

· дефіцит інновацій;

· дефіцит фінансування;

· недостатній контроль;

· незадовільна робота служб, підрозділів підприємства.

Виділяють три фази кризи:

— фаза, що безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства за умови його переходу на режим антикризового управління;

— фаза, що загрожує подальшому існуванню підприємства і вимагає термінового проведення фінансової санації;

— кризовий стан підприємства, що веде до його ліквідації.

Для виявлення потенційної загрози банкрутства підприємства та своєчасного розроблення запобіжних заходів використовують спеціальні методи його прогнозування — тестування та дискримінантний аналіз.

Дослідженням системи антикризового управління, а зокрема активного антикризового управління займалися багато учених, найбільшого поширення в сучасній фінансовій літературі набули моделі Альтмана, Спрінгейта та інших авторів, які по суті являють собою моделі обробки вхідної інформаційної бази на основі розрахунку інтегрального показника фінансового стану підприємства — об'єкта дослідження.

Для оцінки кризових факторів фінансового розвитку проведемо розрахунки на прикладі ПАТ «Імідж». Для прогнозування його банкрутства використаємо двофакторну модель та модель Ліса та проведемо аналіз показників на початок і кінець звітного періоду, використовуючи ДОДАТОК 1 і ДОДАТОК 2.

Двофакторна модель:

С1 = -0.387 + К_n * (-1.0736) + К_з * 0,0579, (2.1)

де К_n — показник поточної ліквідності (покриття);

К_з — показник питомої ваги позикових засобів у пасивах підприємства.

На початок звітного періоду:

К_n = 3219,6/2321 = 1,3;

К_з = (2600+1000)/24 630 = 0,4;

С1 = -0.387 + 1,3 * (-1.0736) + 0,4* 0,0579 = -4,276

На кінець звітного періоду:

К_n = 4200,6/2341 = 1,8;

К_з = (4110+1000)/24 541= 0,2;

С1 = -0.387 + 1,8 * (-1.0736) + 0,2* 0,0579 = -2,351

Проаналізувавши отримані показники, можна зробити висновок, що ймовірність банкрутства на даному підприємстві є незначною, оскільки отриманий результат С1 має від'ємне значення. Однак на кінець звітного періоду відбулося невелике погіршення показника.

Модель Ліса:

Z = 0,063Х1 + 0,092Х2 + 0,057Х3 + 0,001Х4, (2.2)

де Х1 — оборотний капітал/сума активів;

Х2 — прибуток від реалізації/сума активів;

Х3 — нерозподілений прибуток/сума активів;

Х4 — власний капітал/позичковий капітал.

На початок звітного періоду:

Х1 = = 0,21;

Х2 = = 0,03;

Х3 = 0;

Х4 = = 4;

Z = 0,063*0,21 + 0,092*0,03 + 0,057*0 + 0,001*4 = 0,02.

На кінець звітного періоду:

Х1 = = 0,15;

Х2 = = 0,03;

Х3 = 0;

Х4 = = 4,12;

Z = 0,063*0,15 + 0,092*0,03 + 0,057*0 + 0,001*4,12 = 0,016.

Оскільки граничне значення показника Z дорівнює 0,037, то банкрутство ПАТ «Імідж» на даному етапі розвитку не загрожує.

Проведемо оцінку поточної платоспроможності підприємства за формулою:

Пл. = А₀₄₀ + А₀₄₅ + А₂₃₀ + А₂₄₀ — П₆₂₀; (2.3)

На початок звітного періоду Пл. = 354,3 + 0 + 700 +300 — 3124 = -1769,7.

На кінець звітного періоду Пл. = 307,4 + 516 + 308 — 2251 = - 1119,6.

Отже, від'ємний результат свідчить про поточну неплатоспроможність підприємства у звітному періоді.

Розрахований раніше коефіцієнт покриття не досягає граничного значення даного показника.

Розрахуємо коефіцієнт забезпечення власними засобами:

К_з = (П₃₈₀ -А₀₈₀)/А₂₆₀.

На початок звітного періоду К_з = (16 000 — 13 230,4)/4678,6 = 0,06.

На кінець звітного періоду К_з = (19 000 — 19 004,2)/3636,8 = -0,001.

Даний показник також не досягає критичного значення 0,1, а, отже, підприємство не є критично неплатоспроможним.

З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у ПАТ «Імідж», яке прибутково працює розрахуємо коефіцієнт Бівера:

К_б = (Ф₂₂₀ — Ф₂₆₀)/(П₄₈₀ + П₆₂₀),

де Ф₂₂₀, Ф₂₆₀ — чистий прибуток і амортизація, наведені в рядках 220 і 260 форми № 2 відповідно.

На початок звітного періоду К_б = (46,8 — 25)/(3500 + 2129) = 0,004.

На кінець звітного періоду К_б = (33,42 — 23)/(3300 + 2241) = 0,002.

Коефіцієнт Бівера на підприємстві менше нормативного значення 0,2.

Однак дослідження проводилося за рік. Тому можна сказати, що на підприємстві тільки намічається тенденція незадовільної структури балансу.

Отже, можна зробити висновок, що підприємству у найближчій перспективі банкрутство не загрожує, але слід провести антикризове управління на фірмі.

економіка україна кризовий державний РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ КРИЗИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ

3.1 Наслідки економічних криз та їх вплив на економіку сьогодення Економічна ситуація в Україні сьогодні багато чому завдячує не стабільності цієї сфери в минулому. Не до кінця вирішені проблеми минулих криз з кожним роком наростають та сніговою лавиною рушаться на економіку України вже сьогодні.

Так, наприклад, коли у 2008 році Україну накрила криза, економічна ситуація була набагато кращою, ніж на сьогоднішній день. Проте нині наростання проблем зумовлене не зовнішніми, а внутрішніми причинами — штучним стримуванням кредитування, поганим бізнес-кліматом та відсутністю реальних реформ. Так, 5 років тому валютний курс коливався біля позначки 5,5 грн. за долар, золотовалютні резерви росли, доходи населення також підвищувались, ВВП сягнув максимуму за весь період незалежності - 72% від рівня 1990 року. Проте падіння попиту на сталь у світі та крах декількох банків показали, якою слабкою є вітчизняна економіка. На відміну від 2008 року, 2013 країна почала зі стабільним валютним курсом на рівні 8 грн. за долар, проте провалом за усіма іншими показниками. На підтримку нацвалюти НБУ у минулому році витратив 7,2 млрд. дол. Це призвело до того, що золотовалютні резерви скоротились до критично низького рівня — 24,5 млрд. дол. (у 2011 вони сягали 31,8 млрд., а у 2010 — 34,6 млрд. дол.). Крім того, останні декілька місяців промвиробництво падає. За офіційними підсумками Держстату, ріст ВВП у 2012 році взагалі склав жалюгідні 0,2% (при запланованих показниках 3,9%). Проте, на думку фахівців, економічний спад наприкінці 2012;го — початку 2013 року може і не призвести до тривалої рецесії у тому випадку, якщо уряд зможе знизити ціну на російський газ або отримати кредит МВФ у розмірі 15 млрд. дол.

На сьогоднішній день наша держава знаходиться в умовах, близьких до економічного колапсу. Про це свідчать результати досліджень багатьох вітчизняних та міжнародних організацій.

За підсумками 2013 року зростання реального ВВП становить 1,2%. Це на 1,7% менше, ніж у минулому році. Такі висновки зробили експерти Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, науково-дослідних інститутів, а також провідних економічних інститутів НАНУ. Погіршення прогнозів експертів та науковців щодо зростання ВВП говорить про те, що непрофесійні дії нинішньої влади впевнено штовхають Україну до економічної прірви. В минулому році замість очікуваних владою 3,8% зростання ВВП українська економіка продемонструвала лише 0,5% зростання. На 2013 рік уряд знову заклав у бюджет втричі завищений прогноз ВВП на рівні 3,4%, в той час як експерти знизили свої прогнози до 1,2%, а міжнародні установи, такі як Світовий банк та ЄБРР, взагалі до 1%. Результатом такого необґрунтованого бюджетного оптимізму буде недовиконання його дохідної частини на десятки мільярдів гривень, яких в кінці року не вистачатиме державі на виплату зарплат бюджетникам та виконання інших соціальних зобов’язань. Наприкінці минулого року країна вже знаходилася за крок від економічного колапсу, коли на єдиному казначейському рахунку у грудні залишалося лише 0,5 мільярдів гривень — це мінімум із серпня 2003 року.

Отже, підсумовуючи все вищесказане, можна сказати, що зараз економічна ситуація в Україні нажаль вимагає кращого. Україна розплачується за помилки минулого. Але, як кажуть: «Що зроблено, то зроблено». І наше єдине завдання на даний момент — це розробити гідну антикризову політику, та вжити всіх необхідних заходів, які б дійсно могли вивести нашу країну на гідний економічний рівень.

3.2 Основні заходи антикризової політики Щоб зупинити падіння економіки, влада має припинити свій наступ на економічні права і свободи громадян та, замість проведення недолугих реформ, перейти нарешті до вирішення реальних проблем, які шкодять економіці. Це корупція в судах та контролюючих органах, податковий та адміністративний тиск, невиконання законів та порушення прав власності. Крім того, має бути переглянутий Державний бюджет на 2013 рік з урахуванням реальної економічної ситуації. Перш за все потрібно скоротити корупційні статті видатків, пролобійовані представниками правлячої партії для задоволення своїх бізнес інтересів .

Вищеперечислені проблеми — це тільки вершина айсбергу. Щоб розробити дійсно ефективну стратегію антикризової політики треба докласти чимало зусиль та врахувати всі недоліки, включаючи найменші проблеми економіки.

Прояв кризових явищ в Україні спонукав уряд до реалізації відповідних антикризових заходів. Наприклад, урядова антикризова програма «Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток» орієнтована на вирішення двох завдань: по-перше, мінімізувати негативні ефекти від світової кризи, по-друге, забезпечити вихід на траєкторію стабільного соціально-економічного розвитку у посткризовий період.

При цьому, економіка має стати більш адаптованою до зовнішніх збурень і нових викликів.

Урядом розроблено Стратегію національної модернізації до 2020 року. Основні напрями Стратегії побудовано так, щоб дати відповідь на кожний виклик, що стоїть перед нами шляхом забезпечення сприятливих рамкових умов для підвищення адаптивності економіки до зовнішніх шоків; формування усіх умов для розвитку людини і сталого розвитку в цілому; технологічного прориву та структурної модернізації індустрії; повне зняття інфраструктурних обмежень; переходу до високоефективного аграрного та аграрно-переробного виробництва і створення сучасної інноваційної системи; вирішення інтеграційних задач.

В цілому уряд розробив та направив до Верховної ради понад 160 законопроектів, що мають антикризовий характер. Вони були спрямовані на:

? фінансову стабілізацію (регулювання фінансового сектора, підтримка банківського сектора, валютне регулювання, покращення структури платіжного балансу);

? макроекономічне регулювання (вплив на реальний сектор економіки, захист та стимулювання національного виробника, підтримка внутрішнього попиту);

? соціальну політику (соціальний захист населення, стримування безробіття).

Заходи щодо соціальної політики були спрямовані на збереження кадрового потенціалу підприємств, недопущення зростання рівня безробіття понад прогнозовані обсяги та забезпечення громадянам соціальних гарантій від безробіття.

Проте, слід зазначити, що практична реалізація засобів антикризової політики відбувалася вкрай непослідовно, також чимало зухвалених заходів антикризової політики досі залишаються лише стратегічними намірами, реалізація яких має відбуватися шляхом прийняття подальших нормативних актів. Значна кількість антикризових заходів потребує фінансування з державного бюджету. Зволікання із запровадженням необхідної антикризової політики припускало наростання кризових явищ до рівня, на якому вони вже не могли бути подолані лише передбаченими антикризовими заходами. Спеціалісти Світового Банку вважають, що антикризовий план заходів для України повинен містити чотири ключові елементи:

· по-перше, необхідне адекватне та послідовне впровадження макроекономічної політики відповідно до програми, яку підтримує МВФ.

· по-друге, бюджетні видатки мають бути переорієнтовані у бік збільшення обсягу інвестицій у державну інфраструктуру, які сприяють зростанню і дадуть змогу підтримати реальний сектор і зайнятість, у поєднанні із зусиллями, спрямованими на мобілізацію ресурсів для захисту бідних і уразливих верств населення.

· по-третє, має бути розроблена чітка стратегія захисту вкладників банків і реабілітації банківського сектору. також необхідні реформи, які сприятимуть полегшенню входження на ринок та залученню приватних інвестицій.

Вони зазначають, що всі ці елементи дуже пов’язані між собою і підсилюють один одного. Для ефективного їх впровадження необхідна тісна співпраця уряду, президента та Національного банку України, а також підтримка у Верховній раді.

Також, слід відмітити, що перші рішучі кроки у зазначених сферах допоможуть стабілізувати очікування ринку, забезпечать отримання подальшої допомоги від міжнародних фінансових установ і мобілізують додаткову підтримку від двосторонніх кредиторів. Ще слід додати, що ефективність антикризових заходів багато в чому залежатиме від координації фіскальних урядових заходів та монетарної політики Нацбанку.

Особисто я вважаю, що антикризові дії мають водночас формувати необхідні структурні зрушення, які створюватимуть адаптаційне середовище та дозволять вже найближчим часом генерувати підвалини економічного зростання на основі національних конкурентних переваг. Для покращання соціально-економічного стану необхідно: розробити систему стимулювання банків, які будуть кредитувати реальний сектор економіки, підприємств, які будуть впроваджувати інвестиції в основний капітал; розвивати внутрішній ринок та купівельну спроможність громадян України.

ВИСНОВКИ Підсумовуючи загалом всю роботу можна сказати, що наша країна знаходиться на межі банкрутства. Вона має величезний внутрішній борг, який становить з трудових вкладів населення, облігацій і т. п., спекулюючи на ідеї ринкової економіки, засобами грошової реформи і підвищенням цін під гаслом «шокової терапії без всякої анестезії» пограбувало свій народ, здійснює конфіскаційні міри по вилученню трудових доходів населення. Світ в котрий раз насторожено стежить за тим, як знищують народні маси України, до яких пір вистачить у нас терпіння і віри в «гарних керівників», що приходять та йдуть зі своїх високих постів без всякого побоювання понести відповідальність за свою антинародну і антикризову діяльність. Я цілком точно та впевнено можу звинуватити у економічному становищі нашої країни сьогодні саме наших посадовців. Адже їхня бездіяльність та ігнорування очевидних проблем котять нашу країну до економічного краху.

Вихід України з кризи вимагає посилення державного втручання в елімінації таких негативних сторін економіки, як односторонність розвитку; високі темпи спаду виробництва; хронічна фінансова заборгованість і дефіцит державного бюджету; переважний вивіз сировини, енергоресурсів; низький рівень технології і забезпеченості населення товаром народного споживання; високий рівень дитячої смертності і зниження тривалості життя; низький рівень життя і попиту; відсутність значного національного приватного капіталу і висока питома вага державного сектора економіки; висока питома вага ручної, важкої праці в усіх галузях народного господарства.

Економіка України в результаті спекулятивного підвищення цін, гіперінфляції, ізоляційного курсу поступово вступає в кризу надвиробництва, для якого характерні надлишкове неефективне виробництво неякісних товарів та послуг і ускладнення їхнього збуту, матеріальні проблемі і моральні страждання більшості членів суспільства. Вимагаються кардинальна структурна перебудова, реформування економіки України, перерозподіл капіталу з старих галузей в нові. І криза перетвориться в засіб структурної політики забезпечення рівноваги в народному господарстві.

Негативні соціальні наслідки економічних кризи неминуче, але вони не повинні бути безглуздими і тривалими. Якщо криза має місце, треба використати її в якості засобу реформування структури народного господарства, забезпечення рівноваги між сукупною пропозицією і попитом. В іншому випадку нас очікує подальше загострення протиріч всіх сфер суспільного життя, в тому числі й економічної сфери.

ДОДАТОК 1

БАЛАНС на 1 січня 2014 р.